Подолання диференціації соціально-економічного розвитку регіонів України
У статті проаналізовано регіональні особливості розвитку населення в сучасних умовах, доведено наявність розбіжностей у соціально-економічному розвитку регіонів та окреслено напрями подолання їх диференціації на державному і регіональному рівнях. В статье проанализированы региональные особенности р...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Економiчний часопис-XXI |
|---|---|
| Дата: | 2012 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
2012
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48337 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Подолання диференціації соціально-економічного розвитку регіонів України / Г.Г. Михальченко // Економiчний часопис-XXI. — 2012. — № 9-10. — С. 32-35. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859845281117372416 |
|---|---|
| author | Михальченко, Г.Г. |
| author_facet | Михальченко, Г.Г. |
| citation_txt | Подолання диференціації соціально-економічного розвитку регіонів України / Г.Г. Михальченко // Економiчний часопис-XXI. — 2012. — № 9-10. — С. 32-35. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Економiчний часопис-XXI |
| description | У статті проаналізовано регіональні особливості розвитку населення в сучасних умовах, доведено наявність розбіжностей у соціально-економічному розвитку регіонів та
окреслено напрями подолання їх диференціації на державному і регіональному рівнях.
В статье проанализированы региональные особенности развития населения в современных условиях,
доказано наличие различий в социально-экономическом развитии регионов и определены направления
преодоления их дифференциации на государственном и региональном уровнях.
The article analyzes the regional features of development of the population in modern conditions. The author
has proved the existence of differences in socio-economic
development of the regions also identified areas to overcome their differentiation at the state and regional levels.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:38:41Z |
| format | Article |
| fulltext |
32
ÅKÎÍÎ̲×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 9-10’2012
Постановка проблеми. У сучасних умовах соціально-
економічний розвиток населення дедалі більше характе-
ризується нерівністю можливостей на регіональному рівні,
що потребує змін регіональної політики держави щодо по-
долання диспропорцій у розвитку окремих регіонів. Не-
обхідно вирішити питання щодо підвищення рівня життя
населення, створення рівних умов зайнятості, якості та
ефективності надання послуг соціальної сфери, задово-
лення потреб населення регіонів у сфері охорони здо-
ров’я, покращення якості й доступності освітніх послуг, за-
безпечення сучасним комфортним житлом.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Особливо-
сті соціально-економічного розвитку регіонів були висвіт-
лені у численних наукових працях, серед яких провідне
місце належить дослідженням М. І. Долішнього, В. В. Доро-
фієнко, О. А. Грішнової, Т. А. Зайця, А. М. Колота,
Л. М. Кузьменко, Е. М. Лібанової, Б. Г. Шелегеді. Водночас,
недостатньо розробленим залишається науково-методич-
не обґрунтування заходів, спрямованих на подолання ди-
ференціації соціально-економічного розвитку регіонів Ук-
раїни.
Мета статті – аналіз регіональних особливостей соціа-
льно-економічного розвитку населення та окреслення на-
прямів подолання їх диференціації на державному і регіо-
нальному рівнях.
Основні результати дослідження. Світовий досвід
свідчить, що найбільш ефективною є державна регіональ-
на політика компромісу між вирівнюванням рівнів соціаль-
но-економічного розвитку регіонів, у тому числі депресив-
них територій, та стимулюванням тих регіонів, які швидше
пристосовуються до нових умов існування. Здійснення
економічної і соціальної політики, спрямованої на поетап-
не подолання диференціації в соціально-економічному
становищі регіонів та стимулювання їх розвитку відне-
сено Законом України «Про стимулювання розвитку
регіонів» [1] до найважливіших державних пріоритетів. На
основі цього закону було розроблено Державну стратегію
регіонального розвитку на період до 2015 року [2] і «Схе-
ми розвитку та розміщення продуктивних сил до 2030 ро-
ку» по кожному регіону України, а також Стратегії еко-
номічного та соціального розвитку окремих регіонів,
розглянуті й затверджені обласними радами. Головне
завдання цих нормативних актів – забезпечення ефек-
тивного соціально-економічного розвитку регіонів, підви-
щення рівня та покращення умов життя населення, під-
вищення конкурентоспроможності регіонів як основи
динамічного розвитку й усунення значних міжрегіональ-
них диспропорцій в їх продуктивності, рівні зайнятості та
рівні життя. Але до сьогоднішнього часу спостерігається
суттєва розбіжність у соціально-економічному розвитку
регіонів, що обумовлено як об’єктивними, так і суб’єктив-
ними чинниками.
Незбалансований розвиток регіонів України в еконо-
мічній, соціальній, екологічній сферах створює реальні за-
грози існуванню населення окремих територій. Задекла-
роване економічне зростання не змінило стан соціального
забезпечення. Особливо несприятливе соціальне та еко-
логічне становище спостерігається у промислових регіо-
нах, де негативні наслідки забруднення навколишнього
середовища (вода, повітря, земля тощо) становлять не-
безпеку життю й здоров’ю їх населення. І навіть ті промис-
лові регіони, яким притаманний високий рівень еконо-
мічного розвитку, сьогодні не орієнтовані на подолання
соціальних та екологічних ризиків і небезпек [3].
Переважна більшість регіональних проблем має сис-
темний характер, тож їх усунення неможливе лише за до-
помогою реалізації окремих заходів в окремих регіонах.
При цьому, зважаючи на специфіку України, слід відміти-
ти, що найважливіші чинники формуються за межами
регіону і знаходяться поза сферою його впливу – бюджет-
на, податкова, економічна політика держави. Економічне
стимулювання майже не застосовується для скерування
діяльності суб’єктів господарювання та органів регіональ-
ної влади на виконання вимог сталого розвитку.
ÅÊÎÍÎ̲ÊÀ ÒÀ ÓÏÐÀÂ˲ÍÍß ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÈÌ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÎÌ
УДК 331.5
Г. Г. Михальченко,
кандидат наук з державного управління, доцент кафедри
економіки підприємств та менеджменту Навчально-наукового
професійно-педагогічного інституту Української інженерно-педагогічної
академії (м. Артемівськ Донецької обл.)
ПОДОЛАННЯ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО
РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ
У статті проаналізовано регіональні особливості розвитку населення в сучасних умо-
вах, доведено наявність розбіжностей у соціально-економічному розвитку регіонів та
окреслено напрями подолання їх диференціації на державному і регіональному рівнях.
Ключові слова: регіональна політика, соціально-економічний розвиток регіонів, рівень людського розвитку, валовий
регіональний продукт.
А. Г. Михальченко
ПРЕОДОЛЕНИЕ ДИФФЕРЕНЦИАЦИИ
СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ
РЕГИОНОВ УКРАИНЫ
В статье проанализированы региональные особен-
ности развития населения в современных условиях,
доказано наличие различий в социально-экономичес-
ком развитии регионов и определены направления
преодоления их дифференциации на государствен-
ном и региональном уровнях.
Ключевые слова: региональная политика,социально-
экономическое развитие регионов, уровень человеческо-
го развития, валовой региональный продукт.
A. G. Мikhalchenko
OVERCOMING OF SOCIO-ECONOMIC
DEVELOPMENT DIFFERENTIATION
OF UKRAINE’S REGIONS
The article analyzes the regional features of develop-
ment of the population in modern conditions. The author
has proved the existence of differences in socio-economic
development of the regions also identified areas to over-
come their differentiation at the state and regional levels.
Key words: regional policy,socio-economic development of
regions, level of human development, gross regional product.
9-10_2012.qxp 23.11.2012 14:06 Page 32
33
ÅKÎÍÎ̲×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI9-10’2012
Особливості державного регулювання економіки в Ук-
раїні й розбалансована система функцій управління ство-
рюють загальне негативне правове та економічне середо-
вище функціонування регіональних систем, що ускладнює
процес трансформації регіональної політики. Місцеве са-
моврядування, що має законодавчо закріплені супереч-
ності з місцевими адміністраціями, які майже цілковито
залежать від бюджетної політики центру, є зручним буфе-
ром між населенням регіонів і державною владою [4].
Проте активна регіональна політика не повинна ото-
тожнюватися лише зі зниженням регіональної дифе-
ренціації за рівнем соціально-економічного розвитку, вона
має передбачати створення передумов та вмотивування
регіональних владних структур до прискореного розвитку
за перспективними напрямами за одночасної концентрації
уваги на розв’язанні найгостріших проблем людського
розвитку [5].
Найбільш поширеним індикатором оцінки ефектив-
ності регіональної політики є диференціація регіонів за
рівнем людського розвитку. Ця методика дозволяє здійс-
нювати порівняння соціально-економічного розвитку ок-
ремих регіонів країни за показниками демографічного ста-
ну, розвитку ринку праці, матеріального добробуту, умов
проживання населення, рівня освіти, охорони здоров’я,
соціального середовища, екологічної ситуації та фінансу-
вання людського розвитку [6].
Необхідно зазначити, що визначальним чинником,
який безпосередньо або опосередковано впливає на всі
показники розвитку населення, є стан економіки регіонів.
З точки зору регіонального розвитку, кожний регіон пови-
нен досягти принаймні мінімального рівня економічних по-
казників і зробити свій внесок у національний добробут.
Це дозволить створювати додаткові робочі місця, збіль-
шувати можливості для самозайнятості, а також надава-
тиме ресурси для здійснення регіональних і державних по-
слуг та інвестицій. Враховуючи, що в Україні існує значний
розрив між рівнем послуг, які прагнуть отримати громадя-
ни, і наявними коштами на їх фінансування, економічний
розвиток є основною можливістю покращення послуг та
підвищення якості життя.
Інтерес становлять диспропорції не тільки за обсягом
отриманого в регіоні доходу (регіональним валовим про-
дуктом), а й за факторами та чинниками економічної ре-
зультативності. Саме вони визначатимуть, чи може регіон
покращити результати своєї економічної діяльності [7].
За офіційними статистичними даними, середній вало-
вий регіональний продукт (ВРП) на душу населення в Ук-
раїні у 2010 р. дорівнював 23 600 грн. ($2 950). Необхідно
зауважити, що цей показник значно відрізняється по ре-
гіонах. ВРП на душу населення Києва у 2,9 раза більший,
ніж середній по країні, та у 6,4 раза більший, ніж у Чер-
нівецькій області. Усі регіони за показником ВРП на душу
населення можна поділити на чотири основні групи [8].
Найвище значення показника (23 639–70 424 грн.) за-
фіксовано в Києві (70 424), Дніпропетровській (34 709),
Полтавській (29 652), Донецькій (28 986), Київській
(26 140), Запорізькій (23 657) та Харківській (23 639) об-
ластях.
Високе значення показника, але нижче середнього
(19 788–20 455 грн.), характерне для Севастополя (20 455),
Одеської (22 544), Миколаївської (20 276) та Луганської
(19 788) областей.
Низьке значення показника (15 406–17 325 грн.) харак-
терне для Черкаської області (17 325), АР Крим (16 507),
Львівської (16 353), Сумської (15 711), Кіровоградської
(15 533) та Чернігівської (15 406) областей.
Дуже низьке значення ВРП на душу населення
(10 939–14 814 грн.) спостерігається у дев’яти регіонах
країни. На останньому місці за цим показником виявилися
Тернопільська (11 713) та Чернівецька (10 939) області.
Отже, лідером за внеском у вироблений країною
національний продукт, так само, як і в попередні роки, є
місто Київ (18,08%), друге місце посідає Донецька область
(11,9%), третє (з невеликим відривом) – Дніпропетровська
область (10,7%), четверте – Харківська область (6%). Най-
суттєвішою у ВВП України є частка найбільш розвинутих
промислових регіонів. Столиця займає високі рейтинги за-
вдяки значній кількості підприємств, зареєстрованих на її
території.
Динаміка промислового виробництва (рис.) по регіонах
свідчить про незначне збільшення випуску продукції як в
Україні загалом, так і в більшості її регіонів.
Водночас, відбувається зниження індексу промисло-
вого виробництва у 21 регіоні країни. Особливе занепо-
коєння викликають Одеська область, де цей індекс дорів-
нює 83,2%, Чернівецька (88,0%) та Херсонська області
(92,7%). Дані за 2012 рік свідчать про суттєве погіршення
економічного розвитку в країні: за І квартал ц.р. індекс
промислової продукції дорівнював 100,9%, за півріччя –
100,4%, за сім місяців – 100,2%. При цьому обсяг промисло-
вого виробництва збільшився лише на 0,9–1,4%. Загалом
скорочення промислового виробництва відбулося у 12
регіонах. Останнє місце залишилося за Одеською облас-
тю, де обсяги промислового виробництва знизилися на
10,6% за І півріччя 2012 р. порівняно з аналогічним
періодом попереднього року. Цим значною мірою пояс-
нюється погіршення ситуації на регіональних ринках праці,
незадовільна динаміка заробітної плати та її суттєва ди-
ференціація в регіонах країни.
За показником середньої заробітної плати у 2011 р.
перше місце традиційно займала Київська область (вклю-
чаючи місто Київ) – 3 719 грн., а в січні 2012 р. вона вже
становила 4 148 грн. Найнижчий рівень заробітної плати у
2011 р. зафіксовано в Тернопільській та Херсонській обла-
стях, де цей показник дорівнював відповідно 1 941 і 2 018
грн. на місяць. У переважній більшості регіонів середня
зарплата нижче середнього рівня по економіці. Найвищий
рівень у місті Київ (152,4%), Донецькій (115,7%) та Дніпро-
петровській (105,1%) областях. Загалом лише у п’яти
регіонах середня заробітна плата вище середньої за-
робітної плати відносно промисловості, в усіх інших
регіонах вона є суттєво нижчою. Тернопільська і Хер-
сонська області знаходяться на позиціях аутсайдерів, за-
робітна плата відносно середнього рівня по економіці там
складає 71,3% та 74,1% відповідно.
Розмір середньої заробітної плати продовжує істотно
коливатися і у 2012 р. Розмах варіації показника стано-
вить понад 2,5 тис. гривень. Частковим поясненням тако-
го розриву в більш успішних регіонах може бути наявність
розвинутої промисловості, прибуткових галузей еко-
номіки, розгалуженої сфери послуг, інфраструктури,
ринків збуту продукції та дотацій, які отримують місцеві
бюджети. Що вищі обсяги дотацій, то більші надбавки для
працівників бюджетної сфери, а це також позитивно впли-
ває на показник заробітної плати.
Навіть за такої ситуації і посилення державного кон-
тролю не всі регіони змогли цілком подолати проблему за-
боргованості із заробітної плати. Якщо в цілому по еко-
номіці обсяг невиплаченої заробітної плати на початок
ÅÊÎÍÎ̲ÊÀ ÒÀ ÓÏÐÀÂ˲ÍÍß ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÈÌ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÎÌ
Рис. Динаміка промислового виробництва в регіонах України,
2009-2011 рр.
Джерело: [9]
9-10_2012.qxp 23.11.2012 14:06 Page 33
грудня 2011 року становив 3,8% фонду оплати праці, нара-
хованого за листопад, то серед видів економічної діяль-
ності він коливався від 0,2% у фінансовій діяльності, дер-
жавному управлінні, освіті та охороні здоров’я до 40,5% у
рибальстві, рибництві. У регіональному розрізі найвищим
рівень такого співвідношення був у Миколаївській (11,4%
фонду оплати праці) та Кіровоградській (10,3%) областях,
а найнижчим – у Чернівецькій (0,2%) області.
На 1 грудня 2011 р. основна частка загальної суми бор-
гу припадала на підприємства промисловості (59,7%),
будівництва (11,8%) та сфери операцій із нерухомим май-
ном (11,7%), і при цьому близько половини – на Донецьку
(21,4%), Харківську (12,6%) та Луганську (10,3%) області.
Зменшення загальної суми невиплаченої заробітної
плати відбулося переважно завдяки економічно активним
підприємствам, про що свідчать офіційні статистичні дані,
наведені в табл.
Зменшення суми заборгованості в листопаді 2011 року
спостерігалось у 21 регіоні країни, найсуттєвіше – у Лу-
ганській (на 23,0 млн. грн.), Запорізькій (на 7,4 млн. грн.),
Чернігівській (на 7,2 млн. грн.) та Харківській (на 6,8 млн.
грн.) областях. У решті областей зафіксовано збільшення
розміру боргу від 0,9% до 11,8%.
Заборгованість із заробітної плати економічно неак-
тивних підприємств на початок 2011 р. дорівнювала 69,1
млн. грн. Найбільший рівень заборгованості зафіксовано у
Дніпропетровській (29,1% загальної суми боргу в регіоні),
Волинській (23,5%) і Київській (20,2%) областях.
Як наслідок, збільшуються масштаби бідності населен-
ня, що, своєю чергою, викликає соціальне напруження в
регіонах. Низький рівень оплати у працівників бюджетної
сфери, сільського господарства та більшості працівників
не дозволяє забезпечити належної якості життя. Для осіб,
які не можуть знайти гідної роботи, часто більш прийнят-
ною стає вимушена трудова міграція в інші регіони, праця
у неформальному секторі економіки, особливо в сільсько-
му та лісовому господарстві, рибальстві, мисливстві,
сферах торгівлі, надання побутових послуг, ремонту авто-
мобілів і побутових виробів, готельному та ресторанному
бізнесі, будівництві, навіть незважаючи на відсутність
мінімальних соціальних гарантій [11].
Таким чином, серед регіонів України спостерігається
значна територіальна диференціація життєвого рівня на-
селення за багатьма напрямами. Збільшення фінансуван-
ня в розбудову об’єктів соціальної інфраструктури,
міський розвиток, підтримку розвитку локальних центрів
та агломерацій дасть змогу не тільки розв’язати низку
соціально-економічних проблем, а й започаткувати певну
спіраль розвитку, що залучала б до процесів економічного
зростання місцеві ресурси, формувала стимули до еко-
номічного росту на регіональному рівні. На особливу увагу
заслуговує розвиток промислових і старопромислових
районів, сільських територій, інвестування в об’єкти туриз-
му, рекреації та культури тощо [12].
В умовах нової хвилі економічного спаду, браку фінан-
сових ресурсів (як на державному, так і регіональному
рівні), збільшення соціального напру-
ження важливого значення набуває
проблема подолання диференціації
соціально-економічного розвитку насе-
лення на державному та регіональному
рівнях. Для її розв’язання і забезпечен-
ня сталого економічного розвитку
регіонів необхідно:
• перевести економіки регіонів на інно-
ваційну модель розвитку шляхом ство-
рення ефективного конкурентного
середовища в системі економічної дія-
льності на національному і регіонально-
му рівнях;
• надати фінансову підтримку суб’єк-
там господарювання всіх форм влас-
ності (що зареєстровані на території
певного регіону) з метою реалізації інве-
стиційних, інноваційних, інфраструк-
турних та інших проектів, що мають
стратегічне значення для підвищення
конкурентоспроможності регіону;
• забезпечити формування і функціону-
вання на регіональному рівні об’єктів
інфраструктури інвестиційно-інновацій-
ного розвитку: бізнес-центрів, бізнес-
інкубаторів, венчурних фондів;
• сформувати механізми для підвищен-
ня економічної активності в регіонах та
вдосконалити державну політику щодо
фінансової підтримки малого і серед-
нього бізнесу задля підвищення зайня-
тості й самозайнятості населення та збі-
льшення додаткових власних ресурсів,
що супроводжуватиметься зростанням
доходів населення і надходжень до бюджетів усіх рівнів;
• провести реструктуризацію базових галузей промисло-
вості з метою усунення негативних соціальних та еко-
логічних наслідків їх функціонування.
Висновки. Реалізація вищезазначених заходів дозво-
лить зменшити рівень диференціації соціально-економіч-
ного розвитку регіонів країни, підвищити їх конкуренто-
спроможність, а відтак стабілізувати соціально-економічну
ситуацію, покращити рівень добробуту, умови життя і
соціальне забезпечення населення, зменшити рівень
бідності.
Література
1. Про стимулювання розвитку регіонів : Закон України від 08.09.2005 р.
№ 2850-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.
gov.ua/laws/anot/2850-15/
2. Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на пе-
ріод до 2015 р. : Постанова Кабінету Міністрів України від 21.07.2006 р.
№ 1001 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.
gov.ua/laws/show/1001-2006-п
3. Сталий розвиток промислового регіону: соціальні аспекти : моно-
графія / [О. Ф. Новікова, О. І. Амоша, В. П. Антонюк та ін.]; НАН України,
Ін-т економіки промисловості. – Донецьк : Інститут економіки промис-
ловості НАН України, 2012. – 534 с.
34
ÅKÎÍÎ̲×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 9-10’2012
ÅÊÎÍÎ̲ÊÀ ÒÀ ÓÏÐÀÂ˲ÍÍß ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÈÌ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÎÌ
Таблиця
Сума невиплаченої заробітної плати по регіонах України
Джерело: [10]
9-10_2012.qxp 23.11.2012 14:06 Page 34
35
ÅKÎÍÎ̲×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI9-10’2012
4. Кузьменко Л. М. О приоритетах в социально-экономическом разви-
тии регионов Украины / Л. М. Кузьменко, Ф. А. Шлепов // Вісник еко-
номічної науки України. – 2010. – № 1. – C. 167–172.
5. Варналій З. С. Державна регіональна політика України: особливості
та стратегічні пріоритети : монографія / З. С. Варналій. – К. : НІСД,
2007. – 768 c.
6. Регіональний людський розвиток. Статистичний бюлетень. – К. : Дер-
жавна служба статистики в Україні, 2011. – 48 с.
7. Стратегічні рамки та План заходів щодо реалізації Державної стра-
тегії регіонального розвитку. Проект «Підтримка сталого регіонально-
го розвитку в Україні» від 10.05.2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : http://www.EuropeAid/ 125234/C/SER/UA
8. Ринок праці (статистичні дані Державної служби статистики України)
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.dcz.gov.ua/control/
uk/statdatacatalog/
9. Про соціально-економічне становище України за 2011 рік. Статистич-
ний бюлетень. – К., 2011. – 76 с.
10. Праця України у 2011 році. Статистичний збірник. – К. : Державна
служба статистики в Україні, 2011. – 323 с.
11. Семикіна М. В. Соціально-економічні перешкоди на шляху підви-
щення якості трудоресурсного забезпечення регіону / М. В. Семикіна,
М. В. Пустовіт // БІЗНЕСІНФОРМ. – 2012. – № 6. – C. 42–47.
12. Стратегії розвитку регіонів: шляхи забезпечення дієвості : зб. ма-
теріалів круглого столу ; за ред. С. О. Білої. – К. : НІСД, 2011. – 88 с.
Стаття надійшла до редакції 17 вересня 2012 року
ÅÊÎÍÎ̲ÊÀ ÒÀ ÓÏÐÀÂ˲ÍÍß ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÈÌ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÎÌ
УДК 336.563:659.442
А. М. Соколова,
кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансової політики,
грошового обігу і кредиту Вищого навчального закладу Укоопспілки
«Полтавський університет економіки і торгівлі»
АЛГОРИТМ ЗДІЙСНЕННЯ
ФАНДРАЙЗИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Проведено аналіз етапів фандрайзингу. Запропоновано алгоритм здійснення фанд-
райзингової діяльності з урахуванням повного робочого циклу. Представлено загальні
рекомендації та методи реалізації кожного етапу фандрайзингу.
Ключові слова: фандрайзинг, алгоритм, планування, заявка, донор.
А. Н. Соколова
АЛГОРИТМ ОСУЩЕСТВЛЕНИЯ
ФАНДРАЙЗИНГОВОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ
Проведен анализ этапов фандрайзинга. Предло-
жен алгоритм осуществления фандрайзинговой дея-
тельности с учетом полного рабочего цикла. Пред-
ставлены общие рекомендации и методы реализации
каждого этапа фандрайзинга.
Ключевые слова: фандрайзинг,алгоритм,планирова-
ние, заявка, донор.
A. M. Sokolova
AN ALGORITHM OF FUNDRAISING
IMPLEMENTATION
The analysis of fundraising stage has been conducted.
The algorithm of fundraising activities realization including
full-cycle working process is proposed. Have been provided
general guidelines and methods for implementing of each
stage of fundraising.
Key words: fundraising, algorithm, planning, application,
donor.
Постановка проблеми. Для досягнення позитивного
результату фандрайзингової діяльності фандрайзеру не-
обхідно провести ретельно сплановану, організаційно впо-
рядковану, з використанням поетапного аналізу та кон-
тролю роботу, у процесі якої він мусить обґрунтувати
актуальність, унікальність і цінність реалізації саме його
пропозиції, отримавши натомість задоволення моти-
ваційної потреби донора й налагодивши співпрацю з ним.
В умовах динамічно мінливого зовнішнього середови-
ща розробка проекту вимагає значних витрат часу та ре-
сурсів для збору інформації, побудови цілей, завдань,
формування стратегії, звернення і бюджету. З огляду на
це усвідомлення й розуміння процесу, у рамках якого фор-
мується та реалізовується проект, є актуальним.
Аналіз досліджень і публікацій. Питанням розвитку
фандрайзингу та дослідженню етапів проведення фанд-
райзингової діяльності присвячено роботи провідних
вітчизняних та зарубіжних фандрайзерів: Артем’євої Т. В.
[1], Балашової А. Л. [2], Башун О. В. [3], Дугласа А. Дж. [4],
Комаровського О. В. [5], Карлсон К. Дж. [4], Куц С. [7],
Тульчинського Г. Л. [1] та ін. Однак вони розглядали по-
етапний процес фандрайзингової діяльності без урахуван-
ня розвитку проекту після закінчення фінансування, що
вимагає додаткових досліджень у вигляді розробки алго-
ритму здійснення фандрайзингу.
Метою статті є розкриття сутності фандрайзингу на
основі визначення характерних етапів його реалізації та
розробка алгоритму фандрайзингової діяльності з ураху-
ванням повного робочого циклу.
Основні результати дослідження. Загальні етапи
проведення фандрайзингу, які наводять різні дослідники,
згруповано в табл. 1.
Враховуючи особливості наведених етапів здійснення
фандрайзингової діяльності, ми пропонуємо її алгоритм,
що передбачає розвиток проекту від зародження ідеї в
неприбутковій організації до його реалізації та встанов-
лення зворотного зв’язку з донором (рис. 1).
Перший етап фандрайзингу. Першим етапом алгорит-
му є планування фандрайзингової кампанії: підготовка
змістовного проекту, під який будуть залучатися кошти,
та програми дій щодо зацікавлення донорів. Проект та
програму організаторам бажано скласти вже за 4–6
місяців до початку кампанії. Одночасно потрібно підготу-
вати всі необхідні інформаційні матеріали (звернення, про-
позиції, описи проекту), здійснити оцінку перспективності
фандрайзингу, визначити коло можливих донорів, розро-
бити баланс витрат і можливих надходжень.
При цьому доцільно застосувати прийоми фандрайзин-
гу, які дозволять фокусувати роботу щодо визначення
майбутніх донорів: «таблицю діапазону пожертв», «решіт-
ку пожертв» і «матрицю зв’язку» [4, с. 7].
Потенційних донорів слід шукати в різних напрямах,
формуючи кілька джерел фінансування. Таблиця діапазо-
ну пожертв являє собою письмовий план дій, де вказують-
ся обсяги пожертв різного рівня та масштабу, які необ-
хідно залучити для досягнення цілі. Такий план дозволяє
погоджувати хід фандрайзингу і вимірювати досягнення
при здійсненні заходів.
Взаємозв’язок між потенційними пожертвами та
найбільш ефективними техніками звернення характери-
зує решітка пожертв. Що більші обсяги допомоги, то більш
особистою повинна бути стратегія звернення. Кожній ор-
ганізації доцільно розробити власну решітку, в якій визна-
чити «невелику, велику і мегапожертву» та адаптувати
9-10_2012.qxp 23.11.2012 14:06 Page 35
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-48337 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1728-6220 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:38:41Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Михальченко, Г.Г. 2013-08-18T13:10:37Z 2013-08-18T13:10:37Z 2012 Подолання диференціації соціально-економічного розвитку регіонів України / Г.Г. Михальченко // Економiчний часопис-XXI. — 2012. — № 9-10. — С. 32-35. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. 1728-6220 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48337 331.5 У статті проаналізовано регіональні особливості розвитку населення в сучасних умовах, доведено наявність розбіжностей у соціально-економічному розвитку регіонів та окреслено напрями подолання їх диференціації на державному і регіональному рівнях. В статье проанализированы региональные особенности развития населения в современных условиях, доказано наличие различий в социально-экономическом развитии регионов и определены направления преодоления их дифференциации на государственном и региональном уровнях. The article analyzes the regional features of development of the population in modern conditions. The author has proved the existence of differences in socio-economic development of the regions also identified areas to overcome their differentiation at the state and regional levels. uk Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України Економiчний часопис-XXI Економіка та управління національним господарством Подолання диференціації соціально-економічного розвитку регіонів України Преодоление дифференциации социально-экономического развития регионов Украины Overcoming of socio-economic development differentiation of Ukraine’s regions Article published earlier |
| spellingShingle | Подолання диференціації соціально-економічного розвитку регіонів України Михальченко, Г.Г. Економіка та управління національним господарством |
| title | Подолання диференціації соціально-економічного розвитку регіонів України |
| title_alt | Преодоление дифференциации социально-экономического развития регионов Украины Overcoming of socio-economic development differentiation of Ukraine’s regions |
| title_full | Подолання диференціації соціально-економічного розвитку регіонів України |
| title_fullStr | Подолання диференціації соціально-економічного розвитку регіонів України |
| title_full_unstemmed | Подолання диференціації соціально-економічного розвитку регіонів України |
| title_short | Подолання диференціації соціально-економічного розвитку регіонів України |
| title_sort | подолання диференціації соціально-економічного розвитку регіонів україни |
| topic | Економіка та управління національним господарством |
| topic_facet | Економіка та управління національним господарством |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48337 |
| work_keys_str_mv | AT mihalʹčenkogg podolannâdiferencíacíísocíalʹnoekonomíčnogorozvitkuregíonívukraíni AT mihalʹčenkogg preodoleniedifferenciaciisocialʹnoékonomičeskogorazvitiâregionovukrainy AT mihalʹčenkogg overcomingofsocioeconomicdevelopmentdifferentiationofukrainesregions |