Проблеми глобальної модернізації та імперативи неоіндустріалізації транзитивних країн

У статті розглянуто особливі вимоги до нової ролі та ефективності систем державного менеджменту кожної країни в умовах глобалізації і системи силового глобалізму. Доведено, що постсоціалістичні держави не виконали своїх функцій захисту народу та безпечного розвитку. Наголошено,що системна стратегічн...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Економiчний часопис-XXI
Date:	2012
Main Author:	Білорус, О.Г.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України 2012
Subjects:	Світове господарство і міжнародні економічні відносини
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48346
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Проблеми глобальної модернізації та імперативи неоіндустріалізації транзитивних країн / О.Г. Білорус // Економiчний часопис-XXI. — 2012. — № 9-10. — С. 3-6. — Бібліогр.: 6 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-48346
record_format	dspace
spelling	Білорус, О.Г. 2013-08-18T13:29:37Z 2013-08-18T13:29:37Z 2012 Проблеми глобальної модернізації та імперативи неоіндустріалізації транзитивних країн / О.Г. Білорус // Економiчний часопис-XXI. — 2012. — № 9-10. — С. 3-6. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. 1728-6220 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48346 339.9 У статті розглянуто особливі вимоги до нової ролі та ефективності систем державного менеджменту кожної країни в умовах глобалізації і системи силового глобалізму. Доведено, що постсоціалістичні держави не виконали своїх функцій захисту народу та безпечного розвитку. Наголошено,що системна стратегічна модернізація, нова індустріалізація економіки України повинні стати свідомим вибором держави і народу. В статье рассмотрены особые требования к новой роли и эффективности систем государственного менеджмента каждой страны в условиях глобализации и системы силового глобализма. Доказано, что постсоциалистические государства не выполнили своих функций защиты народа и безопасного развития. Акцентировано, что системная стратегическая модернизация, новая индустриализация экономики Украины должны стать сознательным выбором государства и народа. The article deals with the special requirements for the new role and effectiveness of state management of each country in the context of globalization and system of a forced globalism. Post-socialist states have not fulfilled their duties to protect people and secure development. System strategic modernization, the new industrialization of the economy of Ukraine should be a conscious choice of the state and nation. uk Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України Економiчний часопис-XXI Світове господарство і міжнародні економічні відносини Проблеми глобальної модернізації та імперативи неоіндустріалізації транзитивних країн Проблемы глобальной модернизации и императивы неоиндустриализации транзитивных стран Problems of global modernization and imperatives of transitive countries new industrialization Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Проблеми глобальної модернізації та імперативи неоіндустріалізації транзитивних країн
spellingShingle	Проблеми глобальної модернізації та імперативи неоіндустріалізації транзитивних країн Білорус, О.Г. Світове господарство і міжнародні економічні відносини
title_short	Проблеми глобальної модернізації та імперативи неоіндустріалізації транзитивних країн
title_full	Проблеми глобальної модернізації та імперативи неоіндустріалізації транзитивних країн
title_fullStr	Проблеми глобальної модернізації та імперативи неоіндустріалізації транзитивних країн
title_full_unstemmed	Проблеми глобальної модернізації та імперативи неоіндустріалізації транзитивних країн
title_sort	проблеми глобальної модернізації та імперативи неоіндустріалізації транзитивних країн
author	Білорус, О.Г.
author_facet	Білорус, О.Г.
topic	Світове господарство і міжнародні економічні відносини
topic_facet	Світове господарство і міжнародні економічні відносини
publishDate	2012
language	Ukrainian
container_title	Економiчний часопис-XXI
publisher	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
format	Article
title_alt	Проблемы глобальной модернизации и императивы неоиндустриализации транзитивных стран Problems of global modernization and imperatives of transitive countries new industrialization
description	У статті розглянуто особливі вимоги до нової ролі та ефективності систем державного менеджменту кожної країни в умовах глобалізації і системи силового глобалізму. Доведено, що постсоціалістичні держави не виконали своїх функцій захисту народу та безпечного розвитку. Наголошено,що системна стратегічна модернізація, нова індустріалізація економіки України повинні стати свідомим вибором держави і народу. В статье рассмотрены особые требования к новой роли и эффективности систем государственного менеджмента каждой страны в условиях глобализации и системы силового глобализма. Доказано, что постсоциалистические государства не выполнили своих функций защиты народа и безопасного развития. Акцентировано, что системная стратегическая модернизация, новая индустриализация экономики Украины должны стать сознательным выбором государства и народа. The article deals with the special requirements for the new role and effectiveness of state management of each country in the context of globalization and system of a forced globalism. Post-socialist states have not fulfilled their duties to protect people and secure development. System strategic modernization, the new industrialization of the economy of Ukraine should be a conscious choice of the state and nation.
issn	1728-6220
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48346
citation_txt	Проблеми глобальної модернізації та імперативи неоіндустріалізації транзитивних країн / О.Г. Білорус // Економiчний часопис-XXI. — 2012. — № 9-10. — С. 3-6. — Бібліогр.: 6 назв. — укp.
work_keys_str_mv	AT bílorusog problemiglobalʹnoímodernízacíítaímperativineoíndustríalízacíítranzitivnihkraín AT bílorusog problemyglobalʹnoimodernizaciiiimperativyneoindustrializaciitranzitivnyhstran AT bílorusog problemsofglobalmodernizationandimperativesoftransitivecountriesnewindustrialization
first_indexed	2025-11-25T22:19:06Z
last_indexed	2025-11-25T22:19:06Z
_version_	1850562229765668864
fulltext	3 ÑÂ²ÒÎÂÅ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÎ ² Ì²ÆÍÀÐÎÄÍ² ÅÊÎÍÎÌ²×Í² Â²ÄÍÎÑÈÍÈ ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI9-10’2012 Постановка проблеми. Сьогодні світ-система глобалі- зму вже стала пануючою і незворотною планетарною реа- льністю. У цих умовах нам особливо важливо, по-перше, зрозуміти закономірності, напрями та силу світового роз- витку; по-друге, формувати стратегічні концепції розвитку України, враховуючи жорсткі виклики глобалізованого світу і нової світ-системи глобалізму; по-третє, розробляти теорію та політичну економію світ-системи глобалізму. Немає сумніву, що старі теорії ХІХ–ХХ століть увійшли в непримиренне протиріччя з інтересами сучасного без- печного глобального розвитку. Можна говорити про повну відсутність або неефективність антикризових і посткризо- вих стратегій у переважній більшості держав світу, особ- ливо в транзитивних державах. Понад те, навіть у таких відносно ефективних інтеграційних системах, як Євросо- юз, незважаючи на значні зусилля не сформовано інтег- ральних посткризових й антикризових стратегій довгост- рокового характеру. Дослідження причин і факторів формування такого за- грозливого стану приводять до наукових висновків про по- глиблення протиріч та закономірностей розвитку процесів глобалізації, загострення основного конфлікту розвитку світ-системи економічного глобалізму – між досягнутим максимально високим рівнем глобального усуспільнення виробництва і глобальної інтеграції економік та приватною надконцентрацією власності в руках глобальної і націо- нальної олігархії як у зоні авангардних країн «золотого мільярда», так і в зоні транзитивних, малих та відсталих країн. Зростає до критичного рівня непримиренне проти- річчя між нинішньою глобальною економічною системою, базованою на наживі й надспоживанні, та соціально-еко- номічними інтересами національних демократичних сус- пільств. Уже в першій чверті ХХІ століття цей конфлікт за- грожує як національними потрясіннями, так і глобальним соціальним вибухом. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Прогнозно- аналітичні дослідження західних авторів (Y. Keynes, H. Ka- hu, W. Brown, L. Martel) показують, що і в наступні 100–200 років ринковий фундаменталізм та спекулятивний харак- тер глобальної економіки наживи збережуть свою суть і навіть посиляться під впливом технотронно-інформа- ційних чинників глобальної монополізації виробництва та ринків і зростання глобальної експлуатації бідних країн [1]. Мета статті – здійснення аналізу головних причин низької конкурентоспроможності в умовах світ-системи глобалізму більшості транзитивних країн, особливо пост- радянських, і обґрунтування необхідності їх системної стратегічної модернізації. Основні результати дослідження. У період остан- нього півстоліття сучасний світ пройшов небачені транс- формації, суттю яких є глобалізація, що визначають нас- тупний глобальний розвиток на століття. Сучасні процеси глобалізації генетично випливають і базуються на проце- сах та законах концентрації національних і глобальних капіталів та міжнародної інтеграції національних економік. В еру глобалізації спеціальні економічні закони інтернаціо- налізації, концентрації і міжнародної інтеграції капіталів по- силюють свою дію. Рамки національних ринків стають тісними для висококонцентрованих, зінтегрованих та гло- балізованих національних капіталів, що обмежує досягнен- УДК 339.9 О. Г. Білорус, доктор економічних наук, професор, академік НАН України, завідувач відділу глобалістики, геоекономіки і геополітики Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України ПРОБЛЕМИ ГЛОБАЛЬНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ ТА ІМПЕРАТИВИ НЕОІНДУСТРІАЛІЗАЦІЇ ТРАНЗИТИВНИХ КРАЇН У статті розглянуто особливі вимоги до нової ролі та ефективності систем державного менеджменту кожної країни в умовах глобалізації і системи силового глобалізму. Доведено, що постсоціалістичні держави не викона- ли своїх функцій захисту народу та безпечного розвитку. Наголошено, що системна стратегічна модернізація, но- ва індустріалізація економіки України повинні стати свідомим вибором держави і народу. Ключові слова: системна глобальна криза, транзитивні країни, деіндустріалізація, модернізація, неоіндустріалізація. О. Г. Белорус ПРОБЛЕМЫ ГЛОБАЛЬНОЙ МОДЕРНИЗАЦИИ И ИМПЕРАТИВЫ НЕОИНДУСТРИАЛИЗАЦИИ ТРАНЗИТИВНЫХ СТРАН В статье рассмотрены особые требования к новой роли и эффективности систем государственного ме- неджмента каждой страны в условиях глобализации и системы силового глобализма. Доказано, что постсо- циалистические государства не выполнили своих функций защиты народа и безопасного развития. Ак- центировано, что системная стратегическая модерни- зация, новая индустриализация экономики Украины должны стать сознательным выбором государства и народа. Ключевые слова: системный глобальный кризис, транзитивные страны, деиндустриализация, модерниза- ция, неоиндустриализация. O. G. Bilorus PROBLEMS OF GLOBAL MODERNIZATION AND IMPERATIVES OF TRANSITIVE COUNTRIES NEW INDUSTRIALIZATION The article deals with the special requirements for the new role and effectiveness of state management of each country in the context of globalization and system of a forced globalism. Post-socialist states have not fulfilled their duties to protect people and secure development. System strategic modernization, the new industrialization of the economy of Ukraine should be a conscious choice of the state and nation. Key words: systemic global crisis, transitive countries, de- industrialization, modernization, new industrialization. 9-10_2012.qxp 23.11.2012 14:04 Page 3 4 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 9-10’2012 ня їх вищої мети – виробництва максимальної маси, прибут- ку і монопольного надприбутку. Тому найбільші національні корпорації перетворюються у глобальні ТНК для реалізації стратегій отримання глобально-монопольних надприбутків шляхом міжнародної експансії, захоплення зарубіжних ринків та експлуатації національних економік, а відтак і національних капіталів, трудових та природних ресурсів. Таким чином, саме економічні інтереси ТНК і держав- глобалізаторів століттями рухають процеси глобалізації як форму інтернаціоналізації економіки та капіталу. З огляду на це, очевидно, помилковими є точки зору про те, що гло- балізація – це найновіший процес, який є лише «…высшей стадией интернационализации» [2]. Історично глобалізація являє собою старий процес, що має пульсуючий та циклічний характер й не зупиняється і сьогодні. Тож її не можна розглядати як найвищу чи останню стадію інтер- націоналізації. Помилковим також є ігнорування гло- балізації як специфічного процесу становлення глобальної мегаструктури [3]. Мегаструктура глобалізації у формі світ-системи глобалізму нині вже є реальністю. Як гло- балізація, так і, особливо, світ-система глобалізму – еко- номічний та соціальний механізм поширення й посилення влади глобального ринкового капіталізму. І цей процес, очевидно, вийде за межі ХХІ століття. Усілякі спроби ігнорувати глобалізацію, вважаючи, що «…глобализация – это только процесс и отношения меж- ду его участниками» [1], дуже дорого обходяться глобаль- но незінтегрованим країнам, особливо країнам транзитив- ної економіки, як Україна. Відмінити або уникнути впливу економічних законів глобального ринку і економічної си- стеми глобалізму не в змозі жодна країна світу. Безаль- тернативним є конкурентоспроможне інтегрування країн у нову глобальну систему, бо захищатися поза нею – означає бути глобальною мішенню для її нищів- них ударів. Поки політологи, філософи, історики вели інтенсивні дискусії щодо самого феномену глобалізації економісти- теоретики впритул підійшли до формування концепцій світ-системи глобалізму і закономірностей та законів його розвитку. Пріоритет Української наукової школи глобаліс- тики полягає в тому, що лідери цієї наукової школи на базі багаторічних досліджень відкрили існування об’єктивних законів розвитку глобалізації і систем глобалізму [4]. Сьо- годні ми підтверджуємо авторський постулат, «…що ніякі специфічні умови, особливості національного розвитку, кризові стани та внутрішні трансформації не можуть ані відмінити, ані відкласти невмолиму дію об’єктивних за- конів глобалізації розвитку» [5]. На нинішньому етапі ці за- кони діють з особливою силою. Ринковий фундаменталізм як економічна філософія і реальна соціально-економічна практика в поєднанні із злоякісною світ-системою тотального світового економіч- ного глобалізму невідворотно стає головною загрозою та драматичним викликом нової ери. Створена небачена в історії людства система силового глобалізму в найкорот- ший історичний період, лише протягом 35–45 останніх ро- ків призвела до потужної системної глобальної кризи – першої нециклічної кризи глобального капіталізму, що охо- пила не лише надвиробництво, а стала інтегрованою, ком- бінованою кризою надвиробництва і монополізованого надспоживання. За нинішнього глибокого падіння довіри до глобального топ-менеджменту, наростання дисбалан- сів у світовій економіці, пов’язаних із надвисоким рівнем розвитку глобального спекулятивного капіталу, ця криза неминуче буде перманентною, бо в ній закладено могутній внутрішній конфлікт розвитку і механізм саморуйнування світ-системи глобалізму. Суть цього механізму – у дове- денні до крайньої межі системи глобальної монопольної експлуатації світу за допомогою надспоживання матеріа- льних, фінансових та інтелектуальних ресурсів у вкрай об- меженому колі країн-гегемонів, і передусім у США, Китаї, Японії, Індії. Глобальний характер кризи світ-системи глобалізму та негативних соціально-економічних наслідків криз свідчить про об’єктивну необхідність запровадження глобальних систем превентивного антикризового і посткризового ме- неджменту. У чому ж полягає суть глобальних проблем більшості транзитивних країн, особливо пострадянських? Очевидно, що їм притаманні всі відомі глобальні проблеми: соціальні, енергетичні, ресурсні, екологічні, демографічні та інші. Але головним для них є специфічний набір властивих тільки транзитивним країнам проблем, які визначальним чином впливають на місце цих країн у глобальній системі, й над- то обмежені конкурентні можливості співрозвитку в умо- вах глобальної світ-системи. З економічної точки зору, складність постсоціалістич- ної трансформації транзитивних країн, і України також, по- лягає не тільки в тому, що вони повертаються до ринкової економічної системи після довготривалого панування державної командно-централізованої економіки. Лише зміна державної власності на приватну власність не забез- печила й не могла забезпечити економічне зростання та вирішення соціальних проблем. Як підкреслює відомий польський економіст професор Гж. Колодко, головним ім- перативом постсоціалістичної трансформації є не просто «...повернення до капіталістичної економіки». Постсо- ціалістичні країни повинні зробити небачений історичний прорив, потрійний стрибок від державної планової еко- номіки в систему глобальної економіки технотронно- інформаційного типу. Це унікальне і карколомне завдан- ня, яке виявилося не під силу багатьом колишнім соціалістичним країнам. Навіть капіталістичні ринкові країни, як-от Греція, Португалія, Іспанія, Італія, не змогли адаптуватися до монополізованої конкуренції глобальних ринків попри захист з боку таких могутніх інтеграційних систем, як Європейський Союз, СОТ і ОЕСР. Вірогідно, деякі постсоціалістичні країни так і не зуміють трансфор- муватися й можуть «...програти у великих перетвореннях на зламі тисячоліть» [6]. У сучасній світ-системі відбувається дедалі складніша широкомасштабна глобальна спекулятивна гра колосаль- них економічних інтересів, віртуалізація та дезінтеграція фінансів і реальної економіки. Економічна влада з секто- ра реальної економіки переходить у сектор віртуальних фінансів з одночасним падінням ролі малого та середньо- го бізнесу, незважаючи на його високу питому вагу в фор- муванні обсягу валового національного продукту. Для еко- номічно ослаблених постсоціалістичних країн участь у глобальних економічних конфліктах є надто ризикованою. Виходить ніби так, як у старому польському прислів’ї: «Wstempil do piekla bo po drodze bylo» («Вступив до пекла, бо по дорозі було»). Де ж вихід? Ринкової автаркії вже не існує. Модернізація через інтеграцію безальтернативна. У сучасному трансформаційному лабіринті кожна краї- на має свій критичний, єдино ефективний та конкуренто- спроможний шлях розвитку, який повинен бути знайдений і покладений в основу національної стратегії розвитку. Глобальна доля кожної країни залежатиме від її змоги знайти свій не хаотичний шлях «пожежогасіння», а послі- довну, системну, синергетичну модель розвитку – модель глобального інтегрування. Найвищим імперативом такої інтеграції для України є входження в Євросоюз та систем- на стратегічна модернізація. Глобально орієнтована ефективна національна стра- тегія розвитку і її успішна реалізація шляхом створення високоефективної, конкурентоспроможної, мобілізаційної системи державного менеджменту є єдиним та безаль- тернативним виходом і способом вирішення завдань роз- витку. Зворотна зміна системи державної командно-центра- лізованої економіки на ринкову систему, а вірніше, на нову ринкову систему глобалізованого типу – це безпрецедент- ний експеримент в історії людства. При цьому одночасно зі зміною економічної системи драматичних трансфор- мацій у постсоціалістичних країнах зазнали політична сис- тема, соціальна система, система державного управління, демократії, гуманітарна система та система державних і ÑÂ²ÒÎÂÅ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÎ ² Ì²ÆÍÀÐÎÄÍ² ÅÊÎÍÎÌ²×Í² Â²ÄÍÎÑÈÍÈ 9-10_2012.qxp 23.11.2012 14:04 Page 4 5 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI9-10’2012 ÑÂ²ÒÎÂÅ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÎ ² Ì²ÆÍÀÐÎÄÍ² ÅÊÎÍÎÌ²×Í² Â²ÄÍÎÑÈÍÈ моральних цінностей. Наприклад, в Україні поряд із зазна- ченими змінами відбувалася широкомасштабна деміліта- ризація економіки, ліквідація одного із найпотужніших у світі військово-промислового комплексу, докорінна пере- будова системи аграрно-промислового комплексу, систе- ми освіти, охорони здоров’я, культури і науки. Такий безпрецедентний глобальний трансформаційний експери- мент набув особливо концентрованої форми саме в Ук- раїні, яка проходить його важко і з великими втратами, слугуючи світу глобальною лабораторією переважно нега- тивного досвіду. Але це ще не вся правда! Форсована силова зворотна зміна економічних систем колишніх радянських республік була великою страте- гічною помилкою держави. У ході цієї трансформації в Ук- раїні «успішно» реалізовано злоякісний принцип «влада – це гроші, а гроші – це влада». Тотальна державна корупція стала смертельною хворобою нашого суспільства. Злоякісно трансформовані економіки та економічні си- стеми транзитивних держав (особливо Росії, України) ста- ли колосальними небаченими трофеями «холодної війни», горючим матеріалом для світ-системи економічного гло- балізму. Своєю дикою трансформацією ці країни надали величезну ресурсну підтримку ринковому фундаменталіз- му та турбокапіталізму, так і не ставши органічною скла- довою нової глобальної економіки. Вони не могли й не здійснили потрійний трансформаційний стрибок цивіліза- ційного рівня: 1) конкурентоспроможний перехід від дер- жавно-централізованої до ринкової економіки; 2) ефек- тивний розвиток народного підприємництва (у формі малого та середнього бізнесу), який давав би 70–80% ВВП і був перехідною формою народного капіталізму; 3) посту- пова продуктивна та конкурентна інтеграція економік і економічних систем транзитивних (особливо пострадянсь- ких) економік у нову глобальну економічну, а не просто ринкову систему. Глобалізація об’єктивно висуває нові вимоги до ролі та ефективності систем державного менеджменту кожної країни. Вона суворо карає непрофесійні уряди, а платять народи. Неякісні й надто оптимістичні прогнози, зроблені в 1990-і роки, спровокували злам державного планування й реалізацію в Україні руйнівних економічних реформ. Фак- тично відбувалася деградація структури економіки Украї- ни, і передусім виробничих галузей. Проте активно розви- валися банківський сектор та фінансові трансакції, збільшилися частки торгівлі, експорту в складі ВВП. Ре- зультат – деіндустріалізація і промислове спустошен- ня України, її економічний занепад. Із надрозвинутої ін- дустріально-аграрної країни 70–80-х років ХХ століття Україна перетворилась у країну бідняків, безробіття, безгрошів’я, масової еміграції, зменшення чисельності та старіння населення, погіршення показників людсь- кого розвитку. Теперішня економіка України, з її розвале- ною і «лежачою» промисловістю, неймовірно низькою тех- нологічністю, відсталою організацією виробництва та низькою продуктивністю, не може витримати іспитів і навантажень глобальної конкуренції з її дуже високими критеріями ефективності. Тому суверенна державність, модернізація, економічні та соціальні трансформації, інтег- рація і глобальна конкурентність повинні бути реалізовані вже в першій третині ХХІ століття. Якщо за цей короткий період Україна не стане активним і сильним суб’єктом європейських та глобальних відносин і процесів, то вона перетвориться в об’єкт таких відносин, здобич глобальної конкуренції. Інтеграція в ЄС через модернізацію і конкурентоспро- можний розвиток – ось стратегічне гасло для України. Проблема міжнародної конкурентоспроможності нашої країни у глобальному світі може бути вирішена лише через інтелектуалізацію соціально-економічного розвитку. Не- зважаючи на кризові явища перехідного етапу державо- творення, ставши на шлях модернізації і демократичної солідаризації суспільства, Україна дістане змогу забезпе- чити прискорений, випереджальний, якісний розвиток навіть у найжорсткіших умовах глобалізму. Системна стратегічна модернізація країни повинна стати єдиним вибором держави та народу. Для успішної інтеграції України в європейський і світовий економічний простір варто наближати основні критерії власного роз- витку до світових стандартів. В основу концепції, яка доз- волить забезпечити високі темпи економічного зростання, має бути покладено поєднання досягнень міжнародного теоретичного та практичного досвіду з національними особливостями країни. І тут необхідна планомірна й сис- темна, наполеглива державна робота. Зрозуміло, що внаслідок нагромадження проблем період модернізації країни буде тривалим, а подолання структурних диспро- порцій потребуватиме чіткої та послідовної стратегічної програми урядових заходів і добре продуманої, організо- ваної системи державного планування та прогнозування. Головна перешкода на шляху розвитку сьогодні – повна невідповідність рівня і «калібру» теперішніх державних лідерів масштабам та рівню сучасних завдань, що стоять перед Україною. Вирішальними тут мають бути висока мобілізаційна здатність, наявність політичної і державної волі. Україні насамперед необхідне компетентне, патріо- тичне, працездатне керівництво, здатне оперативно та послідовно приймати необхідні рішення і забезпечувати належне їх виконання. Без політичної волі на найвищому державному рівні й без надзвичайних заходів та надзу- силь уряду і всього народу вивести нашу країну з кризи з одночасною переорієнтацією її розвитку на новий щабель якісного, інтелектуального розвитку не вдасться. Перед Україною з усією гостротою постала проблема кардиналь- ної структурної модернізації економіки держави. Саме держава, а не великий бізнес, повинна визначити, на яких напрямах треба сконцентрувати зусилля найближчими ро- ками. Передусім слід різко зменшити залежність держави від зовнішньої кон’юнктури, зокрема зовнішніх джерел по- стачання енергоресурсів та іноземних фінансових ринків, тобто від того, на що вона не здатна впливати. Реальна модернізація економіки України потребує значних інтелектуальних, економічних і адміністративних зусиль та заходів, а саме: всебічне сприяння розвитку на- укоємних секторів господарства, заміщення фізично зно- шеного основного капіталу, підвищення ефективності пе- реробних виробництв, розвиток інфраструктурних галузей господарства (транспорт, зв’язок, комунікації), забезпе- чення енергоефективності економіки, урізноманітнення джерел постачання енергії та збільшення використання її поновлюваних видів, розвиток нано-, біо-, ядерних, космічних технологій і телекомунікацій, широке застосу- вання новітніх інформаційних технологій тощо. Необхідно виявити базисні структурні диспропорції в українській еко- номіці та зайнятися проектуванням нової економічної сис- теми, адаптованої до жорстких викликів безпечному роз- витку в умовах глобальної кризи, яка стає перманентною. Проте структурна перебудова економіки України після промислового спустошення не може бути здійснена у стис- лі терміни. Для цього потрібний довгостроковий комплекс- ний системний підхід із використанням продуманої фіскальної і грошово-кредитної політики, переходом на нові технології та заміною основних виробничих потужнос- тей (бажано – на вітчизняній технологічній базі). Проблема полягає в тому, щоб зробити ефективнішими базові секто- ри економіки, що створюють левову частину ВВП держа- ви, паралельно забезпечуючи розвиток інфраструктурних галузей. Постіндустріальна глобальна економіка не має і не мо- же мати завідомо пріоритетних та «відсталих» галузей. Традиційні галузі, зокрема агропромислове виробництво, металургія, за ефективного інноваційного менеджменту і великих інвестиціях перетворюються в інноваційні. Інно- вації є надзвичайно важливими для країни – вони роблять її економіку ефективнішою, збільшують експортний по- тенціал, підвищують якість життя громадян, піднімають престиж держави на міжнародній арені. Сьогодні саме стратегічні інновації держави визначають рівень її конку- рентоспроможності та зумовлюють економічну безпеку. 9-10_2012.qxp 23.11.2012 14:04 Page 5 6 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 9-10’2012 У числі головних завдань модернізації економіки Украї- ни – підвищення енергоефективності й міжнародної кон- курентності. Надто висока енергоємність і надмірне, значною мірою штучне надспоживання енергоресурсів структурами нашої економіки робить її глобально неконку- рентоспроможною. Україна повинна перейти до викорис- тання власних енергорезервів та забезпечити успішну реалізацію стратегічної програми неоіндустріалізації на інтелектуальній основі. Світова фінансова система, зазнавши кризового шоку, перенастроюється, готуючись до нової, другої (і не остан- ньої) хвилі глобальної кризи. Однак банківська система України залишається дуже слабкою й не може не тільки претендувати на помітну роль на міжнародних фінансових ринках, але навіть забезпечити поточне стабільне еко- номічне зростання у країні. Фінансовий сектор України ві- дображає структурні диспропорції світової економічної си- стеми – зростання боргового капіталу, відсутність дієвого управління фінансовими потоками, відрив від виробничих галузей. Особливо загрозливою є втеча капіталів. Україн- ська банківська система виходить із-під контролю НБУ в руки глобальних транснаціональних корпорацій, що керу- ються власними інтересами, які далеко не співпадають із інтересами Української держави. Політика українських банків з іноземним капіталом реалізує інтереси конкрет- них національних держав – лідерів глобалізації, що над- звичайно небезпечно. Є всі ознаки активізації в Україні могутніх структур нового євро-азійського глобалізму. Постіндустріальна модернізація економіки – питання не тільки технологій, вона повинна бути спрямована пере- дусім на розвиток людини як головної суспільної цінності й охоплювати всі сторони життя суспільства. Ні економічне зростання, ні рівень ВВП на душу населення, ні показники впровадження інновацій не є визначальними характерис- тиками модернізації країни, головний показник – це рівень розвитку людського капіталу. Тому держава має спряму- вати зусилля на виконання надважливого завдання – ста- ти комфортною для розвитку народного бізнесу і створи- ти максимально сприятливі умови для самореалізації енергійних, освічених, працьовитих людей. Для досягнен- ня успіху в конкуренції за людину та її потенціал потрібна пріоритетна увага держави до галузей розвитку людсько- го капіталу, а це насамперед освіта, охорона здоров’я, за- безпечення житлом, стан навколишнього середовища. Висновки. Немає у світі слаборозвинутих країн, а є слаборозвинуті та непродуктивні держави і уряди. Для то- го щоб вивести Україну з економічної прірви, потрібно зу- пинити процеси промислового спустошення та провести якісну нову індустріалізацію економіки. На основі науково- го аналізу міжнародних стратегічних концепцій превен- тивного, антикризового і посткризового менеджменту необхідно здійснити селекцію найбільш адаптивних стра- тегічних концепцій модернізації та сталого розвитку Ук- раїни до 2020 року і внести пропозиції щодо формування національної антикризової стратегії України. У реалізації Стратегічної програми промислового відродження, нової індустріалізації та реіндустріалізації Україна може бути по- вноправним стратегічним партнером Росії, Білорусі і Ка- захстану, які неминуче стануть на шлях неоіндустріалізації всіх секторів національної економіки. Література 1. Keynes J. M. Economic Possibilities for Our Grandchildren, in Collected Writings. Vol. 9: Essays in Persuasion / J. M. Keynes. – London : Macmillan for the Royal Economic Society, 1930 [1972]. – P. 321–32; Kahn H. The next 200 Years: a scenario for America and the world / H. Kahn, W. M. Brown, L. Martel. – Morrow, 1976. – 241 р. 2. Сиденко В. Р. Глобализация – европейская интеграция – экономическое разви- тие: украинская модель: в 2 т. Т. 1 : Глобализация и экономическое развитие / В. Р. Сиденко ; НАН Украины, Ин-т экономики и прогнозирования. – К. : Феникс, 2008. – С. 96. 3. Анилионис Г. П. Глобальный мир: единый и разделенный. Эволюция теорий гло- бализации / Г. П. Анилионис, Н. А. Зотова. – М. : Международные отношения, 2005. – С. 252. 4. Власов В .І. Глобалізація і глобалістика: історія, теорія, практика, персоналії : мо- нографія : у 3 т. Т. 1 : Історичні аспекти науки глобалістики / В. І. Власов. – К. : ННЦ «ІАЕ», 2011. – С. 8. 5. Білорус О. Г. та ін. Глобалізація і безпека розвитку : колект. монографія / Керівник авт. колективу і наук. ред. О. Г. Білорус. – К. : КНЕУ, 2001. – С. 12. 6. Колодко Гж. Глобалізація і перспективи розвитку постсоціалістичних країн / Гж. Колодко. – К. : Основні цінності, 2002. – 248 с. Стаття надійшла до редакції 5 вересня 2012 року ÑÂ²ÒÎÂÅ ÃÎÑÏÎÄÀÐÑÒÂÎ ² Ì²ÆÍÀÐÎÄÍ² ÅÊÎÍÎÌ²×Í² Â²ÄÍÎÑÈÍÈ УДК 339.9: 339.747 O. A. Proboyiv, PhD, Associate Professor, International Economy Department, Ivano-Frankivsk Institute of Management of Ternopil National Economic University THE GLOBAL GROWTH OF THE WORLD ECONOMY IN THE CONTEXT OF EURO ZONE COUNTRIES’ DEBT CRISIS The peculiarities of the world economy functioning in the face of financial instability are depicted, the impact of the Euro zone countries’ debts on the global economic growth and the economy of Ukraine are analyzed, and the ways of overcoming overdue issues are projected. Key words: world economy, financial instability, Euro zone, default, debt crisis. О. А. Пробоїв ГЛОБАЛЬНЕ ЗРОСТАННЯ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ В КОНТЕКСТІ КРИЗИ БОРГІВ КРАЇН ЄВРОЗОНИ Розглянуто особливості розвитку світової еко- номіки в умовах фінансової нестабільності, про- аналізовано вплив кризи боргів країн Єврозони на глобальне економічне зростання і економіку України, визначено шляхи подолання назрілих проблем. Ключові слова: світова економіка, фінансова неста- більність, Єврозона, дефолт, криза боргів. О. А. Пробоив ГЛОБАЛЬНЫЙ РОСТ МИРОВОЙ ЭКОНОМИКИ В КОНТЕКСТЕ КРИЗИСА ДОЛГОВ СТРАН ЕВРОЗОНЫ Рассмотрены особенности развития мировой эко- номики в условиях финансовой нестабильности, про- анализировано влияние кризиса долгов стран Еврозо- ны на глобальный экономический рост и экономику Украины, определены пути преодоления назревших проблем. Ключевые слова: мировая экономика, финансовая нестабильность, Еврозона, дефолт, кризис долгов. 9-10_2012.qxp 23.11.2012 14:04 Page 6

Проблеми глобальної модернізації та імперативи неоіндустріалізації транзитивних країн

Institution

Similar Items