Актові документи Київського Золотоверхого Михайлівського монастиря на Бодаківські, Хрулівські і Ведкалівські землі

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Рукописна та книжкова спадщина України
Дата:	2007
Автор:	Сохань, С.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України 2007
Теми:	Публікації документів
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48651
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Актові документи Київського Золотоверхого Михайлівського монастиря на Бодаківські, Хрулівські і Ведкалівські землі / С.В. Сохань // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2007. — Вип. 11. — С. 265-276. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859815751250083840
author	Сохань, С.В.
author_facet	Сохань, С.В.
citation_txt	Актові документи Київського Золотоверхого Михайлівського монастиря на Бодаківські, Хрулівські і Ведкалівські землі / С.В. Сохань // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2007. — Вип. 11. — С. 265-276. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Рукописна та книжкова спадщина України
first_indexed	2025-12-07T15:22:01Z
format	Article
fulltext	265 ПУБЛІКАЦІЇ ДОКУМЕНТІВ С. В. Сохань кандидат історичних наук Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського м. Київ АКТОВІ ДОКУМЕНТИ КИЇВСЬКОГО ЗОЛОТОВЕРХОГО МИХАЙЛІВСЬКОГО МОНАСТИРЯ НА БОДАКІВСЬКІ, ХРУЛІВСЬКІ І ВЕДКАЛІВСЬКІ ЗЕМЛІ Документи, представлені до публікації, відіграють важливу роль у вивченні історії монастирського землеволодіння ХVII–ХVIII ст., зокрема, відтворюють процес надбання монастирської власності та характер соціально-політичних відносин в суспільстві, на яких грунтувалися власницькі права монастирів. Розмежування земель між державною та приватною власністю засвідчує значна кількість актових документів, які формували певні юридичні стосунки між приватними особами, особами та державою, державою та церквою. Прикладом офіційних документів, які закріплювали права власни- ків на подаровані або куплені землі і відтворювали формування стосунків “держава і особа”, є універсал Івана Мазепи від 11 січня 1689 р., наданий панові Григорієві Гамалії на села Хоружівка, Бо- даква і млини на Хрулівській греблі1. Разом із зазначеним універ- салом представлені дві духівниці – Григорія Гамалії та його дружини, що належать до приватноправових актів і дають можливість про- стежити складний процес формування стосунків “особа і церква”, що відбивають особливості соціально-економічних та політичних відносин в Україні певного періоду. Наведені нижче документи зберігаються в фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського © С. В. Сохань, 2007 266 і становлять лише невеличку частину оригіналів майнових доку- ментів київських монастирів із збірки Київської казенної палати із складеної колекції ЦАМ2. Важливість вивчення та оприлюднення цих документів підтверджуються автентичністю пам’яток, що є не тільки джерелом для дослідження історії монастирської власності Київського Золотоверхого Михайлівського монастиря, але й дже- релом до вивчення родинних пріоритетів козацької старшини за духовними заповітами. Київський Золотоверхий Михайлівський монастир у XVI ст., як і всі київські монастирі після спустошливих нападів татар, був зруйнований. Відбудова монастиря почалася ще на початку XVI ст. з надання привілеїв 1522–1523 рр. польських королів. Так, при- вілей Сигізмунда І від 15 травня 1523 р., наданий київському воє- воді Андрію Немировичу, містив відомості, що ігумен Макарій мав право реставрувати спустошений Михайлівський монастир і орга- нізувати монастирську общину без втручання до його справ митро- полита і воєводи. У грамоті зазначалося: “А онъ (Макарій) маетъ тамъ монастыръ збудовати и общину в немъ справити, подле ихъ закону Греческого по тому, как и по иншимъ монастыремъ. И землю к тому монастырю мает держати, по давному как перед тымъ бывало по самый вал и по Лядскія ворота и по Евсикову долину, по старую дорогу, по Михайловский узвозъ”3. Пізніше монастир отримував земельні маєтності від багатьох своїх покровителів, серед яких були і гетьмани України. Документи монастиря підтверджують право володіння маєтностями на тери- торії Київщини, Чернігівщини, Полтавщини та частково Сумщини. У даному випадку, на прикладі оригіналів документів Київського Золотоверхого Михайлівського монастиря4 є можливість просте- жити історію сіл Полтавської і Сумської областей, шляхи розши- рення монастирської земельної власності за рахунок козацької старшини, до якої належала родина Гамалій, мотиви та причини переходу земель різним власникам, відмінність приводів надання і підтвердження маєтностей державою козацькій старшині та мо- настирям протягом другої пол. XVIІ ст. Документ №1 є універсал Івана Мазепи, виданий в Батурині 11 січня 1689 р. видатному українському військовому діячеві другої половини XVIІ ст. Григорію Михайловичу Гамалії (р.н. невід.– 1702). Його політична та військова кар’єра випала на важкий пе- ріод в історії України, який отримав назву “Руїна” (1658–1686). 267 Родина Гамалій належала до давнього польського шляхетного роду, який мав маєтності в Подільському воєводстві Летичівського повіту. У списку заслуг Григорія Гамалії в розбудові української держави значне місце належить його участі в національно-виз- вольній війні 1648–1657 рр. українського народу під проводом Богдана Хмельницького. У 1655 р. він здобув місто Корсунь. Був сотником пирятинським (1663), полковником лубенським (1665– 1668; 1687–1688), полковником паволоцьким (1672–1673), гене- ральним осавулою і наказним гетьманом (1674). Від гетьмана Івана Виговського в 1659 р. їздив послом до турецького султана. Після участі в переговорах як член посольства гетьмана Івана Брюхо- вецького до царя Олексія Михайловича у 1665 р. отримав царську грамоту на дворянство і село Хоружівка у Костянтинівській сотні Лубенського полку. У 1668 р. разом з генеральним обозним Іваном Безпалим і канцеляристом Кашперовичем брав участь у дипломатич- ній місії в Стамбулі , де обговорювалися умови переходу України під протекторат Османської імперії5. У кінці 60-х років XVIІ ст. Григорій Гамалія перейшов на бік правобережного гетьмана Петра Дорошенка і брав участь у бага- тьох воєнних операціях, які супроводжувалися жорстоким проти- борством політично незрілої козацької еліти. Був командиром Дорошенкового відділу у травні 1669 р. в битві між загонами ліво- бережного гетьмана Дем’яна Многогрішного (Ігнатовича) та право- бережного гетьмана Петра Дорошенка під селом Рогинці неподалік міста Ромни6. Але після падіння популярності Петра Дорошенка через султанську протекцію, влітку 1675 р. Григорій Гамалія розча- рувався у політиці свого гетьмана і покинув його, відійшовши від активної політичної діяльності. Тільки з приходом до влади Івана Мазепи, у 1687 р. він повертається до державної служби на посаду лубенського полковника. Внутрішня політика Івана Мазепи базувалася на прагненні утворити міцний привілейований стан, на який можна було б спер- тися в боротьбі за незалежність. Тому він щедро роздавав маєт- ності козацькій старшині, притягаючи її на свій бік. У цьому контексті представлений до публікації універсал Івана Мазепи від 11 січня 1689 р. є обґрунтованою винагородою Григорію Гамалії за вище- описані його “услуги” Війську Запорозькому та “працовите роненіе”. В документі підтверджувалося право власності на село Хоружівка з людьми посполитими та грунтами, прилеглими до річки Терн, 268 село Бодаква у Сенчанській сотні Лубенського полку та на млини на Хрулівській греблі на р. Сулі, стверджене царською грамотою 31 січня 1690 р. Процес приєднання прилеглих земель до вже на- даної власності ілюструє той факт, що через місяць після царської грамоти виходить універсал Івана Мазепи від 5 березня 1690 р., який додатково до Хрулівських млинів пожалував ще і село Хрулі з людьми “тяглими”7. Документи №2 і №3 – духівниці подружжя Гамалій – Григорія та Марії, написані відповідно 16 листопада 1694 р. та 17 серпня 1716 р., які юридично оформлювали право володіння маєтностями родини. Як історичні джерела, спадкові актові документи, до яких відносяться духівниці, фактично ілюструють зміни в землеволо- дінні на території України, але, маючи соціально-психологічне забарвлення змісту текстів, вони відображують, окрім родинних пріоритетів козацької старшини, ще й психологічні портрети типових представників української еліти. Тому інтерес до цього виду актових документів завжди привертав увагу багатьох дослідників. Зокрема, в своїх дослідженнях до них зверталися історики О. Лазаревський, В. Модзалевський, Н. Микитась, І. Ситий, Ю. Мицик та ін.8 Єдність і злагода подружжя Гамалій відчувається у ставленні Григорія до своєї “милої малжонки”, з якою прожив не один де- сяток років. У зв’язку з тим, що дітей у Григорія Гамалії не було, всі свої маєтності він заповідав дружині, підкреслюючи, що вони “верною працею” були набуті протягом життя. У заповіті Григорія простежується ставлення тестатора до майбутньої долі спадку, яке ймовірно обговорювалося з Марією заздалегідь, а саме оформлення лекгації до лохвицьких церковних святих місць і церков та ви- словлювання власної волі щодо місця поховання – Храм Різдва Пречистої Діви Богородиці в Лохвиці. Після смерті Григорія Гамалії, за попередньою домовленістю Марії Гамалії з ігуменом Мгарського Лубенського монастиря Філаретом Кощаківським, що було підтверджено в її духівниці від 11 грудня 1710 р.9, частина спадщини лубенського полковника надходила до власності цього монастиря. Але пізніше ставлення Марії Гамалії до розподілу спадщини змінюється. 12 травня 1712 р. вона надає Київському Золотоверхому Михайлівському монастирю дарчу на хутір Ведкалівка, який знаходився за Пісками, під селом Коновалом10, з приналежностями. Остання духівниця Марії Гамалії від 17 серпня 1716 р. містить відомості, що на змінення її 269 кардинального рішення стосовно розподілу спадку чоловіка, на- самперед, вплинуло “поважное рейментарское писаніе” гетьмана Івана Скоропадського щодо передачі маєтностей Київському Золотоверхому Михайлівському монастирю. Так, вже з універсалу Івана Скоропадського, наданого в Русанові 15 жовтня 1713 р., що регламентував “сквапливе” без гетьманського відома, рішення Марії Гамалії віддати маєтності Мгарському Лубенському монастирю, простежується наполегливий тиск гетьмана на “добровільне воле- виявлення” Марії, з посиланням на прохання ігумена Київського Золотоверхого Михайлівського монастиря Іоаникія Сенютовича легувати Київському Золотоверхому Михайлівському монастирю спадок – “словесно доносил и просил нашого (гетьманського. – С.С.) на тое потверженя и сама она пане Гамалеина чрез писма свои осведчала, и тую свою повторную лекгацию до дыспозій нашой полецила”11. Жалуваною грамотою Петра І від 4 лютого 1716 р. підтверджувалося право на володіння маєтностями мона- стиря, серед яких: село Бодаква, хутор Ведкалівка, село Хруль з людьми, орними і неорними землями, на двадцять хат, два млина на шість мучних каменів і три ступних на греблі Хрулівській, на річці Сулі, в полку Лубенському Сенчанській сотні, що були по- даровані Марією Гамалією монастирю12. Отже, після всіх перипетій із переписом маєтностей Мгар- ському Лубенському та Київському Золотоверхому Михайлів- ському монастирям більша частина стала монастирською власністю Київського монастиря, а менша частина (інші млини на Хрулів- ській греблі, сад під Христинівкою та слобідка Гамаліївка13) діс- талася онуку Андрія Михайловича Гамалії, рідного брата Григорія Михайловича Гамалії, Івану Михайловичу Гамалії. Вірогідно, далека відстань від Києва призвела до подальшого закріплення заповіт- них маєтностей Марії Гамалії до приписного Красногірського Чорнуського монастиря, офіційно затвердженого грамотою митро- полита київського Іоасафа Кроковського від 21 жовтня 1713 р.14 Запропоновані до публікації документи репрезентують один з показових прикладів отримання монастирської власності в період козацької доби. У нижчеподаних документах відтворюється шлях проходження через правові стосунки землевласників – від приват- ного до церковного. Цікаві відомості, що вміщуються в “сухих” актових документах, оформлених за усталеною формою, переплі- таються звичайними побутовими фактами життя заможної козацької 270 родини Гамалій з історичними фактами політичного та суспіль- ного життя в Україні. Документи написані українським скорописом, коричневим та чорним чорнилом, старі шифри проставлені олівцем. Документ № 1 (універсал гетьмана Івана Мазепи) має залишки круглої воскової печатки Війська Запорозького червоного кольору. Справа внизу арк. 2 зв. документа №2 (духівниця Григорія Гамалії) містяться дві печатки: овальна воскова Лохвицької міської ратуші та восьмикутна воскова лохвицького протопопа з літерами “П.И.” (Петро Івано- вич) темно-зеленого кольору під прямокутними кустодіями. В документі №3 (духівниця Марії Гамалії) зліва посередині арк. 1 зв. міститься одна кругла сургучна особиста печатка з літерами “Г.Г.” (Григорій Гамалія) червоного кольору. На згинах аркушів папір пошкоджений, є темні плями, в документі № 2 папір надрізаний для притиснення печаток. Передача текстів документів наближена до оригіналу. Зберіга- ються літери ∆∆∆∆∆, ы, и ¤¤ ¤¤ ¤ (як передача українського звука ї); йот передається літерою й, øøøøø – о, ååååå, œœœœœ – я, µ µ µ µ µ – е. Латинські літери z, g залишаються. Виносні літери вносяться в рядок і виділяються курсивом. Слова під титлами розкриваються без позначення, діа- критичні знаки та паєрки опускаються. Зберігається пунктуація в тексті. Закінчення аркушів текстів документів позначається знаком “//”. З великої літери пишуться власні імена та географічні назви, відповідно до сучасного правопису. Дати, передані кириличними літерами, передаються арабськими цифрами в квадратних дужках. № 1. 1689, січня 11. Батурин. – Універсал Івана Мазепи панові Григорієві Гамалії на села Хоружівка, Бодаква і млини на Хрулівській греблі Пресв∆тл∆ишихъ и державн∆ишихъ великихъ государеи царей и великихъ князеи Іоанна Алекс∆евича Петра Алекс∆евича и великой государины благов∆рной царевны и великой княжны Софии¤ Алекс∆евни всея Великія и Малыя и Б∆лыя России¤15 самодержцевъ ихъ царского пресв∆тлого величества подданный16 Войска Zапорожз- кого17 обои¤хъ сторонъ Дн∆пра гетманъ Іоанъ Степановичъ Мазепа. Ознаймуемъ симъ нашимъ ун∆версалом ихъ же царского пре- св∆тлого величества Воиска Zапорозкого всей старшин∆ и черн∆ 271 особливе пану полковникови лубенскому, старшин∆ полковой и городовой тамошней и кождому кому о томъ належитъ в∆дати. Ижъ по божои милости и по преможномъ монаршомъ пресв∆тл∆ишихъ и державн∆иших великих государей и великіе государины ихъ царского пресв∆тлого величества указу справуючы мы гетманъ всякіе в Малой России ¤ порядки; а маючы в нашомъ ласкавомъ рейментарскомъ респект∆ годные и в∆рные ку пресв∆тлому мо- наршому ихъ царской пресв∆тлого величества службы, у Воиску Zапорозкомъ пана Григорія Гамал∆и ¤ значного товариша войско- вого працовите роненіе; заховуем при немъ и ствержаемъ симъ нашимъ ун∆версаломъ село Хоружовку з людми посполитими и зо вс∆ми до него прислушаючыми угод∆ и кгрунтами по Тернъ18 р∆ку; такъ яко по монаршомъ указу и по приказу боярина князя Григорія Григоріевича Ромадановского суть огранычены. А для тоежъ его зычливое у воиску услуги надаемо ему вновъ село Бодакву в сотн∆ Сенецкой лежачое з людми тяглими и зо вс∆ми до него приналежностями и з млынами на рец∆ Сул∆ на Фрул∆н- ской гребл∆ о пяти19 кл∆ткахъ стоячыми. Теды яко позволяемъ ему преречоному пану Григорію Гамал∆и ¤ тыми селами Хоружовкою и Бодаквою влад∆ти и всякое от людей посполитихъ послушенство и повинность звыклую дорочную а з млыновъ часть воисковую кром∆ мелницкой м∆рочки отбырати. Такъ м∆ти хочемъ и по- вагою сего ун∆версалу нашого приказуемъ, жебы ему в томъ н∆хто з старшины и черн∆ жадное неважилъся чинити перешкоды. Козаки однакъ в тых селах мешкаючые для свои¤хъ у воиску услугъ, з ос∆длостями своhми маютъ быти захованы приналежитихъ свои¤хъ воисковыхъ волностях, а воити з людми посполитими, жебы ему во всемъ были послушными. Для лучшое заствердости и поваги сеи ун∆версалъ рукою нашею власною подписавши печат нашу воисковую притиснути росказалисмо. Данъ в Батурин∆ януарія20 [11]: року [1689]. Zвишъменованний гетман рукою власною. [місце печатки] На арк. 2: Ун∆версалъ пану Григорию Гамал∆и на греблю Кхрулу даныи, от гетмана Мазепи, Нашому Монастиреви Свято Михайлов- скому Золотоверхо Кіевскому 1689, генваря [11] теперь служачій ІР НБУВ, ф. 301, № 216 (Г. Документи Київського Михайлівського Золотоверхого монастиря), 2 арк. Старі шифри: арк. 1 – оп. № 44; арк. 2 – Л. 119, № 15;. № 15; № 43. 272 № 2. 1694, листопада 16. [Лохвиця]. – Духівниця Григорія Михайловича Гамалії Во Имя Отца і Сына и Святаго Духа, Аминь. Я, Григорый Михайлович Гамал∆я, тепер будучи от Христа Бога моего на т∆л∆ моемъ болестию знятим, от которого Богъ в∆сть. А ще прийду ку первой перфенціей здоровя мого, hли н∆ть; еднак подлугъ декрету самаго Христа Владыки, буд∆те рече готови, так и ¤я памятаючи, жебъ мя смертная квота зненацка от св∆та, нераз- лучила, тим остатное вол∆ моей себ∆ готовост показуючи теста- ментомъ, в∆рною працею набытокъ мой роспоряжаю, того запоб∆- гаючи, абы позейшлости моей з сего временного св∆та, нихто з кревных близких и далеких приятелей мои¤хъ сему моему тестаменту небыл спречным; в плод Христу Богу самаго мя з душею полецивши, тело много гр∆шное тожъ земл∆ яко землю, препославши, м∆ти хочу по моей малжонъце, жебъ оное было при Храм∆ Рождества Пречистой Девы Богородицы по звичаю христіянскому поховано: Тежъ она малжонъка моя будетъ в∆дати якъ за душу мою до святыхъ м∆сть и церквей лохвицкихъ лекгацію отдати: А що якъ много ест набытковъ, которих през килка десят л∆тъ. з милим мои ¤мъ малжонъком. нажили; вс∆ ей до шафовання подаю; и яко вишей описалося, ожадную найменшую р∆чъ не повиненъ еи¤ нихто турбовати; такъ а не иначей м∆ти хочу: \\ и ¤ тым тестаментомъ под клятвою святых отецъ, триста и осмъ на десят в Некеи ¤ собранныхъ упоминаю: Тут же докладаю, иди даст Богъ моей малжонъце по смерти моей килка часый в∆ка сего прожити, в тот часъ на кончин∆ своей такъ же подлугъ декрету божого м∆етъ тестаментомъ ствер- дити, кому що подлугъ вол∆ своей. А найбарзей тому, кто еи ¤ будет шановати лекгацию чинити позволяю; Такую волю мою обяснивши, тутъ на сем тестамент∆ особъ вираженых, на прозбу мою до моего дому прибувших, старшихъ и менъших остатным жекгнаннемъ прошу. жебъ для лепшого ув∆рення до сего тестаменту, руки. и печати свои ¤ приложили, д∆ялося в дому моем. року [1694]. ноеврія . [16]: Я. Петъръ Іоанович протопопа Лохвицкий, при печати моей руку свою подписую Симеонъ Іоанович священикъ пречистий [місце печатки] Григорий Ракъ руку свою подписую, Никита Мартисенко атаман городовий Лохвицкий: 273 Никита Юрченъко войт з бурмистрами при печати Ратуша Лохвицкого подписуемся: Марко Климентович руку свою подписую [місце печатки] Яковъ Яремович руку свою подъписую Павел Мартусъ рукою21 своею подписуюс Юско Тимченъко, и многих било людей в∆регодни при том било немало: На звороті арк. 2: Духовниця блаженной памяти пана Григо- рія Михайловича Гамал∆h, 1694, ноеврія 16. ІР НБУВ, ф. 301, № 216 (Г. Документи Київського Михайлівського Золотоверхого монастиря), 2 арк. Старі шифри: арк. 1 – Л. 134, № 126; оп. № 198; арк. 2 зв. – № 115; № 127. № 3. 1716, серпня 17. [Лохвиця]. – Духівниця Марії Василієвної Григорієвої Гамалєїної Въ Имя Отца и Сына и Святаго Духа, Я, Марія Василіевна Григоріева Гамал∆hна, зостаючи в старости л∆тъ а зближаючися к смерти памятаючи когда повел∆ніемъ божіи¤мъ будетъ мн∆ отити от временной сей жизни, дабы потомъ не было турбаціи¤ насл∆дникомъ по мн∆ будучимъ о кгрунтахъ и набыткахъ покойнымъ мужемъ мои ¤м Григоріемъ за власніе наши гроши куп- леныхъ, которіе я прежде сего по прошенію честного отца Фила- рета Кощаковского, ігумена монастыра Мгарского з правами и записами, вс∆, в свои¤х (: яко нижей описано :) положеныхъ зостаючіе до тоей обытели леgовала, вс∆хъ моих кревныхъ отдаливши, что якъ без сов∆ту ясне велможного пана гетмана учинилося, такъ безъ универсалу его жъ реементарского видячи быти некр∆пко, и разсуждаючи тую святую обытель во всемъ и зобылуючую. По смерти вышреченного отца ігумена, по намов∆ и прошенію кревныхъ мои¤хъ онымъ же мои ¤ вс∆ кгрунта тестаментомъ записала, лечь и посемъ, когда зайшло мене поважное рейментарское писаніе, такъ же ясне в Богу Преосвященный Митрополит Кіевскій словесно мн∆ прекладалъ прошеніе высоце в Богу Превелебнаго его милосты отца Іоаникія Сенютовича ігумена Свято Михайловского Кіевского, теперъ Архи- мандрита Святыя Великія Лавры Кіево Печерскія, теди я здала на 274 разсужденіе и волю прежде реченныхъ высокоповажныхъ особъ, дабы по своему изволенію кгрунта тые роспорядили, не отдаляючи еднакъ от оныхъ и мои ¤хъ кревныхъ, якое роспоряженіе кгрунтовъ мои ¤х учинывши ясне велможный панъ гетманъ изволилъ и мн∆ чрезъ писаніе ознаймити, я прето тепер тое заслушное принявши и благоразумному тому разсужденію силонившися, жадными не вводячися намовами за доброй моей и здравой памяти, преждные об∆дв∆ леgаціи¤ такъ монастырев∆ Мгарскому яко и своимъ кревным данные касую уничтожаю и некр∆пкіе впредъ быти и зв∆ствую, а едну остатную тепер написаную и зявляю и утверждаю, которая такъ в соб∆ зостает млини на гребл∆ Хрулевской в полку Лубен- скомъ в сотне Сенчанской на рец∆ Сул∆ з шестма каменній и трома колами ступними, село Хрули з людми, з дворцемъ и з належитими да оного озерами, луками с∆ножатми, л∆сами, полями пахатными, футор Ведкалувку, стоячій под Коновалом зо всеми до него належитостями Святой обытели Михайловской Кіевской надаю, нащо все и унvверсалъ рейментарскій потвержателный и грамоту Царского Величества подлуг того жъ ун∆версалу виданую отци Михайловскіе им∆ютъ. Пану Іоанну Михайловичу Гамал∆и ¤ онуку моему даю в в∆чное \\ в в∆чное уживане на той же вышпи- санной гребл∆ млыни о чотырма каменми и двома колами ступ- ними, садъ под Христиновкою и слободку з людми тамъ же поселеную что такъ в∆чними часи непремvнно и неподвижимо быти, хотячи записую и утвержаю дабы н∆хто такъ с кревнихъ мои ¤х далныхъ и ближныхъ якъ тежъ и з властей всякихъ сію мою остатнюю легацію неважился касовати и перем∆няти якой аныя сама поки вживыхъ зостаю отм∆няти и разоряти вже власти таковой не им∆ю и отрицаюся а особливе д∆ти пана Михайла Гамал∆и ¤ брати пана Іоанна дабы оного н∆ в чомъ противъ сего писанія не турбо- вали, а еслы би хто м∆лъ противо сеей вираженной моей вол∆ учинити, тому обыклимъ запр∆щеніемъ запр∆щаю, анафема бути. Писано року [1716], августа [17] Во увереніе и изв∆стые яко неум∆ючая писат своею рукою вм∆сто имени крестъ написую и печат прилагаю Я у милстне прошенний до сеей духовници [місце печатки] руку мою подписую: Павел Петровичъ презвитер Преображенский Лохвицкий: На прошеніе госпожи Амал∆евой при том ным будучи сией духовници подписуюся іермонах Модестъ 275 Ілн∆цкий нам∆сникъ Печерский Іеромонахъ Евстратый на изволеніе паней Амал∆евой к сей духовниц∆ руку мою подписую. Стефан Пештычъ сотник Лохвицкий: Того жъ року и м∆сяца присутствующу мн∆ в обители Святой Киево Печерской на прошеніе отцевъ Михайловскихъ з Сиб∆рских странъ и аз гр∆шный на сей леgации ¤ ей милости Маріи ¤ Гамал∆евой руку мою подписую архиерей схимонахъ Феодор митрополитъ Сиб∆рский. // Вкладъ благод∆телки похваляя, и прошенію отцевъ Михайлов- скихъ довлетворя, руку мою подписахъ. Іоасафъ Кроковский ми- трополитъ Киевский. На звороті арк. 2: Духовниця от еи ¤ милости паней Маріи ¤ Га- мал∆и¤ной на кгрунта обителы Свято Михайловской Золотоверховской Кіевской данная року [1716] месяця августа [17] дня22. ІР НБУВ, ф. 301, № 216. (Г. Документи Київського Михайлівського Золотоверхого монастиря), 2 арк. Старі шифри: арк. 1 – Л. 139, № 189; оп. № 261; арк. 2 зв. – № 179; № 190. 1 Бодаква, Хруль – села Лохвицького району Полтавської област,і Хо- ружівка – село Недригайлівського району Сумської області. 2 Петров Н.И. Описание рукописей Церковно-археологического музея при Киевской духовной академии. – К., 1875–1879. – Вып. 1–3. – С. 160– 206, 581–622. 3 ІР НБУВ, ф. 312, № 535/1763, арк. 1 зв.–2; Акты, относящиеся к истории Западной России, собранные и изданные археографической комиссией – (далі – АЗР). – Т. 2. – СПб., 1848. – С. 152–153. – Ін-т руко- пису Нац. б-ки ім. В.І. Вернадського, ф. 312, №535/1763, арк. 1 зв.–2. – (Далі – ІР НБУВ). 4 Копії цих документів містяться в збірнику першої пол. XVIII ст. Київського Золотоверхого Михайлівського монастиря, що зберігається в зібранні Софійського кафедрального собору у фонді ІР НБУВ (див.– ІР НБУВ, ф. 312, №535/1763, 523 арк.). 5 Симоновский П.И. Краткое описание о козацком малороссийском народе и о военных его делах. – М., 1847. – С. 93–94. 6 Сокирко О. Лицарі другого сорту. Наймане військо Лівобережної Гетьманщини 1669–1726 рр.: – К., 2006. – С.71, 237. 7 Універсали Івана Мазепи. 1687–1709. – К., – Л., 2002. – С.186. 8 Лазаревський А. Очерки старейших дворянских родов Черниговской 276 губернии // Зап. Черниг. губерн. стат. ком. – Чернигов, 1868. – Кн. 2, вып. 1/2. – С. 118–119; Модзалевський В.Л. Два старинных духовных заве- щания // Историко-литературный сборник: посвящается В. Срезнев- скому (1891–1916). – Л., 1924. – С. 94; Микитась Н. Давньоукраїнські студенти і професори. – К., 1994. – С. 135; Ситий І. Тестамент Якова Лизогуба // Пам’ять століть. – 1997. – № 3. – С. 11; Мицик Ю. Гетьман І. Скоропадський – покровитель Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві // Сіверянський літопис. – 2000.– № 4. – С. 56. 9 Модзалевський В.Л. Малороссийский родословник. – К., 1908. – Т. 1: А–Д. – С.289. 10 Ведкалівка (Ветхалівка), Піски, Коновалове – села Гадяцького ра- йону Полтавської області. 11 ІР НБУВ, ф. 312, №535/1763, арк. 383 зв. 12 Там само, арк. 505–507. 13 Христиновка (Христанівка), Гамаліївка – села Лохвицького району Полтавської області. 14 Там само, арк 76–76 зв. 15 У тексті “Росии”. 16 У тексті “подданый”. 17 Виправлено. 18 Терн – річка, права притока Сули, ліва притока Дніпра, Сумська область. 19 Виправлено. 20 Виправлено. 21 У документі “рокою”. 22 Напис дати зроблено пізніше архіваріусом (ХVIII ст.), який по- милково передав літери кирилівського алфавіту “s ˆi” арабськими цифрами 14. (За описом маєтностей Київського Михайлівського Золотоверхого монастиря тестамент Марії Гамалії датується 1716, августа 17: ІР НБУВ, ф. 312, №411/372, арк. 11).
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-48651
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2222-4203
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T15:22:01Z
publishDate	2007
publisher	Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України
record_format	dspace
spelling	Сохань, С.В. 2013-08-30T21:05:29Z 2013-08-30T21:05:29Z 2007 Актові документи Київського Золотоверхого Михайлівського монастиря на Бодаківські, Хрулівські і Ведкалівські землі / С.В. Сохань // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2007. — Вип. 11. — С. 265-276. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 2222-4203 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48651 uk Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України Рукописна та книжкова спадщина України Публікації документів Актові документи Київського Золотоверхого Михайлівського монастиря на Бодаківські, Хрулівські і Ведкалівські землі Article published earlier
spellingShingle	Актові документи Київського Золотоверхого Михайлівського монастиря на Бодаківські, Хрулівські і Ведкалівські землі Сохань, С.В. Публікації документів
title	Актові документи Київського Золотоверхого Михайлівського монастиря на Бодаківські, Хрулівські і Ведкалівські землі
title_full	Актові документи Київського Золотоверхого Михайлівського монастиря на Бодаківські, Хрулівські і Ведкалівські землі
title_fullStr	Актові документи Київського Золотоверхого Михайлівського монастиря на Бодаківські, Хрулівські і Ведкалівські землі
title_full_unstemmed	Актові документи Київського Золотоверхого Михайлівського монастиря на Бодаківські, Хрулівські і Ведкалівські землі
title_short	Актові документи Київського Золотоверхого Михайлівського монастиря на Бодаківські, Хрулівські і Ведкалівські землі
title_sort	актові документи київського золотоверхого михайлівського монастиря на бодаківські, хрулівські і ведкалівські землі
topic	Публікації документів
topic_facet	Публікації документів
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48651
work_keys_str_mv	AT sohanʹsv aktovídokumentikiívsʹkogozolotoverhogomihailívsʹkogomonastirânabodakívsʹkíhrulívsʹkíívedkalívsʹkízemlí

Актові документи Київського Золотоверхого Михайлівського монастиря на Бодаківські, Хрулівські і Ведкалівські землі

Репозитарії

Схожі ресурси