Книжковий фонд Відділу стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського як джерельна база історичних досліджень
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Рукописна та книжкова спадщина України |
|---|---|
| Дата: | 2007 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України
2007
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48660 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Книжковий фонд Відділу стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського як джерельна база історичних досліджень / І.О. Ціборовська-Римарович // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 52-69. — Бібліогр.: 56 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860253018806550528 |
|---|---|
| author | Ціборовська-Римарович, І.О. |
| author_facet | Ціборовська-Римарович, І.О. |
| citation_txt | Книжковий фонд Відділу стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського як джерельна база історичних досліджень / І.О. Ціборовська-Римарович // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 52-69. — Бібліогр.: 56 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Рукописна та книжкова спадщина України |
| first_indexed | 2025-12-07T18:45:30Z |
| format | Article |
| fulltext |
52
І. О. Ціборовська-Римарович
кандидат історичних наук
Національна бібліотека України
імені В.І. Вернадського
м. Київ
КНИЖКОВИЙ ФОНД
ВІДДІЛУ СТАРОДРУКІВ ТА РІДКІСНИХ ВИДАНЬ
НАЦІОНАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ
ІМЕНІ В.І. ВЕРНАДСЬКОГО
ЯК ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ІСТОРИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Фонд Відділу стародруків та рідкісних видань Національної
бібліотеки України імені В.І. Вернадського (далі – ВСРВ НБУВ)
є надзвичайно цінним зібранням стародрукованих видань і, на-
певно, одним із найбільших в Україні. Хронологічні рамки фонду
стародруків Відділу охоплюють другу половину XV ст. – 1830 р. Він
нині налічує бл. 38 тис. од. зб., і діяльність його наукових спів-
робітників спрямована на дослідження, пов’язані з розкриттям зміс-
ту та складу зібрання, його історії, які лежать в площині історичного
бібліотекознавства, історії вітчизняної та зарубіжної книги, книго-
видавничої справи. Одночасно робота підрозділу торкається роз-
робки та удосконалення методики історико-книгознавчих досліджень.
Фонд Відділу організовано за хронологічно-видавничим прин-
ципом. Він складається з колекцій інкунабулів, палеотипів, альдин,
етьєнів, плантенів, ельзевірів, дідо, видань кириличного друку, граж-
данського друку, видань другої половини XVI – початку XIX ст., на-
друкованих латинським шрифтом, рідкісних видань XVIII–XX ст.
Книжкове зібрання ВСРВ НБУВ містить значний документаль-
ний матеріал для багатогалузевих наукових досліджень і постійно
привертає увагу науковців різних спеціальностей, які в своїх роз-
відках ідуть шляхом введення до наукового обігу нового факто-
графічного матеріалу та нових джерел.
Метою даної публікації є спроба висвітлити особливості такої
джерельної бази історичних досліджень, як стародруки. Вони є
© І. О. Ціборовська-Римарович, 2007
53
вельми своєрідним, специфічним джерелом історичної науки, але
одночасно і надзвичайно важливим, часом унікальним, у тому ви-
падку, коли несуть у собі інформацію, відсутню в документах ін-
шого виду.
Стародруки є об’єктом і предметом дослідження таких спеці-
альних історичних дисциплін, як книгознавство та бібліотекознав-
ство, пов’язаних з вивченням видавничої та друкарської справи,
історією окремих друкарень, книготоргівлею, історією бібліотек
(приватних, монастирських, світських та релігійних навчальних
закладів, громадських організацій), бібліофільством, соціологією
книжки, художнім оформленням книги тощо.
У зібраннях ВСРВ широко представлено репертуари видавни-
чої продукції друкарень Києво-Печерської лаври, Почаївської
лаври, чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря, друкарень
Бердичівського монастиря босих кармелітів, Луцького домінікан-
ського монастиря; зберігається значна кількість видань львівських
друкарень, друкарні Замойської академії, видавничих домів Альдів,
Плантенів, Ельзевірів, Етьєнів, Дідо тощо. Примірники подають
інформацію про побутування цих стародруків в Україні. Наявність
у зібранні ВСРВ по кілька примірників одного видання (в деяких
випадках понад 10 од. зб.) дає можливість ретельно досліджувати
друкарські особливості конкретного видання і підвищує якість
атрибуції дефектних примірників, а відтак сприяє науковому опра-
цюванню фонду стародруків.
Багато стародруків становлять інтерес власне своїм змістом –
першодруки та перевидання праць і творів видатних учених і
письменників минулого, наприклад, Мартіна Лютера, Філіпа Мелан-
хтона, Мішеля Монтеня, Петра Могили, Іоаникія Галятовського,
Герасима Смотрицького, Мелетія Смотрицького, Лазара Барано-
вича, Йохана Кеплера, Тіхо Браге, Андреа Везалія, Данила Самой-
ловича-Сущинського, Нестора Амбодика-Максимовича, Вольтера,
Ш.Л. Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо та багатьох ін. Часто вони слугують
основою для перевидань цих визначних творів з коментарями й
дослідженнями сучасних учених на рівні нових досягнень науко-
вих знань.
Значну цінність мають збірки давніх законів: юридично-пра-
вові акти, постанови державних і церковних органів влади, міського
самоуправління – видання Статуту Великого князівства Литов-
ського, положень Магдебурзького права, Сеймових конституцій,
54
пасторських листів керівників єпархій тощо, які стали пам’ятками
юридичної думки з огляду на ту роль, яку відіграли в політичній
та економічній історії.
Деякі примірники з фонду ВСРВ були використані вітчизня-
ними мовознавцями, літературознавцями, істориками для переви-
дання творів визначних українських письменників. Зокрема, “Лекси-
кон словенороський” (Київ: друкарня Лаври, 1627)1 українського
лексикографа, поета, друкаря і гравера Памви Беринди (між 1555
і 1560 – 1632), чи, наприклад, збірка творів українського церков-
ного та освітянського діяча, письменника Іоаникія Галятовського
(бл. 1620–1688)2. До цього видання увійшов трактат з гомілетики
“Наука, албо способ зложення казаня”, частина проповідей із збір-
ника “Ключ разумінія”, оповідальні збірники, написані староукраїн-
ською мовою – “Небо новоє”, “Скарбниця потребная”, “Боги по-
ганскиї” (Чернігів, 1686)3, “Гріхи розмаитиї” (Чернігів, 1685)4, “Душі”,
частина з яких на сьогоднішній день є бібліографічними раритетами.
Побачила світ у перекладі українською мовою “Хроніка євро-
пейської Сарматії” (К.: Вид. Дім “Києво-Могилянська Академія”,
2007. – 1006 с.) польського хроніста італійського походження Алес-
сандра Гваньїні (1534/38–1614) з краківського видання 1611 р.
Текст упорядкував та переклав з польської о. Юрій Мицик. Для
підготовки публікації було залучено примірники, що зберігаються
в Центральному державному історичному архіві України в м. Києві
та ВСРВ НБУВ.
У 2004 р. побачило світ видання, присвячене визначній постаті
в українській історії – поету, громадянину, поборнику православ’я
та національної гідності Данилові Братковському (р. н. невід.–1702).
До його складу увійшли фототипічне перевидання поетичної збірки
Д. Братковського “Світ, по частинах розглянутий”, опублікованої в
Кракові 1697 р., перший повний її переклад українською мовою,
зроблений нашим сучасником, відомим поетом і літературознавцем
Валерієм Шевчуком, і корпус документальних матеріалів та публі-
кацій минулих років про Д. Братковського, які тепер стали бібліо-
графічними раритетами. Для фототипічної копії було обрано один
із примірників краківського видання поезій Д. Братковського з
фонду ВСРВ НБУВ5.
На сторінках відділівських примірників зберігаються автографи
визначних історичних осіб – письменників, учених, політичних,
культурних і релігійних діячів минувшини. Імена одних добре ві-
55
домі не тільки фахівцям, але й широкому загалу. Серед них можна
назвати Петра Могилу, Інокентія Гізеля, Лазара Барановича,
Євгенія Болховітінова. Імена інших сьогодні залишаються малові-
домими, але в минулому ці особистості відігравали помітну роль у
сфері своєї фахової діяльності, були знайомі досить широкій
спільноті, залишили після себе твори, видані друком. Інформація,
яку несуть у собі стародруки, проливає світло на творчу діяль-
ність, популярність видатних особистостей, шляхи розповсюд-
ження їхніх творів, віддзеркалює коло їхніх інтелектуальних за-
цікавлень та професійних контактів. Серед таких можна назвати
львів’янина, знаного в свій час поета, викладача риторики, профе-
сора і ректора Замойської академії Андрія Абрека (пом. 1656);
відомого сходознавця XVIII ст. Тадея Юду Крусинського (1675–
1757); викладача філософії і теології, ректора Львівського єзуїт-
ського колегіуму в 1721–1725 рр., автора 18 книжок Георгія Ґенгеля
(1657–1727)6; львів’янина, домініканина, історіографа свого ордену,
пріора домініканських монастирів Руської провінції Клемента Хо-
дикевича (1715–1797)7 та багатьох інших.
Переважна більшість відділівських примірників має провенієнції,
які розповідають про приналежність книжок у минулому різним
власникам, зокрема, монастирським бібліотекам, які існували на
теренах України в XVI–XVIII ст.: київських монастирів, а також
монастирів вишневецьких та бердичівських босих кармелітів, він-
ницьких капуцинів, почаївських василіан, острозьких та креме-
нецьких єзуїтів, любарських і кам’янецьких домініканів, дедер-
кальських реформатів та багатьох інших. Є у фонді книжки, що
входили до складу приватних книгозбірень Алембеків, Вишне-
вецьких, Віттів, Гіжицьких, Мнішеків, Орловських, Подоських,
Потоцьких, Урбановських-Стажинських, Шуазелей-Гуфьє, Ябло-
новських та ін.; належали світським і релігійним навчальним за-
кладам, зокрема, Києво-Могилянській академії, Острозькому єзуїт-
ському колегіуму, Волинському ліцею в Кременці тощо. Ці відо-
мості є цінним документальним матеріалом про склад і зміст біб-
ліотечних фондів та їх історію.
Своєю тематикою і змістом стародруки віддзеркалюють роз-
виток знань у різних галузях науки. Тож вони становлять великий
інтерес при дослідженні історії багатьох наукових дисциплін: ма-
тематики, фізики, географії, ботаніки, медицини, філософії, архі-
тектури, мовознавства тощо.
56
Стародруки часто містять допоміжний інформаційний мате-
ріал, необхідний в наукових дослідженнях найширшої тематики,
який складно або й просто нереально відшукати в спеціальних
наукових довідкових виданнях. У дослідженні церковної історії
можуть стати в пригоді видання, що подають інформацію “з перших
рук” про кількість монастирів, їх населення тощо. Низка старо-
друкованих видань у фонді відділу містить перелік монастирів,
резиденцій, місій, семінарій відповідних орденів римо-католицької
конфесії Польської, Литовської або Руської (української) провін-
цій, монастирів греко-католицької конфесії: їх повну назву, кіль-
кість ченців у конкретний історичний період існування монастиря,
поіменні списки ченців, їхні посади. Так, про осередки Ордену
єзуїтів містять відомості такі видання: Catalogus Provinciarum,
Collegiorum, Residentiarum, Seminariorum et Missionum Universae
Societatis Jesu Anni 1750. – Tyrnaviae: Typis Academ. Societ. Jesu,
1750; Catalogus Sociorum et officiorum Societatis Jesu in Imperio
Rossiaco ex Anno 1814 in Annum 1815. – Polociae: Typis Academicus
Societatis Jesu, [s. a.]. Про осередки Ордену босих кармелітів –
Catalogus religiosorum et monialium carmelitarum discalceatorum
Provinciae Polonae S. Spiritus ad Annum Domini 1772. – [Бердичів,
1772]8. Про осередки Ордену реформатів – Methodus mittendi
epistolas ad conventus, residentias, hospitia, et missiones fratrum, ac
monasteria monialium totius cismontanae minorum reformatorum fa-
miliae, tum ad coenobia Terrae Sanctae. Antecedit index Provinciarum
ejusdem Familiae, atque Epistolarum ad Primarios earum Conventus
directio. Sequitur ad calcem syllabus Provinciarum Ultramontanae
Reformatae Familiae, ac Literarum directio ad praecipua illarum Coe-
nobia: servato prosus ordine, qui in Comitiis Generalibus legitime
obtinet. – [S. l., s. a.].
У фонді Відділу зберігаються видання, які допомагають ви-
значати адміністративно-територіальну приналежніть населених
пунктів України в певну історичну епоху, як, наприклад, “Index
locorum omnium Galiciae Lodomeriae atque… Bukovinae” (Львів:
друкарня Піллера, 1794)9 – абетковий покажчик місцевостей Га-
личини й Буковини до карти, складеної австрійським офіцером
Йозефом Лісганігом і опублікованої вперше у Відні на 8 арк. 1780 р.
(друге видання карти – там само 1790 р. на 14 аркушах)10. В Україні
зафіксовано ще один примірник цього видання, який зберігається
в Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника НАН України11.
57
Стародруковані картографічні видання (атласи, топографічні
описи міст) є об’єктом дослідження історичної географії та історії
картографії. Окрім того, до них можна звертатися зі суцільно при-
кладною метою, бо в своїх географічних індексах вони часто містять
латинські назви населених пунктів, країн, місцевостей та їх пе-
реклади європейськими мовами, що надає неоціненну послугу при
перекладі з латинської мови географічних назв та при локалізації
населених пунктів. Серед подібних видань можна назвати, напри-
клад, знамените багатотомне “Civitates orbis terrarum” (Кельн, 1572–
1628) Георга Брауна, з прекрасними гравюрами міст світу, створе-
ними Францом і Абрахамом Гогенбергами та Симоном ван де
Ноевелем; атлас Вільєльма Блау (1571–1638) “Orbis terrarum, sive
Atlas novus” (Амстердам, 1640), видання якого було продовжене його
синами; морський атлас Лукаса Вагенаера (Waghenaer) “Speculum
nauticum” (Лейден, 1586).
Стародруки, на наш погляд, є цінним документальним джере-
лом для дослідників нумізматики і тих, хто вивчає історію цієї га-
лузі історичної науки. У фонді Відділу є нумізматичні видання із
зображенням медалей і монет античних часів. Окрім того, на сто-
рінках давніх книжок для нумізматичних досліджень знаходиться
унікальний матеріал про номінали, за якими продавали й купу-
вали книжки. Якщо в запису зафіксовані ще й місця придбання та
обставини, інформація стає просто унікальною. Бувають випадки,
коли в записах подається відповідність одного номіналу до іншого.
Все це безпосередньо пов’язане з книжковими цінами. Наприклад,
на форзаці примірника “Generale capitulum totius Оrdinis fratrum
minorum in conventu S. P. N. Francisci civitatis Murciae …” (Рим, 1757)
вміщено анонімний запис: “A. 1759 Die 30 Junij Romae Zate Xieˆzke
zap¬a-/ ci¬em Testona12 alias Paulow13 3 na monete Pol-/ skaˆ wyrazeˆcych
Tynfow14 Dwa”15. Книжка походить з бібліотеки Почаївського Ус-
пенського монастиря.
Примірник третього видання праці теолога і вченого-природ-
ничника Войцеха Тильковського (1629–1695) “Soliloquia Christiana
et praxes quaedam” (Франкфурт, 1739) на форзаці має ціновий
запис такого змісту: “Ex Lib[ris] Platonis Gutz / Ord[inis] S[ancti]
B[asilio] M[agni] comparatus / Vilnae 1753 16 Mar[tii] T[y]nf[is] 4
Sc. 2. / Applicatus Bibliothecae Monasterii / Cremenеcensis 1782 [die]
28 Jan[uarii]16. Останні два рядки написано іншим почерком. Доля
цієї книжки склалася таким чином: придбана у Вільні василіани-
58
ном Платоном Гудзем за 4 тимфи і 2 шеляги в 1753 р., вона 1782 р.
надійшла до бібліотеки неназваного тут кременецького монастиря.
На маргінесі треба зазначити, що Ордену василіан у Кременці в
1807 р. було віддано монастир отців реформатів, заснований 1760 р.17
Стародруки є одним з основних і найбільш масових джерел,
яке містить інформацію про книжкові ціни. Стародруковані ви-
дання з колекцій НБУВ мають цікаві записи книжкових цін. За-
писи з цінами трапляються на західноєвропейських та вітчизня-
них виданнях XVI–XVIII ст., надрукованих як кириличним, так і
латинським шрифтом. Як правило, цінові записи належать окре-
мим власникам. Зрідка можна виявити в фонді книжки певних
власників із записами купівельних цін, що дає можливість про-
слідкувати шляхи комплектування конкретної бібліотеки. В ці-
нових записах бувають названі місця торгівлі. В Україні місцями
книготоргівлі були великі міста, де діяли потужні друкарні і мож-
на було придбати необхідні видання в книгарнях при друкарнях –
у Києві, Львові, Чернігові, Бердичеві, Луцьку тощо. Як повідом-
ляють записи, книжки на українських теренах купувалися на
ярмарках у Кам’янці, Львові, Меджибожі, Дубні, Пиляві, Тростянці,
Умані, Бердичеві, Замості. Цей перелік міст не є вичерпним. Книж-
ки також привозили з-за кордону, з великих культурних і торго-
вельних центрів, придбавши їх у книгарнях, на книжкових аукціонах.
Цінові записи демонструють, що способи оцінки книжок були
різні. В записах з книжковими цінами, виявлених у колекціях
НБУВ, фігурують різні грошові та лічильні одиниці: гульдени, поль-
ські злоті, тимфи (тинфи), талери, флорини, гроші, копи тощо. Ян
де Вітте (1716–1785) – генерал коронної артилерії, багаторічний
комендант Кам’янецької фортеці, архітектор, бібліофіл, власник
чудової книгозбірні і нумізматичної колекції, за маргінальними
записами купував книжки у Львові, Варшаві, Страсбурзі, Дрездені
за тимфи. Руський воєвода, пізніше маршалок Торговицької кон-
федерації Станіслав Щенсний Потоцький (1752–1805) купував
книжки для своєї Тульчинської бібліотеки у Львові, Варшаві,
Страсбурзі, Венеції, Месіні, Відні за флорини та польські злоті.
Рідше трапляється інформація про ціни за виготовлення оправ та
окладів для книжок18.
Залишаються надзвичайно важливими джерелами і стародруки
геральдично-генеалогічної тематики. У Відділі це, насамперед, ви-
дання, пов’язані з шляхетськими родами Речі Посполитої: праці
59
Бартоша Папроцького “Herby rycerstwa polskiego” (перевидання
XIX ст.), Петра Малаховського “Zbiór nazwisk szlachty…” (Луцьк,
1790), Каспара Несецького “Korona Polska” у 4-х т. (Львів, 1728–
1743), Симона Окольського “Orbis Polonus” у 3-х т. (Краків, 1641–
1643), Войцеха Вінцентія Вельондка “Heraldyka” у 4-х т. (Варшава,
1792–1796), Юзефа Олександра Яблоновського “Heraldyka to jest
osada klejnotów rycerskich y wiadomo•¶ znaków herbownych” (Львів,
1742; передрук там само 1752)19, Бенедикта Хмелевського “Zbiór
krótki herbów polskich” (Варшава, 1763) та ін.
У фонді ВСРВ зберігаються, але в меншій кількості, і видання
з інформацією про західноєвропейські шляхетські роди та прав-
лячі династії. Серед праць узагальнюючого характеру з цієї тема-
тики варто назвати “Dictionnaire genealogique, heraldique, chronolo-
gique et historique …” у 6-ти т. (Paris, 1757–1761) французького вче-
ного, геральдика Франсуа-Олександра де ля Шенай-Дебуа (Chesnaye-
Debois, 1699–1784).
У зібраннях Відділу зберігаються видання до історії дворянських
родів Російської імперії. Серед цієї групи книжок є багатотомний
“Общий гербовник дворянских родов Всероссийской империи”
(СПб., 1798–1816), “Родословная книга князей и дворян россий-
ских и выезжих …” (Москва, 1787; Ч. 1–2), твір Герарда Міллєра
“Известия о дворянах российских” (СПб., 1790), праця Йогана
Гатерера “Начертание гербоведения” (СПб., 1805) тощо. Треба ска-
зати, що інформацію з питань геральдики та генеалогії можна від-
найти в різноманітних панегіриках та присвятах авторів опублі-
кованих творів своїм покровителям. У них можуть знаходитися
зображення гербів, екскурси в історію роду тощо. Такого виду пуб-
лікації є в фонді Відділу в значній кількості.
Стародруки – першорядне джерело для досліджень у сфері мар-
гіналістики, філігранології, бібліопегістики. Важливу інформацію
вони можуть мати для історичної біографістики20 та екслібрисистики.
Неоціненними у наукових книгознавчих дослідженнях стають
провенієнції та маргінальні записи. Вони розповідають про долю
конкретного примірника, ілюструють тандем “читач–книжка” на
тлі певної історичної епохи, що не тільки насичує дослідження
конкретними до того невідомими фактами, але й до певної міри
передає “аромат” історичної атмосфери, часом ілюструє вдачу
власника-читача даної книжки. А коли цією людиною виявляється
конкретна історична особа, а не абстрактний читач, це додає нові
60
риси до його портрету. Серед записів на сторінках книжок можна
віднайти матеріал і до історії бібліофільства, і до соціології читан-
ня, і до історичної біографістики.
Маргіналії відділівських стародруків кириличного шрифту стали
об’єктом дослідження в бібліографічній монографії вітчизняного
книгознавця Маргарити Шамрай “Маргіналії в стародруках кири-
личного шрифту 15–17 ст. з фонду Національної бібліотеки України
імені В.І. Вернадського” (К.: НБУВ, 2005). Авторка археографічно
опрацювала та опублікувала записи з 493 видань кириличного
друку. Дослідження має солідний науково-довідковий апарат, який
складається з п’яти покажчиків: книжкових цін, іменного, геогра-
фічного, хронологічного, предметно-тематичного. В роботі вміщено
список публікацій, присвячених маргіналістиці.
Маргінальні записи можуть подавати відомості літописного
характеру, факти з біографії власників книжок, метеорологічну
інформацію, медичні та кулінарні рецепти, записи господарчого
характеру тощо. Для ілюстрації можна навести приклад такого не-
ординарного запису із форзацу примірника видання праці теолога
Арнольфа Казимира Жеглицького (1699–1766) “Bibliotheca Caelestis”
(Варшава, 1759): “1770 D[nia] 2 [7]bris / Te XieˆΩkeˆ PoΩyczy¬em / u
Wielmoznego Jmci Pana / Adama Bukara Czesnika / y Seˆdziego, oddac
mu / Proszeˆ Kto sieˆ Ωywy Zostanie / ad tak wielce Zyrzaˆcego sieˆ /
powietrza X[ieˆdz] Jan P[ozna]chowski [...] Dziekan Kny[...] y Berezeˆski
m[anu] p[ropria]”21. Як свідчить інший запис на звороті титульного
аркуша даного примірника, книжка таки повернулася до родини
Букарів22 і була подарована сином Адама Мартином Букаром, оче-
видно, бібліотеці Тригорського монастиря: “Hic Liber oblatus est
Bybliothecae [!] Trihors. a PerJll[ust]ri M[agnifi]co D[оmi]no / Martino
Bukar Dapifero Nowogrod[zensis]. A[nno] 1792. Die 26 8bris”23.
Досить часто на сторінках книжок можна натрапити на віршу-
вання, пов’язане із ставленням власника до книжки. Це можуть
бути цитати з праць давніх авторів, а може бути тогочасна слово-
творчість. На сторінках стародруків знаходяться чотиривірші, на
які, вочевидь, існувала мода, в усякому разі у XVIII ст., бо вони є
непоодиноким явищем і використовувалися як усталені, загально-
прийняті віршовані кліше. Ось такі – простенькі за своїм змістом,
невибагливі, без претензій за формою, забарвлені наївним народ-
ним гумором: “Czyia to XiaˆΩka, niech ten d¬ógo Ωyie, Poki Mucha z
Komarem wody nie wypie. Oy ty, Mucha z Komarem, pii wodeˆ powoli, A
61
ty, Janie Paw¬owski, naΩyi sieˆ dowoli”24. Або такого змісту: “Kto teˆ
xiazkeˆ znaydzie, Niechay do mnie zaydzie. Ja mu podzieˆkuieˆ y wódkaˆ
poczeˆstuieˆ. J. Sawicki m[anu] p[ropria]”25. На форзаці цього ж примір-
ника твору Іларіона Фаленцького “Woysko serdecznych noworekruto-
wanych na wieˆkszaˆ chwa¬eˆ Boskaˆ affectow ...” (Почаїв, 1739)26 знахо-
диться інший запис цього ж власника, але вже латинською мовою:
“Hic liber meus, testis est Deus. Quis Illum quaerit, hoc nomen erit: J.
natus Sawicki vocatus m[anu] p[ropria]”27. Даний примірник знахо-
дився в бібліотеці Київської духовної академії. Цілком ймовірно,
що автором запису був Яків Пилипович Савицький, син козака,
який навчався в Києво-Могилянській академії і 1772 р. одержав
атестат для вступу до Санкт-Петербурзької госпітальної школи28.
Наведений вірш можна порівняти з подібними жартівливими
віршованими записами на форзаці примірника книжки Каспера
Менделя “Christus Dei et Hominis Filius ad Meditandum et Imitan-
dum …” (Відень, 1727)29, зробленими її власником, учнем Кипрія-
ном Кжимовським. Один віршик латинською мовою: “Hic liber
meus, testis est Deus. Qui illum querit, hoc nomen erit: Krzymowski natus,
Ciprianus vocatus”30; інший польською – “Czyia to iest xiaˆzka, niech
ten d¬ugo Ωyie, poki komar z muchaˆ morza nie wypiie. A ty, komarze z
muchaˆ, pij wodeˆ powoli, niech sieˆ Krzymowski Cipryan Ωyie dowoli”31.
Або на примірнику збірки проповідей київського кафедрального
каноніка Антонія Янишевського “Kazania na niedzielie y •wieˆta
ca¬ego roku ... ” (Бердичів, 1779; т. 4)32: “Hic Liber meus, Testis est
Deus. Qui illum querit, Hoc nomen erit. Ioannes Natus, Woyciechowski
vocatus”33. Залишаючи в книжці подібні записи, очевидно, її влас-
ники дбали про те, щоб книжка не загубилася і за різних неспри-
ятливих обставин могла знайти дорогу до свого власника.
Надзвичайно інформативним джерелом, з точки зору маргіна-
лістики, стає книга як нагорода за успіхи в навчанні. На примір-
нику видання твору Гіацинта Карпинського “Compendium orthodoxae
theologicae doctrinae” (Лейпциг, 1790) на форзаці є запис: “За пре-
восходные успехи и добронравіе Студенту Богословія Сильвестру
Гогоцкому въ Кіевской Академіи 1806 года Іюля 14 дня”. На верхній
кришці півшкіряної оправи даного примірника на наклеєному
паперовому аркуші відтиснуто друкованими літерами текст із фор-
заца. Зазначена книжка була подарована Сильвестрові Гогоцькому
(1783–1852), пізніше – викладачу Подільської духовної семінарії,
кафедральному протоієрею Кам’янець-Подільського Троїцького
62
собору, який в 1803–1808 рр. навчався в Києво-Могилянській
академії і, ще будучи студентом класу богослов’я, від 4 жовтня
1806 р. викладав у КМА староєврейську мову34. Він був батьком
Сильвестра Сильвестровича Гогоцького (1813–1889) – відомого
філософа-гегельянця та історика філософії, доктора філософських
та філологічних наук, викладача філософії спочатку Київської духов-
ної академії, згодом Київського університету св. Володимира35.
Два стародруки Відділу пов’язані з іменем Петра Погорець-
кого. Петро Іванович Погорецький (1740–1780) – відомий україн-
ський вчений, навчався в Києво-Могилянській академії, доктор
медицини, педагог, піонер на ниві перекладу медичних підручни-
ків36, один з найближчих соратників засновника вітчизняної епі-
деміології Данила Самойловича-Сущинського (1742–1804). Він
переклав з німецької на латинську мову і підготував до друку
працю професора Лейденського університету Йогана Фридеріка
Шрайбера (Schreiber, 1705–1760)37, яка довгий час вважалася од-
ним з найкращих підручників з діагностики і терапії в Європі:
“Manuductio ad cognoscendos et curandos morbos …” (Москва: дру-
карня Московського університету, 1768)38. Наш співвітчизник до-
повнив працю німецького вченого власним описом жіночих та ди-
тячих хвороб. 1781 р. праця Шрайбера – Погорецького була пере-
кладена російською мовою іншим видатним українським медиком,
вченим-енциклопедистом, основоположником вітчизняного і росій-
ського наукового акушерства та фітотерапії – Нестором Амбодиком-
Максимовичем (1744–1812), і видана в Петербурзі. Відділівський
примірник цікавий ще й тим, що має на форзаці дарчий напис П. По-
горецького своєму другові – останньому генеральному судді України,
одному з найосвіченіших людей країни того часу Якимові Сулимі
(1717–1818), який теж був свого часу студентом Києво-Могилян-
ської академії39. Текст запису такий: “Viro Litterarum pertissimo. /
Nobilissimo Existimatissimo[que] / D[omi]no Joachimo Sulimae. /
Pedestris Nobilium Corporis Tribuno. / praesenti libello/ceu tessera[m]
perpetuum duraturae amicitiae venerationis[que], / S[alutem] P[lurimam]
D[icit] / alienae laudis / Editor / P[etrus] Pogoretskj / Petropoli D.
Nativitatis Jesu Christi / Anno / MDCCLXVIII [1768]”40.
Евристична робота з фондом Відділу наштовхнула на знахідку,
яка дозволяє стверджувати, що вчений-медик був бібліофілом і
збирав колекцію книжок, в якій були видання не тільки медичної
тематики. На примірнику плантенівського четвертого видання
63
творів Сенеки “Opera” (Антверпен, 1652)41, підготовленого Юстом
Ліпсієм, зберігається власноручний запис Петра Погорецького:
“His Seneca Liber / primum ex Bibliotheca Alberti / SS. Theologiae
in Academia Lugduno-/ Batava Professoris, cui olim praemio / littera-
riuo a Scholiarchis Leidensibus / cessit, fuit comparatus: nunc vero ad /
meam Librorum Collectionem, argento / quidem at grato atque amico,
ex Mu-/ seo Fialkowsciano translatus quam / honorificentissime in huius
servatur / memoriam, servabiturque semper / a D. I Junii, MDCCLXIV. /
P. I. Pogoretski Med. Candidat”. Нижче подано переклад запису ро-
сійською мовою, зроблений іншим почерком: “Эта книга Сенеки …
была приобретена из библиотеки Альберта И.И. профессора бого-
словия въ Лугдуно-Батавской Академии, которому когда-то доста-
лась в награду от схоліархов; теперь же приобретена для моей
коллекции книг на некоторую сумму денег и вследствие благодар-
ности и дружбы из Фіалкусціанского музея, память о котором с ве-
личайшим почетом сохраняется и всегда будет сохраняться. 1 июня
1764. Кандидат медицины Погорецкий”. На іншому форзаці вмі-
щено запис, що оповідає про подальшу долю примірника: “Сія
книга куплена въ j. воспитательномъ дом∆ въ Москв∆ / после док-
тора Г. Погорецкого. 1782 года въ Jун∆ м∆сяце”.
На примірниках стародруків Відділу знаходяться записи, які
розширюють відомості про представників родини де Віттів гол-
ландського походження, тісно пов’язаних з українськими землями у
XVIII ст. 1995 р. побачила світ праця польського дослідника З. Хор-
нунга42, присвячена життю та діяльності відомого архітектора
XVIII ст. Яна де Вітте, про якого вже згадувалося раніше. В ній на
основі нововиявлених архівних документів подано відомості про
склад його родини. Серед імен рідних архітектора Яна де Вітте зга-
дується його молодший брат Антоній, який за документами був
похрещений 16 вересня 1720 р. у кам’янецькому кафедральному
костелі, за молодих років вступив до монастиря отців домініканів
у Кам’янці на Поділлі, прийнявши духовний сан під ім’ям Тома.
Згодом Тома де Віттe був капеланом у Теребовлі, а 1778 р. був призна-
чений пробощем у Жванці, де 1789 р. ще виконував свої обов’яз-
ки43. У фонді Відділу зберігають три книжки, пов’язані з іменем
Томи де Вітте. Два томи праці француза домініканина Якоба-Ка-
зимира Герінуа (Guerinoes, 1640–1703) “Clypeus philosophiae thomis-
ticae contra veteres et novos ejus impugnatores … ” (Венеція, 1729; т. 3,
т. 7)44 мають на форзацах ідентичні записи XVIII ст.: “Hic liber
64
emptus est ab A[dmodum] R[everendo] P[at]re / Thoma de Witte S[acrae]
T[heologiae] L[ecto]re pro / Bibliotheca Conv[entus] Camen[ecensis]
Ord[inis] Prae[dicatorum] / Filij Convent[u] Ejusdem”45. Третє ви-
дання “Praxis Cathecheticae” (Treviris, 1718) на форзаці має такий
запис: “Hunc Librum dono Oblatum / ab A[dmodum] / R[everendo] /
P[at]re Thoma de Vitte / Sac[rae] The[ologi]ae Le[cto]re: mihi V[ere-
cundo] [Fratri] Ceslao / Nozicki [et] tunc Sac[rae] [Theologi]ae Stu-
dento / Iterum dono obtuli R[everendo] In X[ris]ti [Fratri] / Dominico
D¬uski amico Fave/tissimo D[ie] 20 Augusti F[rate]r Ceslaus Nozicki
Contionator Bro[densis] Sac[ri] Ord[inis] Prae[dicatorum] / m[anu]
p[ropria]. Anno 17[…]”46. Ці книжки надійшли до НБУВ разом з
частиною монастирської бібліотеки кам’янецьких отців домініка-
нів, бо дві з них мають на форзацах шрифтовий екслібрис мона-
стирської книгозбірні, а третя – запис про приналежність примір-
ника монастирю.
У фонді Відділу є книжка, яка, вочевидь, належала старшому
братові Яна де Вітте Бартоломею (1715–1775). Відомості про його
життєвий шлях надзвичайно скупі: роки життя і те, що він, пере-
буваючи у військових прикордонних частинах на східних кресах
Речі Посполитої та в Кам’янці, дослужився від чину хорунжого
до майора коронної артилерії47. Його книжка – це примірник
твору Тадея Юди Крусинського “Prodromus ad tragicam vertentis
belli Persici historiam seu Legationis a Fulgida Porta…” (Львів,
1734)48. На титульному аркуші є запис: “Ex Libris B. Witte m[anu]
p[ropria]”49. Провенієнції книжки розповідають, що вона була по-
дарована автором майорові Борщеві. Потім примірник став влас-
ністю Бартоломея де Вітте. Згодом, очевидно, разом з книжками
Яна чи Юзефа Зеферина де Вітте, він перейшов у власність Софії
Потоцької і влився до фонду Тульчинської бібліотеки, а в 20-х ро-
ках XX cт. в складі Немирівської бібліотеки кн. Щербатових на-
дійшов до фондів НБУВ.
Маємо у фонді значну кількість власницьких книжкових зна-
ків – різноманітних екслібрисів у різній техніці виконання (серед
них рукописні, гравіровані, шрифтові, конгревні, екслібриси-печатки)
та суперекслібрисів, які датуються XVI–XX ст. і потребують де-
тального опрацювання з кінцевою метою створення і публікації
каталогу чи каталогів власницьких книжкових знаків із фонду
Відділу. Ці власницькі знаки є головними дороговказами на шляху
дослідження історичної долі бібліотек минувшини. Вони є джере-
65
лами такої спеціальної історичної галузі, як екслібрисистика, що
досліджує екслібрис як художню форму малої графіки, надає
інформацію для історичного бібліотекознавства та бібліофільства.
Для вагомого прикладу варто назвати деякі з них. У зібраннях
ВСРВ маємо гравіровані екслібриси бібліотек барона Станіслава
де Шодуара (1791–1858) (Івниця, XIX ст.)50; великого коронного
канцлера, графа Міхала Єжи Вандаліна Мнішека (1742–1806)
(Вишневець, XVIII ст.)51; канцлера Великого князівства Литов-
ського, філолога, бібліофіла Йоахима Литавора Хрептовича (1729–
1812) (Щорси, тепер Білорусь, XVIII ст.); адвоката, журналіста,
театрального критика, драматурга, бібліофіла Вільгельма Шварца
(пом. після 1926 р. у Німеччині) (Київ, XX ст.)52; київського генерал-
губернатора Д.Г. Бібікова, бібліотеку якого подарувала його донька
графиня Кассіні 1898 р. Київському університетові св. Володи-
мира53. Є у фонді шрифтові екслібриси монастирських бібліотек
любарських і кам’янецьких домініканів (початок XIX ст.); супер-
екслібриси княжни Анни Алоїзи Острозької Ходкевичевої (1603–
1654) (Острог, XVII ст.)54; великого гетьмана Великого князівства
Литовського, князя Михайла Серватія Вишневецького (1680–
1744) (Вишневець, XVIII ст.)55; польського короля, бібліофіла
Жигмонта Августа (1520–1572) (Краків, XVI ст.)56 та ін.
Ми зупинилися тільки на головних аспектах заявленої теми,
про які не так часто ведуть мову дослідники-історики. Можна було
б наводити ще приклади, які ілюструють викладені постулати. Але
представлений матеріал однозначно засвідчує необхідність і важ-
ливість планомірного, систематичного, глибокого та всебічного до-
слідження безмежно багатого “стародрукованого історичного джерела”.
1 Беринда Памво. Лексикон словенороський / Ін-т мовознавства
ім. О. Потебні АН УРСР; Підгот. В.В. Німчук. – К., 1961 (Пам’ятки україн-
ської мови XVII ст.); Шамрай М.А. “Лексикон словенороський” як об’єкт
книгознавчих досліджень // Питання східнослов’янської лексикографії
XI–XVII ст.: Матеріали симпозіуму. – К., 1979. – С. 156–159.
2 Галятовський Іоаникій. Ключ розуміння / Ін-т мовознавства ім. О. По-
тебні АН УРСР; Підгот. І.П. Чепіга. – К, 1985 (Пам’ятки української
мови XVII ст.).
3 ВСРВ, Кир. 797.
4 ВСРВ, Кол. Поп. 159.
5 Братковський Данило. Світ, по частинах розглянутий. Переклад. Дже-
рела. Студії. – Луцьк, 2004. – 463 с.
66
6 Encyklopedja ko•cielna / Wyd. przez M. Nowodworskiego. – Warszawa,
1875. – T. 6. – S. 95–96.
7 Encyklopedja ko•cielna / Wyd. przez M. Nowodworskiego. – Warszawa,
1874. – T. 3. – S. 279–280.
8 ВСРВ, In. 2471.
9 ВСРВ, In. 2658.
10 Encyklopedyja powszechna. – Warszawa: Wyd. S. Orgelbranda, 1864. –
T. 17. – S. 131.
11 Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам’ятки книжкового мистецтва: Каталог
стародруків, виданих на Україні. – Кн. 1–2. – К., 1980–1984. – № 3769.
(Далі – ЗІ).
12 Тестон – французька монета, що карбувалася наслідуванням іта-
лійських тестонів, карбування яких починається з середини XV ст. В 1700 р.
1 тестон = 1 лівру = 2 франкам 4 гро.
13 Паоло – назва гроссо папи Павла III (1534–1549), які мали зо-
браження герба понтифіка і стоячої фігури апостола Павла. Пізніше всі
папські гроссо називалися паоло, або джуліо. Гроссо – італійська назва гроша.
14 Тинф (тимф) – монета, карбована в Речі Посполитій і Пруссії з
середини XVII ст. до середини XVIII ст.
15 Тексти записів подаються із збереженням орфографічних і пунктуа-
ційних особливостей оригіналу. Скорочені слова в тексті розкриваються і
беруться в квадратні дужки, непрочитані слова та літери позначаються
трикрапкою і беруться в квадратні дужки. Похилою рискою позначається
закінчення рядка тексту. Переклади записів зроблено автором статті.
“Року 1759 дня 30 червня у Римі За цю книжку сплатив Тестонів або
Паолів 3, у перекладі на польські гроші два Тинфа”.
16 “З книжок Платона Гудзя / василіанина, придбана у Вільні 1753 р.
16 Березня за 4 тимфи і 2 шеляги. / Надана Бібліотеці Кременецького
Монастиря 1782 р. дня 28 Січня”. (Записи зроблено двома почерками).
17 S¬ownik geograficzny królestwa Polskiego i innych krajów s¬owiaºskich. –
Warszawa, 1883. – T. 4. – S. 780.
18 З грошовим обігом у Речі Посполитій XVIII ст. пов’язане видання
“Taryffy rozmaite wzgleˆdem monety poslkiey i litewskiey, wed¬ug teraΩnieyszey
kurrencyi, jako teΩ y pograniczney: slaˆskiey, niemieckiey, pruskiey, moskiewskiey,
dalszey rzymskiey dla prywatnego zaΩywania z pilno•¶aˆ sporzaˆdzone ...” – Lublin:
w Drukarni Colleg. Soc. Jesu, 1746.
19 ЗІ, № 1435, № 1809.
20 Ціборовська-Римарович І.О. Стародруки як джерело біографічних
досліджень // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І. Вер-
надського. – К., 2004. – Вип. 13. – С. 34–45.
21 “1770 [року] Д[ня] 2 вересня / Цю Книжку Позичив / у Вельмж-
ного Йогомосці Пана / Адама Букара Чашника / і Судді, йому повернути
/ прошу того, хто залишиться живий / після моравиці, яка так сильно
67
розповсюдилася. Ксьондз Ян Позна/ховський [...] Декан Кни[...] і Бере-
зенський рукою власною”.
22 Букар Адам (1739–1793) – відомий представник шляхетського роду
Букарів з Волині. В 1766 р. був новогродським чашником (Чернігівське
воєводство), 1769 р. – холмським гродським суддею, у 1774 р. – овруць-
ким підчашим, київським гродським суддею, 1775 р. – житомирським
земським суддею. Одружений з Констанцією Катериною Пацановською.
Мали двох синів. Мартин Букар – житомирський земський коморник,
київський граничний коморник, з 1784 р. – новогродський чашник (Чер-
нігівське воєводство), у 1805 р. – предводитель дворянства Житомир-
ського повіту (Bоniecki A. Herbarz polski. – Warszawa, 1900. – T. 2. – S. 239).
Северин Букар (пом. 1853 р.) – військовий, мемуарист, автор широковідо-
мих “Pamieˆtników” (Encyklopedyja powszechna. – Warszawa: Wyd. Orgel-
branda, 1860. – T. 4. – S. 585–586).
23 “Ця книжка подарована Тригор[ській] Бібліотеці Ясновельможним
Благородним Паном Мартином Букаром новогродським стольником.
Року 1792 дня 26 жовтня”.
24 “Чия є то книжка, нехай довго живе: допоки Муха з Комаром воду
не вип’є. Ой ти, Мухо з Комаром, пий воду поволі, А ти, Яне Павлов-
ський, нажийся доволі”.
25 “Хто цю книжку знайде, нехай до мене зайде. Я йому красно по-
дякую і горілкою почастую. Я. Савицький рукою власною”.
26 НБУВ, Відділ бібліотечних зібрань та історичних колекцій, шифр
зберігання: КДА, ВXVII 5/82.
27 “Свідком є Бог – ця книжка моя. Того, хто шукає ось ім’я: Я. зветься,
Савицьким кличеться. Рукою власною”.
28 Києво-Могилянська академія в іменах. XVII–XVIII ст. Енциклопе-
дичне видання. – К., 2001. – С. 470.
29 Центральний державний історичний архів України у м. Києві, ф. 739,
оп. 1, спр. 148.
30 “Свідком є Бог – ця книжка моя. Того, хто жаліється, ось ім’я:
Кжимовським зветься, Кипріаном кличеться”.
31 “Чия то є книжка, нехай той довго живе: допоки комар з мухою
моря не вип’є. А ти, комаре з мухою, пий воду поволі, нехай Кжи-
мовський Кипріян поживе доволі”.
32 ВСРВ, In. 1526/4.
33 “Свідком є Бог – ця книжка моя. Того, хто жаліється, ось ім’я:
Іваном зветься, Войцеховським кличеться”.
34 Києво-Могилянська академія в іменах. XVII–XVIII ст. Енциклопе-
дичне видання. – К., 2001. – С. 140.
35 Енциклопедія історії України. – К., 2004. – Т. 2. – С. 133.
36 Києво-Могилянська Академія в іменах. XVII–XVIII ст. Енцикло-
педичне видання. – К., 2001. – С. 429; Плющ В. Нариси з історії україн-
ської медичної науки і освіти. Кн. 1. – Мюнхен, 1970. – С. 142, 149, 166–168.
68
37 Ястребцов Е. Шрейбер Йоганн // Русский биографический сло-
варь. – СПб., 1911. – Т.: Шебанов-Шютц. – С. 384–385.
38 Сводный каталог книг на иностранных языках, изданных в России
в XVIII веке. 1701–1800. – Ленинград, 1986. – Т. 3: S–Z. – C. 37–38. – № 2579.
ВСРВ, In. 2332.
39 Києво-Могилянська Академія в іменах. XVII–XVIII ст. Енцикло-
педичне видання. – К., 2001. – С. 518; Модзалевский В. Сулима Аким Се-
менович // Русский биографический словарь. – СПб., 1912. – Т.: Су-
ворова-Ткачев. – С. 141–142.
40“Мужеві в науках досвіченому, / уславленому і високо поцінова-
ному / Пану Якимові Сулимі трибуну Шляхетського кадетського корпусу
книжка вручена / як свідчення назавжди міцної дружби та поваги, /
привіт великий надсилає / сторонній слави / видавець / Петро Погорець-
кий. / Петербург від Різдва Христового / Року / 1768”.
41 ВСРВ, Pl. 198а.
42 Hornung Z. Jan de Witte, architekt ko•cio¬a dominikanów we Lwowie /
Pod red. J. Kowalczyka. – Warszawa, 1995. – 302 s.
43 Ibid. – S. 24.
44 Jocher C.G. Allgemeines Gelehrten Lexicon. – Leipzig, 1750. – T. 2. –
Col. 1252.
45 “Ця книжка куплена достойним отцем Томою де Вітте Святої Тео-
логії викладачем для Бібліотеки Кам’янецького монастиря Ордену домі-
ніканів, сином цього ж монастиря”.
46 “Ця книжка подарована вельми достойним отцем Томою де Вітте
Святої Теології викладачем: мені скромному братові Чеславові Нозиць-
кому і тоді студенту [теології], і вдруге подарована достойному братові во
Христі Доменіку Длузькому найласкавішому другові Дня 20 Серпня Року
17[...]. Брат Чеслав Нозицький Бродівський проповідник Ордену доміні-
канів рукою власною”.
47 Hornung Z. Jan de Witte, architekt ko•cio¬a Dominikanów we Lwowie. –
Warszawa, 1995. – S. 35.
48 ВСРВ, In. 1354.
49 “З книг Б. Вітте рукою власною”.
50 Иваск У.Г. Описание русских книжных знаков (Ex-Libris). – М.,
1905. – Вып. 1. – С. 317–318.
51 Groºska M. Pieˆc wieków exlibrisu polskiego: Katalog wystawy ze zbiorów
Biblioteki Narodowej. – Warszawa, 1973. – S. 11; Wittyg W. Exlibrisy bibliotek
polskich XVII i XVIII wieku. – Warszawa, 1903. – S. 50–51.
52 Книжкові знаки киян / Упоряд. М. Грузов, А. Кончаковський. – К.,
2000. – Арк. [155] зв. –[156].
53 Каталог стародрукованих видань, що зберігаються у Центральному
державному історичному архіві України у м. Києві (ЦДІАК України).
1494–1764. – К., 1999. – № 48.
69
54 Шемета Ю. Суперекслібрис Анни-Алоїзи Острозької у фондах
Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського // Наукові праці
Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. – К., 2003. –
Вип. 10. – С.157–170.
55 Sipaj¬¬o M. Polskie superexlibrisy XVI–XVIII wieku w zbiorach Biblioteki
Uniwersytetu w Warszawie. – Warszawa, 1988. – S. 214.
56 Каталог палеотипов из фондов Центральной научной библиотеки
им. В.И. Вернадского НАН Украины / Сост. М.А. Шамрай. – К., 1995. –
№ 29, 186.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-48660 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-4203 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:45:30Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ціборовська-Римарович, І.О. 2013-08-31T05:05:28Z 2013-08-31T05:05:28Z 2007 Книжковий фонд Відділу стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського як джерельна база історичних досліджень / І.О. Ціборовська-Римарович // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 52-69. — Бібліогр.: 56 назв. — укр. 2222-4203 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48660 uk Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України Рукописна та книжкова спадщина України Дослідження архівних та книжкових фондів Книжковий фонд Відділу стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського як джерельна база історичних досліджень Article published earlier |
| spellingShingle | Книжковий фонд Відділу стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського як джерельна база історичних досліджень Ціборовська-Римарович, І.О. Дослідження архівних та книжкових фондів |
| title | Книжковий фонд Відділу стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського як джерельна база історичних досліджень |
| title_full | Книжковий фонд Відділу стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського як джерельна база історичних досліджень |
| title_fullStr | Книжковий фонд Відділу стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського як джерельна база історичних досліджень |
| title_full_unstemmed | Книжковий фонд Відділу стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського як джерельна база історичних досліджень |
| title_short | Книжковий фонд Відділу стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського як джерельна база історичних досліджень |
| title_sort | книжковий фонд відділу стародруків та рідкісних видань національної бібліотеки україни імені в.і. вернадського як джерельна база історичних досліджень |
| topic | Дослідження архівних та книжкових фондів |
| topic_facet | Дослідження архівних та книжкових фондів |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48660 |
| work_keys_str_mv | AT cíborovsʹkarimarovičío knižkoviifondvíddílustarodrukívtarídkísnihvidanʹnacíonalʹnoíbíblíotekiukraíniímenívívernadsʹkogoâkdžerelʹnabazaístoričnihdoslídženʹ |