Кириличні рукописні Служебники ХVІ ст. у збірках Львова

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2007
1. Verfasser:	Кольбух, М.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України 2007
Schriftenreihe:	Рукописна та книжкова спадщина України
Schlagworte:	Спеціальні історичні дисципліни
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48676
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Кириличні рукописні Служебники ХVІ ст. у збірках Львова / М.М. Кольбух // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 241-264. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-48676
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-486762025-02-09T16:42:20Z Кириличні рукописні Служебники ХVІ ст. у збірках Львова Кольбух, М.М. Спеціальні історичні дисципліни 2007 Article Кириличні рукописні Служебники ХVІ ст. у збірках Львова / М.М. Кольбух // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 241-264. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 2222-4203 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48676 uk Рукописна та книжкова спадщина України application/pdf Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Спеціальні історичні дисципліни Спеціальні історичні дисципліни
spellingShingle	Спеціальні історичні дисципліни Спеціальні історичні дисципліни Кольбух, М.М. Кириличні рукописні Служебники ХVІ ст. у збірках Львова Рукописна та книжкова спадщина України
format	Article
author	Кольбух, М.М.
author_facet	Кольбух, М.М.
author_sort	Кольбух, М.М.
title	Кириличні рукописні Служебники ХVІ ст. у збірках Львова
title_short	Кириличні рукописні Служебники ХVІ ст. у збірках Львова
title_full	Кириличні рукописні Служебники ХVІ ст. у збірках Львова
title_fullStr	Кириличні рукописні Служебники ХVІ ст. у збірках Львова
title_full_unstemmed	Кириличні рукописні Служебники ХVІ ст. у збірках Львова
title_sort	кириличні рукописні служебники хvі ст. у збірках львова
publisher	Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України
publishDate	2007
topic_facet	Спеціальні історичні дисципліни
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48676
citation_txt	Кириличні рукописні Служебники ХVІ ст. у збірках Львова / М.М. Кольбух // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 241-264. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.
series	Рукописна та книжкова спадщина України
work_keys_str_mv	AT kolʹbuhmm kiriličnírukopisníslužebnikihvístuzbírkahlʹvova
first_indexed	2025-11-28T01:47:57Z
last_indexed	2025-11-28T01:47:57Z
_version_	1849996851040747520
fulltext	241 М. М. Кольбух Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника КИРИЛИЧНІ РУКОПИСНІ СЛУЖЕБНИКИ XVI СТ. У ЗБІРКАХ ЛЬВОВА Служебник – богослужбова книга, яка містить тексти літургій Йоана Золотоустого, Василія Великого та Напередосвячених дарів, вечірні, утрені та деяких інших богослужінь, а також вказівки щодо їх проведення1. Через наявність у цій книзі хоча б однієї літургії її ще називають Літургікон, Літургіарій. Крім Служебника, який щоденно використовується в парафіяль- ному та монастирському богослужінні, існує Служебник архієрей- ський – книга, що містить тексти літургій, які відправляє архієрей, а також на освячення антимінса і посвячення в ступені церковної та чернечої ієрархії: свічконосця, читця, співця, диякона, ієрея, архіє- рея, ігумена, архімандрита та інших, і вказівки щодо їх проведення. Впродовж свого існування ця книга мала й інші найменування – Архієретикон, Служебник святительський та Чиновник. Служебник та ще одна богослужбова книга Требник2 походять від грецького Євхологія (Молитовника), перші тексти молитов і служб якого беруть початок ще від апостольських часів. Авторами їх вважають й отців церкви Йоана Золотоустого († 407), Василія Великого († 379), Григорія Двоєслова († 604)3 та ін. У Київську Русь Служебник потрапив з прийняттям христи- янства із Візантії за посередництвом південних слов’ян, зокрема завдяки просвітительській діяльності Кирила і Мефодія, які серед інших необхідних для богослужіння книг переклали на старослов’ян- ську мову з грецької літургію і чини4. Найдавніші збережені Слу- жебники, що були переписані в Київській Русі, датуються кінцем XII та XIII ст.5, походять вони з обителей Новгорода та Соло- вецького монастиря. З території Галицько-Волинської держави найдавніший Служебник з кінця XIII ст. дійшов до нас в уривках, які були знайдені в корінцях оправ актових книг Володимиро- © М. М. Кольбух, 2007 242 Волинського земського суду XVI–XVII ст. і зберігаються тепер в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вер- надського6. Дослідники давніх рукописних слов’янських Служебників7 звертають увагу на різний набір статей в цій книзі та зміни в текс- тах упродовж існування. Це пов’язано з тим, що переклади надхо- дили до нас з різних візантійських джерел, а церковні обряди та богослужіння в грецькій церкві протягом століть змінювалися. Тексти Служебників набирали нових форм, у них вводилися нові чини й молитви. Спочатку в Київській Русі переписували Служебники, які від- повідали Студійському уставу, що був прийнятий в XI ст. в Києво- Печерській лаврі Феодосієм Печерським. З середини XIV ст. на наших землях почав поширюватися Єрусалимський церковний устав, у зв’язку з чим виникла необхідність привести богослужіння у відповідність до цього уставу. До виправлення богослужбових книг і церковних обрядів за прийнятим Єрусалимським уставом спричинився київський митрополит Киприян, який із грецької мови переклав Служебник і Требник та тексти їх пристосував до практичних потреб церкви. Завдяки йому в кінці XIV ст. був впро- ваджений в наше церковне богослужіння, створений у відповідності до Єрусалимського уставу – Устав церковної служби Філофея, царгородського патріарха у 1354–1355 та 1362–1376 рр. Все нове, що виникало в Греції чи в південних та східних слов’ян, з’являлося і в наших богослужбових книгах. Крім цього, були створені нові чини і молитви, адже, на думку дослідників, багато статей в різних списках слов’янських Служебників є пере- робкою з візантійських оригіналів, а інші в грецькому Євхології взагалі відсутні8. Причиною варіантності статей в Служебнику було й те, що не існувало жорсткого канону, який би регламентував склад його статей, тому нерідко переписувачі підбирали необхідний репертуар з особистих міркувань або на прохання священика чи замовника книги. Вибірковість репертуару була зумовлена ще й практичними потребами в тих чи інших текстах у залежності від функціональ- ного призначення і місця побутування (монастир, кафедральний храм чи парафіяльна церква). Дослідження Служебників XVI ст. з львівських книгозбірень, які були переписані та побутували в церквах і монастирях західного регіону України, дає можливість прослідкувати особливості його 243 складу в цей період. У збірках Львова виявлено чотирнадцять руко- писних кириличних Служебників XVI ст., серед них вісім у зібраннях відділу рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України9 та шість – у збірці рукописних книг Національного музею у Львові10. Три Служебники XVI ст. зберігаються в колекції відомого до- слідника, бібліофіла Антона Степановича Петрушевича (1821– 1913), який основну частину своїх рукописних кириличних книг, зібраних упродовж усього життя з території Галичини, Буковини, Закарпаття, у 1888 р. заповів товариству Народний дім у Львові, книжкове зібрання якого в 1940 р. перейшло в фонди ЛНБ11. П’ять Служебників відклалися в рукописній збірці Центральної васи- ліанської бібліотеки в Львові12, створеної на основі рукописної збірки Свято-Онуфріївського монастиря, що існував, очевидно, з XIII ст., до якого в XVIII–XX ст. влилися рукописні фонди бібліотек монастирів Львівської та Перемишльської єпархій. Після закриття в 1946 р. монастирів василіанського чину збірка надійшла до від- ділу рукописів ЛНБ. Із записів XVIII ст., збережених у пам’ятках, відомо, що Служебник першої третини XVI ст. належав монасти- рю св. Онуфрія в Львові13, а Служебник третьої чверті XVI ст. – Крехівському монастирю14. Рукописну збірку НМЛ започаткував митрополит Андрей Шептицький. Він у 1905 р. заснував Церковний музей у Львові й віддав до нього особисто зібрану колекцію рукописів, а в 1908 р. всі збірки музею, який в цей час отримав назву Національний музей у Львові, подарував українському народові. В формуванні цього зібрання особлива роль належить директору НМЛ у 1905- 1952 рр., визначному палеографу, мистецтвознавцю, мовознавцю, доктору філософських наук Іларіону Свєнціцькому, який продов- жував формувати збірку. Він закуповував рукописи в антикварнях Львова, із збирацькою метою побував в експедиціях у більшості населених пунктів Галичини, особливо Бойківщини та Лемків- щини, та в інших містах і селах України, а також поза її межами, зокрема в Білорусії, Литві, Росії. Завдяки купівлі музеєм або дарам до нього Служебники XVI ст., переважно з церков Галичини, надійшли від священиків Володимира Лисяка в 1909 р., очевидно пароха у м. Добромилі, тепер Старосамбірський р-н Львівської обл. (НМЛ, Рк. 871), А. Пшеньорського 23 жовтня 1913 р. з с. Тарнави коло Переворська, тепер територія Польщі (НМЛ, Рк. 1025), та прелата Олександра Сушка (НМЛ, Рк. 890). Рукописні пам’ятки 244 також отримано від Романа Ладижича (НМЛ, Рк. 1129) та 2 бе- резня 1912 р. від А. Вишенського з речей, конфіскованих судом (НМЛ, Рк. 964). Не зафіксовано жодних свідчень про місце створення аналізо- ваних рукописів із львівських книгозбірень, лише на основі палео- графічного, мовознавчого, кодикологічного їх аналізу встановлено, що одинадцять книг – українські пам’ятки, лише дві – Служеб- ники середини XVI ст. (ЛНБ, МВ 11) та кінця XVI ст. (ЛНБ, АСП 132) – молдавські, а Служебник третьої чверті XVI ст. (ЛНБ, АСП 145) – сербського походження. Останній до XIX ст. належав церкві с. Скоморохи (тепер Галицький р-н Івано-Франківської обл.), про що свідчить запис 1861 р. на звороті верхньої кришки оправи книги. З нього довідуємося, що цю пам’ятку колекціонеру А.С. Петруше- вичу передав священик І. Омелянський. Переписувачі аналізованих кодексів залишилися анонімами. Відомий лише автор сербського Служебника, котрий був світською особою. Він у кінці манускрипту зобразив руку, що тримає перо, і вписав своє ім’я “Димитрь”15. Тексти Служебників написані півуставним письмом на папері формату 4°, крім сербського Служебника, формат якого – 8°, на сторінці – по 16–24 рядки тексту. Папір більшості книг із філі- гранню кабан16 переважно сілезького виробництва та, можливо, з Литви, Вільнюса. Два кодекси написані на папері італійського виробництва, це, зокрема, пам’ятка молдавського походження се- редини XVI ст. (ЛНБ, МВ 11) з філігранями дві перехрещені стріли17 та арбалет18, а також сербський рукопис (ЛНБ, АСП 145) із водяним знаком корона із зіркою, півмісяцем та літерами19, саме такий тип паперу виготовлявся у Венеції. Папір рукопису (НМЛ, Рк. 876) із філігранню голова бика з хрестом, обвитим змією20 – іта- лійського або німецького виробництва. Три книги написані на поль- ському папері: дві пам’ятки другої чверті XVI ст. (НМЛ, Рк. 876, 1025) із філігранню хрест21, а також кодекс третьої чверті XVI ст. (НМЛ, Рк. 890) з водяним знаком козел на трьох пагорбах у гер- бовому щиті22. Оскільки Служебники були в постійному щоденному викорис- танні, тому стан збереження їх незадовільний. Бракує початку і кінця блоку майже всіх книг, окремі мають втрати всередині, у деяких під час повторного оправлення блоку переставлені аркуші, що утруднює роботу над дослідженням тексту цих пам’яток. Пов- ністю збереглися лише сербський (ЛНБ, АСП 145) і молдавський 245 (ЛНБ, АСП 132) Служебники. Проте, блок сербського Служебника розшитий, до нього в XVIII ст. додали два аркуші з текстом служби до пресвятої Богородиці, переписаним з Почаївського стародруку. В Служебнику другої чверті XVI ст. (НМЛ, Рк. 1025) втрачені аркуші в середині книги поновлені в третій чверті XVII ст., а в пам’ятці цього ж часу написання (НМЛ, Рк. 876) – у XVIII ст. Манускрипт середини XVI ст. (НМЛ, Рк. 1129) доповнено в пер- шій чверті XVII ст. З рукописної книги (НМЛ, Рк. 1338) уцілів лише уривок із 14 повних аркушів та декількох невеликих фраг- ментів, усі вони були використані повторно в оправі іншої книги. Манускрипт останньої третини XVI ст. (ЛНБ, АСП 433) також зберігся фрагментарно, всього 28 аркушів. Служебник останньої чверті XVI ст. (ЛНБ, МВ 17) є конволютом: до неповного блоку книги (бракує початкових і кінцевих аркушів) під час повторного оправлення, очевидно у XIX ст., додали фрагмент із 34 аркушів іншого рукописного Служебника цього ж часу написання. Служебники XVI ст. аналізованих зібрань складають такі бого- службові тексти – літургії, чини, послідованія, молитви, правила, устави служб. Однак у цих богослужбових книгах існує варіатив- ність назв статей. Наприклад, однаковий текст чину обручення в Служебнику третьої чверті XVI ст. (ЛНБ, МВ 26) має назву ustav; ∆bruhen®u, а в манускрипті першої третини XVI ст. (НМЛ, Рк. 964) – Hin ∆bræhen®u. У залежності від місця створення Служебників помітні особ- ливості складу його статей. Спочатку розглянемо зміст найчисель- нішої групи пам’яток, що переписані на західноукраїнських землях. Основу цих Служебників XVI ст. складають усі три літургії – Йоана Золотоустого, Василія Великого та Напередосвячених дарів, які забезпечують щоденне богослужіння впродовж церковного року. Зокрема, Літургію Василія Великого служать у неділі Великого посту (крім Цвітної), Великий четвер і Страсну суботу та в день пам’яті Василія Великого – 1 січня, літургію Напередосвячених дарів відправляють у середи і п’ятниці Великого посту (крім се- реди і п’ятниці Сиропусної неділі і Страсної п’ятниці, бо в ці дні літургій взагалі не передбачено) та в перших три дні Страсного тижня, у всі інші дні використовують текст літургії Йоана Золото- устого. Однак не в усіх аналізованих пам’ятках зберігся повністю текст усіх літургій, а в Служебнику останньої чверті XVI ст. (ЛНБ, МВ 17) вони повністю втрачені. Тексти літургій в Служебниках починаються проскомидією – 246 обрядом приготування ритуального хліба і вина. Вона є частиною літургії, однаковою для літургій Йоана Золотоустого і Василія Ве- ликого. Обряд приготування хліба і вина для літургії Наперед- освячених дарів виконується декілька днів перед службою. В лі- тургіях Йоана Золотоустого та Василія Великого крім проскомидії виокремлено ще дві частини – літургію оглашенних та літургію вірних. Натомість літургія Напередосвячених дарів складається з вечірніх молитов, літургії оглашенних та частини літургії вірних. Тексти літургій складають молитви (входу, подячна, трисвя- того, за оглашенних, вірних, заамвонна, антифонів, на споживання святих дарів та ін.), виголоси, єктенії (мала, велика, за померлих), які читають чи співають учасники богослужіння, вказівки на тексти читань із Святого Письма, інструкцій щодо проведення відправи, вибору змінних частин богослужіння тощо. В окремих манускриптах XVI ст. в кінці літургій додано змінні їх тексти, зокрема в пам’ятці третьої чверті XVI ст. (НМЛ, Рк. 890) після літургії Василія Великого вміщена коліноприклонна молитва, яку використовують у день П’ятдесятниці, – Ml∞tva priklonnaq (арк. 37 зв.), а після літургії Йоана Златоустого – Ml∞tva nad ko¥te[ (арк. 23 зв.–24) наявна і в рукописі другої чверті XVI ст. (НМЛ, Рк. 1025, арк. 47 зв.–48 зв.). Перед проскомидією в пам’ятках XVI ст. поміщено Устав бо- жественної служби царгородського патріарха Філофея, в якому регламентовано порядок приготування священика до звершення таїнства Божественної літургії, а також подані тексти молитов для нього, які необхідно промовляти, приходячи в церкву та під час одягання в богослужбовий одяг. Після проскомидії лише в Слу- жебнику другої чверті XVI ст. додана під час реставрації книги в третій чверті XVII ст. уставна стаття “˝ proskomisan®i d®akonom hego radi vozbraneno est” (НМЛ, Рк. 1025, арк. 9 зв.–11 зв.), переписана з друкованого Служебника, очевидно з 1646 р. видання єпископа Арсенія Желиборського друкарні Михайла Сльозки. Після літургій в Служебниках XVI ст. записані тексти добового циклу – вечірня та утреня, які мають таку титулатуру: Nahlo vehrni, ml∞tvy vehrn®i, ml∞tvy utr;n∫œ. Спочатку в Служебниках вписана ве- чірня, це пов’язано із тим, що церковний день починався увечері. Чин вечірні в аналізованих кодексах складають вказівки на змінні молитви, які читаються з Октоїха, Тріоді, а також єктенії, тихі молитви. В кінці тексту вечірні деяких пам‘яток подано литію. Ml∞tvy vehrn®i творять дев’ять молитов антифону. Богослужіння утрені 247 формують одинадцять молитов, які священик промовляє перед царськими воротами. В аналізованих Служебниках подані також вказівки початків коротких змінних молитов, пов’язаних з тижневим циклом, – про- кимнів та стихир вечірні на кожен день тижня: Prokmeni veherni, в тому числі в піст: A se prokimeni v= pos a]e bædet al∞l√®a, вписаних після тексту вечірні, а після утрені – прокимнів дня за гласами, стихир, алилуаріїв і причасних: Prokmeni i al∞l√ari dnevn®i. В біль- шості Служебників XVI ст. в кінці цієї статті додано початки про- кимену, алилуарія, стихири, причасна на освячення церкви. Після тексту утрені в статті: Prokimeni v=skrsni. i al√®ari. ∆smim glasovom подані також вказівки початків коротких змінних молитов – про- кимнів за гласами, стихир, а також алилуаріїв, які використовують на літургії після читань Апостола. Наступна стаття в Служебниках XVI ст., переписаних на західно- українських територіях, пов’язана з тижневим та річним циклами – Sice gl∞et `erei ˙pusty na k=Ω do dn∞; v ned. i na k=Ω do prazdnik= l∫tæ – тексти відпустів на кожен день тижня, а також на найбільші гос- подні та богородичні свята церковного року: Різдво пресвятої Бо- городиці, Воздвиження Чесного Хреста, Введення у храм пресвятої Богородиці, Різдво Христове, Обрізання Господа нашого Ісуса Христа, Богоявлення Господнє, Стрітення, Благовіщення пресвятої Богородиці, суботу Лазареву, неділю Цвітну (а також страсне бого- служіння), Пасху, неділю Фомину, Вознесіння Господнє, неділю П’ятдесятниці, Преображення Господнє, Успіння пресвятої Бого- родиці, а також після літургій Йоана Золотоустого, Василія Вели- кого та в дні пам’яті святих. Ця стаття має й інші назви – A se ˙pusty razlihnyi qkoΩ do prazdniky gospodsky. na roΩstvo bc∞i в Служебнику третьої чверті XVI ст. (НМЛ, Рк. 890, арк. 56–58), або ˙pusty povsedn∞evn®i i na gospodskyœ prazd;niky в Служебнику середини XVI ст. (НМЛ, Рк. 1129). Серед служб річного циклу в Служебниках XVI ст. подано Posl∫dovan®e st∞yœ pœtidesœtnica – службу, яка відправляється в п’ятдеся- тий день після Пасхи в честь прославлення Святої Трійці та пам’ять сходження Святого Духа на апостолів. Складається вона із стихир, прокимнів, трьох коліноприклонних молитов, єктенії, тропарів, отпуста та інших піснеспівів. У склад аналізованих пам’яток входять також тексти богослу- жінь на освячення води. Спочатку подана служба на велике водо- свяття, що здійснюється в надвечір’я Богоявлення Господнього та після літургії на Богоявлення Господнє, Posl∫dovan®e prosv∫]en®a st∞yx 248 bg∞oqvlen®i. Тексти молитов на це свято є також у службовій Мінеї, а вказівки про читання – в церковнім Уставі. Текст великого водо- свяття в аналізованих Служебниках складається зі стихир 8 та 6 гла- сів, читання трьох паремій із пророка Ісаії, Апостола до коринтян та Євангелія від Марка, мирної єктенії, молитов священика на освячення води, тропарів, відпуста. Після нього в Служебниках XVI ст. подано Posl∫dovan®e ∆ pryha]en®i st∞yœ vody. iΩe velikag ∆s∞]en®a na bg∞oqvlen®e, куди входять вказівки про читання змінних молитов, а також молитви Йоана Золотоустого та після причащання святою водою, яку замість святих тайн давали пити тим, кому через важ- кий гріх було заборонено причащатися. Далі майже в усіх Слу- жебниках XVI ст. вписана стаття Hin; ∆myti mo]∫ st∞yx potrebi radi, що складається із вказівок щодо читань змінних молитов, правил поводження при цьому священика і диякона та єктенії. Богослужіння малого водосвяття, яке відбувається 1 серпня (за старим стилем) у день священномучеників братів Маккавеїв, у кни- гах XVI ст. має назву Posl∫dovan®e ∆s]∞en®a vod∫ v a∞ avgoe¥s msca i na v=sœka potreba. До нього входять стихири, читання з Апостола і Євангелія, єктенія, молитви, тропарі та вказівки на інші змінні молитви. Служби, пов’язані з річним циклом, завершуються чином літо- проводження: Hin l∫toprovoΩ den®æ, який складають єктенія, читання з Апостола та Євангелія, вказівки щодо читання змінних молитов, а закінчується чин молитвою священика. Крім цього, до складу аналізованих Служебників входять чини, пов’язані з таїнством сповіді. Першим із них у Служебниках XVI ст. поміщений чин покаяння – Hin pokaan®æ, в якому є повчання ієрея каяльнику, а також діалог між ними. За чином покаяння вписаний Hin ispova[n®[, в текстах аналізованих кодексів якого регламентовано поводження сповідника і священика, подані запитання священика для чоловіків та окремо для жінок, молитви для священика й спо- відника. Якщо священик зачитував найпоширеніші гріхи, а каяльник відповідав на питання священика, здійснювався Hin ponvlen®[ pokaœn®œ. Він містить список можливих гріхів та молитву від архієрея та ієрея тим, хто хоче причаститися святих і божественних тайн. Майже в усіх Служебниках XVI ст. з території Західної України після чину поновлення покаяння окремо вписано чин сповіді чен- ців: A se ponovl\nèe mnixom;, що свідчить про використання аналізо- ваних пам’яток чи написання їх у монастирі. Після тексту сповіді до складу окремих Служебників XVI ст. входять також приписи єпітимій, які сповідник накладає на каяль- 249 ника відповідно до вчинених гріхів, де в окремих з них подані деякі уставні вказівками щодо норм християнського життя. Єпітимії розроблені відповідно до правил, прийнятих на вселенських чи по- місних соборах, та правил Святих Отців і фігурують під назвами: Pravilo st∞yx oc∞; t∞. i∞i iΩe v Nikei (НМЛ, Рк. 876, арк. 187–198 зв., Рк. 890, арк. 100–107, Рк. 1025, арк. 150 зв.–153), Pravilo st∞yx oc∞; s;bravwixsœ iΩe v agger∫ (НМЛ, Рк. 890, арк. 96 зв.–100), Pravilo st∞yx ∆c∞; po st∞go velikag vasil®a zapovidi vs∫m nam; (НМЛ, Рк. 1025, арк. 153–161). Найпоширенішою в текстах аналізованих Служебників, що за- свідчено в пам’ятках, була єпітимійна стаття Pravilo st∞yx oc∞; t∞. i∞i iΩe v Nikei, в якій подано покути для сповідальників за недотримання постів у визначені церквою дні року, в тому числі й у Великий піст. Окремі пам’ятки містять також дисциплінарні статті, пов’я- зані з вінчанням, зокрема вказівки про ступені спорідненості, а також накладення покут за їх порушення й за іншого роду гріхів. Назва цих статей: Stepen®i srodstva (НМЛ, Рк. 876, арк. 187–198 зв., Рк. 890, арк. 100–106 зв.). Лише в пам’ятці другої чверті XVI ст. одразу після тексту чину покаяння для монахів вписано статтю Ó pravil; st∞yx ∆c∞; (НМЛ, Рк. 876, арк. 175 зв.–176 зв.), яка містить єпітимії, які слід накла- дати за вчинені гріхи ченцям-каяльникам. У Служебнику кінця XVI ст. (ЛНБ, МВ 47) єпитимії подано за видами гріхів: Zapov∫di ∆ o¥b®istvenyx; gr∫s∫x (арк. 104 зв.–107 зв.), ˝ krovom∫wen®a Ωe so¥t; (арк. 107 зв.–108 зв.), OOOOO malak®i i ∆ mo¥ΩeloΩstv∫ (арк. 108 зв.–110), ˝ st∞∫m priha]enii (арк. 110–111), Zapov∫d ∆ Ωenax (арк. 111–113), OOOOO mer;cin∫ (арк. 113–114), Pravilo ∆ roditelex i ∆ had∫x (арк. 114–115), O brahnyx roΩakox (арк. 115–116 зв.), ˝ postex; velikyx; i malyx (арк. 116 зв.). Текст статті Pravilo v=negda sluhitsœ komo¥ isko¥sitis v= sn∫ po d∫istvæ d®avol[. ˙ oskvr=nen®a (арк. 133–137зв.) містить лише Служебник третьої чверті XVI ст. (ЛНБ, МВ 26). У ній подано вказівки на змінні молитви, які при потребі необхідно промовляти, встаючи зі сну, тропарі, тексти чотирьох молитов Василія Великого від спокуси, а також молитви до пресвятої Богородиці від нічної спокуси та від усякої скверни. Над хворими людьми після таїнства покаяння здійснюється таїнство єлеопомазання, текст чину якого в Служебниках XVI ст. отримав назву Hin na ∆s]∞en®e masla або Hin maslos]∞en®[. Він викону- ється собором пресвітерів, що складається переважно із семи свя- щеників, але дозволяється при необхідності здійснювати таїнство 250 й одному пресвітеру. В богослужіння на звершення таїнства єлео- помазання входять три частини: молебені піснеспіви, освячення єлею і помазання єлеєм. Це таїнство здійснювали після утреніх молитов. Під час нього читали псалом 142, єктенії, тропарі, канон, стихири, молитву над єлеєм, а також виконували сім читань із Апостола та Євангелія, молитву на зцілення хворого, отпуст та інші молитовні тексти. Після цього чину в Служебнику третьої чверті XVI ст. (НМЛ, Рк. 890) записана молитва хворого після спо- віді (арк. 158–162) та Ml∞tva na razl¥henie dw∞i ˙ t∫la (арк. 162–163). У Служебниках XVI ст., переписаних на західноукраїнських землях, є чини і молитви на різні потреби, характерні для іншого типу книг – Требників. Першим із них вписано Posl∫dovan®e byvaemæ iΩe s=tvoriti ∆trohati ∆glawenno i krstiti – богослужіння хрещення. Текст чину хрещення складається з оглашення (молитов оглашен- ним) та самого хрещення, куди входять єктенія мирна, молитви священика, освячення єлею та помазання єлеєм оглашенних, освя- чення води та хрещення дитини за східнослов’янською традицією через трикратне занурення її у воду. Завершується чин хрещення одяганням новоохрещеного в білий одяг та постриженням. Після чину вписані також молитви для новонародженого, приурочені 8-му дню, коли дитину за стародавньою традицією приносили до церкви і читали текст, який має назву: Posl∫dovan®e v= eΩe ∆myti krstivwagosœ v= osmyi dn∞;. У Служебниках XVI ст. є молитовні тексти й на 40-ий день від народження: v= m∞ Ωe dn∞; paky privodim byvat novoprosv∫]enii mladenec;, коли за традицією відбувається воцерковлення дитини і духовне очищення жінки після пологів. Після чину хрещення впи- саний в аналізованих пам’ятках також чин швидкого охрещення дитини в небезпеці смерті – Ml∞tva inaa st∞yx kr∞]en®i A]e kogda slo¥hitsœ mladenc[ bolnæ sæ]æ byti i sp∫witi kr=stiti togo straxa radi s=mr=tnago. В аналізованих Служебниках XVI ст. є молитви, пов’язані з на- родженням дитини, зокрема ті, що призначалися матері та іншим особам, які допомагали при народженні: Ml∞tva gl∞ema Ωen∫ po roΩen®i d∫tœti, Mol dro¥gaa Ωen∫ po roΩn®i i Ωenam prilæhvwimsœ na roΩn®i tom, Mol znamenati otroha i pr®emlœ imœ v= i∞ dn∞; roΩn®a ego. Лише в трьох ману- скриптах з середини та третьої чверті XVI ст. (ЛНБ, МВ 26; НМЛ, Рк. 890, 1129) записано молитви бабі-повитусі, назва яких Ml bab∫ або A s[ molitva bab∫ ˙ `ereœ, та тільки в Служебнику останньої чверті XVI ст. є молитва в третій день після народження дитини: Mol tret®i dn∞; Ωen∫ po roΩen®i d∫tœti (ЛНБ, МВ 17, арк. 152–152 зв.). У пам’ятці третьої чверті XVI ст. (НМЛ, Рк. 890) немає повного 251 чину хрещення, а лише молитви на перший та восьмий день від народження дитини. Таїнство одруження складається з двох частин – заручин та вінчання, що й відображено в Служебниках XVI ст. Чин на здій- снення цього таїнства має в більшості пам’яток XVI ст. такий заго- ловок: ustav i hin ∆bræhen®e i v∫nhan®e cr∞em= i knœΩem. i vs∫m xrst®anom. Згадування царів і князів у назві статті літургіст М. Арранц пов’язує з тим, що в давні часи таїнство одруження приймали лише царі, князі, а прості християни не вінчалися в церкві, а поєднувалися в шлюбі за громадськими традиціями23. В Служебнику першої тре- тини XVI ст. (НМЛ, Рк. 964) ця стаття має іншу назву: Hin ∆bræhen®u [nowi i d∫vici (арк. 70-77), після якої вписаний Hin v∫nhan®u (арк. 71– 75 зв.), який в XVI ст. часто відбувався окремо від заручин, тому в частині книг цих два чини мають окремі заголовки. В Служебнику останньої чверті XVI ст. (ЛНБ, МВ 17) чин вінчання подано не одразу за обрученням, як у більшості пам’яток, а після декількох інших чинів, зокрема після чину братотворення. Окрему редакцію на здійснення таїнства одруження складають тексти пам’яток (ЛНБ, МВ 17, 26; Рк. 876, 890, 1025), в яких за чином заручин після слів «a]e liΩ ab®e xotœt i v∫nhan®e tvoriti» представлено чин вінчання. До складу чину заручин входять єктенія, дві молитви священика та тексти, які регламентують поводження священика і осіб, котрі заручаються. Чин вінчання складають стихи 127 псалма, мирна єктенія, три молитви священика за тих, хто одружується, вінчання вінцями, прокимен, читання з Апостола, Євангелія, єктенія «Рцем всі», молитва священика, опуст тощо. В чині є також молитва на «snœt®e v∫ncem» у восьмий день. Аналізовані Служебники XVI ст. не містять чину вінчання “второ- брачних”, лише в двох пам’ятках (ЛНБ, МВ 26; НМЛ, Рк. 964) після чину вінчання вписано Ml∞tva vnegda blsviti dvoΩenec та тільки в Служебнику першої третини XVI ст. знаходимо молитву: Mol egda o¥vesti nev∫stu mldo¥ (НМЛ, Рк. 964, арк. 76–77). Майже в усіх Служебниках XVI ст. наявний текст чину побра- тимства (молитви, стихири, читання з Апостола і Євангелія), що підтверджував дружбу між тими людьми, котрі цього бажали: Hin bratotvoren®[, який був вилучений з книг у XVII ст., зокрема із Треб- ника Петра Могили 1646 р. В аналізованих пам’ятках є богослужбові тексти на здійснення чину похорону, який має такі найменування: Hin na pogr∫ban®e mir∫nynu (НМЛ, Рк. 890, арк. 163–167 зв.) та Posl∫dovan®e pogreben®[ skonhavwusœ 252 komu ˙ pravoslavnyx (НМЛ, Рк 1129, арк. 132 зв.–157 зв.) – текст чину першої чверті XVII ст., що був доповнений до Служебника середини XVI ст. Основу чину, переписаного в XVI ст., складають єктенія, алилуарії, тропарі, вказівки на читання Псалтиря, канон, стихири самогласни Йоана Дамаскина та інші богослужбові тексти. Текст чину похорону, що має назву Posl∫dovan®e pogreben®[ skonhavwusœ komu ˙ pravoslavnyx, є іншої редакції, до його складу входять два канони, автором одного з них вважають Феофана. Текст похорону для дітей до семи років, котрі вважаються безгріш- ними, має назву: ProvoΩden®[ mladenheskomu (НМЛ, Рк. 1129, арк. 130– 131 зв.) також доповнено у першій чверті XVII ст. До його складу входять вказівки про читання змінних молитов, а також з Апостола від коринтян, Євангелія від Йоана тощо. Служебник третьої чверті XVI ст. (ЛНБ, МВ 26) містить мо- литви над померлими: Ml nad mladencem; o¥mr=wim= (арк. 126), Ml nad vsœkym o¥mr=wim (арк. 126–126 зв.). У Служебниках XVI ст. знаходимо й поминальне богослужіння, яке поширилося на наші землі завдяки митрополиту Киприяну, автором якого вважається Никифор, названий Ксанфуполом, що й відображено в заголовку: S=pisan®e semæ ˙ greheskyx knig sm∫renym mitropolitom kyevskym. i vseœ ro¥si. k√pr®anom. Kako podobaet; tvoriti pamœtti po ¥sopwix. iz;∆braΩeno nik√forom zov=mom ≈anƒopælom (ЛНБ, МВ 26, арк. 112–120 зв., МВ 17, арк. 92–103 зв., МВ 47, арк. 117–124 зв., 129; НМЛ, Рк. 876, арк. 134–146, Рк. 1025, арк. 171 зв.–182 зв., Рк. 1129, арк. 94 зв.–111). У рукописній книзі третьої чверті XVI ст. цей же текст чину задокументовано під назвою Hin p∫vaemyi nad kolivom usopwix (НМЛ, Рк 890, арк. 110 зв.–119 зв.), який закінчується мо- литвами: ml∞tvy na panaxid∫ na veherni (арк. 119 зв.–120 зв.). У склад чину входять канон померлим, авторство якого приписано Йосифу, а також єктенії, тропарі, стихири, богородичні, алилуарії, возгласи, молитви тощо. В кінці цього чину подані вказівки щодо змінних частин для Великої суботи, Пасхи та Світлого тижня, коли деякі погребальні піснеспіви слід замінювати пасхальними текстами. В пам’ятці середини XVI ст. ця стаття виділена окремо і має назву Podobaet v∫dati a]e kto prestavitsœ na stfioe v=skrsn®e ili v; kotoryi dn∞; sv∫tlyœ ndl∫ (НМЛ, Рк 1129, арк. 132–132 зв.). У Служебнику остан- ньої чверті XVI ст. ці пасхальні тексти записані не в чині, а серед молитов на різні потреби, під назвою: V so¥b velikæ[ perenos (ЛНБ, МВ 17, арк. 104 зв.–106 зв.). 253 До складу аналізованих пам’яток входить молебень до пресвятої Богородиці – Pravilo molebno k= prest∞∫i bc∞i, основу якого складає канон, куди входять гласи, тропарі, богородични, кондаки, ікоси, прокимни, стихири та молитви Йоана Золотоустого. Якщо репертуар служб і чинів у Служебниках XVI ст., пере- писаних на західноукраїнських землях, є майже усталеним, то на- бір молитов на всякі потреби є різним, та й розміщені вони в неод- наковій послідовності. В окремих пам’ятках представлено тексти молитов, які пов’язані з тріодним циклом: Ml v= pos idu]im (НМЛ, Рк. 876, арк. 179; ЛНБ, МВ 26, арк. 123–123 зв.), Ml v= s¥bot¥ velik¥[ pos (НМЛ, Рк. 876, арк. 149–149 зв.), у тому числі на посвячення лози у Вербну неділю та поживи на Воскресіння Христове: Ml∞tva nad cv∫ty v nedl[ vr=bnu[ (НМЛ, Рк. 876, арк. 149 зв.–150, Рк. 1129, арк. 108 зв.–109), Ml∞tva nad syry i qcœ i nad mœsy na velik= dn∞; (НМЛ, Рк. 876, арк. 180; ЛНБ, МВ 26, арк. 123 зв.–124). Серед молитов на різні потреби в аналізованих пам’ятках поміщені молитви на освячення артоса — освячений на Пасху хліб, який роздають вірним у Світлу суботу, агнця пасхального та при- часного вина: Ml nad agn;cem na st∞æœ pasxæ (ЛНБ, МВ 26, арк. 123 зв.; НМЛ, Рк. 876, арк. 179 зв.), Ml nad artusom (ЛНБ, МВ 26, арк. 124 зв.– 125), Ml na potrblen®e artusa (ЛНБ, МВ 26, арк. 125–125 зв.), Ml∞tva nad slo¥Ωebnym vinom (ЛНБ, МВ 26, арк. 120 зв.–121; НМЛ, Рк. 1129, арк. 105 зв., Рк. 876, арк. 146). Молитви для дітей на великі церковні свята: Ml na pasxæ d∫te, Ml na roΩstvo xt∞o d∫tem знаходимо в трьох пам’ятках (НМЛ, Рк. 876, арк. 146–149, Рк. 1129, арк. 105 зв.–108; МВ 26, арк. 121–122, 140– 141 зв.) та в двох (НМЛ, Рк. 876, арк. 180 зв.; ЛНБ, МВ 26, арк. 124 зв.) – Ml na petrov; dn∞; d∫tem;. Наявні також молитви на очищення від різних осквернень: Ml na ∆hi]en®e cr∞kvi oskr=nen∆i ˙ eretik= (ЛНБ, МВ 17, арк. 103 зв.–104; НМЛ, Рк. 876, арк. 149, Рк. 1129, арк. 108–108 зв.), Egda hto v=padet nehisto v= vino ili v= ino hto (ЛНБ, МВ 26, арк. 122–122 зв.), Ml nad s=sædom ∆skvr=nwimsœ (ЛНБ, МВ 26, арк. 125 зв.–126). Молитва на освячення житлової споруди: Ml na blsven®e domo¥ novomo¥ є у Служебнику третьої чверті XVI ст. (ЛНБ, МВ 26, арк. 122 зв.–123), в трьох пам’ятках (ЛНБ, МВ 26, арк. 122; НМЛ, Рк. 876, арк. 150, Рк. 1129, арк. 109–109 зв.) – Ml na postavlen®e krsta, а у двох — Ml na zakolen®e volæ i obnæ (ЛНБ, МВ 26, арк. 124–124 зв.; НМЛ, Рк. 876, арк. 180–180 зв.). 254 Манускрипт останньої чверті XVI ст. (ЛНБ, МВ 17) доповнено молитвами-екзорцизмами: Ml∞tva glav[ bolœ]... (арк. 185 зв.–186), Ml∞tva. zaklinan®[ vseg zla i ˙hnan®..., а також статтями, переписаними з Кормчих книг, яких немає в інших Служебниках: Tl=kovan®e bΩ stvnyæ sluΩby (арк. 160–185зв.) та ˝ st∞∫i sluΩb∫ istolkovano i sloΩeno qsno – текст про апостольську соборну церкву (арк. 154–160). У Служебник третьої чверті XVI ст. додані тексти (збереглися фрагментарно), характерні для Служебника архієрейського: D∫istvo st∞l;skoe egda st∞l; v=kladaet na sœ omofor; (ЛНБ, МВ 26, арк. 137 зв.– 140), використовують їх для поставлення в ступені свіченосця, четця, піддиякона та архімандрита, а також виокремлено ще Hin byvaemyi na postavlen®e hetca i p∫vca (ЛНБ, МВ 26, арк. 140 зв.–141). Тепер розглянемо склад Служебників XVI ст., які потрапили в українські церкви і монастирі з Сербії та Молдавії. Вони відрізня- ються від рукописів, переписаних на західноукраїнських землях, не лише зовнішньо, а й репертуаром статей. Так у сербському Слу- жебнику третьої чверті XVI ст. (ЛНБ, АСП 145) є Устав божествен- ної служби та літургія Йоана Золотоустого, а також схема ступенів спорідненості: ˙ kr=vy, o dvo[rodstv®a, o troerodstv®a, o st∞∫m kr∞]eni, o sn∞opoloΩeny. Manuila kn®goxranitelq Velic∫ cr∞kvi ˛anta (арк. 38 зв.). Пам’ятка доповнена ще службами, переписаними з Почаївського стародру- кованого Служебника (XVIII ст.): SluΩba prest∞oi Bc∞i (арк. 39–40 зв.) та SluΩba za usopwix (арк. 40 зв.–45 зв.). Молдавські Служебники середини XVI ст. (ЛНБ, МВ 11) та кінця XVI ст. (ЛНБ, АСП 132) містять тексти трьох літургій, а у кодексі з кінця XVI ст. ще збереглися тексти Уставу божественної служби та проскомидії. Після літургій у цих манускриптах вписано окремі молитви добового циклу: Ml na v=xod vehernyi, Ml po skonhanii veherni, V=zglawen®e ¥trenyx, у тому числі молитви литії, а також по- минальні молитви: Ml∞tva tai eΩe glet s]∞ennik nad kolivom; o¥sopwix, Molitva gl∞emaa nad ko¥t®∆m st∞yx pamœt;, Molitva v st∞æœ n∞desœtnicæ nad; kolivom;; змінні молитви, які виголошують відповідно до річного церковного календаря: Sice Ωe gl∞et; `erei ˙pus na k=Ωdo dn∞; v= ned. i na k=Ω do prazdnik; l∫to¥, nad ko¥t®ami o¥sopwix та пов’язані зі сповіддю: Razdr∫wen®e patr®arxa konstant®n∫grada k√r mixaila asxalona ml∞tva ispov∫dan®[, ml∞tva ∆ razdr∫weniœ Ωe gl∞e dx∞ovnik;. Однак розміщені вони в цих двох Служебниках не в однаковій послідовності, окремі молитви – Ml∞tvy eΩe gl∞et d®akon v= lit, Molitva na blsvenie pœti xl∆bi, praznikom st∞yx velikmhnkom `erarxom i ∆c∞em prpdbnym, prazdnikom gspdkym, Sei Ωe o¥sopwim; 255 ˙po¥s, V=zglawen®e na pasxæ наявні лише в Служебнику кінця XVI ст. (ЛНБ, АСП 132), а Egda Ωe byvaet= velika veherni – в пам’ятці середини XVI ст. (ЛНБ, МВ 11). Крім цього молдавський манускрипт кінця XVI ст. містить правило до святого причастя – SluΩba st∞go prihœ]en®a (ЛНБ, АСП 132, арк. 129–158 зв.), відсутнього в інших аналізова- них пам’ятках. До нього входять канон, після якого подано інди- відуальні молитви напередодні причастя та після нього. У текстах єктеній служб і чинів Служебників XVI ст. згаду- ються титули світських (цар, князь) та духовних (ігумен, єпископ, архієпископ) властей. Часто в різних статтях однієї книги записані різні титули, що свідчить про збірність репертуару. Наприклад, у Служебнику останньої чверті XVI ст. (ЛНБ, МВ 17) у єктенії тексту Posl∫dovan®e prosv∫]en®a st∞yx bg∞ovlen®i задокументовано: «o bl∞gov∫rnom i bg∞oxranimom kn∞Ωi nawem `mrk. i o vs∫x boœrex. i o voix ego» (арк. 34 зв.), а у Posl∫dovan®e ∆ priha]en®i st∞yœ vody. I’e velikag ∆s]∞en®a na bg∞ovlen®e — «o bl∞gov∫rnyx i bg∞oxranimyx cr∞ei nawix vseœ polaty i voix ix\» (арк. 49). У Служебнику кінця XVI ст. у тексті вечірні згадуються князь і княгиня, а в літургії Напередосвячених дарів у формулі многоліття титули світських властей пропущено. Серед маргінальних записів на полях аналізованих пам’яток найчастіше зустрічаються поминальні та заздравні записи зі спис- ками імен, а також тексти молитовного та повчального змісту. Щодо художнього оздоблення Служебників, яке має як есте- тичне, так і практичне значення, то для переважної більшості Слу- жебників характерне написання заголовків статей простою в’яззю або півуставом, тонких ініціалів з невеликими оздобами, переважно стилізованими рослинними відростками. Усі вони та заголовні літери й виділені місця виконані кіновар’ю. Три Служебники24 перед текстами літургій оздоблені заставками та ініціалами плетінчастого орнаменту, які виконані кіновар’ю, а в молдавському рукопису (ЛНБ, АСП 132) розфарбовані золотом, зеленою, жовтою та синьою фарбами, в’язь заголовків виконана золотом та кіновар’ю, деякі ініціали кіноварні або позолочені, окре- мі з рослинними відростками. Художнім оформленням відзначається сербський Служебник (ЛНБ, АСП 145), у якому, крім кіноварної плетінчастої заставки у вигляді концентричних кіл, вирізняються художньо оздоблені іні- ціали із зображення голови людини, на якій сидить птах (арк. 7). На арк. 17 зв. ініціал утворює зображення змії і птаха, на арк. 12 – 256 ініціал із голови зі завитим уверх чубом волосся, на арк. 35 зв. на такому ж зображенні сидить птах. На арк. 16 зв., 18, 19, 24 зв., 25 зв., 28 зв. ініціали із плетінки, на арк. 13, 35 зв. на плетінці ініціала си- дить птах, а на арк. 35 зв. – у дзьобі птаха зображена гілка рослини. Первинні оправи кодексів через постійне користування ними практично не збереглися. Майже всі блоки книг були оправлені повторно в XVIII–XX ст. Лише в молдавському Служебнику кінця XVI ст. збережена первинна оправа із дощок на ребрах з жолобками, обтягнена червоним узорчатим (срібні, зелені нитки) брокатом та оправа Служебника середини XVI ст. (ЛНБ, МВ 11) з дощок із жо- лобками на ребрах в коричневій шкірі з рослинно-геометричним тисненням. Від первинної оправи рукопису середини XVI ст. зали- шилася лише верхня дошка. Служебник другої чверті XVI ст. (НМЛ, Рк. 1025) в оправі XVIII ст. – дошки обтягнуті коричневою шкірою з тисненням орнаментованих рамок, а в центрі верхньої кришки – Розп’яття з пристоячими. Більшість пам’яток має рестав- раційні оправи XIX–XX ст. з картону, обтягненого білою шкірою або пергаменним аркушем з давнього рукопису чи чорним шкіро- замінником. У центрі верхньої кришки Служебника третьої чверті XVI ст. (ЛНБ, МВ 26) на чорному шкірозаміннику витиснений золотий шестираменний хрест. Оправа сербського Служебника виготовлена, очевидно, в XVIII ст. з картону (спресовані аркуші паперу з друкованим текстом вірменською мовою), обтягненого коричневою шкірою із геометричним тисненням. Зворот верхньої дошки оправи Служебника другої чверті XVI ст. (НМЛ, Рк. 1025) підклеєний фрагментом друкованої кольорової гравюри на дереві з сюжетним зображенням мініатюри “Зіслання Святого Духа”, що було характерним для українських та європей- ських оправ. Отже, в XVI ст. в церквах та монастирях Галичини перепи- сували і використовували кириличні Служебники, набір статей яких є близьким до їх протографа – грецького Євхологія. Для них притаманна наявність літургій, текстів вечірні й утрені та деяких інших змінних богослужінь, характерних для Служебника, а також чинів і молитов на різні потреби, які зазвичай переписують в іншій богослужбовій книзі – Требнику. Склад статей Служебника, який впродовж свого існування зазнавав певних змін, у XVI ст. в основних елементах усталився, а остаточно завершився завдяки книгодрукуванню. 257 258 259 260 261 262 263 1 Пуряєва Н. Словник церковно-обрядової термінології. – Львів, 2001. – С. 121. 2 Требник – богослужбова книга, яка містить тексти таїнств, освячень і благословень та вказівки щодо їх проведення. 3 Щодо проблеми авторства літургії Напередосвячених дарів див.: Турконяк Р. Літургія Передшеосвячених дарів в Українській Церкві. – Львів, 2002. – С. 7–8. 4 Сапунов Б.В. Книга в России в XI–XIII вв. – Л., 1978. – С. 66. 5 Сводный каталог славяно-русских рукописных книг, хранящихся в СССР. XI–ХIIІ вв. – М., 1984. 6 ІР НБУВ, колекція уривків, № 2. 7 Розов Н.Н. Русские Служебники и Требники // Методические реко- мендации по описанию славяно-русских рукописей для Сводного каталога рукописей, хранящихся в СССР. – М., 1976. – Вып. 2, ч. 2. – С. 314–339; Дмитріевский А. Службы круга седмичнаго и годичнаго и чинопослhдо- ванія таинствъ // Богослуженіе въ русской церкви въ XVI в∆к∆. – Казань, 1884 – Ч. 1; Каратыгин И. Обор некоторых особенностей в чинопоследо- ваниях рукописних Требников, принадлежащих библиотеке С-Петербург- ской духовной академии // Христианское чтение. – СПб., 1877. – Кн. 1/2. 8 Каратыгин И. Обор некоторых особенностей в чинопоследованиях рукописних Требников, принадлежащих библиотеке С.-Петербургской ду- ховной академии // Христианское чтение. – СПб., 1877. – Кн. 1, 2. – С. 441. 9 Далі – ЛНБ. 10 Далі – НМЛ. 11 ЛНБ, Ф. 77, оп. 1, далі – АСП. 12 ЛНБ, Ф. 3, далі – МВ. 13 ЛНБ, МВ 20, арк. 1. 14 ЛНБ, МВ 11, арк. 79 зв.–84 зв. 15 ЛНБ, АСП 145, арк. 37. 16Див.: Briquet Ch. M. Les Filigranes Dictionnaire historique des Marques du Papier des Leur apparition vers 1282 jusqu’en 1600. – Paris, Londres, Leip- zig, Amsterdam, Rome, Madrid, Geneve, 1907. – № 13576 – 1526 р. (НМЛ, Рк. 964); Laucevicius E. Popierius Lietuvoje XV–XVIII а. Atlasas. – Vilnius, 1967 – № 3680 – 1553 р. (НМЛ, Рк. 1129); № 3698 – 1561 р. (ЛНБ, МВ 26); Mareŝ Al. Filigranele hîrtiei întrebuintˆate în esˆarile Române în secolul al XVI-lea.– Bucuresˆti, 1987 – № 337 – 1523 р. (НМЛ, Рк. 964); № 360 – 1558 р. (ЛНБ, МВ 26); № 371 – 1574–1581 рр. (ЛНБ, АСП 433); № 369 – 1579 р. (ЛНБ, МВ 17); № 386 – 1599 р. (ЛНБ, АСП 132), № 382, 383 – 1594 р. (ЛНБ, МВ 47); № 345, 356 – 1549, 1557 рр. (НМЛ, Рк. 1129); № 376, 377 – 1579 р. (Рк. 1338). 17 Подіб. до Mareŝ Al. Filigranele hîrtiei întrebuintˆate în tˆarile Române in secolul al XVI-lea.– Bucuresˆti, 1987 – № 1490 – 1552 р. 18 Там само, № 1038 – 1554–1557 рр. 264 19 Подіб. до Briquet C. M. Les filigranes. Dictionnaire historique des marques du papier des Leur apparition vers 1282 jusqu’en 1600. – Paris, Londres, Leipzig, Amsterdam, Rome, Madrid, Geneve, 1907 – № 4854 – 1564 р. 20 Див. Laucevicius E. Popierius Lietuvoje XV–XVIII а. Atlasas. – Vil- nius, 1967 – № 1479 – 1514 р. 21 Подіб. до Laucevicius E. Popierius Lietuvoje XV–XVIII а. Atlasas. – Vilnius, 1967 – № 787 – 1526–1527 рр.; Badecki K. Znaki wodne w ksiêgach archiwum miasta Lwowa 1382–1600 r. – Lwów, 1928 – № 36 – 1527–1536 рр. 22 Badecki K. Znaki wodne w ksiêgach archiwum miasta Lwowa 1382–1600 r. – Lwów, 1928. – № 71 – 1565–1572 рр. 23 Арранц М. Таинства Византийского Евхология // Избранныe сочи- нения по литургике.– Рим; М., 2003. – Т. 1. 24 ЛНБ, АСП 132, МВ 11; НМЛ, Рк. 1229.

Кириличні рукописні Служебники ХVІ ст. у збірках Львова

Institution

Ähnliche Einträge