Листування П.Я. Стебницького з С.О. Єфремовим як джерело з історії просвітництва в Україні початку ХХ ст.

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2007
Main Authors:	Зубкова, Н.М., Степченко, О.П.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України 2007
Series:	Рукописна та книжкова спадщина України
Subjects:	Публікація документів
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48679
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Листування П.Я. Стебницького з С.О. Єфремовим як джерело з історії просвітництва в Україні початку ХХ ст. / Зубкова Н.М., Степченко О.П. // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 310-322. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-48679
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-486792025-02-09T11:24:54Z Листування П.Я. Стебницького з С.О. Єфремовим як джерело з історії просвітництва в Україні початку ХХ ст. Зубкова, Н.М. Степченко, О.П. Публікація документів 2007 Article Листування П.Я. Стебницького з С.О. Єфремовим як джерело з історії просвітництва в Україні початку ХХ ст. / Зубкова Н.М., Степченко О.П. // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 310-322. — укр. 2222-4203 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48679 uk Рукописна та книжкова спадщина України application/pdf Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Публікація документів Публікація документів
spellingShingle	Публікація документів Публікація документів Зубкова, Н.М. Степченко, О.П. Листування П.Я. Стебницького з С.О. Єфремовим як джерело з історії просвітництва в Україні початку ХХ ст. Рукописна та книжкова спадщина України
format	Article
author	Зубкова, Н.М. Степченко, О.П.
author_facet	Зубкова, Н.М. Степченко, О.П.
author_sort	Зубкова, Н.М.
title	Листування П.Я. Стебницького з С.О. Єфремовим як джерело з історії просвітництва в Україні початку ХХ ст.
title_short	Листування П.Я. Стебницького з С.О. Єфремовим як джерело з історії просвітництва в Україні початку ХХ ст.
title_full	Листування П.Я. Стебницького з С.О. Єфремовим як джерело з історії просвітництва в Україні початку ХХ ст.
title_fullStr	Листування П.Я. Стебницького з С.О. Єфремовим як джерело з історії просвітництва в Україні початку ХХ ст.
title_full_unstemmed	Листування П.Я. Стебницького з С.О. Єфремовим як джерело з історії просвітництва в Україні початку ХХ ст.
title_sort	листування п.я. стебницького з с.о. єфремовим як джерело з історії просвітництва в україні початку хх ст.
publisher	Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України
publishDate	2007
topic_facet	Публікація документів
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48679
citation_txt	Листування П.Я. Стебницького з С.О. Єфремовим як джерело з історії просвітництва в Україні початку ХХ ст. / Зубкова Н.М., Степченко О.П. // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 310-322. — укр.
series	Рукописна та книжкова спадщина України
work_keys_str_mv	AT zubkovanm listuvannâpâstebnicʹkogozsoêfremovimâkdžerelozístorííprosvítnictvavukraínípočatkuhhst AT stepčenkoop listuvannâpâstebnicʹkogozsoêfremovimâkdžerelozístorííprosvítnictvavukraínípočatkuhhst
first_indexed	2025-11-25T21:11:07Z
last_indexed	2025-11-25T21:11:07Z
_version_	1849798236036923392
fulltext	310 Н. М. Зубкова кандидат історичних наук О. П. Степченко кандидат історичних наук Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського м. Київ ЛИСТУВАННЯ П. Я. СТЕБНИЦЬКОГО З С. О. ЄФРЕМОВИМ ЯК ДЖЕРЕЛО З ІСТОРІЇ ПРОСВІТНИЦТВА В УКРАЇНІ ПОЧАТКУ ХХ СТ. Продовжуючи публікацію листування П.Я. Стебницького з С.О. Єфремовим, вважаємо за необхідне залучити до широкого наукового загалу тематичну добірку документів стосовно опубліку- вання студій С.О. Єфремова про життєвий та творчий шлях І.Я. Фран- ка у видавництві “Благотворительного общества издания общепо- лезных и дешевых книг”. У літературній спадщині С.О. Єфремова монографії та нариси біографічного характеру займають важливе місце. Ще в 1898 р., коли відзначалося сторіччя від опублікування “Енеїди” Котлярев- ського, а отже й сторіччя від дати народження нової української літератури, Єфремовим було замислено видати антологію україн- ського письменства, де б у художній формі (єдиній формі, в якій дозволялося використовувати українську мову) були представлені довідкові статті про кожного письменника. Згодом цю антологію, названу ним “Вік”, Єфремов поклав в основу своєї “Історії україн- ського письменства”, перше та друге видання якої побачили світ в 1911 р. Наступні видання 1917, 1918, 1923–1924 рр. доповнювалися новими літературно-біографічними студіями. Майстер біографічного жанру С. Єфремов написав низку монографічних досліджень про життєвий та творчий шлях П. Мирного, І. Карпенка-Карого, І. Нечуя- Левицького, Т. Шевченка, М. та Б. Грінченків, П. Куліша та ін. Постать І. Франка займала одне з чільних місць у літературно- критичній діяльності С. Єфремова. Віддаючи належне його непе- © Н. М. Зубкова, О. П. Степченко, 2007 311 ресічному таланту майстра художнього слова, енциклопедичній освіченості, громадянській позиції, С. Єфремов так характеризу- вав особистість І. Франка: “Ученик Драгоманова, він у своїй діяль- ності йшов дорогою, яку проказав великий навчитель, і, самостійно перетворивши його погляди, висловлював їх і як поет, і як беле- трист, і як критик та публіцист, і як учений. Нема певне такої ді- лянки литературної, до якої б не доложив Франко рук своїх, якої б не збагатив своєю працею. І скрізь він визначався з гурту своїм яскравим талантом та кипучим темпераментом; скрізь ставив рід- ний народ підставою своєї діяльності, добро народне – метою, нау- ку – шляхом до мети”. Численні статті, нариси, рецензії С. Єфре- мова стосовно літературних студій І. Франка й стали підставою для того, щоб П. Стебницький звернувся саме до нього з проханням написати брошуру про видатного українського літератора. № 1 Дорогий Сергій Олександрович! Спасибі за звістку, що не покинули думки про Фр[анка ]. Я пев- ний, що аби Ви тільки сіли за роботу, то Вам досить трьох вечорів, щоб кончить. Бо скілько вже Ви написали! Увесь матеріал у Вас у голові… Але-ж сідайте, сідайте та пишіть, не гаючи часу. Що далі, то все більше виникатиме всяких справ, що ляжуть на Вас новим тяга- рем, – і тоді писати буде куди трудніще. Користуйтесь нагодою – і пишіть тепер. Нам варто здобути рукопись як можна раніш, щоб випустити книжечку неодмінно цим роком… Ну, всього найкращого! Ваш П. Стебницький 29. ІХ. 1913. Петерб[ургская] стор[она], Малый пр[оспект], д. 22, кв.17. P.S. Чи не будете незабаром поблизу у Москві? Може тоді і до нас загляните? Спасибі за нову книжку Щ. От шельма завзявся! ІР НБУВ, ф. 317, № 1302. Єфремов С. Історія українського письменства. – 4-е вид. – Мюнхен, 1989. – Т. 2. – С. 174. 312 № 2 Дорогий Сергій Олександрович! Сердечно дякую Вам за нову Вашу книжечку, вибачте, що довго мовчав. Але ж і Ви щось замовкли, а я дожидаю од Вас брошюри про Франка. Будь ласка, дайте знати, в якому стані робота. Мені б дуже хотілось випустити книжку цим роком – а от же вже поло- вина листопада! Не сердьтесь, що насідаю на Вас, – Ви самі казали нагадувати. Нетерпляче ждатиму звістки. Будь-ласка, сповістіть ще от про що. Не чули Ви, часом, чи не їде хто з київських педагогів на з’їзд по народній освіті, що має бути під Різдво в Петербурзі? Може Софія Фед[орівна], або д. Прокопович? Слід би, щоб хтось од “Світла“ або “Укр[аїнського] вчителя“ подав свій голос на з’їзді про українську школу. Звертатись треба в Комитет Грамотности (точний проспект я пришлю), а реферати надсилати к 1-му грудня. Бувайте здорові, пишіть-же і одповідайте. Ваш П. Стебницький 7 / ХІ 1913. Петерб[ургская] стор[она], Малый просп[ект], 22, кв.17. IР НБУВ, ф. 317, № 1303. № 3 Дорогий Сергій Олександровичу! Як там Вас бог милує? Чи добре одпочили після подорожі, тай в самій подорожі, яка, здається, була у Вас дуже вдатна? А як там чути про біографію Франка? Будь ласка, одпишіть коротенько, коли саме можна сподіватись Вашої рукописі, якщо тільки нічого в цій справі не перемінилось. Які взагалі новини і який настрій? Тут якось сумно і темно, нічого не видати. Тепер ще сумно під тягаром страхів, що напустив Леон[ід] Мик[олайович], а певного нічого нема. Доходять звістки з “Укр[аинской] Ж[изни]“ – брак матеріалу, та видно не стає й догляду. Є чутка, ніби то Петл[юра] має виїз- дити з Москви – і питання про дальшу долю журнала стає руба. А яка доля спіткала “Світло “? Чи буде щось з нього чи згасне? 313 Ну, бувайте здоровенькі, черкніть-же кілька слів, щоб ми зна- ли, якого плану держатись. Ваш П. Стебницький 17 / ІХ 1913. Петерб[ургская] стор[она], Малый просп[ект], 22, кв.17. ІР НБУВ, ф. 317, № 1304. № 4 Дорогий Сергій Олександрович! Дуже і дуже дякую за прислану рукопись. Я вже не сподівався на неї, бо бачив, як Ви загрузли в біжучу полеміку та політику… Але Ви і серед того клопоту не забули своєї обіцянки, і сердешна Вам за те од нас подяка. Пока ми тут будемо читати рукопис, не відмовте поміркувати над тим, як її оздобити, який взяти портрет, які ще можна здобути підходящі ілюстрації. Коли ж знайдете під рукою, то тільки на- пишіть пораду, а ми вже будем здобувать. Видається книжечка очевидно вже в початку того року. Всього найкращого! З наступними святами! Ваш П. Стебницький 18 / ХІІ [1913]. Петерб[ургская] ст[орона], Малый пр[оспект], 22. ІР НБУВ, ф. 317, № 1305. № 5 Дорогий Сергій Олександрович! Сказав-би Вам: – З новим роком, та знаю, що почався він для Вас дуже сумно; всім серцем співчуваю Вам з приводу тяжкої втрати – бо, видно, хорошого чоловіка звели з світа наші обставини; – але дай боже, щоб хоч далі цей рік показав себе з кращого боку; бажаю Вам здоров’я і всього доброго! З Вашою біографією Франковою збіраюсь оце приступать до роботи. Знаєте, чимало довелось в цій справі нам тут і балакати, і споритись, і вагатись. Багато сумнівів викликав Ваш рукопис з цензурного боку. Три-чотири місця таких, що їх ніяк не можна ли- шити в Вашій редакції, – це значило б іти на конфіскату. Та й весь тон Франкової характеристики вийшов такий трудний на адміні- 314 стративне вухо, що хто його знає, як пощастить цій брошюрі проско- чити… Отже порішили все-ж пустити в набор, але дуже Вас про- cити як найуважніще переглянути всю брошюру, а ті інкріміновані місця особливо, і переробити на менш небезпечний виклад. Воно б, розуміється, можна – і навіть краще – переробити і в рукопису, але я боюсь Вам посилати рукопис, бо коли не розпочати роботи друкарні, то рукопис може залежатись у Вас “під сукном“, просто з неохоти до переробки. А коректура все-ж наче підганяє автора. Знов-же можна-б переробити і тут, нам самим, але це дуже делікатна справа, можна переборщити, перегнути в другий бік більше, ніж бажає автор. Краще, значить, спробуйте попереду виправити Ви самі, а там буде видно, Власне я міг би довірити переробку тільки Ол[ександру] Гнат[овичу], бо він найкраще оберіг- би Ваші інтереси, і коли б уже він признав потрібним викинути який уступ, то Ви-б уже знали, що це не примхи і не боягузство, а справжня потреба. Коли Ви на це згодні, то я можу попросити Ол[ександра] Гн[атовича] зробити свої по- правки, ще перед посилкою коректури Вам, – збоку. А як з портретом? Де-б Ви порадили взяти добрий оригінал? Чи думаєте дати ще які ілюстрації? Висловлюють бажання, щоб у кінці брошюри, так як в біогра- фії Грінченка, була бібліографія, – уже Франкових творів. Розу- міється, всіх списати неможна, – це був-би товстий окремий том, – але може можна подати заголовки творів, що мають значіння для широкого загалу: всю поезію, беллетристику, публіцистику. А спе- ціальний, науковий матеріял полишити на боці. Як Ви на це? Ко- ли Ви уявляєте собі якийсь практичний план такого списка творів, то може-б склали, хоч без гарантії повноти? Рукопис, коли хочете, я теж пришлю з коректурою. Чи не треба? Ну, поки що, бувайте здоровенькі, міцно стискаю Вашу руку і бажаю всього найкращого. Ваш П. Стебницький 19 / І 1914. Петерб[ургская] стор[она], Малый пр[оспект], д. 22, кв.17. ІР НБУВ, ф. 317, № 1306. № 6 Дорогий Сергій Олександровичу ! Переказував мені Олекс[андр] Гнат[ович], що Ви згодились з 315 його порадою поширити біографію Франка фактичним матеріалом на підставі Вашої великої книжки. Отже, будь ласка, сповістіть, мо- же справді вислати Вам рукопис для поповнення? Я ще її не пус- кав у роботу, все думав, як там вигладити ті інкріміновані рецен- зентами місця, щоб бува не зачепилась книжка за яку перепону. Та врешті вже думав посилати Вам коректуру, щоб Ви самі над тим поміркували. А коли будете робити додатки, то воно може само собою переробиться і те, що в стислому викладі трохи ріже вуха, настроєні на цензурний камертон. Що до розміру, то не бійтесь, можна довести до 5 арк. (стор. 80), аби було інтересно, а у Вас інакше не може бути. Ждатиму одповіди і, коли можна, ото зараз вишлю рукопис. Чи будете в Київі в кінці іюня та в іюлі? Може пощастить мені вибратись, хоч запевне це ще у мене не вияснилось. Сердешно дякую Вам за новий милий дарунок – Шевченкову збірку. Бувайте здоровенькі. Ваш П. Стебницький 2 / V 1914. Петерб[ургская] стор[она], Малый просп[ект], д. 22, кв. 17. ІР НБУВ, ф. 317, № 1307. № 7 Дорогий Сергій Олександрович ! Дуже і дуже Вам дякую за прекрасну книжку видання “Віку“. А як там стоїть справа з нею? Чув і читав про заходи цензури в справі ярижки. Що думаєте робити з часописями? Разом з цим листом посилаю Вам 10 руб. на ту-ж саму мету, що й ті 20 р., які я передав Вам у Петербурзі, це-б то на допомогу хворому письменнику. Більшість цих грошей зібрано студентами – гірняками. А де він – той письменник? Чи єсть які відомости з остан- ніх часів, коли там новий натиск? До речі про цього письменника. Чув я від Ол[ександра] Гн[ато- вича], що Вам бажалось-би улаштування рахунків з “Добр[одій- ним] Т[оварист]вом“. То може оце тепер, коли скінчите чергові, нагальні праці, і візьметесь за нашу роботу, – то почали-б з біогра- 316 фії Франка? Поміркуйте над нею, дайте їй можливий по сучасним обставинам вигляд, буде скоріще, як написати всю історію літера- тури; тоді, діставши від Вас перероблену рукопись, ми зможемо по її розміру одразу виплатити Вам гонорар. А після того вже сядете за “Історію“, на яку Вам видано аванс. Таким чином, що зможемо, зробимо для зведення рахунків найвигіднішим для Вас способом. Як думаєте? Одпишіть. Тим часом, бувайте здоровенькі. Вам щиро прихильний П. Стебницький 19 / ІІ 1915 (19 лютого 1915 року) Б. Спасская, 11, кв. 37. P.S. Чи вже виїхав в свою подорож М[ихайло] С[ергійович]? Яким способом? ІР НБУВ, ф. 317, №1310. № 8 Дорогий Сергій Олександрович! Спасибі за листа і рукопис. Чи не можна здобути доброго пор- трета Павлика? Бо знімати з книжок – погано вийде. Ваш “Франко“ ще в цензурі, – ми подали попереду. Трудно те- пер з цензурою, єсть якісь дірективи такі, що до нас чіпляються: “Розмова про мову “ Євг[ена] Харл[амповича] цілком заборонена. Не знаю, як пощастить з Франком… А чом Ви ні з Москви ні потім не написали ні слова про те, як там ідуть переклади прози для “Паруса“? Адже московський пере- кладчик досі не прислав нам а-ні листочка, тим часом вже-б пора віддати хоч старшу половину авторів. Тай Ваша частина як? Спо- вістіть, будь ласка. Не весело Вам буде в Кононівці через те лихо, що недавно спіт- кало Кононівчан… Про те, коли досидите до кінця липня, то Вам-би слід тоді поїхати в Шишаки: там тепер живе Хв[едір] Кіндр[атович] Вовк, а тоді будуть і ще цікаві люде, як, напр[иклад] Акад[емік] Вернадський, з котрим побалакати було-б дуже інтересно. Поїдьте. Вийшов 2-й том “Укр[аїнського] народа“, – книжка дуже ці- кава і важна. Ну, бувайте здоровенькі, всього Вам кращого, привіт всім коно- 317 нівчанам. Може і сам пан тут? То йому особливо. А як його здо- ровья? Ваш П. С(тебницький) 5 / VІІІ. 1916. ІР НБУВ, ф. 317, № 1317. № 9 Дорогий Сергій Олександрович! Ваш “Франко“ вернувся добре понівечений, – не так, може, як кононівський парк, але все-ж з посудомленими руками і з дефек- тами в мозку, як і за життя йому бідоласі було… Тим часом, – не знаю як на це Ви, – а товариство думає друковати, бо все-ж зоста- лось багато доброго. Корректуру пришлю, сповіщайте лиш де Ви будете. А тим часом, складайте, будь ласка, бібліографію Франкових творів, – очевидно найголовніщих, без цього не добре буде. Спо- вістіть, як Ви хочете щоб Вам раховано гонорар, може маєте на прикметі якусь певну цифру? Тут переклади теж посуваються. Для переписки Ваших приси- лайте рукописи сюди, це краще. А од московського письменника ні чутки. В Шишаки поїдьте, там, кажуть, дуже гарно. Це перший полу- станок чи роз’їзд од Ромодану по дорозі на Кременчук. І побала- кать цікаво. Вийшов 2-й том “У[країнського] народу“. Бувайте здоровенькі. Сердешний привіт кононівчанам. Ваш П. С[тебницький]. 16 / VІІ (1916). ІР НБУВ, ф. 317, № 1318. № 10 Дорогий Сергій Олександрович! Рукопис Ваш про Франка, розуміється, збережемо або просто повернемо Вам. Про гонорар я питався не без причини, хоч і знаю, що Ви зві- ряєтесь на нашу ласку. Річ у тім, що тепер в Товаристві книжечки виходять не однакового формату, а як трапиться, в залежності від паперу. Ми хочемо, правда, видати Франка форматом Вашої ж бро- 318 шюри про Грінченка, але хто його знає, може папір примусить пе- ремінити. А тоді вже трудно бути рівняти гонорар до старих бро- шюр, хіба по літерам. Ото я й згадав, що у Вас, власне, єсть якась своя звичайна сістема рахувати розмір аркуша по літерам, від чого залежить і гонорар. Сповістіть про це, будь-ласка, бо тоді можна буде й Товариству для зручности перейти на цю сістему, коли вона не занадто переважить наші дотеперешні норми. Коли сповістите, зараз підрахуємо і вишлемо Вам гонорар, одвернувши наші 50 карб. Все-ж, я думаю, ще де-що Вам лишиться. Ждатиму відповіди. Добре, що у Вас робота аж фурчить. І московський переклад- чик не мовчить. Обізвався, що, мовляв, скоро все буде готове – але разом з тим питає, що треба брати з Винниченка. Отже, мабуть, ще не так то й скоро… А от зле, що редакція збірника щось не дуже вдоволена нашою працею. Була у Ол[ександра] Гн[атовича] телефонна розмова з Ти- хоновим, – дак той почав докоряти, що віршовий матеріял дуже одноманітний, все переважно “гражданські мотиви“, а чистої лірики дуже мало, епоса зовсім нема, також і “этих, знаете, новых тече- ній“… Треба, мовляв, ще трохи додати… Ол[ександр] Гн[атович] був тою розмовою дуже пригнічений, – умовивсь подати ще з 20 поезій иншого характеру, і ото тепер треба щось вибрати. Може щось і Ви надумаєте? Свій вибір ми потім Вам подамо до відомости, може опротестуєте. Але-ж взагалі це недобре. Я й боявся, що наш вибір на них робитиме зовсім не таке вражіння, як на нас. Треба було ще та ще перецідити, хай би з двох томів лишивсь тільки один, аби з таким змістом, що справді бив-би в ніс та в очі… Не знати, чи то вражіння всіх перекладачів, чи лиш когось одного… При цій розмові виявилось, що скаржилась якась перекладчиця ще й на неточність перекладів: десь ніби “ко- ханий краю“ перекладено “несчастный край“… Щось певне сама наплутала або не додивилась… Але звідки взялася вона сама, ота перекладчиця, коли повинні були перекладати “стовпи“, – три буки: Бунін, Блок та Брюсов?! Це щось теж мені не до смаку. Очевидно, все-ж, треба редакції збірника дати волю одкидать те, що їм здається мало цікавим, – як в віршах, так і в прозі. Шкода своєї праці над тим “Перекотиполем “, – але оце якраз така пієса, яку не слід було ставити в программу… А що як вони викинуть усе?! А чи Ви там, заховавшись у тихий закуток, у Христа за две- рима, стежите за тим, що робиться в світі? А як не Ви, то взагалі 319 хто небудь у Київі чи стежить?! Слід, бо багато надходить цікавого і серьйозного. І польська справа, і галицькі надії… Воно-б і реагу- вати не вадило по змозі. Он в пресі почали з’являтись редакційні статті цікавого змісту… Та взагалі – часи цікаві. Коли зберетесь у Ш[ишаках] то добивайтесь побачення та розмови з академіком, бо й те цікаво, ба навіть важливо… Не памьятаю, чи писав Вам я про літературні новини: вийшов другий том “народу“, а оце вийшов “Степ“ (куценький) та науковий збірник, дуже цікавий. Мабуть ще до Вас те все не дійшло. Ну, бувайте здоровенькі і Богу милі та пишіть як найбільше, щоб вистачило на всю осінь і зиму, тоді легше буде їздити з Київа до Петрограду… і обратно. Ваш П. С[тебницький] 28 / VІІ. 1916. ІР НБУВ, ф. 317, №1319. № 11 Дорогий Сергій Олександрович! На Ваш клопіт порада легка: покиньте на який час писати та приїздіть до нас. Хоч і тут не можна сказати, щоб не було ні печалі ні воздиханія, а проте за біганиною по людях можна одпочить од писанини… А що вже нам буде веселіще, то можете собі уявити. Чого-ж Ви дивуєтесь на перекладчиків: розуміється, їм можна відповісти – “полюбите нась черненькими “, але-ж вони наче-б то клопочуться за наші-ж інтереси, щоб показати нас перед широким світом як найкраще, – але з їхнього погляду та смаку… “А воть, mesdames et messieurs, украинская литература – совсемь какь на- стоящая, даже новые теченія поэзіи есть, и очень недорого…“ Ну, а ми їм тичемо або “тугу за сонцем “, або “брязкіт кайданів“, – от вони й ремствують… Я собі думаю, що може це примха тої панії – перекладчиці, яка десь несподівано виникла і засіла за нашу літе- ратуру. Що воно за панія і з якої речі? Адже мали перекладати самі стовпи? – Може як зберетесь з Ол[ександром] Гнат[овичем] у ре- дакцію, то піднімем протест проти такого підсовування замість стовпів поезії якихось прислужниць літератури. Тоді може й ре- дакція посмирніє і не буде дерти носа. Або ще краще, приїздіть самі трохи погризтись з россійським письменством… Тепер про Франка. Корректура вже в мене була, і я її 320 прочитав, а Вам вислати не міг, бо друкарня прислала по одному примірнику. Пришлю вже другу корректуру – зверстану. Воно буде й краще, – бо все одно пошлеться Вам тільки для ознайомлення, а перемін після цензури вже не можна робити, хіба самі дрібні, ре- дакційні – без порушення суті. Візьміть це на увагу – і хоч шкода викинутих місць, але що робити. Краще пустити те що зосталось, ніж ждати кращих часів – коли-то вони настануть. Де вже про- галини в замислі та фактах бьють у вічі, там я поставив многоточіє, на здогад буряків для читача. Отож тепер, будь ласка, складіть тимчасом бібліографію, щоб потім не задержувати, тай присилайте, бо вже одно доведеться по- давати окремо в цензуру. Треба поспішать, бо час іде, а роботи ще багато, а скільки часу пропаде в цензурі та друкарні, не можна вга- дати, а це-ж календарь, не що, – треба скоріще. Ще просимо Вас – чи не написали-б зовсім коротенького (1– 1.1/2 – 2 стор.) некролога Паньківського? Згадали, що без спомина про нього не зручно, а тут трудніще зібрати потрібні факти, Ви-ж може й так – просто з голови напишете. І це теж не баріться. Скільки часу пробудете в Кононівці? Чи можна туди висилати гонорар чи краще на Київ? Куди слати корректуру? Здається, все. Бувайте здоровенькі. Привіт Марії Вікторівні і иншим Кононівчанам. А що, нема звісток від Ганни Євг[енівни] – як там її справи? Ваш П. Стебницький. 10 августа 1916. Б[ольшая] Спасская, 11, кв. 37. ІР НБУВ, ф. 317, № 1320. № 12 Дорогий Сергій Олександрович! Спасибі за корректу і бібліографію, все одержав. Не знаю тільки, як бути з Вашими перемінами: тут бояться прикростів для дру- карні, бо, мовляв, треба щоб проти цензури не було “ніже тії коми…“ Ну та якось буде…“ На стор. 35 все зроблено – зайве викинуто. Гонорар, на міру “Грінченка“ (себто 50 карб. за 32 стор.), вира- ховано з невеличкою надбавкою, – на 100 карб., – це для того, щоб не платити окремо за “Календарь“, бо бажано календарь зробити дешевим коштом. Отже, зараховуючи 50 карб. авансу, шлю Вам ще 321 50 карб., на які, коли Ваша ласка, пришліть при нагоді росписку. Тепер, виходить, квіта – і ждемо далі – “Історії літератури “ або що. Про професора тут була вже звістка від нього самого. Це дуже приємна новина. Що воно за знак? Може переміна політики – як у вас думають? З перекладами кінчаємо. На тому тижні, мабуть, здамо все, що маємо. З Москви прийшла частинка – щось три пієси, а решту може пришле цими днями. Тоді зостанеться Олесь. А як же з ним? Треба-ж якісь “енергическії мери“ ! Мені переклади завдали немало мороки, бо довелось здиба- тись з непередбаченими труднощами… Хто його знає, як воно буде врешті, хтось мабуть та буде нас за все лаяти і як не читачі, то автори… А знаєте, хто найтрудніщий автор для перекладу? Уявіть собі, – чого я ніяк не сподівався, – Ів[ан] Сем[енович] Левіцький! Такі в його описах відтінки, на які ніяк не підбереш підходящих россійських виразів… Але ж все пусте. А головне те, що мене страх бере за вражіння наших літературних зразків на россійську публіку. Боюсь що це буде екзамен, якого ми не витримаєм. Що до віршів, то вже ми знаємо, що редакція невдоволена (ми з Ол[ександром] Гн[атовичем] так і не спромоглись ні на які додатки, принаймні досі). Те саме буде, мабуть, і з прозою, але в більшій мірі і на гіршім грунті. Те, в чім ми бачимо картини реального українського життя і що ми смаку- ємо з захватом, як рідний нам побутовий матеріал або елементи соціальних та національних відносин, все те здається россійському поступовцю за страшенно реакційну літературу: Нечуй та Франко – будуть юдофобами! Перегляньте-но з цього погляду хоч-би “Панаса Крутя “ – та одягніть його в російську одежу, – який тоді вигляд матимуть Нечуєві характеристики жидівства… А це-ж іде не куди, а таки до Горького! Чорт його знає, що з тим робити; де-коли ду- малось, що той непевний елемент треба повикидати, – але-ж з якої речі! – Далі – тільки невелика чистина наших авторів не тратить на перекладах в літературній гідности… Грінченко робиться над- звичайно блідий і прімітівний, – “для младшаго возраста “; Нечуй – в його неталановитих річах, до яких належать, по моєму, “Старо- світські батюшки“, – нестерпуче грубий і кострубатий… Кажу-ж Вам – екзамен… І от, або самим викидати, або дати carte blanche редакторам вибірати собі що хотя… Думаю, що в Вашій статті треба-б було подати де-які уваги 322 для освітлення читачам особливостів нашої літератури, які могли- б викликати отакі прикрі сумніви і запитання… Їм, очевидно, без спеціальних коментарів не розжувати, що воно за смак в цій лі- тературі і як на неї дивитись. А коли ці коментарі почнуть пода- вати російські рецензенти, то буде, мабуть, не дуже нам до смаку. Може навіть і рецензії слід писати нашим же людям, поясняючи ще детальніще значіння окремих авторів та творів. От бачите, що Вам би слід таки до нас приїхати, – було-б про що порадитись і побалакати. А ну ж – но! Тим більше, що, ма- буть, в Київі мертво. Ол[ександр] Гн[атович] сьогодні остаточно переїхав со-чади в город. Як здоровля Хведора Павл[овича]? Чи маєте звістки? Хве- д[ір] Кіндр[атович] вже тут. Каже – не міг змовитись з академі- ком, бо вже мав поспішати до виїзду. Ну, бувайте здоровенькі, всього Вам найкращого. Ваш П. Стебницький 31 / VІІІ. 1916. Б[ольшая] Спасская, 11, кв. 37. P.S. Де тепер Андрій Вас[ильович] ? Писав йому на Александ- ровську – не одповідає. ІР НБУВ, ф. 317, № 1321.

Листування П.Я. Стебницького з С.О. Єфремовим як джерело з історії просвітництва в Україні початку ХХ ст.

Institution

Similar Items