Книгозбірня монастиря Ордену босих кармелітів у Вишневці: історія та книгознавча характеристика фонду
Публікація присвячена історії бібліотеки Вишневецького монастиря Ордену босих кармелітів. На основі історико-книгознавчого аналізу стародруків з її фондів та рукописних джерел висвітлюється склад і зміст бібліотечного фонду, шляхи його комплектування та доля книжок після закриття монастиря. The publ...
Saved in:
| Published in: | Рукописна та книжкова спадщина України |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48700 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Книгозбірня монастиря Ордену босих кармелітів у Вишневці: історія та книгознавча характеристика фонду / І.О. Ціборовська-Римарович // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2009. — Вип. 13. — С. 139-155. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859796105311551488 |
|---|---|
| author | Ціборовська-Римарович, І.О. |
| author_facet | Ціборовська-Римарович, І.О. |
| citation_txt | Книгозбірня монастиря Ордену босих кармелітів у Вишневці: історія та книгознавча характеристика фонду / І.О. Ціборовська-Римарович // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2009. — Вип. 13. — С. 139-155. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Рукописна та книжкова спадщина України |
| description | Публікація присвячена історії бібліотеки Вишневецького монастиря Ордену босих кармелітів. На основі історико-книгознавчого аналізу стародруків з її фондів та рукописних джерел висвітлюється склад і зміст бібліотечного фонду, шляхи його комплектування та доля книжок після закриття монастиря.
The publication is dedicated to the history of the library of the Vyshnevetsky
monastery of the Order of Discalced Carmelites. On the basis of the historical-bibliological studies of the black-letter books from its funds and manuscript sources the composition and the contents of the library stock, the ways
of its book acquisition and book destinies after the closure of the monastery
|
| first_indexed | 2025-12-02T13:22:35Z |
| format | Article |
| fulltext |
139ІСТОРІЯ КНИЖКОВИХ КОЛЕКЦІЙ
УДК 261.5: 271.73.02
І. О. Ціборовська-Римарович
канд. іст. наук
Національна бібліотека України
імені В. І. Вернадського
КНИГОЗБІРНЯ МОНАСТИРЯ
ОРДЕНУ БОСИХ КАРМЕЛІТІВ У ВИШНЕВЦІ:
ІСТОРІЯ ТА КНИГОЗНАВЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ФОНДУ
Публікація присвячена історії бібліотеки Вишневецького монастиря
Ордену босих кармелітів. На основі історико-книгознавчого аналізу старо-
друків з її фондів та рукописних джерел висвітлюється склад і зміст
бібліотечного фонду, шляхи його комплектування та доля книжок після
закриття монастиря.
Ключові слова: монастирські бібліотеки, бібліотекознавство, Орден
босих кармелітів.
Монастирі в усі часи були дотичні до творення культурного та
інтелектуального обличчя історичних епох. Стародруки, що збері-
гаються у фондах сучасних бібліотек, є цінним джерелом для ба-
гатогалузевих наукових досліджень, у тому числі з історії куль-
тури, історії церкви, історичного бібліотекознавства та книгознавства.
Нові відомості про давні бібліотеки монастирів, церков, духовних
навчальних закладів доповнюють і поглиблюють знання про їхню
історію, шляхи комплектування, склад і зміст фондів, а відтак
рельєфніше окреслюються роль і функції цих інституцій в істо-
ричному процесі.
На початку XXI століття побачила світ низка публікацій україн-
ських науковців, присвячена історії монастирських та церковних
книгозбірень1, бібліотек духовних навчальних закладів2. Проте
бібліотека монастиря Ордену босих кармелітів у Вишневці не була
досі об’єктом самостійних історико-книгознавчих досліджень.
Монастир Ордену босих кармелітів (Fratres Discalceati Ordi-
nis Beatissimae Virginis Mariae de Monte Carmelo) у Вишневці3 був
© І. О. Ціборовська-Римарович, 2009
140
закладений у 1645 р. представником українського князівського
роду Вишневецьких герба “Корибут”, визначним військовим діячем
Речі Посполитої XVII ст., руським воєводою Яремою Вишневець-
ким (1612–1651). Через військові дії, які прокочувалися хвилями
по Волинській землі, монастир неодноразово був зруйнований.
Будівництво нових споруд монастиря було завершене стараннями
та коштом князя Михайла Серватія Вишневецького (1680–1744),
великого гетьмана Великого князівства Литовського, останнього
представника князівського роду по чоловічій лінії4. Будівельні ро-
боти проходили з 1720 р. до 1740 р. Від 1724 р. ними керував архі-
тектор Якуб Дапре Блажей (Dapres Blangey). Монастирський костел
мурувався як родовий мавзолей, мав 11 вівтарів, авторами яких
були Каспер Колерт (Kolert) і Криштофт Зейнер (Seyner) (1733 р.)5.
Тут знайшов вічний спочинок Михайло Серватій Вишневецький
та його рано померлі діти.
У XVIII ст. за церковним адміністративно-територіальним ус-
троєм Ордену монастир відносився до його Польської провінції,
що мала назву Святого Духа (Provincia Polona Sanctus Spiritus), і
носив ім’я св. Архангела Михаїла (Conventus Visniovecensis sub
Titulo Sancti Michaelis Archangeli). На 1772 р. монастир налічував
16 ченців6. У другій половині XVIII ст. на українських етнічних
землях, окрім Вишневця, діяли ще чотири монастирі Ордену бо-
сих кармелітів: у Бердичеві (37 ченців), Львові (31 чернець), Пе-
ремишлі (21 чернець), Кам’янці-Подільському (16 ченців), і дві
резиденції: у Купині (7 осіб) та Милятині (10 осіб)7. Наведені
кількісні відомості про братію орденських монастирів говорять про
те, що Вишневецький монастир був не з найбільших. Провенієнційні
записи на кількох стародруках із кармелітської бібліотеки свідчать
про те, що у першій чверті XVIII ст. певний час осередок босих кар-
мелітів у Вишневці перебував у статусі резиденції. На титульному
аркуші видання творів Бенігнуса Буховського8 “Ortus miraculis, in
occasu submontano, sive sacra imago Virginis Benedictae Mariae Tucho-
viensis …” (Краків, 1718) фігурує такий запис: “Residenciae Visnio-
vecensis Carmelitaru[m] / Discalceatoru[m] Empt[us] Fl. 1 g. 15 A[nno]
1719” (“Для резиденції Вишневецьких босих кармелітів придбана
за 1 флорен 15 грошей 1719 року”).
Монастир як осередок релігійної культури та ідеології виконував
місію, що полягала у поширенні та ствердженні римо-католиць-
кого віросповідання на етнічних українських землях, задоволенні
141
запитів і потреб мешканців римо-католицького віросповідання да-
ного регіону. Вишневецькі отці кармеліти виконували душпастир-
ську місію, маючи свою парафію, до якої на 1804 р. відносилися
місто Новий Вишневець з передмістями та 7 навколишніх сіл,
прихід налічував 678 віруючих9. Вони готували послушників Ор-
дену до прийняття духовного сану й майбутньої діяльності в його
лавах. Ченці керували діяльністю братств, котрих при монастирі
було чотири: найдавніше – Братство Святого Образу (°wiêtego Szkap-
lerza) з 1685 р., Братство св. Йозефа з 1714 р., Братство св. Теклі з
1761 р. та Братство Янголів Охоронців з 1768 р. Місцеві ченці зай-
малися письменницькою творчістю. Літературні доробки їх публі-
кувалися в друкарнях Бердичева, Львова, Кракова, Варшави10.
Отці кармеліти прислужилися і на освітянській ниві, побудувавши
і утримуючи власним коштом парафіяльну школу, яка функціону-
вала з кінця XVIII ст. На утриманні монастиря були шпиталь і
аптека. Окрім того, монастир мав господарство, яке необхідно було
вести для підтримання життєдіяльності обителі (сад, город, пасіка).
Для задоволення релігійних, інтелектуальних, громадських і гос-
подарських потреб монастир мав значну бібліотеку. В 1816 р. вона
налічувала 1327 томів, переважно духовної тематики: 23 томи – твори
отців церкви, праці теологів – 215 томів, проповіді – 277 томів,
історія церкви – 80 томів, світська історія – 140 томів, риторика –
58 томів. Поезія становила 31 том, медична та юридична літерату-
ра – по 20 томів11.
Серед членів монастирської спільноти на 1772 р., чиї імена
подано у “Catalogus religiosorum et monialium carmelitarum discal-
ceatorum Provinciae Polonae S. Spiritus in Anno Domini 1772” [Бер-
дичів, 1773]) і де поряд з іменем зазначається статус та обов’язки
кожного ченця, не вказується, хто виконував обов’язки бібліотекаря.
Очевидно, котрийсь із братії поєднував роботу бібліотекаря з ін-
шими функціями.
Спираючись на фактографічний матеріал, який подають архівні
документи й провенієнції стародруків, можна окреслити такі шляхи
комплектування монастирської бібліотеки, що визначаються як
традиційні: закупівля, дари, надсилання обов’язкового примірника
від вищих церковно-адміністративних інстанцій, успадкування біб-
ліотекою книжок, які були власністю окремих ченців монастиря.
На закупівлю книжок виділялися певні суми з кошторису мо-
настиря. Монастирська книга прибутків і видатків за 1764–1774 рр.
142
фіксує витрати на купівлю книжок. У деяких випадках вказується
ім’я автора придбаної книжки. Так, у січні 1769 р. було придбано
твори відомого у свій час проповідника, члена Ордену єзуїтів Він-
сентія Гудрі (Houdry, 1631–1739)12.
У монастирській бібліотеці знаходилися друковані каталоги
книгарень, зокрема, книгарень знаного варшавського книгопродавця
Людовіка Фієтти (Fietta, XVIII/XIX ст.): Саtalogue de livres, qui se
trouvent chez Louis Fietta, libraire et Marchand d’Estampes de Var-
sovie, presentement a Dubno (S. l., 1801), Catalogue de livres, qui se
trouvent chez Louis Fietta, Libraire a Dubno et Berdiczow ([Берди-
чів], 1804)13. Окрім книгарні у Варшаві, у 1801–1804 рр. він мав
філії в Дубні та Бердичеві14. Л. Фієтта постачав книжкову про-
дукцію з Німеччини, Італії, Франції, Англії, Голландії15, а також
розповсюджував видання, опубліковані на землях Речі Посполитої,
приймав передплату на багатотомні видання. Він постачав книжки
до бібліотеки останнього польського короля Станіслава Августа
Понятовського (1732–1798).
Приналежність книжок до кармелітської книгозбірні засвідчу-
ють провенієнції. На всіх книжках монастирської бібліотеки зу-
стрічаємо запис латинською мовою, зроблений каліграфічним по-
черком, ймовірно бібліотекарем або його помічником: “Conventus
Visniovecensis Carmelitarum Discalceatorum” (“Вишневецького мо-
настиря босих кармелітів”)16, який говорить про те, що книжка
перебувала в її фонді. Дуже часто цей запис повторюється в одній
книжці по кілька разів – на титульному аркуші, на шмуцтитулі, на
останній сторінці чи в кінці розділів твору, на берегах сторінок. На
титульних аркушах книжок, форзацах, іноді на корінцях оправ
проставлені чорнилом із знаком “№” арабські цифри, які правили
дороговказом для пошуку видання у бібліотеці. Частина книжок
на корінцях має паперові наліпки з надрукованими чорною фар-
бою літерами “A”, “C”, “D”, “E”, “N”. Іншого виду позначень на
книжках з монастирської бібліотеки не виявлено. Найвірогідніше,
що цифрові позначення вказували порядковий номер книжки на
полиці або в тематичному розділі, літери – певний тематичний
розділ, до якого вона відносилася за своїм змістом. При відсутності
бібліотечного каталогу дуже складно більш конкретно говорити
про організацію книжкового фонду.
Досить часто бібліотекар у своєму записі вказував шлях над-
ходження книжок до бібліотеки. Зокрема, записи констатують факт
143
купівлі книжки, вказують рік придбання та ім’я пріора монастиря
на час закупівлі. Так, третє видання твору Луїджі Ферраріса [Ferraris]
“Prompta biblioteca canonica…” (Болонья, 1758) має запис: “Hoc
Opus Emptus Sub Prioratu A[dmodum] R[everendis] P[atris] N[ativi] /
Raphaëlis a SS. [Sanctis] Corn[elio] et Cypriano pro Conve[ntu] N[ost]ro /
Visniovecen[sis] Carmel[itarum] Discal[ceatorum] Anno D[omi]ni / 1771”
(“Цей твір придбаний для нашого Вишневецького монастиря босих
кармелітів у пріорство вельми достойного по праву отця Рафаеля17
від святих Корнія та Кіпріяна Року Божого 1771”). А нове вене-
ційське видання 1756 року “Biblioteca concionatoria” має таку про-
венієнцію: “Conventus Visniovеcensis Carmelitarum Discalceatorum /
Emptus sub Prioratu A[dmodum] R[everendis] P[atris] N[ativi] Juliani
ab Angelis” (“Вишневецького монастиря босих кармелітів куплена
у пріорство вельми достойного по праву отця Юліана від Янголів18”).
Видання “Apparatus brevis ad Theologiam, et jus canonicem…” (Вене-
ція, 1706, 2-е вид.) має на титульному аркуші такий запис: “Hoc
Op[us] Comparatum e[st] sub Prioratu / A[dmodum] R[everendis]
P[atris] N[ativi] Innocentij / a S[anсto] Thomae Pro Bibliotheca /
C[o]n[ven]t[us] Visniov[ecensis] Carmelit[arum] Dis[calceatorum] /
Anno D[omi]ni 1778-vo” (“Цей твір придбано у пріорство вельми
достойного по праву отця Інокентія від святого Томи19 для Біб-
ліотеки Вишневецького монастиря босих кармелітів Року Божого
1778-го”).
Провенієнції оповідають про міграцію книжок всередині мо-
настиря. Наприклад, записи в книжках фіксують такий факт: ви-
дання було власністю ченця, а після його смерті переказувалося до
монастирської бібліотеки. Так, книжка Доменіка Віва [Viva] “De
jubilaeo praesertim Anni Sancti…” (Франкфурт на Майні, 1711) має
такий запис (арк. а2): “Post Fata P[atris] F[ratris] Sylvestri / a Prae-
senta[ti]one B[eatae] V[irginis] M[ari]ae / applicat[us] pro Biblio-
theca / Conventus Visniovecensis / Carmelitarum Discalceatorum”
(“Після смерті отця і брата Сильвестра від Введення Блаженої Діви
Марії20 надана до Бібліотеки Вишневецького монастиря босих кар-
мелітів”). Третій том шеститомового 10-го видання праці Габріеля
Антуана (Antoine) “Theologia moralis universa…” (Венеція, 1782) має
такий запис: “Conventus Visniovecensis / Carmelitar[um] Discalcea-
tor[um] post Fata pie defuncti P[atris] F[ratris] Cherubini” (“Вишне-
вецького монастиря босих кармелітів після благочестивої смерті
отця і брата Керубіна21”). Бібліотечний примірник книжки Йозефа
144
Кабріна (Cabrinus) “Directorium ordinandorum in forma Catechismi…”
(Бассано, 1736; 8-ме вид.) на титульному аркуші має дарчий запис
про подарування її братом Рафаелем від св. Корнія і Кіпріяна отцю
і брату Флору від св. Мартіна: “F[rater] Rapha≠l / a SS. [Sanctis] Cornelio
a Cypriano / Carmelita Discalceatus / offert gratis / P[atri] F[ratri] Floro / a
S[ancto] Martino Carmelitae Excalce[ati] / ad legendum A[nno] 1775-to /
Visniovecio” (“Босий кармеліт брат Рафаель від святих Корнія і Кі-
пріяна віддає безвідплатно босому кармеліту отцю і брату Флору
від святого Мартіна22 для читання року 1775-го у Вишневці”).
Представники князівського роду Вишневецьких та їхні на-
щадки по жіночій лінії з роду Мнішків герба “Кончиць”, які успад-
кували Вишневецький замок, були щедрими донаторами і покро-
вителями монастиря. В тому числі вони жертвували й книжки для
монастирської бібліотеки, про що свідчать провенієнції на сторінках
та форзацах стародрукованих видань. Джерелознавчий аналіз старо-
друків із монастирської книгозбірні дає змогу стверджувати, що
книжки дарувалися князем Михайлом Серватієм Вишневецьким.
У першому томі твору німецького теолога Тобіаса Логнера (Lohner,
1619–1680) “Instructissima Bibliotheca manualis concionatoria…”
(Венеція, 1722; 6-е видання) міститься запис про купівлю книжки
фундаторам монастиря для кармелітської бібліотеки: “Pro Raesidentis
Visniovecensis Carmelitarum Discal[ceatorum] Emptus ex Fundatore /
Anno 1722” (“Для Бібліотеки Вишневецької резиденції босих карме-
літів придбана фундатором 1722 року”). Слово “Raesidentis” виправ-
лено на “Conventus” іншим почерком, і цим же почерком дописана
фраза про купівлю книжки фундатором, тобто князем Михайлом
Серватієм Вишневецьким.
Партія книжок була подарована у 1772 р. Станіславом Єжи
Мнішком23, рідним братом володаря Вишневецького замку, великого
коронного маршалка Міхала Єжи Вандаліна Мнішка. Ця група
книжок мала усталений запис латинською мовою: “Pro Bibliotheca
Conventus Visniovecensis Carmelitarum Discalceatorum Ex donatione
Illustrissimi Magnifici Domini Stanislai Mniszech Succameraride M[agni]
D[ucatis] Lith[uani] Fundatoris N[ost]ri Munificentissimi A[nno]
D[om]ini 1772-do. Oret[ur] pro Eo”. (“Для бібліотеки Вишневецького
монастиря босих кармелітів з дару найяснішого вельможного пана
Станіслава Мнішка, підкоморича Великого князівства Литовського,
нашого найщедрішого фундатора, Року Божого 1772-го. Той, що
молиться за Нього”). Цікаво, що деякі видання з донаційними за-
145
писами Станіслава Єжи Мнішка мають суперекслібрис XVII ст. із
зображенням гербу князів Вишневецьких “Корибут”. Вочевидь ці
книжки перебували у замковій бібліотеці, потім були подаровані
монастиреві, а у 1832 р. знову повернулися до замку, коли мона-
стир було скасовано. В 1835 р. у монастирському костелі відкрили
православну церкву під ім’ям св. Архистратига Михаїла.
Офірувала книжки монастирській бібліотеці і дружина Міхала
Єжи Вандаліна Мнішка24, племінниця польського короля Станіслава
Августа Понятовського Урсула Мнішек із Замойських герба “Єліта”25.
Так, видання твору фрацузького літератора Ісаака-Жозефа Берруї
(Berruyer, 1681–1758) “Remarques theologiques et critiques sur l’histo-
ire du peuple de Dieu” (Алет, 1755) має запис: “Dono obtulit Ill[ustris-
sima] D[omi]na Ursula Mnischowa pro Bibliotheca Carmel[itarum]
Discal[ceatorum] Conventus Visniovecensis” (“Подарована найяснішoю
панею Урсулою Мнішковою для Бібліотеки Вишневецького мона-
стиря босих кармелітів”).
Після 1832 р. фонд монастирської книгозбірні втратив свою
цілісність. Одна частина бібліотеки, близько 1/4 зібрання, влилася
до бібліотеки Вишневецького замку. За архівними документами
надходження з монастирської бібліотеки до замкової налічувало
283 томи 195 найменувань26. Ці відомості подає список книжок під
назвою “XiêΩki po karmelitach” (“Книжки по кармелітах”), який є скла-
довою рукописного каталогу бібліотеки Вишневецького замку, укла-
деного у 1833 році, точніше його додатком. Сам каталог має автен-
тичну назву “Katalog ksiaΩek polskich i polsko-¬aciºskich, i ¬aciºskich
spisanych w Wi•niowcu dnia 16-go Lutego 1833-go Roku oraz w¬oskich,
angelskich, francuzkich niekompletnych i manuskryptów”. Список напи-
сано одним почерком, не раніше 1833 року. У списку покармеліт-
ські книжки згруповані за форматним принципом: “in folio”, “in quarto”
та “in octo i drobniejsze”. У названих групах видання записувалися
без дотримання абеткового порядку. Описи подаються у такій по-
слідовності: загальний порядковий номер книжки у списку, назва
видання (у скороченій формі), кількість томів (проставлена араб-
ськими цифрами), прізвище автора (подається у переважній біль-
шості випадків; у деяких випадках написання форми прізвищ
видозмінено). Місце видання, друкарня, рік публікації у списку не
зазначаються. Часом біля назви книжки вказується кількість при-
мірників видання та стан збереження – “uszkodzone”.
При відсутності вихідних даних у рукописному списку досить
146
складно було ідентифікувати видання, “прив’язати” його до кон-
кретного місця та року. З цією метою ми зверталися до бібліогра-
фічних довідників і каталогів: Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам’ятки
книжкового мистецтва. Каталог стародруків, виданих на Україні.
1574–1800. – Кн. 1–2. – Л., 1981–1984; Estreicher K. Bibliografia pol-
ska. – T. 8–34. – Kraków, 1882–1951 (далі – Estr.); Catalogue général
des livres imprimès de la Bibliotheque National. Auteurs. – 231 tt. –
Paris, 1897–1981 (далі – CGBN).
Друга частина монастирської бібліотеки, після закриття мо-
настиря, потрапила до бібліотеки Монастиря босих кармелітів у
Бердичеві, який вважався головним для цього Ордену в даному
регіоні. Подальша доля книжок була пов’язана з долею бібліотек
Вишневецького замку та Бердичівського монастиря босих кармелітів.
У кінці 20-х років XX ст. значна частина бібліотеки Вишне-
вецького замку Вишневецьких – Мнішків після зміни численних
власників потрапила до фондів Всенародної Бібліотеки України,
нині Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського (далі –
НБУВ)27. В її складі знаходилися примірники книжок із мона-
стирської бібліотеки. Сьогодні стародруковані видання з бібліотеки
Вишневецького замку складають історико-культурний фонд, окрему
структурну одиницю Відділу бібліотечних зібрань та історичних
колекцій НБУВ, що має назву “Бібліотека Вишневецького замку
князів Вишневецьких – графів Мнішків. XVIII – перша половина
XIX ст.”. Окремі книжки з цієї бібліотеки зберігаються в колек-
ціях Відділу стародруків та рідкісних видань НБУВ, зокрема, в
колекції інкунабулів, колекції палеотипів (видань першої полови-
ни XVI ст.), колекції плантенів, колекції видань другої половини
XVI – першої чверті XIX ст., надрукованих латинським шрифтом.
Серед них є книжки, що походять з монастирської бібліотеки.
Сьогодні книжки із замкової бібліотеки зберігаються і в фондах
деяких сучасних бібліотек Польщі, куди вони потрапили внаслідок
зміни власників Вишневецького маєтку в другій половині XIX ст.
Зокрема, у фондах Відділу стародруків Бібліотеки Народової (Вар-
шава) було виявлено серед книжок з Вишневецького замку при-
мірники видань з провенієнціями монастирської книгозбірні. В
двох книжках – усталені записи про дарування їх Станіславом Єжи
Мнішком монастиреві босих кармелітів, датовані 1772 роком. Це –
твір Йоганна Тильмана Стелли (Stella, псевдонім Justus Astorius,
XVII ст.) “Examen comitiorum Ratisbonensium, sive Disquisitio poli-
147
tica de nupera electione novissimi regis Romanorum…” (Ганау, 1637)28
та “Perspicua Dissertatio de singularibus et proprius juribus, deque
eminentia et praerogativa Comitis Palatini ad Rhenum, Sacri Romani
Imperii Archidapiferi…” [S. l., s. а.]29.
Друга частина бібліотеки Вишневецького монастиря босих кар-
мелітів надійшла до фонду НБУВ у складі бібліотеки Бердичів-
ського монастиря босих кармелітів. Історія цієї книгозбірні мала
подальший розвиток. Опісля закриття монастиря отців кармелітів
у Бердичев, у 1878 р. його бібліотеку як цінне зібрання стародру-
ків і рукописів було передано до Бібліотеки Київського університету
св. Володимира. В 1926–27 рр. у складі фундаментальної універ-
ситетської бібліотеки вона влилася у фонди Всенародної Бібліо-
теки України. Тепер вона є самостійною структурною одиницею
Відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій НБУВ під
умовною назвою “Бердичівська колекція”, в фонді якої є книжки з
бібліотеки Вишневецького монастиря босих кармелітів30. Не ви-
ключено, що книжки вишневецьких отців кармелітів після закриття
монастиря потрапили ще і до інших збірок, зокрема монастирських.
На сьогоднішній день відсутні відомості про існування руко-
писного каталогу чи списку книжок монастирської бібліотеки ви-
шневецьких отців кармелітів, окрім переліку видань з монастирської
бібліотеки, що надійшли до книгозбірні Вишневецького замку після
скасування монастиря.
У фондах Національної бібліотеки України імені В.І. Вернад-
ського виявлено бл. 211 од. зб., що походять з монастирської кар-
мелітської бібліотеки Вишневця. Ці стародруки побачили світ у
друкарнях Італії (Бассано, Болонья, Брешія, Венеція, Верона, Мілан,
Рим, Падуя, Флоренція); Німеччини (Аугсбург, Інгольдштат, Кельн,
Кемптен, Мерзебург, Мюнхен, Урзель, Франкфурт-на-Майні);
Франції (Авіньйон, Алет, Ліон, Париж, Страсбург); історичної терито-
рії Речі Посполитої: теперішніх Польщі (Варшава, Гданськ, Каліш,
Краків, Люблін, Познань, Сандомир), України (Бердичів, Львів), Лит-
ви (Вільнюс) та Білорусі (Слуцьк); Австрії (Відень); Бельгії (Антвер-
пен, Лувен); Нідерландів (Гаага), Словаччини (Кошице, Трнава); Чехії
(Прага); Швейцарії (Базель). Переважна більшість книжок цієї гру-
пи видані латинською і польською мовами. Є видання, надруковані
італійською та французькою мовами. Щодо часу публікації стародру-
ків, то з інкунабульного періоду книгодрукування достеменно ві-
домо, що в бібліотеці було, як мінімум, два видання – Геральдуса
148
Одоніса (Odonis, Geraldus de, ?–1349) “Sententia et expositio cum
quaestionibus super Ethica Aristotelis…” (Venezia: Simon de Luere,
impensis Andreae Torresani, 1500) і Томи Аквінського (1225–1274)
“In octo libros Politicorum Aristotelis” (Venezia: Simon de Luere, impensis
Andreae Torresani, 1500)31. Обидва видання складають конволют,
який був подарований монастирській бібліотеці великим коронним
хорунжим Станіславом Єжи Мнішком. Перша половина XVI ст.
представлена 15 виданнями (палеотипами)32, XVII ст. – 23, XVIII ст. –
73 томами різних видань, початок XIX ст. – 2 виданнями.
За списком покармелітських книжок з Вишневецького замку
та бібліографічними описами книжок монастирської бібліотеки de
visu конкретніше окреслюється тематика видань книгозбірні. Цер-
ковна тематика була представлена виданнями Біблії та конкор-
данціями до неї, творами отців церкви: ангелічного доктора (doc-
tor angelicus) Томи Аквінського (1226–1274), доктора, зануреного
у молитовне споглядання Діви Марії, (doctor marianus) Франциска
Ассизького (1182–1226), всеосяжного доктора (doctor universalis)
Альберта Великого (бл. 1193–1280).
Орден босих кармелітів відносився до марійних орденів, в
обов’язки яких входило поширювати і розвивати культ Божої Ма-
тері. Тож видання з “Маріології” були досить широко представлені
у бібліотеці вишневецьких отців кармелітів. Серед таких можна
назвати: “Ozdoba y Obrona Ukraiºskich Krajów Przecudowna w Berdy-
czowskim Obrazie Marya” (Бердичів, 1765; 2-е видання там само 1767 (?);
за списком № 9)33 о. Григорія від Святого Духа; одне з видань твору
холмського біскупа, василіанина Яна Якуба Суши (Susza, 1610–
1687) “Phoenix redivivus albo Obraz staroΩytny che¬mski Panny y Matki
Przenay•wieˆtszey...” (Замостя, 1646; Львів, 1653; Замостя, 1684 (?);
за списком № 45)34; твір члена Ордену паулінів, ксьондза Анджея
Гольдоновського (Goldonowski, Go¬donowski), присвячений історії
ченстоховської ікони Божої Матері, “Diva Claromontana, seu imaginis
eius origo, translatio, miracula…” (Краків, 1642; № 105); “Miesiaˆc
naboΩeºstwem y •wiêtych cnot uΩywaniem, Naychwalebniejszej Wcielonego
Boga Matce, Maryi po•wieˆcony...” (Бердичів, 1780); твір троцького
каштеляна, від 1735 року великого литовського канцлера, Яна
Фридеріка Сапіги (1680–1751) про ікону коденської Божої Матері
“Monumenta Antiquitatum Marianarum…” (Варшава, 1721; № 12),
написаний латинською мовою, та його переклад польською під
назвою “Monumenta albo Zebranie staroΩytnych Ozdob Przenay•wieˆtszey
149
Bogarodzicy Panny Maryi w dawnym wielce Obraªie Kodenskim...”
(Варшава, 1723; № 44), виданий Альбрихтом Ставицьким; твір
Станіслава Кобержицького (Kobierzyckі, †1665) “Obsidio Clari montis
Czêstochoviensis...” (Гданськ, 1659; № 65); казання Макарія Ростков-
ського з нагоди коронації ікони Божої Матері в домініканському
костелі в Підкамені (Rostkowski, Makary czyli Maury, †1749) “Echo
wdzieˆcznych panegiryczno-kaznodzieyskich g¬osów, ... , albo Kazania,
przez oktaweˆ koronacyi cudownego obrazu Prznay•wieˆtszey Maryi Panny
w Podkamieniu w ko•ciele OO. Dominikanów zostaiaˆcego...” (Львів,
1731; № 8).
У фонді монастирської бібліотеки зберігалися видання, до-
тичні до історії та діяльності Ордену босих кармелітів, які можна
об’єднати в тематичну групу під назвою “Кармелітана”. З огляду
на те, що відомий список монастирських книжок не дає вичерпної
бібліографічної інформації про видання, подаємо їхні назви так, як
їх подано у списку, вказуючи порядковий номер у цьому реєстрі:
“≈ywoty karmelitaºske” (№ 175), “Bullarium carmelitarum” (№ 166),
“Eremus Catmelitanus” (№ 101).
У книгозбірні була представлена агіографічна література. На-
приклад: твір доктора теології Адама Опатовіуша (Opatovius, 1570–
1647) “≈ywot y cuda W. Sa¬omei, Królowey Halickiey...” (Краків, 1633;
№ 47); твір доктора теології Єжи Людвіка Міске (Miske) “Zwier-
cad¬o przyk¬adno•ci to jest: °wieˆtobliwy Ωywot wielkiej s¬uΩebnicy Bo-
skiej °. Jadwigi...” (Краків, 1725; № 40); видання “Thaumaturgus Rus-
siae B. Ioannes de Dukla…” (Львів, після 7 червня 1673; № 59), упо-
рядником якого був Кипріян Дамирський (Damirski); “Martyrologium
Ko•cio¬a Rzymskiego...” (Бердичів, 1799; № 190).
Надзвичайно широко були представлені в бібліотеці різного
виду проповіді й казання, авторами яких були Петро Скарга (1536–
1612), Симон Старовольський (1588–1656), Марцін Рубчинський
(†1793), Луї Бурдалу (Bourdaloue, 1632–1704), згадуваний вже
Вінцентій Гудрі, Франтішек Ковалицький (†1731), Томаш Млодзя-
новський (1622–1686) та інші, окрім того – посібники для підготовки
проповідей і гомілій та підручники з ораторського мистецтва.
У монастирській книгозбірні знаходилася значна кількість ви-
дань з світської та церковної історій, цивільного та канонічного права.
Серед перших були: “Historiarum sui temporis libri XX” (№ 19) –
славнозвісний твір італійського історика і політичного діяча Фран-
ческа Гвічардіні (Gucciardini, 1483–1540); два видання історії
150
Франції пера Габріеля де Бартелемі, сеньйора де Грамона (Gabriel
de Barthelemi, seigneur de Gramond або Grammont, латин. Gra-
mundus, 1590–1654) “Historiarum Galliae ab excessu Henrici IV libri
XVIII…” (Тулуза, 1643; № 20; Амстердам, 1653; № 183)35; праця сi-
лезького ерудита Йоахима Пасторія (Pastorius, справжнє ім’я Гір-
тенберг, 1611–1681), присвячена історії татаро-козацької війни
“Historia Bello Scitico-Cosacica” (№ 69); два видання твору сходо-
знавця Тадея Крусинського (1675–1756), присвяченого історії
Персії – “Prodromus ad tragicam vertentis belli Persici historiarum…”
(Львів, 1734; № 72) і “Tragicam vertentis belli Persici historiarum…”
(Львів, 1740; № 14); твір Антонія Алоізія Міштольда (Misztold) про
історію роду Сапіг герба “Лис” “Historia… Domus Sapiechanae…”
(Вільно, 1724; № 71); історія правління польського короля Воло-
дислава IV пера Станіслава Кобержицького “Historia Vladislai Po-
loniae et Sueciae principes…” (Гданськ, 1655; № 66); твір Станіслава
Клечевського (Kleczewski, †1799) “Sarmatia Europaea mox post di-
luvium universale inhabitata…” (Львів, 1769). Серед публікацій цер-
ковної історії були “Historia Ecclesiastica” (Аугсбург, 1728; 2-е видання;
№ 170) домініканина Ігнація-Гіацинта Амате де Гравесона (Amate
de Graveson), “Annales Ecclesiastica” (№ 177) знаменитого католицького
теолога Чезаре Баронія (1538–1607), дві праці французького істо-
рика, члена Ордену єзуїтів Луї Мембурга (Maimbourg, 1610–1686)
в перекладі польською Анджея Войцеха Устжицького: “Historia o
herezye obrazobóyców” (Краків, 1717; № 40) та “Historia o Krucyatach na
wyzwolenie Ziemie °wiêtey” (Краків, 1707; № 185), твір бенедиктинця
Гіацинта Яблонського “Dzewo Ωywota z Raiu naprzód na górze Jerozo-
limskiej Kalwaryi... potym na górze …ysiec... przesadzone...” (Краків,
1737; № 39).
Серед медичних творів, що знаходилися у бібліотеці Вишне-
вецького монастиря, можна назвати праці Якуба Гаура (Haur)
“Ekonomika lekarska, albo Domowe lekarstwo…” (Бердичів, 1790; 2-e
видання (?); № 94), Валезія де Коварубіаса (Covarubias), лейб-медика
іспанського короля Філіпа II “Commentaria en libros Hypocratis de
mori” (Турін, 1589; № 122).
Цікавим фактом є наявність у монастирській книгозбірні
видання граматики турецької мови (№ 96) та “Wstêp do uΩycia jezykow
francuskiego y polskiego” (№ 151).
До монастирської книгозбірні надходила продукція не тільки
друкарень Західної Європи, але й друкарень ближніх прикордон-
151
них держав. Зокрема, друкарня Єзуїтської академії у Трнаві пред-
ставлена чотирма виданнями: твором Мартина Сент-Івані (Szent-
Ivany, 1633–1705), професора філософії і теології у Трнаві, “Castigatio
illusoriae conciones…” (1704); збіркою проповідей Антонія Колле-
нича (Kollenycz) “Stella triplex sive Sermones panegyrico-morales”
(1713); працею доктора права і кустоша бібліотеки Падуанської
семінарії Антонія Сандіно (Sandinus) “Historia Familiae Sacrae ex
Antiquis monumentis collecta…” (1748); четвертим виданням праці
префекта Єзуїтського колегіуму в Трнаві, викладача філософії та
фізики у Трнаві та Буді Йогана Баптисти Хорвата (Horvath, 1732–
1799) “Physica particularis” (Трнава, 1777). Ця праця, як і інші його
твори часто передруковувалися, бо правили за підручники при ви-
кладанні предметів у єзуїтських навчальних закладах. При нагоді
варто згадати, що між Україною і Трнавою у кінці XVII–XVIII ст.
існував зв’язок у сфері книгодрукування. Серед видань друкарні
трнавської Єзуїтської академії були такі, що публікувалися спеці-
ально для закарпатських українців. До нашого часу дійшли арку-
шівка з україномовним текстом тридентського сповідання віри,
“Катехизис” Йосифа де Камелія (1698), передрукований з видання
Львівського братства, “Буквар язика словенського” (1699), “Краткое
припадков моральних или нравних собраніе”, опубліковане з бла-
гословення мукачівського єпископа Георгія Геннадія Бізанція і, як
дехто вважає, ним і написане36.
Теперішній зовнішній вигляд книжок кармелітської бібліотеки
не має певних яскраво виражених і характерних особливостей. На
“шати” книжок вплинув безжальний час. Деяким томам бракує оправ.
Переважна більшість книжок “одягнуті” в оправи з темно-брунатної
шкіри і мають корінці з бинтами. Корінці найчастіше прикрашені
сліпим тисненням. Поодинокі примірники в шкіряних оправах ма-
ють на корінцях золоте тиснення. Група книжок оправлена у пер-
гамен. Є книжки у півшкіряній оправі. Окремі, невеликі за обсягом
видання мають обкладинки з цупкого паперу.
Такий елемент оправи, як форзац, у книжках з монастирської
книгозбірні оформлений по-різному. Переважна більшість книжок
мають форзаци з білого паперу. Деякі – з кольорового паперу “па-
вичеве перо”. У кількох книжках форзаци – з білого паперу з тра-
фаретними кольоровими відбитками зображення квітів.
Для кращого збереження книжок у давні часи їхні обрізи фар-
бували. Книжки монастирської бібліотеки мають обрізи суціль-
152
ного червоного, синього, яскраво-зеленого (одна книжка) кольорів,
крапчасті (червоні або сині). Велика група книжок залишається з
непофарбованими, білими обрізами.
У давніх бібліотеках книжки розставлялися на полицях обрі-
зами назовні, і на обрізах писалися скорочені назви книжок або
назва бібліотеки. Це можна спостерігати і на книжках з Вишне-
вецького монастиря босих кармелітів.
Подальша евристична робота з фондами стародруків НБУВ та
пошук документальних матеріалів в архівах України і Польщі мо-
жуть принести нові фактографічні дані і сприяти бібліографічній
реконструкції книжкового фонду монастирської бібліотеки.
1 Монастирська бібліотека: книги “живі” і “мертві” // Марголіна І.,
Ульяновський В. Київська обитель Святого Кирила. – К., 2005. – С. 263–267;
Фрис В. Бібліотеки на Західноукраїнських землях у другій половині XVII–
XVIII ст. // Зап. Львів. наук. б-ки ім. В. Стефаника. – 2002. – Вип. 9/10. –
С. 171–186; Книжність київського монашества: Монастирські бібліотеки.
Приватні чернечі книгозбірні. Бібліотеки ігуменів та архимандритів //
Яременко М. Київське чернецтво XVIII ст. – К., 2007. – С. 141–163; Яре-
менко М. Бібліотека київського Пустинно-Миколаєвського монастиря
XVIII ст.: життя книг // Просемінарій: Медієвістика. Історія церкви, науки
і культури. – К., 2000. – Вип. 4. – С. 124–132; Яременко М. Київські мо-
настирські та приватні чернечі бібліотеки XVIII ст. і “літературні уподо-
бання” монашества // Український археографічний збірник: Щорічник. –
К. ; Нью-Йорк, 2004. – Т. 11/12, вип. 8/9. – С. 346–365.
2 Шаріпова Л.В. Внутрішній устрій та функціонування бібліотеки Києво-
Могилянської академії до пожежі 1780 р.: спроба реконструкції // Руко-
писна та книжкова спадщина України. – К. 2000. – Вип. 6. – С. 75–96.
3 Місто Вишневець – родове гніздо українського князівського роду
Вишневецьких герба “Корибут”, знаходилося у Кременецькому повіті Во-
линського воєводства, нині м-ко Збаразького району Тернопільської області.
4 Батько кн. Яреми Вишневецького і прадід кн. Михайла Серватія
Вишневецького були троюрідними братами. (Dworzaczek W. Genealogia:
Tablice. – Warszawa, 1959. – Tabl. 176. Ярема Вишневецький належав до
молодшої або “королівської” гілки князівського роду “, яка згасла зі смертю
його сина, польського короля Михайла Корибута Вишневецького (1640–
1673). Михайло Серватій належав до старшої або “князівської” гілки роду.
З його смертю згас рід Вишневецьких.
5 Brykowska M. Architektura karmelitów bosych XVII–XVIII st. – Warszawa,
1991. – S. 57. В описі монастирського костелу 1816 р. говориться про 15 вів-
тарів. (GiΩycki J.M. Gozdawa. Klasztor oo. Karmelitów bosych w Wi•niowcu //
Rocznik Wo¬yºski. – Równe, 1939. – T. 8. – S. 173).
153
6 Cathalogus religiosorum et monialium carmelitarum discalceatorum
Provinciae Polonae S. Spiritus in Anno Domini 1772. – [Berdicoviae, n. a.
1773]. – F. [22]; Encyklopedja ko•cielna. – Warszawa, 1877. – T. 10. – S. 44–50.
7 Ibid. – [22] f.
8 Буховський Бенігнус (Buchowski, друга половина XVII ст. – перша
чверть XVIII ст.) – чернець Ордену бенедиктинів, канцлер Тинецького
абатства, поет, автор багатьох музичних творів. (Encyklopedyja powszechna /
Wyd. S. Orgelbranda. – Warszawa, 1860. – T. 4. – S. 531–532).
9 GiΩycki J.M. Gozdawa. Klasztor oo. Karmelitów bosych w Wisniowcu // Rocz-
nik Wo¬yºski. – Równe, 1939. – T. 8. – S. 186.
10 Ibid. – S. 189–193.
11 Ibid. – S. 193.
12 ЦДІАК України, ф. 49, оп. 3, спр. 251, арк. 37.
13 Тепер зберігаються у Відділі стародруків та рідкісних видань НБУВ:
шифр P. in. 822 (1-2).
14 Szczepaniec J. Fietta Ludwik ksieˆgarz // S¬ownik pracowników ksiaˆΩki
polskiej. – Warszawa; …ódΩ, 1972. – S. 220.
15 Catalogue des livres, qui se trouvent chez Louis Fietta, Libraire a Dub-
no et Berdiczow. – [Бердичів], 1804. – S. [3].
16 Текст записів подається за таким принципом. Зберігається орфо-
графія і пунктуація оригіналу. Скорочені в тексті слова розкриваються і
подаються у квадратних дужках. Непрочитані місця тексту позначаються
трикрапкою і беруться у квадратні дужки. Закінчення рукописного рядка
позначається похилою рискою.
17 О. Рафаеля від святих Корнія та Кіпріяна було обрано на пріор-
ство у Вишневецькому монастирі босих кармелітів на капітулі у Перемишлі
1769 року. Він мав тоді 40 років, а в Ордені босих кармелітів перебував на
той час 20 років. (GiΩycki J.M. Gozdawa. Klasztor oo. Karmelitów bosych w
Wisniowcu // Rocznik Wo¬yºski. – Równe, 1939. – T. 8. – S. 169).
18 О. Юліан від Янголів був обраний на пріорство у Вишневецькому
монастирі босих кармелітів на капітулі у Перемишлі 1766 року, він був
тоді у віці 54 років, у Ордені перебував вже 34 роки. (GiΩycki J.M. Gozdawa.
Klasztor oo. Karmelitów bosych w Wisniowcu // Rocznik Wo¬yºski. – Równe,
1939. – T. 8. – S. 169).
19 О. Іннокентій від св. Томи був обраний на пріорство у Вишневець-
кому монастирі босих кармелітів на капітулі у Бердичеві 1778 року, мав
на той час 48 років, в Ордені перебував вже 32 роки. (GiΩycki J.M. Gozdawa.
Klasztor oo. Karmelitów bosych w Wisniowcu // Rocznik Wo¬yºski. – Równe,
1939. – T. 8. – S. 170).
20 О. Сильвестр від Введення Блаженої Діви Марії був ченцем Вишне-
вецької обителі босих кармелітів, помер 1770 року, маючи 37 літ, в Ордені
пребував 20 років. (GiΩycki J.M. Gozdawa. Klasztor oo. Karmelitów bosych w
Wisniowcu // Rocznik Wo¬yºski. – Równe, 1939. – T. 8. – S. 171).
154
21 О. Керубін від Вознесіння, експровінціал у 1766–1769 рр., помер у
Вишневці в травні 1793 р. на 80-у році життя, в Ордені перебував 59 роки.
(GiΩycki J.M. Gozdawa. Klasztor oo. Karmelitów bosych w Wisniowcu // Rocznik
Wo¬yºski. – Równe, 1939. – T. 8. – S. 172).
22 О. Флор від св. Мартіна – чернець Вишневецької обителі босих карме-
літів, у 1770 р. мав 30 літ, в Ордені перебував 11 років. Помер між 1779–
1781 рр. (GiΩycki J.M. Gozdawa. Klasztor oo. Karmelitów bosych w Wisniowcu //
Rocznik Wo¬yºski. – Równe, 1939. – T. 8. – S. 170).
23 Мнішек, Станіслав Єжи (†1806 р.) – син підкоморія Великого кня-
зівства Литовського Яна Кароля Вандаліна Мнішка (1716–1759) герба
“Кончиць” і Катерини із Замойських герба “Єліта” (1723–1771), онучки
князя Михайла Серватія Вишневецького; ротмістр важкої кавалерії, вели-
кий коронний хорунжий (1784–1790), голова Цивільно-військової комісії
Кременецького повіту. Одружений не був. Мав двох рідних братів: Юзефа
Яна Тадеуша (1742–1797) – великого коронного хорунжого, секретаря
Ради Неустайонцої, пізніше охмістра королівства Галичини та Лодомерії
(29.11.1784) та Міхала Єжи Вандаліна (1742–1806). (Uruski S. Rodzina. Herbarz
szlachty polskiej. – Warszawa, 1914. – T. 11. – S. 176; Dumnicka-Wo¬oszyºska H.,
Wo¬oszyºski R.W. Mniszech Jozef Jan Tadeusz // Polski S¬ownik Biograficzny. –
1976. – T. 21. – S. 478–480).
24 Мнішек, Міхал Єжи Вандалін (1742–1806) – великий коронний
маршалок, син підкоморія Великого князівства Литовського Яна Кароля
Мнішка (1716–1759) герба “Кончиць” та Катерини із Замойських герба
“Єліта”, онучки князя Міхала Серватія Вишневецького. (Rozner A. Mniszech
Micha¬ Jerzy Wandalin // Polski S¬ownik Biograficzny. – 1976. – T. 21. – S. 480–484).
25 Мнішек, Урсула із Замойських (1750–1816) – дочка подільського
воєводи, IX ордината Яна Якуба Замойського герба “Єліта” (†1790) та
Людвіки з Понятовських герба “Цьолек” (1728–1781), племінниця поль-
ського короля Станіслава Августа Понятовського, друга дружина Міхала
Єжи Вандаліна Мнішка. У першому шлюбі була дружиною великого ко-
ронного підкоморія Вінцентія Потоцького герба “Пилява”. (Wereszycka H.
Mniszchowa z Zamoyskich Urszula // Polski S¬ownik Biograficzny. – 1976. – T. 21. –
S. 457–458).
26 ЦДІАК України, ф. 250, оп. 3, спр. 25, арк. 54–56.
27 Про долю та історію бібліотеки Вишневецького замку див.: Цібо-
ровська-Римарович І.О. Родові бібліотеки Правобережної України XVIII ст.
(Вишневецьких – Мнішків, Потоцьких, Мікошевських): історична доля
та сучасний стан. Монографія. – К., 2006. – 394 с.: іл.
28 Biblioteka Narodowa, Sygnat.: XVII.3.18476.
29 Biblioteka Narodowa, Sygnat.: XVII.3.18473.
30 Інформація загального характеру про історічну долю книгозбірні
Бердичівського монастиря босих кармелітів подана в: Колесник Е.А. Книж-
ные коллекции Центральной научной библиотеки Академии наук УССР. –
К., 1988. – С. 40–44.
155
31 Каталог інкунабул / Уклав Б. Зданевич; Упорядник Г.І. Ломонос-
Рівна. – К., 1974. – № 340, 466.
32 Каталог палеотипов из фондов Центральной научной библиотеки
им. В.И. Вернадского НАН Украины / Сост. М.А. Шамрай. – К., 1995. –
№ 61, 454, 575, 827, 872, 971, 1010, 1234, 1323, 1372, 1427, 1513, 1542, 1851,
2317, 2328, 2436.
33 За даними бібліографічного списку не можна точно визначити, яке
саме видання мали у своїй книгозбірні вишневецькі кармеліти.
34 Estr., t. 30, s. 72–74.
35 CGBN, t. 63, col. 358.
36 Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. –
Л., 2002. – С. 287–288; Мольнар М. Словаки і українці. – Братислава,
1965. – С. 119–158; Cleminson R. Cyrillic Printing in Trnava // Oxford Sla-
vonic Papers. N. S. – 1993. – Vol. 26. – P. 49–51, p. 53.
Summary
The publication is dedicated to the history of the library of the Vyshnevetsky
monastery of the Order of Discalced Carmelites. On the basis of the histori-
cal-bibliological studies of the black-letter books from its funds and manu-
script sources the composition and the contents of the library stock, the ways
of its book acquisition and book destinies after the closure of the monastery.
Key words: monastery libraries, library science, the Order of Discalced
Carmelites.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-48700 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-4203 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T13:22:35Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ціборовська-Римарович, І.О. 2013-09-01T04:54:44Z 2013-09-01T04:54:44Z 2009 Книгозбірня монастиря Ордену босих кармелітів у Вишневці: історія та книгознавча характеристика фонду / І.О. Ціборовська-Римарович // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2009. — Вип. 13. — С. 139-155. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. 2222-4203 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48700 261.5: 271.73.02 Публікація присвячена історії бібліотеки Вишневецького монастиря Ордену босих кармелітів. На основі історико-книгознавчого аналізу стародруків з її фондів та рукописних джерел висвітлюється склад і зміст бібліотечного фонду, шляхи його комплектування та доля книжок після закриття монастиря. The publication is dedicated to the history of the library of the Vyshnevetsky monastery of the Order of Discalced Carmelites. On the basis of the historical-bibliological studies of the black-letter books from its funds and manuscript sources the composition and the contents of the library stock, the ways of its book acquisition and book destinies after the closure of the monastery uk Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України Рукописна та книжкова спадщина України Історія книжкових колекцій Книгозбірня монастиря Ордену босих кармелітів у Вишневці: історія та книгознавча характеристика фонду Article published earlier |
| spellingShingle | Книгозбірня монастиря Ордену босих кармелітів у Вишневці: історія та книгознавча характеристика фонду Ціборовська-Римарович, І.О. Історія книжкових колекцій |
| title | Книгозбірня монастиря Ордену босих кармелітів у Вишневці: історія та книгознавча характеристика фонду |
| title_full | Книгозбірня монастиря Ордену босих кармелітів у Вишневці: історія та книгознавча характеристика фонду |
| title_fullStr | Книгозбірня монастиря Ордену босих кармелітів у Вишневці: історія та книгознавча характеристика фонду |
| title_full_unstemmed | Книгозбірня монастиря Ордену босих кармелітів у Вишневці: історія та книгознавча характеристика фонду |
| title_short | Книгозбірня монастиря Ордену босих кармелітів у Вишневці: історія та книгознавча характеристика фонду |
| title_sort | книгозбірня монастиря ордену босих кармелітів у вишневці: історія та книгознавча характеристика фонду |
| topic | Історія книжкових колекцій |
| topic_facet | Історія книжкових колекцій |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48700 |
| work_keys_str_mv | AT cíborovsʹkarimarovičío knigozbírnâmonastirâordenubosihkarmelítívuvišnevcíístoríâtaknigoznavčaharakteristikafondu |