Києво-Могилянська академія в історіографічних дослідженнях її діяльності

У публікації представлений аналіз історіографічної літератури з питання дослідження КМА. Визначено два типологічні напрями історіографії – історіографічні дослідження діяльності КМА та камерально-археографічне описання документальної спадщини КМА. The publication presents the analysis of the histori...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Рукописна та книжкова спадщина України
Datum:	2009
1. Verfasser:	Міцан, Т.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України 2009
Schlagworte:	Дослідження в галузі спеціальних історичних дисциплін
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48707
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Києво-Могилянська академія в історіографічних дослідженнях її діяльності / Т.В. Міцан // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2009. — Вип. 13. — С. 261-278. — Бібліогр.: 88 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859916675946643456
author	Міцан, Т.В.
author_facet	Міцан, Т.В.
citation_txt	Києво-Могилянська академія в історіографічних дослідженнях її діяльності / Т.В. Міцан // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2009. — Вип. 13. — С. 261-278. — Бібліогр.: 88 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Рукописна та книжкова спадщина України
description	У публікації представлений аналіз історіографічної літератури з питання дослідження КМА. Визначено два типологічні напрями історіографії – історіографічні дослідження діяльності КМА та камерально-археографічне описання документальної спадщини КМА. The publication presents the analysis of the historiographical literature on the issue of the KMA studies. Two typological areas of historiography – historiographical studies of the KMA activities and cameral-archaeographical description of the documental heritage of the KMA.
first_indexed	2025-12-07T16:05:52Z
format	Article
fulltext	261 УДК 371.214 (477) Т. В. Міцан канд. іст. наук Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ В ІСТОРІОГРАФІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ ЇЇ ДІЯЛЬНОСТІ У публікації представлений аналіз історіографічної літератури з пи- тання дослідження КМА. Визначено два типологічні напрями історіо- графії – історіографічні дослідження діяльності КМА та камерально- археографічне описання документальної спадщини КМА. Ключові слова: Києво-Могилянська академія, Києво-Братський мо- настир, історіографічний аналіз, рукописна спадщина. Історія становлення та функціонування першого вищого освіт- нього східно-слов’янського закладу України – Києво-Могилянської академії і сьогодні є об’єктом вивчення фахівців з різних галузей науки, адже впродовж свого 200-річної діяльності вона була основ- ним чинником розвитку освіти, науки та культури не лише Украї- ни, а й усього православного світу. Її випускниками були визначні громадські, політичні, церковні та культурні діячі, особистості яких ретельно вивчалися багатьма дослідниками. Саме тому студії з істо- рії КМА мають досить значну історіографію, яка типологічно мо- же бути представлена двома напрямами. Перший – “КМА в історіографічних дослідженнях її діяль- ності” – наукові праці з історії КМА, що характеризують її діяльність або загалом, або обирають своїм об’єктом окремі напрями, або роз- кривають різні аспекти фукціонування КМА та її значення в роз- витку науки, культури, освіти, державотворчих процесів. Для на- шої теми дослідження важливо оцінити ступінь використання нових документальних джерел, їх джерелознавчої критики, концептуальні погляди на окремі питання історії КМА. Другий – “Камерально-археографічні описання документальної спадщини КДА та публікації документів” – археографічні та доку- © Т. В. Міцан, 2009 262 ментальні дослідження архівних та рукописних документів, науко- вих і творчих праць, підготовка збірників документів, окремих документальних публікацій, довідників, покажчиків документів (як археографічних, так і бібліографічних), що стосуються історії Академії. Зокрема, представляють інтерес принципи виявлення, описування, систематизації, документознавчий та архівознавчий аналіз, ступінь використання документів. Метою даної публікації є аналіз історіографічної літератури з питань дослідження КМА. Хронологічний період окреслений поч. ХІХ – поч. ХХІ ст. Аналізуючи ранні роботи з історії КМА, що з’явилися до пер- шої чверті ХVІІІ ст., необхідно відзначити, що матеріали, які пред- ставили відомі церковні діячі та науковці-історики церкви першої пол. ХІХ ст. – київський митрополит Євгеній (Болховітінов)1 та вихованець КДА, згодом московський митрополит Макарій (Бул- гаков)2, висвітлювали в основному історію організації навчального процесу і внутрішнього життя КМА (яка в історіографії того часу відома як Київська академія. – Т.М.). Необхідно звернути увагу на те, що відповідно до розвитку тогочасної історіографії, роботи за- значених авторів були описовими, складеними в традиції право- славної свідомості і позбавленими наукової бази та джерелознав- чої критики документів. Як історики церкви, автори ставили за мету розглянути КМА, насамперед, як навчальний православний заклад, розкрити участь київської митрополії та консисторії у справах Академії, при цьому діяльність оцінювалася ними з пози- цій православної церкви і мала оглядовий характер3. Однак це були перші роботи, де висвітлювалася комплексно історія КМА, і в цьому їх безперечне значення. У свій час ці праці мали велике значення для поширення знань та висвітлення ролі КМА в історії освіти і культури в цілому. Значно ширша джерельна база і конкретніший фактичний мате- ріал були зібрані у монографії вихованця і викладача КДА В. Аско- ченського, що була видана в 1856 р.4 Здійснивши грунтовний аналіз структури та організації КМА, автор звернувся до подальшої ді- яльності могилянців, проте роботі В. Аскоченського були прита- манні перебільшення місця і значення церкви та царського уряду для становлення КМА, показ Академії як суто духовного закладу5. Однак, незважаючи на це, тривалий час монографія В. Аскочен- ського слугувала джерелом і своєрідним зразком для наступників, 263 спонукаючи їх до пошуку, введення у наукове користування нових джерел, виправлення допущених попередниками помилок. Необхідно нагадати, що саме В. Аскоченський вибрав, головним чином, з архіву Консисторії документи та матеріали – як оригінали, так і копії, які мали відношення до історії КМА, об’єднав їх в 4 томи, і ці докумен- ти стали частиною видання “Актов и документов ” М.І. Петрова. Водночас почали з’являтися нові дослідження, присвячені окремим періодам історії КМА, конкретним аспектам її діяльності. У 1870 р. вийшла праця М. Лінчевського, присвячена педагогічному процесу “Педагогия древних братских школ и преимущественно древней Киевской академии”6, в якій автор описав розвиток систе- ми навчання в КМА, опираючись, однак, на раніше видані роботи, не використовуючи при цьому нових джерел. Власне факти, якими оперували попередні історики КМА – Болховітінов, Булгаков та Аскоченський були використані без критичних зауважень деякими наступними дослідниками історії Києва, зокрема, істориками І. Фундуклеєм7 та М. Закревським8, а також у брошурці І. Каманіна9. Автори цих популярних праць, описуували в цілому історію Києва, тому, закономірно, що КМА характеризувалася серед інших старожитностей, і не була об’єктом самостійного дослідження. Однак поряд з’явилися і інші дослідники, які намагалися кри- тичніше ставитися до раніше висловлених думок, вони віднаходили нові джерела і, аналізуючи їх, робили власні висновки щодо окре- мих сторінок діяльності Академії. Серед таких, безперечно, можна поставити працю М. Максимовича “Записки о первых временах Ки- евского Богоявленского Братства”, що вийшла друком у 1865 р.10, де автор вперше зробив спробу об’єктивно висвітлити початковий етап існування Академії на базі співставлення документів. М. Макси- мович вбачав посилення світського напряму в культурному житті кін. ХVІ – поч. ХVІІ ст., високо оцінював діяльність братств та їх вклад у розвиток української культури, хоча його працям також притаманний загальний недолік, характерний для істориків тієї доби – нерозуміння взаємозв’язку культурних процесів з соці- ально-економічними та політичними11. Наприкінці ХІХ ст. починають бурно розвиватися методи каме- ральної та едиційної археографії, палеографії та джерелознавства (спочатку в рамках так званої “археології” давніх джерел – архео- логічних та і писемних), у духовних установах, зокрема як у КДА, 264 так і професорами Київського університету (передусім, слід вказати на семінарій В.М. Перетца) та інших вищих навчальних закладів. Починається процес описання та публікації документів, активно розвиваються методи зовнішньої та внутрішньої критики джерел. Новий етап у розвитку археографії і джерелознавства викликав появу методологічно нових наукових праць. Про значення вивчення історії з нових позицій йдеться в роботі М.Ф. Мухіна про Києво-Братський училищний монастир12, зокрема зауважується, що КМА випала висока честь довгий час займати головуюче місце в історії української освіти, і вона була єдиною в той час установою, яка могла задовольнити потреби в якісній вищій освіті. В своїй роботі дослідник розглядав історич- ний аспект виникнення Києво-Братського училищного монастиря, стосунки викладачів та професорів з чернецькою братією, госпо- дарчі справи. Аналіз освітянського процесу не був метою його дослідження. Однак він одним з перших звернувся до рукописних джерел і навіть опублікував їх в додатку до своєї роботи. Оглядовий характер має історична записка про стан Академії за 50 років І. Малишевського13, в якій наводяться факти, що спросто- вують гіпотезу, якої дотримувався митрополит Євгеній Болховіті- нов14, а саме, що патріарх Ієремія в 1588–1589 рр. дав благословіння на заснування при Київській Богоявленській церкві братства та школи при ньому. Необхідно відмітити низку фундаментальних для того часу до- сліджень С.Т. Голубєва, викладача КДА, згодом професора, якому належить почесне місце у вивченні історії створення та у діяльності КМА, і який фактично був першим істориком КМА. За словами Д. Вишневського, саме С.Т. Голубєв у своїй праці “История Киевской духовной академии” поклав початок критичній історії Академії15, досить грунтовно опрацював як її загальну історію, так і окремі пе- ріоди її діяльності16, був першим дослідником діяльності Петра Могили, митрополита Київського, фундатора Академії17. Його історіографіч- ний погляд на попередні праці свідчить про нагальну необхідність залучення нових документів, їх співставлення, аналізу. Дослідження С.Т. Голубєва побудовані, в основному, на архівних матеріалах, у них багато цитування історичних рукописних джерел. Разом з тим поряд з іншими тогочасними дослідниками історик продовжував перебільшувати місце церкви в розвитку освіти в Академії18. Вагомий внесок у дослідження історії КМА внесли Д. Вишне- 265 вський19 та В. Серебренніков20. Об’єктом їх дослідження в основному були адміністративна система, матеріальне становище та навчаль- ний процес в Академії за вказаний період. “Киевская Академия в первой половине ХХVІІІ столетия” Д. Ви- шневського – одна з найперших робіт саме з представлення учбо- вого процесу в Академії. У додатку автор опублікував важливі рукописні документи, що зберігаються нині в ІР НБУВ. Його по- передники – історики Академії Макарій Булгаков та В. Аскочен- ський приділяли увагу здебільшого періоду існування саме Київ- ської академії, а не Києво-Братської школи, з причини “скудости бывших в их распоряжении исторических документов об Акаде- мии”, адже вони користувалися лише 35 історичними документами саме з історії Києво-Братського монастиря21. Джерелами ж дослід- ження Д. Вишневського стали архіви Київської Духовної консисторії; Святішого Синоду; рукописи бібліотеки КДА, Церковно-Археоло- гічного музею при КДА, Київської Духовної семінарії, Києво-Пе- черської Лаври, Києво-Софійського собору та інших установ. Однак С.Т. Голубєв у рецензії22 на згадану прцю відзначив певні її недоліки, зокрема, те, що “существенные дефекты в сочинении г. Вишневско- го состоят в несовершенстве его научных приемов, в недостаточно критическом отношении к материалу, собранному им для исследо- вания, отчего и происходят многия фактические погрешности в оном”23. Проте, не дивлячись на недоліки, рецензентом були від- мічені й переваги роботи “состоящие в том, что автор просмотрел довольно много рукописного материала, преимущественно в киев- ских архивах и библиотеках, и на основании его восполнил суще- ствующие сведения об изучаемом им периоде в истории Киевской Академии”24. Аналізуючи дослідження В. Серебреннікова, необхідно відзна- чити, що в роботі висвітлено систему академічного управління, господарчу частину КМА: кошти Академії, академічні будівлі, утри- мання студентів та викладачів, розглянуто навчальний курс, поза- класні заняття учнів та викладачів, а також діяльність бібліотеки. “Киевская академия с половины ХІІІ века до преобразования ее в 1819 году” – це кандидатська дисертація В. Серебреннікова, яка ви- свічує лише одну частину періоду існування КМА, і як робота сту- дентська, вона є не більш ніж перший досвід молодого вченого, який був обмежений в часі і тому покладатися повністю на неї не слід25. Певною мірою причетний до вивчення історії Київскої ака- 266 демії К. Харлампович, який у своєму дослідженні, присвяченому українським та білоруським школам ХVІ – поч. ХVІІ ст., торкався історії Братської і Лаврської шкіл26. К. Харлампович представив загальну характеристику освіти на українських та білоруських землях, виходячи з конфесійної ознаки, проаналізував програми, посібники, навів склад викладачів. Особлива роль у вивченні історії КМА належить видатному вченому, історику церкви, викладачу КДА, професору М.І. Петрову. Передусім, слід відзначити його працю, присвячену вирішальному значенню КМА у розвитку духовних шкіл Росії ХVІІІ ст.27 Крім того, працюючи над формуванням документального зібрання ЦАМ як його завідувач і голова ЦАТ, М.І. Петров зробив великий вне- сок у збирання та наукове описування історичних документів та інших джерел з історії церкви та КМА. Це дало йому можливість підготувати низку праць, що висвітлювали різні періоди розвитку КМА28 та про вихованців КМА29. Велику роботу М.І. Петров виконав у відшукуванні та науко- вому описуванні різних рукописних зібрань, передусім у керовано- му ним же музеї Церковно-археологічного товариства. Особливий вид джерел з історії КМА становлять рукописи, які мають відно- шення до історії Академії і які зібрані здебільшого в її бібліотеці та в бібліотеці ЦАМ. У цих рукописних зібраннях знаходяться руко- писні підручники з різних предметів академічної та семінарської освіти. Дані цих рукописів активно використовував Д. Вишневський у згаданій вище монографії. Багатий фактичний матеріал з історії Академії міститься в ви- даннях професора КДА Ф.І. Титова30. У своїх дослідженнях автор намагався подати Академію від початку її заснування до 1869 р. як духовний заклад, але зібрані ним дані при неупередженому їх розгляді засвідчують протилежне31. До окремих питань діяльності КМА зверталися в своїх дослід- ження М. Сумцов32, П. Пекарський33, В. Ейнгорн34, М.М. Оглоб- лін35 та ін. В їхніх працях досліджувалися зв’язки КМА з Росією, зокрема, її вплив на розвиток російської науки, освіти, літератури. Аналізуючи праці дослідників КМА другої половини ХІХ – початку ХХ ст., необхідно зазначити, що їм притаманні відсутність критичного аналізу матеріалу, та акцентування на церковно-схо- ластичній спрямованості навчання36. У 20-х роках ХХ ст. дослідження історії КМА продовжилося 267 вченими ВУАН, однак вони мали оглядовий характер. Однією з перших праць радянської історичної науки, яка торкалася історії КМА, стали нариси А. Савича37, розділ яких був присвячений іс- торії та діяльності братських шкіл, у тому числі Києво-Братського монастиря. Поряд з цим дослідженням необхідно відзначити статтю П. Кудрявева38. Її автор згрупував і виклав матеріали про освітні подорожі вихованців КМА, спираючись, однак, при цьому не на першоджерела, а на дані, які зібрав, відредагував та опра- цював М. Петров. Йдеться саме про джерела, використані в “Актах и документах”. Однак у цій праці історія КМА висвітлювалася дуже оглядово і мала суто популяризаторський характер. Після тривалої перерви, пов’язаної з заборонами на дослідження КМА як першого вищого навчального закладу України, вивчення КМА продовжилося лише в 60-х роках ХХ ст. На той час такі студії мали загальний характер у контексті описання історії культури або окремих питань культури і освіти. Так, окремих аспектів діяльності Академії торкалися в своїх дослідженнях М. Марченко39, Ф. Шев- ченко40, М. Штранге41, зокрема ними досліджувалися аспекти міжнародних зв’язків КМА. Ці історики доводили, що КМА була центром освіти та науки не лише для України. У 1966 р. вийщла книга Я. Ісаєвича42, присвячена джерело- знавчому аналізу документів і пам’яток давньої історіографії, що відображають історію української культури, освіти та педагогічної думки. В ній охарактеризовано джерела про культурну-освітню діяльність братств та їх ролі в розвитку освіти, це, насамперед, нормативні акти – грамоти, укази, привілеї, а також інші інформа- ційні матеріали – витяги, списки, відомості тощо. Автор найгрун- товніше з-поміж інших сучасних дослідників, на аналізі багатьох унікальних рукописних документів, розглянув причини виникнення українських братств, у тому числі і Київського братства, їх соці- альну структуру, культурно-освітню діяльність та діяльність у га- лузі народної освіти та видавничої справи. У наступних роках з’являлися публікації, автори яких Я. Штерн- берг43, В. Литвинов44, Б.М. Мітюров45, О.М. Дзюба46 намагалися дати оцінку освітньої та педагогічної діяльності КМА. Так, О. Дзюба, яка займалася дослідженням розвитку освіти на Україні та пере- кладацькою діяльністю вихованців КМА, відзначала, що КМА мала авторитет навчального закладу, випускники якого славилися знан- нями мов, і працювали перекладачами в багатьох адміністратив- 268 них установах – Сенаті, Синоді, Київській губернській канцелярії, в закордонних російських місіях, перекладали на російську мову наукові трактати, літературні твори47. Певний внесок в усвідом- лення ролі та внеску КМА в розвиток освіти та педагогічної думки належить Б.М. Мітюрову, який в своїх дослідженнях довів, що в основі прогресивних педагогічних поглядів викладачів КМА був вітчизняний досвід, творчо поєднаний з педагогічним досвідом За- хідної Європи48. Я. Штернберг приділяв увагу вивченню зовніш- ніх зв’язків КМА в своїй статті, присвяченій аспекту навчання в Академії вихідців з інших країн. Дослідник доводить, що Академія була відкрита для усіх, хто прагнув отримати освіту, і мала досить високий навчальний статус, бо навіть іноземці, зокрема з Угорщини, мали за честь навчатися в КМА. Також темі взаємозв’язків Академії з іншими країнами та установами присвячена публікація В. Литви- нова, в якій висвітлюються зв’язки українських та німецьких про- світників на початку ХVІІІ ст. У 60–80-х роках ХХ ст. проявився значний інтерес до вивчення наукового внеску вихованців та викладачів КМА у розвиток філо- софської думки. Це супроводжувалося виявленням рукописної спад- щини КМА, передусім, неопублікованої. Вивчення рукописних курсів лекцій викладачів КМА з філософії, здійснили філософи В. Нічик49, книга якої стала першою грунтовною монографією, у якій детально проаналізовані першоджерела філософської думки в Україні ХVІІ – першої половини ХVІІІ ст.; М. Кашуба50, якою було проведено філософський аналіз усіх курсів етики; І. Захара, який висвітлив філософські течії в Україні ХVІІ–ХVІІІ ст.51, проаналізував курс психології Стефана Яворського52 та дослідив внесок КМА та її вихованців у розвиток польської культури ХVІІ–ХVІІІ ст.53 Певний внесок у вивчення історії філософської думки в Україні, розвиток риторики внесла книга Я.М. Стратій, В.Д. Литвинова, В.О. Андрушка54. Праця надзвичайно цінна тим, що в ній чи не вперше було подано бібліографічний опис рукописних та деяких друкованих курсів лекцій та витягів з них55. До кожного курсу по- дається стисла історико-філософська характеристика та відомості про професорів, які читали курси. Описи найбільш цінних курсів супроводжуються уривками з текстів, вперше перекладених з ла- тинської мови на російську. Вивчення методик викладання риторики, піїтики, історії літе- ратури та внеску вихованців КМА в розвиток філологічної науки 269 успішно зробили філологи Г. Сивокінь56, І. Білодід57, І. Іваньо58. Так, у монографії І.К. Білодіда висвітлюються питання розвитку східно- слов’янських мов, і, насамперед, української літературної мови. Це, власне, нариси з історії української літературної мови, але лише один її розділ вивчає саме мову КМА – “Мовна концепція Києво- Могилянської академії”. І.К. Білодід розглянув найважливіші питання, пов’язані з розвитком мовних концепцій в КМА59, за його визначен- ням “своєю науковою і викладацькою діяльністю, своїм авторитетом академія багато в чому визначила основні напрями мовного розвит- ку, мовної наукової, навчальної і суспільної практики, чим значною мірою сприяла впорядкуванню складної мовної ситуації”60. Аналізу курсів поетики і риторики присвячена праця Г.М. Сиво- коня, в якій висвітлено стан вивчення в Академії філологічних наук. У роботі І. Іваньо “Очерк развития исторической мысли Украины” було проведено систематичне вивчення естетичних теорій та кон- цепцій, зокрема розглядаються підручники з риторики та їх роль у розвитку термінології з естетики, а також підручники з поетики. Першим вітчизняним узагальнюючим грунтовним дослідженням з історії КМА стала монографія З.І. Хижняк61, що витримала три перевидання (1970, 1981, 1988 рр.). Необхідно зазначити, що моно- графія була побудована на архівних матеріалах та на доробку по- передників. Авторка зосередила увагу на питаннях виникнення, становлення і розвитку КМА, її внеску в зміцнення історичних зв’язків України з іншими слов’янськими країнами. До 350-річчя заснування Академії відбулося ювілейне засі- дання Академії наук, доповіді з якого склали збірник “Роль Києво- Могилянської академії в культурному єднанні слов’янських народів”62. Автори на матеріалах досліджень з філософії, історії, філології, математики, музики порушували питання становлення Академії, її внесок в розвиток освіти, науки, поезії, мистецтва. Привертає увагу дослідження Ф. Шевченка63, присвячене вивченню зв’язків КМА з балканськими країнами. Спираючись, в основному, на архівні ма- теріали, історик розглянув не лише питання навчання жителів Балкан у КМА, а й діяльності українців-могилянців, які в різні часи запроваджували просвітництво в цих країнах. Як зазначала відома українська дослідниця О. Апанович, – “культурні зв’язки Києва в слов’янському світі Ф.П. Шевченко показав у контексті історії Києво-Могилянської академії, яка відіграла важливу роль у культурному і науковому житті східного та південного слов’янства”64. 270 На початку 90-х років інтерес до історії КМА посилився в зв’язку із здобуттям незалежності України та з відродженням КМА як національної установи – університету “Києво-Могилянська ака- демія” (далі – НаУКМА). Чимало сторінок періодики рясніли ін- формацією про відродження КМА, її викладачів та студентів. Водно- час з’являлися статті та дослідження, присвячені окремим аспектам історії КМА ХVІІ–ХVІІІ ст. Значна кількість публікацій мала зде- більш популярний характер і була розрахована на масового читача, однак згодом почали з’являтися видання, що висвітлювали більш наукові аспекти. 90-ті роки ХХ ст. характеризуються появою фун- даментальних наукових праць, що поглиблюють і в багатьох пи- таннях змінюють наші уявлення про КМА як навчальний заклад, розглядають її не лише з позицій освіти, а й як суспільно-політичний, науковий та культурний центр європейського рівня, який значною мірою впливав на усі сфери суспільного життя, розвиток державо- творчих процесів, науки, освіти, культури не лише в Україні, а й поза її межами. Починають розвиватися дослідження питань, що не вважалися актуальними за часів радянської влади. Серед наукових статей необхідно звернути увагу на публіка- цію С.Р. Кагамлик65, яка в “Українському історичному журналі” за 1991 р. опублікувала свою роботу, в якій висвітлила роль КМА у єднанні розчленованих українських земель. Авторка на основі но- вих архівних джерел та вже опублікованих подала кількісний і якісних склад вихованців Академії, дослідила характер і значення їх діяльності. У 1994 р. вийшла книга В. Микитася “Давньоукраїнські сту- денти і професори”66, у якій досліджується життя та навчання у братських школах та КМА відомих українських учених, їх мандри за знаннями ще у ХV–ХVІ ст. до західноєвропейських університетів. Автор намагався узагальнити розрізнені розвідки і подати цілісну картину розвитку української освіти та духовності в західноєвро- пейському контексті. Робота В. Микитася містить багато змістовного матеріалу стосовно персоналій КМА. Є.В. Горбенко в 1995 р. видала книгу, присвячену маловідомій сторінці з історії забудови Києво-Могилянської академії67, зокрема її головного, так званого Мазепинського, корпусу, який нині є архі- тектурною пам’яткою з українського архітектурного мистецтва. Робота базується на дослідженні архівних документів з фондів бібліотечних інституцій, зокрема з фонду КДА, що зберігається в 271 Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вер- надського (далі – ІР НБУВ). У 1995 році до 380-річчя заснування КМА відродженим На- ціональним Університетом “Києво-Могилянська Академія” видано бібліографічний покажчик, в якому було репрезентувалися майже усі видання та публікації, які мали відношення до історії КМА68. В тому ж році відбулися дві міжнародні наукові конференції і, відповідно, було підготовлено два збірника тез доповідей “Києво- Могилянська академії в історії України”69. Роль КМА у розвитку літературного процесу ХVІІІ ст. та у розвитку російського просвітництва відзначена у дисертаційних дослідженнях М.В. Шевчук70 та І. Торбакова71. Результатом продов- ження вивчення історії КМА стали нові публікації З.І. Хижняк. Зокрема, авторка вивчала правовий статус КМА у 1615–1819 рр. 72 У 90-х роках ХХ ст. і на початку ХХІ ст. продовжує активно працювати В. Нічик, яка досліджує розвиток гебраїстики в КМА та роль Симона Тодорського73. Ця наукова розвідка присвячена історії розвитку і викладання в КМА єврейської мови, в ній про- аналізовано стан викладання мови в Академії, викладацький склад і, насамперед, професорсько-викладацька діяльність вихованця КМА Симона Тодорського. В. Нічик та З. Хижняк разом підготували та видали статтю, присвячену значенню Могилянської академії у роз- витку українсько-німецьких зв’язків у ХVІІ–ХVІІІ ст.74 Досить цікава публікація Т.М. Черепніної та Д. Кашиної75, в якій висвіт- люються методи, якими користувалися професори КМА з метою заохочування студентів до науки. Необхідно звернути увагу також на спеціальне дослідження М.І. Сенченка та Н.Е. Тер-Григорян-Дем’янюк76, в якому автори вперше зробили порівняльний аналіз найдавніших документів та свідчень з історії заснування та розвитку Києво-Братської школи. “История Киево-Братской школы”, як зазначали автори, є першою книгою задуманої багатотомної історії Києво-Могилянської академії і присвячена ранньому періоду історії Києво-Братської школи. Книга цілком побудована на документальних матеріалах, хоча деякі розділи представляють лише логічно вірогідну картину дійсності, складену по аналогії з загальноприйнятими положеннями. В їх до- слідженні вивчаються періоди ректорства Іоана Борецького та Ме- летія Смотрицького, а також, що досить цікаво, зроблена спроба перегляду встановленої наукою дати заснування КМА, запропоно- 272 вана гіпотеза, що КМА отримала статус Академії в 1658 р. за Га- дяцькою угодою, а не в 1701 р. Упродовж 1994–1999 рр. дослідницею Л.М. Алексієвець було опубліковано ряд статей і досліджень, де були висвітлені історичні передумови виникнення та розвитку КМА як інституції, що за- лишила глибокий слід у формуванні української держави як в ас- пектах внутріполітичних, так і зовнішньополітичних, розглянуто участь києво-могилянців у відродженні української держави, про- стежені їхні зв’язки з козацтвом, гетьманською державою, розкриті характер і значення КМА у єднанні українських земель, її місце в європейській історії77. Необхідно зазначити, що авторка, одна з не- багатьох після М.І. Петрова та Ф.І. Титова, де-візу працювала з архівними та рукописними документами і матеріалами, змістовно проаналізувала склад та зміст документів, що зберігаються у ЦДІАК України та ІР НБУВ, у контексті вивчення значення КМА у сус- пільно-політичному житті України, залучила значну кількість нових, невідомих раніше документів до наукового обігу. Філософські дослідження продовжені в монографії І. Захари78, в якій вивчається становлення та утвердження професійної філо- софії в Україні, проведено порівняльний аналіз рівня викладання філософії у духовно-академічних навчальних закладах Західної Європи та КМА; в роботі чи не вперше робиться спроба показати роль західноєвропейської схоластики у становленні академічної філософії взагалі і в Україні зокрема79. У 2000 р. було видано книгу “Київ в історії філософії України”80, в якій автори Я.М. Стратій, А.Г. Тихолаз, М.Л. Ткачук проаналізували становлення й розвиток філософії в Києві, починаючи від зародження її у складі культури стародавнього Києва. Спеціальний розділ присвя- чений історії викладання філософських курсів у КМА, в якому ана- лізується стан викладання філософських курсів в Академії, а також філософські концепції, яких дотримувалися професори Академії. Нині дослідницею З.І. Хижняк було видано книгу “Ректори Києво-Могилянської академії. 1615–1817 рр.”81, в якій зібрано та представлено автентичну інформацію про життєвий шлях та діяль- ність ректорів КМА. Колективом науковців та викладачів НаУКМА було підготовлено і видано фундаментальне видання енциклопе- дичного характеру, присвячене біографіям спудеїв, викладачів та покровителів КМА. Приділяють увагу історії КМА і сучасні молоді дослідники, такі 273 як М.В. Симчич82, М.В. Яременко83, О.Ф. Задорожна84 та ін. У своїх статтях дослідники аналізують підходи до дослідження філо- софських курсів професорів КМА XVII–XVIII ст., реконструюють та пояснюють матеріальне оточення одного з представників духо- венства середини XVIII ст. – ректора КМА, висвітлюють повсяк- денне життя студентів КМА. Досліджуючи наявну літературу, яка тією чи іншою мірою торкалася питань історії становлення, розвитку та діяльності КМА, в свою чергу, необхідно зазначити, що питання, пов’язані з КМА, вивчали також багато зарубіжних дослідників. Серед них, насамперед, відзначимо американських учених І. Шев- ченка85 та О. Пріцака86. В передмові до своєї роботи, присвяченої КМА в історії України, О. Пріцак відзначає, що “наукова інтелекту- альна Україна, якими б не були її досягнення, поразки і недоліки, започатковується творінням Петра Могили – Києво-Могилянською академією”87. На думку ж І. Шевченка, КМА забезпечила “загальне підвищення рівня інтелектуального й духовного життя, прилучен- ня руських юнаків до понять західної культури й у такий спосіб створення еліти з власною культурною самосвідомістю”88. Наприкінці слід зазначити, що в межах однієї публікації про- вести аналіз усього наявного масиву літератури з історії КМА не- можливо, тому були представлені роботи, які, на наш погляд, репре- зентують певні напрями вивчення КМА. 1 Болховитинов Е. Описание Киево-Софийского собора.– К., 1825.– 111 с. 2 Булгаков М. История Киевской Академии.– СПб., 1843.– 226 с. 3 Алексієвець Л.М. Києво-Могилянська академія у суспільному житті України і зарубіжних країн (ХVІІ–ХVІІІ ст.).– Тернопіль, 1999.– С. 15. 4 Аскоченский В. Киев с древнейшим его училищем Академиею : В 2 ч.– К., 1856. 5 Алексієвець Л.М. Києво-Могилянська академія у суспільному житті України і зарубіжних країн (ХVІІ–ХVІІІ ст.).– Тернопіль, 1999.– С. 16. 6 Линчевский М. Педагогия древних братских школ и преимуществен- но древней Киевской академии // Тр. Киев. духовной акад.– 1870.– № 7.– С. 104–154; № 8. – С. 437–500; № 9.– С. 535–588. 7 Фундуклей И. Обозрение Киева в отношении к древностям.– К., 1847.– 111 с. 8 Закревский Н. Летопись и описание города Киева. Ч. 1 // Чтения в Императ. о-ве истории и древностей российских. – 1858.– Кн. 2.– № 4/6.– С. І–ІV, 1–256. 274 9 Каманин И. Еще о древности братства и школы в Киеве.– К., 1895.– 20 с. 10 Максимович М.А. Записки о первых временах Киевского Богояв- ленского Братства.– К., 1865.– 45 с.; Он же. О Лаврской Могилянской школе // Собр. соч.– К., 1865.– Т. 2. 11 Дзюба Е. Просвещение на Украине и его роль в укреплении связей украинского народа с русским и белорусским: вт. пол. ХVІ – перв. пол. ХVІІ в.– К., 1987. – С. 4. 12 Мухин Н.Ф. Киево-Братский училищный монастырь: Ист. очерк.– К., 1893.– 407 с. 13 Малышевский И. Историческая записка о состоянии Академии в минувшее пятидесятилетие // Тр. Киев. духовной акад.– 1869.– № 11/12.– С. 64–138. 14 Болховитинов Е. Описание Киево-Софийского собора.– К., 1825.– С. 209. 15 Вишневский Д. Киевская академия в первой половине ХVІІІ сто- летия.– К., 1903.– С. 5. 16 Голубев С. Древние и новые сказания о начале Киевской Акаде- мии.– К., 1885. – 35 с.; Он же. История Киевской духовной академии.– К., 1886.– Вып. 1: До-Могилянский.– 352 с.; Он же. Киевская Академия в конце ХVІІ и начале ХVІІІ ст.– К., 1901.– 101 с. 17 Голубев С.Т. Киевский митрополит Петр Могила и его сподвиж- ники : В 2 т. – К., 1883–1898.– Т.1.– 559 с.; Т. 2.– 498 с.; Он же. Киево-Мо- гилянская коллегия при жизни своего фундатора, Киевского митрополита Петра Могилы.– К., 1890.– 23 с. 18 Алексієвець Л.М. Києво-Могилянська академія у суспільному житті України і зарубіжних країн (ХVІІ–ХVІІІ ст.).– Тернопіль, 1999.– С. 18. 19 Вишневский Д. Киевская Академия в первой половине ХVІІІ сто- летия (новые данные, относящиеся к истории этой Академии за указан- ное время).– К., 1903.– 371 с.; Он же. Общее направление образования в Киевской Академии в первой половине ХVІІІ столетия // Киев. стари- на.– 1904.– № 2.– С. 169–178. 20 Серебренников В. Киевская академия с половины ХVІІІ века до преобразования ее в 1819 году.– К., 1897. 21 Вишневский Д. Киевская акдемия в первой половине ХVІІІ сто- летия.– К., 1903.– С. 6. 22 Голубев С.Т. Отзыв о сочинении г. Вишневского: Киевская Академия в первой половине ХVІІІ века // Тр. Киев. духовной акад.– 1900.– № 11. 23 Там же.– С. 35. 24 Там же. 25 К приближающемуся трехсотлетнему юбилею Киевской духовной академии // Тр. Киев. духовной акад.– 1901.– № 11.– С. І–ХІІІ. 26 Харлампович К.В. Западнорусские православные школы ХVІ и начала ХVІІ века, отношение их к инославным.– Казань, 1898.– 523 с.; Он 275 же. Острожская православная школа : Ист.-крит. очерк.– К., 1897; Он же. Борьба школьных влияний в допетровской Руси.– К., 1902; Он же. Мало- росийское влияние на великорусскую церковную жизнь.– Казань, 1914.– Т. 1. 27 Петров Н.И. Значение Киевской академии в развитии духовных школ в России с учреждения Св. Синода в 1721 г. и до половины ХVІІІ ве- ка.– К., 1904.– 110 с. 28 Петров Н.И. Киевская академия во второй половине ХVІІІ века.– К., 1895.– 171 с.; Он же. Киевская академия в гетманство Кирилла Разу- мовского (1762–1796).– К., 1905.– 43 с.; Он же. Киевская академия в цар- ствование имп. Екатерины (1762–1796).– К., 1906.– 121 с. 29 Петров Н.И. Воспитанники Киевской академии из сербов с начала Синодального периода и до царствования Екатерины (1721–1762). – СПб., 1905.– 16 с. 30 Тітов Хв. Стара вища освіта в Київській Україні ХVІ–поч. ХІХ в.– К., 1924.– 433 с.– (Зб. Іст.-філол. відділу / ВУАН; Т. 20); Он же. К вопросу о значении Киевской академии для православия и русской народности в ХVІІ–ХVІІІ в.– К., 1904.– 74 с.; Он же. Киевская академия в эпоху ре- форм (1796–1918 гг.).– К., 1910–1915.– Вып. 1–5.– 467 с.; Он же. К истории Киевской духовной академии в ХVІІ–ХVІІІ вв. // Тр. Киев. духовной акад.– 1911.– № 1.– С. 63–80; № 2.– С. 196–233; № 6.– С. 229–256; № 12.– С. 640– 679; № 10.– С. 219–245; № 12.– С. 588–620. 31 Алексієвець Л.М. Києво-Могилянська академія у суспільному житті України і зарубіжних країн (ХVІІ–ХVІІІ ст.).– Тернопіль, 1999.– С. 18. 32 Сумцов Н.Ф. Характеристика южно-русской литературы ХVІІ в.– К., 1885.– 18 с.; Он же. Иоанникий Галятовский.– К., 1884.– 83 с. 33 Пекарский П. Представители киевской учености в половине ХVІІ сто- летия: Ист.-лит. очерк // Отечественные зап.– 1862.– Т. 140, № 2.– С. 552– 594; Т. 141, № 3.– С. 196–228; № 4.– С. 367–391. 34 Эйнгорн В. Очерки из истории Малоросии в ХVІІ в. І. Сношения мало- росийского духовенства с московским правительством в царствование Алексея Михайловича.– М., 1899.– 1104 с. 35 Оглоблин Н.Н. Посылка в Киев за книгами, учителями, “студентами”, “спеваками” и проч. 1702 г. // Чтения в Императ. о-ве истории и древ- ностей российских.– 1904.– № 1.– С. 15–16. 36 Алексієвець Л.М. Києво-Могилянська академія у суспільному житті України і зарубіжних країн (ХVІІ–ХVІІІ ст.).– Тернопіль, 1999.– С. 18. 37 Савич А. Нариси з історії культурних рухів на Вкраїні та Білорусії у ХІV–ХVІІІ ст.– К., 1929.– 224 с. 38 Освітні мандрівнки вихованців Київської академії за кордон у ХVІІІ ст. // Київські збірники історії й археології, побуту й мистецтва.– К., 1930.– Зб. 1. – С. 286–294. 39 Марченко М.І. Історія української культури. З найдавніших часів до середини ХVІІ ст.– К., 1961.– 286 с. 276 40 Шевченко Ф.П. Роль Києва в міжслов’янських культурних зв’язках у ХVІІ–ХVІІІ ст.– К., 1963.– 44 с.; Закарпатці – студенти Київської ака- демії ХVІІІ ст. // Укр. іст. журн.– 1965.– № 6. С. 95–98. 41 Штранге М.М. Демократическая интеллигенция России в ХVІІІ ве- ке. – М., 1965.– 306 с. 42 Ісаєвич Я.Д. Братства та їх роль в розвитку української культури ХVІ–ХVІІІ ст. –К., 1966.– 250 с. 43 Штернберг Я.І. Студенти і вихованці Київської академії в Угор- щині у ХVІІІ ст. // Укр. іст. журн.– 1965.– № 4.– С. 102–107. 44 Литвинов В.Д. Зв’язки ранніх українських і німецьких просвітників на початку ХVІІІ ст. // Філос. думка.– 1970. – № 4.– С. 107–116; Він же. До питання про гуманістичну спрямованість риторичних курсів профе- сорів КМА // Роль Києво-Могилянської академії в культурному єднанні слов’янських народів: Зб. наук. пр.– К., 1988.– С. 37–41. 45 Митюров Б.Н. Развитие педагогической мысли на Украине в ХVІ– ХVІІ вв.– К., 1968.– 210 с.; Он же. Развитие школы в педагогической мыс- ли на Украине и Белоруссии (ХVІ–ХVІІ вв.) : Дис. ... д-ра пед. наук. – Л., 1970; Він же. Вища освіта // Розвиток народної освіти і пед. думки на Україні (10–20 ст.): Нариси.– К. 1991.– С. 89–98. 46 Дзюба Е. Просвещение на Украине и его роль в укреплении связей украинского народа с русским и белорусским: Вт. пол. ХVІ – перв. пол. ХVІІ в.– К., 1987. – 130 с.; Вона ж. Культурні взаємини між українськими і білоруськими містами кінця ХVІ – початку ХVІІ ст. // Вітч. історія. – К., 1985. – Вип. 11.– С. 70–75. 47 Дзюба Е. Переводческая деятельность воспитанников Киевкой ака- демии (ХVІІІ в.) // Культурные и общественные связи Украины со стра- нами Европы: Сб. науч. тр.– К., 1990.– С. 53. 48 Звонарева Л.У. Влияние педагогической системы Киево-Могилян- ского коллегиума на формирование Симеона Полоцкого-преподавателя // Роль Києво-Могилянської академії в культурному єднанні слов’янських народів : Зб. наук. пр.– К., 1988.– С. 102–108. 49 Ничик В.М. Из истории отечественной философии конца ХVIІ– на- чала ХVІІ ст.– К., 1978.– 298 с. 50 Кашуба М.В. Розвиток прогресивної філософської думки російського, українського, білоруського народів у ХVІІ–ХVІІІ ст. – К., 1978.– 167 с. 51 Захара И.С. Борьба идей в философской мысли на Украине на рубеже ХVІІ–ХVІІІ вв. (Стефан Яворский).– К., 1982.– 160 с. 52 Захара І.С. Курс психології Стефана Яворського // Від Вишен- ського до Сковороди : Зб. – К., 1972.– С. 88–96. 53 Захара И.С. Киево-Могилянская академия и польская культура к. ХVІІ – н. ХVІІІ в. // Исторические традиции философской культуры народов СССР и современность: Сб. науч. тр.– К., 1984.– С. 225–233. 54 Стратий Я.М., Литвинов В.Д., Андрушко В.О. Описание курсов фи- 277 лософии и риторики профессоров Киево-Могилянской академии.– К., 1982.– 348 с. 55 Микитась В.Л. Давньоукраїнські студенти і професори.– К., 1994.– С. 7. 56 Сивокінь Г.М. Давні українські поетики.– К. ; Х., 1960.– 107 с. 57 Білодід І.К. Києво-Могилянська академія в історії східнослов’ян- ських літературних мов.– К., 1979.– 200 с. 58 Иваньо И. Очерк развития исторической мысли Украины.– М., 1981.– 422 с. 59 Моисеева Г.Н. Роль КМА в развитии восточнославянской литера- туры // Роль Києво-Могилянської академії в культурному єднанні слов’ян- ських народів : Зб. наук. пр.– К., 1988.– С. 151–156. 60 Білодід І.К. Києво-Могилянська академія в історії східнослов’янських літературних мов.– К., 1979.– С. 74. 61 Хижняк З.І. Києво-Могилянська академія.– К., 1970.– 173 с. 62 Роль Києво-Могилянської акaдемії в культурному єднанні слов’ян- ських народів : Зб. наук. пр.– К., 1988.– 184 с. 63 Шевченко Ф.П. Роль КМА в культурных связях с балканскими странами // Роль Києво-Могилянської акaдемії в культурному єднанні слов’янських народів : Зб. наук. пр.– К., 1988.– С. 19–25; Він же. Роль Києва в міжслов’янських зв’язках у ХVІІ–ХVІІІ ст.–К., 1963. 64 Апанович О. Федір Павлович Шевченко. Спогади та історіографіч- ний аналіз.– К., 2000.– С. 43. 65 Кагамлик С.Р. Роль Київської академії в зміцненні культурно-освітніх зв’язків українських земель у ХVІІІ ст. // Укр. іст. журн.– 1991.– № 3.– С. 55–62. 66 Микитась В.Л. Давньоукраїнські студенти і професори. – К., 1994.– 288 с. 67 Горбенко Є.В. Києво-Могилянськa академія : Архітектур. нарис.– К., 1995.– 60 с. 68 Києво-Могилянська академія: Історія та Відродження : Бібліогр. покажч. до 380-річчя заснування. – К., 1995. – 42 с. 69 Києво-Могилянська академія в історії України : Тези доп. студент. конф.– К., 1995.– 57 с. 70 Шевчук М.В. Києво-Могилянська академія і український літератур- ний процес ХVІІІ ст. : Автореф. дис. ... канд. філол. наук.– К., 1993. 71 Торбаков І.Б. Києво-Могилянська академія і російське просвітництво (літературно-видавнича діяльність вихованців Києво-Могилянської академії в Петербурзі та Москві в другій половині ХVІІІ ст.) : Автореф. дис. ... канд. іст. наук.– К., 1997.– 22 с. 72 Хижняк З.І. Києво-Могилянська академія. Правовий статус (1615– 1819 рр.) // Наук. зап. НаУКМА. – К., 1998.– Т. 3.– С. 97–106. 73 Нічик В. Симон Тодорський і гебраїстика в Києво-Могилянській академії.– К., 2002.– 51 с., 32 вкл. 278 74 Нічик В.М., Хижняк З.І. Києво-Могилянська академія та українсько- німецькі зв’язки // Наук. зап. НаУКМА. – К., 2000. – Т. 18.– С. 12–29. 75 Черепніна Т.М., Кашіна Д. Особливості методів активізації навчання в Києво-Могилянській академії // Там само.– С. 30–35. 76 Сенченко Н.И., Тер-Григорян-Демьянюк Н.Э. Киево-Могилянская академия. История Киево-Братской школы.– К., 1998.– 175 с. 77 Алексієвець Л.М. Києво-Могилянська академія і формування україн- ської державності // Розбудова держави: духовність, екологія, бізнес : Зб. матеріалів І Всеукр. студ. наук. конф. Фонду Т. Шевченка.– К., 1994.– С. 34– 37; Вона ж. Києво-Могилянська академія в історії України і зарубіжних слов’янських країн. До 380-річчя академії. – Тернопіль, 1995.– 56 с.; Вона ж. Києво-Могилянська академія і слов’янський світ // Розбудова держави: духовність, екологія, бізнес : Зб. матеріалів Загальноукр. студ. наук. конф. – К., 1996.– С. 148–151; Вона ж Києво-Могилянська академія у суспільному житті України (ХVІІ–ХVІІІ ст.)– Тернопіль, 1997.– 160 с.; Вона ж. Києво- Могилянська академія і європейський світ.– Тернопіль, 1999.– 68 с. 78 Захара І. Академічна філософія України ХVІІ – І пол. ХVІІІ ст.– Л., 2000.– 239 с. 79 Там само.– С. 7. 80 Київ в історії філософії України / В.С. Горський, Я.М. Стратій, А.Г. Ти- холаз, М.Л. Ткачук.– К., 2000.– 264 с. 81 Хижняк З.І. Ректори Києво-Могилянської академії, 1615–1817 рр.– К., 2002.– 192 с. 82 Симчич М.В. До питання про “авторскість” філософських курсів XVII – XVIII ст. // Наук. зап. НАУКМа.– К., 2004.– Т. 35 – С. 15–19. 83 Яременко М.В. “Матеріальний світ” ректора академії середини XVIII ст. // Там само. – С. 20–32. 84 Задорожна О.Ф. Етапи будівництва “Великої бурси” та побутові умови проживання в ній студентів// Там само. – С. 33–44. 85 Shevchenko І. Тhе Many Worlds of Peter Mohyla. Harvard Ukrainian Studies.– Тhе Kiev Mohyla Academy.– Cambridge, 1984.– P. 39 86 Pritsac О. The Kiev Моhylа Аcаdemy in ukrainian history // Harvard Ukrainian Studies. – Cambridge, 1984.– Vol. 8, № 1/2. 87 Ibid.– P. 7. 88 Shevchenko І. Тhе Many Worlds of Peter Mohyla. Harvard Ukrainian Studies.– Тhе Kiev Mohyla Academy.– Cambridge, 1984.– Р. 39. Summary The publication presents the analysis of the historiographical literature on the issue of the KMA studies. Two typological areas of historiography – historiographical studies of the KMA activities and cameral-archaeographical description of the documental heritage of the KMA. Key words: the Kyiv Mohyla Academy, the Kyiv Brethren monastery, historiographical analysis, manuscript legаcy.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-48707
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2222-4203
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T16:05:52Z
publishDate	2009
publisher	Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України
record_format	dspace
spelling	Міцан, Т.В. 2013-09-01T05:11:29Z 2013-09-01T05:11:29Z 2009 Києво-Могилянська академія в історіографічних дослідженнях її діяльності / Т.В. Міцан // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2009. — Вип. 13. — С. 261-278. — Бібліогр.: 88 назв. — укр. 2222-4203 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48707 371.214 (477) У публікації представлений аналіз історіографічної літератури з питання дослідження КМА. Визначено два типологічні напрями історіографії – історіографічні дослідження діяльності КМА та камерально-археографічне описання документальної спадщини КМА. The publication presents the analysis of the historiographical literature on the issue of the KMA studies. Two typological areas of historiography – historiographical studies of the KMA activities and cameral-archaeographical description of the documental heritage of the KMA. uk Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України Рукописна та книжкова спадщина України Дослідження в галузі спеціальних історичних дисциплін Києво-Могилянська академія в історіографічних дослідженнях її діяльності Article published earlier
spellingShingle	Києво-Могилянська академія в історіографічних дослідженнях її діяльності Міцан, Т.В. Дослідження в галузі спеціальних історичних дисциплін
title	Києво-Могилянська академія в історіографічних дослідженнях її діяльності
title_full	Києво-Могилянська академія в історіографічних дослідженнях її діяльності
title_fullStr	Києво-Могилянська академія в історіографічних дослідженнях її діяльності
title_full_unstemmed	Києво-Могилянська академія в історіографічних дослідженнях її діяльності
title_short	Києво-Могилянська академія в історіографічних дослідженнях її діяльності
title_sort	києво-могилянська академія в історіографічних дослідженнях її діяльності
topic	Дослідження в галузі спеціальних історичних дисциплін
topic_facet	Дослідження в галузі спеціальних історичних дисциплін
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48707
work_keys_str_mv	AT mícantv kiêvomogilânsʹkaakademíâvístoríografíčnihdoslídžennâhíídíâlʹností

Києво-Могилянська академія в історіографічних дослідженнях її діяльності

Institution

Ähnliche Einträge