Листування Ф.П. Матушевського з М.С. Грушевським (1896–1911) як історичне джерело
Здійснено джерелознавчий аналіз комплексу листів Ф.П. Матушевського до М.С. Грушевського. Визначено інформаційну цінність та значення цих кореспонденцій. The source analysis was executed for a complex of letters of F.P. Matushevskyi to M.S. Grushevskyi is carried out in article. Significance and inf...
Saved in:
| Published in: | Рукописна та книжкова спадщина України |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48716 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Листування Ф.П. Матушевського з М.С. Грушевським (1896–1911) як історичне джерело / С.О. Якобчук // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2009. — Вип. 13. — С. 368-381. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859779002474954752 |
|---|---|
| author | Якобчук, С.О. |
| author_facet | Якобчук, С.О. |
| citation_txt | Листування Ф.П. Матушевського з М.С. Грушевським (1896–1911) як історичне джерело / С.О. Якобчук // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2009. — Вип. 13. — С. 368-381. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Рукописна та книжкова спадщина України |
| description | Здійснено джерелознавчий аналіз комплексу листів Ф.П. Матушевського до М.С. Грушевського. Визначено інформаційну цінність та значення цих кореспонденцій.
The source analysis was executed for a complex of letters of F.P. Matushevskyi to M.S. Grushevskyi is carried out in article. Significance and information value of these correspondence was determined.
|
| first_indexed | 2025-12-02T09:16:40Z |
| format | Article |
| fulltext |
368 ПУБЛІКАЦІЇ ДОКУМЕНТІВ
УДК 930.2:394.92”1896/1911”
С. О. Якобчук
Інститут української археографії
та джерелознавства ім. М. С. Грушевського
ЛИСТУВАННЯ Ф. П. МАТУШЕВСЬКОГО
З М. С. ГРУШЕВСЬКИМ (1896–1911 РР.)
ЯК ІСТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛО
Здійснено джерелознавчий аналіз комплексу листів Ф.П. Матушев-
ського до М.С. Грушевського. Визначено інформаційну цінність та зна-
чення цих кореспонденцій.
Ключові слова: епістолярій, М.Ф. Матушевський, М.С. Грушевський,
українська преса.
Федір Павлович Матушевський (1869–1919) – видатний україн-
ський громадський діяч, письменник, публіцист, один із засновни-
ків і активних учасників київського видавництва “Вік”, редактор
першої в Східній Україні щоденної газети “Громадська Думка”,
співробітник багатьох періодичних видань кінця ХІХ – початку
ХХ століття. Все своє життя ця людина присвятила справі відрод-
ження нашої національної культури, громадсько-політичного життя
та державності України.
Публікацій, які б пролили світло на його особистість та творчу
спадщину, на сьогоднішній день небагато, хоча при цьому не мож-
на назвати це ім’я мало відомим для української історичної науки.
У вітчизняних та зарубіжних довідкових виданнях1 (хоча й не по-
збавлених помилок) знаходимо короткі повідомлення біографічного
характеру та перелік найвідоміших праць діяча. Найбільш зміс-
товні статті, написані на архівних джерелах і мемуарах синів та
сучасників Ф.П. Матушевського, були представлені І. Світом2 та
О. Руденко3, а В. Даниленко присвятив публікацію долі усіх пред-
ставників родини Матушевських4 .
Ф.П. Матушевський залишив по собі значну творчу та епісто-
лярну спадщину. Комплекс кореспонденцій цього діяча налічує
© С. О. Якобчук, 2009
369
близько 300 од. Це здебільшого листи, написані особисто Матушев-
ським, а зворотних вдалося виявити мало. На сьогодні його листу-
вання залишається недостатньо дослідженим: лише В. Швидкий у
додатку до своєї грунтовної монографії, присвяченої О. Лотоцькому,
опублікував 43 його листи до Ф. Матушевського5. Епістолярій
Ф.П. Матушевського до Є.Х. Чикаленка з фондів Інституту руко-
пису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського та-
кож знаходимо у джерельному комплексі дисертаційного дослід-
ження І.М. Старовойтенко6.
Серед адресатів публіциста були відомі особистості його часу:
О. Кониський, М. Грушевський, Б. Грінченко, С. Єфремов, В. До-
маницький, П. Стебницький, В. Гнатюк, Г. Хоткевич, О. Кобилян-
ська та ін.
Листи до видатного українського історика та громадсько-полі-
тичного діяча М.С. Грушевського є досить вагомими в докумен-
тальній спадщині Ф.П. Матушевського. В нашій статті ми ставимо
за мету здійснити аналіз та визначити інформативну вартість даних
кореспонденцій. Вони є досить цікавими за своїм змістом і дають
можливість простежити не тільки те, як складалися відносини між
дописувачами, але й розкрити деякі особливості громадсько-полі-
тичного та культурного життя України на початку ХХ століття.
Деякі з вказаних листів вже використовувались як джерельна база
для наукових публікацій7, але окремо як історичне джерело не
розглядались. У цьому полягає актуальність нашого дослідження.
На сьогоднішній день виявлено 30 листів (обсягом від 1 до 7 арку-
шів) редактора “Громадської Думки”, адресованих М.С. Грушев-
ському. Вони зберігаються у фонді № 1235 (“Грушевські – історики,
лінгвісти”) Центрального державного історичного архіву України
в місті Києві (ЦДІАК). Це листи, написані на аркушах з зошита,
листівки, записки, візитні картки. Стан документів задовільний: вони
перезняті на мікрофільми (справа № 634, опис І фонду 1235).
Хронологічно листування охоплює період від 1896 до 1911 року.
При цьому слід зазначити, що між кореспонденціями наявні значні
розриви. Так 7 листів, візитна картка і записка датовані кінцем
ХІХ століття, потім відразу знаходимо листи, написані протягом
1905–1908 років (18 одиниць) та 1911 року (1 листівка). Дві оди-
ниці: візитка і записка – без дати.
Тон листів досить щирий і доброзичливий. З їх змісту видно що
М. Грушевський був для Федора Павловича надзвичайно автори-
370
тетною людиною, старшим досвідченим колегою, до якого можна
звернутися за порадою. У привітанні кожного листа засвідчено ве-
лику повагу до адресата. “Високоповажаний Михайле Сергієвичу”,
“Високошановний Михайле Сергієвичу”, “Шановний Михайле
Сергієвичу”, – так розпочинає свої послання Ф. Матушевський.
У комплексі виявлених кореспонденцій міститься багато цінної
інформації, зокрема деталі, які можна використати для уточнення
фактів біографії їх автора. Так, у листі від 24 грудня 1897 року він
пише про намір у 1898 році вступити до університету: “Думав, що буду
в університеті, та не пустили мене. Думка така, щоб на той рік вда-
ритця до Дерпта”8. У наступних посланнях Федір Павлович підтверд-
жує здійснення свого бажання, тому можна з упевненістю говорити,
що восени 1898 року він став студентом Дерптського університету: “…
З осені я в тутешньому університеті на правничім факультеті”9.
Крім того, маємо інформацію про точну адресу Ф.П. Матушевського
під час перших років навчання: “Адреса моя: Г. Юрьевъ Лифлянд[ская]
губ[ернія] Техельферская ул[ица] № 18”10.
З інших листів, датованих кінцем ХІХ століття, дізнаємося
про студентські заворушення 1899 року у Дерпті і закриття нав-
чального закладу на невизначений термін: “Університет наш як і
инчі зачинено 24 лютого, а коли відчинять Бог їх відає”11. Окрім
того, доходимо висновку, що в цей час Ф. Матушевський починає
співробітництво з періодичними виданнями, зокрема “Записками
Наукового Товариства ім. Т.Г. Шевченка” та “Літературно-Науковим
Вісником”, складаючи для них хроніку та бібліографію: “На перший
раз надсилаю “хроніку”. ... розпочав реферувати деякі статі в “Вест-
нику Права”, “Журналі Министерства Освіти”, щоб згодом надіслати
до “Наукових записок” ... . Якщо моя “хроніка” придасться то я по-
спроможі буду надавать і далі”12 .
Чи не найбільшу інформаційну цінність мають листи, датовані
1905–1907 роками, оскільки дозволяють з’ясувати деякі моменти
творчого шляху автора, а також розкрити особливості громадсько-
політичного життя Києва та України на початку ХХ століття. Окремо
слід виділити інформацію стосовно розвитку національної преси.
Протягом 1905–1906 років основним предметом обговорення
дописувачів є проблеми організації видання щоденної української
газети “Громадське Слово”, замість якої вийде у світ “Громадська
Думка”. В одному з листів визначається спрямування майбутнього
часопису: “… знаю тілько, що орган мусить бути безпартійним… .
Заява “в Главное управленіе” послана”13 Також дізнаємося імена
371
представників редакційного комітету та людей, які спонсорувати-
муть видання: “Троє людей дали свої вкладки: Василь Федорович
[Симиренко] 15 т.р. Володимир Миколаевич [Леонтович] 5 т.р. та
Євген Харлампович [Чикаленко] 10 т.р. … В склад редакціі входи-
тимуть окрім поїменованих ще ось хто: Сергій [Єфремов], Грін-
ченки обое, [Володимир] Дурдуковський, [В.] Козловський* Ле-
вицький Модест, [Василь] Доманицький (коли могтиме перебу-
вати в Київі)”14. Цінною є інформація про умови підготовки газети,
зокрема, про надзвичайні труднощі, які доводилося при цьому
долати. Це й пошук друкарні, і оформлення дозволу, і дискусії щодо
спрямування та характеру видання. У листі від 4 листопада 1905
року містяться відомості про плановану дату виходу першого
числа “Громадського Слова”, яке, на жаль, “не побачило світа”15. Зі
змісту цієї ж кореспонденції можемо отримати інформацію про
час і рішення перших редакційних зборів: “В середу було наше
зібраннє, на якому я подав думку їхати кільком людям до
Петербургу, щоб видавати тим часом газету там, бо петербурські
друкарні друкують все і не зважають ні на які цензури, ні на які
“Главныя Управленія”. Пропозицію мою принято … “.
Поряд з цим дізнаємося про умови і особливості політичного
життя в Петербурзі та Києві, які створювали перешкоди для ви-
дання газети: “… в четвер ранком прийшли депеші й принесли звістку
про новий страйк загальний у Петербурзі й скрізь. По людям якось
знати, що всі страшенно втомлені боротьбою. Скрізь навкруги панує
тяжкий настрій зневіря й розтіч. В самому Київі все зараз неначе
завмерло й принишкло, приголомшене страшними подіями остан-
ніх днів”16. Далі знаходимо характеристику психологічної атмосфери
в середовищі людей, які стояли біля витоків української щоденної
газети: “… всі ми змучені, знервовані, люті і … почали навіть між собою
сваритися. І до сього часу справа з’ виданнєм дневника не тілько а ні
на крок не посунулася наперед, а навпаки навіть заплуталася…”17.
Крім того, важливою є інформація про вирішення однієї з го-
ловних проблем видавців – для якої суспільної групи має призна-
чатися щоденна газета “чи для інтелігенції чи для народу”18. Також
даний лист містить відомості, що дозволяють визначити точну дату
виходу першого числа української газети “Хлібороб” у місті Лубни
на Полтавщині – 12 листопада 1905 року19.
Яскраві деталі громадського і політичного життя, опис умов, в
яких небайдужі українські патріоти готували до друку “Громад-
ське Слово”, виявляємо на наступних сторінках. Страйкові завору-
372
шення, виступи військових, запровадження стану воєнної облоги в
Києві – усе це, як констатує Ф. Матушевський, мало своїм на-
слідком те, що “пекуча справа” (випуск газети) все частіше відкла-
далася. У листі від 1 грудня 1905 року міститься інформація про
відміну поїздки до Петербурга, щоб видавати україномовний
щоденник безпосередньо у столиці імперії, і про рішення редак-
ційного комітету, спричинені звісткою про появу нових законів
стосовно преси. Повідомляється, що українська щоденна газета
видаватиметься у Києві і передбачатиметься для народу, а для
інтелігенції буде друкуватися журнал “Нове життя”20. Також тут
знаходимо переконливе пояснення неможливості перенесення зі
Львова до Києва у 1905 році “Літературно-Наукового Вістника” і
широку характеристику діяльності громадських діячів, які, незва-
жаючи на труднощі, намагалися прискорити випуск газети, та ста-
новища в місті на даний момент21.
З листа від 6 січня 1906 року можемо отримати інформацію, що
у Києві уже виходить газета “Громадська Думка”, оскільки “Гро-
мадське Слово” не дозволив видавати Київський губернатор. З огляду
на дату робимо висновок, що до цього часу з’явилося 6 номерів,
але даний процес відбувається у дуже складних умовах. “Зараз по
3-ій годині ночи, а я сижу та заготовляю матеріял до слідуючого числа
газети. Скрутно так, що най йому. Видавати щоденник при наших
умовах, – то каторжна робота”, – писав Ф.П. Матушевський. І треба
відмітити, що він особисто поки що незадоволений часописом22.
Крім того, маємо відомості про арешт наприкінці 1905 року “най-
головнішого робітника” газети Сергія Єфремова, а також про те,
що Ф. Матушевський віддає багато сил роботі, виконуючи фактично
обов’язки редактора газети: “… мій редакційний портфель …. як
фараонова корова худий і писати сам маю дуже мало змоги, бо
роблю сам мало не всю “чорну” роботу; в редакції зараз робітників
і мало і мало що можуть самостійно робити: не звикли, мову погано
знають, техніка невідома”.
У листах та листівках, датованих 1906–1907 роками міститься
цінна інформація для характеристики творчої діяльності Ф.П. Ма-
тушевського, зокрема його співробітництва із журналами “Нова
Громада” та “Літературно-Науковий Вістник”. Для першого він пише
нариси з російського життя, а для другого – серію публікацій, при-
свячених характеристиці та оцінці подій громадського і політичного
життя України за поточний 1907 рік (вибори до Державної Думи,
373
діяльність у ній української громади та інше). Крім того, маємо відо-
мості, що він шукав для свого адресата періодичні видання політико-
правового спрямування “Самоуправленіе” та “Вестник Партіи На-
родной Свободы”23 .
У кількох кореспонденціях за 1908 рік є інформація про по-
дальшу співпрацю автора з “Літературно-Науковим Вістником”, де
він продовжує публікувати огляди українського життя24. У листі
від 10 серпня 1908 року містяться короткі відомості про В.М. До-
маницького. Сповіщається, що він хворіє, і Федір Павлович дуже
турбується за друга25.
Два останні листи, датовані даним роком, носять відтінок не-
узгодженості і певної напруги у відносинах респондентів. Тут зна-
ходимо інформацію про відмову Ф.П. Матушевського співпрацю-
вати з “Літературно-Науковим Вістником” і пояснення причин цього
кроку26. Можна зробити висновок, що Федір Павлович не погод-
жується з думками Михайла Сергійовича, висловленими у декількох
статтях, надрукованих у журналі за 1907 рік. Одна із цих публі-
кацій містила критику на замітку Сергія Єфремова у “Кіевских
Вестях”. “ … Ви не тілько помиляєтеся, а ще до того робите цілком
несправедливі і дуже образливі закиди людям цілком ними не за-
служені”, – пише Ф.П. Матушевський. До того ж у листі від 20 листо-
пада 1908 року знаходимо його відгук на працю М. Аркаса “Істо-
рія України”, яка була сильно розкритикована М. Грушевським27.
Поважаючи останнього як людину і як вченого, Ф. Матушевський
вказує йому, що його критика і дорікання не завжди бувають пра-
вильними і виваженими.
Останні з виявлених кореспонденцій – це листівка-привітання
з новим 1911 роком, надіслана з Сухумі, і візитна картка, надана
людині, яка їде до Галичини і прагне зустрічі з М. Грушевським.
Отже, слід відзначити значну інформативну вартість листів
Ф.П. Матушевського до М.С. Грушевського. Вони можуть бути
використані як джерело для уточнення деталей громадського і
політичного життя в Україні на початку ХХ століття. Вміщена в
них інформація є важливою для реконструкції подій, пов’язаних із
зародженням в межах Російської імперії української національної
преси, оскільки дуже детально висвітлено умови та процес підготовки
і видання першої щоденної газети “Громадська Думка”. Також можна
почерпнути деякі факти життєвого і творчого шляху дописувачів.
Репрезентований епістолярій збагатить собою комплекс джерел,
що може бути застосований для дослідження окремих проблем
374
новітньої історії України, зокрема громадсько-політичного життя
першого десятиріччя ХХ століття, історії національної преси, а
також з’ясування біографічних даних видатних діячів нашої історії
і держави.
Нижче ми подаємо чотири листи Ф.П. Матушевського до
М.С. Грушевського, у яких автор розповідає про організацію ви-
дання української щоденної газети “Громадська Думка”.
Листи друкуються за автографами, мовою оригіналу. У квадрат-
них дужках розкриваються авторські скорочення та непрописані в
тексті імена та прізвища. Збережено мовностилістичні особливості
документів. У примітках в кінці кожного з них друкується легенда
(місце знаходження) та вказуються особливості. Зроблено наступні
правки орфографії тексту: в російських словах літеру ∆ замінено
на е, а буквосполучення іе – на ие; у деяких українських словах лі-
тери и та ї замінено на і, літеру і – на ї, а замість літери ь вжито
апостроф; російські и та э замінено українським відповідником;
деякі слова (такі як: “досього”, “як що”, “де-хто” та ін.) виправлено
відповідно до норм сучасного правопису.
З паперів Ф. П. Матушевського
№ 1
Боярка
1/ХІ [1]905
Дорогий Михайле Сергієвичу!
Вчора я був у Київі довідався, що Вам послано листа у якому
Сергій [Єфремов] сповіщає Вас про часопис і подає інформації
різньої. Але здається, що він не написав Вам про те, на якій під-
ставі матеріальній стоятиме наша будуща часопись. Троє людей дали
свої вкладки: Василь Федорович [Симиренко] 15 т.р. Володимир
Миколаевич [Леонтович] 5 т.р. та Євген Харлампович [Чикаленко]
10 т.р. Ваш пайок, коли Ви захочете увійти до компанії прийнято
буде з радістю.
В склад редакції входитимуть окрім поіменованих ще ось хто:
Сергій [Єфремов], Грінченки обоє, [Володимир] Дурдуковський,
[В.] Козловський*, Левицький Модест, [Василь] Доманицький (коли
* Ініціал встановлено за редакторським примірником газети “Громадська
Думка”, який зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки
України імені В.I. Вернадського.
375
могтиме перебувати в Київі). І до сього часу все знаходиться “в
ембріональному становищі” з багатьох причин.
Я вже Вам писав, що не знайшлося друкарні, яка б згодилась
друковати українську газету без спеціального дозволу. Йдуть увесь
час досить оживленні зносини з Петербургом по телеграфу. Заява
була послана у “Главное управление”, але звідти одібрали відповідь,
що мало однієї заяви, а треба пашпорт й дипломи видавця й ре-
дакторів. Так як мене не було, а пашпорт аж у Харьковського гу-
бернатора, то [Євген] Чикаленко послав Сергієві документи. На днях
чекаємо відповідь.
Вчора повинні були міністри розглянути й покласти резолюцію
на поданю Сергієвому про “Вік”. Сергій [Єфремов] подав його давно,
але воно лежало “під сукном”; а тепер [Олександр] Лотоцький знову
виволок його на світ і дано ход тому поданю. Може вже сьогодні
прийшла звістка.
Завтра ранком я їду у Київ на перше редакційне наше зібраннє
у Василя Федоровича [Симиренка]. Мусимо остаточно порозумі-
тися. Орган скорше буде безпартійний.
Що там буде на першому нашому зібранню сповіщу Вас зараз.
Поки що я дуже мало знаю. Знаєте тепер, опріч якогось настрою
загального нервового, трапилося чимало пригод неприємних, що
стоять на перешкоді частіше нам бачитися і обмірковувати сітуацію.
Про нещастя в родині [Євгена] Чикаленка я вже писав Вам, а за-
був написати про те, що Сергій й Володарь страшенно також закло-
потані тяжким випадком в їх сім’ї: стару Дурдуковську вдарив
параліт.
Ну, бувайте здорові!
Міцно обнімаю Вас і вітаю Вашу любу родину.
Ваш Ф. Матуш[евський].
Вітаю д[окто]ра і д.[В.] Гнатюка.
ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 634, арк. 24–26.
№ 2
Боярка
4/ХІ [1]905
Дорогий Михайле Сергієвичу!
Десь щодня нетерпляче ждете почти й думаєте: “чи не прийде
сьогодня перше число української часописі?” Але замісць того
376
кожний день приносить Вам нове й нове розчарованє… І довго ще
приноситиме те ж саме… Все навкруги йде наперед, тілько наш віз
а ні руш з місця, – тяжкий дуже і не має коней, щоб рушили його.
Я вже в передніх листах коротенько писав Вам про те, що стало
на перешкоді тутешнім людям і через що й до сього часу не вихо-
дить газета. Перешкоди ті в повній силі тривають й дотепер од самого
18 жовтня. Правда було того дня кілька годин* таких, в протязі
яких можна було видруковати перше число, бо увечері 18/Х гене-
рал Карас видав свій маніфест що все лишається “по-старому”, що
друкарі не мають права без дозволу “главного управления” друко-
вати часописій; таким чином перше число “Громадського Слова”,
що мало вийти 20/Х, не побачило світа. Зараз була послана по
телеграфу заява у “Главное управление”, але воно відповіло, що “за
непредоставлением документов издателя – не разрешается”. Доку-
менти послані, але відповіді немає. В середу ранком Олекс[андр]
Ігнатович [Лотоцький] прислав депешу, що в середу або в четвер
міністри дадуть рішенець. В четвер ранком я виїхав з Київа і не
знаю, чи була звістка од [Олександра] Гнатовича, чи ні.
В середу було наше редакційне зібраннє, на якому я подав думку
їхати кільком людям до Петербургу, щоб видавати тим часом газету
там, бо петербурзькі друкарні друкують все і не зважають ні на які
цензури, ні на які “Главныя Управления”. Пропозицію мою принято,
але в четвер ранком прийшли депеші й принесли звістку про новий
страйк загальний в Петербурзі й скрізь. Одже доїхать зараз до Пе-
тербургу немає способу, а хоч би й доїхав, то друковати нічого не-
можна, окрім депеш.
Що воно буде далі – не знати. По людях якось знати, що всі
страшенно втомлені боротьбою. Скрізь навкруги панує тяжкий на-
стрій зневіря й розтіч. В самому Київі все зараз неначе завмерло й
принишкло, приголомшене страшними подіями останніх днів.
Тим часом почала приходить передплата на газету. Вже маємо
кілька десятків передплатників, хоч анонсів не зроблено було.
Доходять чутки, що збираються видавати газети, як я й казав
попереду, в Полтаві, Катеринодарі, Лубнах, Одесі. Про Чернігів й
Харьків не чути. Дехто з нашого редакційного гурту дивиться на
такий урожай “неодобрительно”, боячись, що не буде й жодної
гарної часописі, але то дурниця, на мою думку. А тим часом поки
* Підкреслено рукою Ф.П. Матушевського
377
ми не маємо ніякої часописі, то не страшно як би й в селах деяких
задумали видавати.
Я так рвався до Росії. … Як не дивився я несимпатично на кон-
ституцію, а все ж думав, що новий дух мене обгорне з усіх боків.
Правда, новим віє подекуди, але “сморід старого духу” пересилює.
От тільк[о], як візьмеш у руки теперішню російську газету, – не
кажу вже столичну, а навіть й провінціальну, то справді бачиш що
житє вступило у нову фазу. Але од сього ще тяжче робиться на
душі, бо бачиш, що житє йде мимо нас, що для всіх прояснюється,
тілько не для нас…
На сей раз буде. Їду завтра до Київа. Може про щось дізнаюсь
цікаве, – напишу.
Вітаю сердечно дружину Вашу і п[ані] Стефцю, а також до-
ктора і д. [В.] Гнатюка.
Ваш Ф. Матуш[евський].
ЦДІАК України, ф. 123, оп. 1, спр. 634, арк. 27–30.
№ 3
1/ХІІ, [1]905 Боярка
Дорогі Маріє Сильвестровно
та Михайле Сергієвичу!
Лист Ваш одібрав перед трьома днями, як раз у той час Коли
поспішався до Київу. Думав було відповісти з Київа, але там була
така мотанина, стілько збірок, комітетів, комісій, нарад […], що
тяглися 9’ рана та аж до півночи, що писати листи годі було й ду-
мати; та ще властиво до вчорашнього дня я й не міг подати Вам ні-
яких певних звісток…
27-го я був у Київі і ухвалено тоді ж було остаточно, що ми їдемо
втрьох до Петербургу. З тим я й поїхав додому у ночи, щоб другого
дня ік ночи знову бути у Київі, обговорити деталі деякі то-що.
Євген Харлампович [Чикаленко] казав мені, що писатиме Вам.
Другого дня ранком приходить звістка про тимчасові закони про
пресу. Редакційний Комітет наш раптом збігся і, поміркувавши,
постановив: 1) до Петербургу не переноситися, а видавати газету у
Київі; 2) замісць газети для інтелігенції видавати журнал “Нове
життя”. Так що як прибув у вечері до Київа то Сергій [Єфремов]
повітав мене з’ новиною. Коли я запитав Сергія, а як же буде з’
378
“Л[ітературно-]Н[ауковим] Вісником”, то мені сказано було, що
перенесення до Київа Вісника, очевидно, зараз неможливе через
непевний стан річей взагалі у Росіі, а на Україні – особливо, бо
“Вістник”, одірвавшись од рідного грунту, де має вже круг перед-
платників і редакцію, може опинитися у прикрому становищі, коли
зірветься знову завірюха, а що вона зірветься і триватиме довго –
про се не може бути й розмови. Ба й справді, зараз діється таке, що
оце прибудеш увечері до дому, а на ранок не знаєш, чи попадеш до
Київа, чи ні. З Харківщиною, наприкла[д], вже третій тиждень не
маємо можливости ні листуватися, ні поїхати туди. Листи й газети
з Москви й досі не ходять.
Се між иншим, не пустило нас і до Петербургу, бо ми боялися
бути цілком одірваними од усього і не спромоглися б там у трьох
вести щоденну газету, а якби й видавали, то могло легко трапитися
так, що далі Петербурга вона і не пішла б, а якби б пішла, то її
конфісковали би у Київі, як і зараз через стан облоги конфіскують
деякі часописи. Взагалі стан речей зараз такий, що сьогодня ніхто не
може сказати, що буде завтра. Впрочім, з’ подій останніх 3–4 днів
видко, що починає запановувати реакція, але не спить і революція, –
робота йде страшенна і по містах і по селах. Невдовзі щось скоїться
страшне.
Але знову звернуся до газети. Завтра має вийти оповістка про
газету. Вчора подано губернаторові заяву. Завтра опівдні обіцяли
дати відповідь. Никандр Молчановський казав, що од начальства
було “разъяснение”, щоб “малорусскому наречию притеснений не
чинить”, але він же сам не радив починати видання поки не зні-
муть стану облоги. А коли його знімуть, – невідомо.
Вчора вже знайшли помешкання для редакції на Михайлів-
скі[й] ул[иці], ч. 10 … А тим часом я й до сього часу не певен, чи
виходитиме наша газета. Річ у тому, що до всіх незалежних од нас
перешкод, які стояли й стоять на шляху, останніми часами
особливо гостро виявилася незгода між співробітниками і де з ким
з видавців що до напряму газети, і я непевен, чи з’явиться завтра
положення чи ні. “Мутить” тут [Володимир] Леонтович і збиває
Василя Федоровича [Симиренка]; одже держимося ми одним Єв-
ген[ом] Харламповичем [Чикаленком], але, як я Вам писав вже
якось, обставини його остілько зараз лихі, що він не почуває під
собою грунту… А в тім, поки що не буду багато про се писати:
завтра де що виясниться, то тоді або ж знову напишу, або ж може
379
й самі почуєт[е], як приїдете, бо мені Є[вген] Х[арлампович] казав,
що Ви маєте приїхати.
Сердечно вітаю Вас обох, п[ані] Стефцю і Кулюню, а також
п[ана] доктора і Володимира Михайловича [Гнатюка].
Ваш Федір Мату[шевський].
Син наш має вже зуби і сьогодня мене кусав за те, що я віюся
з дому і по три дні не буваю; на другий раз казав поб’є добре батька-
волоцюгу.
Вгорі зліва помітка простим олівцем: Матушевський Ф., можливо
зроблена рукою М.С. Грушевського.
ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 634, арк. 39–42.
№ 4
6/1 [1]906. Боярка
З новим роком будьте здорові
дорогі Маріє Сильвестровно, Михайле Сергієвичу,
п.п. Стефцю і Катрусю!
Не писав довгий час, бо запрацювавсь до того, що ледве хожу.
Вдома не буваю по кілько день зряду. Оце сьогодні прибув додому,
але не для відпочивку… Зараз по 3-ій годині ночи, а я сижу та за-
готовляю матеріял до слідуючого числа газети. Скрутно так, що най
йому. Видавати щоденник при наших умовах, – то каторжна робота.
Не знаю, чи Ви його вже хоч бачили, бо контора наша ніяк ще
й досі не впорядкується. Як що бачили, то напишіть будь ласка,
яке вражіння робить газета зробіть свої уваги, – се дуже важно…
Я особисто невдоволений газетою, але коли б Ви тілько знали,
при яких умовах доводиться випускати кожне число, то Ви б ди-
вувалися, як можна зробити й те, що є. До всього додать треба ще
й те, що в нас віднято найголовнішого робітника – Сергія [Єфре-
мова]: ось вже другий тиждень пішов, як його взято до в’язниці.
Обвинувачують “по 126 статьи”. Пани наші згодні покласти й 10 ти-
с[яч] за його, але поки що харцизи не дають відповіді.
В ч[ислі] 6, що вийшло сьогодня, як що воно до Вас дійшло, Ви
зустрінете, Михайле Сергієвичу, одну річ, яка може Вас вразить:
передрук з Вашої статі з приміткою, що се зроблено після Вашої
380
згоди. Пробачте, що так зроблено: обставини так склалися для ре-
дакції, що ту згоду тілько можна було здобути post factum… До
якого часу ми страждаємо від того, що мій редакційний портфель
…. як фараонова корова худий і писати сам маю дуже мало змоги,
бо роблю сам мало не всю “чорну” роботу; в редакції зараз робіт-
ників і мало і мало що можуть самостійно робити: не звикли, мову
погано знають, техніка невідома. А тут ще й [Володимира] Леон-
товича нема – його селяне поруйнували, він поїхав додому, а пан
нездужає, знервувався, печінка болить. Одно слово – скрутно.
Ну бувайте здорові! Братерськи обнімаю Вас. Пишіть бога ради
до газети. Вклоняюсь Вашим всім, докторові і п[анові] [В.] Гнатю-
кові і також прошу писати й їх.
Ваш Федір Матуш[евський].
Вгорі зліва помітка простим олівцем: Матушевський Ф., можливо
зроблена рукою М.С. Грушевського.
ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 634, арк. 43–45.
1 Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради : Бібліогр.
довід. – К., 1998. – С. 123–125; Онацький Є. Українська Мала Енцикло-
педія. – Буенос-Айрес., 1959. – Т. 3. – С. 936–937; Українська літературна
енциклопедія : В 3 т. – К., 1995. – Т. 3 – С. 318; Довідник з історії
України. – К., 2002. – С. 457; Українська журналістика в іменах – Л., 1999. –
Вип. 6. – С. 198–202; Енциклопедія Українознавства. – Париж ; Нью-Йорк.,
1962. – Т. 4. – С. 1492.
2 Світ І. Федір Павлович Матушевський // Укр. історик. – 1978. –
№ 1/3. – С. 76 – 89.
3 Руденко О.Ю. “Наш перший мученик преси” (Федір Павлович Ма-
тушевський) // Україна ХХ століття: культура, ідеологія, політика: Зб.
статей. – К., 2001. – Вип. 4. – С. 84–106.
4 Даниленко В. Доля сім’ї Матушевських // Іст. журнал. – 2004. –
№ 1/2. – С. 8–18.
5 Швидкий В. Олександр Лотоцький: учений, громадський діяч, політик
(1890–1930-ті роки). – К., 2002. – С. 302–358.
6 Старовойтенко І.М. Листування Євгена Чикаленка як історичне
джерело : Дис. ... канд.. іст. наук. – К., 2004. – 322с.
7 Руденко О.Ю. Вказ. пр.
8 Центр. держ. іст. арх. України, ф. 1235, оп. 1, спр. 634, арк. 8.
9 Там само, арк. 16.
10 Там само, арк. 17.
11 Там само, арк. 14.
381
12 Там само, арк. 16–17.
13 Там само, арк. 22–23.
14 Там само, арк. 24.
15 Там само, арк. 27–28.
16 Там само, арк. 28–29.
17 Там само, арк. 31.
18 Там само, арк. 31–32.
19 Там само, арк. 33.
20 Там само, арк. 40.
21 Там само, арк. 41–42.
22 Там само, арк. 44.
23 Там само, арк. 60.
24 1907–1908 роки – період, коли у “Літературно-Науковому Віснику”
з’явилося найбільше публікацій Ф. Матушевського (18). Вони друкува-
лися майже у кожній книжці.
25 Центральний державний історичний архів України, ф. 1235, оп. 1,
спр. 634, арк. 63.
26 Там само, арк. 64–67; 71–74.
27 Там само, арк. 69.
Summary
The source analysis was executed for a complex of letters of F.P. Matu-
shevskyi to M S. Grushevskyi is carried out in article. Significance and infor-
mation value of these correspondence was determined.
Key words: Letters, F.P. Matushevskyi, M.S. Grusnevskyi, ukrainian
press.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-48716 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-4203 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T09:16:40Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Якобчук, С.О. 2013-09-01T05:22:33Z 2013-09-01T05:22:33Z 2009 Листування Ф.П. Матушевського з М.С. Грушевським (1896–1911) як історичне джерело / С.О. Якобчук // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2009. — Вип. 13. — С. 368-381. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 2222-4203 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48716 930.2:394.92”1896/1911” Здійснено джерелознавчий аналіз комплексу листів Ф.П. Матушевського до М.С. Грушевського. Визначено інформаційну цінність та значення цих кореспонденцій. The source analysis was executed for a complex of letters of F.P. Matushevskyi to M.S. Grushevskyi is carried out in article. Significance and information value of these correspondence was determined. uk Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України Рукописна та книжкова спадщина України Публікації документів Листування Ф.П. Матушевського з М.С. Грушевським (1896–1911) як історичне джерело Article published earlier |
| spellingShingle | Листування Ф.П. Матушевського з М.С. Грушевським (1896–1911) як історичне джерело Якобчук, С.О. Публікації документів |
| title | Листування Ф.П. Матушевського з М.С. Грушевським (1896–1911) як історичне джерело |
| title_full | Листування Ф.П. Матушевського з М.С. Грушевським (1896–1911) як історичне джерело |
| title_fullStr | Листування Ф.П. Матушевського з М.С. Грушевським (1896–1911) як історичне джерело |
| title_full_unstemmed | Листування Ф.П. Матушевського з М.С. Грушевським (1896–1911) як історичне джерело |
| title_short | Листування Ф.П. Матушевського з М.С. Грушевським (1896–1911) як історичне джерело |
| title_sort | листування ф.п. матушевського з м.с. грушевським (1896–1911) як історичне джерело |
| topic | Публікації документів |
| topic_facet | Публікації документів |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48716 |
| work_keys_str_mv | AT âkobčukso listuvannâfpmatuševsʹkogozmsgruševsʹkim18961911âkístoričnedžerelo |