Роздуми про розвиток фізики у ХХІ столітті
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Наука та наукознавство |
|---|---|
| Дата: | 2009 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48926 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Роздуми про розвиток фізики у ХХІ столітті / В.М. Локтєв // Наука та наукознавство. — 2009. — № 2. — С. 3-9. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860256787509280768 |
|---|---|
| author | Локтєв, В.М. |
| author_facet | Локтєв, В.М. |
| citation_txt | Роздуми про розвиток фізики у ХХІ столітті / В.М. Локтєв // Наука та наукознавство. — 2009. — № 2. — С. 3-9. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Наука та наукознавство |
| first_indexed | 2025-12-07T18:50:03Z |
| format | Article |
| fulltext |
Наука та наукознавство, 2009, № 2 3
© В.М. Локтєв, 2009
1 Виступ на Міжнародній молодіжній конференції «Історія науки і техніки», присвяченій 90-літтю від дня
заснування НАН України (Київ. НТУУ «КПІ», 27 травня 2009).
Наука та інноваційний розвиток
економіки і суспільства
В.М. Локтєв
Швидкість, з якою відбувається про-
грес людства, вражає. Майже на очах
одного-двох поколінь сталися нечувані
зміни, які здебільшого зобов’язані від-
криттям у фізиці, хімії, біології тощо.
Будь-який сьогоднішній школяр або на-
віть студент може про це дізнатися на-
самперед у своїх батьків, які народилися,
коли ще не було ні регулярних польотів
людини у космічний простір, ні кольоро-
вого телебачення, ні мобільного зв’язку,
ні багато чого іншого. І якщо порівню-
вати розвиток науки як окремої галузі в
різні часи впродовж її історії, що налічує
понад 300-400 років, то стає зрозумілим,
що він лише прискорюється. Особливо
інтенсивним цей розвиток став у другій
половині минулого століття і немає жод-
них сумнівів, що він не стане повільні-
шим. При цьому гігантськими темпами
відбувається накопичення обсягів різно-
манітної інформації і нових фактів. Це не
дозволяє в одному, нехай і відносно вели-
кому, виступі спробувати хоча б приблиз-
но відповісти на питання: а що нас чекає
в ХХІ столітті, тільки перше десятиліття
якого добігає кінця?
Поставлене завдання слід вважати
занадто претензійним і в тому випадку,
коли йдеться лише про одну із зазначе-
них вище наук — фізику, проте я спробую
поділитися своїми думками щодо фізи-
ки поточного ХХІ століття. На це мене
надихає глибока віра: віра у всемогутню
силу знань, які давно перетворились на
найпотужнішу продуктивну силу. При
цьому, якщо говорити про природни-
чі науки, то фізика, безумовно, посідає
серед них провідне місце як найбільш
фундаментальна наука або така, що ви-
вчає найглибші та найзагальніші закони
і навколишньої природи, і неосяжного
Всесвіту.
Щоб розкрити задекларовану тему,
спочатку коротко простежимо, якою
була і що дала світовій цивілізації фізика
попереднього ХХ століття. Найчастіше,
гадаю, його в сучасній середній школі
називають століттям революцій і світових
воєн, століттям соціальних потрясінь. Не
буду заперечувати, це справді так. Але в
той же час люди не тільки воювали або
відстоювали свої соціальні права. Ін-
тенсивний і неперервний пошук ішов в
лабораторіях, де попри війни, революції
та світові економічні кризи порівняно
невеликі групи дослідників в універси-
тетських і академічних лабораторіях про-
Роздуми про розвиток
фізики у ХХІ столітті1
В.М. Локтєв
Science and Science of Science, 2009, № 24
довжували сумлінно робити обрану ними
справу — пізнавати таємничі властивості
і будову природної та штучної речовини в
різних її проявах — від мікро- до макро-
світу. Тому з повним правом ХХ століття
можна називати століттям фізики. Саме
її розвитком, в першу чергу, обумовле-
ний цивілізаційний поступ людства та
його головні техніко-технологічні до-
сягнення (серед яких не всі тільки з по-
значкою «плюс», якщо, наприклад, при-
гадати зброю масового знищення). Так,
можливості суспільства значною мірою
зобов’язані відкриттям в цій галузі знань,
яка, стрімко розвиваючись, одночасно є й
однією з найдревніших. Варто пам’ятати,
що генії природознавства Арістотель і
Архімед віддалені від нас більш ніж дво-
ма тисячоліттями. Повертаючись до фі-
зики ХХ століття, на мій погляд, її осно-
вним досягненням стало торжество ідеї
квантів і побудова послідовної квантової
теорії.
* * *
Кванти не були якоюсь вигадкою до-
звільного ума, а, як і багато інших глибо-
ких ідей в природничих науках, визріли
з експериментальних спостережень. Зо-
крема, вони були залучені для пояснен-
ня структури спектрів випромінювання,
оскільки кінець ХІХ і початок ХХ століть
ознаменувалися бурхливим прогресом в
електриці та світлотехніці. Щоб розібра-
тися в складних на той час практичних
проблемах, необхідно було розв’язати
низку виключно фундаментальних задач.
Як відомо, німецький фізик-теоретик
Макс Планк, бажаючи зрозуміти осно-
вні закономірності випромінювання
абсолютно чорного тіла, фактично був
вимушений висунути гіпотезу про «пор-
ції», або кванти, світла, яка забезпечила
ідеальний збіг теорії зі спостережуваною
картиною. Нагадаю, що речовина до того
вважалося дискретною, а от щодо енергії,
то вона розглядалась як виключно непе-
рервна величина. У подальшому ідею про
кванти підхопив Альберт Ейнштейн, щоб
описати фотоефект, за що отримав Нобе-
лівську премію. А згодом датчанин Нільс
Бор, німець Вернер Гейзенберг, француз
Луї Де Бройль, австрієць Ервін Шредін-
гер, швейцарець Вольфганг Паулі, англі-
єць Поль Дірак та багато інших довели
ідею про квантову будову матерії до ло-
гічного завершення, зробивши її робо-
чим інструментом для обчислення вимі-
рюваних даних. Тепер квантова ідея «йде»
далі, і багато видатних природознавців
не виключають і дискретності простору-
часу, але цього, ще нез’ясованого до кін-
ця питання, я торкатися не буду. Додам
лише, що квантові уявлення глибоко
ввійшли у свідомість будь-якої освіченої
людини і вивчаються не тільки у вищій, а
й у середній школах.
Говорячи про фізику ХХ століття, не
можна не тільки забувати про згадану
вище її роль у розвитку техніки та найпе-
редовіших технологій, а й те, що вона за-
клала основи правильного розуміння за-
конів хімії, формує науковий світогляд і
має вирішальне значення у проникненні
в поки що не зрозумілі закони живої ма-
терії. Звичайно, фізика продовжуватиме
залишатися рушійною силою науково-
технічного прогресу. І якщо нині кванто-
ва теорія — як міцний фундамент фізи-
ки — справді є певною мірою вершиною
пізнання, то щоб зрозуміти або передба-
чити, яким шляхом вона розвиватиметь-
ся в подальшому, необхідно визначити,
які події в ній найбільш вплинули на хід
ХХ століття, бо без минулого нема май-
бутнього.
У різних фахівців вони можуть не збі-
гатися, але я дотримуюсь тієї ж думки, що
і двічі лауреат Нобелівської премії з фізи-
РОЗДУМИ ПРО РОЗВИТОК ФІЗИКИ У XXI СТОЛІТТІ
Наука та наукознавство, 2009, № 2 5
ці американець Джон Бардін, 100-річчя
від дня народження якого ми віджначали
в травні 2008 р., і Нобелівський лауреат
2000 року російський фізик Жорес Івано-
вич Алфьоров. Вони зазначали, що таких
визначальних подій три.
* * *
Перша — це відкриття у 1938 р. штуч-
ного поділу ядер, яке було зроблене ні-
мецькими хіміками Отто Ганом і Фріцем
Штрассманном завдяки експериментам
з розсіяння нейтронів на урані. З цієї
важливої роботи стало зрозумілим прин-
ципова можливість як ядерної зброї,
так і ядерної техніки, зокрема атомних
електростанцій. І ядерна зброя, і ядерна
енергетика тепер є одними з чинників,
за якими можна оцінювати воєнний або
промисловий потенціал тієї чи іншої дер-
жави. Не можу при цьому не зазначити,
що перша в світі атомна електростанція
була збудована в 1955 р. в Радянському
Союзі, у місті Обнінську Московської
області. Потім такі станції стали широко
будуватися, і є країни, серед яких і Укра-
їна, де електрика від АЕС перебільшує
тепло- і гідроелектрику, а тим більше так
звану альтернативну електрику. Для нас в
Україні після Чорнобильської катастро-
фи, походження якої, між іншим, вель-
ми складне, ставлення суспільства до
ядерної енергетики як загрози можливих
екологічних потрясінь досить скептичне
і психологічно в цілому негативне. Тим
не менш, фізики-ядерники та енергети-
ки впевнені, що в найближчі десятиліття
людству не вдасться відійти від інтенсив-
ного розвитку цієї галузі, оскільки інші
джерела енергії — нафта і газ — в цілому
обмежені.
Що стосується термоядерного спосо-
бу отримання енергії, або, як кажуть по-
пуляризатори науки, створення штучного
Сонця на Землі, то ця проблема поки що
не розв’язана і впевнено говорити, коли це
станеться, важко. Незважаючи на суттєве
просування в цьому напрямі і будівництво
демонстраційного термоядерного реакто-
ра, провідні спеціалісти з різних країн од-
ностайно вважають, що це відбудеться не
раніше середини ХХІ сто лі ття, а тому на
ядерний спосіб видобування енергії зали-
шилось ще досить багато часу.
Проте не виключено, що ми зуміємо
знайти спосіб накопичення і викорис-
тання самої сонячної енергії, хоч нині
ніхто з фахівців не наважується серйозно
прогнозувати, коли людство впорається
з цією проблемою, щоб здешевити пере-
творення сонячної енергії до економічно
вигідного рівня. Тому можна з впевненіс-
тю передбачати, що ядерні дослідження
в аспекті подальшого вдосконалення і
збільшення безпеки виробництва елек-
троенергії будуть одними з найважливі-
ших впродовж першої половини ХХІ сто-
ліття, а може і в подальшому, тому фізики
цьому напряму будуть і мають приділяти
першорядну увагу як у фундаментально-
му, так і прикладному аспектах. Неодмін-
но актуальним обіцяє залишитись і не-
впинно зростаюче медичне використан-
ня ядерних процесів на потребу людям.
* * *
Друга з трьох подій відбулася у грудні
1947 р., коли фізики Джон Бардін, Уолтер
Браттейн і Уільям Шоклі, які працюва-
ли в одній з американських лабораторій
фірми «Bell», продемонстрували тран-
зисторний ефект. Річ у тому, що під час
другої світової війни значного розвитку
зазнала радіолокація, і на зміну громізд-
ким і нестабільним ламповим підсилю-
вачам прийшли компактні кристалічні.
Основним результатом названих вче-
них став винахід германієвого підсилю-
В.М. Локтєв
Science and Science of Science, 2009, № 26
вача, або точкового транзистора. А після
того, як з’ясувалося, що критичним про-
цесом при цьому є інжекція, або вприску-
вання, до германію носіїв струму, фізики
здогадались, на якому принципі можна
створювати напівпровідникові пристрої.
Власне, так і сталося, і явище інжекції
лежить в основі переважної більшості на-
півпровідникових приладів, де викорис-
товуються p — n-переходи.
Між іншим, на ньому «зросла» вся су-
часна побутова і обчислювальна техніка.
Додам, що перша інтегральна схема —
два транзистори, кілька конденсаторів і
опір — була зібрана на одному кристалі
діаметром близько 2 см у 1959 р. Тепер
же в інтегральних схемах того ж розміру
розташовується до 108 транзисторів, а
питома потужність кожного зменшилась
приблизно в 105 разів!
Отакі зміни відбулися всього за п’ять
десятиліть, коли основними гаслами роз-
витку були: менше, швидше, дешевше. Мі-
кроелектроніка та інформаційна техніка,
без яких неможливо уявити наше життя,
стали основними виразниками науково-
технічного прогресу, галузями, в яких
працює до 50% населення технологічно
розвинутих країн. Проте старий шлях по-
ступового зменшення розмірів до часток
мікронів та поліпшення роботи транзис-
торів вже по суті себе вичерпує, і проник-
нення в ділянки нанорозмірів вимагатиме
принципово нових фізичних принципів,
технологій та елементної бази. Це буде
електроніка нового покоління, фактично
квантова наноелектроніка. Можливо, її
прообразом стане молекулярна електро-
ніка, де активними робочими елемента-
ми мають виступати окремі молекули.
Врешті- решт, подібні «молекулярні при-
строї» працюють у нашому мозку, тому
заперечувати їх штучне створення не-
можливо, і на цьому актуальному напрямі
йдуть інтенсивні наукові пошуки.
* * *
Нарешті, ще однією вирішальною
фізичною подією другої половини ХХ сто-
ліття стало, на мій погляд, створення
лазера2. Його історія цікава і повчальна.
Скоріше за все, не думаючи про майбутні
лазери і можливість їх винаходу, Альберт
Ейнштейн у 1917 р., щоб пояснити роз-
поділ густини випромінювання нагрітими
тілами, висловив припущення про наяв-
ність поряд з спонтанними також і стиму-
льованих оптичних переходів випроміню-
вального типу. Минуло кілька десятиліть
і в 1954 р. радянські фізики й майбутні
Нобелівські лауреати Микола Геннадійо-
вич Басов і Олександр Михайлович Про-
хоров та незалежно Чарлз Таунс змогли,
виходячи саме з ідеї Ейнштейна та ідеї Ді-
рака, сформулювати і вперше реалізувати
принцип підсилення електромагнітних
хвиль, створивши відповідний підсилювач
в радіочастотному діапазоні хвиль — ма-
зер. Пізніше в Америці був побудований
перший оптичний підсилювач, або лазер.
З того часу лазери дістали широке застосу-
вання — наукове, технологічне, медичне і
воєнне.
А одне з найважливіших застосу-
вань в інформаційній сфері народи-
лося тільки після винаходу напівпро-
відникових гете роструктур. Перші
були вирощені вже згадуваним вище
фізиком-експериментатором і техноло-
2 Хочу підкреслити, що мова йде лише про
найвидатніші події саме у фізиці. Бо якщо б
мене спитали про три взагалі наукових відкриття
ХХ сто ліття, то мій вибір був би дещо іншим, а
саме: як і вище, це створення квантової механіки, а
крім нього — розкриття генетичного коду та винахід
комп’ютерів (насамперед персональних). Але
більш-менш детальний аналіз цих відкриттів вихо-
дить за рамки теми даної статті. Можна тільки заува-
жити, що фізика і фізики тут теж були на провідних
ролях, оскільки квантова механіка є, як відомо,
розділом фізики, тайну генетичного коду розга-
дав видатний фізик-теоретик Георгій Гамов (між
іншим, який народився і виріс в Одесі), а сучасну
обчислювальну техніку просто неможливо уявити
без напівпровідникового матеріалознавства.
РОЗДУМИ ПРО РОЗВИТОК ФІЗИКИ У XXI СТОЛІТТІ
Наука та наукознавство, 2009, № 2 7
гом Ж.І. Ал фьо ровим у 1967 р. з метою
мати кілька хімічно різних композицій
в єдиному, що принципово і що саме і
було відзначено Нобелівською премією,
монокристалі, а вже у 1970 р. запрацював
неперервний напівпровідниковий лазер,
де роль накачки відігравав електрич-
ний струм, що виявилось дуже зручним
з усіх точок зору. Нині такі лазерні еле-
менти з різних матеріалів стали серцем
волоконно-оптичного зв’язку, який за-
безпечує мільйони телефонних розмов
одночасно. Понад 100 мільйонів кабелів
опоясують земну кулю і їх кількість не-
впинно зростає, а якість поліпшується.
Крім того, подібні пристрої служать «гол-
ками», що знімають звук і зображення з
всім відомих лазерних компакт-дисків.
У цілому можна бути впевненим, що
квантова теорія твердого тіла є і буде зна-
чною мірою основою подальшого науково-
технічного прогресу. Створюючи в лабо-
раторіях і на виробництві реальні зразки з
нових матеріалів, а потім з них елементи
і пристрої, ми фактично щоденно наочно
перевіряємо справедливість квантової ме-
ханіки. Технології невпинно покращують-
ся, перетворюються на нанотехнології,
вже є фахівці зі структурного дизайну, які
навчилися складати атоми або молекули у
заданому порядку і буквально по частин-
кам будувати такі нові композиції, які в
природі відсутні. Це дуже цікава і важли-
ва галузь науки, що вже давно вийшла на
шлях служіння людині. Одним з найбільш
сучасних приладів останнього часу є лазер
на так званих квантових напівпровідни-
кових точках, який складється з кількох
сотень атомів, зміною кількості яких або
формою їх укладки можна впливати на
частоту випромінювання. Образно кажу-
чи, побудова подібних нанооб’єктів — це
різновид сучасної «квантової алхімії».
Квантові точки — дуже цікаві об’єкти.
Їх можна вирощувати, а можна напиляти
шляхом молекулярно-пучкової епітак-
сії. Саме вони, на думку деяких експер-
тів, мають стати прообразом нових типів
транзисторів. Дотепер в основі роботи
останніх був перехід з одного стабільного
стану до іншого. У колективі квантових
точок станів може бути більше, а пере-
ходи ініціюватимуться між ними тільки
ліченою кількістю електронів. Це, безу-
мовно, вимагає нового рівня квантових
технологій, які визначатимуть розвиток
напівпровідникової електроніки, яка все
більше наближатиметься до межі, вста-
новленою самою природою. При цьо-
му роботу будь-якого пристрою, яким в
принципі може бути і поодинока моле-
кула, визначатимуть квантові закони і
одноелектронні процеси. Вони ж змусять
працювати лазерні і комп’ютерні ком-
поненти, енергоспоживання яких стане
вкрай незначним.
* * *
Не викликає сумнівів, що розвиток
саме цих галузей фізики у ХХІ столітті, як
це сталося у ХХ, визначатиме реальний
прогрес людства. Водночас чимало у ви-
борі наукових досліджень став диктувати
ринок, і все більше уваги приділяється
розвитку таких прикладних напрямів, як
сітьові технології, швидкодіюча електро-
ніка, бездротовий зв’язок і нанотехноло-
гії. Останні на очах стають домінуючими,
і через 3-5 років обсяг їх на світовому
ринку може перевищити 2-3 трильйо-
ни $. США вже нині виділяють приблиз-
но 10 мільярдів на рік $, Китай і Росія по
5 мільярдів $. Все це, певна річ, не може
не враховувати будь-яка молода люди-
на, що починає життя і думає про свою
(в тому числі фінансову) успішність.
Але знову необхідно підкреслити, су-
часна наука не зводиться і не може зво-
дитись лише до досліджень, що швидко
В.М. Локтєв
Science and Science of Science, 2009, № 28
окупаються, і цікавість людини спонука-
тиме її до пошуків, єдиним самодостат-
нім наслідком яких буде чисте пізнання,
проте, мабуть, не завжди його корисні за-
стосування. Йдеться, передусім, про при-
родничі науки, які відрізняються не лише
змістом (що зрозуміло), а й «зв’язками із
зовнішнім світом». Тут ситуація справді
різна, оскільки деякі науки, наприклад
про Землю, або хімія, біологія, медици-
на легко «виходять» на споживача. А от
відкриття в астрономії, космології, фізи-
ці високих енергій, які до того ж вимага-
ють надзвичайно дорогого оснащення,
прямих застосувань, на перший погляд,
зовсім не передбачають, а науковці про
них здебільшого і не дбають. Прилади
для цих фундаментальних дисциплін на-
стільки дорогі, що не підйомні і навіть
для розвинутих країн. Тому популярни-
ми і неминучими стали дослідження у
міжнародних наукових центрах, гроші в
роботу яких вкладають одночасно кіль-
ка країн. Тим не менш, виникає законне
питання: Навіщо державам витрачати
чималі кошти на те, що не дає безпо-
середньої вигоди, і чому б не розвивати
лише прикладні галузі, де віддача зрозу-
міла і швидка?
Проте весь світовий досвід вчить: та-
кий шлях є хибним. Незважаючи на від-
сутність прямого впровадження, часто-
густо так звані побічні результати ста-
ють дуже суттєвими. Суперкомп’ютери,
надпровідні магніти, прискорювачі та
детектори випромінювань, томогра-
фи, комп’ютерні мережі, супутниковий
зв’язок, Інтернет тощо зароджувалися у
фундаментальних фізичних досліджен-
нях. І це не дивно, адже фізики працюють
на межі можливого, адекватних постав-
леним задачам приладів немає і їх необ-
хідно створювати. Останній яскравий
приклад — запуск Великого адронного
колайдера восени 2008 р. у Міжнарод-
ному ядерному центрі (ЦЕРНі) в Женеві
для дослідження процесів народження
і взаємних перетворень елементарних
частинок. Обсяг отримуваних даних при
цьому планується таким, що сумірний
з існуючим у світі, а аналіз відповідної
інформації не спроможний зробити жо-
ден серед існуючих суперкомп’ютерів.
Спроби знайти спосіб її обробки при-
вели до створення відсутнього раніше
обчислювального Інтернету, який отри-
мав назву грід-технології. Колайдер ще
не став до ладу, а грід-обчислення вже
застосовуються не тільки фізиками і
математиками-обчислювачами, а й фар-
макологами при синтезі нових речовин
для ліків, економістами для оцінок ро-
боти великих підприємств і корпорацій,
метеорологами при прогнозах погоди,
геофізиками при з’ясуванні ризиків зем-
летрусів. Очевидно, що будуть й нові за-
стосування. Приємно відзначити, що
грід-мережа вже є і працює в Україні,
об’єднуючи обчислювальні кластери
НАН України, Київського національного
університету, Київського національного
технічного університету та ЦЕРНу.
* * *
Які ж задачі фундаментальних дослі-
джень можна було б окреслити і сфор-
мулювати для молодої людини, яка мріє
про фах фізика-дослідника? Звичайно їх
дуже багато і навряд чи можливо перелі-
чити всі. На мою думку, такими є:
Чи можуть закони фізики бути уніфі-
ковані?
Чи є фундаментальні сталі справді
сталими в часі?
Чи одні ми у Всесвіті?
Яка його будова і роль темної матерії?
Чи є більш глибокі принципи, ніж прин-
цип невизначеності або нелокальності?
Наука та наукознавство, 2009, № 2 9
Звідки надходять космічні промені з
ультрависокими енергіями?
У чому полягає механізм високотемпе-
ратурної надпровідності?
Як залежать властивості води від її
структури?
Що таке скло і скляний стан?
Що керує сонячними циклами?
Чому полярність магнітного поля Зем-
лі час від часу змінюється?
Чому відбуваються землетруси або ви-
киди метану у шахтах і як їх передбачати?
Ще більше запитань постає перед фі-
зикою, коли вона і фізики звертаються
до наук про життя, і одне, як на мене, з
найцікавіших: Як біомолекули пізнають
одна одну? А взагалі таких проблем на
межі між фізикою і біологією безліч, і
мені здається, що ХХІ ст. має стати сто-
літтям біології, яка все більше перетво-
рюватиметься на фізику живої матерії.
* * *
Як було зазначено на початку, розви-
ток техніки, що спирається на наукові від-
криття і досягнення, невпинний. І жодна
людина, навіть знаний письменник-
фантаст, не може передбачити всі пер-
спективи в повному обсязі, а висловлені
мною власні думки спираються лише на
теперішні здобутки. Що можна побажати
юнаку або дівчині, які хочуть долучитися
до цих хвилюючих пошуків? Насамперед
вони мають знати, що наука — професія
специфічна і подібна до мистецтва. Вона
вимагає і таланту, і характеру. Що до та-
ланту, то це зрозуміло кожному, а от що
до характеру, то треба наперед розуміти:
термін роботи невизначений, гарантії
успіху відсутні, помилки та невдачі неми-
нучі і обов’язково супроводжують творчу
роботу. І тільки твердістю духу, а також
вірою в свої сили і призначення можна
примусити себе продовжувати вперто
працювати після чергової невдачі, коли
необхідно все починати спочатку. Але
тих, хто не зупиниться і знайде в собі
резерви розпочати знову, чекає не тіль-
ки справжня перемога і визнання, але й
ні з чим не зрівняне почуття невимовної
насолоди від зробленого — зробленого
вперше і першим.
В результате проведения неолибе-
ральных реформ в Украине особенно
сильно в инновационном плане постра-
дало сельское хозяйство. Реформы в сель-
ском хозяйстве по существу были наце-
лены на ликвидацию крупных хозяйств и
распаевание земли. Предполагалось, что
это послужит импульсом для массового
развития в стране фермерства. Но в силу
некомпетентности реформаторов эффек-
Б.А.Малицкий
Детехнологизация и деиндустриализация —
основной результат реформирования
сельского хозяйства Украины
© Б.А.Малицкий, 2009
Проанализированы результаты реформирования аграрного сектора Украины за годы
независимости, показаны пагубное влияние на него неолиберальной экономической
доктрины, необходимость создания условий для перехода аграрного сектора на
инновационную модель развития.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-48926 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0374-3896 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:50:03Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Локтєв, В.М. 2013-09-06T13:43:13Z 2013-09-06T13:43:13Z 2009 Роздуми про розвиток фізики у ХХІ столітті / В.М. Локтєв // Наука та наукознавство. — 2009. — № 2. — С. 3-9. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48926 Виступ на Міжнародній молодіжній конференції «Історія науки і техніки», присвяченій 90-літтю від дня заснування НАН України (Київ. НТУУ «КПІ», 27 травня 2009). uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Наука та наукознавство Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства Роздуми про розвиток фізики у ХХІ столітті Размышления о развитии физики в ХХІ веке Article published earlier |
| spellingShingle | Роздуми про розвиток фізики у ХХІ столітті Локтєв, В.М. Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства |
| title | Роздуми про розвиток фізики у ХХІ столітті |
| title_alt | Размышления о развитии физики в ХХІ веке |
| title_full | Роздуми про розвиток фізики у ХХІ столітті |
| title_fullStr | Роздуми про розвиток фізики у ХХІ столітті |
| title_full_unstemmed | Роздуми про розвиток фізики у ХХІ столітті |
| title_short | Роздуми про розвиток фізики у ХХІ столітті |
| title_sort | роздуми про розвиток фізики у ххі столітті |
| topic | Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства |
| topic_facet | Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48926 |
| work_keys_str_mv | AT loktêvvm rozdumiprorozvitokfízikiuhhístolíttí AT loktêvvm razmyšleniâorazvitiifizikivhhíveke |