До 150-річчя від дня народження М.Ф. Гамалії (1859—1949)
Показано життєвий шлях, схарактеризовано наукову, організаційну та викладацьку діяльність академіка М.Ф. Гамалії, розповідається про його нащадків. Показан жизненный путь, охарактеризована научная, организационная и преподавательская деятельность академика Н.Ф. Гамалии, рассказано об его потомках. I...
Saved in:
| Published in: | Наука та наукознавство |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48933 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | До 150-річчя від дня народження М.Ф. Гамалії (1859—1949) / В.М. Гамалія // Наука та наукознавство. — 2009. — № 2. — С. 66-75. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859827606936879104 |
|---|---|
| author | Гамалія, В.М. |
| author_facet | Гамалія, В.М. |
| citation_txt | До 150-річчя від дня народження М.Ф. Гамалії (1859—1949) / В.М. Гамалія // Наука та наукознавство. — 2009. — № 2. — С. 66-75. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Наука та наукознавство |
| description | Показано життєвий шлях, схарактеризовано наукову, організаційну та викладацьку діяльність академіка М.Ф. Гамалії, розповідається про його нащадків.
Показан жизненный путь, охарактеризована научная, организационная и преподавательская деятельность академика Н.Ф. Гамалии, рассказано об его потомках.
Information is contained about the life path, scientific, organizational and teaching effort and successors of Academician M.F.Gamaliya.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:29:54Z |
| format | Article |
| fulltext |
Science and Science of Science, 2009, № 266
Наукова діяльність М.Ф. Гамалії роз-
почался в період стрімкого становлення
мікробіології та епідеміології і продо-
вжувалася близько 60 років. За цей час
вчений зробив вагомий внесок у роз-
виток багатьох галузей науки, залишив
більше 350 наукових праць, зокрема 30
монографій та підручників, передав на-
буті знання численним учням і послі-
довникам.
Народився Микола Федорович Га-
малія в Одесі 17 лютого 1959 р. Він був
останнім з 12 дітей у родині Федора Ми-
хайловича Гамалії та Кароліни Вікентіїв-
ни (уродженої Вадецької). Гамалії — на-
щадків старовинного українського роду.
У XVII столітті посол війська запорізь-
кого в Туреччині Григорій Висоцький
отримав прізвище «Гамалія», що означає
«могутній» [1]. Відомий гетьман Гамалія
описаний Т. Шевченком у одноіменній
поемі. Славними вояками були полков-
ник черкаський Михайло Гамалія (1662)
та його син, осаул війська запорізького
Андрій Гамалія (1693). Збереглися відо-
мості про військового суддю Карпа Га-
малію [2]. Найближчим помічником
відомого російського просвітника, пись-
меника та видавця Миколи Івановича
Новікова (1744—1818) був Семен Івано-
вич Гамалія. Солідні наукові праці з тео-
рії корабельної справи залишив адмірал
Платон Якович Гамалія (1766-1817), про-
фесор Морського кадетського корпусу,
член Імператорської академії наук, Мор-
ського вченого комітету, Всеросійського
економічного товариства [3, 4].
У 1876 р., по закінченні гімназії,
М.Ф. Га малія вступив до фізико-матема-
тичного факультету Новоросійського
університету, де слухав лекції О.О. Ко ва-
левського, І.І. Мечникова та інших відо-
мих вчених. Оскільки медичного факуль-
тету в університеті на той час не було,
у 1881 р. кандидат природничих наук
М.Ф. Гамалія, бажаючи отримати фун-
даментальну медичну освіту, вступив до
ДО 150-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
М.Ф. ГАМАЛІЇ (1859—1949)
© В.М. Гамалія, 2009
В.М. Гамалія
Вчені та наукові спільноти
Показано життєвий шлях, схарактеризовано наукову, організаційну та викладацьку
діяльність академіка М.Ф. Гамалії, розповідається про його нащадків.
ДО 150-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ М.Ф. ГАМАЛІЇ
Наука та наукознавство, 2009, № 2 67
третього курсу Військово-медичної ака-
демії у Петербурзі. У 1883 р., закінчивши
медичну академію зі званням лікаря, він
повернувся до Одеси.
В Одесі М.Ф. Гамалія почав працюва-
ти позаштатним ординатором Одеської
міської лікарні, однієї з найбільших ме-
дичних установ Росії ХІХ століття. Від-
крита у 1802 р., Одеська міська (або стара
міська) лікарня була не тільки лікуваль-
ною, але й науково-дослідною медич-
ною установою, в стінах якої працюва-
ли М.В. Скліфосовський (1836—1904),
Г.М. Мінх (1836—1896), Й.Й. Мочутков-
ський (1845—1903) [5]. Працюючи у жі-
ночій палаті нервового відділення, яким
керував Й.Й. Мочутковський, М.Ф. Га-
малія вивчав істерію та гіпноз. У цей час
він познайомився зі своєю майбутньою
дружиною Надією Михайлівною, що
стала його надійною супутницею впро-
довж усього подальшого життя [6].
Робота з Й.Й. Мочутковським спри-
яла зацікавленню М.Ф. Гамалії про-
блемами мікробіології. У підвальному
приміщенні власного будинку по вул.
Канатній, 14, він організував лабора-
торію, придбавши найнеобхідніше об-
ладнання: мікроскоп, термостат та авто-
клав. Тут він розпочав роботи, пов’язані
з дослідженнями І.І. Мечникова в галузі
фагоцитозу. На препаратах нормальних
та ослаблених бацил сибірки, підготов-
лених М.Ф. Гамалією, І.І. Мечников
показав, що тільки ослаблені мікроор-
ганізми здатні піддаватися фагоцито-
зу. Наступні дослідження обох учених,
проведені у приватній лабораторії Га-
малії, були присвячені атенуації збуд-
ників туберкульозу [7]. І.І. Мечников
високо цінував це співробітництво, за-
значивши: «...мы вместе работали над
туберкулёзными бациллами, культуру
которых чрезвычайно трудно получить.
В Париже получение этих культур про-
извело шум, между тем доктор Гамалея
весьма удачно и без шума получил эти
культуры».
Микола Федорович з дружиною Надією Михайлівною
(фото з родинного архіву)
В.М. Гамалія
Science and Science of Science, 2009, № 268
Після того, як Пастер відкрив надій-
ний метод боротьби зі збудником сказу
шляхом щеплення, Одеське товариство
лікарів висунуло пропозицію щодо орга-
нізації в Одесі Бактеріологічної станції.
Для ознайомлення з методом Пастера
було вирішено направити до Парижу
свого представника. За рекомендацією
І.І. Мечникова цим представником став
М.Ф. Гамалія. 7 червня 1886 р. він повер-
нувся до Одеси після трьох місяців пере-
бування у Пастера і виступив зі звітом у
Товаристві лікарів, сказавши наступне:
«Выполнение возложенной на меня Об-
ществом задачи было сделано не только
возможным, но вместе с тем приятным и
лёгким благодаря гостеприимству Пас-
тера, принявшего меня в свою лаборато-
рию и позволившего участвовать во всех
работах по бешенству» [8, с. 3].
Схваливши звіт, товариство увійшло
до Одеської міської управи з пропозиці-
єю про відкриття бактеріологічної стан-
ції. Кошторис витрат доручили скласти
М.Ф. Гамалії, який надав приміщення
для роботи станції у своєму будинку.
Урочисте відкриття першої в світі після
паризької антирабічної станції відбуло-
ся 11 червня 1886 р. Завідувачем її при-
значили І.І. Мечникова, його заступни-
ками — М.Ф. Гамалію та Я.Ю. Бардаха.
Впродовж двох років роботи на станції
(1886—1888) М.Ф. Гамалія зробив низку
оригінальних досліджень з мікробіології
та епідеміології.
Перш за все вчений зайнявся удо-
сконаленням пастерівського методу лі-
кування сказу при впровадженні його
на вітчизняному грунті. Він звернув ува-
гу на нестабільність препаратів для ще-
плення, викликану перепадами темпе-
ратури влітку та у холодний період року.
Для подолання швидкого висихання і
дезактивації вірусу сказу, вирощуваного
у кролячому мозку, він розробив так зва-
ний «інтенсивний метод», скоротивши
період висушування зараженої мозко-
вої тканини. В результаті цього, як по-
відомив він Пастера у листі від 11 липня
1887 р., смертність піддослідних тварин
знизилась в 11 разів [9].
Цікаві спостереження зробив
М.Ф. Га малія в галузі патогенезу сказу.
До його праць паралітичний сказ як до-
мінуюча форма захворювання був відо-
мий лише для тварин (кролів та собак).
На основі власних досліджень, а також з
використанням літературних даних вче-
ний довів, що така форма зустрічається і
у людини. Ним же було висунуто припу-
щення відносно того, що для проникнен-
ня у спинний мозок вірус сказу повинен
поширюватися нервовими стовбурами.
Вважалося, що сказ не супроводжуєть-
ся характерними патоморфологічними
змінами. Проте у хворих, які перебували
на лікуванні в Одеській міській лікарні,
М.Ф. Гамалія часто спостерігав озна-
ки, подібні до тих, що мають місце при
розсіяному склерозі [10]. Щоб довести
можливість безпечного введення вакци-
ни при сказі, М.Ф. Гамалія двічі вводив
собі великі дози ослабленої культури
збудника. Це був перший в світі випадок
щеплення проти сказу здорової людини.
Після нього аналогічний дослід провів на
собі його помічник, доктор Я.Ю. Бардах.
На Одеській бактеріологічній станції
проводилась робота не тільки з лікування
сказу. М.Ф. Гамалія займався вивченням
етіології та патогенезу холери. У 1888 р.,
вивчаючи на одеському ринку холеропо-
дібне захворювання свійських птахів, він
виділив від курчат холероподібний ві-
бріон, що відрізнявся від холерного під-
вищеною токсигенністю, і назвав його
«вібріоном Мечникова» [11]. На моделі
цього вібріону в тому ж році вперше була
експериментально обгрунтована мож-
ливість імунізації хімічними вакцинами.
ДО 150-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ М.Ф. ГАМАЛІЇ
Наука та наукознавство, 2009, № 2 69
Д.К. Заболотний та І.Г. Савченко писали
з цього приводу: «Доктору Гамалее при-
надлежит честь постановки вопроса на
научную почву: он выдвинул вопрос о
возможности химической вакцинации
против холеры у животных и предложил
применить её к человеку; он же применил
способ Пастера — проведение заразы че-
рез тело животного для усиления холер-
ной разводки» [12, с. 572].
Важливою економічною проблемою
півдня Росії кінця ХІХ століття була бо-
ротьба із сибіркою. Розробкою цих ме-
тодів займалися співробітники Одеської
бактеріологічної станції. У цьому питан-
ні М.Ф. Гамалія знов звернувся до досвіду
Пастера, про що писав в одному із листів
до І.І. Мечникова: «Пастер рассказал мне
сегодня основную суть предварительных
прививок от сибирской язвы. Дело, ка-
жется, довольно простое и более лёгкое,
чем я ожидал. Но, само собой, я ещё по-
еду в Париж, где Ру или даже Шамберлан
покажут мне по поручению Пастера все
подробности» [13]. У праці М.Ф. Гамалії
«Изучение прививок против сибирской
язвы» (1888) зазначено, що мертві бак-
терії виводяться з організму через нир-
ки. Детально про методику запобіжних
щеплень від сибірки він розповів на за-
сіданні Товариства сільського господар-
ства Південної Росії 22 січня 1888 р. [14].
З 1888 по 1892 р. М.Ф. Гамалія знов
перебував за кордоном, в Парижі, де пра-
цював у лабораторіях відомих вчених: у
Пастера над удосконаленням методу ще-
плень проти сказу, у Бушара над лікуван-
ням хімічних опіків гіпертонічними роз-
чинами поваренної солі, у Страуса над
вивченням токсичності живих і мертвих
туберкульозних бактерій. У 1889 р. він
описав явище підвищеної чутливості у
морських свинок, заражених туберку-
льозом, до інших отрут. Цей феномен,
названий «гетероалергією», носить ім’я
Борде, хоча Гамалія відмітив його раніше
від Борде, Реммера і Бухнера. У 1891 р.,
працюючи з культурами туберкульозних
бактерій в лабораторії Страуса, він виді-
лив з них за допомогою ефіру кислото-
стійкий препарат, який назвав міколом.
Проте подальшу роботу з препаратом він
зробив лише через 50 років в Росії, а тим
часом Тамура у 1913 р. повідомив про від-
криття ним речовини, теж названої міко-
лом. Як виявилося, мікол Гамалії відріз-
нявся від міколу Тамури більш високою
температурою плавлення і підвищеною
здатністю до окислювання.
М.Ф. Гамалії належить також роз-
робка методу одержання великих об’ємів
біомаси туберкульозних бактерій, необ-
хідних для проведення з ними експе-
риментальних робіт. У той час як Р. Кох
вирощував ці бактерії на твердих серед-
овищах, а Л. Пастер — на рідких, метод
М.Ф. Гамалії передбачав засівати плівку
з твердого середовища на поверхню рід-
кого, що істотно підвищувало вихід біо-
маси. Дізнавшися про це, Кох прислав до
лабораторії Страуса, де на той час працю-
вав Гамалія, одного зі своїх учнів, Кітаза-
то, щоб перейняти досвід. У результаті
автором інтенсивного методу вирощу-
вання туберкульозних бактерій на рідко-
му середовищі довгий час вважали Коха,
який при публікації не згадав про пріо-
ритет Гамалії.
По поверненні на батьківщину
М.Ф. Га малія працював у Петербурзі, де
організував бактеріологічну лабораторію
і читав приват-доцентський курс бактері-
ології слухачам Військово-медичної ака-
демії. У 1893 р. він захистив докторську
дисертацію на тему «Этиология холеры с
точки зрения экспериментальной пато-
логии», а у 1896 р. повернувся до Одеси.
У своєму будинку, на Канатній, 14, він
заснував Бактеріологічний та фізіологіч-
ний інститут, в якому читав курс бакте-
В.М. Гамалія
Science and Science of Science, 2009, № 270
ріології. Водночас він викладав бактері-
ологію у зуболікувальній школі доктора
І.І. Марголіна, а після відкриття у Но-
воросійському університеті медичного
факультету працював на кафедрі загаль-
ної патології і бактеріології, керованій
В.В. Під висоцьким. Період перебуван-
ня М.Ф. Гамалії в Одесі на зламі століть
(1896—1910) відмічений низкою відкрит-
тів, що підтвердили його авторитет як
відомого вченого в галузі мікробіології,
бактеріології та епідеміології.
Важливе значння для загальної мікро-
біології мають спостереження, зроблені
М.Ф. Гамалією у 1898 р. Вивчаючи щіль-
ну розводку паличок сибірки у дистильо-
ваній воді, він за певних умов спостерігав
просвітлення суміші. Речовини, що пе-
реходили у розчин, аналогічним чином
впливали на нові порції бактерій. Одер-
жані результати він виклав на засіданнях
Товариства російських лікарів у берез-
ні та листопаді 1898 р. і описав у статті,
надрукованій у журналі, який видавав
В.В. Підвисоцький. При додаванні до
просвітленого розчину оцтової кислоти
випадав осад. «Этот осадок, собранный
на фильтре и растворённый с помощью
аммиака, и есть бактериолизин — фер-
мент, разрушающий бактерий. Это веще-
ство… производит… полное разрушение
и растворение бактерий или бактерио-
лиз… Густая непрозрачная эмульсия бак-
терий в растворе этого фермента превра-
щается через несколько часов (6-12) в
прозрачную жидкость с еле заметной му-
тью» [15, c. 3-4]. Отже, М.Ф. Гамалія не
тільки відкрив речовини, що руйнують
бактерії, а й першим висунув ідею щодо
виділення їх хімічним шляхом. Слід за-
значити також, що він вірно передбачав
роль бактеріолізінів при знищенні мі-
кробів у твариному тілі: «...действуя на
бактерий, инфицирующих организм и
разрушая их, бактериолизины являют-
ся новым методом лечения инфекций.
Я должен прибавить, что бактериоли-
тические фер менты в тех дозах, которые
действуют на бактерий в организме,
безвредны для животных клеточек. Ина-
че, впрочем, и быть не может, раз эти
ферменты специфичны» [Там само, с. 6].
Наступного року феномен бактеріо-
лізу був докладно описаний М.Ф. Гама-
лією у його відомій монографічній праці
«Основы общей бактериологии» (1899),
перекладеній на німецьку мову, і у фран-
цузькій статті, надрукованій у ювілейній
збірці Паризького біологічного товари-
ства. Згодом почали публікуватися праці в
цій галузі зарубіжних авторів. У 1915 р. ан-
глійський бактеріолог Туорт помітив, що
деякі з колоній стафілокока, вирощені на
твердому агарі, стають прозорими. Емуль-
сія з таких колоній, пропущена через бак-
теріальний фільтр, зберігає властивість
розчиняти суміш стафілококів. Ця робота
теж залишилася малопоміченою. І лише у
1917 р., коли бактеріолог канадського по-
ходження Фелікс д’Ерелль (1893—1949)
виділив бактеріолізини, назвав їх «бакте-
ріофагами» (з латинської «пожирачами
клітин») та запропонував використовува-
ти в медицині, йому було віддано пріори-
тет відкриття бактеріофагу.
Ще однією важливою знахідкою
М.Ф. Га малії стала туберкулінова реак-
ція. Про неї, застосувавши наочну демон-
страцію, він розповів на засіданні біоло-
гічної секції заснованого ним Одеського
відділення Всеросійського товариства
охорони народного здоров’я. Як пере-
конливо показав М.Ф. Гамалія, туберку-
лін викликав у туберкульозних баранів
місцеву реакцію у вигляді інфільтрації.
Незабаром аналогічні результати опублі-
кував Пірке, і туберкулінова реакція до-
нині відома як «реакція Пірке».
Перебуваючи в Одесі, М.Ф. Гамалія
присвятив чимало сил боротьбі з небез-
ДО 150-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ М.Ф. ГАМАЛІЇ
Наука та наукознавство, 2009, № 2 71
печними епідемічними захворюваннями.
Починаючи з 1896 р. він брав активну
участь у боротьбі з холерою в Одесі, Са-
ратові, Астрахані, Ростові-на-Дону, Ниж-
ньому Новгороді, Москві, Петербурзі.
Він розробив план боротьби з холерними
епідеміями у містах, проект оздоровлен-
ня водопостачання шляхом раціонально-
го устрою водопроводу і каналізації, ви-
вчав біологію холерного вібріона.
Значний внесок зробив М.Ф. Гамалія
у епідеміологію та епізоотологію чуми.
Вивчаючи цю хворобу під час епідемії в
Одесі, він зробив низку цінних епідеміч-
них спостережень. Виявилося, що чума
відноситься до зоонозів, тобто може по-
ширюватися як самостійне захворювання
серед щурів. Разом із зоологом О.О. Бра-
унером він встановив наявність на ко-
раблях та в Одесі різних порід гризунів:
чорних корабельних щурів та бурих сухо-
путних пацюків. Блохи переносять епізо-
отію з корабельних щурів на місцеву по-
пуляцію, а також на людей, викликаючи
зовнішню (корабельну) або внутрішню
(міську) чуму. М.Ф. Гамалія запропону-
вав спеціальний термін «дезінсекція», що
означає знищення ектопаразитів — пере-
нощиків зарази в оточенні людини, і за-
пропонував комплекс дезінсекційних за-
собів. Вперше в Росії ним була проведена
масова дератизація, тобто знищення но-
сіїв зарази — гризунів — під час епідемії
у великому місті. За його планом в Одесі
були створені спеціальні дератизаційні
загони, які застосовували різні методи:
пастки, отруєння, біологічну дератиза-
цію — штучне розповсюдження культури
щурячого тифу [16].
Глибоке вивчення епідеміології ви-
сипного тифу дозволило М.Ф. Гамалії
зробити внесок у боротьбу з цією поши-
реною в той час хворобою. Виходячи з
твердження Г.М. Мінха та Й.Й. Мочут-
ковського про роль комах у передачі ін-
фекції і зібраних ним самим епідемічних
даних, у доповіді на засіданні Товари-
ства російських лікарів в Одесі 23 травня
1908 р. він висловив думку, що перено-
щиками тифу є платяні воші. У 1909 р.
епідеміологічна роль вошей була експе-
риментально доведена у Тунісі Шарлем
Ніколлем зі співробітниками.
У 1910 р., проживши 51 рік і присвя-
тивши 27 років науковій діяльності на
теренах України, завоювавши міжнарод-
не визнання в галузі медичної мікробіо-
логії, М.Ф. Гамалія остаточно залишив
Одесу і переїхав до Петербургу. Тут він
став головою Санітарного товариства, а
також створив і очолив своєрідну органі-
зацію «Совещание ночлежных врачей».
У ці роки нічліжні будинки були розсад-
никами паразитарних тифів, і зворотний
тиф називали «хворобою нічліжних бу-
динків». М.Ф. Гамалія з іншими членами
«Совещания» організували боротьбу з во-
шивістю у нічліжних будинках Петербур-
гу. Кероване ним «Совещание» стало пер-
шим в Росії організаційно-методичним
центром з питань профілактики і бороть-
би з паразитарними ти фами.
У 1910—1913 рр. М.Ф. Гамалія за
власний кошт видавав двотижневик
«Гигиена и санитария» — журнал, при-
свячений розробці питань оздоровлення
Росії. Розуміючи, що основну роль у бо-
ротьбі з пошесними хворобами відіграє
профілактика, він писав: «...хотя чело-
вечество располагает могущественными
знаниями для борьбы с болезнями, эти
знания далеко не являются достоянием
всего народа». На сторінках журналу він
рекомендував організацію Державного
інституту громадської гігієни. У 1911 р.
М.Ф. Га малія у своїй квартирі на Літей-
ному проспекті, у будинку № 49, від-
крив Бактеріологічний і фізіологічний
інститут «для практического изучения
химико-микроскопических и бактерио-
В.М. Гамалія
Science and Science of Science, 2009, № 272
логических методов», при якому існува-
ли також курси для санітарних лікарів та
їх помічників [17].
Впродовж 1911—1913 рр. М.Ф. Гама-
лія двічі на тиждень виїжджав до Юр’єва
(Тарту), де читав лекції на Юр’ївських
приватних університетських курсах, ор-
ганізованих професором М.І. Ростовце-
вим. У спеціально організованій лабора-
торії він викладав гігієну, бактеріологію,
загальну патологію та епізоотологію [18].
24 вересня 1912 р. медичний факультет
Юр’ївського університету визнав його до-
стойним звання приват-доцента гігієни
та бактеріології [19], і в цьому званні він
увійшов до особового складу університе-
ту за 1912 та 1913 рр. Проте документаль-
но підтверджено лише те, що 15 лютого
1913 р. в актовому залі університету ним
була прочитана вступна лекція на тему
«Значение современной микробиологии
для терапии» [20], а в осінньому семестрі
1913 р. педагогічна діяльність М.Ф. Гама-
лії у Юр’їві взагалі припинилась [21].
У 1912 р. М.Ф. Гамалія став на чолі
Інституту віспощеплення ім. Дженне-
ра у Петербурзі. У науковому відділенні
інституту ним був розроблений інтен-
сивний метод виготовлення віспяного
детриту: прищеплюючи заразний мате-
ріал на всю поверхню тіла корови, він
отримував до півмільйона доз від однієї
тварини. Неодноразово виступав він з
проектом введення в Росії обов’язкового
загального щеплення віспи, яке було вве-
дено після революції декретом Раднарко-
му від 10 квіт ня 1919 р.
З 1929 р. М.Ф. Гамалія переїхав до
Москви, де обійняв посаду наукового
керівника найбільшого в країні науково-
дослідного інституту Наркомздоров’я —
Центрального інституту епідеміології та
мікробіології (нині Інститут епідеміології
та мікробіології ім. М.Ф. Гамалії РАМН).
Водночас з 1938 р. він — завідувач кафе-
дри мікробіології ІІ Медичного інституту,
голова експертної комісії та атестаційної
комісії при ВКВШ. У 1939 р. обраний го-
ловою Всесоюзного товариства епідеміо-
логів, мікробіологів та інфекціоністів, у
1940 р. — почесним членом АН СРСР, у
1945 р. — дійсним членом АМН СРСР.
Незважаючи на напружену науково-
організаційну, консультаційну, популя-
ризаційну та викладацьку діяльність,
М.Ф. Гамалія не припиняв дослідницької
праці. У 1937 р. він довів, що інфекційна
анемія коней спричиняється вірусом, і
викликав її експериментально через за-
раження цим вірусом кролів, що раніше
вважалося неможливим. Під час Великої
Вітчизняної війни, перебуваючи у Боро-
вому, він створив лабораторію для продо-
вження досліджень туберкульозу. Резуль-
тати дослідів з лікування туберкульозних
морських свинок міколом показали, що
даний препарат має імунізуючу власти-
вість. Після цього, випробувавши мікол
на собі, він успішно лікував туберкульоз-
них хворих у Щучинському диспансері.
Виникає питання: чому видатний
вчений, відомий численними оригі-
нальними знахідками та ідеями, досить
безтурботно ставився до питань пріори-
тету? Можливо, відповідь можна знайти
у словах одного з його біографів, росій-
ського історика науки Ю.І. Мільонуш-
кіна: «Одна из наиболее характерных
черт Н.Ф. Гамалеи — это удивительное
богатство идей, замыслов в сочетании
с поистине беззаботным отношением к
ним. Он словно мало дорожил ими. Всё
новые планы и мысли рождались в его
беспокойном мозгу, и в поисках новых
путей он не раз уходил с уже открытой
дороги, сулившей, быть может, большие
успехи...» [22, c. 10].
Видатний вчений пішов з життя
29 бе резня 1949 р. та був похований на
Новодівочому кладовищі у Москві.
ДО 150-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ М.Ф. ГАМАЛІЇ
Наука та наукознавство, 2009, № 2 73
Микола Федорович Гамалія зробив у
науці дуже багато, а ще більше започат-
кував. Впродовж свого довгого життя він
співпрацював з багатьма видатними ді-
ячами науки: Л. Пастером, І.І. Мечнико-
вим та ін. Його статті, присвячені пам’яті
вітчизняних та зарубіжних вчених, скла-
дають цінний внесок до арсеналу історії
науки. Його справу продовжують мікро-
біологи, епідеміологи, патологи в різних
країнах світу. Міцні творчі зв’язки збері-
гав він з Україною, де народився, виріс,
сформувався як вчений, де залишилася і
розросталася одна з гілок його генеало-
гічного дерева.
Микола Федорович Гамалія мав сі-
мох дітей — чотирьох доньок та трьох
синів. Один із них, Федір Миколайович
(1903 р. народження), наслідуючи про-
фесію батька, вступив до Ленінградської
військово-медичної академії. Закінчив-
ши її у 1925 р. зі спеціальністю лікар-
бактеріолог-інфекціоніст, він отримав
призначення до Чити, де працював на-
чальником Санітарно-епідемічної ла-
бораторії Забайкальського військового
округу. Незважаючи на завантаженість
практичною роботою, він проводив на-
укові експерименти і писав статті.
29 червня 1938 р. Ф.М. Гамалія та де-
кілька його колег, обвинувачені у контр-
революційній діяльності, були заарешто-
вані [23]. Висунуті ним звинувачення
були абсурдними, жодних речових дока-
зів не існувало, але під сильним фізичним
і моральним тиском з боку слідчого вони
мусили підписати сфальсифіковані про-
токоли допитів. І хоча на судовому засі-
данні обвинувачені від цих «зізнань» від-
мовились, 11 березня 1939 р. Військовий
трибунал Забайкальського військового
округу ухвалив: «...Гамалея Фёдора Нико-
лаевича по совокупности совершённых
им преступлений, на основании 58-1 «б»
УК РСФСР подвергнуть высшей мере
наказания — РАССТРЕЛУ, с конфиска-
цией принадлежащего ему имущества»
[24]. Лише через півроку перебування у
камері смертників справа Ф.М. Гамалії
була переглянута і прийнята постанова
про її припинення [25]. 11 грудня він
вийшов із в’язниці, але після всіх поне-
вірянь виїхав із Забайкалля і вже ніколи
не займався науковою діяльністю. Після
Великої Вітчизняної війни Федір Ми-
колайович зі своєю родиною оселився в
Києві, де працював викладачем кафедри
військової та медичної підготовки Київ-
ського державного університету. Помер
він у листопаді 1998 р. у віці 95 років та
похований на Байковому кладовищі у
Києві.
Наступним продовжувачем наукової
традиції в галузі медицини та мікробіоло-
гії став старший син Ф.М. Гамалії — Ми-
кола Федорович (1932 р. народження).
По закінченні біологічного факультету
Київського університету він почав спе-
ціалізуватися з медичної мікробіології,
працюючи в Інституті експерименталь-
ної патології, онкології та радіобіології
Син академіка М.Ф. Гамалії —
Федір Мико лайович
(фото з родинного архіву)
В.М. Гамалія
Science and Science of Science, 2009, № 274
ім. Р.Є. Кавецького НАН України. Май-
же через 80 років після того, як його дід
заснував другу в світі бактеріологічну
станцію, онук виявив спадкові якості
першовідкривача. Саме його групі ака-
демік Олександр Прохоров доручив ви-
пробування диспрозієвого лазеру. Ра-
зом зі співробітниками М.Ф. Гамалія-
молодший вперше в Радянському Союзі
почав оперувати хворих з доброякісними
та злоякісними пухлинами у спеціально
відкритій лазерній операційній, також
другій у світі. За розробку цих операцій
Микола Федорович був удостоєний Дер-
жавної премії України. Сьогодні доктор
біологічних наук, професор М.Ф. Гамалія
продовжує працювати у Відділі клітинної
фотобіології та фотомодуляції росту пух-
лин, розробляючи нові ідеї по застосу-
ванню лазерів у біології та медицині.
Династія Гамаліїв продовжується і,
цілком можливо, незабаром на боротьбу
з небезпечними хворобами вийдуть нові
нащадки славетного роду.
Онук академіка М.Ф. Гамалії — Микола Федорович (фото з родинного архіву)
1. Милёнушкин Ю.И. Николай Фёдорович Гамалея. — М.: Изд-во АН СССР, 1954. — 159 с.
2. Руда С. Нариси з історії мікробіології в Україні (кінець ХІХ — початок ХХ ст.). — К.: ІВЦ Держком-
стат України, 2000. — 262 с.
3. Гамалея П. Высшая теория морского искусства. — В 4-х т. — СПб, 1801-1804.
4. Гамалея П. Теория и практика кораблевождения. — В 3-х т. — СПб, 1806-1808.
5. Васильев К.Г., Чуев П.Г., Васильев К.К. Очерки истории Высшей медицинской школы в Одессе (к
100-летию медицинского университета). — Одесса, 1999. — 240 с.
6. Гамалея Н.Ф. Воспоминания. Ч. 1. — М., 1947. — 228 с.
7. Тимаков В.Д. Николай Фёдорович Гамалея — один из основоположников отечественной микро-
биологии // Вклад Н.Ф. Гамалеи в микробиологию и эпидемиологию / Под ред. С.Н. Муромцева. — М.,
1962. — С. 11-19.
8. Гамалея Н. О методе Пастера предохранения укушенных от бешенства. — Одесса, 1886. — 27 с.
9. Шен Р.М. Профилактика бешенства и значение работ Н.Ф. Гамалеи в борьбе с этим заболевани-
ем // В кн: Н.Ф. Гамалеи в микробиологию и эпидемиологию / Под ред. С.Н. Муромцева. — М., 1962. —
С. 88-99.
Наука та наукознавство, 2009, № 2 75
10. Гамалея Н. Сделанные мною на Одесской бактериологической станции работы: Воспоминания. —
Архив РАН, ф. 691, оп. 2, д. 13, л. 18.
11. Гамалея Н. О некоторых заразных болезнях Одесского птичьего рынка // Записки Об-ва сельск.
хоз-ва Южной России. — 1888. — № 5-7. — С. 6-18, 19-21, 22-26; № 8-9. — С. 72-75.
12. Заболотный Д.К., Савченко И.Г. Опыт иммунизации человека против холеры // Врач. — 1893. —
№ 20. — С. 570-576.
13. Письмо Н.Ф. Гамалеи к И.И. Мечникову от 29.XII.1886 г. — Архив РАН, ф. 691, оп. 1, д. 5, л. 2.
14. Гамалея Н. О предохранительных прививках сибирской язвы // Записки Об-ва сельск. хоз-ва Юж-
ной России. — 1888. — № 5-7. — С. 27-34.
15. Гамалея Н.Ф. Бактериолизины — ферменты, разрушающие бактерий // Русский архив патологии,
клинической медицины и бактериологии. — СПб, 1898. — Т. 6, вып. 6. — С. 607-613.
16. Белиловский В.А., Гамалея Н.Ф. Чума в Одессе. — Одесса, 1903. — 176 с. + 39 приложений.
17. Центральный государственный архив Эстонии, ф. 402, оп. 3, ед. хр. 362, л. 9 (Автобиография
Н.Ф. Гамалеи).
18. Там же, ф. 1734, оп. 1, ед. хр. 162, л. 14.
19. Там же, ф. 402, оп. 3, ед. хр. 362, л. 1.
20. Там же, ф. 15.
21. Калнин В.В., Милёнушкин Ю.И. Деятельность Н.Ф. Гамалеи в Юрьеве (Тарту) // Гамалея Н.Ф. Собр.
соч. — В 6-ти т. — Т. 6. — М.: Изд-во АМН СССР, 1964. — С. 378-787.
22. Милёнушкин Ю.И. Учёный, мыслитель, общественный деятель (К 100-летию рождения почётного
академика Николая Фёдоровича Гамалеи. 17 февраля 1859 — 29 марта 1949) // Журн. микробиологии, эпи-
демиологии и иммунобиологии. — 1959. — № 2. — С. 13-17.
23. УМГБ по Одесской обл. — Арх. № 12960-п. — НКВД управление по Читинской области. — Дело
№ 16206 по обвинению Гамалея Фёдора Николаевича по ст. ст. 58-1б, 58-7, 58-8, 58-9, 58-11 УК РСФСР то
№ 1, 29 июня 1938 г. (начато) — 11 декабря 1939 г. (окончено). — 131 с.
24. Там само. — Протокол № 0066. — 1939 г. марта 11, гор. Чита. — С. 115-116.
25. Там само. — Постановление (о прекращении дела). — 10 дек. 1939 г., г. Чита. — С. 120-121.
Одержано 24.03.2009
В.Н. Гамалия
К 150-летию со дня рождения Н.Ф. Гамалии (1859—1949)
Показан жизненный путь, охарактеризована научная, организационная и преподавательская деятель-
ность академика Н.Ф. Гамалии, рассказано об его потомках.
Висвітлено життєвий шлях та наукову діяльність онколога, учня академіка
Р.Є. Кавецького академіка НАН України Вадима Григоровича Пінчука.
О.Г. Луговський
Академік В.Г. Пінчук:
сторінки життя і творчості
Вадим Григорович Пінчук народився
28 грудня 1930 р. в м. Полтаві у сім’ї служ-
бовців. Батько, Григорій Павлович Пін-
чук, був викладачем історії Полтавського
педагогічного інституту, а мати, Ганна Ге-
оргіївна Пінчук-Чудакова, — студенткою
хіміко-технологічного факультету цього
ж інституту.
Сім’я Пінчуків-Чудакових біла вели-
кою, дружньою. Григорій Павлович був
© О.Г. Луговський, 2009
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-48933 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0374-3896 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:29:54Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Гамалія, В.М. 2013-09-06T14:17:46Z 2013-09-06T14:17:46Z 2009 До 150-річчя від дня народження М.Ф. Гамалії (1859—1949) / В.М. Гамалія // Наука та наукознавство. — 2009. — № 2. — С. 66-75. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48933 Показано життєвий шлях, схарактеризовано наукову, організаційну та викладацьку діяльність академіка М.Ф. Гамалії, розповідається про його нащадків. Показан жизненный путь, охарактеризована научная, организационная и преподавательская деятельность академика Н.Ф. Гамалии, рассказано об его потомках. Information is contained about the life path, scientific, organizational and teaching effort and successors of Academician M.F.Gamaliya. uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Наука та наукознавство Вчені та наукові спільноти До 150-річчя від дня народження М.Ф. Гамалії (1859—1949) К 150-летию со дня рождения Н.Ф. Гамалии (1859—1949) To 150th Anniversary since the Birth of M.F.Gamaliya (1859—1949) Article published earlier |
| spellingShingle | До 150-річчя від дня народження М.Ф. Гамалії (1859—1949) Гамалія, В.М. Вчені та наукові спільноти |
| title | До 150-річчя від дня народження М.Ф. Гамалії (1859—1949) |
| title_alt | К 150-летию со дня рождения Н.Ф. Гамалии (1859—1949) To 150th Anniversary since the Birth of M.F.Gamaliya (1859—1949) |
| title_full | До 150-річчя від дня народження М.Ф. Гамалії (1859—1949) |
| title_fullStr | До 150-річчя від дня народження М.Ф. Гамалії (1859—1949) |
| title_full_unstemmed | До 150-річчя від дня народження М.Ф. Гамалії (1859—1949) |
| title_short | До 150-річчя від дня народження М.Ф. Гамалії (1859—1949) |
| title_sort | до 150-річчя від дня народження м.ф. гамалії (1859—1949) |
| topic | Вчені та наукові спільноти |
| topic_facet | Вчені та наукові спільноти |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48933 |
| work_keys_str_mv | AT gamalíâvm do150ríččâvíddnânarodžennâmfgamalíí18591949 AT gamalíâvm k150letiûsodnâroždeniânfgamalii18591949 AT gamalíâvm to150thanniversarysincethebirthofmfgamaliya18591949 |