Професор В.К. Бернацький — забуте ім’я
Висвітлено біографію та науковий внесок українського фізика, заступника директора Інституту фізики АН України Бернацького Віктора Костянтиновича, якого було репресовано в 1938 р. Освещены биография и научный вклад украинского физика, заместителя директора Института физики АН Украины Бернацкого Викто...
Saved in:
| Published in: | Наука та наукознавство |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48935 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Професор В.К. Бернацький — забуте ім’я / О.Ю. Колтачихіна // Наука та наукознавство. — 2009. — № 2. — С. 85-91. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860048489553068032 |
|---|---|
| author | Колтачихіна, О.Ю. |
| author_facet | Колтачихіна, О.Ю. |
| citation_txt | Професор В.К. Бернацький — забуте ім’я / О.Ю. Колтачихіна // Наука та наукознавство. — 2009. — № 2. — С. 85-91. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Наука та наукознавство |
| description | Висвітлено біографію та науковий внесок українського фізика, заступника директора Інституту фізики АН України Бернацького Віктора Костянтиновича, якого було репресовано в 1938 р.
Освещены биография и научный вклад украинского физика, заместителя директора Института физики АН Украины Бернацкого Виктора Константиновича, который был репрессирован в 1938 г.
The paper opens up the biography and the scientific contribution of Viktor Kostyantynovich Bernatsky, a Ukrainian physicist, Deputy-Director of the Institute for Physics of the Ukrainian Academy of Science, which was repressed in 1938.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:58:39Z |
| format | Article |
| fulltext |
Наука та наукознавство, 2009, № 2 85
Одержано 20.12.2008
А.Г.Луговский
Академик В.Г.Пинчук: страницы жизни и творчества
Освещены жизненный путь и научная деятельность онколога, ученика академика Р.Е.Кавецкого, акаде-
мика НАН Украины Вадима Григорьевича Пинчука.
Біографія
Бернацький Віктор Костянтинович
народився 19 грудня 1882 р. у м. Катти-
Курган Самаркандської області (Узбе-
кистан). Батько був листоношею, потім
чиновником [1, арк. 161]. Через три роки
сім’я переїхала до Києва, де Віктор Кос-
тянтинович закінчив гімназію. У 1908 р.
Віктор Костянтинович закінчив фізико-
математичний факультет Імператорсько-
го університету Св. Володимира (нині
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка).
«Я вчився разом з Гольдманом, через
страйк мене і його звільнили з Університе-
ту, я був у Росії, він виїхав за кордон» [1,
арк.159].
З 1909 р. В.К.Бернацький працював у
середніх навчальних закладах Кам’янця-
Подільського: викладав математику та
фізику в технічній школі, паралельно ви-
кладав фізику в комерційній школі, а від
1912 року — в жіночій гімназії Славутин-
ської.
Під час Лютневої революції був у цар-
ській армії прапорщиком, потім унтер-
офіцером [1, арк.12]. «Мене перевели в
унтер-офіцери за те, що дискредитував
начальство, я вилаяв начальство. Мене су-
дили, перейменували в рядові, а потім дали
чин унтер-офіцера» [1, арк.163].
«В 1918 р. мене демобілізували з Ру-
мунського фронту, там я був під час
Жовтне вої революції. Зразу я був у Галіції
з 1914 р. Повернувся я до Гадяча в школу і
звідси зі школою переїхав до Кам’янця» [1,
арк.161].
З 1919 р. В.К.Бернацький був асис-
тентом фізико-математичного факульте-
ту Кам’янець-Подільського університе-
ту, працював на кафедрі фізики. 1920 ро-
ку читав в університеті додатковий курс
фізики. Після реорганізації університету
перейшов читати фізику в Інститут на-
родної освіти. Він входив до Україн-
ського технічного товариства. Після
утвердження радянської влади викладав
у Кам’янець-Подільському інституті на-
родної освіти та кілька років у сільсько-
господарському інституті [2—7].
У Кам’янці-Подільському з ініціати-
ви професора Бернацького та студентів
Висвітлено біографію та науковий внесок українського фізика, заступника
директора Інституту фізики АН України Бернацького Віктора Костянтиновича,
якого було репресовано в 1938 р.
О. Ю. Колтачихіна
Професор В.К.Бернацький — забуте ім’я
© О.Ю. Колтачихіна, 2009
8. Чехун В.Ф. Відданість ідеалам науки. Життєвий і творчий шлях В.Г. Пінчука // Академік Вадим Гри-
горович Пінчук: Спогади колег, рідних, друзів, учнів / НАН України. Інститут експериментальної патології,
онкології та радіобіології ім. Р.Є.Кавецького. — К.: ДІА, 2005. — С. 7—13.
9. Нагородний лист. — Інститут архівознавства НБУВ, ф. 198, оп.1, спр.81, арк.1—3.
О.Ю. Колтачихіна
Science and Science of Science, 2009, № 286
Інституту народної освіти було створено
гурток любителів радіо. Внаслідок про-
веденої гуртківцями тривалої підготовчої
роботи 8 вересня 1925 року численна ау-
диторія слухала радіоконцерт.
Деякий час В.К.Бернацький очолював
міську соціально-економічну проф школу.
З 1927 р. він був професором дру гої гру-
пи, з 1929 р. — проректором Кам’янець-
Подільського інституту народної освіти, піс-
ля його реорганізації в Інститут соціального
виховання продовжував працювати у ньому
професором фізики. Віктор Костянтинович
входив до науково-дослідної кафедри при-
роди, сільського господарства й культури
Поділля, був членом підсекції фітотехніч-
них та інтенсивних культур, співпрацював
із Кам’янець-Подільським науковим това-
риством при Українській академії наук.
«В Києві я працював з 1931 р. на-
їздом. Переїхав з 1935 р., в Кам’янець-
Подільському був ліквідований Педагогіч-
ний інститут при ньому був фізичний ка-
бінет» [1, арк.161].
Слід зазначити, що ще до появи
В.К.Бернацького в Інституті фізики
АН УРСР йому була створена академі-
ком О.Г.Гольдманом цілком позитив-
на репутація: «Еще задолго до прихода в
институт о нем [Бернацком В.К.], как
о высококвалифицированном научном ра-
ботнике, после как о хорошем кандидате
партии часто говорил директор инсти-
тута академик Гольдман. Вообще следует
сказать, что до прихода Бернацкого В.К.
ему была создана в институте во всех
отношениях положительная репутация и
инициатором этого был никто другой как
академик Гольдман» [1, арк.55].
Після арешту академіка О.Г. Гольдма-
на в 1938 р. В.К.Бернацький «вирішив
допомогти молоді, скликати конферен-
цію, запросити академіків із Ленінграду,
Москви, перебудувати бюджет і ін.» та
організував школу для безпритульних
батраків, багато з яких стали відомими
лісоводами [1, арк. 160].
11 червня 1938 р. Віктора Костянти-
новича Бернацького було заарештовано
за «активну участь в українській націо-
налістичній організації та проведення
шкідницької роботи» [1, арк.1; 8, арк. 1].
1 вересня 1938 р. відбулася очна
ставка між О.Г. Гольдманом та В.К. Бер-
нацьким, на якій Віктор Костянтинович
визнає себе і академіка О.Г. Гольдмана
Фотографії заарештованого В.К.Бернацького у справі по його обвинуваченню
ПРОФЕСОР В.К. БЕРНАЦЬКИЙ — ЗАБУТЕ ІМ’Я
Наука та наукознавство, 2009, № 2 87
шкідниками з учбової та наукової роботи.
О.Г.Гольдман своєї вини не визнає. Пізні-
ше — 11 квітня 1939 р. — В.К.Бернацький
відмовиться від цих показань: «я на попе-
редньому слідстві визнав себе винним тому,
що до мене пристосовували незаконні захо-
ди» [1, арк.130].
Постановою від 3 березня 1939 р.
В.К.Бернацькому було пред’явлено додат-
кове обвинувачення за ст.54-7 КК УРСР
[1, арк. 13А], але вже 29 травня 1939 р. ця
стаття була відмінена [1, арк. 13Б].
Під час слідства було проведено ряд
допитів свідків по цій справі. З їх свідчень
можна скласти портрет В.К.Бернацького
як науковця та наставника.
Із допиту Лукашевича Михайла Пав-
ловича: «Бернацький допомагав молодим
спеціалістам. Він по всіх питаннях давав
нам підтримку, все що міг він «виривав» у
Гольдмана. ... В Кам’янець-Подільському
Бернацький В.К. так ставив роботу, що
його лабораторія була найкращою на Укра-
їні» [1, арк.150].
Із допиту Гейхман Євгенії Соломо-
нівни: «Бернацький користувався великим
авторитетом серед молоді, всі хотіли по-
пасти лише до його групи. Бернацький, як
науковий робітник дуже любив науку, міг
працювати в лабораторії день і ніч, коли
був якийсь неуспіх — він це дуже пережи-
вав. Бернацького тягло завжди до молоді,
серед наукових робітників він себе не так
почував. Бернацький був скромною лю-
диною, його багато разів преміювали» [1,
арк.147—148]. Дочка академіка О.Г. Голь-
дмана Зінаїда Олександрівна Шиліна та-
кож згадує Віктора Костянтиновича як
наполегливого вченого, для якого наука
була його життям.
4 травня 1939 р. академік О.Г.Гольдман
на допиті описує своє знайомство з
В.К.Бернацьким:
«Бернацкого я знаю примерно с 1903 г.
как однокурсника по учебе в Киевском уни-
верситете, где мы с ним занимались на
физико-математическом факультете.
С Бернацким более близко я познакомил-
ся в 1930 г. в момент прохождения съезда
Украинской ассоциации физиков, на кото-
ром присутствовал Бернацкий. … Пример-
но в 1928 г. Мне [Гольдману] стало извест-
но о нем [Бернацком], как о хорошем специ-
алисте, т.к. Бернацким мне было прислано
свою научную работу для помещения в
журнал «Українські фізичні записки», что
мной и было сделано. … С этого же време-
ни, т.е. после того, как я узнал о его на-
учной работе у меня зародилась мысль «пе-
ретащить» его как хорошего специалиста
в Киев для работы научным руководителем
в Институт физики» [1, л.168].
Сам В.К.Бернацький так відзиваєть-
ся про О.Г.Гольдмана: «К этому време-
ни [1931] у меня были «хорошие взаимо-
отношения» с академиком Гольдманом,
который и «перетащил» меня в Институт
физики АН» [1, арк.27].
5 жовтня 1939 р. В.К.Бернацького за
участь в антирадянській націоналістич-
ній організації ув’язнили у виправно-
трудовий табір терміном на п’ять років,
вважаючи термін з 2 червня 1938 р. [1,
арк.184]. Від цієї дати про Віктора Костян-
тиновича Бернацького нічого не відомо.
«17 июля 1989 г.
Заключение …
Бернацкий В.К. подпадает под дей-
ствие ст.1 Указа Президиума Верховного
Совета СССР от 16.01.1989 г. «О дополни-
тельных мерах по восстановлению спра-
ведливости в отношении жертв репрес-
сий, имевших место в период 30—40-х гг. и
начала 50-х гг.»» [1, арк.186].
Науковий внесок
У 1931 р. відбувся з’їзд Української
асоціації фізиків. В.К.Бернацький був
одним із членів президії та головою сек-
ції електромагнітних явищ. Також він
О.Ю. Колтачихіна
Science and Science of Science, 2009, № 288
виступив із доповіддю «Електромагнітне
поле та розповсюдження вибуху в парах
бензолу, бензину та толуолу» [9].
У 1932 р. у Києві відбулася Друга все-
союзна конференція з питань твердих
випростувачів і фотоелементів, на якій
В.К.Бернацький виступив з доповіддю
«Метод виготовлення мідь І-оксидних
фотоелементів» [10]. Академік О.Г.Голь-
дман у своїй доповіді відмітив ефект, що
спостерігав Віктор Костянтинович: «Ці-
каво відзначити такий новий ефект, що
його спостерігав проф. Бернацький. До ви-
готовленої звичайним способом пластинки
мідь-мідьІ-оксид, отже без півпрозорого
шару міді, притискували нанесений на склі
платиновий півпрозорий електрод, причому,
для утворення неповного контакту, з боків
між мідь-оксидом та платиною прокла-
ли тоненькі листочки слюди; гвинтом по-
ступово збільшували тиск. При освітленні
ефекту передньої стінки не спостерігали.
Коли ж до цього елементу приклали напру-
гу, то при додатній напрузі на платиново-
му електроді освітлення викликало досить
значний фотострум; при від’ємній напрузі
на пластині цього ефекту не було» [11].
У 1933 р. у В.К.Бернацького спіль-
но з О.Г.Гольдманом вийшла стаття «До
теорії твердих випростувачів» [12]. У ній
вони вказали новий метод аналізу вольт-
амперної характеристики випростувача,
який веде до визначення залежності опо-
ру запірного шару від прикладеної до ньо-
го напруги. Ними було встановлено, що
для пропускної частини вольт-амперної
характеристики залежність опору запір-
ного шару R від напруги U має форму
0
1
1 UR R
U
⎛ ⎞
= −⎜ ⎟
⎝ ⎠
, де R
0
означає опір при
U=0, а U
1
— напругу при R=0 (пропускна
напруга). Цим було поширено обсяг за-
стосування закономірності, яку вперше
вказали О.Гольдман та М.Лукасевич [13].
Визначення пропускної части-
ни ха рактеристики випростувача було
зведено до визначення трьох його
констант R
0
,U
1
,r (омів опір напівпро-
відника). О.Г. Гольдман та В.К. Бер-
нацький розробили метод визначення
цих констант. Ними було встановлено
рівняння пропускної частини вольт-
амперної характеристики випростувача
2 1 1 1
0 0
0U U EUEi i
r R r rR
⎛ ⎞
+ + − − =⎜ ⎟
⎝ ⎠
, де E —
напруга на випростувачеві. Рівняння було
перевірено порівнянням обрахованих та
експериментальних даних в межах E від
0 до +1,5 В. Також було встановлено ана-
логічні залежності для запірної частини
характеристики 0
1
1 UR R
U
⎛ ⎞
= −⎜
⎝ ⎠
зап
зап
та
2 1 1 1
0 0
0,U U EUEi i
r R r rR
⎛ ⎞
+ + − − =⎜ ⎟
⎝ ⎠
зап зап зап
зап зап
де R
0 зап
та U
1 зап
означають величини від-
повідні до R
0
та U
1
. Обраховані за цими
виразами дані з точністю до 1% збігали-
ся з експериментальними для E від —0,3
до —1,5 В. Окремо було розглянуто пи-
тання про частину характеристики опору
запірного шару, яка містить у собі макси-
мальну вартість опору, і подано нові ви-
сновки щодо побудови вольт-амперної
характеристики загалом, які підлягали
подальшій експериментальній перевірці.
Ця праця встановила вперше методику
для порівняння даних щодо твердих фо-
Фрагмент із характеристики акад. О.Г.Гольдманом В.К.Бернацького
ПРОФЕСОР В.К. БЕРНАЦЬКИЙ — ЗАБУТЕ ІМ’Я
Наука та наукознавство, 2009, № 2 89
тоелементів, отриманих в різних умовах
різними дослідниками. На прикладах
було показано значення цієї методики
для систематичного розвитку знань про
тверді фотоелементи [14].
«Так, 7 лет спустя, в 1940 г. сотрудники
Ленинградского Физико-технического Ин-
ститута И.С.Марченко и П.В.Шаравский
занялись тем же вопросом о выделении
из общего сопротивления выпрямителя в
пропускном направлении сопротивления
запорного слоя [15]. Не трудно показать,
что результаты их измерений хорошо со-
гласуются с выведенным нами уравне-
нием вольт-амперной характеристики.
Количественные выводы И.С.Марченко и
П.В.Шаравского подверглись бы доволь-
но значительному изменению, если бы они
учли проведенный нами анализ этого про-
цесса» [14, с. 19].
Від початку ХІХ ст. багато авторів
вказували на мінеральність джерел води в
районі Кам’янця-Подільського [16—18],
але будь-якого ґрунтовного дослідження
цих джерел з наукового погляду майже
не робили. Існували лише окремі хіміч-
ні аналізи деяких з них. У 1934 р. вийшла
стаття В.К.Бернацького, С.О.Березюка,
К.П.Макаревича, яка була першим кро-
ком у з’ясуванні радіоактивності води в
районі м. Кам’янець-Подільський [19].
Для визначення величини радіоактив-
ності джерел вони користувалися прила-
дом Шмідта. У статті наведені результа-
ти вимірів радіоактивності джерел води,
проведених дослідниками протягом
червня, липня й серпня 1932 р. У таблиці
вказані назва і місце джерел, температу-
ра, величина радіоактивності в одиницях
Махе й Кюрі. Виявилося, що всі дослі-
джені джерела води малоактивні й, коли
не брати до уваги їх хімічний склад, тера-
певтичного значення не мають.
У 1935 р. В.К.Бернацький прийняв
участь у Третій всесоюзній конференції
з питань напівпровідників із доповіддю
«До теорії твердих випростувачів».
У тому ж році на Конференції з пи-
тань твердих випростувачів і фотоеле-
ментів Віктор Костянтинович зі співро-
бітниками зробив низку доповідей [20].
Так, ним спільно з О.Г. Гольдманом та
В.К.Пухальським було вивчено умови
утворення запірного шару під час терміч-
них процесів при виготовленні купрок-
сних випростувачів [21]. Досліди пока-
зали, що при виготовленні купроксного
випростувача в першій зоні термічної
обробки в основному відбувається лише
оксидація міді, запірні шари постають
при нижчих температурах у процесі охо-
лодження. Раптове охолодження без-
посередньо після перебування у першій
зоні сприяє утворенню переднього запір-
ного шару. Задній запірний шар зростає,
зокрема при вміщенні оксидованих плас-
тин у другу зону при температурі поряд-
ку 400—5000С, а можливо, й ще нижчій,
і разом з тим нижчій за температури, що
дає мідьІ-оксид з найменшим опором.
Перебування в другій зоні приводить до
зникнення переднього запірного шару.
Разом з В.К.Пухальським він дослі-
див вплив тиску на властивості контакту
(незапірного шару) у купроксного ви-
простувача з притиснутим свинцевим
електродом [22]. Контактний опір між
шаром закису міді та притиснутим до неї
електродом залежить від сили, з якою
притискується електрод до закису, що
особливо помітно при малих напругах.
Бернацький В.К., Березюк С.А.,
Федорус Г.А. вивчили вплив коливань
температури на опір купроксних ви-
простувачів [23]. Вони встановили, що
«коливання температури в межах +20 до
+350С спричиняють швидке «старіння» ви-
простувачів, тобто значне зниження кое-
фіцієнта випростування при даній темпе-
ратурі; при цих умовах запірний опір при
О.Ю. Колтачихіна
Science and Science of Science, 2009, № 290
даній температурі спадає, а пропускний
зростає; коливання температури в межах
від +20 до —200С дає підвищення коефіці-
єнта випростування коштом збільшення
запірного опору і зменшення пропускного
при даній температурі» [23, с. 165].
Спільно з Д.С. Гейхман В.К. Бернаць-
кий розробив технологію виготовлення
селенових випростувачів із верхнім елек-
тродом, що утворений осаджуванням ме-
талу у вакуумі [24].
У 1937 р. В.І.Ляшенко встановив у за-
кису міді за низьких температур падіння
потенціалу в аноду типу високовольтної
поляризації. Подібний ефект був знайде-
ний у селена Г.А.Федорусом під керівни-
цтвом В.К.Бернацького, про що доклада-
лося академіком О.Г.Гольдманом у грудні
1937 р. на сесії фізичної групи Академії
наук СРСР.
У тому ж 1937 р. В.К.Бернацький
спільно з В.К.Пухальським розробили
технологічний процес із неперервним
струмом попередньо розігрітого пові-
тря [25]. Звичайний технологічний про-
цес виготовлення пластин купроксних
випростувачів не забезпечував їх одно-
рідної якості. Докладніший аналіз умов
виготовлення пластин, проведений
В.К.Бернацьким та В.К.Пухальським,
показав, що якраз найважливіший фак-
тор — концентрація кисню у печі під
час процесу оксидації — лишається за-
лежним від цілком випадкових умов.
Вони запропонували продувати через
піч достатню кількість повітря. Виго-
товлені таким чином пластини мали
значно збільшену однорідність, що яв-
ляло собою корінне удосконалення [14,
с. 21]. Також було встановлено умови, за
яких спостерігається пробій купроксних
пластин, і був розроблений контроль
для бракування пластин, які в експлуа-
тації дадуть пробій [26]. Як виявилося,
явище пробою спостерігається на плас-
тинах, що мають тріщини та вміщені в
атмосферу вологого повітря за низької
температури. Вологі пластини, що да-
вали пробій, після просушки їх шляхом
продування сухим повітрям через по-
судину, де вони знаходились, починали
давати нормальну характеристику. При
повторному продуванні спершу воло-
гого, а потім сухого повітря можна було
знову спостерігати пробій, а потім нор-
мальну характеристику і т.д. Таке ж яви-
ще пробою спостерігалось і за темпера-
тури +200С на холодних пластинах, що
були вміщені в атмосферу теплого воло-
гого повітря.
Цей невеликий огляд праць забутого
нині професора В.К. Бернацького дово-
дить: якби не його арешт 1938 р., він міг
би ще багато зробити для науки України.
Авторка щиро вдячна дочці академі-
ка О.Г.Гольдмана Зінаїді Олександрівні
Шиліній за можливість скористатися її
сімейним архівом.
1. Дело № 817 по обвинению Бернацкого Виктора Константиновича. — ЦДАГО України, ф. 263,
Оп. 1, спр. 66086.
2. Проскура О. Три долі // Наша віра. Всеукраїнська православна газета. — 1995. — № 2 (82). — С.5.
3. Несторенко В. Хемічний технікум // Подолянин. — 2003. — 23 травня (http://www.tovtry.km.ua/en/
history/statti/hemichny_tehnikum.html).
4. Проскура О. О.Гольдман: «Я залишив як слід своєї праці великий дослідний інститут фізики…»
// Вісн. НАН України. — 2001. — № 12 (http://www.nbuv.gov.ua/portal/All/herald/2001-12/6.htm).
5. Проскура О.І. Трагічні сторінки життя академіка О.Г.Гольдмана // Наука та наукознавство. — 1995. —
№ 1—2. — С. 154—159.
6. Лозовий В.С. Бернацький Віктор Костянтинович // Енциклопедія сучасної України. — К., 2003. —
Т. 2. — С. 532—533.
ПРОФЕСОР В.К. БЕРНАЦЬКИЙ — ЗАБУТЕ ІМ’Я
Наука та наукознавство, 2009, № 2 91
Одержано 04.02.2009
О.Ю.Колтачихина
Профессор В.К.Бернацкий — забытое имя
Освещены биография и научный вклад украинского физика, заместителя директора Института физики
АН Украины Бернацкого Виктора Константиновича, который был репрессирован в 1938 г.
7. Автобіографія Бернацького В. К. (1921 р.) // Завальнюк О.М. Історія Кам’янець-Подільського дер-
жавного українського університету в іменах (1918—1921 рр.). — Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА,
2006. — С. 385.
8. Опись имущества. Бернацкий Виктор Константинович. — ЦДАГО України, ф. 263, оп. 1, спр. 66086.
9. Українська асоціація фізиків // Українські фізичні записки. — 1931. — Т.2, зш.3. — С.61—74.
10. Конференції та з’їзди. Доповідь Бернацького В.К. // Там само. — 1934. — Т. 3, вип. 1. — С. 130—
131.
11. Конференції та з’їзди. Доповідь Гольдмана О.Г. // Там само. — С. 131—135.
12. Бернацький В.К., Гольдман О.Г. До теорії твердих випростувачів // Журн. фіз.-хім. циклу ВУАН. —
1933. — Т.1, № 4. — С. 79—96.
13. Гольдман О., Лукасевич М. Залежність електрозворушення мідооксидних (купроксних)
фотоелементів від освітлення // Там само. — № 2—3. — С. 3—22.
14. Гольдман А. Институт физики Академии наук УССР 1929—1938. Опровержение выводов комиссии
физической группы Академии наук Союза ССР по обследованию работы Института физики Академии
наук УССР от 2 июня 1938г. — г.Вологда, 20 июля 1946. — Особистий архів З.О.Шиліної. —— 43 с.
15. Журн. техн. физики. — 1940. — Т. 40. — С. 1907.
16. Бернацький В.К., Березюк С.О., Макаревич К.П. Радіоактивність деяких джерел води району м.
Кам’янець-Подільський (з фізичного кабінету Кам’янець-Подільського Педагогічного інституту) //
Українські фізичні записки. — 1934. — Т. 3, вип. 1. — С. 51—58.
17. Конференція з питань твердих випростувачів і фотоелементів (Київ, 11—15.05.1935) // Там само. —
1936. — Т.5, вип. 2/3. — С.5.
18. Гольдман А.Г., Бернацкий В.К., Пухальский В.К. Влияние термической обработки на электрические
характеристики купроксных выпрямителей // Там само. — С.135—145.
19. Бернацкий В.К., Пухальский В.К. Влияние давления на сопротивление контакта между закисью
меди и верхним прижатым электродом // Там само. — С. 127—134.
20. Бернацкий В.К., Березюк С.А., Федорус Г.А. Влияние колебаний температуры на сопротивление ку-
проксных выпрямителей // Там само. — С. 155—165.
21. Бернацкий В.К., Гейхман Д.С. К технологии селеновых выпрямителей // Там само. — С. 167—169.
22. Бернацький В.К., Пухальський В.К. До питання про забезпечення однорідної якості пластин ку-
проксних випростувачів // Там само. — 1937. — Т. 6, вип. 1—2. — С. 75—80.
23. Бернацький В.К., Федорус Г.А. Явище пробою в купроксних випростувачах // Там само. — С. 81—96.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-48935 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0374-3896 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:58:39Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Колтачихіна, О.Ю. 2013-09-06T14:22:20Z 2013-09-06T14:22:20Z 2009 Професор В.К. Бернацький — забуте ім’я / О.Ю. Колтачихіна // Наука та наукознавство. — 2009. — № 2. — С. 85-91. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48935 Висвітлено біографію та науковий внесок українського фізика, заступника директора Інституту фізики АН України Бернацького Віктора Костянтиновича, якого було репресовано в 1938 р. Освещены биография и научный вклад украинского физика, заместителя директора Института физики АН Украины Бернацкого Виктора Константиновича, который был репрессирован в 1938 г. The paper opens up the biography and the scientific contribution of Viktor Kostyantynovich Bernatsky, a Ukrainian physicist, Deputy-Director of the Institute for Physics of the Ukrainian Academy of Science, which was repressed in 1938. uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Наука та наукознавство Вчені та наукові спільноти Професор В.К. Бернацький — забуте ім’я Профессор В.К.Бернацкий — забытое имя Professor V.K.Bernatsky: A Forgotten Name Article published earlier |
| spellingShingle | Професор В.К. Бернацький — забуте ім’я Колтачихіна, О.Ю. Вчені та наукові спільноти |
| title | Професор В.К. Бернацький — забуте ім’я |
| title_alt | Профессор В.К.Бернацкий — забытое имя Professor V.K.Bernatsky: A Forgotten Name |
| title_full | Професор В.К. Бернацький — забуте ім’я |
| title_fullStr | Професор В.К. Бернацький — забуте ім’я |
| title_full_unstemmed | Професор В.К. Бернацький — забуте ім’я |
| title_short | Професор В.К. Бернацький — забуте ім’я |
| title_sort | професор в.к. бернацький — забуте ім’я |
| topic | Вчені та наукові спільноти |
| topic_facet | Вчені та наукові спільноти |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48935 |
| work_keys_str_mv | AT koltačihínaoû profesorvkbernacʹkiizabuteímâ AT koltačihínaoû professorvkbernackiizabytoeimâ AT koltačihínaoû professorvkbernatskyaforgottenname |