Сучасний стан венчурного фінансування в Україні: статистичний розріз та експертна характеристика

На основі статистичних даних та оцінок експертів виявлено головні тенденції та особливості венчурного фінансування в Україні, визначено оптимальні шляхи подальшого розвитку венчурного бізнесу у відповідності зі світовим досвідом та реальними потребами вітчизняних підприємств у венчурному фінансуванн...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Наука та наукознавство
Дата:	2009
Автори:	Грига, В.Ю., Красовська, О.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2009
Теми:	Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48951
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Сучасний стан венчурного фінансування в Україні: статистичний розріз та експертна характеристика / В.Ю. Грига, О.В. Красовська // Наука та наукознавство. — 2009. — № 3. — С. 18-30. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859994993427480576
author	Грига, В.Ю. Красовська, О.В.
author_facet	Грига, В.Ю. Красовська, О.В.
citation_txt	Сучасний стан венчурного фінансування в Україні: статистичний розріз та експертна характеристика / В.Ю. Грига, О.В. Красовська // Наука та наукознавство. — 2009. — № 3. — С. 18-30. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Наука та наукознавство
description	На основі статистичних даних та оцінок експертів виявлено головні тенденції та особливості венчурного фінансування в Україні, визначено оптимальні шляхи подальшого розвитку венчурного бізнесу у відповідності зі світовим досвідом та реальними потребами вітчизняних підприємств у венчурному фінансуванні. На основании статистических данных и оценок экспертов выявлены главные тенденции и особенности венчурного финансирования в Украине, определены оптимальные пути дальнейшего развития венчурного бизнеса в соответствии с мировым опытом и реальными потребностями отечественных предприятий в венчурном финансировании. Statistical data and expert opinions lay the basis for identifying main tendencies and specifics of venture funding in Ukraine and optimizing ways for further development of venture business in Ukraine with consideration given to the world experience and real needs of national enterprises in venture funding.
first_indexed	2025-12-07T16:33:49Z
format	Article
fulltext	Science and Science of Science, 2009, № 318 Формування та подальше функціо- нування національної інноваційної сис- теми (НІС) та відповідно інноваційна модель розвитку країни вимагають адек- ватного розвитку фінансового забезпе- чення створення нового знання та його використання. Беручи до уваги, що ре- алізація інноваційної моделі економіч- ного розвитку потребує значно більших порівняно з традиційними економіками фінансових витрат, важливого значення набуває необхідність розширення мож- ливих джерел інвестування в інновацій- ну діяльність, особливо в умовах трива- лої економічної кризи. Високий ризик втрати вкладених коштів, нерозвинений фондовий ринок України майже завжди стримують потенційних інвесторів від фінансування інновацій. Більше того, у випадку, коли мова йде про фінансуван- ня інновацій на ранніх стадіях, зокрема на стадії створення нового продукту/ технології, доступ до традиційних дже- рел фінансування, як правило, немож- ливий. У такому випадку одним з най- більш ефективних способів фінансової підтримки високотехнологічних підпри- ємств, особливо на початковому етапі, є венчурне фінансування. Проблематика венчурного фінан- сування інноваційної діяльності не є новою для вітчизняних дослідників. В останні роки дослідження в цьому на- прямку значно активізувалися, все час- тіше венчурній індустрії України при- свячуються не лише окремі статті, але й дисертаційні дослідження. Серед дослід- ників, які досить активно вивчають цю проблему, можна назвати Антонюк Л.Л., Варналія З.С., Лапко О.О., Поручни- ка А.М., Соловйова В.П., Новікову І.В., в останні роки до них приєдналися Гроз- ний І.С., Долішня М.М., Локшин В.С., Жорнокуй Ю.М., Олефіренко О.М., Опа насюк В.В., Пікуліна Н.Ю., Федо- рович П.П. та інші (див., наприклад, [1—9]). У роботах цих авторів основна увага приділяється закордонному досвіду застосування венчурного капіталу, роз- глядаються можливі напрямки його ви- користання в Україні тощо, але реальні потреби вітчизняних інноваторів та вен- чурних фінансистів все ще залишаються поза увагою дослідників. Враховуючи це, метою даної статті є виявлення основних тенденцій та характеристик венчурного фінансування в Україні, а також визна- чення оптимальних шляхів подальшого На основі статистичних даних та оцінок експертів виявлено головні тенденції та особливості венчурного фінансування в Україні, визначено оптимальні шляхи подальшого розвитку венчурного бізнесу у відповідності зі світовим досвідом та реальними потребами вітчизняних підприємств у венчурному фінансуванні. В.Ю.Грига, О.В.Красовська Сучасний стан венчурного фінансування в Україні: статистичний розріз та експертна характеристика1 © В.Ю. Грига, О.В. Красовська 2009 1 Дослідження виконано в рамках проекту “Розробка організаційно-методичного забезпечення фор- мування в Україні системи венчурного фінансування ранніх стадій створення та освоєння технологій”, що виконувався згідно з Розпорядженням Президента України від 30.01.2007 р. № 19/2007-рп “Про призначення грантів Президента України для обдарованої молоді на 2007 рік”. СУЧАСНИЙ СТАН ВЕНЧУРНОГО ФІНАНСУВАННЯ В УКРАЇНІ: СТАТИСТИЧНИЙ РОЗРІЗ ТА ЕКСПЕРТНА ХАРАКТЕРИСТИКА Наука та наукознавство, 2009, № 3 19 розвитку венчурного бізнесу у відповід- ності зі світовим досвідом та реальними потребами вітчизняних підприємств у венчурному фінансуванні на основі ста- тистичних даних та експертних оцінок. На сучасному етапі розбудови в Укра- їні національної інноваційної системи найбільш цікавим з точки зору форму- вання системи венчурного фінансування як одного з елементів НІС є досвід кра- їн, які нещодавно розпочали цей процес. А тому розглянемо більш детально досвід Росії, де розвиток венчурних інвестицій в інноваційній сфері став одним з пріо- ритетних питань економічної політики. Сьогодні більшість венчурних фондів Росії зареєстровані за її межами, оскіль- ки інвестори надають перевагу закордон- ним організаційно-правовим формам, незважаючи на те, що їх використання значно обмежує можливості державної участі в таких фондах. За даними Російської асоціації вен- чурного інвестування (РАВІ), на кінець 2005 року в Росії було 73 венчурних фон- ди, що на 11 більше, ніж у попередньому році. Обсяги фондів суттєво різняться і становили від 10—15 до 400 млн. доларів. Загалом у 2005 році фондами було залуче- но близько 960 млн. доларів, а загальний обсяг капіталу, що знаходиться під ке- рівництвом фондів, — 4,8 млрд. доларів. Проте, на думку експертів РАВІ, лише 2% залучених коштів (тобто близько 20 млн. доларів) спрямовані на ранні технологічні стадії. Варто відзначити, що близько 70% усіх залучених у 2005 році коштів належать трьом найбільшим компаніям, які діють на території Росії: “Russia New Growth Fund”, “Baring Vostok Private Equity Fund III”, “Martison Trigon Venture Partners”. Важливою подією, яка прямо впливає на український венчурний бізнес, став по- чаток співробітництва української компа- нії “Техінвест” з “Draper Fisher Jurvetson Nexus”, хоча на кінець 2005 року останній ще не почав працювати [10]. За даними російського журналу “Експерт”, у 2004 р. структура венчурних інвестицій в російські технології знач- ною мірою нагадувала загальносвітові тенденції: 48% склали інвестиції в про- грамне забезпечення, 28% — інвестиції в біотехнології, 11% — в телекомунікації, 7% — в електроніку, 2% — в Інтернет [11]. У той же час, за даними РАВІ, в Росії в 90-ті роки тільки близько 5% венчурних інвестицій було направлено у високотех- нологічний сектор [10]. На наш погляд, цікавим є досвід Ро- сії у стимулюванні венчурного бізнесу, а саме проведення венчурних ярмарок, які у світі є одним із способів активізації венчурної діяльності. Взагалі венчурні ярмарки почали проводити з 60-х років у США, а сьогодні вони досить популярні й в країнах Європи. Такі ярмарки спри- яють залученню венчурних інвестицій в нові та зростаючі високотехнологічні компанії. Венчурний ярмарок є достат- ньо ефективним інструментом залучення інвестицій в проекти підприємств, від- повідним чином відібраних, менеджмент яких спеціально підготовлений для пред- ставлення інвесторам перспектив розви- тку свого бізнесу. Як правило, пошук та відбір учасни- ків для участі в ярмарку проводяться за двома критеріями: територіальним (коли вибірка складається з малих інновацій- них підприємств певного регіону) та галу- зевим (тобто відбираються підприємства певного науково-технічного спрямуван- ня). Наприклад, в США розповсюджені ярмарки для компаній в межах конкрет- них штатів, а також в таких галузях, як біотехнології, електронна комерція, ін- формаційні технології, програмне забез- печення, медицина, електроніка, техно- логії зв’язку та комунікації. В.Ю. Грига, О.В. Красовська Science and Science of Science, 2009, № 320 Перший венчурний ярмарок в Росії відбувся у грудні 2000 року, а на його екс- позиції було представлено лише 28 ком- паній та взяло участь понад 250 спеціа- лістів. За результатами ярмарку дві ком- панії отримали інвестиції, а ще одна — кредит. У листопаді 2005 року відбувся шостий венчурний ярмарок (рис. 1), який проходив в рамках Першого ро- сійського венчурного форуму. Кількість учасників сягнула 625 осіб та 75 компа- ній з 25 регіонів країни, які представили свої проекти на двох площадках: 36 фірм на площадці “ранніх стадій розвитку” та 38 компаній — на стадії розширення та диверсифікації бізнесу. Розподіл компаній за сферою діяль- ності відповідно до адаптованої класи- фікації EVCA відрізняється від загальної структури інвестицій за галузями в бік суттєво більшої частки таких високотех- нологічних галузей, як електроніка (7% на ярмарку, 3% в країні), біотехнології (8 та 1% відповідно), хімічна промисло- вість (12 та 2%), промислове обладнання (32 та 6%), що пояснюється орієнтаці- єю ярмарку на підтримку інноваційних проектів у високотехнологічних сек- торах економіки. Слід відзначити, що частки таких галузей, як електроніка, хімія та нові матеріали, біотехнології, на шостому ярмарку зросли відповідно до 20, 16 та 12%. Близько 40% компаній шукали ін- вестиції в обсягах до 1 млн. доларів, тоб- то вони знаходилися на стадії раннього та посівного фінансування. Ця ніша є практично не зайнятою через недостат- ню кількість інвесторів, готових взяти на себе низку додаткових ризиків, прита- манних компаніям ранніх стадій. Важливим результатом участі в яр- марках для інноваційних компаній є залучення інвестицій. Як свідчить опитування представників компаній- учасників, до 80% компаній встановлю- ють контакти з потенційними інвесто- рами, з якими продовжують переговори протягом кількох місяців після ярмарку. Так, понад 30 компаній залучили інвес- тиції на суму понад 50 млн. доларів. Ре- шта компаній також позитивно оціню- ють свою участь в ярмарках, вважаючи основним результатом останніх набуття досвіду роботи з інвесторами. Загалом в шести ярмарках взяло участь понад 270 компаній, 50% яких були з Москви та Санкт-Петербургу, що в принципі є очевидним через географічну близькість до місця проведення ярмарків, а також через наявність потужних наукових центрів та промислових підприємств з Рис. 1. Динаміка кількості учасників у венчурних ярмарках Росії СУЧАСНИЙ СТАН ВЕНЧУРНОГО ФІНАНСУВАННЯ В УКРАЇНІ: СТАТИСТИЧНИЙ РОЗРІЗ ТА ЕКСПЕРТНА ХАРАКТЕРИСТИКА Наука та наукознавство, 2009, № 3 21 достатньо високою кваліфікацією ме- неджменту компаній [12]. Як бачимо, венчурні ярмарки є досить ефективним посередником між такими елементами НІС, як венчурний капіта- ліст та розробник інноваційного продук- ту. Отриманий під час участі в ярмарках практичний досвід та встановлені кон- такти дозволяють компаніям більш ефек- тивно проводити пошук інвестицій. Не- зважаючи на те, що пошук партнерів чи нових споживачів не є метою венчурних ярмарків, це відбувається само по собі, оскільки в одному місці збираються пред- ставники інноваційних компаній з різних галузей, що приводить до інформаційного обміну, пошуку точок дотику тощо. Відносно кількісних показників ста- ну розвитку венчурної індустрії в Украї- ні можна сказати наступне. За оцінками Міністерства економіки України, ринок венчурного капіталу в Україні на сьогод- нішній день складає близько 400 млн. дол., а за оцінками деяких компаній він сягає відмітки у 800 млн. дол. [13]. Ста- ном на 01.03.2008 р. в Україні до Реєстру інститутів спільного інвестування (ІСІ) було занесено 1003 інститути, з них 77% (772 інститути) складають саме венчурні фонди, тоді як ще на початок 2007 року кількість ІСІ складала 519 інститутів, а у 2003 році в Україні взагалі було 6 ІСІ. Слід зазначити, що порівняно з 2006 ро- ком кількість саме венчурних інститутів збільшилася на 181 інститут. У геогра- фічному розрізі найбільша кількість ІСІ зосереджена в Києві (70% фондів та 75% загального обсягу коштів), далі йдуть Харківська (7,36 та 8,97% відповідно) та Дніпропетровська (9,86 та 6,22%) облас- ті [14]. За офіційними даними Української асоціації інвестиційного бізнесу (УАІБ), більшість цінних паперів венчурних фон- дів розміщено у галузях, які не належать до традиційного переліку, тобто галузь інвестування “не визначена” (табл. 1), що суттєво ускладнює оцінку рівня тех- нологічності даних фондів, а питома вага інвестування до потенційно інновацій- них галузей (медицина, телекомуніка- ції) є зовсім незначною. До позитивних тенденцій слід віднести невисоку питому вагу інвестицій венчурних фондів у га- Галузь Відкриті Інтервальні Закриті Венчурні Сировинні матеріали 33,29 19,04 15,44 4,08 Фінанси 20,05 15,53 6,15 7,83 Комунальні послуги 12,82 20,71 14,79 0,54 Промисловість 10,95 10,27 13,25 6,66 Споживчі товари 10,55 15,39 11,68 7,67 Споживчі послуги 7,84 7,47 6,49 4,70 Нафта та газ 1,22 3,10 1,37 0,03 Медицина 0,67 0,92 0,10 0,30 Змішана 0,07 0,06 0,13 4,60 Телекомунікаційна 0,00 0,79 0,13 0,01 Не визначена 2,54 6,70 30,47 63,58 Всього 100,00 100,00 100,00 100,00 Таблиця 1 Структура портфеля цінних паперів ІСІ за галузями інвестування у розрізі типів фондів станом на 31.12.2007 р., % Джерело: [15]. В.Ю. Грига, О.В. Красовська Science and Science of Science, 2009, № 322 лузь “фінанси” порівняно з відкритими та інтервальними ІСІ. Натомість динаміка вартості акти- вів ІСІ демонструє позитивні тенденції (табл. 2). Зокрема, загальний обсяг чис- тих активів у 2007 році зріс до майже 41 млрд. грн., з яких біля 90% це активи вен- чурних фондів. Приріст активів останніх склав 131%, що загалом є достатньо ви- соким показником, проте це значно мен- ше, ніж приріст за 2005 та 2006 роки. Надані УАІБ дані щодо структури ак- тивів ІСІ свідчать, що найбільш ліквідни- ми є активи відкритих ІСІ, які на 29,42% складаються з грошових коштів та бан- ківських депозитів (табл. 3), а також на 3,37% з облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) та на 6,59% з облігацій місцевих позик. Дещо меншою є ліквід- ність інтервальних ІСІ, грошові кошти яких складають 25,95%, ОВДП — 0,99%, а облігації місцевих позик — 5,72%. Основними активами обох типів фондів є акції та облігації українських підприємств, які складають відповідно 37,93 і 20,06% у відкритих ІСІ та 46,46 і 17,07% в інтервальних. Закриті невен- чурні ІСІ, які залучають кошти на дов- готривалий період, мають значно менші вимоги до ліквідності своїх активів. Так, вони включають 50,89% акцій, 19,87 об- лігацій і 18,7% “інших активів”, ліквід- ність яких переважно невисока. Грошові кошти та банківські депозити складають лише 6,72% активів закритих невенчур- них ІСІ. Через специфічний характер діяль- ності венчурних ІСІ структура їх порт- феля є менш прозорою. 38,12% портфе- ля складають “інші активи”. Крім того, до портфеля цінних паперів венчурних фондів, який включає 56,53% активів, входять 8,65% “інших” цінних папе- рів. Як свідчать дані таблиці, наймен- ше акціям довіряють саме венчурні ІСІ, портфель цінних паперів яких лише на 27,71% сформований з акцій, тоді як за- криті фонди понад 50% активів трима- ють в акціях. Позитивним слід вважати зовсім незначну питому вагу нерухомості в структурі активів, інвестиції в яку не можна вважати венчурними, але яка, на жаль, донедавна займала досить значну частину в інвестиційному портфелі так званих венчурних фондів. На тлі зростання національного фон- дового ринку вищезазначена структура активів ІСІ обумовлює їх високу доход- ність. Так, найвищу середню доходність серед ІСІ у 2007 році мали саме венчурні ІСІ (100,32%), а найменшу — інтерваль- ні ІСІ (52,3%). При цьому доходність ІСІ була суттєво більшою, ніж доходність інших популярних в Україні активів. Зо- крема, доходність золота склала 30,3%, депозитів у національній валюті — 15,0%, Фонди 01.01.2005 01.01.2006 01.01.2007 01.01.2008 Приріст за 2007 р., % Відкриті 3 382,6 27 962,0 62 040,0 571 930,0 821,9 Інтервальні 24 031,6 31 269,4 37 780,0 294 650,0 679,9 Закриті (невенчурні) 88 722,0 341 048,2 1 273 590,0 3 292 760,0 158,5 Венчурні 1 406 520,9 4 497 762,2 15 771 810,0 36 451 980,0 131,1 Всього 1 522 657,2 4 898 041,8 17 145 220,0 40 780 380,0 137,9 Джерело: [15]. Таблиця 2 Динаміка вартості чистих активів ІСІ за 2005—2007 рр. в розрізі видів, тис. грн. СУЧАСНИЙ СТАН ВЕНЧУРНОГО ФІНАНСУВАННЯ В УКРАЇНІ: СТАТИСТИЧНИЙ РОЗРІЗ ТА ЕКСПЕРТНА ХАРАКТЕРИСТИКА Наука та наукознавство, 2009, № 3 23 а нерухомості — 12,7%. Слід, однак, від- значити високий розмах доходності серед таких фондів. Так, найменша зафіксова- на доходність склала — 99,3%, а найбіль- ша — +5334% [15]. Наведені дані свідчать, що, незважа- ючи на певні позитивні тенденції, укра- їнський венчурний капітал, хоч і має значний потенціал, сьогодні продовжує надавати перевагу середньоризиковим інвестиційним проектам і поки що сла- бо орієнтований на високотехнологічні галузі. Як ми вже неодноразово наголо- шували, фактично відбувається підміна понять, оскільки фонди, що інвестують в подібні галузі, по суті не можна вважа- ти венчурними, бо вони не відповідають одному з головних критеріїв венчурних фондів — фінансування високоризико- вих високотехнологічних проектів [16]. Враховуючи це, подальший розви- ток венчурної діяльності ускладнюється, залишаються незначними обсяги фінан- сування науково-технічних розробок. Очевидно, що будь-які заходи, які дер- жава застосовуватиме для покращан- ня ситуації, повинні мати попит з боку безпосередніх учасників венчурної ді- яльності, адже саме вони можуть надати об’єктивну інформацію щодо реального стану та перспектив, визначити слабкі місця державної політики. Одним із шляхів отримання об’єк- тивної інформації щодо стану та пер- спектив розвитку того чи іншого явища є експертні опитування. Тому для отри- мання максимально повної характерис- тики сфери венчурного фінансування в Україні нами було проведено низку поглиблених інтерв’ю (case study) з екс- пертами в цій сфері. Респондентами ви- ступили керівники приватних венчурних структур, зокрема венчурних фондів та спеціалісти державних органів, зокрема Міністерства економіки України. Всі респонденти виявилися досить одностайними в оцінці сучасного ста- ну системи венчурного фінансування в Україні, а точніше, у характеристиці її фактичної відсутності. За словами рес- пондентів, система венчурного фінансу- вання в Україні сьогодні або взагалі не існує або ж знаходиться у зародковому стані, незважаючи на те, що формально в Україні створено вже біля 700 венчурних фондів згідно із Законом України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”, у високотехнологічному секторі економіки України зараз діють лише декілька укра- їнських та іноземних венчурних компа- ній. Венчурні інвестиції здійснюються у найбільш прибуткові сфери — будівни- цтво, активи публічних компаній тощо, але ж очевидно, що такі інвестиції навряд чи можна вважати справді венчурними. Інвесторів можна зрозуміти, адже наці- ональним гравцям невигідно вкладати гроші у венчурні проекти (в той час, коли західні венчурні фонди залучають кошти Таблиця 3 Структура активів ІСІ за типами фондів, 2007 р. Фонди питома вага активів, % Активи кошти цінні папери в т.ч. акції інші активи нерухомість Відкриті 29,42 68,93 37,93 1,66 - Інтервальні 25,95 70,71 46,46 3,37 - Закриті (невенчурні) 6,72 74,38 50,89 18,70 0,13 Венчурні 4,67 56,53 27,71 38,12 0,69 Джерело: складено за [15]. В.Ю. Грига, О.В. Красовська Science and Science of Science, 2009, № 324 під ~40% річних, в Україні донедавна не- рухомість давала майже такий же дохід), а у випадку з іноземними інвесторами до традиційних венчурних ризиків дода- ються ще й політичні. Ясна річ, іноземні інвестори не ризикують вкладати кошти в класичні венчурні проекти, якщо вже інвестиції в будівництіво та нерухомість в Україні вважаються “венчурними”. Сьогодні фактично лише починають з’являтися перші венчурні проекти, фор- муватися фонди, прошарок підприємців, який вміє працювати з венчурними фон- дами. За словами одного з респондентів, “на жаль, таку роботу важко назвати сис- темною. Сьогодні ті проекти, які отри- мали фінансування, скоріше виняток із правил”. На думку директора венчурної ком- панії, “причиною такого становища є високий рівень ризикованості інвести- ційного середовища в країні, з одного боку, та надвисокі прибутки на ринку не- рухомості та фондовому ринку, з іншого. Водночас бізнес у високотехнологічному секторі розвитку інноваційних проектів вимагає наявності специфічної ринкової та технологічної інфраструктури, інших, маловідомих для українських капіталістів методів управління, унікальних кадрів, креативності, готовності до конкуренції з лідерами світової хай-тек індустрії тощо, що разом мультиплікують ступінь ризику (так би мовити “венчурності”)”. До позитивних тенденцій становлен- ня венчурного сегменту в Україні слід віднести “зародження сектору приват- них венчурних інвесторів, яких на Заході ще називають “бізнес-ангелами”, котрі вкладають кошти в проекти, що зна- ходяться на рівні бізнес-ідеї”; на даний момент зростає кількість східноєвропей- ських і панєвропейських фондів, які по- чинають розглядати українські проекти не лише з точки зору економії на інфра- структурі та робочій силі, а й з точки зору технічного потенціалу; очікується підви- щення активності зі сторони російських фондів; спостерігаються позитивні тен- денції і у будівельній сфері: якщо раніше все закуповувалося, зокрема в Польщі, то сьогодні стає все більше вітчизняних розробок як у сфері будматеріалів, так і в плані будівельних технологій, які мають певну інноваційну складову. Фактично усі респонденти дійшли спільного висновку, що насправді вен- чурних фондів в Україні сьогодні немає, в умовах загальної економічної нестабіль- ності будь-які інвестиції можна вважати ризиковими, крім того, ситуація усклад- нюється низькою пропозицією якісних високотехнологічних проектів. За сло- вами фахівців Міністерства економіки України, на сьогоднішній день венчурні фонди в Україні використовуються біль- ше як механізм податкової оптимізації будівництва і продажу нерухомості, ніж за їхнім прямим призначенням, а саме: здійснювати фінансування ризикових високотехнологічних проектів, тоді як “за кордоном венчурні інвестиційні фон- ди в більшості займаються розробкою і виводом на ринок наукомісткої продук- ції на базі високих технологій, тому до- волі часто можна спостерігати венчурне фінансування за кордоном з прямими інвестиціями в компанії саме техноло- гічного сектора”. У той же час в Україні є й насправді венчурні фонди, які фінан- сують виробництво наукомісткої про- дукції, наприклад нового виду оптичних носіїв DVD формату, зразки якого на сьо- годнішній день не мають аналогів у світі як за об’ємом записаної на них інформа- ції і собівартості у відношенні до звичай- них оптичних носіїв DVD формату, так і за спрощеним процесом виробництва. Крім того, ринок інтелектуальної влас- ності все більше і більше використовує СУЧАСНИЙ СТАН ВЕНЧУРНОГО ФІНАНСУВАННЯ В УКРАЇНІ: СТАТИСТИЧНИЙ РОЗРІЗ ТА ЕКСПЕРТНА ХАРАКТЕРИСТИКА Наука та наукознавство, 2009, № 3 25 венчурні фонди як інструмент для свого розвитку. Основні перешкоди, котрі відзначили наші респонденти як такі, що заважають розвитку та ефективному функціонуванню системи венчурного фінансування в Украї- ні, можна умовно поділити на 4 категорії: 1. Недосконалість вітчизняного за- конодавства. Зокрема, сьогодні не існує чітких правил, які надали б можливість частині правовласників інноваційних проектів, таким як вищі навчальні закла- ди та науково-дослідні інститути, вільно розпоряджатися та оперувати інтелекту- альною власністю на технологічні інно- вації (які є основою українських венчур- них проектів). 2. Недостатній рівень розуміння біз- нес- складової венчурних проектів їх роз робниками, а також низький рівень сприйняття венчурних проектів суспіль- ством, тобто недостатня інноваційна та бізнес-культура суспільства. За словами директора венчурної компанії, сьогодні багато вітчизняних інноваторів не готові до ринкових умов реалізації своїх про- ектів, не звикли ділити ризики з інвесто- рами — нести спільну відповідальність у разі невдачі проекту; державні чиновни- ки не знають та не розуміють світовий досвід та специфіку венчурного бізнесу в хай-тек галузі — ринку нематеріальних активів; засновники українських при- ватних інноваційних підприємств мають обмежений кругозір, задовольняючись ринком України та країн СНД; україн- ські бізнесмени недооцінюють перспек- тиви вітчизняного хай-теку та не розумі- ють кардинальні відмінності бізнесу у цій сфері. Для розвитку системи венчурного інвестування необхідним є створення “критичної маси” українських приват- них венчурних інвесторів, а також кілька історій успішної комерціалізації вітчиз- няних інновацій. 3. Незрілість вітчизняних інвести- ційно-інноваційних проектів та пропози- цій, відсутність належного оформлення (техніко-економічного та юридичного) інноваційних пропозицій; брак справді цікавих проектів. 4. Загальна економічна ситуація в країні та відсутність підтримки держави, яка повинна взяти на себе частину ідео- логічного та фінансового навантаження у венчурній сфері. Респонденти пропонують свої власні “рецепти” подолання перешкод, які за- важають створенню та функціонуванню венчурного сектору. Так, одним із спо- собів подолання цих перешкод є надан- ня державних гарантій тим, хто вкладає кошти у наукоємні проекти, зменшення податкового тиску на підприємства, які виробляють високотехнологічну продук- цію та принципово оновлюють виробни- цтво традиційних продуктів. Іншим спо- собом є створення механізму державної участі в гарантуванні інвестицій в най- більш перспективні інноваційні проекти венчурних фондів та державної страхо- вої компанії щодо страхування гаран- тій кредитів, які надаються ринковими фінансово-кредитними установами се- редньому та малому підприємництву під реалізацію інноваційних проектів. Респонденти наголосили на необхід- ності підвищення техніко-економічного рівня проектів, що пропонуються інвес- тору, та їх належного оформлення. В оцінці існуючого українського за- конодавства в сфері венчурної діяльності думки респондентів виявилися діаме- трально протилежними: частина вважає існуюче законодавство неефективним та підтримує нашу ідею про необхідність прийняття Закону України “Про венчур- ну діяльність”, інші ж, навпаки, розгля- дають існуюче законодавство як цілком адекватне і навіть вважають, що “при- В.Ю. Грига, О.В. Красовська Science and Science of Science, 2009, № 326 йняття Закону “Про венчурну діяльність в інноваційній сфері” не змінить ситу- ацію, а лише ускладнить роботу існую- чих венчурних фондів, що працюють по Закону “Про ІСІ””. На думку одного з респондентів, існуюче законодавство є цілком адекватним потребам венчурного сектору, незначного доопрацювання по- требують деякі підзаконні та регламенту- ючі акти. Створювати пільги для інвесто- рів, які фінансують розробки, абсолютно немає сенсу, оскільки це лише спричи- нить зловживання: під егідою розробки високотехнологічних проектів будуть отримувати надприбутки шляхом про- ведення банальних торговельних опера- цій. Сьогодні більш актуальним є ство- рення реального механізму, який би став об’єднуючою ланкою між венчурними фондами та підприємцями. Адже вони обертаються кожен у своїй площині, хоча здатні приносити неабияку користь один одному. Саме держава повинна взяти на себе частину функцій зі створення таких посередницьких структур. Цікавим є погляд фахівців міжнарод- ного фонду, які вважають, що проблема законодавчого забезпечення венчурної діяльності насправді є ширшою, а її ви- рішення на обмежується лише прийнят- тям Закону України “Про венчурну ді- яльність”, тут скоріше треба створити не пласт для регулювання цієї сфери, а на- дати максимальний рівень свободи для венчурного бізнесу як одного з найбільш ризикованих. Необхідне також покра- щення корпоративного законодавства, що регулює взаємовідносини між акці- онерами або засновниками для надання можливості створення проектних компа- ній на Україні, а не за ії межами, а також внесення деяких дерегуляційних змін до Закону України “Про інститути спільно- го інвестування”. Щодо потенційного обсягу венчур- ного капіталу в Україні, то думки наших респондентів також розійшлися в діа- метрально протилежних напрямках: від його повної відсутності до 1 трлн. євро. Такий значний розбіг в оцінках скоріше за все пояснюється різним підходом до визначення сутності венчурного капі- талу. За даними проведеного в рамках на- шого проекту опитування 8% респонден- тів скористалися таким джерелом фінан- сування своєї інноваційної діяльності, як венчурний капітал, тоді як про наявність розробок, цікавих для інвесторів, заяви- ли біля 70% респондентів. Ми поцікави- лися у наших експертів, чи відображають ці цифри загальну ситуацію в країні? Керівники фондів виявилися майже од- ностайними в тому, що, навіть зважаю- чи на значну кількість цікавих проектів, більшість з них абсолютно не готові до впровадження з точки зору розробленої бізнес-пропозиції та відповідно не готові до венчурного інвестування. Як вже було сказано, одним із суттєвих недоліків та- ких проектів є відсутність у них чіткого бізнес-плану. На думку одного з респон- дентів, для вирішення цього питання держава та державні підприємства мають створювати департаменти трансферу тех- нологій при ВНЗ та НДІ, які б спільно з високотехнологічними компаніями ство- рювали конкурентоздатні пропозиції для фінансових інвесторів. Можемо зроби- ти висновок, що знову постає потреба в серйозній бізнес-інкубації проектів. Слід також враховувати порівняно невеликий обсяг нашої вибірки (200 підприємств), але якщо майже 1 з 10 проектів в Украї- ні фінансується завдяки венчурним схе- мам, це можна вважати досить високим показником. Незважаючи на досить песимістичну оцінку існуючої ситуації з якістю інно- ваційних проектів в Україні, все ж таки СУЧАСНИЙ СТАН ВЕНЧУРНОГО ФІНАНСУВАННЯ В УКРАЇНІ: СТАТИСТИЧНИЙ РОЗРІЗ ТА ЕКСПЕРТНА ХАРАКТЕРИСТИКА Наука та наукознавство, 2009, № 3 27 певна їх кількість фінансується діючими в Україні венчурними компаніями та фон- дами. Ми поцікавилися у їх керівників, якими критеріями вони керуються при відборі заявок для інвестування. Вияви- лося, що основним критерієм, на основі якого ведеться відбір перспективних про- ектів для фінансування, є потенційна до- ходність цих проектів, але не менш важ- ливим є людський фактор, тобто команда професіоналів, яка представляє даний проект. Звичайно, що остаточне рішення приймається на основі сукупності факто- рів, враховується бізнесова і технологічна складові проекту, швидкість виводу на ри- нок реального продукту для споживання та його потрібність на ринку товарів, не залишається поза увагою ринок, на який орієнтується проект, конкуренція на цьо- му ринку та партнери, з якими необхідно реалізувати даний проект, тощо. Майже всі респонденти зазаначили, що використання венчурних інвестицій здатне суттєво збільшити кількість впро- ваджених високотехнологічних розробок та відповідно активізувати інноваційну діяльність в країні. Лише у поєднанні зусиль кращих вітчизняних науково- дослідних інститутів та прикладних практикуючих установ та організацій можна ставити питання щодо виникнен- ня і впровадження високотехнологічних розробок у різних галузях народного гос- подарства. Саме впровадженню новітніх розробок і слугуватиме венчурний капі- тал з метою отримання у майбутньому запланованого прибутку. Як наслідок це сприятиме не лише створенню нових ро- бочих місць для випускників вузів та на- уковців, але й значному зростанню ВВП, продуктивності праці, конкурентоспро- можності економіки, інтеграції у світове співтовариство. Таким чином, можна відмітити суттє- ві позитивні зрушення в розвитку венчур- ної індустрії України, про що свідчать як статистичні дані, так і експертні оцінки. Зрозуміло, що світова криза 2008 року матиме певний негативний вплив на фондові ринки та, як наслідок, на ринок венчурного капіталу, але у випадку ви- важеної державної політики, прийнятті адекватних заходів (участь у створенні посередницьких венчурних структур, часткове гарантування венчурних інвес- тицій фінансових установ тощо) венчур- на індустрія України має непогані шанси на успіх. Що стосується визначення опти- мальних шляхів подальшого розвитку венчурного бізнесу, то на рівні держави, під якою ми розуміємо систему держав- них органів влади, в тому числі законо- давчу гілку влади, для побудови ефек- тивної системи венчурного фінансуван- ня ранніх стадій створення та освоєння технологій (особливо в таких галузях, як інформаційні технології, нанотехнології, нові матеріали, енергетика, біотехнології тощо) доцільно здійснити наступне: Створити Національний венчурний фонд, який буде виконувати дві основні функції: пряме фінансування венчурних проектів з граничним розміром держав- ної участі у 50% та фінансування вен- чурних фондів шяхом участі у створенні державно-приватних фондів з різно- манітними венчурними компаніями з управління активами. Встановити та забезпечити вико- нання чітких правил щодо охорони прав інтелектуальної власності, які надали б можливість правовласни- кам, зокрема вищим навчальним за- кладам та науково-дослідним інсти- тутам, вільно розпоряджатися та оперувати такою інтелектуальною власністю. Забезпечити належну та всебічну під- тримку усіх аспектів та учасників венчурного фінансування, зокрема до- В.Ю. Грига, О.В. Красовська Science and Science of Science, 2009, № 328 цільним є створення, наприклад в рам- ках Національного венчурного фонду, консультаційно-інформаційного ор- гану, метою якого була б всебічна кон- сультаційна підтримка суб’єктів вен- чурної діяльності. Така підтримка має надаватися як потенційним підприєм- цям, які мають інноваційні проекти, так і інвесторам за необхідності. На період до введення в дію Закону України “Про венчурну діяльність” збе- регти існуючий режим оподаткуваня венчурних фондів, який сьогодні визна- чено законом про ІСІ, що дозволить принаймні забезпечити стабільність роботи існуючих фондів. Розробити та впровадити схеми залу- чення приватного капіталу до фінан- сування прикладних НДДКР, при цьому забезпечити власникам приватного капіталу відповідні права на інтелек- туальну власність та подальшу комер- ціалізацію отриманих в ході таких при- кладних досліждень результатів. Сприяти формуванню мережі венчур- них фондів в Україні, в тому числі із залученням іноземного капіталу та ме- неджменту. Слід також враховувати, що однією з основних умов розвитку ринку венчурного капіталу є успішне функціонування в країні фондового рин- ку, зокрема ринку цінних паперів висо- котехнологічних підприємств, існуван- ня якого логічно випливає з існування в країні системи підтримки та стиму- лювання інноваційної діяльності. Вра- ховуючи це, варто розробити та впро- вадити в дію план інтеграції фондового ринку високотехнологічних підпри- ємств України до світового, зокрема європейського, фондового ринку. Роль держави в цьому як мінімум має визна- чатися інформаційно-консультаційним забезпеченням, оскільки доступ до ін- формації щодо європейських ресурсів в Україні обмежений. У той же час необхідно розширити інформаційну кампанію щодо участі українських під- приємців та науковців в різноманітних програмах ЄС (зокрема в 7-й Рамковій програмі ЄС, програмі CIP — Конку- ренція, інноваційніть, ефективність) тощо. Як показує світовий досвід, джерела венчурного капіталу є достатньо ди- версифікованими, причому важливу роль відіграють пенсійні фонди та страхові компанії. В Україні вже існує мережа недержавних пенсійних фондів, які можна розглядати як потенційних інвесторів венчурних фондів. Більше того, діючий Закон України “Про не- державне пенсійне забезпечення” не забороняє вкладати активи фондів у високоризикові цінні папери, проте на- разі відсутній механізм, як це робити. Зокрема, в законі доцільно визначити максимальну частку пенсійних акти- вів, які можуть спрямовуватися на да- ний напрямок інвестування (не більше 5—10% загальної суми пенсійних акти- вів). У той же час існує заборона для пенсійних фондів і страхових компаній на інвестування до венчурних фондів. Заборона мотивується великим ризи- ком, який становлять венчурні інвести- ції для певних типів інвесторів. Подібні заборони, націлені на захист невеликих інвесторів від наслідків невдач, застосо- вуються надмірно широко і, безумовно, обмежують притік венчурного фінан- сування. З одного боку, ризики і справді досить значні, але, незважаючи на це, найближчим часом варто переглянути цю позицію і продумати можливість участі цих структур у венчурних схе- мах, нехай і з певними обмеженнями. Прийняття Закону України “Про вен- чурну діяльність” обов’язково повинно супроводжуватися змінами законодав- СУЧАСНИЙ СТАН ВЕНЧУРНОГО ФІНАНСУВАННЯ В УКРАЇНІ: СТАТИСТИЧНИЙ РОЗРІЗ ТА ЕКСПЕРТНА ХАРАКТЕРИСТИКА Наука та наукознавство, 2009, № 3 29 ства України в сфері оподаткування. Загальна податкова політика повинна мати стимулюючий характер у відно- шенні до індустрії венчурного капіталу, включати певні пільги для венчурних фондів та інноваційних компаній тощо, зокрема оподаткування прибутків вен- чурних фондів, компаній, підприємств, щодо прискореної амортизації основних фондів венчурних підприємств тощо. Необхідно створити дієвий механізм реалізації законодавчих та норматив- них актів у сфері інноваційної діяльнос- ті, що вимагає а першу чергу розробки системи моніторингу за виконанням цих актів та наявності системи санк- цій за їх невиконання. Однією з найбільш значних перешкод для функціонування інструментів економічного розвитку України є Міністерство фінансів, яке щороку подає Закон про державний бю- джет, який зупиняє дію статей близь- ко 10 інших законів України. Одним із важливих факторів, який ви- значає ефективність інноваційної ді- яльності, є зв’язок між розробником (на- уковцем) та підприємцем. В Україні роз- почато формування центрів трансферу технологій (фактично вони вже ство- рені в НАН України та низці науково- дослідних інститутів, в деяких універ- ситетах тощо), діє мережа центрів науково-технічної інформації. У рамках їх діяльності доцільно організувати тре- нінги зі створення спін-оф компаній, до- помагати науковцям у написанні якіс- них бізнес-планів, здатних зацікавити інвесторів. Продовжуючи цю безумовно позитивну тенденцію, держава повинна активізувати виконання своїх посеред- ницьких функцій для поєднання науков- ців — носіїв наукових результатів з по- тенційними інвесторами. Всебічне сприяння створенню в кра- їні сприятливого до інновацій бізнес- середовища та підвищення рівня інно- ваційної культури суспільства. Підсумовуючи вищесказане, слід звернути увагу, на яку саме стадію інноваційно-інвестиційного процесу буде направлена державна політика. Зро- зуміло, що малі фірми особливо потре- бують підтримки на ранніх стадіях свого розвитку, а пропозиція фінансування для цих стадій з боку приватного сектора, як правило, є недостатньою. Водночас оче- видним є той факт, що здійснювати під- тримку пізніших стадій без адекватного розвитку стартових фірм немає сенсу. Практика також показує, що норма відда- чі на ранніх стадіях зростає у міру того, як накопичується досвід і розвиток індустрії венчурного капіталу досягає критичної маси. Тому саме в даній сфері підтримка держави особливо актуальна. У першу чергу йдеться про сприяння освоєнню нових передових науково-технічних роз- робок для створення конкурентоздатних високотехнологічних продуктів і техно- логій і, по-друге, про створення нових робочих місць у малому бізнесі з метою зниження загального рівня безробіття. Обґрунтуванням необхідності спри- яння розвитку венчурного бізнесу з боку держави є той факт, що вигоди, які отримує суспільство від програм під- тримки венчурного капіталу, не обмеж- уються лише прибутками венчурних капіталістів. Проекти, спрямовані на підтримку малих компаній, сприяють також створенню нових робочих місць, нових технологій, що мають важливе стратегічне значення для довгостроко- вого зростання національної економі- ки, підвищення технологічного рівня розвитку країни. Зрозуміло, що малим компаніям достатньо складно отримати необхідне фінансування на прийнят- них умовах, оскільки інвестори вважа- ють за краще мати справу з великими і В.Ю. Грига, О.В. Красовська Science and Science of Science, 2009, № 330 1. Соловьев В.П. Инновационная деятельность как системный процесс в конкурентной экономике (Синергетические эффекты инноваций). — Киев: Феникс, 2004. — 560 с. 2. Новікова І.В. Досвід та проблеми розвитку венчурного фінансування // Проблеми нау- ки. — 2000. — № 11. — С. 23—31. 3. Лапко О.О. Венчурний капітал як джерело фінансування інноваційного розвитку економіки // Економіка і прогнозування. — 2006 — № 3. — С. 25—42. 4. Варналій З.С. Державна політика підтримки малого підприємництва: Монографія. — К.: НІСД, 1996. — 130 с. 5. Поручник А.М., Антонюк Л.Л. Венчурний капітал: зарубіжний досвід та проблеми ста- новлення в Україні: Монографія. — К.: КНЕУ, 2000. — 172 с. 6. Жорнокуй Ю.М. Договірна основа здійснення венчурного підприємництва // Право і безпека.— 2002.— № 3.— С. 34—37. 7. Долішня М.М. Обґрунтування напрямів підвищення ефективності управління про- цесами розвитку венчурного бізнесу в Україні // Регіональні суспільні системи. — 2004. — Вип. 3. — С. 255—260. 8. Опанасюк В.В. Венчурний капітал в Україні // Економіст. — 2004. — № 1. — С.56—58. 9. Грозний І.С. Венчурне фінансування фаз та етапів еволюційно-прогресуючого розвитку інноваційного підприємства // Схід. — Донецьк. — 2006. — № 1. — С. 9—12. 10. Офіційний веб-сайт Російської асоціації венчурного інвестування http://www.rvca.ru. 11. Офіційний веб-сайт журналу “Експерт” http://www.expert.ru/. 12. Вестн. РАВИ. — 2006. — № 11 (http://www.rvca.ru). 13. Євтушенко В.М. Розвиток венчурного бізнесу в зарубіжних країнах та Україні: Аналітичний огляд. — К.: УкрІНТЕІ, 2006. — 36 с. 14. Статистичні дані Української асоціації інвестиційного бізнесу (http://www.uaib.com.ua). 15. Аналітичний огляд ринку спільного інвестування у 2007 році (http://www.uaib.com.ua). 16. Красовська О.В. Теоретичні засади функціонування венчурного капіталу та його вико- ристання в Україні // Наука та наукознавство. — 2007. — № 2. — С. 12—21. Одержано 14.07.2009 В.Ю.Грыга, О.В.Красовская Современное состояние венчурного финансирования в Украине: статистический разрез и экспертная характеристика На основании статистических данных и оценок экспертов выявлены главные тенденции и особенности венчурного финансирования в Украине, определены оптимальные пути дальнейшего развития венчурного бизне- са в соответствии с мировым опытом и реальными потребностями отечественных предприятий в венчурном финансировании. вже стабільними, закріпленими на рин- ку компаніями. Аналогічною мірою це стосується і приватних інвесторів, які також не прагнуть фінансувати молоді високотехнологічні компанії, оскільки це пов’язано з підвищеним ризиком. Держава за допомогою комплексу пря- мих і непрямих заходів повинна спри- яти подоланню цих “вузьких місць” ринку приватних інвестицій.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-48951
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0374-3896
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T16:33:49Z
publishDate	2009
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
record_format	dspace
spelling	Грига, В.Ю. Красовська, О.В. 2013-09-06T19:14:33Z 2013-09-06T19:14:33Z 2009 Сучасний стан венчурного фінансування в Україні: статистичний розріз та експертна характеристика / В.Ю. Грига, О.В. Красовська // Наука та наукознавство. — 2009. — № 3. — С. 18-30. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48951 На основі статистичних даних та оцінок експертів виявлено головні тенденції та особливості венчурного фінансування в Україні, визначено оптимальні шляхи подальшого розвитку венчурного бізнесу у відповідності зі світовим досвідом та реальними потребами вітчизняних підприємств у венчурному фінансуванні. На основании статистических данных и оценок экспертов выявлены главные тенденции и особенности венчурного финансирования в Украине, определены оптимальные пути дальнейшего развития венчурного бизнеса в соответствии с мировым опытом и реальными потребностями отечественных предприятий в венчурном финансировании. Statistical data and expert opinions lay the basis for identifying main tendencies and specifics of venture funding in Ukraine and optimizing ways for further development of venture business in Ukraine with consideration given to the world experience and real needs of national enterprises in venture funding. Дослідження виконано в рамках проекту “Розробка організаційно-методичного забезпечення формування в Україні системи венчурного фінансування ранніх стадій створення та освоєння технологій”, що виконувався згідно з Розпорядженням Президента України від 30.01.2007 р. № 19/2007-рп “Про призначення грантів Президента України для обдарованої молоді на 2007 рік”. uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Наука та наукознавство Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства Сучасний стан венчурного фінансування в Україні: статистичний розріз та експертна характеристика Современное состояние венчурного финансирования в Украине: статистический разрез и экспертная характеристика Venture Funding in Ukraine Today: Statistical Dimension and Expert View Article published earlier
spellingShingle	Сучасний стан венчурного фінансування в Україні: статистичний розріз та експертна характеристика Грига, В.Ю. Красовська, О.В. Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства
title	Сучасний стан венчурного фінансування в Україні: статистичний розріз та експертна характеристика
title_alt	Современное состояние венчурного финансирования в Украине: статистический разрез и экспертная характеристика Venture Funding in Ukraine Today: Statistical Dimension and Expert View
title_full	Сучасний стан венчурного фінансування в Україні: статистичний розріз та експертна характеристика
title_fullStr	Сучасний стан венчурного фінансування в Україні: статистичний розріз та експертна характеристика
title_full_unstemmed	Сучасний стан венчурного фінансування в Україні: статистичний розріз та експертна характеристика
title_short	Сучасний стан венчурного фінансування в Україні: статистичний розріз та експертна характеристика
title_sort	сучасний стан венчурного фінансування в україні: статистичний розріз та експертна характеристика
topic	Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства
topic_facet	Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48951
work_keys_str_mv	AT grigavû sučasniistanvenčurnogofínansuvannâvukraínístatističniirozríztaekspertnaharakteristika AT krasovsʹkaov sučasniistanvenčurnogofínansuvannâvukraínístatističniirozríztaekspertnaharakteristika AT grigavû sovremennoesostoânievenčurnogofinansirovaniâvukrainestatističeskiirazreziékspertnaâharakteristika AT krasovsʹkaov sovremennoesostoânievenčurnogofinansirovaniâvukrainestatističeskiirazreziékspertnaâharakteristika AT grigavû venturefundinginukrainetodaystatisticaldimensionandexpertview AT krasovsʹkaov venturefundinginukrainetodaystatisticaldimensionandexpertview

Сучасний стан венчурного фінансування в Україні: статистичний розріз та експертна характеристика

Репозитарії

Схожі ресурси