Наукова школа К.Г. Бельтюкової

Розглянуто наукову діяльність професора К.Г.Бельтюкової (1900—1971), її учнів та послідовників. Рассмотрена научная деятельность профессора К.И.Бельтюковой (1900—1971), ее учеников и последователей. A review of scientific work by professor K.G.Beltyukova (1990-1971), her disciples and followers is g...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Наука та наукознавство
Дата:	2009
Автор:	Гамалія, В.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2009
Теми:	Вчені та наукові спільноти
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48956
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Наукова школа К.Г. Бельтюкової / В.М. Гамалія // Наука та наукознавство. — 2009. — № 3. — С. 80-95. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-48956
record_format	dspace
spelling	Гамалія, В.М. 2013-09-06T19:33:54Z 2013-09-06T19:33:54Z 2009 Наукова школа К.Г. Бельтюкової / В.М. Гамалія // Наука та наукознавство. — 2009. — № 3. — С. 80-95. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48956 Розглянуто наукову діяльність професора К.Г.Бельтюкової (1900—1971), її учнів та послідовників. Рассмотрена научная деятельность профессора К.И.Бельтюковой (1900—1971), ее учеников и последователей. A review of scientific work by professor K.G.Beltyukova (1990-1971), her disciples and followers is given. uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Наука та наукознавство Вчені та наукові спільноти Наукова школа К.Г. Бельтюкової Научная школа К.И.Бельтюковой Academic School of K.G.Beltyukova Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Наукова школа К.Г. Бельтюкової
spellingShingle	Наукова школа К.Г. Бельтюкової Гамалія, В.М. Вчені та наукові спільноти
title_short	Наукова школа К.Г. Бельтюкової
title_full	Наукова школа К.Г. Бельтюкової
title_fullStr	Наукова школа К.Г. Бельтюкової
title_full_unstemmed	Наукова школа К.Г. Бельтюкової
title_sort	наукова школа к.г. бельтюкової
author	Гамалія, В.М.
author_facet	Гамалія, В.М.
topic	Вчені та наукові спільноти
topic_facet	Вчені та наукові спільноти
publishDate	2009
language	Ukrainian
container_title	Наука та наукознавство
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
format	Article
title_alt	Научная школа К.И.Бельтюковой Academic School of K.G.Beltyukova
description	Розглянуто наукову діяльність професора К.Г.Бельтюкової (1900—1971), її учнів та послідовників. Рассмотрена научная деятельность профессора К.И.Бельтюковой (1900—1971), ее учеников и последователей. A review of scientific work by professor K.G.Beltyukova (1990-1971), her disciples and followers is given.
issn	0374-3896
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48956
citation_txt	Наукова школа К.Г. Бельтюкової / В.М. Гамалія // Наука та наукознавство. — 2009. — № 3. — С. 80-95. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT gamalíâvm naukovaškolakgbelʹtûkovoí AT gamalíâvm naučnaâškolakibelʹtûkovoi AT gamalíâvm academicschoolofkgbeltyukova
first_indexed	2025-11-24T17:20:38Z
last_indexed	2025-11-24T17:20:38Z
_version_	1850490266251689984
fulltext	Science and Science of Science, 2009, № 380 Клавдія Гнатівна Бельтюкова (ді- воче прізвище Повстянко) народилася 14 червня 1900 р. в селі Теплик Гайсин- ського району Вінницької області. Бать- ко, службовець фінвідділу, помер у 1938 р. Мати, дочка робітника, вела домашнє господарство і виховувала дітей — в ро- дині було три доньки. По закінченні гім- назії К.Г. Бельтюкова впродовж 1918— 1923 рр. навчалася на природничому відділенні Кам’янець-Подільського ін- ституту народної освіти. В інституті нею була виконана самостійна робота на тему “Грибні хвороби плодових та садових рослин”. У свідоцтві про освіту зазна- чено володіння випускницею французь- кою, німецькою, англійською та поль- ською мовами. Впродовж наступних десяти років К.Г. Бельтюкова обіймала посаду контор- ниці в установах Кам’янця-Подільського, а у 1927—1929 рр. працювала статистиком у Києві. Водночас у 1928—1929 рр. вона удосконалювала володіння німецькою на курсах іноземних мов [1]. Із серпня 1931 р. розпочалася її наукова діяльність у відділі захисту рослин Всесоюзного науково-дослідного інституту махорко- вої промисловості. Тут вона виконала декілька робіт, присвячених вивченню бактеріальних та вірусних хвороб махор- ки і тютюну. У березні 1934 р. здібній до- слідниці запропонували посаду науково- го співробітника Інституту мікробіології АН УРСР, і тут вона працювала до остан- нього дня свого життя. З 1937 р. К.Г. Бельтюкова стала заві- дувати відділом бактеріозів рослин. З її ім’ям пов’язане подальше становлення та розвиток відділу бактеріозів рослин, диференціація розроблюваних у ньому наукових напрямків, перетворення його у всесоюзний науковий центр по бороть- бі з бактеріозами рослин. З перших ро- ків існування відділу бактеріозів рослин у ньому, як і у багатьох інших наукових установах України, пов’язаних з питання- ми фітопатології, розпочалось вивчення збудників найважливіших сільськогос- подарських культур — технічних, харчо- вих та кормових. У 1940 р., звітуючи про десятирічну діяльність Інституту мікро- біології та епідеміології, його директор П.Є. Марусенко відзначив досягнення працівників групи бактеріозів рослин, що на той час разом з групою мікології входила до відділу фітопатогенних орга- нізмів, і однією з п’яти найважливіших проблем інституту назвав вивчення го- мозу бавовнику та розробку методів бо- Розглянуто наукову діяльність професора К.Г.Бельтюкової (1900—1971), її учнів та послідовників. В. М. Гамалія Наукова школа К.Г. Бельтюкової © В.М. Гамалія, 2009 НАУКОВА ШКОЛА К.Г. БЕЛЬТЮКОВОЇ Наука та наукознавство, 2009, № 3 81 ротьби із ним [2]. Але успішно розпочаті дослідження були перервані з початком Великої Вітчизняної війни. Перебуваючи в евакуації, К.Г. Бель- тюкова впродовж 1941—1943 рр. пра- цювала планувальницею на військовому заводі № 235 у місті Воткінську, а після визволення Харкова у 1943 р. — бактері- ологом у Санітарно-бактеріологічному інституті ім. І. І. Мечникова. За самовід- дану працю під час Великої Вітчизняної війни вона, як і чимало інших україн- ських мікробіологів, була нагороджена медаллю “За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941—1945 гг.” [3]. У червні 1944 р., після реевакуації і від- новлення роботи академічних інститутів, К.Г. Бельтюкова знову була зарахована на посаду завідуючої відділом бактеріозів рослин. У 1945 р. К.Г. Бельтюкова захистила кандидатську дисертацію і отримала ди- плом кандидата наук, у 1946 р. одержала звання старшого наукового співробіт- ника. У 1958 р. вона успішно захистила докторську дисертацію, присвячену бак- теріальним захворюванням зернобобо- вих культур, а у 1961 р. їй було присвоєно звання професора. На цей час у списку її праць були не тільки статті, а й декілька монографічних видань. Але основною заслугою К.Г. Бельтюкової було те, що набуті знання та досвід вона передава- ла учням і співробітникам свого відділу, яким керувала до 1970 р. Якщо у перші періоди роботи відділу (1932—1940 та 1945—1960 рр.) основна увага дослідників приділялась виявленню та ідентифікації фітопатогенних бактерій, то у 60-ті роки особливі зусилля були спрямовані на всебічне дослідження біології збудників. Це обумовлювалось необхідністю уточ- нення їх таксономічної приналежності та пошуку серед них продуцентів біоло- гічно активних речовин (ферментів, ан- тибіотиків, токсинів). За спеціально роз- робленою К.Г. Бельтюковою методикою були відібрані високоефективні антибіо- тики, розроблені способи їх практичного використання. К.Г. Бельтюкова завжди приділяла багато уваги розробці методик, необ- хідних для одержання достовірних ре- зультатів при роботі з фітопатогенними бактеріями. Чималого значення набули перші методичні посібники з бактеріозів рослин, у створенні яких вона брала ак- тивну участь, що побачили світ у 1968 р.: К.Г. Бельтюкова (крайня праворуч) серед співробітників інституту В.М. Гамалія Science and Science of Science, 2009, № 382 “Методы исследования возбудителей бактериальных болезней растений” (на думку її колег — “унікальний труд з ви- вчення збудників бактеріозів рослин у світовій літературі”) та “Руководство для изучения бактериальных болезней рас- тений”. Правильне розуміння К.Г. Бель- тюковою ведення мікробіологічних до- сліджень відбилось у створенні нею най- більшої в Радянському Союзі колекції фітопатогенних бактерій, яка вміщувала штами всіх основних збудників бактері- озів рослин. Клавдія Гнатівна працювала до остан- нього дня свого життя. Вона отримала по- саду старшого наукового співробітника- консультанта відділу 9 березня 1971 р., але на цій посаді пробула недовго: 17 червня 1971 р. померла на Хрещатику по дорозі з роботи. Вона залишила велику наукову спадщину: 150 наукових праць, зокрема 10 монографій, підготувала численні ка- дри висококваліфікованих спеціалістів. У 1973 р., відмічаючи досягнення мі- кробіології в Україні за 50 років, дирекція Інституту мікробіології та вірусології АН України в особі Д.Г. Затули та І.Г. Скри- паля відзначила, що впродовж цих років “...значного розвитку набула така галузь сільськогосподарської мікробіології, як вивчення фітопатогенних бактерій та бактеріозів, спричинених ними. Особли- во плідно ця галузь стала розвиватись піс- ля 1934 р., коли в Інституті мікробіології АН УРСР був створений відділ бактеріо- зів рослин, незмінним керівником якого з 1937 по 1970 р. була К.Г. Бельтюкова. Під її керівництвом та при безпосередній участі розроблені і вдосконалені методи дослідження, які дозволили поглиблено вивчити біологічні властивості широко- го кола збудників бактеріозів рослин та уточнити їх систематичне положення. Детально вивчені хвороби зернобобових, багаторічних бобових трав, каучуконо- сів, овочевих і технічних культур (тютюн та махорка, бавовник, цукрові буряки), плодових дерев і деяких лісових порід. Виявлено ряд нових збудників, створе- но оригінальну колекцію фітопатоген- них бактерій, на основі якої проводять- ся глибокі дослідження із систематики цих мікроорганізмів та як продуцентів окремих речовин. Частково з’ясовані закономірності у змінах фізіологічних та біохімічних процесів під час проник- нення фітопатогенних бактерій в окремі рослинні організми; розроблені й тео- ретично обґрунтовані заходи боротьби з багатьма фітопатогенними інфекціями. Завдяки роботам цього відділу Інститут мікробіології і вірусології АН УРСР пере- творився в провідну наукову установу по вивченню бактеріозів не тільки на Укра- їні, а й в усьому Радянському Союзі. Під його керівництвом і при консультативній допомозі проводяться роботи в цій галузі Сторінка з робочого зошиту К.Г. Бельтюкової НАУКОВА ШКОЛА К.Г. БЕЛЬТЮКОВОЇ Наука та наукознавство, 2009, № 3 83 на Далекому Сході і в Краснодарському краї, в Узбецькій РСР, в Прибалтиці та в інших республіках і краях Союзу РСР” [4, с. 9]. Високо оцінювали внесок К.Г. Бель- тюкової у розвиток вчення про бактеріо- зи рослин і її російські колеги. Професор Московського університету М.В. Горлен- ко зазначав: “Значний внесок у розвиток вчення про бактеріози рослин, особливо в Україні, зробив відділ фітопатогенних бактерій Інституту мікробіології і віру- сології АН УРСР...На чолі цього відділу впродовж 30 років стояла К.Г. Бельтюко- ва, видатний дослідник цієї групи захво- рювань рослин...У всіх роботах відділу фітопатогенних бактерій чільна роль на- лежить К.Г. Бельтюковій. Вона була без- посередньою виконавицею багатьох ро- біт, натхненником та керівником інших досліджень, працювала над історією на- уки, над загальними проблемами вчення про бактеріози, виїжджала на місця, де була потрібна її допомога, була організа- тором симпозіумів з бактеріозів рослин, підготувала цілу плеяду учнів, які скла- дають кістяк відділу фітопатогенних бак- терій Інституту мікробіології і вірусології АН УРСР або працюють у інших місцях” [5, c. 9]. Таким чином, К.Г. Бельтюкова гідно виконувала три функції лідера, визначені російським істориком біології Л.В. Чес- новою: дослідницьку, педагогічну та науково-організаційну [6]. Принципова і відповідальна, вона ніколи не йшла на якісь сумнівні угоди. Людина висо- кої кваліфікації, вона була талановитим експериментатором; знання кількох мов допомагало її ознайомленню як з віт- чизняною, так і з іноземною науковою літературою; схильність до створення історико-наукових праць сприяла розу- мінню логіки розвитку предмету власно- го дослідження. Особистісні риси Клавдії Гнатівни як людини постають із спогадів її чис- ленних учнів. Працюючи в лабораторії, вона завжди чітко слідувала поставленій меті, логічно планувала постановку до- сліджень, прагнула до якості результа- тів, ретельно фіксувала весь хід роботи. Дуже сумлінна при проведенні власних дослідів, вона була вимоглива і до ін- ших: давала чіткі завдання і слідкувала за їх виконанням. Чужі ідеї сприймала важко, і самостійність співробітників визнавала лише у деяких межах. І хоча сперечатися з нею було досить непросто, злопам’ятною вона не була. До тих, чиєю роботою Клавдія Гнатівна була задоволе- на, вона ставилася добре. Родина її була невелика: чоловік, з яким вона жила душа в душу, народився у 1898 р. і працював старшим науковим співробітником Академії будівництва та архітектури України, а дітей в них не було. Тому весь свій час, включаючи від- пустки, К.Г. Бельтюкова віддавала робо- ті — у відділі чи вдома, де мала чималу власну наукову бібліотеку. Свій стиль ро- боти — ретельність і цілеспрямованість, свій стиль мислення — розуміння місця предмету своїх досліджень у загальній системі природи — вона успішно переда- вала численним учням і співробітникам. У відповідності з прийнятою моделлю наукової школи одним з наступних кри- теріїв її існування виступає наявність по- кладеної в її основу актуальної і перспек- тивної наукової програми. Виникнення наукових програм пов’язане з внутрішні- ми та зовнішніми факторами формування нового знання: власною логікою розвитку науки та соціально-економічними умо- вами її існування. Характерною ознакою сучасної науки є поглиблення процесу диференціації класичних біологічних дисциплін, а також формування нових напрямів у суміжних галузях природо- В.М. Гамалія Science and Science of Science, 2009, № 384 знавства. Вчення про бактеріози рослин виникло на основі взаємодії ботаніки, фітопатології та бактеріології, довело до- цільність свого існування і необхідність подальшого розвитку. Від початку інсти- туціоналізації нового напряму на теренах України він постійно викликав зацікав- леність державних структур: з розгортан- ням колективізації і створенням великих господарств в країні розпочалося масове вирощування монокультур, що сприяло розповсюдженню епіфітотій. Планування роботи відділу бактеріозів рослин почина- ючи з 30-х років ХХ століття завжди узгод- жувалося з державними замовленнями. Високий стандарт досліджень, що сприяв успішному виконанню поставлених перед вченими завдань, забезпечувався їх колек- тивною працею, яка проходила в умовах здорового мікроклімату, повної психоло- гічної сумісності співробітників. Неабияке значення в успішному функціонуванні наукової школи відіграє рівень кваліфікації її членів. Кваліфі- кація колективу, керованого К.Г. Бель- тюковою, постійно удосконалювалася, оскільки впродовж 33 років вона вирос- тила 3 докторів та 12 кандидатів наук. Докторами стали І.Г. Скрипаль, Р.І. Гвоз- дяк та М.С. Матишевська. Крім трьох названих осіб, що стали докторами наук, К.Г. Бельтюковою були підготовлені кан- дидати біологічних наук, а саме: Ваку- ленко Г.К., Волкова В.П., Губанова Н.Я., Кабашна Л.В., Корольова І.Б., Кули- ковська М.Д., Майко І.І., Мурас В.О., Пастушенко Л.Т., Самойленко В.І., Си- доренко С.С., Яковлєва Л.М. Біографії учнів і найближчих сорат- ників К.Г. Бельтюкової теж складають чималий інтерес, проте дані про життя та діяльність двох представників чоловічої статі — І.Г. Скрипаля та Р.І. Гвоздика, — зважаючи на логічне викладення подій, що відбувалися в рамках школи після смерті Клавдії Гнатівни, будуть розгля- нуті трохи згодом. Зараз же є сенс ви- світлити біографічні дані жінок-учених, що складали основну частину творчого колективу. Доктором наук стала одна з учениць К.Г. Бельтюкової, Матишевська Марія Степанівна. Батько її, Степан Гаврило- вич Марченко, працював кочегаром депо станції Тетерів; мати, Меланія Гаврилів- на, була домогосподаркою; дві сестри проживали у Київській області; два бра- ти загинули під час Великої Вітчизняної війни. Нелегкі шляхи війни пройшла і М.С. Матишевська. Впродовж 1939— 1941 рр. вона скінчила 2 курси біологіч- ного факультету Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, а з липня по грудень 1942 р. була зв’язковою 436-го зенітного артполку. Потім до кінця війни виконувала обов’язки командира відді- лення розвідки 380-го окремого артпол- ку, воювала на Західному та Воронезь- кому фронтах. Війну закінчила у званні сержанта, одержала медалі “За бойові заслуги” (18.04.1945) та “За перемогу над Німеччиною” (28.07.1945). Після війни (1945—1948) М.С. Мати- шевська продовжила навчання на біоло- гічному факультеті Київського універси- тету, а у 1949—1952 рр. закінчила аспіран- туру при кафедрі фізіології рослин. Тема її дисертації була такою: “Фізіологічні властивості росту і розвитку гречихи в зв’язку з різними системами живлення”. Вже в цій роботі можна побачити праг- нення дослідниці до розуміння механіз- му виявлених нею явищ: вона відмічає біохімічні зміни у проростках томатів при ураженні їх чорною бактеріальною плямистістю, вплив умов зовнішнього середовища на формування паразитизму у фітопатогенних бактерій. З 5 травня 1953 р. М.С. Матишев- ська почала працювати у відділі бакте- НАУКОВА ШКОЛА К.Г. БЕЛЬТЮКОВОЇ Наука та наукознавство, 2009, № 3 85 ріозів Інституту мікробіології АН УРСР. У 1960 р. вона одержала звання стар- шого наукового співробітника, з 1964 р. стала секретарем “Мікробіологічного журналу”. Висока оцінка її роботи міс- титься у характеристиці, складеній ке- рівником відділу К.Г. Бельтюковою: “Матишевська — здіб ний і наполегли- вий у роботі співробітник. Вона приді- ляє багато уваги засвоєнню літератури в галузі бактеріозів та імунітету рослин... Матишевська виявила ряд важливих та цікавих закономірностей, пов’язаних з проникненням збудника бактеріо- зу раку Corynebacterium michiganense у тканини живої рослини, встановила їх взаємозв’язок і вплив на процес дихан- ня ураженої рослини. Отримані нею дані роблять певний внесок у вивчення при- родного імунітету сільськогосподарських рослин до бактеріальних хвороб” [7]. Результатом творчого пошуку в цьо- му напрямі стала докторська дисертація М.С. Матишевської “Вплив фітопато- генних бактерій на фізіолого-біохімічні властивості рослин”, захищена нею у 1974 р. Ця робота, за оцінкою російсько- го вченого М.В. Горленка, “одне з не- багатьох досліджень з фізіології рослин, уражених бактеріями”, лягла в основу однойменної монографії М.С. Матишев- ської, надрукованої у 1975 р. Через два роки після приходу до від- ділу бактеріозів рослин М.С. Матишев- ської до нього була зарахована молодшим науковим співробітником М.Д. Кули- ковська. Марія Дмитрівна Куликовська (уроджена Заєць) народилася 13 травня 1925 р. в селі Ходорків Попільнянського району Київської області. Батько, Заєць Дмитро Іванович, помер у 1956 р.; мати, Катерина Митрофанівна, — у 1960 р. У 1944—1949 рр. М.Д. Куликовська навчалася на біологічному факультеті Київського держуніверситету за спеці- альністю “ботаніка”. З 1949 по 1950 р. обіймала посаду завідувача мікробіо- логічної групи Обласної лабораторії Дніпро петровського тресту “Укрголов- хліб”. Впродовж 1950—1954 рр. закінчи- ла аспірантуру при Інституті мікробіо- логії АН УРСР під керівництвом члена- кореспондента АН УРСР Л.Й. Рубен- чика. У 1955 р. захистила дисертацію за темою “Вплив азотобактеру на динаміку азоту та деякі групи мікроорганізмів у ґрунті” й почала працювати у відділі бак- теріозів рослин. У 1960 р. одержала зван- ня старшого наукового співробітника зі спеціальності “мікробіологія” і була пе- реведена на відповідну посаду. Тематика наукових досліджень М.Д. Куликовської відзначалася досить широким спектром: використання анти- біотиків з вищих рослин — фітонцидів та синтетичних препаратів — як засобів захисту рослин; вивчення властивості збудників бактеріозів капусти і томатів утворювати стійкі форми до антибіоти- ків, що застосовуються для передпосівної обробки насіння; випробування ефек- тивності методу обприскування рослин томатів аренарином; вивчення особли- востей збудника судинного бактеріозу капусти. Їй належать 50 наукових робіт, 2 монографії у співавторстві та 1 автор- ське свідоцтво. До червня 1971 р. вона була вченим секретарем Українського мікробіологічного товариства, а з 1971 по 1975 р. — членом президії цього това- риства. 16 лютого 1983 р. М.Д. Куликов- ська була звільнена від займаної посади у зв’язку з виходом на пенсію [8]. Валентина Олександрівна Мурас на ро дилася 10 липня 1932 р. в Полта- ві, у родині службовців. Батько, Олек- сандр Степанович, загинув 1942 р. у Великій Вітчизняній війні; мати, Олек- сандра Григорівна, працювала касиром Полтавської аптеки № 2. Закінчивши В.М. Гамалія Science and Science of Science, 2009, № 386 біолого-ґрунтознавчий факультет Київ- ського держуніверситету (1951—1956), В.О. Мурас стала старшим лаборантом, а з 1961 р. — молодшим науковим спів- робітником відділу бактеріозів рослин. Водночас вона навчалася в аспірантурі інституту і у 1964 р. захистила кандидат- ську дисертацію на тему “Біологія збуд- ників бактеріальних хвороб сої в УРСР”. У 1971 р. В.О. Мурас отримала посаду, а у 1976 р. — вчене звання старшого на- укового співробітника. У характеристи- ці, наданій їй К.Г. Бельтюковою, зазна- чалося: “Мурас вперше висвітлила ряд питань, пов’язаних з біологією збудників бактеріальних хвороб сої; нею виявлені нові ознаки, що допомагають діагносту- вати бактерії-збудники; вона вивчала різ- ні методи зберігання бактерій, зокрема вперше застосувала їх зберігання у куль- турі рослинної тканини”. В.О. Мурас є автором 67 наукових робіт та співавтором колективної монографії “Бактериальные болезни зернобобовых культур”, удосто- єної премії Д.К. Заболотного. 10 серпня 1998 р. В.О. Мурас померла [9]. Софія Сергіївна Сидоренко народи- лася 26 червня 1927 р. у Києві, в родині робітників. Батько, Сидоренко Сергій Григорович, слюсар Інституту електро- зварювання АН УРСР; мати — Мазепа Катерина Яківна. Освіту С.С. Сидорен- ко отримала у 1946—1951 рр. на біолого- ґрунтознавчому факультеті Київсько- го держуніверситету. 15 грудня 1955 р. вона була зарахована до аспірантури, а з 1959 р. — на посаду молодшого наукового співробітника відділу бактеріозів рослин. У 1964 р. С.С. Сидоренко захистила кан- дидатську дисертацію на тему “Біологія збудників бактеріозів цвітної капусти в УРСР”. З 1966 р. переведена на посаду старшого наукового співробітника, а у 1970 р. одержала вчене звання старшого наукового співробітника за спеціальніс- тю “мікробіологія”. На цій посаді вона проводила дослідження біологічних властивостей збудників бактеріозів цибу- лі, випробувала антибактеріальну дію на них деяких препаратів; вивчала причини захворювання озимої пшениці, зокрема базального бактеріозу. Їй належать 64 на- укових роботи та співавторство у колек- тивній монографії “Методы исследова- ний бактериальных болезней растений”. 1 січня 1984 р. С.С. Сидоренко була звільнена з посади в зв’язку з переходом на пенсію. Самойленко (дівоче прізвище Дя- дечко) Валентина Іванівна народилася 12 червня 1935 р. у Павлограді Дніпро- петровської області. У 1958 р. закінчила Київський держуніверситет ім. Т.Г. Шев- ченка. З 1960 р. — лаборант, а з 1963 р. — молодший науковий співробітник відділу бактеріозів рослин Інституту мікробіоло- гії АН УРСР. Працювала над самостійною темою: виявлення та вивчення бактеріо- фагів до патогенних бактерій, розробля- ла бактеріофагодіагностику збуд ників. У 1966—1969 рр. вперше виявила ряд фагів до збудників бактеріозів бобових рослин. Всі знайдені фаги виявили суво- ру специфічність у відношенні до своїх хазяїв. У 1973 р. захистила дисертацію на тему: “Бактеріофаги збудників бактеріо- зів бобових роду Pseudomonas”. З червня 1979 р. В.І. Самойленко обі- ймала посаду старшого наукового співро- бітника відділу, виконувала обов’язки за- ступника завідувача відділу Р.І. Гвоздяка. Нею було створено 59 друкованих праць. 30.12.1994 р. звільнена на пенсію [11]. Лідія Терентіївна Пастушенко наро- дилася 19 березня 1920 р. у селі Станіс- лавівка Уманського повіту Київської об- ласті (нині — Кіровоградська область), в родині робітників. У 1949 р. закінчила біологічний факультет Київського держ- університету зі спеціальності “ботані- НАУКОВА ШКОЛА К.Г. БЕЛЬТЮКОВОЇ Наука та наукознавство, 2009, № 3 87 ка”. Працювала лаборантом Інституту ботаніки АН УРСР, фітопатологом Ки- ївської міської станції захисту зелених насаджень. З 1957 р. — старший лабо- рант, з 1963 р. — молодший науковий співробітник відділу бактеріозів рослин Інституту мікробіології АН УРСР. Пра- цювала над вивченням бактеріальних хвороб плодових дерев, навчала спеціа- лістів сільського господарства мікробіо- логічним методам роботи з бактеріозами рослин. У 1965 р. захистила кандидатську дисертацію на тему: “Збудники бакте- ріальних хвороб рослин, загальні для сорго, кукурудзи та суданської трави”, наступного року отримала посаду стар- шого наукового співробітника. Вивчала антигенний склад фітопатогенних бак- терій роду Рseudomonas з метою їх іден- тифікації. Автор 22 наукових статей та брошури “Бактериальные болезни сорго, кукурузы и суданской травы”. 24 квітня 1977 р. звільнена у зв’язку з переходом на пенсію [12]. Губанова (Волоховська) Ніна Яків- на народилася у селі Ольховатка Єна- кієвського району Донецької області. У 1968 р. закінчила біологічний фа- культет Київського держуніверситету, цього ж року — стажер-дослідник від- ділу фітопатогенних бактерій Інституту мікробіології і вірусології АН УРСР, з 1970 р. — інженер відділу. Досліджувала механізм дії антибіотиків рослинного по- ходження, зокрема дію аренарину на фі- топатогенні бактерії. У 1978 р. захистила дисертацію на тему “Вплив аренарину на окислювальний обмін Сcorynebacterium michiganense“. З 1979 р. — молодший науковий співробітник, з 1986 р. — на- уковий співробітник, з 1990 р. — стар- ший науковий співробітник. Працювала в галузі біохімії мікроорганізмів: вивчала роль ліпополісахаридів фітопатогенних бактерій в інфекційному процесі, зна- чення їх як специфічних рецепторів бак- теріофагів, їх роль у селекції зернових, стійких до бактеріальних хвороб. Автор 45 друкованих праць. Наприкінці 1993 р. звільнена з робо- ти в зв’язку з переводом до Інституту фі- зіології рослин і генетики [13]. У липні 1963 р. на посаду старшого лаборанта відділу фітопатогенних бак- терій була зарахована В.П. Волкова, яка цього ж року закінчила біологічний фа- культет Київського держуніверситету. Валентина Петрівна Волкова народилася у Києві 18 березня 1940 р. У 1964 р. вона була переведена на посаду інженера- дослідника. У 1965—1969 рр. навчалася в аспірантурі свого відділу, з 1969 р. — мо- лодший науковий співробітник. У 1971 р. захистила дисертацію на тему “Вивчення целюлаз, протеаз і тектолітичних фер- ментів Pseudomonas tabaci, Pseudomonas lachrimans, Pseudomonas phaseolicula у зв’язку з їх вірулентністю”. Після захисту досліджувала збудників бактеріозів роду Erwinia, виділених з буку; вивчала цир- кадні ритми стійкості рослин до фіто- патогенних бактерій. Автор 25 статей та одного авторського свідоцтва. У 1978 р. була переведена у лаборато- рію вірусів рослин, а у 1981 р. за власним бажанням перейшла на посаду старшого наукового співробітника Інституту вдо- сконалення лікарів [14]. Інна Іллівна Майко народилася 4 червня 1937 р. у Києві, у 1959 р. закін- чила Київський державний університет із спеціальністю “мікробіолог”. У 1959 р. отримала посаду молодшого наукового співробітника відділу антибіотиків Ки- ївського науково-дослідного інституту епідеміології, у 1964—1967 рр. навчалась в аспірантурі зі спеціальності “антибіо- тики”, підготувавши дисертацію на тему “Порівняльне вивчення антимікробної дії деяких нітрофуранових препаратів”. В.М. Гамалія Science and Science of Science, 2009, № 388 З 1968 р. — молодший науковий співро- бітник відділу антибіотиків (згодом від- ділу протипухлинних препаратів) Інсти- туту мікробіології і вірусології АН УРСР, де проводила пошук природних препа- ратів протипухлинної дії. Антибластом- ні властивості виявили деякі види фіто- патогенних бактерій, зокрема Bacterium tumefaciens та Erwinia carotovora. У 1970 р. І.І. Майко захистила ди- сертацію. У 1974 р. вона обійняла посаду молодшого наукового співробітника, а у 1983 — наукового співробітника від- ділу фітопатогенних бактерій. Їй нале- жать 35 друкованих праць. У 1994 р. була звільнена з інституту за віком. Нині веде дуже цікаву програму “Київ і кияни” у Київському будинку вчених [15]. Вакуленко (Бабич) Ганна Касіянівна народилася в селі Слободка Черкаської області. У 1960 р. закінчила Львівський зооветеринарний інститут. У 1964 р. була затверджена на посаді молодшого науко- вого співробітника відділу інформації Ін- ституту мікробіології АН УРСР. У 1965 р. переведена на посаду молодшого науко- вого співробітника відділу фітопатоген- них бактерій, де займалася розробкою заходів боротьби з бактеріозами рослин, вивченням хвороб насіння плодових культур, розробкою методів зберігання фітопатогенних бактерій. У 1975 р. за- хистила дисертацію на тему “Вивчення збудників бактеріальних хвороб насін- ня кісточкових плодових дерев”. Автор 27 друкованих праць та одного автор- ського свідоцтва. У 1986 р. отримала по- саду наукового співробітника, у 1994 р. звільнена [16]. Корольова (Середенко) Ірина Бори- сівна народилася 19 липня 1934 р. у Хар- кові в родині службовця (батько, Сере- денко Б.Н., — завідувач відділу механі- зації Української академії сільгоспнаук, мати, Середенко Н.А., — домогосподар- ка). У 1952—1957 рр. І.Б. Корольова на- вчалася на біологічному факультеті Київ- ського держуніверситету, у 1957—1960 рр. працювала лаборантом, а потім садівни- ком Центрального ботанічного саду АН УРСР. У 1961 р. була зарахована молод- шим науковим співробітником до від- ділу фітопатогенних бактерій Інституту мікробіології АН УРСР, де брала участь у розробці теми “Антибіотики у бороть- бі з бактеріозами сільськогосподарських рослин”. У 1969 р. захистила дисертацію на тему “Вивчення біології збудників бактеріальних хвороб люпину в УРСР” і у 1974 р. отримала посаду, а у 1974 р. — звання старшого наукового співробітни- ка. З’ясовуючи причини захворювання озимої пшениці, провела бактеріальний аналіз більш ніж 5000 зразків. Результати цієї роботи у 1977 р. удостоєні диплому ІІІ ступеня та бронзової медалі. З 1979 р. вивчала бактеріози ячменю. І.Б. Корольова є автором більше 70 робіт, 2 монографій та 5 рекомендацій, з яких розроблені, складені та впроваджені у практику сільського господарства УРСР та РРФСР наступні: діагностика бактері- альних хвороб зернобобових культур та заходи боротьби з ними; рекомендації з діагностики збудника базального бактері- озу пшениці; методика оцінки сортів яро- вої пшениці до базального бактеріозу. У 1989 р. І.Б. Корольова померла [17]. Кабашна (Оскерко) Людвіга Вітоль- дівна народилася у 1937 р. в Києві. У 1963 р., закінчивши заочне відділен- ня Київського державного університету, була зарахована інженером-дослідником відділу фітопатогенних бактерій Інсти- туту мікробіології АН УРСР. З 1968 р., отримавши посаду молодшого наукового співробітника відділу, вивчала бактеріози злакових трав, кукурудзи, плодових де- рев, а також квітів. Нею вперше в Україні виявлено етіологію захворювань кал та НАУКОВА ШКОЛА К.Г. БЕЛЬТЮКОВОЇ Наука та наукознавство, 2009, № 3 89 гіацинтів, виділено збудників, вивчено їх біологію. Підібрані рослини-індикатори (зелені боби гороху і зелені плоди тома- тів) для попередньої перевірки вірулент- ності бактерій-збудників м’яких гнилей квітів. У 1976 р. Л.В. Кабашна захистила дисертацію “Біологія збудників бактері- альних хвороб кал і гіацинтів в Україні”. Після захисту займалася систематикою бактерій роду Еrwinia; вивчала участь ана- еробних бактерій у гнитті коренеплодів цукрового буряку при зберіганні. Разом з Інститутом інфекційних захворювань вивчала роль фітопатогенних бактерій в етіології та патогенезі гострих кишкових захворювань людини, при чому було об- стежено 215 хворих і знайдено антитіла до всіх досліджуваних видів. Також ви- вчала бактеріальні захворювання цибулі, з якої виділено високовірулентні жовто- пігментні бактерії; виявлено найстійкіші до захворювань сорти цибулі [18] . Як бачимо, теми, рекомендовані К.Г. Бельтюковою своїм учням для захис- ту, кожного разу відкривали нову, важли- ву сторінку бактеріальної фітопатології і водночас виступали складовими єдиного творчого плану, спрямованого на послі- довне заповнення “білих плям” цього напряму науки. Таким чином, є всі підстави стверджу- вати, що, започаткувавши новий перспек- тивний науковий напрям — дослідження бактеріальних хвороб рослин, створивши кваліфікований науковий колектив, який зарекомендував себе як провідний з озна- ченої тематики, Клавдія Гнатівна Бельтю- кова стала засновницею наукової школи союзного значення і увійшла до когорти жінок-вчених, які уславили академічну науку. Як зазначила Н.Д. Полонська- Василенко, Українська академія наук ши- роко відкрила для жінок двері до наукової праці [19]. Жінки-біологи активно пра- цювали і отримували високі звання: ака- деміків (патологоанатом О.І. Смирнова- Замкова, патофізіолог і онколог З.А. Бу- тенко, вчена в галузі молекулярної біології Г.В. Єльська), членів-кореспондентів (па- тофізіолог Н.Б. Медведєва, палеоботанік К.Й. Новик, фізіолог Є.К. Приходькова, мікробіологи В.П. Тульчинська. В.Й. Бі- лай та К.І. Андріюк, ботаніки Т.М. Черев- ченко та Є.Л. Кордюм) [20]. Роль жінок- вчених у розвитку академічної науки за- слуговує на спеціальне історико-наукове дослідження. При цьому необхідно вра- ховувати і чималий внесок, зроблений жінками — докторами біологічних наук, до яких належить Клавдія Гнатівна Бель- тюкова. Наукова школа є охоронцем наукових традицій, що тримає естафету передачі набутих знань наступним поколінням. Без шкіл, як підкреслив М.Г. Ярошев- ський, могла б перерватися передача від одного покоління до іншого як мисте- цтва дослідження, так і норм та ціннос- тей наукового співтовариства [21]. Не- рідко буває так, що зі смертю лідера на- ступає і кінець заснованої ним наукової школи. Проте існування школи бактері- озів рослин продовжувалося і після втра- ти лідера-засновника, і в цьому заслуга її учнів і співробітників, наукові досягнен- ня яких заслуговують на увагу. У 1965 р. до аспірантури Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. За- болотного вступив молодий дослідник І.Г. Скрипаль. Іван Гаврилович Скри- паль народився 11 березня 1939 р. в селі Скрипалі Пустовойтівської сільської ради Роменського району Сумської об- ласті, у селянській родині. По закінченні школи він став працювати у місцевому колгоспі, а потім на Шебелінському на- фтородовищі Харківської області. Вод- ночас І.Г. Скрипаль почав навчатися на заочному відділенні агрохімічного фа- В.М. Гамалія Science and Science of Science, 2009, № 390 культету Української сільськогосподар- ської академії. З відкриттям у зазначеній академії факультету захисту рослин він продовжив навчання на його денному відділенні. У 1964 р., ще навчаючись у сільсько- господарській академії, І.Г. Скрипаль розпочав досліди у Закарпатській каран- тинній лабораторії по вивченню нової для Закарпатської області хвороби, що спричиняла значну загибель кісточкових дерев. Ці дослідження він продовжив у 1965—1968 рр. в аспірантурі Інституту мі- кробіології та вірусології АН УРСР, при відділі бактеріозів рослин. У результаті І.Г. Скрипалем було вивчено етіологію бактеріозу кісточкових дерев, збудника якого він вперше виявив і дослідив на території СРСР, ідентифікувавши його як Pseudomonas morsprunorum Wormald. Отримані результати І.Г. Скрипаль уза- гальнив у кандидатській дисертації, при- свяченій бактеріальним захворюванням плодових дерев у західних областях УРСР, захищеній у 1969 р. Після успішного захисту кандидат- ської дисертації І.Г. Скрипаль, призна- чений вченим секретарем інституту, роз- горнув дослідження в іншому аспекті фітопатології, започаткувавши новий для України напрямок — фітомікоплаз- мологію. Мікоплазми — найменші з досі відомих мікроорганізмів — були відкри- ті у 1967 р. японськими дослідниками. Від вірусів вони відрізняються здатністю рости на безклітинних субстратах; від бактерій — відсутністю твердої клітинної оболонки (обмежуються м’якою клітин- ною мембраною) та малим розміром. що дозволяє їх проходити крізь бактеріальні фільтри. Все це дало підстави виділити мікоплазми у окремий клас — молікути (Mollicutes). Мікоплазми широко розповсюджені у природі. Їх виділяють з води та ґрунту, а також з живих істот: рослин, молюсків, комах, риб, птахів та ссавців. Вони здат- ні викликати хвороби людей, тварин та рослин, причому іноді це може бути один і той самий вид. Звичайно, більшість до- слідників мікоплазм приділяє увагу за- хворюванням людини, але і у фітопато- логії їх роль досить значна: вони спричи- няють більше 600 захворювань рослин, які належать до 96 родин. Досить великої шкоди зазнають від них картопля, смо- родина та чимало інших культурних рос- лин. І.Г. Скрипалем розроблялися фун- даментальні основи патогенності молі- кутів, розглядалися причини поліфіто- патогенності одних мікоплазм та висо- кої спеціалізації інших. Дослідження із систематики мікоплазм дали можливість І.Г. Скрипалю описати нову родину міко- плазм — Spiroplasmataceae, що знайшло втілення у 8-му виданні визначника Бергі (1984). У 1983 р. його було обрано керівником створеного ним відділу мі- коплазмології, а у 1984 р. призначено за- ступником директора з наукової роботи. У 1992 р. І.Г. Скрипаля обрано членом- кореспондентом НАН України. І.Г. Скрипаль — автор більше 200 на- укових публікацій з актуальних питань молекулярної біології мікоплазм, їх ци- тології і систематики. Ним розроблено ряд оригінальних методів дослідження молекулярно-біологічних властивостей цих мікроорганізмів, які узагальнені у методичних рекомендаціях та оглядах лі- тератури. Його праці, що знайшли прак- тичне використання в медицині, ветери- нарії та захисті рослин, широко відомі в нашій країні та за кордоном. Зокрема, вельми перспективною є запропонована І.Г. Скрипалем гіпотеза, що стосується молекулярних основ стійкості людей до СНІДу і ґрунтується на антигенних від- мінностях груп крові людей. НАУКОВА ШКОЛА К.Г. БЕЛЬТЮКОВОЇ Наука та наукознавство, 2009, № 3 91 Під керівництвом І.Г. Скрипаля нині працює колектив дослідників, які ком- лексно вивчають механізми дії різних речовин на клітину мікоплазм. На екс- периментальних моделях розробляються геннаправлені засоби контролю життє- діяльності мікоплазм з використанням синтетичних олігонуклеотидів як осно- ви майбутніх перспективних препаратів для лікування хвороб людини та тварин мікоплазмової етіології. Новий підхід до боротьби з мікоплазмовими інфекція- ми став підставою для розробки теорії про фундаментальні основи патоген- ності “жовтяниць” рослин. Результати цих досліджень, представлені у циклі робіт “Фундаментальні основи реаліза- ції патогенних потенцій молікутами — збудниками “жовтух” рослин”, за який його автори (І.Г. Скрипаль, В.В. Бабічев, Л.П. Малиновська) у 1996 р. були удосто- єні республіканської премії ім. Д.К. За- болотного. Інший цикл робіт, представ- лений І.Г. Скрипалем зі співавторами — “Теорія і практика створення антисиг- натурних олігодезоксирибонуклеотидів як універсальних антимікробних засо- бів”, — у 2001 р. отримав Державну пре- мію України. Водночас із напруженою науковою працею І.Г. Скрипаль проводить вели- ку науково-організаційну роботу. Він — член науково-технічної ради з програми “Перспективні біотехнології”, заступник головного редактора “Мікробіологічно- го журналу”, заступник голови спеціа- лізованої ради по захисту докторських дисертацій при Інституті мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України, член президії Українського мі- кробіологічного товариства [22]. Розвиваючи обраний ним оригі- нальний напрям, лише опосередковано пов’язаний з бактеріальною фітопато- логією, І.Г. Скрипаль завжди дуже тепло згадує свого першого наукового керів- ника — К.Г. Бельтюкову і вважає себе її учнем, оскільки саме вона навчила його творчому підходу до вирішення склад- них завдань, роботі з людьми і сприяла подальшим науковим звершенням. До- слідження мікоплазм стало новим акту- альним науковим напрямом, що почав розвиватися на основі знань, здобутих І.Г. Скрипалем у відділі бактеріозів рос- лин. Такий аспект діяльності наукових шкіл неодноразово відмічався істори- ками науки, зокрема Ю.О. Храмовим, який зазначив, що в надрах шкіл “...за- родились і дістали розвиток великі гру- пи висококваліфікованих дослідників на чолі вже з новими науковими лідерами зі своїми напрямами, програмами, стилем тощо, які можна кваліфікувати “дочір- німи” науковими школами” [23, c. 429]. Працюючи у новій галузі наукових інтер- есів, Іван Гаврилович Скрипаль створив власний колектив кваліфікованих дослід- ників: він підготував 15 кандидатів наук, 7 з яких лишилися працювати в Інституті мікробіології і вірусології НАН України. Прямим продовжувачем досліджень, започаткованих К.Г. Бельтюковою, став Р.І. Гвоздяк, який прийшов до відділу бактеріозів рослин у 1957 р. Ростислав Ілліч Гвоздяк народився в селі Телятин Грубежевського району Люблінської об- ласті (Польща). По закінченні середньої школи вступив до хімічного факульте- ту університету “Львівська політехніка” за спеціалізацією “бродильні процеси”, який закінчив у 1953 р. Бажання присвя- тити своє життя науці, особливо вивчен- ню світу невидимих живих істот — збуд- ників бродінь, привело його до аспіран- тури кафедри мікробіології Київського державного університету ім. Т.Г. Шевчен- ка. Після трьох років перебування в ас- пірантурі (1954—1957) під керівництвом професора М.М. Ротмістрова у 1959 р. В.М. Гамалія Science and Science of Science, 2009, № 392 він захистив кандидатську дисертацію, присвячену дослідженню мікрофлори злаків (“Влияние предпосевной поли- микробной обработки семян пшеницы и ячменя на ризосферную микрофлору и урожайность”). Подальше творче життя Р.І. Гвоздя- ка проходило в Інституті мікробіології і вірусології НАН України, де він працю- вав молодшим (1957—1961) та старшим (1969—1971) науковим співробітни- ком, ученим секретарем (1961—1969), а з 1971 по 2006 рр. — завідувачем відділу фітопатогенних бактерій. Результатом розробки актуальної тематики — бакте- ріальних хвороб лісових деревних порід України — стала докторська дисерта- ція Р.І. Гвоздяка “Біологічні властивості збудників бактеріальних хвороб бука, тополі і граба в Україні”, захищена у 1976 р. Через три роки вийшла моно- графія “Бактериальные болезни лесных древесных пород”, створена у співавтор- стві з Л.М. Яковлєвою переважно на ма- теріалах дисертації. У 1980 р. Р.І. Гвоздя- ку було присвоєно звання професора, а у 1995 р. — почесне звання “заслужений діяч науки України”. Ростиславові Іллічу Гвоздяку нале- жить низка піонерських фундаменталь- них досліджень фітопатогенних бактерій. Відкритий ним феномен полібіотрофії мікроорганізмів — здатності окремого штаму викликати захворювання рослин, комах та людини — дуже важливий не тільки для фітопатологів, а й для медиків та ентомологів і визнаний за кордоном як нове відкриття в біології. Р.І. Гвоздяком висунута ідея, підтвер- джена експериментально, про здатність рослин індукувати помірні фаги бакте- рій, що відкриває нові шляхи взаємовід- ношень між бактеріями та рослинами. Уперше показано можливість ураження рослин під час вегетації анаеробними бактеріями, встановлено бактеріальну етіологію ураження рослин у космосі. Р.І. Гвоздяк відкрив і теоретично обґрун- тував наявність циркадних ритмів стій- кості рослин до бактеріозів. Врахування цих ритмів необхідне при проведенні лабораторних експериментів та при роз- робці методів боротьби з бактеріозами. Під керівництвом Р.І. Гвоздяка на сучас- ному науковому рівні проведені роботи із систематики фітопатогенних бактерій. Вперше виявлено стабільність складу по- ліамідів у клітинах бактерій і вказано на можливість використання її як таксоно- мічної ознаки. Започатковано в СРСР вивчення жирних кислот фітопатогенних бактерій, виявлено роль лектинів у пато- генезі бактеріальної інфекції рослин. Завдяки творчій співпраці з фахівця- ми інших спеціальностей з’ясовано хіміч- ну природу та структуру О-специфічного ланцюга ліпополісахариду (ЛПС) дев’яти серологічних груп патоварів Pseudomonas syringae і визначено роль ЛПС у патоге- незі. Вперше успішно проведено серію робіт з використання фітопатогенних бактерій як продуцентів корисних речо- вин. Для установ мікробіологічної про- мисловості селекціоновані та передані до впровадження продуценти полісахаридів ксантану, поліміксану і ферменту аспара- гінази, визначені галузі їх використання. За ці роботи у 1994 р. Р.І.Гвоздяку було присуджено премію ім. Д.К. Заболотного НАН України. Р.І. Гвоздяк є автором по- над 400 наукових праць, зокрема 5 моно- графій, 24 авторських свідоцтв та 5 мето- дичних рекомендацій. У співавторстві з В.Й. Білай, І.Г. Скрипалем та іншими ним виданий довідник з мікробних хвороб рослин. Він часто консультує практиків з питань встановлення етіології захворю- вань культурних рослин. Р.І. Гвоздяку на- лежить низка праць історико-наукового плану, завдяки яким можна прослідкува- НАУКОВА ШКОЛА К.Г. БЕЛЬТЮКОВОЇ Наука та наукознавство, 2009, № 3 93 ти розвиток досліджень з бактеріозів рос- лин у відділі та в усій Україні. Р.І. Гвоздяк проводить велику гро- мадську роботу. Він входить до складу ре- дакційної ради “Мікробіологічного жур- налу”, є членом спеціалізованих рад по захисту докторських дисертацій, членом експертної ради ВАК України, членом наукової ради Фонду фундаментальних досліджень Державного комітету з пи- тань науки та інтелектуальної власності. Заслужено користуючись міжнародним визнанням, він був обраний членом під- комісії із систематики фітопатогенних бактерій Міжнародного товариства фіто- патологів. Впродовж багатьох років профе- сор Гвоздяк читає лекції студентам Київ сько го національного універси- тету ім. Т.Г. Шевченка, Національно- го аграрного університету та Києво- Могилянської академії. Надаючи можли- вість студентам, аспірантам і спеціалістам набувати кваліфікацію та підвищувати її, він готує кадри для України, країн СНД та зарубіжних країн [24]. Він підготував 33 кандидати наук, з них 5 іноземних, та одного доктора. Докторську дисерта- цію на тему “Фітопатогенні і сапрофітні бактерії агроекосистем пшениці та вівса” Лідія Анатоліївна Пасічник захистила зовсім недавно — у 2009 р. Отже, члени наукової школи і нині продовжують під- вищувати свою кваліфікацію. Слід відмітити ще один аспект існу- вання школи бактеріозів рослин на ни- нішньому етапі. Як і в багатьох інших га- лузях вітчизняної науки, на межі тисячо- літь завдяки певним змінам у політичній ситуації значно розширилися контакти відділу фітопатогенних бактерій із за- рубіжними колегами. За часів існування СРСР спілкування вітчизняних фітобак- теріологів з колегами за межами Украї- ни обмежувались теренами Радянського Союзу, і лише одного разу їм вдалося взя- ти участь у конференції, що відбувалася у Німецькій Демократичній Республіці. Але після отримання Україною самостій- ності налагодилися зв’язки з вченими Угорщини, Франції, Італії, Німеччини, Голландії, Швеції та інших зарубіжних країн. Співробітники відділу виступа- ють на міжнародних наукових форумах. У відділі проходять підготовку аспіран- ти, пошукачі, студенти з різних країн. Захистили дисертації аспіранти з Єгипту, Сирії, В’єтнаму, Ефіопії, Росії, Білорусі. Завдяки співробітництву з іншими відділами Інституту мікробіології і віру- сології НАН України, з науковими уста- новами в Україні та за її межами вивчені бактеріальні хвороби багатьох сільсько- господарських рослин в Ефіопії, бактері- альні хвороби томатів у закритому ґрунті в умовах Санкт-Петербургу, деяких дерев- них порід у Башкирії, Калмикії і Сибіру, бактеріози ряду квіткових культур у Біло- русі, цибулі — в Молдові, збудники хво- роб пшениці в Болгарії. У співдружності з Інститутом фізіології та біохімії мікроор- ганізмів РАН, Інститутом органічної хімії РАН та відділом біохімії Інституту мікро- біології та вірусології НАНУ вивчено ток- сини та структуру О-ПС фітопатогенних псевдомонасів. Разом з німецькими вче- ними досліджено поліаміни бактерій, з чеськими колегами виявлено зв’язок по- ліфосфатних включень з бактеріальною хромосомою. Разом з ученими Нової Зе- ландії, Англії, Франції, Японії, США вче- ні відділу висловили свої міркування щодо систематики бактерій роду Xanthomonas. Виконувались роботи по трьох міжнарод- них грантах, багатьох фундаментальних та прикладних проектах Міністерства науки України. Проводяться спільні ро- боти з інститутами НАНУ: Інститутом молекулярної біології та генетики, Ін- ститутом біохімії, Інститутом фізіології В.М. Гамалія Science and Science of Science, 2009, № 394 рослин, Інститутом біоорганічної хімії; з Житомирською екологічною академією, Національним аграрним університетом, Мелітопольським сільськогосподарським інститутом. Свої результати співробітники від- ділу фітопатогенних бактерій виклада- ють на численних вітчизняних конфе- ренціях. Відділ організовував майже всі конференції з фітопатогенних бактерій, представляв доповіді на всіх з’їздах Укра- їнського мікробіологічного товариства. Фахівці відділу читають лекції в ряді уні- верситетів України: Національному уні- верситеті ім. Т.Г. Шевченка, Національ- ному університеті “Києво-Могилянська академія”, Національному аграрному університеті, Ужгородському державно- му університеті, на курсах підвищення кваліфікації. Відділ надає практичну допомогу сільському господарству, проводячи кон- сультації з етіології захворювань рослин та їх ліквідації. Впродовж багатьох років дослідження з вивчення та практичного використання екзополісахаридів про- водяться спільно з Ладижинським за- водом ферментних препаратів “Ензим”, Херсонським технологічним університе- том, Херсонським бавовняно-паперовим комбінатом, Київським державним тор- го вельно-економічним університетом, Українським науково-дослідним інсти- тутом зрошувального землеробства Укра- їнської академії аграрних наук (Херсон), Державною академією технології і ор- ганізації харчування (Харків), концер- ном “Хлорвініл” — завод калійних до- брив (Калуш), Всеросійським науково- дослідним інститутом бурової техніки (Москва). Постає питання, як можна охаракте- ризувати стан наукової школи з бактеріо- зів рослин в останній чверті ХХ століття? Адже, як відомо, життя наукової шко- ли зазвичай обмежене часом існування одного-двох поколінь учнів. На думку О.З. Мірської, наукова школа подібна до живого організму: у її розвитку можна виділити періоди зародження, дитинства, юності, зрілості, старіння і смерті [25]. Причини розпаду наукової школи, за Р.А. Фандо, можуть бути досить різнома- нітними: втрата лідера і нездатність учнів до подальшого розвитку його ідей; ство- рення нових шкіл завдяки організатор- ським здібностям та великому науковому потенціалу колишніх учнів; виникнення непорозумінь у надрах школи через вза- ємні сварки і особисту неприязнь; втрата новизни фундаментальних ідей школи через зміну наукових парадигм [26]. До цього переліку Д.Д. Зербіно додає такий фактор, як “відсутність припливу нових сил (молодих учених)” [27]. Проте всі названі причини не стосуються школи, заснованої К.Г. Бельтюковою, навіть втра- та лідера, оскільки відбулася його заміна. Результати історико-наукового до- слідження формування школи з бакте- ріозів рослин та процесу її подальшого розвитку свідчать, що її життя нині пе- ребуває у стадії зрілості. Справа, розпо- чата у 30-х роках ХХ століття К.Г. Бель- тюковою, успішно продовжується на початку ІІІ тисячоліття: розширюється кількість виявлених збудників бакте- ріальних хвороб рослин, удосконалю- ються методики їх дослідження, розро- бляються нові методи боротьби з ними, зростає авторитет вітчизняної науки на міжнародній арені. 1. Архів Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України, оп. 3-л, од. зб. 195. 2. Марусенко П.Є. Науково-дослідна робота Інституту мікробіології і епідеміології АН УРСР ім. акад. Д. К. Заболотного за 10 років // Мікроб. журн. АН УРСР. — 1940. — Т. 7, № 1/2. — С. 39—52. НАУКОВА ШКОЛА К.Г. БЕЛЬТЮКОВОЇ Наука та наукознавство, 2009, № 3 95 3. Смирнов В.В., Матвиенко С.А. Микробиологи Украинской академии наук в годы Великой Отече- ственной войны // Микроб. журн. — 1985. — Т. 47, № 2. — С. 3—7. 4. Затула Д.Г., Скрипаль І.Г. Досягнення мікробіології на Україні за 50 років СРСР // Там само. — 1973. — Т. 35, вип. 1. — С. 5—15. 5. Горленко М.В. Очерки по истории советской фитопатологии. — М.: Наука, 1989. — 100 с. 6. Чеснова Л.В. Меркурий Сергеевич Гиляров — глава школы почвенных зоологов // Научные школы в отечественной биологии ХХ века и их трансформация в условиях социокультурных изменений / Под ред. Е.Б. Музруковой. — М. : Товарищество научных изданий КМК, 2007. — С. 22—33. 7. Архів Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України, оп. 30-с, од. зб. 524. 8. Там само, оп. 3-л, од. зб. 305. 9. Там само, оп. 30-с, од. зб. 864—866. 10. Там само, оп. 3-л, од. зб. 383. 11. Там само, оп. 3-с, од. зб. 723—724. 12. Там само, оп. 3-л, од. зб. 280. 13. Там само, оп. 30-с, од. зб. 666—668. 14. Там само, оп. 3-л, од. зб. 337. 15. Там само, оп. 30-с, од. зб. 719—721. 16. Там само, од. зб., 714—715. 17. Там само, од. зб., 529. 18. Там само, од. зб., 481. 19. Полонська-Василенко Н. Українська академія наук. — Мюнхен, 1935. — Ч. 1. — 211 с. 20. Гамалія В.М. Гендерний аспект у викладанні історії науки і техніки // Зб. наук. праць за мат. Всеукр. наук.-метод. конф. “Історія науки і техніки у вищих навчальних закладах України”. — Харків: НТУ “ХПІ”, 2007. — С. 100—108. 21. Ярошевский М.Г. Логика развития науки и научная школа // Там само. — С. 7—96. 22. Іван Гаврилович Скрипаль (до 60-річчя з дня народження) // Мікроб. журн. — 1999. — Т. 61, № 1. — С. 104—105. 23. Храмов Ю.О. Наукові школи в Академії наук // Історія Національної академії наук України в суспільно-політичному контексті. 1918—1998 / С. Кульчицький, Ю. Павленко, С. Руда, Ю. Храмов; Під ред. Ю. Храмова. — К.: Фенікс, 2000. — С. 427—431. 24. Ростислав Ілліч Гвоздяк (до 70-річчя від дня народження) // Мікроб. журн. — 2000. — Т. 62, № 2. — С. 69—71. 25. Мирская Е.З. Научные школы как форма организации науки: Социологический анализ пробле- мы // Науковедение. — 2002. — № 3. — С. 8—24. 26. Фандо Р.А. Научная школа как социокультурный феномен // Научные школы в отечественной биологии ХХ века и их трансформация в условиях социокультурных изменений / Под ред. Е. Б. Музруко- вой. — М. : Товарищество научных изданий КМК, 2007. — С. 6—11. 27. Зербіно Д.Д. Наукова школа: лідер і учні. — Львів : Євросвіт, 2001. — 208 с. Одержано 21.05.2009 В.Н.Гамалия Научная школа К.И.Бельтюковой Рассмотрена научная деятельность профессора К.И.Бельтюковой (1900—1971), ее учеников и последо- вателей.

Наукова школа К.Г. Бельтюкової

Репозитарії

Схожі ресурси