Інтерв’ю з професором Іриною Микитівною Маньковською
Ірина Микитівна Маньковська — патофізіолог, д-р мед. наук, професор, лауреат Державної премії України (2000), представник відомої в Україні медичної династії. З 1970 року працює в Інституті фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України, з 2003 року — завідувач відділу по вивченню гіпоксичних станів. Го...
Saved in:
| Published in: | Наука та наукознавство |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48957 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Інтерв’ю з професором Іриною Микитівною Маньковською // Наука та наукознавство. — 2009. — № 3. — С. 96-100. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860088172452511744 |
|---|---|
| citation_txt | Інтерв’ю з професором Іриною Микитівною Маньковською // Наука та наукознавство. — 2009. — № 3. — С. 96-100. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Наука та наукознавство |
| description | Ірина Микитівна Маньковська — патофізіолог, д-р мед. наук, професор, лауреат Державної премії України (2000), представник відомої в Україні медичної династії. З 1970 року працює в Інституті фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України, з 2003 року — завідувач відділу по вивченню гіпоксичних станів. Головними досягненнями є дослідження режимів переносу та утилізації кисню в м’язовій тканині та основних механізмів їх регуляції, вікових особливостей розвитку вторинної гіпоксії скелетних м’язів, закономірностей змін кисневого режиму різних тканин при гострій гіпоксії різного походження та при адаптації до гіпоксії. Автор близько 300 наукових праць, співавтор 3 монографій.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:21:17Z |
| format | Article |
| fulltext |
Science and Science of Science, 2009, № 396
Ірина Микитівна, Ви є представником
наукової школи патофізіологів, створеної
чл.-кор. АН України, академіком АМН
СРСР М.М. Сиротиніном. Що можна
сказати про М.М. Сиротиніна як особис-
тість?
Так, я учениця Асі Зеліковни Кол-
чинської, яка в свою чергу була ученицею
М.М. Сиротиніна. Микола Миколайович
був людиною з високими моральними
принципами, ерудованою, відданою на-
уці з широким колом наукових інтересів.
Це був видатний теоретик і чудовий екс-
периментатор. М.М. Сиротинін викорис-
товував науковий підхід до дослідницької
роботи, який можна назвати синтетичною
інтуїцією. Він міг черпати ідеї в різних
галузях знань — від екології до білкової
хімії — і синтезувати їх в своїх гіпотезах.
Основні його наукові інтереси стосують-
ся порівняльної фізіології та патології,
реактивності й резистентності, адаптації
і акліматизації, імунітету, алергії, анафі-
лаксії, гіпоксії, екстремальних станів,
високогорної фізіології, клінічної пато-
фізіології. Крім того, він був особистістю
з даром наукового передбачення. У колек-
тиві він створював атмосферу романтики
навколо своєї наукової роботи. До того ж
він мав почуття відповідальності не тільки
за наукові дослідження, що проводились
у відділі, а й за співробітників відділу. Він,
будучи вже людиною похилого віку, про-
водив досліди на собі в умовах швидкого
підйому в барокамері, піднімався на вер-
шину Ельбруса. Микола Миколайович
згуртовував навколо себе талановитих
дослідників, йому вдалося створити свою
наукову школу патофізіологів.
В яких умовах виникла наукова школа
М.М. Сиротиніна?
В умовах розквіту школи Олександра
Олександровича Богомольця. Микола
Миколайович Сиротинін був одним із
перших і кращих його учнів.
Назвіть будь-ласка відомих вчених —
представників школи М.М. Сиротиніна.
А.А. Адо, М.О. Агаджанян, Н.В. Ла-
уер, А.З. Колчинська, Н.М. Шумицька,
Є.В. Колпаков, В.Т. Антоненко, І.Ф. Со-
колянський, В.В. Мацинін, П.В. Біло-
шицький, В.П. Дударев, О.М. Красюк,
А.А. Івашкевич, І.І. Лановенко, А.І. На-
заренко, М.М. Середенко, О.П. Моро-
зов, В.Д. Яновський, Т.В. Серебровська,
М.М. Філіппов, П.О. Радзієвський та ін.
В.Я. Березовський був вихованцем від-
Ірина Микитівна Маньковська — патофізіолог, д-р мед. наук, професор, лауреат
Державної премії України (2000), представник відомої в Україні медичної династії.
З 1970 року працює в Інституті фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України, з
2003 року — завідувач відділу по вивченню гіпоксичних станів. Головними досягненнями
є дослідження режимів переносу та утилізації кисню в м’язовій тканині та основних
механізмів їх регуляції, вікових особливостей розвитку вторинної гіпоксії скелетних
м’язів, закономірностей змін кисневого режиму різних тканин при гострій гіпоксії різного
походження та при адаптації до гіпоксії.
Автор близько 300 наукових праць, співавтор 3 монографій.
ІНТЕРВ’Ю З ПРОФЕСОРОМ ІРИНОЮ
МИКИТІВНОЮ МАНЬКОВСЬКОЮ1
1 Інтрев’ю провела канд. іст. наук Клименко Л.О.
ІНТЕРВ’Ю З ПРОФЕСОРОМ ІРИНОЮ МИКИТІВНОЮ МАНЬКОВСЬКОЮ
Наука та наукознавство, 2009, № 3 97
ділу, останньою аспіранткою на кафедрі
патофізіології Київського медичного ін-
ституту була І.І. Потоцька. Крім того, по-
трібно згадати постійну і віддану поміч-
ницю Миколи Миколайовича — старшо-
го лаборанта Галину Олексіївну Леонтєву.
Вона допомогала Сиротиніну і в лабора-
торії, і приймала участь у всіх експедиці-
ях, які організовував Сиротинін.
Чи є серед них члени НАН України або
інших академій?
А.А. Адо та М.О. Агаджанян — акаде-
міки РАН. Є також чимало лауреатів дер-
жавних премій, зокрема А.З. Колчинська,
І.М. Маньковська, М.М. Середенко,
В.Я. Березовський, Ю.М. Онопчук та ін.
Хто з учнів М.М. Сиротиніна засну-
вав чи можливо ще формує свою власну
школу?
А.А. Адо в Москві сформував свою
наукову школу. У Сиротиніна з Адо були
не тільки тісні наукові зв’язки, а й теплі
дружні стосунки. Адо часто приїздив в
Київ і на консультацію до Миколи Ми-
колайовича, й на конференції. Тому не
можна не згадати його. Це стосується й
М.О. Агаджаняна.
А.З. Колчинська створила свою шко-
лу в Києві, але в останні роки живе в
Москві. В.Д. Янковський створив шко-
лу реаніматологів, була своя школа й у
Н.В. Лауер.
Успіхи Миколи Миколайовича в галу-
зі алергії та гіпоксії принесли йому визна-
ння і авторитет. Він був обраний в 1939 р.
чл.-кор. АН України. Ці дослідження були
пріоритетними. Чи актуальні його ідеї в
цьому напрямку сьогодні? Розкажіть, будь
ласка, які ідеї М.М. Сиротиніна нині вті-
люються у наукові розробки у Вашому ін-
ституті. Хто займається даною проблемою
нині?
Звичайно, актуальні. Вони були прі-
оритетними, оскільки результати дослі-
джень впроваджувалися в практику. Всі
представники школи М.М. Сиротиніна
турбувалися тим, щоб використовувати
методи адаптації до гіпоксії в практичній
медицині та в спорті для досягнення ви-
соких результатів.
Щодо сьогодняшніх досліджень, то
потрібно сказати, що наукові пошуки
відділу з вивчення гіпоксичних станів,
яким я зараз керую, є втіленням ідей Си-
ротиніна. Так, Т.В. Серебровська розро-
била декілька приладів для використання
інтервальної гіпоксії. Також продовжу-
ються дослідження ступінчастої адап-
тації в барокамері, тренування в умовах
гірського клімату, дихання гіпоксичними
газовими сумішами, тренування за прин-
ципом “зворотного дихання”. Технічне
забезпечення дослідницької роботи здій-
снює канд. техн. наук В.О. Лопата. Він
очолював групу інженерів по створюван-
ню гіпокситрону.
Наукові дослідження відділу клінічної
патофізіології, яким керує В.Я. Березов-
ський, теж є втіленням ідей М.М. Си ро-
тиніна. В Інституті фізіології ім. О.О. Бо-
гомольця створено новий відділ підвод-
ної фізіології 1991 р., а в 2000 р. відділ
реорганізовано у лабораторію підводної
фізіології, яка входить до складу відділу
загальної і молекулярної патофізіоло-
гії. Проблематика лабораторії частково
пов’язана з напрямами наукової школи
М.М. Сиротиніна, зокрема з патофізіо-
логією екстремальних станів. Ці дослі-
дження проводяться під керівництвом
д-ра мед. наук, професора С.О. Гуляра.
П.О.Радзієвський, М.М. Філіппов
займаються розробкою проблеми гіпок-
сії навантаження.
ІНТЕРВ’Ю З ПРОФЕСОРОМ ІРИНОЮ МИКИТІВНОЮ МАНЬКОВСЬКОЮ
Science and Science of Science, 2009, № 398
Велику увагу вченими української
школи гіпоксистів (М.М. Сиротинін,
А.З. Кол чинська, М.М. Середенко,
В.В. Туранов, Н.В. Лауер та ін.) було
приділено питанням старіння і гіпоксії.
Вченими виділено 6 вікових періодів, що
характеризуються відмінностями у рисах
розвитку та перебігу гіпоксичних станів.
В.Д. Янковський проводив дослідження
термінальних станів.
Загальновідомі експедиції М.М. Сиро-
тиніна на Ельбрус з метою вивчення впливу
на організм гіпоксії. Чи вдалось Вам побу-
вати в таких експедиціях? Розкажіть про
атмосферу, що панувала в той час в екс-
педиції.
Мені пощастило побувати у високо-
гірних експедиціях на Ельбрус. Там пану-
вали атмосфера наукового пошуку, обмін
думками. Всі були пройняті ідеєю пізна-
ти щось нове.
З ініціативи М.М. Сиротиніна на висоті
2100 м було збудовано Ельбруську медико-
біологічну станцію (ЕМБС). Чи функціо-
нує зараз ця станція? Хто проводить зараз
дослідження? Які саме дослідження зараз
проводяться?
Звичайно, функціонує. Станція була
етапом з вивчення ступінчастої адапта-
ції до гіпоксії. Було збудовано 2 корпу-
си, були 2 барокамери. М.М. Сиротинін
вважав, що ландшафт вершини Ельбру-
са нагадує поверхню Місяця, у зв’язку з
чим можна проводити моделювання цих
умов, він підтримував постійні зв’язки
з космонавтами, у Сиротиніна навіть
була ідея поставити на вершині Ельбрусу
станцію. На ЕМБС хворі на анемію, пси-
хічні захворювання та інші проходили
курс реабілітації. Зараз теж проводяться
на станції роботи у цьому напрямі. Там є
хворі з ендокринними розладами, з іму-
нодефіцитними станами, спортсмени.
Нині керівником станції є канд. мед. наук
В.І. Портниченко, дослідження прово-
дяться у співпраці як з київськими ме-
дичними установами, так і з кабардино-
балкарськими. В останні роки на ЕМБС
вивчаються молекулярно-генетичні ме-
ха нізми впливу гіпоксії на людину та екс-
периментальних тварин, розвиток іму-
нодефіцитних станів у високогір’ї, роз-
робляються новітні методи застосування
гіпоксії в медицині та спорті.
Потрібно відмітити важливий момент.
У 2006 році станцію на міждержавному рів-
ні було визнано українською. А в 2007 ро-
ці унікальний науковий комплекс — Ме-
дичний центр АМЕД НАН України, тер-
мобарокамера ЕМБС — одержали статус
національного надбання України.
М.М. Сиротиніним було створено ори-
гінальний напрям у порівняльній патофі-
зіології — реактивності й резистентності?
Чи розвиваються ці ідей в імунології зараз?
Назвіть вчених.
На кафедрі патофізіології Київського
медичного інституту (тепер Київський
національний медичний університет)
учні М.М. Сиротиніна Л.Я. Данилова,
Ф.А. Глузман, І.І. Потоцька, В.Т. Анто-
ненко займались цими питаннями.
Які нові напрямки досліджень гіпок-
сичних станів започатковано в Вашому ін-
ституті та хто виконує ці дослідження?
Новими напрямками досліджень гі-
поксичних станів в Інституті фізіології
ім. О.О. Богомольця НАН України можна
назвати дослідження генетичних аспек-
тів інфаркту міокарда під керівництвом
академіка НАН України О.О. Мойбенка,
дослідження гіпоксії та мітохондріальних
ІНТЕРВ’Ю З ПРОФЕСОРОМ ІРИНОЮ МИКИТІВНОЮ МАНЬКОВСЬКОЮ
Наука та наукознавство, 2009, № 3 99
дисфункцій під керівництвом чл.-кор.
НАН України В.Ф. Сагача, дослідження
гіпоксії та віддалених наслідків дії фак-
торів тривалого космічного польоту під
керівництвом професора В.Я. Березов-
ського, вивчення ішемії та синаптичної
пластичності мозку під керівництвом
професора Г.Г. Скібо, а також досліджен-
ня молекулярно-генетичних механізмів
розвитку гіпоксії, які проводжу я зі спів-
робітниками.
В інших країнах проводяться подібні
дослідження?
У Росії є школа, яка займається пи-
таннями періодичної гіпоксії (чл-кор.
РАМН Л.Д. Лук’янова). Також Р.В. Стрел-
ков проводить біохімічні дослідження
при періодичній гіпоксії, ним були роз-
роблені нові прилади, які дозволяють
застосовувати даний метод. М.І. Волков
займається розробкою проблеми гіпок-
сії навантаження. Потрібно сказати, що
в Росії існує наукове неформальне спів-
товариство — Академія гіпоксії. У Кана-
ді Пітер Хочачка (помер 2002 р.) також
займався цими питаннями. В Інституті
інформатики і проблем регіонального
управління Кабардино-Балкарського на-
укового центру РАН займаються автома-
тизованим аналізом стану організма здо-
рових людей, акванавтів, хворих на різні
хвороби, особливо ті, які більш поширені
в Кабардино-Балкарії, при нормальному
та зниженому тиску кисню, в спокої та
при фізичних навантаженнях, а також ін-
ститут займається розробкою експертних
систем оцінки ефективності автоматизо-
ваного аналізу гіпоксичних станів.
Біля входу у Ваш відділ (відділ по ви-
вченню гіпоксичних станів) встановлена
меморіальна дошка М.М. Сиротиніну. Як
у Вашому відділі вшановується пам’ять
М.М. Сиротиніна? Чи проводяться щоріч-
ні семінари або, можливо, конференції?
Звичайно, проводяться. По-перше,
В.Я. Березовський проводить щорічні
конференції. Також інститутом були орга-
низовані наукові конференції. З останніх
потрібно згадати конференцію “Гіпок-
сія — конструктивна і деструктивна дія”
(1998), присвячена 80-річчю А.З. Кол-
чинської. У 2006 р. проводилась конфе-
ренція, присвячена 110-річчю М.М. Си-
ротиніна. Вона була організована нашим
інститутом та Товариством патофізіоло-
гів України. У 2008 році на Ельбрусі була
проведена конференція з питань гіпоксії,
присвячена 90-річчю А.З. Колчинської.
Сьогодні у зв’язку з економічними не-
гараздами існує думка, що потрібно нада-
вати перевагу вузівській науці перед акаде-
мічною. Чи поділяєте Ви ці погляди?
Академія повинна зберегти своє пер-
шочергове значення. Вона має бути орга-
ном, який координує і формує наукові на-
прямки, створює високі критерії наукових
досліджень. Університетська наука теж має
свої завдання. Повинен бути симбіоз ву-
зівської та академічної науки. Крім того,
хочу сказати, що я не розглядаю академіч-
ну науку як науку заради науки. Напри-
клад, патофізіологія повинна мати зв’язок
з практикою, з лікувальними установами.
Наш інститут має такі зв’язки з клінікою та
фармацевтичною промисловістю.
Як на Ваш погляд, НАН і сьогодні є ко-
ординуючим центром науки в країні?
Принаймі наш інститут все робить
задля цього.
О.О. Богомолець писав В.П. Філато-
ву із Саратова: “Тут доктори намагаються
ІНТЕРВ’Ю З ПРОФЕСОРОМ ІРИНОЮ МИКИТІВНОЮ МАНЬКОВСЬКОЮ
Science and Science of Science, 2009, № 3100
пекти дисертацію, не вміючи вимити чаш-
ки, а спікши її, зникають, щоб добувати
гроші. Деякі тутешні світила вибудували
собі будинки і дуже деморалізують молодь,
яка вчиться” (Піцик Н.О. О.О. Богомо-
лець, 1971). Чи актуальна ця думка сьогод-
ні? Яка наукова етика потрібна нині?
Не можу погодитись з цим висло-
вом. Для нашого інституту це зовсім не
характерно. Всі аспіранти проводять до-
слідження власноруч: освоюють різно-
манітні методики, готують препарати та
ін. Дуже рідко користуються допомогою
лаборантів. Стосовно додаткових доходів
для побудови “замків”, то повинна Вам
сказати, що їх немає, і, звичайно, хотілось
би мати кращу аппаратуру в інституті, й
кращу заробітню платню. Є різні відря-
дження за кордон, але вони спонсуються
договорами з іноземними науковими за-
кладами, існує система грантів для спів-
праці із закордонними організаціями.
У нашому інституті, як і в інших
науково-дослідних установах, спостері-
гається явище відтоку молодих вчених
за кордон. Це можна пояснити незадо-
воленням економічним станом, а також
тим, що в зарубіжних наукових установах
більш якісна апаратура, кращі умови для
наукової роботи. Але спостерігаються і
зворотні тенденції. Деякі науковці по-
вертаються. Для молодих є різні заохо-
чуючі заходи: існують наукові стипен-
дії М.М. Сиротиніна, Д.С. Воронцова,
Президентська стипендія та стипендія
Президії НАН України. Ми намагаємося
молодих вчених оберігати і підтримува-
ти. А взагалі я повинна Вам сказати, що
в нашому інституті дуже здорова наукова
атмосфера, атмосфера нових ідей і під-
тримки наукової спадщини видатних вче-
них, які працювали і працюють в нашому
інституті. Велика заслуга в цьому дирек-
тора інституту — академіка П.Г. Кос-
тюка, а також видатних вчених Д.С. Во-
ронцова, М.Ф. Шуби, П.М. Сєркова,
який нещодавно відмітив своє 100-річчя,
В.І. Скока, М.М. Сиротиніна, О.О. Кри-
шталя, О.О. Мойбенко, В.Ф. Сагача,
І.С Магури.
Ваші побажання молодим науковцям.
Поважати і пам’ятати своїх вчите-
лів, водночас вміти самостійно мислити.
Брати все краще від наукового пошуку і
на цій базі намагатись створити свої на-
прямки та школи, при цьому пам’ятати
про наступність поколінь. Як приклад
хочу навести наукову школу, створену
М.М. Сиротиніним, де зберігаються нау-
кові традиції, започатковані ним, водно-
час створюються нові передові традиції.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-48957 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0374-3896 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:21:17Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | 2013-09-06T19:35:28Z 2013-09-06T19:35:28Z 2009 Інтерв’ю з професором Іриною Микитівною Маньковською // Наука та наукознавство. — 2009. — № 3. — С. 96-100. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48957 Ірина Микитівна Маньковська — патофізіолог, д-р мед. наук, професор, лауреат Державної премії України (2000), представник відомої в Україні медичної династії. З 1970 року працює в Інституті фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України, з 2003 року — завідувач відділу по вивченню гіпоксичних станів. Головними досягненнями є дослідження режимів переносу та утилізації кисню в м’язовій тканині та основних механізмів їх регуляції, вікових особливостей розвитку вторинної гіпоксії скелетних м’язів, закономірностей змін кисневого режиму різних тканин при гострій гіпоксії різного походження та при адаптації до гіпоксії. Автор близько 300 наукових праць, співавтор 3 монографій. Інтерв’ю провела канд. іст. наук Клименко Л.О. uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Наука та наукознавство Вчені та наукові спільноти Інтерв’ю з професором Іриною Микитівною Маньковською Article published earlier |
| spellingShingle | Інтерв’ю з професором Іриною Микитівною Маньковською Вчені та наукові спільноти |
| title | Інтерв’ю з професором Іриною Микитівною Маньковською |
| title_full | Інтерв’ю з професором Іриною Микитівною Маньковською |
| title_fullStr | Інтерв’ю з професором Іриною Микитівною Маньковською |
| title_full_unstemmed | Інтерв’ю з професором Іриною Микитівною Маньковською |
| title_short | Інтерв’ю з професором Іриною Микитівною Маньковською |
| title_sort | інтерв’ю з професором іриною микитівною маньковською |
| topic | Вчені та наукові спільноти |
| topic_facet | Вчені та наукові спільноти |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/48957 |