Актуальні питання інноваційного розвитку економіки (по сторінках нового міжнародного журналу „Технологічне навчання, інновації і розвиток”)

Запропонований огляд першого номеру журналу “Технологічне навчання, інновації і розвиток” (“Technological Learning, Innovation and Development” — TLID). Журнал присвячений дослідженню науково-технологічних та інноваційних процесів та їх соціально-економічних ефектів для країн «пізньої індустриалізац...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
Hauptverfasser:	Кавуненко, Л.П., Гончарова, Т.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2008
Schriftenreihe:	Наука та наукознавство
Schlagworte:	Наука. Економіка. Суспільство
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49071
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Актуальні питання інноваційного розвитку економіки (по сторінках нового міжнародного журналу „Технологічне навчання, інновації і розвиток”) / Л.П. Кавуненко, Т.В. Гончарова // Наука та наукознавство. — 2008. — № 3. — С. 3-20. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-49071
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-490712025-02-09T12:06:11Z Актуальні питання інноваційного розвитку економіки (по сторінках нового міжнародного журналу „Технологічне навчання, інновації і розвиток”) Актуальные вопросы инновационного развития экономики (по страницам нового международного журнала “Технологическое обучение, инновации и развитие”) Important Issues of the Innovation-Based Economic Development (review of the International Journal “Technological Learning, Innovation and Development”) Кавуненко, Л.П. Гончарова, Т.В. Наука. Економіка. Суспільство Запропонований огляд першого номеру журналу “Технологічне навчання, інновації і розвиток” (“Technological Learning, Innovation and Development” — TLID). Журнал присвячений дослідженню науково-технологічних та інноваційних процесів та їх соціально-економічних ефектів для країн «пізньої індустриалізації». У статті розглянуто лише ті матеріали, що безпосередньо пов’язані з питаннями інноваційного розвитку, з метою ознайомлення українського читача з поширеними на Заході підходами до вивчення цих питань. Ці підходи ґрунтуються на понятті економічного і технологічного процесу подолання відставання (catch up). У статті показано центральні аспекти досліджень інноваційного розвитку в контексті наближення до лідера, які пов’язані з формуванням необхідних для цього чинників, насамперед інституційного середовища, науково-технологічного потенціалу та відповідних стратегій. Предложен обзор первого номера журнала “Технологическое обучение, инновации и развитие” (“Technological Learning, Innovation and Development” — TLID). Журнал посвящен исследованиям научно-технологических и инновационных процессов и их социально-экономическим эффектам в странах “поздней индустриализации”. В статье рассмотрены только те материалы, которые непосредственно связаны с вопросами инновационного развития, с целью ознакомления украинского читателя с распространенными на Западе подходами к изучению этих вопросов. Эти подходы основаны на понятии технологического и экономического процесса преодоления отставания (catch up). В статье показаны центральные аспекты исследований инновационного развития в контексте преодоления отставания, которые связаны с формированием необходимых для этого факторов, в первую очередь институциональной среды, научно-технологического потенциала и соответствующих стратегий. The paper contains a review of the first issue of the journal “Technological Learning, Innovation and Development”(TLID), devoted to studies of S&T and innovation, and their socio-economic effects for countries of “late industrialization”. The review covers only the studies related with the innovation development, meant to introduce a Ukrainian reader to approaches used in studying the issues, which are common in the West. These approaches are based on the notion of technological and economic catch up. The paper highlights central aspects of innovation development studies in the context of catch up, which are related with building up premises required for catch up, first and foremost institutional environment, science & technology potential and relevant strategies. 2008 Article Актуальні питання інноваційного розвитку економіки (по сторінках нового міжнародного журналу „Технологічне навчання, інновації і розвиток”) / Л.П. Кавуненко, Т.В. Гончарова // Наука та наукознавство. — 2008. — № 3. — С. 3-20. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49071 uk Наука та наукознавство application/pdf Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наука. Економіка. Суспільство Наука. Економіка. Суспільство
spellingShingle	Наука. Економіка. Суспільство Наука. Економіка. Суспільство Кавуненко, Л.П. Гончарова, Т.В. Актуальні питання інноваційного розвитку економіки (по сторінках нового міжнародного журналу „Технологічне навчання, інновації і розвиток”) Наука та наукознавство
description	Запропонований огляд першого номеру журналу “Технологічне навчання, інновації і розвиток” (“Technological Learning, Innovation and Development” — TLID). Журнал присвячений дослідженню науково-технологічних та інноваційних процесів та їх соціально-економічних ефектів для країн «пізньої індустриалізації». У статті розглянуто лише ті матеріали, що безпосередньо пов’язані з питаннями інноваційного розвитку, з метою ознайомлення українського читача з поширеними на Заході підходами до вивчення цих питань. Ці підходи ґрунтуються на понятті економічного і технологічного процесу подолання відставання (catch up). У статті показано центральні аспекти досліджень інноваційного розвитку в контексті наближення до лідера, які пов’язані з формуванням необхідних для цього чинників, насамперед інституційного середовища, науково-технологічного потенціалу та відповідних стратегій.
format	Article
author	Кавуненко, Л.П. Гончарова, Т.В.
author_facet	Кавуненко, Л.П. Гончарова, Т.В.
author_sort	Кавуненко, Л.П.
title	Актуальні питання інноваційного розвитку економіки (по сторінках нового міжнародного журналу „Технологічне навчання, інновації і розвиток”)
title_short	Актуальні питання інноваційного розвитку економіки (по сторінках нового міжнародного журналу „Технологічне навчання, інновації і розвиток”)
title_full	Актуальні питання інноваційного розвитку економіки (по сторінках нового міжнародного журналу „Технологічне навчання, інновації і розвиток”)
title_fullStr	Актуальні питання інноваційного розвитку економіки (по сторінках нового міжнародного журналу „Технологічне навчання, інновації і розвиток”)
title_full_unstemmed	Актуальні питання інноваційного розвитку економіки (по сторінках нового міжнародного журналу „Технологічне навчання, інновації і розвиток”)
title_sort	актуальні питання інноваційного розвитку економіки (по сторінках нового міжнародного журналу „технологічне навчання, інновації і розвиток”)
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Наука. Економіка. Суспільство
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49071
citation_txt	Актуальні питання інноваційного розвитку економіки (по сторінках нового міжнародного журналу „Технологічне навчання, інновації і розвиток”) / Л.П. Кавуненко, Т.В. Гончарова // Наука та наукознавство. — 2008. — № 3. — С. 3-20. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.
series	Наука та наукознавство
work_keys_str_mv	AT kavunenkolp aktualʹnípitannâínnovacíjnogorozvitkuekonomíkipostorínkahnovogomížnarodnogožurnalutehnologíčnenavčannâínnovacííírozvitok AT gončarovatv aktualʹnípitannâínnovacíjnogorozvitkuekonomíkipostorínkahnovogomížnarodnogožurnalutehnologíčnenavčannâínnovacííírozvitok AT kavunenkolp aktualʹnyevoprosyinnovacionnogorazvitiâékonomikipostranicamnovogomeždunarodnogožurnalatehnologičeskoeobučenieinnovaciiirazvitie AT gončarovatv aktualʹnyevoprosyinnovacionnogorazvitiâékonomikipostranicamnovogomeždunarodnogožurnalatehnologičeskoeobučenieinnovaciiirazvitie AT kavunenkolp importantissuesoftheinnovationbasedeconomicdevelopmentreviewoftheinternationaljournaltechnologicallearninginnovationanddevelopment AT gončarovatv importantissuesoftheinnovationbasedeconomicdevelopmentreviewoftheinternationaljournaltechnologicallearninginnovationanddevelopment
first_indexed	2025-11-25T23:06:44Z
last_indexed	2025-11-25T23:06:44Z
_version_	1849805510048481280
fulltext	Наука та наукознавство, 2008, № 3 3 © Л.П. Кавуненко, Т.В. Гончарова, 2008 Наука. Економіка. Суспільство Л.П.Кавуненко, Т.В.Гончарова Актуальні питання інноваційного розвитку економіки (по сторінках нового міжнародного журналу „Технологічне навчання, інновації і розвиток”) Запропонований огляд першого номеру журналу “Технологічне навчання, іннова- ції і розвиток” (“Technological Learning, Innovation and Development” — TLID). Журнал присвячений дослідженню науково-технологічних та інноваційних процесів та їх соціально-економічних ефектів для країн «пізньої індустриалізації». У статті розглянуто лише ті матеріали, що безпосередньо пов’язані з питаннями інноваційного розвитку, з метою ознайомлення українського читача з поширеними на Заході підходами до вивчення цих питань. Ці підходи ґрунтуються на понятті економічного і технологічного процесу подолання відставання (catch up). У статті показано центральні аспекти досліджень інноваційного розвитку в контексті наближення до лідера, які пов’язані з формуванням необхідних для цього чинників, насамперед інституційного середовища, науково-технологічного потенціалу та відповідних стратегій. З липня 2007 р. почав видаватися новий міждисциплінарний, міжна- родний науковий журнал “Техноло- гічне навчання, інновації і розвиток” (“Technological Learning, Innovation and Development” — TLID), присвя- чений дослідженню природи техно- логічних інноваційних процесів та їх соціально-економічних ефектів для так званих країн “пізньої індустріалі- зації” (late-industrializing countries). Тематика журналу охоплює такі напрями: технологічне навчання та інновацій- на діяльність на корпоративному, га- лузевому і національному рівнях; вплив інновацій на процес подолання відставання від розвинутих країн; характер промислової політики і її роль у виникненні та еволюції націо- нальних та регіональних інноваційних систем; зв’язок між динамікою національної і галузевої промислової політики і ди- намікою технологічного навчання та інноваційних стратегій на корпора- тивному і галузевому рівнях; інноваційні процеси в країнах, що роз- виваються; нові технології і технологічні тенденції; технологічні та інноваційні показники; права на інтелектуальну власність; інституційне середовище та інно- ваційні системи на підтримку на- вчальних та інноваційних процесів у різних сферах (альтернативні дже- рела енергії, охорона здоров’я, профі- лактика захворювань, громадський транспорт, захист навколишнього середовища). Л.П. Кавуненко, Т.В. Гончарова Science and Science of Science, 2008, №34 Запропонований огляд першого номеру журналу охоплює лише ті ма- теріали, які безпосередньо пов’язані з розвитком науково-технологічного потенціалу і науково-технологічною політикою. Це, зокрема, статті, при- свячені окремим аспектам проце- су подолання відставання: Річард Р.Нельсон “Зміна інституційних ви- мог щодо технологічного і економіч- ного руху навздогін” [1]; Ян Фагерберг і Барт Фершпаген “Інновації, зростан- ня і економічний розвиток: чи зміни- лись умови для руху навздогін?” [2]; Джон Метьюс “Стратегії руху навздо- гін” для тих, хто спізнився: приклади стратегії щодо відновлюваних джерел енергії і програма LED” [3], та стаття, що стосується специфіки розташуван- ня і діяльності закордонних науково- дослідних підрозділів компаній: Джон Кантуел, Лючія Пічителло “Позитивні та негативні ефекти перетоку знань як чинники, що приваблюють чи стриму- ють розміщення закордонних науково- дослідних структур” [4]. Як відомо, термін „catch up” — рух навздогін, подолання відставання, на- ближення до лідера — з недавнього часу широко використовується в за- хідній літературі, зокрема з проблем науково-технологічного та інновацій- ного розвитку, для позначення проце- сів наближення окремих країн чи груп країн до певного набору стандартів, які свідчать про високий рівень розвитку, насамперед науково-технологічного та інноваційного (стосовно останньо- го це стандарти, затверджені країна- ми — членами Організації економічної співпраці та розвитку — ОЕСР). Ми пропонуємо перекладати по- няття „catch up” українською мовою не загальним „рух навздогін”, а більш точними словосполученнями “на- ближення до лідерів” або “подолання (технологічної чи іншої) відсталості”. Як відомо, країнами або група- ми країн, чий розвиток так чи інакше пов’язують з цим поняттям, є країни Південної Європи, що “спізнилися” зі вступом до ЄС (Іспанія, Португа- лія, Греція, а також Ірландія), пост- соціалістичні країни, а також сегмент країн так званого “третього світу”, які проводять ефективну політику спри- яння процесу “наближення до ліде- рів” й, отже, досягли значних успіхів у технологічному напрямку. Саме до останньої групи країн застосовують згадане вище поняття “країни пізньої індустріалізації”, а також синонімічне поняття “країни нової індустріаліза- ції”. І, нарешті, серед країн „третього світу” виокремлюють групу “таких, що спізнилися” (latecomers), тобто країн, які тільки виходять на світову промис- лову арену. За твердженням Я.Фагерберга і Б.Фершпагена, питання про те, чому деякі країни спромоглися наздогна- ти розвинуті країни, а інші залиша- ються позаду, є одним з проблемних класичних питань порівняльних до- сліджень економічного зростання, оскільки воно стосується важливих змін, що відбулися протягом останніх декількох десятиліть. Ці зміни стосу- ються сприйняття дослідниками “ар- тефактів” глобального розвитку. Так, до кінця 80-х років минулого століття припускали, що глобальна економіка рухається шляхом конвергенції, тобто бідні країни так чи інакше наздоганя- ють багаті. Втім з початку 90-х років стало цілком очевидним, що ця тен- денція після другої світової війни мала місце насамперед у розвинутих краї- нах, а також в “країнах нової індустрі- алізації”, що суперечило поширеній на АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ... Наука та наукознавство, 2008, № 3 5 той час неокласичній теорії зростання Солоу. Подальші дослідження сприя- ли появі нового підходу до пояснення економічного зростання, згідно з яким останнє тлумачиться під кутом інно- ваційного фактору, а не накопичення капіталу. Тобто економічне зростання країни є наслідком дії трьох категорій факторів: можливостей країни щодо використання знань, отриманих поза її територією; можливостей створення нового знання на території країни; до- даткових факторів, що впливають на здатність країни використовувати по- тенціал, створюваний знаннями, не- залежно від місця походження остан- ніх. Виходячи з цього, здатність бідних країн наближатися до багатих почали розглядати здебільшого з погляду на їх здатність мати (чи залучати) достатні обсяги інвестицій, а також засвоюва- ти наявні та виробляти нові технології (тобто займатися інноваційною діяль- ністю). На думку Р.Нельсона, поняття „catch up” (як наближення до лідерів і тому потреба подолати певну відстань) відображає відмінності між країнами, аналізом яких займалися ще великі класичні економісти, зокрема Адам Сміт. Але, як зазначає Р.Нельсон, від цих питань поступово відсторонили- ся і повернулися до них лише після другої світової війни. Р. Нельсон зга- дує працю Олександра Гершенкрона, що вийшла у 1951 р., “Економічна відсталість в історичному контексті” (“Economic Backwardness in Historical Perspective”), в якій автор, аналізую- чи політику держав континентальної Європи в середині та другій половині XIX ст., коли вони намагались наздо- гнати Велику Британію, наголошує, що проблема розвитку є саме пробле- мою наближення до лідерів, і розмір- ковує про актуальність цього досвіду в наш час. Узагальнюючи аналіз Р.Нельсона щодо можливостей технологічного і еко- номічного наближення до лідерів, можна дійти висновку, що ефективна політика у цьому напрямку зараз залежить від розу- міння, по-перше, досвіду всіх країн (спо- чатку континентальної Європи і США, потім Японії і, нарешті, Кореї і Тайваню), які змогли наблизитися до лідерів своєї епохи; по-друге, особливостей ниніш- ньої епохи з погляду на можливості для такого наближення (тобто зміни попе- редніх умов); по-третє, механізмів, котрі сприяють наближенню. Що стосується досвіду, то, як стверджує Р.Нельсон, це доступ до технологій, які використовуються у провідних країнах світу, і їх опануван- ня, тобто технологічне навчання. Але якщо поняття “технології” застосову- вати у загальному значенні, не зводя- чи його до суто виробничих аспектів технологічного процесу, це вимагати- ме усвідомлення того, що, по-перше, організаційні й управлінські аспекти функціонування технологій опано- вувати набагато складніше, ніж суто інженерні; по-друге, більшість техно- логій функціонує через організації, а це потребує набуття знань про необ- хідні організаційні структури і моделі управління. І, нарешті, фірми та інші організації — користувачі технологій не зможуть реалізувати свої техноло- гічні потреби за відсутності належних зовнішніх інституцій (освітніх систем, ринків праці й капіталу, механізмів регулювання і законів про конкурен- цію, програм щодо інфраструктури тощо) і за нездатності уряду забезпечи- ти середовище для швидкого і сталого розвитку. Р. Нельсон підкреслює, що розбудова нових інститутів або при- Л.П. Кавуненко, Т.В. Гончарова Science and Science of Science, 2008, №36 стосування старих до нових завдань є найскладнішою частиною процесу на- ближення до лідерів. Хоча автор про це не згадує, але додамо, що тут, напевно, йдеться про дві категорії інститутів: безпосередньо залучених до техноло- гічного процесу (інститути-виконавці) і тих, що сприяють діяльності перших (інститути зовнішньої підтримки). Тоді постає питання про те, які по- літичні рішення та інституційні струк- тури сприяють опануванню технологій, що забезпечують стійкий економічний розвиток, тобто про визначення клю- чових політичних та інституційних складових, потрібних саме в сучасних умовах. Питання, пов’язане з технологіч- ним навчанням, ускладнюється тим, що сутність процесів наближення до лідерів залишалася поза увагою біль- шості сучасних спеціалістів з еволю- ційної економіки, оскільки теорії еко- номічного зростання вбачали основну причину низької продуктивності й малих доходів у низькому рівні фізич- ного і людського капіталу, а не в не- належному доступі до технологій і їх опануванні. Тому відтворення передо- вих технологій і методів вважалося від- носно простою справою за відсутності певних перешкод (право на інтелекту- альну власність) і за наявності необхід- них ресурсів, зокрема фізичного і люд- ського капіталу. Проте, як виявилося, вчитися ро- бити те, що вже зроблено іншими, є складним процесом навіть за відсут- ності згаданих перешкод, оскільки саме поняття „catch up” означає, що країна, яка наздоганяє лідерів, насправді від- творює методи країни-моделі, але з іншими результатами. Останнє ж свід- чить як про неможливість точного від- творення, так і про прагнення до адап- тації запозичуваних методів до місце- вих умов. А необхідність адаптації май- же цілком пов’язана з інституційними, а не із суто технологічними аспектами наближення до лідерів. Що стосується конкретно умов на- ближення до лідерів, то це, по-перше, була міжнародна міграція, коли гро- мадяни з відсталих країн прямують за кордон для навчання і потім поверта- ються, а громадяни з передових країн приїздять до відсталої країни як рад- ники, а інколи й осідають там. Так, найважливіші британські технології виробництва текстилю були перене- сені (здебільшого на початку ХІХ сто- ліття) до США фахівцями з Британії, які залишились у цій країні. Розвитку японської промисловості наприкінці ХІХ століття сприяли радники, а також японці, що повертались додому після навчання західним методам. Електро- нна промисловість Кореї і Тайваню набула розвитку насамперед завдяки фахівцям, які навчались та працювали у США. У ХХ столітті дедалі більшу роль у цьому міжнаціональному процесі на- вчання почали відігравати компанії. Новостворені японські компанії з ви- робництва автомобільного і електро- нного обладнання встановили тісні взаємозв’язки з американськими і єв- ропейськими компаніями, які стали для них наставниками. Розвитку Сін- гапуру сприяло заснування галузевих філій західними транснаціональними компаніями (ТНК). Корейські та тай- ванські компанії підвищували свій потенціал знань, працюючи на елек- тронні компанії зі США і Японії як виробники обладнання за розробками останніх. А в останню чверть ХХ століття важливим елементом міжнародної мі- АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ... Наука та наукознавство, 2008, № 3 7 грації людей в процесі “наближення до лідерів” стало навчання в закордонних технологічних університетах. До речі, ще до другої світової війни доволі зна- чна частка американських громадян проходила поглиблений курс навчан- ня з хімії і різних підгалузей фізики в Європі. Для країн, що намагаються наблизитися до лідерів, подібна схема університетського навчання за кор- доном набула величезного значення у ХХІ столітті, зокрема в дисциплінах, пов’язаних із сільським господарством, охороною здоров’я і фармацевтикою, виробничими технологіями. Хоча така схема навчання має оче- видні переваги, уряди країн-аутсайдерів часто намагались так чи інакше пере- шкоджати їй, вбачаючи в ній загрозу “відтоку умів”. Іноді це занепокоєння виявлялося обґрунтованим, бо емігранти не повертались. Тому важливо з’ясувати, за наявності яких процесів і умов зазна- чена схема навчання стає дійсно вигід- ною для країн, що розвиваються. По-друге, це активна урядова під- тримка процесу наближення до лідерів, яка передбачала різні форми захисту, а також прямі й непрямі субсидії. При цьому політики керувались необхідніс- тю мати у своїй країні промислові га- лузі, які вважаються найважливішими для процесу розвитку, аби захиститися від передових фірм з провідних країн. Проте в багатьох країнах така політи- ка замість успішного “руху навздогін” призводила до побудови захищеної, але неефективної національної про- мисловості. Тому необхідно аналізува- ти умови, за яких захист новонародже- ної промисловості веде до побудови сильної національної промисловості або до її саморуйнування. Протекційна політика, очевидно, дратувала компанії і уряди з провід- них країн, особливо якщо підтриму- вана промисловість починала просу- ватися на світовий ринок. Якщо після другої світової війни політика вільної торгівлі в багатих країнах здебільшо- го стосувалася скасування захисту і субсидій при погодженні з протекці- оністською політикою країн, що роз- виваються, міжнародні договори де- далі більше використовувались проти протекціонізму і субсидій в найвідста- ліших краї нах. По-третє, це закони про захист ін- телектуальної власності, які не дуже заважали компаніям з країн, що роз- виваються, у відтворенні технологій з передових країн. Ліцензійні угоди, що практикувалися протягом ХІХ—ХХ століть, були здебільшого засобами пе- редачі технологій за гроші чи з інших міркувань, а не прикладами жорсткого захисту інтелектуальної власності ком- паніями з розвинутих країн. А кон- флікти переважно виникали тоді, коли компанії з країн, що розвиваються, починали просуватися на світові рин- ки або навіть експортувати свій товар на ринок країни розташування ком- панії — володаря патентних прав. По- силення такої тенденції було одним з головних чинників появи Договору про права інтелектуальної власності, пов’язані з торгівлею (Trade Related Intellectual Property Rights). Дедалі жорсткіше прагнення ком- паній з розвинених країн запроваджу- вати свої права на інтелектуальну влас- ність впливає на розвиток сільського господарства, охорони здоров’я і про- мисловості в країнах, що розвиваються, оскільки запатентовані види зернових культур відіграють дедалі більшу роль у сучасному сільському господарстві, а запатентовані ліки є головним засобом боротьби з нищівними хворобами для Л.П. Кавуненко, Т.В. Гончарова Science and Science of Science, 2008, №38 країн, що розвиваються. У недалекому майбутньому інтелектуальна власність буде одною з великих арен міжнарод- них конфліктів, і країни, що розви- ваються, мають навчитися методам їх подолання. Що стосується зміни умов для на- ближення до лідерів, то вона є наслід- ком зміни важливих складових міжна- родних угод. Фірми в передових краї- нах докладатимуть жорстких зусиль для доступу на ринки і отримання прав на заснування своїх закордонних філій. Захист і субсидіювання промисловості в країнах, що розвиваються, наштов- хуватимуться на законодавчі й певні карні заходи з боку передових країн, а тому набуватимуть неявного вигляду (підтримка галузевої інфраструктури, освіта і проведення досліджень). Фірми з передових країн набагато жорсткіше й ефективніше захищатимуть свої пра- ва на інтелектуальну власність, а тому фірми й уряди країн, що розвивають- ся, мають розробляти нові стратегії для доступу до неї на прийнятних умовах. Нове законодавче середовище з’явилось в умовах, коли і бізнес, і фі- нанси працюють у глобальному вирі. У деяких країнах дедалі значнішу роль в процесах наближення до лідерів віді- грають прямі закордонні інвестиції, що зумовлює заснування консорціумів між фірмами в країнах, що розвиваються, і компаніями — володарями ноу-хау, а це відкриває для перших справжні мож- ливості виходу на світовий ринок, якщо вони виготовляють доволі якісні товари. Ці зміни перекрили або принаймні ускладнили шляхи, що були відкри- ті для країн-аутсайдерів у ХХ столітті, але, з іншого боку, певні шляхи зараз стали для них доступнішими. Що стосується механізмів для на- ближення до лідерів, то Р.Нельсон тут згадує К. Фрімена, який вважає, що коли Ф. Ліст ще у середині ХІХ століття вказував, чого потребує Німеччина для наближення до Великої Британії, він мав на увазі дещо подібне національній інноваційній системі (НІС). Проте су- часна концепція НІС пов’язана з клю- човими інституціями, що забезпечують технологічний прогрес у країнах, які наближуються до лідерів. Але концеп- цію НІС слід модифікувати для країн, які ще значно відстають від лідерів. Процес наближення передбачає суттєву інноваційну складову, але ін- новаційна діяльність, яка рухає його, відрізняється від інноваційної діяль- ності у передових економіках. Так, нові методи і технології, які вже узви- чаїлися у розвинутих країнах, не зна- йомі країнам, що беруть їх на озброєн- ня в процесі наближення. Тому остан- нім насамперед потрібні організаційні й інституційні інновації, бо інновації в контексті наближення передбачають відмову від знайомих методів минуло- го, потребу в комплексному навчанні “в дії” (в процесі виробництва іннова- цій і користування ними), високий ри- зик невдачі та значний здобуток в разі успіху, який відшкодує витрати. Важливе місце у національних стра- тегіях наближення займатиме підтрим- ка наукової і технічної освіти. Місцеві університети і державні лабораторії відіграватимуть дедалі більшу роль як середовища для опанування техноло- гічних і організаційних іноземних ін- новацій. Місцеві університети, окрім підготовки спеціалістів для роботи в національній економіці, стануть голо- вним постачальником студентів для поглибленої освіти за кордоном і міс- цем праці для тих, хто там навчався. Науково-дослідна складова вже є важливим елементом процесу, зокрема АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ... Наука та наукознавство, 2008, № 3 9 в сільському господарстві та медицині, де запозичені технології треба адап- тувати до місцевих умов. І, навпаки, імпортовані технології в переробних галузях часто застосовувались без зна- чних модифікацій і до того ж не ко- штували імпортерам дуже дорого. До- свід країн, що успішно наблизилися до лідерів у переробних галузях протягом другої половини минулого століття, свідчить про важливість національної системи освіти, яка постачає промис- ловим фірмам країн, що розвиваються, підготовлених інженерів і дослідників. Крім того, в процесі наближення фір- ми мусили вчитися проведенню влас- них досліджень і розробок (ДР). Втім за деяким винятком (наприклад елек- тронна галузь у Тайвані), ДР у вузах і лабораторіях не відігравали значну роль для наближення до лідерів у пере- робних галузях. Однак з посиленням захисту інте- лектуальної власності (тобто в нових умовах) країни, що наближуються до лідерів, повинні мати власний техно- логічний потенціал у промисловості. По-перше, це допоможе національним компаніям розробляти й застосовувати технології без необхідності вирішува- ти питання інтелектуальної власності. По-друге, наявність власних розробок у фірм з країн, що розвиваються, у май- бутньому забезпечить їм переговорну базу для укладення угод з перехресного ліцензування з країнами „великої ві- сімки”. З наближенням країн, що розвива- ються, до рівня розвинутих розмиваєть- ся межа між відтворенням і розроблен- ням продукції і технологій. Це потре- бує солідного науково-технологічного потенціалу, який переважно має роз- ташовуватись у фірмах, а дослідження в університетах і лабораторіях відігра- ватимуть при цьому солідну допоміжну роль. До того ж дедалі зростатиме роль університетів у підготовці управлінців для приватного і державного секторів. Роль державного сегмента дослі- джень і вищої освіти країни слід роз- глядати залежно від галузей: в деяких потрібні технологічні школи і підроз- діли з прикладних досліджень, в ін- ших — технологічні лабораторії, а в медицині чи сільському господарстві діятимуть державні лабораторії та ін- ститути. І, звісно, власне місце (всере- дині державного сегменту) матимуть великі школи бізнесу і державного управління. Отже, не варто вважати єдиним за- вданням політики зміцнення універси- тетських досліджень. Слід визнати, що університети доволі часто працюють відокремлено від фірм, ферм, лікарень, тобто тих структур, які повинні дізна- ватись про найперспективніші методи й опановувати їх. Аби дослідження і освіта в університетах та інших держав- них закладах впливали на економічний розвиток, потрібні нормальні зв’язки між ними і організаціями, зайнятими виробництвом товарів і послуг. Зазначимо, що Р.Нельсон тут, влас- не, каже про реалізацію відомої кон- цепції “потрійної спіралі” (triple helix), яка передбачає зв’язки між трьома суб’єктами, що формують і реалізують національну інноваційну систему, — урядом, університетами і виробниками промислових товарів та послуг. Зв’язки між зазначеними трьома суб’єктами можна ефективно реалі- зувати лише на основі інноваційних стратегій, що передбачають цільові заходи в конкретних видах діяльності, спрямовані на наближення до лідерів. Концептуальним і практичним аспек- там подібних і доволі успішних страте- Л.П. Кавуненко, Т.В. Гончарова Science and Science of Science, 2008, №310 гій присвячена вищезгадана стаття Дж. Метьюса “Стратегії руху навздогін для тих, хто спізнився: приклади стратегії щодо відновлюваних джерел енергії і програма LED”. На думку Дж.Метьюса, станови- ще в країнах і фірмах, що спізнилися (тобто таких, які тільки виходять на ін- дустріальну арену, назвемо їх “новач- ки”), характеризується, з одного боку, безнадійною відсталістю економіки і невідповідністю промисловості сучас- ним вимогам, а, з іншого, перевагами, зумовленими саме “запізнілим” ви- ходом на промислову арену, а не про- ходженням через усі попередні етапи, котрі мусили проходити лідери. Фірми з країн-новачків можуть ви- користовувати свій запізнілий вихід на промислову арену для освоєння пере- дових технологій, а не для проходжен- ня всього попереднього технологіч- ного шляху. Вони можуть прискорити навчальний процес через різні форми співпраці та залучення державних ор- ганізацій, при цьому оминаючи орга- нізаційну інерцію, яка перешкоджає їх більш усталеним конкурентам. Вони таким чином зосереджуються на мож- ливостях, зумовлених їх статусом “но- вачків”. Стратегічна мета фірм з даних країн є очевидною: наздогнати передо- ві фірми і якомога швидше переходити від відтворення до інновації. Як стверджує Дж.Метьюс, віднов- лювані джерела енергії та інноваційні проекти у сільській місцевості є одним з найновітнішіх напрямів, де ці країни можуть здобути для себе переваги. Пе- ревагами такої стратегії є виявлення нових технологій і їх застосування без конкуренції з розвинутими країнами, а також використання країною, що тільки виходить на промислову аре- ну, передових технологій з нижчими витратами і швидшими темпами по- рівняно з передовими фірмами — їх безпосередніми розробниками. Запо- рукою успіху тут буде спроможність країни до вироблення технологічного знання через залучення інститутів, призначених для адаптації і розпо- всюдження технологій. Для отримання подібної переваги фірми країн-новачків повинні вміти ви- значати саме актуальні технології, а по- тім забезпечувати собі не лише доступ до них, а швидкий доступ, аби розбуду- вати на цих технологіях свій бізнес із за- стосуванням передового менеджменту, таким чином здобуваючи для себе ще не зайнятий сегмент ринку. У глобалізаційному контексті фірми- новачки мають нові можливос- ті для інтеграції у новостворювані ко- операційні мережі. Наприклад, провід- ні фірми створюють у передових країнах коопераційні мережі й при цьому шука- ють дешевих зовнішніх субпідрядників, що дозволяє фірмам-новачкам інтегру- ватися до цих мереж як постачальники. І чим більш взаємопов’язаною стає гло- бальна економіка, тим більше можли- востей буде для таких зв’язків. Через подібні зв’язки фірми- новачки можуть здобути для себе біль- ше, ніж лише прибуток, а саме знання, технології і доступ до ринку, тобто те, що самі вони ніколи не отримають через обмеженість власних ресурсів. Спроможність фірми здобути для себе додаткові вигоди від таких зв’язків Дж. Метьюс називає підйомною силою (leverage) (синергізмом), а безперервне застосування зазначених стратегій — однією з форм промислового навчан- ня. Таким чином, Дж. Метьюс визна- чає розвиток як процес реалізації стра- тегії для фірм-новачків через зв’язки, підйомну силу і навчання. АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ... Наука та наукознавство, 2008, № 3 11 Тоді інновація набуде ширшого тлумачення і охоплюватиме не лише розробку принципово нових продук- ції і процесів, а й адаптацію продукції і процесів, вже використовуваних у розвинених країнах. Саме цей аспект інновацій відіграв ключову роль для створення і розвитку електронної про- мисловості у Тайвані та початку вироб- ництва біопалива в Бразилії. Відповід- ними інституційними інноваціями є всі ті, що причетні до своєчасного долу- чення до технологій; формування по- тенціалу у відповідних технологічних галузях, наприклад в державних до- слідних інститутах; до якомога швид- шого розповсюдження цього потенціа- лу в приватному секторі. З огляду на це Дж.Метьюс пропонує називати систе- му відповідних інституцій і політичних рішень не національною інноваційною системою, а національною системою економічного навчання, а відповідний процес — не інноваційним процесом, а процесом управління розповсюджен- ням технологій. Як зазначає Дж.Метьюс, подібна стратегія раніше вже допомогла та- ким аутсайдерам своєї епохи, якими були Німеччина і США порівняно з Великою Британією, а потім “азійські тигри” і, нарешті, Китай, Індія і Бра- зилія. Згідно з класичною концепцією розвитку “країн, що запізнились”, роз- робленою у 1962 р. О.Гершенкроном, головним чинником тут було створен- ня “спеціальних інститутів” для спри- яння процесу наближення до лідерів, наприклад Deutsche Bank у Німеччині (заснований у ХІХ ст.), Міністерства міжнародної торгівлі та промисловості в Японії та Міжнародного дослідно- го інституту промислових технологій в Тайвані (заснованих в ХХ столітті), Міністерства нетрадиційних джерел енергії в Індії, яке почало діяти вже у ХХІ ст. Дж.Метьюс вважає, що кожна з країн, яка розвивається, повинна мати спеціальну науково-дослідну установу, найголовнішим завданням якої буде не проведення фундаментальних до- сліджень, а виявлення і оцінювання закордонних технологій, потрібних цій країні, а потім формулювання стратегій для придбання, адаптування і розпо- всюдження їх у її підприємницькому секторі, де їх можна використати для створення нових підприємств і промис- лових галузей. Саме таким чином техно- логічне навчання утворює підґрунтя для успішного промислового розвитку. Цей інститут надаватиме науково-дослідні послуги існуючим і новостворюваним галузям у країнах, що розвиваються, тобто діятиме, як науково-дослідні під- розділи великих компаній. Там техно- логії, які було використано, піддають тестуванню, аби побачити, як їх можна вдосконалити. Технології конкурентів відтворюють і аналізують, а технології, здатні замінити ті, що зараз використо- вуються, — оцінюють. Якщо вказаний інститут працює успішно і допомагає промисловості, з часом його можна ліквідувати чи при- ватизувати. Але такий час ще далеко попереду, якщо зважати на державні дослідні інститути подібного профілю в Південно-Африканській Республіці, Австралії чи Гонконзі, не кажучи про Тайвань чи Сінгапур. Прикладом окреслених інститу- тів є Індійський інститут технологій (Indian Institutes of Technology) та Аф- риканський науково-технологічний інститут (African Institute of Science and Technology). Отже, короткий огляд згаданих вище статей дозволяє зробити ви- Л.П. Кавуненко, Т.В. Гончарова Science and Science of Science, 2008, №312 сновок про достатню розробленість концептуально-теоретичного аспекту процесу „руху навздогін” і його при- датність для використання як бази ін- новаційної політики країн, що намага- ються наблизитися до лідерів. Проте, на думку Я. Фагерберга і Б. Фершпагена, цього не можна казати про економетричний аспект досліджень інноваційної складової як чинника про- цесу наближення до лідерів. Автори вва- жають, що хоча наявні на сьогодні дані підтверджують зростання важливості інновацій у процесі наближення до ліде- рів і заперечують ефективність стратегій наближення, основаних лише на відтво- ренні передових технологій, без ураху- вання потенційної ролі інновацій, але, оскільки економетричні дослідження проводилися лише на невеликій вибірці країн, здебільшого розвинутих, і країн нової індустріалізації, їх недостатньо для узагальнених висновків. Я.Фагерберг і Б. Фершпаген намагаються подолати ці недоліки, пов’язуючи дані про зростання з даними про фактори, що вважаються важливими для інноваційної діяльнос- ті, взяті для великої вибірки з 96 країн за досить великий період (з 1960 до 2000 р.). Після аналізу характеру динаміки зрос- тання ВВП за досліджуваний період вони переходять до кластерного аналізу, що дозволяє їм виокремити групи країн з різними рівнями розвитку і потенціалу. І, нарешті, автори досліджують фактори економічного зростання країн вибірки, аби зрозуміти, які фактори визначають приналежність тієї чи іншої до числа тих, хто наближується до лідерів, і як зміню- ються в часі фактори, що визначають ха- рактер економічного зростання країн. Для досліджуваної вибірки за зга- даний період часу рівень ВВП на душу населення зріс утричі. У 1960 р. найба- гатшою країною світу була Швейцарія, а Малаві — найбіднішою, з різницею між питомими ВВП у 45 разів. У 2000 р. най- багатшою країною став Люксембург, а найбіднішою — Сьєрра-Леоне, різниця між їх питомими ВВП сягнула 67 разів. Збільшення ВВП у цей період від- бувалося за двома “режимами” — ви- сокого (1960—1980 рр.) і уповільненого (1980—2000 рр.) зростання. До середини 70-х років середні щорічні темпи збіль- шення ВВП коливались на рівні 2—3%, але у наступне десятиліття вони уповіль- нились і скоротились удвічі порівняно з темпами 60-х років. Водночас скороти- лась і різниця між темпами економічно- го зростання окремих країн (але меншою мірою, ніж темпи зростання ВВП). Далі автори вилучали з вибірки бід- ні країни, роблячи її більш одноманіт- ною. І чим більше бідних країн вилу- чалося з вибірки, тим меншою ставала різниця між рівнем зростання питомо- го ВВП країн вибірки, хоча за останні десятиліття спостерігалися явні озна- ки збільшення різниці у зростанні се- ред найбагатших країн, а також збере- ження значних відмінностей в темпах зростання серед бідніших країн. Втім „дохідність” країн не тотожна дохідності людей, оскільки країни різ- няться за кількістю населення. Переваж- на більшість країн світу — малі країни, і тому зростання різниці у питомому ВВП між країнами може відбуватися водночас зі скороченням різниці (чи конвергенці- єю) в доходах людей на планеті, якщо великі країни будуть ефективнішими за малі або якщо одна чи декілька найбіль- ших країн матимуть характер зростання, відмінний від решти світу. Розрахунки авторів показують, по- перше, відсутність розриву тренду у ВВП на душу населення, тобто еконо- мічне зростання уповільнювалося біль- шою мірою в малих країнах; по-друге, АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ... Наука та наукознавство, 2008, № 3 13 скорочення із часом дисперсії ВВП на душу населення. Проте ці дані не є під- твердженням глобальної конвергенції на рівні регіонів чи окремих людей, оскільки часові зміни статистики ВВП на душу населення на рівні країн для дуже великих країн (Китай чи Індія) можуть знівелювати відмінність у ха- рактері розвитку всередині цих країн. Доведено, що подібне відбувалося на рівні регіонів країн — членів ЄС. Але результати чітко показують, що кіль- кість населення країни може бути важ- ливим фактором її розвитку. Як перший крок аналізу значної варіативності темпів зростання автори застосували кластерний аналіз даних, що відображають зростання протягом 1960—2000 рр. Весь період поділено на чотири групи: 1960—1970; 1970—1980; 1980—1990; 1990—2000 рр. Однією із змінних взято логарифм ВВП на душу населення на початку кожного деся- тиліття (ця змінна використовується як показник можливостей щодо „руху навздогін”, оскільки чим нижче почат- ковий дохід, тим більшим є потенціал для наближення до лідерів). Крім того, були використані такі показники, як кількість патентів, виданих в США за- явникам з конкретної країни, на душу населення відповідної країни, зростан- ня ВВП на душу населення за 10-річні періоди. Після розрахунків отримано три відносно великі кластери, від 19 до 49 країн у кожному, а для останньо- го періоду ще й додатковий невели- кий кластер з п’ятьох країн. Далі, як з’ясувалося, характер кластеризації не змінювався із часом. Так, до одного кластеру (а за останнє десятиліття до двох) входили країни з великими дохо- дами, і він характеризувався високим рівнем патентування і середнім рівнем зростання. До інших двох кластерів входили країни з низькими доходами, які мали незначну (майже нульову) кількість патентів, і ці кластери від- різнялись темпами зростання ВВП на душу населення: в одному вони були значними (навіть вищі за темпи зрос- тання для країн з високими доходами), а в іншому низькими (навіть нижчими, ніж для країн з високими доходами). Далі склад трьох кластерів було проаналізовано у часі. Найстабільні- шим виявився перший кластер (країни з високими доходами), який протягом аналізованого періоду постійно містив 23 країни. Втім деякі латиноамерикан- ські та арабські країни, що спочатку були в цьому кластері, перейшли до кластерів країн з низькими доходами, але їх місце в цьому кластері зайняли інші країни, насамперед європейські (Греція, Португалія, Іспанія) та азій- ські (Гонконг, Корея і Сінгапур). На- багато менш стабільними виявилися інші два кластери, але тут можна виді- лити групу з 12 стабільних аутсайдерів, здебільшого з Африки. Кластерний аналіз показує роль інноваційного потенціалу для еконо- мічного зростання. Так, кластер кра- їн з низькими доходами та високими темпами зростання складається з кра- їн, що використовують можливості для наближення до лідерів, бо їх низький початковий дохід свідчить про висо- кий потенціал для цього. Для кластеру країн з низькими доходами та низьки- ми темпами зростання потенціал на- ближення так і не реалізувався, мож- ливо, через їх низьку спроможність до засвоєння знань від багатших країн. І, нарешті, країнами з високими дохода- ми і середнім рівнем зростання є такі, де насправді відбувається інноваційне зростання усталеного типу. Л.П. Кавуненко, Т.В. Гончарова Science and Science of Science, 2008, №314 Аби пояснити відмінності в еконо- мічному зростанні, автори здійснили оцінювання потенціалу використання зовнішніх для країни знань. Для цього вони, як і в попередньому кластерному аналізі, взяли логарифм початкового рівня ВВП на душу населення, вихо- дячи з припущення, що чим вищим він є, тим меншими будуть масштаби запозичення ззовні передових техно- логій, тобто наявний обернений вплив цієї змінної. До неї додано низку інших змінних, що відображають технологіч- ні, економічні й інституційні фактори, які, за припущенням, формують по- тенціал країни для використання на- явних і створення нових економічно важливих знань. Таких змінних багато, і тому факторний аналіз передбачав їх об’єднання у фактори з використан- ням методу головних компонентів. Для аналізу періодів 1970-х, 1980-х, 1990-х років взято темпи народжува- ності на 1000 чол.; викиди СО 2 (кг на ВВП 1995 р., виміряному в доларах США); відкритість (експорт та імпорт, % ВВП); щільність населення (кіль- кість людей на 1 кв.км); залучення до початкової освіти (сукупне, % залуче- них у відповідній віковій категорії); за- лучення до середньої освіти (сукупне, % залучених у відповідній віковій кате- горії); частка сільського господарства у ВВП; частка промисловості у ВВП; частка послуг у ВВП; урожайність у сільському господарстві (кг зернових на гектар); кількість патентів на душу населення. Усі змінні взято станом на початок декади або, в разі відсутності, за інші роки. На наступному етапі виділено три фактори. Перший, названий “розви- ток”, має щільний обернений зв’язок з народжуваністю і з часткою сільського господарства у ВВП; щільний прямий зв’язок з врожайністю, із залученням до початкової і середньої освіти і з па- тентуванням. Другий, названий “ін- дустріалізація”, має щільний прямий зв’язок з часткою промисловості у ВВП і, як наслідок, з викидами СО 2 . Третій, що є фактором комплексної дії, має щільний прямий зв’язок з щільністю населення і відкритістю і тому назва- ний “відкритістю/урбанізацією”. Згідно з розрахунками Я. Фагер- берга і Б. Фершпагена, фактори зрос- тання не дуже змінилися протягом 1970-х, 1980-х років. В обидва періоди головними були масштаби засвоєння зовнішніх знань, виміряні через лога- рифм ВВП на душу населення, і “по- тенціал засвоєння”, відображений че- рез “розвиток” і “відкритість/урбані- зацію”. При цьому фактор “розвиток” виявився більш значимим, особливо для країн з низькими доходами. Ці результати викликають низку питань, передусім щодо достовірності отриманих результатів з погляду на ви- бір і визначення змінних. Для перевір- ки результатів автори взяли інші види показників, а саме прямі іноземні ін- вестиції (ПІІ) (% ВВП); інвестиції (ва- лове нагромадження капіталу, % ВВП); кількість статей у наукових і технічних журналах на душу населення; залучен- ня до вищої освіти (%відповідної віко- вої групи). Факторний аналіз із залученням до- даткових змінних повторено для 1990- х років. При цьому перший фактор, “розвиток”, згідно з алгоритмом, мав ті ж самі зв’язки, що і в попередньому аналізі. Другий фактор, “індустріаліза- ція”, було розширено: він мав щільний прямий зв’язок з викидами СО 2 , об- сягом інвестицій, початковою освітою і часткою переробної промисловості у ВВП; а також щільний обернений АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ... Наука та наукознавство, 2008, № 3 15 зв’язок з часткою сільського господар- ства у ВВП. Третій фактор було поділе- но на два. Перший з них, “відкритість”, має щільний прямий зв’язок з ПІІ, а другий, “урбанізація”, — зі щільністю населення. Цікаво, що другий етап факторного аналізу виявив чіткіше розмежування між динамікою загальної вибірки і ви- бірки країн з низьким доходом. На рів- ні загальної вибірки виявлено три зна- чимі фактори зростання: “розвиток”, “індустріалізація” і “урбанізація”, що загалом узгоджується з попереднім ре- зультатом. На рівні країн з низькими доходами таких факторів виявилося чотири: “розмір населення”, “розви- ток”, “відкритість” і “урбанізація”. Тут, знову ж таки, має місце загальна схожість з попередніми результатами за винятком того, що значимими для зростання виявилися обидва компо- ненти попереднього фактора “відкри- тість/урбанізація” (а не “індустріаліза- ція”). Таким чином, на підставі другого етапу факторного аналізу було загалом доведено отриманий раніше результат, тобто факт зміни умов для наближення до лідерів. До речі, кількісний вплив фактору “розвиток” є набагато біль- шим для країн, що розвиваються, ніж для вибірки загалом, що вказує на важ- ливість “потенціалу засвоєння” для розвитку. Стаття Дж. Кантуела і Л. Пічителло “Позитивні та негативні ефекти перето- ку знань як чинники, що приваблюють чи стримують розміщення закордон- них науково-дослідних структур” [4] буде не менш цікавою для вітчизняної аудиторії, оскільки українські автори, які (на жаль, але з об’єктивних причин) здебільшого зосереджені на аналізі ві- тчизняного науково-технологічного потенціалу, майже не висвітлюють про- блеми, пов’язані з прямими іноземни- ми інвестиціями (ПІІ) у сфері ДР, тоб- то, власне, з діяльністю закордонних науково-дослідних підрозділів компа- ній (це зазвичай транснаціональні кор- порації), адже в Україні ПІІ у цей вид діяльності не надходять, а комерційна науково-технологічна співпраця відбу- вається за контрактною схемою. Як відомо, структурні зміни гло- бальної економіки і тенденція до ін- тернаціонаналізації ДР, здійснюваних транснаціональними корпораціями (ТНК), змусили дослідників з різних країн розглядати зарубіжні філіали ТНК як джерела нарощування інте- лектуального і матеріального потен- ціалу. Згідно з новим підходом, що ґрунтується на еволюційному бачен- ні розвитку корпоративного сектору, ТНК забезпечують найкращий спосіб організації науково-дослідної та тех- нологічної діяльності, яка передбачає одночасну взаємодію як на місцево- му (зі структурами, розташованими навколо філій ТНК), так і на міжна- родному рівні (з мережею підрозділів ТНК, розташованих в інших країнах). Тому інтернаціоналізація також зу- мовлена бажанням ТНК використову- вати потенціал, наявний в країнах роз- міщення їх філій, для отримання вигід від перетоку знань всередині регіону. У результаті взаємодія між закордон- ними підрозділами ТНК і місцевими структурами є двоспрямованим, а не односпрямованим процесом, як це зазвичай помилково вважають, маю- чи на увазі, що взаємодія передбачає лише переток знань від підрозділів ТНК до місцевих фірм. Двоспрямова- ність взаємодії між підрозділами ТНК і місцевими структурами є однією з головних умов ефективності процесу перетоку знань. Л.П. Кавуненко, Т.В. Гончарова Science and Science of Science, 2008, №316 У статті Дж. Кантуела і Л. Пічител- ло вперше досліджено вплив місцевих умов на розміщення закордонних під- розділів ТНК на рівні регіонів кра- їн на підставі чинної територіальної класифікації Євростату — Номенкла- тури територіальних одиниць для по- треб статистики (the Nomenclature of Territorial Units for Statistics — NUTS). Для дослідження обрано чотири най- більші європейські країни — Німеч- чину, Велику Британію, Францію і Італію, на які протягом досліджувано- го періоду, 1987—1995 рр., припадала основна частка (майже 75%) сукупної інноваційної діяльності, здійснюваної в Європі закордонними фірмами. Ем- пірічними даними для дослідження обрано патенти, видані в США най- більшим промисловим фірмам за ви- находи, здійснені в їх європейських підрозділах, за регіонами розташуван- ня підрозділів цих фірм за згаданий період. Дж. Кантуел і Л. Пічителло роз- глядають ДР у корпоративному сек- торі за двома типами: ДР, пов’язані зі створенням знань (СЗ), і ДР, пов’язані з використанням знань (ВЗ). Перші сприяють створенню можливостей/по- тенціалу, що є новими для корпорацій, до яких належать закордонні підрозді- ли, а другі спрямовані на адаптацію тих можливостей/потенцілу, які цим кор- пораціям вже знайомі, тобто є продо- вженням дослідницької діяльності, ви- конуваної в країні розташування ТНК. Якщо ДР, спрямовані на ВЗ, зазвичай основані на ринковому попиті й тому залежать від розміру і диверсифікації місцевих ринків, то ДР, спрямовані на СЗ, основані на пропозиції і тому зале- жать від якості людських та інституцій- них ресурсів місцевості розташування закордонних підрозділів. Як відомо, у науковій літературі закордонні підрозділи ТНК зазвичай поділяють чітко за типом виконуваних ними ДР (СЗ або ВЗ). Але Дж. Кантуел і Л. Пічителло припускають, що закор- донні підрозділи насправді виконують обидва типи ДР, і вперше пропонують метод емпірічного виокремлення типів ДР всередині підрозділів, вважаючи це головним результатом свого дослі- дження. Виокремлення типів ДР всереди- ні закордонних підрозділів виконано на підставі порівняння технологічної спеціалізації ДР кожної ТНК (що має підрозділи у згаданих регіонах) зі спе- ціалізацією кожного з її підрозділів у розрізі згаданих регіонів. Якщо в кон- кретному регіоні закордонний підроз- діл конкретної ТНК має спеціаліза- цію в конкретній технологічній галузі, коли ТНК у країні свого розташування спеціалізації в цій галузі не має, тоді патенти, видані в США даному підроз- ділу, розглядаються як такі, що відо- бражають диверсифікацію діяльності ТНК у сфері ДР (або її технологічної діяльності), тобто підрозділ займаєть- ся виконанням ДР типу СЗ. Якщо ж в конкретному регіоні закордонний підрозділ конкретної ТНК має або не має спеціалізацію в конкретній техно- логічній галузі, але ТНК в країні сво- го розташування її має, тоді ДР цього підрозділу є продовженням ДР самої ТНК, тобто має місце виконання ДР типу ВЗ. Для визначення спеціалізації ви- користовувався її індекс RTA (the Revealed Technological Advantage): RTAik= (Pik / Σk Pik) / (Σi Pik / Σik Pik), де Pik — це кількість патентів у технологічній галузі k (k = 1, …, 56), от- риманих однією фірмою, розташова- ною в регіоні і (і = 1, …, 116). АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ... Наука та наукознавство, 2008, № 3 17 Якщо величина індексу більше 1, фірма має відносні переваги (тобто спеціалізацію) в технологічній галузі k порівняно з іншими фірмами регіо- ну, а якщо менше 1, це вказує на від- сутність відносних переваг (відсутність спеціалізації). Результати розрахунків за цим алгоритмом наведено у двох остан- ніх стовпчиках таблиці. Дж. Кантуел і Л. Пі чителло відзначають, що за їх розрахунками на ДР типу СЗ припадає від 1/3 до 2/5 сукупної кількості патен- тів, отриманих розташованими в Євро- пі закордонними філіями ТНК. Таким чином, ми можемо зробити висновок, що більшість ДР у закордонних підроз- ділах є продовженням діяльності ТНК і спрямовані на використання вже іс- нуючих знань. Окрім розрахункових даних, ав- тори наводять у статті цікаві дані про корпоративні ДР, виконані на тери- торії Європи протягом 1987—1995 рр. Так, сукупна кількість корпоративних патентів, отриманих виконавцями ДР в Німеччині (33907), більш ніж втри- чі перевищує їх кількість, отриману у Великій Британії (10136) чи Франції (10547), яких, у свою чергу, вп’ятеро більше, ніж в Італії (2359). Таким чи- ном, судячи з патентних даних, кор- поративний сектор Німеччини ви дає майже половину науково-дослід них результатів Європи, причому ці ре- зультати в більшості надходять від місцевих компаній (частка патентів, отриманих закор донними підрозді- лами ТНК, у Німеччині скла ла лише близько 18%). Це вирізняє Німеччину з-поміж інших трьох досліджених кра- їн Європи, де, по-перше, корпоратив- ний сектор є взагалі менш активним з погляду на кількість населення цих країн, по-друге, значна частка отрима- них корпоративним сектором патентів (за винятком Франції) належить за- кордонним підрозділам ТНК, пере ви- щуючи середньоєвропейську (26,8%, див. таблицю). Що стосується чинників, які ви- значають стратегію дослідницької діяльності закордонного підрозділу ТНК, насамперед вибір ним ДР типу СЗ, то, за твердженням Дж. Кантуела і Л. Пічителло, попередні дослідження вже довели залежність вибору ДР типу СЗ від спроможності підрозділу стати “інсайдером” у цій місцевості, тоб- то налагодити стосунки з місцевими структурами. Це здається цілком зро- зумілим, оскільки технологічна діяль- ність є складним процесом, залежним від конкретних умов, і тому географіч- на близькість і особисті контакти віді- грають дуже важливу роль в процесі Патентна діяльність в європейських країнах (1987—1995 рр.)* * Складено з таблиць 1,2 оригіналу. Країна Корпор.патентів Патентів закорд. філій Патентів СЗ Патентів ВЗ Кількість % Кількість % Кількість % Кількість % Німеччина 33907 49,7 5990 17,7 2326 38,8 3664 61,2 Велика Британія 10547 14,3 4073 40,2 1520 37,3 2553 62,7 Італія 2359 3,3 1186 50,3 480 40,5 706 59,5 Франція 10547 14,9 2957 28,1 1109 37,5 1848 62,5 Усього 57360 14206 5435 38,3 8771 61,7 Усього Європа 70724 100,0 18954 26,8 Л.П. Кавуненко, Т.В. Гончарова Science and Science of Science, 2008, №318 розроблення нових технологій. Зв’язки закордонних підрозділів з місцевими суб’єктами можна розглядати в кон- тексті перетоку технологічних знань, який виникає як наслідок діяльності останніх. Але стосовно місцевого корпора- тивного сектору це можливо за двох умов: по-перше, він має бути гетеро- генним/неодноманітним з огляду на країну походження власників фірм; по-друге, в його складі мають пере- важати фірми-“інсайдери” — такі, що затвердилися і активно діють всереди- ні регіону свого розташування, форму- ють його корпоративний потенціал і вважають цей регіон одним з чинників своєї успішності. Тоді це сприятиме перетоку знань, оскільки такі фірми- “інсайдери” мають кращий доступ до джерел “місцевих знань” (тобто знань, що походять з цієї місцевості), яких прагне здобути закордонний підрозділ. Це спонукає Дж. Кантуела і Л. Пічи- телло до гіпотези, що висока дослід- ницька активність в регіоні на фірмах- „інсайдерах” (нагадаємо, „інсайдери” — це ті, котрі вже затвердилися в регіо- ні, незалежно від країни походження їх власників), працюючих в тій же галузі, що й закордонний підрозділ, сприяти- ме підвищенню технологічної актив- ності типу СЗ на закордонних підроз- ділах (маються на увазі новостворюва- ні підрозділи, які ще не встигли стати „інсайдерами”, оскільки для цього в будь-якому разі потрібен час). Другим сприятливим чинником для перетоку знать є міжгалузева ди- версифікація всередині місцевості/ регіону. Тому наступна гипотеза ствер- джує, що чим більший рівень такої ди- версифікації, тим сприятливіші техно- логічні можливості для закордонних підрозділів. Третім чинником сприяння ДР типу СЗ у закордонних підрозділах є наявність в регіоні позакорпоративних науково-дослідних структур (держав- них наукових центрів, вузів, промис- лових асоціацій). До того ж з’являється дедалі більше доказів (насамперед із США) того, що зв’язкам по лініям наука—технології чи університети— промисловість зазвичай притаманна географічна локалізація. І це особли- во стосується закордонних фірм, які, обираючи місце розташування, схиль- ні враховувати географічний чинник з погляду на близькість відповідної на- укової бази. Звідси гіпотеза, що чим потужніша позакорпоративна/держав- на науково-дослідна і освітня база в регіоні, тим сприятливіші технологічні можливості для закордонних фірм. Однак чинники, що впливають на вибір ДР типу СЗ, можуть бути й стри- мувальними. По-перше, такі чинники мають місце, якщо в регіоні — в тій самій галузі, на яку націлений ново- створюваний закордонний підроз- діл, — переважно діють корпоративні структури-“аутсайдери” (що мають риси, протилежні рисам „інсайдерів”). Це особливо стосується регіонів, де переважають корпоративні структури з іноземною власністю. Втім, як до- водять дослідження, це не заперечує можливостей для перетоку знань, зо- крема адаптованих до потреб/попиту місцевого ринку. І, нарешті, несприятливим чинни- ком для перетоку знань до закордонних підрозділів є переважання в регіоні (все- редині галузі, в якій працює закордон- ний підрозділ) декількох „інсайдерів”, що знаходяться у місцевій (приватній і особливо державній) власності. Як ві- домо, побудова партнерських і довірчих відносин в будь-якому разі потребує АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ... Наука та наукознавство, 2008, № 3 19 часу, але це робити тим складніше, чим більшою є інституційна відстань між регіоном і штаб-квартирою корпора- ції, що має тут закордонний підрозділ. Звідси гіпотеза, що в регіонах, де роз- ташована велика кількість фірм з міс- цевими власниками, висока науково- дослідницька активність місцевих фірм (у тій самій галузі, в якій діє закордон- ний підрозділ) призводитиме до скоро- чення технологічних робіт на закордон- них підрозділах в цьому регіоні. Автори перевіряють свої гіпотези на економетричній моделі. За результата- ми розрахунків, дуже велике значення має міжгалузевий переток знань, тобто регіон, що має міжгалузеву диверси- фікацію, є привабливішим для розмі- щення закордонних підрозділів ТНК з погляду на обидва види ДР. Щодо внутрішньогалузевих пере- токів знань, то якщо технологічний потенціал регіону насамперед зумов- лений присутністю „інсайдерів”, це дійсно сприяє активізації ДР типу СЗ. А якщо технологічна активність у ре- гіоні пов’язана не з „інсайдерами”, а із закордонними фірмами, що мають вихід як на міжнародні, так і на місцеві коопераційні мережі, закордонні під- розділи можуть з успіхом проводити в такому регіоні ДР лише типу ВЗ. Що стосується наявності в регіоні позакорпоративних наукових і освіт- ніх структур, то вони, за розрахунка- ми, мають велике значення лише для ДР типу СЗ. Розрахунки довели, що переважан- ня в регіоні декількох „інсайдерів” у місцевій власності не сприятиме про- веденню закордонними підрозділами жодного з типів ДР. Таким чином, узагальнюючи огляд першого номеру журналу “Тех- нологічне навчання, инновації та розвиток” (“Technological Learning, Innovation and Development” — TLID) щодо питань науково-технологічної политики, зазначимо, що, по-перше, автори приділяють велику увагу зв’язкам між урядом, університетами та промисловістю; по-друге, зв’язки між зазначеними трьома суб’єктами можливо ефективно реалиізувати лише на основі інноваційних стра- тегій. Одержано 17.06.2008 1. Nelson Richard R.The Changing Institutional Requirements for Technological and Economic Catch up // Technological Learning, Innovation and Development. — 2007. — № 1. — P. 4—12. 2. Fagerberg Jan, Verspagen Bart. Innovation, Growth and Economic Development: Have the Conditions for Catch-up Changed // Ibid. — P. 13—33. 3. Mathews John. Latecomer Strategies for Catching-up: the Cases of Renewable Energies and the LED Programme // Ibid. — P. 34—42. 4. Cantwell John, Piscitello Lucia. Attraction and Deterrence in the Location of Foreign-Owned R&D Activities: the Role of Positive and Negative Spillovers // Ibid. — P. 83—111. Л.Ф.Кавуненко, Т.В.Гончарова Актуальные вопросы инновационного развития экономики (по страницам нового международного журнала “Технологическое обучение, инновации и развитие”) Предложен обзор первого номера журнала “Технологическое обучение, инновации и развитие” (“Technological Learning, Innovation and Development” — TLID). Журнал посвящен исследованиям научно- технологических и инновационных процессов и их социально-экономическим эффектам в странах “поздней Science and Science of Science, 2008, №320 индустриализации”. В статье рассмотрены только те материалы, которые непосредственно связаны с вопросами инновационного развития, с целью ознакомления украинского читателя с распространенными на Западе подходами к изучению этих вопросов. Эти подходы основаны на понятии технологического и экономического процесса преодоления отставания (catch up). В статье показаны центральные аспек- ты исследований инновационного развития в контексте преодоления отставания, которые связаны с формированием необходимых для этого факторов, в первую очередь институциональной среды, научно- технологического потенциала и соответствующих стратегий. Становление идеи устойчивого раз- вития (УР) — это теперь уже история. В начале 1960-х годов человечество впервые ощутило себя в жестких тисках глобального экологического кризиса, суть которого,как следовало из само- го звучания этого нового термина, бы- стро ставшего привычным, состояла в том,что экологические беды переста- ли быть узконациональным явлением и приобрели планетарный характер. В своем проявлении они оказались тесно связанными с отрицательными явлениями в экономике, динамике на- родонаселения, здравоохранении, с ростом нищеты и голода. Это означало, что человеческая цивилизация в целом погрузилась в пучину системного кри- зиса, преодолеть который обычными средствами уже не представлялось воз- можным. Жизненно необходимым стал поиск принципиально новой страте- гии развития общества, согласованной между всеми государствами мира. С начала 70-х годов ХХ в. важнейшие инициативы в разработке такой страте- гии стали исходить от Римского клуба — международной неправительственной общественной организации, созданной усилиями видного итальянского менед- жера и общественного деятеля Аурелио Печчеи в 1968 г. В клуб вошли свыше сотни известных во всем мире предпри- нимателей, общественных и политиче- ских деятелей, а также крупных ученых. Широкую известность и мировое признание получили так называемые доклады Римскому клубу [1] с их про- гнозами дальнейшего развития циви- лизации, составленными на основе компьютерных моделей реально на- блюдаемых процессов. Выводы и ре- комендации этих докладов мы уже имели возможность рассмотреть ранее [2]. Здесь же ограничимся перечнем докладов и их ключевых идей. В 1972 г. был опубликован доклад Д.Х. и Д.Л. Медоузов «Пределы ро- ста», выдвинувший идею дальнейшего технического прогресса при «нулевом росте» экономики и народонаселения. Авторы призывали перейти к «мате- риально эффективному, социально справедливому и экологически устой- чивому обществу», ориентированному на сохранение биосферы. Положения этого доклада послужили одним из главных истоков концепции УР. В 1974 г. члены Римского клуба М. Месарович и Э. Пестель выдвину- ли концепцию «органического роста», сходную с идеей нулевого роста, но делающую акцент на ограничение ма- териального роста за счет увеличения В.И.Назаров Устойчивое развитие — будущее человечества Характеризуется концепция устойчивого развития, ее возникновение, определение и развитие, осуществление в России. © В.И. Назаров, 2008

Актуальні питання інноваційного розвитку економіки (по сторінках нового міжнародного журналу „Технологічне навчання, інновації і розвиток”)

Institution

Ähnliche Einträge