Наукова спадщина Г.І.Танфільєва та її значення для розвитку природничих наук (до 150-річчя від дня народження вченого)

Проаналізовано наукову, педагогічну та освітянську діяльність видатного вченого Г.І.Танфільєва (1857—1928), показано основні напрямки його творчості, внесок у вивчення природи України. Проанализирована научная, педагогическая и просвещенческая деятельность выдающегося ученого Г.И.Танфильева (1857—19...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Наука та наукознавство
Datum:	2008
1. Verfasser:	Гармасар, В.Г.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2008
Schlagworte:	Ювілеї. Пам’ятні дати
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49080
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Наукова спадщина Г.І.Танфільєва та її значення для розвитку природничих наук (до 150-річчя від дня народження вченого) / В.Г.Гармасар // Наука та наукознавство. — 2008. — № 3. — С. 112-120. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860263217258823680
author	Гармасар, В.Г.
author_facet	Гармасар, В.Г.
citation_txt	Наукова спадщина Г.І.Танфільєва та її значення для розвитку природничих наук (до 150-річчя від дня народження вченого) / В.Г.Гармасар // Наука та наукознавство. — 2008. — № 3. — С. 112-120. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Наука та наукознавство
description	Проаналізовано наукову, педагогічну та освітянську діяльність видатного вченого Г.І.Танфільєва (1857—1928), показано основні напрямки його творчості, внесок у вивчення природи України. Проанализирована научная, педагогическая и просвещенческая деятельность выдающегося ученого Г.И.Танфильева (1857—1928), показаны основные направления его творчества, вклад в изучение природы Украины. The analysis covers scientific, pedagogical and educational work of G.I.Tanfiliyev (1857—1928), an outstanding scientist, showing main areas of his work and his contribution in studies of nature in Ukraine.
first_indexed	2025-12-07T18:57:46Z
format	Article
fulltext	Science and Science of Science, 2008, №3112 Ювілеї. Пам’ятні дати Г . І . Т а н - фільєв відо- мий як осно- воположник н а у к о в о г о болотознав- ства, один із засновників н а у к о в о г о тундрознав- ства і луківни- цтва, класик- степознавець та видатний географ. 23 роки свого життя вчений провів в Украї- ні, зробивши значний внесок у вивчення її природи. Людина широкого кругозору, здатна до крупних наукових уза гальнень, він належав до тих представників вітчиз- няної науки, які вважали за необхідне за- стосовувати результати своїх досліджень у прак тичному житті. Народився Гаврило Іванович Танфі- льєв 6 березня 1857 р. у Ревелі (нині Тал- лінн) в родині дрібного митного чинов- ника. У 1876 р. закінчив гімназію в Ре- велі, а у 1877 р. вступив до розряду мате- матичних наук фізико-математичного фа культету Петербурзь кого універси- тету. Через два роки, відчувши потяг до біології, перевівся на перший курс при- родничого розряду. Першим вчителем Г.І.Танфільєва по університету був професор X.Я.Гобі, під керівництвом якого він вивчав спорові рослини і займався ембріоло- гією. Проте поступово почав відходи- ти від вивчення мохів, оскільки його більше зацікавили проблеми, розро- блювані А. М. Бекетовим і особливо В.В.Докучаєвим: причини безлісся степів, вчення про зони природи, спів- відношення між сусідніми зонами, вза- ємозалежність між рос линністю і ґрун- том. Саме за порадою В.В.Докучаєва Г.І.Танфільєв приступив до всебічного комплексного фізико-географічного вивчення боліт Росії і згодом став ос новоположником наукового бо- лотознавства. Розвиваючи погляди В.В.Доку чаєва про вплив ґрунтового покриву на рослинність, Г.І.Танфільєв об ґрунтував хіміко-едафічну гіпотезу В.Г.Гармасар Наукова спадщина Г.І.Танфільєва та її значення для розвитку природничих наук (до 150-річчя від дня народження вченого) Проаналізовано наукову, педагогічну та освітянську діяльність видатного вченого Г.І.Танфільєва (1857—1928), показано основні напрямки його творчості, внесок у вивчення природи України. © В. Г. Гармасар, 2008 НАУКОВА СПАДЩИНА Г.І. ТАНФІЛЬЄВА ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ РОЗВИТКУ ПРИРОДНИЧИХ НАУК (ДО 150-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВЧЕНОГО) Наука та наукознавство, 2008, № 3 113 безлісся степів, яку він послідовно від- стоював протягом 37 років. Г.І Танфільєв здійснив фізико- географічне районування Європейської Росії, причому в його основу він першим поклав су купність різних географічних ознак: ґрунтові, ботанічні, кліматичні, гідрографічні, част ково геологічні та геоморфологічні. В.В.Докучаєв залу- чив Г. І. Танфільєва до участі в «Особой степной экспедиции», до складання ґрунтової карти у Ґрунтовій комісії при Вільному економічному товаристві, ро- боти у Петербурзькому това ристві при- рододослідників. У 1883 р. по закінченні універси- тету Г.І.Танфільєв почав працювати у Департаменті землеробства. Майже щороку він одержував наукові відря- дження у різні райони Росії для про- ведення фізико-географічних дослі- джень боліт і торфовищ, тундр Архан- гельської губернії, степів і лісостепів України, Кримської яйли, чорномор- ського узбережжя Кавказу, степів За- хідного Сибіру. Ці відрядження дали йому можливість всебічно вивчити різ- номанітні фізико-географічні особли- вості більшої частини Європейської Росії — від узбережжя Північного Льо- довитого океану і Фінляндії на півночі до субтропічних ландшафтів Криму та Закавказзя на півдні, від Польщі на за- ході до Алтаю на сході. Захистивши у 1895 р. магістерську дисертацію «Пределы лесов на юге России», він почав працювати приват- доцентом Петербурзького університету. У тому ж 1895 р. був прийнятий на служ- бу у Петербурзький ботанічний сад, де з 1899 р. обіймав посаду головного ботані- ка. Але в зв’язку з погіршенням здоров`я у 1905 р. Г.І.Танфільєв був змушений за- лишити Петербург і переїхати до Одеси, де обійняв посаду професора географії Новоросійського університету, на якій залишався до останніх днів свого життя [1]. Першою великою роботою, написа- ною ним в Одесі, стала докторська дис- ертація, захищена 18 березня 1912 р. У другій половині ХІХ століття почалося широке використання тор- фу як палива на цукрових, горілча- них, цегельних заводах, а також і для опалення. Це вимагало розширено- го дослідження торф’яних боліт, яке розпочалося у 70-х роках ХХ століт- тя, коли для вивчення можливостей осушення боліт Полісся було ство- рено Західну експедицію, очолювану І.І.Жилінським. За період своєї ді- яльності комісія обстежила Білорусь- ке Полісся, північну частину Україн- ського Полісся (1881—1898) та болота Чернігівської губернії (1882—1898). У діяльності Західної експедиції брав участь і Г.І.Тан фільєв [2]. Ще під час перебування в Петербур- зі Г.І.Танфільєв всебічно вивчив болота Петербурзької губернії (1887, 1888), що стало йому в пригоді при дослідженні боліт на всій території Європейської Росії (1889, 1891). Ці його роботи вклю- чали і вивчення торф’янистих боліт Українського Полісся, зокрема Во- линської, Київської та Чернігівської губерній. Так, у травні 1889 р. він здій- снив подорож за маршрутом Харків— Кременчук—Київ—Рівне, а в 1891р. — Мозир — Овруч — Житомир — Бер- дичів. Основною метою цих подорожей стало вивчення ландшафтів Полісся. Внаслідок проведених досліджень ним опублікувано дві праці — «Болота и торфяники Полесья»[3] та «Геобота- нические описания Полесья»[4], що являють собою класичні зразки геогра- фічного опису боліт і торфо вищ Украї- ни. Вивчення боліт та процесів заболо- чування привело його до думки про те, В.Г. Гармасар Science and Science of Science, 2008, №3114 що утворення боліт пов’язане як з жит- тєдіяльністю рослин — при заболочу- ванні водойм, так і з природними змі- нами ґрунтових умов, з формуванням непроникного для води ортшейнового шару — при заболочуванні лісів. Аналізуючи факт наявності вели- кої кількості соснового пилку на Кар- дашинському болоті, Г.І.Танфільєв дійшов висновку про існування у не- далекому минулому на Олешківських пісках поблизу цього болота сосно вих лісів, які згодом поступилися місцем листяним [5]. Вчений першим засто- сував метод пилкового аналізу для ви- вчення торфовищ України. У 1892 р. Г.І.Танфільєва було коман дировано Міністерством дер- жавного майна в тундру Архангель- ської гу бернії для вивчення природи і побуту населення. У своїх працях, присвячених вивченню тундр Євро- пейської частини Росії, Г.І.Танфільєв дав опис рослинності та ландшафтних особливостей різних видів тундри, що не втратив свого значення до наших днів; встановив загальновизнані до- нині ландшафтні типи тундр; з`ясував вплив процесів заболочування на роз- виток вічної мерзлоти. Він проводив спостереження над глибиною розмо- рожування наприкінці літа поверхне- вого шару в глинистій тундрі та в тор- фі [6]. Своїми роботами Г.І.Танфільєв привернув увагу вче них до вивчення причин безлісся тундри і наступу на ліс. Відступ на південь північних лісів залежить, за Г.І.Танфільєвим, від змі- ни не кліматичних, а ґрун тових умов; тут відбувається неминучий процес за- болочування узлісся, де поруч з боло- тистою тундрою утворюється на лісо- вому ґрунті торф, пога ний провідник тепла, а разом із торфом і мерзлота, що вбиває дерево. Г.І.Танфільєв вважав, що головна маса бугристих торфовищ тундри утво рилася в результаті забо- лочування в минулому сухих місць, на яких росли ліси. Відомий ґрунто- знавець Б.П.Городков цілком обґрун- товано твердив, що Г.І.Танфільєв був одним з основоположників сучасного вчення про розвиток ландшафтів і рос- линності Арктики [7]. Великі заслуги має Г.І.Танфільєв у галузі ґрунтознавства. Він вніс цін- ний вклад у розвиток заснованої В.В.Докучаєвим нової галузі науки — генетичного ґрунтознавства [8]. Бага то часу і сил він приділив вивченню різних ґрунтів, зокрема чорноземів. У 1886 р. учений зробив важливе узагальнення про повсюдне залягання чорнозему на породах, багатих на вапно. Підтвер- джуючи висновки Г.І.Танфільєва про зв’язок між вмістом вапна і гумусу в ґрунті, американський дослідник Гіль- гард в 1892 р. дійшов того ж висновку, а саме, що темне забарвлення ґрунтів північно-американських прерій по- всюдно пов'язане з наявністю великої кількості вапна в ґрунті або підґрунті. Г.І.Танфільєв у своїх працях правильно охарактеризував роль кальцію у проце- сі ґрунтоутворення, зокрема в генезисі чорнозему і розвитку рослин ності чор- ноземної зони [ 9 ]. Значною заслугою Г.І.Танфільєва у галузі ґрунтознавства був роз роблений ним метод скипання (польового визна- чення карбонатів у ґрунті за допомогою соляної кислоти). Користуючись цим методом, він на різних ділянках степо- вої зони і прилеглих до неї лісів здобув дуже цінні відомості щодо положення горизонту скипання. Г.І.Танфільєв докладно висвітив процес деградації чорноземів, перетворення їх в дегра- довані форми, що звуться нині світло- сірими опідзоленими ґрунтами. Він НАУКОВА СПАДЩИНА Г.І. ТАНФІЛЬЄВА ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ РОЗВИТКУ ПРИРОДНИЧИХ НАУК (ДО 150-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВЧЕНОГО) Наука та наукознавство, 2008, № 3 115 вперше встановив залежність глибини скипання від ступеня вилуговування ґрунту або від ха рактеру кліматичних умов (ступеня промивання ґрунту ат- мосферними опадами). З точки зору Г.І.Танфільєва, степовий характер міс- цевості виявляється тим яскравіше, чим ближче до поверхні знаходиться шар, в якому вуглесолі легко визнача- ються за допомогою соляної кислоти. До вивчення ґрунтів Г.І.Танфільєв під- ходив по-докучаєвськи: вра ховуючи вплив усього комплексу факторів ґрун- тоутворення, вирішальне значення на- давав материнській породі. Г. І. Танфільєв був першим при- рододослідником в тодішній Росії, який розробив у всій повноті питання про зв'язок рослинності з ґрунтом. На основі його праць створене сучасне вчення про взаємозв'язок рослинності і ґрунту. Г.І.Танфільєв брав активну участь у складанні ґрунтової карти Євро- пейської Росії. Ця карта, виготовле- на ним разом з М.М.Сибірцевим та А.Р.Ферхміним, за планом В.В.Доку- чаєва, експо нувалася на Паризькій виставці 1900 p., де отримала Велику золоту медаль, а в 1901 р. її було над- руковано російським Департаментом землеробства. Найціннішою якістю цієї карти слід вважати яскраво ви- явлену на ній зо нальність ґрунтових типів, пов'язану з поширенням осно- вних географічних зон [9]. За відгуком В.І.Вернадського, вона не мала собі рівної в науковій літературі за точністю роботи та величиною охопленої дослі- дженням площі. На початку XX ст. ніде в світі ще не було таких високоякісних ґрун тових карт. В історії наукового ґрунтознав- ства велика роль належить Ґрунтовій комісії, що була організована у бе- резні 1888 р. при Вільному еконо- мічному товаристві за ініціативою В.В.Докучаєва. Ґрунтова комісія про- вадила ор ганізацію ґрунтової оцінки земель, складання ґрунтових карт. Крім цього, Ґрунтова комісія старан- но вивчала проблему лісорозведення в степах, роз повсюдження в країні різ- них типів боліт, здійснювала всебічне вивчення умов утворення ґрунтових вод, організовувала вивчення сипучих пісків і способів їх закріплення і т.ін. Протягом одинадцяти років (1888— 1899) Г.І.Танфільєв був незмінним се- кретарем Ґрунтової комісії, а з 1899 по 1905 рр. — її головою. Великою заслу- гою Г.І.Танфільєва перед вітчизняною наукою стало те, що він був засновни- ком і членом редакційного комітету першого в світі ґрунтознавчого журна- лу «Почвоведение», який відіграв зна- чну роль у справі розвитку наукового ґрунтознавства. Життєвість та необхід- ність цього журналу підтверджується тим, що він виходить понині. Г.І.Танфільєва цілком заслужено вважають класиком-степознавцем. Він об`їздив степи тодішньої Росій- ської імперії вздовж і впоперек, до- слідив їх і склав чудові праці про охо- рону степів, взаємовідношення лісу та степу. Природу українських степів він вперше почав вивчати в польових умовах у 1889 p., коли супроводжував В.В.Докучаєва в його поїздках по Кос- тянтиноградському та Кобеляцькому повітах Полтавської губернії. У 1891 р. він вперше висловив свої погляди на причини безлісся степів у «Критично- му рефераті» книги Нерінга «О тундрах в степях настоящего и прошлого». Тут він сформулював основні положення хіміко-едафічної теорії безлісся сте- пів, відмічаючи, що степові ґрунти в зв`язку з малою кількістю опадів міс- В.Г. Гармасар Science and Science of Science, 2008, №3116 тять у великій кількості отруйні для лісу солі (хлористі, сірчанокислі), які заважають нормальному розвитку лісу. Г.І.Танфільєв детально описав цілинні степи з плямами чагарників у східній частині Костянтиноградського повіту. Вже тоді він звернув увагу на гайки зі степових чагарників, які звуться «де- резняками», і відмітив, що дерезняки можуть ма ти велике значення в проце- сі самозаліснення степів. Після великої посухи в Росії 1891 p., що охопила 29 губерній, В.В.Докучаєв поставив перед Лісовим департамен- том питання про не обхідність прове- дення дослідних робіт для здійснення запропонованого ним комплексу за- ходів щодо запобігання посухам. У відповідь на це Лісовий де партамент організував «Особую экспедицию по испытанию и учету раз личных спо- собов и приемов лесного и водного хозяйства в степях России». Очолив- ши цю експедицію, В.В.Докучаєв за- просив до участі в ній геобо таніка Г.І.Танфільєва. За планом Докучаєва для дослідних робіт було виділено три ділянки, дві з них на території України: Старобільська степова (нині Луганська обл.), а також Великоанадольська (на крайньому півдні чорноземної смуги, в зоні південного степу) побли зу бе- регів Азовського моря. Г.І Танфільєв часто відвідував дослідні ділянки екс- педиції, а також кілька разів побував у Черкасах, в Чорному лісі (поблизу ст. Знам'янка), в Одесі та Криму. За його вказівками на всіх дослідних ділянках експедиції були виділені та огородже- ні прилеглі до лісів ділянки степу для спостереження ходу самозаліснення степів. Робота на всіх цих ділянках мала комплексно-географічний харак- тер. На всіх ділянках під керівництвом Г.І Танфільєва здійснювався великий комплекс лісокультурних заходів: за- кладалися розсадники і проводились досліди над залісненням, утворенням в різних умовах захисних лісових смуг; робилися висновки про те, які деревні та кущові види краще всього ростуть у степо вих умовах; розроблявся най- більш придатний для даної місцевості тип по лезахисних лісових смуг; вивча- лася динаміка рослинного покриву ці- линних степів, перелогів; виявлялися причини пригніченого росту дерев і кущів, появи бур'янів; складався гер- барій місцевої флори. «Особая степная экспедиция» пра- цювала з липня 1892 р. по січень 1894 р., нею опубліковано 18 томів, се- ред яких почесне місце займають дві класичні праці із степознавства, на- писані Г.І.Танфільєвим («Пределы лесов на юге России» та «Ботанико- географические исследования в степ- ной поло се»). Вперше у спеціальній літературі вчений дає докладний опис цілинної рослинності у різні пори року, ретельно досліджує рослинність перелогів, характеризуючи послідов- ні стадії їх перетворення у кови ловий степ або вторинну цілину (при цьому він всебічно оцінює вплив різних фак- торів на розвиток рослинності перело- гів). Цінні спостереження провів Г.І.Танфільєв у Старобільських степах над розвитком кореневої системи сте- пових рослин, а також дерев і кущів, що ростуть у степах. Заслуговують на увагу нагадування Г.І.Танфільєва про різноманітні пристосування степових рослин до степового клімату. Ріст сте- пових злаків густими дернинами, за Г.І.Танфільєвим, дуже добре захи щає їх від зайвого випаровування, сприяє за- триманню атмосферних опадів та про- веденню їх до підземних частин. Вели- НАУКОВА СПАДЩИНА Г.І. ТАНФІЛЬЄВА ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ РОЗВИТКУ ПРИРОДНИЧИХ НАУК (ДО 150-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВЧЕНОГО) Наука та наукознавство, 2008, № 3 117 ке наукове значення мають здійснені природодослідником спостереження над рівнем скипання ґрунту в різних частинах степової зони, а також запро- поноване ним зонально-провінціальне розчленування степів. Користуючись своїм методом, Г.І.Танфільєв широко дослідив глибину скипання чорноземів Херсонської, Полтавської, Катерино- славської та Харківської губерній. Існує думка, що Г.І.Танфільєв вва- жав неможливим обліснення степів. Проте це не так. Він, безперечно, пере- оцінював шкідливий вплив фактора за- соленості степових ґрунтів на деревну рослинність, у зв'язку з чим іноді вияв- ляв скептицизм щодо степового лісо- розведення. Але необхідно пам'ятати, що Г.І.Танфільєв не заперечував мож- ливості штучного лісорозведення в степах і своїми дослідженнями багато сприяв успішному розв'язанню цієї проблеми. У 1894 р. він твердив: «Само собою зрозуміло, ще не випливає, щоб в наших степах було неможливо розво- дити деревні породи... Розведення лісу на степових ґрунтах в деяких випадках необхідне і корисне» [10, с 143]. При цьому він відмічає, які саме ділянки у степовій зоні найбільш сприятливі для лісорозведення, а також перелічує де- ревні породи і кущі, придатні для сте- пового лісорозведення. Вивчаючи долину Дніпра, Г.І.Тан- фільєв узагальнив матеріали про аси- метрію річкових долин України, дав класичну схему розподілу рослин ності у середній частині степової смуги за- лежно від топографії, геологічної будо- ви і ґрунтів. На правих підвищених бе- регах долин, як вказував Г.І.Танфільєв, простягається смуга широколистяних дібров на глинистих ґрунтах, у заливній долині розташовані заплавні діброви, а на заболочених ділянках — вільшняки, на лівій надлучній піщаній терасі — со- снові бори. Ця схема, доповнена пізні- ше Г.Ф.Морозовим і Б.А.Келлером, висвітлює закономірності в розподілі рослинності на профілі через до лину степової ріки. У 1894 р. Г.І.Танфільєв разом з В.В.Докучаєвим, А.А.Ізмаїльським і А.М.Красновим взяв участь у скла- данні програми досліджень на ділян- ках цілинних степів Старобільщини; у 1902 р. він опублікував «Спеціальну програму для деяких спостережень на півдні Росії», що стала початком пла- номірного вивчення природи степової зони України. Г.І.Танфільєв був самобутнім і яскравим дослідником, який відіграв велику роль в історії геобо таніки. Він переконливо доводив вплив комп- лексу зовнішніх умов на особливості розвитку окремих рослин, рослинних фітоценозів і навіть географічних зон. Велике значення для геоботанічно- го картування України мала складена Г.І.Танфільєвим карта розподілу лісів на півдні Європейської Росії (голо- вним чином України). На цій карті різними фарбами позначені чотири різних типи лісів: 1) хвойні; 2) листяні верхові; 3) листяні заплавні; 4) штучні лісонасадження. У своїх роботах Г.І.Танфільєв дав зональний та провінціальний поділ українських степів. Всі сучасні спро- би фізико-географічного районуван- ня України в значній мірі ґрунтуються на працях Г.І.Танфільєва «Физико- географические области Европейской России» і «Главнейшие чер ты расти- тельности России». Очолюючи кафедру географії в Но- воросійському університеті, учений всіляко поліпшував її роботу, створив чудовий географічний кабінет та біблі- В.Г. Гармасар Science and Science of Science, 2008, №3118 отеку при ньому, чим значно сприяв розвитку університетської географії в Україні. Він читав в університеті за- гальне землезнавство з морфологією земної по верхні, географію рослин і тварин, курс полярних країн. Одночас- но його запросили читати географію на Вищих жіночих курсах в Одесі. По- вна відсутність учбових посібників для вузів з фізичної географії спонукала Г.І.Танфільєва до створення універси- тетського курсу «География России». У різних розділах цієї багатотомної кни- ги ми знаходимо чимало цінних відо- мостей з історії географії України [11]. У своїх лекціях Г.І.Танфільєв на- магався досягти максимальної наоч- ності, демонструючи виготовлені ним спеціально для учбової мети карти, схеми і діаграми, показуючи студентам зібрані під час екскурсій матеріали, де- монструючи гербарії, фотографії та ін. Його лекції завжди були насичені бага- тим фактичним матеріалом, на основі аналізу викладених фактів роби лися узагальнення та висновки. Особливо цінними були лекції, що торкали ся тематики його польових досліджень. Г.І.Танфільєв був одним з найпопу- лярніших професорів вищої школи в Одесі. Після революції він очолював кафедру геології та географії в ІНО, де викладав географію, а в 1927/28 на- вчальному році і ґрунтознавство. Не залишалися поза увагою Г.І.Танфільєва і питання шкільної освіти. Він вважав, що вчителі шкіл повинні мати солідну підготовку до ведення краєзнавчих екскурсій, для чого необхідно відкрити спеціаль- ні курси при університеті. Разом з І.Я.Акінфієвим, О.О.Браунером та ін- шими він публікував відповідні пра- ці у журналі «Школьные экскурсии и школьный музей», який видавало Бендерське земство у 1913—1916 pp. Праця Г.І.Танфільєва «Экскурсия на Малый Фонтан» (1913), де в межах не- величкої ділянки Одеси детально про- демонстровано всі наявні геологічні, гео графічні, ґрунтознавчі, фауністичні та флористичні дані, є зразком класич- ного методичного посібника для вчи- телів. У 1916 р. Г.І.Танфільєв виступив на педагогічному з`їзді діячів чоловічих гімназій та реальних училищ Одесько- го учбового округу з обґрунтованою доповіддю про проведення місцевих екскурсій у середній школі [12]. З 1918 по 1928 р. Г.І.Танфільєв ви- кладав фізичну географію, ґрунто- знавство та геоботаніку в Одеському сільськогосподарському інституті, став- ши одним з ініціаторів його заснування (разом з А.І.Набоких та О.О.Браунером). Активну участь брав Г.І.Тан фільєв в ро- боті Ново російського (Одеського) то- вариства природознавців. У 1911 р. він був об раний президентом товариства та редактором його записок і залишався на цій посаді до своєї смерті. З 1918 по 1926 pp. Г.І.Танфільєв працював завідувачем відділу вивчення природи Одеської обласної сільсько- господарської станції (нині Генетико- селекційний інститут). У 1924 р. у пра- цях цієї станції вийшла його робота «Главнейшие физико-географические районы Одесской губернии», значне місце в якій займає опис приміської степової зони Одеси [13]. З 1923 по 1928 р. Г.І.Танфільєв був головою секції по вивченню при родних багатств Одеської комісії краєзнавства при Українській академії наук. Робо- та комісії полягала в складанні програм дослідження природи місцевого краю. Комісія краєзнавства опублікувала за життя вченого три випуски під назвою «Вісник Одеської Комісії краєзнавства НАУКОВА СПАДЩИНА Г.І. ТАНФІЛЬЄВА ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ РОЗВИТКУ ПРИРОДНИЧИХ НАУК (ДО 150-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВЧЕНОГО) Наука та наукознавство, 2008, № 3 119 при Ук раїнській Академії наук». Цілком зрозуміло, що жодна зведена робота про природу українських степів, з фізичної географії України, зокрема Одеської об- ласті, була неможлива без урахування ба- гатої наукової спадщини Г.І.Танфільєва. Перебуваючи в Одесі, вчений не- одноразово виїздив за кордон, де брав участь у роботі міжнародних наукових з`їздів і конгресів, причому ерудиція його була настільки великою, що він з однаковим успіхом виступав з доповід- ями на ботанічному (у Відні, 1905 p.), географічному (в Женеві, 1908 р.) і геологічному (в Стокгольмі, 1910 р.) з`їздах. За видатні заслуги перед на- укою в 1908 р. його було нагороджено Золотою медаллю ім. П.П.Семенова- Тян-Шаньського [9]. У 1923 р. вченого обрали почесним членом Російського географічного товариства, а у квітні 1926 р. нагородили Вели кою золотою медаллю — вищою нагородою цього товариства. Він був по чесним членом 14 наукових товариств: Московського, Ленінградського, Харківського, Том- ського товариств природодослідників, Белградського географічного товари- ства тощо. Його ім’я цілком заслужено стоїть поряд з іменами таких славетних вче- них, як В.В.Докучаєв, О.І.Воєйков, Д.М.Анучін, Ю.М.Шокальський, Л.С.Берг, а серед його учнів налічуєть- ся чимало відомих вітчизняних науков- ців — А.М.Криштофович, Г.А.Боро- віков, П.М.Жуковський, Д.І.Сосновсь- кий, В.Б.Лебедєв, В.В.Іванов, Б.В.Пяс- ковсь кий, С.Т.Бєлозоров та ін. На честь Г.І.Танфільєва один із островів Малої Курильської гряди на званий його ім’ям (острів Танфільєва). 1. Белозоров С. Т. Видатний російський географ на Україні/ / Географічний збірник.— К.: Вид-во Київ.ун-ту, 1956. — Вип.1. — С 247—260. 2. Балашов Л. С. Геоботаннческие исследования // Развитие биологии на Украи не. — В 3 т. — Киев: Наук.думка, 1984. — Т. 1. — С. 160—170. 3. Танфильев Г. И. Болота и торфяники Полесья. — СПб., 1895. — 43 с. 4. Танфильев Г. И. Геоботанические описания Полесья: Приложение к «Очерку работ Зап. экспеди- ции по осушению болот». — СПб., 1899. — 150 с. 5. Танфильев В. И. «Жерства» Алешковских песков и связанные с нею ботанико-географические во- просы // Сб., посвященный В.И.Таирову в ознаменование 40-летия его деятельности. — Одесса: Изд. центр научно-опытной винодельче ской станции им.Таирова, 1923. — С. 70—76. 6. Труды Одесского госуниверситета им. И. И. Мечникова. — 1962. — Т. 152, вып. 9. — 187 с. [Посвя щается Г. И. Танфильеву]. 7. Городков Б. Н. Растительность Арктики и горных тундр СССР // Растительность СССР. — Т.І. — М., 1938. — 297 с. 8. Белозоров С. Т. Гавриил Иванович Танфнльев (1857—1928): Очерк жизни и творческой дея- тельности. — М.: Сельхозгиз, 1958. — 87 с. 9. Наукові записки Одеського пед. ун-ту ім. К. Д. Ушинського. — Т. 14. Географ, ф-т. До 100-річчя з дня народження Г. І. Танфільєва. — Одеса, 1986. — 56 с. 10. Танфильев Г. И. Пределы лесов на юге России // Труды экспедиции, снаряжен ной Лесным де- партаментом под руководством профессора Докучаева. — СПб.: Изд-во Мин. земледелия и гос. иму- ществ, 1894. — Т.2, вып.1. — 167 с. 11. Танфильев Г. И. География России, Украины и прилегающих к ним с запада территорий в пре- делах России 1914 года. — Одесса, 1922. — Ч. 2, вып.1. — 346 с.; 1923. — Вып.2. — 335 с.; Вып.3. — 326 с. 12. Савчук B.C. Естественнонаучные общества Юга Российской империи: вторая половина ХІХ — начало XX в. — Днепропетровск: Изд-во ДГУ, 1994. — 232 с. 13. Амброз ЮА., Зелинский И.П. Науки о Земле // Очерки развития науки в Одес се. — Одесса: Титул, 1995. — С. 187—248. Одержано 27.05.2008 Science and Science of Science, 2008, №3120 В.Г.Гармасар Научное наследие Г.И.Танфильева и его значение для развития естественных наук (к 150-летию со дня рождения ученого) Проанализирована научная, педагогическая и просвещенческая деятельность выдающегося ученого Г.И.Танфильева (1857—1928), показаны основные направления его творчества, вклад в изучение природы Украины. У цьому році виповнюється 100 ро- ків від дня народження Ханнеса Аль- фвена — шведського фізика, астрофі- зика, лауреата Нобелівської премії по фізиці (1970) [1—5]. Х.Альфвен народився 30 травня 1908 р. у м.Норчепінг. З 1926 р. він навчався в університеті м.Упсала. У 1934 р. Х.Альфвен захистив дисер- тацію і читав лекції з фізики в тому ж університеті. У 1940—1964 рр. він був професором з електроніки, а в 1964— 1973 рр. — професором з плазмової фізики в Королівському технологічно- му інституті (Стокгольм). Починаючи з 1967 р. він — професор прикладної фізики в університеті Каліфорнії, про- водячи 6 місяців у США і 6 місяців на рік у Королівському технологічному інституті. Помер 2 квітня 1995 р. Його дослідження присвячені елек- тродинаміці, фізиці плазми, космічній фізиці та астрофізиці. У 1937 р. вчений висловив припущення про існування слабкого магнітного поля, що пронизує галактичний простір, і запропонував ме- ханізм прискорення космічних променів у цьому полі [6]. Сьогодні за допомогою масштабного галактичного магнітного поля пояснюють ізотропію космічних променів, що спостерігаються на Землі. У 1939 р. Х.Альфвен створив тео- рію магнітних бур та північного сяйва, яка грунтувалась на сформульованій ним концепції «вморожених» у плазму магнітних полів. Ця концепція також лежить в основі уявлення про гідро- магнітні хвилі, можливість існування яких була висловлена Х.Альфвеном у О.Ю.Колтачихіна Ханнес Альфвен та початок плазмової космології (до 100-річчя від дня народження вченого) У статті розглядаються біографічні відомості щодо Нобелівського лауреата з фізики Ханнеса Альфвена та його праці з плазмової космології. © О.Ю. Колтачихіна, 2008
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-49080
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0374-3896
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T18:57:46Z
publishDate	2008
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
record_format	dspace
spelling	Гармасар, В.Г. 2013-09-10T17:49:46Z 2013-09-10T17:49:46Z 2008 Наукова спадщина Г.І.Танфільєва та її значення для розвитку природничих наук (до 150-річчя від дня народження вченого) / В.Г.Гармасар // Наука та наукознавство. — 2008. — № 3. — С. 112-120. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49080 Проаналізовано наукову, педагогічну та освітянську діяльність видатного вченого Г.І.Танфільєва (1857—1928), показано основні напрямки його творчості, внесок у вивчення природи України. Проанализирована научная, педагогическая и просвещенческая деятельность выдающегося ученого Г.И.Танфильева (1857—1928), показаны основные направления его творчества, вклад в изучение природы Украины. The analysis covers scientific, pedagogical and educational work of G.I.Tanfiliyev (1857—1928), an outstanding scientist, showing main areas of his work and his contribution in studies of nature in Ukraine. uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Наука та наукознавство Ювілеї. Пам’ятні дати Наукова спадщина Г.І.Танфільєва та її значення для розвитку природничих наук (до 150-річчя від дня народження вченого) Научное наследие Г.И.Танфильева и его значение для развития естественных наук (к 150-летию со дня рождения ученого) Scientific Legacy of G.I. Tanfiliyev and Its Significance for the Development of Natural Sciences (to the 150th anniversary since the date of birth) Article published earlier
spellingShingle	Наукова спадщина Г.І.Танфільєва та її значення для розвитку природничих наук (до 150-річчя від дня народження вченого) Гармасар, В.Г. Ювілеї. Пам’ятні дати
title	Наукова спадщина Г.І.Танфільєва та її значення для розвитку природничих наук (до 150-річчя від дня народження вченого)
title_alt	Научное наследие Г.И.Танфильева и его значение для развития естественных наук (к 150-летию со дня рождения ученого) Scientific Legacy of G.I. Tanfiliyev and Its Significance for the Development of Natural Sciences (to the 150th anniversary since the date of birth)
title_full	Наукова спадщина Г.І.Танфільєва та її значення для розвитку природничих наук (до 150-річчя від дня народження вченого)
title_fullStr	Наукова спадщина Г.І.Танфільєва та її значення для розвитку природничих наук (до 150-річчя від дня народження вченого)
title_full_unstemmed	Наукова спадщина Г.І.Танфільєва та її значення для розвитку природничих наук (до 150-річчя від дня народження вченого)
title_short	Наукова спадщина Г.І.Танфільєва та її значення для розвитку природничих наук (до 150-річчя від дня народження вченого)
title_sort	наукова спадщина г.і.танфільєва та її значення для розвитку природничих наук (до 150-річчя від дня народження вченого)
topic	Ювілеї. Пам’ятні дати
topic_facet	Ювілеї. Пам’ятні дати
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49080
work_keys_str_mv	AT garmasarvg naukovaspadŝinagítanfílʹêvataííznačennâdlârozvitkuprirodničihnaukdo150ríččâvíddnânarodžennâvčenogo AT garmasarvg naučnoenaslediegitanfilʹevaiegoznačeniedlârazvitiâestestvennyhnaukk150letiûsodnâroždeniâučenogo AT garmasarvg scientificlegacyofgitanfiliyevanditssignificanceforthedevelopmentofnaturalsciencestothe150thanniversarysincethedateofbirth

Наукова спадщина Г.І.Танфільєва та її значення для розвитку природничих наук (до 150-річчя від дня народження вченого)

Institution

Ähnliche Einträge