Вагомий внесок в історію глобальної екології
Рецензія на книгу: Мирзоян Э.Н. К истории глобальной экологии. Концепция Геомериды В.Н. Беклемишева. — М., 2007. — 128 с.
Saved in:
| Published in: | Наука та наукознавство |
|---|---|
| Date: | 2008 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49090 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Вагомий внесок в історію глобальної екології / О.Я. Пилипчук // Наука та наукознавство. — 2008. — № 3. — С. 148-151. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859737186397585408 |
|---|---|
| author | Пилипчук, О.Я. |
| author_facet | Пилипчук, О.Я. |
| citation_txt | Вагомий внесок в історію глобальної екології / О.Я. Пилипчук // Наука та наукознавство. — 2008. — № 3. — С. 148-151. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Наука та наукознавство |
| description | Рецензія на книгу: Мирзоян Э.Н. К истории глобальной экологии. Концепция Геомериды В.Н. Беклемишева. — М., 2007. — 128 с.
|
| first_indexed | 2025-12-01T15:41:05Z |
| format | Article |
| fulltext |
Science and Science of Science, 2008, №3148
Потенциал ученого имеет две составляю-
щие — профессиональную опытность (тра-
диции) и интеллектуальную мобильность
(новационность), которые альтернативны:
нарастание опыта подрывает мобильность,
а повышение мобильности мешает нако-
плению опыта. Поэтому любая стратегия
развития науки требует выбора между ними.
Россия, СССР, страны постсоветского про-
странства отказались от мобильности и от-
дали предпочтение опыту. США выбрали
мобильность, теряя преимущества стабиль-
ных коллективов. Школа — организм со
своим жизненным циклом, к тому же, как
правило, краткосрочным. В когнитивном
плане на её живучесть оказывает решающее
влияние новационность ее программы, но
не менее важны и социальные факторы —
исчерпание образовательного и коммуни-
кационного ресурсов школы. Когда гово-
рят о достаточно длительно существующих
школах, на самом деле имеют в виду длящу-
юся научную традицию, но не реально дей-
ствующий научный коллектив. Чаще всего
школу идентифицируют с конкретным ис-
следовательским институтом, что непра-
вильно. Наши школы, сформировавшиеся
в послевоенный период, начали стареть в
1980-е годы вместе с процессом стагнации
общества. Автор пишет: «Понятие „науч-
ная школа”, несмотря на то, что одной из
главных характеристик ее тоже является
определенная „матрица” — научная про-
грамма школы, является скорее социально-
психологическим понятием, для характе-
ристики которого особенно важны лидер и
творческий климат школы. Научная шко-
ла имеет свой жизненный цикл, который
обычно совпадает с жизненным циклом ее
лидера. Отсюда, в частности, следует, что на-
учные школы в принципе не столь массовое
явление в науке, как это часто представля-
ется. С научными школами связаны моно-
полизация научных программ, искусствен-
ное сдерживание здоровой конкуренции и
соперничества в науке. Резонным является
соображение, что проблема научных школ в
советской науке стала подниматься на щит,
начиная с 1970-х годов, когда обозначилось
отставание науки в СССР от мировых лиде-
ров. Концепция сохранения и консервации
научных школ представляет собой идеоло-
гию стагнирующей науки» (с. 200).
Книга В.И.Оноприенко будит мысль,
заставляет думать о судьбе науки, не дает
окончательных рецептов, приглашает к
диалогу, и в этом ее большие преимуще-
ства.
Е. Кулиш,
академик НАН Украины
Історико-наукове дослідження ви-
токів формування екологічного зна-
ння — завдання неординарне і дуже
трудомістке. Воно вимагає вивчення
великих масивів джерел і в першу чер-
гу архівних і фондових матеріалів, тих,
які фактично зникли з наукового обігу,
старих видань, що стали раритетами,
епістолярної спадщини, рукописів та
щоденників і нашвидкоруч зроблених
експедиційних заміток, багатого і роз-
маїтого колекційного фонду, старих
карт, нездійснених проектів і багато
чого іншого. Усе це в комплексі складає
безцінну джерельну базу досліджен-
ня і дозволяє в результаті історико-
наукового вивчення дійти до науково
достовірних і доказових висновків про
зародження методології майбутніх еко-
логічних підходів, що містяться в над-
рах нерозчленованого природодослід-
ницького пошуку натуралістів ХVІІ —
Вагомий внесок в історію глобальної екології
Мирзоян Э.Н. К истории глобальной экологии.
Концепция Геомериды В.Н. Беклемишева. — М., 2007. — 128 с.
Наука та наукознавство, 2008, № 3 149
ХХ сто-
літь.
Таким
чином, в
п р о ц е с і
ф у н -
д а м е н -
тального
історико-
наукового
д о с л і д -
ж е н н я є
м о ж л и -
вість “по-
чути май-
бутнього поклик”, знайти витоки і
піщинки тих нездійснених у свій час
наукових ідей і уявлень, які в інших,
змінених умовах дають паростки нових
наукових напрямів, визначають їх при-
кладне значення у практиці нашого по-
всякденного життя і діяльності. У цьому
нам вбачається актуальність і життєва
необхідність історико-екологічних до-
сліджень, їх нерозривний зв’язок із су-
часними екологічними проблемами.
Адже, власне, останні виникли не сьо-
годні, не тепер, корені багатьох з них за-
ховані в далекому минулому і відшукати
їх можливо лише трудомістким і сумлін-
ним історико-науковим дослідженням.
Усе сказане відноситься і до дослі-
джуваної концепції Геомериди В.М. Бе-
клемішева. Автор історико-наукового
дослідження — доктор біологічних наук
Е.М. Мірзоян, відомий історик науки,
один із видатних сучасних істориків бі-
ології. Серія його робіт присвячена іс-
торичним аспектам формування еколо-
гічного знання. Він очолює відділ істо-
рії біології і хімії в Інституті історії при-
родознавства і техніки ім. С.І.Вавилова
РАН і протягом багатьох років секцію
історії природознавства Московського
товариства дослідників природи.
У “Вступі” до своєї книги
Е.М. Мірзоян зазначає: “Концепція
Геомериди спирається на широку за-
гальнобіологічну основу. В.М. Бекле-
мішева характеризують масштабність
інтересів і прагнення якомога глибше
проникнути в суть найскладніших біо-
логічних явищ. В.М. Беклемішев — ви-
датний морфолог-теоретик ХХ століт-
тя. Його внесок в розвиток теоретичної
морфології полягає у створенні ціліс-
ної будови порівняльної і еволюційної
анатомії безхребетних тварин. Йому
належать першокласні праці в галузі
екології і біоценології. Оригінальний
внесок було зроблено ним в еволю-
ційну біологію. У своїх теоретичних
побудовах В.М. Беклемішев уміло по-
єднував морфологію, екологію, біоце-
нологію, теорію еволюції і вчення про
біосферу. Він виробив нестандартну
загальнобіологічну платформу, і ця об-
ставина певною мірою сприяла успіхо-
ві його починань в морфології, екології
та медицині”.
Безперечно, концепція Геомери-
ди, створена В.М. Беклемішевим, — це
видатний внесок у становлення та роз-
виток теоретичної біології, який допо-
внює і розвиває ідеї В.І. Вернадського
про біосферу. Концепція Геомериди
як біологічна теорія глобальної еколо-
гії не отримала якогось помітного ві-
дображення в літературі. Про неї, як і
про вчення про біосферу, тривалий час
вважали за краще не згадувати. А по-
між тим слід з повною підставою ствер-
джувати, що доля ноосфери багато в
чому, якщо не визначальною мірою,
залежить від того, чи зуміє цивілізація
керуватися запрограмованими у цій
синтетичній картині світу знаннями
про організацію, життєдіяльність і ево-
люцію живого на нашій планеті. Автор
дослідження, Е.М. Мірзоян, має надію
Science and Science of Science, 2008, №3150
на розуміння читачами його спроби
аналізу і систематизації концепції Гео-
мериди В.М. Беклемішева, ім’я якого
гідне почесного місця в історії науки
серед біологів, що присвятили себе
створенню біосферно-екологічної кар-
тини світу.
Е.М. Мірзоян вважає, що із середи-
ни 50-х років ХХ ст. біологія здійснила
вражаючий поступ на молекулярно-
му рівні організації живого. Наслідки
цього поступу виявилися грандіозни-
ми. Ланцюг першокласних відкриттів,
формування комплексу нових галузей
знання, об’єднаних сьогодні загальним
поняттям “молекулярна біологія”, ре-
конструкція на її основі завдань і мето-
дів багатьох старих, класичних біоло-
гічних дисциплін, зміцнення злуки
біології з фізикою та хімією, — такий
далеко не повний перелік цих наслід-
ків. Однак з плином часу, коли біологія
все глибше проникала в закономірнос-
ті організації і функціонування живої
матерії на молекулярному рівні, на
верхніх „поверхах” біології все гострі-
ше відчувалося невдоволення станом
її теоретичної ділянки. Обговорення
стану теоретичної біології призвело
до невтішнього підсумку: було зробле-
но висновок, що така взагалі відсутня.
Цей висновок видався Е.М. Мірзояну
несправедливим. Згідно його твердого
переконання теоретична біологія —
дуже давній здобуток біології. Ламарк,
Кюв’є, Бер, Шванн, Дарвін, Геккель,
І.П. Павлов, І.І. Мечников, О.М. Сє-
верцов, М.К. Кольцов. Ці імена гово-
рять самі за себе. Однак ними зовсім не
вичерпується список біологів, які вне-
сли свій вклад у становлення і розвиток
теоретичної біології. Почесне місце в
їх ряду, на переконання Е.М. Мірзоя-
на, повинен зайняти і Володимир Ми-
колайович Беклемішев. Вчений ши-
рокого діапазону, він залишив багату
наукову спадщину. Вона охоплює по-
рівняльну анатомію безхребетних, тео-
рію систематики, проблеми медицини
і біоценологію. Цей масив знань В.М.
Беклемішев використовував, щоб зро-
зуміти загальні принципи організації
життя у планетарному масштабі. З цьо-
го приводу проф. Мошковський писав
у 1963 році: “Основним спрямуванням
думки Володимира Миколайовича
було пізнання біосфери і світу організ-
мів, який її охоплює (Геомериди) у їх
будові та єдності, центральним завдан-
ням — розкриття законів впорядкова-
ності структури (тектології, архітекто-
ніки) живого на усіх його рівнях”.
Створення В.М. Беклемішевим
концепції Геомериди — це видатне до-
сягнення теоретичної думки, резуль-
тат широкого природничо-наукового
синтезу. Концепція Геомериди ідейно
зв’язана із вченням В.І. Вернадського,
з його “Біосферою” (1926). Створивши
теорію живої матерії, запровадивши з
1928 р. поняття “біоценоз планети”,
В.І. Вернадський заклав основу гло-
бальної екології на біогео хімічній і біо-
сферній основі. В.М. Беклемішев допо-
внив і розвинув ідеї В.І.Вернадського,
увівши в його вчення біогеоценотичні
та екологічні характеристики. Його
концепція Геомериди — це біологіч-
на теорія глобальної екології. Вперше
він опублікував її у 1922 р., а розробляв
протягом усього свого життя. Однак
В.М.Беклемішев так і не встиг створити
завершений нарис концепції, який би
підсумував все те нове, що йому вдало-
ся внести у неї в наступні десятиріччя,
протягом яких він цілеспрямовано роз-
ширював і поглиблював уявлення про
живий покрив землі, Геомериду.
Загалом інтереси Е.М. Мірзояна
включають історичні аспекти форму-
Наука та наукознавство, 2008, № 3 151
вання екологічного знання, історію
еволюційної і теоретичної біології,
біосферології і еволюцію наукової кар-
тини світу. Все сказане найкращим чи-
ном відображене в рецензованій книзі
Е.М. Мірзояна “К истории глобаль-
ной экологии. Концепция Геомериды
В.Н. Беклемишева”. Не маючи змоги
схарактеризувати всю книгу за роз-
ділами, відзначимо лише деякі назви
розділів, які говорять самі за себе: “За-
гальнобіологічні погляди В.М. Бекле-
мішева”, “Теоретичні питання біоце-
нології”, “Порівняльна і еволюційна
екологія”. У межах кожного розділу
читач познайомиться з оригінальни-
ми, підготовленими на сучасному рівні
історико-наукового знання підрозді-
лами. Безперечно, книга Е.М. Мірзоя-
на є знаковою. Таких немає ні в нашій,
ні в зарубіжній історико-науковій літе-
ратурі. Її задум, насиченість сучасни-
ми історико-науковими матеріалами,
логіка аргументації і дохідлива мова
спрямовані на те, щоб продемонстру-
вати молодим історикам науки рівень
необхідної аналітичної рефлексії та
прищепити смак до пошуку. Книга
Е.М. Мірзояна — вагомий внесок в іс-
торію глобальної екології.
О.Я. Пилипчук,
д-р біол. наук, проф., зав. кафедри
екології та безпеки життєдіяльності
Державного економіко-технологічного
університету транспорту
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-49090 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0374-3896 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T15:41:05Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Пилипчук, О.Я. 2013-09-10T18:06:08Z 2013-09-10T18:06:08Z 2008 Вагомий внесок в історію глобальної екології / О.Я. Пилипчук // Наука та наукознавство. — 2008. — № 3. — С. 148-151. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49090 Рецензія на книгу: Мирзоян Э.Н. К истории глобальной экологии. Концепция Геомериды В.Н. Беклемишева. — М., 2007. — 128 с. uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Наука та наукознавство Рецензії Вагомий внесок в історію глобальної екології Article published earlier |
| spellingShingle | Вагомий внесок в історію глобальної екології Пилипчук, О.Я. Рецензії |
| title | Вагомий внесок в історію глобальної екології |
| title_full | Вагомий внесок в історію глобальної екології |
| title_fullStr | Вагомий внесок в історію глобальної екології |
| title_full_unstemmed | Вагомий внесок в історію глобальної екології |
| title_short | Вагомий внесок в історію глобальної екології |
| title_sort | вагомий внесок в історію глобальної екології |
| topic | Рецензії |
| topic_facet | Рецензії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49090 |
| work_keys_str_mv | AT pilipčukoâ vagomiivnesokvístoríûglobalʹnoíekologíí |