Вернадський Володимир Іванович
Вернадський Володимир Іванович — природознавець і мислитель, засновник геохімії, радіогеології і біогеохімії, творець вчення про біосферу та ноосферу, академік УАН, її президент (1918—1921)....
Saved in:
| Published in: | Наука та наукознавство |
|---|---|
| Date: | 2008 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49095 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Вернадський Володимир Іванович / Ю.В. Павленко // Наука та наукознавство. — 2008. — № 4. — С. 32-34. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859471004531687424 |
|---|---|
| author | Павленко, Ю.В. |
| author_facet | Павленко, Ю.В. |
| citation_txt | Вернадський Володимир Іванович / Ю.В. Павленко // Наука та наукознавство. — 2008. — № 4. — С. 32-34. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Наука та наукознавство |
| description | Вернадський Володимир Іванович — природознавець і мислитель, засновник геохімії, радіогеології і біогеохімії, творець вчення про біосферу та ноосферу, академік УАН, її президент (1918—1921).
|
| first_indexed | 2025-11-24T09:46:48Z |
| format | Article |
| fulltext |
Science and Science of Science, 2008, № 432
Президенти НАН України
Вернадський Володимир Іванович —
природознавець і мислитель, засно-
вник геохімії, радіогеології і біогео-
хімії, творець вчення про біосферу та
ноосферу, академік УАН, її президент
(1918—1921). Він народився 12 березня
1863 р. у Петербурзі в сім’ї професора
політичної економії І.В. Вернадського.
Рід Вернадських походить від литов-
ського шляхтича Верна, який під час
Визвольної війни 1648—1954 рр. пе-
рейшов на бік Б. Хмельницького. Ди-
тинство провів переважно у Харкові,
де його батько тоді працював керую-
чим місцевим відділенням Державного
банку. Після закінчення у 1881 р. гім-
назії вступив на природниче відділен-
ня фізико-математичного факультету
Петерб. ун-ту, де під впливом В.В. До-
кучаєва зайнявся мінералогією і кри-
сталографією. Закінчивши університет
(1885), був залишений при ньому для
підготовки до професорського звання.
Перебуваючи в науковому відрядженні
в Європі, багато подорожує, працює в
музеях та наукових установах Мюнхе-
на, Парижа, Лондона. По поверненні
до Росії працює приват-доцентом, а з
1898 р. професором кафедри мінерало-
гії Московського університету.
У 1911 р. на знак протесту проти
утисків студентів Вернадський зали-
шає університет. У тому ж році здій-
снює подорож до Америки, відвідує в
Парижі Інститут радію. З 1914р. Вер-
надський — директор Геологічного і
мінералогічного музею в Петербурзі.
З його ініціативи у 1915 р. при Росій-
ській академії наук створено Комісію
по вивченню природних продуктив-
них сил Росії, яку він очолив. Наукову,
науково-організаційну і викладацьку
роботу вчений поєднував з громадсько-
політичною діяльністю. Виступав як
земський діяч і активно працював на
користь постраждалих під час голоду
1891—1892 рр. Брав участь в земських
з’їздах у 1904 і 1905 рр. Тривалий час
Ю.В. Павленко
Вернадський Володимир Іванович
В. Вернадський
© Ю.В. Павленко, 2008
ВЕРНАДСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ
Наука та наукознавство, 2008, № 4 33
керував газетою “Русские ведомости”,
відстоюючи академічні свободи та де-
мократичне розв’язання аграрного
та національного питань. Був членом
ЦК партії кадетів з 1905 р. та членом
Державної ради по виборах від АН та
університетів. Лютневу революцію
1917 р. сприйняв з ентузіазмом і зану-
рився в бурхливу організаційну роботу.
У березні 1917 р. його призначено го-
ловою Комісії по наукових установах
та членом Комісії по реформі вищих
навчальних закладів, в червні обрано
головою Сільськогосподарського комі-
тету при Міністерстві землеробства, в
серпні 1917 р. стає товаришем міністра
освіти і входить до складу Тимчасового
уряду. Вже в цей період, усвідомлюючи
нерівномірність розподілу наукового
потенціалу в межах Росії, піднімає пи-
тання про відкриття Української, Гру-
зинської та Сибірської АН.
Більшовицький переворот Вернад-
ський не прийняв і в грудні 1917 р. пе-
реїхав до Полтави, де продовжував свої
природничі дослідження, попри всі не-
гаразди перших буремних місяців 1918 р.
До діяльності Центральної Ради ста-
вився скептично і з обережною симпа-
тією до захоплення влади П.П. Скоро-
падським. 9 травня 1918 р. він приїхав
до Києва і зупинився у М.П. Василен-
ка на вул. Тарасівській. Останній від-
разу залучив Вернадського до роботи з
реорганізації вищої освіти в Україні та
створення УАН. Робота з організації її
стала основною справою Вернадського
під час його перебування в Києві. Він
очолив Комісію для вироблення зако-
нопроекту про заснування Української
академії наук у Києві, яка за період своєї
роботи, з 9 липня по 17 вересня 1918 р.,
підготувала 27 записок щодо створення
українських наукових установ. В остан-
ні дні гетьманату, а саме 13 листопа-
да, Радою Міністрів був затверджений
кошторис академії, а наступного дня
наказом гетьмана створено академію і
призначено її перших дійсних членів,
27 листопада 1918 р. Вернадського на
Спільному зібранні УАН обрано її пер-
шим президентом. Під час зайняття
Києва силами Директорії та його біль-
шовицької окупації в лютому — серпні
1918 р. Вернадський залишався в місті й
разом з М.П. Василенком, А.Ю. Крим-
ським та іншими вченими працював
над розбудовою академії. Прихід сил
Добровольчої армії ускладнив справу,
оскільки денікінці взагалі не визнавали
жодних українських установ. З метою
відстоювати права академії у вересні
1919 р. Вернадський відправляється
до ставки командування Добровольчої
армії, але майже нічого не досягає і за-
лишається в Криму, де в 1920—1921 рр.
перебуває на посаді професора Таврій-
ського університету в Симферополі.
Після остаточної перемоги більшови-
ків у громадянській війні повертається
до Москви, де створює у 1922 р. Радіє-
вий інститут, директором якого був до
1939 р. У 1927 р. організує Біогеохі-
мічну лабораторію АН СРСР, яку очо-
лює до 1939 р. Помер 6 січня 1945 р. у
Москві.
Наукові працi в галузi мiнералогiї,
кристалографiї, iсторiї i фiлософiї
природознавства, а також геохiмiї,
бiогеохiмiї i радiогеологiї, засно-
вником яких вiн є. Розробив вчен-
ня про бiосферу, зокрема ноос-
феру. Дослiджував геохiмічні за-
коно мiрностi будови i складу Зем-
лi, хiмічний склад земної кори
i гiдросфери, мiграцiю хiмічних
елементiв у земнiй корi, розподiл та
роль радiоелементiв у її еволюцiї.
Розробив теорiю про провiдну роль
живих iстот у геохiмічних процесах
Ю.В. Павленко
Science and Science of Science, 2008, № 434
та еволюцiйну теорiю походжен-
ня мiнералiв. Все це відбито в низці
його фундаментальних праць — “Гео-
химия” (1924), “Биогеохимические
очерки. 1922—1932” (1940) та по-
смертних виданнях — “Вибрані тво-
ри” (1954—1960), “Химическое стро-
ение Земли и ее окружения” (1965),
“Размышления натуралиста” в 2 то-
мах (1975—1977), “Живое вещество”
(1978), “Избранные труды по исто-
рии науки” (1981), “Труды по всеоб-
щей истории науки” (1986), “Фило-
софские размышления натуралиста”
(1988) та ін. Окрему цінність станов-
лять його щоденники часів революції
і громадянської війни, в яких, зокре-
ма, жваво відтворюється ситуація, що
склалася в ті роки в Києві (“Дневни-
ки. 1917—1921”.— К., 1994).
Творчість Вернадського вражає
своєю багатогранністю та глибиною.
Він стояв у витоків цілої серії наук,
залишаючись при цьому самобутнім
мислителем філософського складу,
істориком науки, публіцистом. Його
праці, завжди позначені системністю
та міждисциплінарністю, внесли сут-
тєвий вклад у формування сучасної на-
укової картини світу. Для нього вищою
цінністю завжди була людина, яку він
бачив в системі еволюції Всесвіту. За-
сновник наукової школи.
Академік Петербурзької АН (1909),
АН СРСР (1919), почесний член бага-
тьох зарубіжних академій і наукових то-
вариств. Державна премія СРСР (1943).
Його ім’я присвоєно Інституту геохімії й
аналітичної хімії в Москві, Ін-ту загаль-
ної та неорганічної хімії та Національній
бібліотеці України в Києві. АН СРСР
було засновано премію та медаль ім.
В.І. Вернадського, а НАН України —
премію його імені. У Києві встановлено
йому пам’ятник та названо його ім’ям
проспект у районі Святошина.
Василенко Микола Прокопович — істо-
рик права та громадсько-політич ний
діяч, академік УАН (1920), її президент
(1921—1922). Брат К.П. Василенка.
Народився 14 лютого 1866 р. в с. Ес-
мань на Чернігівщині (тепер с. Черво-
не Сумської обл.). Закінчив історико-
філологічний факультет Дерптського
(Тартуського) університету. У 1890
р. захистив кандидатську дисертацію
“Критический обзор литературы по
истории земских соборов”. Переїхав-
ши до Києва, відвідував лекції про-
фесорів університету. З 90-х років був
членом “Старої громади” та багатьох
інших київських науково-культурних
об’єднань, працював у Товаристві
Нестора-літописця, багато друкувався
в “Киевской старине”, Енциклопедич-
ному словнику Брокгауза та Єфрона,
Новому енциклопедичному словнику,
Енциклопедичному словнику Граната,
працював викладачем історії та журна-
лістом, в 1903—1905 рр. був секретарем
Київського губернського статистично-
го комітету. Займаючись переважно іс-
торією Лівобережної України та укра-
їнського права, багато працював в архі-
вах Києва, Харкова, Чернігова та Пол-
тави. Серед його наукових праць варто
відзначити “К истории малорусской
историографии и малорусского обще-
ственного строя” (1894), “Генеральное
следствие Гадячского полка” (1896),
© Ю.В. Павленко, 2008
Ю.В. Павленко
Василенко Микола Прокопович
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-49095 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0374-3896 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-24T09:46:48Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Павленко, Ю.В. 2013-09-10T18:53:38Z 2013-09-10T18:53:38Z 2008 Вернадський Володимир Іванович / Ю.В. Павленко // Наука та наукознавство. — 2008. — № 4. — С. 32-34. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49095 Вернадський Володимир Іванович — природознавець і мислитель, засновник геохімії, радіогеології і біогеохімії, творець вчення про біосферу та ноосферу, академік УАН, її президент (1918—1921). uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Наука та наукознавство Президенти НАН України Вернадський Володимир Іванович Вернадский Владимир Иванович Vernadsky Volodymyr Іvanovych Article published earlier |
| spellingShingle | Вернадський Володимир Іванович Павленко, Ю.В. Президенти НАН України |
| title | Вернадський Володимир Іванович |
| title_alt | Вернадский Владимир Иванович Vernadsky Volodymyr Іvanovych |
| title_full | Вернадський Володимир Іванович |
| title_fullStr | Вернадський Володимир Іванович |
| title_full_unstemmed | Вернадський Володимир Іванович |
| title_short | Вернадський Володимир Іванович |
| title_sort | вернадський володимир іванович |
| topic | Президенти НАН України |
| topic_facet | Президенти НАН України |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49095 |
| work_keys_str_mv | AT pavlenkoûv vernadsʹkiivolodimirívanovič AT pavlenkoûv vernadskiivladimirivanovič AT pavlenkoûv vernadskyvolodymyrívanovych |