Вернадський Володимир Іванович

Вернадський Володимир Іванович

Вернадський Володимир Іванович — природознавець і мислитель, засновник геохімії, радіогеології і біогеохімії, творець вчення про біосферу та ноосферу, академік УАН, її президент (1918—1921)....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2008
1. Verfasser: Павленко, Ю.В.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2008
Schriftenreihe:Наука та наукознавство
Schlagworte:
Президенти НАН України
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49095
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Вернадський Володимир Іванович / Ю.В. Павленко // Наука та наукознавство. — 2008. — № 4. — С. 32-34. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-49095
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-490952025-02-23T18:24:03Z Вернадський Володимир Іванович Вернадский Владимир Иванович Vernadsky Volodymyr Іvanovych Павленко, Ю.В. Президенти НАН України Вернадський Володимир Іванович — природознавець і мислитель, засновник геохімії, радіогеології і біогеохімії, творець вчення про біосферу та ноосферу, академік УАН, її президент (1918—1921). 2008 Article Вернадський Володимир Іванович / Ю.В. Павленко // Наука та наукознавство. — 2008. — № 4. — С. 32-34. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49095 uk Наука та наукознавство application/pdf Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Президенти НАН України
Президенти НАН України
spellingShingle Президенти НАН України
Президенти НАН України
Павленко, Ю.В.
Вернадський Володимир Іванович
Наука та наукознавство
description Вернадський Володимир Іванович — природознавець і мислитель, засновник геохімії, радіогеології і біогеохімії, творець вчення про біосферу та ноосферу, академік УАН, її президент (1918—1921).
format Article
author Павленко, Ю.В.
author_facet Павленко, Ю.В.
author_sort Павленко, Ю.В.
title Вернадський Володимир Іванович
title_short Вернадський Володимир Іванович
title_full Вернадський Володимир Іванович
title_fullStr Вернадський Володимир Іванович
title_full_unstemmed Вернадський Володимир Іванович
title_sort вернадський володимир іванович
publisher Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate 2008
topic_facet Президенти НАН України
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49095
citation_txt Вернадський Володимир Іванович / Ю.В. Павленко // Наука та наукознавство. — 2008. — № 4. — С. 32-34. — укр.
series Наука та наукознавство
work_keys_str_mv AT pavlenkoûv vernadsʹkijvolodimirívanovič
AT pavlenkoûv vernadskijvladimirivanovič
AT pavlenkoûv vernadskyvolodymyrívanovych
first_indexed 2025-11-24T09:46:48Z
last_indexed 2025-11-24T09:46:48Z
_version_ 1849664584834613248
fulltext Science and Science of Science, 2008, № 432 Президенти НАН України Вернадський Володимир Іванович — природознавець і мислитель, засно- вник геохімії, радіогеології і біогео- хімії, творець вчення про біосферу та ноосферу, академік УАН, її президент (1918—1921). Він народився 12 березня 1863 р. у Петербурзі в сім’ї професора політичної економії І.В. Вернадського. Рід Вернадських походить від литов- ського шляхтича Верна, який під час Визвольної війни 1648—1954 рр. пе- рейшов на бік Б. Хмельницького. Ди- тинство провів переважно у Харкові, де його батько тоді працював керую- чим місцевим відділенням Державного банку. Після закінчення у 1881 р. гім- назії вступив на природниче відділен- ня фізико-математичного факультету Петерб. ун-ту, де під впливом В.В. До- кучаєва зайнявся мінералогією і кри- сталографією. Закінчивши університет (1885), був залишений при ньому для підготовки до професорського звання. Перебуваючи в науковому відрядженні в Європі, багато подорожує, працює в музеях та наукових установах Мюнхе- на, Парижа, Лондона. По поверненні до Росії працює приват-доцентом, а з 1898 р. професором кафедри мінерало- гії Московського університету. У 1911 р. на знак протесту проти утисків студентів Вернадський зали- шає університет. У тому ж році здій- снює подорож до Америки, відвідує в Парижі Інститут радію. З 1914р. Вер- надський — директор Геологічного і мінералогічного музею в Петербурзі. З його ініціативи у 1915 р. при Росій- ській академії наук створено Комісію по вивченню природних продуктив- них сил Росії, яку він очолив. Наукову, науково-організаційну і викладацьку роботу вчений поєднував з громадсько- політичною діяльністю. Виступав як земський діяч і активно працював на користь постраждалих під час голоду 1891—1892 рр. Брав участь в земських з’їздах у 1904 і 1905 рр. Тривалий час Ю.В. Павленко Вернадський Володимир Іванович В. Вернадський © Ю.В. Павленко, 2008 ВЕРНАДСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ Наука та наукознавство, 2008, № 4 33 керував газетою “Русские ведомости”, відстоюючи академічні свободи та де- мократичне розв’язання аграрного та національного питань. Був членом ЦК партії кадетів з 1905 р. та членом Державної ради по виборах від АН та університетів. Лютневу революцію 1917 р. сприйняв з ентузіазмом і зану- рився в бурхливу організаційну роботу. У березні 1917 р. його призначено го- ловою Комісії по наукових установах та членом Комісії по реформі вищих навчальних закладів, в червні обрано головою Сільськогосподарського комі- тету при Міністерстві землеробства, в серпні 1917 р. стає товаришем міністра освіти і входить до складу Тимчасового уряду. Вже в цей період, усвідомлюючи нерівномірність розподілу наукового потенціалу в межах Росії, піднімає пи- тання про відкриття Української, Гру- зинської та Сибірської АН. Більшовицький переворот Вернад- ський не прийняв і в грудні 1917 р. пе- реїхав до Полтави, де продовжував свої природничі дослідження, попри всі не- гаразди перших буремних місяців 1918 р. До діяльності Центральної Ради ста- вився скептично і з обережною симпа- тією до захоплення влади П.П. Скоро- падським. 9 травня 1918 р. він приїхав до Києва і зупинився у М.П. Василен- ка на вул. Тарасівській. Останній від- разу залучив Вернадського до роботи з реорганізації вищої освіти в Україні та створення УАН. Робота з організації її стала основною справою Вернадського під час його перебування в Києві. Він очолив Комісію для вироблення зако- нопроекту про заснування Української академії наук у Києві, яка за період своєї роботи, з 9 липня по 17 вересня 1918 р., підготувала 27 записок щодо створення українських наукових установ. В остан- ні дні гетьманату, а саме 13 листопа- да, Радою Міністрів був затверджений кошторис академії, а наступного дня наказом гетьмана створено академію і призначено її перших дійсних членів, 27 листопада 1918 р. Вернадського на Спільному зібранні УАН обрано її пер- шим президентом. Під час зайняття Києва силами Директорії та його біль- шовицької окупації в лютому — серпні 1918 р. Вернадський залишався в місті й разом з М.П. Василенком, А.Ю. Крим- ським та іншими вченими працював над розбудовою академії. Прихід сил Добровольчої армії ускладнив справу, оскільки денікінці взагалі не визнавали жодних українських установ. З метою відстоювати права академії у вересні 1919 р. Вернадський відправляється до ставки командування Добровольчої армії, але майже нічого не досягає і за- лишається в Криму, де в 1920—1921 рр. перебуває на посаді професора Таврій- ського університету в Симферополі. Після остаточної перемоги більшови- ків у громадянській війні повертається до Москви, де створює у 1922 р. Радіє- вий інститут, директором якого був до 1939 р. У 1927 р. організує Біогеохі- мічну лабораторію АН СРСР, яку очо- лює до 1939 р. Помер 6 січня 1945 р. у Москві. Наукові працi в галузi мiнералогiї, кристалографiї, iсторiї i фiлософiї природознавства, а також геохiмiї, бiогеохiмiї i радiогеологiї, засно- вником яких вiн є. Розробив вчен- ня про бiосферу, зокрема ноос- феру. Дослiджував геохiмічні за- коно мiрностi будови i складу Зем- лi, хiмічний склад земної кори i гiдросфери, мiграцiю хiмічних елементiв у земнiй корi, розподiл та роль радiоелементiв у її еволюцiї. Розробив теорiю про провiдну роль живих iстот у геохiмічних процесах Ю.В. Павленко Science and Science of Science, 2008, № 434 та еволюцiйну теорiю походжен- ня мiнералiв. Все це відбито в низці його фундаментальних праць — “Гео- химия” (1924), “Биогеохимические очерки. 1922—1932” (1940) та по- смертних виданнях — “Вибрані тво- ри” (1954—1960), “Химическое стро- ение Земли и ее окружения” (1965), “Размышления натуралиста” в 2 то- мах (1975—1977), “Живое вещество” (1978), “Избранные труды по исто- рии науки” (1981), “Труды по всеоб- щей истории науки” (1986), “Фило- софские размышления натуралиста” (1988) та ін. Окрему цінність станов- лять його щоденники часів революції і громадянської війни, в яких, зокре- ма, жваво відтворюється ситуація, що склалася в ті роки в Києві (“Дневни- ки. 1917—1921”.— К., 1994). Творчість Вернадського вражає своєю багатогранністю та глибиною. Він стояв у витоків цілої серії наук, залишаючись при цьому самобутнім мислителем філософського складу, істориком науки, публіцистом. Його праці, завжди позначені системністю та міждисциплінарністю, внесли сут- тєвий вклад у формування сучасної на- укової картини світу. Для нього вищою цінністю завжди була людина, яку він бачив в системі еволюції Всесвіту. За- сновник наукової школи. Академік Петербурзької АН (1909), АН СРСР (1919), почесний член бага- тьох зарубіжних академій і наукових то- вариств. Державна премія СРСР (1943). Його ім’я присвоєно Інституту геохімії й аналітичної хімії в Москві, Ін-ту загаль- ної та неорганічної хімії та Національній бібліотеці України в Києві. АН СРСР було засновано премію та медаль ім. В.І. Вернадського, а НАН України — премію його імені. У Києві встановлено йому пам’ятник та названо його ім’ям проспект у районі Святошина. Василенко Микола Прокопович — істо- рик права та громадсько-політич ний діяч, академік УАН (1920), її президент (1921—1922). Брат К.П. Василенка. Народився 14 лютого 1866 р. в с. Ес- мань на Чернігівщині (тепер с. Черво- не Сумської обл.). Закінчив історико- філологічний факультет Дерптського (Тартуського) університету. У 1890 р. захистив кандидатську дисертацію “Критический обзор литературы по истории земских соборов”. Переїхав- ши до Києва, відвідував лекції про- фесорів університету. З 90-х років був членом “Старої громади” та багатьох інших київських науково-культурних об’єднань, працював у Товаристві Нестора-літописця, багато друкувався в “Киевской старине”, Енциклопедич- ному словнику Брокгауза та Єфрона, Новому енциклопедичному словнику, Енциклопедичному словнику Граната, працював викладачем історії та журна- лістом, в 1903—1905 рр. був секретарем Київського губернського статистично- го комітету. Займаючись переважно іс- торією Лівобережної України та укра- їнського права, багато працював в архі- вах Києва, Харкова, Чернігова та Пол- тави. Серед його наукових праць варто відзначити “К истории малорусской историографии и малорусского обще- ственного строя” (1894), “Генеральное следствие Гадячского полка” (1896), © Ю.В. Павленко, 2008 Ю.В. Павленко Василенко Микола Прокопович

Ähnliche Einträge