Василенко Микола Прокопович
Василенко Микола Прокопович — історик права та громадсько-політичний діяч, академік УАН (1920), її президент (1921—1922).
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Наука та наукознавство |
|---|---|
| Дата: | 2008 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49096 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Василенко Микола Прокопович / Ю.В. Павленко // Наука та наукознавство. — 2008. — № 4. — С. 34-37. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859615965449289728 |
|---|---|
| author | Павленко, Ю.В. |
| author_facet | Павленко, Ю.В. |
| citation_txt | Василенко Микола Прокопович / Ю.В. Павленко // Наука та наукознавство. — 2008. — № 4. — С. 34-37. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Наука та наукознавство |
| description | Василенко Микола Прокопович — історик права та громадсько-політичний діяч, академік УАН (1920), її президент (1921—1922).
|
| first_indexed | 2025-11-28T19:11:26Z |
| format | Article |
| fulltext |
Ю.В. Павленко
Science and Science of Science, 2008, № 434
та еволюцiйну теорiю походжен-
ня мiнералiв. Все це відбито в низці
його фундаментальних праць — “Гео-
химия” (1924), “Биогеохимические
очерки. 1922—1932” (1940) та по-
смертних виданнях — “Вибрані тво-
ри” (1954—1960), “Химическое стро-
ение Земли и ее окружения” (1965),
“Размышления натуралиста” в 2 то-
мах (1975—1977), “Живое вещество”
(1978), “Избранные труды по исто-
рии науки” (1981), “Труды по всеоб-
щей истории науки” (1986), “Фило-
софские размышления натуралиста”
(1988) та ін. Окрему цінність станов-
лять його щоденники часів революції
і громадянської війни, в яких, зокре-
ма, жваво відтворюється ситуація, що
склалася в ті роки в Києві (“Дневни-
ки. 1917—1921”.— К., 1994).
Творчість Вернадського вражає
своєю багатогранністю та глибиною.
Він стояв у витоків цілої серії наук,
залишаючись при цьому самобутнім
мислителем філософського складу,
істориком науки, публіцистом. Його
праці, завжди позначені системністю
та міждисциплінарністю, внесли сут-
тєвий вклад у формування сучасної на-
укової картини світу. Для нього вищою
цінністю завжди була людина, яку він
бачив в системі еволюції Всесвіту. За-
сновник наукової школи.
Академік Петербурзької АН (1909),
АН СРСР (1919), почесний член бага-
тьох зарубіжних академій і наукових то-
вариств. Державна премія СРСР (1943).
Його ім’я присвоєно Інституту геохімії й
аналітичної хімії в Москві, Ін-ту загаль-
ної та неорганічної хімії та Національній
бібліотеці України в Києві. АН СРСР
було засновано премію та медаль ім.
В.І. Вернадського, а НАН України —
премію його імені. У Києві встановлено
йому пам’ятник та названо його ім’ям
проспект у районі Святошина.
Василенко Микола Прокопович — істо-
рик права та громадсько-політич ний
діяч, академік УАН (1920), її президент
(1921—1922). Брат К.П. Василенка.
Народився 14 лютого 1866 р. в с. Ес-
мань на Чернігівщині (тепер с. Черво-
не Сумської обл.). Закінчив історико-
філологічний факультет Дерптського
(Тартуського) університету. У 1890
р. захистив кандидатську дисертацію
“Критический обзор литературы по
истории земских соборов”. Переїхав-
ши до Києва, відвідував лекції про-
фесорів університету. З 90-х років був
членом “Старої громади” та багатьох
інших київських науково-культурних
об’єднань, працював у Товаристві
Нестора-літописця, багато друкувався
в “Киевской старине”, Енциклопедич-
ному словнику Брокгауза та Єфрона,
Новому енциклопедичному словнику,
Енциклопедичному словнику Граната,
працював викладачем історії та журна-
лістом, в 1903—1905 рр. був секретарем
Київського губернського статистично-
го комітету. Займаючись переважно іс-
торією Лівобережної України та укра-
їнського права, багато працював в архі-
вах Києва, Харкова, Чернігова та Пол-
тави. Серед його наукових праць варто
відзначити “К истории малорусской
историографии и малорусского обще-
ственного строя” (1894), “Генеральное
следствие Гадячского полка” (1896),
© Ю.В. Павленко, 2008
Ю.В. Павленко
Василенко Микола Прокопович
ВАСИЛЕНКО МИКОЛА ПРОКОПОВИЧ
Наука та наукознавство, 2008, № 4 35
“Первые шаги по введению положе-
ния 19 февраля 1861 г. в Черниговской
губернии” (1901), “О.М. Бодянский и
его заслуги для изучения Малороссии”
(1903), три томи “Материалов для изу-
чения экономического, юридического
и общественного строя Старой Мало-
россии” (1901, 1902, 1909). Ці праці за-
безпечили йому високий фаховий ав-
торитет у колах істориків та правників.
Прийнявши з ентузіазмом револю-
цію 1905—1907 рр., разом з В.П. На-
уменком та І.В. Лучицьким редагував
ліберальну газету “Киевские откли-
ки”. Відверто опозиційна громадсько-
політична діяльність Василенка мала
своїм наслідком його арешт та річне
ув’язнення в “Крестах” (Петербург,
1908). Після відбуття покарання він
повертається до Києва, стає активним
членом щойно заснованих Українсько-
го наукового товариства та Товариства
українських поступовців. У 1909 р.
обирається приват-доцентом Київ-
ського університету, але з політичних
мотивів до викладання допущений не
був. У 1910 р. вступає до Партії кон-
ституційних демократів (кадетів) і не-
забаром входить до складу її Централь-
ного комітету, фактично керуючи його
роботою в Києві. У передреволюційні
роки продовжує активно працювати як
науковець, видає грунтовні “Очерки
по истории Западной Руси и Украины”
(1916). Після Лютневої революції в бе-
резні 1917 р. увійшов до Центральної
Ради як представник просвітніх орга-
нізацій Києва, але його кадетські пе-
реконання були не до вподоби пред-
ставникам лівих українських партій,
в основному соціал-демократам та
соціалістам-революціонерам. Між
тим з Тимчасовим урядом у нього був
близький контакт і наприкінці того ж
місяця він був призначений куратором
Київської шкільної округи, а в серпні
1917 р. — товаришем (заступником)
міністра освіти Тимчасового уряду.
Посаду ж куратора, яку він залишив,
зайняв його однодумець В.П. Наумен-
ко. Обидва вони, професійні педагоги
з великим досвідом практичної робо-
ти, реалістично оцінювали стан справ
в освітянській сфері й дотримували-
ся курсу поступового, безболісного,
еволюційного переходу до викладан-
ня українською мовою в гімназіях та
реальних училищах. Але це не задо-
вольняло радикальних національно-
соціалістичних діячів у Центральній
Раді та Генеральному секретаріаті, що
вело до численних непорозумінь та за-
гострення особистих взаємин.
Після падіння Тимчасового уря-
ду Василенко повертається до Киє-
ва, обирається професором відразу
кількох вищих навчальних закладів,
веде напружену викладацьку і науко-
ву роботу, в січні 1917 р. входить до
М. Василенко
Ю.В. Павленко
Science and Science of Science, 2008, № 436
складу Колегії українського генераль-
ного суду. Остаточно зневірившись у
державотворчих можливостях Цен-
тральної Ради, щиро підтримав здій-
снений у квітні П.П. Скоропадським
переворот і в перші дні його влади як
авторитетна в українських ліберально-
демократичних колах людина займав-
ся формуванням уряду. В останньо-
му він зайняв посаду міністра освіти і
мистецтва України (квітень — жовтень
1918 р.). Спроба Василенка залучити
до співпраці соціалістів-федералістів
закінчилася невдачею. Лише С.О. Єф-
ремов та Л.М. Старицька-Черняхівська
підтримали його пропозицію, але біль-
шість на чолі з А.В. Ніковським вирі-
шила зберігати соціалістичну орієнта-
цію і встала до гетьманату в опозицію.
Винятком став Д.І. Дорошенко, який
за пропозицією Василенка прийняв у
гетьманському уряді портфель міністра
закордонних справ. На міністерській
посаді Василенко розгорнув широку ді-
яльність з друкування українських під-
ручників та активно сприяв створенню
багатьох навчальних та просвітньо-
культурних закладів, зокрема двох
українських університетів — у Києві
та Кам’янці-Подільському, відкритих
відповідно 6 та 22 жовтня 1918 р. Ви-
значною була його роль у справі ство-
рення Української академії наук, до
чого він вже на початку травня 1918 р.
залучив В.І. Вернадського, а також
А.Ю. Кримського. Засновано акаде-
мію 14 листопада 1918 р., за місяць до
падіння гетьманату.
Зважаючи на обстави грома-
дянської війни, Василенко зміг по-
вернутися до Києва лише в травні
1920 р. У липні того ж року його об-
рано академіком УАН та головою її
Соціально-економічного відділу, а в
липні 1921 р. на Спільному зібранні
УАН — президентом академії. На по-
чатку 20-х років більшовики розпоча-
ли в Україні заходи з дискредитації і
знищення своїх політичних опонентів
попередніх років. Так, в липні 1923 р.
серед заарештованих по звинувачен-
ню в організації вигаданого владою
“Київського обласного центру дії”
опинився і Василенко. На судовому
процесі, який проходив у березні —
квітні 1924 р., Василенка разом з його
братом Костянтином, П.П. Смирно-
вим, П.С. Тартаковським та інши-
ми було визнано винним і засуджено
до 10 років позбавлення волі. Але з
огляду на широкі протести світової
громадськості, зокрема звернення
прем’єр-міністра Франції Р. Пуанка-
ре, його було звільнено вже напри-
кінці 1924 р. Відновлений у грома-
дянських правах та на посаді голо-
ви Соціально-економічного відділу
ВУАН, Василенко зосереджується на
науковій роботі. Він очолює Комі-
сію по вивченню західно-руського та
українського права і редагує її “Праці”
та “Записки соціально-економічного
вудділу ВУАН”. Впродовж 20-х років,
крім численних статей, окремими ви-
даннями виходять його праці “Павло
Полуботок” (1925), “Як скасовано
Литовський статут” (1926), “О.М. Ла-
заревський” (1927), “Територія Укра-
їни у 17 в.” (1927), “Правне положен-
ня Чернігівщини за польської доби”
(1928), “Матеріали до історії україн-
ського права” (1929) та ін.
З 1929 р. його було позбавлено
можливості проводити науково-орга-
нізаційну роботу, а фактично і взагалі за-
йматися науковою творчістю. Пов’язано
це було як з принциповими змінами у
внутрішній політиці країни в цілому, так
і безпосередньо із сфабрикованою кар-
ними органами справою “Спілки визво-
Наука та наукознавство, 2008, № 4 37
лення України”, яку нібито очолював
заарештований у 1929 р. С.О. Єфремов.
Василенко намагався підняти керівни-
цтво ВУАН на захист безпідставно зви-
нувачених її співробітників, але пози-
тивних наслідків його зусилля не дали.
З 1930 р., як і М.С. Грушевський та
багато інших відомих украхнських вче-
них, Василенко стає об’єктом нападок
і звинувачень ідеологічно-політичного
плану. Його діяльність визнаєть-
ся в комуністичній пресі буржуазно-
націоналістичною і шкідливою для тру-
дового народу. В атмосфері цькування
Василенко помер 3 жовтня 1935 р. у Ки-
єві, був похований на Лук’янівському
цвинтарі. Президією НАН України за-
сновано премію його імені.
Левицький Орест Іванович — фахі-
вець в галузі звичаєвого права, історик,
архівіст, археограф, письменник, ака-
демік УАН (1918), її третій президент
(1922). Народився 25 грудня 1848 р. у
с.Маячки (тепер Полтавської облас-
ті). Закінчив історико-філологічний
факультет Київського університету
(1874), де як вчений формувався під
вирішальним впливом В.Б. Антоно-
вича. По закінченні університету пра-
цював викладачем латинської і ро-
сійської мов у 4-й Київській гімназії
(1874 — 1906) та географії у Київській
музичній школі (1876 — 1877), секре-
тарем Комісії для розбору давніх актів
(1874 — 1921) [Київської археографіч-
ної комісії] та помічником завідувача
Центрального архіву давніх актів при
Київському університеті (1879 — 1887)
за сумісництвом.
О.І. Левицький користувався ве-
ликим авторитетом серед української
інтелігенції як член “Старої громади”.
Він був членом кількох наукових то-
вариств — Південно-західного відділу
Російського географічного товариства
(1875), Історичного товариства Нестора-
літописця (1878), одним із фундато-
рів і заступником голови Українського
наукового товариства у Києві (1907),
Київського юридичного товариства
(по відділу звичаєвого права) (1878), по-
чесним членом Полтавської губернської
архівної комісії (1906) та церковно-
археологічного комітету (1906), дійсним
членом Львівського наукового това-
риства ім. Т.Шевченка (1911) та ін.
О.Г.Луговський
Левицький Орест Іванович
О. Левицький
© О.Г. Луговський, 2008
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-49096 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0374-3896 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-28T19:11:26Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Павленко, Ю.В. 2013-09-10T18:55:27Z 2013-09-10T18:55:27Z 2008 Василенко Микола Прокопович / Ю.В. Павленко // Наука та наукознавство. — 2008. — № 4. — С. 34-37. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49096 Василенко Микола Прокопович — історик права та громадсько-політичний діяч, академік УАН (1920), її президент (1921—1922). uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Наука та наукознавство Президенти НАН України Василенко Микола Прокопович Василенко Николай Прокофьевич Vasilenko Мykola Prokopovych Article published earlier |
| spellingShingle | Василенко Микола Прокопович Павленко, Ю.В. Президенти НАН України |
| title | Василенко Микола Прокопович |
| title_alt | Василенко Николай Прокофьевич Vasilenko Мykola Prokopovych |
| title_full | Василенко Микола Прокопович |
| title_fullStr | Василенко Микола Прокопович |
| title_full_unstemmed | Василенко Микола Прокопович |
| title_short | Василенко Микола Прокопович |
| title_sort | василенко микола прокопович |
| topic | Президенти НАН України |
| topic_facet | Президенти НАН України |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49096 |
| work_keys_str_mv | AT pavlenkoûv vasilenkomikolaprokopovič AT pavlenkoûv vasilenkonikolaiprokofʹevič AT pavlenkoûv vasilenkomykolaprokopovych |