Левицький Орест Іванович

Левицький Орест Іванович — фахівець в галузі звичаєвого права, історик, архівіст, археограф, письменник, академік УАН (1918), її третій президент (1922).

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
1. Verfasser:	Луговський, О.Г.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2008
Schriftenreihe:	Наука та наукознавство
Schlagworte:	Президенти НАН України
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49097
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Левицький Орест Іванович / О.Г. Луговський // Наука та наукознавство. — 2008. — № 4. — С. 37-41. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-49097
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-490972025-02-09T14:52:13Z Левицький Орест Іванович Левицкий Орест Иванович Levitsky Оrest Іvanovich Луговський, О.Г. Президенти НАН України Левицький Орест Іванович — фахівець в галузі звичаєвого права, історик, архівіст, археограф, письменник, академік УАН (1918), її третій президент (1922). 2008 Article Левицький Орест Іванович / О.Г. Луговський // Наука та наукознавство. — 2008. — № 4. — С. 37-41. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49097 uk Наука та наукознавство application/pdf Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Президенти НАН України Президенти НАН України
spellingShingle	Президенти НАН України Президенти НАН України Луговський, О.Г. Левицький Орест Іванович Наука та наукознавство
description	Левицький Орест Іванович — фахівець в галузі звичаєвого права, історик, архівіст, археограф, письменник, академік УАН (1918), її третій президент (1922).
format	Article
author	Луговський, О.Г.
author_facet	Луговський, О.Г.
author_sort	Луговський, О.Г.
title	Левицький Орест Іванович
title_short	Левицький Орест Іванович
title_full	Левицький Орест Іванович
title_fullStr	Левицький Орест Іванович
title_full_unstemmed	Левицький Орест Іванович
title_sort	левицький орест іванович
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Президенти НАН України
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49097
citation_txt	Левицький Орест Іванович / О.Г. Луговський // Наука та наукознавство. — 2008. — № 4. — С. 37-41. — укр.
series	Наука та наукознавство
work_keys_str_mv	AT lugovsʹkijog levicʹkijorestívanovič AT lugovsʹkijog levickijorestivanovič AT lugovsʹkijog levitskyorestívanovich
first_indexed	2025-11-27T02:02:10Z
last_indexed	2025-11-27T02:02:10Z
_version_	1849907147120312320
fulltext	Наука та наукознавство, 2008, № 4 37 лення України”, яку нібито очолював заарештований у 1929 р. С.О. Єфремов. Василенко намагався підняти керівни- цтво ВУАН на захист безпідставно зви- нувачених її співробітників, але пози- тивних наслідків його зусилля не дали. З 1930 р., як і М.С. Грушевський та багато інших відомих украхнських вче- них, Василенко стає об’єктом нападок і звинувачень ідеологічно-політичного плану. Його діяльність визнаєть- ся в комуністичній пресі буржуазно- націоналістичною і шкідливою для тру- дового народу. В атмосфері цькування Василенко помер 3 жовтня 1935 р. у Ки- єві, був похований на Лук’янівському цвинтарі. Президією НАН України за- сновано премію його імені. Левицький Орест Іванович — фахі- вець в галузі звичаєвого права, історик, архівіст, археограф, письменник, ака- демік УАН (1918), її третій президент (1922). Народився 25 грудня 1848 р. у с.Маячки (тепер Полтавської облас- ті). Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету (1874), де як вчений формувався під вирішальним впливом В.Б. Антоно- вича. По закінченні університету пра- цював викладачем латинської і ро- сійської мов у 4-й Київській гімназії (1874 — 1906) та географії у Київській музичній школі (1876 — 1877), секре- тарем Комісії для розбору давніх актів (1874 — 1921) [Київської археографіч- ної комісії] та помічником завідувача Центрального архіву давніх актів при Київському університеті (1879 — 1887) за сумісництвом. О.І. Левицький користувався ве- ликим авторитетом серед української інтелігенції як член “Старої громади”. Він був членом кількох наукових то- вариств — Південно-західного відділу Російського географічного товариства (1875), Історичного товариства Нестора- літописця (1878), одним із фундато- рів і заступником голови Українського наукового товариства у Києві (1907), Київського юридичного товариства (по відділу звичаєвого права) (1878), по- чесним членом Полтавської губернської архівної комісії (1906) та церковно- археологічного комітету (1906), дійсним членом Львівського наукового това- риства ім. Т.Шевченка (1911) та ін. О.Г.Луговський Левицький Орест Іванович О. Левицький © О.Г. Луговський, 2008 О.Г. Луговський Science and Science of Science, 2008, № 438 Як секретар Комісії для розбору давніх актів він редагував її праці, за- ймався видавничими справами, вів ді- ловодство, укладав угоди з друкарями, правив коректуру, писав звіти, складав кошторис, чинив розрахунки з автора- ми і переписувачами документів. Одночасно він брав участь в робо- ті різних періодичних видань, пуб- лікуючи невеликі статті та замітки в часописах “Зоря”, “Полтавские гу- бернские ведомости”, “Киевский те- леграф”, “Новое время”, “Русская старина”, “Рада”, “Світло” та ін. Він був постійним автором “Киевской старины”, співредактором (разом з М.С.Грушевським) журналу “Украї- на”, читаючи і виправляючи статті. О.І.Левицький був одним з най- кращих знавців архівних документів Центрального архіву давніх актів при Київському університеті та інших дже- рел з історії України. До нього за по- радами у пошуку тих чи інших доку- ментів звертались М.С.Грушевський, А.Ю.Кримський, О.М.Лазаревський, М.Аркас, В.Модзалевський. О.І.Левицький брав активну участь у роботі Історичного товариства Нестора-літописця як дійсний член (з 1878), член ради товариства (з 1885), заступник голови (з 1902), входив до складу Комісії з видавничих справ. За завданням комісії їздив збирати і ви- вчати письмові пам’ятки на Волинь, Полтавщину, Холмщину (1890, 1892, 1893, 1898). У 1886 р. провів історико- археологічні дослідження Мстислав- ського собору у Володимирі- Волин- ському. Це викликало інтерес мешкан- ців міста до старовини і сприяло ство- ренню Православного братства імені великого князя Володимира, членом якого він став. Влітку 1900 р. за дору- ченням Московського археологічного товариства разом з О.М.Лазаревським і В.Г Ляскоронським вивчав пам’ятки старовини Полтавської губернії. Огля- нувши ряд монастирів і церков Пол- тавщини, дбав про їх дослідження і збе- реження для нащадків. Завдяки його зусиллям були збережені древні вали в м. Білгородці, які почав досліджувати за дорученням Петербурзької археоло- гічної комісії археолог В.Хвойка. З перших днів заснування Україн- ського наукового товариства в Києві О.І.Левицький брав активну участь в його роботі: був членом ради, заступ- ником голови, постійно бував на засі- даннях, читав доповіді. Вчений був відомий громадськос- ті як чудовий лектор, який досконало знав історію України. Його неоднора- зово запрошували на читання лекцій народним вчителям на педагогічних курсах у Києві, Полтаві, Харкові (1909, 1910, 1912, 1917); 1 — 15 липня 1910 р. він читав лекції на загальноосвітніх курсах вчителів Полтавщини. Брав участь у підготовці та реда- гуванні перекладу Євангелія україн- ською мовою, яке було видано в Росії Московською синодальною друкар- нею (1905 — 1912). О.І.Левицький був прекрасним знавцем історії Києва. Він проводив наукові екскурсії для гостей під час святкування 900-річчя християнства і відкриття пам’ятника Богдану Хмель- ницькому (1888) з делегатами Архео- логічного з’їзду (1899), гімназистами, майбутніми вчителями не лише з Укра- їни, а й з Петербургу. Національно-визвольні змагання 1917 — 1920 рр. в Україні відкрили нову сторінку в науковій і громадській діяльності вченого. У червні 1918 р. він був членом очолюваної О.Шульгіним політичної комісії при Народному мі- ЛЕВИЦЬКИЙ ОРЕСТ ІВАНОВИЧ Наука та наукознавство, 2008, № 4 39 ністерстві закордонних справ УНР, яка готувала мирний договір з радян- ською Росією. У 1918 р. О.І.Левицький увійшов до складу перших 12 академі- ків Української академії наук. У грудні 1919 р. — березні 1922 р. — заступник голови-президента УАН, з березня 1922 р. — президент. З 27 листопада 1918 р. — секретар, з травня 1920 р. — голова Соціально- економічного від- ділу УАН. У Соціально-економічному відділі очолював Комісію для виучу- вання звичаєвого права (1919 — 1922), Правничо-термінологічну комісію (1919), був членом Комісії для виучу- вання західноруського та українського права, головою Правничого товари- ства при УАН (1921—1922). О.І.Левицький проводив вели- ку роботу з організації Всенародної бібліотеки України, подарувавши їй свою книгозбірню (1921); розгорнув діяльність по збереженню пам’яток старовини, мистецтва, книжкових фондів бібліотек Києва й України. Був ініціатором створення і членом Комітету охорони пам’яток історії та мистецтва (1918—1922). Водночас він активно працював в Археографіч- ній комісії при Першому історично- філологічному відділі, що заснувала наукову серію “Джерела з історії Укра- їни”, готуючи до друку “Учительне Євангеліє 1670 р.”, нове переробле- не дослідження про шлюбне право в Україні ХVІ — ХVII ст., нове наукове видання українською мовою “Літо- пису Самовидця” з додатками, при- мітками, науковими коментарями. Знання української народної мови, давньої побутової і правничої термі- нології як наслідок вивчення давніх актів і правових документів дозволило йому налагодити роботу Правничо- термінологічної комісії, Комісії для виучування звичаєвого права та Това- риства правників. Співробітники Правничо-термі но- ло гічної комісії збирали термінологію для юридичного словника за давніми актами та практикою різних судових установ. Співробітники Комісії для виучування звичаєвого права студію- вали українське звичаєве право, до- сліджуючи джерела, вивчали родинно- правові звичаєві стосунки, сімейний лад, будову майнових стосунків, спіль- ну власність в рамках двору, спадку- вання та інші питання. Співробітники Товариства правників виступали з до- повідями на різні юридичні теми: ви- вчали Литовський статут 1588 р., геть- манські договори. Були встановлені тексти договорів Б.Хмельницького, Д.Многогрішного, І.Са мой ло ви- ча, І. Ма зепи, І.Скоропадського та Д.Апос тола. О.І.Левицький помер 9 травня 1922 р. на ст. Драбів (нині Черкаської області), похований в сусідньому селі Митлашівка. (Довгий час вважалося, що він помер в Києві). Наукова спадщина вченого багата і різноманітна. Він автор понад 300 нау- кових праць, статей, збірок документів, рецензій, оповідань. Наукову діяльність О.І.Левицький почав ще в студентські роки. За дипломне дослідження “Очерк внутренней истории Малороссии во второй половине ХVII в.” (1875) отри- мав ступінь магістра. З його ім’ям пов’зані випус- ки серійного видання “Архив Юго- Западной России”, зокрема публікація Луцьких актових книг і збірки доку- ментів з історії церковно-релігійних відносин. О.І.Левицький вперше під- готував і видав “Літопис Самовид- ця”, отримавши схвальні відгуки пер- шовідкривача літопису П.Куліша та О.Г. Луговський Science and Science of Science, 2008, № 440 М.Костомарова, акад. Д.І.Багалія та акад. М.П.Василенка. Крім ґрунтов- ного дослідження, вчений написав ще й докладну передмову, в якій висвітлив археографічні та джерелознавчі питан- ня трьох інших історичних джерел ви- дання — “Хмільницького літопису”, “Короткого опису Малоросії” та “Зі- брання історичного Стефана Луком- ського”. У 6-му томі 1-ї частини видан- ня “Архива Юго-Западной России” (1883) було зібрано 326 документів про церковно-культурні зносини в Україні з 1322 по 1648 р. Важливе значення для розвитку українського правознавства мали 20 праць О.І.Левицького, присвячених проблемам сімейних відносин, звичаїв та сімейного права. Це перша розвідка “Про сімейні відносини Південно- За- хідної Росії в ХVІ — ХVII ст.” (1870), статті “Шлюб на Русі-Україні в ХVІ — ХVII ст.”, “Нариси народного життя в Малоросії у другій половині ХVII ст.” та ін. Підсумком 30-річної праці вче- ного на матеріалах луцьких, житомир- ських та володимирських книг стало видання в 3-му томі 8-ї частини “Архи- ва Юго-Западной России” (1909), куди увійшли 150 актів про шлюбне право та родинний побут в Україні в ХVІ — ХVII ст. та нарис “Риси сімейного по- буту в Південно-Західній Росії”, в яко- му вивчено життя і побут переважно вищих верств тогочасного суспільства. Історико-правові питання розглядали- ся і в інших публікаціях вченого. Твори О.І Левицького зберігають велику на- укову цінність і зараз завдяки багатому фактичному матеріалу. Основні наукові праці вченого присвячено історії України і ґрунту- ються на великому архівному мате- ріалі. У них він приділяв значну увагу становищу селян і рядових козаків, їх визиску старшиною, національно- му, економічному та релігійному гно- бленню українського народу на Пра- вобережжі в другій половині ХVII— ХVIII ст. З документальною обґрун- тованістю зображає О.І.Левицький образ Б.Хмельницького, максимально наближаючи його до фольклорного й літературного. Декілька публікацій він присвятив П.Тетері та І.Мазепі, подіям 1811—1812 рр. в Києві та в Україні. Понад 20 статей він опублікував з історії православної церкви та релі- гійних подій ХVІ — ХVII ст. в Укра- їні. Серед них стаття “Внутреннее состояние Западно-русской церкви в Польско-Литовском государстве в конце ХVІ в. и уния” (1885), біогра- фічні статті про видатних українських священиків Афанасія Филиповича, Кирила Терлецького, Іпатія Потія, про переклад Євангелія українською мо- вою В.Тяпинським, архівні докумен- ти, описи церков, монастирів та ін. О.І.Левицький був активним і по- слідовним захисником української старовини, надрукувавши на сторін- ках часописів “Киевская старина”, “Чтения в Историческом обществе Нестора-летописца”, “Літературно- науковий вісник”, газеті “Рада” 20 статей про старовинні храми Полтави, Луцька, Володимира-Волинського та необхідність їх охорони і збереження. Вчений був знавцем археологічних екскурсій, ретельно стежив на сторін- ках “Киевской старины” за їх прове- денням в Україні. Декілька статей залишив вче- ний і про народну освіту: “К истории Волынского базилианского училища” (1892), “Забота начальства о “наруж- ном” образовании киевских студентов в 1840 г.” (1898), “Стоимость школь- ного образования в Києве и Юго- Наука та наукознавство, 2008, № 4 41 Западном крае шестьдесят лет назад” (1900). Проте найбільший доробок зали- шив О.І.Левицький про побут, звичаї і традиції населення Полтавщини, Волині та Поділля, публікуючи нари- си, статті, подорожні записки, леген- ди, вірші з історії побуту дворянства, селянства та інших верств населення України. Водночас друкував оповідання з української історії, які частково ввій- шли у збірник “Волинські оповідан- ня” (1914). Липський Володимир Іполитович — ботанік, академік АН України (1919), її президент у 1922—1928 роках. На- родився 11 березня 1863 р. в с. Само- стріли (нині Рівненської області). За- кінчив Київський університет (1887), в якому працював на кафедрі ботаніки та в Ботанічному кабінеті до 1894 р. У 1918 р. — директор Ботанічного саду АН України, у 1928—1937 рр. — дирек- тор Ботанічного саду в Одесі. Наукові праці (понад 100) присвя- чено флористиці, систематиці, геогра- фії вищих рослин, гербарній справі, організації роботи ботанічних садів, історії вітчизняної ботаніки. Вивчав рослинність України, Кавказу, Серед- ньої Азії, Молдавії. Здійснив експеди- ції в країни Європи, Північної Афри- ки, Азії, Південної Америки. Один із перших описав флору Індонезії, Туні- су, Алжиру та Середньої Азії. Підсумком наукових екскурсій, зо- крема в Бессарабію, стала монографія “Исследование о флоре Бессарабии” (1889), в якій автор дав критичний огляд літератури, географічну характе- ристику регіону — його грунтів, кліма- ту, рослинного покриву — та конспект флори, виявив у районі досліджень 1200 видів, які входять до складу 85 ро- дин. Учений представив топографічну характеристику місцевості, вказав при- родні кордони території, її площу. При цьому деякі описи подавав у розрізі сезонної динаміки. На досліджуваній території В.І.Липський виокремлював кілька типів рослинності: степовий, лі- совий, солончаковий, плавневий. Він вважав, що саме місцеві умови в довго- му ряду генерацій сприяли утворенню нових різновидностей та видів. Ці відомості стали основою для більш детального вивчення складу флори Бессарабії та її аналізу. У по- дальшій своїй діяльності В.І.Липський В.Г.Гармасар Липський Володимир Іполитович В. Липський © В.Г. Гармасар, 2008

Левицький Орест Іванович

Institution

Ähnliche Einträge