Левицький Орест Іванович
Левицький Орест Іванович — фахівець в галузі звичаєвого права, історик, архівіст, археограф, письменник, академік УАН (1918), її третій президент (1922).
Saved in:
| Date: | 2008 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
2008
|
| Series: | Наука та наукознавство |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49097 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Левицький Орест Іванович / О.Г. Луговський // Наука та наукознавство. — 2008. — № 4. — С. 37-41. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-49097 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-490972025-02-09T14:52:13Z Левицький Орест Іванович Левицкий Орест Иванович Levitsky Оrest Іvanovich Луговський, О.Г. Президенти НАН України Левицький Орест Іванович — фахівець в галузі звичаєвого права, історик, архівіст, археограф, письменник, академік УАН (1918), її третій президент (1922). 2008 Article Левицький Орест Іванович / О.Г. Луговський // Наука та наукознавство. — 2008. — № 4. — С. 37-41. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49097 uk Наука та наукознавство application/pdf Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Президенти НАН України Президенти НАН України |
| spellingShingle |
Президенти НАН України Президенти НАН України Луговський, О.Г. Левицький Орест Іванович Наука та наукознавство |
| description |
Левицький Орест Іванович — фахівець в галузі звичаєвого права, історик, архівіст, археограф, письменник, академік УАН (1918), її третій президент (1922). |
| format |
Article |
| author |
Луговський, О.Г. |
| author_facet |
Луговський, О.Г. |
| author_sort |
Луговський, О.Г. |
| title |
Левицький Орест Іванович |
| title_short |
Левицький Орест Іванович |
| title_full |
Левицький Орест Іванович |
| title_fullStr |
Левицький Орест Іванович |
| title_full_unstemmed |
Левицький Орест Іванович |
| title_sort |
левицький орест іванович |
| publisher |
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Президенти НАН України |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49097 |
| citation_txt |
Левицький Орест Іванович / О.Г. Луговський // Наука та наукознавство. — 2008. — № 4. — С. 37-41. — укр. |
| series |
Наука та наукознавство |
| work_keys_str_mv |
AT lugovsʹkijog levicʹkijorestívanovič AT lugovsʹkijog levickijorestivanovič AT lugovsʹkijog levitskyorestívanovich |
| first_indexed |
2025-11-27T02:02:10Z |
| last_indexed |
2025-11-27T02:02:10Z |
| _version_ |
1849907147120312320 |
| fulltext |
Наука та наукознавство, 2008, № 4 37
лення України”, яку нібито очолював
заарештований у 1929 р. С.О. Єфремов.
Василенко намагався підняти керівни-
цтво ВУАН на захист безпідставно зви-
нувачених її співробітників, але пози-
тивних наслідків його зусилля не дали.
З 1930 р., як і М.С. Грушевський та
багато інших відомих украхнських вче-
них, Василенко стає об’єктом нападок
і звинувачень ідеологічно-політичного
плану. Його діяльність визнаєть-
ся в комуністичній пресі буржуазно-
націоналістичною і шкідливою для тру-
дового народу. В атмосфері цькування
Василенко помер 3 жовтня 1935 р. у Ки-
єві, був похований на Лук’янівському
цвинтарі. Президією НАН України за-
сновано премію його імені.
Левицький Орест Іванович — фахі-
вець в галузі звичаєвого права, історик,
архівіст, археограф, письменник, ака-
демік УАН (1918), її третій президент
(1922). Народився 25 грудня 1848 р. у
с.Маячки (тепер Полтавської облас-
ті). Закінчив історико-філологічний
факультет Київського університету
(1874), де як вчений формувався під
вирішальним впливом В.Б. Антоно-
вича. По закінченні університету пра-
цював викладачем латинської і ро-
сійської мов у 4-й Київській гімназії
(1874 — 1906) та географії у Київській
музичній школі (1876 — 1877), секре-
тарем Комісії для розбору давніх актів
(1874 — 1921) [Київської археографіч-
ної комісії] та помічником завідувача
Центрального архіву давніх актів при
Київському університеті (1879 — 1887)
за сумісництвом.
О.І. Левицький користувався ве-
ликим авторитетом серед української
інтелігенції як член “Старої громади”.
Він був членом кількох наукових то-
вариств — Південно-західного відділу
Російського географічного товариства
(1875), Історичного товариства Нестора-
літописця (1878), одним із фундато-
рів і заступником голови Українського
наукового товариства у Києві (1907),
Київського юридичного товариства
(по відділу звичаєвого права) (1878), по-
чесним членом Полтавської губернської
архівної комісії (1906) та церковно-
археологічного комітету (1906), дійсним
членом Львівського наукового това-
риства ім. Т.Шевченка (1911) та ін.
О.Г.Луговський
Левицький Орест Іванович
О. Левицький
© О.Г. Луговський, 2008
О.Г. Луговський
Science and Science of Science, 2008, № 438
Як секретар Комісії для розбору
давніх актів він редагував її праці, за-
ймався видавничими справами, вів ді-
ловодство, укладав угоди з друкарями,
правив коректуру, писав звіти, складав
кошторис, чинив розрахунки з автора-
ми і переписувачами документів.
Одночасно він брав участь в робо-
ті різних періодичних видань, пуб-
лікуючи невеликі статті та замітки в
часописах “Зоря”, “Полтавские гу-
бернские ведомости”, “Киевский те-
леграф”, “Новое время”, “Русская
старина”, “Рада”, “Світло” та ін. Він
був постійним автором “Киевской
старины”, співредактором (разом з
М.С.Грушевським) журналу “Украї-
на”, читаючи і виправляючи статті.
О.І.Левицький був одним з най-
кращих знавців архівних документів
Центрального архіву давніх актів при
Київському університеті та інших дже-
рел з історії України. До нього за по-
радами у пошуку тих чи інших доку-
ментів звертались М.С.Грушевський,
А.Ю.Кримський, О.М.Лазаревський,
М.Аркас, В.Модзалевський.
О.І.Левицький брав активну участь
у роботі Історичного товариства
Нестора-літописця як дійсний член (з
1878), член ради товариства (з 1885),
заступник голови (з 1902), входив до
складу Комісії з видавничих справ. За
завданням комісії їздив збирати і ви-
вчати письмові пам’ятки на Волинь,
Полтавщину, Холмщину (1890, 1892,
1893, 1898). У 1886 р. провів історико-
археологічні дослідження Мстислав-
ського собору у Володимирі- Волин-
ському. Це викликало інтерес мешкан-
ців міста до старовини і сприяло ство-
ренню Православного братства імені
великого князя Володимира, членом
якого він став. Влітку 1900 р. за дору-
ченням Московського археологічного
товариства разом з О.М.Лазаревським
і В.Г Ляскоронським вивчав пам’ятки
старовини Полтавської губернії. Огля-
нувши ряд монастирів і церков Пол-
тавщини, дбав про їх дослідження і збе-
реження для нащадків. Завдяки його
зусиллям були збережені древні вали в
м. Білгородці, які почав досліджувати
за дорученням Петербурзької археоло-
гічної комісії археолог В.Хвойка.
З перших днів заснування Україн-
ського наукового товариства в Києві
О.І.Левицький брав активну участь в
його роботі: був членом ради, заступ-
ником голови, постійно бував на засі-
даннях, читав доповіді.
Вчений був відомий громадськос-
ті як чудовий лектор, який досконало
знав історію України. Його неоднора-
зово запрошували на читання лекцій
народним вчителям на педагогічних
курсах у Києві, Полтаві, Харкові (1909,
1910, 1912, 1917); 1 — 15 липня 1910 р.
він читав лекції на загальноосвітніх
курсах вчителів Полтавщини.
Брав участь у підготовці та реда-
гуванні перекладу Євангелія україн-
ською мовою, яке було видано в Росії
Московською синодальною друкар-
нею (1905 — 1912).
О.І.Левицький був прекрасним
знавцем історії Києва. Він проводив
наукові екскурсії для гостей під час
святкування 900-річчя християнства і
відкриття пам’ятника Богдану Хмель-
ницькому (1888) з делегатами Архео-
логічного з’їзду (1899), гімназистами,
майбутніми вчителями не лише з Укра-
їни, а й з Петербургу.
Національно-визвольні змагання
1917 — 1920 рр. в Україні відкрили
нову сторінку в науковій і громадській
діяльності вченого. У червні 1918 р. він
був членом очолюваної О.Шульгіним
політичної комісії при Народному мі-
ЛЕВИЦЬКИЙ ОРЕСТ ІВАНОВИЧ
Наука та наукознавство, 2008, № 4 39
ністерстві закордонних справ УНР,
яка готувала мирний договір з радян-
ською Росією. У 1918 р. О.І.Левицький
увійшов до складу перших 12 академі-
ків Української академії наук. У грудні
1919 р. — березні 1922 р. — заступник
голови-президента УАН, з березня
1922 р. — президент. З 27 листопада
1918 р. — секретар, з травня 1920 р. —
голова Соціально- економічного від-
ділу УАН. У Соціально-економічному
відділі очолював Комісію для виучу-
вання звичаєвого права (1919 — 1922),
Правничо-термінологічну комісію
(1919), був членом Комісії для виучу-
вання західноруського та українського
права, головою Правничого товари-
ства при УАН (1921—1922).
О.І.Левицький проводив вели-
ку роботу з організації Всенародної
бібліотеки України, подарувавши їй
свою книгозбірню (1921); розгорнув
діяльність по збереженню пам’яток
старовини, мистецтва, книжкових
фондів бібліотек Києва й України.
Був ініціатором створення і членом
Комітету охорони пам’яток історії
та мистецтва (1918—1922). Водночас
він активно працював в Археографіч-
ній комісії при Першому історично-
філологічному відділі, що заснувала
наукову серію “Джерела з історії Укра-
їни”, готуючи до друку “Учительне
Євангеліє 1670 р.”, нове переробле-
не дослідження про шлюбне право в
Україні ХVІ — ХVII ст., нове наукове
видання українською мовою “Літо-
пису Самовидця” з додатками, при-
мітками, науковими коментарями.
Знання української народної мови,
давньої побутової і правничої термі-
нології як наслідок вивчення давніх
актів і правових документів дозволило
йому налагодити роботу Правничо-
термінологічної комісії, Комісії для
виучування звичаєвого права та Това-
риства правників.
Співробітники Правничо-термі но-
ло гічної комісії збирали термінологію
для юридичного словника за давніми
актами та практикою різних судових
установ. Співробітники Комісії для
виучування звичаєвого права студію-
вали українське звичаєве право, до-
сліджуючи джерела, вивчали родинно-
правові звичаєві стосунки, сімейний
лад, будову майнових стосунків, спіль-
ну власність в рамках двору, спадку-
вання та інші питання. Співробітники
Товариства правників виступали з до-
повідями на різні юридичні теми: ви-
вчали Литовський статут 1588 р., геть-
манські договори. Були встановлені
тексти договорів Б.Хмельницького,
Д.Многогрішного, І.Са мой ло ви-
ча, І. Ма зепи, І.Скоропадського та
Д.Апос тола.
О.І.Левицький помер 9 травня
1922 р. на ст. Драбів (нині Черкаської
області), похований в сусідньому селі
Митлашівка. (Довгий час вважалося,
що він помер в Києві).
Наукова спадщина вченого багата і
різноманітна. Він автор понад 300 нау-
кових праць, статей, збірок документів,
рецензій, оповідань. Наукову діяльність
О.І.Левицький почав ще в студентські
роки. За дипломне дослідження “Очерк
внутренней истории Малороссии во
второй половине ХVII в.” (1875) отри-
мав ступінь магістра.
З його ім’ям пов’зані випус-
ки серійного видання “Архив Юго-
Западной России”, зокрема публікація
Луцьких актових книг і збірки доку-
ментів з історії церковно-релігійних
відносин. О.І.Левицький вперше під-
готував і видав “Літопис Самовид-
ця”, отримавши схвальні відгуки пер-
шовідкривача літопису П.Куліша та
О.Г. Луговський
Science and Science of Science, 2008, № 440
М.Костомарова, акад. Д.І.Багалія та
акад. М.П.Василенка. Крім ґрунтов-
ного дослідження, вчений написав ще
й докладну передмову, в якій висвітлив
археографічні та джерелознавчі питан-
ня трьох інших історичних джерел ви-
дання — “Хмільницького літопису”,
“Короткого опису Малоросії” та “Зі-
брання історичного Стефана Луком-
ського”. У 6-му томі 1-ї частини видан-
ня “Архива Юго-Западной России”
(1883) було зібрано 326 документів про
церковно-культурні зносини в Україні
з 1322 по 1648 р.
Важливе значення для розвитку
українського правознавства мали 20
праць О.І.Левицького, присвячених
проблемам сімейних відносин, звичаїв
та сімейного права. Це перша розвідка
“Про сімейні відносини Південно- За-
хідної Росії в ХVІ — ХVII ст.” (1870),
статті “Шлюб на Русі-Україні в ХVІ —
ХVII ст.”, “Нариси народного життя в
Малоросії у другій половині ХVII ст.”
та ін. Підсумком 30-річної праці вче-
ного на матеріалах луцьких, житомир-
ських та володимирських книг стало
видання в 3-му томі 8-ї частини “Архи-
ва Юго-Западной России” (1909), куди
увійшли 150 актів про шлюбне право
та родинний побут в Україні в ХVІ —
ХVII ст. та нарис “Риси сімейного по-
буту в Південно-Західній Росії”, в яко-
му вивчено життя і побут переважно
вищих верств тогочасного суспільства.
Історико-правові питання розглядали-
ся і в інших публікаціях вченого. Твори
О.І Левицького зберігають велику на-
укову цінність і зараз завдяки багатому
фактичному матеріалу.
Основні наукові праці вченого
присвячено історії України і ґрунту-
ються на великому архівному мате-
ріалі. У них він приділяв значну увагу
становищу селян і рядових козаків,
їх визиску старшиною, національно-
му, економічному та релігійному гно-
бленню українського народу на Пра-
вобережжі в другій половині ХVII—
ХVIII ст. З документальною обґрун-
тованістю зображає О.І.Левицький
образ Б.Хмельницького, максимально
наближаючи його до фольклорного й
літературного. Декілька публікацій він
присвятив П.Тетері та І.Мазепі, подіям
1811—1812 рр. в Києві та в Україні.
Понад 20 статей він опублікував
з історії православної церкви та релі-
гійних подій ХVІ — ХVII ст. в Укра-
їні. Серед них стаття “Внутреннее
состояние Западно-русской церкви
в Польско-Литовском государстве в
конце ХVІ в. и уния” (1885), біогра-
фічні статті про видатних українських
священиків Афанасія Филиповича,
Кирила Терлецького, Іпатія Потія, про
переклад Євангелія українською мо-
вою В.Тяпинським, архівні докумен-
ти, описи церков, монастирів та ін.
О.І.Левицький був активним і по-
слідовним захисником української
старовини, надрукувавши на сторін-
ках часописів “Киевская старина”,
“Чтения в Историческом обществе
Нестора-летописца”, “Літературно-
науковий вісник”, газеті “Рада” 20
статей про старовинні храми Полтави,
Луцька, Володимира-Волинського та
необхідність їх охорони і збереження.
Вчений був знавцем археологічних
екскурсій, ретельно стежив на сторін-
ках “Киевской старины” за їх прове-
денням в Україні.
Декілька статей залишив вче-
ний і про народну освіту: “К истории
Волынского базилианского училища”
(1892), “Забота начальства о “наруж-
ном” образовании киевских студентов
в 1840 г.” (1898), “Стоимость школь-
ного образования в Києве и Юго-
Наука та наукознавство, 2008, № 4 41
Западном крае шестьдесят лет назад”
(1900).
Проте найбільший доробок зали-
шив О.І.Левицький про побут, звичаї
і традиції населення Полтавщини,
Волині та Поділля, публікуючи нари-
си, статті, подорожні записки, леген-
ди, вірші з історії побуту дворянства,
селянства та інших верств населення
України.
Водночас друкував оповідання з
української історії, які частково ввій-
шли у збірник “Волинські оповідан-
ня” (1914).
Липський Володимир Іполитович —
ботанік, академік АН України (1919),
її президент у 1922—1928 роках. На-
родився 11 березня 1863 р. в с. Само-
стріли (нині Рівненської області). За-
кінчив Київський університет (1887),
в якому працював на кафедрі ботаніки
та в Ботанічному кабінеті до 1894 р. У
1918 р. — директор Ботанічного саду
АН України, у 1928—1937 рр. — дирек-
тор Ботанічного саду в Одесі.
Наукові праці (понад 100) присвя-
чено флористиці, систематиці, геогра-
фії вищих рослин, гербарній справі,
організації роботи ботанічних садів,
історії вітчизняної ботаніки. Вивчав
рослинність України, Кавказу, Серед-
ньої Азії, Молдавії. Здійснив експеди-
ції в країни Європи, Північної Афри-
ки, Азії, Південної Америки. Один із
перших описав флору Індонезії, Туні-
су, Алжиру та Середньої Азії.
Підсумком наукових екскурсій, зо-
крема в Бессарабію, стала монографія
“Исследование о флоре Бессарабии”
(1889), в якій автор дав критичний
огляд літератури, географічну характе-
ристику регіону — його грунтів, кліма-
ту, рослинного покриву — та конспект
флори, виявив у районі досліджень
1200 видів, які входять до складу 85 ро-
дин. Учений представив топографічну
характеристику місцевості, вказав при-
родні кордони території, її площу. При
цьому деякі описи подавав у розрізі
сезонної динаміки. На досліджуваній
території В.І.Липський виокремлював
кілька типів рослинності: степовий, лі-
совий, солончаковий, плавневий. Він
вважав, що саме місцеві умови в довго-
му ряду генерацій сприяли утворенню
нових різновидностей та видів.
Ці відомості стали основою для
більш детального вивчення складу
флори Бессарабії та її аналізу. У по-
дальшій своїй діяльності В.І.Липський
В.Г.Гармасар
Липський Володимир Іполитович
В. Липський
© В.Г. Гармасар, 2008
|