Патон Борис Євгенович
Патон Борис Євгенович — видатний вітчизняний учений, всесвітньо відомий спеціаліст в галузі зварювання, металознавства, металургії, спорудження відповідальних інженерних конструкцій, автор багатьох фундаментальних ре зультатів і створених на їх основі нових технологій і відповідного обладнання. У 19...
Saved in:
| Date: | 2008 |
|---|---|
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
2008
|
| Series: | Наука та наукознавство |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49102 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Патон Борис Євгенович / О.М. Корнієнко, Ю.О. Храмов // Наука та наукознавство. — 2008. — № 4. — С. 52-74. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-49102 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-491022025-02-23T18:29:12Z Патон Борис Євгенович Патон Борис Евгеньевич Paton BorysYevguenovych Корнієнко, О.М. Храмов, Ю.О. Президенти НАН України Патон Борис Євгенович — видатний вітчизняний учений, всесвітньо відомий спеціаліст в галузі зварювання, металознавства, металургії, спорудження відповідальних інженерних конструкцій, автор багатьох фундаментальних ре зультатів і створених на їх основі нових технологій і відповідного обладнання. У 1951 р. його обрано членом-кореспондентом, в 1958 р. — дійсним членом (академіком) Академії наук УРСР, з 1962 р. він — її президент. 2008 Article Патон Борис Євгенович / О.М. Корнієнко, Ю.О. Храмов // Наука та наукознавство. — 2008. — № 4. — С. 52-74. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49102 uk Наука та наукознавство application/pdf Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Президенти НАН України Президенти НАН України |
| spellingShingle |
Президенти НАН України Президенти НАН України Корнієнко, О.М. Храмов, Ю.О. Патон Борис Євгенович Наука та наукознавство |
| description |
Патон Борис Євгенович — видатний вітчизняний учений, всесвітньо відомий спеціаліст в галузі зварювання, металознавства, металургії, спорудження відповідальних інженерних конструкцій, автор багатьох фундаментальних ре зультатів і створених на їх основі нових технологій і відповідного обладнання. У 1951 р. його обрано членом-кореспондентом, в 1958 р. — дійсним членом (академіком) Академії наук УРСР, з 1962 р. він — її президент. |
| format |
Article |
| author |
Корнієнко, О.М. Храмов, Ю.О. |
| author_facet |
Корнієнко, О.М. Храмов, Ю.О. |
| author_sort |
Корнієнко, О.М. |
| title |
Патон Борис Євгенович |
| title_short |
Патон Борис Євгенович |
| title_full |
Патон Борис Євгенович |
| title_fullStr |
Патон Борис Євгенович |
| title_full_unstemmed |
Патон Борис Євгенович |
| title_sort |
патон борис євгенович |
| publisher |
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Президенти НАН України |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49102 |
| citation_txt |
Патон Борис Євгенович / О.М. Корнієнко, Ю.О. Храмов // Наука та наукознавство. — 2008. — № 4. — С. 52-74. — укр. |
| series |
Наука та наукознавство |
| work_keys_str_mv |
AT korníênkoom patonborisêvgenovič AT hramovûo patonborisêvgenovič AT korníênkoom patonborisevgenʹevič AT hramovûo patonborisevgenʹevič AT korníênkoom patonborysyevguenovych AT hramovûo patonborysyevguenovych |
| first_indexed |
2025-11-24T10:46:20Z |
| last_indexed |
2025-11-24T10:46:20Z |
| _version_ |
1849668330628055040 |
| fulltext |
Science and Science of Science, 2008, № 452
З ініціативи О.В.Палладіна в Ки-
ївському університеті було створено
кафедру біохімії, котру він очолював
упродовж багатьох років (1934—1954).
Більше тридцяти років О.В.Пал-
ладін працював у Президії АН України,
шістнадцять з них (з 1946 по 1963 рр.)
він був президентом Академії наук
України. Поєднуючи наукову роботу
з організаційною, громадською, ви-
кладацькою діяльністю, О.В.Палладін
здійснив визначний внесок у вітчизня-
ну та світову науку.
Вже в похилому віці він звернув
увагу на перспективний науковий на-
прямок — дослідження транспорту
іонів та метаболітів через біологічні
мембрани. Розробку цієї галузі про-
довжили його учні, отримавши вагомі
результати.
В останні роки життя О.В.Палладін
разом з найближчими співробітника-
ми Я.В.Бєліком та Н.М.Поляковою
узагальнив результати багаторічних
досліджень у монографії “Білки голов-
ного мозку та їх обмін”, котра вийшла
друком за кордоном у 1977 році.
Помер вчений 6 грудня 1972 року у
Києві. Нині створеному та керованому
ним з 1925 по 1970 роки Інституту біо-
хімії НАН України присвоєно його ім’я,
а колектив інституту продовжує плідно
працювати, розвиваючи наукові напрям-
ки, започатковані його засновником.
Патон Борис Євгенович — видатний
вітчизняний учений, всесвітньо відомий
спеціаліст в галузі зварювання, метало-
знавства, металургії, спорудження від-
повідальних інженерних конструкцій,
автор багатьох фундаментальних ре-
зультатів і створених на їх основі нових
технологій і відповідного обладнання.
Понад півстоліття керує він великим
науково-технічним комплексом — ака-
демічним Інститутом електрозварюван-
ня ім. Є.О. Патона та близько 50 років —
Національною академією наук України.
Б.Є. Патон також відомий організатор
науки і громадський діяч. У 1951 р. його об-
рано членом-кореспондентом, в 1958 р. —
дійсним членом (академіком) Академії
наук УРСР, з 1962 р. він — її президент.
Загальновизнаний авторитет Б.Є. Патону
створили його різнобічна і плідна діяль-
ність, прагнення спрямувати фундамен-
тальні й прикладні наукові дослідження і
розробки на вирішення актуальних про-
блем науково-технічного прогресу.
О.М. Корнієнко, Ю.О. Храмов
Патон Борис Євгенович
Б.Є. Патон. 2008 р.
© О.М. Корнієнко, Ю.О. Храмов, 2008
ПАТОН БОРИС ЄВГЕНОВИЧ
Наука та наукознавство, 2008, № 4 53
Патони з’явилися в Росії як кора-
бельні майстри, запрошені Петром І чи
то з Голландії, чи то з Англії. Нащадки
їх ставали здебільшого військовослуж-
бовцями, проте були і винятки — один
з них був архітектором у Петербурзі,
інший — географом-мандрівником.
Петро Іванович Патон — прадід
Бориса Євгеновича — народився в
Петербурзі в 1796 р. У 14 років почав
військову службу, а вже в 16-річному
віці брав участь у військових опера-
ціях проти французьких військ, зо-
крема в боях в Якубові, Клястиці,
Полоцьку, в звільненні Данціга та
Віт тенберга, в битві за Париж. Про-
тягом 1814—1822 рр. П.І. Патон несе
службу під Динабургом, а в наступні
шість років — у військових поселен-
нях Херсонської та Катеринославської
губерній. З жовт ня 1829 р. П.І. Патон
бере участь у російсько-турецькій ві-
йні 1828—1829 рр., зокрема в наступі
на Стамбул, був присутній при укла-
данні Адріанопольського договору.
Потім служив в Ізмаїлі, а в 1840 р. у
званні генерал-майора керував штур-
мом фортець на чорноморському узбе-
режжі Кавказу. У 1848 р. П.І. Патона
на чолі сформованої ним в Орлі дивізії
направили на охорону західних кордо-
нів у Галіції. За час військової служби
Петра Івановича нагороджено багать-
ма орденами і медалями, після виходу у
відставку був сенатором. Помер Петро
Іванович у Петербурзі в 1871 р.
Оскар Петрович Патон, син
П.І. Па тона і дід Бориса Євгенови-
ча, народився в 1822 р. у Вознесенську
Херсонської губернії. У 14-річному віці
Оскара було зараховано до Головно-
го інженерного училища Петербурга,
по закінченні якого в 1849 р. він по-
чав службу в гальванічній команді, де
займався розробкою дистанційного
управління вибухом підводних мін,
удосконаленням телеграфного зв’язку.
Під час Кримської війни 1853—1856 рр.
Оскара Петровича відряджено до складу
Петергофського загону, якій забезпечу-
вав оборону берегів Балтійського моря.
Для цього було використано найнові-
ші розробки електротехніків, і керова-
ні вибухи справляли разюче враження
(як відомо, висадка англо-французьких
військ у Прибалтиці не відбулася).
У 1856 р. капітана О.П. Патона звіль-
нено для використання у цивільних
справах і присвоєно звання надвірно-
го радника. Невдовзі його призначили
керуючим Новомаїнським відділенням
Самарської удільної контори. У 1865 р.
він на службі в Міністерстві закордон-
них справ, консул в Ніцці (Франція),
згодом його переведено до Бреслау.
Після відставки 1900 р. О.П. Патон
оселився в м. Нова Ушиця Подільської
губернії, де помер 1909 р.
Родина Патонів
О.П. Патон. 1885 р.
О.М. Корнієнко, Ю.О. Храмов
Science and Science of Science, 2008, № 454
Євген Оскарович Патон народився
4 березня 1870 р. в Ніцці. У 1888 р. він
закінчив реальну гімназію в Німеччи-
ні, в 1894 р. — інженерне відділення
Саксонської королівської академії і
почав працювати в одній з найбільших
будівельних фірм Німеччини. У 1895—
1896 рр. Євген Оскарович здає іспити й
виконує всі курсові й дипломні роботи
в Петербурзькому інституті інженерів
шляхів, отримує диплом російського
інженера, починає викладацьку діяль-
ність в інституті й працює також у тех-
нічному відділі казенних залізниць, де
проектує мости й металеві перекриття.
З 1899 р. Є.О. Патон — в Московському
інженерному училищі шляхів, успішно
поєднує педагогічну, наукову та ін-
женерну діяльність, 1901 р. захищає
дисер тацію й призначається професо-
ром. У 1904 р. Є.О. Патона запрошено
до Київського політехнічного інститу-
ту, де в 1905 р. він очолив кафедру мос-
тів та був обраний деканом інженерно-
будівельного факультету, тут він пере-
будував навчальний процес, створив
лабораторію і кабінет мостів.
До 1929 р. Є.О. Патон написав де-
сяток підручників, надрукував багато
наукових праць, вирішив низку на-
укових проблем проектування і будів-
ництва мостів, зокрема спроектував
і брав участь у будівництві понад 30
мостів. Ряд його учнів стали відомими
вченими та інженерами, керівниками
промисловості. Є.О. Патон по праву
вважається засновником школи мос-
тобудування в Україні.
У 1929 р. Є.О. Патона обрано ака-
деміком Всеукраїнської академії наук
(ВУАН), і з цього часу починається
новий плідний період його діяльнос-
ті — робота в галузі зварювання мета-
лів. Він організує у ВУАН Електрозва-
Євген Оскарович і Наталія Вікторівна Патони. 1916 р.
ПАТОН БОРИС ЄВГЕНОВИЧ
Наука та наукознавство, 2008, № 4 55
рювальну лабораторію та Електрозва-
рювальний комітет. Інтуїція вченого
і досвід інженера підказали йому, що
подальший розвиток мостобудування
та інших галузей виробництва мета-
левих конструкцій на основі клепки
неможливий. Альтернативним спосо-
бом нероз’ємного з’єднання метале-
вих деталей було зварювання, однак
впроваджувалося воно без ґрунтовної
наукової й технологічної розробки,
що призводило подекуди до руйнувань
відповідальних зварних конструкцій.
Є.О. Патон почав розробляти теоре-
тичні основи зварювання й зайнявся
впровадженням його в промисловість.
Він перший в світі підійшов комплек-
сно до цієї проблеми, створив єди-
ну організаційну структуру, до скла-
ду якої ввійшли науково-дослідні та
експериментально-виробничі підроз-
діли, конструкторське бюро, майстер-
ні. Обсяг робіт розширявся і 2 лютого
1933 р. Президія ВУАН прийняла по-
станову про створення Інституту елек-
трозварювання (ІЕЗ), 2 січня 1934 р.
прийнято відповідне урядове рішення.
Таким чином, в Україні був створений
перший у світі спеціалізований центр
по проведенню наукових та інженер-
них робіт в галузі зварювального вироб-
ництва. До серпня 1953 р. Є.О. Патон
був директором Інституту електрозва-
рювання. З його ініціативи, а він при-
діляв значну увагу підготовці кадрів, в
1935 р. у Київському політехнічному
інституті організовано кафедру зварю-
вання, якою він керував до 1939 р.
Під безпосереднім керівництвом
Є.О. Патона в Інституті електрозва-
рювання широко розгорнулися як те-
оретичні, так і експериментальні до-
слідження з проблем матеріалознав-
ства та забезпечення міцності зварних
з’єднань. Це дозволило досить швидко
створити наукову базу для проекту-
вання зварних металоконструкцій,
дослідження металургійних процесів.
Також в інституті створюється устат-
кування, матеріали і технологія швид-
кісного автоматичного зварювання,
що суттєво підвищило якість зварних
конструкцій і продуктивність пра-
ці зварників. Ця технологія з початку
1941 р. почала впроваджуватися на 20
провідних заводах країни, а Євгена
Оскаровича призначають членом Ради
по машинобудуванню при Раднарко-
мі СРСР. У 1940 р. виходить написана
перша в світі монографія Є.О. Патона
з проблем автоматичного зварювання
“Скоро стная автоматическая сварка
под слоем флюса”.
На початку Великої Вітчизняної
війни за пропозицією Є.О. Патона Ін-
ститут електрозварювання евакуюєть-
ся в Нижній Тагіл і розміщується на
території Уральського вагонобудівного
заводу — потужного підприємства, де
після перебазування туди Харківсько-
го заводу ім. Комінтерну розгортаєть-
ся виробництво танків Т-34. Тут під
керівництвом Є.О. Патона до початку
1942 р. вперше в світі розроблено спо-
сіб автоматичного зварюванням броні,
устаткування для серійного виробни-
цтва корпусів танків, авіабомб, реак-
тивних снарядів, інших видів озброєн-
ня та боєприпасів.
У липні 1944 р. Інститут електро-
зварювання повертається до Києва і
Є.О. Патон відразу починає займатися
проблемами відновлення й розвитку
народного господарства країни, пере-
ходом від ручних методів зварювання
до індустріальних механізованих спо-
собів виробництва труб, магістральних
трубопроводів, вагонів, суден, резер-
вуарів, доменних комплексів тощо, в
першу чергу на заводах Придніпров’я
О.М. Корнієнко, Ю.О. Храмов
Science and Science of Science, 2008, № 456
та Донбасу. Його наполеглива праця
перетворює автоматичне зварювання
на потужне знаряддя технічного про-
гресу. Одночасно розгортаються сер-
йозні фундаментальні дослідження,
що стали теоретичною основою науки
про зварювання, підґрунтям для ре-
волюціонізуючих зрушень у багатьох
галузях виробництва, започатковуєть-
ся журнал “Автоматическая сварка”.
Під його безпосереднім керівництвом
вперше створюється технологія елек-
трошлакового зварювання.
Займаючись проблемами нероз’єм-
ного з’єднання металів, Є.О. Патон
продовжував працювати в галузі мос-
тобудування, зокрема створює проекти
і технологію будівництва суцільнозвар-
них мостів, у тому числі найбільшого на
той час в Європі автодорожного мосту
через Дніпро у Києві, що став до ладу в
1953 р. Важливою складовою частиною
цілеспрямованих фундаментальних
досліджень процесів зварювання стало
вдосконалювання основ проектуван-
ня нової зварювальної техніки, систем
керування зварювальними процесами,
устаткування для виробництва мета-
левих конструкцій та вирішення інших
конструкторських проблем, якими за-
ймався старший син Євгена Оскарови-
ча — відомий конструктор Володимир
Євгенович Патон (1917—1987).
У 1935 р. Є.О. Патона обирають
членом Президії, згодом — голо-
вою Відділення технічних наук, а
1945 р. — віце-президентом Акаде-
мії наук УРСР. Є.О. Патон — Герой
Соціалістичної Праці (1943), лауре-
ат Державної премії І ступеня (1941),
заслужений діяч науки УРСР (1940).
його нагороджено багатьма орденами
Є.О. Патон із синами Володимиром і Борисом. 1949 р.
ПАТОН БОРИС ЄВГЕНОВИЧ
Наука та наукознавство, 2008, № 4 57
і медалями. Помер Євген Оскарович у
Києві 12 серпня 1953 р. Його ім’я при-
своєно Інституту електрозварювання
НАН України та мосту в Києві через
Дніпро. Президією АН УРСР (1964)
і Міжнародним інститутом електро-
зварювання (1997) встановлено премії
імені Є.О. Патона.
Початок інженерної та наукової діяльності Б.Є. Патона
Борис Євгенович Патон народився
27 листопада 1918 р. в Києві. У 1941 р.
закінчив Київський політехнічний ін-
ститут. У 1941—1942 рр. він — інженер
на заводі “Красное Сормово” в Горько-
му (нині — Нижній Новгород, Росія), з
1942 р. — молодший науковий співро-
бітник Інституту електрозварювання.
Брав участь у розробці обладнання й
технології для зварювання танків, ви-
конав фундаментальні дослідження
процесів зварювання під флюсом, зо-
крема вперше разом з А.М. Макарою
експериментально встановив наяв-
ність дугового розряду, що сприяло
створенню нових флюсів та удоскона-
ленню технології зварювання броньо-
вих сталей. З 1946 р. Б.Є. Патон —
старший науковий співробітник,
завідувач електротехнічного відділу
Інституту електрозварювання, бере
активну участь у впровадженні но-
вітньої техніки в промисловість, ви-
рішує складні технічні й наукові пи-
тання, зокрема закладає основи теорії
автоматів для різних видів дугового
зварювання, встановлює незалеж-
ність ефективності саморегулювання
зварювальної дуги від густини стру-
му на електроді, обґрунтовує технічні
рішення шлангового зварювання під
флюсом, розробляє вимоги до джерел
живлення та систем керування зварю-
вальними головками. Вже на початку
своєї інженерної та наукової діяльнос-
ті Борис Євгенович плідно поєднував
глибокі дослідження з впровадженням
їх результатів у технології і відповідне
обладнання. Нерозривність приклад-
них і фундаментальних досліджень
характерна для всієї його подальшої
наукової та науково-організаційної
діяльності.
Його кандидатська і докторська
дисертації присвячені дослідженню
процесів у зварювальних ланцюгах, на-
гріванню й плавленню металів, на осно-
ві яких він розробив системи регулю-
вання зварювальних дугових процесів,
спростив конструкцію зварювальних
автоматів. Вивчаючи динаміку проце-
сів плавлення електродів, Б.Є. Патон
встановив умови, за яких можливе на-
півавтоматичне дугове зварювання.
Саме ці відкриття сприяли створенню
шлангових напівавтоматів для зварю-
вання під флюсом і створенню вперше
в світі дугового зварювання в захисно-
му середовищі активних газів. З 1950 р.
Борис Євгенович — заступник дирек-
тора Інституту електрозварювання.
Роботи, виконані в інституті в пер-
ші післявоєнні роки, дозволили при-
скорити відновлення зруйнованої
промисловості країни: було знайде-
но нові технології виробництва труб
і будівництва трубопроводів, судно-
будування, виробництва і ремонту за-
лізничного транспорту тощо. Вперше
в світі вирішено проблему автома-
тичного зварювання під флюсом вер-
тикальних швів (Г.З. Волошкевич),
що значно прискорило будівництво
домен, мостів та інших конструкцій.
Швидкому відновленню і розвитку
паливно-енергетичного комплексу
сприяли створений в інституті метод
будівництва резервуарів із плоских по-
О.М. Корнієнко, Ю.О. Храмов
Science and Science of Science, 2008, № 458
лотнищ (Г.В. Раєвський), складально-
зварювальні автомати для виготовлен-
ня шахтних вагонеток, стояків, шах-
тарських ламп та ін. Роботи по ство-
ренню спеціальних мостових сталей і
технологію складально-зварювальних
робіт на монтажі втілено в суцільно-
зварному мосту через Дніпро в Києві.
Наприкінці 40-х років в ІЕЗ ім.
Є.О. Патона (разом з іншими установа-
ми) вперше у світі створено процеси ду-
гового зварювання у вуглекислому газі,
впровадження яких дозволило в значній
мірі механізувати зварювальне виробни-
цтво сталевих конструкцій (Д.А. Дуд-
ко, І.І. Заруба, А.Г. Потап’євський).
Ще більше розширило можливості зва-
рювання, зокрема спеціальних сталей,
створення порошкових дротів і роз-
робка техніки зварювання в усіх про-
сторових положеннях (І.К. Походня).
Видатним досягненням інституту стало
створення Б.Є. Патоном, Г.З. Волошке-
вичем, Б.І. Медоваром та іншими ново-
го виду технології — електрошлакового
зварювання. Застосування цієї техно-
логії з’єднання металів необмеженої
товщини вже з 50-х років уможливило
виготовлення потужних енергетич-
них установок, ковальсько-пресового
устаткування, устаткування хімічної,
атомної та інших галузей промисловос-
ті Радянського Союзу й інших країн. За
електрошлакове зварювання інститут
одержав Гран-прі на Всесвітній вистав-
ці в Брюсселі (1958).
Б.Є. Патон з дочкою Євгенією. 1972 р.
На чолі Інституту електрозварювання
З 1953 р. і до сьогодні Б.Є. Патон
очолює Інститут електрозварювання
ім. Є.О. Патона. Зберігаючи порядок
організації роботи інституту, встанов-
лений його батьком, Борис Євгенович
щомісяця перевіряє виконання планів
робіт кожного наукового співробітника,
і тільки коли кількість виконавців зна-
чно збільшилася, він залишив за собою
переважно перевірку квартальних планів
відділів і лабораторій. Щодня директор
проводить десяток нарад, де обговорю-
ються актуальні питання, оцінюються
пропозиції, доповідаються результати
виконання і даються нові доручення. Ви-
конання протокольних доручень строго
контролюється (в архіві інституту збері-
гаються близько 10 тисяч протоколів).
Широкий науковий кругозір, здат-
ність охоплювати весь комплекс про-
блем, розроблюваних інститутом, ви-
значати тенденції і перспективи роз-
витку, постійний контакт із співробіт-
никами дозволили Борисові Євгено-
вичу налаштувати колектив інституту
на розв’язування великих, практично
значимих завдань. Вже в 60-ті роки ін-
ститут став не тільки всесоюзним, але
й світовим центром з теорії і практики
зварювальних технологій.
У 1950—1960 рр. вивчення в інсти-
туті фізико-металургійних процесів за-
початкувало нові напрямки розвитку
зварювальних технологій. Значне місто
посідають дослідження, спрямовані на
вирішення проблем виготовлення від-
ПАТОН БОРИС ЄВГЕНОВИЧ
Наука та наукознавство, 2008, № 4 59
повідальних високонапружених кон-
струкцій з нових металів і сплавів. Одер-
жало подальший розвиток автоматичне
зварювання під флюсом. Було розробле-
но низку марок флюсів для зварювання
труб, конструкцій з легованих сталей, що
працюють в екстремальних умовах. У на-
ступні роки тривали розробки флюсів
для спеціальних легованих сталей, без-
кисневих флюсів для зварювання алю-
мінієвих, титанових та інших високоак-
тивних сплавів (А.М. Макара, Б.С. Ка-
саткін, В.В. Підгаєцький, Д.М. Рабкин,
С.М. Гуревич, І.І. Фрумін та ін.), порош-
кових дротів і стрічок для зварювання і
наплавлення (І.К. Походня, Ю.А. Юз-
венко), створено низкотоксичні електро-
ди для ручного зварювання з високоякіс-
ним покрит тям (І.К. Походня).
З кінця 50-х років посилилися
дослідження джерел енергії для зва-
рювання і споріднених технологій.
Результати з фізики дугового розряду
сприяли удосконаленню обладнання і
технології зварювання, наплавлення,
напилення в інертних газах (Б.Є. Па-
тон, Д.А. Дудко, В.С. Гвоздецький та
ін.). Було створено імпульсно-дугове
зварювання, мікроплазмове і плазмо-
ве зварювання, започатковано роботи
зі створення технологій з’єднання з
використанням енергії електронного
і лазерного променів, енергії вибуху,
магнітно-імпульсної енергії, енергії
тертя тощо (О.К. Назаренко, В.Д. Ку-
дінов, В.П. Гаращука, К.К. Хрєнов,
В.Е. Моравський та ін.). Техноло гії
аргонодугового, електронно-про-
меневого, контактного, плазмового
зварювання було запропоновано для
виробів з алюмінію, титану, цирко-
нію та інших металів і сплавів в авіа-,
Г.З.Волошкевич, Б.Є. Патон (у центрі), Д.А. Дудко і О.І. Корінний
в лабораторії електрошлакових технологій інституту. 1960 р.
О.М. Корнієнко, Ю.О. Храмов
Science and Science of Science, 2008, № 460
ракето-, суднобудуванні, атомній і
хімічній промисловості та в інших га-
лузях. Розроблено методи зварюван-
ня і паяння сталей з алюмінієм, мід-
дю з алюмінієм і зі сталлю, пластмаси
з металами. Водночас було поліпше-
но зварювальні матеріали та устатку-
вання.
Розробка в ІЕЗ ім. Є.О. Патона кіль-
цевого трансформатора (М.Г. Оста-
пенко, В.К. Лебедєв, М.Д. Литвинчук,
С.І. Кучук-Яценко та ін.) відкрила ши-
року дорогу контактному зварюванню
безперервним оплавленням стиків труб
магістральних трубопроводів великого
діаметру, зварки труб і рейок в польо-
вих умовах, що є одним з найбільших
світових досягнень в галузі контактного
зварювання. Інститут продовжував за-
ймати провідне місто при будівництві
трубопроводів у різних кліматичних зо-
нах, у тому числі в умовах Крайньої Пів-
ночі. Найбільші фірми розвинутих капі-
талістичних країн придбали ліцензії на
технологію та устаткування для контак-
тного зварювання. У наступні роки було
розроблено й впроваджено контактне
стикове зварювання прокату великого
перерізу, нову технологію підводного
зварювання оплавленням морських тру-
бопроводів, стикове зварювання кон-
струкцій зі сплавів на основі алюмінію,
магнію, титану, нержавіючих і жароміц-
них сталей та ін. (С.І. Кучук-Яценко).
Б.Є. Патон під час випробування нового
зварювального апарату. 1957 р.
Вирішення актуальних проблем провідних напрямків
науково-технічного прогресу
З розвитком нових видів техніки
і виникненням особливих вимог до
якості матеріалів і їх з’єднань посили-
лася увага до суміжних процесів і спе-
ціальної електрометалургії. У 70—80-х
роках виконано значні дослідження з
технології і металознавства зварюван-
ня плавленням, особливо високоміц-
них сталей (А.М. Макара), розроблено
термозміцнені та низьколеговані сталі
високої міцності для зварних конструк-
цій (Б.С. Касаткін), знайдено перспек-
тивні шляхи підвищення ефективності
використання прокату чорних мета-
лів і наплавленого металу (О.А. Ка-
зиміров) і підвищення опору втоми
зварних конструкцій (В.І. Труфяков).
Послідовно розгорталися досліджен-
ня хіміко-металургійних процесів,
процесів у рідкому і твердому металі,
результати яких використано для по-
ліпшення якості з’єднань (І.К. Поход-
ня, К.А. Ющенко та ін.). Подальший
розвиток енергетики, зокрема ядерної,
авіаракетної техніки, хімічної промис-
ловості, транспорту, мостобудування
вимагав створення нових сплавів з осо-
бливими експлуатаційними якостями і
ПАТОН БОРИС ЄВГЕНОВИЧ
Наука та наукознавство, 2008, № 4 61
розробки технологій їх з’єднання. Зо-
крема, було вирішено проблеми крі-
огенної техніки, бронеконструкцій,
ракетобудування та інших галузей
(К.А. Ющенко, А.Я. Іщенко та ін.).
Водночас в інституті тривали розроб-
ки методів зниження деформацій і
напруг, контролю якості зварних кон-
струкцій (Л.М. Лобанов, А.Я. Недосе-
ка, В.О. Троїцький та ін.).
До способів, що дозволяють зна-
чно підвищити працездатність деталей
і механізмів, відносяться наплавлення
та деякі інші технології нанесення по-
криттів способами, що споріднені зі
зварювальними. За всі роки існування
інституту цим проблемам приділялася
значна увага. Розроблено теоретичні
й технологічні основи наплавлення та
напилення, спеціальні матеріали, уні-
версальні й спеціалізовані верстати та
інше обладнання. Значні роботи по
відновленню і зміцненню поверхонь
виконано на основі дугових процесів
під флюсом, у захисних газах самоза-
хисним дротом, порошковою стрічкою
(І.І. Фрумін, І.К. Походня). Зокрема,
це механізоване наплавлення валків
гарячої прокатки, засипних апаратів
доменних печей та іншого металургій-
ного обладнання. Для наплавлення за-
стосовано й інші джерела нагрівання:
лазерні та електронні промені, дугова
плазма, газове полум’я тощо. Розро-
блено декілька технологій зміцнення
поверхонь виробів дією електронного
променю, магнітно-імпульсного удару
та ін.
У другій половині ХХ ст. в судно-,
ракето- та авіабудуванні паяння ви-
явилося найоптимальнішим і часто
незамінним технологічним процесом.
І.І. Фрумін, Б.Є. Патон, Ю.А. Юзвенко і В.М. Мозок
біля установки наплавлення під керамічним флюсом. 1961 р.
О.М. Корнієнко, Ю.О. Храмов
Science and Science of Science, 2008, № 462
Для забезпечення необхідних експлу-
атаційних якостей на протязі багатьох
років ведеться пошук нових припоїв
і технологій нагрівання, в 70-х роках
розроблено технологію паяння у ваку-
умних печах, парах активних металів
і захисно-відновлювальному серед-
овищі при виготовленні приладів для
з’єднання корундової кераміки із за-
лізонікелевими сплавами, при вироб-
ництві авіаційних конструкцій з тита-
нових сплавів, деталей газотурбінних
двигунів із жароміцних сплавів. Точне
регулювання параметрів режиму на-
грівання і металургії процесів досягну-
то при контактно-реактивному паян-
ні, зокрема при виробництві приладів
з деталями з молібдену, вольфраму і
міді, покритими золотом або сріблом
(О.О. Росошинський, В.Ф. Хорунов,
Ю.Б. Малевський, В.С. Несміх). Інтен-
сифікувалася робота по зварюванню-
паянню з прикладенням стискаючих
навантажень в поєднанні з високо-
частотним нагріванням. Зокрема, роз-
роблено технологію й обладнання для
високочастотного паяння таких вели-
когабаритних виробів, як ротори тур-
бін і труби (В.К. Лебедєв, Л.Г. Пузрін,
Г.О. Бойко, В.Д. Табелєв, О.С. Пись-
менний).
У 90-х роках започатковано до-
слідження зварювання м’яких живих
тканин. Виявлено можливість вико-
ристання струму високої частоти для
з’єднання без ниток і металевих скоб
розрізів тканин і органів, розроблено
технології, зварювальний електрохі-
рургічний комплекс з джерелом жив-
лення і спеціальними медичними ін-
струментами (Б.Є. Патон, В.К. Лебе-
дєв, О.М. Іванова та ін.).
Серед сучасних апаратурних і ана-
літичних методів дослідження отрима-
ли розвиток електронно-мікроскопічні
методи, спектральний і газовий ана-
Нові розробки інституту з контактного зварювання. 1987 р.
Б.О. Мовчан, Б.Є. Патон і В.К. Лебедєв (крайній праворуч)
ПАТОН БОРИС ЄВГЕНОВИЧ
Наука та наукознавство, 2008, № 4 63
ліз (І.К. Походня, В.Й. Лакомський,
Г.М. Григоренко та ін.). Успішно ви-
рішуються питання математичної об-
робки результатів досліджень, мате-
матичного моделювання в зварюванні
та спеціальній металургії. Застосовано
комп’ютерні системи проектування
технологій і обладнання, виконано до-
слідження із застосуванням фізичного
і комп’ютерного моделювання проце-
сів зварювання плавленням і тиском,
напруг і деформацій зварних з’єднань,
створено бази знань в галузі металургії
і зварювання (В.І. Махненко та ін.). Ін-
ститут взяв активну участь в створенні
зварювальних роботів, які впровадже-
но на автоматичних лінях автомобіль-
них, вагонобудівних та інших заводів
(Г.О. Спину, Ф.А. Киселевський та
ін.). Значний економічний ефект дали
промисловості технології різання мате-
ріалів, засновані на плазмово-дугових
процесах і енергії вибуху (К.К. Хрє-
нов, Е.М. Есибян, В.Д. Кудінов та
ін.). В останні роки увага приділя-
ється прогнозуванню працездатності,
діагностиці стану високонапружених
зварних конструкцій (А.Я. Недосека).
До кінця 70-х — початку 80-х років за
технологіями ІЕЗ ім. Є.О. Патона зварю-
вали, наплавляли, паяли, напилювали
вироби завтовшки від часток міліметра
до кількох метрів, сфера застосування
зварювання і споріднених технологій по-
ширилася від ювелірної промисловості
й медицини до авіаційно-космічної
техніки і підводних нафтопроводів. Зна-
чна частина високих технологій по ви-
готовленню відповідальних інженерних
конструкцій починалася в інституті від
створення сплавів з унікальними на-
перед заданими властивостями. Вони
включають власне зварювання, паяння
чи наплавлення і завершуються контро-
лем якості та діагностикою стану звар-
них з’єднань.
З 1963 р. в ІЕЗ ім. Є.О. Патона ве-
дуться науково-дослідні й прикладні
У відділі зварювальної робототехніки інституту. 1990 р.
О.М. Корнієнко, Ю.О. Храмов
Science and Science of Science, 2008, № 464
роботи зі зварювання в космосі, ре-
зультати яких визнано в усьому світі.
У жовтні 1969 р. на борту космічного
корабля “Союз-6” вперше здійснено
експерименти зі зварювання на уста-
новці ”Вулкан”, розробленій в інститу-
ті. У 1984 р. проведено експеримент за
бортом орбітальної станції у відкритому
космосі, в якому ручним електронно-
променевим інструментом виконано
зварювання, пайку, різання і напилю-
вання. Період з 1985 по 1996 р. харак-
терний зростанням обсягу робіт, вико-
наних у космосі. В ІЕЗ ім. Є.О. Патона
тривають роботи, пов’язані з освоєн-
ням космічного простору, інтерес до
них виявляють НВО “Енергія” (Ро-
сія) і НАСА (США). В умовах космо-
су успішно виконано комплексні екс-
перименти розкриття конструкцій
з ферм, по їх зварюванню і паянню;
кілька років на орбітальній станції
“Мир” експлуатувалась система бага-
торазового розкриття та складання со-
нячних батарей завдовжки понад 15 м.
Для виготовлення телескопу зі сплаву
інвара та алюмінієво-магнієвого спла-
ву розроблено технологію електронно-
променевого зварювання різнорідних
матеріалів з попереднім нанесенням
парофазним методом проміжних смуг
додаткових металів, удосконалювалась
методика створення нових компози-
ційних матеріалів.
Слід зазначити, що успішна на-
укова і виробнича діяльність інституту
в значній мірі зумовлювалися вдалим
розв’язанням організаційних питань.
З 50-х років розвивається та удоско-
налюється його структура, ведеться
пошук нових методів прискорення
впровадження наукових досягнень
у виробництво. У 1959 р. конструк-
торський відділ та експерименталь-
ні майстерні інституту перетворено в
Дослідне конструкторське бюро і До-
слідний завод зварювального облад-
нання, в 1978 р. організовано Дослід-
Льотчики-космонавти В.О. Джанібеков і С.Є. Савицька
навчаються в інституті зварювальним процесам. 1984 р.
ПАТОН БОРИС ЄВГЕНОВИЧ
Наука та наукознавство, 2008, № 4 65
ний завод зварювальних матеріалів,
а в 1981 р. — Дослідний завод спеці-
альної електрометалургії. У результаті
в 1981 р. ІЕЗ ім. Є.О. Патона отримав
статус науково-технічного комплексу,
який 1985 р. перетворено на міжгалузе-
вий науково-технічний комплекс, що
мав забезпечити координацію роботи
організацій різних міністерств Радян-
ського Союзу в галузі високих зварю-
вальних технологій. Міжгалузевий
науково-технічного комплекс (МНТК)
“ІЕЗ ім. Є.О. Патона” став головним в
СРСР по створенню і впровадженню
в народне господарство прогресивних
технологій, устаткування і матеріалів
для зварювання, пайки, наплавлення,
нанесення покриттів, одержання но-
вих конструкційних матеріалів мето-
дами спецелектрометалургії. У складі
МНТК було створено кілька інженер-
них центрів.
У 1958 р. Б.Є. Патон за участю ряду
фахівців розробив першу програму
розвитку зварювального виробництва
та зварювальної науки й техніки в
СРСР. У 1976 р. він очолив Національ-
ний комітет СРСР по зварюванню в
Міжнародному інституті зварювання.
З 1958 р. ІЕЗ ім. Є.О. Патона стає го-
ловною організацією по зварюванню і
зварним конструкціям у СРСР, тут ді-
яла Координаційна рада, Наукова рада
по проблемі “Нові процеси одержання
й обробки металевих матеріалів”.
Нині ІЕЗ ім. Є.О. Патона продо-
вжує займати одне з провідних місць у
світі в розробці прогресивних техноло-
гій зварювання та споріднених техно-
логій з’єднання матеріалів, досліджен-
нях міцності, надійності та діагностиці
несучої здатності зварних конструкцій,
технології наплавлення, нанесення по-
криттів та обробки поверхонь деталей
машин, які працюють в екстремальних
умовах. Нині в інституті виконують-
ся пріоритетні роботи зі спеціальної
електрометалургії, спрямовані на по-
кращення службових властивостей і
створення нових високоміцних сталей,
кольорових, тугоплавких і компози-
ційних матеріалів з наперед заданими
властивостями. ІЕЗ ім. Є.О. Патона
бере участь у виконанні кількох десят-
ків міжнародних науково-технічних
програм. Створено наукові основи
отримання високоякісних титанових
злитків із губки з використанням різ-
них джерел нагрівання, досліджено
процес термомеханічного зміцнення
зварних конструкцій, в тому числі авіа-
ційних і ракетних, із складнолегованих
нагартованих алюмінієвих сплавів,
встановлено технологічні параметри
процесів вирощування монокристалів
вольфраму і молібдену, виконано до-
слідження із застосуванням фізичного
і комп’ютерного моделювання проце-
Президент АН СРСР М.В. Келдиш
(праворуч) в ІЕЗ ім. Є.О. Патона. 1967 р.
О.М. Корнієнко, Ю.О. Храмов
Science and Science of Science, 2008, № 466
сів зварювання плавленням і тиском,
напруг і деформацій зварних з’єднань,
створення баз знань в галузі металургії
і зварювання тощо.
Успіхи в створенні та впровадженні
нових технологій були і залишаються
можливими завдяки фундаментальним
і прикладним дослідженням, конструк-
торським розробкам і досить високій
кваліфікації фахівців усіх рівнів. У своїх
роботах вчені ІЕЗ ім. Є.О. Патона вра-
ховують тенденції світового розвитку
металообробних галузей промисловості:
зниження енергоємкості, підвищення
продуктивності, гарантії якості та по-
ліпшення екологічних показників. Про-
водиться також комплекс теоретичних і
експериментальних досліджень з підви-
щення точності виготовлення зварних
тонколистових конструкцій і їх несучої
здатності та циклічної довговічності.
У період становлення ринкових
відносин, крім наукової, конструк-
торської і виробничої діяльності, ве-
деться пошук ефективних організа-
ційних форм. Створено Міжнародний
центр електронно-променевих техно-
логій, науково-інженерні й науково-
виробничі центри та ін., а також тех-
нопарк “ІЕЗ ім. Є.О. Патона”, що
об’єднує понад три десятки підпри-
ємств і організацій, створено Центр
сертифікації продукції зварювального
виробництва, який проводить роботу
з удосконалення української системи
сертифікації, що відповідала б між-
народним нормам і правилам. ІЕЗ ім.
Є.О. Патона є базовою організацією
Міждержавної наукової ради з питань
зварювання і споріднених технологій,
виконуючи координацію наукової ді-
яльності учених країн, що входять до
На виставці ІЕЗ ім. Є.О. Патона. Зліва направо — В.І. Махненко,
міністр будівництва та регіонального розвитку України В.В. Рибак,
Б.Є. Патон, Л.М. Лобанов, Л.С. Киреєв. 2007 р.
ПАТОН БОРИС ЄВГЕНОВИЧ
Наука та наукознавство, 2008, № 4 67
Наукової ради по нових матеріалах
Міжнародної асоціації академій наук.
ІЕЗ ім. Є.О. Патона є головним науко-
вим центром зварювання країн СНД.
У ньому тривають комплексні дослі-
дження зварювання і пайки, створен-
ня на їх основі високопродуктивних
технологій з’єднання, зварювального
устаткування і матеріалів, дослідження
міцності та несучої здатності зварних
з’єднань і конструкцій, розробка основ
проектування і комплексного механі-
зованого виробництва зварних кон-
струкцій, розвиваються комплексні
дослідження фізико-хімічної поверх-
ні, створення технологічних процесів,
устаткування і матеріалів для нане-
сення зміцнюючих і захисних покрит-
тів, а також роботи зі створення нових
технологій електрометалургійного ви-
робництва, особливо якісних сплавів
і композиційних конструкційних ма-
теріалів. НТК “ІЕЗ ім. Є.О. Патона”
зберігає свій статус одного з провідних
світових наукових центрів по зварю-
ванню і спорідненим технологіям та
сучасній електрометалургії.
Нині до його складу входять, крім
власне інституту з науковими від-
ділами і лабораторіями, дослідне
конструкторсько-технологічне бюро,
експериментальне виробництво, спе-
ціальне конструкторсько-технологічне
бюро з дослідним виробництвом вико-
ристання технологій металообробки
вибухом, три дослідні заводи, кілька
інженерних центрів, а також різні до-
поміжні служби, що працюють в інте-
ресах усіх підрозділів інституту, інфор-
маційний центр із базою даних, обчис-
Напередодні дня Перемоги в ІЕЗ ім. Є.О. Патона. 08.05.2008 р.
Зліва направо — М.В. Горбунов, слюсар, ветеран; акад. НАН України І. Кучук-Яценко;
В.К. Зяхор, начальник відділу; Б.Є. Патон; О.І. Фокін, плавильщик, ветеран;
акад. НАН України І.К. Походня; М.А. Паршенков, науковий співробітник, ветеран
О.М. Корнієнко, Ю.О. Храмов
Science and Science of Science, 2008, № 468
лювальний і сертифікаційний центри.
Підготовка фахівців ведеться в аспі-
рантурі та Міжгалузевому навчально-
му центрі. ІЕЗ має зв’язки з науковими
центрами і фірмами США, Китаю, Ні-
меччини, Великої Британії, Франції,
Японії, Південної Кореї, Південної
Африки і низки інших країн, органі-
зуються спільні лабораторії і центри,
активно розвивається кооперація і ви-
конання міжнародних проектів. Три-
валий час ІЕЗ ім. Є.О. Патона працює
на ринку США, Канади і деяких інших
країн, спільні підприємства працюють
у США і в Канаді. Зовнішньоеконо-
мічна діяльність інституту здійснюєть-
ся спеціалізованою фірмою “ІНПАТ”.
Тільки в США запатентовано понад
двох тисяч винаходів інституту. Захід-
ноєвропейськими, американськими та
азійськими фірмами закуплено сотні
ліцензій. Каталог матеріалів і устатку-
вання, технологій, пропонованих ІЕЗ
ім. Є.О. Патона, містить декілька со-
тень найменувань. Новітня інформа-
ція в галузі зварювання та споріднених
технологій регулярно висвітлюється в
чотирьох журналах. Інститутом видано
десятки монографій, два томи “Енци-
клопедії машинобудування”. Науковий
потенціал інституту — це 320 наукових
співробітників, серед яких 16 академіків
і членів-кореспондентів Національної
академії наук України, 62 доктори наук,
250 кандидатів наук. ІЕЗ ім. Є.О. Пато-
на нагороджено орденами Леніна, Жов-
тневої революції і Трудового Червоного
Прапору, почесними грамотами, по-
над 100 робіт відзначено Ленінською та
Державними преміями СРСР і УРСР,
Державними преміями України в галузі
науки і техніки України.
Особистий внесок Б.Є. Патона в наукові дослідження і розробки інституту
Оригінальні дослідження Б.Є. Па-
тона пов’язані з розробкою базових
технологій нероз’ємного з’єднання
металів. Це зварювання під флюсом,
електрошлакове зварювання, стикове
зварювання оплавленням, включаючи
розробку спеціальних матеріалів, об-
ладнання і систем автоматичного ке-
рування.
Борис Євгенович знаходить час
особисто проводити наукові дослі-
дження. Він продовжує розробки елек-
трошлакових технологій і, крім нових
способів зварювання, створює техно-
логії електрошлакового наплавлення і
переплавлення. З 1952 р. Борис Євге-
нович розробляє нові способи одер-
жання металів високої якості, дослі-
джує процеси переплаву, розробляє
технологію електрошлакового лиття,
керує створенням устаткування і тех-
нологій для нових методів зварюван-
ня та електрометалургії. До обрання
в 1962 р. президентом Академії наук
УРСР він очолював лабораторію авто-
матизації зварювальних процесів.
Значний внесок зробив Б.Є. Па-
тон у розвиток контактного стикового
зварювання. Цілеспрямовані багато-
річні дослідження дозволили виявити
значні резерви стикового зварювання
безперервним оплавленням, створити
високопродуктивне автоматизоване
устаткування, що не має прототипів у
світовій практиці.
З 1963 р. Борис Євгенович започат-
ковує розробку обладнання і техноло-
гій зварювання, паяння та напилення
в умовах космосу, організує спеціаль-
ну лабораторію, діяльністю якої ціка-
виться майже кожного робочого дня.
У 1969 р. на пілотованому космічно-
му кораблі “Союз-6” космонавтом
В.М. Кубасовим на установці “Вул-
ПАТОН БОРИС ЄВГЕНОВИЧ
Наука та наукознавство, 2008, № 4 69
кан”, створеній в інституті, вперше
випробувано електронно-променеве,
дугове і плазмове зварювання в умовах
космосу. Відкрилася можливість за-
стосовувати зварювання та споріднені
технології при монтажі металокон-
струкцій у космічному просторі та про-
веденні необхідних ремонтних робіт.
З початку 70-х років під керівни-
цтвом Б.Є. Патона почав розвиватися
новий напрям — створення зварюваль-
них роботів, запрограмованих промис-
лових маніпуляторів, здатних замінити
зварника при виконанні повторюваних
операцій. До цього напрямку інститут
був підготовлений всією попередньою
діяльністю по розробці зварювальних і
наплавочних установок із програмним
керуванням.
Значний особистий внесок
Б.Є. Па тона і в розвиток металургії.
Становлення виробництва зварних
труб для магістральних трубопрово-
дів пов’язано з його ім’ям. Ще в другій
половині 1940-х років він брав участь
у створенні цеху електрозварних труб
великого діаметра на Харцизькому
трубному заводі. У 1954 р. Б.Є. Патон
очолив дослідження, спрямовані на за-
стосування електрошлакового процесу
для поліпшення якості металів і сплавів.
У результаті було створено принципово
новий напрямок в якісній металургії —
електрошлаковий переплав. У 1959 р.
під його керівництвом розпочато ро-
боти з рафінування металів і сплавів
за допомогою електронного променя.
Електронно-променева плавка вияви-
лася досить ефективним способом очи-
щення металів від газоподібних і летучих
домішок і з’єднань. У 1963—1964 рр.
Б.Є. Патон із групою співробітників від-
крив явище утворення вакууму в герме-
тичному об’ємі, обмеженому металеви-
Б.Є. Патон проводить експеримент з плазмового зварювання. 1962 р.
О.М. Корнієнко, Ю.О. Храмов
Science and Science of Science, 2008, № 470
ми поверхнями, що нагріваються до ви-
соких температур. Це відкриття сприяло
докорінному вдосконаленню процесу
одержання високоякісного біметалевого
прокату. Б.Є. Патон керував створенням
і освоєнням технології та устаткування
для механізованого зварювання кон-
струкцій, у тому числі для дугового зва-
рювання труб великого діаметру та елек-
трошлакового зварювання потужного
ковальсько-пресового та енергетичного
обладнання.
З початку 50-х років він керує ро-
ботами зі створення фізико-хімічних
основ технології та розробкою устат-
кування для електронно-променевого
зварювання, плавлення, випарування
й конденсації пари металів, плазмово-
го, дугового й контактного зварювання,
зварювання вибухом та іншими техно-
логіями зварювання металів, пластмас
і композитних матеріалів. У результа-
ті було засновано журнал “Проблемы
спецэлектрометаллургии” (нині —
“Современная электрометаллургия”).
Б.Є. Патон також очолив вивчення
проблем діагностики й продовження
ресурсу зварних конструкцій, з його
ініціативи засновано журнал “Техни-
ческая диагностика и неразрушающий
контроль”. З початку 90-х років він без-
посередньо керує дослідженнями зі зва-
рювання живих біологічних тканин, до-
сліджує процеси коагуляції, розробляє
вимоги до спеціальних інструментів.
Все наведене вище характеризує
Б.Є. Патона як видатного вченого та
інженера, організатора науки і тех-
ніки, керівника великого колективу
науковців, конструкторів і виробнич-
ників. Талант дослідника та інженера,
величезна енергія і працездатність,
непересічні організаторські здібнос-
ті, сильний характер і воля, прагнен-
ня доводити справу до кінця, широка
ерудиція, здатність передбачати пер-
спективні тенденції і шляхи розвитку
науки і техніки, доброзичливість і вод-
Б.Є. Патон за розробкою нового способу зварювання в захисних газах. 1983 р.
ПАТОН БОРИС ЄВГЕНОВИЧ
Наука та наукознавство, 2008, № 4 71
ночас вимогливість, ентузіазм, відкри-
тість, бажання спілкування, особливо
з молоддю, а також почуття гумору і
любов до спорту зробили Б.Є. Патона
справжнім науковим лідером.
Під його керівництвом подальшого
бурхливого розвитку дістала започатко-
вана в інституті його батьком наукова
школа. Завдяки Б.Є. Патону вона зна-
чно розширила тематику досліджень і
розробок, дістала чимало фундамен-
тальних результатів, започаткувала і
розвинула нові науково-технічні на-
прямки, здобула величезний авторитет і
широке визнання. Персональний склад
школи виглядає так: академіки НАН
України Д.А. Дудко, С.І. Кучук-Яценко,
В.К. Лебедєв, Л.М. Лобанов, В.І. Мах-
ненко, Б.І. Медовар, Б.О. Мовчан,
І.К. Походня, К.А. Ющенко, члени-
кореспонденти А.Я. Іщенко, Б.С. Ка-
саткін, В.М. Кудінов, В.Й. Луком-
ський, А.М. Макара, В.І. Труфяков,
доктори наук А.Ю. Асніс, Г.О. Бойко,
Г.З. Волошкевич, В.С. Гвоздецький,
С.М. Гуревич, І.І. Заруба, О.А. Казимі-
ров, Ф.А. Киселевський, О.К. Назарен-
ко, О.С. Письменний, В.В. Підгаєць-
кий, А.Г. Потап’євський, Д.М. Рабкін,
Г.В. Раєвський, О.А. Росошинський,
Г.О. Спину, В.О. Троїцький, І.І. Фру-
мін та ін.
Відкриття пам’ятника М.М. Бенардосу в с. Лух Івановської обл. (Росія) 20.06.1981 р.
Зліва направо — космонавт В.М. Кубасов, президент АН СРСР А.П. Александров,
Б.Є. Патон, секретар обкому КПРС В.Г. Клюєв
О.М. Корнієнко, Ю.О. Храмов
Science and Science of Science, 2008, № 472
Керуючи Академією наук
Наприкінці 50-х і особливо на по-
чатку 60-х років обстановка в Україні,
що оправилася після фашистської оку-
пації, і в Радянському Союзі докорінно
змінюється. Розвиток промисловості за-
жадав прискорення науково-технічного
прогресу, більшої орієнтації академічної
науки на природничі та технічні науки,
на їх тісний зв’язок із практикою. І не ви-
падково, що в 1962 р. президентом Ака-
демії наук УРСР було обрано Б.Є. Па-
тона. З перших кроків своєї діяльності
новий президент відразу відгукнувся на
потреби часу. Та структура академії, яку
він отримав у “спадщину”, вже через рік
з його ініціативи була приведена у відпо-
відність із запитами науково-технічного
прогресу.
Протягом 60—80-х років під керів-
ництвом Б.Є. Патона в Академії наук
УРСР створено широку мережу на-
укових установ, в яких дістали розви-
ток дослідження практично з усіх га-
лузей науки і техніки, культури, одер-
жали розвиток старі й сформувалися
нові наукові школи. Академія стала
одним з першопрохідників у сфері
організації наукових досліджень та
інноваційного процесу, флагманом
високої ефективності науки. Зна-
чну роботу проводив Б.Є. Патон по
організації комплексних досліджень
низки найважливіших теоретичних
проблем в галузі природничих і сус-
пільних наук. Зокрема, розширилися
роботи в галузі фізики твердого тіла і
конденсованого стану, історії науки і
техніки та науковознавства, розвину-
лися біологічні дослідження об’єктів
на молекулярному рівні, започатку-
Виступ на засіданні Президії АН УРСР (ліворуч В.С. Гутиря). 1962 р.
ПАТОН БОРИС ЄВГЕНОВИЧ
Наука та наукознавство, 2008, № 4 73
валися дослідження з нових наукових
напрямків.
Найважчим випробуванням для Бо-
риса Євгеновича стали 90-ті роки. Тіль-
ки залізна витримка і розуміння, чим
загрожує Україні розвал академічної
науки, дозволили йому в умовах нерозу-
міння ролі науки новими керівниками
України, стрімкого зубожіння академії,
від’їзду багатьох перспективних учених
на Захід, цькування його та академії з
боку особливо завзятих “демократів”
знайти шляхи збереження основного
наукового потенціалу, надихати своєю
невгамовною діяльністю на плідну пра-
цю вчених академії. Він зберіг свою гід-
ність і честь, не віддав академію псевдо-
реформаторам, довів її значимість для
успішного розвитку України в умовах
незалежності. Б.Є. Патон завжди на-
гадує про інтернаціональний характер
науки, підкреслює необхідність актив-
ної й тісної взаємодії з ученими та на-
уковими організаціями різних країн,
передусім Росії.
Велике значення мала і має видатна
інтуїція Бориса Євгеновича — здатність
передбачити розвиток перспективних
тенденцій наукових досліджень, ре-
зультати яких відіграють вирішальну
роль на певному етапі технічного про-
гресу. Роботи, виконувані з його ініці-
ативи та за його участю, завжди мають
комплексний характер і завершуються
масштабною практичною реалізацією.
Б.Є. Патон приділяє чимало уваги
і докладає зусиль збереженню та зміц-
ненню творчих зв’язків і ділових кон-
тактів між ученими і виробничниками
країн СНД, розвиває такі нові форми
науково-технічного співробітництва,
як розробка міжнародних програм,
Зліва направо — В.М. Глушков, М.М. Боголюбов, О.Ф. Макарченко, Г.С. Писаренко,
Б.Є. Патон, М.П. Семененко в кабінеті Б.Є. Патона в Президії АН УРСР. 1962 р.
О.М. Корнієнко, Ю.О. Храмов
Science and Science of Science, 2008, № 474
організація спільних лабораторій і
підприємств, широкий обмін інфор-
мацією.
Ще з 1959 р. Б.Є. Патон бере актив-
ну участь в громадській діяльності. Він
обирався депутатом Верховної Ради
УРСР п’яти скликань і членом Пре-
зидії Верховної Ради УРСР, депутатом
Верховної Ради СРСР п’яти скликань і
заступником голови Ради Союзу Вер-
ховної Ради СРСР. Нині Борис Єв-
генович є президентом Міжнародної
асоціації академій наук, почесним пре-
зидентом Міжнародної інженерної ака-
демії, членом Європейської академії,
Міжнародної академії технологічних
наук, почесним членом Міжнародної
академії наук, освіти, індустрії та мис-
тецтва, Міжнародної академії астро-
навтики, Римського клубу, іноземним
членом академій і науково-технічних
товариств багатьох країн світу.
Він — перший Герой України, на-
городжений орденами і медалями
СРСР, України, ряду інших країн,
академічними відзнаками, зокрема зо-
лотими медалями М.В. Ломоносова та
В.І. Вернадського.
|