Розвиток наукознавства й історії науки в Національній академії наук України

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Наука та наукознавство
Date:	2008
Main Authors:	Маліцький, Б.А., Попович, О.С.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2008
Subjects:	Дослідження з наукознавства та історії науки
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49103
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Розвиток наукознавства й історії науки в Національній академії наук України / Б.А. Маліцький, О.С. Попович // Наука та наукознавство. — 2008. — № 4. — С. 75-83. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859654490337050624
author	Маліцький, Б.А. Попович, О.С.
author_facet	Маліцький, Б.А. Попович, О.С.
citation_txt	Розвиток наукознавства й історії науки в Національній академії наук України / Б.А. Маліцький, О.С. Попович // Наука та наукознавство. — 2008. — № 4. — С. 75-83. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Наука та наукознавство
first_indexed	2025-12-07T13:38:09Z
format	Article
fulltext	Наука та наукознавство, 2008, № 4 75 Дослідження з наукознавства та історії науки Намагання осмислити роль і місце науки в житті суспільства, зрозуміти рушійні сили її розвитку, знайти опти- мальні механізми організації науково- го пошуку, напевне, мають настільки ж давню історію, як і сама наука. По- різному розуміли ці проблеми люди різних часів. Можна пригадати хоча б Платона, який вважав мало не амо- ральним прагнення отримати з науко- вого знання якусь матеріальну вигоду, або французьких просвітителів, які вважали, що тільки наука може забез- печити прогрес людства і вирішити всі його проблеми. Вже в ХХ столітті, коли наукові до- слідження почали все сильніше впли- вати на темпи економічного розвитку й, з одного боку, суспільство стало від- чувати все більшу потребу в наукових знаннях, а з другого — сама наука все більшою мірою потребувала підтримки суспільства, зростання самосвідомос- ті наукового співтовариства було по- ставлено на наукову основу. До осмис- лення названих проблем долучилися такі мислителі, як В.І.Вернадський, Дж. Бернал, Д. Прайс, П.Л.Капіца, Б.М.Кедров і багато інших. У надрах науки почало зароджуватись науко- знавство як самостійна наукова дисци- пліна (цікаво, що найбільш перейма- лися такими проблемами представни- ки природничих наук). В Україні колектив наукознавців почав формуватися з 1965 р. з ініціа- тиви і під керівництвом Г.М.Доброва, який прийшов до наукознавства від досліджень з історії техніки. Спочат- ку наукознавчі роботи велись у межах очолюваного Г.М.Добровим відділу машинних методів історико-наукової інформації Інституту історії АН Укра- їни, який з березня 1968 р. став підроз- ділом Інституту математики АН Украї- ни. Згодом (у 1969 р.) його перевели до Ради по вивченню продуктивних сил України АН України, в якій він пере- бував до 1971 року. Комплексність та міждисциплінар- на орієнтація робіт, які велися у відділі, з одного боку, створювали певні труд- нощі з його приналежністю і включен- ням до тематичних планів будь-якого конкретного інституту, а з другого, до- зволяли без проблем передавати його з одного відділення академії до іншого. У той же час це певною мірою сприяло розширенню кругозору співробітни- ків, поглибленню їх розуміння особли- востей і структури Академії наук. Слід підкреслити, що вже на цьому почат- ковому етапі становлення колективу він відчував підтримку і розуміння з Розвиток наукознавства й історії науки в Національній академії наук України Б.А Маліцький, О.С. Попович © Б.А. Маліцький, О.С. Попович, 2008 Б.А. Маліцький, О.С. Попович Science and Science of Science, 2008, № 476 боку президента АН України Пато- на Б.Є., віце-президентів АН України Глушкова В.М. та Ситника К.М., ака- деміків Щербаня О.Н., Стогнія Б.С. та ін. В.М.Глушков виявив особисту зацікавленість у розвитку робіт з про- гнозування науково-технологічного розвитку, взяв у них безпосередню участь і врешті-решт у 1971 році забрав наукознавців до очолюваного ним Ін- ституту кібернетики АН України, де було створено самостійний науковий підрозділ — відділення комплексних проблем наукознавства, статус якого підкреслювався тим, що його керівник Г.М.Добров був призначений заступ- ником директора інституту. З 1984 по 1986 рр. відділення, а згодом Центр досліджень науково-технічного потенціалу (далі — Центр) перебували у складі Ради по вивченню продуктивних сил України АН України. У 1986 р. до нього з академічних установ були передані відділи історії природознавства і техніки та історії АН України і утворений в результаті Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки опинився у складі Інституту надтвердих матеріалів АН України. Такий перехід аж ніяк не можна вважати випадковим. Дирек- тор Інституту надтвердих матеріалів академік НАН України Новиков М.В. дуже уважно ставився до наукознав- чих досліджень. Характерно, що саме йому (тоді ще кандидату технічних наук), академіку НАН України Миха- лєвичу В.С. (тоді ще кандидату фізико- математичних наук) та академіку НАН України Поповичу М.В. (тоді ще кан- дидату філософських наук) Г.М.Доб- ров висловив свою подяку за допомо- гу в підготовці першого видання його знаменитої книги “Наука о науке”, що вийшла у 1966 році [1]. У складі Інституту надтвердих мате- ріалів Центр залишався до 1991 р., тоб- то до перетворення його на самостій- ний інститут. На жаль, це сталося вже після смерті Г.М.Доброва. Враховую- чи внесок Г.М.Доброва у становлення і розвиток наукознавчих досліджень і те, що він був фундатором і першим керівником Центру, ще з 1989 р. Цен- тру було присвоєно його ім’я. Світове визнання очолюваному Г.М. Добровим науковому колективу принесли перш за все дослідження по- тенціалу науки. Адже саме Добровим і його учнями в 60-ті роки минулого століття поняття “науковий потенці- ал” і “науково-технічний потенціал” вперше були застосовані як наукові тер- міни — не як образи, а саме як наукові терміни і дано їх чітке визначення [2]. Тут же народилася й ідея проблемно- орієнтованої оцінки наукового потен- ціалу [3]. За роки свого існування колектив наукознавців дещо змінював темати- ку та напрямки наукових досліджень, намагаючись гідно відповідати на ви- клики часу і разом з тим залишаючись вірним добровському гаслу, що стало творчим девізом ЦДПІН: “З минулого через сьогодення — до майбутнього”. Конспективно творчий доробок Центру можна охарактеризувати на- ступним. Здійснено історичну рекон струк- цію розвитку природознавства в Укра- їні до кінця 80-х років минулого сто- річчя в цілому, а також його окремих галузей, зокрема астрономії, фізики, механіки, радіоелектроніки, мікробі- ології та інших, уточнено хронологію основних подій в історії Національної академії наук за 80 років її існування (1918—1998), виявлено і досліджено невідомі та мало висвітлені в історич- РОЗВИТОК НАУКОЗНАВСТВА Й ІСТОРІЇ НАУКИ В НАЦІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ Наука та наукознавство, 2008, № 4 77 ній літературі дані, які підтверджу- ють пріоритет видатних українських вчених в природознавстві [4—8] та ін. (більш повний виклад результатів до- сліджень з історії природознавства і техніки див. у статті С.О.Хорошевої та Ю.О.Храмова в даному випуску жур- налу). Всебічно розкрито поняття “на- укова школа”. На основі використан- ня оригінальної методики визначення наукових шкіл, комплексного дослі- дження їх діяльності статистичними, наукометричними, соціологічними та іншими засобами в основному завер- шено інвентаризацію існуючих науко- вих шкіл в Україні [7]. У семидесяті роки ХХ ст. була сформульована концепція фазової динаміки наукової діяльності вченого в залежності від вікової структури на- укового колективу [3, с.108—121; 9]. З використанням цієї концепції згодом було досліджено проблеми молоді та оновлення наукових кадрів у сучасній академічній науці [10]. Слід зауважити, що дослідження наукознавців та істориків науки не тільки віднайшли нові маловідомі сто- рінки історії нашої академії, дали мож- ливість віддати належне незаслужено забутим іменам, але й дозволили уза- гальнити вітчизняний і світовий досвід розвитку науки. Зокрема, вони довели, що виникнення академічної форми організації наукових досліджень було закономірним етапом розвитку світо- вої науки, коли науковий пошук почав виходити на такий рівень і вимагав та- кої самовіддачі, яких не можна забез- печити, займаючись наукою “між ін- шим” і маючи своїм основним занят- тям викладання і організацію учбового процесу. Саме тоді великий німецький вчений Готфрід Вільгельм Лейбніц висунув і обґрунтував ідею виділен- ня наукового пошуку як самостійної галузі трудової діяльності людини і ство рен ня академії не як підтримува- ного державою “клубу академіків”, а як сукупності науково-дослідних ор- ганізацій, що фінансуються державою. Ця ідея була реалізована спочатку при створенні Берлінської королівської академії, а потім і Петербурзької ака- демії наук в Росії, від якої ця традиція перейшла до української академії. Вже у ХХ столітті потреба реаліза- ції масштабних науково-технологічних проектів поставила світову науку пе- ред необхідністю створення потужних науково-дослідних колективів, які не мають ніяких інших завдань, крім ці- леспрямованого наукового пошуку. Наприклад, у США сьогодні понад 30 національних лабораторій — багатоти- сячних дослідницьких колективів, об’єм бюджетного фінансування яких в бага- то разів перевищує об’єм фінансування всієї української науки з усіх джерел. Створені такі фундації, як, наприклад, Національний інститут здоров’я, що яв- ляє собою фактично академію медичних наук, до якої входять понад 20 науково- дослідних інститутів. Ця тенденція про- довжує виявлятися й нині, зокрема в тому, що науково-дослідні інститути, створені при вузах США, набувають все більшої самостійності та автономності від університетів. Отже, форми органі- зації як фундаментальної, так і приклад- ної науки, подібні до притаманних НАН України, набули сьогодні поширення у всіх розвинених країнах світу, і тільки некомпетентним поверховим поглядом на зарубіжний досвід можна пояснити досить настирно нав’язувану нашій гро- мадськості думку про те, що на Заході вся фундаментальна наука зосереджена в університетах. Б.А. Маліцький, О.С. Попович Science and Science of Science, 2008, № 478 Детальний аналіз етапів розвитку НАН України продемонстрував осо- бливості еволюції її потенціалу у шіст- десяті — восьмидесяті роки минулого століття, які зумовили не тільки спе- цифіку його структури порівняно з ін- шими республіканськими академіями СРСР, але й особливу роль української академії у науково-технологічному розвитку країни. Завдяки обраній в ці роки орієнтації на розвиток технологій із безпосереднім залученням для цього коштів виробничників НАН України сформувала потужну експерименталь- ну і дослідно-виробничу базу і вияви- лась найбільш підготовленою порівня- но з іншими академіями до ринкових умов [11—13]. Проте економічна кри- за призвела до різкого падіння попиту на результати наукових досліджень і розробок, що стало тяжким випро- буванням і для академії. У той же час НАН України зуміла вистояти в цей період: втрати її наукового і науково- технічного потенціалу в дев’яності роки значно менші, ніж інших секторів української науки. Дослідження в галузі методології та соціології науки дозволили уточнити принципи періодизації минулого науки і техніки та її роль в побудові модельної концепції історії розвитку наукового знання, що сприяє більш раціональній реконструкції історичних подій, пере- творенню окремих історичних фактів в історичні знання. Завдяки систем- ному вивченню процесу спеціалізації наукових дисциплін виявлено, що по- чинаючи із середини ХХ століття спе- ціалізація наук, набуваючи зростаючих темпів, перейшла раціональну межу, після якої цей процес виявляє все біль- ше негативних наслідків. Зокрема, в надрах сучасної наукової системи нові знання з окремих наук все більшою мірою втрачають зв’язок між собою, причому жорстка розме жувальна лінія прослідковується не тільки між окре- мими дисциплінами, але й всередині кожної з них. Надмірна спеціалізація наукової дисципліни призводить до того, що вона замикається на саму себе, стає нездатною інтегруватися у глобаль- ну проблематику і роз’єднує об’єкт на окремі фрагменти, унеможливлюючи отримання цілісного концептуального уявлення про нього. Розроблено кон- цептуальну схему визначення пред- метного поля сучасної економічної науки та її взаємодії з гуманітарними, суспільними, технологічними та при- родничими науками. Це має важливе методологічне значення для створен- ня нової економічної теорії розбудови знаннєвого суспільства. Було доведено методологічну зна- чущість прагматичного повороту в сучасній науці, пов’язаного з подо- ланням домінуючої, особливо у вітчиз- няній науці, споглядальної функції пізнання та утвердженням ідей техно- логічності, проектності й практичнос- ті. При цьому була уточнено розумін- ня ролі фундаментальних досліджень в сучасному інноваційному процесі. Показано, що поряд з традиційними пізнавальними і соціокультурними функціями особливого значення на- буває інтеграційна функція фундамен- тальної науки, яка забезпечує єдність всіх складових інноваційного процесу (прикладних досліджень, розробок, ко- мерціоналізації наукових результатів, їх впровадження, підготовки кадрів, управління) та найвищий (світовий) науково-технологічний рівень його реалізації. Розроблення теоретико- методологічних засад наукознавства дозволило уточнити з урахуванням РОЗВИТОК НАУКОЗНАВСТВА Й ІСТОРІЇ НАУКИ В НАЦІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ Наука та наукознавство, 2008, № 4 79 сучасної ролевої функції науки в сус- пільстві його дисциплінарний статус, визначити типологію трансформації у науковій системі, виявити і обґрун- товати циклічний характер розвитку науково-технічного потенціалу, сфор- мулювати поняття наукового просто- ру, окреслити методологію трансферу технологій та передачі знань [14]. У по- дальшому уявлення про науковий про- стір було розвинуто як своєрідна еко- логія науки, були досліджені такі фор- ми його трансформації, як самороз- виток, адаптація до змінюваних умов, деструкція та запозичення. Показано, що забезпечення, імітація структур і моделей без врахування національних особливостей науки призводить до на- сильницької модернізації, яка весь час “надолужує” старий, а не новий досвід передових країн [15]. Дослідження сутності соціального потенціалу науки та його еволюції на протязі новітньої історії нашої дер- жави дало можливість по-новому по- дивитись на місце науки в суспільній свідомості, обґрунтувати необхідність сприймати авторитет окремого вче- ного і науки в цілому як національне надбання, яке необхідно берегти і при- множувати в інтересах народу [16, 17]. В останні роки наукознавці Укра- їни активно включились у досліджен- ня механізмів інноваційного розви- тку, формування і реалізації науково- технологічної політики держави в нових умовах. Вони зробили вагомий, часом вирішальний внесок у розробку законодавства, що регулює відносини в сфері науки та інновацій, ініціювали і безпосередньо організували масштаб- ні прогнозно-аналітичні дослідження перспектив науково-технологічного та інноваційного розвитку нашої держа- ви, побудови суспільства і економіки, що базуються на знаннях. Зокрема, їх зусиллями було розвинуто загальну теорію формування і реалізації дер- жавної науково-технологічної політи- ки в контексті сучасних радикальних політичних і соціально-економічних трансформацій, що сталися в багатьох країнах сучасного світу, та створено методологію системного оцінювання науково-технологічного потенціалу, обгрунтування кількісних та якісних характеристик його розвитку, що ма- ють важливе застосування в тракту- ванні реальної державної науково- технічної політики [18]. Дослідження актуальних питань теорії та практики інноваційної діяль- ності як системного процесу в конку- рентній економіці дозволило виявити і описати синергетичні ефекти, які виникають в процесі економічного зростання. Обґрунтовано засади ін- новаційної політики держави на пе- рехідному етапі розвитку економіки. Розроблено методи формалізації інно- ваційних процесів та запропоновано організаційно-методичні шляхи спри- яння інтелектуалізації системи управ- ління інноваційним розвитком на різних функціональних рівнях з ураху- ванням синергетичного ефекту [19]. Було розроблено концепцію інно- ваційного розвитку економіки Украї- ни та інноваційну модель структурної перебудови економіки України, за- пропоновано концептуальні положен- ня інноваційного розвитку економі- ки регіону з високою концентрацією науково-технологічного потенціалу на основі мережевих принципів взаємодії суб’єктів економічної діяльності [11, 20, 21]. Дослідження ефективності дер- жавної науково-технологічної та ін- новаційної політики та пошук шляхів Б.А. Маліцький, О.С. Попович Science and Science of Science, 2008, № 480 до її оптимізації дозволили розробити методологію структурування пріори- тетів науково-технологічного та ін- новаційного розвитку, в основу якої покладено часові й масштабні виміри вирішування проблем та ієрархічний рівень управління пріоритетами. За- пропоновано диференційований в за- лежності від типу пріоритетів механізм забезпечення їх реалізації [22, 23]. Одним із принципово важливих напрямів забезпечення більш повної інтеграції української науки у світовий науковий простір стали досліджен- ня, спрямовані на розробку критері- їв і методів оцінювання наукового та інноваційного потенціалів, а також конкретних результатів наукового по- шуку. Зокрема, розроблено методоло- гічні засади оцінювання взаємовпли- ву науково-технічних та економічних факторів розвитку країни, засновані на врахуванні найбільш кореляційно залежних показників, що характери- зують стан трьох основних потенціалів суспільства — науково-технологічного, освітнього та виробничого. Здійсне- но порівняльну оцінку інновативності економіки України за допомогою єв- ропейських індикаторів інновативнос- ті, а також оригінального методу рей- тингування країн [24, 25]. Обґрунтовано наукові підходи та розроблено методику прогнозування науково-технологічного та інновацій- ного розвитку України на основі ори- гінальних теоретико-методологічних засад проблемно-орієнтованого оці- нювання та формування науково- технологічного та інноваційного потен- ціалу. Організовано широкомасштабне прогнозно-аналітичне дослідження в рамках Державної програми прогнозу- вання науково-технологічного та інно- ваційного розвитку України на 2004 — 2006 роки. На основі узагальнення результатів цього дослідження розро- блено пропозиції щодо запровадження нової системи державних пріоритетів у сфері науки та інновацій та проекти за- конів і нормативно-правових актів для її запровадження [23, 26— 28]. Розроблено концепцію та методо- логічний інструментарій дослідження методологічних та історико-соціаль- них аспектів становлення і розвитку інформатики в Україні. Визначено основні перепони на шляху подаль- шого розвитку інформатизації Украї- ни, найгостріші проблеми, викликані масштабною експансією інформа- ційних технологій у всі сфери життя, а також їх неоднозначним впливом на моральний, етичний і правовий стан людей. На основі вивчення робіт з історії, методології та соціології ін- форматики доведено, що вона, окрім свого значення як спеціальна наука, має також важливе значення як мето- дологічна дисципліна, котру можна віднести до сучасного ефективного інструментального засобу наукового дослідження в будь-яких галузях на- уки. У цьому розумінні інформатика відіграє істотну роль в об’єктивізації отримуваних дослідником наукових результатів, а також в нагромадженні достовірних емпіричних уявлень про досліджувану реальність та можливість максимально швидкого перетворення окремих фактів у наукове знання. До- ведено можливість використання по- нять теорії інформації до історичного джерелознавства з метою розширення його методологічної бази, визначено перспективи моделювання в історії на- уки і техніки за рахунок використання можливостей інформатики. На основі аналізу робіт В.М.Глуш- кова з філософії і методології кіберне- РОЗВИТОК НАУКОЗНАВСТВА Й ІСТОРІЇ НАУКИ В НАЦІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ Наука та наукознавство, 2008, № 4 81 тики оцінено його внесок в розробку актуальних проблем становлення кі- бернетики та інформатики і прослід- ковано напрямки подальшої розробки таких проблем, як штучний інтелект, інформаційне моделювання, а та- кож уточнення предмету кібернети- ки. З’ясовано вплив методологічних ідей В.М.Глушкова на формування і розвиток наукознавства, а також розвиток теорії і практики науково- технологічного прогнозування. Під- готовлено словник діячів у галузі кі- бернетики, інформатики та обчислю- вальної техніки, який нараховує понад 500 персоналій. Розпочато роботу по ідентифікації наукових шкіл, зокре- ма в результаті першого етапу дослі- дження ідентифіковано наукові школи В.М.Глушкова, М.М.Амосова, О.І.Кух- тенка, В.С.Михалєвича, О.Г.Івах ненка, Б.М.Пшеничного, Г.Є.Пу хова. Готуючись до 90-річного ювілею академії, науковцями Центру складено найбільш повний перелік персональ- ного складу Національної академії наук України за всі роки її існування. Комп- лексний аналіз діяльності НАН України виявив, що на сучасному етапі її розвитку з’явилися ознаки позитивних тенденцій, зокрема після 2000 року чисельність на- уковців не тільки стабілізувалася, а і по- чала дещо зростати. Збільшується також захист кандидатських та докторських дисертацій, помітно зростають кількість заявок на патенти та винаходи, ліцен- зійних угод на використання об’єктів інтелектуальної власності та ноу-хау, публікаційна активність та масштаби міжнародного науково-технічного спів- робітництва. Ці статистичні позитивні зміни знаходять відображення також в соціологічних оцінках особистого став- лення вчених до змін, які відбуваються в установах НАН України і визначають перспективи і подальші шляхи щодо її реформування. Активно розвиваються в ЦДПІН наукометричні дослідження. Так, за результатами наукометричного аналізу багаторічних даних (1990—2000) визна- чено рівень публікаційної активності вчених НАН України і проаналізовано цитованість їх наукових праць на світо- вому рівні. На основі бази даних Між- народної системи ядерної інформації (INIS) продовжено дослідження з про- блеми наукометричної оцінки світових тенденцій розвитку наукових дослі- джень в окремих галузях ядерної науки і техніки, зокрема в ядерній енергетиці. Обґрунтовано доцільність викорис- тання як наукометричних індикаторів оцінки стану наукових досліджень з означеної тематики у світі та окремих країнах коефіцієнту абсолютного роз- витку робіт та коефіцієнту відносного розвитку робіт. Виявлено напрямки до- сліджень, в яких вітчизняна ядерна на- ука і техніка випереджають світовий рі- вень або, навпаки, відстають від нього. Виявлено нові тенденції в організа- ції наукового співробітництва україн- ських вчених із зарубіжними вченими, зокрема посилення їх участі в роботі міжнародних науково-технічних ор- ганізацій, у виконанні міжнародних програм. Висвітлено стан участі укра- їнських фахівців у наукових програмах ЮНЕСКО з питань інформатики, а та- кож в рамкових програмах ЄС. Цілий ряд розроблених в Центрі методичних рекомендацій та проектів нормативних документів щодо удоско- налення державної науково-технічної політики і оптимізації механізмів ін- новаційного розвитку економіки реа- лізовано міністерствами, відомствами, а також Кабінетом Міністрів та Верхо- вною Радою України. Б.А. Маліцький, О.С. Попович Science and Science of Science, 2008, № 482 На сьогоднішній день основні на- прямки наукових досліджень Центру можна сформулювати наступним чином: узагальнення історичного досвіду, закономірностей, тенденцій, мето- дологічних і соціальних проблем роз- витку науки України в контексті розвитку світової науки; розвиток сучасного наукознавства, розробка організаційних, економічних та інформаційних механізмів форму- вання й ефективного використання науково-технологічного та іннова- ційного потенціалів країни, інтеграції вітчизняної науки у світовий та європейський науковий простір; історико-наукознавчий аналіз досвіду розвитку академічної форми організації науки, обґрунтування пер- спектив розвитку НАН України та її ролі в трансформованому суспіль- стві. Не маючи можливості детально зупинитись на всіх напрямах діяль- ності нашого колективу, в даному розділі ювілейного випуску журналу ми подаємо оглядові статті, присвя- чені розвитку лише окремих напря- мів діяльності Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва НАН України. 1. Добров Г.М. Наука о науке. Введение в общее наукознание. — К.: Наук. думка, 1966. — 271 с. 2. Потенциал науки / Г.М.Добров, В.Н.Клименюк, Л.П.Смирнов, А.А.Савельев. — К.: Наук. думка, 1969. — 152 с. 3. Научно-технический потенциал: структура, динамика, эффективность / Г.М.Добров, В.Е.Тонкаль, А.А.Савельев, Б.А.Малицкий. — К.: Наук. думка, 1988. — 347 с. 4. Природознавство в Україні до початку ХХ ст. в історичному, культурному та освітньому кон- текстах. — К.: Академперіодика, 2001. 5. Рання історія Академії наук України. 1918 — 1921 / Ю.О.Храмов, С.П.Руда, Ю.В.Павленко, В.А.Кучмаренко. — К.: Манускрипт. — 248 с. 6. Руда С.П. Нариси з історії мікробіології на Україні. — К.: ІВЦ Держкомстату України, 2000. 7. Храмов Ю.А. История формирования и развития физических школ на Украине. — К.: МП “Феникс”, 1991. — 215 с. 8. Історія Національної академії наук України в суспільно-політичному контексті. 1918—1998 рр. / Ю. Кульчицький, Ю. Павленко, С. Руда, Ю. Храмов. — К.: Фенікс, 2000. — 527 с. 9. Малицкий Б.А. Формирование возрастной структуры научных кадров на основе метода фазо- вого баланса. — К.: ИК АН УССР, 1979. — 28 с. 10. Савельев А.А., Малицкий Б.А., Оноприен ко В.И. Молодежь в науке. Социологическое исследо- вание. — К.: Феникс, 2000. 11. Маліцький Б.А. Прикладне наукознавство. — К.: Фенікс, 2007. — 464 с. 12. Попович А.С. Формирование структуры потенциала академической науки Украины // Наука та наукознавство. — 2002. — № 1. — С. 36 — 46. 13. Національна академія наук України: проблеми розвитку та входження в європейський науко- вий простір / За ред. акад. НАН України О.С.Онищенка, д-ра екон. наук, проф. Б.А.Маліцького. — К., 2007. — 680 с. 14. Методологические вопросы науковедения / Под ред. В.И. Оноприенко. — К.: УкрИНТЭИ, 2001. — 332 с. 15. Рижко Л. Науковий простір: філософський і наукознавчий аспекти. — К.: ІВЦ Держкомстату України, 2000. 16. Особенности трансформации социального капитала науки в странах с переходной эконо- микой // Общество, основанное на знаниях: новые вызовы науке и ученым. Материалы междуна- родной конференции (Киев, 23—27 ноября 2005 г. ) / А.С.Попович, В.И.Прокошин, В.К.Щербин, А.И.Дикусар. — К.: Феникс, 2006. — С. 226 — 234. 17. Попович О.С. Зупинімо девальвацію соціального капіталу науки! // Вісн. Національної академії наук України. — 2007. — № 12. — С. 8—15. Наука та наукознавство, 2008, № 4 83 18. Актуальні питання методології та практики науково-технологічної політики / Під ред. Б.А.Маліцького. — К.: УкрІНТЕІ, 2001. — 204 с. 19. Соловьев В.П. Инновационная деятельность как системный процесс в конкурентной эконо- мике. — К.: Феникс, 2004. — 560 с. 20. Концепція інноваційного розвитку економіки України // Наука та наукознавство. — 2002. — № 1. — С. 3—22. 21. Обгрунтування інноваційної моделі структурної перебудови економіки України / Б.А.Маліцький, О.С.Попович, В.П.Соловйов, В.Я.Артемова, І.Ю.Егоров. — К.: ЦДПІН, 2005. — 64 с. 22. Попович О.С. Науково-технологічна та інноваційна політика: основні механізми формування та реалізації / Під ред. д-ра екон. наук., проф. Б.А. Маліцького. — К.: Фенікс, 2005. — 226 с. 23. Маліцький Б.А., Попович О.С., Онопрієнко М.В. Обґрунтування системи науково-технологічних та інноваційних пріоритетів на основі “форсайтних” досліджень. — К.: Фенікс, 2008. — 86 с. 24. Егоров И. Ю. Наука и инновации в процессах социально-экономического развития. — К.: ИВЦ Госкомстата Украины, 2006. — 338 с. 25. Россия и Украина в свете индикаторов Европейского инновационного табло / Под ред. Н.И.Ивановой и И.Ю. Егорова. — К.: ГП “Информационно-аналитическое агентство”, 2008. — 92 с. 26. Маліцький Б.А., Попович О.С. Соловйов В.П. Методичні рекомендації щодо проведен- ня прогнозно-аналітичного дослідження в рамках Державної програми прогнозування науково- технологічного та інноваційного розвитку України. — К.: Фенікс, 2004. — 52 с. 27. Прогноз науково-технологічного та інноваційного розвитку України (попередній варіант) / Під ред. акад. НАН України А.П. Шпака та акад. АПН України А.М.Гуржія. — К.: Фенікс, 2006. — 160 с. 28. Зведений прогноз науково-технологічного та інноваційного розвитку України на найближчі 5 років та наступне десятиліття. — К.: Фенікс, 2007. — 152 с. Академическая наука как иссле- довательская проблема является не только актуальной, но и весьма слож- ной для изучения, особенно что каса- ется объективных суждений, оценок и рекомендаций. Центр исследова- ний научно-технического потенциа- ла и истории науки им. Г.М.Доброва НАН Украины в своей практической деятельности уделяет значительное внимание изучению академической науки. Для этого используется широ- кий арсенал существующих науковед- ческих подходов, в том числе разрабо- танных или развитых представителями киевской школы науковедения. К та- ким подходам относятся, в частности, проблемно-ориентированная оценка формирования научно-технического потенциала и принцип фазовой дина- Б.А.Малицкий Проблемы академической науки глазами ученых Представлены результаты социологических исследований в институтах НАН Украины, интервьюирования учених и директоров институтов относитель- но состояния Академии наук, тематики и качества исследований, ее финансирования, кадров, международного сотрудничества, инновационных возможностей, перспектив. © Б.А. Малицкий, 2008
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-49103
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0374-3896
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T13:38:09Z
publishDate	2008
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
record_format	dspace
spelling	Маліцький, Б.А. Попович, О.С. 2013-09-10T19:09:09Z 2013-09-10T19:09:09Z 2008 Розвиток наукознавства й історії науки в Національній академії наук України / Б.А. Маліцький, О.С. Попович // Наука та наукознавство. — 2008. — № 4. — С. 75-83. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49103 uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Наука та наукознавство Дослідження з наукознавства та історії науки Розвиток наукознавства й історії науки в Національній академії наук України Развитие науковедения и истории науки в Национальной академии наук Украины Development of Science of Science and Science History in the National Academy of Sciences of Ukraine Article published earlier
spellingShingle	Розвиток наукознавства й історії науки в Національній академії наук України Маліцький, Б.А. Попович, О.С. Дослідження з наукознавства та історії науки
title	Розвиток наукознавства й історії науки в Національній академії наук України
title_alt	Развитие науковедения и истории науки в Национальной академии наук Украины Development of Science of Science and Science History in the National Academy of Sciences of Ukraine
title_full	Розвиток наукознавства й історії науки в Національній академії наук України
title_fullStr	Розвиток наукознавства й історії науки в Національній академії наук України
title_full_unstemmed	Розвиток наукознавства й історії науки в Національній академії наук України
title_short	Розвиток наукознавства й історії науки в Національній академії наук України
title_sort	розвиток наукознавства й історії науки в національній академії наук україни
topic	Дослідження з наукознавства та історії науки
topic_facet	Дослідження з наукознавства та історії науки
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49103
work_keys_str_mv	AT malícʹkiiba rozvitoknaukoznavstvaiístoríínaukivnacíonalʹníiakademíínaukukraíni AT popovičos rozvitoknaukoznavstvaiístoríínaukivnacíonalʹníiakademíínaukukraíni AT malícʹkiiba razvitienaukovedeniâiistoriinaukivnacionalʹnoiakademiinaukukrainy AT popovičos razvitienaukovedeniâiistoriinaukivnacionalʹnoiakademiinaukukrainy AT malícʹkiiba developmentofscienceofscienceandsciencehistoryinthenationalacademyofsciencesofukraine AT popovičos developmentofscienceofscienceandsciencehistoryinthenationalacademyofsciencesofukraine

Розвиток наукознавства й історії науки в Національній академії наук України

Institution

Similar Items