Роль науково-технічного потенціалу в забезпеченні екологічно сталого розвитку аграрного виробництва

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Наука та наукознавство
Дата:	2007
Автор:	Кот, О.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2007
Теми:	Проблеми діяльності та трансформації науково-технічного потенціалу
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49210
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Роль науково-технічного потенціалу в забезпеченні екологічно сталого розвитку аграрного виробництва / О.В. Кот // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 50-57. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859681076410056704
author	Кот, О.В.
author_facet	Кот, О.В.
citation_txt	Роль науково-технічного потенціалу в забезпеченні екологічно сталого розвитку аграрного виробництва / О.В. Кот // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 50-57. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Наука та наукознавство
first_indexed	2025-11-30T18:16:40Z
format	Article
fulltext	Матеріали VII Добровської конференції50 ганізацій України, зокрема Інститут кі- бернетики ім. В.М. Глушкова та Інсти- тут проблем математичних машин і сис- тем, Інститут монокристалів, Інститут металофізики, ФТІНТ НАН України, Світловодський завод чистих матеріалів, Кримський медичний інститут та інші. Основи використання космічних систем для спостереження Землі з кос- мосу (науки про Землю) закладені в Україні Національною академією наук, у тому числі Центром аерокосмічних досліджень Землі (м. Київ), Морським гідрофізичним інститутом (м. Севасто- поль), Центром радіофізичного зонду- вання Землі (м. Харків), Центром аеро- космічної інформації та екологічного моніторингу (м. Львів) та іншими. Кожен з активних користувачів космічною інформацією про Землю (Держкомгідромет, Держкомгеології та інші) мають власні науково-тех- нічні структури, які обробляють кос- мічну інформацію для своїх відомств. Співробітництво наукових організа- цій та організацій-користувачів дає можливість бути їм найбільш ефек- тивною підгалуззю у використанні космічних засобів в інтересах націо- нальної економіки, що підтвердили роботи з першим українським апара- том “Січ-1”. Космічна галузь України —велике національне надбання, яке потребує пильної уваги держави, бізнесу, науки і відповідних відомств. О.В. Кот, наук. співроб., канд. екон. наук Ðîëü íàóêîâî-òåõí³÷íîãî ïîòåíö³àëó â çàáåçïå÷åíí³ åêîëîã³÷íî ñòàëîãî ðîçâèòêó àãðàðíîãî âèðîáíèöòâà Важливим методологічним питан- ням інноваційного розвитку аграрної сфери є визначення сутності та струк- тури науково-технічного потенціалу України в контексті забезпечення еко- логічно сталої моделі розвитку. Адже в процесі інтенсивного використання здобутків науково-технічної, зокрема “зеленої”, революції стан екосистеми неухильно погіршується. За інших рів- них умов екологічність сільськогоспо- дарської продукції стає вирішальним чинником її конкурентоспроможності на внутрішньому та світовому аграрно- му ринку. В Україні ж цей чинник і досі практично не враховується фа хівцями з маркетингового агроменеджменту. Так, за даними Всесвітнього банку [1], питома енергоємність ВВП України у 3,5 рази перевищує середньосвітову та у 4,5 рази є вищою, ніж у країн—тех- нологічних лідерів. Нині фактично відсутня чітка еколого-економічна державна політика щодо формування “екологічної” ціни на аграрну про- дукцію. Це зумовлює низьку зацікав- леність та вмотивованість виробників агропромислової продукції зосеред- жувати фінансові ресурси на впровад- женні агроінновацій, спрямованих на забезпечення екологічної чистоти ви- роблених товарів. Як свідчать зарубіжні дані, країни з розвинутою ринковою економікою в останні десятиріччя здійснюють фі- нансування наукових досліджень та розробок в агропродовольчому секторі за пріоритетним принципом. Агро- ÐÎËÜ ÍÀÓÊÎÂÎ-ÒÅÕÍ²×ÍÎÃÎ ÏÎÒÅÍÖ²ÀËÓ Â ÇÀÁÅÇÏÅ×ÅÍÍ² ÅÊÎËÎÃ²×ÍÎÃÎ ÑÒÀËÎ ÐÎÇÂÈÒÊÓ ÀÃÐÀÐÍÎÃÎ ÂÈÐÎÁÍÈÖÒÂÀ Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 51 промислові технології займають особ- ливе місце у структурі пріоритетів так званих рамкових програм ЄС [2—7]. Актуальність проблеми інновацій- ного розвитку аграрної сфери на єв- ропейському терені підтверджується програмними документами, ухвале- ними на Європейській конференції з інформаційних систем у сільському та лісовому господарстві. На сучасному етапі становлення постіндустріально- го суспільства європейські науковці та практики в галузі аграрного вироб- ництва дійшли висновку, що іннова- ційна політика європейських держав повинна бути спрямована на побудову так званого “аграрного господарства, заснованого на знаннях, зокрема елек- тронного сільського господарства” (в оригіналі “Rural Knowledge Society”, “eRural Polisy for Europe”) [8]. Такі висновки провідної конференції з пи- тань інноваційного розвитку аграрної сфери ЄС становлять інтерес з огляду на важливість цих проблем для аграр- ного сектору України в контексті всту- пу до СОТ та інших євроінтеграційних структур. Гостра дискусія, яка точить- ся в останні роки навколо питань за- безпечення конкурентоспроможності вітчизняної аграрної сфери на світо- вому аграрному ринку, на наш погляд, зумовлена невизначеністю України щодо основних інструментів конку- рентної боротьби на ринку якісної та порівняно недорогої агропродукції за- рубіжних виробників. Тактичні заходи щодо підвищення бар’єрів для ввозу продукції іноземного походження не можуть у стратегічному обрії вирішити цю проблему, тому її розв’язання має знаходитися в іншій площині, а саме в системному підході до формування стратегії розвитку аграрної економіки, заснованої на знаннях. За кордоном та в Україні досить активно розробляють- ся теоретичні засади переходу до пост- індустріального суспільства [9—12], втім проблеми аграрного сектору та особливості його науково-технологіч- ного забезпечення в знаннєвій еконо- міці за умов екологічної нестабільності досліджені не у повній мірі. В Україні ж аграрна галузь тра- диційно являє собою один з найваж- ливіших секторів економіки держави. Адже аграрна сфера охоплює понад 70% загальної території країни. У ній зосереджена значна частина природ- но-ресурсного та соціально-економіч- ного потенціалу України. В аграрному секторі задіяно 41,8 млн. га сільсько- господарських угідь, загальна вартісна оцінка котрих складає 306,8 млрд. грн., зосереджено майже чверть виробничих фондів держави, п’ята частина робіт- ників, формується три чверті роздріб- ного товарообігу [13, 14]. Тому АПК може розглядатись як головний систе- моутворюючий фактор у забезпеченні стійкого соціально-економічного роз- витку України. Це також пов’язано з тим, що на європейському континен- ті Україна випереджає інші країни як за загальним обсягом сільськогоспо- дарських угідь, так і за питомим обся- гом цих угідь в розрахунку на 100 осіб населення [15]. Крім того, продукція агропромислового комплексу нале- жить до високоліквідного типу, що забезпечує стабільний збут на ринку. Тобто за формальними ознаками аг- рарний сектор міг би виконати роль “локомотиву” української економіки. Проте сучасний стан АПК характери- зується спадом виробництва у біль- шості галузей сільського господарства, низьким рівнем конкурентоспромож- ності вітчизняної агропромислової продукції як на внутрішньому, так і на Î.Â. Êîò Матеріали VII Добровської конференції52 зовнішніх ринках. До основних при- чин незадовільного стану розвитку аг- рарного виробництва належать: знач- на матеріло-, фондо- та енергоємність сільського господарства, зношеність основних фондів, недостатність фі- нансових ресурсів підприємств, низь- ка ефективність використання земель, нерозробленість організаційно-інсти- туційного забезпечення земельних ре- форм, слабка мотивація та сприйнят- ливість суб’єктів господарювання до результатів науково-технічного про- гресу тощо. Вищевказані проблеми зумовлю- ють складність та багатогранність на- уково-практичних завдань, що пос- тають перед вітчизняною науковою спільнотою для адекватного науково- технологічного забезпечення переходу агросфери на інноваційну модель еко- логічно сталого розвитку в контексті побудови в Україні економіки, засно- ваної на знаннях. Майже усіма дослідниками про- блеми оцінки науково-технічного по- тенціалу на теоретичному рівні звер- тається увага на недостатність розроб- леності наукових підходів до визначен- ня оптимальних кількісних та якісних параметрів наукового потенціалу в тих трансформаційних умовах, в яких функціонує сучасна аграрна виробни- ча сфера України [16, 17]. Абсолютною більшістю авторів вказується, що пер- шопричиною недостатнього рівня на- укоємності вітчизняного виробництва є вкрай низький рівень фінансування науки, котрий не дозволяє “включити” економічну функцію науки [18, 19]. Еволюція теоретичних поглядів щодо визначення сутності, змісту та ролі науково-технічного потенціалу відбува- лася у тісній взаємодії з еколого-еконо- мічними процесами розвитку, характер котрих визначав нові рівні задач та пот- реб, що розв’язувалися завдяки відповід- ній структурі науково-технологічного потенціалу. Одним з наукових підходів до оцінки науково-технічного потен- ціалу є проблемно-орієнтований підхід, розроблений вченими-науко знавцями, який не втратив своєї актуальності на сучасному етапі суспільного розвитку [20, 21]. Саме цей підхід був покладе- ний в основу методики, запропонованої дослідниками ЦДПІН ім. Г.М. Добро- ва НАН України для адекватної оцінки можливостей наукової сфери України розв’язувати актуальні завдання іннова- ційного забезпечення провідних галузей вітчизняної економіки та їх пріоритет- ного розвитку у коротко-, середньо- та довгостроковому періоді [22—24]. Аналіз реальної практики підтримки державою пріоритетних напрямів науково-техніч- ної та інноваційної діяльності доводить, що відсутність у чинному законодавстві України чітко визначеної ієрархії пріо- ритетів фактично не дозволяє передба- чити кінцевий соціально-економічний результат від їх прийняття та реалізації, а отже, й здійснювати адекватний управ- лінський вплив на структуру наукового потенціалу у відповідності зі станом та перс пективами економічного та техно- логічного розвитку базових галузей еко- номіки, зокрема її агропромислового комплексу. Все це націлює на необхідність виз- начення ролі вітчизняного науково- технічного потенціалу та його струк- тури у напрямку забезпечення пріо- ритетних напрямів екологічно сталого інноваційного розвитку аграрної сфе- ри як стратегічної галузі національної економіки. У межах розробки даної теми виникла потреба дослідити тео- ретичні можливості науково-технічно- го потенціалу в розв’язанні протиріччя ÐÎËÜ ÍÀÓÊÎÂÎ-ÒÅÕÍ²×ÍÎÃÎ ÏÎÒÅÍÖ²ÀËÓ Â ÇÀÁÅÇÏÅ×ÅÍÍ² ÅÊÎËÎÃ²×ÍÎÃÎ ÑÒÀËÎ ÐÎÇÂÈÒÊÓ ÀÃÐÀÐÍÎÃÎ ÂÈÐÎÁÍÈÖÒÂÀ Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 53 між прискоренням науково-технічного прогресу та одночасним погіршенням екологічного стану навколишнього се- редовища, а також між значним спад- ком всесвітньо відомих наукових шкіл, що отримала Україна від часу набуття незалежності, та негативними проце- сами в інноваційно-технологічному відставанні агропромислової вироб- ничої сфери. Щоб визначити основні позиції щодо розуміння місця аграрної науки в цих процесах, звернемося до результатів прогнозно-аналітичного дослідження науково-технологічного та інноваційного розвитку України на 2004—2006 роки за напрямом “Перс- пективні технології агропромислового комплексу та переробної промисло- вості”, проведеного в рамках виконан- ня відповідної державної програми. Згідно з оціноками експертів, ста- лого розвитку аграрної сфери можливо досягти лише на основі активного ви- користання науково-технічних розро- бок та впровадження сучасних агроін- новацій у сільскогосподарське вироб- ництво. Для генерування науково-тех- нічних результатів, здатних прискорити перехід агропромислового виробництва на інноваційну модель розвитку, аграр- на наука України має достатній кадро- вий потенціал, де зосереджено понад 13 тис. працівників, у тому числі 1084 до- кторів і 6026 кандидатів наук. Зазначе- ний кадровий потенціал зосереджений у 11 інститутах Національної академії наук — біологічного, хімічного, фізи- ко-технічного та економічного профі- лю, 72 наукових установах Української академії аграрних наук, у тому числі 50 науково-дослідних інститутах, 93 нав- чальних закладах та науково-дослідних інститутах Мінагрополітики, 7 нав- чальних закладах та науково-дослідних інститутах Міністерства з питань над- звичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (загалом 13286 працівників наукової сфери). Тому розробка ефек- тивного організаційно-економічного механізму залучення цієї потужної інте- лектуальної складової наукового потен- ціалу у виробничий сектор АПК умож- ливить істотно підвищити конкурен- тоспроможність сільськогосподарської продукції, забезпечити сталість розвит- ку галузей аграрного сектору економіки та продовольчу безпеку країни. Водночас результати дослідження вказують, що суттєвий науковий потен- ціал аграрної науки, котрий функціонує в умовах недостатнього фінансового забезпечення, морально застарілої ма- теріально-технічної та експерименталь- но-дослідницької бази, залишається малосприйнятливим до розв’язання ак- туальних еколого-економічних проблем розвитку АПК. Шлях до розв’язання ви- явлених ключових проблем розвитку аг- рарної науки може полягати в її рефор- муванні, проте і досі не розроблено мо- дель такої системи реформування, яка б враховувала інтереси всіх зацікавлених сторін даного процесу: науковців, держа- ви, виробництва, освіти, фінансових ін- ститутів, громадськості тощо. Водночас сучасний економічний та технологічний стан агропромислового виробництва зумовлює низький попит на наукові до- слідження і розробки з боку виробників сільськогосподарської продук ції. Cеред найбільш вразливих проблем розвитку агропромислового вироб- ництва, які вимагають від аграрної на- уки науково обґрунтованих розробок теоретичного та практичного рівня, є розробка екологічно безпечних техно- логій, котрі, забезпечуючи високу про- дуктивність АПК, не спричинятимуть негативного антропогенного впливу на Î.Â. Êîò Матеріали VII Добровської конференції54 агроландшафти. Сьогоднішня спрямо- ваність науково-виробничої сфери на інтенсифікацію сільськогосподарсько- го виробництва призводить до деграда- ції основного ресурсу агропромислової діяльності — земельного. Нині пору- шено екологічно допустиме співвідно- шення площ ріллі, природних кормо- вих угідь (сіножатей і пасовищ, лісових насаджень), що негативно впливає на стійкість агроландшафту. Розораність земель у нас є найвищою у світі й вже досягла 56% території країни і 80% сільськогосподарських угідь. Тому, незважаючи на значний ресурсний по- тенціал, ефективність використання земель в Україні суттєво нижча, ніж у середньому по Європі. Інтенсивне сільськогосподарське використання земель призводить до зниження родю- чості ґрунтів через їх переущільнення (особливо чорноземів), втрати груд- кувато-зернистої структури, водопро- никності та ін. Згідно з розрахунками вчених, річні втрати ґрунту в Україні становлять 600 млн. т, зокрема гуму- су — до 20 млн. т [25]. Крім цього, в аграрному секторі спостерігаються й інші негативні яви- ща: щороку збільшуються площі еро- дованих земель, обсяг яких вже досяг третини ріллі; різко підвищилась кис- лотність ґрунтів; збільшилися площі засолених земель; триває техногенне забруднення аграрних територій. Біль- шість з цих проблем характерні й для інших країн світу, тому вони повинні бути включені до комплексу наукових завдань з міжнародного науково-тех- нічного співробітництва, що потребу- ють вирішення як у довгостроковій, так і у середньо- і короткостроковій перспективі в напрямку оптимально- го землевпорядкування та екологіч- ного землеробства. Також особливо гостро стоїть проблема забезпечення АПК сучасною матеріально-техніч- ною базою. Саме її недостатній рівень не дозволяє конкурувати на світовому рівні українському аграрному сектору. Відомо, що вітчизняна техніка не від- повідає світовим стандартам і потребує докорінної модернізації. Відставання у сфері інформатизації, автоматизації та механізації сільського господарс- тва пов’язано перш за все із загальним низьким рівнем розвитку сучасного машино- та приладобудування, адже ці суміжні промислові напрямки діяль- ності недостатньо підтримуються дер- жавою і не спрямовуються на новітні наукові розробки. Варто зауважити, що потребує не- гайного вирішення і проблема енер- гозбереження в агропромисловому сек торі. Адже відомо, що в Україні че- рез застосування енергоємних техно- логій енергетична ціна кожної одиниці сільськогосподарської продукції в кіль- ка разів вища, ніж у розвинених краї- нах. Тому майже усі експерти зійшлися у думці про необхідність використання екологічно чистих природних джерел відновлювальної енергетики, зокрема біопалива. Біоетанол і біодизельне па- ливо є альтернативою паливу із нафти, особливо для тих країн, які не мають власних корисних копалин або мають обмежені їх обсяги, зокрема, для Украї- ни. Основними видами сировини для виробництва етанолу в світі є цукрова тростина, цукрові буряки, кукурудза, картопля, пшениця, жито, відходи при очищенні рису, кормові буряки, топі- намбур, цикорій, ячмінь, тритикале та інші культури. Біодизельне паливо одержують із сої, рапсу, гірчиці, олій- ної пальми, тваринних масел і навіть із харчових відходів. У перспективі за- вдяки науково-технічному прогресу в ÐÎËÜ ÍÀÓÊÎÂÎ-ÒÅÕÍ²×ÍÎÃÎ ÏÎÒÅÍÖ²ÀËÓ Â ÇÀÁÅÇÏÅ×ÅÍÍ² ÅÊÎËÎÃ²×ÍÎÃÎ ÑÒÀËÎ ÐÎÇÂÈÒÊÓ ÀÃÐÀÐÍÎÃÎ ÂÈÐÎÁÍÈÖÒÂÀ Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 55 галузі біоінженерії для переробки на біопаливо зможе використовуватись вся маса рослин, в тому числі клітко- вина, і навіть побутове сміття [26]. Покращення ситуації в АПК не може бути досягнуте без впровадження про- гресивних технологій зменшення втрат сільгосппродукції. В Україні втрати при її збиранні, зберіганні, транспортуванні та переробленні досягають більше 30%. На розв’язання цих проблем вченими різних країн розробляються принци- пово нові ресурсо- та енергозаощаджу- вальні технології з переробки сировини та отримання нових видів продукції, в тому числі продуктів харчування з ви- користанням біотехнологій та здобутків генної інженерії, нові хімічні та біологіч- ні консерванти сільськогосподарської сировини [27]. І досі українська наука за багатьма напрямами, зокрема у сфері агробіотехнології, знаходиться, на думку експертів, на передових позиціях світо- вих досягнень у цій царині. Практична реалізація наявного на- уково-технічного потенціалу України в напрямку забезпечення екологічно сталого розвитку аграрної сфери еко- номіки можлива лише за умови кон- центрації відповідних ресурсів на чітко визначених пріоритетах розвитку агро- промислового комплексу. У результаті проведеного дослідження визначено наступні найбільш гострі та пріоритет- ні питання розвитку аграрного вироб- ництва в сучасних умовах ринку: 1. Державна підтримка оновлення експериментально-дослідної бази та матеріально-технічної інфраструктури наукових досліджень. 2. Забезпечення комплексності та цілісності управління державними про- грамами наукових досліджень та напря- мами підтримки виробництва в аграр- ній сфері. 3. Формування системи консульта- ційних центрів з питань інформацій- ного забезпечення, центрів передачі технологій у виробництво, фінансово- кредитних установ і венчурних фондів та інших інституцій інфраструктурного забезпечення науково-дослідницької та інноваційної діяльності в аграрному секторі. 4. Захист авторських прав, впро- вадження ефективної системи вина- городи за досягнення у науково-до- слідницькій діяльності та включення результатів інтелектуальної власності у господарський обіг науково-виробни- чого сектору економіки. 5. Збереження кадрового потенціа- лу аграрної науки, підтримка наукових шкіл, аграрної освіти. 6. Розв’язання проблеми створен- ня та різнопланового використання генетично модифікованих об’єктів, біо етичний підхід в оцінці результатів науково-дослідницької діяльності у га- лузі генної інженерії. 7. Створення ефективних форм біопалива з використанням природної сировини. 8. Відновлення родючості ґрунтів, збереження біоенергетичного потен- ціалу агроекосистем і агроландшафтів, сталий розвиток землекористування. 9. Забезпечення агропромислового виробництва системою сучасних енер- гоощадних машин, обладнання, бага- тофункціональної техніки та інфор- маційно-телекомунікаційних засобів, енергетичних модулів. 10. Комплексна і глибока перероб- ка та зберігання продукції рослинниц- тва та тваринництва. 11. Удосконалення систем захисту рослин від комплексу шкідливих ор- ганізмів, підвищення їх ефективності та екологічності. Î.Â. Êîò Матеріали VII Добровської конференції56 Отже, в ході визначення сутності, змісту та ролі науково-технічного по- тенціалу України в забезпеченні еко- логічно сталого розвитку аграрного сектору економіки можна зробити на- ступні висновки: 1. Розробка та впровадження у сільськогосподарське виробництво високоефективних, наукомістких тех- нологій поряд із наявним природним та кадровим потенціалом, матеріаль- ними та фінансовими ресурсами за відповідної державної підтримки інно- ваційної діяльності підприємств — це запорука зростання аграрної економі- ки України, перетворення держави на надійного експортера високоякісної екологічно чистої, а отже, й конкурен- тоспроможної сільськогосподарської продукції та ефективного входження з нею на світовий ринок. 2. Україна, визначивши своїм пріо- ритетним напрямом вступ до Європей- ського Союзу та Світової організації торгівлі, в стратегічному плані має як підстави (розвинутий ресурсний сектор, науково-освітній потенціал) і реальні можливості вибудовувати постіндуст- ріальний розвиток, так і серйозні переш- коди до такого поступу. Ключовим фак- тором стримування динамічного вход- ження вітчизняного аграрного сектору на міжнародний ринок є невідповідність структури науково-технічного потенціа- лу основним еколого-економічним пот- ребам та відсутність ефективної системи управління на засадах пріоритетної під- тримки “проривних” напрямів і “кри- тичних” технологій. 3. Головними пріоритетними на- прямами інноваційної та науково-тех- нічної діяльності має стати підвищен- ня рівня інноваційної культури учас- ників аграрного ринку, впровадження нових ресурсозберігаючих, екологічно безпечних систем машин і механізмів, розвиток ринку високих агротехноло- гій, зокрема агроекобіотехнологій. 4. Складність і взаємопов’язаність чинників інноваційного процесу, що визначають перспективи екологічно сталого розвитку агропромислового виробництва, а також недостатній рі- вень знань з основ інноваційного роз- витку у фахівців аграрної галузі обу- мовлюють актуальність формування адекватної системи безперервної осві- ти у сфері інноваційного, інвестицій- ного та екологічного агроменеджмен- ту, забезпечення інтеграції освітнього сектору та наукових установ НАН Ук- раїни та УААН в напрямку підготовки інтелектуальної еліти агропромисло- вого сектору економіки. 1. World Bank Annual Report // http://www.econ.worldbank.org/ files/2374_wps2656.pdf (Офіційний веб-сайт Світового банку). 2. An Assessment of the IMPACT of the EU FAIR Agri-Food Research Programmer 1994—1998: Report to the European Commission. — Luxemburg: Office for Official Publication of the European Communities, 2002. — 91 p. 3. Strategy for Poland’s Development up to the Year 2020. — Warsaw: House ELIPSA, 2001. — P. 50—54. 4. New Perspectives on the Knowledge-based Bio-economy // Conference Report (15—16 September 2005). — Brussels: European Commission FP6, 2005. — 20 p. 5. EC Centre of Excellence: Protection of Land and Water Quality and Sustainable Development of Rural Areas. — Pulawy: ELKO Sp. j., 2003. — 17 p. 6. FEATURE: Proposal for a Competitiveness and Innovation Programme // European Innovation. — P. 10—11. 7. Досвід ведення органічного агровиробництва в Європейському Союзі: моделі розвитку в Ук- раїні. Проект в рамках програми БІСТРО-2003 ЄС, 2003. — 29 с. ÐÎËÜ ÍÀÓÊÎÂÎ-ÒÅÕÍ²×ÍÎÃÎ ÏÎÒÅÍÖ²ÀËÓ Â ÇÀÁÅÇÏÅ×ÅÍÍ² ÅÊÎËÎÃ²×ÍÎÃÎ ÑÒÀËÎ ÐÎÇÂÈÒÊÓ ÀÃÐÀÐÍÎÃÎ ÂÈÐÎÁÍÈÖÒÂÀ Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 57 8. Декларация по итогам Европейской конференции по информационным системам в сельском и лесном хозяйстве EFITA в Праге 15—17 мая 2006 г. // http://www.viapi.ru. 9. Osrodki innowacji i prsedsiebiorczosci w Polsce: SOOIPP Raport — 2004. — Lodz; Poznan, 2004. — 468 c. 10. Геєць В.М. Характер перехідних процесів до економіки знань // Економіка України. — 2004. — № 4. — С. 4—14. 11. Бажал Ю.М., Александрова В.П. Інноваційні фактори економічного зростання: Наукова до- повідь / Інститут економічного прогнозування НАН України. — К., 1999. — 51 с. 12. Чухно А. Постіндустріальна економіка: теорія, практика та їх значення для України // Еконо- міка України. — 2001.— № 2. — С. 49—54. 13. Основні напрями високоефективного розвитку пореформеного агропромислового вироб- ництва в Україні на інноваційній основі. — К.: ІАЕ УААН, 2002. — С. 35—39. 14. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно- аналітичний збірник / За ред. П.Т.Саблука та ін. — К.: ІАЕ УААН, 2002. — Вип. 5.— С. 437. 15. Коденська М.Ю., Ланчук Г.І. Україна в Європі // Агроінком. — 1999. — № 3-4-5. — С. 12. 16. Попович А.С. Формирование структуры потенциала академической науки Украины // Наука та наукознавство. — 2002. — № 1. — С. 36—46. 17. Маліцький Б.А. Соціально-економічний зміст наукового потенціалу // Наука та наукознав- ство. — 1998. — № 4. — С.25—30. 18. Раціональне фінансування науки як передумова розбудови знаннєвого суспільства в Україні / Б.А.Маліцький, О.С.Попович, В.П.Соловйов та ін.— К.: Фенікс, 2004. — 32 с. 19. Обґрунтування інноваційної моделі структурної перебудови економіки України / Б.А.Маліцький, О.С.Попович, В.П.Соловйов та ін. — К.: ЦДПІН, 2005. — С. 25—26. 20. Научно-технический потенциал: структура, динамика, эффективность / Отв. ред. Г.М. Доб- ров, В.Е. Тонкаль и др. — К.: Наук. думка, 1988. — 346 с. 21. Салтысов И.В., Карпов В.И. Проблемно-ориентированные оценки научно-технического по- тенциала. — К.: Знание, 1982. — 24 с. 22. Про затвердження Державної програми прогнозування науково-технологічного та інноваційно- го розвитку на 2004—2006 роки. Постанова Кабінету Міністрів України № 1086 від 25 серпня 2004 року. 23. Маліцький Б.А., Попович О.С., Соловйов В.П. Методичні рекомендації щодо проведення про- гнозно-аналітичного дослідження в рамках Державної програми прогнозування науково-техноло- гічного та інноваційного розвитку України. —К.: Фенікс, 2004. — 52 с. 24. Попович О.С. Науково-технологічна та інноваційна політика: основні механізми формування та реалізації / Під ред. Б.А. Маліцького. — К.: Фенікс, 2005. — 226 с. 25. Статівка А.М., Курман Т.В. До питання про раціональне використання сільськогоспо- дарських угідь у процесі аграрного виробництва // Екологічний вісн. — 2004. — Січень-лютий. — С. 15—16. 26. Роїк М.В. Біопаливо як загальнонаціональний пріоритет розвитку агропромислового комп- лексу //Наука та наукознавство. — 2006. — № 3. — С. 118—121. 27. Національна академія наук України — агропромисловому комплексу: Інформаційне видан- ня. — К.: НАН України, 1999. — 328 с.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-49210
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0374-3896
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-30T18:16:40Z
publishDate	2007
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
record_format	dspace
spelling	Кот, О.В. 2013-09-14T12:44:30Z 2013-09-14T12:44:30Z 2007 Роль науково-технічного потенціалу в забезпеченні екологічно сталого розвитку аграрного виробництва / О.В. Кот // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 50-57. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49210 uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Наука та наукознавство Проблеми діяльності та трансформації науково-технічного потенціалу Роль науково-технічного потенціалу в забезпеченні екологічно сталого розвитку аграрного виробництва Article published earlier
spellingShingle	Роль науково-технічного потенціалу в забезпеченні екологічно сталого розвитку аграрного виробництва Кот, О.В. Проблеми діяльності та трансформації науково-технічного потенціалу
title	Роль науково-технічного потенціалу в забезпеченні екологічно сталого розвитку аграрного виробництва
title_full	Роль науково-технічного потенціалу в забезпеченні екологічно сталого розвитку аграрного виробництва
title_fullStr	Роль науково-технічного потенціалу в забезпеченні екологічно сталого розвитку аграрного виробництва
title_full_unstemmed	Роль науково-технічного потенціалу в забезпеченні екологічно сталого розвитку аграрного виробництва
title_short	Роль науково-технічного потенціалу в забезпеченні екологічно сталого розвитку аграрного виробництва
title_sort	роль науково-технічного потенціалу в забезпеченні екологічно сталого розвитку аграрного виробництва
topic	Проблеми діяльності та трансформації науково-технічного потенціалу
topic_facet	Проблеми діяльності та трансформації науково-технічного потенціалу
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49210
work_keys_str_mv	AT kotov rolʹnaukovotehníčnogopotencíaluvzabezpečenníekologíčnostalogorozvitkuagrarnogovirobnictva

Роль науково-технічного потенціалу в забезпеченні екологічно сталого розвитку аграрного виробництва

Репозитарії

Схожі ресурси