Творча спадщина Г.М.Доброва та проблеми природоохоронної політики
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Наука та наукознавство |
|---|---|
| Дата: | 2007 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
2007
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49213 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Творча спадщина Г.М.Доброва та проблеми природоохоронної політики / І.М. Авілова // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 78-82. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860080683246944256 |
|---|---|
| author | Авілова, І.М. |
| author_facet | Авілова, І.М. |
| citation_txt | Творча спадщина Г.М.Доброва та проблеми природоохоронної політики / І.М. Авілова // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 78-82. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Наука та наукознавство |
| first_indexed | 2025-12-07T17:16:25Z |
| format | Article |
| fulltext |
Матеріали VII Добровської конференції78
Епіграфом до VІІ Добровських
читань є висловлювання Г.М. Доброва
“З минулого, через сьогочасне — до
майбутнього”.
Як підтвердження цього, наукова
спадщина вченого залишається дуже
актуальною, його ідеї, методичні під-
ходи та оцінки залучаються наукознав-
цями для аналізу багатьох нагальних
аспектів і тенденцій розвитку вітчиз-
няної та світової науки.
Не залишилися поза його увагою і такі
напрямки, як розвиток природоохоронної
політики на національному і міжнародно-
му рівнях та врахування екологічних на-
слідків науково-технічного прогресу.
Метою даної доповіді є розгляд го-
ловних аспектів та взаємозв’язків між
проблемами природоохоронної полі-
тики, викладеними у науковій спад-
щині Г.М.Доброва, та їх сучасним ста-
ном.
У монографії “Прогнозирование
науки и техники”, перевиданій у вось-
ми зарубіжних країнах, вченим роз-
глядався механізм природоохоронної
політики як системи структурних еле-
ментів—цілей і методів їх досягнення,
що забезпечують гармонічну взаємодію
суспільства і навколишнього середо-
вища [1]. Взаємозв’язку екологічних
проблем із відповідними економіч-
ними і соціальними було присвячено
довідник “НТР: соціально-економіч-
ні, політико-ідеологічні та екологічні
проблеми”, виданий Політвидавом
України у 1983 році [2].
Але найважливішою науковою
працею, на мій погляд, присвяченою
проблемі природоохоронної політики,
є його книга “Научно-техническая ре-
волюция и природоохранная полити-
ка” [3], підписана до друку через кілька
днів після Чорнобильської катастрофи
у 1986 році. Автор по-новому підійшов
до проблеми відношень людини і при-
роди. При цьому важливими, можна
думати, були його особистий досвід як
експерта ЮНЕСКО, представника віт-
чизняної науки на численних міжна-
родних наукових форумах, його знан-
ня проблем природоохоронної політи-
ки на національному і міжнародному
рівнях.
Екологічні наслідки науково-технічного прогресу
І.М. Авілова,
ст. наук. співроб., канд. хім. наук
Òâîð÷à ñïàäùèíà Ã.Ì Äîáðîâà òà ïðîáëåìè
ïðèðîäîîõîðîííî¿ ïîë³òèêè
Розглядаючи проблему екологічних
наслідків науково-технічного прогре-
су, Г.М.Добров запитував: чи не опи-
нимось ми в становищі Алі-Баби, який
знайшов в печері не тільки скарби , але
й 40 розбійників?
У книзі наведена динаміка стрім-
кого зростання в СРСР видобутку
природних копалин з 1960 по 1984
роки: нафти — на 314%, кам’яного
вугілля — на 215%, залізної руди — на
133%, марганцевої руди — на 72%.
Таке зростання масштабів виробниц-
тва супроводжувалося різким збіль-
шенням забруднення атмосферного
повітря, річок і водоймищ, грунтів,
накопиченням промислових та побу-
тових відходів.
ÒÂÎÐ×À ÑÏÀÄÙÈÍÀ Ã.Ì. ÄÎÁÐÎÂÀ ÒÀ ÏÐÎÁËÅÌÈ ÏÐÈÐÎÄÎÎÕÎÐÎÍÍί ÏÎ˲ÒÈÊÈ
Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 79
Техногенне навантаження впливає
на екологічні системи як велика руй-
нуюча сила, і, як показано вченим, ці
зміни вже мають незворотний харак-
тер, призупиняють можливість пере-
ходу довкілля до процесу самоочищен-
ня, що в свою чергу збільшує наслідки
біологічного забруднення довкілля.
Г.М.Добров провів системний аналіз
багатогранних взаємозв’язків науко-
во-технічного прогресу і його еколо-
гічних наслідків. Підкреслюючи важ-
ливість такого підходу, слід сказати,
що офіційні дані про критичний стан
природного середовища в СРСР були
опубліковані тільки у 1990 році, через
кілька років після виходу в світ його
книги, коли було вперше офіційно ви-
дано доповідь “Про стан природного
середовища в СРСР” [4].
Вчений показав, що в таких умо-
вах існування людини необхідні нові,
підвищені за необхідністю вимоги
до природоохоронної політики. І це
має стосуватися не тільки населення
СРСР, а й усього людства.
У наш час, після одержання Украї-
ною незалежності, диспропорції у роз-
міщенні продуктивних сил в СРСР виз-
начили економічні та пов’язані з цим
екологічні показники в нашій країні.
Економіка в Україні характеризу-
валася розвитком найбільш екологічно
небезпечних галузей промисловості з
високою питомою вагою ресурсо- та
енергоємних технологій. Порівняно з
країнами Європи частка важкої про-
мисловості з її ресурсоємними техно-
логіями в економіці становила 61%, а в
країнах Європи — 34%. Енергоємність
валового внутрішнього продукту в Ук-
раїні була вища у 9 разів. Це призвело
до деградації довкілля України. Тех-
ногенне навантаження на природне
середовище території України майже у
5 разів перевищує аналогічний показ-
ник для розвинутих держав [ 5].
Чорнобильська катастрофа з її дов-
гочасними наслідками також спричи-
нила в Україні ситуацію, яка набли-
жається до рівня глобальної екологіч-
ної катастрофи. Згідно з постановою
Верховної Ради “Про основні напря-
ми державної політики України у га-
лузі охорони довкілля, використання
природних ресурсів та забезпечення
екологічної безпеки” [5] екологічна
ситуація на всій території України сха-
рактеризована як кризова. Таке вини-
щення природного середовища мало в
подальшому наслідком визнання усієї
території України зоною екологічного
лиха.
Основними напрямами державної
політики України відповідно до ст. 16
Конституції України є забезпечення
екологічної безпеки і підтримка еколо-
гічної рівноваги в державі; подолання
наслідків Чорнобильської катастро-
фи — катастрофи планетарного харак-
теру; збереження генофонду українсь-
кого народу.
Глобалізація проблем навколишнього середовища
Глобальність екологічних проблем
Г.М.Добров продемонстрував, поси-
лаючись на статистичні розрахунки
викидів до 1990 року в атмосферу Зем-
лі вуглекислого газу, двоокису сірки,
азотних сполук. Обсяг забрудненої
води мав скласти більше 15 млрд. т,
тобто третину середньорічного стоку
усіх річок Землі, обсяг твердих від-
ходів — 15 млрд. т. Значні негативні
наслідки зумовлює хімізація сільсько-
го господарства.
Глобальні екологічні проблеми —
це складний і рухливий комплекс, який
складається із проблем природного та
техногенного походження. За масшта-
².Ì. Àâ³ëîâà
Матеріали VII Добровської конференції80
бами дії або ступенем розповсюдження
екологічні проблеми можна поділити
на дві категорії: одиничні, котрим при-
таманне широке або навіть глобальне
розповсюдження, і локальні, що часто
відбуваються і мають універсальне зна-
чення для багатьох країн.
Приклади зазначених проблем пер-
шої категорії: зміни озонового шару
Землі, вмісту вуглекислого газу, змен-
шення генетичного різноманіття рос-
линного та тваринного світів, пору-
шення біогеохімічного циклу вуглецю,
азоту, сірки тощо.
Приклади глобальних проблем
другої категорії: забруднення річок і
водоймищ, наслідки життєдіяльності
міст, викиди автотранспорту, наслідки
відпочинку та туристичної діяльності
населення, транскордонний перенос
забруднюючих речовин в атмосферно-
му повітрі та басейнах великих річок.
Ще в декларації, прийнятій спе-
ціальною сесією ЮНЕП (Найробі,
1982 р.), було визначено, що багато еко-
логічних проблем не мають міжнарод-
них кордонів і повинні вирішуватися
шляхом консультацій між державами
та діями на міждержавному рівні. Го-
ловним елементом державної політики
повинні бути організація міждержав-
ного комплексного планування та ко-
ординація національних екологічних
політик, взаємодія програм вирішення
екологічних проблем з національним
економічним та технічним розвитком
при пріоритеті загальнолюдських за-
вдань, тобто створення системи між-
народного природоохоронного спів-
робітництва в рамках ООН.
Вирішення екологічних проблем в
межах однієї країни ресурсами тільки
однієї країни неможливе. Необхідно,
щоб була взаємодія не тільки сусідів-
країн, але й інших країн, із залученням
їх матеріальних, наукових, інтелекту-
альних та інших ресурсів.
Для вирішення глобальних еколо-
гічних проблем необхідно підвищити
роль міжнародних наукових, молодіж-
них та інших організацій.
Г.М.Добров підкреслив, що міжна-
родна спільна діяльність має визначати-
ся як центральна ланка у довгостроковій
стратегії вирішення глобальних еколо-
гічних проблем, таких як вплив антро-
погенної діяльності на зміну клімату
Землі, стан озонового шару, збережен-
ня біоресурсів Світового океану.
Питання охорони довкілля розгля-
далися ООН (Конференція ООН 5—16
червня 1972 року, Стокгольм) за участю
представників 113 країн світу. Інтен-
сивно розвивається міжнародне приро-
доохоронне співробітництво. Визначе-
но три основні завдання міжнародного
природоохоронного співробітництва:
аналіз довкілля (оцінка, моніторинг
(прогноз), обмін інформацією); при-
родоохоронне управління (визначення
мети, планування, співробітництво);
допоміжні заходи (освіта, громадська
інформація, технічне співробітництво).
Для оцінки стану навуолишнього
середовища утворена глобальна сис-
тема спостереження за ним із трьох
складових: глобальна система моні-
торингу, міжнародний реєстр потен-
ційно токсичних хімічних речовин та
міжнародна довідкова система джерел
інформації.
Розглядаючи ствердження необ-
хідності глобалізації при проведенні
природоохоронної політики як частину
творчої спадщини Г.М.Доброва, слід
зазначити, що в подальшому рішення
Конференції ООН з навколишнього
середовища і розвитку (яка відбулася у
1992 році в Ріо-де-Жанейро), визнані
ключовими у розвитку суспільства на
ÒÂÎÐ×À ÑÏÀÄÙÈÍÀ Ã.Ì. ÄÎÁÐÎÂÀ ÒÀ ÏÐÎÁËÅÌÈ ÏÐÈÐÎÄÎÎÕÎÐÎÍÍί ÏÎ˲ÒÈÊÈ
Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 81
ХХІ століття, в значній мірі співпада-
ють з положеннями екологічної політи-
ки, запропонованими Г.М.Добровим.
Стратегія сталого розвитку суспільства,
що вимагає інтеграції економічних,
екологічних і соціальних компонентів,
залишається життєво важливою. Це
підтверджено подальшими рішеннями
ООН «Rio+5», прийнятими в 1997 році
на ХІХ Генеральній асамблеї ООН, і
«Rio+10», схваленими Конференцією
ООН в Йоганнесбурзі [6—8].
Механізм інтеграції науково-технічної і природоохоронної політики
Г.М.Добров відзначав певні успіхи
природоохоронної політики в СРСР,
які мали світові визнання. У наш же
час, в умовах ще не подоланої еконо-
мічної кризи в Україні, реалізація та-
ких заходів, як побудова системи ГДК
(гранично допустимих концентрацій),
будівництво очисних споруд та інших
заходів, які вимагають дуже значно-
го фінансування, неможлива. Поряд з
тим Г.М.Добров показав, що “необхід-
ні подальші зусилля з удосконалення ме-
ханізму природоохоронної політики, яке
має відповідати вимогам системного
аналізу до раціонального управління охо-
роною навколишнього середовища в ім’я
існуючого і майбутніх поколінь”.
Така постановка завдання повністю
відповідає вимогам сталого розвитку,
задекларованим міжнародною спільно-
тою на конференції в Ріо-де-Жанейро.
Г.М. Добров систематизував най-
головніші заходи, які були необхідні в
СРСР і які є актуальними і в наш час.
Система складається з двох блоків.
Перший блок (проблема попереджен-
ня забруднення природного середо-
вища) складається з 6 підсистем: по-
передження забруднення атмосфери,
гідросфери, біосфери і літосфери; збе-
реження природних (заповідні зони,
національні парки тощо) і культурних
(створених людиною) ландшафтів.
Другий блок (проблема раціональ-
ного використання природних ре-
сурсів) включає такі підсистеми: вико-
ристання ресурсів (мінеральних, вод-
них і земельних); використання флори
і фауни. Усі підсистеми пов’язані між
собою.
Базис природоохоронної політики
має будуватися на:
1. Системі правових норм: законах,
стандартах, нормативах, правилах, інс-
трукціях тощо.
2. Системі виробничо-технологічно-
го потенціалу: сукупності матеріально-
технічних, технологічних, фінансових,
кадрових, інформаційних заходів.
3. Економічному механізмі: плане-
тарному управлінні природоохорон-
ною діяльністю.
4. Побудові екологічної культури сус-
пільства.
Розробка і реалізація природоохо-
ронних заходів мають передбачати такі
рівні управління: особистість людини;
колектив; підприємство; регіон; галузь
народного господарства; окрема краї-
на ( національний рівень); група країн
(глобальний рівень).
Механізм природоохоронної полі-
тики має враховувати планування за-
ходів на відповідних рівнях управлін-
ня, розвиток урбанізації, реалізацію
системи відповідальності, підготовку
спеціалістів тощо.
Наведена система заходів показує
складність структури природокористу-
вання, що потребує використання
обчислювальної техніки. Вона є акту-
альною в наш час і поки що, на жаль,
неповністю реалізується.
².Ì. Àâ³ëîâà
Матеріали VII Добровської конференції82
1. Розгляд широкого спектру на-
укових проблем у творчій спадщині
члена-кореспондента АН України,
дійсного члена Міжнародної академії
гуманітарних і природничих наук
Г.М. Доброва показав важливість і
перспективність аналізу природоохо-
ронної політики, викладеної у його
працях.
2. Вимоги удосконалення при-
родоохоронної політики, визначені
Г.М. Добровим, відповідають сучас-
ним вимогам сталого розвитку, задек-
ларованим і визнаним міжнародною
спільнотою на Конференції ООН в
Ріо-де-Жанейро.
3. Прогнозування науково-технологіч-
ного та інноваційного розвитку, яке прово-
диться Центром досліджень науково-тех-
нічного поте н ціалу та історії науки імені
Г.М.Доброва НАН України і враховує
екологічні проблеми [9], відповідає творчій
спадщині Г.М. Доброва у цій галузі.
4. Необхідний подальший аналіз
положень природоохоронної політи-
ки, наведених у науковій спадщині
Г.М. Доброва, з метою їх належної
оцінки і врахування у сьогоденні.
Висновки
1. Добров Г.М. Прогнозирование науки и техники. — 2-е изд., доп. —М.: Наука, 1977. — 209 с.—
Сер. “Современные тенденции развития науки”.
2. НТР: Соціально-економічні, політико-ідеологічні та екологічні проблеми: Довідник /
Г.М. Добров та ін. — К.: Політвидав України, 1983. — 233 с.
3. Добров Г.М., Перелет Р.А. Научно-техническая революция и природоохранная политика / Отв.
ред. и предисл. К.М.Сытник. — Киев: Наук. думка, 1986. — 148 с.
4. Состояние природной среды в СССР в 1988 году: Межведомственный доклад Госкомприроды
СССР / Под ред. В.Г.Соколовского. — М.: Лесн. пром-сть, 1990. — 176 с.
5. Постанова Верховної Ради України “Про основні напрями державної політики України у га-
лузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки” від
05.03.1998 р. № 188 .
6. Програма дій “Порядок денний на ХХ1 століття”/ (Agenda 21). Ухвалена конференцією ООН
з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро (Саміт “Планета Земля”, 1992 р.). — К.:
Інтелсфера, 2000.— 360 с.
7. Програма дій з подальшого впровадження “Порядку денного на ХХІ століття” (“Rio+5”).
Прийнята на дев ’ятнадцятій сесії Генеральної асамблеї ООН (23—28.06. 1997 р.). — К.: Інтелсфера,
2000.— 58 с.
8. Йоганнесбургский меморандум “Справедливость в хрупком мире”. Меморандум ко Всемирно-
му саммиту по устойчивому развитию /Фонд им. Генриха Белля.— М., 2002.— 95 с.
9. Маліцький Б.А., Попович О.С., Соловйов В.П. Методичні рекомендації щодо проведення про-
гнозно-аналітичного дослідження в рамках Державної програми прогнозування науково-техноло-
гічного та інноваційного розвитку України. — К.: Фенікс, 2004. — 52 с.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-49213 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0374-3896 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:16:25Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Авілова, І.М. 2013-09-14T12:48:52Z 2013-09-14T12:48:52Z 2007 Творча спадщина Г.М.Доброва та проблеми природоохоронної політики / І.М. Авілова // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 78-82. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49213 uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Наука та наукознавство Проблеми формування та реалізації науково-технологічної політики Творча спадщина Г.М.Доброва та проблеми природоохоронної політики Article published earlier |
| spellingShingle | Творча спадщина Г.М.Доброва та проблеми природоохоронної політики Авілова, І.М. Проблеми формування та реалізації науково-технологічної політики |
| title | Творча спадщина Г.М.Доброва та проблеми природоохоронної політики |
| title_full | Творча спадщина Г.М.Доброва та проблеми природоохоронної політики |
| title_fullStr | Творча спадщина Г.М.Доброва та проблеми природоохоронної політики |
| title_full_unstemmed | Творча спадщина Г.М.Доброва та проблеми природоохоронної політики |
| title_short | Творча спадщина Г.М.Доброва та проблеми природоохоронної політики |
| title_sort | творча спадщина г.м.доброва та проблеми природоохоронної політики |
| topic | Проблеми формування та реалізації науково-технологічної політики |
| topic_facet | Проблеми формування та реалізації науково-технологічної політики |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49213 |
| work_keys_str_mv | AT avílovaím tvorčaspadŝinagmdobrovataproblemiprirodoohoronnoípolítiki |