Творча спадщина Г.М.Доброва та проблеми природоохоронної політики

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Наука та наукознавство
Дата:2007
Автор: Авілова, І.М.
Формат: Стаття
Мова:Українська
Опубліковано: Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2007
Теми:
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49213
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Творча спадщина Г.М.Доброва та проблеми природоохоронної політики / І.М. Авілова // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 78-82. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1860080683246944256
author Авілова, І.М.
author_facet Авілова, І.М.
citation_txt Творча спадщина Г.М.Доброва та проблеми природоохоронної політики / І.М. Авілова // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 78-82. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
collection DSpace DC
container_title Наука та наукознавство
first_indexed 2025-12-07T17:16:25Z
format Article
fulltext Матеріали VII Добровської конференції78 Епіграфом до VІІ Добровських читань є висловлювання Г.М. Доброва “З минулого, через сьогочасне — до майбутнього”. Як підтвердження цього, наукова спадщина вченого залишається дуже актуальною, його ідеї, методичні під- ходи та оцінки залучаються наукознав- цями для аналізу багатьох нагальних аспектів і тенденцій розвитку вітчиз- няної та світової науки. Не залишилися поза його увагою і такі напрямки, як розвиток природоохоронної політики на національному і міжнародно- му рівнях та врахування екологічних на- слідків науково-технічного прогресу. Метою даної доповіді є розгляд го- ловних аспектів та взаємозв’язків між проблемами природоохоронної полі- тики, викладеними у науковій спад- щині Г.М.Доброва, та їх сучасним ста- ном. У монографії “Прогнозирование науки и техники”, перевиданій у вось- ми зарубіжних країнах, вченим роз- глядався механізм природоохоронної політики як системи структурних еле- ментів—цілей і методів їх досягнення, що забезпечують гармонічну взаємодію суспільства і навколишнього середо- вища [1]. Взаємозв’язку екологічних проблем із відповідними економіч- ними і соціальними було присвячено довідник “НТР: соціально-економіч- ні, політико-ідеологічні та екологічні проблеми”, виданий Політвидавом України у 1983 році [2]. Але найважливішою науковою працею, на мій погляд, присвяченою проблемі природоохоронної політики, є його книга “Научно-техническая ре- волюция и природоохранная полити- ка” [3], підписана до друку через кілька днів після Чорнобильської катастрофи у 1986 році. Автор по-новому підійшов до проблеми відношень людини і при- роди. При цьому важливими, можна думати, були його особистий досвід як експерта ЮНЕСКО, представника віт- чизняної науки на численних міжна- родних наукових форумах, його знан- ня проблем природоохоронної політи- ки на національному і міжнародному рівнях. Екологічні наслідки науково-технічного прогресу І.М. Авілова, ст. наук. співроб., канд. хім. наук Òâîð÷à ñïàäùèíà Ã.Ì Äîáðîâà òà ïðîáëåìè ïðèðîäîîõîðîííî¿ ïîë³òèêè Розглядаючи проблему екологічних наслідків науково-технічного прогре- су, Г.М.Добров запитував: чи не опи- нимось ми в становищі Алі-Баби, який знайшов в печері не тільки скарби , але й 40 розбійників? У книзі наведена динаміка стрім- кого зростання в СРСР видобутку природних копалин з 1960 по 1984 роки: нафти — на 314%, кам’яного вугілля — на 215%, залізної руди — на 133%, марганцевої руди — на 72%. Таке зростання масштабів виробниц- тва супроводжувалося різким збіль- шенням забруднення атмосферного повітря, річок і водоймищ, грунтів, накопиченням промислових та побу- тових відходів. ÒÂÎÐ×À ÑÏÀÄÙÈÍÀ Ã.Ì. ÄÎÁÐÎÂÀ ÒÀ ÏÐÎÁËÅÌÈ ÏÐÈÐÎÄÎÎÕÎÐÎÍÍί ÏÎ˲ÒÈÊÈ Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 79 Техногенне навантаження впливає на екологічні системи як велика руй- нуюча сила, і, як показано вченим, ці зміни вже мають незворотний харак- тер, призупиняють можливість пере- ходу довкілля до процесу самоочищен- ня, що в свою чергу збільшує наслідки біологічного забруднення довкілля. Г.М.Добров провів системний аналіз багатогранних взаємозв’язків науко- во-технічного прогресу і його еколо- гічних наслідків. Підкреслюючи важ- ливість такого підходу, слід сказати, що офіційні дані про критичний стан природного середовища в СРСР були опубліковані тільки у 1990 році, через кілька років після виходу в світ його книги, коли було вперше офіційно ви- дано доповідь “Про стан природного середовища в СРСР” [4]. Вчений показав, що в таких умо- вах існування людини необхідні нові, підвищені за необхідністю вимоги до природоохоронної політики. І це має стосуватися не тільки населення СРСР, а й усього людства. У наш час, після одержання Украї- ною незалежності, диспропорції у роз- міщенні продуктивних сил в СРСР виз- начили економічні та пов’язані з цим екологічні показники в нашій країні. Економіка в Україні характеризу- валася розвитком найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості з високою питомою вагою ресурсо- та енергоємних технологій. Порівняно з країнами Європи частка важкої про- мисловості з її ресурсоємними техно- логіями в економіці становила 61%, а в країнах Європи — 34%. Енергоємність валового внутрішнього продукту в Ук- раїні була вища у 9 разів. Це призвело до деградації довкілля України. Тех- ногенне навантаження на природне середовище території України майже у 5 разів перевищує аналогічний показ- ник для розвинутих держав [ 5]. Чорнобильська катастрофа з її дов- гочасними наслідками також спричи- нила в Україні ситуацію, яка набли- жається до рівня глобальної екологіч- ної катастрофи. Згідно з постановою Верховної Ради “Про основні напря- ми державної політики України у га- лузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки” [5] екологічна ситуація на всій території України сха- рактеризована як кризова. Таке вини- щення природного середовища мало в подальшому наслідком визнання усієї території України зоною екологічного лиха. Основними напрямами державної політики України відповідно до ст. 16 Конституції України є забезпечення екологічної безпеки і підтримка еколо- гічної рівноваги в державі; подолання наслідків Чорнобильської катастро- фи — катастрофи планетарного харак- теру; збереження генофонду українсь- кого народу. Глобалізація проблем навколишнього середовища Глобальність екологічних проблем Г.М.Добров продемонстрував, поси- лаючись на статистичні розрахунки викидів до 1990 року в атмосферу Зем- лі вуглекислого газу, двоокису сірки, азотних сполук. Обсяг забрудненої води мав скласти більше 15 млрд. т, тобто третину середньорічного стоку усіх річок Землі, обсяг твердих від- ходів — 15 млрд. т. Значні негативні наслідки зумовлює хімізація сільсько- го господарства. Глобальні екологічні проблеми — це складний і рухливий комплекс, який складається із проблем природного та техногенного походження. За масшта- ².Ì. Àâ³ëîâà Матеріали VII Добровської конференції80 бами дії або ступенем розповсюдження екологічні проблеми можна поділити на дві категорії: одиничні, котрим при- таманне широке або навіть глобальне розповсюдження, і локальні, що часто відбуваються і мають універсальне зна- чення для багатьох країн. Приклади зазначених проблем пер- шої категорії: зміни озонового шару Землі, вмісту вуглекислого газу, змен- шення генетичного різноманіття рос- линного та тваринного світів, пору- шення біогеохімічного циклу вуглецю, азоту, сірки тощо. Приклади глобальних проблем другої категорії: забруднення річок і водоймищ, наслідки життєдіяльності міст, викиди автотранспорту, наслідки відпочинку та туристичної діяльності населення, транскордонний перенос забруднюючих речовин в атмосферно- му повітрі та басейнах великих річок. Ще в декларації, прийнятій спе- ціальною сесією ЮНЕП (Найробі, 1982 р.), було визначено, що багато еко- логічних проблем не мають міжнарод- них кордонів і повинні вирішуватися шляхом консультацій між державами та діями на міждержавному рівні. Го- ловним елементом державної політики повинні бути організація міждержав- ного комплексного планування та ко- ординація національних екологічних політик, взаємодія програм вирішення екологічних проблем з національним економічним та технічним розвитком при пріоритеті загальнолюдських за- вдань, тобто створення системи між- народного природоохоронного спів- робітництва в рамках ООН. Вирішення екологічних проблем в межах однієї країни ресурсами тільки однієї країни неможливе. Необхідно, щоб була взаємодія не тільки сусідів- країн, але й інших країн, із залученням їх матеріальних, наукових, інтелекту- альних та інших ресурсів. Для вирішення глобальних еколо- гічних проблем необхідно підвищити роль міжнародних наукових, молодіж- них та інших організацій. Г.М.Добров підкреслив, що міжна- родна спільна діяльність має визначати- ся як центральна ланка у довгостроковій стратегії вирішення глобальних еколо- гічних проблем, таких як вплив антро- погенної діяльності на зміну клімату Землі, стан озонового шару, збережен- ня біоресурсів Світового океану. Питання охорони довкілля розгля- далися ООН (Конференція ООН 5—16 червня 1972 року, Стокгольм) за участю представників 113 країн світу. Інтен- сивно розвивається міжнародне приро- доохоронне співробітництво. Визначе- но три основні завдання міжнародного природоохоронного співробітництва: аналіз довкілля (оцінка, моніторинг (прогноз), обмін інформацією); при- родоохоронне управління (визначення мети, планування, співробітництво); допоміжні заходи (освіта, громадська інформація, технічне співробітництво). Для оцінки стану навуолишнього середовища утворена глобальна сис- тема спостереження за ним із трьох складових: глобальна система моні- торингу, міжнародний реєстр потен- ційно токсичних хімічних речовин та міжнародна довідкова система джерел інформації. Розглядаючи ствердження необ- хідності глобалізації при проведенні природоохоронної політики як частину творчої спадщини Г.М.Доброва, слід зазначити, що в подальшому рішення Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку (яка відбулася у 1992 році в Ріо-де-Жанейро), визнані ключовими у розвитку суспільства на ÒÂÎÐ×À ÑÏÀÄÙÈÍÀ Ã.Ì. ÄÎÁÐÎÂÀ ÒÀ ÏÐÎÁËÅÌÈ ÏÐÈÐÎÄÎÎÕÎÐÎÍÍί ÏÎ˲ÒÈÊÈ Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 81 ХХІ століття, в значній мірі співпада- ють з положеннями екологічної політи- ки, запропонованими Г.М.Добровим. Стратегія сталого розвитку суспільства, що вимагає інтеграції економічних, екологічних і соціальних компонентів, залишається життєво важливою. Це підтверджено подальшими рішеннями ООН «Rio+5», прийнятими в 1997 році на ХІХ Генеральній асамблеї ООН, і «Rio+10», схваленими Конференцією ООН в Йоганнесбурзі [6—8]. Механізм інтеграції науково-технічної і природоохоронної політики Г.М.Добров відзначав певні успіхи природоохоронної політики в СРСР, які мали світові визнання. У наш же час, в умовах ще не подоланої еконо- мічної кризи в Україні, реалізація та- ких заходів, як побудова системи ГДК (гранично допустимих концентрацій), будівництво очисних споруд та інших заходів, які вимагають дуже значно- го фінансування, неможлива. Поряд з тим Г.М.Добров показав, що “необхід- ні подальші зусилля з удосконалення ме- ханізму природоохоронної політики, яке має відповідати вимогам системного аналізу до раціонального управління охо- роною навколишнього середовища в ім’я існуючого і майбутніх поколінь”. Така постановка завдання повністю відповідає вимогам сталого розвитку, задекларованим міжнародною спільно- тою на конференції в Ріо-де-Жанейро. Г.М. Добров систематизував най- головніші заходи, які були необхідні в СРСР і які є актуальними і в наш час. Система складається з двох блоків. Перший блок (проблема попереджен- ня забруднення природного середо- вища) складається з 6 підсистем: по- передження забруднення атмосфери, гідросфери, біосфери і літосфери; збе- реження природних (заповідні зони, національні парки тощо) і культурних (створених людиною) ландшафтів. Другий блок (проблема раціональ- ного використання природних ре- сурсів) включає такі підсистеми: вико- ристання ресурсів (мінеральних, вод- них і земельних); використання флори і фауни. Усі підсистеми пов’язані між собою. Базис природоохоронної політики має будуватися на: 1. Системі правових норм: законах, стандартах, нормативах, правилах, інс- трукціях тощо. 2. Системі виробничо-технологічно- го потенціалу: сукупності матеріально- технічних, технологічних, фінансових, кадрових, інформаційних заходів. 3. Економічному механізмі: плане- тарному управлінні природоохорон- ною діяльністю. 4. Побудові екологічної культури сус- пільства. Розробка і реалізація природоохо- ронних заходів мають передбачати такі рівні управління: особистість людини; колектив; підприємство; регіон; галузь народного господарства; окрема краї- на ( національний рівень); група країн (глобальний рівень). Механізм природоохоронної полі- тики має враховувати планування за- ходів на відповідних рівнях управлін- ня, розвиток урбанізації, реалізацію системи відповідальності, підготовку спеціалістів тощо. Наведена система заходів показує складність структури природокористу- вання, що потребує використання обчислювальної техніки. Вона є акту- альною в наш час і поки що, на жаль, неповністю реалізується. ².Ì. Àâ³ëîâà Матеріали VII Добровської конференції82 1. Розгляд широкого спектру на- укових проблем у творчій спадщині члена-кореспондента АН України, дійсного члена Міжнародної академії гуманітарних і природничих наук Г.М. Доброва показав важливість і перспективність аналізу природоохо- ронної політики, викладеної у його працях. 2. Вимоги удосконалення при- родоохоронної політики, визначені Г.М. Добровим, відповідають сучас- ним вимогам сталого розвитку, задек- ларованим і визнаним міжнародною спільнотою на Конференції ООН в Ріо-де-Жанейро. 3. Прогнозування науково-технологіч- ного та інноваційного розвитку, яке прово- диться Центром досліджень науково-тех- нічного поте н ціалу та історії науки імені Г.М.Доброва НАН України і враховує екологічні проблеми [9], відповідає творчій спадщині Г.М. Доброва у цій галузі. 4. Необхідний подальший аналіз положень природоохоронної політи- ки, наведених у науковій спадщині Г.М. Доброва, з метою їх належної оцінки і врахування у сьогоденні. Висновки 1. Добров Г.М. Прогнозирование науки и техники. — 2-е изд., доп. —М.: Наука, 1977. — 209 с.— Сер. “Современные тенденции развития науки”. 2. НТР: Соціально-економічні, політико-ідеологічні та екологічні проблеми: Довідник / Г.М. Добров та ін. — К.: Політвидав України, 1983. — 233 с. 3. Добров Г.М., Перелет Р.А. Научно-техническая революция и природоохранная политика / Отв. ред. и предисл. К.М.Сытник. — Киев: Наук. думка, 1986. — 148 с. 4. Состояние природной среды в СССР в 1988 году: Межведомственный доклад Госкомприроды СССР / Под ред. В.Г.Соколовского. — М.: Лесн. пром-сть, 1990. — 176 с. 5. Постанова Верховної Ради України “Про основні напрями державної політики України у га- лузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки” від 05.03.1998 р. № 188 . 6. Програма дій “Порядок денний на ХХ1 століття”/ (Agenda 21). Ухвалена конференцією ООН з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро (Саміт “Планета Земля”, 1992 р.). — К.: Інтелсфера, 2000.— 360 с. 7. Програма дій з подальшого впровадження “Порядку денного на ХХІ століття” (“Rio+5”). Прийнята на дев ’ятнадцятій сесії Генеральної асамблеї ООН (23—28.06. 1997 р.). — К.: Інтелсфера, 2000.— 58 с. 8. Йоганнесбургский меморандум “Справедливость в хрупком мире”. Меморандум ко Всемирно- му саммиту по устойчивому развитию /Фонд им. Генриха Белля.— М., 2002.— 95 с. 9. Маліцький Б.А., Попович О.С., Соловйов В.П. Методичні рекомендації щодо проведення про- гнозно-аналітичного дослідження в рамках Державної програми прогнозування науково-техноло- гічного та інноваційного розвитку України. — К.: Фенікс, 2004. — 52 с.
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-49213
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 0374-3896
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-07T17:16:25Z
publishDate 2007
publisher Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
record_format dspace
spelling Авілова, І.М.
2013-09-14T12:48:52Z
2013-09-14T12:48:52Z
2007
Творча спадщина Г.М.Доброва та проблеми природоохоронної політики / І.М. Авілова // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 78-82. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
0374-3896
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49213
uk
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
Наука та наукознавство
Проблеми формування та реалізації науково-технологічної політики
Творча спадщина Г.М.Доброва та проблеми природоохоронної політики
Article
published earlier
spellingShingle Творча спадщина Г.М.Доброва та проблеми природоохоронної політики
Авілова, І.М.
Проблеми формування та реалізації науково-технологічної політики
title Творча спадщина Г.М.Доброва та проблеми природоохоронної політики
title_full Творча спадщина Г.М.Доброва та проблеми природоохоронної політики
title_fullStr Творча спадщина Г.М.Доброва та проблеми природоохоронної політики
title_full_unstemmed Творча спадщина Г.М.Доброва та проблеми природоохоронної політики
title_short Творча спадщина Г.М.Доброва та проблеми природоохоронної політики
title_sort творча спадщина г.м.доброва та проблеми природоохоронної політики
topic Проблеми формування та реалізації науково-технологічної політики
topic_facet Проблеми формування та реалізації науково-технологічної політики
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49213
work_keys_str_mv AT avílovaím tvorčaspadŝinagmdobrovataproblemiprirodoohoronnoípolítiki