Системні взаємозв’язки інноваційного розвитку економіки і його інвестиційного забезпечення
Saved in:
| Published in: | Наука та наукознавство |
|---|---|
| Date: | 2007 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
2007
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49219 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Системні взаємозв’язки інноваційного розвитку економіки і його інвестиційного забезпечення / Т.А. Васильєва // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 120-129. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859858276081991680 |
|---|---|
| author | Васильєва, Т.А. |
| author_facet | Васильєва, Т.А. |
| citation_txt | Системні взаємозв’язки інноваційного розвитку економіки і його інвестиційного забезпечення / Т.А. Васильєва // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 120-129. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Наука та наукознавство |
| first_indexed | 2025-12-07T15:44:36Z |
| format | Article |
| fulltext |
Матеріали VII Добровської конференції120
гічних компаній для здійснення фі-
нансових інвестицій в багатообіцяючі
біотехнологічні розробки, потенціал
яких дозволяє впливати на майбутнє
фармацевтичної промисловості.
Існуючий процес об’єднання знач-
ної кількості компаній, більшість з яких
попередньо мали власні стратегії роз-
витку і навіть працювали в різних га-
лузях і на різних ринках, вже достатньо
трансформував сучасний фармацев-
тичний ринок, змінив асортимент про-
дукції. Проте тенденція до об’єднання
зберігається завдяки компаніям — лі-
дерам галузі, які продовжують шукати
можливості для посилення власного
науково-виробничого потенціалу і пок-
ращення своїх конкурентних переваг.
1. Renewable Fuels Association. News Reports / E.I.A (www.rfa.com).
2. Профиль фарминдустрии // Провизор. — 2005. — № 11. — С.12—22.
3. Биотехнология — роскошь или необходимость? // Фармэксперт.— 2007.— № 1.— С 9.
4. Слияния и поглощения на фармацевтическом рынке // Аптека. — 2006. — № 3. — С 10—11.
5. Завьялова Е.В., Этокова Е.В. Международные слияния и поглощения: опыт Запада. — Киев:
Рант, 2002. — 344 с.
6. Фостер Рид С., Рид Лажу А. Искусство слияний и поглощений. — М.: Альпина Бизнес Букс,
2007. — 957 с.
7. Хоган П. Слияния, поглощения и реструктуризация компаний. — М.: Альпина Бизнес Букс,
2007. — 744 с.
8. Gaughan P.A. Mergers, Acquisitions, and Corporate Restructurings. — Wiley, 2002. — Р. 648.
9. Foster Reed Stanley. Dedicated to the Ever-Renewing Corporate Society // Mergers and Acquisitions,
Fall 1965. — Р. 3.
10. Слияние компаний в фармацевтическом секторе: кто, с кем и зачем // Провизор. — 2006. —
№ 11. — С.11—12.
11. Бугайченко Л. Фарма-2007: виды на будущее издалека. По материалам «Scrip World Pharma-
ceutical News» // Аптека. — 2007. — № 6. — С. 12.
12. По материалам «Scrip World Pharmaceutical News» ( www.scrip.com).
13. Цена прогресса // Аптека. — 2007. — № 3. — С. 9—11.
14. «Pfizer» приобретает компанию «PowderMed». По материалам www.pfizer.com, www.pow-
dermed.com // Аптека. — 2006. — № 50. — С. 22.
15. «AstraZeneca» присоединяет «Arrow Therapeutics Ltd.» // Аптека. — 2007. — № 5. — С.3.
16. Образование «Merck-Serono Biopharmaceuticals» // Аптека. — 2006. — № 38. — С. 16.
17. «Merck&Co» приобретает «Sirna Therapeutics». По материалам www.merck.com // Аптека. —
2006. — № 43. — С. 13.
Т.А.Васильєва, канд. екон. наук
(Українська академія банківської справи Національного банку України)
Ñèñòåìí³ âçàºìîçâ’ÿçêè ³ííîâàö³éíîãî ðîçâèòêó
åêîíîì³êè ³ éîãî ³íâåñòèö³íîãî çàáåçïå÷åííÿ
У сучасних умовах повноцінна ін-
теграція України у світове співтоварис-
тво неможлива без наявності у неї адек-
ватної науково-технічної бази, а також
механізмів, що забезпечують спри-
йняття інновацій. З огляду на те, що
внесок науково-технічного прогресу
в приріст валового внутрішнього про-
дукту в промислово розвинутих краї-
нах світу, за різними оцінками, скла-
дає від 75 до 100%, інтенсивні фактори
розвитку набувають вирішального зна-
чення для економічної динаміки. Під
впливом інновацій змінюється струк-
ÑÈÑÒÅÌͲ ÂÀªÌÎÇÂ’ßÇÊÈ ²ÍÍÎÂÀÖ²ÉÍÎÃÎ ÐÎÇÂÈÒÊÓ ÅÊÎÍÎ̲ÊÈ ² ÉÎÃÎ ²ÍÂÅÑÒÈÖ²ÉÍÎÃÎ
ÇÀÁÅÇÏÅ×ÅÍÍß
Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 121
тура економіки, за рахунок зростання
ефективності використання ресурсів
вони перерозподіляються між сфера-
ми діяльності, відбувається поступове
витіснення деяких виробництв і галу-
зей, трансформується економічна ор-
ганізація суспільства, з’являються нові
елементи в спектрі основних госпо-
дарських структур, зазнає змін і зміст
державного регулювання економіки.
Однак проведення широкомасштабної
інноваційної політики завжди вимагає
досить великих капітальних вкладень і
здатності інвестиційного сектора ре-
агувати на появу нововведень. Як ві-
домо, інвестиційна підтримка пріори-
тетних напрямків розвитку економіки,
нових технологій та інноваційних про-
цесів є основою економічного зростан-
ня. Без стабілізації інвестиційного клі-
мату неможливо призупинити деструк-
тивні процеси в науці та виробництві,
забезпечити високі темпи розвитку
економіки України, підвищити кон-
курентоспроможність країни на сві-
товому ринку. Саме тому дослідження
концептуальних засад та практичних
механізмів оптимального поєднання
інвестиційного та інноваційного фак-
торів забезпечення сталого розвитку в
Україні є вкрай актуальним.
Окремі аспекти інвестиційного
забезпечення інноваційного розвит-
ку досліджені сучасними вітчизня-
ними та закордонними економіста-
ми, а саме О.Амошею, М.Ареф’євим,
Ю.Бажалом, Ю.Василенком, О.Васю-
ренком, Є.Галуш ком, А.Гальчинським,
В.Гейцем, С.Глазьєвим, Н.Гон чаровою,
А.Гриньовим, Б.Данилишиним, Г.Доб-
ровим, П.Завліним, С.Ільєнковою,
М.Кру п кою, А.Кузнєцовою, І.Лукі но-
вим, В.Мединським, А.Пересадою,
П.Пере рвою, Р.Фатхуд діновим, Д.Чер-
ва ньовим, М.Чумаченком, А.Яков лє-
вим та ін. Але, незважаючи на значну
кількість наукових досліджень в сфері
управління інвестиційним та іннова-
ційним розвитком економіки, зали-
шається комплекс питань, які потребу-
ють подальшої розробки. Так, певний
інтерес становить дослідження взає-
модії і взаємного впливу інноваційних
та інвестиційних циклів, залежності
ефективності інновацій від обсягу їх ін-
вестиційного забезпечення та ін.
Мета даної праці полягає у визна-
ченні системних взаємозв’язків інно-
ваційного розвитку економіки та його
інвестиційного забезпечення, дослід-
женні впливу інноваційних процесів
на характер відтворення основних
фондів і, як результат, на інвестиційну
діяльність.
У механізмі забезпечення іннова-
ційної діяльності важливе місце на-
лежить економічним відносинам, що
складаються з приводу формування і
використання інвестиційного потен-
ціалу суспільства в цій сфері. Під ін-
вестиційним потенціалом інновацій-
ної діяльності розуміється сукупність
фінансових ресурсів, які суспільство
може виділити для реалізації іннова-
ційних програм. Як відзначають вітчиз-
няні й закордонні дослідники, реаліза-
ція можливостей соціально-економіч-
ної системи щодо вирішення проблем
свого розвитку в значній мірі залежить
від ефективності використання інвес-
тиційних ресурсів, оскільки їх дефіцит
створює значні перешкоди для пере-
ходу на інтенсивний (інноваційний)
шлях розвитку економіки. Саме тому
проблема залучення інвестицій і реалі-
зації на цій основі механізмів господа-
рювання, спрямованих на структурно-
інноваційне відновлення економіки,
не втрачає своєї актуальності для всіх
країн.
Ò.À. Âàñèëüºâà
Матеріали VII Добровської конференції122
Перехід економіки на інновацій-
ний шлях розвитку вимагає досить
великих інвестицій у виробництво
наукомістких і конкурентоздатних то-
варів, цілеспрямованого фінансуван-
ня нових технологій і т.д. На думку віт-
чизняних дослідників, для досягнення
приросту конкурентоспроможного ви-
робництва на 5% необхідно інвестувати
25% ВВП в інноваційний процес, нау-
ково-технічні дослідження, розробку
технологій [1].
Розміри і структура інвестицій,
якість і темпи їх здійснення є визна-
чальними в процесах технічного і тех-
нологічного відновлення, а це, в свою
чергу, забезпечує технологічну безпеку
країни і стратегічний успіх розвитку
економіки в цілому, оскільки фор-
мує конкурентоспроможність країни
на світовому ринку. Причому важ-
ливо відзначити, що під конкуренто-
спроможністю країни у цьому сенсі
слід розуміти не тільки здатність гене-
рувати інновації, але і швидко їх впро-
ваджувати, тобто вирішальне значення
має не тільки науково-технічний по-
тенціал держави, а і здатність інвести-
ційного сектора відзиватися на появу
нововведень.
Разом з тим потрібні не тільки кіль-
кісні, але і якісні зміни в інвестуванні.
Структурно-інноваційне відновлення
економіки України повинно здійсню-
ватися відповідно до загальносвітових
тенденцій для того, щоб в остаточному
підсумку країна змогла зайняти від-
повідне місце у світовому ринковому
господарстві. Це може бути досягнуто
при умові, що як мінімум 70—80% ін-
вестицій будуть, з одного боку, іннова-
ційними, з іншого боку — такими, які
б стимулювали прогресивні структур-
ні зміни в українській економіці [2].
Таким чином, інноваційна діяльність
повинна бути нерозривно пов’язана з
інвестуванням, адже створення інно-
ваційного продукту є процесом, що
вимагає великої кількості часу і фінан-
сових ресурсів, тобто інвестицій.
Світовий досвід свідчить, що ефек-
тивне використання інвестицій спри-
яє формуванню загальнонаціональ-
них інвестиційних ринків, забезпечує
впровадження сучасних технологій,
оживляє ринки товарів і послуг, впли-
ває на процеси макроекономічної ста-
білізації, дозволяє вирішити соціальні
проблеми в суспільстві. Від стану ін-
вестиційної сфери залежить конкурен-
тоспроможність економіки, її струк-
турна перебудова, реалізація стратегії
переходу від існуючої екзогенно-за-
лежної моделі до ендогенно-орієнто-
ваної, спрямованої на інноваційний
розвиток. У системі сучасного роз-
ширеного відтворення інвестиційне
забезпечення інноваційного розвитку
стає ключовою проблемою. Інвести-
ційний капітал забезпечує реалізацію
інноваційного процесу, а інновації
породжують додатковий капітал і, від-
повідно, — нові інвестиції.
Інноваційна діяльність як об’єк-
тивна єдність процесу інвестування
й одержання доходу або соціального
ефекту здійснюється на основі спів-
падіння інноваційного попиту та про-
позиції. Прийнято розрізняти два види
інноваційного попиту: потенційний
(формальний) попит, що формує ін-
новаційний потенціал і є джерелом для
майбутньої інноваційної діяльності,
та конкретний попит, що відбиває ре-
алізацію реальних намірів суб’єктів
інноваційної діяльності. Саме другий
вид попиту виступає на ринку іннова-
ційних товарів у формі взаємодії про-
позиції інновацій і пропозиції інвес-
тиційного капіталу. Іншими словами,
ÑÈÑÒÅÌͲ ÂÀªÌÎÇÂ’ßÇÊÈ ²ÍÍÎÂÀÖ²ÉÍÎÃÎ ÐÎÇÂÈÒÊÓ ÅÊÎÍÎ̲ÊÈ ² ÉÎÃÎ ²ÍÂÅÑÒÈÖ²ÉÍÎÃÎ
ÇÀÁÅÇÏÅ×ÅÍÍß
Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 123
суб’єктам інноваційної діяльності не-
обхідні інвестиції, а інвесторам — ін-
новації (вигідні об’єкти вкладення
коштів). Об’єднання цих потреб і ство-
рює умови для одержання ефекту.
Інноваційний характер розвитку
економіки вимагає нагромадження ос-
новного капіталу за рахунок збільшен-
ня обсягів інвестицій. Американський
економіст І.Фішер довів, що резуль-
татом будь-якого відкриття є переви-
щення норми доходу над витратами,
зростання процентної ставки і пожвав-
лення інвестицій. Воно буде тривати
доти, поки підприємці одержують ба-
жані прибутки від інноваційної діяль-
ності (на думку І.Фішера, середні тем-
пи зростання інвестицій в основний
капітал повинні складати не менше
9—10% на рік). Він називає цю межу
граничною продуктивністю інновацій.
Іншими словами, інвестиції будуть
направлятися в інноваційний процес
доти, поки вони будуть забезпечувати
прибуток [3].
Розглянемо вплив інноваційних
процесів на зміну характеру відтворен-
ня основних фондів і, як результат, —
на інвестиційну діяльність. На думку
автора, цей вплив виявляється в зміні
таких загальних параметрів відтворю-
вального процесу, як інвестиційне на-
вантаження на економіку, темпи при-
росту основних фондів, а також спів-
відношення витрат на нагромадження,
заміну і функціонування основних
фондів. Якщо розглядати процеси руху
фондів і продукції в комплексі, то під-
сумкові результати переходу на іннова-
ційний шлях розвитку виражаються в
зміні співвідношення «фонди — про-
дукція». Складність аналізу цих тен-
денцій полягає в різнонаправленому
впливі інноваційних процесів на від-
творення основних фондів.
Слід зазначити, що все більш широ-
ке охоплення якою-небудь інновацією
різних сфер економіки веде до швид-
кого розширення основних фондів і
перерозподілу національного доходу
на користь нагромадження. Тут діють
дві протилежні, але взаємодоповнюю-
чі тенденції. З одного боку, чим ефек-
тивніша нова техніка, тим вигідніше
збільшувати масштаби її застосуван-
ня і, відповідно, підвищувати норму
нагромадження. З іншого боку, чим
значніша економія витрат праці, обу-
мовлена інноваційним розвитком, тим
більше існує можливостей здобувати з
цього джерела ресурси для здійснення
довгострокових, але менш ефективних
проектів, тобто чим ефективніше роз-
виваються одні види техніки, тим біль-
ше можливостей для розвитку інших,
менш ефективних видів.
Таким чином, можна дійти виснов-
ку, що як інтенсивний, так і екстенсив-
ний характер здійснення інноваційних
процесів приводять до подальшого
зростання обсягів основних виробни-
чих фондів і до підтримки норми на-
громадження. Причому чим багатшим
є суспільство, тим у більшому ступені
нагромадження і динаміка основних
фондів можуть підпорядковуватися со-
ціальним вимогам. В умовах інновацій-
ного розвитку фондоозброєність в га-
лузях невиробничої сфери, пов’язаних
з розвитком науки й освіти, повинна
зростати особливо швидкими темпа-
ми, щоб перекрити їх відставання від
сфер матеріального виробництва за
рівнем оснащеності праці.
Дія всіх описаних вище тенденцій
приводить до збільшення капітальних
вкладень і підтримки високого інвес-
тиційного навантаження на економіку.
Крім того, якщо врахувати, що проце-
си урбанізації, розвитку сільського
Ò.À. Âàñèëüºâà
Матеріали VII Добровської конференції124
господарства, підвищення мобільності
населення і зростання рівня життя
приводять до розширення масштабів
будівництва, то інноваційні проце-
си — до випереджального росту інвес-
тицій у порівнянні з національним до-
ходом. У більшості промислово розви-
нутих країн спостерігається саме така
тенденція. При цьому чим вищі темпи
економічного зростання, тим більшим
стає це випередження, а відтворення
основних фондів відбувається більш
швидкими темпами, ніж збільшен-
ня їх фізичного обсягу. У свою чергу
підвищення коефіцієнту відновлення
викликає скорочення відносних вит-
рат, виділених на ремонт застарілого
устаткування.
Відповідно до теорії нагромаджен-
ня і теорії розширеного відтворення
створення вартості додаткового про-
дукту й утворення фонду нагромад-
ження відбуваються в сфері обігу ви-
робничих фондів і розподілу загальної
маси прибутку. Обіг виробничих фон-
дів виступає стосовно процесів нагро-
мадження і розширеного відтворення
як його вихідна база. Разом з тим саме
при інвестуванні в інноваційну діяль-
ність продуктивно споживається ве-
лика частка фонду нагромадження і
створюються нові основні виробничі
фонди, нові виробництва. Інша части-
на фонду нагромадження, призначена
для цих же цілей, спрямовується на
приріст обігових коштів підприємс-
тва, приєднується до їх загальної маси
і функціонує, здійснюючи обіг разом
з основними виробничими фондами.
Загальний прибуток, отриманий від
основної промислової діяльності, за
інших рівних умов є формою виражен-
ня вартості додаткового продукту, що
створений промислово-виробничим
персоналом підприємства. Разом з тим
саме в ній відбивається вартість додат-
кового продукту, створена суб’єктами
інноваційної діяльності.
Дослідження дозволяють зроби-
ти висновок, що інноваційні процеси
здійснюють разнонаправлений вплив
на відтворення основних фондів. Так,
паралельно екстенсивним формам
інноваційного розвитку формуються
тенденції, що протидіють збільшен-
ню капітальних вкладень і знижують
інвестиційне навантаження на еко-
номіку. Прикладом цього є створення
принципово нової технології, здатної
на порядок знизити обсяг інвестицій-
них вкладень на одиницю корисного
ефекту. У цьому випадку звичайно
відбувається зміна поколінь техніки
і процес економії живої праці допов-
нюється економією опредметненої
праці, що, як правило, у підсумку при-
зводить до зниження масштабів нагро-
мадження і приросту основних фондів
у їх вартісному вимірі. Це означає, що
ефект, який створюється новою тех-
нікою, може зростати швидше, ніж
її вартість. У таких умовах особливо
вигідно збільшувати обсяги і рівень
відтворення існуючих основних фон-
дів. Більш того, всю техніку нового
покоління краще направляти на замі-
ну, а не на приріст існуючих фондів,
оскільки будь-яке збереження старої
техніки призведе в підсумку до втрати
можливої економії. Природно, якщо
нова техніка не приводить до додат-
кової економії, виникає необхідність
відшкодовувати ці відносні втрати
збільшенням кількості основних фон-
дів і підвищенням частки нагромад-
ження, що збільшує інвестиційне на-
вантаження на економіку.
Ще К.Маркс (задовго до того, як
теорії інноваційного розвитку одер-
жали широке поширення) у запро-
ÑÈÑÒÅÌͲ ÂÀªÌÎÇÂ’ßÇÊÈ ²ÍÍÎÂÀÖ²ÉÍÎÃÎ ÐÎÇÂÈÒÊÓ ÅÊÎÍÎ̲ÊÈ ² ÉÎÃÎ ²ÍÂÅÑÒÈÖ²ÉÍÎÃÎ
ÇÀÁÅÇÏÅ×ÅÍÍß
Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 125
поновану ним модель інвестиційного
процесу включив інновації як фактор,
що протистоїть тиску ринку на вироб-
ника, і як засіб, що забезпечує дію ос-
новного мотиву інвестування. На його
думку, інновації нівелюють чинність
закону зменшення продуктивності
факторів, вирішують проблему об-
меженості ресурсів. Нагромадження
з метою інвестування відбувається в
результаті конкурентної боротьби за
певні переваги, у тому числі й надпри-
бутки, які забезпечують впроваджен-
ня інновацій. Відповідно до ідеології
К.Маркса взаємозв’язок інвестицій та
інновацій виявляється в тому, що ін-
вестування здійснюється в основному
з метою досягнення науково-техніч-
ного прогресу, забезпечуючи інвес-
тору можливість здешевити основний
капітал і зменшити його витрати на
одиницю продукції [4].
В останні роки з’явився цілий ряд
наукових праць, що досліджують сис-
темні взаємозв’язки інновацій та ін-
вестицій. Зокрема, великий інтерес
становлять праці Ф.Агійона, профе-
сора Гарвардського університету й
одного з провідних спеціалістів у світі
по теорії економічного зростання [5].
Відповідно до досліджень Ф.Агійона
економічне зростання визначається
двома основними факторами: близь-
кістю економіки до технологічного
фронту і здатністю агентів до іннова-
ційної діяльності. Чим ближче еконо-
міка тієї або іншої країни до техноло-
гічного рівня США (за термінологією
Ф.Агійона — до технологічного фрон-
ту), тим більшу значущість здобувають
інновації в порівнянні з інвестиціями
(іншими словами, власна розробка
нових технологій стає все більш значу-
щою в порівнянні з їх запозиченням в
інших країнах).
Якщо економіка країни знаходить-
ся далеко від технологічного фронту,
то стратегічно більш правильним буде
здійснювати великомасштабні й дов-
гострокові інвестиційні проекти, як,
наприклад, це було в Японії і Південній
Кореї. У цьому випадку вирішальним
фактором стає можливість залучення
великих обсягів інвестиційних ресурсів.
У міру наближення економіки цієї краї-
ни до технологічного фронту все біль-
шу роль у підвищенні її конкуренто-
здатності на світовому ринку починають
відігравати інноваційні розробки, ре-
алізація невеликих венчурних проектів.
У цьому випадку вирішальним факто-
ром стає наявність науково-дослідного
персоналу, інноваторів, великого числа
висококваліфікованих менеджерів.
Для країн з транзитивною економі-
кою найпоширенішими є дві пробле-
ми: по-перше, небезпека занадто ран-
нього переходу від «інвестиційного»
зростання до «інноваційного», тобто
спроба занадто рано відмовитися від
захисту нових галузей; по-друге, не-
безпека не перейти до «інноваційного»
зростання взагалі (іншими словами,
потрапити в «пастку», тобто в ситуа-
цію, коли занадто багато ресурсів ін-
вестується в традиційні, довгострокові
проекти і занадто мало — в інновацій-
ні). На думку Ф.Агійона, така пастка
тим імовірніша, чим більше проблем
виникає з обмеженням ліквідності та
відсутністю конкуренції. Небезпека
занадто швидкого переходу до інно-
ваційної моделі розвитку може бути
ліквідована за рахунок масштабних де-
ржавних інвестицій.
В економічній літературі виділяють
дві моделі взаємодії і взаємного впливу
інноваційних та інвестиційних циклів,
основні риси яких систематизовано в
таблиці.
Ò.À. Âàñèëüºâà
Матеріали VII Добровської конференції126
Використання другої моделі взає-
модії і взаємного впливу інноваційних
і інвестиційних циклів у процесі ство-
рення нової продукції дає наступні пе-
реваги:
скорочення тривалості інвестицій-
ного циклу, що пов'язує його з інно-
ваційним циклом, його структурою і
кінцевою метою. Можливість скоро-
чення інвестиційного циклу, безумов-
но, є вкрай бажаною для інвесторів,
оскільки, як доводить практика, у
вітчизняній економіці як інноваційні,
так й інвестиційні цикли мають до-
сить велику тривалість, що призво-
дить до морального старіння створю-
ваних нововведень, до роботи іннова-
торів «на полицю». У випадках, коли
один з цих циклів здійснюється вчас-
но, а другий — ні, в практиці реалі-
зації проекту звичайно відбувається
штучне скорочення деяких стадій,
так звана «підгонка» результатів;
максимальне сприяння оптимізації
передвиробничих стадій інноваційно-
го циклу;
більш активне використання ново-
введення (на кожній з відносно са-
мостійних стадій життєвого циклу
інновації може бути використаний
відносно самостійний продукт із його
споживчими якостями);
максимальне врахування маркетин-
гових і моніторингових можливостей
реалізації нововведення;
зниження ступеня ринкового ризику за
рахунок створення наукомісткої продук-
ції із широким спектром застосування;
створення умов для реінвестицій при
безперервному потоці інноваційних
циклів.
Розглядаючи взаємозв’язок інвес-
тицій та інновацій, не можна не відзна-
чити наступну особливість. Якщо під-
приємець хоча б раз проінвестує який-
небудь інноваційний проект і одержить
від цієї операції позитивний результат,
то він буде прагнути і далі збільшувати
масштаби цієї діяльності. У серйозних
наукових виданнях і популярній літе-
ратурі останніх десятиліть усі частіше
лунають заклики до активного впро-
вадження інновацій, збільшення мас-
штабів інноваційної діяльності та вит-
рат на дослідження і розробку нових
продуктів, що пояснюється тими над-
прибутками, що дає інноваційний біз-
нес. Однак на практиці компанії сти-
каються з тим, що просте збільшення
інвестиційних вкладень в інновації не
означає автоматичного зростання про-
даж, частки ринку або прибутку. Ста-
тистика підтверджує ці висновки: за
минуле десятиліття кількість впровад-
жень нових споживчих товарів у США
зростала на 7% у рік, досягши 32000
найменувань, тоді як продажі зростали
тільки на 3%.
У зв’язку з цим в останні роки в
закордонній економічній літературі
неодноразово висувалася ідея про іс-
нування так званого «феномену змен-
шуваної ефективності інновацій» [6].
Мова йде про те, що кожна додатко-
ва грошова одиниця, витрачена на
розробку нового продукту, дає все
менший і менший ефект. Іншими сло-
вами, екстенсивне розширення об-
сягів інвестування в інновації харак-
теризується зменшуваною величиною
ефективності інвестицій, оскільки, як
правило, підприємства прагнуть спо-
чатку профінансувати найефективніші
проекти, потім менш ефективні й так
далі, поки не починають фінансувати
усе більш і більш сумнівні проекти.
Існування даного феномену пояснює
численні випадки, коли збільшення
витрат на дослідження і розробки в
компаніях не призводить до відповід-
ÑÈÑÒÅÌͲ ÂÀªÌÎÇÂ’ßÇÊÈ ²ÍÍÎÂÀÖ²ÉÍÎÃÎ ÐÎÇÂÈÒÊÓ ÅÊÎÍÎ̲ÊÈ ² ÉÎÃÎ ²ÍÂÅÑÒÈÖ²ÉÍÎÃÎ
ÇÀÁÅÇÏÅ×ÅÍÍß
Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 127
ного збільшення продаж. Ці компанії
не зростають по суті, вони збільшують
витрати на нові ідеї і розробку нових
продуктів, не змінюючи процеси, сис-
теми або структури, що визначають
ефективність інвестицій.
Дослідження останніх років свід-
чать, що ефективність інновацій не
залежить від розміру компанії або за-
гального розміру інвестицій у НДДКР.
Дійсно, кращі інноватори в цілому ма-
ють відносно менші бюджети наукових
досліджень; найефективніші компанії,
що одержують від нових продуктів
найвищий прибуток на кожну грошо-
ву одиницю, інвестовану в НДДКР,
витрачають на дослідження і розроб-
ки 4,8% від обсягу продаж, а найменш
ефективні — у середньому 5,9%. У
кожної компанії є вбудована крива ін-
новаційної ефективності, яка обмежує
ефективність інвестицій, крім того,
компанії в одній і тій же галузі значно
розрізняються по ефективності інно-
вацій. Таким чином, можна зробити
висновок, що механізмом, який забез-
печує конкурентоспроможність фір-
ми, є не кількісне збільшення обсягів
інвестування в НДДКР, збільшення
числа профінансованих інноваційних
проектів, а підвищення ефективності
базових витрат, здійснення заходів,
що приводять до зростання показника
рентабельності інвестицій для фірми.
Характеристика моделей взаємодії і взаємного впливу інноваційних та інвестиційних циклів
Модель Основні риси
Традицій-
на модель
взаємодії
Припускає, що інвестування етапів життєвого циклу інновації здійс-
нюється послідовно: по закінченню попереднього етапу починається ін-
вестування наступного, причому з великими часовими інтервалами між
ними. Припустимою є неузгодженість інвестиційного й інноваційного
циклів, має місце не рівнобіжне інвестування всіх або декількох етапів
життєвого циклу інновацій, а так звана «естафета» інвестицій. Органі-
заційно-економічний механізм інвестування в інновації працює вкрай
неузгоджено: перерви іноді мають тривалий характер, змінюються як
замовники, так і спеціалізація майбутніх підприємств, проектовані ви-
робничі потужності й т.д., в результаті чого інновації як товар позбавля-
ються багатьох ознак раніше проектованих споживчих вартостей.
Модель
суміщен-
ня інно-
ваційного
й інвес-
тиційного
циклів
Припускає, що всі стадії інноваційного циклу мають потребу в інвес-
туванні, тобто в процесі реалізації інноваційної ідеї має місце наскріз-
не інвестування циклу створення й освоєння нововведення. Механізм
суміщення інноваційного й інвестиційного циклів повинен підпоряд-
ковуватися одній загальній наскрізній ідеї — одержанню результату у
вигляді інноваційного продукту. При цьому варто розуміти, що, з од-
ного боку, на кожній відносно самостійній стадії інноваційного циклу
може виникнути самостійний результат, що являє собою самостійний
товар з його споживчою вартістю, а з іншого боку, будь-який такий ін-
новаційний цикл у безперервному ланцюзі взаємоперетворень виступає
стосовно кінцевого продукту (інновації) лише як його проміжна форма,
тобто проміжний продукт. У цьому випадку інвестиційна політика ос-
воєння нововведення має двоїстий характер: вона орієнтована не тільки
на кінцевий продукт — результат нововведення, але у деяких випадках
спрямована на ефективне відтворення інновації на кожній з відносно
самостійних стадій. Це означає, що інноваційний цикл може бути пере-
рваний, якщо інвестор бачить доцільність перетворення в товар, напри-
клад методики дослідження, технології і т.д., що особливо важливо для
інформаційних нововведень.
Ò.À. Âàñèëüºâà
Матеріали VII Добровської конференції128
Досліджуючи проблеми інвестицій-
ного забезпечення інноваційного про-
цесу, не можна не зазначити, що інвес-
тиційний капітал, який направляється в
інноваційну сферу, є високоризиковим
за формою і цілями надання. Розгляне-
мо цю проблему детальніше.
По-перше, слід приймати до уваги
мету і характер використання коштів в
інноваційному процесі. Існує великий
ризик втратити авансований капітал,
виходячи з ряду причин: непередбачу-
ваності результатів творчого процесу,
без якого немислиме нововведення;
можливої помилковості ідеї, що ле-
жить в основі інноваційного проекту;
труднощів технічної реалізації проек-
ту; непередбачуваності реакції рин-
ку на появу новинки та ін. Важливо
відзначити, що найвищий рівень ін-
вестиційного ризику відповідає саме
інноваційній діяльності, оскільки при
розгляді НТП у фокус уваги попада-
ють тільки ті інноваційні проекти, що
дійшли до стадії масового виробниц-
тва і продаж, тобто одержали визнан-
ня ринку (імовірність їх успіху склала
100% зі 100%). Якщо нововведення не
було прийнято ринком або зовсім не
було створене в силу незавершеності
інноваційного процесу, воно не мог-
ло сприяти прогресивним змінам у
суспільстві, а отже, не буде прийнято
в увагу при розгляді НТП. Саме тому
можна стверджувати, що рівень ризику
інвестування у розробки, які дослід-
жуються при аналізі тенденцій НТП,
суттєво більш низький, ніж загальний
ризик інвестування в інновації.
По-друге, слід враховувати фактор
часу, тобто пам’ятати, що інвестування
в інновації характеризуються значним
часовим лагом від моменту вкладання
фінансово-кредитних коштів в іннова-
ції до моменту одержання комерційної
віддачі від них.
По-третє, слід прийняти до уваги
форму надання капіталу. Інновацій-
ний процес слугує засобом вирішення
існуючих проблем підприємств у сфері
їх основної діяльності. Інвестиції в но-
вовведення при цьому здійснюють обіг
у складі фінансового або торговельно-
го капіталу, що опосередковує основну
діяльність компанії-інноватора. Гро-
шовий капітал, що авансується в інно-
ваційну діяльність, включається в кру-
гообіг промислового або торговельного
капіталу, як правило, через особливий
ринок капіталів у формі, що припускає
особливі умови одержання позики.
По-четверте, можна стверждувати,
що високий рівень ризику інвести-
ційного капіталу, який направляєть-
ся в інноваційну сферу, обумовлений
монопольною ціною наданих коштів,
що є результатом специфічного поділу
права монопольного володіння резуль-
татами інноваційної діяльності між
кредиторами та інноваторами. Висока
невизначеність результатів інновацій-
ної діяльності не передбачає існування
чітких гарантій щодо від шкодування
позикових коштів, що закономірно
припускає збільшення «ціни» креди-
ту, а також вступ позикодавця в пра-
ва співволодіння нововведенням. У
зв’язку з цим простежується така тен-
денція: залучення позикових коштів
для інвестування інновацій можливе
в тому випадку, якщо фінансова від-
дача від використання створюваного
нововведення буде більш відчутна, ніж
та, що може бути отримана в альтерна-
тивних сферах інвестування.
І, нарешті, по-п’яте, високий рі-
вень ризику інвестування в інновації
обумовлений мінливістю і розмаїтіс-
тю суб’єктів (джерел) інвестування:
кошти державного бюджету, фінанси
корпорацій, банківські ресурси, кош-
ти інвестиційних фондів спеціального
ÑÈÑÒÅÌͲ ÂÀªÌÎÇÂ’ßÇÊÈ ²ÍÍÎÂÀÖ²ÉÍÎÃÎ ÐÎÇÂÈÒÊÓ ÅÊÎÍÎ̲ÊÈ ² ÉÎÃÎ ²ÍÂÅÑÒÈÖ²ÉÍÎÃÎ
ÇÀÁÅÇÏÅ×ÅÍÍß
Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 129
призначення, капітал іноземних інвес-
торів і т.д.
Таким чином, підводячи підсумок,
відзначимо, що інноваційна економі-
ка — це економіка, заснована на пошу-
ку, підготовці та реалізації інвестицій,
які збільшують ступінь реалізації пот-
реб суспільства. Впровадження інно-
вацій, прогресивних технологій і нової
техніки являє собою особливу сферу
руху інвестиційного капіталу в системі
розширеного відтворення. Радикально
змінити траєкторію розвитку вітчизня-
ної економіки може формування ком-
плексного механізму господарювання,
зорієнтованого на нові технології й
інтенсивний (інноваційний) тип еко-
номічного розвитку. При цьому необ-
хідно відзначити, що важливим є не
стільки відособлений розгляд джерел
інвестиційного забезпечення іннова-
ційної діяльності, скільки їх збалансо-
ваність в залежності від особливостей
інноваційного процесу на окремих
його фазах, а також в залежності від
того, який інноваційно-інвестиційний
механізм використовується в кожній
конкретній ситуації, яка інновацій-
на інфраструктура склалася на ринку.
Іншими словами, крім загальної вели-
чини інвестиційних ресурсів, їх дже-
рела, структура і розподіл виступають
як самостійні фактори зростання ви-
робничої й інноваційної активності.
Мова повинна йти про формування
комплексного інноваційно-інвести-
ційного механізму господарювання,
що покликаний забезпечити організа-
цію сполучної ланки між наукою і ви-
робництвом, впровадження передових
ноу-хау, технологій на регіональних і
галузевих підприємствах державного і
приватного секторів. Реалізація дано-
го механізму вимагає проведення по-
годжених заходів і дій, орієнтованих на
довгострокову перспективу і спрямо-
ваних на досягнення збалансованості
основних напрямків діяльності й опти-
мального технологічного і ресурсного
забезпечення. Комплексний іннова-
ційно-інвестиційний механізм госпо-
дарювання передбачає, що практично
кожен цикл відтворення і кожна оди-
ниця інвестицій мають бути носіями
нововведень, що поліпшують або змі-
нюють технології виробництва з метою
збільшення їх кінцевої (економічної і
соціальної) ефективності. Це можливо
за умови безперервного інноваційного
проектування майбутнього відтворення
на альтернативній основі, коли не до-
пускається «розбазарювання» ресурсів
на відтворення застарілих технологій.
Інтеграція інноваційної й інвестицій-
ної функцій в єдиний механізм госпо-
дарювання є передумовою для розвитку
інноваційної діяльності як за рахунок
фінансово-кредитного забезпечення
замовників, так і за рахунок коштів,
безпосередньо одержуваних у вигляді
реінвестицій від безупинно здійснюва-
них інноваційних проектів.
1. Павловський М.А. Стратегія розвитку суспільства: Україна і світ (економіка, політологія, со-
ціологія). — К.: Техніка, 2001. — 312 с.
2. Осецький В.Л. Інвестиції як інструмент інноваційного розвитку економіки // Вісн. УАБС. —
2005. — № 1 (18). — С. 3—6.
3. Долан Э. Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика / Пер. с англ. — М.:
АНК, 1996. — 448 с.
4. Татаренко Н.О., Поручник А.М. Теорії інвестицій: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2000. — 160 с.
5. www.economics.harvard.edu.
6. www.intalev.ua.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-49219 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0374-3896 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:44:36Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Васильєва, Т.А. 2013-09-14T13:00:06Z 2013-09-14T13:00:06Z 2007 Системні взаємозв’язки інноваційного розвитку економіки і його інвестиційного забезпечення / Т.А. Васильєва // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 120-129. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49219 uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Наука та наукознавство Проблеми інноваційного розвитку економіки Системні взаємозв’язки інноваційного розвитку економіки і його інвестиційного забезпечення Article published earlier |
| spellingShingle | Системні взаємозв’язки інноваційного розвитку економіки і його інвестиційного забезпечення Васильєва, Т.А. Проблеми інноваційного розвитку економіки |
| title | Системні взаємозв’язки інноваційного розвитку економіки і його інвестиційного забезпечення |
| title_full | Системні взаємозв’язки інноваційного розвитку економіки і його інвестиційного забезпечення |
| title_fullStr | Системні взаємозв’язки інноваційного розвитку економіки і його інвестиційного забезпечення |
| title_full_unstemmed | Системні взаємозв’язки інноваційного розвитку економіки і його інвестиційного забезпечення |
| title_short | Системні взаємозв’язки інноваційного розвитку економіки і його інвестиційного забезпечення |
| title_sort | системні взаємозв’язки інноваційного розвитку економіки і його інвестиційного забезпечення |
| topic | Проблеми інноваційного розвитку економіки |
| topic_facet | Проблеми інноваційного розвитку економіки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49219 |
| work_keys_str_mv | AT vasilʹêvata sistemnívzaêmozvâzkiínnovacíinogorozvitkuekonomíkiíiogoínvesticíinogozabezpečennâ |