Інтеграція як пріоритетний напрям інноваційної діяльності

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Наука та наукознавство
Date:	2007
Main Author:	Беглиця, В.П.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2007
Subjects:	Проблеми інноваційного розвитку економіки
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49221
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Інтеграція як пріоритетний напрям інноваційної діяльності / В.П. Беглиця // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 134-140. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860132482336161792
author	Беглиця, В.П.
author_facet	Беглиця, В.П.
citation_txt	Інтеграція як пріоритетний напрям інноваційної діяльності / В.П. Беглиця // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 134-140. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Наука та наукознавство
first_indexed	2025-12-07T17:45:04Z
format	Article
fulltext	Матеріали VII Добровської конференції134 виробництва, рівня організації вироб- ництва та управління, технічного рів- ня продукції, що виробляється, рівня підготовки кадрів, рівня інноваційної діяльності. Оцінка рівня кожного із вказаних елементів процесу виробництва та його результатів передбачає визначен- ня синтезуючого показника, що одно- значно встановлює рівень об’єкту, що вимірюється, та системи поодиноких показників, які характеризують окремі його сторони. Дана методика буде застосовувати- ся Міністерством промислової політики України спільно з Державним комітетом статистики України та Міністерством економіки України для оцінки загального стану вітчизняних високотехнологічних промислових підприємств, випуску та реалізації високотехнологічної продукції та перспектив їх подальшого розвитку. Поширення інтеграційних про- цесів супроводжується зростанням конкуренції серед країн. Ці ж тенденції стосуються і економіки України, для якої характерними на сьогодні є нама- гання стати учасником Європейського Співтовариства. У даному сенсі особ- ливої важливості набуває підвищення конкурентоспроможності українсь- кого підприємницького середовища, у тому числі активізація інноваційних процесів, оскільки вони виступають необхідною складовою формування конкурентоздатного бізнесу в країні. Стрімка глобалізація та інтелектуалі- зація виробництва, ринку й економіч- ної діяльності викликані небаченими темпами і масштабами інновацій, які докорінно змінюють соціально-еконо- мічну структуру суспільства та вироб- ничих відносин. Важливість інтеграційно-іннова- ційних процесів для сучасної еконо- міки України є незаперечною. Дослід- женню проблем інтеграції та її впливу на інноваційну діяльність як осно- воположний чинник економічного прориву присвячені роботи багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців, таких як В. Александрова, А. Амоша, М. Долішній, В. Міщенко, С. Онишко, А. Савчук, Д. Сахаров, Д. Стеченко, Н. Стукало, М. Чумаченко, І. Швець та ін. Незважаючи на їх високий нау- ковий рівень та глибину досліджень інноваційної діяльності, потребують додаткового теоретичного і методич- ного обґрунтування питання систем- них підходів до аналізу інноваційного розвитку з урахуванням інтеграційних процесів. З огляду на це метою даної праці є розкриття на системній основі, а також обґрунтування ролі інтеграційних про- цесів як джерела інноваційного роз- витку економіки країни. Інтеграційні процеси є результа- том діалектичного поєднання непере- рвності науково-технічного прогресу, що поглиблює поділ праці та сприяє формуванню спеціалізованих струк- тур господарської діяльності, з одного боку, та, з іншого, їх взаємозалежності В.П.Беглиця, докторант, канд. екон. наук ²íòåãðàö³ÿ ÿê ïð³îðèòåòíèé íàïðÿì ³ííîâàö³éíî¿ ä³ÿëüíîñò³ ²ÍÒÅÃÐÀÖ²ß ßÊ ÏÐ²ÎÐÈÒÅÒÍÈÉ ÍÀÏÐßÌ ²ÍÍÎÂÀÖ²ÉÍÎ¯ Ä²ßËÜÍÎÑÒ² Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 135 (організаційної, технологічної, еконо- мічної та ін.), що об’єктивно зумовлює органічну єдність виробництва і пос- лідовність у часі виробничого проце- су виготовлення кінцевого товарного продукту й доведення його до спожи- вача. Сучасний період світового еконо- мічного розвитку характеризується все більш широким залученням країн в міжнародні економічні взаємозв’язки. Масштаби сучасного виробництва давно переросли національні межі. Посилюється інтернаціоналізація ви- робництва і всього господарського життя, тобто відбуваються подолання їх роз’єднання національними рамка- ми, розвиток всесторонніх зв’язків і взаємозалежності між національними виробничими процесами. Відповід- но до цього активізація інтеграційних процесів у вигляді створення нових формувань потребує наукового уза- гальнення їх розвитку та виявлення їх виробничих типів, обґрунтування їх раціональних організаційно-виробни- чих структур, розробки стимулюючих економічних взаємозв’язків і відносин як внутрішнього характеру, так і між формуваннями такого типу й держа- вою та економічного механізму ефек- тивного господарювання. Об’єктивна необхідність інтеграції України у світове господарство і роз- ширення її міжнародних відносин без- посередньо випливає передусім з пот- реб використання у національній гос- подарській системі міжнародного поді- лу праці з метою подальшого розвитку ринкової економіки країни і зростання багатства суспільства. Така необхід- ність сприяє формуванню ефективної структури економіки країни. До того ж зовнішньоекономічні зв’язки в процесі інтеграції України у світове господарс- тво охоплюють комплекс екологічних проблем, що розв’язуються спільними зусиллями. Нарешті, розвиток зовніш- ньоекономічних відносин відкриває додаткові можливості створення на- лежних умов для задоволення життє- вих потреб народу України. Поряд з об’єктивною необхідністю інтеграції України у світове господарс- тво та розвитку її зовнішньоеконо- мічних відносин існують і об’єктивні можливості для таких процесів. До них насамперед належить економічний потенціал нашої країни, що дає підста- ву для певної участі у міжнародному поділі праці. Об’єктивною потребою для інтег- рації у світове господарство є вироб- лення механізму зовнішньоекономіч- них зв’язків, по-перше, на загально- державному рівні, по-друге, на рівні підприємств, по-третє, на глобальному та регіональному рівнях через участь у спеціалізованих і багатоцільових міжнародних організаціях ООН і ре- гіональних економічних об’єднаннях типу чорноморської зони співробіт- ництва. Поєднання об’єктивної необ- хідності та об’єктивних можливостей входження України у світове госпо- дарство робить цей процес закономір- ним. Серед проблем, пов’язаних з роз- витком економіки України, особли- вого значення набуває впровадження інновацій у сфері світогосподарських зв’язків країни. Орієнтація на вход- ження до світового співтовариства, широку участь у міжнародному поділі праці та господарських відносинах по- рушує проблему забезпечення ефек- тивного механізму інтеграції. Загальні економічні перетворення в сфері інноваційної політики і участі в міжнародному поділі праці мають Â.Ï. Áåãëèöÿ Матеріали VII Добровської конференції136 ґрунтуватися на врахуванні сучасних реалій і пріоритетів, оскільки інтереси відродження «спільного ринку» країн близького зарубіжжя і орієнтація на фінансово-промислові утворення є до- сить привабливими. Доброю ознакою позитивних зру- шень у цьому контексті є започатку- вання діяльності таких інвестиційних фондів, як «Global Finance», «Euro Ventures Benelux» із загальним обсягом інвестування понад 100 млн. доларів, консалтингової корпорації «Ронко», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку, та ін. Інвести- ції, особливо іноземні, в умовах транс- формаційних процесів, що проходять в Україні, в її регіонах, є, по суті, «рятів- ним кругом» ефективного господарю- вання. Україна має можливість змінити свої позиції як покупець інвестицій за рахунок їх диверсифікації, отримуючи іноземні інвестиції у вигляді техноло- гічного обладнання, матеріалів, прав на інтелектуальну власність, ноу-хау, торгових знаків, деяких інших ціннос- тей. Доцільність такого підходу під- тверджена досвідом зарубіжних країн, наприклад Японії, де закупівля та ви- користання зарубіжних ліцензій знач- ною мірою сприяли її соціально-еко- номічному розвитку [1, с.8]. Існуюча до нинішнього часу нау- кова проблема інновацій в Україні як одне з центральних місць у нашому сві- тогляді ще до кінця не осмислена, хоча з кожним днем все зрозуміліше, що технологічні зміни приведуть до зміни значень, які ми вкладаємо в поняття зростання економіки. У цьому зв’язку відзначимо, що за інформацією Держ- комстату України інноваційну діяль- ність вітчизняних підприємств стриму- ють: відсутність фінансування (86%), витрати виробництва (40%), високі кредитні ставки (14—16%), недоско- налість законодавства (32%), труднощі із сировиною та матеріалами (29%), високий економічний ризик (24%) [2, с.88]. Тому вплив інноваційної складо- вої на розвиток економіки незначний, а потенційні інвестори не ризикують фінансувати інноваційні проекти. Виправити дану ситуацію допоможе чітка і продумана економічна політи- ка з боку держави. Економічний апа рат держави має працювати на перспекти- ву: забезпечувати функціонування інно- ваційної моделі розвитку економіки, розробляти гнучкі механізми підтримки інноваційних виробництв, активніше інтегруватися у міжнародний інвести- ційний ринок. Інтенсивний перехід України до конкурентоспроможної моделі націо- нальної економіки потребує співробіт- ництва зі світовою системою господа- рювання, в якій іноземні інве стиції є важливим економічним важелем. Проте інвестиційна привабливість України не завжди є стійкою, оскіль ки забезпечен- ня національного біз несу інвестиціями складає 65%, а левова частка цих коштів (80—90%) спрямовується не на закупів- лю нових технологій, а на відновлення старих, не на інтенсивну систему зем- леробства, а на екстенсивну — шляхом виробництва сільськогосподарської продукції за ра хунок розширення площ орних зе мель, що становить екологічну загрозу для землекористування. Крім того, міжнародні експерти вважають, що інвестиції у країни з високим рівнем політичних, географічних, ва лютних, фінансових, інвестиційних та інфляцій- них ризиків повинні ма ти мінімальну норму прибутку щонайменше 25%. В Україні ця норма, за розрахунками віт- чизняних економістів, майже вдвічі ни- ²ÍÒÅÃÐÀÖ²ß ßÊ ÏÐ²ÎÐÈÒÅÒÍÈÉ ÍÀÏÐßÌ ²ÍÍÎÂÀÖ²ÉÍÎ¯ Ä²ßËÜÍÎÑÒ² Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 137 жча, до того ж має місце великий термін окупності капіталу. Згідно з оцінками західних дослідників, норма прибутку на капітал, вкладений, наприклад, у будівництво заводу, у Західній Європі становить 38,6%, строк окупності — 6 років, а в Україні ці показники дорів- нюють відповідно 21% і 11 років. Єв- ропейський Союз зберігає найбільшу частку в загальному обсязі прямих іно- земних інвестицій, які Україна отрима- ла як незалежна держава починаючи з 1991 року. Впродовж останніх 10 років загаль- на допомога з боку ЄС сягнула 1,072 млрд. євро. Відносини України з ЄС головним чином ґрунтуються на Угоді про партнерство та спів робітництві, що набула чинності в 1998 році. Найбіль- шими інвесторами з ЄС є Німеччина (близько 5,5 млрд. дол. США щоріч- но), Австрія (1,4 млрд. дол. США), Ве- ликобританія (1,15 млрд. дол. США) та Нідерланди (722 млн. дол. США) [3]. За оцінками спеціалістів, сьогодні загальна потреба в іноземних інвести- ціях економіки України складає понад 40 млрд. дол. США, в тому числі мета- лургія — 7, машинобудування — 5,1, транспорт — 3,7, хімічна і нафтопере- робна промисловість — 3,3 млрд. дол. США. Для стабільного економічного зростання держави частка інвестицій має становити 20—25% її валового на- ціонального продукту [4, с.109]. Отже, є підстави зробити висновок, що європейська спільнота має визнати потребу розміщення коштів у виробниц- тво з низькою собівартістю в Україні, а також продавати свої товари та послуги новим українським споживачам. Проте масштаби іноземного ін- вестування, такого необхідного для активізації економіки України, за- лежать від широкого кола факторів, які включають в себе стан економіки, окреслення державою пріоритетних та стимулюючих галузей, соціально- економічну, демографічну і політичну стабільність та ін. Аналізуючи вплив інтеграційних процесів на економіку держави, росій- ський вчений Д.М. Сахаров наголо- шує на значних суперечностях цього впливу, оскільки, з одного боку, між- народна податкова конкуренція зму- шує держави зменшувати податки і скорочувати соціальні програми, а з іншого боку, «людський потенціал» є головним чинником міжнародної кон- курентоспроможності й потребує від держави значних витрат на науку та ос- віту тощо. Тобто у фінансовій політиці розвинених держав світу відстежується загальна тенденція поступового змен- шення бюджетних інвестицій у галузі матеріального виробництва і концен- трації вільних ресурсів на виробниц- тві колективних благ, фінансуванні освіти, охорони здоров’я, культури та мистецтва. Державні кошти спрямо- вуються на розвиток інфраструктури, формування довгострокових чинників економічного зростання та соціально- го прогресу [5, с.79]. Позитивним є те, що на 2007 рік передбачалося збільшення видатків розвитку інвестиційної складової бюд- жетів усіх рівнів за одночасної кон- центрації ресурсів на тих напрямках, які здатні забезпечити науково-тех- нологічний прорив України, сформу- вати потужні ланцюги економічного зростання, підвищити якість життя, енергетичну безпеку країни, розвиток інноваційного потенціалу [6]. На даний час процес отримання фінансових ресурсів українськими під- приємцями супроводжується низкою проблем зовнішнього і внутрішнього Â.Ï. Áåãëèöÿ Матеріали VII Добровської конференції138 характеру. Що стосується внутрішніх проблем, то вони пов’язані з низьким рівнем пропозиції дешевих фінансо- вих ресурсів для підприємців з боку фі- нансових інститутів, з обмеженим ко- лом фінансових інструментів, завдяки використанню яких підприємці могли б поповнити свій основний та обо- ротний капітал. Зовнішні ж проблеми пов’язані з відсутністю реальної кон- куренції між українськими та інозем- ними банками в плані пропозиції кре- дитних послуг та їх вартості, а також з невиправданням очікувань щодо деше- вих кредитів від іноземних банківських установ, обмеженим колом суб’єктів української економіки, які можуть ко- ристуватися послугами облігаційних запозичень на зовнішніх фінансових ринках, та загрозливою тенденцією зростання зовнішньої заборгованості суб’єктів української економіки. Беручи до уваги відкритість еко- номіки та глобалізаційні процеси, ук- раїнські підприємці все ж забезпечу- ють можливість залучення фінансових ресурсів і на зовнішніх ринках. Свід- ченням цього є те, що на початку 2006 року обсяг ринку єврооблігацій в Ук- раїні становив 8,17 млрд. євро. Серед емітентів даного виду боргових цінних паперів переважає держава, на частку якої припадає 65% ринку. Іншу ж час- тку ринку ділять між собою нефінан- сові корпорації, фінансові інститути та місцеві органи влади. Так, частка не- фінансових корпорацій дорівнює 20% загального обсягу єврооблігаційних запозичень, частка фінансових інсти- тутів — 10%, частка місцевих органів влади — 5% [7]. Варто зауважити, що на процес ін- теграції українських підприємств до глобальної міжнародної економічної системи впливають рівень інвести- ційної культури найбільш впливових у сфері інвестування соціальних груп, до яких відносяться власники підпри- ємств, менеджмент на підприємстві, власні структури на державному і ре- гіональному рівнях. Звернемо увагу, що під інвестиційною культурою слід розуміти «…сукупність формальних не- писаних норм або стандартів поведінки власників, топ-менеджерів та фахівців підприємства при здійсненні інвести- ційної діяльності, могутній стратегіч- ний інструмент, який дозволяє зроби- ти бізнес-ідею реалізованою, а також дозволить приймати вірні стратегічні рішення в умовах неймовірності та уп- равляти інноваційними процесами на підприємстві» [8, с. 20]. Зрозуміло, що чим вищий рівень інвестиційної культури, чим більш сучасним є використовуваний інстру- ментарій оцінки інвестиційних аль- тернатив, тим більш збалансованою є модель формування інвестиційного портфеля, тим більше ймовірність до- сягнення високої ефективності в ре- алізації інноваційної стратегії й досяг- нення високого рівня прибутковості на вкладений капітал. Сучасний етап розвитку економіки характеризується всеохоплюючою гло- балізацією технологій, розширенням ринків, збільшенням капіталу і ростом конкуренції. Технології і засновані на них інновації, а також бізнесові, сус- пільні, політичні та інші умови є голо- вними переважаючими силами еконо- мічного розвитку і зростання економі- ки в умовах глобалізації та входження країни до інтегрованих структур. Про- те технологічний розрив між Украї- ною і промислово розвинутими краї- нами, які намагаються посилити свій вплив на світовому ринку, невпинно збільшується. Національна економі- ²ÍÒÅÃÐÀÖ²ß ßÊ ÏÐ²ÎÐÈÒÅÒÍÈÉ ÍÀÏÐßÌ ²ÍÍÎÂÀÖ²ÉÍÎ¯ Ä²ßËÜÍÎÑÒ² Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 139 ка істотно послаблена погіршенням зовнішніх і внутрішніх чинників зрос- тання. У цьому зв’язку постає нагальна потреба активного використання інно- вацій як засобу приєднання й адапта- ції до процесу інтеграції. Українським підприємствам треба розробляти і вті- лювати передові, не гірші від зарубіж- них технології управління, щоб забез- печити свою конкурентоспроможність з урахуванням особливостей сучасних господарських процесів. Для досягнення підприємницького успіху, утримання кращих ринкових позицій, зростання та збереження гло- бальної конкурентоздатності органі- зації повинні не тільки пристосову- ватися до цих стратегічних напрямків сучасної економіки, але й вирішувати проблему інтенсивного, динамічного та ефективного управління інновацій- ними процесами. Першочерговою метою управлін- ня інноваційними процесами в умовах інтеграції є забезпечення стабільності інноваційного розвитку як підприємс- тва, так і економіки країни в цілому. Розв’язання цієї проблеми можливе шляхом створення системи взаємодії всіх учасників інноваційного процесу (наука та науково-дослідні установи, виробництво, комерціалізація); вико- ристання науково-інтелектуального, технічного і технологічного, вироб- ничого, інноваційного потенціалів та оптимальний розподіл на всіх етапах інноваційного процесу вибору пріо- ритетних інноваційних проектів та організація їх реалізації з врахуванням економічної ефективності, якісної і кількісної організаційної трансформа- ції, формування інноваційних страте- гій, планування і стимулювання інно- ваційної діяльності [9, с.40]. Формування глобального еконо- мічного простору супроводжується ліквідацією будь-яких бар’єрів при русі капіталу, товарів і послуг, уніфіковано- го регулювання ринків та стандартиза- ції вимог до проведення розрахункових операцій. Проте поряд з перспективою залучення інвестицій для розвитку ін- новаційного процесу виникає міжна- родна конкуренція за фінансові ресур- си, в якій малі та середні підприємства не можуть потенційно протистояти потужним корпораціям в управлінсь- ких і виробничих новаціях. Ігнорувати інтеграцію неможливо, оскільки вона є активним широкомасштабним чин- ником швидкого впровадження та уп- равління інноваціями в ринковій еко- номіці. Отже, глобалізація світової еко- номіки та європейська інтеграція ставлять перед Україною питання про власне геополітичне місце. Понад те сьогодні для нашої держави пробле- ма визначення свого реального місця в світі стає критичною, оскільки пра- вильний вибір зумовлюватиме успіш- ний економічний розвиток країни та її здатність максимально ефективно інтегруватися до глобального просто- ру. Реалізація інтеграційних планів залежить від того, чи зможе країна у певний термін залучити потрібні ін- вестиції. Таким чином, на сучасному етапі перед Україною стоїть завдання визначення пріоритетів розвитку та побудови ефективної інвестиційної моделі, здатної забезпечити фінансу- вання модернізації й нарощування ви- робництва. Підсумовуючи фінансові пробле- ми інноваційної діяльності в Україні в умовах глобалізації, можна зроби- ти висновок, що інтеграція України у світовий фінансовий простір поки що не сприяє отриманню фінансових Матеріали VII Добровської конференції140 інвестицій на розвиток українського бізнесу з урахуванням інноваційного потенціалу та підтримання конку- рентоздатності українських виробни- ків. Зовнішня фінансова інтеграція України доступна лише обмежено- му колу суб’єктів підприємницької діяльності, а внутрішня фінансова інтеграція не гарантує швидкого зде- шевлення кредитних ресурсів для вітчизняного підприємницького се- редовища. Для активізації прямого іноземного інвестування необхідно в першу чергу розв’язати проблеми макроекономічної стабілізації, активізувати процес регулю- вання інвестиційної діяльності, створити привабливий інвестиційний клімат, су- воро дотримуватись визначених пріори- тетів у розвитку національної економіки. 1. Стеченко Д.М. Інноваційні форми регіонального розвитку: Навч.посібник. — К.: Вища шк., 2002. — 254 с. 2. Політанська О.Л. Забезпечення інноваційного розвитку економіки України в умовах глобалі- зації // Інноваційні процеси економічного розвитку: Вітчизняний та зарубіжний досвід: Тези доп. — Тернопіль: ТНЕУ, 2007. — 260 с. 3. Статистичний щорічник України за 2005 рік / За ред. О.Г.Осауленка. — К.: Консультант, 2006. — 576 с. 4. Борсук В.О., Борсук С.В. Деякі аспекти залучення іноземних інвестицій в економіку України // Наукові записки. Зб. наук. праць. — Тернопіль: Вид-во «Економічна думка», 2004. — Вип. 13. —144 с. 5. Сахаров Д.М. Финансовая политика государства в свете проблем глобализации // Финан- сы. — 2003. — № 2. — С.79—80. 6. www.minfin.gov.ua. 7. http://ukstat.kmu.gov.ua. 8. Куриляк В.С. Міжкультурний менеджмент. — Тернопіль: Астон, 2004. — 239 с. 9. Федулова Л. Управління інноваційним розвитком регіону // Регіональна економіка. — 2005. — № 2. — С.37— 47. Коли „ліберальні” економісти роз- мірковують про „відкритий” ринок, то якось із самого початку з поля диспутів „випадає” той факт, що на дверях їх розвинутих економік висить не якийсь там амбарний замок, а ціла система замків для банківських сейфів. І з по- зицій „мій дім — моя фортеця” західні та українські прозахідні „ліберальні” економісти повчають економічну еліту „відкритості” та „лібералізму”. Але як тільки український експортер спробує постачати продукцію власного вироб- ництва на західний ринок, йому відразу „відкрито” пропонується обмежений набір „відкритих” правил, згідно з яки- ми ця продукція може бути або тільки сировиною чи напівфабрикатом, або в результаті експортної операції кошти не повертаються в економіку країни- І.В. Галенко, керівник секції Спілки товаровиробників України, канд. техн. наук О.П.Казьміна, мол. наук. співроб. Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва НАН України Çàõèñò âíóòð³øíüîãî ðèíêó ÿê îäíà ç ïåðåäóìîâ ³ííîâàö³éíîãî ðîçâèòêó
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-49221
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0374-3896
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T17:45:04Z
publishDate	2007
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
record_format	dspace
spelling	Беглиця, В.П. 2013-09-14T13:02:34Z 2013-09-14T13:02:34Z 2007 Інтеграція як пріоритетний напрям інноваційної діяльності / В.П. Беглиця // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 134-140. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49221 uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Наука та наукознавство Проблеми інноваційного розвитку економіки Інтеграція як пріоритетний напрям інноваційної діяльності Article published earlier
spellingShingle	Інтеграція як пріоритетний напрям інноваційної діяльності Беглиця, В.П. Проблеми інноваційного розвитку економіки
title	Інтеграція як пріоритетний напрям інноваційної діяльності
title_full	Інтеграція як пріоритетний напрям інноваційної діяльності
title_fullStr	Інтеграція як пріоритетний напрям інноваційної діяльності
title_full_unstemmed	Інтеграція як пріоритетний напрям інноваційної діяльності
title_short	Інтеграція як пріоритетний напрям інноваційної діяльності
title_sort	інтеграція як пріоритетний напрям інноваційної діяльності
topic	Проблеми інноваційного розвитку економіки
topic_facet	Проблеми інноваційного розвитку економіки
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49221
work_keys_str_mv	AT beglicâvp íntegracíââkpríoritetniinaprâmínnovacíinoídíâlʹností

Інтеграція як пріоритетний напрям інноваційної діяльності

Institution

Similar Items