Співробітництво Академії наук України з промисловими, оборонними підприємствами, науковими установами Росії в роки Великої Вітчизняної війни
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Наука та наукознавство |
|---|---|
| Дата: | 2007 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
2007
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49229 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Співробітництво Академії наук України з промисловими, оборонними підприємствами, науковими установами Росії в роки Великої Вітчизняної війни / Н.О. Полуянова // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 183-188. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859792060834381824 |
|---|---|
| author | Полуянова, Н.О. |
| author_facet | Полуянова, Н.О. |
| citation_txt | Співробітництво Академії наук України з промисловими, оборонними підприємствами, науковими установами Росії в роки Великої Вітчизняної війни / Н.О. Полуянова // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 183-188. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Наука та наукознавство |
| first_indexed | 2025-12-02T11:47:41Z |
| format | Article |
| fulltext |
Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 183
²ñòîð³ÿ íàóêè
Напад Німеччини на Радянський
Союз викликав вибух патріотичних по-
чуттів всього народу, в тому числі нау-
ковців. В АН УРСР у перші дні війни був
створений Науково-технічний комітет
сприяння обороні на чолі з президентом
Академії наук О.О.Богомольцем з хіміч-
ною, технічною та медичною секція-
ми. На замовлення частин діючої армії
у майстернях і лабораторіях інститутів
розроб лялися та виготовлялися необхід-
не обладнання та прилади. Цією робо-
тою керували академіки П.П.Будников,
А.І.Кіпріанов, М.В. Луговцов, Г.Ф. Про-
ску ра, І.М. Фран цевич.
Драматично проходила евакуація
наукових установ. Че рез обмеженість
часу і засобів транспортування вивезти
вдалося лише частину найнеобхідні-
шого майна наукових установ, лабора-
торій, майстерень. Ешелони з науковим
об ладнанням і науковцями потрапляли
під бомбардування, кружляли по Росії.
У липні—серпні 1941 р. в східні райони
країни було евакуйовано більшість ус-
танов. В Уфі розгорну ли роботу інсти-
тути Академії наук: математики і фізи-
ки, хімії і хімічної технології, фізичної
хімії, геологічних наук, будівельної ме-
ханіки, гірничої механіки, енергетики,
чорної металургії та ін.
Характерною рисою роботи ака-
демічних інститутів у період евакуації
стала комплексна організація дослід-
жень. До виконання кожної розроб-
люваної проблеми залучалися інститу-
ти з різних відділів, встановлювалися
контакти з місцевими установами, за-
водами. Найважливішою проблемою
під час війни стала розробка найдос-
коналіших видів зброї для Червоної
Армії, зміцнення обороноздатності
країни. Основна роль у виконанні цих
завдань припадала на інститути Відділу
технічних наук та Відділу фізико-мате-
матичних наук.
Інститути встановили тісні зв’язки
з оборонними під приємствами і ви-
конали ряд найважливіших завдань.
Вели ке оборонне значення мали ро-
боти колективу Інституту електрозва-
рювання під керівництвом академіка
Є.О.Пато на. Інститут був евакуйова-
ний у Нижній Тагіл на Ураль ський
вагонобудівний завод. Дещо пізніше
на територію цього заводу був пере-
базований Харківський завод ім. Ко-
мінтерну — первісток радянського
танкобудування. Він став називатися
Уральським танковим заводом. Інсти-
Н.О.Полуянова,
аспірант
Ñï³âðîá³òíèöòâî Àêàäå쳿 íàóê
Óêðà¿íè ç ïðîìèñëîâèìè, îáîðîííèìè
ï³äïðèºìñòâàìè, íàóêîâèìè óñòàíîâàìè
Ðîñ³¿ â ðîêè Âåëèêî¿ Â³ò÷èçíÿíî¿ â³éíè
Í.Î. Ïîëóÿíîâà
Матеріали VII Добровської конференції184
тут елек трозварювання розпочав ро-
боту зі створення власної ви робничої
бази для виготовлення зварювальних
головок, електричної і флюсової апа-
ратури. Проектне бюро інституту зай-
нялося проектуванням установок для
автоматичного зва рювання корпусів
важких танків КВ, середніх танків Т-34
і легких танків Т-60 і Т-70. Найважчою
операцією у бронекорпусних цехах за-
воду було зварювання башт танків, яке
проводилось ручним багатослойним
способом — електро дами зі спеціаль-
ним змащенням. Така робота потре-
бувала багатьох висококваліфікованих
зварників. При виготовленні корпусів
і башт танка зварювання було найваж-
ливішим у технологічному процесі. За
трудомісткістю воно складало майже
30% загального витраченого часу. Тому
вирішення проблем, пов’язаних зі зва-
рюванням танкових корпусів і башт,
докорінно прискорювало процес виго-
товлення танків [1].
Спеціалісти Інституту електрозва-
рювання вперше в світі розв’язали
найскладніші наукові та технічні про-
блеми, по в’язані з автоматичним зва-
рюванням броні, розробили до сконалу
технологію і необхідне устаткування.
Були дослід жені процеси, які проходи-
ли в зварювальній дузі, що горить під
флюсом, розроблені нові зварювальні
флюси і знайдена місцева сировина
для їх масового виготовлення. Широко
проводилися дослідження з винайден-
ня засобів багатодугового і багатоелек-
тродного автоматичного зварювання
під флюсом. Була розроблена техно-
логія напівавтоматичного зварюван-
ня під флюсом і створені перші зварні
напів автомати.
За п’ять місяців 1941 р. героїчними
зусиллями співробіт ників інституту
були змонтовані та введені в експлу-
атацію дев’ять автоматизованих уста-
новок для зварювання вузлів танків,
розроблений технологічний процес,
змонтовані й пущені установки для
швидкісного зварювання авіабомб.
Автоматичне зварювання під флюсом
охопило максимальну кількість вузлів
танкового корпусу і башт, різке зрос-
тання продуктивності зварювання доз-
волило скоротити час виго товлення
корпусів і башт. Автоматизація про-
цесу зварювання створила можливість
перейти на поточну систему зборки
танків. Була підвищена якість зварних
з’єднань за механічними властивос-
тями металу шва і за стійкістю проти
обстрілу, зменшились витрати елект-
родного дроту і елек троенергії.
Співробітники Інституту елект-
розварювання плідно пра цювали над
впровадженням автоматичного зварю-
вання на інших оборонних підприємс-
твах. Челябінський тракторний завод
разом з евакуйованим Харківським
дизельним заво дом були найбільши-
ми підприємствами по випуску важких
танків. Співробітники інституту впро-
вадили на них автоматичне зварюван-
ня під флюсом у вироб ництві корпусів
важких танків. Ця технологія була
освоєна і на інших танкових заводах.
Протягом 1943 р. фронт одер жав 24 000
бойових машин [1].
Крім танкових заводів, Інститут
електрозварювання АН УРСР впрова-
див автоматичне зварювання і на інших
оборонних заводах. Вперше у світовій
практиці за допомо гою швидкісного
автоматичного зварювання під флю-
сом було організоване поточне вироб-
ництво фугасних авіабомб, реактивних
снарядів для потреб фронту. Проек-
тно-кон структорське бюро інституту
протягом 1942 р. розробило майже 40
різних установок для зварювання вуз-
ÑϲÂÐÎÁ²ÒÍÈÖÒÂÎ ÀÊÀÄÅ̲¯ ÍÀÓÊ ÓÊÐÀ¯ÍÈ Ç ÏÐÎÌÈÑËÎÂÈÌÈ, ÎÁÎÐÎÍÍÈÌÈ
ϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀÌÈ, ÍÀÓÊÎÂÈÌÈ ÓÑÒÀÍÎÂÀÌÈ ÐÎѲ¯...
Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 185
лів танків, авіабомб, артилерійських
систем та інших видів озброєн ня. У
1943 р. таких проектів було розроблено
57, у 1944 р. — 60 [2].
Застосування автоматичного зва-
рювання в оборонній промисловості
дало винятково великий ефект і забез-
печило можливість різкого збільшення
випуску бойових машин, боєприпасів і
озброєння високої якості. Десятки ти-
сяч бронекорпусів танків, артилерійсь-
ких самохідних установок, сотні тисяч
авіабомб, снарядів і мін, різного роду
інше оз броєння і боєприпаси були зва-
рені автоматами Інституту електрозва-
рювання. Тільки на Уральському за-
воді автома тами було зварено 2400 км
швів.
Багато зробили для оборонної про-
мисловості співробіт ники Інституту
будівельної механіки, які були евакуй-
овані в Уфу. Головним напрямом ро-
боти інституту в роки війни стало ви-
рішення завдань динамічної міцності
конструкцій оборонного значення,
особливо для авіаційної промисло-
вості і транспортного машинобуду-
вання. Співробітники ін ституту вив-
чали проблеми міцності і стійкості
в машино-, моторо- і авіабудуванні,
розробивши нові, більш точні і зручні
для використання на практиці спосо-
би розрахунку міцності частин і дета-
лей авіаційних двигунів, багатоопор-
них колінчастих валів, турболопаток.
Був створений стенд для розрахунку
і дослідження авіаційних, танкових,
судових та інших двигунів. Вивча-
лися причини руйнування клапанів
авіаційних двигунів і парових котлів.
В інституті була створена апаратура
для вирішення питань міцності в ма-
шинобудуванні і раціоналізації конс-
трукцій. Велике місце в дослідженнях
займали питання конструк ційної міц-
ності деревини для потреб літакобуду-
вання [3, c. 209].
Провідні співробітники інститу-
ту працювали на оборон ному заводі,
який виготовляв авіаційні двигуни.
Ними були запропоновані методики
експериментального дослідження різ-
них деталей авіаційного двигуна. Вда-
лось знайти шляхи усунення причин
виходу з ладу при стендових іспитах
ко лінчастих валів авіаційних двигунів.
Був створений розра хунковий стенд
для визначення зусиль у валах двигунів
шляхом електромеханічного моделю-
вання і розроблений метод теоретич-
ного і експериментального досліджен-
ня на пруженого стану в температурно-
му полі, що мало важливе практичне
значення для котло-, паро-, турбо- і
авіабуду вання. За участю групи науков-
ців (С.В.Серенсена, Г.С.Писаренка та
ін.) уфимський завод № 26 розгорнув
випуск продукції для фронту, зокрема
моторів М-105 для винищувачів.
У зв’язку з окупацією Донбасу,
Криворіжського залізо рудного басей-
ну, Нікопольського родовища мар-
ганцю го стрі проблеми виникли перед
металургійною промислові стю країни.
У їх розв’язання активно включились
українські вчені-металурги, які вирі-
шили проблеми підви щення продук-
тивності доменних печей і розширення
асор тименту виробів, що виплавлялись
на базі доменних печей, замість зви-
чайного процесу переробки на сталь.
Були розроблені нові методи і способи
одержання металу підвищеної якості
в умовах уральських заводів і обробки
металів синтетичними шлаками. Ук-
раїнські спеціалісти багато зро били,
щоб виявити і мобілізувати сировинні
ресурси Ура лу, Сибіру і Казахстану для
цілей металургії. Вчені-сталеплавиль-
ники працювали над вдосконаленням
Í.Î. Ïîëóÿíîâà
Матеріали VII Добровської конференції186
кон струкцій мартенівських печей,
розробили і впровадили у виробництво
технологію виплавки артилерійських
сталей в мартенівських печах, техно-
логію розкислення і легування бро-
ньових сталей. Досліджувались типи
литих і металоке рамічних жаростійких
сплавів. Проектувались нові металур-
гійні заводи. Велике значення мали
розробки техно логії одержання мо-
дифікованого чавуну, з якого виготов-
лялись артилерійські снаряди, авіацій-
ні бомби, відповідальні деталі машин.
Над вирішенням питань термічної
обробки і закалки сталі, теорії і практи-
ки трубопрокатного виробництва в ро-
ки війни працювали видатні українські
металурги, мета лознавці, металофізи-
ки В.М.Свечников, К.Ф.Стародубов,
В.Н.Гриднєв, Г.В.Курдюмов, А.П. Чек-
марьов, П.Т.Ємельяненко та ін.
Членом-кореспондентом АН УРСР
П.Т.Ємельяненком (Інститут чорної
металургії) було впроваджено високо-
ефективний метод калібрування труб.
М.М.Доброхотов розробив раціональ-
ні методи розкислення і режими виго-
товлення легованих танкових сталей,
впроваджені у сталеплавильних цехах
танкобудівних заводів [4]. Було удоско-
налено процес термічної обробки сталі
Е-16, що дало можливість скороти-
ти його в 2—3 рази (І.М.Францевич).
В.Ю.Васильєв розробив проект будів-
ництва металургійного комбінату в Уз-
бекистані — першого металургійного
заводу республіки на базі місцевої си-
ровини.
Низку важливих робіт оборон-
ного значення виконав член ради
Наркомату танкобудування академік
В.М.Свечников.
Українські вчені надали суттєву
технічну допомогу ви робництвам гір-
ничої промисловості східних районів
країни, особливо в Кузнецькому і Ка-
рагандинському басейнах, а після виз-
волення Донбасу розробили методики
прискоре ного обстеження шахт із ме-
тою їх швидшої відбудови, методи ме-
ханізації будівельних робіт і вугледобу-
вання.
Тісно пов’язав свою діяльність із
потребами оборонних підприємств
і електростанцій Інститут енергети-
ки АН УРСР, який працював в Уфі й
Копейську. Інститутом вирі шувалися
складні питання енергопостачання іс-
нуючих і тих, що будувалися, виробни-
чих цехів оборонних під приємств. Для
електростанцій виконувалися роботи
по пе ревірці стійкості апаратури і про-
пускної можливості район них енерге-
тичних систем, реконструкції і модер-
нізації енергетичного устаткування,
підвищенню його надій ності та ефек-
тивності, раціоналізації енергетичного
гос подарства. Інститут не замикався
на вирішенні цих при кладних задач, на
основі їх аналізу робились узагальню-
ючі висновки, які мали для радянської
енергетики перспектив не значення.
Великим був внесок у справу обо-
рони в роки війни од ного з флагманів
української науки Харківського фізи-
ко-технічного інституту. У перші міся-
ці війни в інституті була створена пер-
ша радянська радіолокаційна станція,
випробу вана в бойових умовах, винай-
дений спалахувач для проти танкових
пляшок із спалахуючою сумішшю.
Після евакуації інституту в Алма-Ату
його співробітниками були розроблені
склад і технологія виготовлення ви-
сококалорійного терміту для начинки
мін і снарядів, нова конструкція тор-
педи для військових кораблів, про-
водились роботи з удосконалення ар-
тилерійських оптичних прицілів. Пер-
спективне значення мали дослідження
ÑϲÂÐÎÁ²ÒÍÈÖÒÂÎ ÀÊÀÄÅ̲¯ ÍÀÓÊ ÓÊÐÀ¯ÍÈ Ç ÏÐÎÌÈÑËÎÂÈÌÈ, ÎÁÎÐÎÍÍÈÌÈ
ϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀÌÈ, ÍÀÓÊÎÂÈÌÈ ÓÑÒÀÍÎÂÀÌÈ ÐÎѲ¯...
Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 187
колективу інституту в галузі ядерної
фізики.
З перших днів війни, приступив-
ши до роботи у фронто вих госпіталях,
медсанбатах, евакопунктах, українсь-
кі вчені-медики впроваджували у ме-
дичну практику прогресивні ме тоди
лікування поранених. Десятки науков-
ців були направлені у військові госпі-
талі для впровадження нового методу
перели вання крові, запропонованого
О.О.Богомольцем. Інститут клінічної
фізіології розробив заготівлю і відправ-
ку на фронт кон сервованої крові. Його
науковці працювали в діючій армії на
таких посадах: І.М.Іщенко був голо-
вним хірургом Південно-Західного,
Сталін градського, Донського, 3-го Ук-
раїнського фронтів, Р.Є.Кавецький —
старшим інспектором-консультан том
фронтового евакопункту Південно-
Західного і Сталін градського фрон-
тів, В.X.Василенко — головним те-
рапевтом 1-го Українського фронту,
Д.Н.Яновський — головним тера певтом
3-го Українського фронту, Л.В.Гро-
машевський — головним епідеміоло-
гом Закавказького фронту [3, c. 211].
Академік М.Д.Стражеско, очолю-
ючи колектив нау ковців Українського
інституту клінічної медицини, брав
діяльну участь у роботі військових гос-
піталів Уфи. Незаба ром його було пе-
реведено у Москву до Центрального
госпіталю Червоної Армії. Під його
керівництвом бригада науковців-меди-
ків успішно розв’язала і впровадила у
практику гос піталів одну з найважливі-
ших проблем ефективного ліку вання
поранених воїнів — відвернення рано-
вого сепсису. В.П.Філатов, очолюю-
чи Український інститут очних хво роб,
евакуйований у Ташкент, невтомно
впроваджував у роботу військових гос-
піталів новаторські методи лікування,
пов’язані із тканевою терапією. Ба-
гатьом тисячам поране них фронто-
виків завдяки новаторським методам
В.П.Філатова було повернено зір.
Надзвичайно актуальною була
проблема ліквідації дефіциту ліків та
препаратів. Колективами інститутів
клі нічної фізіології на чолі з О.О. Бо-
гомольцем і біохімії, керо ваного
О.В. Палладіним, були розроблені ан-
тиретикулярна цитотоксична сиворот-
ка, яка прискорювала загоєння ран, і
вікасол, що сприяв припиненню кро-
вотеч. У лабораторіях ін ститутів було
налагоджено виробництво препаратів.
На фронт і в евакогоспіталі було від-
правлено до 10 млн. доз цих ліків [там
само].
9 травня 1943 р. Рада Народних
Комісарів СРСР прийняла спеціальну
постанову щодо переведення установ
Академії наук УРСР з Уфи (центр зо-
середження академічних установ) до
Москви. У перших числах вересня там
почали працювати інститути Відділу
суспільних наук, Інститут фізичної
хімії ім. Л.В.Писаржевського. У пер-
шій половині жовтня налагодили на-
укові дослідження інститути будівель-
ної механіки, гірничої механіки, хімії.
28 жовтня приступили до своїх дослід-
жень інститути ботаніки, зообіології,
фізики, математики, геологічних наук
та чорної металургії.
Маючи в своєму розпорядженні
багату лабораторну базу інститутів АН
СРСР та інших науково-дослідних ус-
танов, літературні і фондові матеріали
бібліотек Москви, співробітники АН
УРСР взялися закінчувати роботи,
тимчасово припинені в зв’язку з пере-
їздом.
Велике значення мало досліджен-
ня доктора фіз.-мат. наук Т.М.Савіна
„Динамічна теорія розрахунку шахт-
Í.Î. Ïîëóÿíîâà
Матеріали VII Добровської конференції188
ного підйомного каната”, виконана в
1944 р. на замовлення Бюро по реконс-
трукції канатного виробництва в СРСР
та Проектно-конструкторського бюро
по відбудові шахт центрального району
Донбасу [5].
Проблема відбудови вугільного
Донбасу потребувала знань і досвіду
представників різних спеціальностей.
Тому при розв’язанні окремих питань
Інститут гірничої механіки підтриму-
вав тісні зв’язки з наркоматами вугіль-
ної промисловості СРСР і УРСР, Де-
ржпланом УРСР, Бюро по реконструк-
ції канатного виробництва в СРСР,
Проектно-конструкторським бюро по
відбудові шахт центрального району
Донбасу, Проектно-монтажним трес-
том по відбудові електроустаткування
Донбасу при Народному комісаріаті
електропромисловості СРСР, Бюро по
розробці генерального плану відбудо-
ви шахт Донбасу, Всесоюзним трестом
„Укрбудвугілля”, комбінатом „Сталін-
вугілля” та іншими організаціями.
Тривали зв’язки між науковцями Інс-
титуту гірничої механіки АН УРСР та
Інституту гірничої справи АН СРСР
[6]. Так, у 1944 р. колективи цих двох
інститутів спільно розробили питання
щодо добору рудникового стаціонар-
ного устаткування та електрифікації
шахт при відбудові вугільного Донбасу
[7].
Значний вклад у відбудову підпри-
ємств промисловості та енергетики
зробив Фізико-технічний інститут. Так,
канд.фіз.-мат. наук О.Я.Усиков сконс-
труював надзвичайно зручний і про-
стий у роботі прилад для знаходження
пошкоджень на лініях електропередач,
який давав змогу протягом кількох
хвилин з центрального диспетчерсько-
го пункту визначати відстань до місця
пошкодження з точністю до 100—200
м. Першу партію таких пристроїв, виго-
товлених у майстернях інституту, було
передано Наркомату електростанцій
СРСР, Мосенерго та Харківенерго для
практичного використання [8].
Оцінюючи загалом діяльність ко-
лективу Академії наук в роки Великої
Вітчизняної війни, можна відзначити,
що вона мобілізувала всі сили на служ-
бу фронту і, долаючи чисельні трудно-
щі, стала бойовим штабом української
науки. З поверненням у 1944 р. на Бать-
ківщину українських учених почався
важливий етап відбудови народного
господарства та ліквідації наслідків
німецько-фашистської оку пації. Цей
етап позначений новою роллю, яку
почала ві дігравати українська наука в
житті суспільства.
1. Оноприенко В.И., Кистерская Л.Д., Севбо П.И. Евгений Оскарович Патон. — Киев: Наук. дум-
ка, 1988. — 240 с.
2. Історія Академії наук України: 1918—1993 рр. — К.: Наук. думка, 1994. — 319 с.
3. Онопрієнко В.І. Історія української науки ХІХ—ХХ століть: Навчальний посібник. — К.:
Либідь, 1998. — 304 с.
4. Архів АН УРСР, ф. 1, оп. 19, спр. 1, арк. 133; спр. 6, арк. 179.
5. Архів АН УРСР, ф. 1, оп. 9а, спр.16, арк. 58—59.
6. Архів АН УРСР, ф.1, оп.9, спр.12, арк.30; оп.20, спр.2, арк.116—117.
7. Вісті АН УРСР. — 1945. — № 2—3. — С. 45.
8. Архів АН УРСР, ф. 1, оп. 9а, спр. 14, арк. 91.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-49229 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0374-3896 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T11:47:41Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Полуянова, Н.О. 2013-09-14T13:14:04Z 2013-09-14T13:14:04Z 2007 Співробітництво Академії наук України з промисловими, оборонними підприємствами, науковими установами Росії в роки Великої Вітчизняної війни / Н.О. Полуянова // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 183-188. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49229 uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Наука та наукознавство Історія науки Співробітництво Академії наук України з промисловими, оборонними підприємствами, науковими установами Росії в роки Великої Вітчизняної війни Article published earlier |
| spellingShingle | Співробітництво Академії наук України з промисловими, оборонними підприємствами, науковими установами Росії в роки Великої Вітчизняної війни Полуянова, Н.О. Історія науки |
| title | Співробітництво Академії наук України з промисловими, оборонними підприємствами, науковими установами Росії в роки Великої Вітчизняної війни |
| title_full | Співробітництво Академії наук України з промисловими, оборонними підприємствами, науковими установами Росії в роки Великої Вітчизняної війни |
| title_fullStr | Співробітництво Академії наук України з промисловими, оборонними підприємствами, науковими установами Росії в роки Великої Вітчизняної війни |
| title_full_unstemmed | Співробітництво Академії наук України з промисловими, оборонними підприємствами, науковими установами Росії в роки Великої Вітчизняної війни |
| title_short | Співробітництво Академії наук України з промисловими, оборонними підприємствами, науковими установами Росії в роки Великої Вітчизняної війни |
| title_sort | співробітництво академії наук україни з промисловими, оборонними підприємствами, науковими установами росії в роки великої вітчизняної війни |
| topic | Історія науки |
| topic_facet | Історія науки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49229 |
| work_keys_str_mv | AT poluânovano spívrobítnictvoakademíínaukukraínizpromislovimioboronnimipídpriêmstvaminaukovimiustanovamirosíívrokivelikoívítčiznânoívíini |