Дослідження в галузі загальної теорії відносності та космології зарубіжних вчених — вихідців з України

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Наука та наукознавство
Date:	2007
Main Author:	Колтачихіна, О.Ю.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2007
Subjects:	Історія науки
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49232
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Дослідження в галузі загальної теорії відносності та космології зарубіжних вчених — вихідців з України / О.Ю. Колтачихіна // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 220-226. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860188355741876224
author	Колтачихіна, О.Ю.
author_facet	Колтачихіна, О.Ю.
citation_txt	Дослідження в галузі загальної теорії відносності та космології зарубіжних вчених — вихідців з України / О.Ю. Колтачихіна // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 220-226. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Наука та наукознавство
first_indexed	2025-12-07T18:05:20Z
format	Article
fulltext	Матеріали VII Добровської конференції220 71. Фалькович С. Е. Прием радиолокационных сигналов на фоне флуктуирующих помех. — М.: Сов. радио, 1961. — 312 с. 72. Фалькович С. Е., Хомяков Э. М. Статистическая теория измерительных радиосистем. — М.: Радио и связь, 1981. — 288 с. 73. Фалькович С. Е., Понамарев В. И., Шкварко В. И. Статистическая теория измерительных ра- диосистем / Под ред. С. Е. Фальковича. — М.: Радио и связь, 1989. — 293 с. Українська земля дала чималу кіль- кість талановитих особистостей, пріз- вища яких відомі сьогодні в широких колах наукової громадськості всього світу. Великий внесок в загальну тео- рію відносності та космологію зробили вчені, які народилися на території су- часної України, але, на жаль, жили та працювали не на батьківщині й відомі як вчені інших країн. Найбільша кількість науковців— вихідців з України — представлена в Росії, і це не випадково, адже Украї- на знаходилася в складі Радянського Союзу. Багато наших співвітчизни- ків навчалося в учбових закладах, що знаходилися на території Росії, або працювало в її дослідних інститутах. Серед них Д.Іваненко, М.Бронштейн, А.Зельманов, О.Компанієць, Є.Ліф- шиць, І.Шкловський, І.Халатніков, І.Хріплович, В.Огієвецький. Іваненко Дмитро Дмитрович (29.07.1904, Полтава — 30.12.1994, Москва) — росій ський фізик, праці якого стосуються питань ядерної фі- зики та фізики елементарних части- нок, квантової механіки та квантової теорії тяжіння [1]. Вчений працював у багатьох наукових і вищих навчаль- них закладах Радянського Союзу. Це насамперед Ленінградський фізи- ко-технічний інститут, Український фізико-технічний інститут, Хар- ківський механіко-машинобудівний інститут, Харківський університет, Ленінградський педагогічний інсти- тут, Сибірський фізико-технічний інститут, Томський, Уральський та Московський університети, Інститут історії природознавства та техніки АН СРСР. У 1928 р. у Д.Іваненко спільно з Л.Ландау та Г.Гамовим вийшла стаття “Світові сталі та граничний перехід”, в якій розглянуто питання побудови те- орії на основі фундаментальних світо- вих сталих — сталої Планка, швидкості світла, гравітаційної сталої [2]. Через рік спільно з В.Фоком він узагальнив рівняння Дірака на випадок наявності гравітаційного поля, тим самим побуду- вавши рівняння Дірака в гравітаційному полі й отримавши коефіцієнти для спі- норної зв’язності в рімановій геометрії (коефіцієнти Фока—Іваненко) [3]. У теорії гравітації Д.Іваненко розробив першу модель квантування гравітаційного поля, розвинув тетрад- ну теорію гравітації та узагальнену те- орію гравітації з полем скруту, розро- бив калібровочну теорію гравітації як хіггсовського поля. У працях середини ХХ ст. вчений розглядав питання єди- ної нелінійної спінорної теорії, теорії гравітації з космологічним членом, О.Ю.Колтачихіна, аспірант Äîñë³äæåííÿ â ãàëóç³ çàãàëüíî¿ òåîð³¿ â³äíîñíîñò³ òà êîñìîëîã³¿ çàðóá³æíèõ â÷åíèõ — âèõ³äö³â ç Óêðà¿íè ÄÎÑË²ÄÆÅÍÍß Â ÃÀËÓÇ² ÇÀÃÀËÜÍÎ¯ ÒÅÎÐ²¯ Â²ÄÍÎÑÍÎÑÒ² ÒÀ ÊÎÑÌÎËÎÃ²¯ ÇÀÐÓÁ²ÆÍÈÕ Â×ÅÍÈÕ — ÂÈÕ²ÄÖ²Â Ç ÓÊÐÀ¯ÍÈ Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 221 який відповідає за вакуумні параметри, й узагальненої та калібровочної теорії гравітації. Спільно з В.Амбарцумяном Д.Іваненко розробив теорію дискрет- ного простору-часу. Ще в студентські роки Д.Іваненко написав працю з 5-вимірної теорії Ка- луца—Клейна спільно з видатним у майбутньому вченим, також вихідцем з України, Г.Гамовим [4]. Гамов Георгій Антонович (04.03.1904, Одеса — 19.08.1968, Болдер, штат Ко- лорадо, США) — фізик, астрофізик, праці якого стосуються питань кван- тової механіки, атомної та ядерної фі- зики, астрофізики, космології, біології [5]. Протягом 1937—1940 рр. вчений побудував першу послідовну теорію еволюції зір з термоядерним джерелом енергії. У 1942 р. він разом з Е.Теллером за- пропонував теорію побудови червоних гигантів, а в 1946—1948 рр. розробив теорію утворення хімічних елементів шляхом послідовного нейтронного захоплення та модель Великого ви- буху, в рамках якої передбачив існу- вання реліктового випромінювання й оцінив його температуру [6]. Г.Гамов висловив припущення, що речовина раннього Всесвіту була не тільки щіль- ною, але й гарячою. У своїй космоло- гічній теорії він виділив два моменти: синтез елементів та космологічне вип- ромінення. Вони тісно взаємозв’язані: синтез елементів можливий лише за високої температури; але в розігрітій речовині, згідно із загальним законом термодинаміки, завжди повинно існу- вати випромінення, що знаходиться з нею в тепловій рівновазі. Після епохи нуклеосинтезу, яка тривала декіль- ка хвилин, випромінення не зникло і продовжує рухатись разом з речови- ною. Воно повинно зберегтися і до те- перішньої епохи, тільки його темпера- тура має бути меншою, ніж на початку (внаслідок значного розширення), що й було підтверджено в 1965 р. У студентські роки вчений то- варишував з Матвієм Петровичем Брон штейном (02.12.1906, Вінниця — 18.02.1938, Ленінград) — фізиком-тео- ретиком, який займався астрофізикою і напівпровідниками, космологією і ядерною фізикою [7]. У 1931 р. в жур- налі “Успехи физических наук” вийш- ла його об’ємна праця з космології “Сучасний стан релятивістської кос- мології” [8], яка була першим оглядом з даної тематики. У статті викладений апарат загальної теорії відносності і розглянуто космологічні моделі, що грунтуються на даній теорії, модель де Сіттера, моделі Фрідмана і Леметра. Саме М.Бронштейн запропону- вав відомий сьогодні cGh -план, або “відношення фізичних теорій одна до одної й до космологічної проблеми”. Так він назвав розділ статті 1933 р. “До питання про можливу теорію світу як цілого” [9], де схематично розклав іс- нуючі на той час теорії за областю за- стосування відповідно тому, наскіль- ки теорія враховує фундаментальні константи c , G і h . У цій праці він писав: “Після того, як релятивістська теорія квант буде побудована, зада- ча полягатиме в тому, щоб розробити наступну частину нашої схеми, тобто об’єднання квантової теорії, спеціаль- ної теорії відносності й теорії гравіта- ції в єдине ціле” [9, с. 29]. У цьому ж році вийшла друга стат- тя вченого “Про Всесвіт, що розши- рюється” [10], де він запропонував космологічну модель, яка реалізує гіпотезу Бора: незбереження енергії враховується ефективно в рівняннях загальної теорії відносності у вигляді Î.Þ. Êîëòà÷èõ³íà Матеріали VII Добровської конференції222 космологічного лямбда-члена, який залежить від часу. Таким чином у фі- зиці мікросвіту почали застосовувати ейнштейнівську теорію гравітації. У 1935 р. М.Бронштейн захис- тив докторську дисертацію, що стала основою для двох статей з квантової гравітації [11, 12]. Вчений знайшов принципову різницю між квантовою електродинамікою й квантовою тео- рією гравітаційного поля. Він був од- ним з перших, хто поставив питання про можливість народження Всесвіту як цілого в результаті квантових про- цесів. Вчений показав, що слабкі ос- циляції просторово-часової метрики з точки зору квантової фізики є ансам- блями особливих елементарних час- тинок (гравітонів), які беруть участь у гравітаційній взаємодії. У 1937 р. вийшли останні праці вченого: одна — з ядерно-фізичного обчислення [13]; інша — стаття “Про можливість спонтанного розщеплен- ня фотонів” [14], яка стала першою з “космомікрофізики”. Матвій Петрович зробив дуже важ- ливий крок на шляху до повної кванто- вої теорії гравітації; глибоке розуміння теоретичної фізики і майстерне во- лодіння її методами допомогли йому знайти головні труднощі поставленої задачі та виявити важливі властиво- сті майбутнього її розв’язку. На жаль, він не розкрив повністю свого таланту вченого, бо 18 лютого 1938 року був розстріляний в ленінградській тюрмі (реабілітований рішенням Військової колегії Верховного Суду СРСР від 9 травня 1957 р.). Одним із засновників радянської космологічної школи, з ім’ям якого пов’язані становлення та розвиток роз- ділу науки, що одержав згодом назву математична космологія, був Зельманов Абрам Леонідович (15.05.1913, Гадяч, Полтавська обл. — 02.02.1987, Москва) [15]. Його наукові праці присвячені пи- танням космології, філософським про- блемам сучасного природознавства. Математичний апарат, розроблений А.Л.Зельмановим, застосовується не тільки в космології, але й в астрофізиці. На його праці спираються при аналізі поведінки електромагнітних та граві- таційних полів в околицях нейтронної зорі та чорних дір. Вчений створив ряд нових математичних методів у загаль- ній теорії відносності, пов’язаних з можливістю розщеплення простору- часу на трьохвимірний простір та час. Методи хронометрично інваріантних та кінематично інваріантних величин, ортометрична форма монадного фор- малізму знайшли широке застосування для розв’язання багатьох задач загаль- ної теорії відносності, релятивістської астрофізики, космології, теорії анізот- ропного Всесвіту. Вчений розвинув релятивістську теорію анізо тропного неоднорідного Всесвіту, використову- ючи метод супутніх координат. Еле- менти цієї теорії використовуються при аналізі відхилень від стандартної фрідмановської космології, тобто при описі виникнення та розвитку метага- лактичної структури. Він розробив ма- тематичний апарат хронометричних та кінематичних інваріантів. Компанієць Олександр Соломоно- вич (07.01.1914, Дніпропетровськ — 19.08.1974) — російський фізик-теоре- тик, професор Московського інженер- но-фізичного інституту [16]. У 1949 р. вчений прояснив питання про особли- вості встановлення рівноваги в розрід- женій плазмі, де розсіювання фотонів відбувається частіше, ніж народження нових фотонів [17]. Ця праця широко застосовується в астрофізиці, в теорії ÄÎÑË²ÄÆÅÍÍß Â ÃÀËÓÇ² ÇÀÃÀËÜÍÎ¯ ÒÅÎÐ²¯ Â²ÄÍÎÑÍÎÑÒ² ÒÀ ÊÎÑÌÎËÎÃ²¯ ÇÀÐÓÁ²ÆÍÈÕ Â×ÅÍÈÕ — ÂÈÕ²ÄÖ²Â Ç ÓÊÐÀ¯ÍÈ Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 223 гарячого Всесвіту та теорії рентгенівсь- ких джерел. Ліфшиць Євгеній Михайлович (21.02.1915, Харків — 29.11.1986, Мос- ква) — фізик-теоретик, академік АН СРСР (1979); праці з проблем теорії магнетизму, гравітації, ядерної фізи- ки, космології [18]. Є.Ліфшиць зро- бив фундаментальний внесок в теорію тяжіння. Його дослідження в даній га- лузі розпочалися ще в 1946 р. класич- ною працею про стійкість космологіч- них рішень теорії тяжіння Ейнштей- на, де він створив чітку класифікацію збурювань — скалярних, зі змінною густиною, векторних, які описують вихровий рух, тензорних, що опису- ють гравітаційні хвилі. Ця класифіка- ція зберігає вирішальне значення для аналізу виникнення структури Всес- віту й до сьогодні. У подальшому він звернувся до питання загального ха- рактеру особливостей в цій теорії. У багаторічних спільних дослідженнях Є.Ліфшиця та І.Халатнікова, до яких пізніше приєдналися В.Бєлінський, І.Ліфшиць, було подано досить пов- ну картину динаміки неоднорідних та анізотропних космологічних моделей поблизу космологічної сингулярності [19, 20]. Ця динаміка має дуже склад- ний коливальний характер і може бути наглядно представлена як стиснення простору в двох напрямках з одночас- ним розширенням в третьому, причо- му напрямки стиснення та розширен- ня змінюються протягом часу згідно з певним законом. Халатніков Ісаак Маркович (17.10.1919, Дніпропетровськ) — російський фі- зик-теоретик, академік АН СРСР (1984), академік РАН (1991) [21]. Йому належать праці з релятивістської кос- мології про поведінку Всесвіту на ранніх стадіях його розвитку (разом з Є.Ліфшицем та В.Белінським) та до- слідження основ квантової електро- динаміки (разом з О.Абрикосовим та Л.Ландау). Шкловський Іосиф Самуїлович (01.06.1916, Глухів, Сумська обл. — 03.03.1985, Москва) — російський аст- рофізик, член-кореспондент АН СРСР (1966) [22]. Вчений розробив метод спектрального розподілу теплової та нетеплової складових радіовипромі- нювання Галактики, який дозволяє провести ототожнювання яскравих га- лактичних радіоджерел. Він також по- казав можливість спостереження лінії нейтрального водню на хвилі 21 см, що поклало початок систематичному та ефективному вивченню структури галактик. І.С.Шкловській вперше дослідив можливість спостереження радіоліній міжзоряних молекул, насамперед мо- лекули гідроксину. Ця праця приве- ла до відкриття космічних мазерів та пов’язаних з ними процесів утворення зір, до систематичних спостережень радіовипромінювання складних моле- кул міжзоряного середовища. У 1965 р. вчений висловив ідею про якісно єди- ну природу активності ядер галактик та квазарів. Однією з останніх його ідей було припущення про можливість виб- росу ядра галактики (масивної чорної діри) внаслідок асиметрії вибухових процесів навколо неї. Це дає змогу по- яснити відсутність сильної активності (і відповідно чорної діри) в ядрах де- яких галактик. У 1965 р. було відкрите фонове вип- ромінювання, яке мало максимальну інтенсивність в міліметровому діапа- зоні довжин хвиль та пізніше ототож- нилось з космологічним випроміню- ванням, що виникло на ранніх етапах еволюції Всесвіту та відповідно при Î.Þ. Êîëòà÷èõ³íà Матеріали VII Добровської конференції224 дуже гарячому та щільному його стані. Але безпосередньо з експерименту з вимірювання реліктового фону не вип- ливало, що випромінювання прийшло з дуже далекого космосу. Важливу роль тут відіграла праця І.С.Шкловського 1966 р., що пояснила аномальну насе- леність енергетичних рівнів молекули ціану впливом міліметрового фоново- го випромінювання. Молекули ціану входять до складу міжзоряних хмар та спричинюють оптичні лінії поглинан- ня в спектрах зір. Відносна інтенсив- ність цих ліній залежить від інтенсив- ності випромінювання в міліметровому діапазоні довжин хвиль. Цим вперше надійно було доведено, що випроміню- вання виникає далеко за межами Зем- лі, та запропоновано метод індикації інтенсивності радіовипромінювання за інтенсивністю оптичних спектраль- них ліній. Хріплович Іосиф Бенционович (23.01.1937, Київ) — російський вчений, член-кореспондент РАН (2000), голо- вний співробітник Інституту ядерної фізики ім.Г.І.Будкера РАН [23]. У 1965 р. “асимптотично вільний” розв’язок для електричного заряду векторного бозону одержали фізики-теоретики М.В.Терентьєв та В.С.Ваняшин, але в їх працях не було строгого виведення. У 1968 р. І.Б.Хріплович отримав вірний розв’язок та опублікував його в журналі “Ядерна фізика” для цієї залежності, але залишив його без обговорення. Через чотири роки американські вчені отримали за цей розв’язок Нобелівсь- ку премію. Він є суттєвим кроком, щоб наблизити фізику до формулювання універсальної теорії гравітації. Огієвецький Віктор Ісаако- вич (06.08.1928, Дніпропетровськ — 23.03.1996) — росій ський фізик-тео- ретик, доктор фізико-математичних наук [24]. Спільно з І.В.Полубаріновим виконав цикл досліджень з теоретико- польового тлумачення калібровочних теорій та теорії гравітації. У процесі цих досліджень в 1965 р. вони ввели “нотоф” — антисиметричне тензор- не калібровочне поле, що описує спі- ральність 0 та в певному розумінні додаткове до фотонного, яке описує спіральність ± 1. У 1964 р. знайдена можливість включення в теорію тяжін- ня спінорів з нелінійним за метрикою законом перетворення відносно за- гальноковаріантної групи. У 1973 р. вчений інтерпретував теорію тяжіння як спільну нелінійну реалізацію двох спонтанно порушених кінцево-пара- метричних симетрій — конформної та аффінної, які в своєму замиканні да- ють загальноковаріантну групу (теоре- ма Огієвецького). Показав, що граві- тон не тільки калібровочне поле, але одночасно і аналог поля Голдстоуна в нелінійних реалізаціях внутрішньої симетрії. Ці ідеї мали велике значення в топологічних теоріях поля та теорії вкладення струн та суперструн. У 1977 р. побудував лінеарізовану суперпольо- ву супергравітацію, відкрив фундамен- тальну калібровочну групу суперграві- тації як групу загальних перетворень в комплексному кіральному суперпро- сторі. У 1984 р. дубнінською групою під керівництвом В.І.Огієвецького був розроблений метод гармонічних су- перпросторів. Українські імена відомі й далеко за кордоном, зокрема в Італії, Бразилії, США. Ватагін Гліб Васильович (03.11.1899, Бирзула, Херсонська губернія, нині — м.Котовськ — 10.10.1986, Турин, Іта- лія) — італійський фізик-теоретик, член Академії деї Лінчеї (1960), член Бразильської академії наук [25]. Його ÄÎÑË²ÄÆÅÍÍß Â ÃÀËÓÇ² ÇÀÃÀËÜÍÎ¯ ÒÅÎÐ²¯ Â²ÄÍÎÑÍÎÑÒ² ÒÀ ÊÎÑÌÎËÎÃ²¯ ÇÀÐÓÁ²ÆÍÈÕ Â×ÅÍÈÕ — ÂÈÕ²ÄÖ²Â Ç ÓÊÐÀ¯ÍÈ Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 225 праці відносяться до загальної та спе- ціальної теорій відносності, нелінійної та нелокальної квантової теорії поля, фізики космічних променів, астрофі- зики. У 1934 р. Г.Ватагін спробував по- будувати квантову теорію поля з еле- ментарною довжиною. У 1943—1944 рр. побудував статистичну теорію мно- жинної генерації частинок космічних променів. Гольдхабер Моріс (18.04.1911, Ль- вів) — американський фізик, член На- ціональної АН США (1958). Наукові пра- ці стосуються області атомної та ядерної фізики, фізики елементарних частинок та космології. Висловив гіпотезу Всесвіту на ранній стадії його еволюції. Глінер Ераст Борисович (1923, Київ) — фізик-теоретик. Досліджен- ня в загальній теорії відносності, ре- лятивістській астрономії, космології. У середині 60-х років ХХ ст. висловив ідею, що з початку розширення Всесві- ту матерія в ній знаходилась в вакуум- ноподібному стані. Це створює граві- таційне відштовхування, яке й стало першопричиною, що привела до появи великих початкових швидкостей роз- ширення, тобто до сценарію еволюції раннього Всесвіту, відомому сьогодні як інфляційний. Одним з широко відомих українсь- ких імен сьогодення є Віленкін Олек- сандр Володимирович (1949, Харків) — американський космолог. Визнання прийшло до нього після виходу в світ праці “Створення Всесвіту з нічого”, в якій він довів можливість створення Всесвіту з вакууму завдяки просторово- часовим флуктуаціям квантової енер- гії [26]. Пізніше разом з А.Борде довів, що “Всесвіт, котрий вічно еволюціонує в майбутнє, не може бути геодезично повним у минулому, а тому в минулому повинна існувати первинна сингуляр- ність, тобто початок” [27]. О.Віленкін є автором понад 160 праць, серед яких широко відомі монографії “Космічні струни та інші топологічні дефекти” [28] та “Багато світів в одному” [29]. 1. Космос, время, энергия. Сборник статей, посвящённых 100-летию Д.Д.Иваненко. — М.: “Бел- ка”, 2004. — 415 с. 2. Гамов Г.А., Ландау Л.Д., Иваненко Д.Д. Мировые постоянные и предельный переход // Журн. Рус. физ.-хим. о-ва. — 1928. — Т.60. — С.13 — 17. 3. Fock V., Iwanenko D. Uber eine mogliche geometrische Deutung der relativistischen Quantentheorie // Zeitschrift fur Physik.— 1929. — Bd.54, № 11/12. — S. 798 — 802. 4. Gamov G., Iwanenko D. Zur Wellentheorie der Materie // Ibid.— 1926. — Bd.39, № 10/11. — S. 865 — 868. 5. Gamov G.My World Line.An Informal Autobiography.—New York, 1970. — 184 p. 6. Gamov G. Expanding Universe and the Origin of Elements // The Physical Review. — 1946. — Vol.70. — P. 572—573. 7. Горелик Г.Е., Френкель В.Я. Матвей Петрович Бронштейн. 1906—1938. — М.: Наука, 1990. — 272 с. 8. Бронштейн М.П. Современное состояние релятивистской космологии // Успехи физ. наук. — 1931. — Т.1, вып.1. — С.124—184. 9. Бронштейн М.П. К вопросу о возможной теории мира как целого // Успехи астроном. наук: Сб. — 1933. — № 3. — С.3—30. 10. Бронштейн М.П. О расширяющейся Вселенной // Physikalische Zeitschrift der Sowjetunion. — 1933. — Bd.3. — S.73—82. 11. Бронштейн М.П. Квантовая теория слабых гравитационных полей // Physikalische Zeitschrift der Sowjetunion. — 1936. — Bd.9. — S.140—157. — То же. Эйнштейновский сборник, 1980—1981. — М.: Наука, 1985. — С. 267—282. 12. Бронштейн М.П. Квантование гравитационных волн // Журн. эксперим. и теорет. физи- ки. — 1936. — Т.6. — С.195—236. Матеріали VII Добровської конференції226 Коливальні процеси є найпоши- ренішим видом руху в природі. Вони зустрічаються в радіотехніці, машино- та суднобудуванні, астрономії, хімії, оптиці тощо. Зародження і формуван- ня вчення про коливання відбувало- ся під дією потреб практики. Почат- кові уявлення про коливання як рух і звук, що виникає внаслідок коливання, з’явилися в стародавній Греції. Так, пі- фагорійці встановили, що висота зву- ку, який виникає внаслідок коливань струни, залежить від її довжини, тов- щини і натягу [1, с. 58; 2, с.49]. Вони вперше відкрили, що при відношенні довжин струн як цілих чисел виникає гармонійний звук [3, с. 92—93]. Анти- чні філософи, зокрема Птолемей, Ев- клід, Арістотель, вважали, що звук зу- мовлено коливальним рухом тіла. Аріс- тотель перший запровадив поняття про два роди рухів — природні й вимушені, дав класифікацію рухів тіл. Природні рухи — це такі, що відбуваються самі по собі, наприклад падіння тіл по вертикалі. Вимушені рухи викликаються завжди зовнішньою причиною [4, с. 175]. У результаті тривалих експери- ментальних досліджень сформувалися поняття про коливання і хвилі. У наш Т.В.Кілочицька, аспірант Êîðîòêà ³ñòîð³ÿ â÷åííÿ ïðî ë³í³éí³ êîëèâàííÿ 13. Бронштейн М.П. О магнитном рассеянии нейтронов // Там же. —1937. — Т.7. — С.357—362. 14. Бронштейн М.П. О возможности спонтанного расщепления фотонов // Там же.— С.335—358. 15. Памяти Абрама Леонидовича Зельманова / В.А.Брумберг, В.Л.Гинзбург, Л.П.Грищук, Я.Б.Зельдович и др. // Успехи физ. наук. — 1987. — Т.152, вып. 3. — С.545—546. 16. Памяти Александра Соломоновича Компанейца / В.И.Гольданский, Я.Б.Зельдович, М.А.Кожушпер и др.// Успехи физических наук. — 1974. — Т.114, вып. 4. — С.686—688. 17. Компанеец А. Об установлении теплового равновесия между квантами и электронами // Журн. эксперим. и теорет. физики. — 1956. — Т.31. — С.876. 18. Памяти Евгения Михайловича Лифшица / А.Ф.Андреев, А.С.Боровик-Романов, В.Л.Гинзбург и др. // Успехи физ. наук. — 1986. — Т.148, № 3. — С.549—550. 19. Лифшиц Е.М., Халатников И.М. О стохастических свойствах релятивистских космологичес- ких моделей вблизи особой точки // Письма в ЖЭТФ. — 1983. — Т.38, вып. 2. — С.79—82. 20. Лифшиц Е.М., Халатников И.М. Колебательный режим приближения к особой точке в откры- той космологической модели // Там же. — 1970. — Т.11. — С.200—203. 21. Исаак Маркович Халатников (К семидесятилетию со дня рождения) / А.А.Абрикосов, А.Ф.Андреев, С.И.Анисимов и др. // Успехи физ. наук. — 1989. — Т. 159, № 2. — С. 384—386. 22. Шкловский И. Разум, Жизнь, Вселенная. — М.: Янус-К, 1996. — 432 c. 23. Иосиф Бенционович Хриплович (к 70-летию со дня рождения) / В.Н.Байер, Л.М.Барков, А.Е.Бондарь, Н.С.Диканский и др. // Успехи физ.наук. — 2007. — Т. 177, № 2. — С. 231. 24. Памяти Виктора Исааковича Огиевецкого / А.М.Балдин, А.С.Гальперин, Е.А.Иванов, В.Г.Кадышевский и др. // Там же. — 1996. — Т. 166, № 9. — С. 1031—1032. 25. Salmeron R.A. Gleb Wataghin // Estudos Avancados. — 2002. — Vol. 16, is. 44. — Р. 310—315. 26. Vilenkin A. Gravitational Field of Vacuum Domain Walls and Strings // Physical Review D (Particles and Fields). — 1981. — Vol. 23, is. 4. — P. 852—857. 27. Vilenkin A., Borde A. Eternal Inflation and the Initial Singularity // Physical Review. Letters. — 1994. — Vol. 72, is. 21. — Р. 3305—3308. 28. Vilenkin A., Shellard E. Cosmic Strings and Other Topological Defects. — Cambridge University Press, 2000. — 578 p. 29. Vilenkin A. Many Worlds in One: The Search for Other Universes. — New York: Hill & Wang, 2006. — 235 p.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-49232
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0374-3896
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T18:05:20Z
publishDate	2007
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
record_format	dspace
spelling	Колтачихіна, О.Ю. 2013-09-14T13:19:43Z 2013-09-14T13:19:43Z 2007 Дослідження в галузі загальної теорії відносності та космології зарубіжних вчених — вихідців з України / О.Ю. Колтачихіна // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 220-226. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49232 uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Наука та наукознавство Історія науки Дослідження в галузі загальної теорії відносності та космології зарубіжних вчених — вихідців з України Article published earlier
spellingShingle	Дослідження в галузі загальної теорії відносності та космології зарубіжних вчених — вихідців з України Колтачихіна, О.Ю. Історія науки
title	Дослідження в галузі загальної теорії відносності та космології зарубіжних вчених — вихідців з України
title_full	Дослідження в галузі загальної теорії відносності та космології зарубіжних вчених — вихідців з України
title_fullStr	Дослідження в галузі загальної теорії відносності та космології зарубіжних вчених — вихідців з України
title_full_unstemmed	Дослідження в галузі загальної теорії відносності та космології зарубіжних вчених — вихідців з України
title_short	Дослідження в галузі загальної теорії відносності та космології зарубіжних вчених — вихідців з України
title_sort	дослідження в галузі загальної теорії відносності та космології зарубіжних вчених — вихідців з україни
topic	Історія науки
topic_facet	Історія науки
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49232
work_keys_str_mv	AT koltačihínaoû doslídžennâvgaluzízagalʹnoíteoríívídnosnostítakosmologíízarubížnihvčenihvihídcívzukraíni

Дослідження в галузі загальної теорії відносності та космології зарубіжних вчених — вихідців з України

Institution

Similar Items