Дослідження в галузі загальної теорії відносності та космології зарубіжних вчених — вихідців з України
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Наука та наукознавство |
|---|---|
| Datum: | 2007 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
2007
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49232 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Дослідження в галузі загальної теорії відносності та космології зарубіжних вчених — вихідців з України / О.Ю. Колтачихіна // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 220-226. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860188355741876224 |
|---|---|
| author | Колтачихіна, О.Ю. |
| author_facet | Колтачихіна, О.Ю. |
| citation_txt | Дослідження в галузі загальної теорії відносності та космології зарубіжних вчених — вихідців з України / О.Ю. Колтачихіна // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 220-226. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Наука та наукознавство |
| first_indexed | 2025-12-07T18:05:20Z |
| format | Article |
| fulltext |
Матеріали VII Добровської конференції220
71. Фалькович С. Е. Прием радиолокационных сигналов на фоне флуктуирующих помех. — М.:
Сов. радио, 1961. — 312 с.
72. Фалькович С. Е., Хомяков Э. М. Статистическая теория измерительных радиосистем. — М.:
Радио и связь, 1981. — 288 с.
73. Фалькович С. Е., Понамарев В. И., Шкварко В. И. Статистическая теория измерительных ра-
диосистем / Под ред. С. Е. Фальковича. — М.: Радио и связь, 1989. — 293 с.
Українська земля дала чималу кіль-
кість талановитих особистостей, пріз-
вища яких відомі сьогодні в широких
колах наукової громадськості всього
світу. Великий внесок в загальну тео-
рію відносності та космологію зробили
вчені, які народилися на території су-
часної України, але, на жаль, жили та
працювали не на батьківщині й відомі
як вчені інших країн.
Найбільша кількість науковців—
вихідців з України — представлена в
Росії, і це не випадково, адже Украї-
на знаходилася в складі Радянського
Союзу. Багато наших співвітчизни-
ків навчалося в учбових закладах, що
знаходилися на території Росії, або
працювало в її дослідних інститутах.
Серед них Д.Іваненко, М.Бронштейн,
А.Зельманов, О.Компанієць, Є.Ліф-
шиць, І.Шкловський, І.Халатніков,
І.Хріплович, В.Огієвецький.
Іваненко Дмитро Дмитрович
(29.07.1904, Полтава — 30.12.1994,
Москва) — росій ський фізик, праці
якого стосуються питань ядерної фі-
зики та фізики елементарних части-
нок, квантової механіки та квантової
теорії тяжіння [1]. Вчений працював
у багатьох наукових і вищих навчаль-
них закладах Радянського Союзу. Це
насамперед Ленінградський фізи-
ко-технічний інститут, Український
фізико-технічний інститут, Хар-
ківський механіко-машинобудівний
інститут, Харківський університет,
Ленінградський педагогічний інсти-
тут, Сибірський фізико-технічний
інститут, Томський, Уральський та
Московський університети, Інститут
історії природознавства та техніки
АН СРСР.
У 1928 р. у Д.Іваненко спільно з
Л.Ландау та Г.Гамовим вийшла стаття
“Світові сталі та граничний перехід”, в
якій розглянуто питання побудови те-
орії на основі фундаментальних світо-
вих сталих — сталої Планка, швидкості
світла, гравітаційної сталої [2]. Через
рік спільно з В.Фоком він узагальнив
рівняння Дірака на випадок наявності
гравітаційного поля, тим самим побуду-
вавши рівняння Дірака в гравітаційному
полі й отримавши коефіцієнти для спі-
норної зв’язності в рімановій геометрії
(коефіцієнти Фока—Іваненко) [3].
У теорії гравітації Д.Іваненко
розробив першу модель квантування
гравітаційного поля, розвинув тетрад-
ну теорію гравітації та узагальнену те-
орію гравітації з полем скруту, розро-
бив калібровочну теорію гравітації як
хіггсовського поля. У працях середини
ХХ ст. вчений розглядав питання єди-
ної нелінійної спінорної теорії, теорії
гравітації з космологічним членом,
О.Ю.Колтачихіна,
аспірант
Äîñë³äæåííÿ â ãàëóç³ çàãàëüíî¿ òåîð³¿
â³äíîñíîñò³ òà êîñìîëî㳿 çàðóá³æíèõ
â÷åíèõ — âèõ³äö³â ç Óêðà¿íè
ÄÎÑ˲ÄÆÅÍÍß Â ÃÀËÓDz ÇÀÃÀËÜÍί ÒÅÎв¯ ²ÄÍÎÑÍÎÑÒ² ÒÀ ÊÎÑÌÎËÎò¯
ÇÀÐÓÁ²ÆÍÈÕ Â×ÅÍÈÕ — ÂÈÕ²ÄÖ²Â Ç ÓÊÐÀ¯ÍÈ
Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 221
який відповідає за вакуумні параметри,
й узагальненої та калібровочної теорії
гравітації. Спільно з В.Амбарцумяном
Д.Іваненко розробив теорію дискрет-
ного простору-часу.
Ще в студентські роки Д.Іваненко
написав працю з 5-вимірної теорії Ка-
луца—Клейна спільно з видатним у
майбутньому вченим, також вихідцем
з України, Г.Гамовим [4].
Гамов Георгій Антонович (04.03.1904,
Одеса — 19.08.1968, Болдер, штат Ко-
лорадо, США) — фізик, астрофізик,
праці якого стосуються питань кван-
тової механіки, атомної та ядерної фі-
зики, астрофізики, космології, біології
[5]. Протягом 1937—1940 рр. вчений
побудував першу послідовну теорію
еволюції зір з термоядерним джерелом
енергії.
У 1942 р. він разом з Е.Теллером за-
пропонував теорію побудови червоних
гигантів, а в 1946—1948 рр. розробив
теорію утворення хімічних елементів
шляхом послідовного нейтронного
захоплення та модель Великого ви-
буху, в рамках якої передбачив існу-
вання реліктового випромінювання й
оцінив його температуру [6]. Г.Гамов
висловив припущення, що речовина
раннього Всесвіту була не тільки щіль-
ною, але й гарячою. У своїй космоло-
гічній теорії він виділив два моменти:
синтез елементів та космологічне вип-
ромінення. Вони тісно взаємозв’язані:
синтез елементів можливий лише за
високої температури; але в розігрітій
речовині, згідно із загальним законом
термодинаміки, завжди повинно існу-
вати випромінення, що знаходиться з
нею в тепловій рівновазі. Після епохи
нуклеосинтезу, яка тривала декіль-
ка хвилин, випромінення не зникло і
продовжує рухатись разом з речови-
ною. Воно повинно зберегтися і до те-
перішньої епохи, тільки його темпера-
тура має бути меншою, ніж на початку
(внаслідок значного розширення), що
й було підтверджено в 1965 р.
У студентські роки вчений то-
варишував з Матвієм Петровичем
Брон штейном (02.12.1906, Вінниця —
18.02.1938, Ленінград) — фізиком-тео-
ретиком, який займався астрофізикою
і напівпровідниками, космологією і
ядерною фізикою [7]. У 1931 р. в жур-
налі “Успехи физических наук” вийш-
ла його об’ємна праця з космології
“Сучасний стан релятивістської кос-
мології” [8], яка була першим оглядом
з даної тематики. У статті викладений
апарат загальної теорії відносності і
розглянуто космологічні моделі, що
грунтуються на даній теорії, модель де
Сіттера, моделі Фрідмана і Леметра.
Саме М.Бронштейн запропону-
вав відомий сьогодні cGh -план, або
“відношення фізичних теорій одна до
одної й до космологічної проблеми”.
Так він назвав розділ статті 1933 р. “До
питання про можливу теорію світу як
цілого” [9], де схематично розклав іс-
нуючі на той час теорії за областю за-
стосування відповідно тому, наскіль-
ки теорія враховує фундаментальні
константи c , G і h . У цій праці він
писав: “Після того, як релятивістська
теорія квант буде побудована, зада-
ча полягатиме в тому, щоб розробити
наступну частину нашої схеми, тобто
об’єднання квантової теорії, спеціаль-
ної теорії відносності й теорії гравіта-
ції в єдине ціле” [9, с. 29].
У цьому ж році вийшла друга стат-
тя вченого “Про Всесвіт, що розши-
рюється” [10], де він запропонував
космологічну модель, яка реалізує
гіпотезу Бора: незбереження енергії
враховується ефективно в рівняннях
загальної теорії відносності у вигляді
Î.Þ. Êîëòà÷èõ³íà
Матеріали VII Добровської конференції222
космологічного лямбда-члена, який
залежить від часу. Таким чином у фі-
зиці мікросвіту почали застосовувати
ейнштейнівську теорію гравітації.
У 1935 р. М.Бронштейн захис-
тив докторську дисертацію, що стала
основою для двох статей з квантової
гравітації [11, 12]. Вчений знайшов
принципову різницю між квантовою
електродинамікою й квантовою тео-
рією гравітаційного поля. Він був од-
ним з перших, хто поставив питання
про можливість народження Всесвіту
як цілого в результаті квантових про-
цесів. Вчений показав, що слабкі ос-
циляції просторово-часової метрики з
точки зору квантової фізики є ансам-
блями особливих елементарних час-
тинок (гравітонів), які беруть участь у
гравітаційній взаємодії.
У 1937 р. вийшли останні праці
вченого: одна — з ядерно-фізичного
обчислення [13]; інша — стаття “Про
можливість спонтанного розщеплен-
ня фотонів” [14], яка стала першою з
“космомікрофізики”.
Матвій Петрович зробив дуже важ-
ливий крок на шляху до повної кванто-
вої теорії гравітації; глибоке розуміння
теоретичної фізики і майстерне во-
лодіння її методами допомогли йому
знайти головні труднощі поставленої
задачі та виявити важливі властиво-
сті майбутнього її розв’язку. На жаль,
він не розкрив повністю свого таланту
вченого, бо 18 лютого 1938 року був
розстріляний в ленінградській тюрмі
(реабілітований рішенням Військової
колегії Верховного Суду СРСР від 9
травня 1957 р.).
Одним із засновників радянської
космологічної школи, з ім’ям якого
пов’язані становлення та розвиток роз-
ділу науки, що одержав згодом назву
математична космологія, був Зельманов
Абрам Леонідович (15.05.1913, Гадяч,
Полтавська обл. — 02.02.1987, Москва)
[15]. Його наукові праці присвячені пи-
танням космології, філософським про-
блемам сучасного природознавства.
Математичний апарат, розроблений
А.Л.Зельмановим, застосовується не
тільки в космології, але й в астрофізиці.
На його праці спираються при аналізі
поведінки електромагнітних та граві-
таційних полів в околицях нейтронної
зорі та чорних дір. Вчений створив ряд
нових математичних методів у загаль-
ній теорії відносності, пов’язаних з
можливістю розщеплення простору-
часу на трьохвимірний простір та час.
Методи хронометрично інваріантних
та кінематично інваріантних величин,
ортометрична форма монадного фор-
малізму знайшли широке застосування
для розв’язання багатьох задач загаль-
ної теорії відносності, релятивістської
астрофізики, космології, теорії анізот-
ропного Всесвіту. Вчений розвинув
релятивістську теорію анізо тропного
неоднорідного Всесвіту, використову-
ючи метод супутніх координат. Еле-
менти цієї теорії використовуються
при аналізі відхилень від стандартної
фрідмановської космології, тобто при
описі виникнення та розвитку метага-
лактичної структури. Він розробив ма-
тематичний апарат хронометричних та
кінематичних інваріантів.
Компанієць Олександр Соломоно-
вич (07.01.1914, Дніпропетровськ —
19.08.1974) — російський фізик-теоре-
тик, професор Московського інженер-
но-фізичного інституту [16]. У 1949 р.
вчений прояснив питання про особли-
вості встановлення рівноваги в розрід-
женій плазмі, де розсіювання фотонів
відбувається частіше, ніж народження
нових фотонів [17]. Ця праця широко
застосовується в астрофізиці, в теорії
ÄÎÑ˲ÄÆÅÍÍß Â ÃÀËÓDz ÇÀÃÀËÜÍί ÒÅÎв¯ ²ÄÍÎÑÍÎÑÒ² ÒÀ ÊÎÑÌÎËÎò¯
ÇÀÐÓÁ²ÆÍÈÕ Â×ÅÍÈÕ — ÂÈÕ²ÄÖ²Â Ç ÓÊÐÀ¯ÍÈ
Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 223
гарячого Всесвіту та теорії рентгенівсь-
ких джерел.
Ліфшиць Євгеній Михайлович
(21.02.1915, Харків — 29.11.1986, Мос-
ква) — фізик-теоретик, академік АН
СРСР (1979); праці з проблем теорії
магнетизму, гравітації, ядерної фізи-
ки, космології [18]. Є.Ліфшиць зро-
бив фундаментальний внесок в теорію
тяжіння. Його дослідження в даній га-
лузі розпочалися ще в 1946 р. класич-
ною працею про стійкість космологіч-
них рішень теорії тяжіння Ейнштей-
на, де він створив чітку класифікацію
збурювань — скалярних, зі змінною
густиною, векторних, які описують
вихровий рух, тензорних, що опису-
ють гравітаційні хвилі. Ця класифіка-
ція зберігає вирішальне значення для
аналізу виникнення структури Всес-
віту й до сьогодні. У подальшому він
звернувся до питання загального ха-
рактеру особливостей в цій теорії. У
багаторічних спільних дослідженнях
Є.Ліфшиця та І.Халатнікова, до яких
пізніше приєдналися В.Бєлінський,
І.Ліфшиць, було подано досить пов-
ну картину динаміки неоднорідних та
анізотропних космологічних моделей
поблизу космологічної сингулярності
[19, 20]. Ця динаміка має дуже склад-
ний коливальний характер і може бути
наглядно представлена як стиснення
простору в двох напрямках з одночас-
ним розширенням в третьому, причо-
му напрямки стиснення та розширен-
ня змінюються протягом часу згідно з
певним законом.
Халатніков Ісаак Маркович (17.10.1919,
Дніпропетровськ) — російський фі-
зик-теоретик, академік АН СРСР
(1984), академік РАН (1991) [21]. Йому
належать праці з релятивістської кос-
мології про поведінку Всесвіту на
ранніх стадіях його розвитку (разом
з Є.Ліфшицем та В.Белінським) та до-
слідження основ квантової електро-
динаміки (разом з О.Абрикосовим та
Л.Ландау).
Шкловський Іосиф Самуїлович
(01.06.1916, Глухів, Сумська обл. —
03.03.1985, Москва) — російський аст-
рофізик, член-кореспондент АН СРСР
(1966) [22]. Вчений розробив метод
спектрального розподілу теплової та
нетеплової складових радіовипромі-
нювання Галактики, який дозволяє
провести ототожнювання яскравих га-
лактичних радіоджерел. Він також по-
казав можливість спостереження лінії
нейтрального водню на хвилі 21 см,
що поклало початок систематичному
та ефективному вивченню структури
галактик.
І.С.Шкловській вперше дослідив
можливість спостереження радіоліній
міжзоряних молекул, насамперед мо-
лекули гідроксину. Ця праця приве-
ла до відкриття космічних мазерів та
пов’язаних з ними процесів утворення
зір, до систематичних спостережень
радіовипромінювання складних моле-
кул міжзоряного середовища. У 1965 р.
вчений висловив ідею про якісно єди-
ну природу активності ядер галактик та
квазарів. Однією з останніх його ідей
було припущення про можливість виб-
росу ядра галактики (масивної чорної
діри) внаслідок асиметрії вибухових
процесів навколо неї. Це дає змогу по-
яснити відсутність сильної активності
(і відповідно чорної діри) в ядрах де-
яких галактик.
У 1965 р. було відкрите фонове вип-
ромінювання, яке мало максимальну
інтенсивність в міліметровому діапа-
зоні довжин хвиль та пізніше ототож-
нилось з космологічним випроміню-
ванням, що виникло на ранніх етапах
еволюції Всесвіту та відповідно при
Î.Þ. Êîëòà÷èõ³íà
Матеріали VII Добровської конференції224
дуже гарячому та щільному його стані.
Але безпосередньо з експерименту з
вимірювання реліктового фону не вип-
ливало, що випромінювання прийшло
з дуже далекого космосу. Важливу роль
тут відіграла праця І.С.Шкловського
1966 р., що пояснила аномальну насе-
леність енергетичних рівнів молекули
ціану впливом міліметрового фоново-
го випромінювання. Молекули ціану
входять до складу міжзоряних хмар та
спричинюють оптичні лінії поглинан-
ня в спектрах зір. Відносна інтенсив-
ність цих ліній залежить від інтенсив-
ності випромінювання в міліметровому
діапазоні довжин хвиль. Цим вперше
надійно було доведено, що випроміню-
вання виникає далеко за межами Зем-
лі, та запропоновано метод індикації
інтенсивності радіовипромінювання
за інтенсивністю оптичних спектраль-
них ліній.
Хріплович Іосиф Бенционович
(23.01.1937, Київ) — російський вчений,
член-кореспондент РАН (2000), голо-
вний співробітник Інституту ядерної
фізики ім.Г.І.Будкера РАН [23]. У 1965
р. “асимптотично вільний” розв’язок
для електричного заряду векторного
бозону одержали фізики-теоретики
М.В.Терентьєв та В.С.Ваняшин, але в
їх працях не було строгого виведення.
У 1968 р. І.Б.Хріплович отримав вірний
розв’язок та опублікував його в журналі
“Ядерна фізика” для цієї залежності,
але залишив його без обговорення.
Через чотири роки американські вчені
отримали за цей розв’язок Нобелівсь-
ку премію. Він є суттєвим кроком, щоб
наблизити фізику до формулювання
універсальної теорії гравітації.
Огієвецький Віктор Ісаако-
вич (06.08.1928, Дніпропетровськ —
23.03.1996) — росій ський фізик-тео-
ретик, доктор фізико-математичних
наук [24]. Спільно з І.В.Полубаріновим
виконав цикл досліджень з теоретико-
польового тлумачення калібровочних
теорій та теорії гравітації. У процесі
цих досліджень в 1965 р. вони ввели
“нотоф” — антисиметричне тензор-
не калібровочне поле, що описує спі-
ральність 0 та в певному розумінні
додаткове до фотонного, яке описує
спіральність ± 1. У 1964 р. знайдена
можливість включення в теорію тяжін-
ня спінорів з нелінійним за метрикою
законом перетворення відносно за-
гальноковаріантної групи. У 1973 р.
вчений інтерпретував теорію тяжіння
як спільну нелінійну реалізацію двох
спонтанно порушених кінцево-пара-
метричних симетрій — конформної та
аффінної, які в своєму замиканні да-
ють загальноковаріантну групу (теоре-
ма Огієвецького). Показав, що граві-
тон не тільки калібровочне поле, але
одночасно і аналог поля Голдстоуна
в нелінійних реалізаціях внутрішньої
симетрії. Ці ідеї мали велике значення
в топологічних теоріях поля та теорії
вкладення струн та суперструн. У 1977
р. побудував лінеарізовану суперпольо-
ву супергравітацію, відкрив фундамен-
тальну калібровочну групу суперграві-
тації як групу загальних перетворень в
комплексному кіральному суперпро-
сторі. У 1984 р. дубнінською групою
під керівництвом В.І.Огієвецького був
розроблений метод гармонічних су-
перпросторів.
Українські імена відомі й далеко за
кордоном, зокрема в Італії, Бразилії,
США.
Ватагін Гліб Васильович (03.11.1899,
Бирзула, Херсонська губернія, нині —
м.Котовськ — 10.10.1986, Турин, Іта-
лія) — італійський фізик-теоретик,
член Академії деї Лінчеї (1960), член
Бразильської академії наук [25]. Його
ÄÎÑ˲ÄÆÅÍÍß Â ÃÀËÓDz ÇÀÃÀËÜÍί ÒÅÎв¯ ²ÄÍÎÑÍÎÑÒ² ÒÀ ÊÎÑÌÎËÎò¯
ÇÀÐÓÁ²ÆÍÈÕ Â×ÅÍÈÕ — ÂÈÕ²ÄÖ²Â Ç ÓÊÐÀ¯ÍÈ
Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 225
праці відносяться до загальної та спе-
ціальної теорій відносності, нелінійної
та нелокальної квантової теорії поля,
фізики космічних променів, астрофі-
зики. У 1934 р. Г.Ватагін спробував по-
будувати квантову теорію поля з еле-
ментарною довжиною. У 1943—1944
рр. побудував статистичну теорію мно-
жинної генерації частинок космічних
променів.
Гольдхабер Моріс (18.04.1911, Ль-
вів) — американський фізик, член На-
ціональної АН США (1958). Наукові пра-
ці стосуються області атомної та ядерної
фізики, фізики елементарних частинок
та космології. Висловив гіпотезу Всесвіту
на ранній стадії його еволюції.
Глінер Ераст Борисович (1923,
Київ) — фізик-теоретик. Досліджен-
ня в загальній теорії відносності, ре-
лятивістській астрономії, космології.
У середині 60-х років ХХ ст. висловив
ідею, що з початку розширення Всесві-
ту матерія в ній знаходилась в вакуум-
ноподібному стані. Це створює граві-
таційне відштовхування, яке й стало
першопричиною, що привела до появи
великих початкових швидкостей роз-
ширення, тобто до сценарію еволюції
раннього Всесвіту, відомому сьогодні
як інфляційний.
Одним з широко відомих українсь-
ких імен сьогодення є Віленкін Олек-
сандр Володимирович (1949, Харків) —
американський космолог. Визнання
прийшло до нього після виходу в світ
праці “Створення Всесвіту з нічого”,
в якій він довів можливість створення
Всесвіту з вакууму завдяки просторово-
часовим флуктуаціям квантової енер-
гії [26]. Пізніше разом з А.Борде довів,
що “Всесвіт, котрий вічно еволюціонує
в майбутнє, не може бути геодезично
повним у минулому, а тому в минулому
повинна існувати первинна сингуляр-
ність, тобто початок” [27]. О.Віленкін
є автором понад 160 праць, серед яких
широко відомі монографії “Космічні
струни та інші топологічні дефекти”
[28] та “Багато світів в одному” [29].
1. Космос, время, энергия. Сборник статей, посвящённых 100-летию Д.Д.Иваненко. — М.: “Бел-
ка”, 2004. — 415 с.
2. Гамов Г.А., Ландау Л.Д., Иваненко Д.Д. Мировые постоянные и предельный переход // Журн.
Рус. физ.-хим. о-ва. — 1928. — Т.60. — С.13 — 17.
3. Fock V., Iwanenko D. Uber eine mogliche geometrische Deutung der relativistischen Quantentheorie
// Zeitschrift fur Physik.— 1929. — Bd.54, № 11/12. — S. 798 — 802.
4. Gamov G., Iwanenko D. Zur Wellentheorie der Materie // Ibid.— 1926. — Bd.39, № 10/11. — S. 865 — 868.
5. Gamov G.My World Line.An Informal Autobiography.—New York, 1970. — 184 p.
6. Gamov G. Expanding Universe and the Origin of Elements // The Physical Review. — 1946. —
Vol.70. — P. 572—573.
7. Горелик Г.Е., Френкель В.Я. Матвей Петрович Бронштейн. 1906—1938. — М.: Наука, 1990. — 272 с.
8. Бронштейн М.П. Современное состояние релятивистской космологии // Успехи физ. наук. —
1931. — Т.1, вып.1. — С.124—184.
9. Бронштейн М.П. К вопросу о возможной теории мира как целого // Успехи астроном. наук:
Сб. — 1933. — № 3. — С.3—30.
10. Бронштейн М.П. О расширяющейся Вселенной // Physikalische Zeitschrift der Sowjetunion. —
1933. — Bd.3. — S.73—82.
11. Бронштейн М.П. Квантовая теория слабых гравитационных полей // Physikalische Zeitschrift
der Sowjetunion. — 1936. — Bd.9. — S.140—157. — То же. Эйнштейновский сборник, 1980—1981. — М.:
Наука, 1985. — С. 267—282.
12. Бронштейн М.П. Квантование гравитационных волн // Журн. эксперим. и теорет. физи-
ки. — 1936. — Т.6. — С.195—236.
Матеріали VII Добровської конференції226
Коливальні процеси є найпоши-
ренішим видом руху в природі. Вони
зустрічаються в радіотехніці, машино-
та суднобудуванні, астрономії, хімії,
оптиці тощо. Зародження і формуван-
ня вчення про коливання відбувало-
ся під дією потреб практики. Почат-
кові уявлення про коливання як рух і
звук, що виникає внаслідок коливання,
з’явилися в стародавній Греції. Так, пі-
фагорійці встановили, що висота зву-
ку, який виникає внаслідок коливань
струни, залежить від її довжини, тов-
щини і натягу [1, с. 58; 2, с.49]. Вони
вперше відкрили, що при відношенні
довжин струн як цілих чисел виникає
гармонійний звук [3, с. 92—93]. Анти-
чні філософи, зокрема Птолемей, Ев-
клід, Арістотель, вважали, що звук зу-
мовлено коливальним рухом тіла. Аріс-
тотель перший запровадив поняття про
два роди рухів — природні й вимушені,
дав класифікацію рухів тіл. Природні
рухи — це такі, що відбуваються самі по
собі, наприклад падіння тіл по вертикалі.
Вимушені рухи викликаються завжди
зовнішньою причиною [4, с. 175].
У результаті тривалих експери-
ментальних досліджень сформувалися
поняття про коливання і хвилі. У наш
Т.В.Кілочицька,
аспірант
Êîðîòêà ³ñòîð³ÿ â÷åííÿ ïðî ë³í³éí³ êîëèâàííÿ
13. Бронштейн М.П. О магнитном рассеянии нейтронов // Там же. —1937. — Т.7. — С.357—362.
14. Бронштейн М.П. О возможности спонтанного расщепления фотонов // Там же.— С.335—358.
15. Памяти Абрама Леонидовича Зельманова / В.А.Брумберг, В.Л.Гинзбург, Л.П.Грищук,
Я.Б.Зельдович и др. // Успехи физ. наук. — 1987. — Т.152, вып. 3. — С.545—546.
16. Памяти Александра Соломоновича Компанейца / В.И.Гольданский, Я.Б.Зельдович,
М.А.Кожушпер и др.// Успехи физических наук. — 1974. — Т.114, вып. 4. — С.686—688.
17. Компанеец А. Об установлении теплового равновесия между квантами и электронами //
Журн. эксперим. и теорет. физики. — 1956. — Т.31. — С.876.
18. Памяти Евгения Михайловича Лифшица / А.Ф.Андреев, А.С.Боровик-Романов,
В.Л.Гинзбург и др. // Успехи физ. наук. — 1986. — Т.148, № 3. — С.549—550.
19. Лифшиц Е.М., Халатников И.М. О стохастических свойствах релятивистских космологичес-
ких моделей вблизи особой точки // Письма в ЖЭТФ. — 1983. — Т.38, вып. 2. — С.79—82.
20. Лифшиц Е.М., Халатников И.М. Колебательный режим приближения к особой точке в откры-
той космологической модели // Там же. — 1970. — Т.11. — С.200—203.
21. Исаак Маркович Халатников (К семидесятилетию со дня рождения) / А.А.Абрикосов,
А.Ф.Андреев, С.И.Анисимов и др. // Успехи физ. наук. — 1989. — Т. 159, № 2. — С. 384—386.
22. Шкловский И. Разум, Жизнь, Вселенная. — М.: Янус-К, 1996. — 432 c.
23. Иосиф Бенционович Хриплович (к 70-летию со дня рождения) / В.Н.Байер, Л.М.Барков,
А.Е.Бондарь, Н.С.Диканский и др. // Успехи физ.наук. — 2007. — Т. 177, № 2. — С. 231.
24. Памяти Виктора Исааковича Огиевецкого / А.М.Балдин, А.С.Гальперин, Е.А.Иванов,
В.Г.Кадышевский и др. // Там же. — 1996. — Т. 166, № 9. — С. 1031—1032.
25. Salmeron R.A. Gleb Wataghin // Estudos Avancados. — 2002. — Vol. 16, is. 44. — Р. 310—315.
26. Vilenkin A. Gravitational Field of Vacuum Domain Walls and Strings // Physical Review D (Particles
and Fields). — 1981. — Vol. 23, is. 4. — P. 852—857.
27. Vilenkin A., Borde A. Eternal Inflation and the Initial Singularity // Physical Review. Letters. —
1994. — Vol. 72, is. 21. — Р. 3305—3308.
28. Vilenkin A., Shellard E. Cosmic Strings and Other Topological Defects. — Cambridge University
Press, 2000. — 578 p.
29. Vilenkin A. Many Worlds in One: The Search for Other Universes. — New York: Hill & Wang, 2006. — 235 p.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-49232 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0374-3896 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:05:20Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Колтачихіна, О.Ю. 2013-09-14T13:19:43Z 2013-09-14T13:19:43Z 2007 Дослідження в галузі загальної теорії відносності та космології зарубіжних вчених — вихідців з України / О.Ю. Колтачихіна // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 220-226. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49232 uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Наука та наукознавство Історія науки Дослідження в галузі загальної теорії відносності та космології зарубіжних вчених — вихідців з України Article published earlier |
| spellingShingle | Дослідження в галузі загальної теорії відносності та космології зарубіжних вчених — вихідців з України Колтачихіна, О.Ю. Історія науки |
| title | Дослідження в галузі загальної теорії відносності та космології зарубіжних вчених — вихідців з України |
| title_full | Дослідження в галузі загальної теорії відносності та космології зарубіжних вчених — вихідців з України |
| title_fullStr | Дослідження в галузі загальної теорії відносності та космології зарубіжних вчених — вихідців з України |
| title_full_unstemmed | Дослідження в галузі загальної теорії відносності та космології зарубіжних вчених — вихідців з України |
| title_short | Дослідження в галузі загальної теорії відносності та космології зарубіжних вчених — вихідців з України |
| title_sort | дослідження в галузі загальної теорії відносності та космології зарубіжних вчених — вихідців з україни |
| topic | Історія науки |
| topic_facet | Історія науки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49232 |
| work_keys_str_mv | AT koltačihínaoû doslídžennâvgaluzízagalʹnoíteoríívídnosnostítakosmologíízarubížnihvčenihvihídcívzukraíni |