Громадські краєзнавчі об’єднання Поділля 20—30-х років ХХ ст.
Saved in:
| Published in: | Наука та наукознавство |
|---|---|
| Date: | 2007 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
2007
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49241 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Громадські краєзнавчі об’єднання Поділля 20—30-х років ХХ ст. / Н.В. Мойко // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 269-275. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859775285437661184 |
|---|---|
| author | Мойко, Н.В. |
| author_facet | Мойко, Н.В. |
| citation_txt | Громадські краєзнавчі об’єднання Поділля 20—30-х років ХХ ст. / Н.В. Мойко // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 269-275. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Наука та наукознавство |
| first_indexed | 2025-12-02T08:07:21Z |
| format | Article |
| fulltext |
Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 269
Підне сення національної свідо-
мості українського народу в період
революційних подій і громадянської
війни на початку ХХ ст., впровадження
українізації в усі сфери життя країни,
короткочасно дозволене радянською
владою, викликали активне звернення
до краєзнавства малих регіонів як до
важливого джерела коріння свого на-
роду. У 20-ті — на початку 30-х років
ХХ ст.краєзнавчий рух охопив кож-
не село, школу, міську установу і став
масовим. Саме в цей період розквітло
поділлєзнавство.
До розвитку регіональних дослід-
жень підштовхнула І Всеросійська
конференція краєзнавчих товариств,
яка відбулася в Москві 19—21 грудня
1920 року. Конференція запропону-
вала краєзнавчим осередкам вста-
новити зв’язок з центральними нау-
ковими установами і товариствами
для координації діяльності. З цією
метою було обрано ЦБК—Централь-
не бюро краєзнавства при Академії
наук. Наприкінці 1920-х років в Ук-
раїні краєзнавчий рух очолила ство-
рена при ВУАН Комісія краєзнавства.
До неї входили академіки А.М. Лобо-
да (голова), П.А. Тутковський, М.В.
Птуха, О.В. Фомін, І.І. Шмальгаузен,
професори Г.А. Кравченко, В.І. Лу-
чицький та інші. Комісія встановила
постійний зв’язок з ЦБК, науковими
відділами і секціями республікансь-
кої ака демії, провела чималу роботу
зі створення і зміцнення місцевих
краєзнавчих осередків, товариств та
активізації їх дослідницької діяль-
ності. 15 травня 1925 р. у Харкові було
скликано І Всеукраїнську нараду
краєзнавців, яка обрала централь-
ний орган — Українсь кий комітет
краєзнавства (УКК). Організаційні
структури краєзнавства зміцнювали-
ся, поліпшувалась його пропаганда,
отримувані наукові результати дру-
кувалися в московському журналі
“Краеведение” (з 1924 р. — “Известия
ЦБК”, з 1930 р. — “Советское краеве-
дение”), а із січня 1927 р. в українсько-
му журналі “Краєзнавство”.
Через причини, що склалися на
Східному Поділлі в 20-ті роки, зокрема
завдяки специфічному соціально-еко-
номічному та історичному розвитку
краю, наявності вищих навчальних за-
кладів у Кам’янець-Подільському (Ін-
ституту народної освіти, Сільськогос-
подарського інституту), а, головне,
збереженню сталого, сформова ного
ще в дожовтневий період і в роки гро-
мадянської війни складу досвідчених
краєзнавців подільський регіон став
одним з визначних центрів краєзнав-
чого руху в Україні [1].
Першим державним кроком по за-
лученню краєзнавців до дослідження
краю стало утворення в березні 1921 р.
Подільським губревкомом Губернсь-
кого комітету охорони пам’яток ста-
ровини, природи і мистецтва, до якого
увійшли секції музейна, бібліотечно-
архівна, етнографічна, архітектурна і
пам’яток природи. Неза баром виник-
ли споріднені комітети в Кам’янцi-
Подільському. Комітети розпочали
реєстрацію і взяття на державний облік
Н.В.Мойко,
аспірант
Ãðîìàäñüê³ êðàºçíàâ÷³ îá’ºäíàííÿ
Ïîä³ëëÿ 20 — 30-õ ðîê³â ÕÕ ñò.
Í.Â. Ìîéêî
Матеріали VII Добровської конференції270
важливих па м’яток історії та культури,
архівних матеріалів.
Змістовною і результативною ви-
явилася робота з упорядкування де-
ржавних архівів і музеїв як головної
бази для дослідництва. Зокрема, зу-
силлями завідуючого Губернським
управлінням краєзнавця-етнографа
Ю.С. Александровича протягом
1921—1924 років було зареєстровано,
утворено і взято під охорону 1231 ар-
хів Подільської губернії, в тому числі
започатковано у Кам’янці-Поділь-
ському архів, що згодом став облас-
ним державним [2, с.52]. Осередками
уваги краєзнавців і науковців стали
державні та громадські музеї. Вони
створювалися та існували не стільки
за рахунок матеріальної підтримки з
боку держави, яка виділяла символіч-
ні фінанси на їх утримання, скільки
за рахунок ентузіазму краєзнавців
і прихильників музеїв. У Кам’янці-
Подільському з 1920 року було ор-
ганізовано чотири музеї: історичний
(директор — О.З. Неселовський),
археологічний (Ю.Й. Сіцинський),
мистецько-промисловий (В.М. Гаген-
мейстер) і природничий (Я.І.Регул).
У 1924 році вoни об’єдналися в один
центральний музей (директор — О.З.
Неселовський, охоронець — Ю.Й. Сі-
цинський) зі штатом у сім чоловік [3].
У 1920-х роках на Поділлі почали
формуватись краєзнавчі наукові то-
вариства і установи, які об’єднували
дос лідників, координували наукову
і видавничу діяльність з різних галу-
зей краєзнавства. Так, з 1922 року в
Кам’янцi-Подільському ІНО була
відкрита науково-дослідна кафедра
iсторії та економіки Поділля, її очо-
лив В.П.Клименко [4, 5]. Кафедра
складалась із секцій культури (керів-
ник — проф. І.Любарський) та еконо-
міки (проф. В.О.Геринович). У складі
першої секції діяли підсекції історії та
археології, лінгвістики, літератури і
мистецтва, у складі другої — біології,
зоології, геології. До штату кафедри
входили керівник, дійсні члени, на-
укові співробітники та аспіранти. Він
був малочисельним, на 1 жовтня 1925
року нараховував всього одинадцять
осіб — чотири дійсних члени, один
науковий співробітник, шість аспіран-
тів. Зате навколо кафедри в першій
половині 20-х років об’єднувався весь
науковий і краєзнавчий актив міста.
Результати планової науко во-дослід-
ницької роботи у вигляді доповідей
заслуховувались і обговорювались
на загальних засіданнях, доступних
широкому загалу. У 1926 році, нап-
риклад, В.О. Гагенмейстер прочитав
до повіді “Подільське народне мистец-
тво”, “Розпис селянських бу динків на
Кам’янеччині”, В.О. Геринович —
“Принципи району вання. Завдан-
ня і принципи краєзнавчої роботи”,
“Підсумки дослідження подільських
сіл”, Н.Т. Гаморак — “Водний режим
рослин”, аспірант А.П. Добуш — “Ор-
ганізаційні проблеми кормо вої площі
Поділля”, науковий співробітник (він
же уповноваже ний Укрнауки) Р.Р. За-
клинський — “Причинки до професій-
ного руху в Дунаївцях”, О. Кужухів —
“Зимові птиці Поділля”, М. Курене-
вич — “Деякі матеріали до історії ре-
вруху шкільної молоді на Поділлі в 80-
х роках XIX ст.” Різні проблеми історії,
економіки і культури Поділля дослід-
жували І.А. Любарський, П.С. Мель-
ник, О.З. Неселовський, Ю.П. Філь,
О.В. Краківський та інші.
Кафедра займалась археологічними
обстеженнями й розкопками, збором
та описом архівних матеріалів, прове-
денням екскурсій тощо. Протягом 1923
ÃÐÎÌÀÄÑÜʲ ÊÐÀªÇÍÀÂײ ÎÁ’ªÄÍÀÍÍß ÏÎIJËËß 20—30-Õ ÐÎʲ ÕÕ ÑÒ.
Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 271
року здійснено дев’ять експедицій до
с. Цибулівка недалеко від Кам’янця-
Подільського, одну — до Голоскова.
Результати були повідомлені на одно-
му із засідань. А таких засідань тільки
в першому півріччі 1923 року відбулося
38, на них заслухано 42 доповіді. Ка-
федра співпрацювала з Українським
геологічним комітетом, досліджува-
ла геологію Наддністрянщини. З 1921
по 1923 р. геологи В. Виржиківський,
Р. Палій, Г. Бутенін вивчали фос-
фатні поклади в Джурджівці, Вербці
Мурованій. Кафедра популяризувала
свої знання шляхом читання лекцій,
публікації матеріалів, видала том “За-
писок”, в основному він призначався
природі Поділля.
Кафедра також готувала аспірантів
до науково-педагогічної праці, тому
велика увага приділялася їх практиці в
закла дах освіти, методичній підготовці.
Рівень роботи кафедри був недо-
статнім, невеликому колек тиву важко
було забезпечувати якісне виконання
різнопланових завдань, що покладали-
ся на неї. Це визнав 14 листопада 1925
року виконуючий обов’язки керівника
кафедри І.А.Лима рський та ухвалила
президія Укрнауки, яка заслухала його
доповідь про роботу кафедри. Було ви-
рішено концентрувати діяльність на
трьох напрямах — вивченні мови й по-
буту, неорганічної і органічної природи
та економіки Поділля. Відтоді дійсними
членами затвер джені І.А.Любарський,
В.О.Геринович, науковими спів ро біт ни-
ками — Н.Т.Гаморак, М.В.Ку ре невич,
О.З.Неселовський, О.С.Мельник, аспі-
рантами — В.О.Гагенмейстер, М.П.Вікул,
А.П.Добуш, В.І.Пальчевський та інші.
18 грудня 1925 року було при-
йнято рішення про реорганізацію
Кам’янець-Подільської науково-до-
слідної кафедри історії та економіки
Поділля при ІНО в кафедру природи і
сільського господарства при Сільсько-
господарському інституті з покладан-
ням обов’язків завідуючого на проф.
О.В.Красовського. При цьому були за-
тверджені нові секції — природи, сіль-
ського господарства, культури.
За роки діяльності кафедра зро-
била багато для вивчення подільсь-
кого краю: відпрацювала методики
краєзнавчих досліджень, підготу вала
близько 50 молодих науковців, які по-
повнили вузи та наукові установи Ук-
раїни [6, с.312].
Сам факт існування краєзнавчих
кафедр цікавий тим, що з початку 30-х
років і до сучасності таких кафедр не-
має в жодному вузі регіону.
Часті зміни кадрів професорсько-
викладацького складу кафедр зни-
жували якість їх роботи і тому пе-
ред дослідниками і краєзнавцями
Кам’янеччини виникло нове завдан-
ня щодо створення такого наукового
товариства, яке б об’єднувало інтере-
си усіх поділлєзнавців в контексті за-
гального краєзнавчого руху в країні.
Натхненником створення такого то-
вариства став завідуючий кафедрою
історії та економіки Поділля ІНО
проф. П.В.Клименко, який в1923 році
вибув з Кам’янця на роботу до Києва
в систему Української академії наук.
З допомогою ректора ІНО В.О. Гери-
новича, а також Ю.Й. Сіцинського,
П.М. Бучинського та інших краєзнав-
ців розробили статут та програму но-
вого товариства. Воно складалося з
наступних секцій: краєзнавча, істори-
ко-філологічна, природничо-матема-
тична, педагогічна, соціально-еконо-
мічна. Для всіх секцій було визначено
такі комплексні напрями наукових
досліджень, як “Подільське село, його
історія, природа, техніка і економіка”,
Í.Â. Ìîéêî
Матеріали VII Добровської конференції272
“Старий Кам’янець”, “Бібліографія
до вивчення Поділля” і “Археологіч-
ні розкопки”. Одержані наукові ре-
зультати було вирішено друкувати в
наукових записках товариства та окре-
мими виданнями. Приклад втілення в
життя рішень Першої всеукраїнської
краєзнавчої конференції показува-
ли її делегати В.О.Геринович, проф.
Н.Т.Гоморак, В.Д.Отамановський,
директор Вінницької філії Всенарод-
ної бібліотеки Всеукр аїнської ака-
демії наук, О.О. Севастьянов, науко-
вий консультант Кабінету виучуван-
ня Поділля, та студент другого курсу
Кам’янець-Подільського сільськогос-
подарського інституту Пилип Гонча-
ренко, делегований окружним бюро
Пролетстуду до складу пленуму УКК.
У своїй діяльності вони опиралися
на міцну навчаль но-матеріальну, кад-
рову базу, створену попередниками.
В.О.Геринович інформував учас-
ників харківської конференції у своє-
му виступі про традиції, основні на-
прями досліджень на Кам’янеччині.
Основну увагу він концентрував на
розгортанні діяльності Товариства
природослідників, очолюваного про-
фесором П.М.Бучинським, археоло-
гічного і природничого музеїв, науко-
во-дослідної кафедри історії та еконо-
міки Поділля, бюро Секції наукових
працівників.
9 червня 1925 року відповідно до
рішення бюро Кам’янець-Подільсь-
кої секції наукових робітників деле-
гати Першої всеукраїнської краєзнав-
чої конференції дали звіт науково-
краєзнавчій громадськості міста про
свою участь в цій конференції та її рі-
шення. Було обрано Окружний комітет
краєзнавства з 30 членів та трьох канди-
датів, затверджено склад пленуму. Го-
ловою комітету став М.Андрєєв, голова
Окрплану, заступниками — про фесори
О.В.Красовський та В.О.Геринович.
Членам пленуму — представникам
районів (Довжоцький район делегував
Павловського, Оринінський — Лейбо-
вича, Лянцкоронський — Георгієвсь-
кого, Чемеровецький — Сорокатого,
Купинський — Босака, Смотриць-
кий — Чорнописького, Маківський —
Захаровича, Дунаєвецький — Пасов-
ського, Миньковецький — Флещук,
Солобковецький — Деренівського,
Ново ушиць кий — Гарбара, Зінько-
вецький — Людкевича, Китайгород-
ський — Кобилянського, Староуши-
цький — Віщуна) — було доручено
провести аналогічні районні краєзнав-
чі конференції, обрати краєзнавчі
комітети і пленуми з представників
кожного населеного пункту, особли-
во де є сільськогосподарський гурток
при сельбуді, хаті-читальні чи школі.
Сільськогосподарський гурток було
визнано основним низовим осередком
краєзнавства.
При Окружному краєзнавчому
комі теті були створені секції геології,
ґрунтознавства, сільського господарс-
тва, географії, ботаніки, зоології, на-
родної освіти, статистики, мистецтва.
Під керівництвом професорів, доцен-
тів ІНО та СГІ у секціях вироблялись
основні завдання й напрямки вивчен-
ня краю, методики досліджень, обго-
ворювались доповіді та повідомлення.
До 1927 року комітет провів 12 район-
них конференцій, здійснив обстежен-
ня двох сіл, вивчив бюджет селянських
господарств різного типу, налагодив
широкі зв’язки з науковими установа-
ми України, Білорусі, Російської Фе-
дерації, Науковим товариством імені
Т. Шевченка у Львові [7].
Комітет також встановив зв’язки
з Всеукраїнською академією наук, ця
ÃÐÎÌÀÄÑÜʲ ÊÐÀªÇÍÀÂײ ÎÁ’ªÄÍÀÍÍß ÏÎIJËËß 20—30-Õ ÐÎʲ ÕÕ ÑÒ.
Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 273
співпраця мала конкретний вияв: на
запрошення ОКК на початку серпня
1927 року до Кам’янця-Подільського
прибули науковці з Києва Лазаренко
та Клеопов. Разом з проф. Д.О. Бога-
цьким та іншими кам’янецькими до-
слідниками вони вивчали Товтри, рос-
линність ярів і згодом з такою ж метою
відбули у Могилів-Подільський округ.
Комітет намагався через район-
них уповноважених, а згодом і район-
ні краєзнавчі товариства справляти
організаційно-мето дичний вплив на
місцеві краєзнавчі осередки. Він роз-
почав активну діяльність по підготов-
ці краєзнавчих кадрів у вузах міста з
розра хунку, що їх повернення після
навчання на місця зміцнить краєзнавчі
осередки, надасть краєзнавчій роботі
наукового ха рактеру. Тому у вузах чи-
талися лекції краєзнавчого характеру,
діяли краєзнавчі студентські гуртки.
Члени комітету посилили робо-
ту серед учительства. Ректор ІНО
В.О.Геринович вичитав цикл лекцій
з питань теорії і методики краєзнав-
чої праці на учительських курсах,
краєзнавство вводилось у навчальні
пла ни технікумів, шкіл. Учнів залуча-
ли до екскурсій, експедицій з ме тою
вивчення географії, природи мікроре-
гіонів, пошуку корисних копалин, за-
ліснення ярів і балок.
Члени ОКК ефективно викорис-
товували пресу для популяризації ідей
краєзнавства, його практичних резуль-
татів. Газета “Червоний кордон” опуб-
лікувала серію статей В.О. Гериновича
про роль краєзнавства, способи вив-
чення продуктивних сил, боротьбу з
ярами, ведення спостережень за при-
родно-кліматичними змінами та вра-
хування їх в господарській діяльності.
Об’єктом природодослідництва
став Ботанічний сад, де проводи-
лись акліматизація та вивчення цін-
них лікарських рослин. Професор
Н.Т.Гоморак видав порадник зі збору
лікарських рослин.
Український комітет краєзнавства
інформувався про краєзнавчу працю
кам’янчан, в березні 1927 року було роз-
глянуто план діяльності Кам’янецького
окружного комітету краєзнавства і з до-
повненням затверджено. В.О.Геринович
висувався делегатом від провінції для
участі у Всеросійській краєзнавчій кон-
ференції, Кам’янецький округ згаду-
вався в директивному листі УКК “До
краєзнавчих організацій” як такий, що
мав широку мережу нових краєзнавчих
гуртків і товариств.
У 1928 році Кам’янець-Подільсь-
кий окружний комітет краєзнавства
на окружній вчительській конферен-
ції поставив питання щодо організа-
ції краєзнавчої роботи та участі в ній
учительства, відбулась перереєстра-
ція членів краєзнавчих товариств за
членською карткою, проходили район-
ні краєзнавчі конференції.
Загалом в 20-х — на початку 30-х
років академічні установи, республі-
канські, краєзнавчі наукові товариства,
природни чі відділи вузів, музеї Поділля
активно вели його приро дознавчі до-
слідження, які мали важливе практич-
не значення для потреб народного гос-
подарства країни. Значним поштовхом
у цьому на прямі стали фундаментальні
роботи перших українських академі-
ків: К.Г.Воблого — в галузі економіч-
ної географії, П.А.Тутковського — з
геології, O.В.Фоміна — з ботаніки. У
своїх працях вони не тільки визначили
нові підходи до природничого вивчен-
ня регіо нів України, але й розглянули
особливості природно-економічних
ресурсів Поділля. Під їх впливом на-
уковці переважно Кам’янця-Поділь-
Í.Â. Ìîéêî
Матеріали VII Добровської конференції274
ського, Вінниці та Києва здійснили
розробку географічних аспектів Поділ-
ля. Зокрема, професор В.О.Геринович
опублікував праці про природничі, де-
мографічні та економічні умови життя
Кам’янеччини, дав опис подільських
Товтр, С. І. Городецький обнародував
розвідку про фізико-географічне райо-
нування По ділля, вчені Кам’янець-
Подільського сільськогосподарського
інс титуту здійснили вивчення ґрун-
тів краю, професор Данилов видав
актуальну книгу про клімат Поділля
[8]. Одночасно подільські крає знавці
допомогли академічним установам
здій снити геологічне обстеження
Придністров’я (В.В.Виржиківський)
[9]. О.К. Бируля видав узагальнюю-
чу книгу про геологію та гідрологію
Поділля. Багато уваги природознавці
приділяли вивченню флори і фауни
подільської землі. Так, Ю.Д.Клеопов та
О.О. Савостіянов дали загальні описи
флори, П.П.Кожевников і Є.В.Алесеєв
визначили типи лісів та лісові асоціації
Поділля. Д.О.Богацький, М.І.Котов,
Ю.А.Єлін поглиблено дослідили фло-
ру. Найбільш грунтовні досліджен-
ня фауни Поділля, зокрема ссавців і
птахів, здійснив професор Кам’янець-
Подільського сільськогосподарського
інституту В.П.Храневич [10].
Особливість діяльності подільсь-
ких науковців-краєзнавців полягала
в тому, що більшість з них поєдну-
вали в ній різні галузі вивчення ре-
гіону: Ю.Й.Сіцинський публікував
праці з археології, історії, етнографії,
мистецтва Поділля, В.О.Геринович,
О.К.Бируля та інші — з географії, гео-
логії та історії, С.І.Городецький — з
економіки та фізичної географії тощо.
Перетворення краєзнавчого руху
наприкінці 20-х — на початку 30-х
років у всенародне явище, глибоке
звернення його до джерел національ-
ної самосвідомості народу не вписува-
лись у плани тоталітарного сталінсь-
кого режиму зі створення СРСР. На
догоду режиму 1930 року IV Всеросій-
ська конференція своєю ухвалою ви-
вела Центральне бюро краєзнавства
з-під опіки Академії наук, а на місцях
товариства були підмінені краєзнав-
чими бюро. Практично позбавлені
підтримки з боку уряду і академічних
установ, видавничих можливостей
наукові товариства і їх краєзнавчі осе-
редки невдовзі припинили своє існу-
вання, масовий краєзнавчий рух за-
непав. До середини 1930-х років були
ліквідовані бюро краєзнавчих органі-
зацій на місцях.
Найбільш нещадного удару по
краєзнавству завдав сталінський те-
рор. Кращі сили місцевих дослідників,
організаторів краєзнавства були необ-
грунтовано репресовані: зазнали пе-
реслідувань, кинуті у катівні, в’язниці,
концтабори. Багато з них були роз-
стріляні [11]. Започатковані арешти
краєзнавців Східного Поділля були
1929 року ув’язненням директора Він-
ницької філії Всенародної бібліотеки
В.Д.Отамановського, якому за фаль-
сифікованою справою причетності
до неіснуючої організації — Спілки
визволення України (СВУ) — дове-
лося відсидіти до 1944 року в тюрмах
і бути в засланнях. Згодом за тими ж
звинуваченнями були схоплені ві-
домі дослідники краю В.О. Герино-
вич, Ю.С.Александрович, О.О.Кри-
вицький, І.Ч.Зборовський та інші, ба-
гато з них загинули в таборах.
Ці краєзнавці на сьогоднішній день
повністю реабілітовані й зайняли на-
лежне місце серед поділлєзнавців.
ÃÐÎÌÀÄÑÜʲ ÊÐÀªÇÍÀÂײ ÎÁ’ªÄÍÀÍÍß ÏÎIJËËß 20—30-Õ ÐÎʲ ÕÕ ÑÒ.
Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 275
1. Баженов Л.В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців XIX — XX ст. — Кам’янець-Поділь-
ський, 1993.
2. Мітюков О.Г. Радянське архівне будівництво на Україні: 1917 — 1973. — К., 1974.
3. Соловей В.П. Історія музею в 20 — 30-ті роки // Музей і Поділля: Тези доп. наук. конф. —
Кам’янець-Подільський, 1990. — С.12—15.
4. Філь Ю. До історії Кам’янець-Подільського наукового при УАН товариства // Зап. Кам’янець-
Подільського наукового при УАН тов-ва. — Кам’янець на Поділлю, 1927.— Т.1. — С.91—92.
5. Баєр М.М. Науково-дослідна кафедра природи, сільського господарства і культури Поділля
при Кам’янець-Подільському сільгоспінституті // Зап. Сільгосп. інституту в Кам’янцю на Поділ-
лі. — 1927.— Кн.4.— С.146.
6. Прокопчук В.С. Під егідою Українського комітету краєзнавства. — Кам’янець-Подільський:
Абетка-НОВА, 2004.
7. З діяльності окружного краєзнавчого комітету // Червоний кордон. — 1927. — 19 лютого.
8. Геринович О.В. Кам’янеччина. — Ч. 1. Природа. — Кам’янець-Подільський, 1926; Ч. 2. Насе-
лення, його економічна діяльність. — Кам’янець-Подільський, 1927.
9. Выржиковский В.В. Новые данные по геологии Приднестровья // Вестн. Геолог. комитета. —
Киев, 1927. — Т. 2.
10. Храневич В.П. Ссавці Поділля.— Вінниця, 1925. — Вип. 4.
11. Репресоване краєзнавство. — К.: Рідний край, 1991.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-49241 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0374-3896 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T08:07:21Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Мойко, Н.В. 2013-09-14T13:35:59Z 2013-09-14T13:35:59Z 2007 Громадські краєзнавчі об’єднання Поділля 20—30-х років ХХ ст. / Н.В. Мойко // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 269-275. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49241 uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Наука та наукознавство Історія науки Громадські краєзнавчі об’єднання Поділля 20—30-х років ХХ ст. Article published earlier |
| spellingShingle | Громадські краєзнавчі об’єднання Поділля 20—30-х років ХХ ст. Мойко, Н.В. Історія науки |
| title | Громадські краєзнавчі об’єднання Поділля 20—30-х років ХХ ст. |
| title_full | Громадські краєзнавчі об’єднання Поділля 20—30-х років ХХ ст. |
| title_fullStr | Громадські краєзнавчі об’єднання Поділля 20—30-х років ХХ ст. |
| title_full_unstemmed | Громадські краєзнавчі об’єднання Поділля 20—30-х років ХХ ст. |
| title_short | Громадські краєзнавчі об’єднання Поділля 20—30-х років ХХ ст. |
| title_sort | громадські краєзнавчі об’єднання поділля 20—30-х років хх ст. |
| topic | Історія науки |
| topic_facet | Історія науки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49241 |
| work_keys_str_mv | AT moikonv gromadsʹkíkraêznavčíobêdnannâpodíllâ2030hrokívhhst |