Участь українських вчених у здійсненні міжнародної наукової програми ЮНЕСКО «Міжурядова океанографічна комісія»

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Наука та наукознавство
Datum:	2007
1. Verfasser:	Артемова, В.Я.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2007
Schlagworte:	Міжнародне науково-технічне співробітництво
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49246
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Участь українських вчених у здійсненні міжнародної наукової програми ЮНЕСКО «Міжурядова океанографічна комісія» / В.Я. Артемова // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 320-328. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-49246
record_format	dspace
spelling	Артемова, В.Я. 2013-09-14T13:43:48Z 2013-09-14T13:43:48Z 2007 Участь українських вчених у здійсненні міжнародної наукової програми ЮНЕСКО «Міжурядова океанографічна комісія» / В.Я. Артемова // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 320-328. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49246 uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Наука та наукознавство Міжнародне науково-технічне співробітництво Участь українських вчених у здійсненні міжнародної наукової програми ЮНЕСКО «Міжурядова океанографічна комісія» Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Участь українських вчених у здійсненні міжнародної наукової програми ЮНЕСКО «Міжурядова океанографічна комісія»
spellingShingle	Участь українських вчених у здійсненні міжнародної наукової програми ЮНЕСКО «Міжурядова океанографічна комісія» Артемова, В.Я. Міжнародне науково-технічне співробітництво
title_short	Участь українських вчених у здійсненні міжнародної наукової програми ЮНЕСКО «Міжурядова океанографічна комісія»
title_full	Участь українських вчених у здійсненні міжнародної наукової програми ЮНЕСКО «Міжурядова океанографічна комісія»
title_fullStr	Участь українських вчених у здійсненні міжнародної наукової програми ЮНЕСКО «Міжурядова океанографічна комісія»
title_full_unstemmed	Участь українських вчених у здійсненні міжнародної наукової програми ЮНЕСКО «Міжурядова океанографічна комісія»
title_sort	участь українських вчених у здійсненні міжнародної наукової програми юнеско «міжурядова океанографічна комісія»
author	Артемова, В.Я.
author_facet	Артемова, В.Я.
topic	Міжнародне науково-технічне співробітництво
topic_facet	Міжнародне науково-технічне співробітництво
publishDate	2007
language	Ukrainian
container_title	Наука та наукознавство
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
format	Article
issn	0374-3896
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49246
citation_txt	Участь українських вчених у здійсненні міжнародної наукової програми ЮНЕСКО «Міжурядова океанографічна комісія» / В.Я. Артемова // Наука та наукознавство. — 2007. — № 4. Додаток. — С. 320-328. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT artemovavâ učastʹukraínsʹkihvčenihuzdíisnennímížnarodnoínaukovoíprogramiûneskomížurâdovaokeanografíčnakomísíâ
first_indexed	2025-11-26T02:44:56Z
last_indexed	2025-11-26T02:44:56Z
_version_	1850608851896762368
fulltext	Матеріали VII Добровської конференції320 Ì³æíàðîäíå íàóêîâî-òåõí³÷íå ñï³âðîá³òíèöòâî У документах Всесвітньої конфе- ренції з науки (Будапешт, 1999 р.), Всес- вітньої зустрічі на вищому рівні зі ста- лого розвитку (Йоганнесбург, 2002 р.) та у Підсумковому документі Всесвіт- нього саміту 2005 р. підкреслюється, що науку слід розглядати в соціаль- ному контексті з тим, щоб відповідати потребам і сподіванням людей, особ- ливо в країнах, що розвиваються. Ця тенденція до підвищення ролі науки у сталому розвитку продовжує виступа- ти визначальним фактором наукових програм, що здійснюються ЮНЕСКО. Слід зазначити, що ЮНЕСКО — це спеціалізована установа ООН, одна з найбільших і впливових урядових, міжнародних організацій. ЮНЕС- КО — Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури — об’єднує 119 держав світу. Вже сама назва цієї організації та кількість де- ржав-членів говорять про те, яку важ- ливу роль відіграє вона у міжнародно- му співробітництві. 4 листопада 1946 р., коли 20 країн- членів ратифікували статут ЮНЕС- КО, вважається днем її народження. 12 травня 1954 р. до ЮНЕСКО приєдна- лася Україна. 27 липня 1956 р. згідно з постановою Ради Міністрів УРСР була створена Комісія у справах ЮНЕСКО. На даний час вона має назву Націо- нальна комісія у справах ЮНЕСКО. Основними органами ЮНЕСКО є Генеральна конференція, Виконавча рада і Секретаріат. Генеральна конфе- ренція — найвищий орган ЮНЕСКО. Її сесії відбуваються один раз на два роки. У перервах між сесіями Гене- ральної конференції керівництво ор- ганізацією здійснює Виконавча рада ЮНЕСКО. Генеральна конференція обирає Виконавчу раду в кількості 30 чол. строком на 4 роки із числа пред- ставників, які призначаються держава- ми-членами. Через кожні 2 роки склад ради оновлюється наполовину. Виконавча рада збирається двічі на рік. Вона стежить за здійсненням рі- шень Генеральної конференції і бере активну участь у підготовці чергових сесій останньої. Практичну діяльність ЮНЕС- КО здійснює постійний Секретаріат на чолі з Генеральним директором. Штаб-квартира ЮНЕСКО — Париж, Франція. ЮНЕСКО будувала і будує свою роботу на основі середньострокових (шестирічних) планів (перший — 1977—1982; другий — 1984—1989; третій — 1990—1995 роки) і розроб- лених на їх основі 2-річних програм. В.Я.Артемова, ст. наук. співроб., канд. іст. наук Ó÷àñòü óêðà¿íñüêèõ â÷åíèõ ó çä³éñíåíí³ ì³æíàðîäíî¿ íàóêîâî¿ ïðîãðàìè ÞÍÅÑÊÎ „Ì³æóðÿäîâà îêåàíîãðàô³÷íà êîì³ñ³ÿ ” Ó×ÀÑÒÜ ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊÈÕ Â×ÅÍÈÕ Ó ÇÄ²ÉÑÍÅÍÍ² Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÎ¯ ÍÀÓÊÎÂÎ¯ ÏÐÎÃÐÀÌÈ ÞÍÅÑÊÎ “Ì²ÆÓÐßÄÎÂÀ ÎÊÅÀÍÎÃÐÀÔ²×ÍÀ ÊÎÌ²Ñ²ß” Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 321 З 1996 р. план називається „Серед- ньострокова стратегія (1996—2001; 2002—2007 рр.). На даний час підготовлено проект Середньострокової стратегії ЮНЕС- КО на 2008—2013 рр. [1, с.88]. Стратегія об’єднує чотири основні програмні галузі: освіта; науки; культу- ра; комунікація та інформація. ЮНЕСКО стала першою в історії людства всесвітньою міжурядовою організацією, яка взяла на себе місію багатопланового сприяння розвитку міжнародних відносин і міжнародної політики в науковому середовищі. При цьому характерною особливістю діяль- ності ЮНЕСКО в даному напрямку є її глобальний підхід до питань міжнарод- ного наукового співробітництва. У Крупній програмі ЮНЕСКО „Природничі науки” основна увага приділяється створенню потенціалу в таких галузях, як стале використання природних ресурсів, включаючи водні ресурси; управління довкіллям, вплив на кліматичні зміни; відновлювані дже- рела енергії. Двома важливими новими аспектами, які слід відмітити, є поча- ток здійснення Міжнародної програми з фундаментальних наук, де зробле- но акцент на створення відповідного потенціалу, і завдання, що виникли у зв’язку із землетрусом і цунамі в Ін- дійському океані в 2004 р. Запорукою успіху наукових проектів ЮНЕСКО є активна участь в їх виконанні між- урядових наукових програм — Міжна- родної програми геологічної кореляції (МПГК), Міжнародної гідрологічної програми (МГП), Міжнародної про- грами „Людина і біосфера” (МАБ), Міжурядової океанографічної комісії (МОК), Міжнародної програми з фун- даментальних наук (МПФН), Міжна- родної програми з біоетики (МПБ). Міжурядові та міжнародні про- грами ЮНЕСКО є особливо ефектив- ним механізмом у вирішенні Цілей розвитку тисячоліття (ЦРТ), які Ук- раїна як одна з країн—членів ООН в числі 189 країн світу підписала на Саміті тисячоліття у 2000 р. Зокрема, наукові програми відповідають ЦРТ з викорінення злиднів (ЦРТ 1), ген- дерній проблематиці (ЦРТ 3), стало- му розвитку довкілля (ЦРТ 7) і фор- муванню глобального партнерства задля розвитку (ЦРТ 8). Важливе значення в реалізації на- укових програм ЮНЕСКО має опуб- лікування і широке розповсюдження першої всесвітньої доповіді ЮНЕСКО „На шляху до суспільств знань”, пред- ставленої 3 листопада 2005 р. [2, с.33]. Наукові установи України беруть активну участь у виконанні програм і проектів ЮНЕСКО, в тому числі у здійсненні Міжнародної наукової про- грами ЮНЕСКО „Міжурядова океа- нографічна комісія” (МОК). Міжурядова океанографічна ко- місія ЮНЕСКО створена в рамках ЮНЕСКО в 1960 р. (резолюція 2-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО). Перша сесія комісії відбулася в жовтні 1961 р. Головною ідеєю довгострокової програми океанографічних досліджень було „сприяти кращому пізнанню морського середовища за допомогою науки” [3, с.372]. На 24-й сесії Генеральної конфе- ренції ЮНЕСКО, яка відбулася 20 жовтня — 20 листопада 1987 р., в Ре- золюції 10.4 були прийняті зміни до Статуту Міжурядової океанографічної комісії. Зокрема, в статті 1, п. 1 зазна- чено: а) Міжурядова океанографічна ко- місія засновується як орган з функціо- нальною автономією в рамках Органі- Â.ß. Àðòåìîâà Матеріали VII Добровської конференції322 зації Об’єднаних Націй з питань осві- ти, науки і культури; б) вона забезпечує концепцію і сте- жить за виконанням своєї програми, схваленої Генеральною конференцією в рамках затвердженого останньою бюджету”. У статті 1, п.2 зазначено: “Метою комісії є сприяння роз- витку морських наукових досліджень і відповідних океанічних служб з ме- тою більшого пізнання природи і ре- сурсів океанів шляхом узгоджених дій її членів” [4]. До компетенції МОК належить практично весь комплекс науково-тех- нічних проблем, пов’язаних з вивченням Світового океану та експлуатацією його ресурсів. У рамках комісії здійснюється багато конкретних наукових програм, як глобальних, так і регіональних, ор- ганізовуються міжнародні дослідження, в тому числі прикладного характеру, що становлять великий інтерес для морської геології, океанографії, рибальства, суд- ноплавства. Одержані океанографічні дані мають також певне військове зна- чення. МОК займається науками про океан в зв’язку з його живими і неживи- ми ресурсами, картографуванням оке- анів, дослідженнями і моніторингом за- бруднення морського середовища, збо- ром, вивченням океанографічних даних та їх міжнародним обміном. Головним органом МОК є асамб- лея, яка проводить свої сесії один раз на два роки, а також позачергові сесії у міру необхідності. Між сесіями її рі- шення виконує Виконавча рада, яка проводить дві чергові сесії в цей пе- ріод, а за потреби — позачергові сесії з конкретних питань. Поточне виконан- ня рішень асамблеї і Виконавчої ради забезпечує Секретаріат, що обслуговує всі допоміжні органи МОК. Діє також Міжнародний консуль- тативний комітет з океанографії. Він скликає симпозіуми та курси, надає стипендії молодим вченим країн— членів ЮНЕСКО, допомагає країнам, що розвиваються, у наукових дослід- женнях. Членами МОК є понад 100 країн. Головні напрямки діяльності ко- місії: Океани та прибережні зони: вдоско- налення управління і зміцнення між- урядового співробітництва в рамках океанографічних наук і служб. Подальший розвиток морських наук і застосування їх досягнень на ком- плексній основі для зменшення не- визначеності щодо прибережних та океанічних процесів, зокрема шляхом здійснення програм в рамках Глобаль- ної системи океанічних спостере- жень (ГСОС) і комплексного управ- ління прибережними районами, а та- кож шляхом розвитку національних і регіональних наукових потенціалів. Океан і клімат, океани і глобальні зміни. Вивчення в рамках глобальних кон- венцій, що стосуються морів, довкіл- ля і клімату, характеристик океанів і прибережних районів, від яких зале- жать системи життєзабезпечення Землі, а також факторів, що впли- вають на зміну клімату. Україна є членом МОК ЮНЕСКО з 1962 р. і з цього часу бере активну участь в реалізації міжнародних прог- рам комплексних досліджень Світово- го океану. З 1989 р. і до цього часу на кожній асамблеї МОК ЮНЕСКО Україна пе- реобирається до Виконавчої ради МОК [5]. Це є свідченням високого міжна- родного авторитету українських вчених в галузі морських наук і технологій. Ó×ÀÑÒÜ ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊÈÕ Â×ÅÍÈÕ Ó ÇÄ²ÉÑÍÅÍÍ² Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÎ¯ ÍÀÓÊÎÂÎ¯ ÏÐÎÃÐÀÌÈ ÞÍÅÑÊÎ “Ì²ÆÓÐßÄÎÂÀ ÎÊÅÀÍÎÃÐÀÔ²×ÍÀ ÊÎÌ²Ñ²ß” Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 323 З 1989 р. представником України у Виконавчій раді МОК ЮНЕСКО є Ге- неральний директор Океанологічного центру НАН України, голова Комісії з проблем Світового океану НАН Украї- ни, академік В.М.Єремеєв. Національна комісія з проблем Світового океану НАН України здій- снює координацію всіх національ- них океанологічних досліджень. Такі наукові установи НАН України, як Морський гідрофізичний інститут, Інститут біології південних морів ім. О.О.Ковалевського, Інститут геоло- гічних наук, проводять на довгостро- ковій плановій основі фундаменталь- ні дослідження спільно з науковими установами зарубіжних країн в рамках основних програм МОК (глобальні процеси взаємодії океану і атмосфе- ри, формування крупномасштабних аномалій температури у воді), а також здійснюють комплексні дослідження в різних регіонах Світового океану. У 1959 р. ЮНЕСКО виступила ініціатором створення міжнародної до- слідницької експедиції в Індійському океані. Активні дослідження проводи- лись в рамках МОК протягом першо- го десятиріччя (1960—1969 рр.). У цей час відбувалась Міжнародна індооке- анська експедиція, в якій брали участь понад 40 дослідницьких суден з 24 країн, проводилось міжнародне спіль- не дослідження Тропічної Атлантики. У 70-ті роки успішно здійснювались дослідження Середземномор’я, пів- нічної частини Східної та Центральної Атлантики, Південного та Індійського океанів, а також Карибського басейну. Останній відіграє винятково важливу роль у формуванні однієї з найбільш могутніх теплих течій Світового океа- ну — Гольфстріму, що чинить суттєвий впив на клімат і погоду в багатьох країн світу. У розпорядженні українських вчених знаходилась ціла флотилія нау- ково-дослідних суден, в тому числі такі великі, як „Академик Вернадский”, „Михаил Ломоносов”, „Академик Ковалевский”, та інші. На цих суднах проведено понад 60 науково-дослідни- цьких рейсів, в ході яких одержані дані, що мають важливе наукове і практичне значення. За результатами досліджень підготовлено і видано відповідні атла- си, необхідні вченим і спеціалістам. Українські вчені виконали широ- кий комплекс науково-дослідницьких океанографічних робіт по проектам ТОГА (Тропічний океан і глобальна атмосфера), ВОСЕ (експеримент з вив- чення циркуляції Світового океану), КЛАЙВЕР (Кліматичні зміни і прогно- зування), ГУС (Глобальна система кон- тролю за океаном), ГЛОБЕК (Динаміка глобальних океанських екосистем). Найбільш важливим науковим ре- зультатом у 60-ті роки ХХ ст. стало від- криття, експериментальне і теоретич- не дослідження в Тропічній Атлантиці екваторіальної протитечії, названої іменем М.В.Ломоносова. За цю бага- торічну надзвичайно актуальну на той час роботу, яка зберегла свою значу- щість і тепер, група вчених Морського гідрофізичного інституту НАН Украї- ни на чолі з його директором акад. АН України А.Г.Колесниковим в 1970 р. була відзначена Державною премією СРСР. У 1979 р. за цикл робіт „Сис- темні дослідження Тропічної Атланти- ки” ряд наукових співробітників цього інституту одержав Державну премію УРСР. У 1989 р. за цикл досліджень в галузі супутникової гідрофізики групу вчених цього ж інституту відзначено Державною премією СРСР [6, с.66]. На 23-й сесії Виконавчої ради МОК (березень 1990 р.) при розгляді проблем Â.ß. Àðòåìîâà Матеріали VII Добровської конференції324 забруднення довкілля делегація України виступила разом з Болгарією ініціатором формування під егідою МОК і ЮНЕП нового регіонального проекту, спрямо- ваного на вивчення сучасного стану еко- логічної системи Чорного моря і розроб- ку заходів щодо її охорони і реабілітації. Виконавча рада прийняла три резолюції з цього пункту, в яких схвалила пропо- зиції країн чорноморського регіону, під- тримала ідею створення цільової міжна- родної програми. Національний комітет АН Украї- ни з проблем Світового океану разом з Національним океанографічним комі- тетом Болгарії розробив проект міжна- родної програми „Екологічні дослід- ження і моніторинг Чорного моря”. Програма була прийнята в травні 1990 р. на другій Міжнародній нараді робо- чих груп експертів в Болгарії [7, с.29]. На 16-й сесії асамблеї МОК (1991 р.) була прийнята резолюція про розробку міжнародної програми щодо Чорного моря. Україна була одним з ініціаторів рі- шення 18-ї сесії асамблеї МОК ЮНЕ- СКО про заснування регіональної програми МОК у сфері морських наук і служб для Чорного моря та створення Регіонального комітету МОК із Чор- ного моря (РКЧМ). Комітет здійснює координацію національних і міжна- родних зусиль у сфері наукових до- сліджень, охорони та раціонального використання морського середовища й ресурсів в акваторії Чорноморського басейну. Виконавча рада МОК на своїй 25-й сесії (1992 р.) прийняла важливі ініціа- тиви вчених Туреччини, України, Росії, Болгарії, Румунії, а також США та Німеччини, які привели до розроб- ки науково-дослідницької програми під назвою „Спільна програма в галузі морської науки для Чорного моря” (СПНЧМ), і постановила підтримати і схвалити цю програму. Здійснення проектів „ЮНЕСКО— Чорнобиль” і „Голубий Дунай” надало значного імпульсу екології Чорного моря. У 1992 р. усіма країнами, які ме- жують з Чорним морем, була підпи- сана Конвенція про охорону Чорного моря. Конвенція свідчить про загальне прагнення країн району Чорного моря здійснювати співробітництво з метою скорочення викидів у нього з прямих та побічних джерел і припинення по- гіршення здоров’я цього моря. Конвенція про охорону Чорного моря стала корисним попередником Плану дій з Чорного моря, розробле- ного ЮНЕП як одинадцятий план в рамках Програми регіональних морів. ЮНЕП розробляє конкретні проекти зі здійснення Плану дій. Так, затвер- джено проект з освоєння прибереж- ного і морського середовища Чорного моря. У лютому—березні 1993 р. в Па- рижі відбулась чергова сесія асамблеї МОК, на якій були представлені 122 країни світу, в тому числі Україна. У центрі уваги асамблеї були рішення Конференції ООН з довкілля і роз- витку 1992 р., з проблем створення Глобальної системи контролю за ста- ном океанів і морів, питання раціо- нального використання живих і не- живих ресурсів океану, раціональне співробітництво в зв’язку з проблема- ми захисту морів, забруднення та ін. З ініціативи української делегації та ін- ших чорноморських країн до поряд- ку денного було включено додаткове питання про збереження екосистеми Чорноморського басейну. У резуль- таті обговорення було прийнято спе- Ó×ÀÑÒÜ ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊÈÕ Â×ÅÍÈÕ Ó ÇÄ²ÉÑÍÅÍÍ² Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÎ¯ ÍÀÓÊÎÂÎ¯ ÏÐÎÃÐÀÌÈ ÞÍÅÑÊÎ “Ì²ÆÓÐßÄÎÂÀ ÎÊÅÀÍÎÃÐÀÔ²×ÍÀ ÊÎÌ²Ñ²ß” Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 325 ціально підготовлену резолюцію про програми спільних океанографічних досліджень і захисту Чорного моря, яка гарантує країнам регіону під- тримку з боку комісії і залучення до вирішення чорноморських проблем міжнародного потенціалу. У рамках цієї програми виконува- лись два наукові проекти: створення глобальної океанографіч- ної системи спостережень за Чорним морем (пілотний проект); оцінка седиментаційних (донні від- клади) потоків у Чорному морі, ме- ханізми формування, трансформації та дисперсії, екологічної значущості. До реалізації цих проектів було залучено всі країни Чорноморського басейну: Україну, Росію, Грузію, Ту- реччину, Болгарію та Румунію. Від Ук- раїни у проектах брали активну участь Океанологічний центр НАН України, Інститут геологічних наук НАН Ук- раїни, Український науковий центр екології моря, Морське відділення Ук- раїнського науково-дослідного гідро- метеорологічного інституту Мініс- терства екології і природних ресурсів України. Слід зазначити, що у 1996—1998 рр. посаду віце-президента Регіонального комітету обіймав академік НАН Украї- ни В.М.Єремеєв, а з 1998 р. він є його президентом. На зустрічі у травні 2001 р. в м. Поті (Грузія) було підготовлено та уз- годжено стратегічний, науковий і ро- бочий плани міжнародної програми „Глобальна океанографічна система спостережень Чорного моря” („Black Sea GOOS”), яка є одним з пріори- тетних напрямів діяльності РКЧМ на найближче десятиріччя. Представни- ками причорноморських країн було підписано Меморандум про взаємо- розуміння, чим завершилося офіцій- не оформлення асоціації уповноваже- них установ причорноморських країн, орієнтованої на створення „Black Sea GOOS”. Головою Керуючого комітету зі створення „Black Sea GOOS” було об- рано представника від України ака- деміка В.М.Єремеєва. У рамках „Black Sea GOOS” впер- ше в історії досліджень Чорного моря розпочато роботи над пілотним проек- том у сфері оперативної океанографії з використанням штучних супутників Землі, науково-дослідних суден, буїв, що дрейфують, океанографічних плат- форм і берегової спостережної мережі. У розвиток цих робіт з регіональ- ної програми МОК для Чорного моря до Національної програми досліджень і використання ресурсів Азово-Чор- номорського басейну, інших регіонів Світового океану на період до 2001 р. було включено цільовий комплексний проект „Глобальна система спостере- жень Чорного моря”. Протягом останніх років МОК ЮНЕСКО впроваджує і розвиває між- народне співробітництво в рамках та- ких трьох великих програм: „Океаніч- ні науки”, „Оперативна спостережна система”, „Океанічні служби”. Україна бере активну участь у цих програмах. На базі Гвінейського науково-до- слідного центру з питань океанографії, геліофізики та випробування конс- трукційних матеріалів неодноразово проводилися учбові курси у рамках програми МОК ЮНЕСКО „ТЕМА” („ Підготовка кадрів, освіта і взаємна допомога в галузі морських наук”), на яких виступали з лекціями провідні ук- раїнські вчені. Необхідно зазначити, що левову частку наукових досліджень в рамках Â.ß. Àðòåìîâà Матеріали VII Добровської конференції326 МОК здійснюють вчені Морсько- го гідрофізичного інституту та Інс- титуту біології південних морів ім. О.О.Ковалевського. Так, лише в 1992—1998 рр. Морський гідрофізич- ний інститут був ініціатором, учасни- ком і головним виконавцем понад 20 національних, відомчих та міжнарод- них програм і проектів, в тому числі по лінії ООН, ЮНЕСКО, Глобально- го фонду навколишнього середовища, Європейського Союзу і НАТО. Вчені цього інституту в названий період одержали 38 індивідуальних і колек- тивних грантів зарубіжних організацій і фондів [6, с.67]. Нині особливого значення та ак- туальності набула розробка наукових основ раціонального використання ресурсів морів і океанів, запобігання негативним наслідкам антропогенного впливу на морське середовище. Морський гідрофізичний інститут є одним із визнаних лідерів цього нау- кового напряму на регіональному, на- ціональному і європейському рівнях. У 1998—2003 рр. МГІ залишався ініціатором, учасником і головним ви- конавцем ряду міжнародних програм і проектів, зокрема по лінії ООН, ЮНЕ- СКО, Глобального фонду навколиш- нього середовища, ЄС і НАТО. У цей час було підписано 9 угод із зарубіжними партнерами з Болгарії, Ізраїлю, Швеції, Греції, Туреччини, Росії та ін. Морський гідрофізичний інститут як головна організація про- водив міжнародні дрифтерні експери- менти в Чорному морі відповідно до проекту BS GOOS і програми “Black Sea 2001/2005” [8, с.46]. Інститут видає „Морской гидрофи- зический журнал”, який перевидаєть- ся англійською мовою в Голландії та Японії і надсилається більш ніж 100 океанографічним центрам та бібліоте- кам світу. Вчені Інституту біології південних морів ім. О.О.Ковалевського отриму- ють гранти та беруть активну участь у виконанні міжнародних програм з вивчення біологічних ресурсів Чор- ного моря (НАТО, ІНТАС, МАГАТЕ, ЮНЕСКО, ТАСІС, Чорноморська екологічна програма BSEP, програма Євросоюзу „Coastwatch Europe” тощо) та Антарктичного сектору Атлантики (Державна програма досліджень Ук- раїни в Антарктиді на 2001—2010 рр.). На базі цього інституту функціону- ють міжнародний відділ Регіонального відділення Міжурядової океанологіч- ної комісії ЮНЕСКО щодо Чорного моря, Операційний центр Міжнарод- ного інституту океану (Мальта) в Ук- раїні та Регіональний офіс Міжнарод- ного союзу з екоетики. Вагомі наукові роботи, які викону- валися і виконуються під егідою МОК ЮНЕСКО, здійснює Океанологічний центр НАН України, організований у 2000 р. Зокрема, роботи з підготовки регіональних чорноморських проектів у рамках Програми глобальних спос- тережень за океаном (2003—2004 рр., Київ—Севастополь), а також прове- дення разом із Міжнародним інститу- том океану (Мальта) у жовтні 2003 р. в Києві Міжнародного конгресу „Мир морям: рік після Йоганнесбурга. Ке- рування океанами і сталий розвиток”, в якому брали участь представники 36 держав. Наукові результати і рекомен- дації конгресу мали широкий міжна- родний резонанс і були підтримані Мі- журядовою океанологічною комісією ЮНЕСКО, Всесвітньою метеороло- гічною організацією, іншими автори- тетними міжнародними структурами [8, с.52]. Ó×ÀÑÒÜ ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊÈÕ Â×ÅÍÈÕ Ó ÇÄ²ÉÑÍÅÍÍ² Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÎ¯ ÍÀÓÊÎÂÎ¯ ÏÐÎÃÐÀÌÈ ÞÍÅÑÊÎ “Ì²ÆÓÐßÄÎÂÀ ÎÊÅÀÍÎÃÐÀÔ²×ÍÀ ÊÎÌ²Ñ²ß” Наука та наукознавство, 2007, № 4. Додаток 327 З 1993 р. українські морські науко- во-дослідні інститути (МГІ, ІнБПМ, ПівденНДРО, УкрНЦЕМ) беруть участь у роботах над проектом МОК ЮНЕСКО „GODAR” („Археологія та порятунок океанографічних даних щодо Світового океану”). Основною метою цього проекту є пошук даних океанографічних спостережень і їх порятунок, перенесення на магніт- ні носії та контроль якості цих даних, створення єдиної доступної для всіх бази даних, накопичених з початку ХХ століття на регіональних нарадах з проекту „GODAR” у містах Обнінськ (Російська Федерація, 1993 р.), Ла-Ва- летта (Мальта, 1995 р.) і Вашингтон (США, 2000 р.) Україна представила національні доповіді про стан даних океанографічних спостережень, що є в її морських науково-дослідних органі- заціях. Українські морські інститути та центри беруть участь у програмі МОК ЮНЕСКО щодо міжнародного обміну океанографічними даними та інфор- мацією. У 1993 р. на замовлення МОК ЮНЕ- СКО видавничим центром Морсь кого гідрофізичного інституту був перекла- дений і виданий російською мовою посібник „Обробка даних океаногра- фічних станцій”. У 2000—2001 рр. Морський гідро- фізичний інститут, Інститут біології південних морів НАН України, інші українські морські інститути та центри взяли участь у міжнародному проекті MEDAR/MEDATLAS II („Археоло- гія та порятунок середземноморських даних щодо температури, соляності та біохімії”), який здійснюється під егідою ЄС і МОК ЮНЕСКО. Резуль- татом роботи над цим проектом стала унікальна серія лазерних дисків, які містять найбільш повну базу океано- графічних даних спостережень і кліма- тичний атлас Чорного і Середземного морів. Досвід і рекомендації МОК ЮНЕ- СКО з розробки і створення нових сучасних інформаційних технологій в галузі морських наук використано при розробці українського цільового комп- лексного проекту “Національний банк океанологічних даних”, який входить до Національної програми досліджень і використання ресурсів Азово-Чор- номорського басейну, інших районів Світового океану. На замовлення МОК ЮНЕСКО вчені МГІ підготували й опублікували в ЮНЕСКО англійською мовою в серії „Доповіді ЮНЕСКО з питань науки про море” дві узагальнюючі моногра- фії: „Штучна радіоактивність Чорного моря” (1993 р.) і „Гідрохімія та дина- міка сірчановодневої зони у Чорному морі” (1996 р.). У 1998 р., який було проголошено Генеральною асамблеєю ООН Між- народним роком океану, Україна при- єдналась до міжнародної Хартії океа- нів [9]. У перспективі в рамках програм МОК ЮНЕСКО планується розши- рити морські океанографічні, геолого- геофізичні, гідрометеорологічні та інші дослідження за участю українських фах- івців у Південному океані та районах, прилеглих до української антарктичної станції „Академік Вернадський”. Аналіз Міжнародної наукової про- грами ЮНЕСКО „Міжурядова оке- анографічна комісія” та участі в ній України свідчить, що наукове спів- робітництво між українськими вче- ними та ЮНЕСКО розвивається в конструктивному руслі. Українські вчені почали активно інтегруватися Матеріали VII Добровської конференції328 до європейського наукового простору. Однак суттєвим недоліком на шляху трансформації української науки є від- сутність документу щодо забезпечення державної підтримки участі України в міжнародних організаціях. 1. Проект программы и бюджета на 2008—2009 гг. Док. 34 С/5. Т.2. Второй вариант. — Париж: ЮНЕСКО, 2007. 2. Доклад Генерального директора. 2004—2005 гг. Док. 34. С/3. — Париж: ЮНЕСКО, 2006. 3. Среднесрочный план (1977—1982 гг.). Утв. док. 19С/4. — Париж: ЮНЕСКО, 1977. 4. Акты двадцать четвертой сессии Генеральной конференции ЮНЕСКО (Париж, 20 октяб- ря — 20 ноября 1987 г.).— Т.1: Резолюции. — Париж: ЮНЕСКО, 1987. 5. http://unesco.org.ua/main/ocean.html. 6. Вісник НАН України. — 2000. — № 3. 7. Программы и проекты ЮНЕСКО в области науки и участие в них Украины / Б.Малицкий, В.Кузьминов, В.Оноприенко, В.Артемова. — Киев: Центр исследований научно-технического по- тенциала и истории науки им.Г.М.Доброва НАН Украины, 2001. 8. Вісник НАН України. — 2005. — № 1. 9. Бюлетень Національної комісії у справах ЮНЕСКО. — 1998. — Вип., 4. В умовах глобалізації міжнарод- не співробітництво виступає одним із головних чинників розвитку і виник- нення нових знань. Саме міжнародна співпраця є ланкою, яка поєднує вче- них всього світу. Міжнародне наукове співробітниц- тво є невід’ємним елементом розвитку знань, в сучасних умовах — це об’єктивна необхідність, обумовлена прогресом науки, зростанням масштабів науково- технічного розвитку, його міжнародного характеру, подальшою потребою в між- народному розподілі праці, її кооперації заради підйому науки, а в кінцевому ре- зультаті — благополуччя всього людства. Міжнародне співробітництво спри- яє швидкому прогресу науки, широ- кому розповсюдженню нових знань, підвищенню продуктивності праці вче- них, адже їм не доводиться працювати над виконанням вже вирішених попе- редніми поколіннями задач. Міжнарод- не співробітництво вчених різних країн великою мірою допомагає росту маси знань, тим самим сприяючи подальшо- му прискоренню науково-технічного прогресу, розвитку освіти, підйому на- ціональної економіки, удосконаленню та раціоналізації промисловості в краї- нах-учасницях [1]. Активізація міжнародної діяльності обумовлена формуванням глобалі- заційних процесів у різних напрямах розвитку країн, а також зростаючим внеском науки і техніки у становлен- ня інформаційних суспільств. Цьому сприяє і створення прогресивних ін- формаційних технологій [2]. У сучасному світі суттєво збіль- шилася роль інформаційних техноло- гій, вони займають центральне місце в процесах інтелектуалізації суспіль- ства, розвитку освіти, науки і культу- ри, в державному управлінні та інших сферах діяльності людини. Міжнародне наукове співробіт- ництво та інформаційні ресурси є тіс- І.П.Мартиненко, аспірант Ì³æíàðîäíà íàóêîâî-òåõíîëîã³÷íà ñï³âïðàöÿ Â³ää³ëåííÿ ³íôîðìàòèêè ÍÀÍ Óêðà¿íè

Участь українських вчених у здійсненні міжнародної наукової програми ЮНЕСКО «Міжурядова океанографічна комісія»

Institution

Ähnliche Einträge