М.К. Янгель біля витоків вітчизняного ракетобудування

Висвітлено життєвий шлях академіка М.К.Янгеля, його внесок у розвиток вітчизняного ракетобудування, забезпечення обороноздатності СРСР. Освещены жизненный путь академика М.К.Янгеля и его вклад в развитие отечественного ракетостроения, обеспечение обороноспособности СССР. An account of the life path...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Наука та наукознавство
Datum:	2011
1. Verfasser:	Корнієнко, О.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2011
Schlagworte:	До 100-річчя від дня народження М.К. Янгеля
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49301
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	М.К. Янгель біля витоків вітчизняного ракетобудування / О.М. Корнієнко // Наука та наукознавство. — 2011. — № 4. — С. 19-34. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-49301
record_format	dspace
spelling	Корнієнко, О.М. 2013-09-15T15:59:25Z 2013-09-15T15:59:25Z 2011 М.К. Янгель біля витоків вітчизняного ракетобудування / О.М. Корнієнко // Наука та наукознавство. — 2011. — № 4. — С. 19-34. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49301 Висвітлено життєвий шлях академіка М.К.Янгеля, його внесок у розвиток вітчизняного ракетобудування, забезпечення обороноздатності СРСР. Освещены жизненный путь академика М.К.Янгеля и его вклад в развитие отечественного ракетостроения, обеспечение обороноспособности СССР. An account of the life path of the academician М. К. Yangel, his contribution in the national spacecraft and of defense capacity building of the USSR is contained. uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Наука та наукознавство До 100-річчя від дня народження М.К. Янгеля М.К. Янгель біля витоків вітчизняного ракетобудування М.К. Янгель у истоков отечественного ракетостроения М.К. Yangel as a Founder of the National Spacecraft Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	М.К. Янгель біля витоків вітчизняного ракетобудування
spellingShingle	М.К. Янгель біля витоків вітчизняного ракетобудування Корнієнко, О.М. До 100-річчя від дня народження М.К. Янгеля
title_short	М.К. Янгель біля витоків вітчизняного ракетобудування
title_full	М.К. Янгель біля витоків вітчизняного ракетобудування
title_fullStr	М.К. Янгель біля витоків вітчизняного ракетобудування
title_full_unstemmed	М.К. Янгель біля витоків вітчизняного ракетобудування
title_sort	м.к. янгель біля витоків вітчизняного ракетобудування
author	Корнієнко, О.М.
author_facet	Корнієнко, О.М.
topic	До 100-річчя від дня народження М.К. Янгеля
topic_facet	До 100-річчя від дня народження М.К. Янгеля
publishDate	2011
language	Ukrainian
container_title	Наука та наукознавство
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
format	Article
title_alt	М.К. Янгель у истоков отечественного ракетостроения М.К. Yangel as a Founder of the National Spacecraft
description	Висвітлено життєвий шлях академіка М.К.Янгеля, його внесок у розвиток вітчизняного ракетобудування, забезпечення обороноздатності СРСР. Освещены жизненный путь академика М.К.Янгеля и его вклад в развитие отечественного ракетостроения, обеспечение обороноспособности СССР. An account of the life path of the academician М. К. Yangel, his contribution in the national spacecraft and of defense capacity building of the USSR is contained.
issn	0374-3896
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49301
citation_txt	М.К. Янгель біля витоків вітчизняного ракетобудування / О.М. Корнієнко // Наука та наукознавство. — 2011. — № 4. — С. 19-34. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT korníênkoom mkângelʹbílâvitokívvítčiznânogoraketobuduvannâ AT korníênkoom mkângelʹuistokovotečestvennogoraketostroeniâ AT korníênkoom mkyangelasafounderofthenationalspacecraft
first_indexed	2025-11-26T00:17:31Z
last_indexed	2025-11-26T00:17:31Z
_version_	1850597643534729216
fulltext	Наука та наукознавство, 2011, № 4 19 Коллектив КБ «Южное» свято чтит традиции, заложенные этим вы- дающимся конструктором, учёным, большой души человеком, в котором счастливо сочетались самые яркие черты представителя своего поколе- ния и своей особой профессии и для которого процесс творческого поиска, рождения идей и их активной реализа- ции был повседневным делом жизни. Эти традиции живут и поныне, явля- ясь источником преемственности по- колений, школой творчества и граж- данского долга. Но главную память о Янгеле хранят его ракеты, которые он учил летать. Получено 02.12.2011 О.В. Дегтярев Михайло Кузьмич Янгель (штрихи до портрету) Короткий начерк щодо особистості М.К.Янгеля та видатних заслуг останнього в ракетобудуванні з погляду людини, що є продовжувачем його справи. Михайло Кузьмич Янгель наро- дився 25 жовтня (7 листопада) 1911 ро- ку в селі Зирянова (тепер Нижньо- ілімського району Іркутської області). Родина Янгелів походила із с. Рижики Чернігівської губернії. У 1894 році Лав- рентія Павловича Янгеля було засу- джено до каторжних робіт і на довічне поселення в Сибіру «за бунтарство». Мабуть, при офіційному оформленні у сибіряки козацького потомка на пріз- вище «Янгол» перейменували на «Ян- геля». Але був також переказ про те, що прізвище сягає початком Запорізької Січі й походить від слова «янга». Посе- ленці Нижньоілімської (Тушамської) слободи і тунгуси поважали його за доброту, працелюбство, освіченість. За вісім років роботи на Ленських зо- лотих копальнях голова сім’ї підірвав здоров’я. Підросли і почали заробляти на життя діти. З батьком у Нижньо- ілімській слободі залишився старший син Леонтій, а молодший Кузьма пі- шов наймитувати в сусіднє село Зиря- нова, зайнявся заготівлею хутра, оже- нився на Ганні Перфільєвій. У них на- родилося 12 дітей. Майбутній академік Михайло був їх шостою дитиною. Дід Лаврентій багато розповідав онукам про Україну, запорізьких козаків. При- щеплювали в родині Янгелів любов до знань, повагу до книг, до класичної літератури. Михайло успадкував від ді- © О.М. Корнієнко, 2011 О.М. Корнієнко М. К. Янгель біля витоків вітчизняного ракетобудування Висвітлено життєвий шлях академіка М.К.Янгеля, його внесок у розвиток вітчизняного ракетобудування, забезпечення обороноздатності СРСР. Сім’я, освіта, початок трудової діяльності О.М. Корнієнко Science and Science of Science, 2011, № 420 да самостійність мислення, впертість, навіть безстрашність у відстоюванні своїх ідей, одержимість у праці, шано- бливе ставлення до людей, прагматизм (слід відзначити, що ці риси його ха- рактеру визнавали не лише колеги, але й замовники та керівники найвищо- го рангу). Мабуть, з дитинства почала розвиватися й харизматичність, без якої М.К.Янгель не став би найавто- ритетнішим керівником тисяч людей, серед яких були і видатні неординарні особистості: учені, конструктори, ви- сококласні робітники. Михайло спочатку навчався у Зи- рянівській школі, потім у Нижньоілім- ському початковому училищі. У 1926 році переїхав до Москви, де тоді вчи- лися його старші брати: Костянтин — в Гірничій академії, Олександр — у Військовій академії ім. М.В.Фрунзе. М.К.Янгель продовжив навчання в школі, поєднуючи його з роботою на виробництві, вступив до фабрично- заводського училища при текстильній фабриці імені Червоної Армії і Фло- ту в м.Красноармійську Московської області, працював ткачем, а потім по- мічником майстра. У 1931 році він став членом ВКП(б) і був направлений на навчання в Московський авіаційний інститут ім. С.Орджонікідзе (МАІ), який закінчив з відзнакою у 1937 році. У 1935 році ще студентом М.К.Янгель влаштувався на роботу в авіаційне КБ М.М.Полікарпова — «короля вини- щувачів» того часу, виконав там ди- пломний проект. Після закінчення інституту тут він працював 10 років поспіль, на посаді конструктора другої категорії, потім помічником головного конструктора, провідним інженером літака ВИТ-2, заступником директора заводу, брав участь у розробці вини- щувачів І-16 і І-17, двомоторного ви- нищувача для супроводу далеких бом- бардувальників та інших літаків, був відряджений до США на фірми Сівер- ського, «Дуглас» і «Райт» для придбан- ня конструкторської і технологічної документації на виробництво літаків і моторів [1—3]. Ще у 1935 р., навчаючись у МАІ, Ми- хайло Кузьмич познайомився з першо- курсницею І.В.Стражевою. Згодом вони побралися, жили в маленькій кімнаті. Після закінчення інституту Ірина Вікто- рівна зайнялася науковою роботою на кафедрі «Аеродинаміка літаків», захис- тила дисертацію. У 1952 р. сім’я отримала квартиру. Їх діти Людмила і Олександр закінчили МАІ. Михайло Кузьмич став тричі дідусем, в нечасті вільні години із задоволенням грався з онуками Дмит- ром, Андрієм, Сергієм [2]. З початком Великої Вітчизняної війни М.К. Янгель займається органі- зацією виробництва бойових літаків на евакуйованому до Новосибірська заводі. З 1944 р. він працює в авіацій- М. К. ЯНГЕЛЬ БІЛЯ ВИТОКІВ ВІТЧИЗНЯНОГО РАКЕТОБУДУВАННЯ Наука та наукознавство, 2011, № 4 21 них КБ Ар.І.Мікояна і В.М.Мясищева. У 1947 р. КБ Мясищева розформову- ють і Янгеля переводять в Міністерство авіаційної промисловості на посаду старшого інженера. У 1948—1950 ро- ках він, вже досвідчений конструктор і керівник виробництва складної тех- ніки, навчається в Академії авіаційної промисловості, після закінчення якої був направлений в науково-дослідний інститут — НДІ-88 — на посаду на- чальника відділу систем керування в ОКБ-1, яке очолював С.П.Корольов. Тут, у головній організації з ракето- будування, розгорталася боротьба за захист СРСР та інших держав Варшав- ського договору, створення військової рівноваги з країнами НАТО, стриму- вання агресивних намірів колишніх союзників [1, 3]. «Холодна війна» і проблеми ракетобудування Президент США Г.Трумен 8 травня 1945 р. підписав наказ про скорочення поставок з ленд-лізу, а 18 серпня, не- зважаючи на те, що СРСР, виконуючи домовленості, почав воювати проти Японії, США повністю припинили ці поставки. Незабаром були зірвані поставки товарів до СРСР у кредит. Менш ніж за місяць до закінчення дру- гої світової війни США продемонстру- вали дію своєї нової зброї: скинувши тільки по одній атомній бомбі, знищи- ли японські міста Хіросиму і Нагасаки. А в липні наступного року Пентагон вже розробив проект «Пінчер» — план бомбардування 25 міст СРСР. 5 березня 1946 р. в м. Фултон (США) екс-прем’єр- міністр Великої Британії У.Черчилль закликав до проведення агресивного економічного й військового курсу що- до Радянського Союзу. Колишні союз- ники, що за роки другої світової війни підняли свою економіку і значно роз- горнули виробництво зброї, швидко будували навколо СРСР — в країнах Західної Європи, в Туреччині, Кореї, Японії — військові бази. Форсовани- ми темпами виготовляли атомні бомби та стратегічні бомбардувальники для їх доставки. Систематично доповню- валися плани нанесення атомних уда- рів по містам, промисловим центрам СРСР і країн Східної Європи : «Граб- бер», «Чаріотир», «Флітвуд», «Дроп- шот» та інші. У 1950 р. відповідно до списку Координаційного комітету по експортному контролю при НАТО в країни соціалістичного табору було за- боронено експортувати чи передавати якимось іншим чином нові технології, обладнання, матеріали, інформацію про досягнення в провідних галузях техніки. Внаслідок такої глобальної блокади СРСР мав самотужки відро- джувати зруйновану і гіпертрофовану війною економіку. Вирішувати проблеми створен- ня нової зброї, розгортання ядерної і ракетно-космічної галузей можливо тільки для міцної індустріально розви- нутої держави. І за першу післявоєнну п’ятирічку промисловість Радянського Союзу майже повністю досягла довоєн- ного рівня. Більше того, нарощували- ся потужності металургії, енергетики, створювалися нові технології обробки матеріалів тощо. Значні інновації вно- сили у розвиток і створення відповід- ної промислової бази науковці. Монопольне володіння США ядерною зброєю незабаром було лікві- довано, але СРСР не мав ні військових баз поблизу США, ні засобів доставки зброї на великі відстані. Єдиною мож- ливістю протистояти агресивним намі- рам керівництва США вкупі з іншими країнами НАТО було швидке створен- ня ракет, спроможних нести зброю на О.М. Корнієнко Science and Science of Science, 2011, № 422 відстань, достатню для відповіді на за- планований напад. На той час (кінець 1950-х років) у жодній з країн таких ра- кет не було, але деякий досвід був. На початку 1930-х років у СРСР, США, Німеччині вже реально займа- лися проблемами ракетної техніки. У Москві й Ленінграді досліджували реактивні двигуни, вели пошук мате- ріалів для сопел і систем палива, було запропоновано застосовувати рідке самозаймисте і тверде паливо. У бе- резні 1932 року в СРСР був створений перший у світі Ракетний науково- дослідний інститут. У США Р.Годдар проводив експерименти з ракетами й різними видами палива. У березні 1926 р. він запустив свою першу ра- кету з використанням рідкого палива. Застосування ракетної зброї в другу світову війну, особливо такої, як ра- дянські твердопаливні «катюші» та німецькі А-4 (ракети V-2) на рідкому паливі, продемонструвало, що за цією зброєю майбутнє. В армії США було створено спеціальні команди «Алсос», що займалися пошуком документації з німецьких секретних технологій та захопленням відповідних спеціалістів. У травні 1945 р. німецьких фахівців на чолі з головним конструктором ракети V-2 В.Брауном, документацію, сотню готових ракет було переправлено до США. 16 квітня 1946 року в США від- бувся перший пуск балістичної ракети «Редстоун», основою якої послужила німецька ракета V-2 [4—8]. Радянський уряд вже приймав тер- мінові заходи. Від успіхів створення ракет — носіїв ядерних зарядів, від роз- гортання ракетобудування залежало не тільки існування держави, але і життя населення країни. Згідно з Постановою Ради Міністрів СРСР № 1017-419сс «Вопросы ракетного вооружения» від 13 травня 1946 р. були створені Комі- тет з реактивної техніки при Раді Міні- стрів СРСР, відділ з ракетної техніки в Держплані СРСР, визначені провідні міністерства. У системі нового напрям- ку оборонної промисловості — ракето- будування — був організований Дер- жавний союзний науково-дослідний інститут № 88 (пізніше відомий як ЦНДІМаш — п/с 1000, зараз російська корпорація «Енергія») — головна орга- нізація зі створення в країні ракетної техніки. Постанова закінчувалася сло- вами: «Считать работы по развитию реактивной техники важнейшей госу- дарственной задачей и обязать все ми- нистерства и организации выполнять задания по реактивной технике как первоочередные». Ракетобудівній галузі керівницт во Радянського Союзу приділяло особ- ливу увагу. Стрімкий злет ракетної тех- ніки в Радянському Союзі, зокрема, пов’язаний з організаційним підходом до вирішення численних принципово нових проблем. Жорсткий кон троль за виконанням робіт здійснював Л.П. Берія, який систематич но допо - відав Й.В. Сталіну. Крім конструк- тив но-компоно вочної схеми ракети- носія, в ракетний комплекс входять: системи керування, гіроскопічні при- лади, стартові позиції, системи тран- спортування тощо. Для вирішення наукових проблем, проектування і виготовлення кожної складової цього комплексу були притягнуті сотні уста- нов, конструкторських бюро, заводів і підприємств. Самовіддано, на со- вість, і на страх працювали колективи на чолі з головними конструкторами і директорами — керівниками, компе- тентність, ділові якості, авторитет яких повністю відповідали поставленим за- вданням [4, 9—11]. Завдання були дуже складні. Вперше доводилося вирішувати низку супереч- М. К. ЯНГЕЛЬ БІЛЯ ВИТОКІВ ВІТЧИЗНЯНОГО РАКЕТОБУДУВАННЯ Наука та наукознавство, 2011, № 4 23 ливих проблем. Наприклад, маса самої конструкції ракети-носія має бути яко- мога менша, але баки мають вміщувати якомога більше палива. До того ж при старті на конструкцію діють незвідані досі великі одноразові пікові наван- таження, достатні, щоб розплющити будь-який з інших відомих транспорт- них засобів. У бойовій готовності — заправленому стані — ракета повин - на була знаходитися якнайдовше, що вимагало надзвичайної герметичності баків, люків, трубопроводів тощо, але паливо просочувалося і випаровувало- ся. Сопла двигунів мали витримувати надзвичайно високі температури, а ме- тал корпуса і баків зберігати міцність при нагріванні в атмосфері та охоло- дженні в космосі. У таких надзвичайно складних умовах експлуатації повинні були чітко функціонувати системи на- ведення і керування. Переліки таких вимог, тобто технічних завдань і вказі- вок, займають багато сторінок, причо- му будь-яке відхилення, будь-який ма- ленький дефект здатні викликати ката- строфу. Головний конструктор ОКБ-1 С.П.Корольов об’єднав зусилля спеці- алістів у галузях двигунобудівніцтва, автоматичного керування, стартових комплексів та інших і поставив завдан- ня, що вимагали нових неординарних рішень [7, 12]. Тим часом у США В. Браун брав участь в розробці конструкцій ракет серії «Сатурн». Але з рідкопаливни- ми ракетами виникли неприємності. Через порушення герметичності баків (зокрема внаслідок неякісних зварних з’єднань) ракети класу «Титан» не ви- тримували норм зберігання в заправ- леному стані на стартовій позиції. То- му далі було форсовано розробку твер- допаливних ракет і на озброєння США послідовно були здані тактичні ракети «Поляріс» морського базування, між- континентальні ракети «Мінітмен-1», «Мінітмен-111», «М-М-Х» наземно- го й «Трайдент» морського базування [4,5,13]. Розгортання ракетобудівного комплексу в Дніпропетровську і перша недосяжна для противника ракета 31 червня 1951 р. М.К.Янгеля нака- зом С.П.Корольова було призначено його заступником. Янгель швидко опа- новував особливості ракетної техніки, познайомився з вимогами замовників і можливостями суміжних КБ і підпри- ємств. Водночас він виробив свої по- гляди на конструкції бойових ракет, що не співпадали з ідеями Корольова. До того ж у травні 1952 р. М.К.Янгель був призначений директором НДІ-88. Корольов, що опинився у формаль- ному підпорядкуванні молодій менш досвідченій людині, спробував ігнору- вати нового начальника, але наштов- хнувся на тверде тактичне керівництво Янгеля. З того часу їх відносини мали виключно формальний характер і за- мість об’єднання зусиль доходили до протистояння. 30 жовтня 1953 р. Ян- геля звільняють від посади директора НДІ-88 і призначають головним інже- нером — заступником директора, що скоротило необхідність контактувати з Корольовим [1,4]. Перші радянські ракети Р-1 і Р-2 (з дальністю польоту 350—600 км, на па- ливі кисень—спирт), розроблені під ке- рівництвом С.П.Корольова в 1950—1951 рр., були здані на озброєння Радянської Армії. Для забезпечення їх серійного виготовлення 9 травня 1952 р. була при- йнята Постанова РМ СРСР «О передаче Министерству вооружения СССР Дне- пропетровского автомобильного завода». (Будівництво цього великого автомобіль- ного заводу почалося у липні 1944 р., а вже О.М. Корнієнко Science and Science of Science, 2011, № 424 у 1949 р. з конвеєра почали сходити ван- тажні автомобілі, а згодом і автомобілі- амфібії). Завод одержав позначення № 586 (п/я 186) і з 1951 по 1955 роки йо- го основні цехи були перепрофільовані, конструкторський відділ заводу, керівни- ком якого був В.С.Будник (в недалекому минулому заступник С.П.Королева), підготував необхідну документацію на серійне виробництво ракет Р-1 и Р-2. На- ступні ракети С.П.Корольова були більш конструктивно досконалими. Паливом був спирт, який при горінні з киснем давав високий питомий імпульс і забез- печував потужну тягу. Але рідкий кисень, що перевозили в звичайних цистернах і зберігали в посудинах, швидко випаро- вувався [10, 14]. Майже відразу після створення вда- лих конструкцій ракет-носіїв вони поча- ли застосовуватися для запуску косміч- них апаратів з метою вирішення потреб народного господарства: проведення метеорологічних досліджень, здійснення радіо- і телезв’язку тощо. Початком кос- мічної ери людства по праву вважається запуск в СРСР 04.10.1957 р. першого в світі штучного супутника Землі. (Дво- ступінчасті ракети Р-7 «Супутник» за- безпечили запуск перших 3 штучних су- путників Землі). Але якщо для більшості людей світу це означало початок осво- єння космічного простору, уряди й вій- ськові розуміли, що завершився перший етап гонки за ракетно-ядерний паритет. Основним завданням усіх, хто займався зброєю, було створення такої зброї, яка б лишала переваги іншу сторону. Урядо- вою постановою від 20 січня 1960 року розгорталося серійне виробництво між- континентальної балістичної ракети Р-7 у дво-, три- і чотирьохступінчатих варі- антах. Ці ракети дозволили почати до- слідження далекого космосу й Місяця, а також здійснювати запуск станцій до планет Марс і Венера [15, 16]. У США починають інтенсивний по- шук тепер вже засобів захисту, створення протиракетної оборони від СРСР. Звіс- но, гонка озброєнь вимагала значних за- трат, але сприяла прискореному розви- тку матеріалознавства, розробці нових спеціальних сплавів і технологій литва, кування, прокату, зварювання тощо. Розробки нових технологій на замов- лення ракетників використовувалися в багатьох галузях промисловості [17]. Але уряд СРСР обтяжував монопо- лізм Корольова, тому в лютому 1953 р. головному конструктору завода № 586 було доручено розробити ракету-носій з більшою дальністю польоту. И хоча на заводі тривав серійний випуск ко- рольовських ракет Р-1 і Р-2 і готувала- ся до випуску ракета Р-5М, паралельно із цими роботами почалася підготовка цехів і технологічних служб до переходу на виробництво нових ракет. У зв’язку із цим особливе місце в історії ракетної галузі займає 10 квітня 1954 ріку, коли конструкторський відділ заводу Поста- новою ЦК КПРС і РМ СРСР № 674- 292сс був перетворений на самостійну організацію — Особливе конструк- торське бюро № 586 (ОКБ-586, п/с В-2289), яке в 1966 р. отримало назву КБ «Південне» (КБП). Його першим головним конструктором і був призна- чений Михайло Кузьмич Янгель. Най- більш плідна діяльність М.К.Янгеля як ракетобудівника пов’язана саме з Дні- пропетровськом — КБ «Південним» і Дніпропетровським мащинобудівним заводом (ДМЗ). КБП він очолював 17 років — до кінця свого життя [1, 11, 18]. У витоків ОКБ «Південне» і співпраця з Південмашзаводом У серпні 1954 року М.К.Янгель прибув у Дніпропетровськ. З директо- ром заводу № 586 Л.В.Смірновим він М. К. ЯНГЕЛЬ БІЛЯ ВИТОКІВ ВІТЧИЗНЯНОГО РАКЕТОБУДУВАННЯ Наука та наукознавство, 2011, № 4 25 був знайомий по роботам з теми Н-2 «Розробка компоновочної схеми раке- ти Р-12», а з головним конструктором заводського КБ В.С.Будником — ще зі студентських років. Тепер того бу- ло призначено першим заступником М.К.Янгеля. Керівники ВПК краї- ни саме в особі М.К.Янгеля хотіли створити повноцінного конкурента С.П.Корольову. В ерудиції, ділових і людських якостях нового конструк- тора ніхто не сумнівався. (Неможливо погодитися із думкою Б.Є.Чертока — заступника Корольова — з тим, що: «Если бы два Главных конструктора объединили усилия, а не противодей- ствовали, ракетно-космическая техни- ка получила бы ещё большее развитие») [4]. Саме змагання конструкторських бюро С.П.Корольова, М.К.Янгеля, В.М.Челомея та інших сприяло успіху СРСР в ракетобудуванні [19, 20]. Із січня 1955 року М.К.Янгель почав формувати структуру ОКБ-586 і створю- вати відділи: дослідних робіт (міцності, систем керування, випробувань, техно- логічний), конструювання (для корпу- сів, двигунів, наземного устаткування, тракторів та ін.); лабораторії (пневмогі- дравлічних, вогневих стендових та інших видів випробувань); експерименталь - не виробництво (слюсарно-механічний, електро приладний, складальний та інші цехи); загально-адміністративні служби. Вочевидь, що успішно керувати усім цім «господарством» могла неабияка лю- дина. Міністр, директор заводу та інші всіляко сприяли розгортанню робіт КБ, допомагали кадрами. Низку досвідчених фахівців було командировано з інших установ. Колектив поповнювався пере- важно молодими спеціалістами з про- відних навчальних закладів країни. Основним завданням нового КБ була розробка бойових балістичних ракет, що довго зберігаються без доза- правки. М.К.Янгель організував ефек- тивну діяльність ОКБ-586 за новим на- прямком у розробці ракет стратегічно- го призначення — створення рідинних ракет на висококиплячих компонентах палива і з автономною системою ке- рування. Цикл втілення ідеї у виріб складався з наукових досліджень, кон- структорських робіт (загальна схема, компонування, деталізування), роз- робки технічних завдань чи вибору го- тових комплектуючих (двигунів, сис- тем керування тощо), технологічної підготовки (вибір обладнання, розроб- ка оснастки, технологій, нормування й ін.), виготовлення дослідних зразків, випробування їх, корегування доку- ментації. Все це покладалося на КБ, а затим проект передавали на завод. Тут у свою чергу необхідно було перевіри- ти нові технології, навчити фахівців, виконати робочі креслення, вигото- вити дослідний зразок, контролювати якість та ін. Організацію виробництва ракет забезпечував головний інженер заводу № 586 О.М.Макаров, якого у 1961 р. було призначено директором заводу. Дружні стосунки, злагоджена співпраця цих неординарних особис- тостей сприяли швидкому вирішенню складних проблем, що виникали в про- цесі створення нової техніки [14]. М.К.Янгель і О.М.Макаров при- йняли мудре рішення. Щоб приско- рити випробування технологій і кон- струкцій дослідних зразків, лаборато- рії ОКБ об’єднали на єдиній території з відповідними підрозділами заводу, ввели дослідне виробництво до складу заводу. Це, зокрема, значно спростило передачу і впровадження нових мате- ріалів і технологій, що розроблялися науковцями на замовлення КБ. Слід відмітити, що у С.П.Корольова і його наступників була інша система про- ектування і виготовлення ракет. Тех- О.М. Корнієнко Science and Science of Science, 2011, № 426 нології спочатку доводилося здавати у відповідному відділі ЦНДІМашу (в Москві або в Підлипках-Калінінграді, тепер м.Корольов), а потім знов припа- совувати під виробничі умови і навчати спеціалістів підприємств («Прогрес» у Куйбишеві та ін.). Така організація робіт у порівнянні з тією, яку заснував М.К.Янгель, ускладнювала і гальму- вала впровадження нових технологій, зокрема нових способів зварювання. Головний конструктор, ставлячи в основу насамперед нормальні робочі відносини між колективами КБ і заво- ду і повністю довіряючи заводчанам, не займав позицію непричетного до недо- ліків і браку, до аварій. «Будемо відпо- відати разом, — говорив він. — Справа абсолютно нова й не до кінця вивчена, тому недоробки можуть бути як у ви- робничників, так і в конструкторів». У разі досягнення високих результа- тів нагороди і заохочення на вимогу М.К.Янгеля також не обходили завод- чан. Так, в 1961 р. за створення ракети Р-16 ОКБ-586 було нагороджено ор- деном Леніна, а завод № 586 — орде- ном Трудового Червоного Прапора. М.К.Янгеля було представлено до на- городження другою Золотою зіркою, а директора заводу О.М.Макарова — до звання Героя Соціалістичної Праці. Але в процесі обговорення і узгоджен- ня у високих партійних і урядових ін- станціях Макарова виключили зі спис- ку. М.К.Янгель вимагав достойно від- мітити внесок Макарова у створення ракети, а коли йому було відмовлено, заявив, що відмовляється від свого на- городження. Директору заводу все ж таки було присвоєно звання Героя, а багато заводчан отримали інші урядові нагороди. М.К.Янгель ніколи не забував від- мітити внесок у досягнення суміж них організацій, результати яких викорис- тані у виробі. Так, коли з нагоди успіш- ного пуску Р-12 маршал артилерії М.І.Недєлін похвалив працю конструк- торів і керівника ОКБ, М.К.Янгель у слові-відповіді відзначив внесок колективів ОКБ-456, НДІ-885, НДІ- 10, ДСКБспецмаш, і їх головних кон- структорів — В.П. Глушка, М.П. Пи- люгіна, М.С. Рязанського, В.І. Куз- нєцова, В.П. Барміна [18]. Янгель — організатор і генератор ідей ракетобудування. Наукове та технологічне забезпечення М.К.Янгель як конструктор з над- звичайно широким світоглядом пре- красно розумів, що вирішення про- блемних питань у ракетно-космічній техніці неможливе без активної участі вчених з усіх секторів науки — акаде- мічного, галузевого, вузівського. Він широко залучав до активного співро- бітництва багато організацій країни, у тому числі інститути Академії наук УРСР. У свою чергу інститути прагну- ли до того, щоб логічним продовжен- ням їх фундаментальних досліджень були прикладні дослідження й розроб- ки в інтересах створення нової техні- ки і розвивали співробітництво з КБ та заводом. За велику честь вважалося виконання замовлень ракетобудівни- ків. Нові науково-технічні проблеми в кожному поколінні ракет вимагали постійного підвищення рівня техноло- гій і устаткування. У ході їх вирішен- ня склалася справжня творча дружба конструкторів і виробничників із уче- ними Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Академії наук УРСР. Б.Є.Патон, директора низки інших ін- ститутів приїздили в Дніпропетровськ, брали участь в нарадах. контролювали роботу своїх співробітників, оператив- но вирішували нагальні питання. 7 черв - М. К. ЯНГЕЛЬ БІЛЯ ВИТОКІВ ВІТЧИЗНЯНОГО РАКЕТОБУДУВАННЯ Наука та наукознавство, 2011, № 4 27 ня 1969 р. КБ і завод в супроводі прези- дента АН УРСР Б.Є.Патона відвідував президент АН СРСР М.В.Келдиш. По- вне взаєморозуміння й відповідальний державний підхід до проблем ракето- будування О.М.Макарова, М.К.Янгеля й Б.Є.Патона стали прикладом для успішного співробітництва на рівні перших керівників і відповідальних фахівців КБ, підприємств і наукових установ [19, 20]. Перед НДІ, галузевими інститутами і підприємствами металургійної про- мисловості й машинобудуванням бу ли поставлені завдання дослідити фізи- ко-хімічні властивості та розробити технологічні процеси з більшим екс- плуатаційним ресурсом, зокрема увага приділялась розвитку матеріалознавства і створенню нових матеріалів з необхід- ними властивостями. Було приділено увагу проблемам міцності, надійності, аеротермогазодинаміки, балістики й ке- рування, динаміки ракетних двигунів, розробці технологічних процесів вироб- ництва конструкцій з більшим експлу- атаційним ресурсом, зокрема розробці спеціальних технологій зварювання, нанесення покриттів і наплавлень й ін- ших технологічних процесів. Вирішення проблем, які виникали на шляху розви- тку ракетобудування, сприяли розвитку фундаментальних і прикладних техніч- них наук, збагачуючи їх новими унікаль- ними науковими даними [20]. Для реалізації ідеї Янгеля щодо «мінометного старту» ракет з пусково- го контейнера необхідно було досліди- ти динаміку руху і пружних коливань конструкцій ракети на ділянці виходу з транспортно-пускового контейнера, вирішити комплекс термогазодина- мічних і міцнісних проблем. Деякі з досвідчених фахівців навіть не вірили, що можна виштовхувати величезну ма- су рідини в тонких баках [14, 20]. У процесі створення першої стра- тегічної ракети Р-12, де були реалізова- ні нові перші в світі ідеї, започатковано нову науково-конструкторську шко- лу в ракетобудуванні — школу М.К. Янгеля. У наступні роки, розвиваючи взятий напрямок, в ДКБ «Південне» ім. М.К. Янгеля було створено ряд но- вих зразків балістичних ракет далекої дії, конструктивно й технологічно ще більш довершених, з високими екс- плуатаційними та енергетичними ха- рактеристиками [14, 21]. Значний внесок в галузь ракетобу- дування зробили вчені й винахідники АН УРСР і КПІ. Так, під керівництвом Г.С.Писаренка та В.Т.Трощенка були розроблені критерії міцності й несу- чої здатності матеріалів та елементів конструкцій. Результатом широко- масштабного й плідного співробітни- цтва між КБ «Південне» та Інститутом проблем матеріалознавства АН Укра- їни стала розробка під керівництвом І.М.Францевіча й В.І.Трефілова на- укових основ створення нових спе- ціальних конструкційних матеріалів і технологій їх виробництва: теплоза- хисних матеріалів для головних час- тин; конструкційних матеріалів для двигунів з високою питомою міцністю й жорсткістю, працездатних при тем- пературах до 3500оС [21]. За замовленнями ПМЗ і КБП в ІЕЗ ім. Є.О.Патона виконані десятки пошукових науково-дослідних робіт зі зварювання й паяння всіх вузлів, контролю якості, ремонту дефектів; створено технологічні процеси й спе- ціалізоване устаткування для виготов- лення великогабаритних просторово- розгалужених конструкцій, у тому чис- лі тонкостінних панелей з легких висо- коміцних алюмінієвих сплавів; ракет- них двигунів, трубчатих і оболонкових виробів з тугоплавких і хімічно актив- О.М. Корнієнко Science and Science of Science, 2011, № 428 них металів тощо [18, 22]. Довгостро- кове бойове чергування ракети в за- правленому стані при самозаймистих компонентах палива вимагало повної герметичності при наявності більш ніж декількох десятків рознімних з’єднань. М.К. Янгелю належить ідея ампуліза- ції — максимальної герметизації па- ливних баків, при якій, зокрема, всі за- правні магістралі виводили на нижній торець ракети. Значна кількість робіт з герметичності виконана співробіт- никами КБП і Південмашу разом з ІЕЗ ім. Е.О.Патона. Палива, засто- совувані в ракеті, крім токсичності й високої хімічної активності, мали ще й високу капілярну проникність своїх парів, тому найменша негерметичність могла призвести до ушкодження, а то і до запалювання ракет. Спеціально для ракетобудування вперше в світі були розроблені плазмове зварювання на змінному струмі, імпульсно-дугове зварювання електродом, що пла- виться, мікроплазмове зварювання, електронно-променеве зва рювання у локальних камерах, зварювання ви- бухом та інші процеси. Новітні техно- логії забезпечили високу якість мате- ріалів, повну герметизацію з’єднань, надійний контроль [23]. Завдяки цьо- му М.К.Янгель спромігся реалізувати свою ідею ампуалізації ракет [11, 14, 18]. Про високу якість виготовлення ракетно-космічної техніки можна су- дити хоча б з такого факту. Із 43 кон - трольних пусків Р-36 (до 1997 р.) було лише шість аварійних, причому не спри- чинених порушенням герметичності. 17 квітня 1997 р. на Байконурі зробили успішний запуск ракети Р-36, що про- стояла на чергуванні 19 років [11, 14]. До середини 1960-х років у Дні- пропетровську під керівництвом Ян- геля був створений значний науковий доробок, спрямований на вирішення актуальних задач ракетно-космічної техніки. З метою розвитку и поліпшен- ня організації наукових досліджень в основних напрямках ракетобудуван- ня в 1966 р. з ініціативи М.К. Янгеля в Дніпропетровську був створено новий спеціалізований академічний підроз- діл під офіційною назвою Сектор про- блем технічної механіки. У наступні роки він був перетворений на філію, а в 1968 р.— на Відділення Інституту механіки Академії наук України. Сьо- годні дітище М.К. Янгеля — Інститут технічної механіки НАН і НКА Укра- їни — є головним інститутом ракетно- космічної галузі нашої держави. Ін- ститут здійснює науково-технічний супровід робіт Загальнодержавної (На- ціональної) космічної програми Укра- їни і виконує завдання Національного космічного агентства України з коор- динації науково-дослідних і проектно- конструкторських робіт в ракетно- космічній галузі [24]. М.К.Янгель — творець суперзброї Першою стратегічною ракетою Ян- геля була дороблена Р-12 (конструк- торський індекс проекту ВК65, по аме- риканській класифікації — SS-4). За рахунок подовження баків підвищила- ся кількість палива, а відтак дальність польоту (до 2000 км) і маса ядерного заряду. У березні 1957 р. було прове- дено перше й успішне вогневе стендо- ве випробування, а перший пуск від- бувся 22 червня 1957 року на полігоні Капустін Яр. Він повністю підтвердив тактико-технічні характеристики, що очікувалися. Ця ракета мала багато но- вих конструктивних досягнень: засто- совувалися нові компоненти палива, був прийнятий ряд нових рішень у сис- темі керування ракети, у конструкції іспитового устаткування й пристроїв М. К. ЯНГЕЛЬ БІЛЯ ВИТОКІВ ВІТЧИЗНЯНОГО РАКЕТОБУДУВАННЯ Наука та наукознавство, 2011, № 4 29 для підготовки й пуску. Це була пер- ша у світі ракета з підвищеною опера- тивністю переводу до повної бойової готовності, автономною інерційною системою керування, що не піддаєть- ся радіотехнічним перешкодам і за- безпечує підвищену точність стрільби [10,14, 19]. У 1958 — 1959 роках ракетні комп- лекси Р-12 були виготовлені у великій кількості й не тільки у Дніпропетров- ську, а і на підприємствах Пермі, Ом- ська, Оренбургу та розгорнуті на бойо- вих позиціях. У травні 1959 р. вийшли дві урядові постанови: «О разработке межконтинентальной ракеты Р-16 в КБ М.К. Янгеля» і «О разработке Р-9 в ОКБ С.П. Королева» [14]. У квітні 1961 року була прийнята на озброєння янгелівська ракета Р-14 (8К65, SS-5) середнього класу з дальністю польоту до 4500 км, що дозволяло розрахову- вати на досить високий ступінь захи- щеності країни від оточуючих її з усіх боків американських військових баз. У грудні 1959 року на основі нового виду озброєнь в СРСР створюється і новий рід військ — Ракетні війська стратегіч- ного призначення. Серійне виробни- цтво міжконтинентальних ракет було налагоджено за допомогою дніпропе- тровських і київських спеціалістів на декількох заводах країни. Із середини 1960-х років під керівництвом М.К. Ян - геля в широкій кооперації з наукови- ми, конструкторськими й виробничи- ми організаціями починається новий етап — створення стратегічних між- континентальних балістичних ракет четвертого покоління [14, 19]. Пуск ракети Р-16 (8К64, SS-7), пер- шої міжконтинентальної ракети важ- кого класу (дальність 13000 км), пови- нен був відбутися 24 жовтня 1960 р., але при підготовці до пуску ракета вибух- нула на старті через несанкціонований запуск двигуна другого ступеня; вибух призвів до великих людських жертв, серед них були командуючий Ракет- ними військами маршал М.І.Недєлін, велика група провідних спеціалістів ОКБ № 586 і військових. Сам Янгель і ще кілька людей, що відійшли убік по- курити, чудом залишилися живі. Ми- хайло Кузьмич дуже важко сприйняв цю трагедію. Перший успішний пуск Р-16 відбувся 21 лютого 1961 року. Ця ракета мала такі переваги: заправляла- ся новими висококиплячими компо- нентами палива, що давало їй можли- вість перебувати в заправленому стані більше тридцяти діб; мала автономну систему керування, що дозволяло її використовувати без усякого зв’язку із Землею; була простішою в експлу- атації, з мінімальним технологічним часом на підготовку до пуску. До того ж Янгель випередив Корольова на два роки. І надалі ракетний комплекс Р-16 склав основу Ракетних військ страте- гічного призначення [4, 14, 15]. Особливостями двоступінчастої міжконтинентальної балістичної ра- кети є виведення орбітальної голов- ної частини з руховою установкою на борту на орбіту штучного супутника Землі та її спуск з ядерними зарядами у будь-яку точку земної кулі. Таку зброю не можна було знищити. Необхідність захисту ракет під час несення бойового чергування від нападу ймовірного су- противника вимагала їх укриття в шах- тних пускових установках. І перші в СРСР шахтні пускові установки ство- рили для янгелівських ракет, що були уніфіковані й могли стартувати як із шахтних, так і з наземних споруджень. Ця зброя та її випробування наочно продемонстрували досягнення Радян- ського Союзу в багатьох науково- технічних напрямках, зокрема в сфері високих виробничих технологій. О.М. Корнієнко Science and Science of Science, 2011, № 430 Саме Янгель в 1960-х роках розпо- чинає роботи зі створення перших по- вністю мобільних балістичних ракет. Одну з нових балістичних ракет зроби- ли комбінованою: перший ступінь пра- цював на твердому паливі, другий — на рідкому. У цілому нова ракета мала ряд цінних нововведень і піонерських рі- шень. Новинкою рухливого комплексу став транспортно-пусковий контей- нер, прямо з якого стартувала ракета. Тоді ж був застосований і так званий «мінометний старт»: ракета вилітала з контейнера під дією окремого заряду, а її двигуни запускалися вже в польо- ті. Рішення М.К.Янгеля про перехід на такий тип старту було настільки новим і незвичайним, що багатьом здавалося ризикованим. У США подібне завдан- ня вирішили тільки через п’ять років. Даний комплекс обумовив створення іншого рухливого комплексу — заліз- ничного ракетного потягу. У КБ «Пів- денне» і на «Південмаші» було створено ракетні потяги (головний конструктор В.Ф.Уткін). Складали їх на Павлоград- ському механічному заводі (Дніпропе- тровська область) [11, 14]. 1 вересня 1970 р. у зв’язку із хворо- бою Янгеля наказом міністра загаль- ного машинобудування виконуючим обов’язки начальника й головного кон- структора КБ «Південне» був призначе- ний В.Ф. Уткін. Але життя М.К.Янгеля не стало менш напруженим. У квітні 1971 р. відбулися вогневі стендові ви- пробування ракети 15Д15 (8К99) (За- горськ, Московська область), 13 лип- ня — пуск із шахтної установки типу одиночний старт; 22 жовтня 1971 року на НДВП-5 (Байконур) відбувся екс- периментальний пуск важкої міжкон- тинентальної балістичної ракети 15А14 із транспортно-пускового контейнера. Сталося народження нового способу старту — «мінометного» [14]. Ця подія була останньою прижиттєвою демон- страцією розробки Михайла Кузьмича Янгеля. Внесок у підкорення космосу і користь для народного господарства При розробці бойових ракет М.К. Ян - гель передбачав можливість викорис- тання їх як носіїв космічних апаратів. В ОКБ-586 було організовано КБ-3 з про- ектування літальних космічних апаратів. На базі бойових ракетних комплексів у КБ почали розробляти ракетоносії для штучних супутників Землі, а на заводі було створено спеціальне виробництво № 7 по виготовленню космічних апа- ратів. На кріогенних компонентах бу- ло створено другий ступінь для ракети Р-12. Так з’явився носій «Космос». Він показав високу надійність і доцільність використання вже створеної військо- вої техніки. Цей носій, найбільш ма- совий і найдешевший, застосовувався для запуску космічних апаратів ДС-1 („Дніпропетровський супутник”) серії «Космос», створених під керівництвом В.М. Ковтуненка. Запуском на орбіту 16 березня 1962 р. ракетою-носієм «Кос - мос» цього супутника була почата прог - рама планомірного дослідження кос- мічного простору спеціалізованими су- путниками Землі [16, 22]. Носій «Інтеркосмос» був створений на базі ракети Р-14. Бойова орбітальна ракета Р-36 дала можливість перейти до створення космічного носія для штуч- них супутників Землі вагою до 4 тонн, що експлуатується дотепер під назвою «Циклон». Створення супутникової ракетно-космічної системи «Інтеркос- мос» — одна з най важливіших робіт, виконаних під керівництвом М.К. Ян- геля. Запуск супутника «Інтеркосмос» 14 жовтня 1969 року відповідно до програм міжнародного співробітни- М. К. ЯНГЕЛЬ БІЛЯ ВИТОКІВ ВІТЧИЗНЯНОГО РАКЕТОБУДУВАННЯ Наука та наукознавство, 2011, № 4 31 цтва поклав початок новому етапу в дослідженні космічного простору. З 1971 р. були запущені три радянсько- французьких супутника «Ореол», радянсько-індійські супутники «Арі- абата», «Бхаскара-1», «Бхаскара-2», серія супутників «Інтеркосмос», ство- рених у кооперації з країнами Східної Європи. 25 червня 1971 р. ракета-носій 8А 92М вивела на орбіту космічний апарат «Метеор» [14, 16]. М.К. Янгель завжди мав на ува- зі можливість використання висо- ких технологій, що розроблялися для ракетно-космічної техніки, в інших га- лузях народного господарства. Це обу- мовило високу якість виробів. У скла- ді його підприємства було тракторне конструкторське бюро, відділи з про- ектування побутової техніки. Трактори з маркою «ЮМЗ» працюють у багатьох країнах світу. Холодильники «Днепр», дитячі велосипеди, побутові прилади були надійні й користувалися великим попитом у населення [14]. Результати діяльності й спадщина Янгеля Одним з перших завдань радянсько- го ракетобудування була необхідність захистити свою країну від літаків США, які із середини 1950-х років безкарно здійснювали шпигунські польоти над територією СРСР на висоті 20 км. Шо- ком для натовців було знищення 1 трав- ня 1960 р. ракетою С-75 літака-примари U-2. Американську авіацію фактично було вигнано зі стратосфери. Ракета Р-12 була наймасовішою ра- кетою середньої дальності. На кількох заводах було виготовлено 2300 таких ракет. На кінець 60-х років на заході СРСР було розгорнуто 608 пускових установок з ядерними зарядами. На 1965—1966 роки припадає пік розгор- тання в СРСР ракет середньої даль- ності Р-12 і Р-15, більшість з яких була націлена на об’єкти в Західній Європі. Багато політиків вважають, що розмі- щення цих ракет позитивно вплинуло на загальну обстановку у світі. У жов- тні 1962 року СРСР розмістив на Кубі 24 пускові установки з ракетами Р-12 і 16 пускових установок з ракетами Р-14. Літак, що кружляв над територією Куби, було знищено залпом зенітно- ракетної батареї. Виникла Карибська криза, вперше у своїй історії США виявилися практично повністю без- захисними перед новою зброєю. Вій- ськові пропонували президентові Дж. Кеннеді негайно почати бомбардуван- ня Куби. Світ перебував на межі нової війни. Але керівникам двох наддержав, Дж.Кеннеді й М.С.Хрущову, вдало- ся зняти напругу мирним шляхом [6, 10,12]. Демонстрація в червні 1966 ро- ку президентові Франції Ш.де Голлю пуску ракети Р-16 із шахтної установки значною мірою сприяла виходу Фран- ції з воєнно-політичного блоку НАТО. А високозахищені високоточні пов - ністю автоматизовані залізничні ракет- ні потяги тримали в напрузі наших по- тенційних партнерів по ринку до самого розвалу Радянського Союзу [6]. А коли Р-36 — ракету третього покоління, на той момент найпотужнішу бойову ра- кету у світі — оснастили розгінним сту- пенем, голова Держкомісії СРСР по цій глобальній ракеті Ф.П.Тонких визначив: “США створюють систему протиракет- ної оборони «Сейфгард» від російських ракет з півночі. Янгель як стратег, що не може завдати угрупованню супротивни- ка лобовий удар, створює ракету, здатну обійти ПРО США з півдня. Американці, напевно, думали, що ми не зуміємо зна- йти контрзаходи, тим більше створити глобальну ракету. Однак Янгель спрос- тував їх прогнози”. Усього в період між 1965 і 1974 роками було розгорнуто 288 О.М. Корнієнко Science and Science of Science, 2011, № 432 ракет Р-36 всіх типів, що залишалися на озброєнні до 1980 року. Дійсно, раке- та ця зробила повністю неефективною розгорнуту систему «Сейфград», що й привело до її згортання і змусило США підписати Договір про обмеження про- тиракетної оборони [10, 11, 25, 26]. До середини 1980-х років на ракетах, розроблених і виготовлених у Дніпро- петровську, розміщувалося до 80% всіх ядерних зарядів збройних сил СРСР. У 1989 році на ракетних комплексах SS-18 (прозваних натовцями «Сатаною») роз- ташовувалося 308 боєголовок. Одна со- тня таких ракет, за оцінками експертів США, була здатна вивести на орбіту не тільки 1000 боєголовок індивідуального наведення великої потужності, але та- кож і 100 тисяч помилкових відволіка- ючих цілей. Технічні рішення, втілені в ракеті, визнані класикою бойового ра- кетобудування. Це був надійний щит і меч країни, готовий у будь-яку мить за- вдати відповідного удару відплати. Створення в Радянському Союзі ракетно-ядерного щита на протива- гу руйнувальній, наступальній зброї країн НАТО, за визнанням політиків США, стало стримуючим фактором у відношенні до країн соціалістичного блоку. Такою оцінкою гордяться спів- робітники провідного вітчизняного ракетобудівного комплексу КБ «Пів- денне» і «Південний машинобудівний завод» [11]. Навіть в дитячій енцикло- педії США створення ракет в СРСР відмічено як противагу американській ракетній зброї [27, c.169]. А космічна діяльність стала провідною сферою політики, економіки та науки. Визнання і пам’ять У 1961 р. М.К.Янгеля було обрано дійсним членом АН УРСР, у 1966 р. — дійсним членом АН СРСР. Внесок М.К.Янгеля — двічі Героя Соціаліс- тичної Праці (1959, 1961) — у розвиток авіаційно-ракетної галузі відмічено 4 ор- денами Леніна, орденом Жовтневої Ре- волюції, медалями, Ленінською (1960) і Державною (1967) преміями СРСР, Зо- лотою медаллю ім. С.П.Корольова АН СРСР (1970). Він обирався на ХХІ, ХХІІ і ХХІІІ з’їздах Компартії України чле- ном її ЦК; на ХХІІІ і ХХІV з’їздах КПРС кандидатом у члени ЦК; депутатом Вер- ховної Ради СРСР 7-го і 8-го скликань. 25 жовтня 1971 року ученого, кон- структора, організатора найбільш пере- дової сучасної галузі техніки поздоров- ляли із 60-річчям від дня народження. У цей момент серце ракетника, який мужньо боровся за втілення у жит- тя своїх робіт, витримав незчисленну кількість неприємностей, несправед- ливих обвинувачень, виключення (на декілька днів) із Всесоюзної комуніс- тичної партії (більшовиків), зніс тяж- ке запалення легенів і п’ять інфарктів, зупинилося [1, 2, 14, 25]. Пам’ятник М.К.Янгелю на Новодівочому кладовищі М. К. ЯНГЕЛЬ БІЛЯ ВИТОКІВ ВІТЧИЗНЯНОГО РАКЕТОБУДУВАННЯ Наука та наукознавство, 2011, № 4 33 М.К.Янгеля поховано в Москві на Новодівочому кладовищі. Пам’ятники йому споруджені в Усть-Ілімську, Же- лєз но горську-Ілімському й Дніпро- петровську; бюсти — на площадках деяких космодромів і НДІ. Федера- ція космонавтики заснувала медаль його імені. Національна академія на- ук України заснувала премію імені М.К. Янгеля, яка присвоюється за ви - датні досягнення в галузі приклад- ної й технічної механіки, ракетно- космічної техніки. У Москві, Києві, Дніпропетровську, інших містах є вулиці імені Янгеля; на будинках, де жив і працював головний конструк- тор, встановлено меморіальні дошки. Його ім’ям названі кратер на Місяці та океанський суховантажний тепло- хід. Ім’я М.К.Янгеля присвоєно ДКБ «Південне» і Харківському інституту радіоелектроніки. Час довів, що в умовах глобальної ізоляції радянські спеціалісти спромог - лися самостійно зробити потужну зброю. По багатьом технологіям ракетно-кос- мічна галузь країни випередила науко- во-технічний розвиток інших країн. М.К. Янгелю, а також О.М. Макаро- ву, В.М. Ковтуненку, С.І. Конюхову, В.Ф. Уткіну, В.С. Буднику, Л.В. Смірно- ву та іншим його соратникам і наступни- кам Україна зобов’язана тим, що сьогод- ні володіє сімнадцятьма із двадцяти двох базових космічних технологій. Освоєння навколоземного простору є символом досягнень цивілізації минулого ХХ сто- ліття й фундаментом для подальшого більш масштабного проникнення люд- ства в космос [25]. Медаль ім. М.К. Янгеля НКА України Блок поштових марок на честь М.К. Янгеля 1. Платонов В.П. Михаил Кузьмич Янгель / В.П.Платонов, В.П.Горбулин. — Киев: Наук. думка, 1979. — 119 с. 2. Стражева І.В. Тюльпани з космодрому / І.В.Стражева. — 2-ге вид. — К.: Наук. думка, 1986. — 352 с. 3. Академик Михаил Кузьмич Янгель (1911—1971). //Вестн. АН СССР. — 1911. — № 11. — С.9, 10. 4. Черток Б.Е. Ракеты и люди. Горячие дни холодной войны / Б.Е.Черток. — М.: Машинострое- ние, 2007. — 701 с. 5. Хозин Г.С. Великое противостояние в космосе / Г.С.Хозин. — М.: Вече, 2001. — 416 с. 6. Калашников М. Битва за небеса / М.Калашников. — М.: ООО «Издательство «Астрель», 2003. — 704 с. 7. Голованов Я.К. Королёв: Факты и мифы / Я.К.Голованов. — М.: Наука, 1994. — 800 с. 8. Space Technology / [Ed. H.S.Seifert]. — New York: -John Wiley and Sons. Inc., 1959. — 721 р. О.М. Корнієнко Science and Science of Science, 2011, № 434 9. Волков Е.Б. Твёрдотопливные ракеты / Е.Б.Волков, Г.Ю.Мазинг, В.Н.Сокольський. — М.: Машиностроение, 1992. — 288 с. 10. Губарев В.С. Ракетный щит империи / В.С.Губарев. — М.: Алгоритм; Экмо, 2006. — 400 с. 11. От противостояния к международному сотрудничеству / [Под общ. ред. С.Н.Конюхова]. — Днепропетровск: Арт-пресс, 2004. — 768 с. 12. Губарев В.С. Русский космос / В.С.Губарев. — М.: Алгоритм; ЭКМО, 2006. — 464 с. 13. Welding Aluminum Space Launch Vehicles / S.A. Agnew. N.E. Anderson, C.R. Felmley et al. // Welding Jоurnal. — 1964. — № 11. — P. 932—936. 14. Призваны временем. Ракеты и космические аппараты конструкторского бюро «Южное» / В.Г.Васильев, С.Н.Конюхов, А.Н.Мащенко и др., под ред. С.Н.Конюхова. — Днепропетровск: Арт- Пресс, 2004. — 228 с. 15. Космонавтика СССР / [главн. редактор Мозжорин Ю.А., сост. Гильберг Л.А., Еременко А. М.]. — М.: «Машинобудування»; Планета, 1986. — 491 с. 16. Ведешин Л.А. Развитие в СССР ракетных исследований околоземного пространства / Л.А.Ведешин //Из истории авиации и космонавтики. Вып.15. — М.: АН СССР, 1972. — С.3—25. 17. Космос: Технології, матеріалознавство, конструкції [під. ред. Б.Є.Патона]. — К.: ІЕЗ ім. Є.О.Патона НАН України, 2000. — 528 с. 18. Макаров А.А. Директор большого завода / А.А.Макаров // Видатні конструктори України. ДКБ «Південне» 50 років. — К.: НТУУ «КПІ». — С.32—49. 19. И ракеты голос громкий. Очерки по ракетно-космической технике / [авт.-сост. Ю.И. Мош- ненко]. — Днепропетровск: Арт-Пресс, 2001. — 222 с. 20. Советское ядерное вооружение. — Нью-Йорк; Москва: Машиностр., 1989/1992. — 380 с. 21. Технология производства космических ракет / Джур Е.А., Вдовин С.И., Кучма Л.Д. и др. — Днепропетровск: Изд-во ДГУ, 1992. — 184 с. 22. Ракеты и космические аппараты КБ «Южное». — Днепропетровск: КБ «Южное», 2000. — 240 с. 23. Розвиток ракетно-космічної техніки в Україні: Підручник /Ф.П.Санін, Є.О.Джур, Л.Д.Кучма, В.В.Хуторний. — Дніпропетровськ: Арт-пресс, 2202. — 402 с. 24. Секретний підрозділ галузі / Савчук В.С, Санін Ф.П. та ін. —Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2001. — 376 с. 25. Андреев Л. Янгель — уроки и наследие / Андреев Л., Конюхов С. — Днепропетровск: Арт- Пресс, 2001. — 521с. 26. Широкорад А.Б. Энциклопедия отечественного ракетного оружия / А.Б.Широкорад. — М.; Аст.; Минск: Харвест, 2003. — 542 с. 27. Man and Machines. N. York: Mitchell Beazley Encyclopedias livited, 1976. — 264 p. Одержано 15.11.2011 А.Н.Корниенко М.К.Янгель у истоков отечественного ракетостроения Освещены жизненный путь академика М.К.Янгеля и его вклад в развитие отечественного ракето- строения, обеспечение обороноспособности СССР.

М.К. Янгель біля витоків вітчизняного ракетобудування

Institution

Ähnliche Einträge