Науково-конструкторська школа М.К. Янгеля та її роль у розвитку ракетобудування в СРСР
Окреслено поняття науково-конструкторської школи, риси лідерів таких шкіл, притаманні, зокрема, С.П.Корольову та М.К.Янгелю. Показано основні етапи ста6новлення і розвитку науково-конструкторської школи М.К.Янгеля, її космічну діяльність, подальше функціонування у сучасних умовах, вплив на ракетно-к...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Наука та наукознавство |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автори: | , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49302 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Науково-конструкторська школа М.К. Янгеля та її роль у розвитку ракетобудування в СРСР / Ф.П. Санін, О.А. Копил, В.С. Савчук // Наука та наукознавство. — 2011. — № 4. — С. 35-45. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860099632491659264 |
|---|---|
| author | Санін, Ф.П. Копил, О.А. Савчук, В.С. |
| author_facet | Санін, Ф.П. Копил, О.А. Савчук, В.С. |
| citation_txt | Науково-конструкторська школа М.К. Янгеля та її роль у розвитку ракетобудування в СРСР / Ф.П. Санін, О.А. Копил, В.С. Савчук // Наука та наукознавство. — 2011. — № 4. — С. 35-45. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Наука та наукознавство |
| description | Окреслено поняття науково-конструкторської школи, риси лідерів таких шкіл, притаманні, зокрема, С.П.Корольову та М.К.Янгелю. Показано основні етапи ста6новлення і розвитку науково-конструкторської школи М.К.Янгеля, її космічну діяльність, подальше функціонування у сучасних умовах, вплив на ракетно-космічне виробництво в Україні. Названо тих, хто був причетний до школи М.К.Янгеля або вийшов з неї.
Очерчены понятие научно-конструкторской школы и черты лидеров таких школ, в частности С.П. Королева и М.К. Янгеля. Показаны основные этапы становления и развития научно-конструкторской школы М.К. Янгеля, ее космическая деятельность, дальнейшее функционирование в современных условиях, влияние на ракетно-космическое производство в Украине. Названы те, кто был причастен к школе М.К. Янгеля или вышел из нее.
The notion of research and design school is defined; qualities of the school leaders such as S.P.Korolyov and M.K.Yangel are outlined. Main phases of formation and development of research and design school of M.K.Yangel, its earlier spacecraft related works, subsequent work in the present-day period and implications for the spacecraft industry in Ukraine are shown. Names of persons are referred to, which were associated with the Yangel school or left it.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:27:36Z |
| format | Article |
| fulltext |
Наука та наукознавство, 2011, № 4 35
Як відомо, для сучасної науки і техні-
ки характерна колективна діяльність у ви-
робленні наукових і технічних знань. Це
знаходить вираз у створюваних формаль-
них і неформальних колективах, різного
роду школах. У літературі, присвяченій іс-
торії вітчизняної техніки, все частіше став
вживатися термін «школа» стосовно ді-
яльності видатного керівника, засновни-
ка нового напряму техніки. Так, говорять
про школу С.П. Корольова, М.К. Янгеля,
В.М. Челомея, А.М. Туполєва та інших.
Ракетно-космічна техніка — га-
лузь, в якій особливо яскраво віддзер-
калилася результативність науково-
конструкторських шкіл. У процесі ство-
рення ракетно-космічного комплексу
вирішується величезна кількість склад-
них науково-технічних проблем, над
розв’язанням яких працюють численні
наукові, конструкторські та виробничі
колективи. Багато з них дістали авто-
ритет і визнання у своїй галузі. Проте
відомчі бар’єри, вузькі інтереси кожного
конкретного колективу, які не збігають-
ся зі спільними, могли б стати нездолан-
ною перешкодою для узгодженої роботи
і отримання кінцевого результату.
С.П. Корольову вдалося запобіг-
ти цьому, створивши Раду головних
конструкторів. Це було неформальне
об’єднання керівників основних колек-
тивів, які брали участь в розробці та ство-
ренні корольовських виробів. Кожен
з них, формально будучи незалежним,
визнавав лідерство головного конструк-
тора на період участі в створенні його
виробу. У той же час, стаючи суміжним
розробником іншого виробу — дітища
іншого конструкторського бюро, скажі-
мо, М.К. Янгеля, В.М. Челомея або ще
кого-небудь, — вони підпорядковува-
лись головному конструктору цього КБ.
Ось як згадує про діяльність Ра-
ди головних конструкторів, керованої
С.П. Корольовим, один з його найближ-
чих соратників Б.О.Черток: «Рада була
створена за ініціативою С.П. Коро льова
з перших же років роботи. Спочатку не-
оформлена ніякими постановами уряду,
вона стала дійсно, а не формально мозко-
вим центром процесу створення ракет-
ної, а пізніше ракетно-космічної техніки.
Це була школа системної колективної
творчості, коли народження ідеї, її нау-
кове забезпечення, конструкторська роз-
робка, експеримент, виробничий процес
і реалізація у вигляді ракетного і косміч-
ного польоту перетворюються на єдиний
і безперервний процес» [1].
Про діяльність інших науково-
конструкторських шкіл у ракетно-
космічній техніці, особливості їх вза-
ємодії Б.О. Черток писав: «Аналогічно
Ф.П.Санін, О.А.Копил, В.С.Савчук
Науково-конструкторська школа М.К. Янгеля
та її роль у розвитку ракетобудування в СРСР
Окреслено поняття науково-конструкторської школи, риси лідерів таких шкіл,
притаманні, зокрема, С.П.Корольову та М.К.Янгелю. Показано основні етапи
ста6новлення і розвитку науково-конструкторської школи М.К.Янгеля, її космічну
діяльність, подальше функціонування у сучасних умовах, вплив на ракетно-космічне
виробництво в Україні. Названо тих, хто був причетний до школи М.К.Янгеля або
вийшов з неї.
© Ф.П.Санін, О.А.Копил, В.С.Савчук, 2011
Ф.П.Санін, О.А.Копил, В.С.Савчук
Science and Science of Science, 2011, № 436
корольовській Раді пізніше створюва-
лись Ради головних на чолі з М.К. Ян-
гелем, В.М. Челомеєм, О.Д. Наді рад-
зе, В.П. Макеєвим, Д.І. Козловим,
Г.М. Бабакіним, М.Ф. Решетньовим.
Неминучим був процес взаємозв’язку
цих рад. Головні конструктори — чле-
ни першої корольовської Ради, збага-
чені досвідом створення перших ра-
кетних систем, починали розробки для
інших головних конструкторів ракет і
входили в нові Ради» [ 2, с.12 ].
Отже, науково-конструкторська шко -
ла — це творчий колектив вчених, ін-
женерів і виробничників, який форму-
ється при визначному вченому- кон-
структорі на базі головного конструк-
торського бюро, очолюваного цим вче-
ним, в рамках розробки оригінального
науково-технічного напряму, характер-
ного саме для цього колективу, з метою
реалізації певної науково- технічної ідеї
у вигляді завершеного виробу — склад-
ної науково-технічної системи.
Якщо ядро науково-конструктор-
сь кої школи зосереджувалось на базі
головного конструкторського бюро,
під безпосереднім керівництвом лідера
школи, то її периферійна частина по-
ширювалася далеко за межі даного кон-
структорського бюро, на підприємства
та організації, формально підпорядко-
вані нерідко зовсім іншим офіційним
структурам. Незважаючи на те, що участь
кожної суміжної організації у спільній
справі була суворо обумовлена рамками
офіційних постанов, договорів та угод,
надзвичайно велику роль відігравали не-
формальні стосунки між ними.
Великою мірою ці стосунки зале-
жали від лідера школи, від його здат-
ності виконувати покладені на нього
функції. А в ракетно-космічній техніці
ці функції мають свою специфіку, зу-
мовлену особливостями галузі та умов,
в яких вона розвивалася.
Ракетно-космічна галузь починала
формуватися в екстремальних умовах:
повоєнна розруха, «холодна війна»,
гонка озброєнь. Особливі умови дикту-
вали й особливі вимоги. Надзвичайно
високою була відповідальність за якість
виконання замовлення. Ракетна техні-
ка пов’язана з величезними затратами.
Сумно крилатим став серед ракетників
гіркий докір, кинутий Д.Ф. Устіновим,
коли «не йшла» одна з корольовських
ракет, що вони «стріляють містами». У
час, коли всім жилося сутужно, такий
докір сприймався особливо болісно. Не
меншою була й відповідальність за тер-
міни. Замовник — військово-політичне
керівництво держави — завжди поспі-
шав. С.П. Корольов образно вислов-
лювався з цього приводу: «Термін ви-
конання — вчора!» Зрив термінів при-
рівнювався беріївськими службами до
«шкідництва», «зради батьківщини» з
відповідними наслідками.
Працювати доводилось у надзви-
чайно складних умовах, особливо при
випробуваннях нової техніки. Випробу-
вачі, а серед них було чимало колишніх
фронтовиків, зі знанням справи прирів-
нювали ті умови до бойових. Не дивно,
що людину, яка очолювала ці роботи,
несучи на собі величезний тягар відпо-
відальності не тільки за техніку, але й за
життя і долі людей, можна порівняти з
полководцем. Таке порівняння, зокре-
ма, застосував академік Б.В. Раушен-
бах, характеризуючи С.П. Корольова, з
яким він працював пліч-о-пліч не один
десяток років. І дійсно, здатність обрати
стратегію і визначити тактику; проаналі-
зувавши обставини, передбачити мож-
ливі наслідки, прийняти серед багатьох
можливих варіантів єдино вірне рішен-
ня, часом всупереч загальноприйнятній
думці; мужність прийняття відповідаль-
них рішень; нарешті сила характеру, мо-
гутня воля, які дозволяють витримувати
НАУКОВО-КОНСТРУКТОРСЬКА ШКОЛА М.К. ЯНГЕЛЯ ТА ЇЇ РОЛЬ
У РОЗВИТКУ РАКЕТОБУДУВАННЯ В СРСР
Наука та наукознавство, 2011, № 4 37
обраний курс, незважаючи на числен-
ні перешкоди і труднощі, — ось риси,
обов’язкові для великого полководця.
Вони ж притаманні й лідерам видат-
них науково-конструкторських шкіл в
ракетно-космічній галузі: С.П. Коро-
льову та М.К. Янгелю.
Отже, крім усіх інших якостей, не-
обхідних визначному науковцеві, лі-
дерові наукової школи, лідер науково-
конструкторської школи в ракетно-
космічній техніці повинен бути надзви-
чайно сильною, сміливою, цілеспрямо-
ваною і відданою справі людиною.
Коли в 1946 році в Радянському Со-
юзі було створено головний інститут
ракетної галузі — НДІ-88 і на посади
головних конструкторів його відділів
були призначені люди, кожен з при-
значених мав приблизно такі ж шанси,
як й інші, на перетворення дорученої
теми в оригінальний напрям в ракетній
техніці, на створення при його розроб-
ці власної школи, врешті — на зайняття
лідируючого місця в галузі. Проте здій-
снив це лише один з них — головний
конструктор відділу № 3 з проектуван-
ня балістичних ракет далекої дії Сергій
Павлович Корольов. І не випадково,
адже саме йому притаманні були риси,
про які йшлося вище, саме для нього
це була справа його життя.
Так само і Михайло Кузьмич Ян-
гель, отримавши призначення на по-
саду головного конструктора ДКБ-586
у Дніпропетровську, сприйняв його не
просто як відповідальне доручення, чер-
гове у своєму послужному спискові, яке
треба сумлінно виконати й через кілька
років повернутися у Москву, де чекала
сім’я. Для нього нове призначення стало
сенсом життя. Поставленій цілі — ство-
рювати грізну, невразливу, надійну й
зручну в експлуатації зброю з високою
боєготовністю — він присвятив усі сім-
надцять відмірених йому літ, що зали-
шилися. Для сучасного ж ракетобуду-
вання це призначення означало початок
епохи Янгеля: він став родоначальником
і засновником нового перспективного
напряму в ракетно-космічній техніці, а
створена ним школа — флагманом бо-
йового ракетобудування, що відіграв ви-
рішальну роль у досягненні паритету в
галузі стратегічних озброєнь.
Історія янгелівської школи бере
початок з 1951 року, коли для нала-
годження серійного випуску перших
балістичних ракет далекої дії, розро-
блених в ОКБ-1 С.П. Корольова, було
вирішено перепрофілювати під ракет-
не виробництво Дніпропетровський
автомобільний завод. Для ведення
технічної документації у виробництві
вузлів та агрегатів ракет на заводі бу-
ло створено серійне конструкторське
бюро (СКБ), головним конструктором
якого був призначений Василь Сергі-
йович Будник (до цього — заступник
С.П. Корольова з конструкторської ро-
боти). Ядром СКБ була група спеціаліс-
тів, переведених на нове підприємство
з московських організацій: В.С. Буд-
ник, В.М. Ковтуненко, М.Ф. Герасю-
та, П.І. Нікітін, І.І. Іванов, В.М. Ло-
банов, Ю.Б. Двінін, Ф.Ф. Фалунін,
М.С. Шнякін та ін. Крім ведення се-
рійного виробництва виробів Коро-
льова, ентузіасти почали пошук нових,
самостійних шляхів розвитку ракетної
техніки. У творчу групу включились
молоді спеціалісти заводу: Л.А. Берлін,
В.О. Концевий, В.Ф. Уткін, О.І. Чига-
рьов, В.С.Інютін, В.І. Гусєв та ін. [ 3 ].
У період розгортання серійного
виробництва виробів нової техніки
на заводі чітко визначився напря-
мок розвитку цієї техніки, вибраний
ОКБ-1 НДІ-88, тобто творцями цих
виробів. Суть цього напрямку — ви-
користання у виробах низькокиплячих
компонентів палива і комбінованих
Ф.П.Санін, О.А.Копил, В.С.Савчук
Science and Science of Science, 2011, № 438
(автономна+радіотехнічна) систем ке-
рування.
Потреби ВПК настійно вимагали
пошуків інших шляхів розвитку нової
техніки. Саме на цей новий шлях і ста-
ла група молодих ентузіастів заводу на
чолі з В.С.Будником. Цією групою була
запропонована розробка нового виро-
бу під індексом 8К63 із застосуванням
нових висококиплячих компонентів
палива та суто автономної, інерціаль-
ної системи керування.
Розробка цього виробу була гаряче
підтримана головними конструкторами-
суміжниками: В.П. Глуш ком, М.О. Пі-
люгіним, В.І. Кузнєцовим, В.П. Бар-
міним та іншими, які стали потім не-
одмінними партнерами при розробці
всіх наступних виробів.
Звичайно ж, велику зацікавленість
у новому виробі виявили військові,
зокрема міністр оборонної промисло-
вості Д.Ф.Устинов, маршал артилерії
М.І. Недєлін. 13 лютого 1953 року ви-
йшла постанова ЦК КПРС та Ради Мі-
ністрів СРСР № 442-212 про розробку
заводом 586 ракети на нових компо-
нентах палива та з автономною систе-
мою керування.
Проте реальною справою це стало
після виходу наступної урядової поста-
нови (№ 501-839 від 10.04.1954 р.) про
створення Особливого конструктор-
ського бюро — самостійного проектно-
конструкторського підприємства. Го-
ловним конструктором ОКБ був при-
значений Михайло Кузьмич Янгель,
який до цього, з 1952 року, очолював
НДІ-88. Його першим заступником
був призначений В.С. Будник.
З цього моменту значними темпами
став збільшуватись чисельний склад ОКБ,
розвиватись експериментальне виробни-
цтво і створюватись експериментально-
лабораторна база ОКБ. У корольовсько-
го КБ з’явився серйозний конкурент,
котрий вибрав суттєво новий напрямок
для свого першого дітища. Цей шлях —
створення рідинних ракет на нових
компонентах палива, а також розробка
автономних систем керування, які забез-
печують політ ракети без впливу ззовні.
Такі системи були сконструйовані в НДІ-
885 під керівництвом головного кон-
структора М.О.Пілюгіна (Москва) та КБ
«Електроприлад» під керівництвом голо-
вних конструкторів Б.М. Конопльова та
В.Г. Сергеєва (Харків) у співдружності з
В.І. Кузнєцовим — НДІ-10 Міністерства
суднобудівної промисловості (НВО «Ро-
тор», Москва) [4 ].
Всі роботи над першим самостій-
ним виробом — ракетою 8К63 (Р-12,
або СС-4) — були завершені в 1959
році, коли ракету було прийнято на
озброєння. Її експлуатація передбача-
ла можливості як наземного, так і шах-
тного типів старту. На її основі в СРСР
було створено новий рід військ — Ра-
кетні війська стратегічного призначен-
ня (РВСП).
Треба відзначити, що поряд з чер-
гуванням у складі РВСП ця ракета про-
тягом чверті століття була надійною
«робочою конячкою» для розробників
нової техніки: її використовували як
основний носій для відпрацювання но-
вих конструктивних та технологічних
рішень при створенні бойових блоків
та систем подолання ПРЗ. Лише в лип-
ні 1988 року вона була знята з озброєн-
ня на підставі Договору про ліквідацію
ракет середньої та малої дальності.
Таким чином, можна констатувати,
що створення першої стратегічної ра-
кети, яка втілила в життя новий напрям
у ракетній техніці, дало життя новій
головній проектно-конструкторській
організації ОКБ-586 (з 1966 року — КБ
«Південне»), а також новій науково-
конструкторській школі в ракетобуду-
ванні — школі М.К. Янгеля. У наступні
НАУКОВО-КОНСТРУКТОРСЬКА ШКОЛА М.К. ЯНГЕЛЯ ТА ЇЇ РОЛЬ
У РОЗВИТКУ РАКЕТОБУДУВАННЯ В СРСР
Наука та наукознавство, 2011, № 4 39
роки, розвиваючи взятий напрям, ко-
лектив ОКБ та ПМЗ (Південний ма-
шинобудівний завод) створює ряд но-
вих зразків балістичних ракет далекої
дії на висококиплячих компонентах
палива, конструктивно і технологіч-
но ще більш досконалих, потужних, із
все більшою дальністю польоту. Вони
відрізнялись високими експлуатацій-
ними і енергетичними характеристи-
ками, які в основному визначались но-
ворозробленими двигунами. Всі вони
були прийняті на озброєння. Кероване
М.К. Янгелем ОКБ-586 за обсягом на-
уково- дослідницьких робіт, за чисель-
ним складом наукових та інженерних
кадрів перетворилося на одну з най-
більших організацій галузі, двічі наго-
роджену найвищою урядовою нагоро-
дою — орденом Леніна. Попереду були
нові, більш складні завдання.
Ракетні комплекси другого поко-
ління розроблялися в період 1961—1969
років. Направленістю розробки стало
забезпечення їх живучості та можли-
вість нарощувати кількість комплексів
на озброєнні. Для цього необхідно було
вирішити завдання довгого збережен-
ня ракет в заправленому стані за раху-
нок застосування нової паливної пари
(несиметричний диметилгідразин та
азотний тетроксид) та ампулізації сис-
тем. Тепер ракета могла перебувати у
заправленому стані п’ять, а пізніше —
десять років, тобто увесь час своєї екс-
плуатації. Це давало можливість ви-
ключити заправочні системи зі складу
шахтних пускових установок, а самі
пускові установки рознести на значну
відстань одна від одної. Такі «поодино-
кі старти» мали набагато більше шансів
уціліти в разі ядерного нападу.
Одна з важких ракет цього поко-
ління — ракета 8К67, або Р-36 (СС-9),
провідний конструктор — М.І. Галась.
Дальність польоту — 12000 км, стартова
вага — 200 т. Високий запас енергетики,
що забезпечувався двигунами розробки
КБ В.П. Глушка, давав змогу застосувати,
крім двох основних ступенів, ще й тре-
тій — для точного наведення боєзаряду
на ціль. Застосовувався комплекс засобів
для подолання протиракетної оборони
(ПРО). Вперше у світовій практиці ця
ракета мала орбітальну головну частину і
вперше у вітчизняній — головна частина
була багатозарядною: кожна частина за-
ряду направлялася на задану ціль, а цілі
могли бути на відстані десятків і сотень
кілометрів одна від одної. Застосування
орбітальної головної частини давало ра-
кеті перевагу абсолютної несподіваності
удару. Зі створенням та розгорненням
ракет другого покоління було досягнуто
паритет у галузі стратегічних озброєнь, і
це стало технічною основою для початку
переговорного процесу.
А КБ «Південне» (цю назву ОКБ-586
отримало в 1966 році), яке об’єднало ко-
лектив розробників цих ракет, за цей час
виросло на найбільше в галузі спеціалізо-
ване головне проектно-конструкторське
підприємство, котре довело, що йому до
снаги виконання будь-якого нового за-
вдання у створенні зразків нової техніки.
Було доведено, що янгелівській шко-
лі ракетників притаманний постійний
творчий пошук нових шляхів створення
комплексів, перевірки й запроваджен-
ня сміливих конструкторських рішень,
прагнення розробляти комплекси, що
не поступалися, а іноді й перевершували
кращі зарубіжні зразки [4].
Розробка ракетних комплексів
третього і четвертого поколінь про-
ходила в умовах наявності в країні ве-
ликої кількості шахтних стартів, котрі
треба було максимально використати,
а також необхідності забезпечення їх
живучості за рахунок підвищення за-
хищеності пускових установок. Нові
умови вимагали прийняття низки по
Ф.П.Санін, О.А.Копил, В.С.Савчук
Science and Science of Science, 2011, № 440
суті революційних рішень і серед них
застосування бортових обчислюваль-
них машин, засобів подолання ПРО,
застосування так званого мінометного
старту.
При створенні комплексів четвер того
покоління (1980-ті — початок 1990-х ро-
ків) на порядок денний знову постало за-
вдання забезпечення живучості з метою
можливості гарантованого стримання
супротивника в нових умовах. Прийма-
лись два основні напрями — створення
стійких виробів, здатних витримати вра-
жаючі фактори ядерного удару, а також
створення нового типу старту, мобіль-
ного, для виробів легкого класу, для чого
необхідно було здійснити в цьому класі
перехід до застосування твердопаливних
двигунів. Обидва напрями потребували
новаторських підходів і рішень, адже
все вирішувалося вперше у вітчизняній
практиці.
Розгортання комплексів четвертого
покоління було відповіддю на створен-
ня в США ракети МХ і стало надійною
основою для ведення переговорів по ви-
робленню нової угоди про 50%-ве ско-
рочення стратегічних озброєнь. Як не
парадоксально, але виходило так, що,
підвищуючи ефективність стратегічних
сил, створюючи нові озброєння, ракет-
ники янгелівської школи в той же час
створювали основу для уповільнення
темпів гонки озброєнь, згортання цілих
класів озброєнь. Так, створення голо-
вних частин, що розділялися, та засобів
подолання ПРО супротивника стало
технічною основою згортання амери-
канською стороною програм розробки
наземного ешелону ПРО «Safegard» і
укладання договору з ПРО 1972 року,
значення якого важко переоцінити.
Що ж саме забезпечувало школі
Янгеля успіх і авторитет у замовни-
ка? «М.К. Янгель першим зрозумів, що
стратегічні ракети повинні виконувати
своє призначення ще на землі, до старту
створювати стримуючий ефект ракетно-
ядерного щита, — писав С.М. Ко ню-
хов, на той час генеральний конструктор
Державного конструкторського бюро
«Південне» ім. М.К. Янгеля, який зріс
у цьому КБ під безпосереднім керівни-
цтвом Михайла Кузьмича і, як ніхто ін-
ший, компетентно міг відповісти на це
питання. — Для цього необхідно було ко-
рінним чином переглянути принципові
зв’язки ракети з пусковою установкою,
проектувати ракету спільно зі стартовим
комплексом, створювати бойові ракетні
комплекси — логічно ув’язану сукупність
ракет з необхідним для їх експлуатації на-
земним обладнанням» [ 5, с.5 ].
Сміливо і рішуче, іноді всупереч ав-
торитетним точкам зору, М.К.Янгель
обирав і з властивою йому енергією
та наполегливістю втілював у життя
свою концепцію розробки бойових
ракет. С.М. Конюхов так сформулю-
вав основні принципи цієї концепції:
перебування ракети в заправленому
стані на протязі всього заданого термі-
ну бойової експлуатації, невразливість
стартової пускової установки, висока
боєготовність ракети, захищеність ра-
кети в польоті, максимальна ефектив-
ність враження цілі, технологічність і
економічність виготовлення елемен-
тів ракетного комплексу, надійність
функціонування ракетного комплексу,
забезпечення тривалої життєздатності
базових моделей шляхом їх послідов-
ної модернізації і створення на їх осно-
ві спеціалізованих модифікацій.
Керуючись цими принципами, ство -
рений М.К. Янгелем колектив роз -
робив чотири покоління високоефек-
тивних бойових ракет, багато які з них
стали основою для надійних космічних
ракет-носіїв.
Ракети янгелівської школи розро-
блялись, як правило, ініціативно і про-
НАУКОВО-КОНСТРУКТОРСЬКА ШКОЛА М.К. ЯНГЕЛЯ ТА ЇЇ РОЛЬ
У РОЗВИТКУ РАКЕТОБУДУВАННЯ В СРСР
Наука та наукознавство, 2011, № 4 41
бивали собі путівку в життя в гострій
полеміці з опонентами й конкурента-
ми. Кожна наступна ракета мала свої
нові технічні удосконалення, які забез-
печували підвищення ефективності та
експлуатаційної надійності при опти-
мальних габаритах і масі.
На базі бойових ракет ще в 1950-ті ро-
ки янгелівці почали розробляти ракети-
носії для штучних супутників Землі
(ШСЗ). На кріогенних компонентах був
створений другий ступінь для ракети Р-12.
Так з’явився космічний носій «Космос»,
який показав високу надійність (0,965) і
доцільність використання вже створеної,
відпрацьованої військової техніки. Цей
носій — наймасовіший і найдешевший
для запусків космічних апаратів (КА) се-
рії «Космос» вагою до 480 кг. Наступним
був носій «Інтеркосмос» — на базі Р-14.
Запас енергетики, закладений у ракету
Р-36 (СС-9), достатній для орбітальної
ракети, дав змогу перейти до створення
космічного носія для ШСЗ середньої ва-
ги — до чотирьох тонн. Так було створено
носій «Циклон» з автоматизованим стар-
том, який став базою програми «Січ».
Гордістю колектива є ракета-носій
«Зеніт», якій притаманна точність ви-
ведення КА на орбіту, що перевищує
точність зарубіжних носіїв, високий
рівень автоматизації робіт на стартово-
му комплексі, екологічна чистота. Ма-
са вантажу, що виводиться на орбіту, —
13740 кг. Не дивно, що зарубіжні фірми
виявляють неабиякий інтерес до цього
носія. І хоча жорсткі закони конкурен-
ції стоять на заваді, вихід цієї ракети на
світовий ринок вже починається.
Таким чином, створений шко-
лою М.К.Янгеля потужний науково-
технічний потенціал став основою
ракетно-космічної галузі України, за-
безпечив їй можливості для міжнарод-
ної космічної діяльності як рівноправ-
ного члена світового співтовариства.
Звичайно, молодому колективу КБ
М.К. Янгеля доводилось долати чима-
лі труднощі, пов’язані з розробкою но-
вих, нетипових тоді ракетно-космічних
конструкцій, де вимагалось застосу-
вання дефіцитних чи навіть взагалі то-
ді ще не існуючих матеріалів, а також
нових точних приладів для систем ке-
рування, телеметрії і наземних контр-
ольних вимірів. Для вирішення цих
проблем, користуючись своїм автори-
тетом, М.К. Янгель широко залучав га-
лузеві інститути та інститути АН СРСР
і союзних республік. Видатні радянські
вчені, пригадує В.С. Будник, охоче від-
гукувались на прохання М.К. Янгеля і
допомагали вирішувати завдання, що
стояли перед його колективом. Це перш
за все академіки М.В. Келдиш, Б.Є. Па-
тон, В.О. Котельников, О.Ю. Іш лін -
сь кий та інші [4, с.29].
Школа М.К. Янгеля не обмежува-
лась рамками КБ «Південне» із систе-
мою спеціалізованих КБ, комплексів і
служб, унікальним симбіозом дослідно-
конструкторських бюро і се рій но-
експериментального заводу, а також
комплексом для виробництва твердо-
паливних ракет у Павлограді. Вона ще
включала в себе стійку розгалужену
кооперацію суміжних організацій, що
працювали в єдиному творчому й ви-
робничому ритмі. Це, зокрема, розроб-
ники систем автономного керування —
НДІ-885 під керівництвом М.О. Пілю -
гіна (Москва), КБ «Електроприлад»
під керівництвом Б.М Конопльова та
В.Г. Сергеєва (Харків) у співдружності з
В.І. Кузнєцовим (НВО «Ротор» — НДІ-
10 Міністерства суднобудівної промис-
ловості СРСР, Москва); розробники
систем двигунів — НВО «Енергомаш»
під керівництвом В.П. Глушка (Мо-
сква); розробники стартового наземно-
го обладнання — головний конструктор
В.П. Бармін; розробники електрооблад-
Ф.П.Санін, О.А.Копил, В.С.Савчук
Science and Science of Science, 2011, № 442
нання — філіал ВНДІЕМ, головний
конструктор А.Г. Іосиф’ян (Москва);
розробники теоретичних проблем —
Інститут технічної механіки, В.В. Пи-
липенко (Дніпропетровськ) та багато
інших. Співпраця з янгелівською шко-
лою значною мірою вплинула на по-
дальшу долю багатьох з них: КБ «По-
літ» — колишній філіал при Омському
авіаційному заводі; ВНДІ електротех-
ніки в Москві; НВО прикладної меха-
ніки в Красноярську на базі переданої
туди PH «Інтеркосмос» та супутників
спеців’язку; НВО «Стріла» в Оренбур-
зі, створене спеціально для ракет Янге-
ля; КБ машинобудування в Міасі, куди
були передані янгелівські проектно-
конструкторські проробки ракет для
підводних човнів; завод пластмас в
Сафоново Смоленської області, де ви-
готовлялись корпуси двигунів, відсіків
ракет та транспортно-пускові контей-
нери.
З діяльністю школи Янгеля нероз-
ривно пов’язане виникнення ракетно-
космічного виробництва в Україні та
розвиток науково-технічної бази, що
його супроводжує: виготовлення апа-
ратури керування і телеметрії (Київ,
Харків, Чернігів); виробництво штуч-
ного волокна в Кам’янськ-Шахтинську
і Світлогорську, спецтканин на основі
кварцових, вуглецевих і органічних во-
локон в Броварах, Дніпропетровську,
Києві; спецвиробництво на Запорізь-
кому електродному заводі.
Це також створені за ініціативи і
при підтримці М.К. Янгеля науково-
дослідні інститути (проблем міцності,
проблем матеріалознавства, техніч-
ної механіки, радіофізики й електро-
ніки, низьких температур, технології
машинобудування, пластмас); ракет-
ні факультети й спеціальності у вузах
Дніпропетровська, Києва, Харкова;
виховання власних наукових кадрів —
створення в КБ аспірантури і вченої
ради [5].
Естафету керівника після М.К. Ян-
геля, який помер в 1971 році (в день
свого 60-річчя), прийняв Володимир
Федорович Уткін — спеціаліст вищого
ґатунку, що зріс на підприємстві, до-
вгі роки був заступником М.К.Янгеля.
Він очолював КБ «Південне» протягом
майже двадцяти років. Це під його ке-
рівництвом була завершена розробка
бойових ракетних комплексів третьо-
го і четвертого поколінь, розпочата ще
М.К. Янгелем, потужних і досконалих
ракет-носіїв, космічних апаратів. У ті
напружені роки, в умовах зростаючого
загострення конкурентної боротьби за
військові замовлення між провідними
школами С.П. Корольова, М.К. Янге-
ля та В.М. Челомея В.Ф. Уткіну вдало-
ся не тільки закріпити за КБ провідне
положення одного з найпродуктивні-
ших конструкторських бюро країни,
але й розвинути лідерство в розробці
могутньої ракетної зброї.
У 1990 році В.Ф. Уткін став ди-
ректором ЦНДІМашу, а КБ «Півден-
не» очолив Станіслав Миколайович
Конюхов. Успадкувавши від свого
вчителя необхідні для лідера науково-
конструкторської школи риси, при-
таманні полководцю, він спромігся
провести свій колектив через трудно-
щі, зумовлені розпадом СРСР та при-
пиненням замовлень ВПК. В умовах
економічної скрути, розриву встанов-
лених зв’язків, хаосу, загального зане-
паду й зневіреності він зумів зберегти
не тільки основний кадровий потенці-
ал, але й кращі традиції школи Янге-
ля. Колектив очолюваного ним тепер
вже ДКБ «Південне» ім. М.К. Янгеля
разом з колективом ВО «Південмаш»,
директором якого після О.М. Макаро-
ва протягом ряду років був Л.Д. Куч-
ма, а потім — Ю.О.Алексеєв, вижив,
НАУКОВО-КОНСТРУКТОРСЬКА ШКОЛА М.К. ЯНГЕЛЯ ТА ЇЇ РОЛЬ
У РОЗВИТКУ РАКЕТОБУДУВАННЯ В СРСР
Наука та наукознавство, 2011, № 4 43
переорієнтувавши профіль основної
діяльності, знайшов своє місце в кос-
мічній діяльності України і відіграє
в ній провідну роль. І хоча сьогодні
вже другу чверть століття науково-
конструкторська школа М.К. Янгеля
працює без свого засновника, за сло-
вами С.М. Конюхова, «...дух Янгеля
зримо присутній в усіх досягненнях
колектива, успіхи якого засновані на
«...тій величезній, безцінній творчій
науково-технічній і педагогічній спад-
щині, яку залишив академік Михайло
Кузьмич Янгель». [5, с.4].
У двадцять першому столітті особис-
тість М.К. Янгеля вийшла з тіні секрет-
ності, й не тільки причетні до ракетно-
космічної галузі стали більш поінфор-
мованими про діяльність видатного кон-
структора та колективу, який він очолю-
вав. Поступово усвідомлення досягнень,
до яких безпосередньо був причетним
М.К. Янгель, поставило питання про те
оточення, в якому він перебував, про те
коло однодумців, учнів, послідовників,
які складали певний колектив, певну
науково-конструкторську школу. Авто-
ри статті спробували висвітлити перед
широким загалом, хоча і стисло, про-
цес формування і діяльності науково-
конструкторської школи М.К. Янгеля,
причетними до якої можуть вважати се-
бе багато хто з творців новітньої ракетно-
космічної техніки.
Коли мова йде про школу М.К. Ян-
геля, то з позицій сучасності тих, хто
б сумнівався в її існуванні, практично
немає. Але у кожного з видатних кон-
структорів, науковців, дослідників
життя і творчості М.К. Янгеля бачення
цієї школи відрізняється. Так, прези-
дент НАН України академік Б.Є. Па-
тон, виступаючи на «круглому столі»,
присвяченому пам’яті М.К. Янгеля
(100-річчю від дня його народження),
відзначав як особливість наукової шко-
ли видатного конструктора те, що вона
працювала у тісному контакті, міцних
взаємозв’язках з КБ «Південне» та з
науково-дослідними інститутами з ра-
кетної тематики.
В орбіту науково-конструкторської
школи М.К. Янгеля залучалася настіль-
ки велика кількість фахівців, майбутніх
докторів і кандидатів наук, конструкто-
рів, які надалі зробили значний внесок
в розвиток нових ідей ракетної техніки,
в розвиток тих ідей, які формувалися в
цій школі, що надзвичайно важко з аб-
солютною точністю говорити про кіль-
кісний склад цієї школи. М.К. Янгель
самим своїм життям, діяльністю в ство-
ренні нових напрямів у ракетобудуванні,
системним баченням будь-якої пробле-
ми фактично зорганізував навколо себе
тих талановитих і небайдужих інжене-
рів та конструкторів, які склали основу
науково-конструкторської школи з роз-
робки ракетно-космічної техніки різно-
манітного призначення. Це при тому,
що, як зазначав ще у 2004 р. в одному із
своїх інтерв’ю один з тих, хто належав до
його науково-конструкторської школи,
генеральний конструктор—генеральний
директор ДКБ «Південне» С.М. Коню-
хов, «Михайло Кузьмич Янгель не мав
жодної можливості, щоб займатись суто
учбовою, професорсько-викладацькою
діяльністю, у нього не було своєї кафе-
дри в якомусь навчальному закладі» [6].
Але саме він «виховав і навчив мистецтву
робити ракети сотні молодих інженерів і
конструкторів, раскрив здібності і талан-
ти випускників провідних технічних вузів
країни» [6]. Роздуми С.М. Конюхова що-
до впливу М.К. Янгеля на формування
видатних особистостей знайшли своє від-
творення і в книзі, присвяченій 50-річчю
ДКБ «Південне», в якій також зазна-
чається, що «науково-конструкторську
та інженерно-адміністративну “школу
Янгеля” пройшли видатні вчені й органі-
Ф.П.Санін, О.А.Копил, В.С.Савчук
Science and Science of Science, 2011, № 444
затори ракетно-космічної галузі Володи-
мир Федорович Уткін, В’ячеслав Михай-
лович Ковтуненко, Борис Іванович Губа-
нов, політичні державні діячі Леонід Да-
нилович Кучма й Володимир Павлович
Горбулін» [7, с. 223]. С.М. Конюхов і сам
був одним з найбільш талановитих учнів
М.К. Янгеля, який «зробив значний вне-
сок в розробку і створення нових поко-
лінь ракетних комплексів стратегічного
призначення, космічних носіїв і косміч-
них апаратів» [7, с. 386]. До «випускни-
ків» цієї «школи» можна додати Ю.П. Се-
менова, Ю.О. Сметаніна, Б.І. Губанова і
багатьох інших. Низка прізвищ тих, хто
може вважати себе належним до шко-
ли М.К. Янгеля, наводиться, зокрема, в
книзі [7]. І формування «школи Янгеля»
почалося з моменту його призначення
головним конструктором ОКБ-586, ство-
реного у 1954 р. у Дніпропетровську.
Багато хто з тих, хто «пройшов» ви-
щезгадану науково-конструкторську і
інженерно-адміністративну «школу Ян-
геля», самі створили власні всесвітньо-
відомі науково-конструкторські школи,
виховали нові покоління талановитих
розробників ракетно-космічної техніки.
Але «alma mater» формування конструк-
торської думки, втілення найнеймовір-
ніших конструкторських ідей, вироблен-
ня й відпрацювання унікальних виробів
та комплексів для них завжди пов’язане
з колективом, який очолював і скерову-
вав М.К. Янгель, в якому розкрилися їх
здібності й таланти.
Чому це відбулося? Мабуть, тому,
що М.К. Янгель створив не просто ко-
лектив виконавців, а колектив, в яко-
му працювали фахівці, що стали його
однодумцями, підкорили свою діяль-
ність меті, доведеній М.К. Янгелем до
розуму і серця кожного з них. Секрет
його педагогічного таланту, за висло-
вом С.М. Конюхова, «полягав у високій
людській одухотвореності, особистій
чарівності, справедливості суджень і
компетентності у своїй справі. Ясністю
поставлених цілей і конкретністю задач
він сформував колектив ефективно пра-
цюючих новаторів, готових віддати всі
свої сили любимій справі» [7, с. 222].
Багато в чому думки С.М. Конюхо-
ва щодо наукової школи М.К. Янгеля
перегукуються зі свідченнями інших ві-
домих інженерів та конструкторів, що
працювали поряд з М.К. Янгелем, зо-
крема Ю.С. Алєксєєва, О.М. Мащенка
та інших. Проте вони долучають до них
нові штрихи, характеризуючи науково-
конструкторську школу М.К. Янгеля.
Звернемо увагу на те, що основні уза-
гальнені риси та критерії наукової шко-
ли в науковій літературі достатньо уста-
лилися завдяки працям низки відомих
істориків науки. Але діяльність науково-
конструкторської школи М.К. Янгеля
або додає нові критерії та характеристи-
ки до рис і критеріїв подібних шкіл, або
висуває наперед ті характеристики, які
не завжди виносяться на перший план.
Зокрема, О.М. Мащенко відзначає як
один з головних принципів науково-
конструкторської школи М.К. Янге-
ля наступний: «У створеній кооперації
повинна панувати атмосфера творчої
співпраці, рівності, технічної чесності та
громадянської відповідальності» [8].
У доповіді, безпосередньо присвя-
ченій школі М.К. Янгеля, яка була ви-
голошена 19 вересня 2011 р. у Військо-
вій академії Ракетних військ стратегіч-
ного призначення ім. Петра Великого,
О.М. Мащенко виокремив ще низку
принципів, які були покладені в осно-
ву діяльності школи Янгеля, і серед них
принципи взаємодії, кооперації. осо-
бистої відповідальності керівника ко-
лективу, стовідсоткової достовірності
будь-яких технічних й інших докумен-
тів, що виходили з надр колективу, очо-
люваного М.К. Ягелем, тощо [8].
НАУКОВО-КОНСТРУКТОРСЬКА ШКОЛА М.К. ЯНГЕЛЯ ТА ЇЇ РОЛЬ
У РОЗВИТКУ РАКЕТОБУДУВАННЯ В СРСР
Наука та наукознавство, 2011, № 4 45
Отже, базуючись на свідченнях,
спогадах, виступах, публікаціях тих,
хто був поряд з М.К. Янгелем та хто
продовжував його справу, мож на го -
ворити про науко во-конструкторсь ку
школу М.К. Янгеля як таку, з якої ви-
йшли В.Ф. Уткін, В.М. Ковту ненко,
Б.І. Губанов, Л.А. Бер лін, Л.Д. Куч -
ма, В.В. Пилипенко, В.П. Горбулін,
В.І. Драновський, С.М. Конюхов,
Ю.П. Се менов, В.Г. Команов, Ю.О. Сме-
та нін, Ф.П. Са нін та ін. Бага то з тих,
хто починав свою діяльність під ке -
рів ницт вом М.К. Ян геля, створили
надалі власні науко во-конструк тор-
ські школи. Зокрема, М.Ф. Герасюта,
В.М. Ков туненко, В.В. Пилипенко та
інші.
Принципи саме такої діяльності
стали запорукою того, що з колективу,
очолюваного М.К. Янгелем, вийшла
значна кількість видатних конструкто-
рів, творців новітньої ракетної та кос-
мічної техніки, організаторів виробни-
цтва та державних діячів,частина з яких
нами була вже названа вище. Можна
впевнено стверджувати, що «школа
Янгеля» — це той фундамент, на якому
було закладено майбутнє незалежної
України як ракетно-космічної держа-
ви і здобутки якої ні в якому разі не по-
винні втрачатися.
1. Черток Б.Е. Королев — создатель первой школы в ракетостроении / Б.Е. Черток // Высту-
пление на Гагаринских чтениях 9.03.1996 г. (г. Гагарин). Фонограмма. — Фонд Житомирского музея
космонавтики им.С.П.Королева (ЖМК).
2. Черток Б.Е. Ракеты и люди / Б.Е. Черток. — М.: Машиностроение, 1994. — 415 с.
3. Янгель М.К. Тезисы выступления к 10-летию СКВ. Рукопись / М.К. Янгель. — Архив ГКБ
«Южное» им.М.К.Янгеля.
4. Будник B.C. О совместной работе с М.К.Янгелем. Рукопись / В.С. Будник. — Фонд ЖМК.
5. Конюхов С.Н. Эпоха Янгеля / С.Н. Конюхов // Космическая техника. Ракетное вооруже-
ние. — Днепропетровск: ГКБ «Южное», 1996. — С.4—15.
6. Конюхов С.Н. У сотрудников КБ «Южное» есть все основания гордиться выбором профес-
сии и места работы: Интервью генерального конструктора — генерального директора ГКБ «Южное»
С.Н. Конюхова журналу «Арсенал-ХХІ» накануне 50-летия предприятия / С.Н. Конюхов [Электрон-
ний ресурc]. — Режим доступа: http://www.space.com.ua/gateway/news.nsf/.
7. Призваны временем. От противостояния к международному сотрудничеству / под общ. ред.
С.Н. Конюхова. — Днепропетровск: Арт-Пресс, 2004. — 768 с.
8. Мащенко А.Н. Школа Янгеля / А.Н. Мащенко [Электронний ресурc]. — Режим доступа:
http://www.kievskayarus.org/.
Одержано 09.12.2011
Ф.П.Санин, О.А.Копыл, В.С.Савчук
Научно-конструкторская школа М.К.Янгеля и ее роль в развитии
ракетостроения в СССР
Очерчены понятие научно-конструкторской школы и черты лидеров таких школ, в частности
С.П. Королева и М.К. Янгеля. Показаны основные этапы становления и развития научно-конструкторской
школы М.К. Янгеля, ее космическая деятельность, дальнейшее функционирование в современных услови-
ях, влияние на ракетно-космическое производство в Украине. Названы те, кто был причастен к школе
М.К. Янгеля или вышел из нее.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-49302 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0374-3896 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:27:36Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Санін, Ф.П. Копил, О.А. Савчук, В.С. 2013-09-15T16:02:17Z 2013-09-15T16:02:17Z 2011 Науково-конструкторська школа М.К. Янгеля та її роль у розвитку ракетобудування в СРСР / Ф.П. Санін, О.А. Копил, В.С. Савчук // Наука та наукознавство. — 2011. — № 4. — С. 35-45. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49302 Окреслено поняття науково-конструкторської школи, риси лідерів таких шкіл, притаманні, зокрема, С.П.Корольову та М.К.Янгелю. Показано основні етапи ста6новлення і розвитку науково-конструкторської школи М.К.Янгеля, її космічну діяльність, подальше функціонування у сучасних умовах, вплив на ракетно-космічне виробництво в Україні. Названо тих, хто був причетний до школи М.К.Янгеля або вийшов з неї. Очерчены понятие научно-конструкторской школы и черты лидеров таких школ, в частности С.П. Королева и М.К. Янгеля. Показаны основные этапы становления и развития научно-конструкторской школы М.К. Янгеля, ее космическая деятельность, дальнейшее функционирование в современных условиях, влияние на ракетно-космическое производство в Украине. Названы те, кто был причастен к школе М.К. Янгеля или вышел из нее. The notion of research and design school is defined; qualities of the school leaders such as S.P.Korolyov and M.K.Yangel are outlined. Main phases of formation and development of research and design school of M.K.Yangel, its earlier spacecraft related works, subsequent work in the present-day period and implications for the spacecraft industry in Ukraine are shown. Names of persons are referred to, which were associated with the Yangel school or left it. uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Наука та наукознавство До 100-річчя від дня народження М.К. Янгеля Науково-конструкторська школа М.К. Янгеля та її роль у розвитку ракетобудування в СРСР Научно-конструкторская школа М.К.Янгеля и ее роль в развитии ракетостроения в СССР Research and Design School of M.K.Yangel and Its Role in Developing the Spacecraft in the USSR Article published earlier |
| spellingShingle | Науково-конструкторська школа М.К. Янгеля та її роль у розвитку ракетобудування в СРСР Санін, Ф.П. Копил, О.А. Савчук, В.С. До 100-річчя від дня народження М.К. Янгеля |
| title | Науково-конструкторська школа М.К. Янгеля та її роль у розвитку ракетобудування в СРСР |
| title_alt | Научно-конструкторская школа М.К.Янгеля и ее роль в развитии ракетостроения в СССР Research and Design School of M.K.Yangel and Its Role in Developing the Spacecraft in the USSR |
| title_full | Науково-конструкторська школа М.К. Янгеля та її роль у розвитку ракетобудування в СРСР |
| title_fullStr | Науково-конструкторська школа М.К. Янгеля та її роль у розвитку ракетобудування в СРСР |
| title_full_unstemmed | Науково-конструкторська школа М.К. Янгеля та її роль у розвитку ракетобудування в СРСР |
| title_short | Науково-конструкторська школа М.К. Янгеля та її роль у розвитку ракетобудування в СРСР |
| title_sort | науково-конструкторська школа м.к. янгеля та її роль у розвитку ракетобудування в срср |
| topic | До 100-річчя від дня народження М.К. Янгеля |
| topic_facet | До 100-річчя від дня народження М.К. Янгеля |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49302 |
| work_keys_str_mv | AT sanínfp naukovokonstruktorsʹkaškolamkângelâtaíírolʹurozvitkuraketobuduvannâvsrsr AT kopiloa naukovokonstruktorsʹkaškolamkângelâtaíírolʹurozvitkuraketobuduvannâvsrsr AT savčukvs naukovokonstruktorsʹkaškolamkângelâtaíírolʹurozvitkuraketobuduvannâvsrsr AT sanínfp naučnokonstruktorskaâškolamkângelâieerolʹvrazvitiiraketostroeniâvsssr AT kopiloa naučnokonstruktorskaâškolamkângelâieerolʹvrazvitiiraketostroeniâvsssr AT savčukvs naučnokonstruktorskaâškolamkângelâieerolʹvrazvitiiraketostroeniâvsssr AT sanínfp researchanddesignschoolofmkyangelanditsroleindevelopingthespacecraftintheussr AT kopiloa researchanddesignschoolofmkyangelanditsroleindevelopingthespacecraftintheussr AT savčukvs researchanddesignschoolofmkyangelanditsroleindevelopingthespacecraftintheussr |