Внесок І.Й. Агола у становлення генетики в Україні

Показано значення науково-організаційної діяльності академіка Всеукраїнської академії наук (1934) І.Й. Агола (1891−1937) для становлення вітчизняної генетики. Здійснено аналіз наукових праць ученого, а також його роботи як керівника відділу загальної біології Інституту зоології та біології ВУАН. Пок...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Наука та наукознавство
Datum:	2011
1. Verfasser:	Романець, О.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2011
Schlagworte:	Історія науки
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49310
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Внесок І.Й. Агола у становлення генетики в Україні / О.В. Романець // Наука та наукознавство. — 2011. — № 4. — С. 124-136. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-49310
record_format	dspace
spelling	Романець, О.В. 2013-09-15T16:33:56Z 2013-09-15T16:33:56Z 2011 Внесок І.Й. Агола у становлення генетики в Україні / О.В. Романець // Наука та наукознавство. — 2011. — № 4. — С. 124-136. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49310 Показано значення науково-організаційної діяльності академіка Всеукраїнської академії наук (1934) І.Й. Агола (1891−1937) для становлення вітчизняної генетики. Здійснено аналіз наукових праць ученого, а також його роботи як керівника відділу загальної біології Інституту зоології та біології ВУАН. Показано значение научно-организационной деятельности академика Всеукраинской академии наук (1934) И.И.Агола (1891−1937) для становления отечественной генетики. Осуществлен анализ научных трудов ученого, а также его работы как руководителя отдела общей биологии Института зоологии и биологии ВУАН. The significance of scientific and organizational work by І.I.Аgol (1891—1937), academician of the All-Ukrainian Academy of Science (AUAS) (1934), for establishing the national genetics is shown. Analysis of his scientific works and administrative work as the head of biology department at the Institute for Zoology and Biology of the AUAS is made. uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Наука та наукознавство Історія науки Внесок І.Й. Агола у становлення генетики в Україні Вклад И.И.Агола в становление генетики в Украине Contribution by І.I.Аgol in Establishing Genetics in Ukraine Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Внесок І.Й. Агола у становлення генетики в Україні
spellingShingle	Внесок І.Й. Агола у становлення генетики в Україні Романець, О.В. Історія науки
title_short	Внесок І.Й. Агола у становлення генетики в Україні
title_full	Внесок І.Й. Агола у становлення генетики в Україні
title_fullStr	Внесок І.Й. Агола у становлення генетики в Україні
title_full_unstemmed	Внесок І.Й. Агола у становлення генетики в Україні
title_sort	внесок і.й. агола у становлення генетики в україні
author	Романець, О.В.
author_facet	Романець, О.В.
topic	Історія науки
topic_facet	Історія науки
publishDate	2011
language	Ukrainian
container_title	Наука та наукознавство
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
format	Article
title_alt	Вклад И.И.Агола в становление генетики в Украине Contribution by І.I.Аgol in Establishing Genetics in Ukraine
description	Показано значення науково-організаційної діяльності академіка Всеукраїнської академії наук (1934) І.Й. Агола (1891−1937) для становлення вітчизняної генетики. Здійснено аналіз наукових праць ученого, а також його роботи як керівника відділу загальної біології Інституту зоології та біології ВУАН. Показано значение научно-организационной деятельности академика Всеукраинской академии наук (1934) И.И.Агола (1891−1937) для становления отечественной генетики. Осуществлен анализ научных трудов ученого, а также его работы как руководителя отдела общей биологии Института зоологии и биологии ВУАН. The significance of scientific and organizational work by І.I.Аgol (1891—1937), academician of the All-Ukrainian Academy of Science (AUAS) (1934), for establishing the national genetics is shown. Analysis of his scientific works and administrative work as the head of biology department at the Institute for Zoology and Biology of the AUAS is made.
issn	0374-3896
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49310
citation_txt	Внесок І.Й. Агола у становлення генетики в Україні / О.В. Романець // Наука та наукознавство. — 2011. — № 4. — С. 124-136. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT romanecʹov vnesokíiagolaustanovlennâgenetikivukraíní AT romanecʹov vkladiiagolavstanovleniegenetikivukraine AT romanecʹov contributionbyíiagolinestablishinggeneticsinukraine
first_indexed	2025-11-26T20:53:20Z
last_indexed	2025-11-26T20:53:20Z
_version_	1850774831127068672
fulltext	Science and Science of Science, 2011, № 4124 Історія науки Розвиток біографістики є одним з найважливіших завдань історико- наукових досліджень. Вивчення пер- сонального доробку науковця умож- ливлює визначення етапних подій у розвитку певної галузі, надає історії науки портретної конкретики. Водно- час встановлення персонального скла- ду наукових шкіл, виокремлення та аналіз напрямків досліджень, вивчен- ня структурування наукової галузі є необхідними інструментами історико- наукової реконструкції. Розробку питань спадковості та мін- ливості живих організмів у першій тре- тині ХХ ст. в Україні здійснювали фахів- ці з різних галузей природознавства: зо- ологи, медики, цитологи, ботаніки, мі- кробіологи, аграрії тощо. Становлення вітчизняної генетики відбулось завдяки роботам С.Г. Навашина, С.М. Гершензо- на, І.І. Шмальгаузена, В.П. Зоси мовича, І.І. Клодницького та інших науковців [1]. Здобутки українських учених у галузі генетики висвітлено в фундаментальній монографії «Розвиток біології на Украї- ні» [2], історико-наукових роботах [3]. Однак, на нашу думку, донині не- достатньо висвітленим є внесок у роз- виток вітчизняної генетики Ізраїля Йосиповича Агола (1891−1937) — ге- нетика, філософа, політичного діяча, письменника. Вченого було безпід- ставно репресовано (1936) і засуджено до вищої міри покарання (1937). У кон- тексті здійснення історико-наукової реконструкції становлення вітчизня- ної генетики вважаємо доцільним ви- світлення діяльності забутих чи мало- відомих учених. Метою дослідження є встановлен- ня персонального внеску І.Й.Агола для розвитку генетики в Україні. Об’єктом дослідження є науковий доробок, нау- О.В.Романець Внесок І.Й. Агола у становлення генетики в Україні Показано значення науково-організаційної діяльності академіка Всеукраїнської академії наук (1934) І.Й. Агола (1891−1937) для становлення вітчизняної генетики. Здійснено аналіз наукових праць ученого, а також його роботи як керівника відділу загальної біології Інституту зоології та біології ВУАН. © О.В.Романець, 2011 ВНЕСОК І.Й.АГОЛА У СТАНОВЛЕННЯ ГЕНЕТИКИ В УКРАЇНІ Наука та наукознавство, 2011, № 4 125 ково-організаційна, педагогічна, про- світницька та громадська діяльність І.Й.Агола. Джерельною базою дослі- дження слугували матеріали Інституту архівознавства Національної бібліоте- ки України ім. В.І.Вернадського, Галу- зевого державного архіву Служби без- пеки України, наукові праці, публіка- ції в періодичних виданнях 30-х років ХХ ст. Постать І.Й.Агола як репресова- ного вченого не було цілком забуто завдяки діяльності його сина Вади- ма Ізраїльовича Агола — нині члена- кореспондента Російської академії на- ук та Російської академії медичних на- ук. Вадим Ізраїльович втратив батька у віці семи років, але, успадкувавши зді- бності до біології та літературної твор- чості, став знаним фахівцем у галузі вірусології та молекулярної біології, письменником, поетом. В.І.Агол до- нині докладає зусиль для збереження пам’яті про свого батька, присвячуючи йому свої вірші та мемуари. Саме за- вдяки запиту В.І.Агола до Генерально- го прокурора СРСР щодо повторного розгляду справи його батька (1955) І.Й.Агола було повністю реабілітовано (1957). Дані з життєпису І.Й.Агола подано в енциклопедичних джерелах [4] та роботах з історії розвитку Національної академії наук України, однак вони є досить корот- кими і однотипними. Н.Д.Полонська- Василенко неоднознач но оцінює діяль- ність І.Й. Агола [5, c. 31] з огляду на не- достатність біографічних даних до його обрання академіком Всеукраїнської ака- демії наук (1934). Період свого дитинства та юності І.Й.Агол детально описав у автобіо- графічній повісті «Хочу жити» (1936), що вийшла друком незадовго до його арешту. Вчений народився в Бобруй- ську (Білорусь) у бідній багатодітній єврейській родині. Батько І.Й.Агола працював теслею, а мати виконува- ла важку домашню роботу, догляда- ючи свою численну родину і «кожні два роки обдаровуючи світ дитиною» [6]. І.Й.Агол перебував у навчальних закладах, де працювали вчителі, що, за його спогадами, зовсім не мали хисту до цієї роботи. У Бобруйську, де пройшли дитячі та юнацькі роки І.Й.Агола, була дуже поширеною зло- чинність, відбувались єврейські погро- ми. Як і батько, він працював теслею, але поступово зацікавився суспільно- політичною ситуацією в країні і до- лучився до політичної діяльності [6]. Спершу І.Й.Агол вступив до партії Бунд — «Загальної єврейської робітни- чої спілки в Литві, Польщі і Росії» — соціал-демократичної організації, що об’єднувала єврейських робітників і ремісників західних областей Росій- ської імперії, а згодом (1915) став чле- ном Російської соціал-демократичної робітничої партії. Він брав участь у першій світовій (1914−1918) та грома- дянській (1919−1921) війнах, а під час Жовтневого перевороту (1917) прова- див політичну діяльність у Білорусії. Надалі навчався на медичному фа- культеті Московського університету, працював у газетах «Правда» та «Труд». Після закінчення навчання (1923) І.Й.Агол працював лікарем та здій- снював наукову роботу під керівницт - вом відомого психіатра П.Б.Ганнушкіна (1875-1933) [7, c. 29]. У 1924 році І.Й. Агол вступив до Московського інституту червоної професури на філософський, а потім на природничий факультет. Під час навчання зацікавився питаннями спадковості, мінливості, еволюціону- вання живої природи та почав видава- ти книжки, в яких всеохопливо висвіт- лював питання філософії, політики та природознавства. У 1925 році вийшла О.В.Романець Science and Science of Science, 2011, № 4126 друком його книга «Основи марксизму. «Анти-Дюринг» (популярний виклад «Анти-Дюрингу» Ф.Енгельса). Книга містить розділи «Походження світу» та «Розвиток життя», які І.Й.Агол на- писав майже наново на основі праць природодослідника К.А.Тімірязєва (1843−1920), антрополога Д.М.Анучіна (1843−1923), зоолога Вільгельма Гааке (1855−1912). У розділі «Розвиток жит- тя» він показав, що до початку ХІХ ст. було накопичено значний обсяг відо- мостей у галузі зоології, а на початку ХІХ ст. сформувались як окремі науки ембріологія та палеонтологія. «Всі ці нові відомості, а також спостереження над сучасним тваринним і рослинним світом переконали нас у тому, що орга- нізми можуть змінюватись, що різні ґа- тунки тварин і рослин, які жили в різні часи, поступово вимирали і давали міс- це іншим, придатнішим до нових умов життя, що ці нові форми виникали з попередніх шляхом повільних змін, які набувались протягом мільйонів років і послідовно передавались нащадкам, і що сама людина також з’явилась з форм попередніх і менш досконалих істот... », — писав автор [8, с. 11]. Роботу в галузі генетики І.Й. Агол розпочав (1926) в Московському зоо- технічному інституті при Комуністич- ній академії, де працював у лабораторії фахівця із селекції тварин О.С. Сере- бровського (1892−1948). До числа ви- хідців з наукової школи О.С. Сере- бровського належать знані генетики М.П. Дубинін (1907−1998), В.М. Слєп- ков (1902−1937), В.Є. Альтшуллер [9, с. 52]. Співробітники лабораторії засто- совували рентгенівське опромінення з метою отримання мутацій у дрозофіли. Роботи здійснювались за методикою, розроб леною (1927) американським вченим Г. Мьоллером (1890−1967). Окрім дрозофіли, О.С. Серебровський використовував у роботі курей, яких вважав зручним об’єктом генетичних досліджень [9, с. 53]. У 1928 році І.Й.Агол очолив Мос- ковський біологічний інститут ім. К.А.Тімірязєва при Комуністичній академії, в якому було створено гене- тичну лабораторію. У цій лабораторії, керованій О.С.Серебровським, було продовжено роботи зі спричинення штучних мутацій у дрозофіли. У 1928 році в «Журналі експериментальної бі- ології» вийшла друком стаття О.С. Се- ребровського, М.П. Дубиніна, І.Й. Аго- ла, В.М. Слєпкова, В.Є. Альтшуллера «Отримання мутацій рентгенівськими променями у Drosofila melanogaster». Дану роботу вченими було здійсне- но з метою перевірки в експерименті даних, отриманих Г.Мьоллером, та встановлення імовірності подальшого посилення отриманого ним ефекту, а саме збільшення відсотка хромосом, що зазнали мутацій внаслідок опро- мінення [10, с. 161]. Вченим вдалось спричинити в дрозофіли майже всі ві- домі для цього виду мутації. «Певною мірою мутаційний процес безперечно вже «в руках» людини, — йдеться у ви- щезгаданій статті. — Тим цікавішим є питання про характер дії, яку чинить рентгенівське проміння на хромо- сомний апарат, і про те, в якому сен- сі можна говорити, що рентгенівське проміння «викликає» мутації... Або мутаційний процес відбувається авто- генетично, тобто характер мутацій, що виникають, передбачений внутрішні- ми властивостями хромосом, або цей характер не передбачений і залежить від умов у момент мутації або перед ним» [10, с. 177]. Автори зазначили, що отримані ними, як і Г.Мьоллером, дані не дали повної відповіді на це питан- ня, і висловили думку про імовірність у майбутньому розкриття «загадки мута- ВНЕСОК І.Й.АГОЛА У СТАНОВЛЕННЯ ГЕНЕТИКИ В УКРАЇНІ Наука та наукознавство, 2011, № 4 127 ційного процесу» з огляду на встанов- лену можливість спричинення шляхом опромінення необмеженої кількості мутацій [10, с. 180]. У 1929 році І.Й. Агола було обрано дійсним членом Комуністичної ака- демії — вищої навчальної і науково- дослідної установи суспільних і природ- ничих наук, що об’єднувала істориків- марксистів і біологів-марксистів. Разом з математиком, географом О.Ю. Шмід- том (1891−1956) він брав участь у робо- ті природничої секції даної академії. У 1936 році Комуністичну академію було ліквідовано, а її інститути підпорядкова- но Академії наук СРСР. Працюючи в новітній галузі при- родознавства, І.Й.Агол висвітлював стан генетики в контексті наявних у той час біологічних ідей. У 1930 році вийшла друком книга І.Й.Агола «Діа- лектичний метод і еволюційна теорія», в якій висловлено критику віталістич- ної і механістичної концепцій. У роз- ділі «Теорії спадковості. Епігенез і преформація» здійснено аналіз робіт Ж.-Б.Ламарка, Ч.Дарвіна, А.Вейсмана, О.Гертвіга, Е.Страсбургера, К.Вольфа, Г.Спенсера, Г. де Фріза та наведено значні за обсягом змістовні цитати [11, с. 64−89]. У розділі «Сучасне вчення про спадковість (генетика)» представле- но детальний аналіз робіт Г.Менделя, Т.Моргана, О.С.Серебровського та ін- ших класиків генетики. «Сучасна гене- тика є одним з найбагатших внесків у біологію... — писав І.Й.Агол. — Окрім свого безпосереднього практичного значення (селекція), вона має вели- чезне теоретичне значення. Спадко- вий матеріал з погляду сучасних біоло- гів... — конкретна матерія, що склада- ється з диференційованих матеріаль- них часток, котрі щоправда не можна побачити очима, чи відчути руками, але поведінку яких у процесах спад- ковості можна передбачити з матема- тичною точністю. Окрім того, сучасна генетика пояснює багато явищ спадко- вості, які до її становлення видавались загадковими і зовсім незрозумілими... Сучасна генетика висвітлює загадкове питання походження і розвитку статі, в трактуванні котрого до останнього часу існувало стільки чудернацьких і безглуздих забобонів, скільки не зу- стрічається в жодній іншій галузі при- родознавства» [11, с. 100−101]. У книзі міститься розділ «Дарвінізм і ламар- кізм», в якому проаналізовано основне положення, що спричинило супер- ечки між «неодарвіністами» і «неола- маркістами», — питання спадкування набутих ознак. У праці І.Й.Агол вка- зав, що при здійсненні аналізу даної проблематики потрібно розрізняти власне успадкування набутих ознак і значення впливу середовища для спад- кової мінливості організму [11, с. 107]. У розділі “Дарвінізм і генетика» вче- ний обстоював положення класичної генетики: «Генетика мала величезне значення в розвінчуванні неспромож- ного, наївного ламаркізму. Вона пере- бувала в перших рядах цієї боротьби і кожне її нове відкриття було тяжким ударом для нього. На сучасному етапі можна вважати теоретичну суперечку між ламаркістами і дарвіністами завер- шеною і далеко не на користь перших, хоча низка вчених — переважно не фа- хівців у галузі генетики, а, наприклад, палеонтологів, — все ще відстоюють ламаркістські положення... Однак зро- зуміло, що роль і значення генетики не обмежується подоланням ламаркізму і новим обґрунтуванням дарвінізму. Основне значення генетики полягає в іншій площині — вчення про спадко- вість і мінливість, а не еволюції, хоча значення її і в цій галузі величезне» [11, с. 124]. О.В.Романець Science and Science of Science, 2011, № 4128 Отримавши рокфеллерівську сти- пендію, І.Й.Агол у червні 1930 року ви- їхав за кордон для роботи в лабораторіях американського генетика Г.Мьоллера та американського генетика і еволюці- оніста німецького походження Ріхарда Гольдшмідта (1878−1958). У травні 1932 року вчений повернувся в Москву, і його було призначено членом колегії і завідувачем відділу науки Народного комісаріату освіти РРФСР [7, c. 29]. У Харкові було створено Інсти- тут марксизму-ленінізму (1922), який надалі перетворено на Всеукраїнську асоціацію марксистсько-ленінських науково-дослідних інститутів (ВУАМ- ЛІН) та переведено до Києва [5, c. 30]. На посаді віце-президента цієї асоціа- ції І.Й.Агол працював у 1932−1934 рр. Надалі наукова та організаційна ді- яльність І.Й.Агола була безпосередньо пов’язана з роботою Всеукраїнської академії наук (ВУАН). До обрання академіком ВУАН з-під пера І.Й.Агола вже вийшли понад п’ятдесят науко- вих праць російською, англійською та німецькою мовами [7, с. 29]. Вперше його ім’я згадується у «Вістях ВУАН» (1934) в якості уповноваженого Ради Народних Комісарів [7, c. 7]. У січні 1934 року відбулась сесія ВУАН, на якій було прийнято рішення про зміну структури академії: «Перший та дру- гий відділи, а також циклову систему, що існували в Академії, ліквідовано. Основною одиницею тепер є інсти- тут, який підлягає Президії ВУАН, і до якого входять за фахом відповідні кафедри ліквідованих відділів» [7, c. 18]. 9 квітня 1934 року було прийнято постанову про підпорядкування ВУАН Раді Народних Комісарів УСРР [7, c. 5] та вибори нових академіків і членів- кореспондентів з метою поповнення ВУАН «найкращими радянськими науковими силами» [7, c. 6]. Прези- дія ВУАН звернулась до всіх науково- дослідних інститутів, вищих навчаль- них закладів, громадських та держав- них установ із закликом взяти активну участь «в обміркуванні та висуненні» відповідних кандидатур. Дане звер- нення підписано президентом ВУАН О.О.Богомольцем та уповноваженим Ради Народних Комісарів І.Й.Аголом [7, c. 7]. У травні 1934 року відбулася сесія ВУАН, на якій до складу прези- дії сесії було обрано «наркома освіти України академіка В.П.Затонського (1888−1938) та уповноваженого з про- ведення виборів нових дійсних членів і членів-кореспондентів ВУАН про- фесора І.Й.Агола» [12, c. 15]. 27 травня 1934 року відбулось обрання нових ака- деміків і членів-кореспондентів ВУАН та її нової Президії. Дійсними членами ВУАН було обрано І.Й.Агола (кафедра загальної біології), В.П.Воробйова (ка- федра анатомії людини), О.І.Ющенка (кафедра психоневрології), М.Д. Стра- жеска (кафедра клінічної медицини), Т.Д. Лисенка (кафедра селекції і гене- тики), О.Ю. Шмідта (кафедра матема- тики), О.І. Лейпунського (кафедра фі- зики), В.П. Яворського (кафедра орга- нічної хімії), П.М. Супруненка (кафе- дра транспортної механіки). Членами- кореспондентами ВУАН було обрано В.П. Протопопова (кафедра психонев- рології), Г.О. Ручка (кафедра мікробіо- логії), В.Н. Філатова (кафедра офталь- мології) та інших [12, c. 26]. Президію ВУАН було обрано в складі президен- та О.О. Богомольця, віце-президента О.Г. Шліхтера, неодмінного секретаря І.Й. Агола та членів Президії О.В. Пал- ладіна, О.Г. Гольдмана, О.В. Фоміна, Є.О. Патона [12, c. 26]. Згідно постанови Ради Народних Комісарів СРСР про присудження нау- кових ступенів та звань Президія ВУАН прийняла рішення про перегляд складу ВНЕСОК І.Й.АГОЛА У СТАНОВЛЕННЯ ГЕНЕТИКИ В УКРАЇНІ Наука та наукознавство, 2011, № 4 129 наукових співробітників інститутів та встановлення їх наукової кваліфікації. З цією метою було створено декілька комісій, зокрема з біологічних та зооло- гічних наук, очолювану І.Й. Аголом. У складі комісії перебували І.І. Шмаль- гаузен, О.В. Фомін, М.Г.Холодний, О.В. Палладін [13, с. 106]. Подальша наукова робота І.Й.Агола відбувалась в Інституті зоології і біології ВУАН, який було створено (1930) шля- хом об’єднання Біологічного інституту ім. Ф.З.Омельченка ВУАН, Зоологіч- ного музею ВУАН і науково-дослідної кафедри зоології Інституту народної освіти. В Інституті зоології і біології ВУАН І.Й.Агол очолив відділ загальної біології, при якому було створено ла- бораторію генетики. У даному відділі вчений планував розвивати напрямки досліджень, роботу над якими розпо- чав у лабораторіях О.С.Серебровського та Г.Мьоллера. Впродовж 1930−1934 рр. в інституті існував відділ експериментальної мор- фології та генетики, в якому під керів- ництвом зоолога, ембріолога, еволю- ціоніста І.І. Шмальгаузена (1884−1963) кілька вчених (І.І. Назаренко, Г.І. Шпет, П.О. Сітько, І.М. Крайовий) досліджу- вали онтогенетичний розвиток і спад- ковість у тварин. Від цього відділу в червні 1934 році, як зазначено у «Вістях ВУАН», було відокремлено частину співробітників, які досліджували «мін- ливість та успадкування факторів росту в сільськогосподарських тварин і вза- ємодію спадкових чинників» [14, c. 49]. Відділ загальної біології формаль- но існував від Травневої сесії ВУАН (1934), але фактично отримав примі- щення і деяке обладнання в листопаді- грудні (1934). До складу новостворено- го відділу було введено секцію генетики відділу експериментальної морфології. У лабораторії генетики, яку очолював П.О.Сітько (1906−1985) [1, с. 93], було організовано кабінет для здійснення рентгенівського опромінення та базу для утримання курей, що використо- вувались для наукових експериментів. Напрямками науково-дослідної робо- ти було обрано питання теоретичної біології та селекції сільськогосподар- ських тварин. Було розпочато дослі- дження гена та мутацій, природного добору як фактора еволюції [15, c. 43]. І.Й.Агол очолив групу науковців (Р.О. Зільберман, Я.Д. Крившенко, П.О. Сітько), які досліджували струк- туру гена шляхом змін певних локусів під впливом рентгенівського опро- мінення. «Ряд проведених експери- ментів дають підставу вважати, що ми одержимо цікаві дані щодо структури гена», — писав П.О.Сітько [15, c. 43]. Дослідження природи та закономір- ностей мутаційного процесу вчені здійснювали в трьох напрямках. По- перше, застосовували нові зовніш- ні фактори для одержання штучних мутацій у дрозофіли, а саме рентге- нівське опромінення за методикою Г.Мьоллера. По-друге, вивчали зна- чення генотипу в цілому з погляду його підляганню мутаційному процесу. По- третє, спричинювали штучні мутації у сільськогосподарських тварин (курей) та мікроорганізмів (бацил дизентерії). Дослідження на предмет спричинен- ня мутацій у дрозофіли здійснювались І.Й. Аголом з використанням потоку електронів. Роботи щодо встановлен- ня значення генотипу в мутаційному процесі здійснювались П.О.Сітьком на кількох лініях дрозофіли з різними відомими генотипами [15, c. 44]. Пер- ші здійснені вченими дослідження в цьому напрямку показали, що генотип впливає на частоту появи летальних мутацій, хромосомних аберацій та ви- димих мутацій (геноваріацій). У резуль- О.В.Романець Science and Science of Science, 2011, № 4130 таті розробки І.Й. Аголом і К.Д. Третя- ком майже не дослідженої на той час проблеми утворення мутацій у бакте- рій було отримано низку нових форм бактерій, що відрізнялись від вихідних форм структурою і життєдіяльністю. Розробка даного напрямку мала на ме- ті впровадження її результатів у галузь медицини. З-поміж сільськогосподар- ських тварин для отримання штучних мутацій використовувались кури. Да- ний напрямок досліджень розробляли І.І.Клодницький, Д.М.Тарнавський, І.М.Крайовий. Також науковці відді- лу розробляли методику спричинення мутацій у риб [15, c. 45]. З-поміж теоретичних проблем біо- логії у відділі загальної біології Інсти- туту зоології і біології ВУАН дослі- джували значення природного добо- ру для еволюційних процесів. Теорія природодослідника Ч. Дарвіна (1809− 1882) на той час зазнавала критики з боку її противників, що апелювали даними щодо спадкування домінант- них ознак. Саме з огляду актуальності цього питання у відділі було розпоча- то дослідження з даної проблематики (І.Й. Агол), які планувалось значно розширити в наступні роки. Отже, співробітники відділу розробляли пи- тання методології генетики, еволю- ційної теорії, загальної біології. Діяль- ність відділу відбувалась у координації з роботою Інституту мікробіології, Інституту фізики, Інституту матема- тики ВУАН, Гідробіологічної станції ВУАН, а також Інституту генетики АН СРСР та відділу генетики Інсти- туту експериментальної біології На- родного комісаріату охорони здоров’я РРСФР (Москва). З метою підготовки наукових кадрів у відділі було органі- зовано генетичний семінар, на якому виголошувались реферативні доповіді з огляду генетичних робіт, відбувались виробничі наради з обговоренням по- точних експериментів, виголошува- лись лекції з ембріології дрозофіли та рентгенології. Також у відділі було проведено цитологічний та матема- тичний семінари, а також семінар ан- глійською мовою [15, c. 46]. З метою більш детального висвіт- лення роботи відділу загальної біології, керованого І.Й.Аголом, надалі подамо дані з архівних матеріалів, а саме тема- тичних планів та звітів з їх виконання Інституту зоології та біології ВУАН за 1934, 1935 та 1936 роки. До першого жовтня 1934 року в Інституті зоології та біології ВУАН іс- нувало п’ять відділів, з-поміж них від- діл загальної біології з лабораторією генетики, очолюваною І.І.Назаренком [16, арк. 3]. Перед інститутом було по- ставлено завдання «розробляти широкі біологічні проблеми, що є грунтом для прикладання їх у соціалістичному гос- подарстві, або дають для цього широку перспективу» [17, арк. 11]. У тематичному плані на 1935 рік окреслено основні питання «сучасної теоретичної генетики»: проблема гена і мутацій, мінливості та спадковості факторів росту (в сільськогосподар- ських тварин), природного добору, теми загальнобіологічного спрямуван- ня [18, арк. 1]. У 1935 році було запла- новано експерименти зі спричинення мутацій у дрозофіли (з метою дослі- дження подільності гена), встанов- лення мінливості організму дрозофіли під впливом факторів довкілля залеж- но від його спадкової конституції (ге- нотипу), застосування різних джерел енергії для спричинення мутаційного процесу у мікроорганізмів [18, арк. 16]. За планом передбачались дослідження мінливості та спадковості основних факторів росту в курей (живої ваги, швидкості росту). ВНЕСОК І.Й.АГОЛА У СТАНОВЛЕННЯ ГЕНЕТИКИ В УКРАЇНІ Наука та наукознавство, 2011, № 4 131 Спадкування домінантних ознак планувалось вивчати спільно з Інститу- том математики ВУАН (М.П.Кравчук) [18, арк. 17]. У звіті відділу загальної біології за 1935 рік вказано, що співробітниками було ефективно опрацьовано всі за- плановані напрямки досліджень [19, арк. 7]. Результати досліджень співро- бітників відділу, а також огляди рефе- ративного характеру було представ- лено у вигляді доповідей на наукових конференціях відділу та січневій сесії Академії наук України 1935 року, а та- кож на Українській конференції моло- дих вчених. Окрім того, співробітни- ки відділу здійснювали широку про- світницьку роботу. Ними було надано консультації з генетики співробітни- кам різних установ, зокрема Вінниць- кого медичного інституту [19, арк. 10]. Співробітники відділу читали лекції в Будинку вчених, Будинку колективіс- та, виїжджали з доповідями на біоло- гічні станції, в радгоспи [15, с. 47]. У «Коротких відомостях про роботу Інституту зоології та біології АН УСРР за 1933−1935 рр.» подано найважливі- ші результати роботи відділу. Вченими було доведено відсутність принципо- вої різниці між летальними, видими- ми і невидимими мутаціями; показано значення генотипу при утворенні ле- тальних мутацій, делецій, транслока- цій і видимих мутацій у мутаційному процесі; отримано тривалі модифіка- ції у дизентерійних бацил під впливом Х-променів [17, арк. 3-4]. У «Збірнику праць з генетики» (1936, № 1) представлено наукові пу- блікації, що стали підсумком робо- ти «молодої генетичної лабораторії» впродовж першого року її існування. У передмові до збірника зазначено, що вона постала «майже на порожньому місці, без досить кваліфікованих лю- дей». Однак «за рік виникла велика науково-дослідна генетична установа, що не поступається своїм устаткуван- ням багатьом відповідним західноєв- ропейським і американським лабора- торіям. Крім великого числа оптичних приладів, мікротомів, великих і малих термостатів, відповідних першорядних меблів і посуду,... лабораторія устат- кувала спеціальний рентгенівський кабінет, віварій, загони для курей, ак- варіуми для риб тощо». Було постав- лено за мету наприкінці року видати друковані праці кожного з працівників відділу: «Маючи обмежені можливості, новостворений колектив зосередився на дослідженні проблеми гена. Всі ро- боти з дрозофілою, виконані в перший рік існування лабораторії, стосувались цієї проблеми. З метою розробки те- матики, що могла б бути використана в практиці сільського господарства та медицини, співробітники відділу роз- почали роботи з мікробами, домаш- ньою птицею та рибою» [20, с. 3−4]. У статті «До питання про природу летальних мутацій» автори зазначають: «Ще задовго до того, як Пейтнер опу- блікував свою першу роботу (1934) про нову цитологічну методику, що дала генетикам можливість далеко глибше заглянути в структуру хромосом, до- братися майже до самого гена і зроби- ти його майже видимою реальністю, питання про існування генів ні в кого не викликало жодних сумнівів. Най- тонші генетичні дослідження зроби- ли його незаперечною реальністю, не зважаючи на те, що він лишався весь час безпосередньо неприступним на- шому зорові, озброєному навіть най- досконалішою технікою. У кожному генетичному аналізі ми натрапляли на нього, невидимого, невідчутного, і він став для нашого генетичного мислен- ня такою ж необхідністю, як атом для О.В.Романець Science and Science of Science, 2011, № 4132 фізика. Логічно ми прийшли до того, що в ядрі, точніше в хромосомах, по- винні бути якісь фізичні фактори, які мають властивість відтворювати себе як одиницю життя і зумовлюють роз- виток організму». Автори зазначають, що «ознака криється у гені, як нездій- сненна ще можливість, яка може пере- творитися в життя при певних умовах на певному ступені його розвитку» [20, с. 5]. Оскільки морфологічний і фізіологічний прояв генів може бу- ти найрізноманітнішим, вчені обрали для дослідження питання про при- роду летальних генів, тобто генів, що вбивають організм на різних стадіях його розвитку. «Ми не бачимо ніякої принципової різниці між цими гена- ми і іншими, а тим часом з летальни- ми генами працювати легше, їх легше виявити» [20, с. 6]. У результаті здій- сненої роботи автори запропонували новий метод дослідження летальних мутацій у Х-хромосомі дрозофіли. Вчені заперечували проти класифіка- ції мутацій на летальні, видимі й не- видимі з огляду на те, що «природа ле- талей не різниться від природи інших мутацій; класифікація, заснована на суб’єктивній здатності чи нездатнос- ті людини сприймати явище, в дано- му випадку бачити мутації, є штучна, необ’єктивна». Автори полемізують з американським генетиком Мілісла- вом Демерецом (1895−1966) і наводять низку своїх експериментальних даних і теоретичних міркувань щодо немож- ливості чіткого розділення «життєздат- них мутацій і леталей» [20, с. 16]. У тому ж збірнику вийшла дру- ком праця І.Й. Агола, Г.О. Ручка та К.Д. Третяка «Мінливість бацил ди- зентерії під впливом Х-проміння». Ав- тори статті зазначають, що «з власних спостережень і з численних наведених у літературі фактів ми знаємо, як час- то під впливом невідомих нам при- чин швидко і різко змінюється форма бактерій, їх ферментуючі властивості, патогенність, токсинотворні здатності тощо. Проте процеси спадкової мінли- вості мікробів майже зовсім не вивчені, коли не рахувати робіт окремих авто- рів (акад. Надсон та його учні)» [21, с. 61]. Вчені обрали як об’єкт досліджень бацили дизентерії, оскільки вони були найбільш вивченими з огляду їх мінли- вості. «Ми обрали цей об’єкт ще й то- му, що один з нас (проф. Г. Ручко) вже протягом кількох років працює над вивченням мінливості дизентерійних бацил під діянням різних факторів зо- внішнього впливу. Це дало нам змогу краще орієнтуватись в одержуваних результатах і критичніше аналізувати одержані від впливу Х-проміння ре- зультати» [21, с. 62]. У результаті про- ведених експериментів щодо впливу Х-проміння на морфологічні і фізі- ологічні зміни дизентерійних бацил було сформульовано висновки щодо значної стійкості бацил проти дії рент- генівських променів, майже незмінну їх токсичність, а тимчасовий, хоча й тривалий характер спричинених змін, свідчить, що ці зміни належать не до мутацій, а до тривалих модифікацій [21, с. 77]. Звіт відділу загальної біології за 1936 рік підписано секретарем відділу Я.Д. Крившенком. За відсутності керів- ника відділу, котрого було заарештова- но, співробітники розробили наступні теми: вплив віку на мутаційний і абера- ційний процес в Drosofila melanogaster (М.К. Скарбань); походження леталь- них мутацій (Р.О. Зільберман), по- рівняльний аналіз частоти мутацій Х-хромосоми (П.О. Сітько); вивчен- ня мутацій Х-хромосоми Drosofila melanogaster (Я.Д. Крившенко); порів- няльний цитологічний аналіз деяких ВНЕСОК І.Й.АГОЛА У СТАНОВЛЕННЯ ГЕНЕТИКИ В УКРАЇНІ Наука та наукознавство, 2011, № 4 133 видів Drosofila melanogaster (М.І. Си- ротина); експериментальне одержан- ня мутацій у курей шляхом рентгенів- ського опромінення (І.М. Крайовий, М.Д. Тарнавський) [22, арк. 4]. І.Й. Агола було заарештовано в його квартирі 26 липня 1936 року. Під час обшуку з помешкання вченого бу- ло вилучено низку «ідеологічно шкід- ливих» книг, зокрема С.Ю. Семков- ського, Л.Д. Троцького, М.І. Бухаріна, В.М. Слєпкова, Освальда Шпенглера, самого І.Й. Агола, звіт про роботу ВУ- АН за 1934 рік, а також листи, блок- ноти, записники, друкарську машин- ку «Ремінгтон» та револьвер системи «Браунінг» [23, арк. 6]. Слідство трива- ло від дня арешту І.Й.Агола до 26 груд- ня 1936 року. Причиною арешту І.Й.Агола ста- ли масові репресії, котрі розпочались у СРСР після вбивства в 1934 році ке- рівника Ленінградського обкому партії С.М. Кірова. Загибель С.М. Кірова до- нині залишається таємницею, оповитою різними здогадами та припущеннями. Офіційна версія, яку було озвучено вла- дою, звинувачувала у вбивстві С.М. Кі- рова прихильників Л.Д. Троцького, Г.О. Зінов’єва, М.І. Бухаріна. Було при- йнято рішення по даній справі здійсню- вати слідство в скорочені терміни та не- гайно виконувати винесені вироки. Вирок за справою № 226 зі звинува- чення І.Й.Агола за ст. 54-8, 54-11 Кри- мінального кодексу УСРР свідчив, що «НКВС УСРР викрито і ліквідовано контрреволюційну троцькістську ор- ганізацію в Україні, що перебувала на троцькістських позиціях і очолювалась українським центром... Проведеним за цією справою розслідуванням було встановлено, що учасником вказаної організації є притягнутий до відпові- дальності за даною справою І.Й.Агол. У період 1923−1924 років І.Й.Агол був активним учасником троцькістської групи, що існувала при газеті «Правда» в Москві й проводив троцькістську ро- боту. У 1933 році Агол приїхав на роботу в Харків, де, зв’язавшись з контррево- люційним підпіллям, увійшов до скла- ду троцькістсько-терористичної орга- нізації в Україні. При обшуку в Агола вилучено револьвер системи «Брау- нінг» та патрони, які він зберігав без дозволу» [23, арк. 252−253]. Протоколом № 00173 зазначено, що 7 березня 1937 року було здійсне- но підготовку засідання Військової колегії Верховного Суду СРСР. Було прийнято рішення заслухати спра- ву в закритому судовому засіданні без залучення свідків і без участі обви- нувачення і захисту згідно постанови Центрального Виконавчого Комітету СРСР від 01.12.1934 р. [23, арк. 258]. 8 березня 1937 року відбулось закри- те судове засідання Військової колегії Верховного Суду СРСР, на якому було винесено наступний вирок: «Попере- днім і судовим слідством встановлено провину Агола в тому, що він був ак- тивним учасником контрреволюцій- ної троцькістсько-зінов’євської теро- ристичної організації, що здійснила 1 грудня 1934 р. злодійське вбивст во С.М. Кірова і готувала в період 1934− 1936 рр. низку терористичних ак- тів проти керівництва ВКП(б) і Ра- дянського уряду, особисто входив до складу терористичної групи..., а після переїзду в 1933 р. в Харків увійшов до складу української контрреволюцій- ної троцькістської організації, тобто в здійсненні злочинів, передбачених ст. 54-8 і 54-11 КПК УСРР. На осно- ві вищезазначеного і керуючись ст. ст. 266 і 297 КПК УРСР Військова колегія Верховного Суду СРСР засудила Агола Ізраїля Йосиповича до вищої міри по- карання — розстрілу з конфіскацією О.В.Романець Science and Science of Science, 2011, № 4134 всього особистого майна. Вирок оста- точний, не може бути оскаржений, і на основі постанови Центрального Вико- навчого Комітету СРСР від 1.12.1934 р. підлягає негайному виконанню» [23, арк. 262]. Дане судове засідання трива- ло 8 березня від 22 год. 40 хв. до 23 год. 20 хв. Вирок про розстріл було викона- но в той же день [23, арк. 263]. 21.06.1955 року син ученого Вадим Ізраїльович Агол написав Генераль- ному прокурору СРСР листа з про- ханням перевірити, чи справедливо було засуджено його батька [24, арк. 2]. Було здійснено повторне розслідуван- ня справи, внаслідок якого у Військо- ву колегію Верховного Суду подано висновок заступника Генерального прокурора СРСР: «...обвинувальний вирок по справі заснований на не пе- ревірених у суді і не підтверджених об’єктивними даними показаннях об- винувачуваних... Проведене в поряд- ку ст. 373-377 КПК РРФСР додаткове розслідування встановило, що Агол засуджений необґрунтовано, оскільки матеріали, на яких ґрунтувався обви- нувальний вирок, у процесі перевірки не підтвердились» [23, арк. 264]. Під час арешту в 1936 році в І.Й.Агола бу- ло вилучено твори Л.Д.Троцького і М.І.Бухаріна. Однак відповідно до до- відки Головного управління з охорони військових і державних таємниць в ор- ганах друку праці цих авторів було ви- лучено з бібліотек лише в 1938 році [23, арк. 266]. 25 травня 1957 року Військова колегія Верховного суду СРСР розгля- нула висновок щодо справи І.Й.Агола і постановила вирок Військової колегії Верховного Суду СРСР від 8 березня 1937 року стосовно І.Й.Агола відміни- ти в зв’язку з новими встановленими обставинами, а ведення справи щодо нього припинити за відсутністю складу злочину [23, арк. 267]. Таким чином, І.Й.Агол — генетик, філософ, політичний діяч — здійснив вагомий внесок у розвиток генетики в Україні. Вченим написано низку праць з історії біології, в яких висвітлено су- перечливі теорії та дискусійні питання у галузі природознавства. У співавторстві з О.С. Серебровським, М.П. Дубиніним, В.М. Слєпковим, В.Є. Альтшуллером ним опубліковано праці зі спричинення мутацій у дрозофіли [10]. Вчений брав активну участь у дослідженнях структури гена [25, с. 42]. Здобувши ґрунтовну на- укову кваліфікацію під час роботи в лабо- раторіях О.С. Серебровського, Г. Мьол- лера, Р. Гольдшмідта, вчений очолив від- діл загальної біології Інституту зоології і біології ВУАН (1934). При відділі було створено лабораторію генетики, яку було забезпечено необхідним обладнанням та лабораторними тваринами. П.О. Сітько відзначив, що саме І.Й. Агол налагодив підготовку кадрів учених-генетиків у Ки- єві. Вчений залучив до роботи у відділі більше п’ятнадцяти наукових співробіт- ників і аспірантів переважно з числа мо- лоді. І.Й. Агол брав участь у створенні ка- федри генетики Київського університету [1, с. 82], організував при відділі загальної біології Інституту зоології та біології ВУ- АН науковий гурток для студентів та сис- тематичний семінар для науковців [24, арк. 65]. У відділі загальної біології Інститу- ту біології і зоології ВУАН було розпо- чато кілька напрямків досліджень, при розробці яких застосовувались сучасні для того часу методи: цитогенетичний, генетико-гібридологічний, спричинен- ня мутацій дією рентгенівських проме- нів [24, арк. 65]. Співробітника ми від- ділу розроблялись питання струк тури гена (І.Й. Агол), природного добору як фактора еволюції (І.Й. Агол), генетики мікроорганізмів (І.Й. Агол, К.Д. Третяк, Г.О. Ручко), штучного спри чинення му - ВНЕСОК І.Й.АГОЛА У СТАНОВЛЕННЯ ГЕНЕТИКИ В УКРАЇНІ Наука та наукознавство, 2011, № 4 135 тацій у дрозофіли, курей та риб (І.Й. Агол, І.М. Крайовий, Д.М. Тарнавський, П.О. Сітько та ін.). Дослідження з генети- ки мікроорганізмів було припинено піс- ля того, як виконавців теми І.Й. Агола та Г.О. Ручка було репресовано. Г.О. Ручка було заарештовано (1937) за звинувачен- ням у шкідницькій діяльності в Інституті мікробіології АН УСРР та «в підготовці бактеріологічної війни» (цит. за: [26, с. 70]). У 1937 році відділ очолив генетик С.М. Гершензон (1906−1998), під керів- ництвом якого було отримано визначні результати, зокрема в галузі індуковано- го мутагенезу. Отже, комплексний аналіз науко- во-організаційної діяльності І.Й.Агола в Україні не було здійснено з огляду на неоднозначні оцінки його політичної активності [5] та замовчування діяль- ності репресованого вченого. Прога- лини життєпису І.Й.Агола донині ціл- ком не заповнено, а також не складено повну біобібліографію його праць, що уможливлює більш детальну розробку тематики в майбутньому. 1. Голда Д.М. Генетика. Історія. Відкриття. Персоналії. Терміни / Д.М. Голда. — К.: Укр. фітосоціол. центр, 2004. — 127 с. 2. Развитие биологии на Украине. — К.: Наук.думка, 1985.— Т.2. — 456 с. 3. Кунах В.А. Розвиток генетики в Національній академії наук України. До 90-річчя від часу за- снування Української Академії наук / В.А.Кунах. −К.: Академперіодика, 2009. − 102 с. 4. Украинская Советская Энциклопедия. — К.: Глав. ред. Укр. Сов. Энциклопедии, — 552 с. 5. Полонська-Василенко Н.Д. Українська академія наук. Нарис історії / Н.Д.Полонська- Василенко. — К.: Наук. думка, 1993. — 416 с. 6. Агол І.Й. Хочу жити. Повість / І.Й.Агол. — К.: Держлітвидав, 1936. — 252 с. 7. Вісті ВУАН. — 1934. — № 1. 8. Агол І. Основи марксизму. «Анти-Дюринг» / І.Агол. — Харків: Червоний шлях, 1925. — 66 с. 9. Фандо Р.А. Формирование научных школ в отечественной генетике в 1930−1940-е гг. / Р.А. Фандо. — М.: Изд. дом. И.И.Шумилиной, 2005. — 148 с. 10. Получение мутаций рентгеновскими лучами у Drosophila Melanogaster / А.С.Серебровский, Н.П.Дубинин, И.И.Агол, В.Н.Слепков, В.Е.Альтшулер // Журн. эксперим. биологии. — 1928. — Се- рия А. — Т. 4, вып. 3-4. — С. 161−180. 11. Агол И. Диалектический метод и эволюционная теория / И.Агол. — М.: Изд. Коммунист. академии, 1930. — 151 с. 12. Вісті ВУАН. — 1934. — № 2. 13. Вісті УАН. — 1935. — № 1. 14. Вісті ВУАН. — 1934. — № 3. 15. Вісті УАН. — 1935. — № 4. 16. Структура Науково-дослідного Зоолого-біологічного інституту ВУАН. — Інститут архіво- знавства НБУВ, ф. 258, оп. 1, спр. 44-а. — 3 арк. 17. Короткі відомості про роботу Інститут зоології та біології АН УРСР за 1933−1935 рр. — Там само, спр. 45, арк. 3. 18. Тематический план научно-исследовательской работы Института зоологии и Биологии УАН на 1935 год. — Там само, спр. 53. — 33 арк. 19. Отчеты отделов института Зоологии и Биологии УАН о выполнении производственного пла- на за 1935 год. — Там само, спр. 46. — 35 арк. 20. Агол І.Й. До питання про природу летальних мутацій / І.Й.Агол, Р.А.Зільберман, М.І.Сіротіна // Збірник праць з генетики. — 1936. — № 1. — С. 4−17. 21. Агол І.Й. Мінливість бацил дизентерії під впливом Х-проміння / І.Й.Агол, Г.О.Ручко, К.Д.Третьяк // Там само. — С. 60−79. 22. Отчеты отделов института о выполнении тематического плана за 1936 год. — Інститут архівознавства НБУВ, ф. 258, оп. 1, спр. 61. — 20 арк. 23. Следственное дело № 123 контреволюционной троцкистской террористической организации на Украине по обвинению Агола И.И.— Галузевий державний архів СБУ, спр. 43174, Т. 1. — 267 арк. 24. Материал проверки по архивно-следственному делу № П-414635 по обвинению Агола Из- раиля Иосифовича. — Там само, спр. 43174, Т. 2. — 78 арк. В. Н. Гамалея Science and Science of Science, 2011, № 4136 25. Дубинин Н.П. Генетика: страницы истории / Н.П.Дубинин. − Кишинев: Штиинца. — 1988. — 399 с. 26. Гамалія В.М. Гнат Омелянович Ручко — трагічна доля вченого / В.М.Гамалія // Мікробіол. журн. — 2010. — № 3. — С. 66−74. Одержано 02.12.11 О.В.Романец Вклад И.И.Агола в становление генетики в Украине Показано значение научно-организационной деятельности академика Всеукраинской академии наук (1934) И.И.Агола (1891−1937) для становления отечественной генетики. Осуществлен анализ научных трудов ученого, а также его работы как руководителя отдела общей биологии Института зоологии и биологии ВУАН. В этом году отмечается 300-летняя годовщина со дня рождения гениаль- ного ученого-энциклопедиста, первого русского академика М. В. Ломоносова. В ознаменование его выдающихся за- слуг 2011 год объявлен ЮНЕСКО го- дом Ломоносова. В связи с этой датой во многих странах проводятся торже- ственные мероприятия, приуроченные к знаменательному событию. Проис- ходит переосмысление богатейшего наследия ученого в различных областях науки. Общеизвестно, что, будучи чрезвы- чайно одаренным человеком, Ломоно- сов занимался многими отраслями на- уки и достиг выдающихся успехов как в естественных дисциплинах (физике, химии, астрономии, метеорологии, минералогии, геологии, географии и др.), так и в качестве экономиста, пе- дагога, художника, поэта, переводчика (владеющего более чем 20 языками), историка и филолога. Он был избран В. Н. Гамалея М.В.Ломоносов в Киеве: правда или вымысел? (к 300-летию со дня рождения ученого) Путем критического анализа научно-исторических и архивных данных уточняют- ся подробности пребывания М. В. Ломоносова в Украине. Рассматривается влия- ние так называемого «киевского периода» на последующую деятельность ученого. © В.Н.Гамалея, 2011

Внесок І.Й. Агола у становлення генетики в Україні

Institution

Ähnliche Einträge