П’ятдесятирічне президентство Б.Є. Патона в Академії наук України — достойна відповідь на виклики науки, техніки і часу

Борис Євгенович Патон — видатний вітчизняний учений в галузі зварювання й матеріалознавства, автор багатьох фундаментальних результатів і створених на їх основі нових технологій та відповідного обладнання, організатор науки нового типу. Понад півстоліття керує він великим науково-технічним комплексо...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
Hauptverfasser:	Маліцький, Б.А., Храмов, Ю.О., Корнієнко, О.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2012
Schriftenreihe:	Наука та наукознавство
Schlagworte:	Б.Є. Патон: 50 років на чолі Академії наук
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49366
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	П’ятдесятирічне президентство Б.Є. Патона в Академії наук України — достойна відповідь на виклики науки, техніки і часу / Б.А. Маліцький, Ю.О. Храмов, О.М. Корнієнко // Наука та наукознавство. — 2012. — № 1. — С. 5-18. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-49366
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-493662025-02-09T23:19:22Z П’ятдесятирічне президентство Б.Є. Патона в Академії наук України — достойна відповідь на виклики науки, техніки і часу Маліцький, Б.А. Храмов, Ю.О. Корнієнко, О.М. Б.Є. Патон: 50 років на чолі Академії наук Борис Євгенович Патон — видатний вітчизняний учений в галузі зварювання й матеріалознавства, автор багатьох фундаментальних результатів і створених на їх основі нових технологій та відповідного обладнання, організатор науки нового типу. Понад півстоліття керує він великим науково-технічним комплексом — академічним Інститутом електрозварювання ім. Є.О. Патона та 50 років — Національною академією наук України. 2012 Article П’ятдесятирічне президентство Б.Є. Патона в Академії наук України — достойна відповідь на виклики науки, техніки і часу / Б.А. Маліцький, Ю.О. Храмов, О.М. Корнієнко // Наука та наукознавство. — 2012. — № 1. — С. 5-18. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49366 uk Наука та наукознавство application/pdf Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Б.Є. Патон: 50 років на чолі Академії наук Б.Є. Патон: 50 років на чолі Академії наук
spellingShingle	Б.Є. Патон: 50 років на чолі Академії наук Б.Є. Патон: 50 років на чолі Академії наук Маліцький, Б.А. Храмов, Ю.О. Корнієнко, О.М. П’ятдесятирічне президентство Б.Є. Патона в Академії наук України — достойна відповідь на виклики науки, техніки і часу Наука та наукознавство
description	Борис Євгенович Патон — видатний вітчизняний учений в галузі зварювання й матеріалознавства, автор багатьох фундаментальних результатів і створених на їх основі нових технологій та відповідного обладнання, організатор науки нового типу. Понад півстоліття керує він великим науково-технічним комплексом — академічним Інститутом електрозварювання ім. Є.О. Патона та 50 років — Національною академією наук України.
format	Article
author	Маліцький, Б.А. Храмов, Ю.О. Корнієнко, О.М.
author_facet	Маліцький, Б.А. Храмов, Ю.О. Корнієнко, О.М.
author_sort	Маліцький, Б.А.
title	П’ятдесятирічне президентство Б.Є. Патона в Академії наук України — достойна відповідь на виклики науки, техніки і часу
title_short	П’ятдесятирічне президентство Б.Є. Патона в Академії наук України — достойна відповідь на виклики науки, техніки і часу
title_full	П’ятдесятирічне президентство Б.Є. Патона в Академії наук України — достойна відповідь на виклики науки, техніки і часу
title_fullStr	П’ятдесятирічне президентство Б.Є. Патона в Академії наук України — достойна відповідь на виклики науки, техніки і часу
title_full_unstemmed	П’ятдесятирічне президентство Б.Є. Патона в Академії наук України — достойна відповідь на виклики науки, техніки і часу
title_sort	п’ятдесятирічне президентство б.є. патона в академії наук україни — достойна відповідь на виклики науки, техніки і часу
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Б.Є. Патон: 50 років на чолі Академії наук
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49366
citation_txt	П’ятдесятирічне президентство Б.Є. Патона в Академії наук України — достойна відповідь на виклики науки, техніки і часу / Б.А. Маліцький, Ю.О. Храмов, О.М. Корнієнко // Наука та наукознавство. — 2012. — № 1. — С. 5-18. — укр.
series	Наука та наукознавство
work_keys_str_mv	AT malícʹkiiba pâtdesâtiríčneprezidentstvobêpatonavakademíínaukukraínidostoinavídpovídʹnaviklikinaukitehníkiíčasu AT hramovûo pâtdesâtiríčneprezidentstvobêpatonavakademíínaukukraínidostoinavídpovídʹnaviklikinaukitehníkiíčasu AT korníênkoom pâtdesâtiríčneprezidentstvobêpatonavakademíínaukukraínidostoinavídpovídʹnaviklikinaukitehníkiíčasu
first_indexed	2025-12-01T16:07:39Z
last_indexed	2025-12-01T16:07:39Z
_version_	1850322731946475520
fulltext	50 ÐÎÊ²Â ÍÀ ×ÎË² ÀÊÀÄÅÌ²¯ ÍÀÓÊ Наука та наукознавство, 2012, № 1 5 Борис Євгенович Патон — видатний вітчизняний учений в галузі зварюван- ня й матеріалознавства, автор багатьох фундаментальних результатів і створених на їх основі нових технологій та відпо- відного обладнання, організатор науки нового типу. Понад півстоліття керує він великим науково-технічним комплек- сом — академічним Інститутом електро- зварювання ім. Є.О. Патона та 50 ро ків — Національною академією наук України. У 1953 р. він став директором цього ін- ституту, 1958 р. — академіком Академії наук УРСР, а в 1962 р.— її президентом. Загальновизнаний авторитет Б.Є. Пато- ну створили його різнобічна і плідна на- укова, інженерна, організаційна та гро- мадська діяльність, прагнення завжди спрямовувати фундаментальні й при- кладні наукові дослідження та розробки на вирішення актуальних проблем на- уково-технічного прогресу. Він — яскра- вий представник патонівської династії. Патонівська династія. Патони з’яви- лися в Росії наприкінці ХVІІ ст. як кора- бельні майстри, запрошені Петром І чи то з Голландії, чи то з Англії. Нащадки їх ста- вали здебільшого військовослужбовцями, проте траплялися і винятки — один з них був архітектором у Петербурзі, інший — географом-мандрівником. Петро Іванович Патон — прадід Бориса Євгеновича — на- родився в Петербурзі в 1796 р. У 14 років почав військову службу, а вже в 16-річно- му віці брав участь у військових операціях проти французьких військ під час Вітчиз- няної війни 1812 р., зокрема в битві за Па- риж. Протягом наступних років перебував на військовій службі, був нагороджений багатьма орденами і медалями. Після ви- ходу у відставку став сенатором. Помер у Петербурзі в 1871 р. Оскар Петрович Патон — дід Бориса Євгеновича — народився 1822 р. у Возне- сенську Херсонської губернії. У 14-річ- ному віці Оскара зараховано до Голов- ного інженерного училища Петербурга, по закінченні якого 1849 р. він розпочав інженерну службу, займався розробкою дистанційного управління вибухом під- водних мін, удосконаленням телеграф- ного зв’язку. Під час Кримської війни 1853—1856 рр. він у Петергофському заго- ні, що забезпечував оборону берегів Бал- тійського моря. У 1856 р. О.П. Патона в чині капітана звільнено з військової служ- би для використання у цивільних справах з присвоєнням звання надвірного радни- ка. Невдовзі його призначили керуючим Новомаїнським відділенням Самарської удільної контори. У 1865 р. він на службі в Міністерстві закордонних справ, кон- сул в Ніцці (Франція), згодом його пере- ведено до Бреслау. Після відставки 1900 р. О.П. Патон оселився в м. Нова Ушиця Подільської губернії, де помер 1909 р. Євген Оскарович Патон — батько Бориса Євгеновича — народився 4 бе- резня 1870 р. в Ніцці. У 1888 р. закінчив реальну гімназію в Німеччині, в 1894 р. — інженерне відділення Саксонської ко- ролівської академії і почав працювати в одній з будівельних фірм Німеччини. У 1895—1896 рр. Євген Оскарович здає іс- Б.А. Маліцький, Ю.О. Храмов, О.М. Корнієнко Ï’ÿòäåñÿòèð³÷íå ïðåçèäåíòñòâî Á.ª. Ïàòîíà â Àêàäåì³¿ íàóê Óêðà¿íè — äîñòîéíà â³äïîâ³äü íà âèêëèêè íàóêè, òåõí³êè ³ ÷àñó © Б.А. Маліцький, Ю.О. Храмов, О.М. Корнієнко , 2012 Á.À. Ìàë³öüêèé, Þ.Î. Õðàìîâ, Î.Ì. Êîðí³ºíêî Science and Science of Science, 2012, № 16 пити й виконує всі курсові й дипломні роботи в Петербурзькому інституті інже- нерів шляхів, отримує диплом інженера і починає викладацьку діяльність в інсти- туті, працює також у технічному відділі казенних залізниць, де проектує мости й металеві перекриття. З 1899 р. Є.О. Па- тон — в Московському інженерному училищі шляхів, успішно поєднує викла- дацьку, наукову та інженерну діяльність, 1901 р. захищає дисертацію й признача- ється професором. У 1904 р. Є.О. Патона запрошено до Київського політехнічного інституту, де в 1905 р. він очолив кафедру мостів та був обраний деканом інженер- но-будівельного факультету. Тут він пе- ребудував навчальний процес, створив лабораторію і кабінет мостів, до 1929 р. написав десяток підручників, надрукував чимало наукових праць, вирішив низку наукових проблем у галузі мостобуду- вання, зокрема спроектував і брав участь у будівництві понад 30 мостів. Ряд його учнів стали відомими вченими та інжене- рами, керівниками промисловості, а він по праву вважається засновником школи мостобудування в Україні. У 1929 р. Є.О. Патона обрано академі- ком Всеукраїнської академії наук. З цього часу починається новий плідний період його діяльності — робота в галузі зварю- вання металів, він організує Електрозва- рювальну лабораторію та Електрозварю- вальний комітет. Інтуїція вченого і досвід інженера підказували йому, що подальший розвиток мостобудування та інших галу- зей виробництва металевих конструкцій на основі клепки неможливий. Альтерна- тивним способом нероз’ємного з’єднання металевих деталей було зварювання, од- нак впроваджувалося воно без ґрунтовної наукової й технологічної розробки, що призводило подекуди до руйнувань відпо- відальних елементів зварних конструкцій. Є.О. Патон почав розробляти теоретичні основи зварювання й зайнявся впрова- дженням його в промисловість. Він пер- ший підійшов до цієї проблеми комплек- сно, створив єдину організаційну структу- ру, до складу якої ввійшли науково-дослід- ні та експериментально-виробничі підроз- діли, конструкторське бюро, майстерні. Обсяг робіт розширювався, що зумовило створення в системі Академії наук 1933 р. Інституту електрозварювання. Це був пер- ший у світі спеціалізований центр з про- ведення наукових та інженерних робіт в галузі зварювального виробництва. До серпня 1953 р. Є.О. Патон був директором Інституту електрозварювання, приділяючи значну увагу підготовці кадрів, зокрема ще в 1935 р. з його ініціативи в Київському по- літехнічному інституті організовано кафе- дру зварювання, якою він керував до 1939 р. Під безпосереднім керівництвом Є.О. Патона в Інституті електрозварю- вання розгорнулися широкомасштабні теоретичні та експериментальні дослі- дження з проблем матеріалознавства та забезпечення міцності зварних з’єднань. Це дозволило досить швидко створити наукову базу для проектування зварних металоконструкцій та дослідження ме- талургійних процесів. Також в інституті створюється устаткування, матеріали і технологія швидкісного автоматично- го зварювання, що суттєво підвищило якість зварних конструкцій і продуктив- ність праці зварників. Ця технологія з початку 1941 р. стала впроваджуватися на 20 провідних заводах країни, а Євге- на Оскаровича призначають членом Ра- ди з машинобудування при Раднаркомі СРСР. У 1940 р. виходить перша в світі монографія Є.О. Патона з проблем авто- матичного зварювання «Швидкісне авто- матичне зварювання під шаром флюсу». На початку Великої Вітчизняної ві- йни за пропозицією Є.О. Патона Інсти- тут електрозварювання евакуюється в Нижній Тагіл і розміщується на території Уральського вагонобудівного заводу, де Ï’ßÒÄÅÑßÒÈÐ²×ÍÅ ÏÐÅÇÈÄÅÍÒÑÒÂÎ Á.ª. ÏÀÒÎÍÀ Â ÀÊÀÄÅÌ²¯ ÍÀÓÊ ÓÊÐÀ¯ÍÈ — ÄÎÑÒÎÉÍÀ... Наука та наукознавство, 2012, № 1 7 після перебазування туди Харківського тракторного заводу розгортається вироб- ництво танків Т-34. Тут під керівництвом Є.О. Патона до початку 1942 р. вперше в світі розроблено спосіб автоматично- го зварювання броні, устаткування для серійного виробництва корпусів танків, авіабомб, реактивних снарядів, інших видів озброєння та боєприпасів. У липні 1944 р. Інститут електрозварю- вання повертається до Києва, і Є.О. Патон відразу починає займатися проблемами відновлення й розвитку господарства кра- їни, переходом від ручних методів зварю- вання до індустріальних — механізованих способів виробництва труб, магістраль- них трубопроводів, вагонів, суден, резер- вуарів, доменних комплексів тощо, в пер- шу чергу на заводах Придніпров’я та Дон- басу. Його наполеглива праця перетворює автоматичне зварювання на потужне знаряддя технічного прогресу. Одночас- но розгортаються фундаментальні дослі- дження, що стали теоретичною основою науки про зварювання, підґрунтям для революціонізуючих зрушень у багатьох галузях виробництва, започатковується журнал «Автоматическая сварка». Займаючись проблемами нероз’ємно го з’єднання металів, Є.О. Патон продовжу- вав працювати в галузі мостобудування, зокрема створює проекти і технологію бу- дівництва суцільнозварних мостів, у тому числі найбільшого на той час в Європі авто- дорожнього мосту через Дніпро у Києві, що став до ладу в 1953 р. Важливою складовою частиною цілеспрямованих фундаменталь- них досліджень процесів зварювання стало вдосконалення основ проектування нової зварювальної техніки, систем керування зварювальними процесами, устаткування для виробництва металевих конструкцій та вирішення інших конструкторських про- блем, якими займався старший син Євгена Оскаровича —Володимир Євгенович Па- тон (1917—1987). У 1935 р. Є.О. Патона обирають членом Президії, згодом — головою Відділення технічних наук, а 1945 р. — віце-президен- том Академії наук УРСР. Він — заслужений діяч науки УРСР (1940), лауреат Державної премії СРСР І ступеня (1941), Герой Соці- алістичної Праці (1943), його нагородже- но багатьма орденами і медалями. Помер Євген Оскарович у Києві 12 серпня 1953 р. Його ім’я присвоєно Інституту електрозва- рювання (ІЕЗ ім. Є.О. Патона АН УРСР) та мосту в Києві через Дніпро. Президією АН УРСР (1964) і Міжнародним інститу- том електрозварювання (1997) встановле- но премії імені Є.О. Патона. Початок інженерної та наукової ді- яльності Б.Є. Патона. Борис Євгенович Патон — син Євгена Оскаровича — на- родився 27 листопада 1918 р. в Києві. У 1941 р. закінчив Київський політехнічний інститут, у 1941—1942 рр. працював ін- женером на заводі «Красное Сормово» в Горькому (нині — Нижній Новгород, Ро- сія), з 1942 р. — молодший науковий спів- робітник Інституту електрозварювання. Брав участь у розробці обладнання й тех- нології для зварювання танків, виконав фундаментальні дослідження процесів зварювання під флюсом, зокрема вперше разом з А.М. Макарою експерименталь- но встановив наявність дугового розря- ду, що сприяло створенню нових флюсів та удосконаленню технології зварюван- ня броньових сталей. З 1946 р. Б.Є. Па- тон — старший науковий співробітник, завідувач електротехнічного відділу Ін- ституту електрозварювання, бере активну участь у впровадженні новітньої техніки в промисловість, вирішує складні техніч- ні й наукові завдання, зокрема закладає основи теорії автоматів для різних видів дугового зварювання, встановлює неза- лежність ефективності саморегулювання зварювальної дуги від густини струму на електроді, обґрунтовує технічні рішен- ня шлангового зварювання під флюсом, Á.À. Ìàë³öüêèé, Þ.Î. Õðàìîâ, Î.Ì. Êîðí³ºíêî Science and Science of Science, 2012, № 18 розробляє вимоги до джерел живлення та систем керування зварювальними голо- вками. Вже на початку своєї інженерної та наукової діяльності Борис Євгенович плідно поєднував глибокі наукові дослі- дження з впровадженням їх результатів у технології та відповідне обладнання. Не- розривність прикладних і фундаменталь- них досліджень характерна для всієї його подальшої діяльності. Його кандидатська і докторська ди- сертації присвячені дослідженню процесів у зварювальних ланцюгах, нагріванню й плавленню металів, на основі яких він роз- робив системи регулювання зварювальних дугових процесів, спростив конструкцію зварювальних автоматів. Вивчаючи ди- наміку процесів плавлення електродів, Б.Є. Па тон встановив умови, за яких мож- ливе напівавтоматичне дугове зварюван- ня. Саме ці відкриття сприяли створенню шлангових напівавтоматів для зварювання під флюсом і дугового зварювання в захис- ному середовищі активних газів. З 1950 р. Борис Євгенович — заступник директора Інституту електрозварювання. Роботи, виконані в інституті в перші післявоєнні роки, дозволили прискорити відновлення зруйнованої промисловос- ті країни, зокрема було розроблено нові технології у виробництві труб і будівни- цтві трубопроводів, суднобудуванні, ви- робництві й ремонті залізничного тран- спорту тощо. Вперше вирішено проблему автоматичного зварювання під флюсом вертикальних швів (Г.З. Волошкевич), що значно прискорило будівництво домен, мостів та інших конструкцій. Швидкому відновленню й розвитку паливно-енер- гетичного комплексу сприяли створений в інституті метод будівництва резервуарів із плоских полотнищ (Г.В. Раєвський), складально-зварювальні автомати для ви- готовлення шахтних вагонеток, стояків, шахтарських ламп та ін. Роботи по ство- ренню спеціальних мостових сталей і тех- нологію складально-зварювальних робіт на монтажі втілено в суцільнозварному мосту через Дніпро в Києві. Наприкінці 40-х років в інституті впер- ше здійснено процеси дугового зварю- вання у вуглекислому газі, впровадження яких дозволило в значній мірі механізу- вати зварювальне виробництво стале- вих конструкцій (Д.А. Дудко, І.І. Заруба, А.Г. Потап’євський). Ще більше розшири- ло можливості зварювання, зокрема спе- ціальних сталей, створення порошкових дротів і розробка техніки зварювання в усіх просторових положеннях (І.К. Походня). Видатним досягненням інституту стало створення Б.Є. Патоном, Г.З. Волошке- вичем, Б.І. Медоваром електрошлакового зварювання, яке здійснювалося під керів- ництвом Є.О. Патона. Застосування цієї технології з’єднання металів необмеженої товщини вже з 50-х років уможливило ви- готовлення потужних енергетичних уста- новок, ковальсько-пресового устаткуван- ня, обладнання хімічної, атомної та інших галузей промисловості Радянського Союзу та інших країн. На чолі Інституту електрозварюван- ня. З 1953 р. і донині Б.Є. Патон очолює академічний Інститут електрозварюван- ня ім. Є.О. Патона. Широкий науко- вий кругозір, здатність охоплювати весь комплекс проблем, розроблюваних ін- ститутом, фантастична інтуїція визна- чати тенденції і перспективи розвитку зварювальної науки й техніки, постійний контакт із співробітниками дозволили Борисові Євгеновичу налаштувати ко- лектив інституту на розв’язання великих практичних завдань. Вже в 60-ті роки ін- ститут став не тільки всесоюзним, але й світовим центром з теорії і практики зва- рювання й зварювальних технологій. У 1950—1960 рр. вивчення в інституті фізико-металургійних процесів започат- кувало нові напрямки розвитку зварю- вальних технологій. Значне місто посіли Ï’ßÒÄÅÑßÒÈÐ²×ÍÅ ÏÐÅÇÈÄÅÍÒÑÒÂÎ Á.ª. ÏÀÒÎÍÀ Â ÀÊÀÄÅÌ²¯ ÍÀÓÊ ÓÊÐÀ¯ÍÈ — ÄÎÑÒÎÉÍÀ... Наука та наукознавство, 2012, № 1 9 дослідження, спрямовані на виготовлен- ня відповідальних високонапружених конструкцій з нових металів і сплавів. По- дальшого розвитку одержало автоматичне зварювання під флюсом, було розробле- но низку марок флюсів для зварювання труб, конструкцій з легованих сталей, що працюють в екстремальних умовах. Тривали розробки флюсів для спеціаль- них легованих сталей, безкисневих флю- сів для зварювання алюмінієвих, тита- нових та інших високоактивних сплавів (А.М. Макара, Б.С. Касаткін, В.В. Під- гаєцький, Д.М. Рабкин, С.М. Гуревич, І.І. Фрумін та ін.), порошкових дротів і стрічок для зварювання й наплавлення (І.К. Походня, Ю.А. Юзвенко), створе- но низкотоксичні електроди для ручного зварювання з високоякісним покриттям (І.К. Походня). З кінця 50-х років посилилися дослі- дження джерел енергії для зварювання й споріднених технологій. Результати з фізики дугового розряду сприяли удо- сконаленню обладнання й технологій зварювання, наплавлення, напилення в інертних газах (Б.Є. Патон, Д.А. Дудко, В.С. Гвоздецький та ін.). Було створено імпульсно-дугове мікроплазмове й плаз- мове зварювання, започатковано розроб- ки технологій з’єднання з використанням енергії електронного й лазерного проме- нів, енергії вибуху, тертя тощо (О.К. На- заренко, В.Д. Кудінов, В.П. Гаращука, К.К. Хрєнов, В.Е. Моравський та ін.). Технології аргонодугового, електронно- променевого, контактного, плазмового зварювання було запропоновано для ви- робів з алюмінію, титану, цирконію та інших металів і сплавів в авіа-, ракето-, суднобудуванні, атомній і хімічній про- мисловості та в інших галузях. Розробле- но методи зварювання й паяння сталей з алюмінієм, міддю з алюмінієм і зі сталлю, пластмаси з металами. Водночас поліпше- но зварювальні матеріали та устаткування. Розробка в інституті кільцевого транс- форматора (М.Г. Остапенко, В.К. Лебе- дєв, М.Д. Литвинчук, С.І. Кучук-Яценко та ін.) відкрила шлях контактному зварю- ванню безперервним оплавленням стиків труб магістральних трубопроводів вели- кого діаметра, зварювання труб і рейок в польових умовах, що є одним з найбіль- ших світових досягнень в галузі контак- тного зварювання. Інститут продовжував утримувати провідне місце при будівни- цтві трубопроводів у різних кліматичних зонах, зокрема в умовах Крайньої Півно- чі. Найвідоміші фірми розвинутих капіта- лістичних країн придбали ліцензії на тех- нологію та устаткування для контактного зварювання. У наступні роки розроблено й впроваджено контактне стикове зва- рювання прокату великого перерізу, нову технологію підводного зварювання мор- ських трубопроводів, стикове зварювання конструкцій зі сплавів на основі алюмі- нію, магнію, титану, нержавіючих і жаро- міцних сталей та ін. (С.І. Кучук-Яценко). З розвитком нових видів техніки й виникненням особливих вимог до якос- ті матеріалів та їх з’єднань посилилася увага до суміжних процесів і спеціальної електрометалургії. У 70—80-х роках ви- конано значні дослідження з технології та металознавства зварювання плавленням, особливо високоміцних сталей (А.М. Ма- кара), розроблено термозміцнені сталі й низьколеговані високої міцності для зварних конструкцій (Б.С. Касаткін), зна- йдено шляхи підвищення ефективності використання прокату чорних металів і наплавленого металу (О.А. Казиміров) та підвищення опору втоми зварних кон- струкцій (В.І. Труфяков). Розгорнулися дослідження хіміко-металургійних про- цесів та процесів у рідкому й твердому ме- талі, результати яких використано для по- ліпшення якості з’єднань (І.К. Походня, К.А. Ющенко та ін.). Подальший розви- ток енергетики, зокрема ядерної, авіа- та Á.À. Ìàë³öüêèé, Þ.Î. Õðàìîâ, Î.Ì. Êîðí³ºíêî Science and Science of Science, 2012, № 110 ракетної техніки, хімічної промисловос- ті, транспорту, мостобудування вимагав створення нових сплавів з особливими експлуатаційними характеристиками й розробки технологій їх з’єднання. Трива- ли розробки методів зниження деформа- цій і напруг, контролю за якістю зварних конструкцій (Л.М. Лобанов, А.Я. Недосе- ка, В.О. Троїцький та ін.). До способів, що дозволяють значно підвищити працездатність деталей і ме- ханізмів, відносяться наплавлення та де- які інші технології нанесення покриттів способами, спорідненими зі зварюваль- ними. Розроблено теоретичні й техноло- гічні основи наплавлення та напилення, спеціальні матеріали, універсальні й спе- ціалізовані верстати та інше обладнання. Значні роботи по відновленню і зміцнен- ню поверхонь виконано на основі дуго- вих процесів під флюсом, у захисних га- зах самозахисним дротом, порошковою стрічкою (І.І. Фрумін, І.К. Походня). Для наплавлення застосовано також такі дже- рела нагрівання, як лазерні та електронні промені, дугова плазма, газове полум’я тощо. Розроблено технології зміцнення поверхонь виробів електронним проме- нем, магнітно-імпульсним ударом та ін. У другій половині ХХ ст. в судно-, ра- кето- та авіабудуванні паяння виявилося найоптимальнішим і часто незамінним технологічним процесом. Для забезпечен- ня необхідних експлуатаційних якостей протягом багатьох років проводився пошук нових припоїв і технологій нагрівання, в 70-х роках розроблено технологію паяння у вакуумних печах, парі активних металів і захисно-відновлювальному середовищі при виготовленні приладів для з’єднання корундової кераміки із залізо-нікелієви- ми сплавами, при виробництві авіаційних конструкцій з титанових сплавів, дета- лей газотурбінних двигунів із жароміцних сплавів. Точне регулювання параметрів режиму нагрівання й металургії процесів досягнуто при контактно-реактивному паянні, зокрема при виробництві приладів з деталями з молібдену, вольфраму й міді, покритими золотом або сріблом (О.О. Ро- сошинський, В.Ф. Хорунов, Ю.Б. Малев- ський, В.С. Несміх). Інтенсифікувалася робота зі зварювання-паяння з прикладан- ням стискаючих навантажень в поєднанні з високочастотним нагріванням. Зокрема, розроблено технологію та обладнання для високочастотного паяння таких великога- баритних виробів, як ротори турбін і тру- би (В.К. Лебедєв, Л.Г. Пузрін, Г.О. Бойко, В.Д. Табелєв, О.С. Письменний). У 90-х роках започатковано дослі- дження зварювання м’яких живих тка- нин. Виявлено можливість використан- ня струму високої частоти для з’єднання без ниток і металевих скоб розрізів тка- нин і органів, розроблено технології, зва- рювальний електрохірургічний комплекс з джерелом живлення і спеціальними медичними інструментами (Б.Є. Патон, В.К. Лебедєв, О.М. Іванова та ін.). Серед сучасних апаратурних та ана- літичних методів дослідження отрима- ли розвиток електронно-мікроскопічні методи, спектральний і газовий аналіз (І.К. Походня, В.Й. Лакомський, Г.М. Гри- горенко та ін.). Успішно вирішувалися пи- тання математичної обробки результатів досліджень, математичного моделюван- ня в зварюванні та спеціальній металур- гії. Застосовано комп’ютерні системи проектування технологій та обладнання, виконано дослідження із застосуванням фізичного й комп’ютерного моделю- вання процесів зварювання плавленням і тиском, напруг і деформацій зварних з’єднань, створено бази даних металур- гії та зварювання (В.І. Махненко та ін.). Інститут брав активну участь в створенні зварювальних роботів, які впроваджено на автоматичних лініях автомобільних, ваго- нобудівних та інших заводів (Г.О. Спину, Ф.А. Киселевський та ін.). Значний еконо- Ï’ßÒÄÅÑßÒÈÐ²×ÍÅ ÏÐÅÇÈÄÅÍÒÑÒÂÎ Á.ª. ÏÀÒÎÍÀ Â ÀÊÀÄÅÌ²¯ ÍÀÓÊ ÓÊÐÀ¯ÍÈ — ÄÎÑÒÎÉÍÀ... Наука та наукознавство, 2012, № 1 11 мічний ефект промисловості дали техноло- гії різанням матеріалів, засновані на плаз- мово-дугових процесах та енергії вибуху (К.К. Хрєнов, Е.М. Есибян, В.Д. Кудінов та ін.). В останні роки увага приділяється прогнозуванню роботоспроможності, діа- гностики стану високонапружених зварних конструкцій (А.Я. Недосека). До кінця 70-х — початку 80-х років за технологіями інституту зварювали, на- плавляли, паяли, напилювали вироби за- втовшки від часток міліметра до кількох метрів, сфера застосування зварювання й споріднених технологій поширилася від ювелірної промисловості й медицини до авіаційної та космічної техніки і підвод- них нафтопроводів. Розробка в інституті високих технологій почалася зі створен- ня сплавів з унікальними наперед за- даними властивостями. Вони включали власне зварювання, паяння чи наплав- лення і завершувалися контролем якості та діагностикою стану зварних з’єднань. З 1963 р. в інституті ведуться науково- дослідні й прикладні роботи зі зварювання в космосі. У жовтні 1969 р. на борту косміч- ного корабля «Союз-6» вперше здійснено експерименти зі зварювання на установці »Вулкан», розробленій в інституті. У 1984 р. проведено експеримент поза орбітальною станцією, у відкритому космосі, в якому ручним електронно-променевим інстру- ментом виконано зварювання, пайку, рі- зання й напилення. Період 1985—1996 рр. характерний зростанням обсягу робіт, вико- наних у космосі. В умовах космічного про- стору успішно виконано комплексні екс- перименти розкриття конструкцій з ферм, з їх зварювання та паяння. Кілька років на орбітальній станції «Мир» експлуатувалася система багаторазового розкриття та скла- дання сонячних батарей завдовжки понад 15 м. Для виготовлення телескопа зі спла- ву інвара та алюмінієво-магнієвого сплаву розроблено технологію електронно-про- меневого зварювання різнорідних матеріа- лів з попереднім нанесенням парофазним методом проміжних смуг додаткових мета- лів, удосконалювалася методика створення нових композиційних матеріалів. Успішна наукова й виробнича діяль- ність інституту в значній мірі зумовлюва- лася вдалим розв’язанням організаційних питань. З 50-х років розвивається та удо- сконалюється його структура, ведеться пошук нових методів прискорення впро- вадження наукових досягнень у виробни- цтво. У 1959 р. конструкторський відділ та експериментальні майстерні інституту перетворено в Дослідне конструкторське бюро і Дослідний завод зварювального обладнання, в 1978 р. організовано До- слідний завод зварювальних матеріалів, в 1981 р. — Дослідний завод спеціальної електрометалургії. У результаті в 1981 р. ІЕЗ ім. Є.О. Патона отримав статус нау- ково-технічного комплексу, який 1985 р. перетворено на міжгалузевий науко- во-технічний комплекс, що мав забез- печити координацію роботи організацій різних міністерств Радянського Союзу в галузі високих зварювальних технологій. Міжгалузевий науково-технічного комп- лекс (МНТК) «ІЕЗ ім. Є.О. Патона» став головним в СРСР по створенню й впро- вадженню в народне господарство про- гресивних технологій, устаткування і ма- теріалів для зварювання, пайки, наплав- лення, нанесення покриттів, одержання нових конструкційних матеріалів метода- ми спец електрометалургії. У складі МНТК було створено кілька інженерних центрів. Ще в 1958 р. Б.Є. Патон зі співробіт- никами розробив першу програму роз- витку зварювального виробництва та зварювальної науки й техніки в СРСР. У 1976 р. очолив Національний комі- тет СРСР зі зварювання в Міжнародно- му інституті зварювання. З 1958 р. ІЕЗ ім. Є.О. Патона був головною організа- цією зі зварювання й зварним конструк- ціям у СРСР. Á.À. Ìàë³öüêèé, Þ.Î. Õðàìîâ, Î.Ì. Êîðí³ºíêî Science and Science of Science, 2012, № 112 Нині інститут продовжує займати од- не з провідних місць у світі в розробці прогресивних технологій зварювання та споріднених технологій з’єднання матері- алів, у дослідженнях міцності, надійності та діагностиці несучої здатності зварних конструкцій, технології наплавлення, на- несення покриттів та обробки поверхонь деталей машин, які працюють в екстре- мальних умовах. Нині в інституті викону- ються пріоритетні роботи зі спеціальної електрометалургії, створення нових висо- коміцних сталей, кольорових, тугоплав- ких і композиційних матеріалів з наперед заданими властивостями. Інститут бере участь у виконанні кількох десятків між- народних науково-технічних програм. Створено наукові основи отримання ви- сокоякісних титанових злитків із губки з використанням різних джерел нагріван- ня, досліджено процес термомеханічного зміцнення зварних конструкцій, в тому числі авіаційних і ракетних, із складноле- гованих загартованих алюмінієвих спла- вів, встановлено технологічні параметри процесів вирощування монокристалів вольфраму й молібдену, виконано до- слідження із застосуванням фізичного й комп’ютерного моделювання процесів зварювання плавленням і тиском, напруг і деформацій зварних з’єднань. Успіхи в створенні та впроваджен- ні нових технологій були і залишаються можливими завдяки фундаментальним і прикладним дослідженням, конструктор- ським розробкам і досить високій квалі- фікації фахівців усіх рівнів. У своїх роботах вони враховують тенденції світового роз- витку металообробних галузей промис- ловості — зниження енергоємкості, під- вищення продуктивності, гарантії якості та поліпшення екологічних показників. Проводиться також комплекс теоретичних та експериментальних досліджень з під- вищення точності виготовлення зварних тонколистових конструкцій та їх несучої здатності й циклічної довговічності. У період становлення ринкових від- носин, крім наукової, конструкторської та виробничої діяльності, ведеться пошук ефективних організаційних форм. Ство- рено Міжнародний центр електронно- променевих технологій, науково-інже- нерні й науково-виробничі центри та ін., а також технопарк «ІЕЗ ім. Є.О. Па тона», що об’єднує понад три десятки підприємств і організацій, створено Центр сертифі- кації продукції зварювального виробни- цтва, який проводить роботу з удоскона- лення української системи сертифікації, яка відповідала б міжнародним нормам і правилам. Інститут є базовою організаці- єю Міждержавної наукової ради з питань зварювання і споріднених технологій, виконуючи координацію наукової діяль- ності учених країн, що входять до Науко- вої ради з нових матеріалів Міжнародної асоціації академій наук, головним науко- вим центром зварювання країн СНД. У ньому тривають комплексні дослідження зварювання й паяння, створення на їх основі високопродуктивних технологій з’єднання, зварювального устаткування і матеріалів, дослідження міцності та не- сучої здатності зварних з’єднань і кон- струкцій, розробка основ проектування і комплексного механізованого виробни- цтва зварних конструкцій, розвиваються комплексні дослідження фізико-хімічної поверхні, створення технологічних про- цесів, устаткування і матеріалів для нане- сення зміцнюючих і захисних покриттів, а також роботи зі створення нових техно- логій електрометалургійного виробни- цтва, особливо якісних сплавів і компо- зиційних конструкційних матеріалів. МНТК «ІЕЗ ім. Є.О. Патона» збері- гає свій статус одного з провідних сві- тових наукових центрів зі зварювання й споріднених технологій та сучасної електрометалургії. До його складу вхо- дять, крім власне інституту, дослідне, Ï’ßÒÄÅÑßÒÈÐ²×ÍÅ ÏÐÅÇÈÄÅÍÒÑÒÂÎ Á.ª. ÏÀÒÎÍÀ Â ÀÊÀÄÅÌ²¯ ÍÀÓÊ ÓÊÐÀ¯ÍÈ — ÄÎÑÒÎÉÍÀ... Наука та наукознавство, 2012, № 1 13 конструкторсько-технологічне бюро, екс- периментальне виробництво, спеціаль- не конструкторсько-технологічне бюро з дослідним виробництвом використан- ня технологій металообробки вибухом, три дослідні заводи, кілька інженерних центрів, різні допоміжні служби, інфор- маційний центр із базою даних, обчис- лювальний і сертифікаційний центри. Підготовка фахівців ведеться в аспі- рантурі та Міжгалузевому навчальному центрі. Інститут має зв’язки з науковими центрами й фірмами США, Китаю, Ні- меччини, Великої Британії, Франції, Японії, Південної Кореї, Південної Аф- рики й низки інших країн, організує спільні лабораторії та центри, активно розвиває кооперацію й виконання між- народних проектів. Тривалий час інсти- тут працює на ринку США, Канади та де- яких інших країн, спільні підприємства є в США та Канаді. Зовнішньоекономічна діяльність Інституту здійснюється спе- ціалізованою фірмою «ІНПАТ». Тільки в США запатентовано понад 2000 вина- ходів Інституту, західноєвропейськими, американськими та азійськими фірмами закуплено сотні ліцензій. Каталог мате- ріалів, устаткування й технологій, про- понованих інститутом, містить кілька со- тень найменувань. Новітня інформація в галузі зварювання та споріднених техно- логій регулярно висвітлюється в чоти- рьох журналах. Інститутом видано десят- ки монографій, два томи «Енциклопедії машинобудування». Науковий потен- ціал інституту — це понад 300 наукових співробітників, серед яких 16 академіків і членів-кореспондентів Національної академії наук України, 62 доктори наук, 250 кандидатів наук. Понад 100 інсти- тутських робіт відзначено Ленінською та Державними преміями СРСР і УРСР, Державними преміями України в галузі науки і техніки. Особистий внесок Б.Є. Патона в науко- ві дослідження й розробки інституту. Хоч дослідження Б.Є. Патона тісно пов’язані з розробками його колег і виконуються спільно з ними, він також знаходить час для проведення власних досліджень, про- довжуючи розробки електрошлакових технологій, створює нові способи зва- рювання, технології електрошлакового наплавлення й переплавлення. З 1952 р. Борис Євгенович розробляє нові способи одержання металів високої якості, вивчає процеси переплаву, розробляє технологію електрошлакового лиття, керує створен- ням устаткування й технологій для нових методів зварювання та електрометалургії. Він започаткував розробку обладнання і технологій зварювання, паяння та напи- лення в умовах космосу (1963), організу- вав спеціальну лабораторію, діяльністю якої цікавиться майже щодня. У 1969 р. на пілотованому космічному кораблі «Со- юз-6» космонавтом В.М. Кубасовим на установці «Вулкан», створеній в інститу- ті, вперше випробувано електронно-про- меневе, дугове й плазмове зварювання в умовах космосу. Відкрилася можливість застосовувати зварювання та споріднені технології при монтажі металоконструк- цій у космічному просторі та проведенні необхідних ремонтних робіт. З початку 70-х років під керівництвом Б.Є. Патона почав розвиватися новий на- прям — створення зварювальних роботів, запрограмованих промислових маніпуля- торів, здатних замінити зварника при ви- конанні повторювальних операцій. Значний особистий внесок Б.Є. Пато- на і в розвиток металургії. Становлення ви- робництва зварних труб для магістральних трубопроводів пов’язано з його ім’ям. Ще в другій половині 40-х років він брав участь у створенні цеху електрозварних труб ве- ликого діаметра на Харцизькому трубно- му заводі, в 1954 р. очолив дослідження, спрямовані на застосування електрошла- Á.À. Ìàë³öüêèé, Þ.Î. Õðàìîâ, Î.Ì. Êîðí³ºíêî Science and Science of Science, 2012, № 114 кового процесу для поліпшення якості ме- талів і сплавів. У результаті було створено принципово новий напрямок у металургії — електрошлаковий переплав. У 1959 р. під його керівництвом розпочато роботи з рафінування металів і сплавів за допо- могою електронного променя. Електро- нно-променева плавка виявилася досить ефективним способом очищення металів від газоподібних і летучих домішок і спо- лук. У 1963—1964 рр. Б.Є. Патон із групою співробітників відкрив явище утворення вакууму в герметичному об’ємі, обмеже- ному металевими поверхнями, що нагріва- ються до високих температур. Це відкрит- тя сприяло докорінному вдосконаленню процесу одержання високоякісного біме- талевого прокату. Він керував створенням і освоєнням технології та устаткування для механізованого зварювання конструкцій, у тому числі для дугового зварювання труб великого діаметра та електрошлакового зварювання потужного ковальсько-пресо- вого та енергетичного обладнання. З початку 50-х років Б.Є. Патон ке- рував роботами зі створення фізико-хі- мічних основ технології та розробкою устаткування для електронно-промене- вого зварювання, плавлення, випару- вання й конденсації пари металів, плаз- мового, дугового й контактного зварю- вання, зварювання вибухом та іншими технологіями зварювання металів, пласт- мас і композитних матеріалів. У резуль- таті було засновано журнал «Проблемы спецэлектрометаллургии» (нині — «Со- временная электрометаллургия»). Б.Є. Па- тон також очолив вивчення проблем діа- гностики й продовження ресурсу зварних конструкцій, з його ініціативи засновано журнал «Техническая диагностика и нераз- рушающий контроль». З початку 90-х років він безпосередньо керує дослідженнями зі зварювання живих біологічних тканин, до- сліджує процеси коагуляції, розробляє ви- моги до спеціальних інструментів. Все наведене вище характеризує Б.Є. Патона як видатного вченого та ін- женера, керівника великого колективу на- уковців, конструкторів і виробничників. Талант дослідника та інженера, величезна енергія і працездатність, непересічні ор- ганізаторські здібності, сильний харак- тер і воля, прагнення доводити справу до кінця, широка ерудиція, здатність перед- бачати перспективні тенденції і шляхи розвитку науки і техніки, доброзичливість і водночас вимогливість, ентузіазм, від- критість, бажання спілкування, особливо з молоддю, а також почуття гумору і любов до спорту зробили Б.Є. Патона справжнім науковим лідером. Під його керівництвом подальшого бурхливого розвитку одер- жала започаткована в Інституті його бать- ком науково-технічна школа. Завдяки Б.Є. Патону значно розширилася тема- тика її досліджень і розробок, у ній було одержано чимало фундаментальних ре- зультатів, започатковано й розвинуто нові науково-технічні напрямки, в результаті вона здобула величезний авторитет і ши- роке визнання. Школу представляють ака- деміки НАН України Д.А. Дудко, С.І. Ку- чук-Яценко, В.К. Лебедєв, Л.М. Лобанов, В.І. Махненко, Б.І. Медовар, Б.О. Мовчан, І.К. Походня, К.А. Ющенко, члени-ко- респонденти А.Я. Іщенко, Б.С. Касат- кін, В.М. Кудінов, В.Й. Лукомський, А.М. Ма кара, В.І. Труфяков, доктори наук А.Ю. Асніс, Г.О. Бойко, Г.З. Волошкевич, В.С. Гвоздецький, С.М. Гуревич, І.І. Зару- ба, О.А. Казиміров, Ф.А. Киселевський, О.К. Назаренко, О.С. Письменний, В.В. Підгаєцький, А.Г. Потап’євський, Д.М. Рабкін, Г.В. Раєвський, О.А. Рос- ошинський, Г.О. Спину, В.О. Троїцький, І.І. Фрумін та ін. Вона живе активним творчим життям і дала не одне покоління дослідників та інженерів. Керівник науки нового типу. Форму- вання Б.Є. Патона як керівника великих науково-технічних колективів і організа- Ï’ßÒÄÅÑßÒÈÐ²×ÍÅ ÏÐÅÇÈÄÅÍÒÑÒÂÎ Á.ª. ÏÀÒÎÍÀ Â ÀÊÀÄÅÌ²¯ ÍÀÓÊ ÓÊÐÀ¯ÍÈ — ÄÎÑÒÎÉÍÀ... Наука та наукознавство, 2012, № 1 15 тора науки припало на важкі післявоєнні роки, коли необхідно було відновлювати народно-господарський комплекс країни та будувати нову, велику науку, відповідно до вимог науково-технічної революції, що розгорнулася в світі в середині ХХ ст. Час вимагав нових яскравих постатей людей науки, які поєднували б в собі визначного вченого, організатора наукових досліджень та державника. Всі ці риси і були вже тоді притаманні молодому Б.Є. Патону. Адже він був людиною непересічною, цілеспрямованою, твердого характеру, вольовою, надзвичайно працездатною, з широким кругозором, який бачив тен- денції розвитку науки і науково-техніч- ного прогресу, він цінував людей, що йо- го оточували, спрямовуючи їх талант та енергію на вирішення нагальних завдань науки і техніки, тобто був справжнім на- уковим лідером. Він стояв в одному ряду з такими постатями вчених і організаторів науки і техніки в СРСР, як І.В. Курчатов, Ю.Б. Харитон, С.П. Корольов, М.В. Кєл- диш, М.О. Лаврентьєв, В.М. Глушков, О.К. Антонов. Бориса Євгеновича завжди вирізняло розуміння не тільки визначальної ролі науки в розвитку суспільства, форм її ор- ганізації та координації науково-дослід- ної роботи, але й провідної ролі Академії наук у цих процесах. Він розпочав свою науково-організаційну діяльність як президент Академії наук України в час, коли завдання реорганізації народного господарства вимагали створення нових організаційних форм керування про- мисловістю, сільським господарством, наукою, технічним прогресом. Природ- но виникла необхідність перегляду і ро- лі АН СРСР та Академії наук союзних республік у загальному розвитку науки в країні. Основну увагу необхідно було зо- середити на розробці фундаментальних напрямів науки, що мають першорядне значення для розвитку багатьох галузей господарства, зокрема на розробці теорії й створенні електронних обчислюваль- них машин, на розвитку ядерної фізики як основи атомної енергетики, фізики твердого тіла як основи напівпровідни- кової техніки та квантової електроніки, на створенні методів одержання мате- ріалів нової техніки з наперед заданими властивостями, на розвитку ряду на- прямів загальної хімії, розробці методів синтезу деяких найважливіших класів фізіологічно активних речовин, на теорії будови Землі, дослідженнях в галузі еко- номіки тощо, без яких неможливим був би подальший прогрес країни. Водночас наука продовжувала сприй- матися крізь призму політики та ідеології, від наукового співтовариства вимагалася швидка віддача практичних результатів, переважно цінувалися прикладні роз- робки, особливо оборонного характеру, що позначалося на співвідношенні при- кладних і фундаментальних досліджень. Академія наук СРСР звинувачувалася в надмірній громіздкості, відірваності від реальних потреб народного господар- ства, головне, в усе меншій керованості та непокорі. Висловлювалися пропозиції про її реструктуризацію шляхом передачі низки академічних інститутів у міністер- ства та відомства. Так, Перший секретар ЦК КПРС М.С. Хрущов пропонував розділити Ака- демію наук СРСР на кілька академій, загрожував навіть розігнати її і написав «Проект записки в Президію ЦК КПРС з питання подальшого розвитку науки в СРСР» (квітень 1963 р.). Основна ідея записки полягала в тому, що науку варто наблизити до економічних потреб сього- дення, йшлося про необхідність прове- дення інвентаризації інститутів і лабора- торій країни з метою ліквідації непотріб- них, про необхідність відновлення науки за рахунок припливу молодих кадрів та ін. «Проект записки...» він надіслав для Á.À. Ìàë³öüêèé, Þ.Î. Õðàìîâ, Î.Ì. Êîðí³ºíêî Science and Science of Science, 2012, № 116 ознайомлення, зауважень і пропозицій М.В. Келдишу — президенту АН СРСР, М.О. Лаврентьєву — голові Сибірського відділення АН СРСР, К.Н. Руднєву — го- лові Державного комітету з науки і тех- ніки СРСР та Б.Є. Патону — президенту АН УРСР. М.С. Хрущов розраховував на підтримку своїх «новацій». Звичайно, з низкою положень Записки не можна бу- ло не погодитися, однак М.В. Келдиш, М.О. Лаврентьєв, К.Н. Руднєв і Б.Є. Па- тон, усвідомлюючи свою відповідальність перед історією, вітчизняною наукою та науковою спільнотою, були солідарні в прагненні зберегти академічну науку в центрі та на місцях. Основна ідея висловлених ученими зауважень і побажань зводилася до того, що всі наукові інститути повинні плану- вати свою роботу відповідно до основних напрямків розвитку науки в країні та дер- жавних планів розвитку господарства. Так, Б.Є. Патон, якоюсь мірою виражаю- чи думку чотирьох, насамперед, звернув увагу на величезне значення фундамен- тальних досліджень, академічних пошу- кових робіт для розвитку країни. Вони повинні, на його думку, плануватися не «зверху», а «знизу». Для координації на- укових досліджень він запропонував об’єднувати зусилля АН СРСР і Держав- ного комітету з науки і техніки СРСР, доручаючи їм своєрідну держприйомку науково-дослідних робіт. Б.Є. Патон зу- пинився і на необхідності розробки та введення системи оплати за використан- ня результатів наукових досліджень, при якій частина коштів надходила б у науко- ві установи АН СРСР. У своїх пропозиціях Борис Євгено- вич зупинився також на питаннях під- готовки наукових кадрів, впровадження досягнень науки в промисловість, мате- ріально-технічного забезпечення науко- вих досліджень, організації системи кон- курсів у науково-дослідних інститутах. Прискорення процесу впроваджен- ня наукових розробок у промисловість Б.Є. Патон бачив у створенні й розвитку дослідного та експериментального ви- робництв. Він докладно зупинився на пи- танні забезпечення наукових досліджень необхідним устаткуванням — прилада- ми, апаратурою, реактивами і т.ін. Для поліпшення кадрового складу співробіт- ників науково-дослідних інститутів про- понував ширше використати конкурсні комісії, періодичне скорочення штатів, вважав, що питання про роботу вчених похилого віку повинно вирішуватися ви- ключно індивідуально, зі звільненням їх від адміністративних посад, а не від мож- ливості займатися наукою, з необхідним матеріальним забезпеченням. Необхідно зазначити, що чимало пропозицій М.В. Келдиша, М.О. Лав- рентьєва, Б.Є. Патона та К.Н. Руднєва дістали реалізацію й розвиток у подаль- шій діяльності АН СРСР та АН України. У квітні 1963 р. вийшла Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про за- ходи щодо поліпшення діяльності Акаде- мії наук СРСР та Академій наук союзних республік». Зокрема, в постанові зазна- чалося, що Академія ще не стала повною мірою центром з координації й керівни- цтва дослідженнями в галузі природни- чих і суспільних наук у країні. Відповідне питання розглядалася на Загальних збо- рах АН СРСР в травні 1963 р., тоді ж По- станову продублювали і в Україні. Відповідно до цієї постанови Пре- зидія АН УРСР одержала право здій- снювати координаційне керівництво дослідженнями у всіх науково-дослідних інститутах і вищих навчальних закладах республіки, отже, стала вищою науковою інституцією. У червні 1963 р. Загальні збори АН УРСР затвердили новий Ста- тут, що враховував нову роль Академії, а в грудні 1963 р. Рада Міністрів УРСР прийняла Постанову «Про реорганізацію Ï’ßÒÄÅÑßÒÈÐ²×ÍÅ ÏÐÅÇÈÄÅÍÒÑÒÂÎ Á.ª. ÏÀÒÎÍÀ Â ÀÊÀÄÅÌ²¯ ÍÀÓÊ ÓÊÐÀ¯ÍÈ — ÄÎÑÒÎÉÍÀ... Наука та наукознавство, 2012, № 1 17 наукових установ Академії наук УРСР». Було змінено або уточнено науковий профіль низки академічних інститутів. У складі Академії створено три секції — фізико-технічних і математичних наук, хіміко-технологічних і біологічних наук, а також суспільних наук, які включали 9 відділень, до складу яких входило близько 50 наукових інститутів. Надалі всі відді- лення поповнилися новими інститутами, більше половини з них засновано в Києві, дев’ять — у Львові, Одесі, Харкові, Дні- пропетровську, Донецьку. Було створено п’ять наукових центрів — Дніпропетров- ський (Придніпровський), Донецький, Західний, Харківський (Північно-Схід- ний), Південний (Одеський). Це набли- зило наукові дослідження до виробництва й дозволило ввести регіональну ланку ме- ханізму керування наукою. Метою проведення організаційно- структурних перетворень в Академії стало зосередження творчих зусиль і матеріаль- них ресурсів на найважливіших науко- вих напрямах, закриття малоактуальних досліджень, зближення науки з вироб- ництвом. Всю діяльність Академії було спрямовано на вирішення нових завдань, удосконалення її структури, зокрема, створення координаційних рад, активі- зацію роботи відділень, Загальних зборів, Президії Академії, чимало сесій Загаль- них зборів присвячувалися обговоренню важливих питань розвитку науки в тісно- му взаємозв’язку з актуальними приклад- ними проблемами, завданнями економіч- ного та суспільного розвитку країни. У процесі розробки та освоєння цих інновацій набирався управлінського досві- ду сам Б.Є. Патон, поруч з ним гуртувалася і нова команда однодумців по керівництву наукою — В.М. Глушков, К.М. Ситник, І.К. Походня, В.І. Трефілов, В.С. Михалє- вич, В.Г. Бар’яхтар, В.П. Кухар, Б.С. Стог- ній, В.Ю. Тонкаль, А.П. Шпак, В.Ф. Мачу- лін, В.Д. Походенко та ін. У результаті АН України стала потуж- ним центром фундаментальної та при- кладної науки, зокрема провідним у та- ких важливих напрямах, як кібернетика, напівпровідникова техніка, електроніка, хімія високомолекулярних сполук, фізика низьких температур, теоретичні основи електрозварювання та його промислово- го застосування, а також фізика твердого тіла, освоєння нових методів і технологій одержання надчистих речовин і спеціаль- них матеріалів із заданими властивостя- ми, в галузі фізіології людини тощо. Можна стверджувати, що за прези- дентства Б.Є. Патона найбільш успіш- ного розвитку дістала ідея академічної організації науки. Він спромігся тісно інтегрувати фундаментальні. прикладні дослідження і розробки в єдиний інно- ваційний процес, що охоплював дедалі більше і більше наукоємних галузей і ви- робництв. Патонівська академія стала ефективною відповіддю на вимоги нової науково-технічної революції. Створені на базі академічних інститутів науково- технічні комплекси та інші інноваційні структури сприяли прискоренню впро- вадження в практику новітніх досягнень вітчизняної та світової науки. Спираючись на потужну державну під- тримку, Академія концентрувала у своїх установах дедалі більшу частину ресурсів країни, що спрямовувалися на техноло- гічні дослідження. Це сприяло швидкому зміцненню наукового потенціалу, підви- щенню кваліфікації академічних праців- ників. Володіючи перевагами за рівнем компетентності наукових кадрів перед іншими секторами науки, Академія мала пріоритет і в одержанні державних замов- лень на здійснення науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок. Од- нак така перевага підтримувалася не тільки теоретичними відкриттями, але й новими технологіями, матеріалами, машинами, створеними науковцями академічних уста- Á.À. Ìàë³öüêèé, Þ.Î. Õðàìîâ, Î.Ì. Êîðí³ºíêî Science and Science of Science, 2012, № 118 нов. Ці напрями наукової діяльності домі- нували і в міжнародній співпраці академіч- них вчених, інтенсивно розвивалась. Нові об’єктивні умови — трансфор- мація всієї наукової системи України і її Академії наук з регіональної в національ- ну, перехід до ринкових відносин, від- критість країни перед світом і її незахи- щеність від зовнішнього технологічного вторгнення, нові умови міжнародної на- уково-технологічної співпраці, «відплив мізків», жорсткий фінансовий дефіцит, нові завдання в нових умовах життя — визначили необхідність трансформації інституціонально-функціональної пара- дигми, на основі якої має розбудовува- тися національна академія наук України. Отже, на життєвому шляху Б.Є. Пато- на спочатку була війна, потім — боротьба за формування нового обличчя Академії, науки України відповідно до вимог часу, за її пріоритет у країні та світі, за зміцнен- ня як найвищої наукової інституції Украї- ни, потім — за її всебічний розвиток і вже в незалежній Україні — за її збереження, виживання та оновлення. На жаль, в незалежній Україні люди- на з таким могутнім потенціалом життє- вих, інтелектуальних та управлінських сил, як Б.Є. Патон, яка пройшла випро- бування часом, витрачає свою енергію на збереження Академії від зазіхання лю- дей, далеких від науки, але наближених до політики, всіляко протидіє її еконо- мічному занепаду, намагається відродити колишній авторитет Академії та її науки, сформувати нову функцію соціогумані- тарних наук у розбудові держави. Так, найважчим випробуванням для Бориса Євгеновича стали 90-ті роки. Тіль- ки залізна витримка й розуміння, чим за- грожує Україні розвал академічної науки, дозволили йому в умовах нерозуміння ро- лі науки новими керівниками України, стрімкого зубожіння Академії наук, від’їзду багатьох перспективних учених на Захід, цькування його та Академії з боку особливо завзятих «демократів» знайти шляхи збере- ження основного наукового потенціалу, на- дихати своєю невгамовною діяльністю на плідну працю вчених Академії. Він зберіг свою гідність і честь, не віддав Академію на- ук псевдореформаторам, довів її значимість для успішного розвитку України в умовах незалежності. Б.Є. Патон завжди нагадує про інтернаціональний характер науки, під- креслює необхідність активної та тісної вза- ємодії з ученими та науковими організація- ми різних країн, передусім Росії. Б.Є. Патон приділяє чимало уваги й докладає зусиль збереженню та зміцнен- ню творчих зв’язків і ділових контактів між ученими і виробничниками країн СНД, розвиває такі нові форми науково- технічного співробітництва, як розробка міжнародних програм, організація спіль- них лабораторій і підприємств, широкий обмін інформацією. З 1993 р. Борис Євге- нович — президент Міжнародної асоціа- ції академій наук (МААН). Він також по- чесний президент Міжнародної інженер- ної академії, член Європейської академії, Міжнародної академії технологічних на- ук, почесний член Міжнародної академії наук, освіти, індустрії та мистецтва, іно- земний член академій і науково-техніч- них товариств багатьох країн світу та ін. Б.Є. Патон — перший Герой України, на- городжений орденами і медалями СРСР, України, ряду інших країн, академічними відзнаками, зокрема золотими медалями М.В. Ломоносова та В.І. Вернадського. Але, крім формальних відзнак, є ще на- родна, яка побутовує в академічному фоль- клорі. Це назва «патонівська академія», що якнайкраще передає значення Б.Є. Патона для Академії наук України. Залишаючись у її керма, він своєю енергією, працездат- ністю, творчою активністю та оптимізмом протидіє викликам часу та надихає співро- бітників НАН України на нові звершення во славу науки України та її народу.

П’ятдесятирічне президентство Б.Є. Патона в Академії наук України — достойна відповідь на виклики науки, техніки і часу

Institution

Ähnliche Einträge