Державно-приватне партнерство у науково-технічній та інноваційній сфері: теоретичні засади та практичні проблеми впровадження в Україні

У статті розглядаються зміст та форми державно-приватного партнерства у науково-технічній та інноваційній сфері (ДППНТІС), досвід його застосування в країнах Європи та США, визначено перспективи впровадження ДППНТІС в Україні....

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2012
Main Authors:	Чмир, О.С., Шкворець, Ю.Ф., Єгоров, І.Ю.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2012
Series:	Наука та наукознавство
Subjects:	Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49438
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Державно-приватне партнерство у науково-технічній та інноваційній сфері: теоретичні засади та практичні проблеми впровадження в Україні / О.С. Чмир, Ю.Ф. Шкворець, І.Ю. Єгоров // Наука та наукознавство. — 2012. — № 3. — С. 98-109. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-49438
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-494382025-02-23T17:19:15Z Державно-приватне партнерство у науково-технічній та інноваційній сфері: теоретичні засади та практичні проблеми впровадження в Україні Государственно-частное партнерство в научно-технической и инновационной сфере: теоретические основы и практические проблемы внедрения в Украине Public-Private Partnership in Science, Technology and Innovation Area: Theoretical Grounds and Practical Problems of Implementation in Ukraine Чмир, О.С. Шкворець, Ю.Ф. Єгоров, І.Ю. Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства У статті розглядаються зміст та форми державно-приватного партнерства у науково-технічній та інноваційній сфері (ДППНТІС), досвід його застосування в країнах Європи та США, визначено перспективи впровадження ДППНТІС в Україні. В статье рассматриваются содержание и формы государственно-частного партнерства в научно-технической и инновационной сфере (ДППНТИС), опыт его применения в странах Европы и США, определены перспективы внедрения ДППНТИС в Украине. The article reviews the meaning and the form of public-private partnership in science, technology and innovation area (DPPNTIS), experience of its implementation in Europe and the U.S., prospects of its implementation in Ukraine. 2012 Article Державно-приватне партнерство у науково-технічній та інноваційній сфері: теоретичні засади та практичні проблеми впровадження в Україні / О.С. Чмир, Ю.Ф. Шкворець, І.Ю. Єгоров // Наука та наукознавство. — 2012. — № 3. — С. 98-109. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49438 uk Наука та наукознавство application/pdf Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства
spellingShingle	Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства Чмир, О.С. Шкворець, Ю.Ф. Єгоров, І.Ю. Державно-приватне партнерство у науково-технічній та інноваційній сфері: теоретичні засади та практичні проблеми впровадження в Україні Наука та наукознавство
description	У статті розглядаються зміст та форми державно-приватного партнерства у науково-технічній та інноваційній сфері (ДППНТІС), досвід його застосування в країнах Європи та США, визначено перспективи впровадження ДППНТІС в Україні.
format	Article
author	Чмир, О.С. Шкворець, Ю.Ф. Єгоров, І.Ю.
author_facet	Чмир, О.С. Шкворець, Ю.Ф. Єгоров, І.Ю.
author_sort	Чмир, О.С.
title	Державно-приватне партнерство у науково-технічній та інноваційній сфері: теоретичні засади та практичні проблеми впровадження в Україні
title_short	Державно-приватне партнерство у науково-технічній та інноваційній сфері: теоретичні засади та практичні проблеми впровадження в Україні
title_full	Державно-приватне партнерство у науково-технічній та інноваційній сфері: теоретичні засади та практичні проблеми впровадження в Україні
title_fullStr	Державно-приватне партнерство у науково-технічній та інноваційній сфері: теоретичні засади та практичні проблеми впровадження в Україні
title_full_unstemmed	Державно-приватне партнерство у науково-технічній та інноваційній сфері: теоретичні засади та практичні проблеми впровадження в Україні
title_sort	державно-приватне партнерство у науково-технічній та інноваційній сфері: теоретичні засади та практичні проблеми впровадження в україні
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49438
citation_txt	Державно-приватне партнерство у науково-технічній та інноваційній сфері: теоретичні засади та практичні проблеми впровадження в Україні / О.С. Чмир, Ю.Ф. Шкворець, І.Ю. Єгоров // Наука та наукознавство. — 2012. — № 3. — С. 98-109. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.
series	Наука та наукознавство
work_keys_str_mv	AT čmiros deržavnoprivatnepartnerstvounaukovotehníčníjtaínnovacíjníjsferíteoretičnízasaditapraktičníproblemivprovadžennâvukraíní AT škvorecʹûf deržavnoprivatnepartnerstvounaukovotehníčníjtaínnovacíjníjsferíteoretičnízasaditapraktičníproblemivprovadžennâvukraíní AT êgorovíû deržavnoprivatnepartnerstvounaukovotehníčníjtaínnovacíjníjsferíteoretičnízasaditapraktičníproblemivprovadžennâvukraíní AT čmiros gosudarstvennočastnoepartnerstvovnaučnotehničeskojiinnovacionnojsfereteoretičeskieosnovyipraktičeskieproblemyvnedreniâvukraine AT škvorecʹûf gosudarstvennočastnoepartnerstvovnaučnotehničeskojiinnovacionnojsfereteoretičeskieosnovyipraktičeskieproblemyvnedreniâvukraine AT êgorovíû gosudarstvennočastnoepartnerstvovnaučnotehničeskojiinnovacionnojsfereteoretičeskieosnovyipraktičeskieproblemyvnedreniâvukraine AT čmiros publicprivatepartnershipinsciencetechnologyandinnovationareatheoreticalgroundsandpracticalproblemsofimplementationinukraine AT škvorecʹûf publicprivatepartnershipinsciencetechnologyandinnovationareatheoreticalgroundsandpracticalproblemsofimplementationinukraine AT êgorovíû publicprivatepartnershipinsciencetechnologyandinnovationareatheoreticalgroundsandpracticalproblemsofimplementationinukraine
first_indexed	2025-11-24T03:27:39Z
last_indexed	2025-11-24T03:27:39Z
_version_	1849640730246512640
fulltext	Science and Science of Science, 2012, № 398 Державно-приватне партнерство (ДПП) набуло в останні роки поширення в еконо- міках розвинених країн. Воно охоплює май- же всі галузі економічної діяльності, включа- ючи науково-технічну та інноваційну сферу. У той же час слід зазначити, ДПП у науково-технічній та інноваційній сфе- рі (ДППНТІC) почало розвиватися від- носно недавно. Тому залишаються не- достатньо вивченими його особливості, моделі, організаційні форми і набутий практичний досвід. Хоча окремі елемен- ти ДППНТІС привертали увагу ще кла- сиків економічної науки. Наприклад, у вісімнадцятому сторіччі Адам Сміт про- понував забезпечити передачу техноло- гій, які належали державі, приватним особам, що, на його думку, дозволило б більш ефективно використовувати капі- тал і, як наслідок, підвищити податкові надходження [1]. Ефективна взаємодія в рамках наці- ональної інноваційної системи органів державного управління, наукових уста- нов та бізнесових структур є суттєвим чинником створення науково-техноло- гічних переваг країни в умовах глобаліза- ції. Наразі в Україні процес формування інституту ДПП у цілому знаходиться на початковій стадії, стикаючись із низкою невирішених проблем, тому подальші дослідження в цьому напрямі є вельми актуальними як у практичному, так і в те- оретичному аспектах. Аналіз досліджень та публікацій з про- блеми. Питанням становлення держав- но-приватного партнерства, у тому числі в науково-технічній та інноваційній сфе- рі, присвячені праці зарубіжних й вітчиз- няних дослідників, які будуть розглянуті нижче. Однак далеко не всі аспекти органі- зації ДППНТІС, зокрема, щодо класи- фікації видів (моделей), організаційно- правових форм застосування ДППНТІС, інструментів його державної підтримки є достатньо вивченими та обґрунтованими. Метою статті є дослідження змісту та форм державно-приватного партнер- ства у науково-технічній та інноваційній сфері і розроблення рекомендацій щодо його розвитку в Україні. В останні десятиріччя ДПП посту- пово стає все більш популярною в світі © О.С. Чмир, Ю.Ф. Шкворець, І.Ю. Єгоров, 2012 О.С. Чмир, Ю.Ф. Шкворець, І.Ю. Єгоров Державно-приватне партнерство у науково- технічній та інноваційній сфері: теоретичні засади і практичні проблеми впровадження в Україні У статті розглядаються зміст та форми державно-приватного партнерства у на- уково-технічній та інноваційній сфері (ДППНТІС), досвід його застосування в країнах Європи та США, визначено перспективи впровадження ДППНТІС в Україні. Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО У НАУКОВО-ТЕХНІЧНІЙ ТА ІННОВАЦІЙНІЙ СФЕРІ: ТЕОРЕТИЧНІ ... Наука та наукознавство, 2012, № 3 99 формою реалізації НДДКР та іннов ацій- них проектів. Воно, на думку зарубіжних експертів [2], є одним з найбільш ефек- тивних механізмів, які усувають існуючі «розриви» у національних інноваційних системах. Це дозволяє комерціалізува- ти технології і виходити з інноваційною продукцією на внутрішній або світовий ринок. У рамках ДПП реалізується та- кож взаємодія державного і приватного секторів з метою отримання результа- тів НДДКР, які в разі отримання патен- тів перетворюються на інтелектуальну власність. Обґрунтування концептуаль- них підходів до формування і розвитку ДППНТІС потребує чіткого визначення партнерства, основних його завдань, мо- тивації партнерів, видів (моделей), орга- нізаційно-правових форм застосування ДППНТІС та інструментів його держав- ної підтримки. При дослідженні цих питань заслу- говує на увагу точка зору Г.А. Чередни- ченко про необхідність розгляду ДПП як організаційної форми господарсько- го життя, певної категорії, яка має різні сутнісні характеристики в залежності від застосованого до її аналізу інстру- ментарію. Зокрема, згідно із висновком згаданого вище дослідника, з точки зору кейнсіанської теорії, ДПП – це «органі- заційна форма, що забезпечує спільне використання державних і приватних ін- вестицій для вирішення соціально значу- щих проблем, які стосуються створення і ефективного функціонування об’єктів інфраструктури, нових робочих місць, отримання позитивних мультиплікацій- них ефектів у напрямку зростання обся- гів національної економіки і добробуту громадян» [3]. З точки зору представників неоінсти- туціональної теорії, державно-приватне партнерство можна було б визначити як інститут економіки змішаного типу, що завдяки встановленим формальним і не- формальним правилам регулює спільну діяльність суб’єктів економічних відно- син, узгоджує їхні інтереси, знижує ри- зики і транcакційні витрати, які пов’язані з цією діяльністю. Зокрема, відомий американський вчений Г. Іцковіц, об- ґрунтовуючи теорію «потрійної спіралі» з метою досягнення ефективної взаємодії основних складових національної іннова- ційної системи, акцентує увагу на дослі- дженні питань формування нового інсти- туціонального середовища як передумови мотивації приватного сектору до участі у державно-приватному партнерстві [4]. На нашу думку, інституційний підхід, включаючи офіційно закріплені і нефор- мальні «правила гри», повинен відіграва- ти провідну роль при розгляді проблем партнерства, оскільки, для того, щоб воно було ефективним, необхідні чіткі законодавчо встановлені норми стосов- но зобов’язань, взаємодії його учасників, механізмів розв’язання можливих кон- фліктів інтересів, а також неформальні правила, серед яких інституціоналізм ви- діляє такі категорії як «довіра», «соціаль- ний капітал» тощо. Виходячи з інституційного і кейнсіан- ського підходів, найбільш адекватним ви- значенням ДПП у цілому, на нашу думку, є наведене В.Г. Варнавським: «Державно- приватне партнерство – це інституційний і організаційний альянс між державою і бізнесом в цілях реалізації суспільно зна- чущих проектів і програм у широкому спектрі галузей промисловості і НДДКР, аж до сфери послуг» [5]. Щодо науково-технічної та іннова- ційної сфери, то тут теж немає єдності у визначеннях. Так, І.С. Нейкова ДПП в інноваційній сфері представляє «як систему рівноправних відносин держав- ного і приватного секторів економіки, що має особливий комплекс економіч- них, соціальних, правових, політичних, організаційних, управлінських і інших О.С. Чмир, Ю.Ф. Шкворець, І.Ю. Єгоров Science and Science of Science, 2012, № 3100 взаємозв’язків, взаємин і умов, спрямо- ваних на максимально ефективне ви- користання наявних ресурсів і їх джерел для інноваційного розвитку країни і її суб’єктів» [6]. Російські фахівці [7] визначають ДППНТІС як сукупність організаційно- правових відносин і дій держави та приват- ного бізнесу, спрямованих на досягнення загальних цілей інноваційної політики країни, які є основоположними для по- будови інноваційної економіки. В іншій роботі стверджується, що суть ДПП в ін- новаційній сфері полягає в узгодженні ін- тересів держави і бізнесу, а також коорди- нації їх дій у процесі доведення наукових результатів до інновацій. Воно виникає як формалізована кооперація державних і приватних структур, спеціально створе- них для досягнення певних цілей [8]. Як відмічає В.В. Кнаус, ДППНТІС може по- зиціонуватись як взаємовідн осини між органами державної або муніципальної влади та господарюючими суб’єктами, що складаються з приводу розвитку іннова- ційного потенціалу території [9]. Варто відзначити, що Комітет ОЕСР з науково-технологічної політики визна- чив ДПП в інноваційних процесах як «будь-які офіційні відносини або домов- леності на фіксований/необмежений пе- ріод часу між державними і приватними учасниками, у якому обидві сторони вза- ємодіють у процесі ухвалення рішення і співінвестують обмежені ресурси, такі як гроші, персонал, устаткування і інфор- мацію для досягнення конкретних цілей у визначеній сфері науки, технологій та інновацій» [10,11]. Взаємовідносини сто- рін ДПП повинні бути зафіксовані в офі- ційних документах (договорах, програ- мах тощо), носити партнерський, тобто рівноправний характер [12]. Підсумовуючи наведений вище ко- роткий огляд визначень ДППНТІС, вважаємо, що найбільш адекватно його сутність визначено О. Сімсон, яка, до- повнюючи з правових позицій визна- чення ОЕСР, тракту є його як «офіційно закріплені на інституціональній або до- говірній основі відносини між державою та іншими суб’єктами публічного права (публічним партнером) і суб’єктами під- приємницької діяльності (приватним партнером) на фіксований або необме- жений період часу, в яких обидві сторони взаємодіють і співінвестують фінансові, майнові та інтелектуальні ресурси для досягнення конкретних цілей щодо здій- снення інноваційної діяльності або її ор- ганізації» [13]. Виходячи зі світового досвіду взаємо- дії держави і приватного сектору щодо розвитку науково-технічної та інновацій- ної сфери, а також із загальних принци- пів здійснення ДПП, можна окреслити основні принципи, на яких повинні бути засновані сучасні форми ДППНТІС: – рівність перед законом держав- них та приватних партнерів; – забезпечення державою стабіль- них умов виконання договорів про ДППНТІС; – державні гарантії дотримання май- нових та інших прав та інтересів приватного партнера, надані йому згідно з діючим законодавством; – незмінність цільового призначен- ня та форми власності об’єкту дер- жавно-приватного партнерства; – економічна рівноправність та від- повідальність, коли всі учасники ДППНТІС мають рівні права у визначенні варіантів ефективно- го досягнення цілей і вирішення завдань і повинні нести повну відповідальність за прийняті на себе зобов’язання; – визначення приватного партнера виключно на конкурсних засадах; – справедливий розподіл між дер- жавним та приватним партнерами ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО У НАУКОВО-ТЕХНІЧНІЙ ТА ІННОВАЦІЙНІЙ СФЕРІ: ТЕОРЕТИЧНІ ... Наука та наукознавство, 2012, № 3 101 ризиків, відповідальності та вина- город (відшкодувань), пов’язаних з виконанням договорів, укладе- них у рамках ДППНТІС; – всебічне врахування інтересів усіх учасників проекту (принцип де- мократичності) при пріоритет- ності державних інтересів; – залучення бюджетного фінансу- вання як каталізатора інновацій- них процесів для бізнесу; – співфінансування інноваційних проектів з боку держави при збе- реженні управління проектами в руках бізнесу або спеціалізованих організацій; – інформаційна кооперація; – єдність освітнього, наукового та виробничого процесів [14–16]. Мета ДППНТІС полягає в об’єднанні досвіду та умінь державних і приватних партнерів для досягнення вагомих на- уково-технічних результатів, широкого та ефективного впровадження інновацій, отримання високих соціально-економіч- них і фінансових результатів з макси- мальною взаємною вигодою [17]. Виходячи з мети та світового досвіду взаємодії держави і приватного сектору щодо розвитку науково-технічної та ін- новаційної сфери, основними завдання- ми ДППНТІ повинні бути: – створення нових наукомістких фірм і підтримка малих і середніх інно- ваційних підприємств, заохочення формування державними організа- ціями start up і spin off компаній; – розробка проривних технологій для державних потреб; – відбір і фінансування на паритет- них за садах на уко во-тех ніч них та інновацій них програм і проектів, що мають важливе зна чення для національної економіки; – залучення інвестицій для розви- тку інноваційної інфраструктури; – залучення до економічного обігу і комерціалізації результатів до- сліджень і розробок, отриманих з використанням коштів держав- ного бюджету; – інвестування в технічне перео- зброєння підп риємств, оновлен- ня парку обладнання, оптиміза- цію технологічних процесів; – підвищення рівня довіри суб’єктів інноваційної діяльності до органів державної влади та місцевого са- моврядування; – зниження ризиків суб’єктів ін- новаційної діяльності завдяки їх розподілу між публічним і при- ватним партнером; – сприяння інтеграції науки, бізне- су та освіти; – розвиток інноваційних регіональ- них кластерів, у межах яких можли- ве ефективне співробітництво між державними й приватними струк- турами, малим і середнім бізнесом; – доведення результатів наукової діяльності, отриманих у держав- ному секторі, до ринку; – міжнародне співробітництво щодо створення партнерств з іноземни- ми учасниками. ДППНТІ створюються також з метою допомоги у захисті інтелектуальної влас- ності (субсидування патентування, на- дання допомоги в захисті за кордоном), створення інноваційних бізнес-інкуба- торів, використання державних лабора- торій в інтересах приватних компаній. Мотивація участі у партнерс тві при- ватного сектору економіки, як правило, обумовлена можливостями отримання більш високого прибутку і новими сти- мулами для розвитку інноваційного біз- несу. Проте бізнесмени, що стратегічно мислять, вибудовують свої пріоритети не просто під розмір прибутків, а в інтересах стійкого отримання доходів від проектів. О.С. Чмир, Ю.Ф. Шкворець, І.Ю. Єгоров Science and Science of Science, 2012, № 3102 Разом з тим, приватні компанії можуть приєднатися до ДПП, зокрема, з метою забезпечення доступу до бюджетного фінансування, результатів досліджень і розробок державних НДІ і ВНЗ, іннова- ційної інфраструктури державного сек- тору, а також до інформації та унікально- го устаткування Участь у ДППНТІС стимулює прове- дення приватними компаніями активних досліджень і розробок, інакше фірма ви- явиться нездатною сприйняти технології, які готові їй передати дослідницькі лабо- раторії [18]. Однак найбільш цінним для бізнесу при партнерстві з державою є право на здійснення ініційованого державними органами того чи іншого науково-техніч- ного або інноваційного проекту, по суті, гарантія держави на його монопольну ре- алізацію з освоєнням виділених на нього ресурсів на засадах співфінансування. Водночас, надаючи приватному власни- ку адміністративні та матеріальні ресур- си, держава отримує безумовне право на втручання в його підприємницьку діяль- ність: тарифне і цінове регулювання, не- цінові обмеження [19]. Держава в проектах партнерства має правомочності власника, можливість встановлення податкових та інших пільг і преференцій, гарантій, а також отриман- ня певних обсягів фінансових ресурсів. Вона отримує більш сприятливу можли- вість зайнятися виконанням своїх осно- вних функцій – контролем, регулюван- ням, дотриманням громадських інтересів. Держава, виходячи із суспільних інтер- есів, виявляє необхідність ДПП у тих або інших сферах економіки, зокрема, в на- уково-технічній та інноваційній сферах; встановлює цілі проекту, визначає його вартісні і якісні параметри, специфічні форми фінансування; визначає принци- пи і організовує проведення конкурсу для вибору приватних партнерів; забезпечує виконання домовленості між учасника- ми угоди про розподіл ризиків; здійснює контроль і оцінку виконання приватними партнерами умов угоди тощо. Приватний партнер виконує опера- тивні функції на різних стадіях реаліза- ції інноваційного проекту, зокрема бере участь у його розробці, фінансуванні, створенні інноваційного продукту, впро- вадженні його у виробництво, експлуата- ції, забезпеченні ефективного управлін- ня, наданні послуг споживачам тощо. Наведений вище розподіл функцій між державою і приватним партнером до- зволяє скорочувати трансакційні витрати, пов’язані з невизначеністю ринкового се- редовища і властивими йому ризиками. Результативність ДППНТІ значною мірою залежить від застосування тих чи ін- ших видів (моделей) і організаційно-пра- вових форм партнерства, інструментів дер- жавної підтримки та системи управління. Варто відзначити, що в науковій лі- тературі з проблем ДПП відсутня єдність щодо дефініцій «види і організаційно- правові форми партнерства». Часто ці поняття ототожнюються. Вважаємо, що «види (моделі)» повинні, в першу чергу, співвідноситися із інститутами, а «фор- ми» з організаційними структурами, які їх втілюють в практику господарювання. Світовий досвід реалізації проектів ДПП свідчить про різноманіття застосо- ваних видів (моделей) і організаційно- правових форм партнерства держави та бізнесових структур. Проте деякі з них з різних причин не можуть бути імплемен- товані стосовно ДППНТІ без відповідно- го коригування законодавчої бази. Заслуговує на увагу розроблена М.А. Де- рябіною класифікація різних видів (мо- делей) ДПП за трьома групами [20]. За запропонованою класифікацією відпо- відно до основних цілей ДПП і залежно від характеру конкретних завдань, що ви- рішуються в їх рамках, виокремлюються ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО У НАУКОВО-ТЕХНІЧНІЙ ТА ІННОВАЦІЙНІЙ СФЕРІ: ТЕОРЕТИЧНІ ... Наука та наукознавство, 2012, № 3 103 організаційні моделі, моделі фінансуван- ня і моделі кооперації, хоча автор визнає умовність такого розподілу, оскільки на практиці нерідко поєднуються переваги різних моделей. У разі організаційних моделей не від- бувається, як правило, помітних змін у відносинах власності: співпраця партне- рів здійснюється за рахунок залучення третіх організацій, переуступки їм окре- мих функцій і контрактних зобов’язань, використання можливостей передачі об’єктів в зовнішнє управління тощо. До цієї групи моделей автор, як типовий приклад, відносить концесію. Вважаємо, що до неї можна також включити різні види аутсорсингу. До моделей фінансування згаданим вище дослідником пропонується зараху- вати комерційний найм, оренду, всі види лізингу, попереднє і інтегроване проек- тне фінансування, що передбачає укла- дання угоди з визначенням конкретних зобов’язань учасників проекту, відпові- дальності й розподілу ризиків між ними. Моделі кооперації – це різні спосо- би поєднання зусиль партнерів, відпові- дальних за окремі стадії загального про- цесу створення нової споживчої вартості (товарів, послуг, об’єктів інфраструкту- ри, технологічних систем тощо) на за- садах укладання договорів про спільну діяльність. Договірна правова форма здійснення ДПП може бути представле- на широким спектром угод, які в тих чи інших країнах мають різні назви. До до- говорів державно-приватного партнер- ства, зокрема, відносяться: договори на виконання робіт і надання суспільних послуг, на поставку продукції для загаль- нодержавних та муніципальних потреб; контракти на управління, обслуговуван- ня, довірче управління та технічної до- помоги; угоди про розподіл продукції; пайова участь приватного капіталу в дер- жавних підприємствах і деякі інші Порівняно новим видом контрактів ДПП, що широко застосовується в про- мислово розвинутих країнах для реалізації великомасштабних інфраструктурних про- ектів, є контракт життєвого циклу (КЖЦ). Виконання його передбачає проектуван- ня, будівництво, довготермінове технічне обслуговування об’єкту інфраструктури, надання якісних послуг та фінансування, яке забезпечує приватний партнер шляхом залучення позикового капіталу. На нашу думку, КЖЦ варто застосовувати в іннова- ційних проектах ДППНТІС загальнодер- жавної ваги (національних проектах) по створенню, наприклад, нових об’єктів авіа- ційної техніки, морського транспорту тощо. Що ж до застосування перелічених вище видів (моделей) ДПП для науко- во-технічної та інноваційної сфери, то найбільш адекватними є договори про спільну діяльність, угоди оренди, лізин- гу, аутсорсингу. Використання договору про концесію є проблематичним, так як згідно із Законом України «Про конце- сії» [21] концесійний договір укладаєть- ся на строк від 10 до 50 років, що значно перевищує життєві цикли переважної більшості видів сучасної інноваційної продукції, особливо, в царині високих технологій. Вважаємо також, що уго- ду про розподіл продукції, яка зазвичай застосовується до спільного володіння продукцією, отриманою в результаті ви- добутку корисних копалин, можна при відповідних змінах у законодавстві імп- лементувати до розподілу інтелектуаль- ної продукції, зокрема, об’єктів права інтелектуальної (промислової) власності: патентів на винаходи і корисні моделі, товарних знаків, ноу-хау, сортів рослин, порід тварин тощо. Різноманіття видів ДПП обумовлює широку гаму організаційно-правових форм реалізації проектів партнерства. ДПП створюються як у організацій- но-правовій формі юридичної особи так О.С. Чмир, Ю.Ф. Шкворець, І.Ю. Єгоров Science and Science of Science, 2012, № 3104 і на основі договору про спільну діяль- ність з об’єднанням вкладів учасників (прості товариства) та без їх об’єднання в залежності від мети партнерства. Крім того, вони функціонують у формі госпо- дарських об’єднань (об’єднань підпри- ємств), господарських товариств (ак- ціонерних компаній та товариств з об- меженою відповідальністю), холдингів, корпорацій, концернів, консорціумів, інвестиційних фондів, у т.ч. венчурних, банків розвитку, інноваційн их кластерів, промислово-фінансових груп, наукових і технологічних парків, центрів трансфе- ру технологій та інших корпоративних підприємств й договірних і статутних об’єднань. ДПП можуть створюватися як для здійснення комерційної діяльності, так і як некомерційні партнерства. Загальновизнаною практикою дер- жавно-приватного партнерства у на- уково-технічній та інноваційній сфе- рах у постіндустріальних країнах та їх об’єднаннях є формування та функці- онування технологічних платформ як ефективного комунікативного засобу для об’єднання науковців та бізнесменів для конкретних пріоритетних напрямів у зга- даних сферах. Ефективним може бути застосування ДППНТІС у рамках реалізації держав- них, регіональних і галузевих та міжна- родних науково-технічних, інноваційних і соціально-економічних цільових про- грам і проектів на засадах співфінансу- вання, а також спеціальних програм з комерціалізації результатів досліджень і розробок, які здійснюються як урядови- ми агентствами, так і спеціалізованими фондами за участю державного капіталу. Зокрема, це: програми співфінансування контрактних наукових досліджень, суб- сидіювання організаційно-адміністра- тивних послуг з комерціалізації результа- тів НДДКР, надання стартового капіталу для «start-up» компаній. У рамках цих програм здійснюється не тільки часткове фінансування сторін, але і спільне використання результатів досліджень і розробок, інформації, но- вих технологій, інтелектуальної власнос- ті тощо. Варто зазначити, що кожна з пере- лічених форм наповнена конкретними інструментами державної підтримки ДППНТІС. Завдання полягає, як спра- ведливо зазначають російські дослідни- ки, в такому ступені конкретизації ін- струментів партнерства, щоб інвестор та підприємець розглядали науку і техніку як джерело довготермінового прибут- ку фірми, а не як об’єкт, що має у своїй власності земельні ділянки, будівлі, пло- щі – джерела ре нти [22]. Розбудова системи ДППНТІС в Укра- їні потребує більш повного використання зарубіжного досвіду з цих питань, зокре- ма, країн ЄС. Все розмаїття інструментів державної підтримки ДППНТІ, що сприяють його розвитку, виходячи із зарубіжного досві- ду, можна класифікувати на економічні, організаційні та адміністративні [23]. Зокрема, до економічних інструментів відносять податкові пільги, держзамов- лення на НДДКР, бюджети розвитку, надання кредитів на пільгових умовах для здійснення НДДКР та інноваційної діяльності в перспективних галузях про- мисловості, субсидування відсотків по кредитах, гранти та субсидії, державні дотації на закупівлю «ноу-хау», а також політику націоналізації і приватизації га- лузей, яка зводиться до розвитку за дер- жавний рахунок перспективних галузей промисловості і передачу їх у приватні руки по мірі досягнення ними рівня ко- мерційної рентабельності. Європейський Союз та відповідні держави-члени використовують різно- манітні інструменти для організації вза- ємодії в рамках ДПП. У першу чергу, це ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО У НАУКОВО-ТЕХНІЧНІЙ ТА ІННОВАЦІЙНІЙ СФЕРІ: ТЕОРЕТИЧНІ ... Наука та наукознавство, 2012, № 3 105 стосується підтримки залучення прямих інвестицій та венчурного капіталу у до- слідження, розробки та інновації шляхом створення фонду фондів, громадсько- го внеску у приватні фонди. На рівні ЄС було здійснено ряд ініц іатив для підви- щення доступності фінансування венчур- ного капіталу, включаючи деякі пілотні ініціативи у сфері трансферу технологій. Заходи, пов’язані із венчурними ком- паніями, бізнес-янголами, підтримкою start-up компаній тощо, практикуються у різних країнах ЄС та спираються на існуючі державні стратегії науково-до- слідної діяльності та/або законодавство, пов’язане із державним фінансуванням, бюджетними й податковими законами або наказами міністерств тощо. Зокрема, у Великобританії з 2000 року Департамент бізнесу, інновацій та професійної освіти (ВІS) та його по- передники здійснювали фінансування венчурного капіталу для підтримки мо- лодих, часто високоінноваційних ком- паній, яким важко отримувати фінансу- вання за допомогою традиційних засобів. Упродовж 2001–2008 років ВІS інвесту- вав загалом близько 500 мільйонів євро у групу інвестиційних фондів. Подібні іні- ціативи були започатковані у Німеччині та Франції. Серед країн Східної Європи, на наш погляд, уваги заслуговує досвід Угор- щини, де ще у 2003 році був прийнятий Закон щодо Фонду інноваційних та на- уково-технологічних досліджень. Метою Фонду є надання незалежного i стабіль- ного фінансування науково-дослідної та інноваційної діяльності. Крім внесків з державного бюджету, він також мобілізує приватні кошти. Важливим елементом ДПП у краї- нах ЄС є схеми використання так званих інноваційних ваучерів для надання під- тримки малому та середньому бізнесу у придбанні послуг (науково-дослідні роз- робки, права інтелектуальної власності, тестування, інноваційний менеджмент тощо). Ваучери випускаються регіональ- ними/національними агентствами із встановленням зобов’язання здійснити виплату постачальнику послуг (інколи, відшкодувати суб’єкту малого або серед- нього бізнесу оплату), вони обмежені об- сягом та сумою наданих коштів (середній максимум 20 000 євро). У Франції, наприклад, діє програма Prestation Technologique Reseau, в рамках якої надаються спеціальні гранти (вау- чери) на проведення досліджень: грант у розмірі 10 000 євро із внеском компанії у розмірі 50%. У країнах ЄС протягом останніх ро- ків все більший акцент покладається на розвиток та використання різноманіт- них політичних інструментів, найпоши- ренішими з яких є державні закупівлі, вплив на розвиток та використання норм і стандартів, а також інші заходи ринко- вого розвитку. Серед організаційних інструментів слід відзначити стимулювання державою кооперації між університетами, промис- ловістю та регіональною владою; ство- рення центрів технологій як консорціу- мів фірм та університетів, а також інно- ваційних бізнес-інкубаторів. З метою ефективної організації і ме- неджменту в рамках робіт за проектом ДППНТІ, жорсткої оцінки результатив- ності виконаного проекту формуються центри кооперації державних НДІ, ВНЗ і бізнесу для виконання партнерських про- ектів. Вони створюються на обмежений період (3-4 роки), після чого фінансуван- ня центру з боку держави припиняється або в залежності від досягнутих результа- тів продовжується на наступний термін. Організаційні форми управління про- ектом визначаються його спрямованістю (децентралізоване мережеве управління, спеціально створювані консорціуми та О.С. Чмир, Ю.Ф. Шкворець, І.Ю. Єгоров Science and Science of Science, 2012, № 3106 дослідницькі центри). Проект може здій- снюватися компанією приватного сек- тора, що є підрядником за проектом, або генеральним підрядником із залученням відповідних субпідрядників чи створеним спеціально для цієї мети спільним під- приємством (центром кооперації). Варто спеціально виділити такі адмі- ністративні інструменти як: фінансуван- ня з державного бюджету навчання і пере- навчання кадрів та створення спеціальних органів управління, що займаються пи- таннями ДПП в інноваційній сфері. В Україні поки не існує ні ефектив- них інструментів, ні механізмів для вста- новлення ДППНТІС. У Законі України «Про державно-приватне партнерство» [24] серед сфер застосування цього парт- нерства не йдеться про науково-технічну та інноваційну сферу. Однак окремі організаційні форми ДППНТІС використовуються при реа- лізації інноваційних проектів техноло- гічних парків України. Так, з 17 вклю- чених до державного реєстру проектів технопарків, які у 2011 р. передбачалось реалізувати за пріоритетними напряма- ми діяльності цих парків, виконавцями дев’яти проектів восьми технопарків були приватні структури [25]. На початковій стадії в Україні знахо- диться процес формування технологіч- них платформ, попри те, що їх створення як на національному, так і міждержав- ному рівні передбачено Міждержавною програмою інноваційного співробітни- цтва країн-учасниць СНД на період до 2020 року. Єдиною поки що діючою технологіч- ною платформою в нашій країні є створена у 2006 р. за ініціативи Ужгородського наці- онального університету Українська націо- нальна технологічна платформа (УНТП) «Агропродовольча». Платформа об’єднує зусилля і потенціал наукових організацій, ВНЗ, малих і середніх інноваційних під- приємств, що працюють над вирішенням проблеми створення нових екологічно без- печних харчових технологій та продуктів харчування відповідно до сучасних потреб споживачів. Проте вона станом на січень 2012 року ще офіційно не була зареєстро- вана у Держінформнауки, не мала власно- го веб-сайту, затвердженого стратегічного плану досліджень і розробок [26]. Складною залишається і ситуація з державними науково-технічними про- грамами, до участі у яких практично не залучаються приватні компанії. Питома вага підприємств у загальній кількості виконавців державних цільових науко- вих і науково-технічних програм з пріо- ритетних напрямів розвитку науки і тех- ніки становила у 2004-2006 роках менше 1%. Після 2006 р. новий цикл вказаних програм досі не започатковано. Згідно із Програмою економічних ре- форм на 2010–2014 рр. «Заможне суспіль- ство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» до кінця 2010 р. необ- хідно було визначити принципи запрова- дження державно-приватного партнерства в науково-технічній та інноваційній сфері [27]. Планом-графіком реформ [28] перед- бачалось розробити законопроект про вне- сення змін до названого вище закону щодо державно-приватного партнерства у науко- вій та інноваційній сферах, та подати його до Парламенту до 01.06.2011 р. Проте ні перше, ні друге завдання не було виконано. Варто відзначити, що Програмою розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні серед шляхів її ви- конання передбачено забезпечення роз- витку ДПП як інструменту залучення інвестицій, а серед завдань на 2013–2015 роки – створення сприятливих умов для забезпечення розвитку ДПП у сфері на- укової, науково-технічної та інновацій- ної діяльності на паритетних умовах [29]. Окремі елементи правового забез- печення ДППНТІ відображені в законах ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО У НАУКОВО-ТЕХНІЧНІЙ ТА ІННОВАЦІЙНІЙ СФЕРІ: ТЕОРЕТИЧНІ ... Наука та наукознавство, 2012, № 3 107 України «Про наукові парки» [30] та «Про спеціальний режим інноваційної діяль- ності технологічних парків» [31]. Водно- час, у згаданих вище законах йдеться лише про договори щодо спільної діяльності без об’єднання вкладів між партнерами неза- лежно від форм власності. Закон України «Про державне регулю- вання діяльності у сфері трансферу техно- логій» [32], присвячений, зокрема, комер- ціалізації результатів НДДКР, що вико- нуються за державні кошти,та державній (вертикальній) передачі технологій, проте, лише на договірних засадах без викорис- тання організаційно-правових форм, які б відповідали сучасним моделям ДПП. Варто зазначити, що існує декілька варіантів удосконалення існуючої зако- нодавчої бази із метою її адаптації до по- треб ефективного впровадження ДПП у науково-технічній та інноваційній сфері: – прийняти спеціальний закон щодо ДПП у науково-технічній та інно- ваційній сфері; – внести відповідні зміни до Зако- ну України «Про державно-при- ватне партнерство»; – включити спеціальний розділ у Закон України «Про інноваційну діяльність». Найбільш адекватним варіантом із вищезазначених представляється моди- фікація Закону України «Про інновацій- ну діяльність» із внесенням необхідних «адаптивних» змін в інші законодавчі акти, що мають відношення до організа- ції ДПП. Звичайно, законодавча діяльність повинна бути доповненою й іншими заходами. Серед таких заходів можна виділити заснування у 2010 році за іні- ціативи віце-президента НАН України В.М. Гейця Українського центру спри- яння розвитку публічно-приватного партнерства, який має статус непідпри- ємницької організації. У планах Центру, частково реалізованих, важливе місце посідає активна участь у розвитку нор- мативно-правового середовища ДПП, проведення низки наукових досліджень з проблемних питань розвитку партнер- ства в Україні, відпрацювання механізмів запровадження ДПП у науково-технічну сферу, розроблення та науково-методо- логічне супроводження пілотних проек- тів у формі ДПП, розвиток міжнародного співробітництва, аналіз, узагальнення та розповсюдження зарубіжного досвіду, організація навчання публічної влади та приватного сектору в сфері ДПП [33]. Висновки Як свідчить світовий досвід, ДППНТІС сприяє концентрації матеріальних, фінан- сових, інформаційних ресурсів, а також науково-технічного і виробничого потен- ціалу державних установ і приватного біз- несу для реалізації пріоритетних іннова- ційних проектів і програм. Держава при реалізації проектів парт- нерства виробляє принципи й стратегію, згідно з якими здійснюються відносини бізнесу з публічною владою та з суспіль- ством у цілому; формує інституційне серед- овище для розроблення й ефективної реа- лізації проектів ДППНТІС; безпосередньо виконує функції організації та управління ДПП, розробляє відповідні форми, мето- ди та конкретні механізми. Ключова роль уряду у підтримці інноваційної та науково- технічної діяльності полягає у забезпечен- ні сприятливої структури і середовища для інформованого прийняття ризиків приват- ними інвесторами. Участь підприємців в проектах ДППНТІС зазвичай супроводжується впровадженням більш ефективних ме- тодів роботи, вдосконаленням техніки і технології, створенням нових вироб- ництв і підприємств, в т. ч. з іноземним О.С. Чмир, Ю.Ф. Шкворець, І.Ю. Єгоров Science and Science of Science, 2012, № 3108 капіталом, налагодженням ефективних коопераційних зв’язків з науковими установами, постачальниками та підряд- никами. В Україні поки що існують лише окремі елементи ДПП в науково-техніч- ній та інноваційній сфері як у практич- ній площині, так і в правовому й органі- заційному полі. З метою подальшого розвитку ДППНТІС в Україні слід з використан- ням кращих здобутків зарубіжного до- свіду розробити його правові та організа- ційні засади, запровадити сучасні моделі і організаційно-правові форми найбільш адекватні партнерству в науково-техніч- ній та інноваційній сфері та ефективні інструменти його державної підтримки. 1. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов / А. Смит – М.: Эксмо. – 2007. – 960 с. 2. Государственно-частное партнерство в научно-инновационной сфере / под ред. А.К. Казанцева, Д А. Рубвальтера. – М.: ИНФРА-М. – 2011. – 330 с. 3. Чередниченко Г.А. Розвиток державно-приватного партнерства як фактор формування соціально- го капіталу в Україні [Электронний ресурс] / Г.А. Чередниченко. – Режим доступу: www.icp-ua.com/ru/ node/576 4. Etzkowitz H. The Triple Helix: University-Industry-Government Innovation іn Action / Henry Etzkowitz. – NewYork; London: Routledge, 2008. — 164 p. 5. Варнавский В.Г. Партнерство государства и частного сектора: формы, проекты, риски / В.Г. Варнав- ский – М.: Наука. – 2005. – 315 с. 6. Нейкова І.С. Державно-приватне партнерство як складова інвестиційного механізму інноваційно- го розвитку [Электронний ресурс] / І.С. Нейкова // Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право) – 2010. – №1 (48). – С. 152–160. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/ Soc_Gum/...1/2010_1_Neykova.pdf. 7. Носкова В.Н. Государственно-частное партнерство, как форма взаимодействия государства и рос- сийского бизнеса в инновационной деятельности [Электронний ресурс] / В.Н. Носкова, Ю.П. Фомичев, А.И. Шелгунов. – Режим доступу:http://ifti.ru/part_consult/publ. 8. Государственно-частное партнерство в инновационной сфере [Электронний ресурс] – Режим до- ступу: http://secandsafe.ru/ stati/ pravo/ gosudarstvenno_chastnoe_partnerstvo_v_innovacionnoy_sfere. 9. Кнаус В.В. Управление развитием государственно-частного партнерства [Электронний ресурс] / В.В. Кнаус // Автореферат дис. канд. екон. наук. М.: 2008. – 25 с. – Режим доступу: http://www.lib.ua-ru. net/diss/ cont/278412.html. 10. OECD. Science, Technology and Industry Outlook, 2004 – Paris, – 2004. – 234 p. 11. Сімсон О.Е. Державно-приватне партнерство як пріоритетний механізм реалізації сучасної іннова- ційної політики України // Матер.Міжнар.симп. «Інноваційна політика та законодавство в Європейсько- му Союзі та Україні: формування, досвід, напрямки наближення» (Київ, 2–3 червня 2011р.). – С.87–91. 12. Шелгунов А.И. Государственно-частное партнерство как форма взаимодействия государства, на- уки и бизнеса [Электронний ресурс] / А.И. Шелгунов // Матер. науч.-практ. конфер. «Технологический прорыв России: стратегическое партнерство государства и бизнеса» (Москва, 7–10 февраля 2006 г.). – Ре- жим доступу: http:conference7.rcsme.ru/other_mat/ salon/3.doc. 13. Simson О. Private Public Partnership in the Innovation Strategy of Ukraine // Final conference Inno Policy Project «Innovation Policy in Ukraine: The Way Forward», Kyiv, KPI, 19.10.2011. 14. Киварина М.В. Роль государственно-частного партнерства в становлении инновационной экономики [Электронний ресурс] / М.В. Киварина, Н.И. Морозова // Управление экономическими системами. Электронный научный журнал. – 2011. – № 4. – Режим доступу: http://uecs.ru/uecs-28-282011?start=30. 15. Савельев А. А. Организация государственно-частного партнерства в инновационной деятельности России [Электронний ресурс] / А. А. Савельев // Автореферат дис. канд. екон. наук. – М.: 2011. – 24 с. – Режим доступу: http://www.spsl.nsc.ru/win/onbnew/jul/asnpstr4_5.htm . 16. Лисиця Т.М. Розвиток правових засад державно-приватного партнерства в Україні. Проект Закону України «Про загальні засади розвитку державно-приватного партнерства в Україні» [Электронний ресурс] / Т. М. Лисиця – Режим доступу: www.rgd.org.ua/project...table.../PPP _daft_law_of_Ukraine_ 310308.ppt. 17. Синяк Н.Г. Перспективы развития государственно-частного партнерства в Беларуси [Электронний ресурс] / Н. Г. Синяк, В. В. Валетко, // Земля Беларуси. – 2008. – № 3. – С. 35–42. – Режим доступу: http:// belzeminfo.by/arhiv.html. ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО У НАУКОВО-ТЕХНІЧНІЙ ТА ІННОВАЦІЙНІЙ СФЕРІ: ТЕОРЕТИЧНІ ... Наука та наукознавство, 2012, № 3 109 18. Круглый стол: «Государственно-частное партнёрство в сфере НИОКР» [Электронний ресурс] // Наука и технологии РФ. – 2008, 3 октября. – Режим доступа: www.strf.ru/organization.aspx?CatalogId= 221&d_no=16209. 19. Павлова Д.Н. Государственное партнерство и поддержка инноваций в строительной отрасли [Электронний ресурс] / Д.Н. Павлова // Вопросы современной науки и практики. – 2011. – №1 (32). – С. 296–302. – Режим доступа: http:// vernadsky.tstu.ru/pdf/2011/01/46.pdf. 20. Дерябина М.А. Теоретические и практические проблемы государственно-частного партнерства [Електронний ресурс] / М. А. Дерябина. – Режим доступа: http://inecon.ru/ru/index.php?go= Content&id=29. 21. Закон України від 16.07.1999 р. № 997-XIV «Про концеcії» [Электронний ресурс ] — Режим досту- пу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi- bin/laws/main.cgi?nreg=997-14 22. Гордеев А. Механизм государственно-частного партнёрства в сфере науки: в чьей воле его запустить [Елек- тронний ресурс] / А. Гордеев, К. Киселёв – Режим доступа: http://www.strf.ru/ material.aspx? CatalogId=221 &d_no. 23. Інноваційна політика: європейський досвід та рекомендації для України. – Том 2. – Аналіз законо- давства України у сфері досліджень, розробок та інноваційної діяльності та пропозиції щодо доповнень до законодавства (станом на жовтень 2011 року). – К.: Фенікс, 2011. – 352 с. – (Проект ЄС «Вдосконалення стратегій, політики та регулювання інновацій в Україні»). 24. Закон України від 1.07.2010 р. №2004-VI «Про державно-приватне партнерство» [Электронний ресурс]/Верховна Рада України. – Режим доступу: http:// zakon.rada.gov. ua/cgi-bin/laws/main. cgi?nreg=2404-17. 25. Перелік чинних проектів, що реалізуються за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків, що включені до державного реєстру [Электронний ресурс] – Режим доступа: www.dknii.gov.ua. 26. Бойко Н. Українські технологічні платформи в мережі ЄТП як ефективний інструмент реалізації інноваційних програм (на прикладі УНТП «Агропродовольча») – Круглий стіл, Київ, 2 грудня 2011р. 27. Програма економічних реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» [Электронний ресурс] – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/. 28. План-графік реформ. Напрямок «Розвиток науково-технічної та інноваційної сфери» – Сайт Пре- зидента України [Электронний ресурс] – Режим доступу: http://www.president. gov.ua/docs/ gr18.pdf. 29. Постанова Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 р. № 389 «Про затвердження Програ- ми розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні» [Электронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=389-2011-%EF. 30. Закон України від 25.06.2009 р. № 1563-VI «Про наукові парки» [Электронний ресурс] /Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1563-17. 31. Закон України від 16.07.1999 р. № 991-XIV «Про спеціальний режим інноваційної діяльності тех- нологічних парків» [Электронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу http:// zakon.rada. gov. ua/cgi-bin/ laws/ main. cgi?nreg=991-14. 32. Закон України від 14.09.2006 р. № 143-V «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» [Электронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу:http://zakon.rada.gov.ua/cgi- bin/laws/main.cgi? nreg =143-16. 33. Запатріна І.В. Роль Центру у розвитку публічно-приватного партнерства в Україні:перші підсумки діяльності і завдання на майбутнє [Электронний ресурс] / І.В. Запатріна. – Режим доступу: http://ukrppp. com/present/strateg _rada_zapatrina.ppt. Одержано 20.07.2012 Е.С. Чмирь, Ю.Ф.Шкворец, И.Ю.Егоров Государственно-частное партнерство в научно-технической и инновационной сфере: теоретические основы и практические проблемы внедрения в Украине В статье рассматриваются содержание и формы государственно-частного партнерства в научно-тех- нической и инновационной сфере (ДППНТИС), опыт его применения в странах Европы и США, определены перспективы внедрения ДППНТИС в Украине.

Державно-приватне партнерство у науково-технічній та інноваційній сфері: теоретичні засади та практичні проблеми впровадження в Україні

Institution

Similar Items