Наукова школа С.Г. Навашина в галузі цитогенетики

Висвітлено діяльність наукової школи з цитогенетики, створеної С.Г. Навашиним. Показано розвиток його ідей у роботах його учнів Г.А. Левитського, М.С. Навашина, Л.М. Делоне та інших, розглянуто внесок школи С.Г. Навашина у світову науку. Освещена деятельность научной школы цитогенетики, созданной С....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Наука та наукознавство
Datum:	2013
1. Verfasser:	Романець, О.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2013
Schlagworte:	Історія науки
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49471
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Наукова школа С.Г. Навашина в галузі цитогенетики / О.В. Романець // Наука та наукознавство. — 2013. — № 1. — С. 112-122. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859713559508811776
author	Романець, О.В.
author_facet	Романець, О.В.
citation_txt	Наукова школа С.Г. Навашина в галузі цитогенетики / О.В. Романець // Наука та наукознавство. — 2013. — № 1. — С. 112-122. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Наука та наукознавство
description	Висвітлено діяльність наукової школи з цитогенетики, створеної С.Г. Навашиним. Показано розвиток його ідей у роботах його учнів Г.А. Левитського, М.С. Навашина, Л.М. Делоне та інших, розглянуто внесок школи С.Г. Навашина у світову науку. Освещена деятельность научной школы цитогенетики, созданной С.Г. Навашиным. Показано развитие его научных идей в работах его учеников Г.А. Левитского, М.С. Навашина, Л.Н. Делоне и др., рассмотрен вклад школы С.Г. Навашина в мировую науку. Work of the academic school in cytogenetic field, created by S.G.Navalishin, is highlighted. It is shown that his ideas were followed up in works of his disciples, G.A.Levitsky, M.S.Navashin, L.M.Delone and others; the contribution of his school in the world science is outlined.
first_indexed	2025-12-01T06:58:08Z
format	Article
fulltext	Science and Science of Science, 2013, № 1112 Дослідження історії розвитку генети- ки в Україні передбачає аналіз напрямів досліджень, персональних внесків учених, формування і діяльності наукових шкіл. У вітчизняних історико-наукових працях по- казано результати, отримані вченими, істо- рію наукових установ, однак діяльність ге- нетичних наукових шкіл висвітлено не до- статньо. Тому актуальною є ідентифікація та дослідження генетичних шкіл в Україні, найважливішими з яких є цитогенетична школа С.Г. Навашина (1857—1930), шко- ла еволюційної морфології та генетики І.І. Шмальгаузена (1884—1963), школа селекції сільськогосподарських рослин В.Я. Юр’єва (1879—1962), школа молеку- лярної та еволюційної генетики С.М. Гер- шензона (1906—1998). Низку праць присвячено визначному ботаніку, цитологу, ембріологу, засновнику сучасної каріології С.Г. Навашину [1—3], а також персоналіям деяких його учнів [4, 5]. Створення наукової школи С.Г. Навашина побічно висвітлено В.В. Фінном та ін. [1, 6, 7]. Фрагментарно здобутки С.Г. Нава- шина та його учнів описано в монографії „Розвиток біології в Україні” [8] та низці енциклопедичних видань [9, 10]. Однак, на нашу думку, дана тема потребує подальшої розробки і може бути предметом окремого історико-наукового дослідження. Дже- рельною базою роботи слугували істори- ко-наукові огляди, праці С.Г. Навашина та його учнів. Працюючи в галузях ембріології та цитології рослин, С.Г. Навашин здійснив цитологічні дослідження ядра рослинної клітини, а також будови хромосом. Він відкрив явище халазогамії (1896), подвій- ного запліднення у покритонасінних рос- лин (1898), а також встановив існування супутників хромосом і специфічну мор- фологію хромосом (1912). С.Г. Навашина, який заклав основи вчення про каріоло- гію та її таксономічне значення, в 1924 р. було обрано академіком Всеукраїнської академії наук. Фундаментальні резуль- тати вченого мали світове визнання. Він був членом Лондонського Ліннеївського товариства, членом-кореспондентом Ба- варської академії наук та Американського ботанічного товариства. Ученого було об- рано віце-президентом конгресу ботаніків у Кембріджі, а також нагороджено премі- єю ім. К. Бера. © О.В. Романець, 2013. УДК 575 (091) О.В. Романець Наукова школа С.Г. Навашина в галузі цитогенетики Висвітлено діяльність наукової школи з цитогенетики, створеної С.Г. Навашиним. Показано розвиток його ідей у роботах його учнів Г.А. Левитського, М.С. Навашина, Л.М. Делоне та інших, розглянуто внесок школи С.Г. Навашина у світову науку С.Г. Навашин НАУКОВА ШКОЛА С.Г. НАВАШИНА В ГАЛУЗІ ЦИТОГЕНЕТИКИ Наука та наукознавство, 2013, № 1 113 С.Г. Навашин народився в с. Царевщи- на (нині Саратовська обл., Росія). Навчався в Медико-хірургічній академії в Петербур- зі (1874—1878), де також працював у ла- бораторії професора хімії та композитора О.П. Бородіна. У 1884 р. закінчив природ- ниче відділення Московського університе- ту, де вивчав хімію у професора В.В. Мар- ковнікова. На запрошення К.А. Тімірязєва в 1884—1889 рр. працював на кафедрі фізі- ології рослин Московського університету, а потім — у Петровській рільницькій та лісо- вій академії. Будучи хіміком, С.Г. Навашин самостійно вивчав ботаніку і написав перші наукові праці, присвячені вивченню мохів та грибів, 1888 р. склав магістерський іспит з ботаніки в Петербурзькому університеті, а після здобуття звання приват-доцента ви- кладав у Московському університеті пато- логію рослин. У 1889—1894 рр. вчений пра- цював у Петербурзькому університеті, де захистив магістерську дисертацію на тему „Склеротинія у берези” (1894) [11]. У 1896 р. він захистив у Новоросійському універси- теті докторську дисертацію „Про звичайну березу і морфологічне значення халазога- мії”. Після смерті ботаніка-флориста, пале- офітолога І.Ф. Шмальгаузена (1849—1894) С.Г. Навашин очолив кафедру морфології та систематики рослин Київського універ- ситету (1894—1915), а також університет- ський Ботанічний сад (1894—1914). Працюючи в Києві, С.Г. Навашин досліджував запліднення однодольних і дводольних рослин і встановив подвійне запліднення у покритонасінних рослин (1898). Це відкриття стало сенсацією в бо- танічній науці, а його лабораторію почали відвідувати вчені з різних країн світу [10]. У 1915 р. С.Г. Навашин переїхав у Гру- зію, де в 1918—1923 рр. викладав у Тбілісь- кому університеті. У 1918 р. його обрано дійсним членом Російської академії наук. У 1923—1929 рр. він очолював Біологічний ін- ститут ім. К.А. Тімірязєва в Москві, у 1929 р. переїхав у Пушкіно, де завідував створеною для нього Цитологічною лабораторією АН СРСР, але невдовзі (1930) помер [9, с. 443]. Всі свої фундаментальні дослідження вчений здійснив на власноруч виготовле- них приладах — шедеврах мікротехнічного мистецтва. Його праці ілюстровано автор- ськими (нині хрестоматійними) малюн- ками. У 1998 р. вчені-ботаніки всього світу відзначали сторіччя відкриття подвійного запліднення у покритонасінних рослин. Особливо урочисто святкування відбулось у Київському університеті, де С.Г. Нава- шин здійснив відкриття, що уславило укра- їнську науку [10]. Про відкриття подвійного запліднення вчений повідомив 5 вересня 1898 р. на Х з’їзді російських природодослідників та лі- карів у Києві в доповіді „Нові спостережен- ня запліднення у Lilium Martagon i Fritillaria Tenella” [12, с. 7]. Більш детально результа- ти цих досліджень учений виклав у статті „Результати перегляду процесів заплід- нення у Lilium Martagon i Fritillaria Tenella” [13, с. 189—192]. „Щоразу, коли пилкова трубка стикається з зародковим мішком, обидва чоловічі статеві ядра також спосте- рігаються в його вмісті..., — писав він. — Потім вони віддаляються одне від одного, причому одне проникає в яйцеклітину, а інше тісно прилягає до сестринського ядра яйцеклітини” [13, с. 189]. Унаслідок такого подвійного запліднення утворюється заро- док рослини та ендосперм (запас поживних речовин для зародка). У праці „Досліджен- ня структурного зображення властивостей статевих ядер” С.Г. Навашин вказував, що до відкриття подвійного запліднення участь другого спермію в процесі запліднення видавалася аномалією, однак виявилося, що саме за його участю утворюється ендо- сперм. „Функція спермію при утворенні ендосперму не відмінна від його функції при утворенні зародка, як з генетичної, так і з морфологічної точки зору”, — зазначав учений [13, с. 327]. Другим визначним відкриття С.Г. Навашина було встановлення та вивчення явища халазогамії у берези. У праці „Про звичайну березу і про мор- фологічне значення халазогамії” він О.В. Романець Science and Science of Science, 2013, № 1114 писав: „Я розпочав спершу побіжні спо- стереження розвитку зав’язі берези, од- нак невдовзі стикнувся з дивовижною особливістю запліднення у цієї рослини, а саме з проникненням пилкової трубки до зародкового мішка через халазу” [13, с. 123]. Учений висловив припущення, що халазогамія берези є проміжною лан- кою між заплідненням у голонасінних та більш складним заплідненням у покри- тонасінних. „Витоки цієї особливості та її філогенетичне значення потрібно шу- кати в близькості березових до вищих го- лонасінних, тобто хвойних”, — писав він [13, с. 124]. У статті “Про самостійну рухомість чоловічих статевих ядер у деяких покри- тонасінних рослин” (1910) С.Г. Навашин відзначив „досить тонкі, але характерні відмінності, якими відрізняється процес запліднення у різних представників покри- тонасінних” [14, с. 332]. Саме ця робота, на думку В.В. Фінна, започаткувала цитоло- гічні дослідження С.Г. Навашина [6, с. 114]. У ній він описав „рідкісний препарат”, на якому спостерігав у рослини пересуван- ня чоловічих статевих клітин до жіночих. „Чоловічі статеві ядра обов’язково повинні бути наділені самостійною рухомістю для того, щоб пройти шлях усередині зародко- вого мішка”, — зробив висновок учений [14, с. 323]. У 1912 р., вивчаючи будову хромосом Galtonia candicans (садового гіацинту), С.Г. Навашин відкрив супутники хромо- сом — невеликі тільця, прикріплені до хромосоми. У тому ж році він запропону- вав називати ідіограмами специфічну для кожного виду рослин кількість хромосом і особливості їх форм. Пізніше його учні Л.М. Делоне (1921) і Г.А. Левитський (1924) запропонували для цього термін „каріо- тип”. „Відкриття супутників супроводжу- вало встановлення у Galtonia candicans двох рас: однієї з ядром симетричної будови, іншої з асиметричним ядром. Вивчення генетичних співвідношень цих рас вводить дослідження С.Г. Навашина безпосередньо в ділянку генетики”, — вважав В.В. Фінн [6, с. 115]. У київський період діяльності С.Г. На- вашина почала формуватися його наукова школа, з якої вийшли визначні ботаніки, цитологи, ембріологи, цитогенетики, — М.В. Цінгер, Г.А. Левитський, Л.М. Дело- не, В.В. Фінн, В.І. Фаворський, Я.С. Моди- левський, М.В. Чернояров, М.Г. Холодний. Учнем ученого був і його син М.С. Нава- шин — цитолог і цитогенетик, який уперше здійснив аналіз хромосом людини. У ХХ ст. майже всі цитоембріологи СРСР походили з наукової школи С.Г. Навашина або були з нею так чи інакше пов’язані. За спогадами В.В. Фінна, особистими рисами С.Г. Навашина були спостережли- вість, неупередженість, широка ерудиція. Своїх учнів він учив критично ставитися до результатів своїх робіт і публікувати їх тільки після ретельної перевірки. В.В. Фінн нази- вав свого вчителя „вченим-самородком”, який прокладав нові шляхи в науці. „У тій ділянці, де він творив, він не мав учите- лів, — писав автор. — Свої основні відкрит- тя здійснив, не побувавши за кордоном і не познайомившись особисто з науковими дослідженнями в лабораторіях іноземних корифеїв цитології. Своїми успіхами й до- сягненнями С.Г. Навашин зобов’язаний самому собі, своєму хистові” [6, с. 118]. Без- умовно, всі ці якості та багаторічний досвід педагогічної роботи сприяли створенню С.Г. Навашиним однієї з найбільш визна- чних вітчизняних наукових шкіл. Нижче розглянемо детальніше персо- нальні наукові здобутки його учнів. Ботанік і ембріолог В.В. Фінн (1878— 1957) закінчив Київський університет (1901) і викладав у ньому в 1903—1930 рр. Він працював також у Київському (1922— 1930) та Житомирському (1944—1951) сільськогосподарських інститутах. У пра- цях В.В. Фінна висвітлено питання порів- няльної ембріології [9, с. 655], підтверджено описаний С.Г. Навашиним факт наявності цитоплазми у сперміїв [8, с. 121]. У спільній статті С.Г. Навашина та В.В. Фінна „До іс- НАУКОВА ШКОЛА С.Г. НАВАШИНА В ГАЛУЗІ ЦИТОГЕНЕТИКИ Наука та наукознавство, 2013, № 1 115 торії розвитку халазогамних Juglans nigra i Juglans regia” (1912) висловлено наступну думку: „У царстві рослин перехід від типо- вого сперматозоїду, що складається з цито- плазми і ядра, до сперматозоїду вищих рос- лин, який не містить цитоплазми, відбувся не відразу, а шляхом тривалої еволюції” [15, с. 34]. Учені описали в покритонасінних рослин тенденцію редукції чоловічих гамет до ядра, що унеможливлює участь їх цито- плазми в статевому процесі. Наявність цієї ознаки в халазогамних рослин, на думку авторів, підтверджує давнє історичне похо- дження даних форм, що „стоять на порозі світу покритонасінних”. Учені зробили ви- сновок: „Яскраво виражена у насінних рос- лин тенденція редукувати будову чоловічих гамет до ядра пов’язана з появою у них пил- кової трубки. З еволюцією пилкової трубки відбувається паралельно і спрощення чоло- вічих гамет” [15, с. 60]. Упродовж багатьох років (1912—1941) В.В. Фінн досліджував морфологію генеративних клітин. Цитолог і ембріолог рослин Я.С. Мо- дилевський (1883—1968) закінчив при- родниче відділення Мюнхенського (1907) і фізико-математичне відділення Київсько- го (1908) університетів. З 1922 р. він пра- цював в установах Академії наук УРСР, у 1931—1967 рр. завідував створеним ним відділом цитології та ембріології Інституту ботаніки АН УРСР, а в 1937—1938 рр. був його директором. Одночасно в 1937—1941 і 1946—1949 рр. читав у Київському універ- ситеті та Київському педагогічному інсти- туті курси морфології, анатомії, цитології та ембріології рослин [9, с. 426]. Я.С. Модилевський наголошував, що напрямом його діяльності були ембріологія і цитологія рослин. Згідно з визначенням, даним автором у книзі „Цитоембріологія вищих рослин” (1963), ця наука вивчає утворення репродуктивних органів, про- цеси запилення та запліднення, ембріоге- нез, розвиток ендосперму, насіння й плоду. Цитоембріологія виникла з ембріології ви- щих рослин, особливо покритонасінних, та пов’язана з розмноженням рослин [16, с. 3]. Учений зазначав, що ця галузь не розглядає питання спадковості та мінливості, тобто не стосується безпосередньо генетики й цитогенетики. Окреслюючи перспективи розвитку цитоембріології, Я.С. Модилев- ський писав, що вивчення ембріологічних процесів повинно відбуватись у зв’язку з цитологією, оскільки завданням цитології є не тільки з’ясування генетичних питань, але й висвітлення біохімічних процесів, об- міну речовин у клітині [16, с. 4]. Я.С. Модилевський вивчав у рослин процеси запилення й запліднення, форму- вання зародка та ендосперму, апоміксис. Він продовжив дослідження жіночого га- метофіту, започатковані С.Г. Навашиним. Вивчаючи розвиток і будову жіночого га- метофіту Angiospermae, Я.С. Модилевський встановив причини існування різних типів зародкового мішка, дослідив явище апогамії і поліембріонії, процес редукційного поділу клітини і значення ядерця в цьому проце- сі [6, с. 123]. Він розробив схему ймовірних шляхів розвитку зародкових мішків і запро- понував гіпотезу їхнього походження [8, с. 124]. Він здійснив дослідження з цитоембрі- ології хлібних злаків і гетеростерильних рос- лин, розробляв питання віддаленої гібриди- зації і поліплоїдії покритонасінних рослин. Учений виконав експериментальні роботи зі схрещування диплоїдних і тетраплоїдних форм багатьох культурних рослин [9, с. 426]. Цитолог і цитогенетик М.С. Нава- шин (1896—1973) уже в юнацтві працю- вав під керівництвом свого батька. Закін- чив агрономічний факультет Київського політехнічного інституту (1918), працю- вав у Тбіліському політехнічному інститу- ті (1920—1924) та в Біологічному інституті ім. К.А. Тімірязєва в Москві (1924—1937). У 1934—1937 рр. був директором Бота- нічного саду Московського університету. Працював також в Інституті генетики АН СРСР (1937—1941) та Інституті цито- логії, гістології та ембріології АН СРСР (1941—1948). Багато років (1948—1969) він присвятив роботі в Ботанічному ін- ституті АН СРСР, в подальшому працю- О.В. Романець Science and Science of Science, 2013, № 1116 вав в Інституті хімічної фізики АН СРСР (1969—1973) [9, с. 442]. М.С. Навашин започаткував і розро- бляв кілька напрямків цитогенетики. Він досліджував мікроскопічну морфологію хромосом, а також причини змін їх структу- ри і кількості, вивчав зв’язок мікроскопічної будови та мінливості хромосом і генетичних особливостей організму. В експерименталь- них роботах учений отримав амфідиплоїди і поліплоїди рослин. Саме він ввів терміни „амфідиплоїди” і „амфіпластія”. Учений описав явище мутаційної мінливості хромо- сом у насінні під час його старіння. Більшість досліджень він здійснив на зручних для хро- мосомного аналізу об’єктах — представни- ках роду Clepis L. Ядра цих рослин містять невелику кількість хромосом, які можна добре ідентифікувати. Спільно з А.Г. Андре- сом (1936) учений здійснив аналіз — морфо- логії хромосом людини [17, с. 3-4]. Ще у віці 19 років М.С. Навашин опу- блікував роботу „Гаплоїдні, диплоїдні та триплоїдні ядра у Clepis virens Vill.” (1915), у якій на основі цитологічних даних до- вів триплоїдність ядер ендосперму. „Рос- лина, клітинне ядро якої містить малу кількість хромосом, у всіх відношеннях є вдалим об’єктом для каріологічних дослі- джень, — писав він. — З-поміж вивчених форм у цьому особливу увагу привертає Cleрis virens: в його диплоїдному ядрі, як показав Розенберг (1909), міститься всього шість хромосом... У цій роботі основну ува- гу приділено питанню про склад ядер так званого ендосперму, питанню, яке досі не висвітлено повністю” [17, с. 16]. Молодий науковець відзначив, що з трьох пар гомо- логічних хромосом у диплоїдному ядрі (різ- них за розмірами й особливостями будови в Clepis virens) у гаплоїдне ядро потрапля- ють три різні хромосоми. Однак клітинні ядра ендосперму містять потрійну кількість хромосом, тобто є триплоїдними, оскільки гомологічні хромосоми присутні в потрій- ній кількості порівняно з гаплоїдним ядром [17, с. 24]. Такий склад ядра зберігається впродовж усього періоду наявності в Clepis virens ендосперму, який використовується для живлення зародка [17, с. 24]. Працю- ючи в Москві, М.С. Навашин опублікував роботу „Морфологія клітинного ядра у ви- дів Clepis L. у зв’язку з питанням видоутво- рення” (1927), у якій розглянув форми та розміри хромосом видів Clepis. Він наголо- сив на необхідності досліджень порівняль- ної морфології хромосом для правильного розуміння хромосомної теорії та еволюцій- ного процесу [17, с. 25—40]. При дослідженні гібридних клітин М.С. Навашин встановив, що в них відбу- ваються зміни морфології хромосом. Даний феномен уперше описано у статті „Амфі- пластія” — нове каріологічне явище” (1928) [17, с. 108—112]. „Суть процесу пояснюєть- ся взаємним впливом хромосом, що зустрі- чаються в гібриді у чужих для них клітинних ядрах, — писав автор. — Для цього явища я пропоную термін „амфіпластія” [17, с. 110]. Учений висловив думку про значення змін хромосом для загальних проблем генетики. „Хромосоми двох чи більше видів, поєдна- ні в одне ядро шляхом гібридизації в певних специфічних комбінаціях, зазнають різких змін своєї індивідуальності”, — зазначав він М.С.Навашин НАУКОВА ШКОЛА С.Г. НАВАШИНА В ГАЛУЗІ ЦИТОГЕНЕТИКИ Наука та наукознавство, 2013, № 1 117 у статті „Зміни хромосом, викликані гібри- дизацією, і їх значення для деяких загаль- них проблем генетики” (1934) [17, с. 112]. Автор поділяв „амфіпластії” на спорадичні та регулярні, відносячи до останніх дифе- ренціальні (зміни в окремих хромосомах) і нейтральні (зміни в усіх хромосомах да- ного набору). Диференціальна амфіплас- тія виявляється в „зникненні” супутників хромосом. На думку вченого, дане явище спричинює взаємодія між чужорідними хромосомами при міжвидовому схрещу- ванні [17, с. 138]. Одним з напрямів діяльності М.С. На- вашина було вивчення явища поліплоїдії. Об’єктом досліджень він обрав найбільш характерний для Clepis тип хромосомної мінливості — триплоїдію. У статті „Вивчен- ня поліплоїдії. Цитологічні дослідження триплоїдії у Clepis” (1929) автор писав: „Ці різноманітні хромосомні зміни, включаю- чи більш високі ступені поліплоїдії, приво- дять до глибоких змін у біологічних власти- востях рослин, охоплюючи такі ознаки, як життєздатність, швидкість розвитку, умови запилення, здатність до міжвидової гібри- дизації тощо. Також добре відомим є вплив хромосомної мінливості на розмір органів рослини і плодючість” [17, с. 143]. Учений встановив, що триплоїдія жіночої особини Clepis уможливлює її міжвидове схрещуван- ня з отриманням гібридів, які не утворю- ються при схрещуванні диплоїдних рослин. „Триплоїдія у Clepis може бути важливою для видоутворення, оскільки спричинює в наступних поколіннях нові хромосом- ні зміни, зокрема ще більш високі ступені поліплоїдії”, — зазначав він [17, с. 160]. По- ліплоїдні форми внаслідок змін темпів роз- витку можуть набути здатність протистояти різним кліматичним умовам і поширюва- тися на нові території, виявляючи здатність схрещуватися з іншими видами і формами [17, с. 160]. Узагальнюючи досвід багаторіч- них експериментальних досліджень Clepis, М.С. Навашин опублікував низку праць з загальної генетики, зокрема „Каріотипна мінливість та її значення” (1934). Узагаль- нюючи поняття „ідіограми” (С.Г. Навашин) та „каріотипу” (Л.М. Делоне, Г.А. Левит- ський), учений писав: „Під каріотипом ми розуміємо всю сукупність доступних нашо- му вивченню видимих ознак ядра при його поділі, тобто кількості хромосом, їх відно- сних і абсолютних розмірів, організації (по- ділу, відносних розмірів плечей, супутників тощо), незалежно від якихось таксономіч- них категорій. Поняття каріотип є важли- вим доповненням до двох основних понять генетики: генотип і фенотип” [17, с. 210]. У статті „Хромосоми і видоутворення” (1957) вчений здійснив огляд даних зарубіжних та радянських учених у галузі цитогенетики та наголосив на значенні каріологічних дослі- джень для з’ясування ряду питань генети- ки та загальної біології, зокрема механізмів еволюції. „Порівняльна каріологія відкрила чудову картину різноманітності каріоти- пів, причому у споріднених видів, — писав він. — Ці особливості, набуті хромосомами різних видів у ході еволюції, могли виник- нути тільки в результаті індивідуальної мін- ливості й дії природного відбору, як і реш- та спадкових особливостей. Зважаючи на особливе значення хромосом, ми повинні визнати дослідження їхньої індивідуальної мінливості завданням першочергового зна- чення” [17, с. 320]. Одним з учнів С.Г. Навашина, який працював у галузі цитогенетики, був бота- нік і цитолог Г.А. Левитський (1878—1943). Він закінчив Київський університет (1902) і викладав у Київському політехнічному ін- ституті (1904—1907, 1911—1912). У 1909 р. вчений працював на Російській біологічній станції поблизу Неаполя, а потім у Бонн- ському університеті. Впродовж 1920—1925 рр. Г.А. Левитський завідував створеною ним кафедрою морфології і систематики рослин Київського інституту народного господарства. У 1922 р. на базі трьох лабо- раторій агрономічного факультету Київ- ського політехнічного інституту створено Науковий інститут селекції (нині — Інсти- тут цукрового буряка НААН України). У лабораторії систематики і цитології цього О.В. Романець Science and Science of Science, 2013, № 1118 інституту, яку в 1922—1925 рр. очолював Г.А. Левитський, здійснювалися дослі- дження спадкових змін у цукрового буряка [8, с. 261]. У 1925—1941 рр. учений керував лабораторією цитології Всесоюзного інсти- туту рослинництва, одночасно викладаючи в Ленінградському університеті [9, с. 363]. У 1933 р. Г.А. Левитського було заарешто- вано, але через рік, завдяки клопотанню М.І. Вавілова, звільнено. У 1937 р. ученого знову було ув’язнено на деякий час, а після третього арешту (1941) він загинув у тюрмі в 1943 р. [4, с. 75]. Г.А. Левитський встановив (1910) на- явність мітохондрій у клітинах рослин та їх значення для позахромосомної спадко- вості. Він вивчав морфологію хромосом і їх зміни в процесі еволюції, застосування цитологічного методу в селекції і система- тиці рослин, зміни в ядрі при опроміненні клітини. У статті „Каріо- і генотипні змі- ни в процесі еволюції” (1926) автор писав: „Судячи з даних цитологічної систематики, процеси помноження кількості хромосом могли відіграти суттєву роль в еволюції... У цих процесах можна відшукати відповідь на питання про походження „нових генів” [18, с. 10]. Учений вважав, що каріотип більше змінюється від зовнішніх чинників, ніж генотип, і „через нього зовнішні впливи можуть знаходити шлях до змін елементів генотипу” [18, с. 25]. Вплив „каріотипних пертурбацій”, на його думку, посилює схильність генів до „притаманних їм змін”. „Ступінь нестійкості гену (виражена в час- тоті його мутацій), а також спрямування його змін (Морган, 1925 р.) визначається, зазвичай, якимись „особливостями його природи”, тобто внутрішніми, історич- ними причинами”, — писав він [18, с. 25]. Водночас зміни генотипу, на думку вчено- го, при їх достатньому накопиченні, повин- ні призводити до порушення узгодженості в каріотипі і спричинити ті чи інші його зміни. Г.А. Левитський висловив гіпоте- зу про гено- і каріотипну періодичність в еволюції, яку спричинює „взаємодія двох включених одна в одну форм існування спадкової речовини: генів і хромосом”, у чому, можливо, полягає „одна з існуючих сторін еволюційного процесу” [18, с. 25]. Учений розвивав запропоновану ним тео- рію „каріогенетичної еволюції”, наголошу- ючи, що „вся еволюція рослинного світу в усіх її напрямках пов’язана з переходом від гаплоїдного стану до диплоїдного, і скрізь здійснювалася шляхом своєрідної подвій- ної побудови організму у вигляді так звано- го „чергування поколінь”, що спостеріга- ється у мохів і папоротей [19, с. 161]. Г.А. Левитський брав активну участь у дискусіях, які розпочалися в 30-ті рр. ХХ ст. з прихильниками так званого „радянського творчого дарвінізму”, зокрема з Т.Д. Лисен- ком. У статті „До питання про матеріальну основу спадковості” (1936) Г.А. Левит- ський критикував погляди Т.Д. Лисенка, висловлені в публікації „Про внутрішньо- сортове схрещування самозапилювальних рослин” (1936), у якій автор вказував на от- римання від рослини ярової пшениці зер- нин ярової і озимої рослин і пояснював це впливом зовнішніх обставин, заперечуючи наявність „частинок спадковості”. Для ви- вчення даного явища Г.А. Левитський про- понував дослідити вплив зовнішніх умов на статеві клітини організму, однак заперечу- Г.А. Левитський НАУКОВА ШКОЛА С.Г. НАВАШИНА В ГАЛУЗІ ЦИТОГЕНЕТИКИ Наука та наукознавство, 2013, № 1 119 вав вплив зовнішніх факторів на „типово менделівське розщеплення”. Водночас він наголошував, що „сучасне уявлення про ген як „біомолекулу”... не містить у собі ні- чого неприйнятного для біолога, особливо, якщо визнання такого роду конкретних частинок викликано величезною кількістю фактів і за наявності хромосомного меха- нізму дає чітку теорію, яка чудово пояснює найскладніші питання спадкової передачі” [20, с. 151]. Г.А. Левитський написав книгу „Матеріальні основи спадковості” (1924), у якій висвітлив основні положення класич- ної генетики [21]. Ботанік М.В. Цінгер (1865—1923) за- кінчив Московський університет (1890). У 1895 р. став асистентом С.Г. Навашина, у 1898 р. захистив магістерську працю „Ма- теріали для морфології жіночих квіток і суцвіть у родині конопляних (Cannabineae Blume)” у Київському університеті, де і ви- кладав. З 1903 р. працював у Ново-Олек- сандрійському інституті сільського госпо- дарства і лісівництва [9, с. 681]. М.В. Цін- гер спершу працював у галузі ембріології рослин, а згодом вивчав видоутворення [6, с. 119]. У своїй магістерській роботі він писав: „Маючи можливість працювати під керівництвом професора Навашина в його лабораторії, обладнаній новими засобами для роботи з морфології, я думав, що най- краще скористаюся цією щасливою для мене можливістю, якщо, приєднавшись до свого вчителя, спрямую свою працю на посильне доповнення наших відомостей про нижчі дводольні рослини” [22, с. 2]. Учений розглянув „характер плацентації і спосіб проходження пилкової трубки у рос- лин названої родини”. Він апелював до по- глядів С.Г. Навашина щодо явища халазо- гамії. „С.Г. Навашин довів, що халазогамія властива деяким родинам нижчих дводоль- них, — писав автор. — Він вбачав у халазо- гамії природний перехід від способу заплід- нення у голонасінних до більш складного способу в покритонасінних... Систематика за способом проходження пилкової труб- ки може дати нову опору для встановлення більшої чи меншої давності форм серед по- критонасінних” [22, с. 5]. Цитолог-ембріолог М.В. Чернояров (1889—1972) закінчив Київський універси- тет і працював після цього під керівництвом С.Г. Навашина до 1915 р. У 1916—1917 рр. він —асистент кафедри ботаніки Саратов- ського університету, в 1921—1923 рр. — консультант у Ботанічному саду ВУАН. Пізніше викладав в Інституті народного господарства (1924—1932) та Київському медичному інституті (1930—1943). Учений керував (1943—1944) відділом фізіології Українського інституту плодівництва (Ки- таєво). У 1947—1964 рр. він — молодший науковий співробітник Ботанічного саду АН УРСР [23, с. 53]. У статті „Нові факти в редукційному поділі у Najas major All. та їх значення для хромосомних теорій спадковості” (1927) він дискутував з Г.А. Левитським, який називав „артефактами” деякі явища, опи- сані автором у процесі дослідження поділу клітини. У своїй роботі М.В. Чернояров користувався методикою фотографування живих об’єктів, розробленою В.І. Фавор- ським, яку вважав єдино прийнятною для спостережень у живих ядрах на початкових стадіях поділу клітини. Учений спостерігав подвоєння хромосом у час поділу клітини. „Двоїстість у біхромосомах, що виявляєть- ся тільки поступово, хоч і досить рано, під час процесу їх утворення залежить не від сполучення парами якихось, що раніше існували, формених елементів, а виникає якимось ближче невпійманим способом у результаті формування мас хроматину в двоїсті утворення, — писав він. — Треба до- дати, що протягом усіх моментів описаного процесу злипання тонких ниток і форму- вання з них біхромосом абсолютно немож- ливо розрізнити ці останні окремо, до того вони виявляються тісно зв’язаними, пере- плутаними між собою і являють ніби одну масу хроматину, яка формується в подвійні петлі майбутніх біхромосом” [24, с. 21]. Цитогенетик і фахівець у галузі рос- линництва Л.М. Делоне (1891—1969) за- О.В. Романець Science and Science of Science, 2013, № 1120 кінчив Київський університет (1919), де в час навчання працював під керівництвом С.Г. Навашина. У 1919—1925 рр. працював у Тбіліському ботанічному саду, а з 1925 р. — у Науково-дослідному інституті селекції Го- ловцукру (Київ). У 1928—1933 рр. він був професором Маслівського інституту селекції і насінництва, в 1933—1948 рр. завідував ка- федрою Харківського сільськогосподарсько- го інституту і одночасно (з 1946 р.) працював в Українському інституті рослинництва, гене- тики і селекції [9, с. 219]. Основні наукові ро- боти присвячено каріосистематиці, цитоло- гії, генетиці рослин. Разом з Г.А. Левитським учений здійснив порівняльне вивчення ка- ріотипів споріднених видів рослин, визна- чивши їх роль в еволюції. Використовуючи рентгенівські промені, Л.М. Делоне дослі- джував спричинювані ними спадкові зміни у пшениці та інших рослин [25]. Вивчаючи „ідіограми” різних видів рослин у зв’язку з їхньою зовнішньою морфологією, Л.М. Делоне висловив гі- потезу щодо загальних закономірностей еволюції. У статті „Порівняльно-каріоло- гічне дослідження декількох видів Muscari Mill” [26, с. 33—64] автор описав явище, назване ним „морфологічною редукці- єю”. „Порівняння каріологічних і мор- фологічних особливостей досліджених форм приводить до висновку, що впро- довж історії розвитку роду Muscari одно- часно і паралельно з процесом каріологіч- ної редукції відбувався процес поступової втрати квіток, що призвів врешті-решт до їх повної відсутності (M. monstrosum Mill.). На підставі цього можна вважати, що філогенетичний процес каріологічної редукції широко розповсюджений у світі живих істот” [26, с. 60—61]. У співавтор- стві з М.М. Гришком учений видав під- ручник з генетики (1938) [27]. Учнем С.Г. Навашина був відомий укра- їнський учений-криміналіст, один з органі- заторів експертної справи в Україні, перший директор Київського науково-дослідного інституту судової експертизи В.І. Фавор- ський (1880—1934). У 1903 р. він закінчив Київський університет і потім працював викладачем природничих дисциплін у на- вчальних закладах Києва. У першій науковій статті „Нові дані з цитології та історії розвит- ку Plasmodiorhora Brassicae Woron” (1910) учений висловив подяку С.Г. Навашину за допомогу в обранні об’єкту досліджень [14, с. 149—184]. У 1911 р. В.І. Фаворський ви- кладав ботаніку в Київському університеті, а також цитологію і генетику, морфологію, систематику вищих рослин і наукову фото- графію на Вищих жіночих курсах. З 1914 р. він працював експертом-кри- міналістом у Київському кабінеті нау- ково-судової експертизи, де здійснював роботи в галузі дактилоскопії, піроскопії, мікроскопії, наукової фотографії, дослі- дження документів. Низку робіт з судової фотографії В.І. Фаворський опублікував у журналі „Вісник фотографії”. У 1918 р. він читав курси з ботаніки, наукової фо- тографії та загальної біології в Київсько- му університеті, а після його реорганізації (1920—1924) — у Київському інституті народної освіти. Учений завідував лабора- торією наукової та технічної фотографії й читав відповідний курс у Київському по- літехнічному інституті (1921—1923), а та- Л.М. Делоне НАУКОВА ШКОЛА С.Г. НАВАШИНА В ГАЛУЗІ ЦИТОГЕНЕТИКИ Наука та наукознавство, 2013, № 1 121 кож викладав генетику на курсах селекції та насінництва (1922—1924). У 1925 р. він очолив Київський інститут науково-судо- вої експертизи, в 1934 р. розпочав роботу в Ленінградській лабораторії фізіології рос- лин АН СРСР, однак того ж року помер [5]. Працюючи в Київському університеті, вчений написав посібник для практичних робіт з морфології рослин, у якому розмі- стив багато ілюстрацій. Автор рекоменду- вав студентам замальовувати будову рослин у час практичних занять, що вважав важли- вим методом дослідження [28, с. 1]. У статті „Новий метод дослідження клі- тини” (1926) [29, с. 71—79] автор зазначив, що „вся сучасна цитологія зобов’язана сво- їм існуванням відкриттю методів фіксації і забарвлення препаратів” [29, с. 71]. Однак дослідники змушені вивчати неживі кліти- ни, які гинуть у процесі фіксації препаратів за допомогою хімічних речовин. В.І. Фавор- ський писав: „Я зайнявся систематизацією всіх існуючих методів „дослідницької фото- графії”... та розробкою нових методів, більш доступних, більш точних до застосування для дослідження живої клітини” [29, с. 73]. Він розробив методику виготовлення препаратів, у яких клітини зберігаються живими впро- довж двох діб, та фотографування процесів, що відбуваються в цих клітинах [29, с. 74]. Ботанік, фізіолог рослин, мікробіолог М.Г. Холодний (1882—1953) закінчив Ки- ївський університет (1906), де працював до 1941 р., а одночасно (1920—1949) — в Інституті ботаніки АН УРСР. Напрямами його діяльності були фізіологія і екологія рослин, мікробіологія та питання загальної біології [9, с. 674—675]. Учений був учнем С.Г. Навашина, однак розробляв інші нау- кові напрямки, ніж його вчитель [30]. Таким чином, зі школи С.Г. Наваши- на вийшли визначні ботаніки, цитоло- ги, ембріологи рослин, цитогенетики — М.В. Цінгер, Г.А. Левитський, Л.М. Дело- не, В.В. Фінн, В.І. Фаворський, Я.С. Моди- левський, М.С. Навашин, М.В. Чернояров, М.Г. Холодний. Вагомі результати в галузі цитогене- тики отримали Г.А. Левитський, Л.М. Де- лоне, М.С. Навашин, М.В. Чернояров. Визначний внесок у розвиток цитогенети- ки здійснив син ученого М.С. Навашин, який досліджував поліплоїдію рослин, здійснив аналіз хромосом людини. Роботи свого вчителя в галузі цитоембріології ви- щих рослин розвивав Я.С. Модилевський. Дослідження морфології генеративних клітин рослин продовжив В.В. Фінн. У га- лузі морфології рослин і їх видоутворення працював М.В. Цінгер. Г.А. Левитський та Л.М. Делоне досліджували значення карі- отипних змін для еволюції живого світу. В.І. Фаворський розробив метод фіксації живих клітин рослин у мікроскопічних дослідженнях, а також працював у галу- зі наукової фотографії. М.В. Чернояров дослідив процеси, що відбуваються в жи- вій клітині при її поділі. Вихідці зі школи С.Г. Навашина здійснили значний вне- сок у вітчизняну та світову науку. Роботи С.Г. Навашина та його учнів заклали фун- дамент вітчизняної каріології, цитогенети- ки, ембріології вищих рослин, теорій ево- люційного походження видів рослин. 1. Транковский Д.А. Академик Сергей Гаврилович Навашин (1857—1930) / Д.А.Транковский. — М.: Изд-во Московск. общ-ва исп. прир., 1947. — 54 с. 2. Корж В.П. Сергей Гаврилович Навашин: два юбилея / В.П. Корж // Цитология и генети- ка. — 2008. — № 3. — С. 3-11. 3. Кикоть С.М. Наукова, педагогічна та організаційна діяльність професора С.Г. Навашина (1857—1930 рр.): автореф. канд. дис. / Кикоть С.М. — Переяслав-Хмельницький, 2010. — 25 с. 4. Величко М.В. Григорій Андрійович Левитський — український цитогенетик та каріосистематик (1878—1943) / М.В.Величко, В.І.Стефаник // Цитологія і генетика. — 2010. — № 2. — С. 71—76. 5. Чисніков В.М. Професор В.І.Фаворський — видатний вчений-криміналіст та організатор експертної справи в Україні (до 130-річчя з дня народження) / В.М. Чисніков // Криміналі- стичний вісник. — 2010. — № 2 (14). — С. 153—166. 6. Фінн В.В. Досягнення і роль Київського державного університету в розвитку ембріоло- гії, генетичної цитології й філогенетичної систематики рослин в СРСР та за його межа- О.В. Романець Science and Science of Science, 2013, № 1122 ми / В.В. Фінн // Розвиток науки в Київському університеті за сто років. — К.: Вид. Київ. держ. унів., 1935. — С. 105—126. 7. Ситник К.М. Ботанічні наукові школи України в ХХ сторіччі / К.М. Ситник // Український ботанічний журнал. — 2007. — т. 64. — № 1. — С. 146—154. 8. Развитие биологии на Украине. — К.: Наук.думка, 1985.— Т.2. — 456 с. 9. Биологи. Биографический справочник // Т.П.Бабий, Л.Л.Коханова, Г.Г.Костюк и др. — К.: Наукова думка, 1984. — 814 с. 10. Романець О.В. Сергій Навашин (1857—1930) / О.В. Романець // Народжені Україною. Ме- моріальний альманах у 2-х т. — К., 2002. — Т. 2. — С. 210—211. 11. Навашин С.Г. Склеротиния берёзы. Болезнь серёжек / С.Г. Навашин. — СПб, 1893. — 74 с. 12. Навашин М.С. К истории открытия двойного оплодотворения / М.С. Навашин, Е.Н. Ге- расимова-Навашина // Проблемы эмбриологии. Посвящается 70-летию со дня открытия двойного оплодотворения С.Г. Навашиным. — К.: Наук. думка, 1971. — С. 5—25. 13. Навашин С.Г. Избранные труды / С.Г. Навашин. — М.-Л.: Изд. АН СССР, 1951. — Т. I. — 363 с. 14. Записки Киевского общества естествоиспытателей. — 1910. — Т. XX. — Вып. 4. 15. Записки Киевского общества естествоиспытателей. — 1912. — Т. XXII. — Вып. 3-4. 16. Модилевский Я.С. Цитоэмбриология высших растений / Я.С. Модилевский. — К.: Изд. Акад. наук. УССР, 1963. — 371 с. 17. Навашин М.С. Проблемы кариологии и цитогенетики в исследованиях на видах рода Clepis/ М.С. Навашин. — М.: Наука, 1985. — 348 с. 18. Левитский Г.А. Карио- и генопитические изменения в процессе эволюции / Г.А. Левит- ский. — Л., 1926. (Отд. оттиск из „Трудов по прикладной ботанике и селекции”). — Т. 15 (1925). — № 5. — С. 3—28. 19. Левитский Г.А. Цитогенетика растений. (Избранные труды) / Г.А. Левитский. — М.: Наука, 1978. — 348 с. 20. Левитский Г. К вопросу о материальной основе наследственности / Г. Левитский // Социа- листическая реконструкция сельского хозяйства. — 1936. — № 12. — С. 151—152. 21. Левитский Г.А. Материальные основы наследственности / Г.А. Левитский. — К.: Гос. изд. Укр., 1924. — 166 с. 22. Цингер Н. Материалы для морфологии женских цветков и соцветий в семействе конопле- вых (Cannabineae Blume) / Н. Цингер. — К., 1898. — 75 с. 23. Чувікіна Н.В. Вони будували сад: біографічний довідник / Н.В. Чувікіна, С.В. Клименко. — К.: Цукор України, 2009. — 172 с. 24. Чернояров М.В. Нові факти в редукційному діленні у Najas major All. та їх значення для хро- мосомних теорій спадковості / М.В. Чернояров. — К., 1927. — 43 с. 25. Делоне Л.Н. Экспериментальное получение мутаций у пшениц / Л.Н. Делоне. — Харьков: Держсільгоспвидав, 1934. — 56 с. 26. Записки Киевского общества естествоиспытателей. — 1915. — Т. XXV. — Вып. 1. 27. Гришко Н.Н. Курс генетики / Н.Н. Гришко, Л.М. Делоне. — М.: Сельхозгиз, 1938. — 375 с. 28. Фаворский В.И. Краткий курс морфологии цветковых и руководство к собиранию и опреде- лению высших растений / В.И. Фаворский. — 1914, Петроград-Киев: Сотрудник, 153 с. 29. Записки Киевского общества естествоиспытателей. — 1926. — Т. XXVII. — Вып. 1. 30. Холодний М.Г. Вибрані праці / М.Г. Холодний. — К.: Наукова думка, 1970. — 451 с. О.В. Романец Научная школа С.Г. Навашина в области цитогенетики Освещена деятельность научной школы цитогенетики, созданной С.Г. Нава- шиным. Показано развитие его научных идей в работах его учеников Г.А. Левитс- кого, М.С. Навашина, Л.Н. Делоне и др., рассмотрен вклад школы С.Г. Навашина в мировую науку.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-49471
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0374-3896
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-01T06:58:08Z
publishDate	2013
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
record_format	dspace
spelling	Романець, О.В. 2013-09-19T18:11:11Z 2013-09-19T18:11:11Z 2013 Наукова школа С.Г. Навашина в галузі цитогенетики / О.В. Романець // Наука та наукознавство. — 2013. — № 1. — С. 112-122. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49471 575 (091) Висвітлено діяльність наукової школи з цитогенетики, створеної С.Г. Навашиним. Показано розвиток його ідей у роботах його учнів Г.А. Левитського, М.С. Навашина, Л.М. Делоне та інших, розглянуто внесок школи С.Г. Навашина у світову науку. Освещена деятельность научной школы цитогенетики, созданной С.Г. Навашиным. Показано развитие его научных идей в работах его учеников Г.А. Левитского, М.С. Навашина, Л.Н. Делоне и др., рассмотрен вклад школы С.Г. Навашина в мировую науку. Work of the academic school in cytogenetic field, created by S.G.Navalishin, is highlighted. It is shown that his ideas were followed up in works of his disciples, G.A.Levitsky, M.S.Navashin, L.M.Delone and others; the contribution of his school in the world science is outlined. uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Наука та наукознавство Історія науки Наукова школа С.Г. Навашина в галузі цитогенетики Научная школа С.Г. Навашина в области цитогенетики Academic School of S.G. Navalishin in Cytogenetic Field Article published earlier
spellingShingle	Наукова школа С.Г. Навашина в галузі цитогенетики Романець, О.В. Історія науки
title	Наукова школа С.Г. Навашина в галузі цитогенетики
title_alt	Научная школа С.Г. Навашина в области цитогенетики Academic School of S.G. Navalishin in Cytogenetic Field
title_full	Наукова школа С.Г. Навашина в галузі цитогенетики
title_fullStr	Наукова школа С.Г. Навашина в галузі цитогенетики
title_full_unstemmed	Наукова школа С.Г. Навашина в галузі цитогенетики
title_short	Наукова школа С.Г. Навашина в галузі цитогенетики
title_sort	наукова школа с.г. навашина в галузі цитогенетики
topic	Історія науки
topic_facet	Історія науки
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49471
work_keys_str_mv	AT romanecʹov naukovaškolasgnavašinavgaluzícitogenetiki AT romanecʹov naučnaâškolasgnavašinavoblasticitogenetiki AT romanecʹov academicschoolofsgnavalishinincytogeneticfield

Наукова школа С.Г. Навашина в галузі цитогенетики

Institution

Ähnliche Einträge