Науково-технічна конкурентоспроможність країни: підходи до визначення

Запропоновано визначення науково-тех нічної конкурентоспроможності країни та побудовано рейтинг науково-технічної конкурентоспроможності 80 країн світу за індикаторами науково-технічного розвитку Світового банку. Предложено определение научно-технической конкурентоспособности страны и построен рейти...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Наука та наукознавство
Datum:	2006
Hauptverfasser:	Черваньов, Д.М., Жилінська, О.І.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2006
Schlagworte:	Наука. Економіка. Суспільство
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49547
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Науково-технічна конкурентоспроможність країни: підходи до визначення / Д.М. Черваньов, О.І. Жилінська // Наука та наукознавство. — 2006. — № 1. — С. 15-27. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-49547
record_format	dspace
spelling	Черваньов, Д.М. Жилінська, О.І. 2013-09-21T14:33:02Z 2013-09-21T14:33:02Z 2006 Науково-технічна конкурентоспроможність країни: підходи до визначення / Д.М. Черваньов, О.І. Жилінська // Наука та наукознавство. — 2006. — № 1. — С. 15-27. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49547 Запропоновано визначення науково-тех нічної конкурентоспроможності країни та побудовано рейтинг науково-технічної конкурентоспроможності 80 країн світу за індикаторами науково-технічного розвитку Світового банку. Предложено определение научно-технической конкурентоспособности страны и построен рейтинг научно-технической конкурентоспособности 80 стран мира по индикаторам научно-технического развития Мирового банка. The authors propose a definition of the S&T competitiveness of a country and build a rating of the S&T competitiveness for 80 countries on the basis of S&T indicators by the World Bank. uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Наука та наукознавство Наука. Економіка. Суспільство Науково-технічна конкурентоспроможність країни: підходи до визначення Научно-техническая конкурентоспосо бность страны: подходы к определению S&T Competitiveness of a Country: Definitive Approaches Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Науково-технічна конкурентоспроможність країни: підходи до визначення
spellingShingle	Науково-технічна конкурентоспроможність країни: підходи до визначення Черваньов, Д.М. Жилінська, О.І. Наука. Економіка. Суспільство
title_short	Науково-технічна конкурентоспроможність країни: підходи до визначення
title_full	Науково-технічна конкурентоспроможність країни: підходи до визначення
title_fullStr	Науково-технічна конкурентоспроможність країни: підходи до визначення
title_full_unstemmed	Науково-технічна конкурентоспроможність країни: підходи до визначення
title_sort	науково-технічна конкурентоспроможність країни: підходи до визначення
author	Черваньов, Д.М. Жилінська, О.І.
author_facet	Черваньов, Д.М. Жилінська, О.І.
topic	Наука. Економіка. Суспільство
topic_facet	Наука. Економіка. Суспільство
publishDate	2006
language	Ukrainian
container_title	Наука та наукознавство
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
format	Article
title_alt	Научно-техническая конкурентоспосо бность страны: подходы к определению S&T Competitiveness of a Country: Definitive Approaches
description	Запропоновано визначення науково-тех нічної конкурентоспроможності країни та побудовано рейтинг науково-технічної конкурентоспроможності 80 країн світу за індикаторами науково-технічного розвитку Світового банку. Предложено определение научно-технической конкурентоспособности страны и построен рейтинг научно-технической конкурентоспособности 80 стран мира по индикаторам научно-технического развития Мирового банка. The authors propose a definition of the S&T competitiveness of a country and build a rating of the S&T competitiveness for 80 countries on the basis of S&T indicators by the World Bank.
issn	0374-3896
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/49547
citation_txt	Науково-технічна конкурентоспроможність країни: підходи до визначення / Д.М. Черваньов, О.І. Жилінська // Наука та наукознавство. — 2006. — № 1. — С. 15-27. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT červanʹovdm naukovotehníčnakonkurentospromožnístʹkraínipídhodidoviznačennâ AT žilínsʹkaoí naukovotehníčnakonkurentospromožnístʹkraínipídhodidoviznačennâ AT červanʹovdm naučnotehničeskaâkonkurentosposobnostʹstranypodhodykopredeleniû AT žilínsʹkaoí naučnotehničeskaâkonkurentosposobnostʹstranypodhodykopredeleniû AT červanʹovdm stcompetitivenessofacountrydefinitiveapproaches AT žilínsʹkaoí stcompetitivenessofacountrydefinitiveapproaches
first_indexed	2025-11-25T03:40:18Z
last_indexed	2025-11-25T03:40:18Z
_version_	1850505289714892800
fulltext	15Наука та наукознавство, 2006, № 1 Найважливішою закономірністю ХХ ст. стала трансформація індустрі- альної економіки у постіндустріаль- ну, або економіку послуг. Цей процес притаманний усім країнам, проте відбувається у міру визрівання вну- трішніх передумов у кожній із країн і напряму залежить від рівня її еконо- мічного розвитку. Внаслідок тривалої еволюції до кінця ХХ ст. частка по- слуг у світовому ВВП досягла 68%, причому кардинальних змін зазнала і сама сфера послуг [1, с. 155–156]. На початку ХХ ст. коло послуг, що нада- валися, було обмеженим, переважали торгівля, транспорт, побутові послу- ги та послуги домашньої прислуги. Наприкінці ХХ ст. за класифікацією ВТО нараховується понад 160 видів послуг, де домінують види економіч- ної діяльності, що базуються на вико- ристанні складної, інтелектуальної праці, зокрема у міжнародній торгів- лі на ділові послуги, до складу яких входять професійні послуги, комп’ю- терні послуги, науково-дослідні по- слуги, послуги, пов’язані з орендою та лізингом, припадає 1/3 [2, с. 156]. Оцінивши соціально-економічні зру- шення, що відбулися до середини 1990-х рр., ОЕСР визначила сучасну економі- ку як таку, що рухається до економіки, що базується на знаннях і напряму спи- рається на виробництво, розповсю- дження та використання знань та ін- формації [3]. Ознаками економіки, що базується на знаннях (know ledge-based economy), є домінування інтелектуаль- них ресурсів у виробництві благ і по- слуг, інтелектуалізація технологій як у сфері послуг, так і в добувному й оброб- ному секторах економіки; переважання у доданій вартості створених благ і по- слуг втілених знань, стрімке зростання світових ринків інтелектуальної про- дукції; важливого значення набуває економіка знань (knowledge economy), межі якої становить вид економічної ді- яльності з генерування нових знань та їх втілення, а генератори та носії зна- ння стають домінуючою групою серед зайнятих [4, с. 88]. Крім того, зазнає змін і світове гос- подарство. Характерною рисою по- стіндустріального суспільства кінця ХХ – початку ХХІ ст. стає глобаліза- ція – новий етап всесвітньої історії, що сформувався на базі стрімкого розвитку комплексу інформаційно- комп’ютерних технологій й мережі Інтернет та приводить до ущільнення й урізноманітнення взаємодії світо- господарських суб’єктів і формування глобальної економіки. Глобалізація науковцями визначається як триєд- ність: процесів формування цілісної глобальної економіки, котра спира- ється на транснаціональні корпорації (ТНК) як на суб’єктів глобальних еко- номічних відносин, що базуються пе- редусім на світових, а не національ- них ринках; процесів міжнародно- політичного оформлення такої ціліс- ності, що проявляється в обмеженні суверенітету держав; намагання про- відних держав (передусім США та Ве- Д.М.Черваньов, О.І.Жилінська Науково-технічна конкурентоспроможність країни: підходи до визначення Запропоновано визначення науково-тех нічної конкурентоспроможності кра їни та побудовано рейтинг науково-технічної конкурентоспроможності 80 країн світу за індикаторами науково-технічного розвитку Світового банку. © Д. М. Черваньов, О. І. Жилінська , 2006 16 Science and Science of Science, 2006, № 1 ликої Британії) використати глобалі- зацію у власних моделях соціально- економічного розвитку [ 5, с. 88–89]. У багатьох працях вітчизняних та іно- земних науковців аналізуються про- блеми переходу до економіки, що базу- ється на знаннях, формування постін- дустріального суспільства та глобаліза- ційних процесів. Без сумніву, зазначені процеси впливають на всі складові на- ціональної економіки, їх взаємозв’язки. На наш погляд, потребує з’ясування, як відображаються такі зрушення у підхо- дах до визначення конкурентоспро- можності національної економіки, зо- крема науково-технічної конкуренто- спроможності країни. Як відомо, конкурентоспромож- ність – це складна економічна катего- рія, що може розглядатися на декіль- кох рівнях: конкурентоспроможність товару, конкурентоспроможність то- варовиробника (або фірми), галузева конкурентоспроможність, конкурен- тоспроможність національної еконо- міки (країни). Між зазначеними рів- нями конкурентоспроможності існу- ють тісні взаємозв’язки: галузева та конкурентоспроможність національ- ної економіки у кінцевому підсумку залежать від спроможності конкрет- ного товаровиробника виробляти конкурентоспроможний товар. Фахівці зазначають, що сьогодні «критично важливими факторами конкурентоспроможності й господа- рюючих суб’єктів, і національної економіки стають телекомунікації, фінансова сфера та комплекс науко- во-інтенсивних ділових послуг» [1, с. 159]. За умов глобалізації проблема визначення конкурентоспроможнос- ті товару фокусується вже не на рівні національного ринку, а на рівні сві- тових ринків. Якісних змін за фор- мою та сутністю зазнає й об’єкт сві- тогосподарських відносин – товар. Він зазнає трансформації від най- простіших форм (одиничний товар) до найскладніших комбінацій (то- вар-група), й на цій основі відбува- ється поява вищих товарних форм: товару-об’єкту, товару-програми. Внаслідок цього змінюються ринки, на сьогодні темпи зростання світово- го ринку ліцензій у понад 3,5 рази пе- ревищують темпи зростання тради- ційних ринків товарів і послуг. Такі компанії, як IBM, „Intel”, NEC, „Canon”, „Samsung”, „Lucent”, „Sony”, „Micron”, „Toshiba”, ADM, „Hitachi”, „Kodak”, „General Electric”, швидкими темпами нарощують свої нематері- альні активи, отримуючи тисячі па- тентів на рік, зокрема „Intel” щоденно отримує у середньому по 3 патенти. Японські ТНК („Hitaci”, „Sony”, „Ca- non” та ін.) створюють глобальну ме- режу патентування. Лише „Hitaci” на сьогодні має понад 53 000 патентів, зареєстрованих в Японії та за кордо- ном, при цьому щорічно подаючи за- явки на 10 000 нових патентів. Це ста- ло можливим після введення компа- нією у 1981 р. програми, за якою кіль- кість стратегічних патентів мала бути подвоєна, головна увага акцентува- лася вже на якості патентів, а не їх кількості. Усі патенти поділялися за категоріями – “золоті”, “срібні”, “бронзові”. Створений у компанії відділ інтелектуальної власності став відбирати стратегічно важливі вина- ходи, що отримували статус “золо- тих”, та переводив ідеї у відповідні патенти. У подальшому продажі лі- цензій на “золоті” патенти стали го- ловним джерелом прибутків „Hitaci”: наприкінці 1990-х років прибуток від продажу технологічних ліцензій до- сяг ½ чистого прибутку компанії [6, с. 132–133]. Відбулися й певні зрушення у сфері винахідництва: левова частка винаходів патентується не індивіду- альними винахідниками (фізичними особами), як на початку ХХ ст., а кор- пораціями (юридичними особами). Певних змін зазнає і сучасна кон- куренція: на сьогодні джерелом кон- курентних переваг та конкуренто- Д.М.Черваньов, О.І.Жилінська 17Наука та наукознавство, 2006, № 1 спроможності компанії є сучасні тех- нології, які в науковій літературі отримали назву технологічних клю- чових компетенцій [7, с. 16–17]. Вони відображають здатність підприєм- ства випускати якісну продукцію, його продуктивність та навички пер- соналу, їм властиві нематеріальність, обмежена спроможність передачі ін- шим підприємствам, неповторність, обмеженість щодо імітації, цінність тощо. Складовими технологічних ключових компетенцій компанії є: сучасна техніка, що потребує постій- но зростаючих витрат на власні до- слідження і розробки (ДіР) або при- дбання патентних чи безпатентних ліцензій на продуктові та/або про- цесні інновації; постійний контроль за досягненням бездоганної якості продукції, зокрема наукомісткої, що досягається при жорсткому дотри- манні технологічної дисципліни у виробництві; органічне поєднання виробничого, організаційного та на- уково-технічного потенціалів ком- панії. Всі ці складові дозволяють за- безпечувати компанії конкурентні переваги, спрямовані на зниження витрат виробництва та/або посідати провідну позицію серед конкурентів в інноваційному суперництві, зокре- ма у продуктовій конкуренції. Таким чином, відзначені особли- вості знаходять відображення у під- ходах до визначення конкуренто- спроможності: на відміну від інду- стріальної економіки, де головний акцент у визначенні конкуренто- спроможності товару був сфокусова- ний на цінових факторах, у постінду- стріальній економіці на перший план виходять нецінові фактори, важли- вого значення набувають якість то- вару, його новизна, наукомісткість виробу тощо. Нині конкурентоспро- можність товаровиробника залежить від його здатності формувати техно- логічні ключові компетенції або че- рез самостійне створення наукоміст- ких товарів і надання складних інте- лектуалізованих послуг та пропози- цію на світових ринках об’єктів інте- лектуальної власності, або ж через забезпечення попиту на цих ринках та ефективне налагодження випуску наукомістких товарів. Такі зрушення зумовлені переходом до третього етапу розвитку постінду- стріального суспільства – етапу стій- кого росту інформаційного сектора економіки, що став основою соціаль- но-економічного розвитку розвине- них країн. У цих країнах відбувається усунення сировинних та ресурсних обмежень економічного зростання, переорієнтація в споживанні від тра- диційних масових товарів на користь використання інформаційних благ. Як наслідок, все більша частина на- селення застосовує власні здібності у виробництві наукомістких товарів і послуг при зменшенні залежності від країн–експортерів промислової про- дукції. Нової якості набуває еконо- мічне зростання, коли найефектив- нішою формою накопичення стає розвиток людьми власних здібностей, а найвигіднішими інвестиціями – інвестиції в людину, її знання й та- ланти [8, с. 62–75]. Нового змісту на- буває поняття «конкурентоспромож- ність національної економіки». Проблеми визначення конкуренто- спроможності економіки знаходяться у полі зору як окремих дослідників (Дж. Сакс, М. Портер, Дж. Даннінг, А. Ругман, Ю. Пахомов, Д. Лук’янен- ко, Б. Губський, Ю. Макогон, С. Со- коленко, Р. Фатхутдінов, Г. Куликов й ін.), так і різноманітних міжнародних економічних організацій. Найбільш репрезентативний показник конку- рентоспроможності вперше був роз- роблений Всесвітнім економічним форумом (World Economic Forum, WEF). Щорічно починаючи з 1986 р. Міжнародним інститутом менедж- менту (м. Лозанна) готується та опри- люднюється на WEF Доповідь щодо НАУКОВО-ТЕХНІЧНА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ КРАЇНИ: ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ 18 Science and Science of Science, 2006, № 1 світової конкурентоспроможності, що інформує весь світ про те, які кра- їни є найбільш конкурентоспромож- ними на даний момент. Спочатку це був рейтинг конкурентоспроможнос- ті 46 країн за 381 критерієм. Він нада- вав поштовх урядам тих країн, рей- тинг конкурентоспроможності яких був низьким, до змін в економічній політиці, а для країн з високим рей- тингом був стимулом для подальшого розвитку у цьому напрямі. Такий підхід до визначення конку- рентоспроможності національної економіки в науковій літературі отри- мав назву «рейтинговий» й полягає в інтегральному відображенні стану економіки за певною системою показ- ників [9, с. 17]. Окрім рейтингового підходу до визначення конкуренто- спроможності національної економі- ки, виділяють ресурсний (наявність капіталу для інвестувань, чисельність і кваліфікація людських ресурсів, на- явність природних ресурсів, економі- ко-географічне положення країни) та факторний (зміна позицій країни на світових ринках залежно від рівня розвитку національної економіки, що характеризується рівнем економічно- го зростання) підходи [10, с. 207]. За рейтинговим підходом система показників інтегрального відобра- ження стану економіки змінюється з метою врахування новітніх зрушень у національних економіках. Так, з 1996 р. було змінено концепцію складання доповіді, вона отримала нову назву – Доповідь щодо глобальної конкурен- тоспроможності, й відтоді її готує Гар- вардський інститут міжнародного роз- витку. Його директор, всесвітньовідо- мий економіст Дж.Сакс, запропонував нову концепцію конкурентоспро- можності: «Наш метод передбачає, що конкурентоспроможність нації належить до відповідності економіч- них структур та інститутів країни для економічного зростання у рамках структури світової економіки зага- лом. У нашому розумінні економіка є конкурентоспроможною у світі, якщо економічні інститути і політика краї- ни забезпечують стале та швидке еко- номічне зростання. Нації «конкуру- ють» головним чином у виборі альтер- нативних інститутів або стратегії для стимулювання більш швидкого еко- номічного зростання і підвищення життєвого рівня. Деякі зусилля успіш- ні, деякі вичерпуються на «зламі істо- рії». Конкурентоспроможними є ті нації, котрі вибирають інститути та політику, що сприяють довгостроко- вому зростанню» (цит. за [6, с. 14]). Рейтинги базувалися на 155 кількіс- них показниках та результатах різних досліджень, що були об’єднані у 8 груп факторів, а саме: відкритість економі- ки для міжнародної торгівлі та фінан- сів; роль державного бюджету і регу- лювання; розвиток фінансових рин- ків; якість інфраструктури; якість технології; якість ділового менедж- менту; динаміка ринків праці; якість правових і політичних інститутів. З 2001 р. рейтинг базується на 188 показниках, що об’єднані за 12 на- прямами і враховують майже всі ас- пекти якості правової, фінансової, податкової, митної систем, систем освіти, інноваційної діяльності, охо- рони здоров’я, якості середовища проживання, ринкового механізму тощо. За оцінкою WEF, у 2002 р. Україна посідала 77-ме місце серед 80 країн, що розглядалися, Російська Федерація – 64-те, Ямайка – 60-те, Марокко – 55-те, Польща – 51-ше, Словакія – 49-те, Індія – 48-ме, Бра- зилія – 46-те, перше місце посіли США [11, с. 20]. Після того, як у 1980-х роках США зіткнулися із сповіль- ненням темпів економічного зрос- тання, за найважливіший інструмент економічного підйому було обрано підвищення конкурентоспромож- ності американських товарів на вну- трішньому і на зовнішньому ринках, для реалізації якого в 1988 р. було Д.М.Черваньов, О.І.Жилінська 19Наука та наукознавство, 2006, № 1 прийнято федеральний закон «Про торгівлю і конкурентоспромож- ність», а пізніше й інші документи федерального рівня – «Стратегія на- ціональної безпеки США», «Страте- гія розвитку освіти», федеральні про- грами «Передові технології», «Партнер- ство у розширенні виробництва» тощо. У боротьбі за конкурентоспроможність наріжним каменем стали розвиток освіти, науки й особистості, як наслі- док, США протягом останнього деся- тиліття очолюють різноманітні рей- тинги конкурентоспроможності. З 1996 р. Міжнародний інститут менеджменту почав публікувати власний Щорічник світової конку- рентоспроможності, що аналізує та ранжує спроможність національного політико-економічного середовища підтримувати сталий процес ство- рення доданої вартості та конкурен- тоспроможність національних ком- паній. Центральним у такому підході є термін «сталий процес», який під- креслює стабільність конкуренто- спроможності у довгостроковому ас- пекті. Для підрахунку рейтингу ана- лізуються 290 показників, 41 з яких є вхідною інформацією та у кінцевому рейтингу не відображаються. Інші 249 критеріїв, що знаходять відображен- ня у підсумковому рейтингу, згрупо- вані у такі агреговані фактори: вну- трішній економічний потенціал, зо- внішньоекономічні зв’язки, кредит- но-фінансова система, інфраструктура, система управління, нау ково-техніч- ний потенціал, трудові ресурси. Ко- жен з агрегованих факторів містить від 4 до 8 складових, зокрема науково- технічний потенціал оцінюється за витратами на ДіР, рівнем наукових кадрів, технологічним менеджмен- том, науковим середовищем, а також інтелектуальною власністю. Модель конкурентоспроможності, що нада- ється щорічником, враховує постійну взаємодію динаміки конкуренто- спроможності компаній і характерис- тик того економіко-правового серед- овища, в якому вони діють. Як бачимо, між цими двома рей- тингами багато спільного. Передусім вони визначають конкурентоспро- можність на основі неоліберальних теорій економічного розвитку: чим більш відкритими є ринки країни, тим вищим є її рейтинг конкуренто- спроможності. Системи факторів ви- значення рейтингів схожі, крім того, їх визначення орієнтується не лише на досягнутий рівень, але враховує динамічний аспект, потенційні пере- ваги національної економіки, що за- безпечують національні освіта та на- ука. Проте величезна кількість по- казників, майже половина з яких є не статистичними, а експертними, по- требує значних витрат часу та залу- чення до роботи висококваліфікова- них експертів із різних країн. У визначенні конкурентоспромож- ності економіки акцентується увага на рівні розвитку науково-технічного потенціалу, можливостях національ- них інноваційних систем продукува- ти, впроваджувати та поширювати найрізноманітніші нововведення: на- уково-технічні, економічні, комер- ційні, соціальні, правові, управлін- ські тощо. Сучасна міжнародна ста- тистика, що має в розпорядженні значні масиви даних про науково- технічний розвиток, активно розро- бляє та постійно вдосконалює методи розрахунку різноманітних індексів та рейтингів, які відображають потен- ціал та порівняльні переваги тієї чи іншої країни в науково-технічній та інноваційній сферах. Національні, регіональні та світові аналітичні цен- три почали розраховувати та спів- ставляти індекси інноваційного роз- витку. В ЄС така робота активізува- лася після рішень Лісабонського са- міту про створення єдиного науково- го простору Європи та подолання відставання від США. В Інституті Світового банку методики визначен- НАУКОВО-ТЕХНІЧНА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ КРАЇНИ: ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ 20 Science and Science of Science, 2006, № 1 ня порівняльних переваг в іннова- ційному розвитку використовуються як основа проектів сприяння перехо- ду до економіки, що базується на зна- ннях, у країнах-клієнтах. Врахування динамічного аспекту у визначенні конкурентоспроможності економіки зумовило те, що на почат- ку ХХІ ст. експерти WEF перейшли до рейтингів національної іннова- ційної спроможності як основи май- бутнього розквіту. У жовтні 2004 р. WEF оприлюднив нові результати розрахунків світових рейтингів кон- курентоспроможного зростання (КЗ), що «вимірює спроможність на- ціональної економіки до сталого еко- номічного зростання у середньостро- ковій перспективі (в найближчі 5 ро- ків), беручи до уваги поточний рівень економічного розвитку» [12, с. 39]. Індекс інноваційного розвитку фо- кусується на головних складових останнього, що забезпечують високі темпи економічного зростання в серед- ньостроковій перспективі, передусім на інституційних та макроекономіч- них умовах сприяння або гальмування інноваційної діяльності. У табл. 1 наве- дено рейтинги КЗ деяких країн та рей- тинг за кожною з компонент. Україна посідає заключні місця у рейтингу, особливо низьким є рейтинг вітчизня- них державних інститутів. У табл. 2 на- ведено як рейтинг економічної конку- рентоспроможності (2003–2004 рр.), так і рейтинг КЗ (2004–2005 рр.). Як бачимо, перша п’ятірка країн утримує свої позиції в обох рейтин- гах. Суттєво покращили рейтинг КЗ протягом одного року Республіка Корея, Малайзія, Австралія, Індія та Ірландія, також покращився і рей- тинг України, хоча вона все ще пере- буває в заключній частині рейтингу. Погіршився рейтинг Греції, Росій- ської Федерації, Бельгії, Іспанії, Япо- нії, Норвегії тощо. Розширення застосування рейтинго- вого підходу до визначення конкурен- тоспроможності країни, конкуренто- спроможного зростання, а також вра- хування у них окремою складовою на- уково-технічного фактору дозволили авторам обґрунтувати доцільність об- рахування рейтингу науково-технічної конкурентоспроможності країни. Певні здобутки щодо оцінювання країн за системою показників науко- во-технічного розвитку отримані ЦДПІН ім. Г.М.Доброва НАН Украї- ни, зокрема розраховано науково- технічний та економічний рейтинги розвинених країн та країн з транс- формаційною економікою [15, с. 8– 11]. Проте у зазначених рейтингах йдеться лише про 9 західноєвропей- ських країн та про 7 країн з транс- Таблиця 1 Рейтинги конкурентоспроможного зростання (КЗ) та його головних компонентів, 2004 р. [12, с.40] Країна КЗ Технології Державні інститути Макроекономічне середовище Естонія 20 15 26 30 Чилі 22 32 20 27 Португалія 24 23 23 34 Малайзія 31 27 38 20 Китай 46 62 50 24 Бразилія 57 42 50 80 Польща 60 45 80 51 Румунія 63 47 74 71 Туреччина 66 52 62 84 РФ 70 67 89 56 Україна 86 83 97 76 Д.М.Черваньов, О.І.Жилінська 21Наука та наукознавство, 2006, № 1 формаційною економікою, отже, вони не мають цілісного характеру. Під науково-технічною конкурен- тоспроможністю країни пропонуємо розуміти її здатність формувати та утримувати конкурентні переваги у сфері генерування, поширення та за- стосування нових знань через ефек- тивне використання, нарощування та модернізацію її науково-технічно- го потенціалу в умовах глобалізації. Головними характерними власти- востями науково-технічної конку- рентоспроможності країни є систем- ність, інтегральність, порівнянність. Для ранжування науково-технічної конкурентоспроможності країн нами було здійснено їх розстановку за рів- нем розвитку національного науково- технічного потенціалу та за його ефективністю. Інформаційною базою стали індикатори науково-технічного розвитку країн, що обраховує Світо- вий банк [16]. Не надані дані заповню- валися регресійним методом [17], Проте беручи до уваги обсяги про- пущених даних, це не вплинуло на остаточний результат. Рівень розвитку науково-технічно- го потенціалу країни відображають такі індикатори: • Кількість науковців та інженерів у ДіР, осіб на 1 млн. мешканців (протя- гом 1996 – 2002 рр.). Це професіона- ли, які займаються створенням нових знань, продуктів, процесів, методів Таблиця 2 Рейтинги економічної конкурентоспроможності та КЗ окремих країн Рейтинг економічної кон- курентоспроможності країн [13] Країна Рейтинг конкурентоспроможного зростання [14] 2004 2003 Зміна 2005 2004 Зміна 1 1 0 Фінляндія 1 1 0 2 2 0 США 2 2 0 3 3 0 Швеція 3 3 0 5 4 - 1 Данія 4 5 1 4 5 1 Тайвань 5 4 -1 7 6 - 1 Сінгапур 6 7 1 10 8 -2 Ісландія 7 10 3 8 7 -1 Швейцарія 8 8 0 6 9 3 Норвегія 9 6 -3 14 10 -4 Австралія 10 14 4 12 12 0 Нідерланди 11 12 1 9 11 2 Японія 12 9 -3 11 15 4 Велика Британія 13 11 -2 15 16 1 Канада 14 15 1 13 13 0 Німеччина 15 13 -2 18 14 -4 Нова Зеландія 16 18 2 29 18 - 11 Республіка Корея 17 29 12 20 22 2 Естонія 20 20 0 17 17 0 Австрія 21 17 -4 24 25 1 Португалія 22 24 2 31 29 -4 Малайзія 24 31 7 30 30 0 Ірландія 26 30 4 23 23 0 Іспанія 29 23 -6 27 26 -1 Франція 30 27 -3 25 27 2 Бельгія 31 25 -6 37 35 -2 Греція 46 37 -9 47 41 -6 Італія 47 47 0 46 44 -2 Китай 49 46 -3 55 56 1 Індія 50 55 5 66 65 1 Туреччина 66 66 0 70 70 0 Російська Федерація 75 70 -5 86 84 -2 Україна 84 86 2 104 101 -3 Чад 117 104 -13 НАУКОВО-ТЕХНІЧНА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ КРАЇНИ: ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ 22 Science and Science of Science, 2006, № 1 або систем та керують зазначеними проектами, до них включаються та- кож аспіранти, що беруть учать у ДіР. • Кількість техніків у ДіР, осіб на 1 млн. мешканців (протягом 1996 – 2002 рр.). Це професіонали, чиї основні завдан- ня вимагають технічних знань та досві- ду в інженерії, природничих та техніч- них науках або суспільних та соціаль- них науках; вони беруть участь у ДіР, виконуючи наукові та технічні завдан- ня, що вимагають використання кон- цептуальних або оперативних методів, зазвичай під наглядом дослідників. � Витрати на ДіР, у % ВВП (протя- гом 1996 – 2002 рр.). Це поточні та ка- пітальні витрати на креативну роботу, що виконується систематично з метою збільшення знань, включаючи знання людства, культури та суспільства, та використання знань для нового засто- сування. ДіР містять фундаментальні дослідження, прикладні дослідження та експериментальні розробки. Ефективність науково-технічного потенціалу країни відображають ін- дикатори: Кількість статей у наукових та техніч- них журналах. Це опубліковані наукові та інженерні статті з фізики, біології, хі- мії, математики, клінічної медицини, біомедичних досліджень, інженерії та технології, а також наук щодо вивчення Землі та космосу (дані за 2001 р.). • Експорт наукомісткої продукції (в абсолютному виразі – обсяги (млн. дол.) та частка у загальному експорті країни, 2003 р.). Це продукти з вели- кою інтенсивністю ДіР (космічна га- лузь, комп’ютери, фармацевтика, на- уковий інструментарій). • Роялті та ліцензійні платежі (спла- чені та отримані, в абсолютному ви- разі, млн. дол., 2003 р.). Це платежі між резидентами та нерезидентами за авторизоване використання нема- теріальних, невиробничих, нефінан- сових активів та прав власності (па- тенти, авторське право, торгові мар- ки, франчайзинг, промислові проце- си) та користування шляхом ліцен- зійних угод, вироблених оригіналів з прототипів (фільми, рукописи). • Заявки на патенти (від резидентів та від нерезидентів, 2002 р.). Це заповнені в національному патентному органі за- яви щодо ексклюзивного використан- ня винаходів – продукту чи процесу, що дозволяє в новий спосіб щось зро- бити або є новим технічним вирішен- ням проблеми; патент захищає винахід для власника патенту протягом певно- го періоду, зазвичай 20 років. • Отримані патенти (від резидентів та від нерезидентів, 2002 р.). Мінімальний відсоток наявних ін- дикаторів як умова включення до рейтингу визначався експертним шляхом. На нашу думку, рейтинг є достатньо надійним для країни за наявності даних не менш як 50–60% індивідуальних індикаторів. Такій умові відповідали 80 країн. Методика побудови рейтингу була наступною: 1) Нормування. Індивідуальний ін- дикатор χ j спочатку стандартизується: χ χ χ σχ ij ij j j * = − , де i – країна; j – індикатор науково- технічного розвитку; χ j – вибіркове середнє; σχ j – вибіркове стандартне відхилення j-го індикатора. Стандартизація, по-перше, робить показники незалежними від величи- ни одиниць виміру; по-друге, дозво- ляє забезпечити співвимірність різ- них індикаторів; по-третє, вона є більш надійною, ніж методи норму- вання, які ґрунтуються на вибірко- вому діапазоні, що характеризується довільним трактуванням викидів. 2) Попередній загальний рейтинг країни i обчислюється так: ij j W j *∑ χ Д.М.Черваньов, О.І.Жилінська 23Наука та наукознавство, 2006, № 1 (для рейтингу науково-технічної кон- курентоспроможності j = 1,12; для рейтингу науково-технічного по- тенціалу j = 1,9; для рейтингу ефективності науково- технічного потенціалу j = 10,12), де ваги W j визначено експертним шляхом. 3) Попередні рейтинги для зруч- ності нормуються за допомогою лі- нійного перетворення таким чином, щоб країна з 1-м рейтингом одержу- вала рейтинг 100, а остання – 0. У табл. 3 наведено рейтинг науко- во-технічної конкурентоспромож- ності країн на початку ХХІ ст., а та- кож розстановку країн за окремими компонентами – науково-технічним потенціалом та його ефективністю. У подальшому було проведено гру- пування країн за рівнем їх науково- технічної конкурентоспроможності. Група А – країни з найвищою науко- во-технічною конкурентоспроможніс- тю (100–50). До цієї групи увійшли 6 країн – США, Японія, Німеччина, Фінляндія, Китай і Швеція. Для них властиві й високий рівень ресурсно- го забезпечення ДіР (окрім Китаю), і найвища ефективність його вико- ристання, причому рейтинг ефек- тивності вищий за рейтинг ресурс- ного забезпечення. Саме для цих країн характерні не тільки високі відносні показники фінансування ДіР, але й абсолютні також: США, Японія та Китай – світові лідери в загальнонаціональних витратах на ДіР. Головним джерелом фінансу- вання та проведення ДіР є приват- ний сектор, на нього припадає до 70% загального фінансування науки в Японії, США, Німеччині, де 80– 90% їх науково-технічного потенціа- лу розташовано на території країни. Винесення за кордони своєї країни ДіР-підрозділів їх компаній відбува- ється у межах зазначених країн. Осо- блива позиція США за рівнем ре- сурсного забезпечення полягає у тому, що через канали ІТ-аутсорсин- гу вони зменшують відносні показ- ники витрат на фінансування ДіР американськими корпораціями (до 40%), залучаючи до виконання до- слідницьких проектів науковців та Таблиця 3 Рейтинг науково-технічної конкурентоспроможності країн, 2002 р. Країна Науково-технічна конку- рентоспроможність країни Науково-технічний потенціал країни Ефективність науково- технічного потенціалу Рейтинг № п/ п Рейтинг № п/ п Рейтинг № п/ п 1 2 3 4 5 6 7 США 100,00 1 64,29 5 100,00 1 Японія 83,75 2 72,93 4 52,1 2 Німеччина 56,21 3 51,39 9 33,64 5 Фінляндія 55,36 4 100,00 1 12,11 19 Китай 51,44 5 16,66 37 43,81 3 Швеція 49,63 6 85,35 2 12,67 18 Велика Британія 47,83 7 40,94 18 35,31 4 Республіка Корея 47,28 8 49,22 10 24,92 6 Сінгапур 46,13 9 47,10 14 22,79 8 Франція 43,96 10 48,59 12 23,61 7 Данія 43,44 11 73,75 3 12,01 21 Швейцарія 41,45 12 61,16 6 14,77 14 Нідерланди 39,52 13 43,72 16 21,65 9 Канада 38,53 14 45,05 15 17,50 12 НАУКОВО-ТЕХНІЧНА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ КРАЇНИ: ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ 24 Science and Science of Science, 2006, № 1 Продовження табл. 3 1 2 3 4 5 6 7 Ізраїль 36,30 15 57,90 7 7,59 32 Російська Федерація 33,52 16 47,74 13 12,93 16 Ірландія 33,43 17 28,03 22 19,59 10 Австралія 33,09 18 43,44 17 12,06 20 Бельгія 32,82 19 48,69 11 10,30 24 Норвегія 31,18 20 51,97 8 7,00 35 Австрія 30,61 21 40,31 19 11,16 23 Іспанія 28,36 22 25,98 26 15,52 13 Італія 24,96 23 26,46 25 12,80 17 Словенія 22,91 24 38,87 20 4,95 44 Нова Зеландія 22,62 25 33,29 21 6,44 36 Чеська Республіка 20,80 26 24,88 27 8,13 30 Угорщина 20,54 27 20,79 31 9,25 27 Португалія 19,75 28 19,90 32 8,60 28 Куба 18,91 29 26,55 24 7,88 31 Бразилія 18,63 30 11,46 45 11,31 22 Естонія 18,09 31 21,83 30 6,10 39 Мексика 17,72 32 6,20 65 12,97 15 Хорватія 17,71 33 23,91 28 4,80 47 Україна 16,80 34 23,91 29 3,93 56 Греція 16,27 35 15,96 38 7,10 34 Коста-Рика 16,25 36 8,02 59 10,01 25 Грузія 16,23 37 17,54 35 5,94 40 Словацька Республіка 15,73 38 19,18 34 5,31 43 Литва 15,43 39 19,71 33 4,50 50 Польща 15,40 40 15,76 40 6,21 38 Гонконг, Китай 15,09 41 15,79 39 5,68 41 Туреччина 14,79 42 9,35 53 8,31 29 Індія 13,83 43 8,31 58 7,34 33 Таїланд 13,63 44 4,07 71 9,92 26 Білорусь 13,44 45 17,37 36 3,21 63 Болгарія 13,24 46 14,40 41 4,87 46 Латвія 12,77 47 13,92 42 4,30 53 Румунія 11,84 48 10,73 48 4,90 45 Аргентина 11,54 49 8,67 56 5,38 42 Туніс 10,86 50 11,14 46 3,16 64 ПАР 10,45 51 7,62 60 4,38 52 Вірменія 10,45 52 12,74 43 1,96 76 Уганда 10,37 53 7,10 62 4,58 49 Сербія і Чорногорія 10,30 54 11,74 44 ... ... Азербайджан 10,07 55 11,08 47 2,67 65 Казахстан 9,83 56 9,02 54 3,63 58 Молдова 9,54 57 10,25 49 2,57 66 Іран 8,53 58 9,91 50 0,96 83 Македонія 8,42 59 5,81 66 3,37 61 Д.М.Черваньов, О.І.Жилінська 25Наука та наукознавство, 2006, № 1 інженерів в Китаї, Індії, країнах СНД. США та Японія перейшли до наступного етапу в глобалізації сфе- ри ДіР – від винесення ДіР-підроз- ділів за кордон до ІТ-аутсорсингу або створення технологічних альянсів. Група В – країни з високою науково- технічною конкурентоспроможністю (49 – 24). Її склали Велика Британія, Республіка Корея, Сінгапур, Фран- ція, Данія, Швейцарія, Нідерланди, Канада, Ізраїль, РФ, Ірландія, Ав- стралія, Бельгія, Норвегія й Австрія, Іспанія й Італія. Серед країн цієї гру- пи виділяються 2 підгрупи: • країни, де рівень розвитку науко- во-технічного потенціалу перевищує рівень ефективності його викорис- тання (Данія, Швейцарія, Ізраїль, Норвегія, Бельгія, Російська Федера- ція, Австрія); • країни, де ефективність викорис- тання науково-технічного потенціа- лу вища за рівень його розвитку (Ве- лика Британія, Ірландія, Республіка Корея, Франція, Нідерланди, Сінга- пур, Італія та Іспанія). Загалом же країни групи В активно розміщують свої ДіР-підрозділи за кордоном, зокрема у США, долаючи таким чином ресурсні обмеження розвитку національного науково- технічного потенціалу. Група С – країни із середньою науко- во-технічною конкурентоспроможністю (24 – 13,1). Серед них Словенія, Нова Зеландія, Чеська Республіка, Угорщи- на, Португалія, Куба, Бразилія, Есто- нія, Мексика, Хорватія, Україна, Гре- ція, Коста-Рика, Грузія, Словакія, Литва, Польща, Гонконг, Туреччина, Індія, Таїланд, Білорусь та Болгарія. І в цій групі можемо виділити 2 під- групи: • підгрупа країн, де рівень розвитку науково-технічного потенціалу пере- вищує рівень ефективності його ви- користання (Словенія, Нова Зелан- Закінчення табл. 3 1 2 3 4 5 6 7 Чилі 8,35 60 8,94 55 2,32 68 Болівія 7,98 61 3,14 74 ... ... Тринідад і Тобаго 7,88 62 9,44 52 2,05 74 Монголія 7,62 63 7,03 63 2,03 75 Лесото 7,37 64 2,45 77 4,06 55 Колумбія 7,35 65 1,46 85 4,29 54 Кувейт 6,88 66 3,33 73 ... ... Парагвай 6,78 67 2,02 80 ... ... Перу 6,76 68 1,94 81 3,60 59 Венесуела 6,73 69 5,38 69 2,24 69 Киргизька Республіка 6,60 70 4,29 70 2,19 70 Еквадор 6,58 71 1,68 84 3,43 60 Уругвай 6,34 72 4,04 72 2,06 73 Замбія 6,26 73 0,15 87 3,23 62 Панама 5,99 74 5,48 67 1,52 79 Гондурас 4,61 75 3,07 75 1,35 82 Мадагаскар 4,47 76 1,09 86 1,77 77 Пакистан 3,99 77 2,14 79 0,48 85 Сирія 3,33 78 1,88 82 0 87 Єгипет 2,01 79 6,63 64 0,64 84 Ямайка 0 80 ... ... 0,05 86 Примітка: «…» – дані не наведено. НАУКОВО-ТЕХНІЧНА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ КРАЇНИ: ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ 26 Science and Science of Science, 2006, № 1 дія, Куба, Естонія, Хорватія, Україна, Грузія, Литва, Білорусь, Болгарія); у переважній більшості це країни пост- соціалістичного простору, зокрема республіки колишнього СРСР, де було досягнуто високий рівень роз- витку науково-технічного потенціа- лу, здебільшого спрямованого на вій- ськово-промисловий комплекс, за 10 років ринкової трансформації їх економіки все ще не сформовано ме- ханізмів як реструктурування науко- во-технічного потенціалу, так і ефек- тивного його використання; • підгрупа країн, де ефективність використання науково-технічного потенціалу вища за рівень його роз- витку (Угорщина, Португалія, Бра- зилія, Мексика, Греція, Коста-Рика). Група D – країни з низькою науково- технічною конкурентоспроможністю (13 – 7). До неї увійшли Латвія, Руму- нія, Аргентина, Туніс, ПАР, Вірменія, Уганда, Сербія і Чорногорія, Азербай- джан, Казахстан, Молдова, Іран, Ма- кедонія, Чилі, Болівія, Тринідад і То- баго, Монголія, Лесото та Колумбія. Це країни, що утворилися або внаслі- док розпаду СРСР та країн соціаліс- тичного табору, для яких притаманні складнощі трансформаційного періо- ду, або країни, що вступили на шлях навздогінного індустріального розви- тку в останній чверті ХХ ст. Група Е – країни з найнижчою науко- во-технічною конкурентоспроможніс- тю (6,9 – 0). Це країни, де національ- ний науково-технічний потенціал знаходиться на етапі становлення. Проведене ранжування дозволило зробити такі висновки: 1. Науково-технічна конкуренто- спроможність країни залежить від: • досягнутого рівня розвитку наці- онального науково-технічного по- тенціалу, який дозволяє країні брати участь у створенні світової інтелек- туальної квазіренти (надприбутку, що має стійкий характер, але в обме- женому періоді, та отримується при використанні інтелектуальних ре- сурсів [18, с. 390]); • ефективності використання на- ціонального науково-технічного по- тенціалу – швидкості комерціалізації отриманого науково-технічного ре- зультату ДіР у вигляді випуску науко- місткої продукції та просуванні її на експорт, а також обсягів ліцензійних платежів і роялті за укладеними лі- цензійними угодами між резидента- ми й нерезидентами. Це спромож- ність країни брати участь у перероз- поділі світової інтелектуальної квазі- ренти через механізм виконання лі- цензійних угод та світової технологічної квазіренти через екс- порт наукомісткої продукції; техно- логічна квазірента є надприбутком внаслідок використання технологіч- них ресурсів під час розповсюдження нових, більш ефективних технологій (вона не існує при освоєнні техноло- гічної новинки і зникає в період її су- цільного панування, що визначає суспільно-нормальний рівень витрат і цін) [18, с. 390]. 2. Науково-технічна конкуренто- спроможність країни більшою мірою залежить від ефективності національ- ного науково-технічного потенціа- лу – позицій, які сформовані й утри- муються на світових ринках науко- місткої та інтелектуальної продукції, що набуває вищих товарних форм: то- вару-об’єкту, товару-програми. 3. Високої науково-технічної кон- курентоспроможності досягають країни, які: • здійснюють перерозподіл світової інтелектуальної квазіренти – мають позитивне сальдо роялті та ліцензій- них платежів, зокрема у 2003 р. це такі країни, як США (28,2 млрд. дол.), Ве- лика Британія (2,5 млрд. дол.), Фран- ція (1,5 млрд. дол.), Японія (1,2 млрд. дол.), Швеція (1 млрд. дол.); це країни з високими доходами, де створено економічні та правові механізми швидкої комерціалізації науково-тех- Д.М.Черваньов, О.І.Жилінська 27Наука та наукознавство, 2006, № 1 нічних результатів і для резидентів, і для нерезидентів; інтернаціональна компонента винахідницького потен- ціалу (заявки на патенти від нерези- дентів) у цих країнах у 2 – 2,5 рази пе- ревищують національну компоненту; компанії, що знаходяться поза межа- ми країн з високим доходом, намага- ються патентувати свої винаходи у сім разів частіше саме у цих країнах, ніж на батьківщині, що зумовлено не тільки об’єктивними намаганнями нерезидентів збільшити доходи від винахідництва, але й недосконалістю їх національного патентного законо- давства; • здійснюють перерозподіл світо- вої технологічної квазіренти через налагодження випуску на експорт наукомісткої продукції, зокрема у 2003 р. високої частки наукомісткої продукції в загальному експорті кра- їни досягли Ірландія (34%), Респу- бліка Корея (32%), США і Нідерлан- ди (по 31%), Китай (27%), Велика Британія (26%), Фінляндія і Японія (по 24%) тощо. НАУКОВО-ТЕХНІЧНА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ КРАЇНИ: ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ 1. Мировая экономика: глобальные тенденции за 100 лет / Под ред. И.С.Королева . – М., 2003. 2. Дюмулен И.И. Международная торговля услугами. – М., 2003. 3. Knowledge-Based Economy. – Paris: OECD, 1996. 4. Жилінська О.І. Роль наукових кадрів в інтелектуальних ресурсах постіндустріального сус- пільства // Теоретичні та прикладні питання економіки: Зб. наук. пр. – 2005. – Вип. 6. 5. Труды Клуба ученых «Глобальный мир». 2002 г. – М., 2003. – Т.4. 6. Куликов Г.В. Японский менеджмент и теория международной конкурентоспособности. – М., 2000. 7. Малое инновационное предпринимательство: Учеб. пос. / К. Х. Хоппе, К.Пецольдт, С.В.Валдайцев и др. – СПб., 2004. 8. Пахомов Ю.М. та ін. Національні економіки в глобальному конкурентному середовищі. – К., 1997. 9. Иноземцев В.Л. Пределы «догоняющего развития». –М., 2000. 10. Статистичне забезпечення управління економікою: прикладна статистика: Навч. посіб- ник / А.В. Головач, В.Б. Захожай та ін. – К., 2005. 11. Фатхутдинов Р.А. Управление конкурентоспособностью организации: Уч. пос. – М., 2004. 12. Иванова Н. Инновационная система России в глобальном контексте // МЭиМО. – 2005. – № 7. 13. http: // www.k2kapital.com/useful/usf20041015.html. 14. http: // www.weforum.org/pdf/gcr/ExecSumm_Final. 15. Жуков В.А. Оцінка взаємовпливу науково-технічних та економічних факторів розвитку кра- їни: Автореф. дис.... канд. екон. наук. – К., 2003. 16. http: // www.worldbank.org. 17. Грін В. Економетричний аналіз. – К., 2005. 18. Кузык Б.Н., Яковец Ю.В. Россия–2050: стратегия инновационного прорыва. – М., 2004. Одержано 27.01.2006 Д.Н.Черванев, О.И.Жилинская Научно-техническая конкурентоспосо бность страны: подходы к определению Предложено определение научно-технической конкурентоспособности страны и построен рейтинг научно-технической конкурентоспособности 80 стран мира по индикаторам научно-технического раз- вития Мирового банка.

Науково-технічна конкурентоспроможність країни: підходи до визначення

Institution

Ähnliche Einträge