Cover Image

В.І. Вернадський і Україна

Saved in:
Bibliographic Details
Published in:Вісник НАН України
Date:2013
Main Authors: Онищенко, О.С., Смолій, В.А., Дубровіна, Л.А.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2013
Subjects:
Події
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/50281
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:В.І. Вернадський і Україна / О.С. Онищенко, В.А. Смолій, Л.А. Дубровіна // Вісн. НАН України. — 2013. — № 3. — С. 38-66. — Бібліогр.: 81 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1859694552546279424
author Онищенко, О.С.
Смолій, В.А.
Дубровіна, Л.А.
author_facet Онищенко, О.С.
Смолій, В.А.
Дубровіна, Л.А.
citation_txt В.І. Вернадський і Україна / О.С. Онищенко, В.А. Смолій, Л.А. Дубровіна // Вісн. НАН України. — 2013. — № 3. — С. 38-66. — Бібліогр.: 81 назв. — укр.
collection DSpace DC
container_title Вісник НАН України
first_indexed 2025-12-01T00:50:39Z
format Article
fulltext 38 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 3 О.С. ОНИЩЕНКО, В.А. СМОЛІЙ, Л.А. ДУБРОВІНА В.І. ВЕРНАДСЬКИЙ І УКРАЇНА Особливе ставлення В.І. Вернадського до України мало міцне історичне, родинне, ду- ховне та інтелектуальне коріння. Життєвий шлях В.І. Вернадського, насичений подіями, науковими пошуками, невтомною творчою працею, викладацькою та науково-ор га ні за- ційною роботою, участю в створенні науко- вих установ і товариств, суспільно-полі тич- ною діяльністю, дозволяє зрозуміти не лише ті фактори, що знаходяться на поверхні, але віднайти й ті латентні зв’язки, які визначи- ли його єдність з Україною, проаналізувати причини та наслідки його громадянської по- зиції та його вплив на історичні події, вия- вити системні прояви наукового світогляду В.І. Вернадського як основоположника Ук- раїнської академії наук, організатора систе- ми вищих шкіл в Україні, Сільськогосподар- ського наукового комітету, Таврійського уні- верситету, тобто особистості, яка, без пере- більшення, накреслила шлях національної науки і освіти в ХХ ст. В.І. Вернадський залишив значний слід в історії України періоду 1917–1921 рр. і на- далі продовжував підтримувати тісні кон- такти з українськими вченими 1. З ім’ям В.І. Вернадського пов’язані важ- ливі сторінки природознавчого дослідження України та визначальні етапи організації й розвитку національної науки, освіти, культу- ри. Тут, на батьківщині його предків та пред- ків його дружини Наталії Єгорівни, серед яких, як він згадував у щоденнику 1940 р., 1 Листування В.І. Вернадського з українськими вче- ними опубліковано в другій книзі першого тому «Ви- браних наукових праць академіка В.І. Вернадського». були Старицькі, Зарудні, Горляковичі, Руд- никовичі, Лазарєви, Арендти, Вернацькі 2, пройшло дитинство й ті важливі періоди зрі- лого життя В.І. Вернадського, які разом і ви- значили його духовний та науковий зв’язок з Україною. За спогадами В.І. Вернадського, написаними на схилі його віку, предки вче- ного були відомими українськими держав- ними та військовими діячами, активними учасниками демократичного руху. У родині В.І. Вернадського підтримували- ся національні українські традиції, часто лунали українські пісні, батько та мати ці- кавилися вітчизняною історією й добре її знали. Бібліотека зберігала українські де- мократичні видання. Отож майбутній ака- демік зростав в атмосфері любові й поваги до України, її історії та культури. Батько, Іван Васильович Вернадський, закінчив Університет св. Володимира, де в 28 років уже став професором і викладав політичну економію та статистику. Згодом він став працювати в Московському університеті, потім, переїхавши до Санкт-Пе тербурга, отримав посаду в Центральному статистич- ному комітеті Міністерства внутрішніх справ, викладав у Головному педагогічному інституті та в Олек сандрівському ліцеї. В Петербурзі 12 березня 1863 р. й народився В.І. Вернадський. Його мати, Ганна Петрів- на, належала до українського старшинського 2 Вернадский В.И. Дневники, 1935–1941. Кн. 2. — М.: Наука, 2008. — С. 132–133. Див. також: Вернад- ский В.И. Дневники, 1926–1934. — М.: Наука, 2001. — С. 392–394; Вибрані наукові праці академіка В.І. Вер- надського. Т. 1, Кн.1. — К., 2011. — С. 543. 39ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 3 ПОДІЇ роду Константиновичів та виховувалася в приватному пансіоні в Києві. У 1868 р. сім’я переїхала до Харкова, де батько В.І. Вернадського став директором Харківської контори Державного банку і де майбутній учений три роки провчився в кла- сичній гімназії. Закінчував середню освіту В.І. Вернадський у Першій петербурзькій класичній гімназії, після чого в 1881 р. вступив на природниче відділення фі зи ко- ма тематичного факультету Петербурзького уні верситету. Дитинство та юнацькі роки В.І. Вернад- ського були тісно пов’язані з Полтавщиною. Саме туди, в невелике помістя поблизу міс- течка Шишаки, він повертався в складні пе- ріоди свого життя для відпочинку та науко- вої праці. У своїх спогадах він писав: «Влітку (1889–1918), за винятком майже щорічних поїздок за кордон і польової роботи з мінера- логії і геології, ми жили в Полтаві і в Полтав- ській губернії, де жили батьки моєї дружини і де в мене був маленький хутірець на Пслі біля Шишаків» 3. На дачі видатного хірурга М.В. Скліфосов- ського під Полтавою під час канікул збира- лася демократична молодь, яка займалася просвітницькою діяльністю. Був серед неї й петербурзький студент Володимир Вернад- ський. Саме там він зустрів свою майбутню дружину, Наталію Єгорівну Старицьку, і після одруження в 1886 р. увійшов до цієї сім’ї, яка складалася з нащадків старовинно- го старшинсько-дворянського роду Стари- цьких4. Батько Наталії Єгорівни, Єгор Пав- лович Старицький, юрист, голова департа- менту законів Сенату, 20 років служив у Грузії, був активним членом Географічного товариства. Після відставки оселився в Пол- 3 Вибрані наукові праці академіка В.І. Вернадського. Т. 1, Кн.1. — К., 2011. — С. 543. 4 Самородов В., Кигим С. Штрих до полтавського портрета академіка Володимира Вернадського // В.І. Вернадський і Полтавщина: факти, документи, бібліографія: приуроч. до 145-річчя від дня народж. В.І. Вернадського та 90-річчя заснованого ним Полтавського т-ва любителів природи. — Полтава, 2008. — С. 8–20. таві, де й проводив літо В.І. Вернадський до того часу, як звів власний будинок поблизу Шишаків у 1913 р. 5. Дружина була вірним другом та помічником Володимирові Івано- вичу впродовж усього життя. Перші кроки в науці Вернадський робить під керівництвом свого вчителя В.В. Доку- чаєва, засновника ґрунтознавства, який чи- тав курс мінералогії в Петербурзькому уні- верситеті і мав великий вплив на молодого дослідника. В.І. Вернадський брав активну участь в експедиціях В.В. Докучаєва в Пол- тавську та Нижегородську губернії. У 1888 р. вийшла перша самостійна праця В.І. Вернад- ського за матеріалами експедиції — «Про фосфорити Смоленської губернії», в якій він звертає увагу на унікальний природний комплекс Катеринославського повіту. Після завершення навчання в університеті він пра- цює хранителем Мінералогічного кабінету Петербурзького університету (1885–1888), а в 1888–1891 рр. проходить стажування як професорський стипендіат у найкращих ла- бораторіях Італії, Німеччини, Франції, Ве- ликої Британії, де пише роботу «Про групу силіманіту та роль глинозему в силікатах». Отож приступаючи до наступного дослі- дження, пов’язаного з Полтавською губер- нією, В.І. Вернадський уже мав досвід і здійс нював експериментальну ґрунтознавчу та мі нералогічну роботу на високому фа- ховому рівні. Від 1890 р. він бере участь у польовому ґрунтогеологічному вивченні ландшафтів Полтавщини в експедиціях В.В. Докучаєва, зокрема досліджує ґрунти Кременчуцького повіту Полтавської губер- нії на замовлення Полтавського губерн- сь кого земства. Саме тоді й розпочалося формування природничих ідей у галузі ди- намічної мінералогії та кристалографії май- бутнього засновника хіміко-генетичного ви- вчення мінералів. Уперше увагу В.І. Вернад- ського було зосереджено на біологічному факторі ґрунтостворення в степу, на ролі 5 Сытник К.М., Апанович Е.М., Стойко С.М. В.И. Вернадский. Жизнь и деятельность на Украине. — К., 1988. — С. 18–22. 40 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 3 ПОДІЇ живої речовини та вдосконаленні методик дослідження ґрунтів. За наслідками експедиції під керівни- цтвом В.В. Докучаєва за участю В.І. Вернад- ського було складено першу в царській Росії 10-верстову ґрунтову карту Полтавської гу- бернії. В.І. Вернадський брав участь також і в створенні багатотомного видання резуль- татів цієї експедиції — «Матеріали для оцін- ки земель Полтавської губернії» (ним було написано 15-й том) 6. В.І. Вернадський-науковець добре розумів значення мінералогічних колекцій для роз- витку регіональних досліджень, тому разом з В.В. Докучаєвим, який подарував Полтав- ському музею велику колекцію зразків ґрун- тів, гірських порід, великий гербарій, дбав про формування музейних колекцій, попов- нивши їх зразками кременчуцьких ґрунтів 7. Захоплення природними багатствами Пол- тавщини сприяло тому, що кожне літо, по- чинаючи від 1889 р., якщо В.І. Вернадський не брав участі в зарубіжних експедиціях, він проводив у маєтку поблизу Шишаків, де здійснював самостійні дослідження, зокре- ма й з археології цього регіону. Дуже доклад- но ним були вивчені ґрунти в Кременчуці та Пирятині, де також мешкала його родина, з якою він підтримував тісне спілкування 8. Впродовж 1894–1909 рр. В.І. Вернадський досліджує Дрогобич, Борислав, Кременчук, Лубни, Ісачівський пагорб у долині Дніпра, Житомирську губернію, околиці Берестця Рівненського повіту тощо 9. 6 Вернадский В.И. Кременчугский уезд // Матер. к оценке земель Полтавской губернии. Естественно- ис то рическая часть. Отчет Полтавской губернии зем- ству. — СПб., 1892. — Вып. 15; Самородов В., Кигим С. Штрих до полтавського портрета академіка Володи- мира Вернадського. — С. 9–10. 7 Сытник К.М., Апанович Е.М., Стойко С.М. В.И. Вер- надский. Жизнь и деятельность на Украине. — С. 18–22. 8 Игнатенко А.А. Кременчугская библиография ака демика В.И. Вернадского: к 145-летию со дня рождения академика В.И. Вернадского. — Кременчуг, 2008. — С. 10–18. 9 Мочалов И.И. Владимир Иванович Вернадский (1863–1945). — М., 1982. — С. 107, 126, 147. Уже на власні кошти він вивчає Кремен- чуцький повіт, природні та археологічні пам’ятки Полтавщини, створює археологіч- ну карту давніх культур цього регіону, зго- дом подаровану ним Полтавському музеєві, в 1915 р. бере участь у розкопках стоянки прадавньої людини поблизу с. Гінці тодіш- нього Лубенського повіту. Стаття, написана В.І. Вернадським за результатами цих розко- пок, є дуже важливою в його науковій діяль- ності; вона мала б гідно поповнити історіо- графію цієї знаменитої палеолітичної стоян- ки, проте довгий час (до 2008 р.) не була відомою як дослідникам спадщини вченого, так і широкому науковому загалові10. У 1890–1898 рр. Вернадський був приват- доцентом Московського університету, де за- хистив докторську дисертацію «Явище ков- зання кристалічної речовини». В універси- теті він також багато їздив в експедиції, вивчав геологічні, палеонтологічні, мінера- логічні, метеоритні колекції в найкращих музеях світу, працював з колекціями Міне- ралогічного музею Московського універси- тету, перетворивши це музейне зібрання на одне з найрепрезентативніших у Європі. У 1898–1911 рр. він обирається професором Московського університету, помічником ректора, бере участь у створенні Москов- ського університету ім. Шанявського, читає там лекції. Природничі дослідження українських земель, разом з іншими територіями Росій- ської імперії, були узагальнені в його фун- даментальних монографіях «Основи крис- талографії» (1903) та «Досвід описової мі- нералогії» (1908), які стали вагомим внеском у світову науку. В останню працю В.І. Вер- надський включив якнайповнішу бібліогра- фію (допомогло те, що читав він усіма євро- пейськими мовами, так само й публікував свої студії різними мовами) 11. Ґрунтознав- 10 Вибрані наукові праці академіка В.І. Вернадського. Т. 1, Кн. 2. — К., 2011. — С. 117–129. 11 У цьому йому допомагала його найкращий сорат- ник — дружина Наталія Єгорівна, яка перекладала статті французькою, німецькою, англійською мова- 41ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 3 ПОДІЇ ство та мінералогія стали основою подаль- шого розвитку його концепції живої речо- вини та вчення про біосферу. Саме в цей період В.І. Вернадський ви- явив себе видатним природознавцем та мис- лителем, збагативши науку своїми прогре- сивними ідеями, розвинувши на новітній основі мінералогію та кристалографію і за- клавши засади нової науки — геохімії. Уже будучи членом багатьох російських та міжнародних товариств, він стає членом й українських, зокрема — Українського нау- кового товариства (Київ), Полтавського то- вариства «Просвіта», Наукового товариства ім. Шевченка (Львів), Товариства дослідних наук при Харківському університеті та ін. Тісні дружні стосунки він підтримував з М.П. Драгомановим, з яким він познайо- мився в Парижі12. Увесь цей час В.І. Вернадський підтри- мував тісні зв’язки з ученими та науковими установами, що займалися дослідженням природних багатств Полтавщини, зокрема з Полтавською сільськогосподарською до- слідною станцією. Працівники цієї станції увійшли до складу створеного В.І. Вер- надським на початку 1918 р. на базі Пол- ми. Відомий геолог та ґрунтознавець В.К. Агафонов (1863–1955), близький знайомий В.І. Вернадського, який емігрував у Францію, писав: «У всій цій колосаль- ній під готовчій роботі, особливо літературній, най- дійовішу участь брала дружина В.І. Вернадського — Наталія Єго рівна (уроджена Старицька) — дивовижна жінка за розумом, добротою та ненав’язливою волею. Вона дуже любила своїх дітей, сина та дочку, проте вся її істота була таємничими нитками пов’язана з чоловіком, вона була невіддільна від нього — це був «дух єдин». Інтереси Володимира Івановича були її інтере- сами, його роботи — її роботами, в яких вона до того ж брала велику участь: більшість книг В.І. Вернадського перекладено на французьку, німецьку та англійську мови нею». — Агафонов В.К. Личные впечатления и воспоминания о Владимире Ивановиче Вернад- ском. — М., 1963. — Вып. 11: Жизнь и творчество Вла- димира Ивановича Вернадского по воспоминаниям современников. — С. 107–123. 12 Сытник К.М., Апанович Е.М., Стойко С.М. В.И. Вер- надский. Жизнь и деятельность на Украине. — С. 27–29. тавського гуртка любителів природи Пол- тавського товариства любителів природи, серед членів якого були такі знані фахівці, як М.А. Гросгейм, С.Д. Єлісарова, В.О. Зна- менський, С.Ф. Третьяков, Г.Д. Шамрай, Д. і О. Оглобліни. В.І. Вернадський детально об- мірковував можливості розвитку регіональ- них краєзнавчих досліджень, спираючись на власний досвід організації численних на- укових товариств та роботи в них. Його ба- чення розвитку регіональної науки знайшло вияв у складеній ним програмі діяльності та статуті Полтавського товариства любителів природи. На підставі дослідів, що проводи- лися на станції, В.І. Вернадський підготував доповідь про значення для геохімії спосте- режень за вагою та складом організмів, з якою він виступив на засіданні товариства в травні 1918 р. (вперше ці студії було опублі- ковано лише в 2008 р.)13. В.І. Вернадський продовжував експедиції Україною, зокрема на початку ХХ ст. він працював на Волині, в долині р. Тeтeрів (1904), де вивчав пеліканіти, каолін та пла- гіоклази, а також обстежив окремі райони поблизу м. Житомира Волинської губернії. Однак основна увага приділялася саме Полтавщині. Як зазначалося вище, багато сил В.І. Вернадський віддав Полтавському природничо-історичному музеєві (він на- зивав його «наш музей»). Разом з В.В. До- кучаєвим він стояв біля його витоків у 1891 р. Згодом учений згадував, що «був у тісному контакті з земським Полтавським природничо-історичним музеєм від дня його заснування і постійно в ньому працював»14. Разом із завідувачем музею М.О. Олехов- ським він здійснював численні експедиції Полтавською губернією. Саме В.І. Вернад- ський відіграв важливу роль у врятуван- ні музею від фактичного знищення під час його реорганізації в Музей соціальної історії 13 В.І. Вернадський і Полтавщина: факти, докумен- ти, бібліографія. — С. 82–107. 14 Сытник К.М., Апанович Е.М., Стойко С.М. В.И. Вернадский. Жизнь и деятельность на Украи- не. — С. 23. 42 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 3 ПОДІЇ (Соціальний музей) 15 (див. Вибрані науко- ві праці академіка В.І. Вернадського. Т. 1, Кн. 2. — К., 2011. — С. 115–116; де опублі- кована «Нотатка про Полтавський музей», в якій В.І. Вернадський доводить хибність реорганізації установи). Дбаючи про науко- вий розвиток музею, він протягом усього життя надсилав свої праці для поповнення його наукової бібліотеки. Нині в Полтав- ському краєзнавчому музеї існує спеціальна колекція документів і праць власне В.І. Вер- надського та зібрання праць про нього (пер- соналія), подароване різними вченими, ма- теріали щодо увічнення пам’яті академіка16. З 1906 р. В.І. Вернадський обирається ад’юнктом імператорської Академії наук та призначається завідувачем мінералогічного відділу Геологічного музею імені Петра Ве- ликого, з 1908 р. він — екстраординарний, а з 1912 р. — ординарний академік. З 1914 р. В.І. Вернадський — директор Мінералогіч- ного та геологічного музею АН, а з 1915 р. — голова створеної за його ініціативою Комісії з вивчення природних виробничих сил Росії (КЕПС), яка надалі заклала базу для ство- рення низки інститутів, зокрема Керамічно- го, Радієвого, Оптичного, Фізико-хімічного, Інституту платини тощо. У цей період учений, цілеспрямовано і не- втомно працюючи, продовжував розвивати свою ідею про єдність живого та неживого в природі. Прекрасні краєвиди та коло одно- думців у Шишаках 17 і на Старосільській (Дніпровській) біологічній станції18 ставали джерелом для натхненної наукової праці В.І. Вернадського. У 1916 р., під час інтенсивної роботи В.І. Вернадського над ученням про живу 15 Кигим С. В.І. Вернадський і Полтавський крає- знавчий музей // В.І. Вернадський і Полтавщина: факти, документи, бібліографія. — С. 58–64. 16 Там само. — С. 164–215. 17 Хурса В. Вернадський у Шишаках: історико- краєзн. нариси, дослідження. — Полтава; Шишаки, 2008. — 240 с. 18 Холодный Н.Г. Старосельская биологическая стан- ция Академии наук УССР: к 30-летию ее сущест- вования // Природа. — 1949. — № 13. — С. 74–75. речовину, почали вимальовуватися основи принципово нового біосферного наукового світогляду — біогеохімії. Влітку 1917 р. у Шишаках (на Бутовій горі) він почав писати книгу про живу речовину, в якій ґрунтовно проаналізовано та узагальнено дослідження всіх попередніх років. У листі до дружини В.І. Вернадський написав: «Зараз головною роботою є начерки давніх моїх роздумів та думок про живу речовину з геохімічної точки зору… Над цим думаю і постійно повертаюся десятки років». Уже згадуючи в 1943 р. цей період, він напише: «В Шишаках на «Коби- лі» (Бутовій горі, яка називалася в місцевих жителів «Бутова Кобила»), я працював з ве- ликим підйомом. Я вияснив для себе основні поняття біогеохімії, різку відміну біосфери від інших оболонок Землі, основне значення в ній розмноження живої речовини». У серпні 1917 р. В.І. Вернадський повер- тається до Петрограда за викликом свого друга, академіка С.Ф. Ольденбурга, котрий, будучи міністром освіти при Тимчасовому уряді, запропонував йому очолити відділ вищої школи та наукових установ. Вернад- ський прийняв цю пропозицію. Саме тоді він познайомився з М.П. Василенком, вони ра- зом працювали над реформуванням освіти. Ця зустріч, як засвідчило майбутнє, стала ви- рішальною для подальшої долі української науки. Відтоді коло науково-організаційних та громадських інтересів В.І. Вернадського та М.П. Василенка зосередилося на питан- нях удосконалення наукових досліджень, подальшого розвитку академічних установ та поліпшення вищої освіти взагалі. Восени 1917 р. В.І. Вернадський через по- гіршення здоров’я знову приїхав до Шиша- ків. Крім того, цей переїзд викликала й зміна політичної ситуації в Росії — прихід до вла- ди більшовиків, які 11 грудня (28 листопа- да) заборонили діяльність кадетської партії, до складу ЦК котрої входив В.І. Вернадський, оголосили її членів «ворогами народів» і розпочали арешти її керівництва 19. 19 Волков В.П. Кадет Вернадский // В.И. Вернад- ский: pro et contra. — СПб., 2000. — С. 240. 43ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 3 ПОДІЇ У Шишаках В.І. Вернадський продовжив працювати над книжкою про живу речови- ну. У цей період учений не полишав і суспільно-політичної діяльності — він брав участь у засіданнях місцевих полтавських кадетів, ініціював ідею створення нової української партії народної свободи з неза- лежним центральним комітетом у Києві з новою платформою 20. Наступні роки його життя були сповнені важливими подіями стосовно організації науки та освіти в Україні, вони стали най- більш історично значимим та насиченим пе- ріодом перебування Вернадського на укра- їнській землі. Він так і не зміг завершити фундаментальне дослідження живої речо- вини так швидко, як планував, продовжував її вивчення вже в Києві. У 1918–1919 рр. — час роботи вченого в Києві — В.І. Вернадський намагався про- дов жувати студіювати питання щодо жи- вої речовини, проте науково-ор га ні за ційна діяльність відбирала в нього практично всі сили. Власне цей період приніс Україні як со- ціальні деструкції, так і потужний поштовх у заснуванні та розвитку вітчизняної науки й освіти. Свій могутній інтелект та органі- заційні можливості В.І. Вернадський спря- мував на створення національних наукових інституцій — Академії наук, Національної бібліотеки, Національного музею, національ- них вищих навчальних закладів — Київсько- го та Кам’янець-Подільського українських державних університетів — та інших вищих шкіл, а також на фундацію наукових това- риств, комітетів тощо. Заснування Української академії наук тіс- но пов’язане з іменами В.І. Вернадського та М.П. Василенка. Цей союз двох непересічних особистостей визначив те, що за дуже корот- кий час ними було фундаментально розро- блено засади системного розвитку національ- ної науки, культури, освіти в руслі державо- творчих процесів і з урахуванням історичних 20 Вернадский В.И. Дневники. 1917–1921. Октябрь 1917 — январь 1920. — К., 1994. — С. 68. особливостей України, необхід ності рівно- правного її входження в контекст світової науки. Створення соціальної системи науко- вих досліджень передбачало взаємозв’язок пріоритетних національних інституцій, що визначалися своїми основоположниками як базові центри для розвитку науки та культу- ри. Окрему роль відіграли ці діячі в справі заснування Національної бібліотеки, що сьо- годні носить ім’я В.І. Вернадського 21. Історія заснування УАН та внесок у це В.І. Вернадського привертали велику увагу українських учених 22, зокрема в спеціаль- них довідниках були опубліковані бібліо- графії праць В.І. Вернадського та літератури про нього; висвітлено рукописну спадщину В.І. Вернадського, що зберігається в архіво- сховищах України 23; написано багато фун- даментальних праць, у тому числі й останнє 21 Онищенко О.С. В.І. Вернадський та його внесок у заснування та розвиток Національної бібліотеки Ук раїнської держави // Екологічне довкілля та безпе- ка життєдіяльності. — 2003. — № 1. — С. 34–43; Они- щенко О.С. Роль М.П. Василенка у формуванні кон- цепції та заснуванні Національної бібліотеки Ук ра їн- ської держави // Вісн. НАН України. — 2006. — № 6. — С. 17–25; Дубровіна Л.А., Онищенко О.С. Історія На - ціональної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. 1918–1941. — К., 1998. — 337 с. 22 Сытник К.М., Апанович Е.М. , Стойко С.М. В.И. Вернадский. Жизнь и деятельность на Украине. — К., 1988; Добров Г.М., Онопрієнко В.І. В.І. Вернадський — організатор науки на Україні // Вісн. АН УРСР. — 1988. — № 3. — С. 81–92; Храмов Ю., Руда С., Павленко Ю., Кучмаренко В. Рання історія Академії наук Украї- ни (1918–1921). — К., 1993; Ситник К.М., Шмиговська В.В. Володимир Вернадський і Академія. — К., 2006. — 312 с. Онищенко О.С. 85 років Національній академії наук України: історія формування вітчизняної концепції фун- даментальної науки // Вісн. НАН України. — 2004. — № 1. — С. 15–22; Василенко М.П. Вибрані твори у трьох томах / упор. І.Б. Усенко. Т. 3: Спогади. Щоденники. Листування. — К., 2008. — 720 с. 23 В.І. Вернадський // Видатні вчені Національної академії наук України. Особові архівні та рукописні фонди акад. і чл.-кор. у Нац. б-ці України ім. В.І. Вер- надського (1918–1998): путівник. — К., 1998. — С. 26– 28; В.І. Вернадський. Вчений. Мислитель. Громадянин: Пр. вченого та літ. про нього з фондів Нац. б-ки Украї- ни ім. В.І. Вернадського / уклад.: Л.В. Бєляєва та ін. — К., 2003. — 260 с. 44 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 3 ПОДІЇ видання, присвячене 90-річчю НАН Ук- раїни24. Однак звернення саме до документаль- них джерел, зокрема протоколів УАН пе- ріоду її заснування, з позицій нового часу, з урахуванням усього історичного періоду, що пройшла Україна та українська наука в ХХ — на початку ХХІ ст., дозволяє розкрити нові грані вирішального значення тих подій для розвитку вітчизняної науки та ново- го осмислення фундаментального внеску В.І. Вернадського в цей процес. У травні 1918 р. В.І. Вернадський, який тоді перебував на Полтавщині, після пев- них коливань дав згоду на пропозицію М.П. Василенка очолити Комісію зі ство- рення Ук раїнської академії наук та вищої школи. Висока довіра М.П. Василенка стосовно здібностей В.І. Вернадського як громадського діяча базувалася на тому, що перший мав повну уяву про громадську позицію В.І. Вернадського, вірив у його авторитет ученого та організатора науки, що разом повинно було втілитися в спро- можність створення цілісної системи наці- ональної науки та освіти. Сприяли рішен- ню М.П. Василенка й їхні дружні зв’язки з В.І. Вернадським. Ідеї В.І. Вернадського щодо концепції устрою Академії наук не виникли одномо- ментно, вони ґрунтувалися на багаторічно- му попередньому вивченні вченим історії становлення і розвитку Петербурзької та ін- ших академій наук світу. Ще з 1902 р. Воло- димир Іванович читав курс лекцій з історії російської науки. Відтоді історія науки та її організація стали невід’ємною часткою його наукової роботи. Опублікований у 1902 р. історико-науковий нарис «Про науковий сві - тогляд» перевидавався багато разів. Перу Вернадського належать також «Нариси з іс- торії природознавства в Росії в XVIII столітті» 24 Онищенко О.С., Дубровіна Л.А. Історія заснування Ака демії. Доленосне значення академічної моделі В.І. Вернадського // Національна академія наук України. 1918–2008: до 90-річчя від дня заснування. — К., 2008. — С. 17–32. та праця «Академія наук у перше століття своєї історії». В.І. Вернадський брав активну участь у роботі сесії Міжнародного союзу академій наук, яка проходила в Петербурзі в 1913 р. З 1914 до 1918 р. він багато працював над ви- данням матеріалів до історії Петербурзької академії наук за 1889–1914 рр. та нарисів з історії Академії ХVІІІ — початку ХХ ст.25. В.І. Вернадський, критично проаналізу- вавши світовий досвід академій наук (у тому числі європейський, американський і росій- ський) та узагальнивши тенденції їхнього розвитку, першим з істориків науки почав їх вивчати як особливі соціальні інститу- ти, розкрив значення академічної органі- зації науки в житті народів і держав, пока- зав переваги та прогресивні риси академій, що трансформуються в наукові центри на державних засадах. В.І. Вернадський довів ефективність такої форми організації націо- нальної науки в нових умовах, коли зростає значення розвитку природничих наук для економічного поступу держав та гуманітар- них — для національного самоствердження. Принципові положення стосовно ре форми науки та освіти обговорювалися М.П. Васи- ленком і В.І. Вернадським ще в Петербурзі. Отож глибока обізнаність В.І. Вернадського в цих питаннях та його відома всім принци- повість стали переконливими аргументами для М.П. Василенка, тоді прем’єр-міністра і міністра освіти в гетьманському уряді, для запрошення свого колеги та однодумця очолити створені при Міністерстві освіти Комісію у справах вищої школи і наукових установ та Комісію для вироблення законо- проекту про заснування Української акаде- мії наук 26. 25 Ситник К.М., Шмиговська В.В. Володимир Вер- надський і Академія. — С. 124–126. 26 Вороненко В.В., Кістерська Л.Д., Матвєєва Л.В., Усенко І.Б. Микола Прокопович Василенко. — К., 1991. — С. 126–127; Скоропадський П. Спогади. Кінець 1917 — грудень 1918. — К.; Філадельфія, 1995. — С. 165–166, 170, 228–234, 356; Рання історія Академії наук Украї- ни (1918–1921). — С. 77–78. 45ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 3 ПОДІЇ М.П. Василенко сформував Комісію для вироблення законопроекту про заснуван- ня Української академії наук у складі відо- мих учених із різних галузей знань, зокре- ма: професора Харківського університету Д.I. Багалія, професора Київського політех- нічного інституту М.Ф. Кащенка, ректора Київського університету Є.В. Спекторсько- го, професорів Б.О. Кістяківського, Й.Й. Ко- соногова, О.В. Сперанського, М.І. Тугана- Барановського, професора Петроградського інституту шляхів С.П. Тимошенка, профе- сора Лазаревського інституту східних мов у Москві А.Ю. Кримського. До складу ко- місії увійшли й представники Українсько- го наукового товариства Г.Г. Павлуцький і П.А. Тутковський, професор Донського уні- верситету Є.К. Тимченко, а також агробіо- лог професор С.Л. Франкфурт. Було взято до уваги та обговорено на всіх засіданнях комісії й погляди інших видатних учених щодо устрою Академії та її складу. До кож- ного члена комісії В.І. Вернадський звертав- ся за згодою особисто. Уже на попередній стадії обговорення концепції створення Академії В.І. Вернад- ський послідовно втілював у життя свою основну ідею: лише розвиток Академії на державних засадах та формування комп- лексу наукових установ з охопленням фун- даментальних галузей знання дозволить сформувати фундаментальну базу науки та національні кадри, зокрема в галузі експе- риментальних (природничих і технічних) наук, уже через незначний відрізок часу. Концептуальна модель була оприлюднена В.І. Вернадським на першому ж засіданні ко- місії 9 липня 1918 р. у його промові «В спра- ві заснування Української академії наук у Києві», в якій він, спираючись на вивчення досвіду світової та української історії науки й обґрунтовуючи свої думки новими еконо- мічними та, до певної міри, геополітичними чинниками, висвітлив перспективи розви- тку української академічної науки 27. 27 Вибрані наукові праці академіка В.І. Вернадсько- го. Т. 1, Кн. 1. — К., 2011. — С. 194–198. Ідеї В.І. Вернадського базувалися на осмис- ленні соціальних планетарних процесів і його баченні майбутнього для со ці ально-еко но міч- ного та технологічного прогресу людства. Він далекоглядно передбачив зростання ролі нау- ки як виробничої сили в розвитку базисних основ держав та їхньої економічної потужнос- ті. У своїй промові В.І. Вернадський розкрив також досвід передових академій, які вже по- чали пристосовуватися до нових умов еконо- мічного розвитку своїх країн, розвиваючи природничі науки з метою подолання світової економічної кризи, викликаної війною. Від- мову від застарілих принципів організації академій як наукових товариств, властивих старим західним академіям, заснованим у ХVІ–ХVІІ ст., на його думку, актуалізував бурхливий розвиток природознавства й техні- ки в другій половині ХІХ — на початку ХХ ст.28. В.І. Вернадський обґрунтовано доводить зна- чення нових економічних відносин, необхід- ність дослідження та використання природних ресурсів країн для розвитку держав і вагомість природничих наукових досліджень, що фінан- суються державою. Молода держава, на його думку, має відразу будувати майбутнє в нових умовах і з новою перспективою. Тому створен- ня Академії наук України як розгалуженого на- укового центру має спиратися на державну основу й державне фінансування, яке може за- безпечити міцну організацію наукового дослі- дження продуктивних сил країни та її природ- них багатств, економіко-ста тис тичного вивчен- ня населення, знайти засоби для зміцнення й розвитку продуктивності праці та в найкорот- ший час забезпечити економічний базис для розвитку самодостатньої держави 29. Однак не лише економічний фактор ви- значав концептуальну структуру побудови 28 Онищенко О.С., Дубровіна Л.А. Історія засну- вання Академії. Доленосне значення академічної моделі В.І. Вер надського // Національна академія наук Ук раїни. 1918–2008: до 90-річчя від дня заснування. — К., 2008. — С. 17–32. 29 Збірник праць Комісії для вироблення законо- про екту про заснування Української Академії наук у Києві. — К., 1919. — С. 5–8. 46 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 3 ПОДІЇ Академії як державної інституції. Академія, як національне утворення, на думку В.І. Вер- надського, мала сприяти зростанню й націо- нальної самосвідомості та культури, вивчен- ню минулого й сучасного України у всіх про явах її духовного, державного та соці- аль но-економічного життя. Водночас В.І. Вернадський відзначав і гу- маністичний контекст академічної науки, покликаний підтримувати зв’язок Академії з місцевими реаліями, розвивати науково- прак тичні дослідження Академії в інтересах повсякденного побутування населення, спря- мовані на розвиток матеріального та духо- вного життя людей. Системність концепції визначила й орга- нічний зв’язок з нею іншої новаторської ідеї В.І. Вернадського: поряд з фундаментальни- ми напрямами природничих наук — фізикою та математикою — він ставить «розряд при- кладного природознавства», де розвиваються прикладні знання, пов’язані з технікою, про- мисловістю, сільським, лісовим та водним господарством. Залишаючись академічною, наука зобов’язана була реалізовувати безпо- середній контакт із розвитком економічного потенціалу держави та пересічної людини. Лише такі ґрунтовні й фінансово забезпе- чені засади побудови Академії та створення системи наукових установ з одночасним розвитком широкої автономії, що гаранту- ють свободу наукової думки, як вважав В.І. Вернадський, дозволять швидко збіль- шити науковий потенціал держави і, відпо- відно, піднести рівень Національної акаде- мії наук України до визнання її світовим співтовариством академій наук, що в умовах планетарних інтеграційних тенденцій набу- вало принципового значення 30. Це відкри- вало широкі перспективи для Академії, її невпинного розвитку і зміцнення. Конкретні шляхи організації науки та осві- ти обговорювалися широким колом учених, залучених до справи заснування Академії. Власне В.І. Вернадський запропонував створити чотири академічні відділення: 30 Там само. історично-філологічне, фізично-мате ма тич- не, економіко-юридичне та прикладного природознавства. Серед перших наукових установ він пропонував створити такі: наці- ональну бібліотеку, фізичний інститут, до- слідний біологічний інститут, хімічну лабо- раторію, інститут мінералогії, національний музей як науково-дослідну організацію (що складається з восьми відділень: геологічно- го, мінералогічного, доісторичної археології, етнографії, ботаніки, зоології, антропології, палеонтології), український історичний му- зей, астрономічну обсерваторію, комісію з видання словника української мови. Також він пропонував подбати й про інші інституції, наприклад археографічну комі- сію, археологічний інститут, а також про ряд комісій, що репрезентуватимуть окремі на- прями наук, — комісії з вивчення продук- тивних сил України, економічно-ста тис тич- них ресурсів України, видання пам’яток українського письменства і мови тощо. Закономірно, що особливу увагу В.І. Вер- надський приділяв природничому напряму та національному мінералогічному музеєві як науково-дослідній установі. Адже вони, як вважав учений, закладають підвалини не лише для розвитку досліджень матеріаль- них природних ресурсів України, а й для найбільш передового на той час напряму нау ки — біогеохімії. Він також поставив пи- тання й про новий статут Академії, підкрес- люючи, що жодний з існуючих у світовій практиці статутів не може бути покладений в основу її діяльності 31. Ця фундаментальна модель організації Академії була альтернативою позиції деяких українських науковців, що віддавали свої голоси за перетворення УНТ на Академію наук, де Академія виступала б гуманітарним науковим клубом, добровільним об’єд нан- ням, власне товариством любителів науки, що існує на пожертви та деяку державну до- помогу. Законопроект готувався на найдемократич- ніших засадах: крім обговорення членами Ко- 31 Там само. — С. 8. 47ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 3 ПОДІЇ місії, було запропоновано всім знаним ученим у спеціальних записках висловити свої думки щодо майбутньої Академії. Першочерговість розвитку природничих наук та створення в Академії нового природничого напряму, під- готовку кадрів у цій галузі, необхідність ви- вчення природних ресурсів і виробничих сил підтримала абсолютна більшість учених, за- лучених до розробки законопроекту 32. Комісією, що працювала з 9 липня до 17 вересня 1918 р., було проведено 23 засідан- ня, на яких розглядалися та обговорювали- ся всі пропозиції щодо організації можливих відділень Академії, щодо принципів, закла- дених в основу УАН, її структури, засад ор- ганізації інститутів, комісій, музеїв за на- прямами діяльності, кадрові питання; було підготовлено проект Статуту УАН 33. Реалізація такої концепції не була б мож- ливою без активної та безкомпромісної під- тримки чинним на той час урядом, де голо- вна роль належала М.П. Василенку, який зміг представити та довести переваги цієї фундаментальної ідеї і можливості її реалі- зації власними науковими силами України урядові гетьмана Павла Скоропадського 34. Подаючи законопроект про заснування Української академії наук у Києві до Ради Міністрів Української Держави, він репре- зентував її основоположний чинник, а саме: «що вона твориться в ХХ сторіччі підо впли- вом рівночасної сили двох потоків, які викли- кають її до життя і з яких один — то націо- нальна самосвідомість українського грома- дянства, а другий — неминучі заходи, щоб видобутися з наслідків усесвітньої кризи» 35. 32 Там само. — С. 14–18, 31–38, 42–49, 54–87, XI– XXIX. 33 Історія Академії наук України, 1918–1923: Доку- менти і матеріали. — К., 1993. — С. 25–162. 34 Онищенко О.С. Роль М.П. Василенка у форму- ванні концепції та заснуванні Національної бібліотеки Української держави // Вісн. НАН України. — 2006. — № 6. — С. 17–25. 35 [Василенко М.П.] До Ради Міністрів Української держави од міністра народної освіти та мистецтв. По- яснююча записка до законопроекту про заснування Української Академії наук у Києві. — К., 1918. — С. 6. Завдяки наполегливим зусиллям М.П. Ва- силенка питання створення Академії було одним із пріоритетних в урядових комісіях, тому штати й кошторис нової інституції були затверджені в надзвичайно короткі терміни — вже 9 жовтня 1918 р. 36. Спільні зусилля науковців та державних діячів за- вершилися прийняттям 14 листопада 1918 р. «Закону Української Держави про заснуван- ня Української Академії наук у м. Києві», підписаного гетьманом Павлом Скоропад- ським 37. Законом було ухвалено Статут і штати УАН, які набирали чинності з 1 листопада 1918 р.; регламентувалася структура УАН; передбачався послідовний розвиток Акаде- мії; оголошувалися повноваження першого обраного Голови-президента та Спільного зі- брання у складі затверджених академіків. Того ж дня наказом гетьмана Павла Скоро- падського було призначено перших 12 дій- сних членів УАН: по Відділу історично-філо- логічних наук — Д.І. Багалія, А.Ю. Крим- ського, М.І. Петрова, С.Й. Смаль-Стоцького; по Відділу фізично-математичних наук — В.І. Вернадського, С.П. Тимошенка, М.Ф. Ка- щенка, П.А. Тутковського; по Відділу со- ціальних наук — М.І. Тугана-Барановського, В.А. Косинського, Ф.В. Тарановського, О.І. Ле- вицького 38. 26 листопада 1918 р. було офіційно опуб- ліковано «Статут Української Академії наук у Києві», перший проект якого підготували В.І. Вернадський, Д.І. Багалій, В.Л. Модза- левський і який був детально обговорений та прийнятий на засіданнях Комісії 39. Згідно зі Статутом, в Україні створювалася потужна інформаційна та експериментальна 36 ЦДАВО України, ф. 2201, оп. 1, спр. 135, арк. 15– 15 зв. 37 Там само, арк. 19–21; Держ. Вістн. — 1918. — 22 лист. (№ 73). 38 Арх. Президії НАН України, ф. 251, оп.1, спр.1, арк. 19. 39 Статут Української Академії наук у Києві // Держ. Вістн. — 1918. — 26 лист. (№ 75); 28 лист. (№ 76). 48 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 3 ПОДІЇ інфраструктура для академічних досліджень: національна бібліотека, сади (ботанічний та акліматизаційний), біологічні станції, обсер- ваторія, постійні комісії, лабораторії та кабі- нети, друкарня, Фотографічний інститут 40. Було засновано низку комплексних установ, де співіснували науково-дослідні музеї та ін- ститути при них (Національний мінералогіч- ний музей з інститутом, Національний антро- пологічний музей з інститутом), окремі фун- даментальні, експериментальні та прикладні інститути, зокрема фізично-географічний, зо- ології, ботаніки, хімії, механіки, фізики, гео- дезичний, медицини та ветеринарії тощо. В.І. Вернадський розглядав УАН як базу для координації діяльності наукових інсти- тутів різних відомств. Так, він був ініціато- ром створення Геологічного комітету при УАН, який діяв під керівництвом проф. В.І. Лучицького, пояснюючи це необхідніс- тю об’єднання коштів та наукових сил для проведення комплексних геологічних дослі- джень України. В.І. Вернадському належить заслуга в створенні Комісії з вивчення при- родних багатств України (за принципом уже існуючої Комісії природних виробничих сил), яка поклала початок ґрунтовному на- уковому вивченню сировинної бази та шля- хів освоєння і раціонального використання природних ресурсів. Комісія почала працю- вати з 3 березня 1919 р. та включила до сво- го складу Комісію підземних багатств Укра- їни, що раніше діяла в складі Українського наукового товариства. Статутом передбачалися права УАН як юридичної особи, можливість самостійного встановлення внутрішнього життя та широ- кі права самоврядування, порядок функціо- нування й обрання членів Академії, права та обов’язки Спільного зібрання й установ, що існують при Академії. Була сприйнята позитивно ідея В.М. Пе- ретца про право підготовки в Академії нау- кових кадрів вищої кваліфікації 41 (прообраз аспірантури та докторантури), право надан- 40 Там само. — С. 3–8. 41 Там само. — С. 12–13. ня за видатну наукову діяльність ступеня доктора наук, що раніше було прерогативою університетів. Це дозволяло поповнювати Академію власними науковими силами. 27 листопада 1918 р. початок повноправ- ного функціонування Академії був ознаме- нований першим установчим Спільним зі- бранням. На засіданні під головуванням найстаршого за віком академіка О.І. Левиць- кого, в присутності дійсних членів — ака- деміків В.І. Вернадського, М.Ф. Кащенка, В.А. Косинського, А.Ю. Кримського, М.І. Туга на- Барановського, за секретарювання най мо- лодшого за віком С.П. Тимошенка, було од- ноголосно обрано Головою-президентом ака- деміка В.І. Вернадського і Неодмінним секретарем — академіка А.Ю. Кримського 42. 30 листопада академік В.І. Вернадський був затверджений наказом гетьмана Павла Скоропaдського Головою-президентом Ук- раїн ської академії наук 43. Отже, в короткий, але історично дуже ва- гомий час відбулося наукове й організацій- не створення УАН; силами великого колек- тиву українських учених було реалізовано та розвинуто основні концептуальні поло- ження «системного» погляду В.І. Вернад- ського на зміст і суть академічної науки в незалежній державі індустріального періо- ду як рушійної сили, що об’єднує державні дослідницькі установи з широким спектром технічних, природничих та соціогуманітар- них наук. Тим самим уже на початковому етапі було закладено потужний потенціал для по- дальшого розвитку академічної науки в Україні, послідовного нарощування науко- ємності знань, зростання масштабів дослі- дження, формування та розвитку вітчизня- ного комплексу фундаментальної науки 44. 42 ІР НБУВ, ф. Х, од. зб. 26117, арк. 5; Арх. Президії НАН України, ф. 251, оп. 1, спр. 9, арк. 1. 43 ЦДАВО України, ф. 2201, оп. 1, спр. 135, арк. 60. 44 Онищенко О.С. 85 років Національній академії наук України: історія формування вітчизняної концеп- ції фундаментальної науки // Вісн. НАН України. — 2004. — № 1. — С. 15–16. 49ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 3 ПОДІЇ Хоча окремі положення першого Статуту й інфраструктура Академії наук надалі змі- нювалися, зокрема й під впливом різних по- літичних чинників, та розвивалися залежно від історичних обставин, проте основна ідея Академії, у комплексі її концептуальних за- сад і розвинутої структури, гідно пройшла перевірку часом. Становлення УАН відбувалося в складний період економічної та політичної кризи, змі- ни влад, громадянської війни. Незважаючи на різноманітні суспільно-політичні обста- вини, керівництво Академії раз у раз добива- лося її визнання кожною новою владою. І по- при відсутність фінансування, голод, соціаль- ні руйнації, Академія наук усе ж вижила як інституція, отримала свої перші приміщен- ня, почала розвивати структуру та здійсню- вати фундаментальні наукові дослідження. Підсумок діяльності УАН, підведений в опублікованому звіті Академії за 1919 р., за- фіксував її велику наукову та організаційну діяльність, наочним результатом якої стала велика кількість праць, підготовлених і опуб лікованих попри значні політичні та матеріальні труднощі 45. Доленосне значення запропонованої В.І. Вернадським моделі УАН як академії універсального характеру ґрунтувалося на розумінні «системної якості» науки, яка є глибинною причиною зростання Академії наук. Державний статус Академії дозволяв науці розвиватися разом із суспільством та забезпечувати розвиток національно-дер- жав них інтересів як української, так і світо- вої науки 46. Створення національної Акаде- мії наук як найефективнішої форми об’єд- нання дослідницьких сил, головної складової національної наукової системи, центру фун- даментальних досліджень стало визначаль- ною подією в інтелектуальному житті Укра- 45 Перший піврік існування Української Академії наук у Києві та начерк її праці до кінця 1919 року. — К., 1919. — С. 3–25. 46 Онищенко О.С. 85 років Національній академії наук України: історія формування вітчизняної концеп- ції фундаментальної науки. — С. 21. їни. Це підтвердилося всією подальшою іс- торією та діяльністю Академії, розвитком наукових напрямів, що вже в 1919 р. охоп- лювали 42 галузі науки 47. В.І. Вернадський долучився й до створення передумов для фундації майбутньої Україн- ської аграрної академії наук, брав активну участь у розвитку сільськогосподарської до- слідної справи в Україні в період 1918–1920 рр. З 1 листопада 1918 р. він очолив Сільськогос- подарський вчений (а згодом науковий) ко- мітет України (СГВК) — попередник Укра- їнської аграрної академії наук, головуючи в ньому до 1 січня 1919 р. (згодом його змінив академік П.А. Тутковський), а з 1 квітня 1919 по 20 вересня 1921 р. залишався членом ко- мітету. Цю інституцію було створено при Комісаріаті землеробства за прикладом Пе- тербурзького комітету, й основні її завдання полягали у вивченні кліматичних і ґрунто- вих особливостей України та підготовці на- уково обґрунтованих рекомендацій щодо розвитку сільського господарства. В.І. Вернадський на момент обрання го- ловою українського СГВК уже мав значний досвід та власне бачення організації агроно- мічної служби й галузевої освіти в цій сфері, створення дослідних станцій та розгортання науково-дослідних робіт у галузі агрономії. Запрошення очолити цю інституцію Воло- димир Іванович прийняв у період реформу- вання сільського господарства в Росії, коли його розвиток вимагав впровадження нових науково обґрунтованих засад агрономічної науки. Ще в 1916 р. міністр землеробства граф О. Бобринський подав до Державної Думи проект про трансформацію Сільсько- господарського вченого комітету в Інститут дослідної агрономії, що сконцентрував ко- ординацію всіх галузей і напрямів сільсько- го господарства. 10 червня 1917 р. В.І. Вер- надського було обрано головою Вченого комітету при Міністерстві землеробства в Петербурзі. 28 червня 1917 р. Тимчасовий уряд прийняв Тимчасове положення про 47 Там само. — С. 16. 50 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 3 ПОДІЇ СГВК, згідно з яким його розвиток передба- чався в якості багатопрофільного дослідного інституту з лабораторіями та допоміжними закладами. Такий підхід відповідав концеп- туальній ідеї Вернадського про створення мережі державних дослідних інституцій, яку вперше він оприлюднив на загальних зборах Комісії з вивчення природних сил Росії в грудні 1916 р. у своїй доповіді «Про державну мережу дослідницьких інститутів у Росії» 48. Зміни влади й складні політичні часи не дозволили В.І. Вернадському реалізувати свої ідеї. Під час Директорії він був усуну- тий з посади голови та призначений членом СГВК. За власним бажанням він вийшов зі складу комітету, однак, на наполегливе про- хання П.А. Тутковського, у квітні 1919 р. повернувся і працював там до 20 вересня 1921 р. Широкої практичної діяльності на сільськогосподарському напрямі йому не вдалося розгорнути, оскільки після від’їзду до Ростова для врятування Української ака- демії наук він до Києва вже не повернувся. Надалі ідеї В.І. Вернадського щодо форм організації, координації та розвитку на у- ково-дослідної роботи в аграрному секторі України не знайшли свого втілення, на від- міну від Росії, де як координуючий орган аграрної науки при Народному комісаріаті землеробства було створено Сільськогоспо- дарський вчений комітет, який у 1923 р. пе- ретворився на Державний інститут дослід- ної агрономії (Петроград). Певний доробок вніс В.І. Вернадський також в організацію діяльності Всеукраїн- ської наради природознавців, що проходи- ла в Києві в серпні 1918 р. На запрошення П.А. Тутковського, який очолив створений за ініціативою УНТ Тимчасовий організа- ційний комітет по підготовці з’їзду природо- знавців, В.І. Вернадський підготував першу 48 Вергунов В.А. Академік В.І. Вернадський — один із фундаторів наукового ґрунтознавства та сільсько- господарської дослідної справи в Україні // Історія укр. науки на межі тисячоліть: зб. наук. пр. — 2006. — Вип. 26. — С. 25–52. пленарну доповідь «Об’єднання та організа- ція природознавців України», яку виголо- сив 3 серпня 1918 р. У ній підкреслювалося, що розвиток природничих наук в Україні в умовах економічної та культурної руїни має слугувати інтересам держави. Діяльність уряду повинна спрямовуватися на широку підтримку розвитку природничого знання та його поширення. Однак, на його глибо- ке переконання, лише об’єднання зусиль усіх учених може зробити реальний внесок у розвиток природничих наук. Для цього необхідне об’єднання діяльності природо- знавців України у Всеукраїнській асоціації та входження останньої до Спілки (Асоці- ації) наукових інституцій, яка також має функціонувати в Україні і включати в себе широке коло (а не лише Академію наук) наукових інституцій та організацій. Ці ідеї В.І. Вернадського значною мірою були реа- лізовані у створеній під егідою УАН Комісії з вивчення природних виробничих сил (ба- гатств) України. Увесь цей період В.І. Вернадський нама- гався виділяти час для власних наукових досліджень: незважаючи на страшенну за- вантаженість, продовжував розробляти пи- тання живої речовини, багато спілкувався з фахівцями, організував перші експеримен- тальні роботи щодо живої речовини, працю- вав над створенням експериментальної бази з геохімії та біогеохімії, яка спочатку відпра- цьовувалася на Старосільській дослідниць- кій біологічній станції, директором якої був професор зоології С.Ю. Кушакевич. Там, у Старосіллі, на базі колишньої лабораторії цукрових заводів, за допомогою С.Л. Франк- фурта було створено першу в історії приро- дознавства біогеохімічну лабораторію, якою керувала І.Д. Старинкевич. Творча праця об’єднала колектив талановитих учених (зокрема, тут працював і майбутній акаде- мік О.І. Душечкін), які й надалі продовжу- вали займатися біогеохімією. В лабораторії вивчався вміст металів у різних організмах, у ній було проаналізовано понад 120 видів тварин і рослин. Там В.І. Вернадський пра- цював із М.Г. Холодним, який залучив до 51ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 3 ПОДІЇ роботи на станції студентів і здійснював екс- перименти в біологічній лабораторії Універ- ситету св. Володимира. Ці роботи В.І. Вер- надський продовжив уже в Криму, на Сал- гирській дослідницькій станції. Результатом праці стала «Записка про вивчення живої речовини з геохімічної точки зору», опублі- кована в «Известиях Российской Академии наук» (т. 15, № 1. Прил. — С. 120–123) 49. За спогадами В.І. Вернадського та його колег, вони працювали дуже напружено і розроби- ли цілісну програму роботи з живими орга- нізмами. Пізніше ці дослідження будуть ре- презентовані В.І. Вернадським у книзі «На- риси з геохімії», в розділі «Про участь живої речовини в створенні ґрунтів». Величезна роль В.І. Вернадського-експериментатора знайшла відображення в спогадах М.Г. Хо- лодного, його близького друга й однодумця 50. В.І. Вернадський продовжує роботу з жи- вою речовиною й після переїзду до Харкова, а згодом — до Ростова та Новочеркаська. У листопаді-грудні 1919 р. бере участь в екс- педиції ботаніка-морфолога В.М. Арнольді, яка здійснювала дослідження Азовського моря та Кубані. 10 січня в Катеринодарі ви- ступає з програмною доповіддю «Про за- вдання геохімічного дослідження Азовсько- го моря», яка поклала початок вивченню гідросфери Землі. В Ростовському товари- стві природознавців та Катеринославському університеті В.І. Вернадський читає допо- відь «Про завдання живої речовини в геохі- мії», а в газету «Донская речь» (або газету «Приазовский край», листопад 1919 — поча- ток 1920 р.) передає для публікації статтю «Угорська Русь з 1848 р.». У Новоросійську, звідки він поїхав до Таврійського універси- тету, вчений брав участь в обговоренні робіт зі шлюзування Дніпра. В будь-яких життє- вих ситуаціях думка В.І. Вернадського пра- цювала постійно, системно та наполегливо. 49 Сытник К.М., Апанович Е.М., Стойко С.М. В.И. Вернадский. Жизнь и деятельность на Украи- не. — С. 72–74. 50 Холодный Н.Г. Из воспоминаний о В.И. Вернад- ском // Почвоведение. — 1945. — № 7. — С. 325–326. Навіть під час важкої хвороби він думає про майбутній інститут дослідження живої ре- човини51. Отже, створення Української академії наук було складним інтеграційним проце- сом, у якому, з одного боку, використовував- ся прогресивний досвід інших країн, зокре- ма для укладання статуту та визначення функцій нової інституції, з іншого — врахо- вувалися ті риси, що характеризували укра- їнський науковий, культурний і суспільно- політичний рух складного та суперечливого періоду 1917–1919 рр. Це значною мірою стало запорукою життєздатності моделі на- ціональної академії В.І. Вернадського. Створення Української академії наук тіс- но пов’язане із започаткуванням та долею іншої національної установи — Національ- ної бібліотеки Української Держави. Плід- ною прогресивною ідеєю В.І. Вернадського була одночасна організація Академії наук та Національної бібліотеки, що мала б існува- ти при Академії як наукова база досліджень, накопичуючи універсальні книжкові фон- ди, акумулюючи досягнення світової науки та культури минулого й сьогодення, що все- бічно сприяло б не лише розвиткові науки, а й процесу розбудови та зміцнення держа- ви. Ідея національної бібліотеки виникла у В.І. Вернадського та М.П. Василенка також у Петербурзі. Щоправда, на думку М.П. Ва- силенка, Національна бібліотека мала бути самостійною інституцією. Проте В.І. Вер- надський переконав його, що долю Бібліо- теки слід пов’язати з найвищою науковою установою — Академією наук, яка могла б сформувати її як національну, наукову та загальнодоступну книгозбірню. Тому вже в Україні, перебуваючи на посаді міністра освіти в гетьманському уряді і запрошую- чи до участі в створенні Академії видатних учених, М.П. Василенко як офіційна особа з державним мисленням підкреслював зна- чення УАН як великого дослідницького цен- 51 Сытник К.М., Апанович Е.М., Стойко С.М. В.И. Вернадский. Жизнь и деятельность на Украи- не. — С. 85–88. 52 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 3 ПОДІЇ тру, який повинен був відповідати рівневі сучасних світових вимог до науки, і акценту- вав увагу на тому, що при Академії мала б іс- нувати велика бібліотека з функціями націо- нальної. М.П. Василенко обґрунтував думку про назву бібліотеки при УАН як національ- ної, на зразок французької, підкреслюючи, що «вона мусить бути культурним скарбом всього українського народу» та одночасно всеохоплюючою лабораторією науки 52. Тому на першому засіданні Комісії зі ство- рення УАН було обговорено питання про негайне започаткування національної біблі- отеки, що функціонуватиме під егідою УАН, підготовлене завідувачем бібліотеки Уні- верситету св. Володимира, відомим ученим В.О. Кордтом. Звертаючись до гетьмана Павла Скоро- падського, В.І. Вернадський пише: «... В за- сіданні 20 липня академічної Комісії пройшло рішення про заснування Національної бібліо- теки Української Держави. В той само час справа про створення Української Академії наук просунулася настільки, що протягом найближчого тижня є необхідність присту- пити до створення її статуту. Ці дві уста- нови, що мають першочергове національне значення, повинні стати могутніми факто- рами подальшого розвитку науки та освіти на Україні та підняття її духовних сил» 53. Національна бібліотека була першою установою, започаткованою ще до Спіль- ного зібрання УАН: гетьманський уряд за- тверджує розроблений М.П. Василенком, В.О. Кордтом та В.І. Вернадським «Закон про утворення Фонду Національної Біблі- отеки Української Держави», підписаний Павлом Скоропадським і затверджений Ра- дою Міністрів 2 серпня 1918 р. Після публі- кації 8 серпня 1918 р. в «Державному Віст- нику» цей документ набув чинності закону. 52 Дубровіна Л.А., Онищенко О.С. Історія Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, 1918–1941. — К., 1998. — С. 12–20. 53 ЦДАВО України, ф. Р-2201, оп. 1, спр. 135, арк. 7; Арх. Президії НАН України, ф. 251, оп. 1, спр. 1«Б», арк. 12–15. Книгозбірня розпочала свою діяльність з утворення 23 серпня Тимчасового коміте- ту для заснування Національної бібліотеки Української Держави (далі ТК), до складу якого увійшли В.І. Вернадський (голова), А.Ю. Кримський, С.О. Єфремов, Г.П. Жи- тецький, В.О. Кордт та Д.І. Багалій (від по- чатку 1919 р.) 54. Публікація протоколів ТК розкриває на- пружену щоденну роботу В.І. Вернадського та його колег-однодумців з теоретичного обґрунтування функцій національної біб- ліотеки, формування її фонду, визначення технології комплектування, наукового опи- сування, організації каталогів, величезної збирацької діяльності. Умови створення Національної бібліоте- ки в Україні були надзвичайними: не було приміщення, не вистачало кваліфікованих штатів і, відповідно, досвіду з організації такої важливої справи. Складність фундації національної бібліотечної установи в умо- вах своєрідного історичного поступу україн- ського народу і необхідність напрацювання науково обґрунтованого підходу до справи обумовили передбачене Законом створення Тимчасового комітету для заснування На- ціональної бібліотеки в м. Києві під опікою власне М.П. Василенка як міністра народної освіти та мистецтв. Основні засади організації та діяльності ТК, його стосунки з Бібліотекою як окремою інституцією ґрунтувалися на принципах, які передбачали управління Бібліотекою на демократичних засадах, але з правом вирі- шальної ролі самого комітету. ТК складався з п’яти осіб, обраних постійними членами, та секретаря й призначався міністром народної освіти (після підпорядкування Бібліотеки Академії наук він став призначатися Пре- зидією УАН). Перед ТК постало п’ять кон- кретних завдань: 1) розробка Статуту Наці- ональної бібліотеки; 2) підготовка відкриття Національної бібліотеки; 3) придбання та 54 Дубровіна Л.А., Онищенко О.С. Історія Національ- ної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, 1918– 1941. — С. 12–20. 53ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 3 ПОДІЇ каталогізація книжок — тобто формування фонду і його організація; 4) управління фон- дом і його облік; 5) кадрове та технічне за- безпечення діяльності Бібліотеки 55. На перших засіданнях ТК у серпні-вересні 1918 р. вирішувалися організаційні питан- ня: підготовка Інструкції ТК, звернення до офіційних установ, товариств, організацій, спілок, приватних осіб, питання про тимча- сове приміщення для Бібліотеки, вироблен- ня стратегії комплектування фондів, орга- нізація збирацької діяльності, придбання бібліотек у приватних осіб. У цей час одним із найважливіших постало питання зв’язків з Академією наук, зокрема про доцільність створення Бібліотеки при Академії наук на автономних правах. Цій великій організацій- ній роботі В.І. Вернадський приділяв значну увагу, про що свідчать протоколи ТК. У Зверненні ТК (стаття «Створення націо- нальної бібліотеки» в першій книзі першого тому «Вибраних наукових праць академіка В.І. Вернадського») акумульовано досвід В.І. Вернадського, В.О. Кордта та інших фа- хівців стосовно призначення та функцій на- ціональних і наукових бібліотек світу. У документі були продекларовані чотири принципи формування Національної біб- ліотеки, що мала б стати центром наукового та духовного життя України: 1) різноманітність та повнота книжкового фонду, що мав відображати знання з різних галузей науки та культури всіх країн світу; 2) збирання творів національного друку, стародруків, рукописної, музичної, карто- графічної спадщини про Україну і україн- ський народ українською та іншими мовами (український відділ «Ucrainica»), незважа- ючи на вид, час, місце написання та спряму- вання літератури; 3) бути «позавідомчою, поза політичними чи суспільними настроями, що постійно змі- нювалися: вона повинна бути осередком ро- зумової культури, який повинен бути доро- гий однаково всьому населенню України»; 55 Там само. — С. 16–17. 4) загальнодоступність — відкритість для всіх і для кожного, безкоштовність і легкий доступ до інформації. Ці принципи були вимогою подальшого незалежного розвитку наук та національно- державного будівництва. Водночас В.І. Вернадський, розуміючи важливість розвитку політичних функцій держави і ролі Бібліотеки в реалізації таких функцій, поставив питання про організацію спеціального бібліотечного підрозділу, який би сприяв діяльності майбутнього парла- менту та збирав юридичну й політичну літе- ратуру. Національна бібліотека планувалася не лише як книгозбірня. В.І. Вернадський та його однодумці вбачали в ній наукову уста- нову, що буде вивчати сучасну та давню кни- гу, науковий центр бібліографознавства, біб- ліотекознавства й бібліографічної роботи в Україні. Передбачалися заснування при ній наукових товариств, організація видавничої діяльності, скликання з’їздів із питань біблі- отекознавства, бібліографознавства, бібліо- графії тощо. Створення Бібліотеки спира- лося на подібний досвід інших, передусім європейських країн. В.І. Вернадський та його однодумці почи- нають свідому політику збирання початко- вого фонду Національної бібліотеки з най- цінніших для української історії та культури фондів. Уже на перших засіданнях ТК при- ймалися рішення про звернення до народу з проханням допомогти в справі комплекту- вання національного бібліотечного та руко- писного фонду, обговорювалося, з яких ко- лекцій доцільно було б засновувати фонд Бібліотеки, йшлося про рукописи М.П. Дра- гоманова, з яким В.І. Вернадського свого часу пов’язували дружні стосунки, вислов- лювалася можливість придбання колосаль- них за складом та змістом бібліотек В.Б. Ан- тоновича, Б.Д. Грінченка, В.П. Науменка, А.Ю. Кримського, книгозбірні Наукового товариства імені Шевченка та ін. Після встановлення радянської влади, у лю- тому 1919 р., В.І. Вернадський та А.Ю. Крим- ський у доповідній записці й на спеціальній 54 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 3 ПОДІЇ зустрічі з головою Центрального Виконав- чого Комітету України В.П. Затонським від- стоювали необхідність збереження Академії та її Бібліотеки як національних утворень. Хоча Бібліотека й змінила назву на «Всена- родня Бібліотека при Українській Академії наук у Києві», вона продовжувала викону- вати національні функції. Наприкінці 1918 р. ТК починає розробля- ти Статут Бібліотеки. Статут регламентував діяльність, вказував на основну мету і за- вдання, принципи діяльності Бібліотеки, передбачав ведення документації україн- ською мовою, а в доборі кадрів першочерго- ве значення надавалося професійній освіті та досвіду бібліотечної роботи. Підтримую- чи необхідність впровадження української мови в діловодство і повсякденне спілку- вання, В.І. Вернадський доклав багато зу- силь до власного поглибленого вивчення української мови, якою він розмовляв у ди- тинстві. Перший проект Статуту Національної бі- бліотеки Української Держави, затвердже- ний Спільним зібранням УАН 21 грудня 1918 р., зберігся в особовому архіві першого офіційного директора ВБУ С.П. Постернака, що міститься у фондах ІР НБУВ. Офіцій- ний Статут, опублікований навесні 1919 р., представлений у цьому виданні, відрізня- ється від проекту лише стилістичними прав- ками і свідчить про повну політичну й ідео- логічну незалежність його авторів, які за- мислювали Бібліотеку загальноукраїнським центром книги та науки. Збирання універсального наукового фон- ду, а також національного фонду україніки, вільний, безкоштовний доступ до книг, ру- кописних документів і до інформації про них не лише в Національній бібліотеці, а й у державі взагалі — це принципи бібліотеки світового рівня, які тривалий час залишали- ся взірцем, до якого треба було прагнути. Статут 1919 р. надавав широкі можливості для функціонування Бібліотеки як загаль- ноукраїнського наукового національного бі- бліотечного центру, проте не всі задуми фундаторів щодо незалежності Бібліотеки здійснилися. Лише в 90-х роках ХХ ст. На- ціональна бібліотека повернулася до тих принципів, що були закладені її основопо- ложниками. У різні роки членами ТК були видат- ні діячі української науки та культури — В.І. Вернадський, Д.І. Багалій, А.Ю. Крим- ський, П.Я. Стебницький, С.О. Єфремов, В.О. Кордт, В.Ю. Данилевич, Г.П. Жите- цький, П.А. Тутковський, Ю.О. Іванов-Ме- женко, В.В. Міяковський, В.І. Липський, Д.О. Граве, Є.О. Ківлицький, С.П. Постер- нак, М.М. Марковський, І.М. Балінський, М.І. Сагарда та ін. У найважливіший організаційний період створення Бібліотеки В.І. Вернадський та діячі, що його оточували, вклали в неї части- ну свого життя. Бібліотека зберегла і при- множила бібліотечний фонд, переживши різні влади, катастрофічну руїну, докорінні зміни соціально-політичного життя. Зби- рання бібліотечних фондів як завдання На- ціональної бібліотеки за часів української революції за змістом вийшло за ті межі, що первісно надавалися їй: у ці роки відбувався фактично порятунок духовної спадщини України. Згадуючи про створення Бібліотеки, В.І. Вер- надський писав у 1943 р.: «Час був революцій- ний, і прийшлося рятувати бібліотеки в ма- єтностях поблизу Києва. Була створена тому третя комісія (мається на увазі Тимчасовий комітет. — Укл.), головою якої також був я. Була складена Житецьким, Єфремовим та мною записка, що лягла в основу статуту Центральної Української національної бібліо- теки… З околу Києва було перевезено ряд біб- ліотек, багато тисяч томів» 56. Після від’їзду В.І. Вернадського діяльність Бібліотеки організовувалася та підтримува- лася силами відомих учених і культурних діячів України. Фонди Бібліотеки почали формуватися як колекція світової літерату- ри з окремим відділом україніки. 56 Вибрані наукові праці академіка В.І. Вернадського. Т. 1, Кн. 1. — К., 2011. — С. 556–557. 55ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 3 ПОДІЇ Упродовж 1918–1996 рр. Бібліотека іме- нувалася: Національна бібліотека України у місті Києві при Українській Академії наук (1919); Всенародна (Національна) бібліоте- ка України при Всеукраїнській академії наук у м. Києві (1919–1920); Всенародна бібліо- тека України в Києві (1920–1934); Держав- на бібліотека Всеукраїнської академії наук (1934–1936); Бібліотека Академії наук УРСР (1934–1948); Державна публічна бі- бліотека УРСР (1948–1965); Центральна наукова бібліотека Академії наук УРСР (1965–1988); Центральна наукова бібліоте- ка Академії наук УРСР ім. В.І. Вернадського (1988–1996). З 1996 р. Бібліотеці було по- вернуто статус національної установи, і за Указом Президента України вона стала іме- нуватися «Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського» (НБУВ). Сьогодні Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського — головна всеукра- їнська книгозбірня, загальнодержавний ком- плексний науково-інформаційний, на уково- дослідний, науково-методичний та куль- турно-просвітницький центр, найбільше за обсягом документно-інформаційних ресур- сів книгосховище України, де зберігається близько 15 млн різних видів творів друку (книжок, газет і журналів, естампів і гравюр, нот тощо) та близько 1 млн рукописів, ар- хівних документів, дисертацій та інших тво- рів на правах рукописів. За змістом фонд Бібліотеки становить універсальне унікаль- не зібрання джерел інформації — від заро- дження писемності (клинописні таблички ІІІ тис. до н.е.) до сучасних вітчизняних і за- рубіжних наукових видань, бібліографічних та повнотекстових баз даних найзначніших інформаційних установ світу. Вона є депо- зитарієм публікацій ООН. Іншим напрямом науково-організаційної роботи В.І. Вернадського стала участь у ре- формуванні системи вищої школи та діяль- ності Комісії у справах вищої школи і нау- кових установ при Міністерстві освіти. Історія створення та діяльності комісії пов’язана з планами перебудови системи ви- щої освіти в Україні й обговоренням діючих засад розвитку української національної вищої школи. Комісія під керівництвом В.І. Вернадського була створена після при- ходу до влади гетьмана П. Скоропадського, коли міністром освіти був призначений М.П. Василенко. Він і запропонував В.І. Вер- надському очолити цю комісію. Комісія Вернадського продовжила роботу попере- дньої комісії, створеної у квітні 1918 р. під головуванням товариша міністра народної освіти П.І. Холодного для підготовки об’єд- нання Університету св. Володимира та Укра- їнського народного університету. Перед ко- місією В.І. Вернадського було, однак, по- ставлене більш широке завдання — вона мала розробити проект українізації вищої школи та основні законодавчі документи. Питання організації української націо- нальної школи обговорювалося М.П. Васи- ленком та В.І. Вернадським ще в 1917 р. у Петрограді, коли вони, будучи товаришами міністра народної освіти, разом працювали над питаннями реформи вищої освіти та створення Академії наук. В.І. Вернадський, який очолював російську Комісію у справах наукових установ і наукових підприємств, підготував спеціальну записку «Про засну- вання університетів нового типу та надання університетам права відкривати факультети та відділення прикладних наук», де стави- лося питання про необхідність реформи уні- верситетської освіти, збільшення кількості університетів для підготовки фахівців із ви- щою освітою, створення вищих навчальних закладів нового типу, де поєднувалися б за- вдання як суто наукової, так і професійної освіти 57. Документ свідчить про глибоку обі- знаність В.І. Вернадського в питаннях ре- формування освіти. Тоді ж, у 1917 р., з метою українізації осві- ти в класичних університетах, відповідно до указу Тимчасового уряду від 19 вересня 1917 р., було засновано кафедри україно- знавства в Університеті св. Володимира, в Харківському університеті, восени 1917 р. — 57 Мочалов И.И. Владимир Иванович Вернадский (1863–1945). — М., 1982. — С. 218–219. 56 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 3 ПОДІЇ у Ніжинському історико-філологічному ін- ституті тощо. Загальна позиція та попередні підходи В.I. Вернадського до питання організації системи вищої школи в Україні висвітлені ним у листі до міністра народної освіти Української Держави М.П. Василенка від 18 травня 1918 р. з Полтави, коли він пого- дився на пропозиції тимчасово очолити Ко- місію з вищих шкіл і наукових установ та Комісію для вироблення законопроекту про заснування Української академії наук (див. Вибрані наукові праці академіка В.І. Вер- надського. Т. 1, Кн. 1. — К., 2011. — С. 191). Як і М.П. Василенко, В.І. Вернадський був прихильником культурного паралелізму в національному питанні, однак на умовах вільного розвитку та всебічної державної підтримки української мови і культури, за- снування широкої мережі вищих навчальних закладів у різних регіонах України на нових, прогресивних формах організації освіти. В.І. Вернадський детально вивчав питан- ня стосовно різних підходів до українізації освіти й особисті точки зору фахівців. Він спеціально зустрічався з кожним майбутнім членом комісії, з’ясовував їхні позиції. У центрі уваги комісії були різні питання. Протоколи комісії свідчать про поступову викристалізацію компромісних шляхів ор- ганізації освіти, створення нових вищих за- кладів, принципів їхньої діяльності. У цей період обговорювалися різні проекти університетської реформи в напрямі україніза- ції освіти, зокрема: через створення паралель- них українських кафедр в існуючих універси- тетах, що було започатковано в 1917 р.; злиття російських та українських народних універ- ситетів і перетворення їх на українські держав- ні (найбільше дискусій викликав проект об’єд- нання Університету св. Володимира та Україн- ського народного уні вер си тету); створення окремих державних українських університетів; відкриття низки україн ських народних універ- ситетів у великих містах тощо. Комісія під головуванням В.І. Вернадського працювала від 20 червня до 12 грудня 1918 р. Членами комісії були проф. Д.І. Багалій, акад. В.І. Вернадський, проф. К.П. Воблий, проф. Б.О. Кістяківський, проф. В.М. Кон- стантинович, приват-доцент Б.Л. Лічков, проф. А.М. Лобода, проф. В.І. Лучицький, проф. Г.Г. Де-Метц, проф. Г.Г. Павлуцький, проф. Є.В. Спекторський, приват-доцент Ф.П. Сушицький (представник Департамен- ту вищої школи), проф. В.П. Шапошников. Надалі до комісії було включено П.І. Холод- ного, І.М. Ганицького, приват-доцента І.І. Огі- єнка, І.В. Єгорова. Секретарем комісії було обрано Б.Л. Лічкова. Найбільша увага комісії приділялася до- цільності питання об’єднання Університету св. Володимира та Київського народного українського університету на засадах дер- жавного і перетворення цього нового вузу на український; відкриттю нових універси- тетів та інститутів різного типу — народних, приватних та державних — у великих містах України. Обговорювалися й питання зако- нопроекту щодо заснування паралельних кафедр (з викладанням українською, росій- ською та іншими мовами) по всіх універси- тетах, університетських статутів, структури і штатів закладів, функціонування та допо- моги великої кількості наукових товариств, фінансові питання, питання прийому до на- вчання, про кількість стипендіатів у вищих навчальних закладах України тощо. В.І. Вернадський послідовно проводив принципи широкої автономії університетів, демократичних засад розвитку та державної підтримки освіти 58. Надзвичайні диплома- тичні здібності В.І. Вернадського дозволяли вирішувати, здавалося б, тупикові питання національної освіти, що виникли в період революційних подій того часу. Одним із безперечних досягнень комісії стало вирішення питання створення окре- 58 У 1905 р. в Російській імперії була здійснена ре- форма, що встановила автономні права університетів, однак через декілька років, коли міністром народної просвіти в Росії призначили Кассо, уряд спробував всі- ляко обмежити права університетів, і в 1911 р. група професорів Московського університету, в тому числі й В.I. Вернадський, вийшла на знак протесту у відставку. 57ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 3 ПОДІЇ мих українських державних інститутів: Ук раїнського державного університету та Ка м’янець-Подільського державного укра- їнського університету в серпні 1918 р., коли гетьман затвердив Закон про заснування державних українських університетів, де на- вчання на базі широкого кола предметів здійснювалося українською мовою. І хоча в основу статутів було покладено російський закон 1884 р., почалася розробка низки по- станов і законів, які передбачали розвиток прогресивних засад діяльності університе- тів, значно поширилися можливості демо- кратичних форм викладання та навчання 59. Приділялася увага й регіональним вищим навчальним закладам, зокрема катерино- слав ським: обговорювалися реорганізація Катеринославського учительського інституту у Вищий педагогічний інститут, створення Катеринославського університету, Катери- нославського єврейського наукового полі- тех нічного інституту. Крім того, вирі шу ва- лися питання відкриття Близькосхідного та Польського інститутів у Києві, Муніципаль- ного інституту в Одесі, Фармацевтичного та Ветеринарного інститутів у Харкові, Філії Університету св. Володимира в Криму (Тав- рійського університету), перетворення жіно- чих вищих курсів на інститути та універси- тети тощо. Розглядалися питання стосовно допомо- ги Київському Фребелівському інституту, Харківським, Ніжинським та Катерино- славським вищим жіночим курсам, Харків- ському комерційному інституту, організову- валося врятування Миколаївської астроно- мічної лабораторії (обсерваторії). Хоча не всі питання були вирішені оста- точно, і законопроекти та статути, проходя- чи обговорення в Міністерстві народної освіти, зазнавали певних змін, а започатко- вані інституції в радянські часи ліквідовува- лися або перетворювалися, робота комісії мала велике значення, практично заклавши 59 Завальнюк О.М. Утворення і діяльність державних українських університетів (1917–1921 рр.). — Ка м’я- нець-Подільський, 2011. — С. 57–115, 145–148. структуру та засади функціонування систе- ми вищої школи. Вплив В.І. Вернадського, який прагнув до європейської моделі організації вищої освіти в Українській Державі, що передбачала са- мостійність закладів, прагнення до зміцнен- ня наукового змісту навчання, закладання бази широкої освіти, високі вимоги до про- фесорсько-викладацького складу, виховання студентства як наукових професійних ка- дрів, що мають працювати на економічний, політичний та культурний розвиток націо- нальної Української держави, відіграв зна- чну роль у створенні системи вищої освіти та принципів її функціонування в Україні. Ба- гато з цих принципів реалізовано сьогодні, після набуття Україною незалежності. За часів Директорії уряд УНР продовжив розробку питань реформи вищої освіти, зо- крема стосовно перетворення російських університетів на українські. 24 січня 1919 р. міністр народної освіти І.І. Огієнко сформу- вав при Міносвіти Комісію у справах вищих шкіл та наукових інституцій під головуван- ням П.І. Холодного, куди увійшли 26 осіб від 13-ти українських інституцій, однак В.І. Вер- надський був включений туди вже на правах члена. Серед них були й учені, що входили до складу попередніх комісій, зокрема Д.І. Ба- галій, А.Ю. Кримський, М.С. Грушевський, Ф.П. Сушицький, І.М. Ганицький, Г.Г. Пав- луцький. Комісія декларувала спадкоєм- ність із комісією В.І. Вернадського. Однак Департамент вищої школи Міносвіти підго- тував для розгляду законопроект, за яким, починаючи з 1 січня 1919 р., Університет св. Володимира і Київський державний ук- раїнський університет, що тоді знаходилися під одним дахом, належало об’єднати в один заклад — Київський державний український університет св. Володимира, де основною мовою викладання мала стати українська. Однак реалізувати намічене уряд не встиг: цьому завадило падіння Директорії. У лютому 1919 р. при відділі вищої шко- ли Наркомосу УСРР була заснована Дер- жавна комісія з підготовки реформи вищої освіти. В 1919–1922 рр. її очолював професор 58 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 3 ПОДІЇ Київського комерційного інституту і Київ- ського юридичного інституту М.І. Мітіліно (1875–1930). Одним із найяскравіших у долі вченого став кримський період життя. В.І. Вернад- ський був дуже тісно пов’язаний з Кримом протягом усього життя. Тут він проводив ба- гато експедицій, наукових досліджень, від- почивав з сім’єю, спілкувався з друзями, а в складні 1920–1921 рр. працював у Таврій- ському університеті та певний час його очо- лював. В.І. Вернадський звернув увагу на Крим як на унікальне природне явище ще будучи студентом. У 1882 р., доповідаючи на засі- данні студентського науково-літературного товариства «Про передбачення погоди», він вказав на роль кримської (балаклавської) бурі від 14 листопада 1854 р. у становленні Всесвітньої метеорологічної служби. В 1889 р., під час експедиції, яку В.І. Вернадський про- водив разом із С.П. Поповим, вивчаючи ґрунти в східній частині Криму, вчений звер- нув особливу увагу на грязьові вулкани та залізні руди на Керченському півострові. Вони дуже зацікавили В.І. Вернадського, і в 1898 р. він здійснив спеціальне дослідження цих вулканів і вперше відкрив у них бор. За наслідками експедиції В.І. Вернадський ра- зом із С.П. Поповим написав спеціальну статтю «Єнікальські грязьові вулкани» 60, а також виступив на виставці ґрунтів у Пари- жі, даючи пояснення стосовно російських експонатів, серед котрих були й зразки чор- нозему «сімферопольського типу», вперше описані В.В. Докучаєвим у 1878 р. Період же безпосереднього геолого-мі не- ралогічного вивчення природи Кримського півострова В.І. Вернадським складає близько 30 років — від 1893 до 1921 р. Провівши чис- ленні наукові експедиції, ґрунтовно вивчив- ши історію і детально дослідивши природу півострова, йому судилося саме тут очолити плеяду відомих учених. У 1893 р. він мешкав 60 Вибрані наукові праці академіка В.І. Вернадського. Т. 1, Кн. 2. — К., 2011. — С. 184–186. із сім’єю в Карабаху, в маєтку В.В. Келлера, зустрічався з відомим дослідником Криму М.О. Головкінським, багато працював, зокре- ма, написав працю «Про сучасний момент у громадському житті», в 1912 р. побудував кримську дачу в Батилимані, поблизу Севас- тополя, в 1916 р. відпочивав на кримській дачі П.О. Бакуніна в Гірській щілині, побу- вав у печерах Червоного каменю, пішки ви- ходив майже весь півострів 61. У Криму науковець неодноразово відпо- чивав, однак поєднуючи вільний час з ро- ботою, переважно з дослідженнями живої речовини. До матеріалів власних кримських експе- дицій та результатів польових робіт інших учених Криму В.І. Вернадський повертав- ся все життя. Так, однією з останніх стала його стаття «Декілька слів про ноосферу» 1944 р., де він зупинився на значенні Криму в його наукових дослідженнях. Діапазон на- укових роздумів В.І. Вернадського в крим- ський період його життя виходить далеко за межі геохімії і студій про живу речовину та торкається різних галузей знання: фізики, теорії відносності, вчення про радіоактив- ність, простір і час, історії науки й мистецтва тощо. Саме в Криму було написано низку його природничих та суспільно-політичних праць 62. Останній період перебування в Криму В.І. Вернадського в 1920–1921 рр. був на- повнений великою науково-дослідною, на- вчально-організаційною і суспільною робо- тою. В Таврійському університеті ним було організовано лабораторію з проблеми «Роль живих організмів у мінералогенезі», активно продовжується робота з живою речовиною, ідея живої речовини остаточно викристалі- зовувалася саме тут. У своєму щоденнику 24 листопада 1919 р. він записав: «Попере- ду стільки думок, стільки нових досягнень! І таким ясним є шлях подальшої роботи. Я 61 Лавров В.В. Вернадский и Крым. — С. 121–125, 287–291. 62 Частина цих праць публікується у «Вибраних наукових працях академіка В.І. Вернадського». 59ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 3 ПОДІЇ хочу працювати — рукописи залишились в Києві — над опрацюванням теми, над «Ав- тотрофним людством» — останньою гла- вою «Живої речовини». Вона ледь накидана, і над нею можна працювати незалежно від рукопису. Коли б навіть і рукописи зникли — робота моєї думки не пропала б. І вона сама по собі складає щось цілісне та живе. І відби- вається не лише в мені, але й в оточуючому мене світі» 63. У Криму в 1920 — на початку 1921 р. В.І. Вернадський написав новий ва- ріант книги «Жива речовина» 64. Перебування в Криму стало особливим етапом його життя як ученого та громадя- нина. Унікальність кримського природного комплексу була очевидною для В.І. Вер- надського. Він високо оцінював природний потенціал і привабливість природи півост- рова як бази для формування тут наукових кадрів геологів, географів, біологів й інших природознавців, оцінював можливості ви- користання природних багатств Криму. У Криму на місцевому матеріалі академік В.І. Вернадський уперше в науці звернув увагу на величезну роль антропогенного фактора і його можливий негативний вплив на довкілля; вперше здійснив геохімічне до- слідження Азовського моря; ініціював комп- лексне дослідження кримських яйл, вказав- ши на необхідність використання їх із водо- охоронною та лісомеліоративною метою; започаткував дослідження радіоактивності південного узбережжя Криму; вперше опи- сав тамтешні магнітні аномалії. Здійснюючи наукові експедиції, вчений виявив ряд но- вих родовищ мінералів (відкрив бор), дослі- див 22 грязьові сопки, описав родовища бокситів, самородної сірки, кам’яного вугіл- ля, графіту, кефекеліту. Також Володимир Іванович підтримував зоологічні та ботаніч- ні дослідження в Криму 65. 63 Кабінет-музей В.І. Вернадського при Інституті геохімії та хімічних проблем ім. В.І. Вернадського АН СРСР (Москва), № 1154, арк. 59–30. 64 При публікації цієї праці в 1978 р. видавці вико- ристали обидва варіанти. 65 Лавров В.В. Вернадский и Крым. — С. 122. Кримський період у житті вченого нероз- ривно пов’язаний із Таврійським університе- том, що нині носить його ім’я. Університет, з яким поєднана доля багатьох учених, багато в чому завдячує саме академіку В.І. Вернад- ському як своїм народженням, так і подаль- шим існуванням. Ще в 1916 р. В.І. Вернад- ський разом з іншими 30-ма про гресивними вченими, які представляли Державну Раду Російської імперії, підтримав ідею створен- ня університету, запропоновану Таврійським гу бернським земством та підтриману матері- ально майже всіма повітовими земствами. Він підписав проект закону про створення університету, погоджений з міністром народ- ної просвіти Російської імперії П.І. Ігнатьє- вим. Основною метою університету була під- готовка наукових кадрів, надання на уково- технічної освіти, сприяння розповсюдженню науково-при родни чого і прикладного знан- ня. В законопроекті підкреслювалося винят- кове значення фізи ко-географічних особли- востей Таврійської губернії, які надавали можливість дослідження питань природо- знавства, зокрема вивчення спеціальних культур, гідрології, гірсько-лісового госпо- дарства, багатьох питань агрономії, специфі- ки унікального клімату та методів фізіоте- рапевтичного лікування великої кількості захворювань тощо 66. Питання про створення Таврійського уні- верситету піднімається в 1917 р. з ініціати- ви ялтинського Товариства сприяння ула- штуванню вищих навчальних закладів і, згідно з рішенням Ялтинської міської думи від 25 вересня 1917 р., Комісія в справах ви- щої школи під головуванням В.І. Вернад- ського як товариша міністра просвіти Тим- часового уряду обіцяла новоствореному вузу 300 тис. крб щорічної підтримки. Ідея була схвалена ректором та професо- рами Університету св. Володимира, і в умо- вах складної суспільно-політичної ситуації київський університет узяв під свою егіду 66 Лавров В.В., Ищин А.В. Таврический университет в 1918–1921 гг. // История Таврического университе- та. — К., 2003. — С. 13–14. 60 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 3 ПОДІЇ новостворену установу. 12 грудня 1917 р. Рада Університету св. Володимира поста- новляє відкрити філію в Криму, прийом ого- лошувався з 5 травня 1918 р. на фізико- математичне і медичне відділення 67. У важ- кий час громадянської війни Таврійський університет поєднав долі багатьох видатних російських та українських учених. Там пра- цювало багато знайомих і колег В.І. Вернад- ського, серед котрих, зокрема, були В.О. Об- ручев, М.І. Андрусов, В.І. Палладін, Г.М. Ви- соцький, П.А. Двойченко, Г.Ф. Морозов, М.М. Бунге, М.І. Кузнєцов та багато інших. Там починає працювати син В.І. Вернад- ського — Георгій, обраний ординарним про- фесором восени 1918 р. на засіданні ради історико-філологічного факультету Універ- ситету св. Володимира. Наприкінці червня 1919 р. в Крим увійшли війська генерала Денікіна. За його підтримки університет було затверджено, і на його утри- мання виділялися необхідні кошти. В.І. Вернадський, який не зміг повернути- ся до Києва в період громадянської війни, прийняв пропозицію працювати в універси- теті, однак під час переїзду з Новоросійська до Ялти й Сімферополя він важко захворів на висипний тиф і ледве вижив. Тоді ж, у бе- резні 1920 р., його було обрано на посаду професора мінералогії Таврійського універ- ситету в Сімферополі, а у вересні 1920 р. В.І. Вернадський став його ректором після смерті Р.І. Гельвіга, який обіймав цю посаду з 28 липня 1918 р. Очоливши університет, Володимир Іванович використав для розви- тку навчальної і наукової діяльності закладу всі можливі засоби — особисті зв’язки, офі- ційні контакти, суспільні ініціативи. Незважаючи на обмаль коштів, він на- магався налаштувати мінералогічні та гео- хімічні дослідження, здійснив експедицію до Ескі-Орди (нині с. Лозове) та Ливеських Дубків разом із П.А. Двойченком, В.О. Об- ручевим, С.П. Поповим, Г.М. Висоцьким, М.Ф. Щербаковим. 67 Там само. — С. 15–17. Одна з лекцій Вернадського в Таврійсько- му університеті «Про роль людини, її свідо- мості і волі для життя природи» розкриває шляхи постійного системного аналізу взає- мовідносин людської думки, суспільної ді- яльності та природи, невтомну роботу дум- ки з живою речовиною, майбутнім ученням про біосферу, розвитком ідеї ноосфери. Во- лодимир Іванович осмислив та узагальнив ідеї, що формувалися в колі його однодум- ців. І цілком закономірним є те, що доля зве- ла їх усіх в одному університеті, який, через історичні обставини, став однією з останніх фортець дореволюційної російської науки. У Сімферополі в постійному спілкуванні з видатними вченими В.І. Вернадський, без сумніву, відчував духовний і творчий під- йом. Як і в Полтаві, і в Києві, В.І. Вернадський долучився до життя місцевих наукових то- вариств, що завдяки підтримці з боку Тав- рійського університету активізували свою діяльність на півострові. Улітку 1920 р. В.І. Вернадський заснував та очолив у Криму Комісію з вивчення природ- них виробничих сил при Кримському товари- стві природознавців. До складу Ради комі сії були залучені такі вчені, як М.І. Кузнєцов, В.О. Обручев, К.Г. Воблий, В.К. Агафонов, О.О. Байков, І.І. Пузанов, М.І. Клепинін, М.М. Бунге, П.А. Двойченко, Є.В. Вульф, В.І. Лучицький, О.В. Палладін, Р.Р. Виржа- ковський. У 1920–1921 рр. Володимир Іванович та- кож активно займався громадською робо- тою, про це свідчать його промови та статті кримського періоду. Однак швидкоплин- ність соціальних змін того історичного часу знову поставила його перед фактом необхід- ності порятунку науки взагалі: у листопаді 1920 р. радянські війська зайняли весь пів- острів, почалися масові репресії, які поши- рювалися не лише на людей, але й на уста- нови та заклади. Доля Таврійського університету під час радянської реформи освіти дуже турбувала В.І. Вернадського, однак його авторитет уже не мав великого впливу на нову владу. По- чалося реформування університету, який 61ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 3 ПОДІЇ було перетворено на Кримський університет імені М.В. Фрунзе. Факультети суспільних наук, філософсько-словесний факультет були розпущені, перевірявся склад професо- рів і студентів медичного факультету. Засно- вувалася дворівнева мандатна комісія з пе- ревірки професорів та факультетська — для перевірки студентів інших факультетів. 12 січня 1921 р. В.І. Вернадський відмовляєть- ся від посади ректора і в письмовій формі в дуже коректному стилі висловлює своє став- лення до реформи у вигляді записки у зв’язку з реформуванням університету, яку оголо- шує в спеціальній промові на засіданні но- вого складу Ради Таврійського універси- тету, створеної після ліквідації старої Ради 16 грудня 1920 р. та за постановою Кримрев- кому від 23 грудня 1920 р. про фактичну лік- відацію Таврійського університету 68. На по- чатку 1921 р. групу професорів було вислано з Кримського півострова до Москви, в тому числі й колишнього ректора — з припискою в документах про «політичну неприпусти- мість його перебування в Криму» 69. У Криму є багато місць, які з повним пра- вом можна називати «вернадівськими». Кожне з них відіграло свою роль у житті Во- лодимира Івановича, лишило слід у його душі. В одному випадку — майнуло яскра- вим незабутнім враженням, в другому — збудило науковий інтерес, в третьому — здійснило величезний вплив на формування світогляду вченого. Головна заслуга науковця В.І. Вернадсько- го полягає в тому, що він створив свою «вер- надівську» наукову школу в Криму. Учні й послідовники Володимира Івановича не про- сто продовжили його справу, але й сприйня- ли від учителя його підходи, відданість на- уці, любов до Криму і глибинне знання при- роди півострова. Вони спільно аналізували природні властивості та специфічні особли- 68 Вибрані наукові праці академіка В.І. Вернадсько- го. Т. 1, Кн. 1. — К., 2011. — С. 569–573. 69 Лавров В.В., Ищин А.В. Таврический университет в 1918–1921 гг. // История Таврического университе- та. — С. 39–44. вості півострова, робили відкриття, писали праці. Так сформувалася оригінальна крим- ська наукова школа В.І. Вернадського, яку склали відомі вчені, зокрема Д.І. Щербаков, С.В. Альбов, Б.А. Федорович, П.М. Мурза- єв, С.Я. Залкінд, Г.М. Франк, С.Л. Стрелін та інші. Не можна обійти увагою інші змістовні грані зв’язків В.І. Вернадського та України. Крім науково-природничих досліджень, у житті та творчості вченого важливу роль ста- новила політична і громадська позиція, яка проявилася в нього ще в університетські роки. Тоді він був активним учасником студент- ського просвітницького товариства «Брат- ство», його ядро склали майбутні видатні ді- ячі науки та культури (брати С.Ф. і Ф.Ф. Оль- денбурги, Д.І. Шаховськой, І.М. Гревс та інші). Пошуки «наукової істини» членами товари- ства поєдналися з пошуками соціальної спра- ведливості, роздумами щодо демократичних ідеалів, створення умов для проявів особис- тості та її свободи. Надалі він брав безпосередню участь у за- початкуванні й діяльності різноманітних об’єднань та організацій: земському русі (зо- крема неофіційному гуртку земських діячів, які були організаторами допомоги голодую- чим селянам Центральної Росії), створенні напівлегальних політичних партій, що від- стоювали необхідність ліберальних реформ (гуртка «Бесіди», Союзу «Звільнення» і Со- юзу земців-конституціоналістів), долучався до роботи в Академічному союзі, Бюро зем- ських з’їздів та багатьох інших. Найбільш яскравим проявом політичних прагнень ста- ла його діяльність у Конституційно-демо- кра тичній партії: він був її співзасновником у 1905 р. та членом її ЦК. Як представник кадетів від Академічної курії (1906– 1917 рр.), згодом входив до складу Держав- ної Ради, Тимчасового уряду 70. Партійна діяльність В.І. Вернадського органічно по- єдналася з його світоглядними переконан- нями, в основі яких було визнання в якості 70 Волков В.П. Кадет Вернадский // В.И. Вернадский: pro et contra. — СПб., 2000. — С. 240. 62 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 3 ПОДІЇ головних цінностей людини свободи та де- мократії. Публіцистика В.І. Вернадського «петро- градського періоду» (1904–1917) концен- трувалася на найбільш гострих суспільних проблемах, відображала ставлення вченого до існування смертної кари, містила його міркування щодо аграрного питання, окре- мих положень програми конституційних де- мократів, демократичного вирішення про- блем вищої школи. Його статті на суспільно- політичну тематику друкувалися в газетах «Русские ведомости», «Право», «Свобода и культура», «Дума», «Новь», «Речь»71. У період Першої світової війни та рево- люції, коли в світі відбувалися масштабні соціальні зрушення, що охопили Європу, Близький Схід та Російську імперію і пока- зали оформлення нового перерозподілу сві- тових джерел матеріальних ресурсів, заро- дження нових механізмів економічного та політичного впливу міжнародного капіталу, формування нової політичної карти світу, у світогляді В.І. Вернадського, який спостері- гає швидкий та непрогнозований розпад Російської імперії, пріоритетне місце за- ймають не лише економічні, а й національно- дер жавні наслідки глобальних змін. Особ- ливо гостро відчуває В.І. Вернадський по- требу осмислити питання історичної та майбутньої долі народів Росії, передусім близьких йому українського, російського, польського народів, слов’янства в цілому. Його турбує й питання ролі науки і класич- ної освіти в період соціальних змін, шляхів демократичного державотворення в кон- кретних реаліях життя, що визначає про- блематику та зміст його суспільно-полі тич- них і публіцистичних праць. 71 Публіцистичні статті В.І. Вернадського цього періоду вперше було зібрано, упорядковано та ґрунтовно прокоментовано в праці: Волков В.П. В.И. Вернадский. Публицистические статьи. — М., 1995. Узагальнення су спільно-політичних поглядів В.І. Вернадського на основі його публіцистики зробила російська дослідниця Л.С. Леонова в монографії «Я не могу уйти в одну на- уку… Общественно-политические взгляды В.И. Вернад- ского». — СПб., 2000. Першою він опублікував статтю, де роз- глядав стан «польського питання» в цар- ській Росії, написану вченим у кінці 1916 р. в Ялті. Вона також була підсумком роздумів В.І. Вернадського, який мав ще й польське коріння. Роздуми над тісним переплетінням історії України та Польщі, її історичним роз- витком зародилися ще в дитинстві, але, за визнанням самого В.І. Вернадського, були суттєво розвинуті під час його спілкування з М.П. Драгомановим у Парижі й Модені в 1989–1890 рр., де ними обговорювалася доля Галичини. В.І. Вернадський зазначав, що до знайомства з М.П. Драгомановим у нього не було ясного розуміння польсько- галицьких відносин 72. У цій останній статті ми знайдемо перші роздуми і про «україн- ське питання». Під час переїзду до Полтави і Києва су- спільно-політична та громадська позиція вченого вже була сформована. З юнацьких років В.І. Вернадський цікавився історією України; інтерес до її складної долі, прище- плений його батьками, не полишав його в спокої все життя, він завжди переймався проблемою утисків її культури, на захист якої виступала українська інтелігенція. Хоча В.І. Вернадський завжди стояв на по- зиціях єдиної, неподільної, але демократич- ної (курсив наш. — Укл.) Росії, у його світо- гляді мало місце переконання в природному, закономірному праві народів на національно- культурний розвиток. Він був причетним і до формулювання програмних установок кадетів, де декларувалося право на розвиток національної культури неросійських наро- дів. На підтримку національно-культурних вимог українців у 1917 р. він написав статтю «Українське питання і російське суспіль- ство» — як для того періоду досить новатор- ську та сміливу. У випадку її опублікування вона неминуче стала б концентрованим ви- разом світогляду і переконань найбільш ав- торитетних і впливових діячів українського національно-визвольного руху в Росії і, 72 Вибрані наукові праці академіка В.І. Вернадського. Т. 1, Кн. 2. — К., 2011. — С. 209–217. 63ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 3 ПОДІЇ можливо, неофіційним їхнім маніфестом, який проголошував визнання за українською народністю права на національно-куль турне визначення. Українському питанню присвячені й інші публіцистичні статті вченого. Зокрема, в російській кадетській газеті «Свободный народ» від 4 червня 1917 р., під впливом Восьмого з’їзду Конституційно-демо кра- тич ної партії (9—12 травня 1917 р.), уже під псевдонімом «Володар», у статті «Про авто- номію» він активно підтримував ідею куль- турної автономії та розширення прав і по- вноважень органів місцевого самовряду- вання, зокрема і в Україні. Такі кроки з боку влади, на переконання В.І. Вернадського, збагатили б не лише українську, а й росій- ську культуру, забезпечили б загальний по- ступ, посприяли демократизації, лібералі- зації та єдності Росії. Іншою ґрунтовною працею, де осмислю- валися історичні шляхи українства, стали його нариси «Угорська Русь з 1848 р.», які він почав ще в 80-х роках ХІХ ст.: укладав бібліографію, формулював свій погляд, зби- рав спогади, аналізував стан, історичний розвиток, культурні й духовні зв’язки сло- в’янства, долю українців в Угорщині тощо. Однак лише в 1919 р. вони набули остаточ- но окресленого вигляду, що, безумовно, було прискорено руйнівними суспільними зміна- ми, які підштовхнули вченого до завершен- ня роботи. В.І. Вернадський був переконаний, що саме протидія культурній праці в національ- них формах поглиблювала внутрішній роз- лад у державі, суспільстві й народі, він ви- ступав проти політики державного насиль- ства в національних відносинах, пропонував низку заходів, які могли б змінити ставлен- ня російського суспільства до українського питання, зокрема організувати видання праць російських учених і громадських дія- чів, у яких із наукових позицій висвітлюва- лася б історія українського руху, роль рідної мови в народній школі, необхідність зняття обмеження в її використанні, введення дис- циплін з українознавства, відміна обмежен- ня в літературній та культурній роботі. В.І. Вернадський вважав доцільною постановку питання про долю української культури в Галичині й на Буковині з огляду на перехід цих українських земель під владу Румунії та Польщі 73. Одночасно зі змінами в суспільстві розви- ваються і його політичні погляди, оскільки, будучи одним з ідеологів та керівників ка- детської партії, він намагався кристалізува- ти і власний морально-етичний погляд на шлях зміни суспільного ладу в країні 74. Піз- ніше, коли він вийшов зі складу партії каде- тів, він пояснював це принциповою немож- ливістю продовжувати політичну діяль- ність, керуючи наукою, якщо наслідувати принцип позаполітичності Академії наук, що його він офіційно виголошував. До того ж для нього в цей період стало очевидним несприйняття політики кадетів. Він згаду- вав: «Негайно після затвердження мене Голо- вою Української академії наук я вийшов з Конституційно-демократичної партії та її Центрального Комітету. У всіх київських га- зетах з’явився мій вмотивований лист про це. Я мотивував це тим, що вважаю прези- дентство в Академії наук несумісним з полі- тичною діяльністю. <…> Цей вихід не був тільки наслідком цієї формальної причини. Вже тоді, коли я був у Тимчасовому уряді, я глибоко був не згоден з урядом князя Львова, не говорячи про Керенського. Вважав помил- ковою всю тактику [кадетів]. Діяльність кадетів під час міжусобної війни у Денікіна остаточно мене [від них] відштовхнула — і в земельному, і національному питанні»75. У цей період революцій та громадянської війни він написав багато публіцистичних праць, де він не лише висловлював принци- 73 Даниленко В.М. Володимир Вернадський про ук раїнсько-російські взаємини // Україна диплома- тична. — К., 2005. — Вип. 5. — С. 606–616. 74 Аксенов Г.П. Вернадский. — М.: Молодая гвардия, 2001. — С. 92–93. 75 Вернадский В.И. Мысли по поводу пережитого, передуманного и перечитанного // В.И. Вернадский: pro et contra. — СПб., 2000. — С. 141. 64 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 3 ПОДІЇ пову громадянську позицію у складних пи- таннях суспільного життя, а й показував шлях виходу з кризового стану, переконував різні влади й політичні сили в тому, що нау- ка має працювати перш за все на благо на- роду та держави і не слугувати політиці; що в розвитку такої науки зацікавлена будь-яка влада. Учений і надалі послідовно стояв на захисті українського національного відро- дження, наукових і культурних цінностей, УАН та Національної бібліотеки. Коли в кінці серпня 1919 р. влада в Києві перейшла до денікінців, які вбачали в національно-культурному відродженні Ук- раїни загрозу для єдності Росії, В.І. Вернад- ський намагався схилити командування Збройних сил Півдня Росії до розуміння, що розвиток та збереження української культури, її національних організацій, особ- ливо наукових, мають лише збагатити куль- туру російську. Це проявилося і в записці на ім’я А.І. Денікіна, і в його публіцистичних працях, опублікованих у ростовських часо- писах 76. Він зміг переконати А.І. Денікіна, який спочатку був проти Української акаде- мії, в доцільності її існування. Так само він висловлює свою позицію про взаємовідно- шення науки та влади й під час реорганіза- ції більшовиками Таврійського університе- ту на початку 1921 р., однак у цей період політична ситуація змінюється, і він сам по- трапляє під нагляд та арешт. Лише втручан- ня його учня М.О. Семашка, тоді наркома охорони здоров’я, рятує його від подальших репресій. Після повернення В.І. Вернадського з Рос това-на-Дону у вересні 1919 р. до Києва вчений оцінив загрозу громадянської війни для Росії та України, проаналізував міжна- родну ситуацію і вплив іноземних держав на політичну боротьбу за владу на території колишньої Російської імперії. Ці обставини викликали появу в київській газеті «Объе- динение» серії статей, присвячених міжна- родній політиці. В.І. Вернадський вважав, 76 Вибрані наукові праці академіка В.І. Вернадського. Т. 1, Кн. 2. — К., 2011. — С. 227–229, 232–237. що Англія та Франція зобов’язані підтрима- ти відродження і збереження єдиної Росії. Англія отримала б для себе політичну ста- більність, убезпечившись за допомогою Ро- сії від поширення більшовизму на її теренах, а Франція, в разі відмови від ідеї створення за рахунок територій колишньої Російської імперії нових незалежних держав (Польщі та Естонії), могла б знайти в Росії союзника в протистоянні зміцнілій після Першої сві- тової війни Німеччині. Перебуваючи в Криму, В.І. Вернадський остаточно відійшов від політики, зустрів- шись з однодумцями та друзями В.В. Келле- ром, В.О. Оболенським, П.І. Новгородцевим і С.М. Бул гаковим у Гаспринському палаці навесні 1920 р., де офіційно склав обов’язки члена ЦК кадетської партії, оголосивши, що всю решту життя буде слугувати лише науці 77. Одночасно В.І. Вернадський продовжує працювати над українським питанням. У Сімферополі на засіданні відділення Укра- їнського наукового товариства він планував виступити з доповіддю, присвяченою цьому питанню 78. Виступ не відбувся, і він частину підготовленого матеріалу під назвою «Дві небезпеки» передав для друку в сімферо- польську газету «Наша сила» (17–18 берез- ня 1920). Учений обґрунтував необхідність у період війни докласти максимум зусиль для збереження сили духу й особистості, ро- сійської культури, вкотре застерігав про не- гативні наслідки опору російського суспіль- ства і вождів Росії українському національ- ному відродженню, відстоював свободу науки та вищої університетської освіти. В Таврійському університеті він реалізував свої думки, які розвивав ще в Петрограді (стаття «Найближчі завдання академічного життя [І, ІІ, ІІІ]», опублікована в газеті «Пра- во» 19 червня 1905 р., стаття «Три забастов- ки», опублікована в газеті «Русские ведо- мости» 5 липня 1905 р. та інші). 77 В.И. Вернадский и Крым: люди, места, события... — К.: Либідь, 2004. — С. 68–69. 78 Вернадский В.И. Дневники. 1917–1921. Октябрь 1917 — январь 1920. — К., 1994. — С. 70, 94. 65ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 3 ПОДІЇ Думки про Україну не залишали В.І. Вер- надського все життя. Його остання публіцис- тична праця, пов’язана з Україною, — «Дум- ки натураліста про організацію слов’янської наукової роботи на тлі світової науки» — була написана в евакуації (Борове, 1942), в розпал Другої світової війни, та присвяче- на долі слов’янських народів, у тому числі й українського, у період фашистської на- вали й необхідності розгортання наукових досліджень стосовно природних багатств слов’янських територій після перемоги над нацизмом, в якій він був переконаний. Вболіваючи за долю народів, збереження загальнолюдських і національних наукових та культурних цінностей, В.І. Вернадський гаряче вірив, що публіцистика може зміни- ти громадську свідомість, зупинити воро- жість, недалекоглядність політичних сил, що роздирали суспільство, та в можливість перемоги здорового глузду, зміцнення за- гальнолюдських принципів свободи особис- тості, рівноправності, поступу і демократії. Цей період у публіцистці завершується на початку 1921 р., коли встановилася радян- ська влада на всій території України та Росії і виникають нові політичні умови. Наступний після 1921 р. період життя В.І. Вернадського також зазнав багатьох змін, напруженої наукової роботи, яка про- довжувалася до самої його смерті в січні 1945 р. Він повністю сконцентрувався на науковій роботі, розвитку нових наукових напрямів, здійснював широку наукову ді- яльність, залучав до роботи багатьох уче- них, засновував при Академії дослідницькі інститути та лабораторії, ініціював створен- ня й очолював низку наукових комісій та комітетів, продовжив працювати над про- блематикою відкритого ще перед Першою світовою війною в 1914 р. Радієвого інсти- туту. Заснування та розвиток цього інститу- ту були пов’язані також із революційними змінами в галузі науки: відкриттям рентге- нівських променів, радіоактивного випро- мінювання урану та інших елементів, ви- вченням атомної енергії — усім тим, що по- кладено в основу сучасних уявлень світової науки про будову речовини, систему понять про час і простір. Працюючи в складних умовах поширення впливу репресивної ма- шини того часу, він продовжував розвивати свої природні прагнення до об’єктивного та історичного підходу до будь-якого предме- та, зміг написати фундаментальні праці в різних галузях науки. На переконання його колег, ніхто більше за В.I. Вернадського не працював для цього революційного процесу розвитку світової науки 79. Залишаючись академіком Української ака- демії наук до кінця життя, В.І. Вернадський продовжував активне спілкування з україн- ськими вченими, вірив у майбутнє Україн- ської академії, тяжко переживав репресії, реорганізації, радів її успіхам. Він постійно думками повертався до Києва, мріяв приїха- ти до нього, про що він писав Б.Л. Лічкову. Він побував у Києві декілька разів: у 1926 р., коли приїхав на Другий Всесоюзний геоло- гічний з’їзд, а також двічі в 1928 р. Перший раз він приїхав у травні 1928 р. для участі в засіданні Спільного зібрання ВУАН, де був обраний її новий Президент Д.К. Заболотний і два віце-президенти — К.Г. Воблий та К.К. Симінський. Другий раз він приїхав у серпні 1928 р. — на Старосільську біологіч- ну станцію, де працювала виїзна група його Біогеохімічної лабораторії, створеної ним у 1928 р. на базі відділу живої речовини росій- ської Комісії з вивчення природних вироб- ничих сил (надалі — Інститут геохімії і ана- літичної хімії імені В.І. Вернадського) 80. Хоча він планував приїхати до Києва в 1929–1930-х роках неодноразово, його поїздки не здійснилися. Лише в 1939 р. В.І. Вернадський приїхав на конференцію з вивчення пегматитів та рідкісних елемен- тів, що проводилася разом з Інститутом гео- логії АН СРСР під керівництвом його учня 79 Агафонов В.К. Личные впечатления и воспомина- ния о Владимире Ивановиче Вернадском. — С. 107– 123. 80 Сытник К.М., Апанович Е.М., Стойко С.М. В.И. Вер- надский. Жизнь и деятельность на Украине. — С. 112– 113. 66 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 3 ПОДІЇ академіка О.Є. Ферсмана, і провів тут де- кілька чудових днів, зустрічався з друзями та колегами 81. Розвиток наукових контак- тів з українськими академічними устано- вами (з Інститутом прикладної хімії та ра- діології, перетвореним у 1925 р. в Хіміко- радіо ло гічний інститут під керівництвом його учня Є.С.Бурксера, українським Ме- теоритним комітетом тощо) і вченими до- зволив В.І. Вернадському бути в курсі справ Академії, спостерігати за успіхами української науки, спілкуватися через лис- тування з українськими друзями, обміню- ватися книжками та думками. У травні 1943 р. в Уфі АН УРСР урочисто відзначила 80-річний ювілей свого першого Президен- та: на спеціальному засіданні були оголо- шені доповіді акад. П.І. Будникова, aкaд. О.М. Соколовського, чл.-кор. Є.С. Бурк серa, проф. В.В. Ковалевського, акад. К.Г. Воб- лого, І.Д. Старинкевич. У 1944 р. В.І. Вер- надський був нагороджений Почесною гра- мотою Президії АН УРСР у зв’язку з 25-річ- чям АН УРСР. Одним із найцінніших джерел дослідження взаємозв’язків В.І. Вернадського з україн- ськими вченими є величезне його листуван- ня з колегами та друзями, зок рема з Д.І. Бага- лієм, О.О. Богомольцем, Є.С. Бурк сером, М.П. Василенком, О.П. Виноградовим, К.Г. Во- блим, М.І. Гавриленком, В.В. Докучаєвим, А.Ю. Кримським, В.І. Липським, Б.Л. Ліч- ковим, І.О. Малиновським, В.Л. Модзалев- 81 Там само. — С. 116–117. ським, В.О. Обручевим, І.Г. Пі д оп лічком, М.В. Птухою, О.Є. Ферсманом, О.В. Фо мі- ним, М.Г. Холодним, Б.І. Чернишовим, Л.І. Яс нопольським та багатьма іншими. Унікальність особистості В.І. Вернадсько- го складається з багатьох складових, які в своїй єдності створили великого вченого та велику людину. Ерудиція, широчінь і сис- темність знань, велика працездатність, вмін- ня переконувати і твердість поглядів одно- часно із поступовим нарощуванням інтелек- ту та вдосконаленням наукових світоглядних ідей, талант об’єднувати однодумців у ко- лективи здібних учених створили й сприят- ливі умови для реалізації його задумів. Ідеї В.І. Вернадського ґрунтувалися на заса- дах передових світових тенденцій у розвит ку наукового знання і ролі науки в державо- творенні. Могутній інтелект, науково-ор га - ні за ційний досвід та авторитет В.І. Вер над- ського дозволили об’єднати найкращі укра- їнські наукові сили, розкрити масштаб і міць їхнього потенціалу в справі розбудови науки, освіти, культури, відкрили можливості ство- рити, попри всі суспільні катаклізми, великі дослідницькі колективи вчених, що здобули світове ім’я, репрезентуючи головні напрями вітчизняних наукових знань. На всіх етапах функ ціо нування Академії наук, Національ- ної біб ліотеки, низки університетів та інсти- тутів фундаментальні засади теоретичного і практичного внеску академіка В.І. Вернад- ського були визначальним чинником та стра- тегічним орієнтиром і не втратили своєї життєдайної сили й досі.
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-50281
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 0372-6436
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-01T00:50:39Z
publishDate 2013
publisher Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
record_format dspace
spelling Онищенко, О.С.
Смолій, В.А.
Дубровіна, Л.А.
2013-10-09T18:20:12Z
2013-10-09T18:20:12Z
2013
В.І. Вернадський і Україна / О.С. Онищенко, В.А. Смолій, Л.А. Дубровіна // Вісн. НАН України. — 2013. — № 3. — С. 38-66. — Бібліогр.: 81 назв. — укр.
0372-6436
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/50281
uk
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
Вісник НАН України
Події
В.І. Вернадський і Україна
Article
published earlier
spellingShingle В.І. Вернадський і Україна
Онищенко, О.С.
Смолій, В.А.
Дубровіна, Л.А.
Події
title В.І. Вернадський і Україна
title_full В.І. Вернадський і Україна
title_fullStr В.І. Вернадський і Україна
title_full_unstemmed В.І. Вернадський і Україна
title_short В.І. Вернадський і Україна
title_sort в.і. вернадський і україна
topic Події
topic_facet Події
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/50281
work_keys_str_mv AT oniŝenkoos vívernadsʹkiiíukraína
AT smolíiva vívernadsʹkiiíukraína
AT dubrovínala vívernadsʹkiiíukraína

Similar Items