Ефективна інтеграція бізнесу, науки і освіти як умова зростання вартості компаній в постіндустріальній економіці

Показано важливість процесу інтеграції бізнесу, науки та освіти в сучасних умовах. Виявлено особливості цього процесу як чинника зростання вартості компаній. Зроблено пропозиції щодо побудови механізмів інтеграції бізнесу, науки та освіти в умовах переходу на пост індустріальну модель розвитку еконо...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Проблеми науки
Дата:	2012
Автор:	Натрошвілі, С.Г.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2012
Теми:	Організація науки
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/50950
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Ефективна інтеграція бізнесу, науки і освіти як умова зростання вартості компаній в постіндустріальній економіці / С.Г. Натрошвілі // Проблеми науки. — 2012. — № 1. — С. 2-9. — Бібліогр.: 11назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859685855932710912
author	Натрошвілі, С.Г.
author_facet	Натрошвілі, С.Г.
citation_txt	Ефективна інтеграція бізнесу, науки і освіти як умова зростання вартості компаній в постіндустріальній економіці / С.Г. Натрошвілі // Проблеми науки. — 2012. — № 1. — С. 2-9. — Бібліогр.: 11назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Проблеми науки
description	Показано важливість процесу інтеграції бізнесу, науки та освіти в сучасних умовах. Виявлено особливості цього процесу як чинника зростання вартості компаній. Зроблено пропозиції щодо побудови механізмів інтеграції бізнесу, науки та освіти в умовах переходу на пост індустріальну модель розвитку економіки. Показана важность процесса интеграции бизнеса, науки и образования в современных условиях. Обнаружены особенности этого процесса как фактора роста стоимости компаний. Сделаны предложения по построению механизмов интеграции бизнеса, науки и образования в условиях перехода на постиндустриальную модель развития экономики. Importance of integration process of business, science and education is shown in modern terms. Features of this process as factor of companies cost growth are found out. Suggestions for the mechanisms construction of business, science and education are made in conditions of passing to postіndustrіal economy model.
first_indexed	2025-11-30T22:27:24Z
format	Article
fulltext	Показано важливість процесу інтеграції бізнесу, науки та освіти в сучасних умовах. Виявлено особливості цього процесу як чинника зростання вартості компаній. Зроблено пропозиції щодо побудови механізмів інтеграції бізнесу, науки та освіти в умовах переходу на пост індустріальну модель розвитку економіки. Ключові слова: економічна інтеграція, управління вартістю, постіндустріальна економіка. ЕФЕКТИВНА ІНТЕГРАЦІЯ БІЗНЕСУ, НАУКИ І ОСВІТИ ЯК УМОВА ЗРОСТАННЯ ВАРТОСТІ КОМПАНІЙ В ПОСТІНДУСТРІАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ С.Г. Натрошвілі, канд. Екон. наук Постановка проблеми. В постіндустріальній економіці стабіль- не зростання вартості компаній неможливе без впровадження ме- ханізмів ефективної інтеграції бізнесу з наукою та освітою. Така гіпотеза обґрунтовується базовими положеннями концепції інно- ваційних систем, сформульованої на початку 70-х років ХХ ст. на засадах теорії систем [1] . Ключовою ідеєю концепції є теза про те, що взаємодія різних за якістю компетенцій багатьох учасників слугує джерелом технічних та інституційних інновацій. Іннова- ційний процес представлено перш за все як взаємодію певної кіль- кості учасників з різними компетенціями, цілями та можливостя- ми, проте об'єднаних загальним інституційним полем, що пев- ною мірою зумовлює їх поведінку. Серед провідних дослідників склалася традиція трактування інноваційного процесу як неліній- ного, спонтанного, багатоітеративного, багатофакторного, що вимагає залучення до його реалізації сучасних наукових надбань та освічених працівників [2]. Таким чином, інноваційний процес в широкому сенсі неможливий без інтеграції бізнесу, науки і освіти. До інституційних інновацій відносять організаційні зміни внут- рішнього середовища компанії, трансформацію зв’язків між конт- рагентами (партнерами), новітні стилі корпоративного управлін- ня, соціальні техніки, види послуг, практики обслуговування, но- вітні методики доступу до фінансових ринків тощо. Зростання важливості вказаних інновацій зумовлено перш за все тісним зв’я- зком між ними та технологічними інноваціями в процесі підви- щення ефективності тієї чи іншої сфери діяльності. Відповідно під впливом цих трансформацій змінюються і напрями інтеграції бізнесу, науки і освіти. Цим визначається актуальність досліджен- ня. Аналіз останніх досліджень. Питання забезпечення переходу економічних систем країн світу на постіндустріальну модель роз- витку все частіше стають об’єктами розвідок провідних науковців. Зокрема, актуальною проблемою цього процесу є управління ін- теграцією науки, освіти та бізнесу як основи розбудови національ- ної інноваційної системи. Плідно працюють над цією проблема- тикою В. Геєць [2], В. Семиноженко [6], Л. Федулова [3; 9], Ю. Шкворець [5] та інші науковці. Проте питання інституційного забезпечення інтеграції науки, освіти та бізнесу як умова зростан- ня вартості компаній за переходу до постіндустріальної економі- ки залишаються малорозробленими. Мета статті — викласти результати досліджень з актуальних питань інтеграції науки, освіти та бізнесу як умову зростання вар- тості компаній за переходу до постіндустріальної економіки. ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКИ П РО БЛ ЕМ И Н А У К И 1 2/ 20 11 2 Інтеграційні процеси бізнесу, науки та освіти в Україні проявляються в рамках фор- мальних та неформальних структур. Але ці прояви потребують удосконалення та розви- тку з урахуванням глобальних викликів, а також відповідної державної підтримки. Адже відомо, що загальна ефективність інноваційного процесу у державі визначаєть- ся напрямами та структурою взаємодії його учасників. Інтеграція бізнесу, науки і освіти є важливим фактором розвитку усього суспіль- ства. Можна сформулювати перелік магістраль- них тенденцій, що значно гальмують зрос- тання вартості компаній внаслідок недостат- нього використання ефекту інтеграції з нау- кою та освітою: нерозвиненість перевірених світовим досвідом форм інтеграції науки і бізнесу (зокрема, в сфері венчурного підпри- ємництва); руйнування традиційних інститу- цій трансферу нових знань у виробництво; непродумана лібералізація діяльності освіт- ніх організацій в умовах ринку; низька моти- вація освітніх установ до підвищення якості підготовки випускників; нерозуміння мене- джментом багатьох компаній ролі і значення науки та освіти в процесі вартісного управ- ління тощо. Процеси розвитку основних складових національної інноваційної систе- ми — освіти, науки та бізнесу — стримуються через їх дезінтегрованість і автономізованість один від одного. В цьому контексті доцільно усунути дисфункції інституту пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, про що ба- гато говорять вчені і практики, змінити принципи відбору пріоритетів інноваційної діяльності — з хронічного недофінансування широкого кола проектів до дійсно пріоритет- ного розвитку і популяризації обмеженої кі- лькості «проривних» мегапроектів (на нашу думку, таких проектів може бути не більше п’яти). Це дасть змогу науці, освіті і бізнесу сформулювати спільні напрями взаємодії від- повідно до проголошених пріоритетів з ме- тою реалізації рішень про формування меха- нізмів системної модернізації основної маси виробництв на базі національного науково- технічного і кадрового потенціалу. У цьому контексті основними функціона- льними частинами інноваційної системи ви- ступають системи науки, освіти та бізнесу, а специфіка їх структур та функціональних якостей є ключовим аспектом, що визначає спектр можливих шляхів розвитку в умовах постіндустріалізму. Формування інновацій- ної системи відбувається, зокрема, як станов- лення організаційних форм взаємодії агентів, що є носіями компетенцій, необхідних в ін- новаційному процесі [3]. Наука та бізнес є провідними складовими інноваційної системи, що безпосередньо бе- руть участь у процесі виробництва та комер- ціалізації інновацій і знань, що уможливлює використання інтелектуального ресурсу як чинника економічного розвитку (на макрорі- вні) та зростання вартості бізнесу (на мікрорі- вні). У радянській системі функціонували ін- ститути, що забезпечували масову передачу нових знань із науки до виробництва, нині такі інститути є поодинокими, а наукова сис- тема опинилася осторонь ресурсних потоків, адже було втрачено інструменти трансфор- мації та передачі продукту до системи бізнес- процесів. На сьогодні важливим завданням науково- технічної політики є подолання дезінтегрова- ності науки й реального виробництва. Дер- жавна політика має спрямовуватися на ство- рення відтворювальних механізмів наукового пошуку, виходячи із конкретних запитів практики. Ефективними інструментами трансформації наукових результатів у реаль- ні продукти визнані інноваційні структури (інноваційні компанії, бізнес-інкубатори, ін- новаційні кластери тощо), які здатні поєдна- ти науково-дослідні організації (або їхні під- розділи) та конкретні структури виробничої сфери. У результаті виробнича сфера отри- мує доступ до сучасних знань, а наукові за- клади — до матеріальних ресурсів та розши- рення програм наукового пошуку. Останнім часом посилилися процеси інтег- рації вітчизняної науки у глобальну наукову систему (укладено договори з дослідницькими установами понад 30 країн світу, Україна співпрацює з Європейським космічним агентством та НАСА, бере участь у Шостій рамочній програмі Європейської комісії, ПРООН, виконує спільні програми з ЮНЕСКО, бере участь у міжнародних асо- ціаціях академій наук, програмах освоєння космосу, створення космічних навігаційних та комунікаційних систем тощо). Проте інте- граційні процеси мають певні ризики асимі- ляції результатів більш потужними іннова- ційними системами з огляду на несталість ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКИ П РО БЛ ЕМ И Н А У К И 1 2/ 20 11 3 національних інститутів науково-технічної безпеки, зокрема інститутів захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності. Як наслі- док втрачається потенціал корпоративного розвитку, який міг би створити основу май- бутнього наукоємного виробництва. Крім того, вітчизняна наука є низько інтегрованою в національну інноваційну систему, що зумо- влено широким колом економічних та інсти- туційних чинників. Нині, відзначають фахівці, створюються умови для взаємовигідних інвестиційних від- носин бізнесових структур та наукових уста- нов. Зокрема, новаторами тут стали потужні фінансово-промислові групи, що здійснюють акціонування наукових установ. Першим прикладом такого співробітництва є структу- ра, утворена ВАТ ім. Антонова, ЗАТ «Харківський авіазавод», ВАТ «Мотор-Січ» і Національним авіакосмічним університетом «Харківський авіаційний інститут». Можна згадати досвід також співробітництва підпри- ємств та наукових установ у сфері металургії у Дніпропетровську, а також взаємодію хар- ківських машинобудівних підприємств і На- ціонального технічного університету «Хар- ківський політехнічний інститут» [4]. Порівняно новою організаційною формою інтеграції науки та бізнесу, що виникає в умовах розуміння необхідності забезпечення постійної інноваційної діяльності, є венчурне підприємництво. Венчурні компанії нині ма- ють перспективи швидкого зростання за ра- хунок реалізації інноваційної ідеї щодо нова- торської комбінації ресурсів, перш за все інте- лектуальних. Місією таких компаній є проду- ктивна діяльність з комерціалізації та викори- стання новацій із застосуванням оригіналь- них інструментів фінансування. Перевага віддається малим формам підприємництва з огляду на необхідність здійснення швидкої оцінки ідеї та прогнозування перспектив її комерціалізації. Особливими формами інтеграції бізнесу та науки є технопарки і технополіси (техногради). Нині в Україні функціонують кілька таких структур: «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка», Інститут зварювання ім. Є.О. Патона, Інститут монокристалів, «Вуглемаш», «Київська політехніка», Інститут технічної теплофізики, «Укрінфотех», «Інтелектуальні інформаційні технології» та інші. За підрахунками експертів, технопарки виробляють 11% інноваційної продукції краї- ни, що дає підставу говорити про успішність такого інституту в розвитку інноваційної еко- номіки, однак вони не відіграють провідної ролі у формуванні сучасної панівної (з ураху- ванням глобальних викликів) ідеології еконо- мічної поведінки. Відповідно вартість таких компаній є невисокою (порівняно з аналогіч- ними показниками зарубіжних компаній). Для українських технопарків характерна ву- зька спеціалізація, що є цілком природним на ранніх стадіях розвитку інституту, коли стру- ктури взаємодії і інтеграції лише формують- ся, причому в умовах загострення кризових явищ. Як наслідок — залишаються вельми сумнівними можливості залучення ресурсів (фінансових та інтелектуальних) для здійс- нення стратегічних проектів. До того ж, тех- нопарки не відчувають підтримки з боку дер- жави. Варто відзначити, що позитивний потенці- ал використання механізму технопарків і тех- нополісів в нашій країні задіяний недостат- ньо. За оцінками експертів, в Україні існує 60 територій, де створення вказаних структур (з урахуванням світового досвіду) може бути ефективним [5]. В Україні, на жаль, цей про- цес стримується відсутністю чіткого спеціаль- ного законодавства, гармонізованого з інши- ми напрямами національного законодавства та світовим досвідом, відсутністю механізмів фінансової підтримки таких структур, нероз- робленістю інструментарію державної під- тримки конкретних проектів (за винятком технопарків, що створені в рамках академіч- них інститутів), недостатнім рівнем методич- ного та маркетингового забезпечення. Про- аналізувавши досвід розвитку українських технопарків, технополісів та наукоградів та порівнявши його із зарубіжним досвідом, академік В. Семиноженко зробив висновок, що “час для них ще не настав” [6]. В ідеалі технопаркова структура має втілю- вати специфічне організаційне рішення, яким передбачена обов'язкова державна або інша централізована підтримка [7]. В першу чергу слід подбати про чітке виділення цільо- вих ринків (пошук потенційних замовників, споживачів), на задоволення потреб яких бу- де спрямована діяльність такої структури, врахування кращого зарубіжного досвіду фу- нкціонування технопарків, для чого доцільно розробити відповідні програми навчання фа- хівців. ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКИ П РО БЛ ЕМ И Н А У К И 1 2/ 20 11 4 ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКИ П РО БЛ ЕМ И Н А У К И 1 2/ 20 11 5 Активізувати процес інтеграції бізне- су і науки мають структурні підрозділи (наукові центри) НАН України у регіонах, оскільки саме вони наближені до конкрет- них структур і установ, обізнані з їхніми проблемами та можливостями і можуть, за певної організаційної підтримки, налаго- дити співпрацю з урахуванням конкретних особливостей розвитку. До цієї роботи до- цільно залучати потенціал регіональних відділень УСПП та інших громадських об’єднань підприємців. Особливе місце у забезпеченні розвитку постіндустріальної економіки посідає осві- та. Адже будь-які інновації створюються людиною, працівником, який повинен ма- ти певний (доволі високий) рівень знань, навичок та вмінь, що можливо досягти ли- ше через ефективну освітню систему. На жаль, в українській системі освіти (особливо професійній, у тому числі ви- щій) панує принцип “освіта заради освіти”. Тобто зусилля спрямовуються не стільки на опанування знаннями та навичками реаль- ної економіки, скільки на підтримку заве- ликої кількості різноманітних освітніх по- слуг, які на практиці не знаходять застосу- вання. Завдання, які покладаються на осві- ту, обумовлені в першу чергу супутніми факторами, включаючи обставини конкре- тної соціально-економічної ситуації в дер- жаві [8]. Нові економічні умови потребу- ють, аби освітні заклади (освіта) та провідні компанії (бізнес) знаходили якомога більше ліній перетину, налагоджували ефективне співробітництво, впроваджували спільні проекти виробничого навчання. Вищі на- вчальні заклади мають орієнтуватися на впровадження стандартів та методик так званої бізнес-освіти, коли основне навчаль- не навантаження побудоване на опануван- ні знаннями та навичками, що здатні допо- могти вирішити конкретні виробничі (бізнесові, технологічні тощо) ситуації. З іншого боку, окремі компанії вклада- ють ресурси у створення корпоративних освітніх програм, проте такі програми є ли- ше однією з ланок формування професій- них навичок працівників і не здатні повніс- тю замінити систему фундаментальної освіти. Хоча саме в системі професійної освіти формуються уявлення про норми, правила, стандарти, які зазвичай встанов- люються компаніями. Така взаємна залеж- ність бізнесу і освіти в умовах постіндустрі- альної економіки приводить до розуміння ефективної професійної освіти (хай навіть поза межами корпоративного сектору) як важливого елемента уможливлення зрос- тання вартості компаній. В умовах постіндустріальної економіки набуває поширення нове явище – потужна система корпоративної освіти. Оскільки великі компанії зазвичай виступають як агенти глобальної інноваційної системи, вони мають оперативно реагувати на ви- клики конкурентного середовища, в тому числі щодо підготовки та перепідготовки працівників. Адже менеджмент таких ком- паній не може чекати, поки “традиційна освіта” зрозуміє виклик і перебудується від- повідно до вимог часу (на це можуть піти десятиліття). В сучасних умовах провідні компанії, що стали на шлях управління ва- ртістю, змушені піклуватися розвитком ко- рпоративних систем виробничого навчан- ня з огляду на запити конкретної компанії або навіть її підрозділів. У вирішенні цього завдання неоціненну допомогу можуть надати заклади освіти, оскільки вони мають відповідні освітянсь- ко-комунікативні технології. Можливі на- прями співробітництва досить різні – на- дання окремих освітніх послуг, передача в оренду освітніх приміщень (аудиторій, комп’ютерних класів, лабораторій тощо), створення та підтримка функціонування корпоративних систем атестації персоналу та ін. Крім позитивних наслідків для кор- поративних структур, така форма взаємодії матиме позитивні наслідки і для розвитку освіти, оскільки створить можливості отри- мання додаткових фінансових ресурсів для розвитку потенціалу освітянських установ. Світовий досвід вказує, що існує чимало сучасних форм зв’язків бізнесу і освіти, од- нією з яких є корпоративні університети. Такі структури орієнтовані на підготовку кадрів для конкретних компаній (як прави- ло, великих). На сьогодні у світі функціо- нує близько 1900 корпоративних універси- тетів, однак, за розрахунками експертів Сві- тового банку, їхня кількість буде збільшу- ватися і до 2020 р. має перевищити кількість традиційних. Останнім часом намітився тренд зростання інтеграційної взаємодії між бізнесом та освітою через систему кор- поративних замовлень на випускників пев- них спеціальностей, що як мінімум створює підвалини для гарантованого працевлаш- тування випускників. Натомість в системі української освіти окреслилися негативні тенденції, викликані недостатнім фінансо- вим та інтелектуальним забезпеченням освітянських установ. Унаслідок роздержа- влення освітні заклади змушені працювати як суто ринкові інститути, орієнтуючись на отримання передовсім прибутку, а не на підготовку високоосвіченого фахівця, здат- ного на сучасному рівні вирішувати склад- ні економічні й технологічні завдання. Це призводить до зниження ефективності на- ціональної системи освіти в цілому. Вища освіта стала відігравати роль формального атрибута працівника, підтверджуючи його статус відповідним дипломом. У країні що- року випускається як мінімум половина молоді з, м’яко кажучи, псевдовищою осві- тою. Як наслідок – корпоративний сектор втрачає потенціал “фундаментального під- живлення” за рахунок молодих кадрів, а це (теоретично) призводить до втрати драйве- рів зростання вартості компаній. Ще однією проблемою сьогодення є від- ставання якості середньої освіти від вимог постіндустріальної економіки [9]. Дається взнаки як обмежене фінансування серед- ньої освіти з боку бюджетів, так і падіння престижності отримання якісних знань се- ред молоді, а також відсутність мотивації вчительського складу до досягнення висо- ких результатів своєї діяльності. Окремо слід виділити небезпеку умовного поділу середньої освіти на елітарну (ліцеї, гімназії) та “звичайну”, яка фінансується за остаточ- ним принципом та фактично унеможлив- лює якісну масову підготовку учнів до всту- пу у професійні навчальні заклади. З метою виправлення ситуації слід вжити рішучих кардинальних заходів: впрова- дження сучасних методик виявлення здіб- них дітей починаючи з молодшої школи та подальшою освітньою адаптацією цих ді- тей; забезпечення належного фінансування модернізації матеріально-технічної бази середніх шкіл; розширення переліку сучас- них дисциплін і предметів, які визначати- муть кваліфікаційні вимоги працівника в умовах постіндустріальної економіки; пере- орієнтації навчальних планів на опануван- ня технологій соціальної адаптації у стан- дартних і нестандартних умовах; підви- щення престижності вчительської праці; створення реальних конкурентних умов при підготовці навчальної та методичної літератури. Необхідно стимулювати керів- ництво шкіл до співпраці з провідними компаніями, міжнародними донорськими організаціями, а також участі у ґрантових програмах. Одним із інструментів підви- щення зацікавленості учнів у опануванні сучасними знаннями може стати практика проведення екскурсій у провідні компанії (включаючи ті, що виробляють інтелектуа- льні товари та послуги). Крім того, надій- ним засобом підвищення ефективності сис- теми середньої освіти є дотримання елеме- нтарного порядку при прийомі абітурієн- тів до вищих навчальних закладів, а також скорочення переліку закладів внаслідок скасування необґрунтовано виданих їм лі- цензій на освітню діяльність. Для поліпшення стану професійної ада- птації молоді доцільно розширювати прак- тику інформування суспільства про наяв- ність фахівців та вакансій у національній економіці, а також результати стратегічно- го прогнозування розвитку ринку праці (в тому числі у розрізі регіонів). У здійсненні та використанні результатів таких дослі- джень будуть зацікавлені також роботода- вці та керівники закладів освіти. На думку автора, потребує реформу- вання система економічної та юридичної освіти, включаючи підготовку менеджерів. На жаль, випускники економічних вузів та факультетів в переважній більшості не во- лодіють жодною іноземною мовою навіть на побутовому рівні, не мають навичок ро- боти на автоматизованому робочому міс- ці, не здатні запропонувати готові рішення у простих виробничих ситуаціях. З метою поліпшення якості економічної та юриди- чної освіти необхідно: відкоригувати на- вчальні плани і програми відповідно до ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКИ П РО БЛ ЕМ И Н А У К И 1 2/ 20 11 6 ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКИ П РО БЛ ЕМ И Н А У К И 1 2/ 20 11 7 запитів бізнесу (в тому числі шляхом про- ведення соціологічних досліджень серед роботодавців та практиків); зменшити кіль- кість державного замовлення на відповід- них фахівців, залишивши його лише в про- відних навчальних закладах; вжити заходів з підвищення кваліфікації викладацького складу; розширити програми реального виробничого стажування (невиконання та- кої програми має стати безумовною підста- вою для відрахування з навчального закла- ду); розширити можливості для індивідуа- льної підготовки під сумлінним керівницт- вом провідних викладачів (що дозволить, зокрема, мінімізувати купівлю кваліфіка- ційних робіт). Слід удосконалити систему підготовки магістрів. Зміст магістерських програм має другорядне значення, головне – навчити працівника спостерігати за зміна- ми, виділяти важливі тенденції, аналізува- ти складні явища, мислити, приймати пра- вильні рішення у стандартних і нестандар- тних ситуаціях. Доцільна розробка спеціа- льних магістерських програм під запити конкретних роботодавців або груп робото- давців певної галузі, виходячи з поточної ситуації на ринку. Подальший розвиток освіти неможли- вий без урахування так званих Болонських критеріїв (Болонський процес). Разом з тим, вважає автор, орієнтація на ці критерії не має бути самоціллю, а скоріше засобом подальшої інтеграції української системи освіти у світовий освітянський простір, за- безпечення достатніх темпів інноваційної модернізації економіки. Окремі фахівці об- ґрунтовано вказують, що Болонський про- цес розрахований перш за все на створення якісних систем масової освіти, а в умовах постіндустріальної економіки необхідно приділяти також увагу індивідуальній осві- ті, сприянню продукуванню унікальних знань та навичок. Болонський процес, крім того, несе ризики, пов’язані зі збільшенням відтоку найбільш підготовлених молодих фахівців за кордон (російські науковці під- рахували, що внаслідок еміграції одного підготовленого фахівця за кордон країна втрачає 200 тис. дол. США, одного вченого – 1–2 млн. дол. [10]). Згідно з Національною доктриною роз- витку освіти відповідно до вимог сучасності передбачається: перетворення економіки України в економіку знань, зокрема, у на- прямі розвитку системи безперервної осві- ти та навчання протягом життя; створення індустрії сучасних засобів навчання, підго- товки кваліфікованих кадрів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, освоєння та впровадження наукоємних та інформаційних технологій, конкурентосп- роможних на ринку праці [11]. На жаль, вимоги цієї доктрини здебільшого не вико- нуються. З метою активізації інтеграції бізнесу і освіти держава має подбати про створення реальних стимулів такої діяльності, в тому числі шляхом пільгового оподаткування результатів виробничої діяльності, за раху- нок яких фінансуються відповідні програ- ми виробничого навчання. Слід збільшити норми витрат, які включаються до складу валових, що спрямовані на фінансування фактично здійснених інвестицій на освіту працівників. Крім того, компанії повинні мати доступ до переліку безкоштовних освітніх послуг (особливо в проблемних регіонах), оскільки суспільство і держава об’єктивно зацікавлені у підвищенні освіче- ності працівників недержавного сектору. Для подальшої інтеграції освіти і бізнесу шляхом ініціювання відповідних програм з боку Міністерства освіти і науки необхідно виділити провідні навчальні заклади, які мають належний викладацький та матеріа- льно-технічний потенціал, але відчувають певну незавантаженість. Виконання цього завдання можливе із застосуванням інстру- ментарію лізингу або надання допомоги з боку конкретних компаній чи громадських об’єднань роботодавців у вигляді часткової оплати освітніх послуг. Висновки. Підсумовуючи викладене, автор пропонує: — розробити Державну цільову програ- му «Інтеграція бізнесу, науки і освіти», в якій визначити конкретні напрями такої інтеграції, пріоритети, механізми держав- ної підтримки, засоби та інструменти част- кового (в тому числі за рахунок бюджетів різних рівнів) фінансування конкретних елементів взаємодії тощо; — вжити заходів для стимулювання ство- рення та розвитку нових інноваційних структур, які дозволяють на практиці об’єд- нати можливості і інтереси бізнесу, науки та освіти (інноваційних компаній, центрів передачі технологій, бізнес-інкубаторів то- що), в першу чергу за рахунок створення відповідного економіко-правового середо- вища, що уможливлює прибуткове прова- дження відповідної діяльності; — посилити інтеграцію систем освіти та науки до відповідних світових систем, але з урахуванням глобальних викликів та обме- жень; — створити умови для розвитку венчур- ного підприємництва, в тому числі в межах потужних фінансово-промислових груп, шляхом запровадження адаптованого світо- вого досвіду підтримки таких структур; — поширювати практику створення тех- нопарків, технополісів, наукоградів тощо за допомогою фіскального та нефіскального стимулювання; — переорієнтувати навчальні заклади на задоволення конкретних вимог бізнесової практики, стимулювання розвитку системи бізнес-освіти, в тому числі в рамках магіс- терських програм; — розробити конкретні стимулюючі ме- ханізми інтеграції бізнесу та освіти (включаючи створення корпоративних уні- верситетів) шляхом поширення пільгового оподаткування; — для підвищення якості та змістовності вищої та середньої освіти забезпечити на- лежне фінансування модернізації матеріа- льно-технічної бази; розширити перелік сучасних дисциплін і предметів, які визна- чатимуть кваліфікаційні вимоги працівни- ка в умовах постіндустріальної економіки; провести переорієнтацію навчальних пла- нів на опанування технологій соціальної адаптації у стандартних і нестандартних умовах; створити реальні конкурентні умо- ви для визначення авторських складів при підготовці навчальної та методичної літе- ратури тощо; підвищити відповідальність навчальних закладів за результати своєї дія- льності та ін.); — запровадити практику інформування суспільства про наявність фахівців та вака- нсій у національній економіці, а також ре- зультати стратегічного прогнозування роз- витку ринку праці. У подальшому розробити методики ухва- лення управлінських рішень щодо напря- мів інтеграції науки, освіти та бізнесу від- повідно до пріоритетів розвитку національ- ної інноваційної системи. ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКИ П РО БЛ ЕМ И Н А У К И 1 2/ 20 11 8 Література 1. Национальные инновационные системы / Под. ред. Н.И. Иванова. – М.: Наука, 2002. – 244 с. 2. Україна у вимірі економіки знань: Монографія / За ред. акад. НАН України В.М. Гейця. – К.: Основа, 2006. – 592 с. 3. Технологічна модернізація промисловості України: Монографія / За ред. докт. екон. наук Л.І. Федулової. – К.: Ін-т екон. та прогнозув., 2008. – 472 с. 4. Скударь Г., Панков В. Пути выхода предприятий машиностроительного комплекса на внешний рынок за счет повышения инновационной активности расширения диапазона инвестиционной деятельности // Економіст. – 2001. – № 12. – С. 43–47. 5. Шкворець Ю.Ф. Проблеми розвитку інноваційної інфраструктури в Україні // Інноваційний менеджмент. Зб. наук. праць МАУП. – Вип. 3. – К.: МАУП, 2002. – С. 61–64. 6. Стан та перспективи розвитку науки в Україні: Матеріали круглого столу // Проблеми науки. – 2004. – № 8. – С. 42–52. 7. Санто Б. Инновация как средство экономического развития: Монография / Пер. с венг. под ред. Б.В.Зазонова. – М.: Прогресс, 1990. – 296 с. 8. Бавыхин Г.А. Управление развитием образования: организационно-экономический аспект: Мо- нография. – М.: ЗАО «Экономика», 2003. – 428 с. 9. Федулова Л.І. Економіка знань. Підручник. – К.: Ін-т екон. прогнозув. НАНУ, 2009. УДК [311.219.1+00189].001.76:061.12(477) РОЛЬ НОВИХ ФОРМ ОРГАНІЗАЦІЇ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У ПІДВИЩЕННІ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ НАН УКРАЇНИ В.І. Бойко, канд. біол. наук, Г.І. Кореняко, канд. хім. наук, Інноваційний центр НАН України, О.Ф. Дембновецький, канд. біол. наук, Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України, Ф.Н. Пацюк, канд. хім. наук, Р.Б. Рудий, канд. хім. наук, Президія НАН України Постановка проблеми. Багаторічний досвід розвитку країн, які на сьогодні відіграють провідну роль у світі, красномовно свідчить, що сучасний високий рівень їх економіки та добробуту населення значною мірою зумовлений гнучкою і виваженою організацією наукових досліджень і оперативним та ефективним втіленням у практику здобутків учених. Хоча Україну за об’єктивних та суб’єктивних чинників важко віднести до найбільш економічно розвинених країн¹, проблеми оптимізації організації вітчизняних наукових досліджень та підвищення їх практичної ефективності завжди були актуальни- ми для неї, залишаючись серед важливих аспектів діяльності Наці- ональної академії наук України (НАНУ) [1, 2]. Цей процес суттєво пришвидшився і збагатився після набуття Україною незалежності. Згідно з Концепцією науково- технологічного та інноваційного розвитку України (постанова ВР Здійснено порівняльний аналіз інноваційних розробок учених НАН України, частина яких перевершує показники зарубіжних або не має відповідних аналогів у світі, а також розглянуто значення нових форм організації наукових досліджень. Запропоновано першочергові заходи для підвищення ролі науки в інноваційному розвитку суспільства. Ключові слова: наукові розробки, фундаментальні дослідження, спільні проекти, інноваційний потенціал. ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКИ П РО БЛ ЕМ И Н А У К И 1 2/ 20 11 9 10. Валентей С., Нестеров Л. Россия в меняющемся мире: внешние и внутренние вызовы // Вопросы экономики. – 2002. – № 3. – С. 51–64. 11. Указ Президента України від 17 квітня 2002 р. № 347/2002 „Про національну доктрину розвитку освіти”. – www.rada.gov.ua. Показана важность процесса интеграции бизнеса, науки и образования в современных условиях. Обнаружены особенности этого процесса как фактора роста стоимости компа- ний. Сделаны предложения по построению механизмов интеграции бизнеса, науки и об- разования в условиях перехода на постиндустриальную модель развития экономики. С.Г. Натрошвілі ЭФФЕКТИВНАЯ ИНТЕГРАЦИЯ БИЗНЕСА, НАУКИ И ОБРАЗОВАНИЯ КАК УСЛОВИЕ РОСТА СТОИМОСТИ КОМПАНИЙ В ПОСТИНДУСТРИАЛЬНОЙ ЭКОНОМИКЕ ¹ В Україні ВВП на душу населення у 20-40 разів, а рівень виробництва наукоєм- ної продукції у 90 разів менші, ніж в інших цивілізованих країнах; лише 5% віт- чизняних підприємців використовують інновації, тоді як Європа – 80-87%.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-50950
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	XXXX-0119
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-30T22:27:24Z
publishDate	2012
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
record_format	dspace
spelling	Натрошвілі, С.Г. 2013-11-06T22:50:50Z 2013-11-06T22:50:50Z 2012 Ефективна інтеграція бізнесу, науки і освіти як умова зростання вартості компаній в постіндустріальній економіці / С.Г. Натрошвілі // Проблеми науки. — 2012. — № 1. — С. 2-9. — Бібліогр.: 11назв. — укр. XXXX-0119 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/50950 Показано важливість процесу інтеграції бізнесу, науки та освіти в сучасних умовах. Виявлено особливості цього процесу як чинника зростання вартості компаній. Зроблено пропозиції щодо побудови механізмів інтеграції бізнесу, науки та освіти в умовах переходу на пост індустріальну модель розвитку економіки. Показана важность процесса интеграции бизнеса, науки и образования в современных условиях. Обнаружены особенности этого процесса как фактора роста стоимости компаний. Сделаны предложения по построению механизмов интеграции бизнеса, науки и образования в условиях перехода на постиндустриальную модель развития экономики. Importance of integration process of business, science and education is shown in modern terms. Features of this process as factor of companies cost growth are found out. Suggestions for the mechanisms construction of business, science and education are made in conditions of passing to postіndustrіal economy model. uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Проблеми науки Організація науки Ефективна інтеграція бізнесу, науки і освіти як умова зростання вартості компаній в постіндустріальній економіці Эффективная интеграция бизнеса, науки и образования как условие роста стоимости компаний в постиндустриальной экономике Effective integration of business, science and education as the condition of companies cost increase in a postindustrial economy Article published earlier
spellingShingle	Ефективна інтеграція бізнесу, науки і освіти як умова зростання вартості компаній в постіндустріальній економіці Натрошвілі, С.Г. Організація науки
title	Ефективна інтеграція бізнесу, науки і освіти як умова зростання вартості компаній в постіндустріальній економіці
title_alt	Эффективная интеграция бизнеса, науки и образования как условие роста стоимости компаний в постиндустриальной экономике Effective integration of business, science and education as the condition of companies cost increase in a postindustrial economy
title_full	Ефективна інтеграція бізнесу, науки і освіти як умова зростання вартості компаній в постіндустріальній економіці
title_fullStr	Ефективна інтеграція бізнесу, науки і освіти як умова зростання вартості компаній в постіндустріальній економіці
title_full_unstemmed	Ефективна інтеграція бізнесу, науки і освіти як умова зростання вартості компаній в постіндустріальній економіці
title_short	Ефективна інтеграція бізнесу, науки і освіти як умова зростання вартості компаній в постіндустріальній економіці
title_sort	ефективна інтеграція бізнесу, науки і освіти як умова зростання вартості компаній в постіндустріальній економіці
topic	Організація науки
topic_facet	Організація науки
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/50950
work_keys_str_mv	AT natrošvílísg efektivnaíntegracíâbíznesunaukiíosvítiâkumovazrostannâvartostíkompaníivpostíndustríalʹníiekonomící AT natrošvílísg éffektivnaâintegraciâbiznesanaukiiobrazovaniâkakuslovierostastoimostikompaniivpostindustrialʹnoiékonomike AT natrošvílísg effectiveintegrationofbusinessscienceandeducationastheconditionofcompaniescostincreaseinapostindustrialeconomy

Ефективна інтеграція бізнесу, науки і освіти як умова зростання вартості компаній в постіндустріальній економіці

Репозитарії

Схожі ресурси