Філософія планування в умовах виходу зі світової фінансової кризи

Досліджено філософію планування з орієнтацією на ефективне використання ресурсного потенціалу держави. Розкрито планування в ретроспективі, доведено, що при розробці планів потрібно спиратись на об’єктивні закономірності розширеного відтворення, обґрунтовано вирішувати проблеми планування, узгоджуюч...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Проблеми науки
Дата:	2012
Автор:	Марцин, В.С.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2012
Теми:	Організація науки
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/51008
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Філософія планування в умовах виходу зі світової фінансової кризи / В.С. Марцин // Проблеми науки. — 2012. — № 3. — С. 7-12. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859801193753083904
author	Марцин, В.С.
author_facet	Марцин, В.С.
citation_txt	Філософія планування в умовах виходу зі світової фінансової кризи / В.С. Марцин // Проблеми науки. — 2012. — № 3. — С. 7-12. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Проблеми науки
description	Досліджено філософію планування з орієнтацією на ефективне використання ресурсного потенціалу держави. Розкрито планування в ретроспективі, доведено, що при розробці планів потрібно спиратись на об’єктивні закономірності розширеного відтворення, обґрунтовано вирішувати проблеми планування, узгоджуючи цілі і ресурси їх забезпечення. Передбачено в планах науково-обґрунтоване формування загальноекономічних міжгалузевих та регіональних пропорцій з метою постійного соціально-економічного розвитку. Исследована философия планирования с ориентацией на эффективное использование ресурсного потенциала государства. Раскрыто планирование в ретроспективе, доказано, что при разработке планов нужно опираться на объективные закономерности расширенного воспроизводства, обоснованно решать проблемы планирования, согласовывая цели и ресурсы их обеспечения. Предусмотрено в планах научно-обоснованное формирование общеэкономических межотраслевых и региональных пропорций с целью постоянного социально-экономического развития. Planning philosophy with focus on efficient use of resource potential is investigated. Plan in retrospect is determined. It is proved that development plans should base on objective expanded reproduction, reasonably to solve the planning problems, coordinating objective and resources they provide. Scientific formation and inter-regional proportions in order to direct socio-economic development should be included info planning.
first_indexed	2025-12-07T15:12:39Z
format	Article
fulltext	Досліджено філософію планування з орієнтаці- єю на ефективне викори- стання ресурсного поте- нціалу держави. Розкрито планування в ретроспективі, доведе- но, що при розробці пла- нів потрібно спиратись на об’єктивні закономір- ності розширеного від- творення, обґрунтовано вирішувати проблеми планування, узгоджуючи цілі і ресурси їх забезпе- чення. Передбачено в планах науково-обґрунтоване формування загально- економічних міжгалузе- вих та регіональних про- порцій з метою постій- ного соціально- економічного розвитку. Ключові слова: філософія планування, закономір- ності розвитку, народне господарство, суспільні інтереси, особиста заін- тересованість, соціальні проблеми, управлінські рішення, економічний роз- виток, перспективне пла- нування. УДК 338.24:101 ФІЛОСОФІЯ ПЛАНУВАННЯ В УМОВАХ ВИХОДУ ЗІ СВІТОВОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ В.С. Марцин, докт. екон. наук, Університет банківської справи Національного банку України Постановка проблеми. На переломних етапах розвитку, ко- ли є можливість переосмислити цінності минулого, завжди ви- никає бажання якнайшвидше відмовитися від хибних стереоти- пів, відкинути все, що заважає рухатися вперед. На жаль, така думка майже 20 років існувала щодо планування. Пафос запере- чення, як правило, переважав над прагненням зберегти все ко- рисне, що було у плануванні. Сьогодні, виходячи з досвіду 20-річної давнини, можна і потрібно не просто схвалити демон- таж старого, а постаратися розумно відібрати все те, що може стати в нагоді при створенні нового. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Опрацьовано ма- теріали нормативно-правових актів, які регламентують необхід- ність розробки державних комплексних цільових програм, що спрямовані на посилення плановості у державному регулюванні виходу з кризи. Мета статті – оцінка структурної перебудови економіки України за виходу з кризи, формування високоефективної соці- ально-зорієнтованої економіки в умовах науково-технічного прогресу. При розробці планів необхідно спиратись на об’єктивні зако- номірності розширеного відтворення, потреби і можливості на- родного господарства, обґрунтовано вирішувати важливе й не- легке завдання планування – узгоджувати цілі й ресурси їх за- безпечення [1]. Планові завдання, весь плановий механізм не повинні галь- мувати економіку, а навпаки, допомагати повніше виявлятися тенденціям, закономірностям розвитку. Така розкованість при розробці планів дає можливість застосовувати нові методологіч- ні та організаційні підходи. Це стосується системи показників ефективності виробничої діяльності, широкого використання фондовіддачі, а систематичне відслідковування їх динаміки на всіх рівнях господарювання є досить результативним для інно- ваційного розвитку [2]. Важливим є план науково-дослідних робіт. Він включає еко- номічні проблеми вдосконалення методології і методики плану- вання, розміщення продуктивних сил, господарського розраху- нку, матеріального стимулювання, ціноутворення, впроваджен- ня економіко-математичних методів і комп’ютерної техніки, розробку автоматизованої системи планових розрахунків. Разом із тим, загалом важко чітко виявити і показати будь-які специфі- чні економічні, ресурсні, організаційні чи інші чинники, що характеризують рівень розвитку народного господарства, оскі- ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКИ П РО БЛ ЕМ И Н А У К И 3 /2 01 2 7 льки часто значний вплив мають загальні суспільно-політичні умови в державі [3]. Не можна довгий час підтримувати висо- кі темпи зростання народного господарства в умовах перерозподілу ресурсів на користь вирішення соціальних проблем. Зниження темпів росту економіки обмежує обсяги ре- сурсів, які можуть бути скеровані на соціа- льні потреби. Таким чином, необхідно пе- реглянути темпи росту економіки, оскільки без цього не можна забезпечити ні динамі- чне розширене відтворення, ні достатнє підвищення рівня життя народу. Одночас- но вирішувати ці дві проблеми можливо в умовах різкого підвищення ефективності суспільного виробництва. Щоб це відбуло- ся, необхідно перерозподіляти ресурси на користь науково-технічного прогресу, здій- снювати структурну політику радикальних змін, де важливо взяти оптимальне поєд- нання централізму і демократизму як осно- ви радикальних змін у плануванні [4]. Життєздатність економіки значною мі- рою залежить від гармонійного поєднання особистих, колективних і суспільних інте- ресів, від того, наскільки кожен працівник, кожен трудовий колектив зацікавлений у результатах своєї праці. Якщо раніше за централізованого плану- вання та управління економікою все базу- валося на пріоритетах суспільно-держав- них інтересів над колективними та особис- тими, то зі зміною форми власності на пер- ше місце виходить особистий імідж. Загаль- нодержавні інтереси відступають на задній план, а то і зовсім не беруться до уваги [5]. Відбулася переоцінка інтересів. Якщо раніше вважалося неприйнятним підпо- рядковувати колективні інтереси особис- тим, то зараз – навпаки. Проблема гармо- нійного поєднання взаємодії інтересів може базуватися на фундаменті соціальної спра- ведливості, який повинен враховувати інте- реси кожного працівника, кожного колек- тиву і держави в цілому [6]. Тут варто звернути увагу на те, що йдеться про інтереси, які формуються на різних рівнях управління, про інтереси різ- ного ступеня агрегації. Виникає питання, які можуть бути шляхи і методи досягнен- ня взаємності та взаємодії інтересів? Поки людству відомі два шляхи. Один – це ко- мандно-наказовий, він не враховує, а часто і деформує інтереси нижчого порядку, по- давляє їх через страх покарань, визнаючи інтерес вищого порядку, а саме колективу. Інший шлях – товарно-грошові відносини, коли сама економічна ситуація визначає характер, поведінку кожного працівника, трудового колективу. Психологічно впли- ває й така економічна категорія, як безро- біття. Все це вносить серйозні поправки в ситуацію колективного і загальнодержав- ного інтересу [7]. До завдання планування за таких умов повинно входити перш за все формування загальнодержавного інтересу, визначення його кількісних і якісних параметрів, вияв- лення й узагальнення кількісних парамет- рів особистих і колективних (соціальних) інтересів, формування економічного ін- струменту дії товарно-грошового механіз- му, який би забезпечував поєднання і пози- тивну взаємодію інтересів різних рівнів. На сучасному етапі планування загаль- нодержавних інтересів може ефективно реалізовуватися в тісному поєднанні особи- стих і колективних тільки за наявності ро- зумного механізму товарно-грошових від- носин. Це єдиний шлях до гармонізації ін- тересів суспільства, колективу, особистості, на якому може бути гарантовано задово- лення інтересів кожного при забезпеченні потреб і зацікавленості в кінцевих резуль- татах. Це шлях до вирішення соціальних проблем. Він стосується окремої людини, цілого колективу, сприяє зміцненню трудо- вої дисципліни, підвищенню ефективності кожного працівника. Це реальна економіч- на основа демократизації суспільства, учас- ті людей в управлінні, поєднання людей з економічним процесом і його результатами [8], яка скерована на органічне поєднання особистих, колективних і суспільно держав- них інтересів. Стрижнем цієї системи управління є вміле використання плановос- ті, в першу чергу на загальнодержавному рівні. Якщо метод керівництва економікою з допомогою загальнодержавного (а не ди- рективного) планування був вірним, але повинен вичерпати себе, чи це взагалі по- милковий шлях? Якщо так, то теж має на- ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКИ П РО БЛ ЕМ И Н А У К И 3 /2 01 2 8 ступити момент усвідомлення. І все ж істи- на в іншому: не план і не централізоване планування було джерелом зла. Вони лише виконували окрему функцію в загальній системі управління суспільством. Оздоровлення соціально-політичного життя завжди сприяє оновленню економіч- ної сфери. Якщо суспільство бере курс на плюралізм форм і методів впливу на розви- ток держави, завжди повинні мати перева- гу економічні важелі управління [6]. Перехід від адміністративних методів керівництва до економічних ставить особ- ливі вимоги до централізованого плануван- ня, жодним чином не відміняючи його. Економічні методи управління повинні вті- литися перш за все у загальнодержавному плані. Саме товарно-грошові відносини дають можливість звільнити загальнодержавний план від надлишкової деталізації, дозволя- ють зосередитися на дійсно принципових проблемах. Нова філософія загальнодержавного плану полягає в чіткому визначенні, які саме проблеми мають бути об’єктом без- посереднього централізованого плануван- ня. Державний план повинен охоплювати проблеми, які в принципі не можуть бути вирішені на інших управлінських рівнях. Йдеться про визначення основних пріори- тетів і цілей соціально-економічного розви- тку держави в цілому, і головна мета – під- вищення рівня життя народу. Щоправда, варто усвідомлювати, що задоволення мак- симальних потреб – далекосяжне завдання [5]. Досягти його є логічним двигуном про- гресу. Від того, які завдання будуть постав- лені в плані перед економікою держави, значною мірою залежатиме її майбутнє. Процес планування слід розглядати з різних позицій. Однією і дуже важливою є інформаційна, а саме формування плано- во-розрахункової інформації. Вона може мати реальну позицію і уявну. Саме при вирішенні цього основного питання централізоване планування необхідне біль- ше на майбутнє, на перспективу, але точно розраховане на підставі достовірної інфор- мації. Головне, щоб методи прийняття рі- шень були незалежними від силових (адміністративних) впливів. На жаль, відомі приклади, коли вольові прагнення досягти відповідних вершин переважали над реаль- ними науковими розрахунками, зважени- ми на можливості [9]. Чим менше горизонт планування, тим більша залежність від наявних ресурсів. Відповідно чим більший плановий період, тим вищий ступінь свободи в постановці мети і виборі пріоритетів. Ця суперечність загальнодержавної планової діяльності ви- магає посиленого перспективного плану- вання. Саме ця проблема зараз має бути головною в діяльності центральних еконо- мічних органів [10]. Загальнодержавний план повинен визначити напрям структур- ної та інвестиційної політики. Важлива функція загальнодержавного плану – вибір напрямів науково-технічного процесу. Йдеться про детальне планування значної частини специфічних для кожної галузі завдань зі впровадження нової техні- ки, технологій, які революційно впливають на господарську діяльність [2]. Народногосподарське планування не може обійти вирішення головних соціаль- них завдань, нагромадження та примно- ження науково-освітнього та культурного потенціалу суспільства, планове формуван- ня умов для різностороннього розвитку лю- дини. Тільки загальнодержавний план мо- же вирішувати завдання належної підтрим- ки обороноздатності держави. Централізоване планування повинно мати перспективний характер. Посилення ролі перспективного планування перед- бачає реальну ув’язку довгострокових прогнозів концепцій, великих науково- технічних цільових комплексних програм із виходом на світовий рівень. Перспективне планування – багатогран- ний процес. Він поєднує політико-еконо- мічний, науково-технічний, соціальний, територіальний, галузевий і конкретно еко- номічний підходи. Результатом цього поєд- нання має бути визначення конкретних шляхів пропорційного, збалансованого роз- витку. Посилення перспективного плану- вання потрібно розуміти як обґрунтування погляду в майбутнє з точки зору часового інтервалу, як проникнення в потенційні ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКИ П РО БЛ ЕМ И Н А У К И 3 /2 01 2 9 можливості за всіма напрямами – політич- ним, соціальним, науково-технічним і еко- номічним [11]. Наукова обґрунтованість планів – перш за все правильне поєднання соціально оріє- нтованих цілей економічного розвитку з реальними ресурсами, визначеними з ура- хуванням можливих заходів розвитку нау- ково-технічного прогресу та інтенсифікації виробництва. Процес планування вимагає нового під- ходу до дослідження проблеми її бачення з різних точок зору, розробки альтернатив- них варіантів рішення і прийняття оптима- льного [12]. Стадія дослідження і пошук рішення – це, по суті, логіка наукового мислення. Ін- ша справа, що залежно від класу рішення завдання науково-дослідна стадія роботи може бути різною за обсягом та глибиною дослідження. Централізований план не має бути перевантажений частковими питан- нями, в ньому не повинно переважати річ- не планування, яке близьке до оперативної роботи, тоді наукова проробка проблеми відходить на другий план. Коли загальнодержавний план зосере- джується на вирішенні перспективних про- блем розвитку, підготовка відповідних пла- нових рішень вимагає виключно глибокої наукової проробки, яка невіддільна від єди- ного процесу планування. Є ще одна важлива функція центрально- го планування. Вона має сприяти заінтере- сованості підприємств (об’єднань) і органі- зацій у якнайповнішому використанні сво- їх резервів і можливостей для збільшення випуску і підвищення якості продукції, ро- сту ефективності виробництва і подальшо- го його розвитку. Саме з такою метою докорінно повинні мінятися система і методологія формуван- ня державних планів. Вся планова робота має будуватися таким чином, щоб підняти дієвість централізованого планування і вод- ночас розширити межі планової діяльності підприємства, щоб трудовий колектив був залучений до творчої діяльності, де будуть поєднані інтереси власника, працівника і держави. Саме тут із переходом підпри- ємств на нові підходи до господарювання проявляються принципово нові вимоги до плану. Висновки. За умов ринкових відносин планування вимагає суттєвого вдоскона- лення, а в багатьох випадках радикальних змін методологічних підходів до розробки загальнодержавних планів. До останніх мо- жна віднести і соціальні трансферти. Це різні способи перерозподілу доходів, а та- кож різного роду безпосередньо регульова- ні методи, а саме тарифні угоди, регулю- вання робочих місць відповідно до чисель- ності та якості робочої сили, погодження регулювання доходів і цін. Основною про- блемою, що виникає при цьому, є визна- чення наукової обґрунтованості перспекти- вних планів та оцінка їх якості згідно з но- вими функціями планування. Для розвинених країн державне фінан- сування наукових досліджень є дуже важ- ливою формою державного регулювання, що суттєво сприяє інтенсифікації виробни- цтва та динамічному соціально-економіч- ному розвитку країн. Фінансування соціа- льної сфери традиційно відбувається за залишковим принципом і рівень її фінан- сування не має тенденції до зростання. Одним із шляхів покращення організації розробки планів може бути забезпечення всебічної проробки ключових напрямів розвитку всіх галузей і народного госпо- дарства в цілому. Це прискорення науково- технічного прогресу, підвищення ефектив- ності виробництва, капітальних вкладень, ресурсозабезпечення, вдосконалення гос- подарського механізму, територіальне пла- нування, зовнішньоекономічні зв’язки тощо. У період реформ рекомендації економіч- ної науки особливо важливі, а тому необ- хідно докорінно переглянути ставлення держави до науки, до її фінансової, органі- заційної та суспільної підтримки. Слід забезпечити наукову обґрунтова- ність, професійну беззаперечність власних розрахунків. Центральний орган економіч- ного управління має нести відповідальність за забезпечення в планах єдиного народно- господарського комплексу, науково обґрун- товане формування загальноекономічних міжгалузевих та регіональних пропорцій, пріоритетне вирішення завдання підвищен- ня добробуту народу з метою постійного со- ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКИ П РО БЛ ЕМ И Н А У К И 3 /2 01 2 10 ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКИ П РО БЛ ЕМ И Н А У К И 3 /2 01 2 11 ціально-економічного розвитку. Головну роль у процесі соціального регу- лювання відіграє держава, а тому слід відзна- чити, що соціальне регулювання є цілісною системою соціально-економічних заходів дер- жави, за допомогою яких вона впливає на ди- наміку рівня та якості життя населення. Зага- льна мета соціального регулювання це опти- мізація відповідності результатів економічної діяльності соціальним цілям суспільства. Важ- ливою особливістю такого регулювання є те, що воно переважно має справу з механізмом розподілу, перерозподілу, споживання благ і національного доходу через бюджетну систе- му держави. Пріоритетного значення повинно набути державне регулювання у сфері забезпечення відтворення населення, передусім працересу- рсного потенціалу. Це для України з її різким погіршенням вікової структури населення дуже важливо і передбачає вирішення двох стратегічно важливих завдань – поліпшення фізичного здоров’я населення та підвищення професійного рівня працездатності. У підвищенні професійно-кваліфікацій- ного рівня трудових ресурсів основну роль повинна відігравати сфера освіти та науки. У розвинених країнах витрати на освіту, а тим більше на науку, розглядаються як важ- лива прибуткова форма капіталовкладень. На часі робота з вдосконалення господар- ського механізму, забезпечення ув’язки пла- нування економічного стимулювання і орга- нізаційних структур з метою ефективного функціонування всієї системи господарсько- го управління. Вона має починатися з осмис- лення планової політики ціноутворення, фі- нансової політики, грошового обігу, кредиту- вання, оплати праці, соціального забезпечен- ня. Для цього доцільно посилювати роль ко- ординації діяльності всіх економічних орга- нів держави через економічну раду (ЕР). На неї можна покласти функцію координації загальнодержавних планів, комплексних про- гнозів розвитку економіки окремих сфер, ре- гіонів, розробку і узгодження позицій при формуванні концепції планів, економічного і соціального розвитку, здійснення заходів зі вдосконалення господарського механізму, підняття рівня аналітичної роботи, спрямова- ної на глибокий аналіз економічного станови- ща держави у порівнянні з іншими країнами. Це дозволить враховувати зміни, розроб- ляти заходи, які необхідно здійснювати для закріплення позитивних зрушень і усунення недоліків, а також робити огляди великих економічних і соціальних проблем. Література 1. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяль- ність» // ВВР. – 2006. – №47. – Ст. 463. 2. Положення про «Державний комітет України з питань науково-технічного та інноваційного роз- витку, затверджене постановою КМУ від 31.05.2010 р. №376. 3. Закон України «Про державні цільові програми» // ВВР. – 2004. – №25. – Ст. 352. 4. Закон України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» №2623-14 від 12.10.2010 р. 5. Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та економіці України. Т.3. Конкурентоспромож- ність української економіки / За ред. акад. НАН України В.М. Гейця. – К.: Фенікс, 2007. – 556 с. 6. Савельєв В.В. Модель зміни поведінки споживачів як основа маркетингової антикризової страте- гії // Економіка, фінанси, право. – 2009. – №4. – С. 3–6. 7. Ануфриева Ю.В. Формирование экономических интересов как фактор развития потенциала лич- ности. – Новосибирск, 2010. – 328 с. 8. Карбовник С.М. Фінансова підтримка малого і середнього бізнесу у сфері економічних відно- син // Фінанси України. – 2008. – №7. – С. 58–65. 9. Федоренко С.В. Проблеми залучення іноземних інвестицій і розвиток економіки України // Про приватизацію. Держінформ. бюл. – 2008. – №2. – С. 12–16. 10. Шкварчук Л.О. Ціна в системі державного регулювання продовольчого ринку // Вісник УБС НБУ. – К., 2008. – №3. – С. 31–41. 11. Яковец Ю.В. Плановое ценообразование. – М.: Экономика, 2008. – 238 с. 12. Ященко О.В. Обґрунтування та розробка стратегії економічних реформ. – К., 2010. – 348 с. УДК 338 ПАТЕНТУВАННЯ ВИНАХОДІВ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ: ТЕНДЕНЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ В.О. Чехун, О.В. Кот, канд. екон. наук, О.С. Вашуленко, канд. екон. наук, Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім Г.М. Доброва НАНУ Постановка проблеми. Патентування винаходів є фактором, що надає суттєві конкурентні переваги суб’єктам винахідницької діяль- ності, а кількість поданих заявок та зареєстрованих патентів є важ- ливим показником результативності такої діяльності. Попит на па- тентний захист винаходів у світі щороку збільшується, залучаючи дедалі більше фінансових та людських ресурсів в сферу захисту прав інтелектуальної власності, паралельно зростає обсяг міжнарод- ного трансферу технологій за допомогою патентів. Цими тенденці- ями пояснюється пильна увага експертів до системи патентного за- хисту винаходів і до показників патентної активності. Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про те, що огляд патентної статистики є поширеним прийомом, який застосо- вують для оцінки результативності науково-технічної діяльності у вітчизняних та зарубіжних наукових працях [1, 2], а також для оцін- ки інноваційної сфери [3]. Методологічні питання використання патентної статистики досить добре розроблені в англомовних [4, 5] та вітчизняних джерелах [6]. Мета статті – огляд основних світових тенденцій у динаміці і структурі патентування, зіставлення показників патентної активно- сті з іншими показниками, що характеризують науково-технічну сферу провідних країн світу, визначення місця України серед ін- ших країн за рівнем патентної активності її резидентів. Використання патентної статистики як поширеного прийому має наступні переваги: - патенти – зручний кількісний показник, більшість даних патен- тної статистики є широкодоступною для аналізу; - проходження заявкою на патент експертизи на патентоздат- ність робить облік патентів більш цінним показником результатив- ності науково-технічної діяльності з точки зору оцінки запропоно- ваних новацій на новизну та технічний рівень, ніж, наприклад, об- лік публікацій; Досліджено патентну активність окремих країн світу за останні 20 років і визначено місце України в рейти- нгах за значеннями основних показників. Проаналізовано вплив світової фінансово- економічної кризи на динаміку патентуван- ня. Здійснено порівнян- ня динаміки патенту- вання та динаміки показників, що харак- теризують наукову сферу (публікаційна активність, кадрове забезпечення сфери ДіР) для провідних кра- їн світу. Визначено основні характерис- тики патентної ак- тивності, що є спіль- ними для країн пост- радянського простору. Ключові слова: па- тенти, рейтингуван- ня, порівняння між країнами. ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКИ П РО БЛ ЕМ И Н А У К И 3 /2 01 2 12 Исследована философия планирования с ориентацией на эффективное использование ресурсного потенциала государства. Раскрыто планирование в ретроспективе, доказано, что при разработке планов нужно опи- раться на объективные закономерности расширенного воспроизводства, обоснованно ре- шать проблемы планирования, согласовывая цели и ресурсы их обеспечения. Предусмотрено в планах научно-обоснованное формирование общеэкономических меж- отраслевых и региональных пропорций с целью постоянного социально-экономического развития. В.С. Марцин ФИЛОСОФИЯ ПЛАНИРОВАНИЯ В УСЛОВИЯХ ВЫХОДА ИЗ МИРОВОГО ФИНАНСОВОГО КРИЗИСА
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-51008
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	XXXX-0119
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T15:12:39Z
publishDate	2012
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
record_format	dspace
spelling	Марцин, В.С. 2013-11-08T17:03:47Z 2013-11-08T17:03:47Z 2012 Філософія планування в умовах виходу зі світової фінансової кризи / В.С. Марцин // Проблеми науки. — 2012. — № 3. — С. 7-12. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. XXXX-0119 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/51008 338.24:101 Досліджено філософію планування з орієнтацією на ефективне використання ресурсного потенціалу держави. Розкрито планування в ретроспективі, доведено, що при розробці планів потрібно спиратись на об’єктивні закономірності розширеного відтворення, обґрунтовано вирішувати проблеми планування, узгоджуючи цілі і ресурси їх забезпечення. Передбачено в планах науково-обґрунтоване формування загальноекономічних міжгалузевих та регіональних пропорцій з метою постійного соціально-економічного розвитку. Исследована философия планирования с ориентацией на эффективное использование ресурсного потенциала государства. Раскрыто планирование в ретроспективе, доказано, что при разработке планов нужно опираться на объективные закономерности расширенного воспроизводства, обоснованно решать проблемы планирования, согласовывая цели и ресурсы их обеспечения. Предусмотрено в планах научно-обоснованное формирование общеэкономических межотраслевых и региональных пропорций с целью постоянного социально-экономического развития. Planning philosophy with focus on efficient use of resource potential is investigated. Plan in retrospect is determined. It is proved that development plans should base on objective expanded reproduction, reasonably to solve the planning problems, coordinating objective and resources they provide. Scientific formation and inter-regional proportions in order to direct socio-economic development should be included info planning. uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Проблеми науки Організація науки Філософія планування в умовах виходу зі світової фінансової кризи Философия планирования в условиях выхода из мирового финансового кризиса Planning philosophy in terms of global financial crisis Article published earlier
spellingShingle	Філософія планування в умовах виходу зі світової фінансової кризи Марцин, В.С. Організація науки
title	Філософія планування в умовах виходу зі світової фінансової кризи
title_alt	Философия планирования в условиях выхода из мирового финансового кризиса Planning philosophy in terms of global financial crisis
title_full	Філософія планування в умовах виходу зі світової фінансової кризи
title_fullStr	Філософія планування в умовах виходу зі світової фінансової кризи
title_full_unstemmed	Філософія планування в умовах виходу зі світової фінансової кризи
title_short	Філософія планування в умовах виходу зі світової фінансової кризи
title_sort	філософія планування в умовах виходу зі світової фінансової кризи
topic	Організація науки
topic_facet	Організація науки
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/51008
work_keys_str_mv	AT marcinvs fílosofíâplanuvannâvumovahvihoduzísvítovoífínansovoíkrizi AT marcinvs filosofiâplanirovaniâvusloviâhvyhodaizmirovogofinansovogokrizisa AT marcinvs planningphilosophyintermsofglobalfinancialcrisis

Філософія планування в умовах виходу зі світової фінансової кризи

Репозитарії

Схожі ресурси