Природа державної політики формування інтелектуального капіталу: погляд крізь призму структурно-інформаційного підходу
Проаналізовано структурно-інформаційний підхід до визначення природи і змісту державної політики формування інтелектуального капіталу національного господарства для ініціювання процесів його модернізації. Визначено, що цей процес забезпечується ефективною координацією самоорганізаційних та організац...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Проблеми науки |
|---|---|
| Datum: | 2012 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
2012
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/51017 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Природа державної політики формування інтелектуального капіталу: погляд крізь призму структурно-інформаційного підходу / Т.В. Бауліна // Проблеми науки. — 2012. — № 4. — С. 2-6. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860253021606248448 |
|---|---|
| author | Бауліна, Т.В. |
| author_facet | Бауліна, Т.В. |
| citation_txt | Природа державної політики формування інтелектуального капіталу: погляд крізь призму структурно-інформаційного підходу / Т.В. Бауліна // Проблеми науки. — 2012. — № 4. — С. 2-6. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Проблеми науки |
| description | Проаналізовано структурно-інформаційний підхід до визначення природи і змісту державної політики формування інтелектуального капіталу національного господарства для ініціювання процесів його модернізації. Визначено, що цей процес забезпечується ефективною координацією самоорганізаційних та організаційних факторів цієї політики, впорядкованою взаємодією її складових.
Осуществлен анализ структурно-информационного подхода к определению природы и сущности государственной политики в формировании интеллектуального капитала национального хозяйства для инициирования процессов его модернизации. Определено, что данный процесс обеспечивается эффективной координацией самоорганизационных и организационных факторов этой политики, упорядоченным взаимодействием ее составляющих.
The analysis of the structural and information approach is carried out for determination of nature and essence of public policy on intellectual capital forming of national economy for initiation of processes of its modernisation. It is shown that this process is provided by effective co-ordination of sell-organizational and organizational factors of this policy, well-organized co-operation of its constituents.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:45:07Z |
| format | Article |
| fulltext |
Проаналізовано струк-
турно-інформаційний під-
хід до визначення природи
і змісту державної полі-
тики формування інтеле-
ктуального капіталу на-
ціонального господарства
для ініціювання процесів
його модернізації.
Визначено, що цей про-
цес забезпечується ефек-
тивною координацією са-
моорганізаційних та орга-
нізаційних факторів цієї
політики, впорядкованою
взаємодією її складових.
Ключові слова: інтелек-
туальний капітал, модер-
нізація національного гос-
подарства, структурно-
інформаційний підхід.
УДК 35:323.12
ПРИРОДА ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ФОРМУВАННЯ ІНТЕ-
ЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ: ПОГЛЯД КРІЗЬ ПРИЗМУ
СТРУКТУРНО-ІНФОРМАЦІЙНОГО ПІДХОДУ
Т.В. Бауліна, докт. екон. наук,
Міжнародний науково-технічний університет
імені Ю. Бугая
Постановка проблеми. Сучасний стратегічний курс Украї-
ни визначається ефективною державною політикою, спрямова-
ною на формування інформаційно-інтелектуальної моделі
структурної трансформації економіки, зміцнення конкурент-
них позицій України на світовому ринку як високоінтелектуа-
льної держави в умовах глобальної світової кризи. Динамічне
перетворення суспільного життя в країнах Європи – Німеччи-
ні, Франції, Бельгії, Австрії, які, в свою чергу, відчувають на
собі вплив глобальної кризи, а також реструктуризація еконо-
мічної системи ХХІ ст. беззаперечно викликають зміни в дер-
жавному управлінні та головних орієнтирах цього управління
в Україні.
Вираженням таких змін стають:
— розробка єдиного інформаційно-синергетичного підходу
до вивчення економічних процесів, які відбуваються в реально-
му секторі економіки України;
— адаптація базових структурно-функціональних засад до
визначення змісту механізмів ефективного стратегічного
управління інтелектуальним капіталом: формування, наро-
щення і раціонального використання інтелектуального капіта-
лу української економіки для активізації процесів її модерніза-
ції;
— розроблення засобів наукового осмислення та оцінюван-
ня особливостей розвитку інтелектуальної економіки та ваго-
мості її трансформуючого впливу на оптимізацію організацій-
них структур державного управління;
— визначення траєкторії переходу від виробничої економі-
ки до інформаційно-інтелектуальної при розробці ефективної
державної політики формування інтелектуального капіталу
держави;
— дослідження внутрішніх механізмів самоорганізації від-
критих економічних систем за рахунок поєднання матеріаль-
них, системно-універсальних, конституційних, комунікацій-
них і створених на основі їх взаємодії комбінованих структур,
до яких відноситься державна політика формування інтелекту-
ального капіталу національного господарства.
Реалізація зазначених змін і перетворень у державній полі-
тиці вимагатиме реструктуризації системи управління розвит-
ком національного господарства, тобто формування сучасних
структур на засадах нових форм інноваційних знань
(інтелектуальний потенціал суспільства, сучасні інформаційні
ресурси); високотехнологічних галузей, які забезпечують соціа-
ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКИ
П
РО
БЛ
ЕМ
И
Н
А
У
К
И
4
/2
01
2
2
льно-економічний розвиток країни
(інформаційна індустрія, ринок інтелекту-
альної сфери, інформаційний менедж-
мент); бази інтелектуального потенціалу
країни, основанної на інформаційному
програмному забезпеченні.
Мета статті – визначення сучасного
структурно-інформаційного підходу до
розкриття природи та змісту державної по-
літики формування інтелектуального капі-
талу національного господарства в контекс-
ті його модернізації.
Економічна політика України стосовно
формування інтелектуального капіталу для
модернізації національного господарства
це складна комбінація внутрішньо та зовні-
шньо орієнтованих заходів, що визначають
темпи, напрями розвитку як окремого виду
економічної діяльності, так і економічної
системи держави в цілому.
Аналіз загальної спрямованості держав-
ної політики 2004 – 2011 рр. показав, що ча-
сткова реалізація неадаптивних виробни-
чо-господарським процесам програмних
положень з формування інтелектуального
капіталу країни зачіпає не лише основи за-
безпечення збалансованого розвитку націо-
нального господарства, а й економічної без-
пеки держави загалом.
Як видно з результатів реалізації попере-
дніх економічних та соціально-
економічних стратегій розвитку держави,
об’єктами кризових явищ і їх наслідків по-
стійно стає переважна більшість сфер сус-
пільно-економічної життєдіяльності – еко-
номіка, суспільна свідомість, населення
країни, наука й освіта тощо. При цьому,
головним предметом для державотворчих
змін залишаються вже використані в повно-
му обсязі і відпрацьовані за останні роки
постійних трансформаційних змін органі-
заційно-економічні структури, соціально-
економічні, виробничі та господарські від-
носини.
Основною рисою сучасного історичного
етапу трансформації економіки, на думку
автора, є те, що саме реалізація економічної
політики в державі не набуває основного
орієнтиру удосконалення процесів резуль-
тативного державотворення, не визначаєть-
ся як найвагоміший напрям загальнодер-
жавної організаційно-управлінської та ви-
конавчо-розпорядчої діяльності. Але цей
інструментарій реалізації економічної
стратегії не повинні ігнорувати суб’єкти
державного управління будь-якого рівня та
політичної приналежності.
Автор статті вважає за потрібне визначи-
ти єдиний критерій-орієнтир змісту еконо-
мічної політики держави з формування ін-
телектуального капіталу щодо оцінювання
результативності «вигідно – невигідно» для
економічних інтересів національного гос-
подарства за його модернізації та реструк-
туризації.
У свою чергу, визначаючи цей критерій-
орієнтир, необхідно сформулювати цільову
функцію економічної політики з форму-
вання інтелектуального капіталу України
як інструменту реалізації загальної страте-
гії розвитку. Це узгодження складної конс-
трукції орієнтирів, що є простором імовір-
ної об’єктивації, яка поширюється на всі
види економічної діяльності, суспільство
України, її матеріальні, інтелектуальні та
духовні ресурси, здатності та можливості.
Відтак, сучасний поступ суб’єктів держа-
вного управління слід спрямувати до пер-
шочергових обов’язків українського держа-
вотворення. До цих завдань відноситься:
— формування у громадян України ро-
зуміння природи економічної системи, ви-
правданості та потрібності її розвитку,
практичного підтримання у дієздатному
стані у будь-яких геополітичних чи кризо-
вих умовах;
— розуміння необхідності еволюційного
розвитку економіки в умовах кризи та сус-
пільних трансформацій;
— забезпечення узгодженої діяльності з
досягнення соціально й економічно значу-
щих цілей всіх гілок політичної та виконав-
чої влади;
— передбачення перспектив реалізації
науково-технологічних, техніко-економіч-
них та управлінських рішень у їх конструк-
тивних і деструктивних аспектах;
— визначення оптимальних для України
шляхів втілення попередніх напрацювань
реформаторів, урядів у економічні реалії
сьогодення.
Метою сучасної економічної політики в
Україні має стати вирішення двох взаємоза-
лежних завдань – у внутрішньоекономічно-
ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКИ
П
РО
БЛ
ЕМ
И
Н
А
У
К
И
4
/2
01
2
3
ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКИ
П
РО
БЛ
ЕМ
И
Н
А
У
К
И
4
/2
01
2
4
му та зовнішньоекономічному середови-
щах. У внутрішньому економічному – це
самозбереження економічної системи дер-
жави, забезпечення цілісності та надійності
її функціонування; адміністративне струк-
турування оновленої системи суспільно-
економічних відносин на засадах доміну-
вання у сукупності соціально-політично-
економічного суб’єкта державного управ-
ління із більш вагомими раціоналістични-
ми і поміркованими характеристиками.
У зовнішньоекономічному середовищі – це
реалізація загальної стратегії розвитку краї-
ни, спрямованої на розвиток національної
економіки як вагомої субструктури еконо-
мічної безпеки, захист державноорганізова-
ного соціуму від зовнішніх небезпек і за-
гроз, збереження державної власності, суве-
ренітету, територіальної цілісності на гео-
політичному просторі.
Об’єктивне усвідомлення змісту соціаль-
но-політичної діяльності з формування ін-
телектуального капіталу національного го-
сподарства неможливе без визначення на-
ступних факторів впливу на її сутнісні ха-
рактеристики:
1. Економічні та соціальні інтереси Укра-
їни, що стосуються внутрішньополітичних
і регіональних проблем розвитку реально-
го сектору економіки (це вимагає розробки
цільових програм розвитку найбільш тех-
нологічно спроможних регіональних про-
мислових комплексів, а також галузей і ви-
робництв, що здатні суттєво вплинути на
структуру економічної безпеки, підвищити
енергоефективність національної економіки).
Слід зазначити, що на сучасному етапі
розвитку макроекономічних та політичних
процесів в Україні оформлення відповід-
них документів відбувається суперечливо:
одночасно необхідно враховувати націона-
льно-державні, регіональні, політичні та
загальносуспільні інтереси.
2. Потенційні та наявні можливості
(стратегічні, економічні, демографічні, ре-
сурсні, науково-технологічні та ін.), що до-
зволяють забезпечити достатній рівень ене-
ргоефективності та екологічної рівноваги в
державі, високий рівень освіти, захист здо-
ров’я населення, що є пріоритетним на су-
часному етапі розвитку.
3. Внутрішні та зовнішні умови, до пере-
ліку яких доцільно віднести глобальні і ре-
гіональні економічні процеси. Істотні зміни
у змісті цих чинників здатні стимулювати
перегляд як державно-політичних, так і
економічних інтересів, уможливити їх за-
безпечення, кардинально змістити акценти
у меті і засобах реалізації економічної політи-
ки, безпосередніх методах її формування.
Поряд із зазначеним, для визначення
природи державної політики щодо форму-
вання інтелектуального капіталу націона-
льного господарства для ініціювання про-
цесів його модернізації доцільно розгляну-
ти такі положення:
● сучасне визначення категорії «державна
політика» у світоглядно-методологічному
контексті. Слід зауважити, що в сучасній
економічній науці трансформації поясню-
ються переходом від жорсткого детермініз-
му явищ і процесів до акцентування уваги
на нестабільності їх існування [1];
● глобальна нестабільність та відносна не-
передбачуваність розвитку економічних
систем може сприяти нераціональному ви-
користанню інтелектуального капіталу при
аналізі інноваційних знань та галузей соці-
альної практики, а також при діагностиці
зазначених явищ і процесів у наявних варі-
антах їх загальнонаціонального, регіональ-
ного чи виробничо-економічного прояву.
У загальному визначенні державна полі-
тика – це частина загальної політики пев-
них соціальних сил, держав і створених ни-
ми спеціальних інститутів влади, які здійс-
нюють підготовку і використання як основ-
них виробничих засобів, так і стратегічного
потенціалу економіки в цілому для досяг-
нення тих чи інших державних або загаль-
нолюдських цілей, для попередження ви-
никнення загроз і ризиків збалансованому
розвитку економічної системи та забезпечен-
ню загальноекономічного прискорення [2– 4].
Проте, на думку автора, державну полі-
тику формування інтелектуального капіта-
лу національного господарства можливо
визначити і на альтернативних засадах:
державна політика – це діяльність соціаль-
них суб’єктів і створених ними інститутів
влади, яка виникла на перетині загальноде-
ржавної політики й економічної стратегії з
метою формування і використання інтеле-
ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКИ
П
РО
БЛ
ЕМ
И
Н
А
У
К
И
4
/2
01
2
5
ктуального потенціалу суспільства, фунда-
ментальних і прикладних знань, конструк-
торських розробок та інформації, а також
машинних засобів їх перетворення для до-
сягнення національних економічних інте-
ресів.
Таким чином, державна політика фор-
мування інтелектуального капіталу націо-
нального господарства в контексті його мо-
дернізації виникла як складова соціально-
політично-економічної системи суспільст-
ва. Її формалізація стала можливою завдяки
внутрішньому змістовному ускладненню
інформаційних технологій, нарощенню
економічних суперечностей, збільшенню
глобалізаційних масштабів та трансформа-
ційних змін стратегічного ресурсу – інтеле-
ктуальної сфери суспільного життя. Цей
інструментарій поступово набув відносної
самостійності і підвищеної питомої ваги у
загальному переліку державних системних
ознак, які забезпечують когнітивно-
інформаційний аналіз руху знань, засобів
їх отримання, механізмів відбору, поши-
рення та трансформації.
Як свідчать результати функціонального
і структурного аналізу державної політики
формування інтелектуального капіталу,
досвід більшості країн, стартовою лінією її
змістовної оптимізації є створення відповід-
ної ідеології, втіленої в економічно-
доктринальному забезпеченні процесу удо-
сконалення соціально-економічної, вироб-
ничо-економічної, інформаційної та інте-
лектуальної сфер держави для реалізації
модернізаційних процесів. Вагомим напря-
мом розгортання економічної політики
держави в інтелектуальній сфері залиша-
ється інформаційно-ідеологічне забезпе-
чення відпрацьованих та затверджених рі-
шень і планів. Їх змістовні особливості ма-
ють задовільно сприйматися відповідними
соціальними групами країни і населенням
у цілому, а також іншими країнами.
Таким чином, організаційно-практич-
ний зміст державної політики визначається
факторами та кількома групами напрямків
її втілення у внутрішні та міждержавні реа-
лії:
І група – процеси керівництва економіч-
ною сферою держави, що означає розвиток
соціально-економічного, природно-
географічного, демографічного, виробни-
чо-господарського, науково-технічного, ду-
ховного та інших потенціалів суспільства,
формування на їх засадах інтелектуального
капіталу, а також визначення кількісно-
якісних характеристик національного гос-
подарства.
ІІ група – процеси макроекономічного
регулювання сукупності соціально-
економічних, виробничо-господарських,
світоглядно-методологічних і політичних від-
носин у межах національного господарства.
ІІІ група – це процеси практичного кері-
вництва національним господарством, його
інноваційною, управлінською та іншими
підсистемами, які забезпечують розвиток
потенціалів системно-універсального фун-
кціонування як реального сектору економі-
ки, так і невиробничої сфери.
Отже, державну політику водночас мож-
на представити як впорядковану взаємодію
її складових елементів, наслідком чого є її
структурно-функціональна оптимізація,
що дає змогу задовільно вирішувати актуа-
льні проблеми забезпечення економічного
зростання в Україні. Така впорядкованість
досягається координованим управлінням
факторів самоорганізації та організації
компонент державної економічної політи-
ки формування інтелектуального капіталу
в контексті модернізації національного гос-
подарства.
В свою чергу, самоорганізаційними фак-
торами державної політики формування
інтелектуального капіталу є:
– домінація інтелектуального потенціалу
суспільства та розвитку з набуття досвіду,
фахових навичок, кваліфікації, індивідуа-
льного самозбереження;
– суспільна поведінка, ініціювання муль-
типлікативних процесів з формування ос-
новної рушійної сили розвитку суспільства
– інтелектуального потенціалу;
– інстинкти групового збереження, орга-
нічного функціонування економічної сис-
теми держави в об’єднанні європейських
держав у процессі нарощення інтелектуалі-
зації та інформатизації суспільства;
– організаційно-економічні механізми та
соціально-психологічні важелі й рефлектор
силового впливу на зовнішнє і внутрішнє
середовище держави.
ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКИ
П
РО
БЛ
ЕМ
И
Н
А
У
К
И
4
/2
01
2
6
Література
1. Україна 2020. Стратегія національної модернізації. – http://www.me/gov.ua/control/uk/
publish/category/system?cat_id=32862&stind=1.
2. Закон України «Про основи національної безпеки України» № 964-IV від 19 червня 2003 року //
Урядовий кур’єр. – 2003. – 30 липня.
3. Закон України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007 –
2015 рр.» від 09.01.2007 № 537-V.
4. Иващенко Г.В. Доктрина информационной безопасности и методологические проблемы теории
безопасности // Глобальная информатизация и социально-гуманитарные проблемы человека,
культуры, общества. – М., 2001. – http://www.security.ukrnet.net/modules/ sections/index.php?
op= printpage& artid=453
Осуществлен анализ структурно-информационного подхода к определению природы и
сущности государственной политики в формировании интеллектуального капитала на-
ционального хозяйства для инициирования процессов его модернизации. Определено, что
данный процесс обеспечивается эффективной координацией самоорганизационных и ор-
ганизационных факторов этой политики, упорядоченным взаимодействием ее составляю-
щих.
Т.В. Баулина ПРИРОДА ГОСУДАРСТВЕННОЙ ПОЛИТИКИ ФОРМИРОВАНИЯ
ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНОГО КАПИТАЛА: ВЗГЛЯД СКВОЗЬ ПРИЗМУ
СТРУКТУРНО-ИНФОРМАЦИОННОГО ПОДХОДА
Організаційні фактори:
– планування процедур із оцінювання/
прогнозування параметрів розвитку інтеле-
ктуального капіталу країни;
– безпосередня реалізація заходів з фор-
мування, нарощення, трансформації та ви-
користання інтелектуального капіталу;
– використання інтелектуального, інфо-
рмаційного, управлінського й інноваційно-
го потенціалів держави;
– регулювання сукупності соціально-
економічних, виробничо-господарських,
світоглядно-методологічних і політичних
відносин щодо модернізації національного
господарства країни.
Управління самоорганізаційними фак-
торами, у свою чергу, здійснюється за раху-
нок зовнішніх факторів щодо державної
політики формування інтелектуального
капіталу національного господарства
(насамперед, державного, регіонального і
глобального походження) в умовах модер-
нізації. Управління організаційними фак-
торами – за рахунок внутрішніх факторів,
які утворюють військову політику як склад-
ну систему (практичних державних конце-
пцій і програм, функціональних обов’язків,
суб’єкт-об’єктного забезпечення), що забез-
печить національну безпеку країни.
Висновки. Процеси самоорганізації і у
природному світі, і в соціальному середо-
вищі історично виникають задовго до ціль-
ного конституювання організаційних стру-
ктур управління виробничо-господарсь-
кими, економічними, технологічними та
соціальними процесами, а також структу-
рами, які мають переважно об’єктивну ос-
нову виникнення, але, здебільшого, об’єк-
тивно-суб’єктивний характер впливу на
економічні або суспільні явища.
Процес визначення природи і змісту
державної політики формування інтелек-
туального капіталу національного госпо-
дарства для ініціювання процесів його мо-
дернізації забезпечується: ефективною коор-
динацією саморганізаційних та організацій-
них факторів цієї політики; впорядкованою
взаємодією її складових елементів, наслідком
чого є її структурно-функціональна оптимі-
зація, що дозволяє задовільно вирішувати ак-
туальні проблеми забезпечення економічно-
го зростання в Україні в умовах кризи.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-51017 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0119 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:45:07Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Бауліна, Т.В. 2013-11-08T19:36:47Z 2013-11-08T19:36:47Z 2012 Природа державної політики формування інтелектуального капіталу: погляд крізь призму структурно-інформаційного підходу / Т.В. Бауліна // Проблеми науки. — 2012. — № 4. — С. 2-6. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. XXXX-0119 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/51017 35:323.12 Проаналізовано структурно-інформаційний підхід до визначення природи і змісту державної політики формування інтелектуального капіталу національного господарства для ініціювання процесів його модернізації. Визначено, що цей процес забезпечується ефективною координацією самоорганізаційних та організаційних факторів цієї політики, впорядкованою взаємодією її складових. Осуществлен анализ структурно-информационного подхода к определению природы и сущности государственной политики в формировании интеллектуального капитала национального хозяйства для инициирования процессов его модернизации. Определено, что данный процесс обеспечивается эффективной координацией самоорганизационных и организационных факторов этой политики, упорядоченным взаимодействием ее составляющих. The analysis of the structural and information approach is carried out for determination of nature and essence of public policy on intellectual capital forming of national economy for initiation of processes of its modernisation. It is shown that this process is provided by effective co-ordination of sell-organizational and organizational factors of this policy, well-organized co-operation of its constituents. uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Проблеми науки Організація науки Природа державної політики формування інтелектуального капіталу: погляд крізь призму структурно-інформаційного підходу Природа государственной политики формирования интеллектуального капитала: взгляд сквозь призму структурно-информационного подхода Nature of public policy on intellectual capital forming: view through the prism of structural and information approach Article published earlier |
| spellingShingle | Природа державної політики формування інтелектуального капіталу: погляд крізь призму структурно-інформаційного підходу Бауліна, Т.В. Організація науки |
| title | Природа державної політики формування інтелектуального капіталу: погляд крізь призму структурно-інформаційного підходу |
| title_alt | Природа государственной политики формирования интеллектуального капитала: взгляд сквозь призму структурно-информационного подхода Nature of public policy on intellectual capital forming: view through the prism of structural and information approach |
| title_full | Природа державної політики формування інтелектуального капіталу: погляд крізь призму структурно-інформаційного підходу |
| title_fullStr | Природа державної політики формування інтелектуального капіталу: погляд крізь призму структурно-інформаційного підходу |
| title_full_unstemmed | Природа державної політики формування інтелектуального капіталу: погляд крізь призму структурно-інформаційного підходу |
| title_short | Природа державної політики формування інтелектуального капіталу: погляд крізь призму структурно-інформаційного підходу |
| title_sort | природа державної політики формування інтелектуального капіталу: погляд крізь призму структурно-інформаційного підходу |
| topic | Організація науки |
| topic_facet | Організація науки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/51017 |
| work_keys_str_mv | AT baulínatv prirodaderžavnoípolítikiformuvannâíntelektualʹnogokapítalupoglâdkrízʹprizmustrukturnoínformacíinogopídhodu AT baulínatv prirodagosudarstvennoipolitikiformirovaniâintellektualʹnogokapitalavzglâdskvozʹprizmustrukturnoinformacionnogopodhoda AT baulínatv natureofpublicpolicyonintellectualcapitalformingviewthroughtheprismofstructuralandinformationapproach |