Державна політика підтримки інноваційної діяльності установ вищої освіти

Показано значення інноваційної діяльності установ вищої освіти. Визначено причини гальмування інноваційної активності у сфері вищої освіти. Запропоновано заходи щодо організації державної підтримки інноваційної діяльності установ вищої освіти....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
1. Verfasser:	Натрошвілі, С.Г.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2012
Schriftenreihe:	Проблеми науки
Schlagworte:	Інноваційно-інвестиційна діяльність
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/51123
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Державна політика підтримки інноваційної діяльності установ вищої освіти / С.Г. Натрошвілі // Проблеми науки. — 2012. — № 12. — С. 14-18. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-51123
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-511232025-02-23T17:25:18Z Державна політика підтримки інноваційної діяльності установ вищої освіти Государственная политика поддержки инновационной деятельности учреждений высшего образования Public policy of innovative activity support of higher education establishments Натрошвілі, С.Г. Інноваційно-інвестиційна діяльність Показано значення інноваційної діяльності установ вищої освіти. Визначено причини гальмування інноваційної активності у сфері вищої освіти. Запропоновано заходи щодо організації державної підтримки інноваційної діяльності установ вищої освіти. Показано значение инновационной деятельности учреждений высшего образования. Определены причины сворачивания инновационной активности в сфере высшего образования. Сформулированы предложения по организации государственной поддержки инновационной деятельности учреждений высшего образования. The value of innovative activity of higher education establishments is shown. Reasons of innovative activity braking in the field of higher education are determined. Measures on state support organization of higher education establishments innovative activity are formulated. 2012 Article Державна політика підтримки інноваційної діяльності установ вищої освіти / С.Г. Натрошвілі // Проблеми науки. — 2012. — № 12. — С. 14-18. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. XXXX-0119 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/51123 378 (447):33 uk Проблеми науки application/pdf Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Інноваційно-інвестиційна діяльність Інноваційно-інвестиційна діяльність
spellingShingle	Інноваційно-інвестиційна діяльність Інноваційно-інвестиційна діяльність Натрошвілі, С.Г. Державна політика підтримки інноваційної діяльності установ вищої освіти Проблеми науки
description	Показано значення інноваційної діяльності установ вищої освіти. Визначено причини гальмування інноваційної активності у сфері вищої освіти. Запропоновано заходи щодо організації державної підтримки інноваційної діяльності установ вищої освіти.
format	Article
author	Натрошвілі, С.Г.
author_facet	Натрошвілі, С.Г.
author_sort	Натрошвілі, С.Г.
title	Державна політика підтримки інноваційної діяльності установ вищої освіти
title_short	Державна політика підтримки інноваційної діяльності установ вищої освіти
title_full	Державна політика підтримки інноваційної діяльності установ вищої освіти
title_fullStr	Державна політика підтримки інноваційної діяльності установ вищої освіти
title_full_unstemmed	Державна політика підтримки інноваційної діяльності установ вищої освіти
title_sort	державна політика підтримки інноваційної діяльності установ вищої освіти
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Інноваційно-інвестиційна діяльність
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/51123
citation_txt	Державна політика підтримки інноваційної діяльності установ вищої освіти / С.Г. Натрошвілі // Проблеми науки. — 2012. — № 12. — С. 14-18. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
series	Проблеми науки
work_keys_str_mv	AT natrošvílísg deržavnapolítikapídtrimkiínnovacíjnoídíâlʹnostíustanovviŝoíosvíti AT natrošvílísg gosudarstvennaâpolitikapodderžkiinnovacionnojdeâtelʹnostiučreždenijvysšegoobrazovaniâ AT natrošvílísg publicpolicyofinnovativeactivitysupportofhighereducationestablishments
first_indexed	2025-11-24T03:28:49Z
last_indexed	2025-11-24T03:28:49Z
_version_	1849640803684581376
fulltext	ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ П РО БЛ ЕМ И Н А У К И 1 2/ 20 12 14 Показано значення ін- новаційної діяльності установ вищої освіти. Визначено причини гальмування інновацій- ної активності у сфері вищої освіти. Запропо- новано заходи щодо організації державної підтримки інноваційної діяльності установ вищої освіти. Ключові слова: іннова- ційна діяльність, дер- жавна політика, уста- нови вищої освіти, якість освітніх послуг. УДК 378 (447):33 ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ПІДТРИМКИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УСТАНОВ ВИЩОЇ ОСВІТИ С.Г. Натрошвілі, канд. екон. наук, Київський національний університет технологій та дизайну Постановка проблеми. Відсутність єдиної стратегії формуван- ня та реалізації державної інноваційної політики призводить до гальмування інноваційного потенціалу вищих навчальних за- кладів. Про переважно екстенсивний характер інноваційних процесів у сфері вищої освіти свідчить те, що у освітньому процесі викорис- товуються в основному науково-технічні надбання та обладнан- ня, що освоєні у попередні роки. Такий тип інноваційного розви- тку має досить вузькі межі і не дає можливості підтримувати кон- курентоспроможність освітніх установ протягом тривалого часу. Тому актуальним завданням сьогодення є розробка та впрова- дження в практику державного управління реалістичних механіз- мів підтримки високоефективної інноваційної діяльності вищих навчальних закладів. Аналіз останніх досліджень та публікацій. У наукових працях про необхідність переорієнтації вищих навчальних закладів на інноваційну модель розвитку йдеться багато. Наголошується на необхідності поєднання ринкових і державних важелів стимулю- вання розвитку вищої освіти, запровадження механізмів довго- строкового кредитування, використання інноваційного потенці- алу, механізмів податкового стимулювання тощо [1–7]. Напра- цьована правова база у складі законів України Про наукову і на- уково-технічну діяльність, Про пріоритетні напрями розвит- ку науки і техніки, Про інноваційну діяльність, Про Загаль- нодержавну комплексну програму розвитку високих наукоєм- них технологій. Разом з тим вплив інновацій на економічний розвиток країни та розвиток вищої освіти майже не відчува- ється [8]. Відтак, мають бути розроблені конкретні рекомендації з питань організації державної підтримки інноваційної діяльності вищих навчальних закладів. Мета статті – викласти результати досліджень з питань органі- зації державної підтримки інноваційної діяльності установ ви- щої освіти в умовах посткризового розвитку. Основна причина інноваційної відсталості сфери вищої осві- ти – неправочинна економічна ідеологія держави стосовно інно- ваційних та виробничих процесів. Інноваційна політика – це складна система явищ і відносин, що вибудовується на основі науково-технічної політики. Головне функціональне призначення останньої полягає у продукуванні нового знання, розробці наукової ідеї. У виробничому процесі знання може виконувати свою інноваційну функцію на рівні ви- находів та інших науково-технічних розробок, які раніше не ви- користовувались у виробництві. Ефективна науково-технічна діяльність можлива лише за умови тісного взаємозв’язку науки, ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ П РО БЛ ЕМ И Н А У К И 1 2/ 20 12 15 техніки, виробництва та сфери споживан- ня. Отже, без врахування особливостей роз- витку споживчого сектору економіки вирі- шити проблему інноваційного забезпечен- ня усієї економічної системи неможливо. Принципово нову продукцію лише тоді можна назвати інноваційною, якщо знай- деться споживач, який погодиться її при- дбати [1]. Виходячи з типу стратегії інноваційного розвитку, найбільш відповідного конкрет- ним соціально-економічним умовам і зміс- ту інноваційної політики, держава повинна опрацювати систему заходів прогностично- го характеру як у межах єдиного господар- ського комплексу країни в цілому, так і сек- торі вищої освіти зокрема. Найбільшу від- дачу від прогнозування можна одержати при виділенні однакових етапів науково- технічного і економічного розвитку за часо- вими параметрами: довгостроковими (15– 20 років), середньостроковими (7–10 років) і короткостроковими (3–5 років). У своїй ос- нові такі прогнози покликані відобразити потенційні можливості реального впрова- дження нових технологій у виробництво й оцінку їх економічної ефективності. Одна з центральних проблем – раціональ- не фінансування науково-технічних та ін- новаційних програм. Як свідчить практика, вона може задовільно вирішуватись лише у комплексі з іншими заходами інноваційних трансформацій вищої освіти. Основними джерелами фінансового забезпечення інно- ваційних процесів вищої освіти в економіч- но розвинених країнах є приватні та дер- жавні ресурси, причому, у фінансуванні нововведень часто зберігаються приблизно однакові пропорції між першими й други- ми. Завдяки такій практиці створюються надійні та гнучкі фонди, що забезпечує розвиток вищих навчальних закладів. Для фінансування інноваційної діяльності у споживчому секторі вищої освіти викорис- товуються такі джерела: ● фінансові ресурси, утворені за рахунок власних та прирівняних до них коштів кор- поративних структур. До них належать за- кріплені доходи (прибуток від реалізації товарної продукції, науково-технічної про- дукції, будівельно-монтажних робіт, фінан- сових операцій та ін.); амортизаційні відра- хування, виручка від реалізації майна, ці- льові та інші види надходжень; ● фінансові ресурси, мобілізовані на фі- нансовому ринку; кредитні інвестиції; фі- нансовий лізинг; кошти наукових фондів; спонсорські кошти; ● фінансові ресурси, які надходять з дер- жавного бюджету; ● фінансові ресурси, які надходять від приватних замовників. Фінансово-кредитний механізм іннова- ційного розвитку вищої освіти необхідний для стійкого економічного зростання дер- жави, тому він має базуватися на системі, яка безперервно продукує і формує факто- ри, що сприяють розвитку вищих навчаль- них закладів на інноваційній основі. Серед таких суспільних факторів – рівень знань, потрібний для розв’язання суспільних про- блем; наявність і доступність інноваційних ресурсів, що спрямовуються у сферу вищої освіти; сфера, суб’єкти й об’єкти інновацій- ної активності; інноваційний клімат як комплекс соціально-економічних, правових інституцій, що підтримують інноваційну діяльність установ вищої освіти; інновацій- не підприємництво як сполучна ланка між інноваціями і сферами суспільного вироб- ництва та споживання [2]. Необхідно взяти до уваги, що кінцевою метою державної інноваційної політики є поліпшення якості життя широких верств населення, забезпечення єдиних соціаль- них стандартів на всій території України. При цьому якість життя є результатом дії цілої низки об'єктивних та суб'єктивних чинників загальнонаціонального та регіо- нального характеру, що вимірюється кіль- кістю і якістю благ, які людина може придба- ти за свої доходи. Йдеться, у першу чергу, про найнеобхідніші соціальні блага, які вне- сено до так званого мінімального споживчого кошика. Основою стратегії підтримки інноваційного розвитку вищої освіти економіки має бути прискорений розвиток сучасних освітніх тех- нологій, а також галузей і територіальних кластерів (територіально-виробничих ком- плексів, технопарків і технополісів), де ці технології розвиваються. Одним із таких стратегічних напрямів є прискорений розвиток інформаційних тех- нологій. Сфера вищої освіти України має значний потенціал щодо розробки та про- дажу програмного забезпечення і може дія- ти за прикладом Ірландії, яка залучила мі- льярдні інвестиції комп’ютерних компаній США під свої розробки. Для подібного прориву потрібне поєднання зусиль держа- ви, установ вищої освіти і комп’ютерних компаній України. Слід розглянути можли- вості власного шляху розвитку програмно- го забезпечення, щоб позбавитися залежно- сті від монополістів на цьому ринку і склас- ти їм конкуренцію [3]. Інший стратегічний напрям – проведення установами вищої освіти досліджень з про- ектування наукоємних споживчих товарів. Перспективу тут має продукція машинобу- дування: виробництво побутової техніки, автобусів, автомобілебудування, сільського- сподарське машинобудування, окремі ви- робництва електронної техніки та засобів зв’язку. Опорними високотехнологічними галузями є авіабудування (Україна входить у п’ятірку країн з новими технологіями в цій галузі) та суднобудування (Україна бу- дує різні види суден, зокрема танкери, по- пит на які з боку європейських перевізни- ків зростає). У хімічній і нафтохімічній промисловості існують перспективи наро- щування виробництва конкурентоспромо- жних за ціною і якістю мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин, високо- ефективних коагулянтів і флокулянтів для очищення природних і стічних вод, синте- тичного корду, полімерів та виробів із них, магнітних стрічок та рентгенівської плівки на лавсановій основі, товарів побутової хі- мії, автомобільних шин і гумотехнічних виробів, зокрема важкозаймистих конвеєр- них стрічок [4]. У «Загальнодержавній комплексній про- грамі розвитку високих наукоємних техно- логій», затвердженій Законом України від 9 квітня 2004 р., поставлено завдання зміни структури промисловості за технологічни- ми укладами. Передбачено збільшення до 2013 р. обсягів виробництв п’ятого техноло- гічного укладу до 12%, шостого укладу – до 3% та збільшення частки високотехнологіч- ної продукції в експорті до 20%. У будь- якому випадку вказані інноваційні транс- формації мають здійснюватися з залучен- ням сектору вищої освіти («вузівська нау- ка»), який є провідним за основними показ- никами науково-технічного та інтелектуа- льного потенціалу. Інвестиції у сфері вищої освіти мають спрямовуватися на розвиток інформацій- но-комунікаційних технологій навчання студентів та слухачів. Впровадження сучас- них інформаційно-комунікаційних техно- логій, що забезпечують подальше вдоско- налення навчально-виховного процесу, доступність та ефективність освіти, під- готовку молодого покоління до життє- діяльності в інформаційному суспільстві, визначено у низці програмних документів як один із пріоритетів розвитку вищої осві- ти [5]. Напрями інвестування, що спрямо- вані на дальший розвиток інформаційно- комунікаційних технологій у сфері вищої освіти, такі: — забезпечення поступової інформати- зації системи вищої освіти для задоволен- ня освітніх інформаційних і комунікацій- них потреб студентів та інших учасників навчально-виховного процесу; — запровадження дистанційного навчан- ня із застосуванням у навчальному процесі та бібліотечній справі інформаційно- комунікаційних технологій поряд з тради- ційними засобами; — розроблення індивідуальних модуль- них навчальних програм різних рівнів складності залежно від конкретних потреб, а також випуск електронних підручників; — створення індустрії сучасних засобів навчання, що відповідають світовому нау- ково-технічному рівню і є важливою пе- редумовою реалізації ефективних страте- гій досягнення цілей освіти. Розробляючи програми активізації інвес- тиційного забезпечення розвитку сфери вищої освіти, необхідно враховувати ви- клики посткризового періоду, а також особ- ливості переходу економіки України на постіндустріальну модель. Зокрема, при формуванні моделі інвестиційного забезпе- чення розвитку сфери вищої освіти слід враховувати її адаптованість до динамічних змін кон’юнктури попиту та пропозиції (перш за все на ринку праці), а також забез- печення підготовки робочої сили належної якості та в достатній кількості. З іншого боку, подальший розвиток систе- ми вищої освіти вимагає значних інвести- цій, які мають акумулюватися за рахунок усіх можливих джерел і освоюватися з ура- хуванням конкретної специфіки проекту. Необхідно орієнтуватися перш за все на зміцнення навчально-матеріальної бази, здійснити повну комп'ютеризацію навчаль- ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ П РО БЛ ЕМ И Н А У К И 1 2/ 20 12 16 ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ П РО БЛ ЕМ И Н А У К И 1 2/ 20 12 17 них закладів, впровадити сучасні інформа- ційні технології, забезпечити ефективну підготовку та підвищення кваліфікації пе- дагогічних і науково-педагогічних праців- ників, запровадити нові економічні та управлінські механізми розвитку освіти. Усі ці проблеми потребують першочерго- вого розв'язання. Треба також усвідомлювати, що інновацій- ний розвиток вищої освіти передбачає не лише зростання обсягу наданих послуг, а передусім зміцнення конкурентоспромож- ності цих послуг за рахунок використання нових знань і реалізації всіх можливостей інноваційного потенціалу країни. З одного боку, освоєння українським бізнесом нових знань в економіко-організаційній сфері, розбудова нових ефективних ринкових вза- ємовідносин, а також активізація інвести- ційних процесів безумовно відіграли про- гресивну роль як чинники зазначеного еко- номічного зростання. З іншого боку, на цьому етапі визначальними залишилися екстенсивні фактори економічного розвит- ку, зокрема, зростання внутрішнього і зов- нішнього попиту на українську продукцію, в тому числі і на так звану продукцію на- родного споживання. Наприклад, значне прискорення темпів зростання експорту в 2003 р., що стало практично визначальним чинником економічного розвитку держави, на жаль, було пов’язане не з підвищенням конкурентоспроможності чи технологічно- го рівня вітчизняних товарів, а обумовлене насамперед поліпшенням зовнішньоеконо- мічної кон’юнктури та ревальвацією євро щодо долара США [6]. Ця обставина сприя- ла збільшенню цінової конкурентоспромо- жності невибагливої української продукції на світовому ринку. Частка ж України у сві- товому обсязі торгівлі високотехнологіч- ною, наукоємною продукцією поки що за- лишається дуже незначною. Завдання вищої освіти – забезпечення під- готовки фахівців, які вміють працювати творчо, креативно, ініціативно, з викорис- танням сучасних технологій. Взагалі сфера послуг, у тому числі і сектор освітніх послуг, в Україні недостатньо роз- винена. Незважаючи на деяке зростання частки сфери послуг у ВВП (з 17% у 2001 р. до майже 26% у 2009 р.), вона ще не відпові- дає рівню розвинених економік, у яких цей показник знаходиться біля позначки у 70%. Вищі навчальні заклади можуть активізува- ти свою діяльність, пропонуючи ринку які- сні послуги з проведення конференцій, ви- конання прикладних досліджень, комплекс- ної підготовки та перепідготовки фахівців з урахуванням запитів конкретного роботодав- ця, організації інформаційно-аналітичного та науково-прикладного забезпечення бізне- сових процесів. Значною є ніша щодо ство- рення так званих корпоративних універси- тетів [7]. Слід розуміти, що інновації, вкладені у розвиток сфери вищої освіти, спрямову- ються на здійснення різних проектів, що забезпечують різні напрями функціонуван- ня вищих навчальних закладів, а також об’єктів відповідної інфраструктури. Особ- ливістю інноваційної діяльності у сфері вищої освіти є необхідність закупівлі нау- кового та навчального обладнання, модер- нізації науково-педагогічної бази, здійснен- ня витрат на підготовку та підвищення ква- ліфікації кадрів та ін., тобто здійснення ін- вестицій, які можуть дати економічну від- дачу (окупитися) через строки, що значно перевищують середні в економіці, або на- віть зовсім не окупитися. З цього випливає, що інвестиції у сфері вищої освіти апріорі не можуть бути конкурентоспроможними (звичайно, якщо йдеться про створення класичних технологій вищої освіти, а не псевдоосвіти). Вирішити цю проблему мо- же лише держава в рамках реалізації дер- жавної соціально-економічної політики шляхом надання пільг і преференцій для інвесторів, які реалізують освітні проекти. Наголошуємо, що пільги має отримувати не заклад, який реалізує інвестиції, а саме інвестор, тобто суб’єкт економічних відно- син, який надав інвестиційний ресурс (це може бути вищий навчальний заклад, гро- мадська організація студентів, корпоратив- на структура, промислове підприємство, іноземний інвестор, орган місцевого само- врядування тощо). Лише в такому разі про- блему «непривабливості» освітніх іннова- цій з точки зору вільного ринку може бути вирішено (оскільки завдяки пільгам «компенсуються» певні «недоліки» таких інновацій). Висновки і пропозиції. Загальна модель організації інноваційного процесу у сфері вищої освіти має бути побудована з враху- Література 1. Україна у вимірі економіки знань / За ред. акад. НАН України В.М. Гейця. – К.: Основа, 2006. – 592 с. 2. Боголіб Т.М. Фінансове забезпечення розвитку вищої освіти і науки в трансформаційний період. – К., 2006. – 324 с. 3. Инновационная политика высшего учебного заведения / Под ред. докт. экон. наук Р.Н. Федо- совой. – М.: Экономика, 2006. – 178 с. 4. Економіка вищої освіти України: тенденції та механізм розвитку / За ред. акад. НАПНУ В.П. Андрущенка. – К.: Педагогічна преса, 2006. – 208 с. 5. Повышение качества высшего образования и Болонский процесс / В.А. Трайнев, С.С. Мкртчян, А.Я. Савельев. – М.: Дашков и К., 2010. – 392 с. 6. Коровський А.В. Еволюція людського фактора економіки та проблеми його формування: Монографія. – К.: КНЕУ, 2004. – 184 с. 7. Економічні аспекти проблем розвитку вищої освіти в Україні: Монографія / За ред. чл.-кор. НАПНУ І.М. Грищенка. – Хмельницький: ХНУ, 2010. – 478 с. 8. Захарін С.В. Інвестиційне забезпечення інноваційно-технологічного розвитку економіки: Моно- графія. – К.: КНУТД, 2011. – 344 с. Показано значение инновационной деятельности учреждений высшего образования. Оп- ределены причины сворачивания инновационной активности в сфере высшего образова- ния. Сформулированы предложения по организации государственной поддержки инно- вационной деятельности учреждений высшего образования. та інвестування вищої освіти як пріорите- тного напряму видатків бюджету; — формування багатоканальної системи інвестиційного забезпечення вищої освіти; — повноцінне фінансування державою здобуття вищої освіти в державних і кому- нальних навчальних закладах у обсязі, ви- значеному державними стандартами; — стимулювання інвестицій юридичних і фізичних осіб у розвиток вищої освіти; — визначення пріоритетних напрямів ін- вестування вищої освіти і концентрація фі- нансових ресурсів для їх реалізації; — забезпечення ефективного використан- ня коштів на функціонування та розвиток вищої освіти. Підтримка інноваційного процесу у сфері вищої освіти має грунтуватися на реалізації прогресивних управлінських технологій, в тому числі механізмів державно-приват- ного партнерства, апробованих у розвине- них країнах. У подальшому мають бути розроблені ме- тодики програмно-цільового планування інноваційних проектів у сфері вищої освіти з урахуванням пріоритетних завдань дер- жавної соціально-економічної політики. ванням пріоритетних напрямів державної політики щодо розвитку вищої освіти. Се- ред таких напрямів державної підтримки першочерговими є: — постійне підвищення якості вищої осві- ти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу; — забезпечення економічних і соціальних гарантій для професійної самореалізації педагогічних, науково-педагогічних праців- ників, підвищення їх соціального статусу; — органічне поєднання освіти і науки; — впровадження освітніх інновацій, інфо- рмаційних технологій; — створення індустрії сучасних засобів навчання і виховання, повне забезпечення ними вищих навчальних закладів; — переорієнтація функціонування ринку освітніх послуг на основі належного науко- во-методичного забезпечення; — інтеграція вітчизняної вищої освіти до європейського та світового освітніх просторів. Відтак, нова модель організації та держав- ної підтримки інноваційної діяльності у сфері вищої освіти має передбачати: — визначення державного фінансування С.Г. Натрошвили ГОСУДАРСТВЕННАЯ ПОЛИТИКА ПОДДЕРЖКИ ИННОВАЦИОННОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ УЧРЕЖДЕНИЙ ВЫСШЕГО ОБРАЗОВАНИЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ П РО БЛ ЕМ И Н А У К И 1 2/ 20 12 18

Державна політика підтримки інноваційної діяльності установ вищої освіти

Institution

Ähnliche Einträge