Промполітика євросоюзу та інструменти її реалізації: досвід для України
Досліджено промполітику Євросоюзу в цілому і в таких країнах, як Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія та Швеція, а також інструменти її реалізації. Зроблено відповідні висновки щодо застосування європейського досвіду в Україні, що може сприяти формуванню принципово нової промислової стратегії...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Економіка промисловості |
|---|---|
| Дата: | 2013 |
| Автори: | , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2013
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/51238 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Промполітика євросоюзу та інструменти її реалізації: досвід для України / Н.Ф. Васильева, А.С. Гінкул, В.Л. Кавура // Економіка пром-сті. — 2013. — № 1-2 (61-62). — С. 136-146. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-51238 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Васильева, Н.Ф. Гінкул, А.С. Кавура, В.Л. 2013-11-20T14:12:57Z 2013-11-20T14:12:57Z 2013 Промполітика євросоюзу та інструменти її реалізації: досвід для України / Н.Ф. Васильева, А.С. Гінкул, В.Л. Кавура // Економіка пром-сті. — 2013. — № 1-2 (61-62). — С. 136-146. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 1562-109Х https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/51238 334.716:339.92(477) Досліджено промполітику Євросоюзу в цілому і в таких країнах, як Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія та Швеція, а також інструменти її реалізації. Зроблено відповідні висновки щодо застосування європейського досвіду в Україні, що може сприяти формуванню принципово нової промислової стратегії і використанню нових інструментів її реалізації. Ключові слова: промполітика, інстру¬менти промполітики, Євросоюз, європейський досвід, зайнятість населення, рамкові програми НДДКР. Исследована промполитика Евросоюза в целом и в таких странах, как Германия, Франция, Великобритания, Италия и Швеция, а также инструменты ее реализации. Сделаны соответствующие выводы по применению европейского опыта в Украине, который может оказать содействие в формировании принципиально новой промышленной стратегии и использовании новых инструментов ее реализации. Ключевые слова: промполитика, инструменты промполитики, Евросоюз, европейский опыт, занятость населения, рамочные программы НИОКР. Relevance of the article consists in the possibility of taking into account the European experience in the formation of industrial policy in Ukraine to reduce the vulnerability of the domestic economy in the face of many global challenges (depletion of natural energy resources, aging population, growing income differentiation, environmental degradation), which require today such a tool that would have assisted in the formation of a new industrial strategy. The purpose of the article is to investigate the formation of the industrial policy of the European Union (hereinafter - EU) and the instruments of its implementation, and draw conclusions regarding the application of the European experience in Ukraine. In the article the peculiarities of national industrial policies and instruments of its implementation in countries such as Germany, France, Britain, Italy and Sweden are given as an example. It is determined that in the industrial policy of the EU in recent years a comprehensive approach has been dominating to the choice of priorities and implementation tools which have been associated with the solution of basic problems such as employment of the workforce and increasing of the expenditures for research and development. Moreover, the conclusion is drown that the formation of effective industrial policy depends on what role the state plays in this process, in particular, to achieve a high level of human capital improving the education system. The tools of modern industrial policy in the EU are the optimization of the financial sector of economy as the most important basis for development of industry as well as improvement of budgetary, fiscal, monetary, financial, institutional, trade, investment and innovation policy. In general, European industrial policy is increasingly understood as a policy of support for knowledge-intensive and high-tech sectors of the economy, which are the significant tools for European framework program for research and development. Keywords: industrial policy, instruments of industrial policy, the European Union, the European experience, employment, framework programs for research and development. uk Інститут економіки промисловості НАН України Економіка промисловості Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Промполітика євросоюзу та інструменти її реалізації: досвід для України Промполитика Евросоюза и инструменты её реализации: опыт для Украины Industrial policy of European Union and tools for its implementation: experience for Ukraine Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Промполітика євросоюзу та інструменти її реалізації: досвід для України |
| spellingShingle |
Промполітика євросоюзу та інструменти її реалізації: досвід для України Васильева, Н.Ф. Гінкул, А.С. Кавура, В.Л. Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості |
| title_short |
Промполітика євросоюзу та інструменти її реалізації: досвід для України |
| title_full |
Промполітика євросоюзу та інструменти її реалізації: досвід для України |
| title_fullStr |
Промполітика євросоюзу та інструменти її реалізації: досвід для України |
| title_full_unstemmed |
Промполітика євросоюзу та інструменти її реалізації: досвід для України |
| title_sort |
промполітика євросоюзу та інструменти її реалізації: досвід для україни |
| author |
Васильева, Н.Ф. Гінкул, А.С. Кавура, В.Л. |
| author_facet |
Васильева, Н.Ф. Гінкул, А.С. Кавура, В.Л. |
| topic |
Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості |
| topic_facet |
Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості |
| publishDate |
2013 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Економіка промисловості |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Промполитика Евросоюза и инструменты её реализации: опыт для Украины Industrial policy of European Union and tools for its implementation: experience for Ukraine |
| description |
Досліджено промполітику Євросоюзу в цілому і в таких країнах, як Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія та Швеція, а також інструменти її реалізації. Зроблено відповідні висновки щодо застосування європейського досвіду в Україні, що може сприяти формуванню принципово нової промислової стратегії і використанню нових інструментів її реалізації.
Ключові слова: промполітика, інстру¬менти промполітики, Євросоюз, європейський досвід, зайнятість населення, рамкові програми НДДКР.
Исследована промполитика Евросоюза в целом и в таких странах, как Германия, Франция, Великобритания, Италия и Швеция, а также инструменты ее реализации. Сделаны соответствующие выводы по применению европейского опыта в Украине, который может оказать содействие в формировании принципиально новой промышленной стратегии и использовании новых инструментов ее реализации.
Ключевые слова: промполитика, инструменты промполитики, Евросоюз, европейский опыт, занятость населения, рамочные программы НИОКР.
Relevance of the article consists in the possibility of taking into account the European experience in the formation of industrial policy in Ukraine to reduce the vulnerability of the domestic economy in the face of many global challenges (depletion of natural energy resources, aging population, growing income differentiation, environmental degradation), which require today such a tool that would have assisted in the formation of a new industrial strategy.
The purpose of the article is to investigate the formation of the industrial policy of the European Union (hereinafter - EU) and the instruments of its implementation, and draw conclusions regarding the application of the European experience in Ukraine. In the article the peculiarities of national industrial policies and instruments of its implementation in countries such as Germany, France, Britain, Italy and Sweden are given as an example.
It is determined that in the industrial policy of the EU in recent years a comprehensive approach has been dominating to the choice of priorities and implementation tools which have been associated with the solution of basic problems such as employment of the workforce and increasing of the expenditures for research and development. Moreover, the conclusion is drown that the formation of effective industrial policy depends on what role the state plays in this process, in particular, to achieve a high level of human capital improving the education system.
The tools of modern industrial policy in the EU are the optimization of the financial sector of economy as the most important basis for development of industry as well as improvement of budgetary, fiscal, monetary, financial, institutional, trade, investment and innovation policy.
In general, European industrial policy is increasingly understood as a policy of support for knowledge-intensive and high-tech sectors of the economy, which are the significant tools for European framework program for research and development.
Keywords: industrial policy, instruments of industrial policy, the European Union, the European experience, employment, framework programs for research and development.
|
| issn |
1562-109Х |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/51238 |
| citation_txt |
Промполітика євросоюзу та інструменти її реалізації: досвід для України / Н.Ф. Васильева, А.С. Гінкул, В.Л. Кавура // Економіка пром-сті. — 2013. — № 1-2 (61-62). — С. 136-146. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT vasilʹevanf prompolítikaêvrosoûzutaínstrumentiíírealízacíídosvíddlâukraíni AT gínkulas prompolítikaêvrosoûzutaínstrumentiíírealízacíídosvíddlâukraíni AT kavuravl prompolítikaêvrosoûzutaínstrumentiíírealízacíídosvíddlâukraíni AT vasilʹevanf prompolitikaevrosoûzaiinstrumentyeerealizaciiopytdlâukrainy AT gínkulas prompolitikaevrosoûzaiinstrumentyeerealizaciiopytdlâukrainy AT kavuravl prompolitikaevrosoûzaiinstrumentyeerealizaciiopytdlâukrainy AT vasilʹevanf industrialpolicyofeuropeanunionandtoolsforitsimplementationexperienceforukraine AT gínkulas industrialpolicyofeuropeanunionandtoolsforitsimplementationexperienceforukraine AT kavuravl industrialpolicyofeuropeanunionandtoolsforitsimplementationexperienceforukraine |
| first_indexed |
2025-11-25T22:42:19Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:42:19Z |
| _version_ |
1850565284494049280 |
| fulltext |
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
136 ISSN 1562-109X
2013, № 1-2 (61-62)
УДК 334.716:339.92(477) Наталя Федорівна Васильєва,
канд. екон. наук,
Антоніна Степанівна Гінкул,
Віктор Леонідович Кавура
Інститут економіки промисловості
НАН України, Донецьк
ПРОМПОЛІТИКА ЄВРОСОЮЗУ ТА ІНСТРУМЕНТИ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ:
ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ
Завоювання передових позицій у гло-
бальній конкуренції, вихід на стандарти жит-
тя розвинених європейських країн є метою
перспективного розвитку економіки України.
На сьогодні рейтинг глобальної конкуренто-
спроможності країн світу (144 країни) станом
на 2012-2013 рр. очолює Швейцарія, а місце
України у цьому рейтингу підвищилося до 73
проти 82 місця за попередніми даними (2011-
2012 рр.) [1, 2].
Пріоритетами досягнення поставленої
мети урядом України визначено інвестиційну
та інноваційну активність бізнесу, впрова-
дження енергозберігаючих технологій, а ме-
тодами досягнення проголошених пріорите-
тів є: упор на провадження інновацій і захо-
дів, спрямованих на оптимізацію раціональ-
ного використання природних, виробничих і
людських ресурсів. Це, у свою чергу, вимагає
нових підходів до вітчизняної промислової
політики, основою яких мають стати завдан-
ня, які забезпечать модернізацію і технологі-
чне оновлення промислового сектору. При
цьому відновлення промислової політики
відповідно до сучасних реалій можливе тіль-
ки за наявності загального сприятливого ін-
ституціонального середовища в державі, по-
мірного оподаткування, розвиненої системи
кредитування, якісної системи освіти. Ці
чинники в цілому впливають на інновації у
виробничій сфері більше, ніж надання чис-
ленних податкових, митних та інших пільг і
преференцій.
Задля досягнення поставленої мети в
Україні розроблено і здійснено низку заходів
щодо промислової політики, а саме: у 1996 р.
було розроблено й затверджено Концепцію
державної промислової політики (Постанова
Кабінету Міністрів України від 29 лютого
1996 р. № 272), яку оновлено у 2003 р. (Указ
Президента України від 12 лютого 2003 р.
№ 102), потім було прийнято Державну про-
граму розвитку промисловості на 2003-
2011 рр. (Постанова Кабінету Міністрів
України від 28 липня 2003 р. № 1174), на ви-
конання доручення Кабінету Міністрів Укра-
їни Міністерством економіки України за уча-
стю центральних органів виконавчої влади,
Державної установи «Інститут економіки та
прогнозування Національної академії наук
України» із врахуванням пропозицій, отри-
маних від громадських організацій, було роз-
роблено проект стратегії розвитку України
до 2020 року: “Україна 2020: стратегія націо-
нальної модернізації” (лютий 2010 р.), одним
із завдань якої є диверсифікація виробництва
на тлі кардинального підвищення інновацій-
ної складової розвитку та переходу до ін-
формаційного суспільства [3].
Деякі питання, що належать до про-
блем формування промполітики та застосу-
вання відповідних інструментів щодо її реа-
лізації, успішно вирішуються у європейських
країнах. Засвоєння в цілому європейського
досвіду є актуальним для України, доцільним
і важливим для зниження уразливості вітчиз-
няної економіки перед обличчям багатьох
глобальних викликів (вичерпання природних
енергетичних ресурсів, старіння населення,
наростання диференціації доходів населення,
погіршення екології), що вимагають уже сьо-
годні таких інструментів, які б сприяли фор-
муванню принципово нової промислової
стратегії. Саме тому роль і вага кожної дер-
жави зараз оцінюються у світі багато в чому
за її внеском у розробку і впровадження
принципово нових промислових технологій
для адекватної відповіді на негативні реалії
сучасності.
Запорукою вдалого запозичення досві-
ду є його критичне переосмислення. У краї-
нах Євросоюзу (далі – ЄС) процес удоскона-
© Н.Ф. Васильєва, А.С. Гінкул,
В.Л. Кавура, 2013
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X 137
2013, № 1-2 (61-62)
лення інструментів промислової політики
триває протягом багатьох років, крім того,
вже накопичений достатній досвід викорис-
тання інструментів для ведення загальної
промислової політики ЄС. Основний аргу-
мент на користь його творчого осмислення з
урахуванням можливостей нашої країни –
можливість узяти краще з усіх інструментів
промислового розвитку як окремих країн ЄС,
так і ЄС у цілому і нівелювати негативне.
Дослідженню проблем використання
відповідних інструментів промислової полі-
тики як в Україні, так і у країнах-членах ЄС
відведено важливу роль у працях О. Ананьє-
вої, Н. Антюшиної, В. Бєлова, О. Білоруса,
В. Воронкової, В. Вишневського, Н. Говоро-
вої, В. Дементьєва, Ю. Кіндзерського, Є. Ка-
лугіної, В. Кондратьєва, Є. Мачка, Ю. Пахо-
мова, О. Татаркіна, Н. Федорова, Н. Мусіса,
В. Швейцера, Н. Шмельова, Л. Яблонського,
Н. Якубовського та інших. Проте зміни в
економічній ситуації (вплив світової фінан-
сово-економічної кризи) та політична неста-
більність потребують подальшого вдоскона-
лення інструментів промислової політики,
адаптації сучасної економіки, у тому числі й
промислової політики держави, до вимог
сьогодення.
Мета статті – дослідити процес фор-
мування промислової політики країн ЄС і
інструменти її реалізації, зробити відповідні
висновки щодо застосування європейського
досвіду в Україні.
Початком формування європейської
промислової політики вважається утворення
в 1952 р. Європейського Співтовариства ву-
гілля і сталі. Зокрема, сама угода містила –
поряд із принципами вільного ринку – ряд
положень дирижистського характеру (у сфері
ціноутворення і виробничих квот), а також
ряд протекціоністських заходів при ввезенні
товарів із третіх країн. Після різкого скоро-
чення попиту на сталь у результаті нафтової
кризи 1973-1974 рр. європейські програми
почали фінансувати заходи, що стимулюють
попит на сталь, у результаті чого сповільнив-
ся процес структурної перебудови в цій сфе-
рі. Провісником єдиної європейської політи-
ки у сфері НДДКР став договір про Євратом
(1957 р.), який був спрямований на розвиток
європейської атомної енергетики і в такий
спосіб на підтримку окремого сектору еко-
номіки. Цей крок мотивувався необхідністю
консолідації зусиль, у тому числі фінансо-
вих, при веденні НДДКР і подоланні техно-
логічного відставання від США. Єдиний єв-
ропейський акт 1986 р. містив спеціальний
розділ «Наукові дослідження і технологічний
розвиток» (статті 130 f-q), у якому проголо-
шувалася мета підтримки технологічного
рівня Європи і її конкурентоспроможності на
світовому рівні. Аналогічно трактується і
прийняття відповідної статті «Промислова
політика» (ст. 157) у Договорі ЄС 1992 р., у
якій говориться про необхідність «полег-
шення» пристосування європейської промис-
ловості до структурних змін, тобто йдеться
про «перехід від пасивної до активної про-
мислової політики в ЄС». Лісабонський До-
говір підсилив формулювання: у ньому гово-
риться, що країни-члени повинні не «полег-
шити», а «прискорити» за рахунок проведен-
ня промислової політики трансформацію єв-
ропейської промисловості в контексті сучас-
них структурних змін і забезпечити техноло-
гічну конкурентоспроможність Європи. У
Договорі країни-члени, зокрема, зобов'язу-
ються щорічно витрачати на НДДКР не
менш 3% свого ВВП [4], але це не було реа-
лізовано.
З моменту утворення ЄС європейська
промислова політика розглядалася як части-
на політики з поглиблення інтеграції у Євро-
пі й одночасно як інструмент підтримки тех-
нологічного рівня європейських підприємств
і забезпечення конкурентоспроможності кон-
тиненту стосовно США і Японії, а зараз ще й
Китаю та Індії.
Промислова політика, як і політика
сприяння конкуренції, покликана підвищува-
ти конкурентоспроможність як окремих га-
лузей, так і економіки держави в цілому. Але
інструменти, що використовуються при про-
веденні цих двох політик, істотно відрізня-
ються і найчастіше є протилежними за своїм
змістом. Серед іншого, промислова політика
має селективний характер і часто виконує
протекціоністські функції. А політика конку-
ренції спрямована на створення загальних і
рівних умов для всіх суб'єктів господарю-
вання, сприяє їх входу на ринок і в такий
спосіб підтримує відкритість ринків.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
138 ISSN 1562-109X
2013, № 1-2 (61-62)
У цілому ж європейська промислова
політика усе більше розуміється як політика
підтримки наукоємних і високотехнологіч-
них галузей економіки, вагомим інструмен-
том якої є Європейські рамкові програми
НДДКР, першу з яких було прийнято на пе-
ріод 1984-1987 рр. Обсяг сьомої рамкової
програми НДДКР на період 2007-2013 рр.
складає десь близько 55 млрд євро, що пе-
редбачається витратити на інформаційні тех-
нології, дослідження в галузі біології і дослі-
дження змін в екологічних системах. У лю-
тому 2011 р. на зустрічі глав держав ЄС було
прийнято рішення про інтеграцію усіх фінан-
сових інструментів підтримки досліджень та
інновацій у межах Єдиного Стратегічного
механізму (Common Strategic Framework).
Нова програма повинна об’єднати Рамкову
програму науково-технологічного розвитку
ЄС – 7РП, рамкову програму “Розвиток кон-
курентного середовища та інновацій” і Євро-
пейський інститут інновацій і технологій.
Мета об’єднання усіх трьох джерел фінансу-
вання полягає в тому, щоб створити єдиний
механізм підтримки усіх стадій інноваційно-
го ланцюга, максимально підтримати вихід
продукту на ринок, значно спростити і зро-
бити більш ефективною процедуру доступу
до фінансів.
Після цього політичного рішення і об-
говорення концептуального документа, який
було опубліковано за розпорядженням Євро-
пейської Комісії, майбутня програма отрима-
ла назву “Horizon 2020” [5], а також прийня-
то рішення стосовно її бюджету на період
2014-2020 рр., який перевищить 80 млрд єв-
ро. При цьому інтегральний бюджет на до-
слідження та інновації (включаючи усі дже-
рела) буде збільшено на 46% порівняно з іс-
нуючим на 2007-2013 рр. Рамкову програму
розвитку конкурентоспроможності та інно-
вацій разом з Європейською мережею під-
тримки підприємництва перетворено на
Програму “Конкурентоспроможність під-
приємств” (COSME) з бюджетом на 2014-
2020 рр. у 2,5 млрд євро, яка буде повністю
орієнтована на механізми поліпшення фінан-
сової та інших форм підтримки підприємств.
Окрім полегшення доступу до фінан-
сових ресурсів з боку малих і середніх під-
приємств (МСП) Програма “Конкуренто-
спроможність підприємств” буде сфокусова-
на на формування сприятливих умов для
створення і розвитку підприємств, розпов-
сюдження підприємницької культури у Єв-
ропі, посилення конкурентоспроможності
європейських підприємств, підтримку інтер-
націоналізації МСП і поліпшення доступу до
ринків.
У цілому пріоритет у програмі “Hori-
zon 2020” буде віддано високоефективним
технологіям – еко-, нано-, біо- та інфотехно-
логіям, зосередженим на вирішенні соціаль-
них і глобальних проблем (“зелена економі-
ка”, енергетика, транспорт, зміни у кліматі і
старіння населення тощо). Сприяти реалізації
даної програми має створення до 2014 р. Єв-
ропейського дослідницького простору, що
дозволить подолати несприятливі умови, які
заважають приватному сектору робити інвес-
тиції у дослідження, розробки та інновації,
запобігти фрагментації прикладених зусиль,
ліквідувати небажане дублювання витрат і
робіт у науково-технічній сфері різними ре-
гіонами.
Набір інструментів при проведенні
промислової політики використовується у
країнах ЄС досить широкий, зокрема, можна
виділити такі:
тарифи і тарифні обмеження. Їх вве-
дення може суттєво послабити конкуренцію;
антитрестовські закони. Вони обмежу-
ють монополістичні тенденції і посилюють
вільну конкуренцію;
податки і субсидії. У першу чергу ті,
що використовуються селективно і створю-
ють преференції тим або іншим галузям,
компаніям, експортерам;
некомерційні кредити і надання кре-
дитних гарантій (наприклад, венчурному біз-
несу, пов’язаному з високим рівнем ризику);
державні замовлення приватним фір-
мам;
підтримка освіти і професійного на-
вчання;
підтримка географічної і професійної
мобільності робочої сили;
безпосередня підтримка підприємств-
лідерів з європейського бюджету;
зусилля по ліквідації бар'єрів при ство-
ренні транснаціональних підприємств у сфері
гармонізації підприємницьких податків;
заходи для сприяння малим і середнім
підприємствам;
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X 139
2013, № 1-2 (61-62)
фінансування НДДКР за рахунок бюд-
жетних коштів, приватних та ін.;
заходи для формування Спільного рин-
ку (нормативні акти, стандарти і сертифіка-
ти);
створення транс'європейської інфра-
структури.
Ще використовуються і спеціальні ін-
струменти, до яких у першу чергу належать:
різноманітні фінансові пільги. Серед
іншого це перерахування коштів з державно-
го бюджету для перепідготовки і перена-
вчання персоналу компаній приватного сек-
тору; субвенціонування і кредитування з ме-
тою модернізації виробничого потенціалу;
зниження податків або повне звільнення від
них; скорочення надлишкових потужностей
шляхом виплати відповідних компенсацій;
фінансові рестрикції, тобто можли-
вість введення додаткових податків і зборів,
наприклад, у сфері вантажних перевезень;
ненадання передбачених законом фінансових
пільг; уведення законодавчих обмежень, що
призводять до додаткових витрат, наприклад,
у сфері охорони навколишнього середовища.
Особливо варто виділити такі інстру-
менти, як встановлення особливих режимів у
сфері політики конкуренції. Такі режими
можуть передбачати введення державою різ-
них обмежень доступу до ринків, як наприк-
лад, установлення контингентів збуту товарів
і послуг, мінімальних або максимальних
продажних цін, ставок мита і зборів. Частина
таких обмежень прописана в Законі держави
проти обмеження конкуренції, у тому числі
відносно транспорту, сільського господарст-
ва і страхування.
Треба зауважити, що подальший роз-
виток промислової політики ЄС за Страте-
гією “Європа 2020” буде спрямований на
глобалізацію, а сприяти її реалізації будуть
відповідні інструменти й заходи, які мати-
муть відбиток національної особливості, то-
му що деякі країни віддають перевагу більш
ліберальному підходу, а інші, навпаки,
схильні до протекціонізму. Наприклад:
Німеччина будує соціальне ринкове
господарство, яке спирається на саморегу-
люючі ринкові механізми, її політика визна-
чається як політика з підтримки ринкового
господарського укладу або устрою.
Франція ще й досі практикує протекці-
онізм. Французький уряд надає фінансову
допомогу і політичну підтримку окремим
компаніям або навіть цілим галузям.
Велика Британія використовує лібера-
льний підхід, який має забезпечити кращі
конкурентні умови для приватного виробни-
цтва і відкритий доступ до фінансових та ін-
формаційних ресурсів за мінімальним втру-
чанням держави.
Італія побудувала таку модель розвит-
ку економіки, що відрізняється, насамперед,
силою малого і середнього бізнесу, який є
надзвичайно ефективним. Більшість італій-
ських політиків, ураховуючи побажання сво-
їх виборців, виступають за соціально орієн-
товану ринкову державу, взірцем якої є Ні-
меччина та Франція.
Швеція створила свою національну
економічну модель, яка отримала назву
“шведського соціалізму”, тобто це ринкова
економіка змішаного типу, де сполучено
ринкові відносини і державне регулювання,
спостерігається парламентаризм у політиці,
зрілість соціальної інфраструктури.
Таким чином, можна відзначити такі
особливості економічних моделей країн ЄС:
активна роль держави і жорстке державне
регулювання ринку; висока питома вага дер-
жавного сектору; соціально орієнтований ха-
рактер моделі; своєрідна і ефективна модель,
яка компенсує конкурентоспроможність єв-
ропейських товарів на світових ринках.
Як свідчать дані табл. 1, серед країн
ЄС за рейтингом індексу глобальної конку-
рентоспроможності протягом 2006-2013 рр.
перше місце посідає Швейцарія, за винятком
кризи 2008-2009 рр. (2 місце), Швеція за пе-
ріод 2006-2013 рр. не займала нижче четвер-
того місця, Німеччина за той же час – відпо-
відно 8 та 5 місця, Велика Британія – 13 та 8
місця, Франція – 21 і 15 місця, Італія – 49 та
42 місця. У табл. 2 наведено економічну ха-
рактеристику цих країн станом на 2011 р.
Німеччина має найвищий розмір ВВП на
душу населення (44,5 тис. дол.) і посідає тре-
тє місце після США і Японії, вона має ниж-
чий показник рівня безробіття – 6,0% (за по-
казниками інфляції й рівня безробіття усіх
випереджає Японія – відповідно 0,4 і 4,8%),
Німеччина має кращий торговельний ба-
ланс – 204,0 млрд дол. США (за цим показ-
ником її випереджає США – 233,0 млрд
дол.), найнижчий показник інфляції має
Франція – 2,0%.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
140 ISSN 1562-109X
2013, № 1-2 (61-62)
Таблиця 1
Рейтинг країн світу за індексом глобальної конкурентоспроможності (GCI) [1, 2, 6, 7]
Країна 2006-
2007 рр.
2008-
2009 рр.
2009-
2010 рр.
2010-
2011 рр.
2011-
2012 рр.
2012-
2013 рр.
США 6 1 2 4 5 7
Швейцарія 1 2 1 1 1 1
Данія 4 3 5 9 8 12
Швеція 3 4 4 2 3 4
Фінляндія 2 6 6 7 4 3
Німеччина 8 7 7 5 6 6
Голландія – – – – 7 –
Велика Британія 10 12 13 12 10 8
Нідерланди 9 8 10 8 7 5
Японія 7 9 8 6 9 10
Норвегія – 15 14 14 16 15
Австрія – 14 17 18 19 16
Бельгія – 19 18 19 15 17
Франція – 16 16 15 18 21
Люксембург – 25 21 20 23 22
Естонія 25 32 35 33 33 34
Китай 54 30 29 27 26 29
Чехія 29 33 31 36 38 39
Іспанія – 29 33 42 36 36
Литва 39 44 53 47 44 45
Словаччина 37 46 47 60 69 71
Італія 42 49 48 48 43 42
Латвія 44 54 68 70 64 55
Угорщина 38 62 58 52 48 60
Польща 48 53 46 39 41 41
Португалія – 43 43 46 45 49
Хорватія 51 61 72 77 76 81
Росія 62 51 63 63 66 67
Україна 69 72 82 89 82 73
Румунія 73 68 64 67 77 78
Болгарія – 76 76 71 74 62
Греція 47 67 71 83 90 96
Таблиця 2
Характеристика країн станом на 2011 р. [8-10]
Країна Населення,
млн чол.
Розмір реа-
льного ВВП,
млрд дол.
США
Розмір ВВП
на душу на-
селення, тис.
дол. США
Інфля-
ція, %
Рівень
безробіт-
тя, %
Торговель-
ний баланс,
млрд дол.
США
Німеччина 81,5 3629,0 44,5 2,2 6,0 204,0
Велика Британія 62,7 2481,0 39,6 4,5 7,9 -159,5
Франція 65,3 2808,0 43,0 2,0 9,1 -106,2
Італія 61,0 2246,0 36,8 2,3 8,2 -32,3
Швеція 9,4 337,9 36,5 3,2 6,8 4,0
Китай 1336,7 6989,0 5,2 5,4 6,5 233,0
США 313,2 15060,0 48,1 3,0 9,1 -803,0
Японія 126,5 5855,0 46,3 0,4 4,8 6,1
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X 141
2013, № 1-2 (61-62)
Особливістю національних промисло-
вих політик країн ЄС є необхідність їх узгод-
ження з відповідними органами Євросоюзу,
серед яких особливе місце займає Рада з кон-
курентоспроможності. Важливим елементом
європейської промислової політики є політи-
ка стосовно окремих секторів, яка розробля-
ється на основі спільного обговорення Комі-
сією ЄС і представниками держав існуючого
стану в конкретних галузях, наприклад в ав-
томобіле- і машинобудуванні, хімії. Мова
йде про створення сприятливих рамкових
умов для їх розвитку, що, з одного боку, вра-
ховують побажання бізнесу, а з іншого – мо-
жливості ЄС і держав-членів.
Розглянемо стисло основи промполіти-
ки та інструменти її реалізації на прикладі
таких країн, як Німеччина, Франція, Велика
Британія, Італія та Швеція.
Німеччина. У 2008 р. Федеральне міні-
стерство економіки і технологій Німеччини
стисло визначило промислову політику «як
штандортну політику, що проводиться в
інтересах промисловості», основною метою
якої оголошено створення сприятливих рам-
кових умов для промислових інновацій, інве-
стицій і виробництва. По суті – це політика з
формування сприятливих рамкових умов для
розвитку конкретного господарсько-політич-
ного територіального простору з метою за-
лучення до нього (і утримання в ньому) капі-
талів, послуг і робочої сили. Основним ін-
струментом цієї політики є підтримка конк-
ретних проектів у промисловості, в тому чи-
слі у високотехнологічних та інноваційних
сферах. Штандортна політика проводиться
на федеральному, земельному і комунально-
му рівнях і об’єднує усі види структурної
політики. Найбільш результативна ця полі-
тика на регіональному рівні, і, напевно, тому
німецька держава вирішила використовувати
її з метою підтримки сучасної промислової
політики. Але поступово набуло поширення
відносно нове явище – процес кластеризації
німецьких штандортів.
У німецьких регіонах на основі таких
кластерів почали створюватися так звані ме-
режі і центри компетенцій, що є спробою
бізнес-співтовариств одержати додаткові пе-
реваги від кластеризації конкретних штан-
дортів. Насамперед це стосується до сфери
інновацій і виробництва високотехнологічної
продукції.
Таким чином, через інновації Німеччи-
на намагається будувати свою промислову
політику, яка б відповідала на виклики XXI
століття. Навіть в умовах кризи у країні зі-
льшується фінансування сфери НДДКР як з
боку бізнесу, так і з боку держави, відбува-
ється концентрація зусиль на розвиток висо-
котехнологічних галузей економіки, рефор-
мується сфера освіти і ринок праці.
Виходячи з досвіду використання ін-
струментів промполітики Німеччиною, необ-
хідно звернути увагу на те, що практично всі
заходи цієї країни з консервації галузевої
структури своєї промисловості виявилися
неефективними. Субсидії так і не змогли
зробити продукцію таких галузей, як заліз-
ничний транспорт, сільське і лісове госпо-
дарство, рибальство, вугільна промисловість,
водний транспорт, суднобудування, конку-
рентоспроможною на міжнародних ринках.
Найбільшим досягненням стало уповільнен-
ня скорочення виробництва за рахунок істот-
них додаткових витрат для економіки в ціло-
му. Наступна неминуча структурна перебу-
дова обходилася державі ще дорожче. На цю
практику слід особливо звернути увагу, бо це
актуально для України, тому що в нашій кра-
їні вже довгі роки здійснюється державна
підтримка вугільної промисловості.
Франція. Основні заходи для розвитку
промисловості у Франції спрямовані на по-
ліпшення конкурентоспроможності францу-
зьких промислових підприємств. Якщо вра-
ховувати, що конкуренція на сучасному про-
мисловому ринку заснована на нецінових
факторах, то нематеріальні інвестиції (інно-
вації, просування товарів на ринку, дизайн,
розвиток марок) стають основним джерелом
розвитку порівняльних переваг. Пропозиція
якісних послуг промисловим підприємствам і
якість робочої сили є одним з основних чин-
ників конкурентоспроможності промислово-
сті. Інша сфера впливу французької промис-
лової політики спрямована на поліпшення
спеціалізації французької промисловості. Для
ефективного досягнення цієї мети робиться
глибокий аналіз внутрішнього і світового
попиту на промислові товари, існуючих кон-
курентних переваг Франції (комерційних,
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
142 ISSN 1562-109X
2013, № 1-2 (61-62)
технологічних, промислових), а також чут-
ливості секторів до зміни зовнішніх чинни-
ків, таких як: вартість робочої сили, паритет
євро/долар, енергетична інтенсивність та ін.
Цей факт є позитивним для застосування
його в Україні. Нарешті, важливим аспектом
французької промислової політики є вирі-
шення проблем фінансування французьких
підприємств, створення умов для їх швидко-
го зростання.
Зараз для удосконалення інфраструк-
тури промисловості Франції відбувається
така тенденція розвитку інструментів її про-
мислової політики: падіння ролі селективних
“прямих" інструментів промислової політики
(у першу чергу структурної як засобу вибір-
кової галузевої підтримки при збереженні її
функцій у денаціоналізації державного сек-
тору) і розширення функцій традиційно ма-
лоселективних “непрямих” інструментів (по-
даткової, грошово-кредитної, бюджетної по-
літик).
Центральною ланкою французької про-
мислової політики є інвестиції в інновації і,
головне, такі її інструменти, як стимулюван-
ня інвестицій у приватному секторі, а також
поліпшення спеціалізації французької про-
мисловості у високотехнологічних секторах.
Необхідно відзначити як позитивний досвід
для України важливу роль держави у стиму-
люванні й страхуванні промислових інвести-
цій. Вона або сама запускає різні цікаві прое-
кти, або ж забезпечує стабільне і стимулюю-
че фінансування.
Головні цілі і характеристику держав-
ного втручання можна сформулювати так:
1) забезпечення часткового фінансу-
вання витрат на НДДКР;
2) мобілізація і координація різних за-
цікавлених сторін: промисловців, науковців,
клієнтів, державних установ;
3) регулярний контроль за використан-
ням державних коштів за призначенням.
Велика Британія. На промислову полі-
тику Великої Британії значно впливають нові
тенденції розвитку світової економіки, тобто
демографічні зміни, підвищення добробуту в
інших країнах, нові технології у світовому
промисловому виробництві, прискорення
впровадження інновацій, наприклад перехід
на низьковуглеводні джерела енергії, «зелена
революція».
Позитивним досвідом для України є те,
що уряд Британії для прискорення віднов-
лення економіки вважає найважливішим ін-
вестування в інновації і створення робочих
місць. Задля досягнення поставленої мети
уряд поєднує державну політику зі стратегі-
чними потребами бізнесу, причому вживає
заходи довгострокового характеру, підкріп-
люючи їх конкретними діями, а також вважає
за необхідне підтримувати баланс між дер-
жавою і ринком, тобто роль держави він ба-
чить у доповненні ринку, виправляти його
помилки, але не підмінювати його.
Але активна діяльність держави не є
самоціллю, вона спрямована на підвищення
конкурентоспроможності Британії на світо-
вих ринках. З цією метою уряд намагається
зберегти диверсифіковану структуру еконо-
міки на основі високооплачуваної робочої
сили, не закриваючи ринки Британії і не від-
мовляючись від вигід вільного підприємниц-
тва. Наприклад, уряд Британії має намір під-
тримувати:
нові низьковуглеводні технології в
аерокосмічній галузі, дизайні та виробництві
двигунів і крил;
перехід із металевих на композитні ма-
теріали, що забезпечить величезні комерцій-
ні можливості, а їх застосування торкнеться
автомобільної, суднобудівної, аерокосмічної
галузей, будівництва, нафтогазової галузі,
виробництва медичного устаткування, устат-
кування для використання енергії вітру і
припливів;
перехід хімічного виробництва з нафти
на поновлювані або біологічні речовини;
технології пластикової електроніки, що
дозволить здешевіти друк електронних лан-
цюгів на гнучких поверхнях, що неможливо
при традиційних кремнієвих напівпровідни-
ках.
Концентрація зусиль промислової по-
літики Британії на розвитку низьковуглевод-
ної промисловості заслуговує на увагу з боку
Українського уряду, як можна реалізувати
один із напрямів нової технології.
Британська рада з торгівлі й інвестицій
планує серію заходів щодо демонстрації пе-
редового досвіду Британії зі створення низь-
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X 143
2013, № 1-2 (61-62)
ковуглеводної економіки і рекламування
Британії як світового центру низьковугле-
водних технологій для потенційних інвесто-
рів по усьому світі.
У 2009 р. на підтримку Стратегії «Нова
індустрія, нові робочі місця» створено Фонд
стратегічних інвестицій на загальну суму в
1 млрд фст для фінансування провідних галу-
зей, яким державна підтримка дозволить роз-
крити нереалізований потенціал.
Серед державних заходів – розробка
міжвідомчої Стратегії низьковуглеводної
промисловості, завдання якої – вивести Бри-
танію у передові країни низьковуглеводної
революції, скоординувавши діяльність уряду
в регулюванні, закупівлях, освіті, стандарти-
зації й інвестиціях, що буде сприяти перехо-
ду виробників до низьковуглеводної еконо-
міки і виходу на новий ринок. Ця Стратегія є
відповіддю держави на рекомендації Комісії
з екологічних ринків і економічної ефектив-
ності. Що стосується промисловості, то в
Стратегії віддається пріоритет устаткуванню
для атомної енергетики і поновлюваних дже-
рел енергії, а також низьковуглеводним дви-
гунам. Для координації діяльності в цих сфе-
рах створені міжвідомчі робочі групи.
Але, зважаючи на величезний держав-
ний борг країни, навіть при збереженні зага-
льної спрямованості промислової політики,
держава навряд чи зможе забезпечити її фі-
нансування повною мірою, зберігаючи в той
же час регулюючу і координуючу роль.
Італія. Метою промполітики Італії є
розвиток науково-технічної бази промисло-
вості, зміцнення конкурентних позицій про-
мисловості на рівні малих і середніх підпри-
ємств на внутрішньому й зовнішньому рин-
ках. Задля її досягнення використовуються
такі інструменти, як: реформа інституціона-
льних структур (приватизація) і розвиток за-
конодавчої бази; стимулювання розвитку
банківської системи, а також ринків товарів і
інформаційних послуг у рамках розвитку
економічної інфраструктури; державні про-
грами підтримки малих підприємств через
механізми пільг податкової, кредитної, амор-
тизаційної, інноваційної політик; залучення
бюджетної політики для допомоги розвитку
НДДКР для малого і середнього бізнесу;
державна програма стимулювання енерго-
збереження, фінансування розвідки родовищ
енергоресурсів, будівництва електростанцій.
З італійського досвіду Україну може
зацікавити ставлення до формування малого
та середнього бізнесу. Італія мала найбіль-
ший з усіх розвинених країн державний сек-
тор, який згодом було скорочено шляхом лі-
бералізації, приватизації і дерегулювання.
Зараз близько 70% зайнятості у країні забез-
печують малі і середні підприємства (МСП),
тобто компанії з чисельністю персоналу
менше 50 осіб, у тому числі 30% усіх зайня-
тих в економіці – це індивідуальні підприєм-
ці, які розвивають сімейний бізнес. Промис-
лові МСП забезпечують близько 32% доданої
вартості продукції великих підприємств [10].
Починаючи з 1952 р. розвитку МСП в
Італії сприяло могутнє правове забезпечення,
що постійно удосконалювалося зі зростанням
розуміння їх соціально-економічної значу-
щості. На даний час тільки в цій сфері при-
йнято понад 30 основних законів, як напри-
клад, «Про створення центральної служби
кредитування МСП (Медіокредито Чентра-
ле)» (1952 р.); «Про сприяння у придбанні
нового обладнання» (1965 р.); «Про кредиту-
вання і страхування експорту» (1977 р.) «Про
створення експортних консорціумів МСП»
(1981 р.); «Про створення Фонду технологіч-
них інновацій і Фонду ремеслених проектів»
(1982 р.); «Про створення спільних підпри-
ємств за кордоном за участю італійських
МСП» (1990 р.); «Про допомогу починаючим
підприємствам і стимулювання реінвесту-
вання прибутку» (1994 р.) та інші, а також
цілий комплекс програм, спрямованих на
розвиток МСП і на оздоровлення економіки
країни. У реорганізації промисловості і роз-
витку МСП величезна роль належить закону
№ 317, який було прийнято ще в 1991 р. [10].
Цим законом установлено фінансові, техніч-
ні й організаційні заходи для забезпечення
розвитку і підтримки МСП, а також визначе-
но три найважливіших рівні пріоритетності
проблем, які необхідно розв’язати, більшість
яких актуальні і зараз.
Швеція. Мета промполітики Швеції –
підвищення ефективності у всіх галузях про-
мисловості, модернізація її технічної бази,
створення умов для різноманіття форм про-
мислових підприємств з упором на стимулю-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
144 ISSN 1562-109X
2013, № 1-2 (61-62)
вання появи нових наукоємних компаній і
малого бізнесу. Основні інструменти її реалі-
зації – активне використання непрямих мето-
дів промислової політики для розвитку про-
мислової інфраструктури, дерегулювання і
спрощення державних правил і регламентації
ведення бізнесу, поступове відмовлення від
підтримки “хворих” галузей, стимулювання
НТП, допомога малому бізнесу, підвищення
ефективності державних підприємств, спеці-
альні галузеві і регіональні програми, інфор-
маційна і консультаційна допомога бізнесу.
Головне, чим можна скористатися зі шведсь-
кого досвіду, це розуміння важливості для
промислового розвитку загальноекономічно-
го контексту, що створюється переплетінням
інноваційної, соціальної, екологічної й екс-
портної орієнтації. Останнім часом на пер-
ший план виходить використання можливос-
тей регіональної політики. Вигідність такої
стратегії підтверджує відносно м'яке прохо-
дження Швецією через економічну кризу
2008-2009 рр., незважаючи на високу залеж-
ність від збуту експортної продукції на сві-
товому ринку.
Інший висновок зі шведського досвіду
полягає в тому, що зараз вигідніше за все
розвивати спеціалізацію на «зеленій» енерге-
тиці, «зеленому» виробництві і «зелених»
технологіях, тому що це дає подвійну пере-
вагу. По-перше, це дозволяє за умови дос-
татньої концентрації ресурсів перейти зі ста-
ну країни, що доганяє, у стан країни-лідера.
По-друге, «зелена продукція» і «зелені тех-
нології» на світовому ринку мають широкий
попит, це надає можливість вигідного вклю-
чення в систему міжнародного поділу праці.
Що стосується більш конкретних ме-
тодів і інструментів промислової політики,
які застосовуються у Швеції, то для вироб-
лення промислової політики в Україні мо-
жуть становити інтерес такі:
1. «Зелені податки», стягнуті зі шкід-
ливих емісій і «зелені сертифікати», які ви-
даються за екологічно чисте виробництво
електроенергії, дозволяють домагатися пере-
орієнтації виробництва, транспорту й енерге-
тики на використання нових екологічно чис-
тих джерел енергії і сприяти переходу еко-
номіки на сталий тип розвитку. Це не тільки
веде до поліпшення умов життя, але і сприяє
формуванню нової економіки, нового екс-
порту, забезпечуючи попит на відповідні ви-
ди технологій і продукції на світовому рин-
ку. Обсяг цих податків базується на перероз-
поділі податкового навантаження між різни-
ми об'єктами оподаткування.
2. У Швеції застосовується специфічна
форма управління промисловістю й економі-
кою: «маленькі» міністерства (усього – 28),
які концентруються на вирішенні найбільш
важливих і загальних завдань, що мають по-
літичне значення, поєднуються зі спеціалізо-
ваними агентствами (усього їх 52), які вирі-
шують більш вузькі і спеціальні завдання. Це
веде до концентрації їх діяльності на досяг-
нення конкретних цілей, персоніфікації від-
повідальності за вирішення відповідних про-
блем. Така організація роботи державних
органів дозволяє протидіяти бюрократизації,
веде до підвищення відповідальності чинов-
ницького апарату за практичні результати
його діяльності.
3. Досвід Швеції у досягненні ефекти-
вної інтеграції між трьома сферами госпо-
дарства – наукою, системою освіти і вироб-
ництвом – показує, що головним недоліком
української системи є розірваність іннова-
ційного ланцюжка, недофінансування окре-
мих ланок, слабка координація дій її різних
ланок, а також низька мотивація до здійснен-
ня інновацій, недоліки у створенні іннова-
ційного клімату. Розвиток у цьому напрямі
потребує створення особливих структур усе-
редині економіки, подібних до тих, що давно
уже використовують у Швеції й інших про-
мислово розвинених країнах: наукові і тех-
нологічні парки, зони впровадження нової
техніки тощо.
4. У Швеції принципово інше ставлен-
ня до науки, ніж в Україні. Державне фінан-
сування двох шведських академій ніколи не
скорочувалося, воно тільки з кожним роком
збільшується. Від фундаментальної, академі-
чної науки не вимагають одержання комер-
ційної віддачі, тому що таку віддачу може
забезпечити тільки замкнутий інноваційний
ланцюжок, організований у національну ін-
новаційну систему. Інноваційна політика у
Швеції має високий статус, їй надається
пріоритетне значення, а науково-технічний,
інноваційний і людський потенціал розгляда-
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X 145
2013, № 1-2 (61-62)
ється як ресурс, чиє значення для економіч-
ного розвитку більш важливе, ніж природні
багатства (Швеція могла би спеціалізуватися
на експорті круглого лісу (кругляка), але не
робить цього).
5. Інноваційна політика втрачає свій
секторний характер і стає інтеграційною по-
літикою, що поєднує різні сфери економіки
країни. Вона пронизує всі основні напрямки
державної політики, насамперед промислову,
регіональну, екологічну, кредитно-фінансо-
ву, експортну політику, політику на ринку
праці, міжнародне співробітництво. Перехід
інноваційної політики на регіональний рівень
дозволяє вирівнювати розвиток регіонів, що
дуже важливо в українських умовах, коли
регіони сильно відрізняються один від одно-
го за рівнем розвитку і добробуту.
6. Високе фінансування сфери НДДКР
і адекватна економічна політика дозволили
створити у Швеції необхідні умови для роз-
витку науково-технічної спеціалізації і між-
секторної кооперації в інтересах розвитку
промисловості й економіки в цілому.
Висновки. У промисловій політиці кра-
їн-членів ЄС останніми роками домінує ком-
плексний підхід до вибору як її пріоритетів,
так і інструментів здійснення. Підхід до здій-
снення промислової політики визначається
не вирішенням тимчасових проблем, а з роз-
ряду базових, до яких належать зайнятість
працездатного населення й підвищення рівня
витрат на НДДКР.
Європейський досвід свідчить (на це
необхідно звернути увагу уряду України), що
промислова політика має носити інтеграль-
ний характер, тобто переплітатися з іншими
напрямками економічної і соціальної політи-
ки, включаючи регіональну, здобуваючи та-
ким чином науково-технічну, технологічну й
екологічну компоненти. Країни ЄС при фор-
муванні промислової політики керуються
такими принципами:
стимулююча державна політика від-
носно всіх галузей при визначенні оптималь-
них критеріїв добору підтримуваних проек-
тів, включаючи підтримку експорту продук-
ції високого ступеня переробки;
створення імпортозамінюючих вироб-
ництв;
оптимізація питань логістики, регіона-
льних пріоритетів;
сприяння розвитку промислової інфра-
структури (будівництво залізничних, трубо-
провідних, автодорожніх транспортних сис-
тем, мереж зв'язку й ін.).
Далекоглядна промислова політика
країн ЄС робить особливий акцент на вико-
ристання існуючих і формування нових по-
рівняльних переваг виробництва експортних
товарів і послуг. Загальною тенденцією у
практиці формування промислової політики
країн ЄС застосовується такий підхід, який
сприяє сполученню зацікавленості різних
суб’єктів господарювання, причому з ураху-
ванням інтересів не тільки нинішнього, але й
майбутніх поколінь.
Аналіз стану промислової політики в
країнах ЄС, зокрема Німеччини, Франції,
Великої Британії, Італії й Швеції, реалізація
якої має відбиток національної особливості,
показує, що формування ефективної промис-
лової політики залежить від того, яку роль
відведено у цьому процесі державі.
Наприклад, важко переоцінити активну
участь держави в досягненні високого рівня
людського капіталу, удосконаленні системи
освіти, що відповідає вимогам сучасного
промислового виробництва, фінансуванні
основної частини загальноосвітніх навчаль-
них закладів. Саме тому розумна державна
промислова політика має підкріплюватися
цілеспрямованою політикою у сфері освіти,
при цьому для України до найбільш пріори-
тетних напрямів належить розширення під-
готовки таких фахівців, як технологи, кон-
структори, та фахівців ІТ-технологій.
Інноваційна модель промислової полі-
тики враховує і зростаючу значущість капі-
таловкладень у нематеріальні активи: дизайн,
розробку брендів і НДДКР, інтелектуальний
капітал, сприяючи створенню сучасних ро-
бочих місць усередині країни, підтримці її
науково-технічного потенціалу, забезпечен-
ню економіки високоосвіченими і кваліфіко-
ваними кадрами, збільшенню внутрішнього
попиту.
Інструментами проведення сучасної
промислової політики є оптимізація фінансо-
вого сектору економіки як найважливішої
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
146 ISSN 1562-109X
2013, № 1-2 (61-62)
основи для розвитку промисловості, а також
удосконалення:
бюджетної політики (інвестування в
розвиток виробничої бази, фінансування
пріоритетних виробничих підприємств);
податкової політики (установлення
державою обґрунтованої величини і порядку
оподаткування);
грошово-кредитної політики (регулю-
вання з боку держави сфери грошового обі-
гу);
фінансової політики (регулювання і
контроль фінансових ринків, оперативне
управління державними коштами).
інституціональної політики (забезпе-
чення ринкових процесів відповідною право-
вою базою);
зовнішньоекономічної політики (сти-
мулювання експортерів, уведення розумних
імпортних і експортних обмежень);
інвестиційної й інноваційної політики
(пряме державне фінансування, законодавче
забезпечення інвестиційного процесу, розви-
ток таких необхідних ринкових інститутів, як
фондовий ринок, венчурні фонди, інвести-
ційні банки і т. ін.).
На закінчення можна зробити такий
важливий висновок, що адаптація позитив-
ного досвіду здійснення промислової політи-
ки в сучасних умовах глобальних викликів є
доцільною для зміцнення конкурентоспро-
можності української промисловості. Але це
потребує подальшого більш досконалого до-
слідження інструментів реалізації промполі-
тики, зокрема країнами-членами ЄС, для
створення принципово нової промислової
політики, яка б охоплювала раціональні за-
ходи реагування на виклики сьогодення.
Література
1. Всемирный экономический форум:
рейтинг глобальной конкуренции 2012-
2013 гг. [Электронный ресурс]. – Режим дос-
тупа: http://gtmarket/ru/news/-2012/09/05/4949.
2. Всемирный экономический форум:
рейтинг глобальной конкуренции 2011-
2012 гг. [Электронный ресурс]. – Режим дос-
тупа: http://gtmarket/ru/news/- state/2011/09/
07/3330.
3. Україна 2020: стратегія національної
модернізації (лютий 2010 р.) [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: www.twirpx.com/
file/Б18559.
4. Lisbon European Council 23 And 24
March 2000. Presidency Conclusions [Елект-
ронний ресурс]. – Режим доступу:
<http://www.consslium.europa.eu/eudocs/cms-
data/docs/pressdata/en/ec/00100_r1.en0.htm>.
5. Новая рамочная программа Евро-
пейского Союза по научно-техническому и
инновационному развитию «Горизонт 2020»
с 2014 г. [Электронный ресурс]. – Режим
доступа: http://webcache.googleusercont,com/-
seart?btnl=1%27m+Feel…
6. Всемирный экономический форум:
рейтинг глобальной конкуренции 2009-
2010 гг. [Электронный ресурс]. – Режим дос-
тупа: http://gtmarket/ru/-news/2009/09/08/2166.
7. Швейцария заняла первое место в
рейтинге глобальной конкурентоспособности
2006-2007 гг. // Всемирный экономический
форум: рейтинг глобальной конкуренции
2006-2007 гг. [Электронный ресурс]. – Режим
доступа: http://gtmarket/ru/news/2006/10/10/
5035.
8. CIA World Factbook [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://www.ere-
port.ru/stat.php?count=G20.
9. Экономика Швеции. Основные чер-
ты шведской экономики и промышленности
[Электронный ресурс]. – Режим доступа:
http://www.ereport.ru/articles/weconomy/swe-
den.htm.
10. Экономика Италии. Основные чер-
ты экономики Италии [Электронный ре-
сурс]. – Режим доступа: http://www.webeco-
nomy.ru/index.php?page=cat&cat=mcat&mcat.
Надійшла до редакції 23.01.2013 р.
|