Ринковий механізм регіонального управління

Розглянуто проблеми вдосконалення ринкового механізму регіонального управління на основі оптимізації економічних відносин між державою та регіонами. На основі аналізу умов, що формують особливості регіонального управління, запропоновано основні вимоги до соціально-економічного розвитку з урахуванням...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2009
Main Authors:	Шелегеда, Б.Г., Баєвська, Р.О.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут економіко-правових досліджень НАН України 2009
Subjects:	Соціально-економічні проблеми регіонального розвитку
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5124
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Ринковий механізм регіонального управління / Б.Г. Шелегеда, Р.О. Баєвська // Економіка та право. — 2009. — № 1. — С. 16-20. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859956464824614912
author	Шелегеда, Б.Г. Баєвська, Р.О.
author_facet	Шелегеда, Б.Г. Баєвська, Р.О.
citation_txt	Ринковий механізм регіонального управління / Б.Г. Шелегеда, Р.О. Баєвська // Економіка та право. — 2009. — № 1. — С. 16-20. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.
collection	DSpace DC
description	Розглянуто проблеми вдосконалення ринкового механізму регіонального управління на основі оптимізації економічних відносин між державою та регіонами. На основі аналізу умов, що формують особливості регіонального управління, запропоновано основні вимоги до соціально-економічного розвитку з урахуванням економічної, соціальної та екологічної сфер суспільного життя. Рассмотрены проблемы совершенствования рыночного механизма регионального управления на основе оптимизации экономических отношений между государством и регионами. На основе анализа условий, формирующих особенности регионального управления, предложены основные требования к социально-экономическому развитию с учетом экономической, социальной и экологической сфер общественной жизни. The article covers the problems concerning improvement of the market mechanism for regional management on the basis of optimization of economic relations between the state and regions. Based on the analysis of conditions forming the features of regional management, main requirements to socio-economic development are offered taking into account economic, social and ecological spheres of social life.
first_indexed	2025-12-07T16:19:53Z
format	Article
fulltext	Социально экономические проблемы регионального развития ЭКОНОМИКА И ПРАВО16 2009, №1 тики у Запорізькій області, відділ статистики населен" ня. – Запоріжжя, 2008. – 89 с. 12. Статистичний щорічник : Міста та райони Запо" різької області за 2007 рік. – Запоріжжя : Головне управ" ління статистики у Запорізькій області, 2007. – 261 с. 13. Науменко В., Панасюк Б. Впровадження ме" тодів прогнозування і планування в умовах ринкової економіки. – К. : Глобус, 2005. – 193 с. Подано до редакції 19.02.2009 р. УДК 338.2:332.1 Б. Г. Шелегеда, д р екон. наук, завідувач кафедри Р. О. Баєвська, аспірантка Донецький університет економіки та права РИНКОВИЙ МЕХАНІЗМ РЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ © Б. Г. Шелегеда, Р. О. Баєвська, 2009 Високорозвинена ринкова економіка – це опти" мальне поєднання засад, притаманних товарному виробництву, та цілеспрямованого державного регу" лювання економічних процесів, яке доповнює рин" ковий механізм, а в сукупності становить єдину сис" тему макроекономічного управління народним гос" подарством. Необмежена економічна свобода існува" ла лише на ранніх стадіях розвитку товарного вироб" ництва і формування ринкових відносин. За умов конкуренції ринкові сили попиту і пропозиції сти" хійно через вільне ціноутворення визначали опти" мальні пропорції виробництва та його економічну ефективність. Головними регуляторами суспільного виробництва стали вільний ринок і конкуренція. Держава лише створювала загальні умови для функ" ціонування приватних капіталів. З розвитком відно" син власності та вдосконаленням організації суспіль" ного виробництва розширилися сфера і напрями державного втручання в соціально"економічні про" цеси. Головним завданням централізованого еконо" мічного регулювання стало розв’язання суперечно" стей між частковою монополістичною планомірні" стю і товарними відносинами, які залишалися за" гальною формою економічних зв’язків у суспільстві. Для сучасних умов характерне поєднання ринкових з державними методами регулювання, кожен з яких має свою сферу застосування і відповідає певним інтересам суб’єктів власності та господарювання. Тому метою даного дослідження є розгляд меха нізму поєднання державного управління й ринкового саморегулювання, який є основоположним при розбу дові як економіки всієї країни, так і окремих регіонів, саме у його впливі на формування регіональних еконо мічних систем. Від знаходження елементів і складо вих механізму оптимального поєднання державного управління та ринкового саморегулювання залежить ефективність функціонування регіональної економіки. Державне управління та його складова – держав" не регулювання соціально"економічного розвитку регіонів – одна з найважливіших теоретичних і прак" тичних проблем. Кейнсіанське обґрунтування еконо" мічної ролі держави визначило на кілька десятиліть посилення втручання держави в регіональну еконо" міку. Але на певному етапі досить відчутно виявили" ся обмеження цього процесу. Розширення державно" го сектора, на чому базувалося підвищення еконо" мічної ролі держави, привело до звуження ринково" конкурентного середовища і послаблення впливу ринкового механізму на розвиток регіонів. Провідні держави – США і Великобританія – виробили но" вий план дій, що увійшов в історію під назвою «рей" гономіка» та «тетчеризм», щоб досягти подальшого розвитку економіки за рахунок посилення ринково" го середовища. Безперечно, цей світовий досвід має велике значення для України. Проблеми економічної ролі держави, зокрема на регіональному рівні, стали ще актуальнішими в умо" вах трансформаційного періоду розвитку України. На першому етапі соціально"економічних пе" ретворень здійснено реформування адміністратив" Соціально/економічні проблеми регіонального розвитку ЕКОНОМІКА ТА ПРАВО 172009, №1 но�командної системи та властивої їй системи уп� равління, послаблення економічної функції держа� ви. В умовах, коли ринковий механізм ще не пра� цював, зменшення економічної ролі держави при� звело до подальшої розбалансованості регіонів за станом економічного та соціального розвитку, по� глиблення економічної кризи, безробіття, неймо� вірного зростання інфляції тощо. Цей досвід пере� конливо довів, що в умовах ринкових трансфор� мацій необхідно забезпечити досить ґрунтовну економічну роль держави. Проте в міру посилен� ня дії ринкового механізму потрібно визначити нові напрями поєднання економічної ролі держа� ви, системи управління і регулювання регіональ� ного розвитку з конкурентним механізмом функ� ціонування національної економіки. Формування нових відносин між центром, ре� гіонами і місцевими спільнотами призвело до знач� ного збільшення повноважень регіональних органів влади та органів місцевого самоврядування. На другому етапі ринкових перетворень відбу� лося посилення економічної ролі держави, вдоско� налення форм і методів державного управління ре� гіональним розвитком. Слід зазначити, що за останні роки ринкових перетворень в українській економіці процеси фор� мування регіонального управління та механізмів його реалізації здійснювались за двома напряма� ми – практичному та теоретичному. Практичний напрям представлений відповідними розділами у програмах дій Уряду, посланнях Президента до Вер� ховної Ради України, нормативно�правових і про� гнозно�планових документах. Стосовно теоретичних необхідно зауважити, що в Україні розробкою теоретичних і методологічних засад регіонального управління на різних етапах розвитку країни займалися, насамперед, наукові центри регіональних досліджень. Але наявні теоретико�методологічні засади ре� гіонального управління не повною мірою обґрунто� вані через відсутність пропорційності соціально� економічного розвитку регіонів, збалансованості тісних прямих і зворотних зв’язків між регіональни� ми і центральними ланками управління, між під� приємствами й міністерствами та іншими організа� ційно�господарськими структурами, що знаходять� ся на території регіону. Принципи регіоналізації системи управління мають реалізуватися на всіх рівнях – від під� приємств до міністерств, центральних органів і Уря� ду – при розмежуванні прав і відповідальності кож� ного рівня управління, організації, їх чіткої взає� модії. На всіх рівнях організаційних структур вини� кає необхідність переходу від командно�адміністра� тивних до економічних методів управління. Важливим чинником щодо розуміння сутності та особливостей управління соціально�економіч� ними процесами на регіональному рівні є уточнен� ня самих понять «регіон» і «регіональне управлін� ня». Одним з перших теоретиків�регіоналістів вва� жається Й. Тюнен, відомий своєю пропозицією визначати територіально�економічні межі регіону радіусом ринку [1]. Наступний крок зробив А. Вебер, який у своє� му дослідженні «Про розміщення промисловості» прагнув створити «вічну» або «істинну» теорію роз� міщення, що певним чином обмежувало наукову значущість його теоретичної концепції. Відомий дослідник І. Ізард, теоретичні розроб� ки якого спиралися на практичний аналіз статис� тичних рядів про чисельність населення в минуло� му, сучасному й майбутньому, довів, що саме насе� лення є регіоноутворюючим ядром і визначає його економічний, соціальний і культурний розвиток [2]. Теорії та підходи вітчизняних і зарубіжних вче� них до регіону віддзеркалюють ставлення передусім як до економічної одиниці. З точки зору економіч� ної та управлінської науки під «регіоном» розумієть� ся «частина території держави, що виділилася у про� цесі суспільного розподілу праці, яка спеціалізуєть� ся на виробництві певних товарів чи послуг, харак� теризується спільністю і специфічним щодо інших територій типом відтворення; комплексністю та ці� лістю господарства; наявністю органів управління, що забезпечують розв’язання завдань, які стоять пе� ред регіоном». Існує і дещо інше визначення: регіон – «це цілісність, що формується територіально�про� мисловим комплексом будь�якої місцевості й відпо� відним йому стійким до зовнішнього економічного впливу територіальним об’єднанням людей, з групо� вою функцією попиту, яка відрізняється від функції попиту інших територіальних об’єднань» [3]. Основним об’єктом регіонального управління на сучасному етапі залишаються регіони, перш за все, як локальні територіальні утворення – депре� сивні та кризові території (гірські населені пункти, малі міста зі специфічною спеціалізацією тощо). Будь�які проблеми (економічні, соціальні, еко� логічні тощо), хоча й охоплюють усю територію, проте у всіх регіонах вони мають різний характер, неоднаковими є їхня глибина й гострота, шляхи вирішення і спроможність місцевих органів управ� ління самостійно вирішувати ці проблеми. Процеси кардинальних соціально�економічних перетворень, що відбуваються в Україні, активізува� ли проблеми управління розвитком. Водночас на прийняття управлінських рішень на регіональному рівні впливають зовнішні (глобалізація, тенденції сучасного світового господарства) та внутрішні фак� тори (встановлення довгострокових цілей, викори� Социально экономические проблемы регионального развития ЭКОНОМИКА И ПРАВО18 2009, №1 стання новітніх технологій, у тому числі в управ! лінні, поширення децентралізації, демократизації управлінських рішень). З урахуванням принципів системного дослі! дження (цілісність, взаємодія елементів, цільовий ха! рактер їх поведінки, наявність декількох типів зв’язків, структурованість та ін.) можна сформулю! вати визначення територіальної соціально!економі! чної системи як умови нової якості регіональної еко! номіки в Україні, що має просторове розташування та відносну відокремленість від зовнішнього середо! вища, охоплює декілька контингентів, серед яких: групи елементів, зв’язки та відносини між ними, а також процеси, що відбуваються через реалізацію різних комбінацій взаємодії елементів системи. Необхідно відзначити, що частиною такої сис! теми є населення, підприємства, органи державно! го управління та органи місцевого самоврядування, які, у свою чергу, мають складну структуру, що надає можливість розглядати їх не лише як елементи, а підсистеми соціально!економічної системи регіону. Конкретні функції кожної з цих підсистем визнача! ються залежно від її місця та ролі за здійснення за! гальної інтегративної функції системи. Зв’язки між елементами територіальної соціаль! но!економічної системи відрізняються за типологі! чними характеристиками і можуть бути вертикальни! ми, що створює багаторівневу ієрархію та формує відносини підпорядкування; горизонтальними, які обумовлюють взаємодію та відносини співробітниц! тва; зворотними, котрі відображають певну реакцію на управлінські впливи. Крім того, велике значення мають зв’язки з іншими навколишніми територіаль! ними соціально!економічними системами, що сприяє виникненню різноманітних міжрегіональних, транскордонних та міжнародних відносин як систе! ми в цілому, так і окремих її підсистем. Процеси, що відбуваються в соціально!еко! номічній системі регіонів, охоплюють усі сфери сус! пільного життя: економічну, соціальну та екологіч! ну. Держава відповідає за її територіальну цілісність і водночас повинна забезпечити належний ступінь самостійності та самодостатності територіальних одиниць, використовуючи методи прямого та не! прямого регулювання, координації їх дій. Сутність регіонального управління на часі доко! рінно змінюється, причому з теоретичної точки зору поняття «регіональне управління» серед більшості науковців розуміється як «територіальне управління». Однак територіальне управління має свій конкретний зміст – це, головним чином, вплив на процеси вико! ристання обмежених ресурсів, що наявні на даній те! риторії: земля, вода, мінеральні ресурси тощо. Отже, предметом територіального управління в рамках міжрегіонального аспекту суспільного відтворення є питання територіального поділу праці, розподіл державних інвестицій і міжнарод! ної інтеграції тощо. У даному випадку йдеться про територіальне управління в галузевих системах організації виробництва і про територіальне управ! ління в рамках підприємств і організацій відпові! дних галузей виробництва. Система регіонального управління ґрунтується на внутрішньо регіональному розвитку й пов’я! зується з формуванням відповідних пропорцій між підсистемами регіональної економіки, тобто скла! дається в результаті формування системи господа! рювання на території регіону. У спеціальній літера! турі територіальне управління трактується дещо іна! кше – як діяльність центральних органів і відомств у напряму організації господарства даної території і як діяльність місцевих органів з організації всього господарства на підвідомчій їх території. Така постанова питання цілком справедлива, проте неважко уявити, що тут мова йде не тільки про територіальне управління, але й про інші його види – галузеве, міжгалузеве, програмно!цільове, без вико! ристання яких керувати регіоном просто неможли! во. Щодо регіонального управління, то його специ! фіка полягає у відмінностях вищеперерахованих видів управління, воно включає в собі усі ці види інтегровано, не дорівнюючи їх суми. Іншими слова! ми, регіональне управління виражається функцією інтеграції всіх видів управління в даному регіоні. При формуванні нової системи управління со! ціально!економічним розвитком регіонів необхідно враховувати певні особливості, а саме: вона є динамічною системою, що складається з ке! руючої та керованої підсистем, а також має велику кіль! кість комунікативних зв’язків, відчуває значний вплив різноманітних факторів зовнішнього середовища; має такі характеристики: окреслені межі, ці! лісність, відносна відокремленість від зовнішнього середовища, неоднорідність елементів і розбіжність їх інтересів, багатофункціональність; це відкрита система, що означає її взаємодію з іншими територіальними системами, виникнення міжрегіональних, транскордонних і міжнародних зв’язків, можливість ресурсного обміну, у тому числі інформацією; ця система у процесі функціонування та роз! витку має багато суперечностей, зокрема між спе! ціалізацією та комплексністю; вона досить чутлива до найменших змін, які відбуваються у зовнішньому і внутрішньому сере! довищах. В сучасних умовах існування ринкової системи господарювання ускладнюється без формування відповідного механізму регіонального управління, який має складатися з елементів, здатних впливати Соціально економічні проблеми регіонального розвитку ЕКОНОМІКА ТА ПРАВО 192009, №1 на всі складові соціально!економічної системи ре! гіону. Ефективність використання засобів вироб! ництва залежить від діяльності людей у процесі уп! равління, її узгодженості, основу яких складають цільові установки управління, принципові підходи, функції та інструменти механізму управління. Цільовими установками ринкового механізму регіонального управління є, зокрема: досягнення збалансованості економічного й соціального розвитку регіонів; підвищення рівня самозабезпеченості регіонів за рахунок власних ресурсів (матеріальних, фінан! сових, трудових); удосконалення територіального поділу праці для забезпечення виробництва продукції; стабілізація відтворювального процесу; стимулювання розвитку науково!технічного прогресу за рахунок використання наявного інте! лектуального потенціалу; оптимізація розподілу повноважень між тери! торіальними рівнями; забезпечення політичної стабільності тощо. Механізм регіонального управління, як будь! яка організаційна система, має свої специфічні функції і принципові підходи. До функцій регіо! нального управління, за визначенням вчених, відно! сяться, перш за все, загально відомі функції: плану! вання, регулювання, організація, координація, мо! тивація, облік і контроль. Таким чином, роль держави щодо забезпечен! ня розвитку регіонів у сучасному світі не обмежуєть! ся лише регуляторними функціями: стимулюван! ням економічного зростання, раціонального вико! ристання трудового потенціалу, забезпеченням про! гресивних зрушень у галузевій і територіальній си! стемах, підтримкою експорту продукції та послуг. Головною метою оптимізації управління розвитком регіонів стає забезпечення економічної й соціальної стабільності, захист вітчизняних виробників на світових ринках, правовий перерозподіл доходів громадян, зміцнення існуючого устрою тощо. Нова якість розвитку регіонів є складною си! стемою взаємопов’язаних елементів зі своєю спе! цифічною структурою, культурою та рівнем роз! витку, яка суттєво впливає на соціально!еконо! мічну ситуацію в державі та безпосередньо від неї залежить упровадження дійових механізмів влас! ної динаміки зростання, що вирішує низку внут! рішніх проблем стосовно ефективного викорис! тання всіх наявних ресурсів на засадах самозабез! печення та самодостатності. Порівняння досвіду різних країн, виявлення загальних тенденцій у становленні демократичних систем, з’ясування їх змісту, пошук найефективні! ших моделей розвитку є дуже корисним, враховую! чи те, що в Україні реформа органів місцевого са! моврядування фактично зупинена. Фундаментальні трансформації 90!х років доко! рінно змінили системи управління посткомуністич! них країн. На всьому пострадянському просторі відбувається активний пошук нових моделей со! ціально!економічних стосунків у суспільстві. Одним із важливих напрямів цих реформ є модернізація сис! теми місцевого самоврядування. Процеси реформу! вання системи місцевого самоврядування протікають дуже нерівномірно в різних країнах, що відображає загальний рівень їх демократичного розвитку. Для того, щоб зробити аналіз вищезгаданих про! цесів більш змістовним і глибоким, доцільно обрати досвід країн Центральної Європи: Польщі, Угорщи! ни, Чехії. Після «оксамитових» революцій уряди цих країн зробили рішучі кроки до реформування місце! вого самоврядування, насамперед, за рахунок децен! тралізації управління, перерозподілу повноважень і функцій між центром та регіонами, фінансових взає! мовідносин, режиму оподаткування тощо. Центральні органи влади вищезгаданих країн рішуче передавали повноваження інститутам місце! вого самоврядування. Особливо це стосувалося сис! теми комунальних послуг, освіти, культури, малого бізнесу. Одночасно відбувався перерозподіл держав! них коштів, звільнення прибутків від податків. Для забезпечення і розширення демократичних засад вводилося положення про місцеві референдуми. Та! ким чином, самоврядування поступово перетворило! ся на надійну базу демократичних систем цих країн. У нашій країні рішення про вдосконалення системи місцевого самоврядування було прийнято ще у 1990–1992 рр., а пізніше закріплено у Консти! туції України та фактом приєднання до Європейсь! кої Хартії про місцеве самоврядування у 1996 р. Отже, найважливішим напрямом інституціональ! них перетворень в Україні має стати формування но! вих підходів до процесів, що відбуваються в регіонах. Крім того, об’єктом регіонального управлін! ня повинні стати великі економічні райони, виді! лення яких може вплинути на розвиток інтегра! ційних процесів. Таким чином, конструктивний підхід до вирі! шення проблеми економічної самостійності регіо! ну полягає у створенні такого механізму управлін! ня, при якому у регіонів залишається достатньо ре! сурсів для здійснення розширеного економічного відтворення, а також оперативного вирішення по! точних проблем населення. При цьому головним фактором виступають економічні відносини між суб’єктами господарської діяльності, вибір раціо! нального способу їх реалізації в конкретних умовах. Регіональне управління слід спрямовувати, насам! перед, на вирішення соціальних проблем, воно вима! Социально экономические проблемы регионального развития ЭКОНОМИКА И ПРАВО20 2009, №1 гає відходу від вузькогалузевої структури управління. Слід посилити міжгалузеву виробничу координацію всередині територіально!виробничих комплексів, за! безпечити повноту їх енерговиробничих циклів і збільшити на цій основі випуск необхідної для населен! ня і господарства країни кінцевої продукції. Терито! ріальні органи управління повинні будуватися із враху! ванням сучасної економічної і соціальної ситуацій. Забезпечення потреб населення регіонів това! рами широкого вжитку, об’єктами соціальної інфраструктури, робочими місцями, забезпечення нормальної економічної і екологічної безпеки – це основне завдання на регіональному рівні. Для цьо! го має бути використано весь набір економічних і організаційних методів управління, зокрема, на рівні місцевого самоврядування. Аналіз процесів становлення регіональної еко! номіки країни на етапі переходу до соціально!орієн! тованої господарської системи свідчить, що відбу! вається обопільне пристосування механізмів реалі! зації економічних інтересів державного регулювання та ринкового саморегулювання. Все більше діють ринкові важелі, що обмежує втручання центру в ре! гіональний розвиток. Рівень ринковості регіональної економіки зростає. При цьому оптимум поєднання державного регулювання і ринкового саморегулю! вання – змінний і сітуативний. Література 1. Экономическая энциклопедия. Политическая экономия / гл. ред. А. М. Румянцев. – М. : Сов. эн! цикл., 1975. – Т. 2. – 560 с. 2. Изард И. Методы регионального анализа. – М. : Прогресс, 1966. – 659 с. 3. Воротін В. Є. Макроекономічне регулювання в умовах глобальних ринкових трансформацій : моно! графія. – К. : Вид!во НАДУ, 2002. – 392 с. 4. Кредисов В. Держава і ринок : необхідність взаємодії у перехідній економіці // Економіка Украї! ни. – 2002. – № 2. – С. 50–57. Подано до редакції 13.02.2009 р. © Т. О. Бутенко, 2009 УДК 332.12(477.62) Т. О. Бутенко, асистент Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» ЕФЕКТИВНІСТЬ ГОСПОДАРЮВАННЯ В ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ Траєкторія функціонування української еконо! міки в останні роки характеризується значною ре! гіоналізацією економічних процесів і підвищенням ролі локальних систем. У результаті, ускладнення управлінської діяльності на державному рівні при! водить до поступового поглиблення її децентралі! зації. Зазначені процеси обумовлюють підвищення відповідальності органів територіального управлін! ня за економічний і соціальний розвиток підпоряд! кованих їм регіонів. На цій основі з метою вироб! лення адекватних управлінських впливів на регіо! нальному (локальному) рівні виникає необхідність оцінки ефективності господарської діяльності в рамках відповідного територіального утворення. Питання, які зв’язані з важливістю визначення ефективності на макрорівні, освячені в багатьох вітчизняних і зарубіжних наукових працях. Так, О. Воронін акцентує увагу на тому, що, не зважаю! чи на прямий зв’язок між підвищенням ефектив! ності виробництва й рівнем добробуту суспільства, показники ефективності не відіграють ключової ролі у прийнятті управлінських рішень [1, с. 29]. Вчений у роботах [1–2] шляхом теоретичного й емпіричного обґрунтування конкретних показників ефективності довів практичну можливість їхнього використання в управлінській діяльності. Ю. А. Даренських, Н. С. Колотова, Л. Б. Храмо! ва, М. В. Зиміна досліджували вплив показників ефек! тивності використання ресурсів у регіонах Російської Федерації на валову додану вартість [3, с. 11–18]. У результаті дослідники дійшли висновку, що позитив! на динаміка віддачі від ресурсів призводить до зрос! тання виробництва, поліпшення фінансового стану підприємств, забезпечення їх платоспроможності. А. Г. Гончарук обчислив і дослідив динаміку інтегрального показника економічної ефективності у промисловості України [4–5]. Автор дійшов вис! новку про необхідність впровадження ресурсозбері!
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-5124
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1681-6277
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T16:19:53Z
publishDate	2009
publisher	Інститут економіко-правових досліджень НАН України
record_format	dspace
spelling	Шелегеда, Б.Г. Баєвська, Р.О. 2010-01-11T14:12:09Z 2010-01-11T14:12:09Z 2009 Ринковий механізм регіонального управління / Б.Г. Шелегеда, Р.О. Баєвська // Економіка та право. — 2009. — № 1. — С. 16-20. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 1681-6277 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5124 338.2:332.1 Розглянуто проблеми вдосконалення ринкового механізму регіонального управління на основі оптимізації економічних відносин між державою та регіонами. На основі аналізу умов, що формують особливості регіонального управління, запропоновано основні вимоги до соціально-економічного розвитку з урахуванням економічної, соціальної та екологічної сфер суспільного життя. Рассмотрены проблемы совершенствования рыночного механизма регионального управления на основе оптимизации экономических отношений между государством и регионами. На основе анализа условий, формирующих особенности регионального управления, предложены основные требования к социально-экономическому развитию с учетом экономической, социальной и экологической сфер общественной жизни. The article covers the problems concerning improvement of the market mechanism for regional management on the basis of optimization of economic relations between the state and regions. Based on the analysis of conditions forming the features of regional management, main requirements to socio-economic development are offered taking into account economic, social and ecological spheres of social life. uk Інститут економіко-правових досліджень НАН України Соціально-економічні проблеми регіонального розвитку Ринковий механізм регіонального управління Рыночный механизм регионального управления A market mechanism for regional management Article published earlier
spellingShingle	Ринковий механізм регіонального управління Шелегеда, Б.Г. Баєвська, Р.О. Соціально-економічні проблеми регіонального розвитку
title	Ринковий механізм регіонального управління
title_alt	Рыночный механизм регионального управления A market mechanism for regional management
title_full	Ринковий механізм регіонального управління
title_fullStr	Ринковий механізм регіонального управління
title_full_unstemmed	Ринковий механізм регіонального управління
title_short	Ринковий механізм регіонального управління
title_sort	ринковий механізм регіонального управління
topic	Соціально-економічні проблеми регіонального розвитку
topic_facet	Соціально-економічні проблеми регіонального розвитку
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5124
work_keys_str_mv	AT šelegedabg rinkoviimehanízmregíonalʹnogoupravlínnâ AT baêvsʹkaro rinkoviimehanízmregíonalʹnogoupravlínnâ AT šelegedabg rynočnyimehanizmregionalʹnogoupravleniâ AT baêvsʹkaro rynočnyimehanizmregionalʹnogoupravleniâ AT šelegedabg amarketmechanismforregionalmanagement AT baêvsʹkaro amarketmechanismforregionalmanagement

Ринковий механізм регіонального управління

Institution

Similar Items