Політика структурної економічної оптимізації в конвергентній моделі розвитку регіону

Обґрунтовано концепцію конвергентної моделі розвитку регіону в системі структурної перебудови національної економіки. Визначено пріоритети політики уряду, обласних державних адміністрацій і підприємств щодо збалансованого узгодження їх інтересів. Зроблено акцент на формування економічної самодостатн...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
Hauptverfasser:	Жовтанецький, В.І., Заблоцький, Б.Ф.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2013
Schriftenreihe:	Економіка промисловості
Schlagworte:	Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/51240
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Політика структурної економічної оптимізації в конвергентній моделі розвитку регіону / В.І. Жовтанецький, Б.Ф. Заблоцький // Економіка пром-сті. — 2013. — № 1-2 (61-62). — С. 156-161. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-51240
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-512402025-02-09T13:25:55Z Політика структурної економічної оптимізації в конвергентній моделі розвитку регіону Жовтанецький, В.І. Заблоцький, Б.Ф. Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Обґрунтовано концепцію конвергентної моделі розвитку регіону в системі структурної перебудови національної економіки. Визначено пріоритети політики уряду, обласних державних адміністрацій і підприємств щодо збалансованого узгодження їх інтересів. Зроблено акцент на формування економічної самодостатності регіонів як основи становлення конвергентної моделі функціонування національної і регіональної економіки. Ключові слова: структура економіки, економіка регіону, економічна політика уряду, регіональна економічна політика, ефективна діяльність підприємств, баланс інтересів. Обоснована концепция конвергентной модели развития региона в системе структурной перестройки национальной экономики. Определены приоритеты политики правительства, областных государственных администраций и предприятий по сбалансированному согласованию их интересов. Сделан акцент на формирование экономической самодостаточности регионов как основы становления конвергентной модели функционирования национальной и региональной экономики. Ключевые слова: структура экономики, экономика региона, экономическая политика правительства, региональная экономическая политика, эффективная деятельность предприятий, баланс интересов. he concept of convergent model of regional development in the system of structural restructuring of the national economy is grounded. It is emphasized that the region in the form of territorial-administrative organization of management is an organized part of Ukraine functioning on the basis of objective economic laws, the legislation of the state, and central government decisions. The priorities of the government policy are defined, in particular selection of personnel from management macroeconomic financial and investment processes, programming and strategic planning of development of Ukraine and its regions, formation of innovation and investment resources and their protectionguarantees. Staffing from management by the region, finance and investment in the region, formation of targeted regional programs for industries and special economic zonesdevelopment, investment in regional scientific potential and specialization of production are the priorities of policy of regional state administrations. Regional companies carry out policies of training and attraction of experts in management by enterprises, corporations, and cooperatives, making business plans for enterprises development in competitive environment, investing in restructuring of capital, labor and product, and the protection of nature. Production results of consistent policies government, regions and enterprises are proved: rising productive labor, capital returns, and production efficiency, reducing the total cost.The price stability, reduction of budget deficits of government and Ukraine's regions, reduction of the rate of intermediate consumption, and growth of value added norm are among the expected financial results. Keywords: structure of economy, economy of region, economic policy of government, regional economic policy, effective activity of enterprises, balance of interests. 2013 Article Політика структурної економічної оптимізації в конвергентній моделі розвитку регіону / В.І. Жовтанецький, Б.Ф. Заблоцький // Економіка пром-сті. — 2013. — № 1-2 (61-62). — С. 156-161. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 1562-109Х https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/51240 332.1:001.26:339.137.2 uk Економіка промисловості application/pdf Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості
spellingShingle	Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Жовтанецький, В.І. Заблоцький, Б.Ф. Політика структурної економічної оптимізації в конвергентній моделі розвитку регіону Економіка промисловості
description	Обґрунтовано концепцію конвергентної моделі розвитку регіону в системі структурної перебудови національної економіки. Визначено пріоритети політики уряду, обласних державних адміністрацій і підприємств щодо збалансованого узгодження їх інтересів. Зроблено акцент на формування економічної самодостатності регіонів як основи становлення конвергентної моделі функціонування національної і регіональної економіки. Ключові слова: структура економіки, економіка регіону, економічна політика уряду, регіональна економічна політика, ефективна діяльність підприємств, баланс інтересів.
format	Article
author	Жовтанецький, В.І. Заблоцький, Б.Ф.
author_facet	Жовтанецький, В.І. Заблоцький, Б.Ф.
author_sort	Жовтанецький, В.І.
title	Політика структурної економічної оптимізації в конвергентній моделі розвитку регіону
title_short	Політика структурної економічної оптимізації в конвергентній моделі розвитку регіону
title_full	Політика структурної економічної оптимізації в конвергентній моделі розвитку регіону
title_fullStr	Політика структурної економічної оптимізації в конвергентній моделі розвитку регіону
title_full_unstemmed	Політика структурної економічної оптимізації в конвергентній моделі розвитку регіону
title_sort	політика структурної економічної оптимізації в конвергентній моделі розвитку регіону
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/51240
citation_txt	Політика структурної економічної оптимізації в конвергентній моделі розвитку регіону / В.І. Жовтанецький, Б.Ф. Заблоцький // Економіка пром-сті. — 2013. — № 1-2 (61-62). — С. 156-161. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
series	Економіка промисловості
work_keys_str_mv	AT žovtanecʹkijví polítikastrukturnoíekonomíčnoíoptimízacíívkonvergentníjmodelírozvitkuregíonu AT zablocʹkijbf polítikastrukturnoíekonomíčnoíoptimízacíívkonvergentníjmodelírozvitkuregíonu
first_indexed	2025-11-26T04:19:24Z
last_indexed	2025-11-26T04:19:24Z
_version_	1849825188861968384
fulltext	–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 156 ISSN 1562-109X 2013, № 1-2 (61-62) УДК 332.1:001.26:339.137.2 Всеволод Іванович Жовтанецький, канд. екон. наук Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів; Богдан Федорович Заблоцький, канд. екон. наук, доцент Львівський національний університет імені Івана Франка ПОЛІТИКА СТРУКТУРНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ОПТИМІЗАЦІЇ В КОНВЕРГЕНТНІЙ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ РЕГІОНУ Подано концепцію конвергентної мо- делі регіонального розвитку як систему узго- джених інтересів уряду, регіону і підпри- ємств, що в них розміщені. Обґрунтовано сутність політики уряду, обласних держав- них адміністрацій і підприємств щодо кадро- вого забезпечення і способу їх мислення, ре- структуризації, інвестування та очікуваних виробничих і фінансових результатів. Клю- човим суб'єктом механізму конвергентної моделі розвитку регіону визначено підпри- ємства, які створюють валовий регіональний продукт і на їх ефективну діяльність має бу- ти спрямована політика уряду й обласних державних адміністрацій. Формування конвергентної моделі роз- витку регіону є одним із стратегічних пріо- ритетів політики збалансованого і стабільно- го функціонування національної економі- ки загалом. Регіон у формі територіально- адміністративної організації управління є організованою складовою країни і здійснює своє функціонування як на основі об'єктив- них економічних законів, так і правових норм держави і рішень центральної влади. Судячи з нестабільного і розбалансованого стану економіки регіонів і України загалом, можемо стверджувати, що необхідно швидко переходити до пошуку шляхів конвергенції, тобто узгодженості інтересів України і її ре- гіонів щодо збалансованого і стабільного розвитку виробничої і соціальної сфер. Постановка питання формування конверген- тної моделі регіонального розвитку є логіч- ною і актуальною. Сучасні державні програ- ми і плани стратегічного розвитку України, регіональні цільові програми мало торкають- ся вирішення проблеми збалансованого роз- витку цілісної господарської системи і її складових. Окремі програми і плани, хоч і реалізуються щодо вирішення певних інвес- тиційних проектів, проте проблеми розба- лансованості та переходу до конвергентної моделі розвитку економіки й соціальної сфе- ри країни і її регіонів не вирішують. З цього приводу академік М. Долішній однозначно стверджує, що «соціально-економічний роз- виток України на даному етапі визначається фактором регіоналізації. Слід ще раз заува- жити, що регіон – це не лише окрема адміні- стративна одиниця, а конкретна територія, яка виділяється всередині країни за своєю спеціалізацією, структурою господарства, трудовими ресурсами, різноманітними при- родними, геополітичними, економічними, демографічними та іншими особливостями, під впливом яких перебуває й інвестиційна діяльність, що визначає соціально-економіч- ний розвиток та інвестиційну привабливість конкретного регіону [1, с. 221-222]. У зв’язку з цим особливого значення набуває струк- турна економічна організація, яка визначає реальні можливості формування конвергент- ної моделі регіонального розвитку, тому що оптимізація пропорцій капіталу, праці і про- дукту, інтересів підприємств, регіонів і дер- жави і є сутністю конвергентності і збалан- сованості. Оптимізація пропорцій економіки охоплює всі сфери людської діяльності – від макро- до мезо- і мікроекономічного рівня. Структурна переорієнтованість економіки на усіх рівнях її організації має стати в основі політики управління уряду України, облас- них державних адміністрацій і самих підпри- ємств, що розміщені в областях. Академік І. Лукінов зазначає, що «основним оціноч- ним критерієм моделювання структурної пе- реорієнтації є приріст додаткового ефекту, © В.І. Жовтанецький, Б.Ф. Заблоцький, 2013 –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 157 2013, № 1-2 (61-62) забезпечення конкурентоспроможності мак- роекономічних структур і господарських систем у ринковому середовищі. Відомо, що процеси диверсифікації капіталу, активізації інвестиційної та інноваційної діяльності швидко дають реальний ефект у ринковій конкуренції та економічних інтересах за на- явності відповідних знань та умінь щодо практичного здійснення ринкових трансфор- мувань, включаючи трансформування бан- ківсько-фінансових структур» [5, с. 188]. Стає очевидним, що формування конверген- тної моделі розвитку України і її регіонів по- требує цілеспрямованої політики і єдності всіх суб'єктів її реалізації – уряду, обласних державних адміністрацій, підприємств і ор- ганізацій, що в них розміщені. Таким чином, можемо стверджувати, що конвергентна модель регіонального розвитку – це систе- ма збалансованих і узгоджених інтересів і дій урядових, регіональних і підприємницьких суб'єктів управління виробничою і соціаль- ною, фінансовою та інвестиційною сферами регіональної економіки, спрямованих на оп- тимізацію пропорцій капіталу, зайнятості, продукту і грошей із метою забезпечення їх збалансованого і стабільного розвитку. Схе- матично конвергентну модель розвитку регі- онів можна представити у факторно-резуль- туючій єдності: суб'єкти – уряд; регіональні державні адміністрації; підприємства регіо- ну; кадрове забезпечення і спосіб мислення управлінців; політика структурних трансфо- рмацій; інвестиції власні і зарубіжні; очіку- вані результати – виробничі і фінансові (див. таблицю). Таблиця Схема конвергентної моделі розвитку регіону Суб'єкти Кадрове забезпе- чення і спосіб мислення Політика реструк- туризації Інвестиції Очікувані результати виробничі фінансові Уряд Підбір кадрів з управління мак- роекономічними фінансовими та інвестиційними процесами Програмуван- ня і стратегіч- не плану- вання розвит- ку України і її регіонів Формування інноваційно- інвестиційних ресурсів і га- рантій їх за- хисту Зростання про- дуктивної від- дачі праці і капі- талу й ефектив- ності вироб- ництва продукту Стабілізація цін, зниження рівня дефіцитів бюд- жету країни Обласні державні адміні- страції Підбір кадрів з управління ре- гіоном, фінанса- ми та інвести- ціями в регіоні Формування цільових ре- гіональних програм роз- витку галузей і вільних еко- номічних зон Інвестування регіонального наукового потенціалу і спеціалізації виробництв Зростання ви- робництва валового регіо- нального про- дукту і знижен- ня витрат Стабілізація цін, зниження безро- біття, зростання доходів до бюд- жету і зниження його дефіциту Підпри- ємства, корпорації Підготовка і за- лучення фахівців з управління під- приємствами, корпораціями, кооперативами Розроблення бізнес-планів розвитку під- приємств в умовах конку- ренції Інвестування реструктури- зації капіталу, праці і проду- кту та захисту природи Зростання від- дачі інвестицій, приріст вироб- ництва продукту і доданої вартос- ті Зниження про- міжного спожи- вання, зростання доданої вартості і маси валового продукту Схема відображає засади управління і регулювання регіоном щонайменше трьома ключовими суб'єктами, інтереси яких мають бути узгодженими [3, с. 25-28]. Політику роз- витку України і її регіонів формує і здійснює уряд, яка здебільшого має характер «верти- кальної промислової політики». Це означає, що рішення уряду мають домінуючий вплив на розподіл пріоритетів і ресурсів щодо роз- витку регіонів. В умовах ринку має бути за- пущений механізм конкуренції та рівного доступу до ресурсів і ринків усіх його суб'єк- –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 158 ISSN 1562-109X 2013, № 1-2 (61-62) тів, насамперед підприємств, що розміщені в регіонах. Тому схема формування конверген- тної моделі регіонального розвитку пропонує політику логічної послідовності взаємодії всіх його суб'єктів. Політика уряду у схемі конвергентної моделі регіонального розвитку має базувати- ся насамперед: на підготовці фахівців з управління Україною на рівні уряду, законодавчого ор- гану, фінансової, банківської, страхової, зов- нішньоторговельної системи з формуванням їх мислення на основі вимог об'єктивних економічних і соціальних законів і їх дотри- мання при виконанні своїх управлінських функцій. Уряд відповідальний за усю країну і її фінансово-економічну систему, тому зо- бов’язаний формувати відповідне мислення усіх суб'єктів управління системами на рівні регіонів і підприємств. Головним носієм продуктивної сили й економічного мислення є людина. Вона створює засоби виробництва, технології, підвищує свій кваліфікаційний рівень і формує «механізм моделі» економіч- ної системи країни, регіону та підприємства, розміщує капітал, працю, створює систему управління і регулювання, фінансів, розподі- лу продукту та споживання; на програмуванні і стратегічному пла- нуванні структурних перетворень галузей виробничої сфери і сфери послуг для оптимі- зації пропорцій виробництва і споживання національного доходу та зрівноваження на- ціональних витрат із національним доходом. Політика структурних перетворень також має бути спрямована на вирівнювання рівнів економічного розвитку регіонів з метою не- допущення депресивних ознак у функціону- ванні їх економік; на формуванні інноваційно-інвестицій- них ресурсів в уряді і регіонах з метою пла- номірного інвестування розроблення власних новаційних технологій і запровадження їх у виробництво. Перехід від імпортного техно- логічного «секондхенду» до створення влас- них технологічних новацій цілком реальний, оскільки в Україні достатньо потужні науко- ві, інженерні, винахідницькі, конструкторсь- кі, раціоналізаторські кадри, які готові долу- читися до створення новацій, але очікують офіційних програмних рішень уряду; на зростанні продуктивної віддачі пра- ці, капіталу, раціональному використанні природних ресурсів і зниженні витрат на ви- робництво продукту. Уряд сам не підвищує продуктивної функції засобів виробництва, але він зобов’язаний створювати правові, фінансові, інвестиційні передумови реструк- туризації сфер економіки у напрямі оптимі- зації пропорцій капіталу і праці, продукту і споживання, які забезпечуватимуть зростан- ня виробництва і національного доходу. За ефективність виробництва уряд відповідає не менше, ніж безпосередні виробники, і міра відповідальності за тенденції застою в еко- номіці значно більша; на стабілізації цін і недопущенні хро- нічної інфляції, яка сьогодні продовжує з’їдати доходи простих споживачів. Не мож- на допускати, щоб за рахунок інфляції біль- шість населення сплачувала непомірний для нього так званий «інфляційний податок», який стає джерелом незароблених доходів підприємств і дохідної частини бюджету уряду. Доходи та прибутки підприємців і до- ходи бюджетів мають формуватися не за ра- хунок зростання цін на продукцію і послуги підприємств, а за рахунок зростання маси продукту і послуг щонайменше за незмінних цін. Вищезазначені положення політики уряду в системі конвергентного регіонально- го розвитку викликані тим, що ринок назва- них питань не вирішує. Функції уряду і кон- вергентної моделі можна звести у три групи, які визначатимуть пріоритети його економі- чної політики: а) уряд регулює ринок у на- прямі встановлення рівноваги пропозиції щодо попиту в усіх сферах економіки на усі види продукту; б) уряд розв’язує ті пробле- ми, які не розв’язує або навіть створює ри- нок, особливо це стосується національної безпеки, захисту малозабезпечених і непра- цюючих, захисту довкілля; в) уряд на основі податкової системи перерозподіляє частину доходів і прибутків підприємств для функці- онування соціальних програм, вирішення економічних питань, але не за рахунок банк- рутства підприємств, заганяння їх «у тінь» чи правопорушної позабюджетної діяльності. Політика обласних державних адмі- ністрацій потребує від їх суб'єктів: –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 159 2013, № 1-2 (61-62) глибокого знання теорії і практики управління територіальними економічними системами (області, району, населеного пун- кту), володіння методами забезпечення зба- лансованості територіального виробництва, створення робочих місць і підвищення рівня зайнятості в регіоні [2, с. 166-170], залучення капітальних вкладень, задоволення інтересів регіону та соціальних питань і екології. Управлінські кадри регіону перебувають найближче, з одного боку, до виробничих підприємств і знають їх фінансово-економіч- ні проблеми, з іншого боку, до населення свого регіону і знають рівень їхніх доходів і стан платоспроможності, а також до природ- них ресурсів регіону і розв’язують регіона- льні екологічні проблеми. Завдання керівни- цтва обласних адміністрацій – самим воло- діти і підбирати керівників різних рівнів управління, які розуміють сутність і призна- чення фінансових ресурсів і здійснювати ін- вестиції у сектори прискореного розвитку; формування цільових регіональних програм розвитку галузей виробничої та со- ціальної сфер задля їх оптимізації. Основою є урядові програми і стратегічні плани та пріоритети спеціалізації регіону, насамперед тих галузей, які забезпечать швидку віддачу праці і капіталу та розширення виробництва у напрямі імпортозаміщуючих товарів і пос- луг та підвищення експортного потенціалу регіону. Дуже важливим питанням економіч- ного зростання регіону є обґрунтування та переконання уряду в необхідності створення вільних економічних зон [6, с. 3-9], виробни- чої, транспортної, рекреаційної спеціалізації з усіма необхідними фінансово-інвестиційни- ми преференціями; інвестування регіонального наукового потенціалу з метою розроблення власних ре- гіональних технічних засобів, технологій і видів продукції та заміни імпортних техніч- них засобів і товарів, зарубіжних будівель- них та інших організацій і забезпечення роз- витку підприємництва, зростання зайнятості, внутрішньої і зовнішньої торгівлі. Інвестиції доцільно спрямовувати на поглиблення спеціалізації сільськогосподарського вироб- ництва, продуктивного використання земе- льних ресурсів, третина яких взагалі заросла бур’яном і кущами, а решта експлуатується для вирощування ріпаку на догоду замовни- ків з європейських країн. Підприємизація населення регіону має стати пріоритетом по- літики уряду й обласних державних адмініс- трацій, а не згортанням малого і середнього підприємництва; зосереджувати спрямовування зусиль насамперед на піднесення продуктивної та ефективної функцій праці і капіталу діючих та новостворених підприємств регіону, зни- ження втрат часу виробництва і праці. Регіо- нальні фактори виробництва, а саме зайняті у виробництві, капітал, грошові ресурси, час виробництва, мають здійснювати єдину фун- кцію – створювати валовий регіональний продукт, що є джерелом задоволення потреб усіх суб'єктів регіонального ринку. Зниження витрат на виробництво продукту і доведення до мінімуму втрат ресурсів – найважливіші завдання влади регіону; забезпечувати регіональний ринок на- самперед продукцією власних підприємств, українських виробників суміжних регіонів і зменшувати частку імпортних товарів, що має стати основою зниження зростання і ста- білізації цін надалі. Необхідно контролювати і забезпечувати доходи споживачів, які не можуть бути вищими від рівня їх продуктив- ності праці, залежно від обсягу створеного ними продукту, притому доходи управлінсь- ких і бюджетних працівників не можуть зро- стати за спаду виробництва і зростання цін. Дефіцити бюджетів необхідно долати не за- позиченнями, а зростанням виробництва реа- льного регіонального продукту, що вплива- тиме на стабілізацію цін у регіоні. Політика обласних державних адмініс- трацій у конвергентній моделі регіонального розвитку є особливою, тому що вона практи- чно є посередницькою між урядовою політи- кою стратегії розвитку країни і підприємст- вами свого регіону, які мають здійснювати стратегічні плани своїми засобами на своїй території. Це означає, що управління регіонів має володіти стратегічними завданнями вла- ди, можливостями їх виконання підприємст- вами регіону й уміти формувати регіональні цільові програми, їх упроваджувати і вико- нувати. Звісно, це потребує певних нормати- вних актів, які має обґрунтувати регіональна –––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––– 160 ISSN 1562-109X 2013, № 1-2 (61-62) адміністрація і домогтися їх для свого регіо- ну. Політика підприємств і корпорацій у системі конвергентного розвитку регіону зосереджена виключно на піднесенні проду- ктивної і ефективної функції своїх виробни- чих об'єктів. Вона цілком залежить, по- перше, від конкуренції на ринках, де вони діють, і своїх конкурентних переваг і, по- друге, від правової, інвестиційної та фінан- сової підтримки, які мають забезпечувати уряд і обласні державні адміністрації. Тому складовими політики підприємств і корпора- цій є: формування у керівників підприємств і корпорацій глибокого знання теорії мікро- економіки, кредитування, страхування, ме- неджменту, маркетингу, ефективного вико- ристання праці зайнятих, основного й обо- ротного капіталів, робочого часу і часу ви- робництва для забезпечення прибутковості їх діяльності. Це означає, що інтереси підпри- ємств щодо зростання їх прибутковості є джерелом вирішення інтересів фінансування своїх програм обласних державних адмініст- рацій та уряду; розроблення бізнес-планів, реструкту- ризації основних і допоміжних підрозділів на основі впровадження новаційних технічних засобів і технологій, видів продукції з метою завоювання й утримання конкурентних пере- ваг на ринках [4, с. 3-11]. Бізнес-плани буду- ються і реалізуються на основі стратегічних планів уряду і цільових регіональних про- грам обласних державних адміністрацій за їх правової, фінансової та адміністративної під- тримки; інвестування новаційних технічних за- собів і технологій та їх упровадження в оно- влення основного капіталу і професійної кваліфікації зайнятих, безвідходних техноло- гій задля збереження здорового природного довкілля в місцях виробничих об'єктів. Цьо- му сприяють уряд і обласні державні адміні- страції на основі власного капіталу підпри- ємств і корпорацій, запозичень у населення і прямих іноземних інвестицій та фінансових преференцій для створених власних еконо- мічних зон; спрямування зусиль на зростання від- дачі інвестицій, приросту виробництва нату- рального продукту і доданої вартості. Це за- безпечується підвищенням коефіцієнта вико- ристання фонду робочого часу, зниженням матеріальних витрат на одиницю натураль- ного продукту; об'єднання зусиль підприємств, облас- них державних адміністрацій та уряду на зниження рівня проміжного споживання у випуску підприємств і зростання валової до- даної вартості та валового регіонального продукту, що є джерелом валового продукту і фінансування бюджетів підприємств, регіо- нів і країни загалом. Це той результат, який характеризує сутність фінансового механізму формування конвергентної моделі розвитку України і її регіонів. Схематично викладена сутність кон- вергентної моделі регіонального розвитку дає можливість зосередити увагу як уряду, так і обласних державних адміністрацій на висновках, які випливають з її механізму. Вирішення важливих економічних, со- ціальних, фінансових та екологічних про- блем регіону досягається завдяки поєднанню дій місцевої влади із суб’єктами виробництва товарів і послуг на даній території. Особлива роль у реалізації цих завдань належить регі- ональним виробничим системам, до складу яких у різних пропорціях в окремих регіонах входять: промислові підприємства з різними видами і формами власності; сільськогоспо- дарські підприємства і комплекси; об’єкти соціальної інфраструктури; система підпри- ємств енерго-, газо-, водо-, теплопостачання; підприємства інженерного благоустрою про- мислових зон і житлових масивів; складське господарство, міжгалузеві виробництва, ре- монтно-будівельні організації; приватні і спільні підприємства, ринки тощо. Усі вони мали б функціонувати продуктивно, ефек- тивно й задовольняти потреби населення якісними послугами. Регіональна економіка як єдиний гос- подарський комплекс, складові якого функ- ціонують продуктивно та ефективно, є метою будь-якого уряду. Тим більше у цьому є заці- кавлені органи місцевого самоврядування. Ефективна регіональна економічна система створює фінансові передумови асигнування соціальних, виробничих і екологічних проек- тів та програм. Тому політика центральної і –––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности –––––––––––––––––––––– ISSN 1562-109X 161 2013, № 1-2 (61-62) місцевої влади має полягати лише в тому, щоб створити механізм, тобто правову та економічну основу розвитку регіональної економіки як єдиного господарського ком- плексу. Така модель регіональної економіки мала б забезпечувати її певний рівень еконо- мічної самодостатності. Теорія економічної самодостатності регіону є похідною загальної теорії розшире- ного відтворення й описує механізм ефекти- вності функціонування суб’єктів виробницт- ва і органів управління на окремій адмініст- ративно організованій території. Особливіс- тю теорії регіональної економічної самодо- статності є те, що вона опирається на поло- ження теорії розширеного відтворення на мікрорівні й обґрунтовує особливості регіо- нального самовідтворення при наявності де- кількох суб’єктів управління і регулювання. Теорія економічної самодостатності регіону ставить до вирішення низку складних тери- торіальних проблем, які можна розв’язувати лише на основі дотримання положень мікро- економічного розширеного відтворення. Це проблема соціального, економічного, еколо- гічного і іншого плану. Хоч механізм розши- реного відтворення і механізм регіонального управління – явища різнорівневі, але мають розглядатися як взаємозумовлені. Теорія ре- гіонального економічного управління об- ґрунтовує і відповідні економічні категорії, які описує теорія розширеного відтворення: мікроекономіка – регіональна економіка; трудовий капітал підприємства – трудовий капітал регіону; основні виробничі і невиро- бничі фонди підприємства – основні вироб- ничі і невиробничі фонди регіону тощо. З розгляду регіонально-економічних категорій видно, що вони виражають економічні і соці- альні процеси не лише локальних виробни- чих об’єктів, а продуктивних сил і економіч- них відносин на певній території. у результа- ті поглиблення і розширення поділу праці в даному регіоні, забезпечення відповідних рівнів спеціалізації, кооперації і комбінуван- ня виробництва, стабільних обмінних проце- сів усередині регіону і їх вихід за його межі перетворюють регіон на єдиний виробничо- соціальний організм. Таким чином, регіон з його виробничими чинниками стає суб’єктом виробництва товарів і послуг по відношенню до інших регіонів так само, як підприємець до інших підприємців. Література 1. Долішній М.І. Регіональна політика на рубежі ХХ-ХХІ століть: нові пріоритети: моногр. / М.І. Долішній. – К.: Наук. думка, 2006. – 511 с. 2. Жовтанецький В.І. Формування ри- нку праці та пріоритети зниження рівня безробіття в Україні / В.І. Жовтанецький, Б.Ф. Заблоцький // Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. праць. – 2009. – № 9 (100). – С. 166-170. 3. Заблоцький Б.Ф. Регіональна еко- номіка: навч. посіб. / Б.Ф. Заблоцький. – Львів: Новий світ-2000, 2007. – 548 с. 4. Іщук С.О. Теоретико-методичні за- сади оцінювання інвестиційної привабливос- ті регіону / С.О. Іщук // Соціально-еконо- мічні проблеми сучасного періоду України. Інвестиційна привабливість регіону та меха- нізми її забезпечення: зб. наук. праць / НАН України. Ін-т регіональних досліджень. – Львів, 2010. – Вип. 3 (93). – С. 3-11. 5. Лукінов І.І. Економічні трансфор- мації: моногр. / І.І. Лукінов. – К.: Ін-т еконо- міки НАН України, 1997. – 455 с. 6. Молдован О.О. Доцільність запро- вадження індустріальних парків в Україні / О.О. Молдован // Економіка промисловос- ті. – 2011. – № 2-3 (54-55). – С. 3-9. Надійшла до редакції 05.06.2013 р.

Політика структурної економічної оптимізації в конвергентній моделі розвитку регіону

Institution

Ähnliche Einträge