Словотвірні норми і термінологія
Порушено проблему сучасної термінологічної деривації, яка інколи виходить за межі традиційної словотвірної норми під впливом і зовнішньомовних, і внутрішньомовних чинників. The article deals with the problem of modern terminological derivation, which sometimes grows out of traditional word-formation...
Saved in:
| Published in: | Термінологічний вісник |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української мови НАН України
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/51275 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Словотвірні норми і термінологія / І.М. Кочан // Термінологічний вісник : Зб. наук. пр. — К.: ІУМ НАНУ, 2013.— Вип 2 (1). — С. 202-209. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859634802355863552 |
|---|---|
| author | Кочан, І.М. |
| author_facet | Кочан, І.М. |
| citation_txt | Словотвірні норми і термінологія / І.М. Кочан // Термінологічний вісник : Зб. наук. пр. — К.: ІУМ НАНУ, 2013.— Вип 2 (1). — С. 202-209. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Термінологічний вісник |
| description | Порушено проблему сучасної термінологічної деривації, яка інколи виходить за межі традиційної словотвірної норми під впливом і зовнішньомовних, і внутрішньомовних чинників.
The article deals with the problem of modern terminological derivation, which sometimes grows out of traditional word-formation norm under the influence of outerlingual and innerlingual factors.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:14:53Z |
| format | Article |
| fulltext |
202 Термінологічний вісник 2013, вип. 2(1)
Прикладне термінознавство
Термін і проблеми унормування, перекладу та міжмовної гармонізації
© І. М. КОЧАН, 2013
Як відомо, словотвірні норми регламентують вибір морфем, їх розташу-
вання і сполучення у складі нового слова. Вони визначають закономірності
творення похідних слів і вираження ними нових значень, фіксують зразки
словотвірних моделей. Термінологічне словотворення не повторює механічні
прийоми загальнолітературного творення слів. Відбувається своєрідний
“природний відбір” тих способів і конкретних засобів словотвору, які б відпо-
відали вимогам щодо спеціальних найменувань та їх функцій у мові науки.
Мета статті – розглянути зміни словотвірної норми в термінології під
впливом зовнішньомовних та внутрішньомовних чинників. Проблема, по-
ставлена у дослідженні, – дериваційна нормативність у термінології в ас-
пекті тенденції змін словотвірної будови термінів. Процес словотворення
досить тривалий. Українська термінологія має свою систему словотворчих
засобів, які своєю чергою можуть впливати на словотвір літературної мови.
Проте, як відомо, з часом норми можуть змінюватися. На них можуть впли-
вати й екстралінгвальні (державна мовна політика; логічна структура систе-
ми понять, зв’язки і відношення між ними; взаємовплив мовних систем;
поширення чужомовних слів; індивідуальне термінотворення), й інтралінг-
вальні (відбір певних словотворчих засобів і формування словотвірних мо-
делей, що спеціалізуються у вираженні цих значень) чинників.
Тож розглянемо словотвірні норми в термінології за зовнішньомовними та
внутрішньомовними чинниками. Мовна політика держави – це “сукупність
ідеологічних постулатів і практичних дій, спрямованих на регулювання мовних
відносин у країні або на розвиток мовної системи у певному напрямку” [3,
с. 328]. Регулювання мовних відносин – це, іншими словами, – прямі втручан-
ня у функціонування мови, унаслідок чого змінюються мовні форми або засо-
би [1, с. 24]. Пригадаймо Резолюції Комісії Народного комісаріату освіти у
удк 811.161.2’373.45/.46:52
і. м. коЧаН
(львів, україна)
сЛОвОТвІРнІ нОРмИ І ТЕРмІнОЛОГІя
Порушено проблему сучасної термінологічної деривації, яка інколи виходить за
межі традиційної словотвірної норми під впливом і зовнішньомовних, і внутрішньомов-
них чинників.
К л ю ч о в і с л о в а : словотвірна норма, термінологія, національний термін.
203Термінологічний вісник 2013, вип. 2(1)
Словотвірні норми і термінологія
справі перевірки роботи на мовному фронті та Хроніку Науково-Дослідчого
Інституту мовознавства за 1933–1934 рр., які запрограмували сьогоднішні мов-
ні негаразди у науковому мовленні. В їхніх приписах йшлося про критику всіх
словників, виданих Інститутом української наукової мови, їх перегляд і пере-
будову, щоб терміни в них відповідали загальній мовній політиці радянської
влади, тобто “не обминати спільних для обох мов (російської і української)
елементів і зокрема слів інтернаціонального походження” [9, с. 5].
З історії мови відомо що у 30-ті рр. ХХ ст. після ліквідації Інституту
української наукової мови, в українській мові запанувала тенденція щонай-
меншого розходження із російською мовою. Набули поширення форми ак-
тивних дієприкметників теперішнього часу на -ач(ий), -уч(ий): регулюючий,
вимірюючий, передаючий, друкуючий і под. У середині століття вони були ви-
знані як нормативні. Проти таких форм виступали тодішні корифеї україн-
ської мови О. Н. Синявський, О. Б. Курило, А. Ю. Кримський та інші.
Динаміка змін у суспільному житті породжує динаміку змін словесних.
У 1990-х рр. з’явилася навіть теорія заміни таких дієприкметникових форм.
Зокрема замість активних дієприкметників теперішнього часу було запропо-
новано вживати:
а) віддієслівні прикметники з суфіксами -льн-, -ів-н- (-ив-н-),
-ч-(регулювальний, вимірювальний, передавальний, друкувальний, крутильний,
формувальний, формівний, виконавчий), але в композитах, якщо перша частина
позначає об’єкт дії, прикметник слід творити за допомогою суфікса -н-: (сті-
нопробивний, водовідвідний, нафтодобувний, ракетоносний, хвороботворний, ві-
трозатримний, берегозахисний тощо) [12, с. 203–209]. Про це пишуть учені-
нефілологи: Б. Є.Рицар, М. Д. Гінзбург, Б. І. Кінаш, В. С. Моргунюк та ін.
С. Й. Караванський пропонує деякі форми активних дієприкметників на
-*ч(ий)- замінювати прикметниками з суфіксом -ист- (загрібаючий – загре-
бистий), проте не всі слова піддаються такій заміні. Існують кальковані по-
кручі й у терміносполученнях, наприклад: лазячі рослини. Натомість Л. О. Си-
моненко подала вдалий відповідник – виткі рослини. Здатність суб’єкта ви-
конувати активну дію пропонують позначати віддієслівними прикметниками;
б) замість форм пасивних дієприкметників теперішнього часу на
-м(ий)- уживати форми пасивних дієприкметників минулого часу (регульо-
ваний, вимірюваний, передавуваний і под.);
в) російські дієприкметникові форми з постфіксом -ся можуть відтво-
рюватися кількома способами: прикметниковими формами з суф. -івн- (ре-
гулівний, вимірівний, передатівний); конструкціями; зокрема корінь + суфікс
-к- або -н-+ий (ломающийся – ламкий, легкоулетучивающийся – леткий, ка-
чающийся – хитний; колеблющийся – коливний (фіз.) або хиткий (у знач. не-
стійкий); корінь + суфікс -івн- + ий (коксующийся – коксівний, деформиру-
ющийся – деформівний); описовими конструкціями (полимеризующийся –
здатний полімеризуватися, покоящийся – який (що) перебуває у стані спокою;
несваривающийся – нездатний зварюватися тощо).
Зупинімося окремо на субстантивованих прикметникових формах на
зразок: завідуючий, керуючий, обслуговуючий, бажаючий, відпочиваючий і
под. Їх давно вже почали замінювати однокореневими іменниками: завіду-
204 Термінологічний вісник 2013, вип. 2(1)
І. М. Кочан
вач, керівник, бажальник, відпочивальник, обслуговець тощо, послуговуючись
відповідними моделями слів, утворених від дієслів за допомогою суфіксів
-ач (викладач, здобувач, читач); -ик (працівник, трудівник). Якщо два перші
слова вже стали нормативними, то слово обслуговець заслуговує на те, щоб
до нього уважно придивитися. Створюючи такі відповідники, учені керува-
лися критеріями максимальної зручності й максимальної точності.
Невластиві українській мові назви людей за професією чи виконуваною
роботою з суфіксами -чик, -щик, про що вже неодноразово згадувалося і пу-
блікаціях К. Г. Городенської, О. О. Тараненка.
Пригадаймо словники “золотого десятиліття”. У “Словнику технічної
термінології” Т. Ф. Садовського та І .М. Шелудька (1928) пропонують їх за-
мінювати питомо українськими словами, зокрема бетонщик – бетоняр, ка-
менщик – каменяр. Аналогічно: мочильщик (соломы) – мочій, мраморщик –
мармурник, муфельщик – муфельник, наборщик – набирач, складач, узірник;
надзорщик – дозорець тощо (СШ).
У 2000 р. набрав чинності Державний стандарт України 3966-2000 “Тер-
мінологія. Засади і правила розроблення стандартів на терміни та визначен-
ня понять”. В обов’язкових додатках Г і Д до нього суворо регламентовано
“правила словотворення і слововживання, що відповідають структурі укра-
їнської мови”. У ньому враховано міжнародні вимоги стосовно того, що
термін повинен бути стислий, деривативний, системний, вмотивований
тощо. ДСТУ містить також специфічні правила побудови термінів україн-
ською мовою. Це передусім стосується так званих іменників на позначення
дії та процесу. На думку фахівців, такі іменники повинні мати суф. -анн- або
нульовий (рубання, згинання, повертання). Доконану дію у віддієслівних
іменниках технарі пропонують називати подією (повернення, зігнання), а на-
зви результату дії – об’єктом ( поворот, згин, зруб) [4, с. 183–189].
Окрім того, відомо, що на позначення дії чи процесу нерідко викорис-
товують іменники із суфіксом -*нн(я) та з іншомовними суфіксами
-ацій(а), -зій(а). М. Д. Гінзбург пропонує за допомогою першого суфікса по-
значати процес, за допомогою наступних – явище. Порівняймо: корозуван-
ня і корозія. Проте термінам на -ація властиві й інші значення: “результат
дії” – комп’ютеризація, спеціалізація, “напрям” – автоколімація. Можна
констатувати, що внаслідок використання суфіксів, за якими усталилася
певна функція, слова з ними стають елементами відповідної системи.
Віддієслівні іменники на позначення дії чи процесу із суфіксом -к(а) на
зразок рубка, накладка, викрутка взагалі не варто використовувати в україн-
ській мові. Терміни з цим суфіксом допустимі лише на позначення предме-
та, напр.: обгортка, закладка, закривка, викрутка і под. У названому ДСТУ
так і зазначено: “Відієслівні іменники із суфіксом -к(а) можна вживати на
позначення об’єктів, суб’єктів та наслідків дії і не можна на позначення дії
чи події” (Г.9.10). Проте, на думку С. Я. Яреми, “іменники з суфіксом -ння
не зовсім властиві українській мові. У словнику Б. Д. Грінченка між віддіє-
слівними іменниками задокументовано тільки 26% іменників на -ння, про-
ти 57% безсуфіксних і 17 % з іншими суфіксами …” [14, с. 229]. Окрім того,
гіпертрофоване вживання іменників на -ння в одному реченні заплутує
205Термінологічний вісник 2013, вип. 2(1)
Словотвірні норми і термінологія
думку, знижує милозвучність тексту, напр.: “Виведення рівняння рівнознач-
не знаходженню похідної в положенні рівноваги, тобто диференціюванню з
наступним визначенням значення функції” [Там само].
Відійшли в минуле й моделі на позначення професій з компонентом -вод,
на зразок: вівцевод, буряковод, діловод і под. Їх замінили питомі українські сло-
ва з прозорою мотивацією: вівчар, буряківник, справникар. Виступають термі-
нологи й проти уживання словоформ із компонентом
-подібний (кулеподібний, зіркоподібний, хвилеподібний), пропонуючи замінюва-
ти його суф. -аст(ий), -яст(ий) (кулястий, зірчастий, хвилястий). У термі-
нотворенні, його закономірностях, у системі похідних відображаються особ-
ливості наукової національної мовної картини (її структура), евфоніка мови,
статус твірних компонентів, напрями мисленнєвого освоєння дійсності.
У 2003 р. Кабінет Міністрів України видав постанову № 1546, якою за-
твердив “Державну програму розвитку і функціонування української мови
на 2004–2010 роки”. Основними завданнями цієї програми були: “зміцнен-
ня статусу української мови як державної”, “всебічний розвиток і функціо-
нування української мови в усіх сферах життя”. Тому саме в цей час активно
почали повертатися до терміносистем питомо українські слова різних сло-
вотвірних моделей: сердечник – осердя, насос – смок, помпа, двигун – рушій,
шків – крутень, зарядження – наснага, з’єднання – злука.
Окреслюється певна специфіка, пов’язана з процесом номінації науко-
во-технічних понять, де функцію класифікатора поняття виконують суфік-
си, блоки (терміноелементи), окремі слова у словосполученні. Наприклад,
на позначення пристроїв, технічних приладів, апаратів творяться терміни
або за допомогою суфіксів -ач, -ик, -ець (випрямляч, заземляч, уловлювач, під-
силювач, програвач, відбивач, глушник, поглинальник (поглинач), грозовідміт-
ник, гучномовець), або запозичених суфіксів -тор, -атор (пеленгатор, сепа-
ратор, транзистор, резистор тощо), або за допомогою компонентів -скоп
(геліоскоп, мікроскоп), -стат (гідростат, фотостат, геліостат, реостат,
термостат), -хорд (монохорд, реохорд), -птер (гелікоптер), -скаф (бати-
скаф), -фон (мікрофон, гідрофон, телефон), -метр (динамометр, манометр).
Назви процесу дії позначають слова з нульовим суфіксом (запис, відбір), з
суфіксом -нн(я) (детектування, пеленгування, занулення, поєднання); а також
іншомовні слова на -ація (модуляція, трансформація). Назви властивостей,
здатностей позначають словами на -ість (корозостійкість, звукопровідність,
селективність, комфортабельність). Назви наук мають у своєму складі ком-
поненти -ика (-іка) (техніка, фізика, космонавтика), -логія (гідрологія, біо-
логія, філологія), -фонія (радіофонія, телефонія тощо).
Така система моделювання за певними словотворчими засобами сфор-
мувалася ще в Інституті української наукової мови, що відбито в його термі-
нографічних проектах. Так, укладачі “Словника музичної термінології”
(1930) (СМТ) подавали агентивні назви з суф. -іст (-ист) із закінченням -а
(бандуриста, басиста, віольончеліста, корнетиста, сопраніста, контраба-
систа, флейтиста, тенориста, цимбаліста, хориста тощо). Виявом тенден-
ції до системності є також розмежування назв осіб із суфіксом -ник, що на-
зивають майстрів, які виготовляють музичні інструменти: бандурник – май-
206 Термінологічний вісник 2013, вип. 2(1)
І. М. Кочан
стер бандур, дудник – майстер дудок, скрипник – майстер скрипок, а назви
гравців на цих інструментах мали вже інщі суфікси – бандуриста, дудар,
скрипаль, скрипач тощо [2, с. 70].
Аналогійне явище спостерігаємо і в інших словниках цього періоду.
При творенні термінів одного структурного типу укладачі намагалися до-
тримуватися однієї словотвірної моделі. Можливо, не всі новотвори були
бездоганними, але пошук ішов у правильному напрямі. Зокрема до слова
завод пропонувався синонім виробня, до слова кінофабрика – кінарня, анало-
гійно: тютюнова фабрика – тютюнарня, автозавод – автомобілярня, взут-
тєва фабрика – взуттярня, вальцівний завод – вальцарня, меблева фабрика –
меблярня, кабельний завод – жильникарня тощо (СШ).
Будуючи термін, варто надавати йому такої структури, в якій би він сам
вказував на своє місце у поняттєвій системі. За словами А. П. Загнітка, про-
цес становлення української національної термінології охоплює нерівно-
рядні явища й напрями формування терміносистеми як цілісної одиниці, в
якій вирізняються різного ґатунку площини, що охоплюють неадекватні
уявлення про пріоритетність: від власне етнографічного орієнтиру до літе-
ратурно кодифікованого істеблішменту, <...> від загальноєвропейського
кодифікованого стандарту до замкнуто декларованого, спрямованого на
витворення спільного термінологічного фонду” [8, с. 23].
Чимало термінів можуть переходити з однієї терміносистеми в іншу, не-
рідко змінюючи своє значення аж до непізнаваного. Так, слово антологія
спочатку застосовувалося в сільському господарстві на позначення збору
плодів, насіння, коріння. Воно утворене з двох грецьких коренів antho –
квітка і lego – збираю, сьогодні позначає ще й збірку кращих поезій, новел,
оповідань різних авторів й уживається в літературознавстві, мистецтві, кни-
гознавстві. У загальнотехнічній терміносистемі слово заповнювач позначає
природний або штучний матеріал, що його використовують як складник
будівельних розчинів, бетонів; у системі редакційно-видавничої
комп’ютерної технології – прилад у графічному редакторі, за допомогою
якого щось зафарбовують певним кольором. Аналогійно слово дрейф у мор-
ській термінології уживають на позначення пасивного руху тіла на воді під
дією вітру, течії, хвиль; у галузі обчислювальної техніки – на позначення
зміни характеристик мікросхеми в часі або зміни температури тощо.
Оскільки термін – це слово в особливій функції, то в кожній терміно-
системі він має своє, чітко окреслене значення, хоча творитися може за
однією моделлю. “Термінологічна система кожної галузі науки чи техніки,
відображаючи певну систему понять цієї галузі, сама має систематизувальні
властивості і цим самим діє як систематизувальний чинник на наукові по-
няття” [10, с. 245]. Процес термінотворення завжди спрямовується на впо-
рядкування та стандартизацію терміносистем. Нерідко спостерігаємо спіль-
нокореневі терміни, оформлені різними словотвірними засобами: осушу-
вач – осушник, уповільнювач – сповільнювач, водомір – водомірець і под. З
огляду на український словотвір – це різні слова, утворені продуктивними
засобами. І хоча для побудови цих слів були використані різні словотвірні
засоби, вважати їх різними термінами немає підстав, оскільки вони позна-
207Термінологічний вісник 2013, вип. 2(1)
Словотвірні норми і термінологія
чають те саме поняття. Проте семантична структура цих слів уже не одна-
кова.
Серед прикметників фахового мовлення натрапляємо на варіанти: ди-
ференційний – диференціальний, функційний – функціональний, професійний –
професіональний тощо. Хоча власне наведені слова є не варіантами, а швид-
ше паронімами. На думку О. Д. Кочерги, суф. -альн- “видається цілком зай-
вим у словах аксіальний, експоненціальний, парціальний, біноміальний та
багато інших. Слова акційний, експоненційний, парційний, біномний коротші
та милозвучніші, семантику збережено. Проте не варто забувати, що в
англій ській мові суфікс -al- фігурує також як елемент словотвору іменни-
ків, що ми їх часто запозичуємо цілком. Тому, запроваджуючи прикметник
функційний (від функція), не треба забувати, що від слова функціонал похо-
дить функціональний; так само повинні співіснувати диференційний (від ди-
ференціювання) та диференціальний – (від диференціал (ял). Аналогійно по-
тенційний – від потенція (здатність, змога) та потенціальний (від потенціал /
потенціял…” [11, с. 325]. Варіанти індуктивний та індукційний різняться сфе-
рою уживання. Обидва терміни характерні для фізики, а варіант індукційний
ще й для сфери суспільних наук.
Як зазначає Л. О. Симоненко, “лінгвальна нормативність термінів – це
правильність їх утворення та вживання… Метою нормалізації мови є при-
ведення її у відповідність з тими мовленнєвими або лексичними варіантами
та моделями, які найкращим чином сприяють здійсненню її комунікатив-
ної функції” [13, с. 263].
Фахові мови належать до незакритих динамічних систем, які неперервно
перебувають у стадії розвитку. Останнім часом до них увійшло чимало запози-
чень з англійської мови, які можуть мати суто національні відповідники. Так,
термін дилер має національний відповідник – справникар за аналогією до слов-
никар, байкар, а слово принтер легко замінюється на друкарку, друкувальний при-
стрій, менеджер – це керівник, управитель, організатор; брокер – посередник
тощо. Щодо останнього терміна, то тут слід зважати, що відповідник посередник
можуть мати й такі запозичені слова, як дилер, дистриб’ютор. Уточнювальну
ознаку внесуть додаткові компоненти: дилер – посередник у торговельних спра-
вах, дистриб’ютор – посередник-поширювач, брокер – зареєстрований посе-
редник. Калькований із російської мови термін нерухомість також створює дво-
значність. Тому, на думку багатьох фахівців, краще повернутися до словосполу-
чення: нерухоме майно. Принаймні точність терміна буде збережено.
Практика запозичення термінологічних лексем сама по собі не є страшною.
Але реальна небезпека полягає в тому, що чужі елементи призводять часто-густо
до калічення мовних структур. У багатьох випадках утворення терміна є остан-
нім, найвищим етапом в осмисленні та передаванні явищ об’єктивної дійсності.
Зазначимо, що окремі терміносистеми мають свої специфічні словотвірні
засоби для творення тих чи тих спеціальних назв. Зокрема, у мінералогії про-
дуктивним є суфікс -іт (-ite-) на позначення належності до якогось ґатунку
або подібності до чогось. Суфікси -ин (-ine-) та -онг (-ong-), а також оїд- (-oid-)
з тим самим значенням застосовували для утворення назв сапфірин (подібний
до сапфіру), хлоритоїд (хлороподібний), фельдшпатоїди (польовошпатоподіб-
208 Термінологічний вісник 2013, вип. 2(1)
І. М. Кочан
ні). У термінологічному полі медицини кінцевий термінослемент -ін вико-
ристовують для позначення речовин, переважно лікарських або тих, що виді-
ляються із тканин живих організмів (інсулін, альбумін); -ома / -ема – оформляє
позначення різних пухлин (карцинома, гранулема); -ит / -іт – оформляє по-
значення запальних процесів (гастрит, цистит, бронхіт, плеврит).
Чужі терміни не повинні посідати чільне місце в національних терміно-
системах. Їх краще замінювати українськими відповідниками: не топік, а
тема, не ксерокс, а копіювач, не принтер, а друкарка. Це саме стосується і
російськомовних слів, які ще нерідко уживаються в українських терміно-
системах: не стержень, а стрижень, не стрем’янка, а хідник, не вприскувати,
а впорскувати. Щодо індивідуального термінотворення, то, як відомо, тер-
міни не творять стихійно, а придумують, складають за певним зразком, пев-
ною моделлю, і тому нерідко відомі автори деяких із них.
За “Етимологічним словником української мови” (ЕСУМ), автором
математичного терміна логарифм є шотландський математик Дж. Непер
(1550-1617). Слово утворене з грецьких основ. Слово мікроб (термін біології
та медицини) придумав 1876 р. хірург Седійо також на основі грецьких слів
[14]. Термін екологія виник у середині ХIХ ст. (1858), проте у науковий обіг
його ввів німецький біолог Е. Геккель у 1886 р., а слово телефон придумав у
30-х рр. ХІХ ст. англійський фізик У. Уїтстон. Останнім часом греко-латин-
ські морфеми є тим будівельним матеріалом, з якого нерідко творять термі-
ни в західноєвропейських мовах. Відбувається такий творчий процес і сьо-
годні, зокрема окремі термінологи пропонують увести до наукового обігу
слова тямки, утямки, замінивши ними широковживаний термін поняття,
мотивуючи тим, що це слово має російськомовне походження. Дискусії
щодо уведення його до наукового обігу тривають уже не один рік і мають і
прихильників нововведення, і його опонентів.
Нерідко нові суто українські назви автори добирають або створюють самі
за певною лінгвістичною моделлю. Наприклад, такі новотвори знаходимо в
“Російсько-українському медичному словнику” (1992), який уклали О. С. Му-
сій, С. В. Нечай, О. М. Соколюк та С. В. Гаврилюк (РУМС). Так, до термінів
кардіолог упорядники словника пропонують національні відповідники серце-
знавець, серцівник, а замість уролог – сечознавець, сечівничник тощо. Терміно-
творення – це планомірний процес, що передбачає враховування наявних у
певній галузі термінології системних зв’язків. Як стверджує К. Г. Городенська,
“у формуванні галузевих терміносистем на національній основі щонайважли-
віше зберегти ідентичність нових термінів властивим українській мові спосо-
бам творення слів та словотвірним типам” [5, с. 3]. Усунення непродуктивних
словотвірних моделей сприятиме унормуванню термінології.
У зв’язку з бурхливим науково-технічним прогресом, що супроводжується
інтенсивним термінотворчим процесом, виникає усвідомлення необхідності
координованого врегулювання розвитку мови з урахуванням системних зако-
номірностей її розвитку й функціонування. Процес термінотворення у бага-
тьох європейських країнах має чітко сформульовані принципи й засади. Ство-
рено спеціальні термінологічні інституції, які систематизують і стандартизують
термінологічні системи. Всі ці проблеми є актуальними й для України.
209Термінологічний вісник 2013, вип. 2(1)
Словотвірні норми і термінологія
1. Боярова Л. Г. Мовне планування і термінологія // Вісник Нац. ун-ту “Львівська
політехніка”. Серія “Проблеми української термінології”. – 2004. – № 503. – С. 24,
27–29.
2. Булик С. З. “Золоте десятиріччя” (1923–1933 роки) у розвитку української музичної
термінології // Вісник Нац. ун-ту “Львівська політехніка”. Серія “Проблеми
української термінології”. – 2005. – № 538. – С. 68–72.
3. Брицин В. М. Мовна політика // Українська мова: Енциклопедія. – К.: “Українська
енциклопедія” ім. М. П. Бажана, 2000. – С. 328.
4. Гінзбург М. Д. та ін. Досвід та проблеми впровадження ДСТУ 3966-2000 в
термінологічну діяльність // Вісник Нац. ун-ту “Львівська політехніка”. Серія
“Проблеми української термінології”. – 2002. – № 453. – С. 183–189.
5. Городенська К. Г. Словотвірна варіантність і процеси унормування сучасної
української термінології // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. пр. – К.:
КНЕУ, 2003. – Вип. V. – С. 3–6.
6. Державна програма розвитку і функціонування української мови на 2004–2010
роки: Постанова Кабінету Міністрів України за № 1546.
7. ДСТУ 3966-2000. Термінологія. Засади і правила розроблення стандартів на терміни
та визначення понять. – Чинний від 2001-01-01. – К., 2000. – 30 с.
8. Загнітко А. П. Термінотворення і національно-мовна картина світу // Українська
термінологія і сучасність: Зб. наук. пр. – К.: КНЕУ, 1996. – С. 23.
Карпіловська Є. А. та ін. Структурні зміни української наукової термінології
протягом двадцятого сторіччя // Вісник Нац. ун-ту “Львівська політехніка”. Серія
“Проблеми української термінології”. – 2004. –- № 503. – С. 3–8.
9. Коваль А. П. Науковий стиль сучасної української літературної мови. – К.: Вид-во
Київськ. ун-ту, 1970. – С. 244–254.
10. Кочерга О. Проблема прикметника в науковій термінології // Вісник Нац. ун-ту
“Львівська політехніка”. Серія “Проблеми української термінології”. – 2002. –
№ 453. – С. 224–227.
11. Рожанківський Р. Зведення правил унормування української фахової мови // Вісник
Нац. ун-ту “Львівська політехніка”. Серія “Проблеми української термінології”. –
2002. – № 453. – С. 203–209.
12. Симоненко Л. О., Місник Н. В. Про стан здоров’я мови медицини (термінологічний
аспект) // Вісник Нац. ун-ту “Львівська політехніка”. Серія “Проблеми української
термінології”. – 2002. – № 453. – С. 262–269.
13. Ярема С. Про вжиток іменників на -ння у зв’язку з ДСТУ 3966-2000 // Вісник Нац.
ун-ту “Львівська політехніка”. Серія “Проблеми української термінології”. – 2002.
– № 453. – С. 228–231.
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ
СШ – Садовський Т. Ф., Шелудько І. М. Словник технічної термінології (загальний)
(Проєкт). – К.: ДВУ, 1928. – 588 с.
СМТ – Словник музичної термінології. Проєкт. –Харків; К: ДВУ, 1930. – 135 с.
ЕСУМ – Етимологічний словник української мови: У 7 т. / За ред. акад. О.Мельничу-
ка. – К.: Наук. думка, 1982–2007.
РУМС – Російсько-український медичний словник / О. Мусій, С. Нечай, О. Соколюк,
С. Гаврилюк. – 4-те вид. – Умань: УАФ “Відродження”, 1992. – 113 с.
I. M. Kochan
WORD-FORMATIVE NORMS AND TERMINOLOGY
The article deals with the problem of modern terminological derivation, which sometimes
grows out of traditional word-formation norm under the influence of outerlingual and innerlin-
gual factors.
K e y w o r d s : word-formation norm, terminology, national term.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-51275 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2221-8807 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:14:53Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Інститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кочан, І.М. 2013-11-20T23:18:59Z 2013-11-20T23:18:59Z 2013 Словотвірні норми і термінологія / І.М. Кочан // Термінологічний вісник : Зб. наук. пр. — К.: ІУМ НАНУ, 2013.— Вип 2 (1). — С. 202-209. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 2221-8807 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/51275 811.161.2’373.45/.46:52 Порушено проблему сучасної термінологічної деривації, яка інколи виходить за межі традиційної словотвірної норми під впливом і зовнішньомовних, і внутрішньомовних чинників. The article deals with the problem of modern terminological derivation, which sometimes grows out of traditional word-formation norm under the influence of outerlingual and innerlingual factors. uk Інститут української мови НАН України Термінологічний вісник Прикладне термінознавство. Термін і проблеми унормування, перекладу та міжмовної гармонізації Словотвірні норми і термінологія Word-formative norms and terminology Article published earlier |
| spellingShingle | Словотвірні норми і термінологія Кочан, І.М. Прикладне термінознавство. Термін і проблеми унормування, перекладу та міжмовної гармонізації |
| title | Словотвірні норми і термінологія |
| title_alt | Word-formative norms and terminology |
| title_full | Словотвірні норми і термінологія |
| title_fullStr | Словотвірні норми і термінологія |
| title_full_unstemmed | Словотвірні норми і термінологія |
| title_short | Словотвірні норми і термінологія |
| title_sort | словотвірні норми і термінологія |
| topic | Прикладне термінознавство. Термін і проблеми унормування, перекладу та міжмовної гармонізації |
| topic_facet | Прикладне термінознавство. Термін і проблеми унормування, перекладу та міжмовної гармонізації |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/51275 |
| work_keys_str_mv | AT kočaním slovotvírnínormiítermínologíâ AT kočaním wordformativenormsandterminology |