Історичний аспект виникнення та еволюції калькулювання собівартості продукції, робіт і послуг

Розглянуто основні етапи еволюції виникнення, становлення й розвитку процесу калькулювання в розвинутих країнах світу з урахуванням вітчизняного досвіду. Рассмотрены основные этапы эволюции возникновения, становления и совершенствования процесса калькулирования в развитых странах мира с учетом отече...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2009
Main Author:	Мошковська, О.А.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут економіко-правових досліджень НАН України 2009
Subjects:	Економіка праці, соціальна економіка та політика
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5138
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Історичний аспект виникнення та еволюції калькулювання собівартості продукції, робіт і послуг / О.А. Мошковська // Економіка та право. — 2009. — № 1. — С. 104-108. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859681098010722304
author	Мошковська, О.А.
author_facet	Мошковська, О.А.
citation_txt	Історичний аспект виникнення та еволюції калькулювання собівартості продукції, робіт і послуг / О.А. Мошковська // Економіка та право. — 2009. — № 1. — С. 104-108. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
collection	DSpace DC
description	Розглянуто основні етапи еволюції виникнення, становлення й розвитку процесу калькулювання в розвинутих країнах світу з урахуванням вітчизняного досвіду. Рассмотрены основные этапы эволюции возникновения, становления и совершенствования процесса калькулирования в развитых странах мира с учетом отечественного опыта. The article presents main stages in evolution of origin, formation and development of cost determination process in developed countries taking into account domestic experience.
first_indexed	2025-11-30T18:17:19Z
format	Article
fulltext	ЭКОНОМИКА И ПРАВО104 2009, №1 ЭКОНОМИКА ТРУДА, СОЦИАЛЬНАЯ ЭКОНОМИКА И ПОЛИТИКА © О. А. Мошковська, 2009 УДК 657.47(091) О. А. Мошковська, канд. екон. наук, доцент Київського національного торговельноекономічного університету ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ ВИНИКНЕННЯ ТА ЕВОЛЮЦІЇ КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ, РОБІТ І ПОСЛУГ Отримання й контроль інформації щодо со� бівартості виробництва й реалізації продукції власного виробництва, робіт і послуг є необхід� ною складовою інформаційного блоку будь�яко� го суб’єкту господарювання з метою прийняття управлінських рішень щодо досягнення рента� бельного функціонування в невизначених ринко� вих умовах. Калькулювання собівартості продукції, робіт і послуг є невід’ємною складовою сучасного управ� лінського обліку. Принципи, методи, проблеми та напрями вдос� коналення калькулювання собівартості продукції, робіт і послуг у системі управлінського обліку були змістовно розглянуті у працях вчених як далекого, так і близького зарубіжжя, зокрема, А. Апчерча [1], М. А. Вахрушиної [2], М. Д. Врублевського [3], С. Ф. Голова [4], Р. Ентоні [5], Т. П. Карпової [6], Л. В. Нападовської [7], Б. Нідлза [8], В. Ф. Палія [9], Дж. Ріса [5], Дж. Фостера [10], Ч. Т. Хорнгрена [10], М. Г. Чумаченка [11], А. Яругової [12]. Історія виникнення обліку в цілому і управ� лінського зокрема була викладена у змістовних дос� лідженнях як вчених близького і далекого зарубіж� жя, так і вітчизняних дослідників: Й. Я. Даньківа [13], М. Р. Лучка [13], М. Метьюса [14], М. Я. Оста� п’юка [13], М. Х. Б. Перери [14], Я. В. Соколова [15]. Проте детально історичний аспект еволюції калькулювання собівартості продукції, робіт і по� слуг на різних етапах розвитку провідних держав світу з урахуванням вітчизняного досвіду детально не розглядався, що і викликало необхідність про� ведення подальших досліджень. Метою статті є дослідження в історичному ас пекті виникнення й розвитку процесу калькулювання собівартості продукції, робіт і послуг в системі націо* нальних облікових шкіл країн з розвинутими ринкови* ми відносинами з урахуванням вітчизняного досвіду. Провідний фахівець в системі бухгалтерського обліку Я. В. Соколов [15] вважає, що у сфері обліку затрат комерційне рахівництво безпосередньо по� в’язано з камеральним обліком, в межах якого за� трати фіксувались відповідно з кошторисом. Прообразом сучасної калькуляції були зарубки на піраміді Хеопса в древньому Єгипті щодо витрат, пов’язаних з харчуванням робітників�будівельників, загальна кількість яких складала 1500 талантів. Ана� логічні свідчення залишились і у древній Греції на стіні Парфенона. Вартість будівництва храму скла� ла 469 талантів [15]. Документи, які дійшли до сучасних дослід� ників, свідчать, що в древній Греції мали місце перші паростки виробничого обліку. У той же час там щоденно встановлювались норми виробітку, відрядні розцінки, норми накладних витрат [15]. Належна увага питанням калькулювання со� бівартості почала приділятись у країнах Західної Європи протягом XV–XVIII ст., коли вони прийня� ли подвійну бухгалтерію. Так, італійський вчений�практик А. Казанова (1558 р.) пропонував використовувати позамовну калькуляцію в суднобудівництві. Цей метод кальку� лювання був найпершим. Серед вчених представників англійської науко� вої школи XV–XVIII ст. першим, хто висунув ідею необхідності розрахунку калькуляції, був астроном, математик, винахідник алгоритмічної машини Чарльз Беббідж, за допомогою якої він вважав мож� ливим підвищувати рівень технологічного процесу на виробництві [15]. Авторами промислового обліку у Франції були А. Пейн (1817 р.), М. Говард (1827 р.), Л. Мезієр (1857 р.). У своїх працях Л. Мезієр наполягав на вико� ристанні безпапівфабрикатного варіанту обліку витрат. ХІХ ст. ознаменувалось становленням бухгал� терського обліку як науки у провідних країнах За� хідної Європи. У цей період італійський вчений�практик К.Роньо� ні виступав прибічником необхідності калькулювання собівартості продукції в сільському господарстві. Значний внесок в розвиток теорії і практики калькулювання собівартості здійснили представни� Економіка праці, соціальна економіка та політика ЕКОНОМІКА ТА ПРАВО 1052009, №1 ки економічного напряму французької бухгалтерсь� кої школи ХІХ – початку ХХ ст.: Жан Густав Кур� сель�Сенель (1813–1892 рр.), Леон Сей, Адольф Гільбо, Жан Батист Сей, І. Барре. Ж. Г. Курсель�Сенель вперше змістовно і глибо� ко сформулював теоретичні засади щодо обліку за� трат і калькулювання собівартості. Він чітко розме� жовував облік затрат і розрахунок собівартості, підкресливши, що друге є метою першого. Відповідно його точки зору до складу собівар� тості слід включати прямі (особливі) й непрямі (за� гальні) витрати. В обліковій практиці того періоду часу прямі вит� рати обліковувались на рахунку Товари, який відпо� відно структурі сучасного Плану рахунків можна кла� сифікувати як симбіоз рахунків 23 «Виробництво» і 26 «Готова продукція» [16]. Непрямі витрати збирались на окремому однойменному рахунку. До складу непря� мих витрат Ж. Г. Курсель�Сенель включав амортиза� цію, заробітну плату підприємця в межах загально� прийнятої плати управителям, страхові внески, ви� трати із ремонту, сформовані резерви на майбутні ви� трати. У складі прямих витрат чільне місце посідали матеріальні витрати й витрати із заробітної плати. В обліковій практиці того часу торгова кальку� ляція фактично була тотожною фабричній. Витра� ти із придбання товарів трактувались як прямі, а всі інші – витрати обігу, що відносились до категорії непрямих (загальних). У французькій науковій школі вищезазначено� го періоду була відсутня єдина думка щодо витрат із оплати праці. Більша частина бухгалтерів вважа� ла за доцільне включення їх до складу собівартості, використовуючи при цьому за дебетом рахунок Го� това продукція. Інші бухгалтери�практики пропону� вали списувати їх на рахунок Збитків і прибутків. В державі формувались дві концепції обліку витрат із заробітної плати – матеріальна й фінансова. Ж. Г. Кур� сель�Сенель займав у цьому питанні компромісну позицію: у разі можливості віднесення заробітної плати до конкретнго виробу – він притримувався матеріальної концепції, а в разі неможливості – був прибічником фінансової. Цей видатний французький бухгалтер розробив методику калькулювання собівартості за переділа� ми, пропонував в якості бази розподілу непрямих витрат використовувати прямі та визначати щоріч� но повну собівартість. Окремої думки Ж. Б. Курсель�Сенель притри� мувався щодо комплексних виробництв, вважаючи, що там відсутні прямі витрати, і це є причиною не� доцільності розрахунку в таких виробництвах со� бівартості продукції взагалі. Філософом і пропагандистом розрахунку каль� куляції, яка була «дамою його серця», по праву вва� жається видатний державний діяч того часу і нау� ковець Леон Сей. Він був прибічником максималь� но точного визначення собівартості з використан� ням напівфабрикатного методу і грошової оцінки побічної продукції. Його співвітчизник А. Гільбо пропонував вклю� чати до складу собівартості три елементи: сирови� ну, заробітну плату, загальні витрати. Значний внесок у розвиток теорії калькулюван� ня здійснив представник юридичного напряму фран� цузької бухгалтерської наукової школи 20�х років ХХ ст. Леон Батардон (1919 р.). Він вперше висловив думку щодо необхідності розмежування бухгалтерсь� кої й технічної собівартості. Перший варіант розра� хунку собівартості базувався на використанні інфор� мації, наведеної в первинних документах, а другий передбачав визначення собівартості за допомогою спеціальних коефіцієнтів. Проте і в першому, і у дру� гому варіантах до складу собівартості передбачалось включати тільки прямі затрати, а непрямі – спису� вати на рахунок Збитків і прибутків. Л. Батардон справедливо підкреслював, що для різних типів виробництв не може бути єдиної мето� дології розрахунку собівартості. Інженер за освітою Жорж Перрін (1953 р.) за� пропонував зводити методи калькулювання до ап� ріорної калькуляції, в основу якої покладено розра� хунок коефіцієнту трудомісткості окремих виробів. ХІХ ст. ознаменувалось для обліку розподілом бухгалтерії на дві складові: торгову й виробничу, витоки якого пов’язані з роботами чеського вчено� го Готтшалька (1856 р.) [15]. В англо�американ� ській практиці це призвело до розподілу обліку на фінансовий і управлінський, які існують незалеж� но один від одного. У Німеччині торгова і вироб� нича бухгалтерії взаємодоповнювали і розвивали одна одну. Перша знайшла найбільш повне теоре� тичне обґрунтування в балансознавстві, а друга – в калькулюванні [15]. Ойген Шмаленбах (1873– 1955 рр.) наголошував, що торгова бухгалтерія кон� тролювала борги й зобов’язання, а виробнича – внутрішньогосподарські процеси. У німецьких компаніях виробнича бухгалтерія традиційно роз� поділялась на чотири відділи: облік заробітної пла� ти, облік матеріалів, розрахунок собівартості, виз� начення й облік результатів діяльності. З урахуванням розподілу обліку на торговий і виробничий в системі бухгалтерських рахунків в Німеччині особливу роль відігравав рахунок Вироб� ництво, який поєднував традиційну бухгалтерію й баланс із калькуляцією. Місце й роль вищезазначе� ного рахунку були визначені двома класиками бух� галтерського обліку Шибе і Одерманом. За дебетом рахунку Виробництво обліковувались витрати, а по кредиту – вартість реалізованої продукції. Сальдо по Экономика труда, социальная экономика и политика ЭКОНОМИКА И ПРАВО106 2009, №1 рахунку Виробництво визначало фінансовий ре� зультат від виробничої діяльності. Інший варіант використання рахунку Виробниц� тво був запропонований Лілієнталем. Відповідно до його підходу оберти за рахунком Виробництво, який використовувався в торговій бухгалтерії, є дзеркаль� ним відображенням обертів за рахунком Правління, що фігурує у виробничій бухгалтерії. Таке паралельне використання двох «віддзеркалюючих» рахунків у си� стемі єдиної бухгалтерії надавало можливість викори� стовувати два самостійні цикли рахунків. У німецькій науковій бухгалтерській школі Аль� берт Кальмес по праву вважається теоретиком каль� кулювання і промислового обліку в цілому. Кальмес проторував шлях від організації підприємства, від технічних процесів до калькулювання й бухгалтерії. А. Кальмес розмежовував три різновиди кальку� ляції: одиничну, валову, серійну. Німецький вчений всю продукцію виробницт� ва розподіляв на три частини: основну (головну), побічну й відходи, вважаючи доцільним визначати собівартість кожного предмета, що знаходився на підприємстві. Значна увага була приділена питанням кальку� лювання найвидатнішим німецьким вченим другої половини ХІХ ст. – першої половини ХХ ст. Йоган� ном Фрідріхом Шером (1846–1924 рр.). Він розпо� ділив калькуляції на три різновиди: попередільні, фактичні, наступні. Крім того, Й. Ф. Шер вивів дев’ять правил калькулювання, які протягом значного проміжку часу використовувались у практичній діяльності. Фріц Шмідт (1882–1950 рр.) – представник німецької наукової школи ХХ ст. класифікував будь�який суб’єкт господарювання як живий організм і був автором органічної калькуляції. Німецький вчений вважав, що метою калькуляції є визначення реальних затрат використаних мате� ріалів і послуг у поточних цілях. В німецькій науковій бухгалтерській школі ХХ ст. мали місце три напрями щодо питань вибо� ру методу розподілу непрямих витрат і визначення номенклатури витрат, які включаються до складу виробничої собівартості: безпосередньо бухгал� терський напрям, математичний, статистичний. Окрему позицію з вищезазначеного питання займав П. Рубель, який підкреслював, що розподі� ляти непрямі затрати взагалі недоцільно, витрати слід обліковувати там, де вони виникли, тобто та� кий запропонований варіант був тотожним обліку затрат за центрами відповідальності [15]. У кінці ХІХ ст. на початку ХХ ст. в обліковій практиці англійських компаній значна увага при� ділялась обліку затрат і процесу калькулювання со� бівартості готової продукції. Всі затрати розподіля� лись на комерційні й виробничі. У свою чергу ви� робничі витрати розподілялись на: прямі, місцеві (цехові), загальні. До складу собівартості, яка визначалась щомісяч� но, включались всі прямі й місцеві (затрати), а також частина загальних. Невключені до складу собівартості загальні витрати (утримання майстерень, витрати на рекламу, орендна плата) в кінці фінансового року спи� сувались на рахунок Збитків і прибутків. Середина ХІХ ст. ознаменувалась виникненням і становленням управлінського обліку у США, каль� кулювання собівартості продукції, робіт і послуг у системі якого посідає провідне місце. Е. Н. Каплан, представник психологічного під� ходу щодо розвитку обліку, писав, що система обліку є певним механізмом, який дозволяє управлінню ідентифікувати і контролювати небажані відхилення. Перше визначення описує принципи обліку за цен� трами відповідальності, друге – стандарт�костс. За думкою Е. Л. Колера (1892–1976 рр.), в ос� нові бухгалтерського обліку лежить облік затрат, який разом із процесом калькулювання протягом довгого часу недооцінювався і, в певній мірі, ігно� рувався бухгалтерами і підприємцями того часу. На початку ХХ ст. тільки 5 % американських компаній точно знало, за їх твердженням, у що обходиться їм продукція власного виробництва [15]. В американській бухгалтерській школі слід відзначити декількох вчених, які створили теорію обліку затрат, зокрема, А. Г. Черч (1901 р.), Хант Лоуренс Гант (1909 р.), Дж. Лі Ніколсон, Дж. Рор� бах, Чарльз Бакстон Гонг (1912 р.). Дж. Л. Ніколсон і Дж. Рорбах вперше визначи� ли мету виробничого обліку як визначення собівар� тості, а облікові процедури звели до калькулювання затрат. На відміну від німецької практики, де облік затрат здійснювався по дебету рахунку Виробницт� во з використанням аналітичних рахунків, вищезаз� начені американські вчені розглядали калькуляцію як окрему (самостійну) частину загальної бухгалтерії. У системі управлінського обліку протягом ХХ ст. виникли і почали використовуватись на практиці три основні методи обліку затрат і калькулювання собівар� тості продукції, робіт і послуг: стандарт�костс, директ� костинг, рісібл�центр (центри відповідальності). У царській Росії калькулювання зародилось у монастирях, де визначалась собівартість церковних треб (послуг), до складу якої включались затрати, пов’язані з утриманням монахів. На державних мідних копалинах вівся облік затрат і здійснювалось калькулювання. Виробничий облік почав формуватись у Росії у ІІ половині XVІІІ ст. Перша і друга половини ХІХ ст. характеризува� лись розвинутим промисловим обліком, складовою Економіка праці, соціальна економіка та політика ЕКОНОМІКА ТА ПРАВО 1072009, №1 частиною якого було калькулювання. Представник російської наукової школи ІІ половини ХІХ ст. П. І. Рейнбот пропонував визначати собівартість го� тової продукції щорічно в кінці поточного року шля� хом ділення прямих і частини накладних витрат, які відносились до конкретної майстерні, на обсяг гото� вої продукції. Визначена таким чином величина со� бівартості готової продукції заносилась у книги складського обліку готової продукції. Облік затрат, які включались до складу собівартості, здійснював� ся за дебетом рахунку Товари (готова продукція). Інший представник цього ж періоду С. Ф. Іва� нов вважав доцільним включати до складу собівар� тості тільки прямі затрати, будучи прибічником на� півфабрикатного варіанту обліку затрат. Їх однодумець Е. Е. Фельдгаузен вперше в ро� сійському варіанті промислового обліку запропону� вав ввести норми, удосконалений варіант яких з часом почав використовуватись у системі стандарт� костс і в радянському нормативному обліку. За дум� кою вищезгаданого російського вченого, норми доцільно встановлювати на підприємстві один раз на десять років і затверджувати їх спеціальною ко� місією експертів. Відхилення від норм пропонува� лось обліковувати як збитки або прибутки. Е. Е. Фельдгаузен вважав за доцільне розраховувати собівартість щомісячно. Крім того, він визначив структуру цехової, технічної та комерційної собівар� тості, ввів у російську бухгалтерську практику каль� кулювання терміни «прямі» і «непрямі» витрати. Значний внесок у розвиток промислового об� ліку, а також теорії і практики калькулювання здійс� нили члени кола «Рахівництва», які висвітлювали свої наукові погляди на шпальтах одноіменного жур� налу протягом 1888–1904 рр.: С. М. Барац, К. Г. Ще� тинін�Кукуєв, А. З. Попов, Л. І. Гомберг. Так, С. М. Барац і К. Г. Щетинін�Кукуєв вважали, що не може бути єдиного промислового обліку, а є дифе� ренційовані його промислові варіанти за галузями. А. З. Попов був прибічником розрахунку попе� редільної напівфабрикатної калькуляції, а також наполягав на розподілі непрямих витрат пропор� ційно заробітній платі. Л. І. Гомберг розподіляв витрати на постійні та змінні, а також розробив оригінальний метод форму� вання послідовної (ринкової) собівартості, за опри� люднення якої отримав золоту медаль у Франції. Представник третього покоління російської дореволюційної наукової школи, «нова людина» Є. Є. Сіверс (1852–1917 рр.), виділив групи кальку� ляційних рахунків, був прибічником формування попередільної калькуляції, а також пропонував оці� нювати напівфабрикати за ринковими цінами. Його однодумець і помічник О. І. Гуляєв до складу собівартості включав: матеріали, заробітну плату, затрати механічної, електричної сили та амор� тизацію (якщо вони беруть участь у створенні окре� мого виду готової продукції). О. І. Гуляєв пропонував розподіляти накладні витрати пропорційно заробітній платі, а також вес� ти аналітичний облік за кошторисними (облікови� ми) цінами. Різницю між фактичною та аналітич� ною собівартістю слід було відносити на рахунок Збитків і прибутків. Слід підкреслити, що термін «собівартість» ви� ник у 1912 р. у працях О. П. Рудановського, М. П. Тер� Давидова, Н. Ф. фон Дітмара замість чотирнадцяти різновидів синонімів, які використовувались у той період часу з метою визначення сутності вищезаз� наченого економічного поняття. Питання визначення собівартості продукції, робіт і послуг випали з поля зору радянських теоретиків і практиків протягом перших років Радянської влади. Відновлення уваги до вищезазначеного питання було викликано вимогами, викладеними в рішеннях ХІІ з’їзду КПРС та початком втілення в життя НЕП. У той період часу значний внесок у розвиток теорії калькулювання здійснили О. П. Рудановський (1863–1934 рр.) та О. М. Галаган (1879–1938 рр.). О. П. Рудановський вважав доцільним розрахо� вувати два різновиди собівартості – за фактичними та за нормативними затратами. О. М. Галаган при� кладав творчі зусилля щодо ліквідації непрямих ви� трат шляхом трансформації їх у прямі. В обліку 30–40х років ХХ ст. у СРСР мали місце три підходи щодо калькулювання собівартості про� дукції. На першому етапі собівартість визначалась без безпосереднього зв’язку з даними бухгалтерсь� кого обліку. Починаючи з 1934 р. її почали визна� чати за даними бухгалтерського обліку, а протягом 1938–1940 рр. була впроваджена жорстка бухгал� терська калькуляція [15]. У 30�ті роки ХХ ст. у СРСР виник нормативний облік і почала розраховуватись нормативна со� бівартість, теоретичні засади визначення якої були розроблені Е. Г. Ліберманом і М. Х. Жебраком (1889–1962 рр.). Протягом 70–90х років ХХ ст. для визначення собівартості продукції, робіт і послуг використову� вались галузеві інструкції загальносоюзного спряму� вання. Планові служби радянських підприємств розраховували планові, нормативні та фактичні калькуляції. Фактичні дані підпорядкованих під� приємств і організацій узагальнювались, розрахову� вались середньогалузеві калькуляції окремих видів продукції, робіт і послуг. На підприємствах країн соціалістичного табо� ру, які входили до складу РЕВ, облік затрат і каль� кулювання собівартості здійснювались у калькуля� ційних бухгалтеріях. Экономика труда, социальная экономика и политика ЭКОНОМИКА И ПРАВО108 2009, №1 Формування собівартості у країнах РЕВ мало дві тенденції розвитку. Перший напрям передбачав скла� дання максимально докладних калькуляцій (НДР, СРР, ПНР). В інших країнах прагнули до мінімізації затрат і кількості статей калькуляцій та отримання максимуму інформації з метою управління підприємством. Так, в УНР до складу собівартості включались тільки прямі витрати, а постійні загальнозаводські витрати списува� лись у дебет рахунку Збитків і прибутків. У багатьох соціалістичних країнах (НДР, НРБ, УНР, ЧССР) облік затрат вівся за центрами затрат і центрами відповідальності. Проте у НДР отримав розвиток нормативний метод обліку затрат і каль� кулювання собівартості, ентузіастом і пропаганди� стом якого був Е. Купфернагель. У країнах з розвинутими ринковими відноси� нами калькулювання собівартості продукції, робіт і послуг відноситься до сфери управлінського обліку і є комерційною таємницею компанії. В Україні, як у незалежній державі, у даний період часу, витрати, які включаються до складу фактичної виробничої собівартості та собівартості реалізації, рег� ламентуються П(С)БО 16 «Витрати», яке затверджене наказом МФУ № 318 від 31.12.1999 р. [17]. Проте кількість, зміст і структура статей калькуляцій кожним суб’єктом господарювання визначається самостійно з урахуванням особливостей його організаційно�техно� логічного процесу та впливу галузевої спеціалізації, що склалася історично. Для підприємств окремих галузей діяльності, зокрема для промислових підприємств, роз� роблені й оприлюднені Методичні вказівки щодо фор� мування собівартості продукції (робіт, послуг), які ма� ють рекомендаційний характер [18]. Проведене дослідження дало можливість зробити наступні висновки: 1. Процес калькулювання собівартості про� дукції, робіт і послуг має глибокі історичні корені. 2. Методологія калькулювання була визначена розробниками виробничого й управлінського обліку. 3. У країнах із розвинутими ринковими відноси� нами калькулювання собівартості відноситься до сфе� ри управлінського обліку і є комерційною таємницею. 4. В Україні структура фактичної виробничої собівартості й собівартості реалізації регламентуєть� ся П(С)БО 16 «Витрати». Література 1. Апчерч А. Управленческий учет: принципы и практика : пер. с англ. / под ред. Я. В. Соколова, И. А. Смирновой. – М. : Финансы и статистика, 2002. – 952 с. 2. Бухгалтерский управленческий учет : учеб. для студентов вузов, обучающихся по экон. специальнос� тям / М. А. Вахрушина. – 3 – е изд., доп. и пер. – М. : Омега – Л, 2004. – 576 с. 3. Врублевский Н. Д. Бухгалтерский управленчес� кий учет : учебник. – М. : Бухгалтерский учет, 2005. – 399 с. 4. Голов С. Ф. Управлінський облік : підручник. – Лібра, 2003. – 704 с. 5. Энтони Р., Рис Дж. Учет: ситуации и примеры / А. М. Петрачков (ред.) ; Е. М. Ткач и др. (пер. с англ.). – 2 изд., стер. – М. : Финансы и статистика, 1998. – 558 с. 6. Карпова Т. П. Управленческий учет : учебник для студентов вузов. – 2 – е изд., перераб. и доп. – М. : ЮНИТИ ; ЮНИТИ – Дана, 2004. – 351 с. 7. Нападовська Л. В. Управлінський облік : підруч� ник для студентів вищ. навч. закл. – К. : Книга, 2004. – 544 с. 8. Нидлз Б. и др. Принципы бухгалтерского уче� та / Б. Нидлз., Х. Андерсон, Д. Колдуэлл : пер. с англ. / под ред. Я. В. Соколова. – 2 – е изд., стереотип. – М. : Финансы и статистика, 1999. – 496 с. : ил. – (Серия по бухгалтерскому учету и аудиту). 9. Палий В. Ф. Управленческий учет издержек и доходов (с элементами финансового учета). – М. : ИНФРА – М, 2006. – 279 с. 10. Хорнгрен И. Т., Фостер Дж. Бухгалтерский учет : управленческий аспект : пер. с англ. / под ред. Я. В. Со� колова. – М. : Финансы и статистика, 1995. – 416 с. 11. Чумаченко Н. Г. и др. Принятие решений в уп� равлении производством. – К. : Техніка, 1997. – 191 с. 12. Яругова А. Управленческий учет / Management accounting / : Опыт экономически развитых стран : пер. с польск. С.Н.Роговиной, Г.И.Лебедевой : под ред. Я.В.Со� колова. – М. : Финансы и статистика, 1991. – 240 с. 13. Остап’юк М. Я., Лучко М. Р., Даньків Й. Я. Історія бухгалтерського обліку : навч. посіб. – К. : Знання, 2005. – 276 с. 14. Мэтьюс М. Р. Перера М. Х. Б. Теория бухгал� терского учета : учебник / пер. с англ. / под ред. Я. В. Соколова, И. А. Смирновой. – М. : Аудит, ЮНИТИ, 1999. – 663 с. 15. Соколов Я. В. Бухгалтерський учет: от истоков до наших дней : учебное пособие для вузов. – М. : Аудит, ЮНИТИ, 1996. – 638 с. 16. Наказ Міністерства фінансів України «План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зо� бов’язань і господарських операцій підприємств і орга� нізацій» від 20.11.1999 р. № 291 з наступними зміна� ми і доповненнями. 17. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318. 18. Методичні рекомендації з формування со� бівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджені наказом Міністерства промислової по� літики України № 373 від 09.07.2007 р. Подано до редакції 27.02.2009 р.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-5138
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1681-6277
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-30T18:17:19Z
publishDate	2009
publisher	Інститут економіко-правових досліджень НАН України
record_format	dspace
spelling	Мошковська, О.А. 2010-01-11T14:14:30Z 2010-01-11T14:14:30Z 2009 Історичний аспект виникнення та еволюції калькулювання собівартості продукції, робіт і послуг / О.А. Мошковська // Економіка та право. — 2009. — № 1. — С. 104-108. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 1681-6277 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5138 657.47(091) Розглянуто основні етапи еволюції виникнення, становлення й розвитку процесу калькулювання в розвинутих країнах світу з урахуванням вітчизняного досвіду. Рассмотрены основные этапы эволюции возникновения, становления и совершенствования процесса калькулирования в развитых странах мира с учетом отечественного опыта. The article presents main stages in evolution of origin, formation and development of cost determination process in developed countries taking into account domestic experience. uk Інститут економіко-правових досліджень НАН України Економіка праці, соціальна економіка та політика Історичний аспект виникнення та еволюції калькулювання собівартості продукції, робіт і послуг Исторический аспект возникновения и эволюции калькулирования себестоимости продукции, работ и услуг A historical aspect of origin and evolution of products, works and services cost determination Article published earlier
spellingShingle	Історичний аспект виникнення та еволюції калькулювання собівартості продукції, робіт і послуг Мошковська, О.А. Економіка праці, соціальна економіка та політика
title	Історичний аспект виникнення та еволюції калькулювання собівартості продукції, робіт і послуг
title_alt	Исторический аспект возникновения и эволюции калькулирования себестоимости продукции, работ и услуг A historical aspect of origin and evolution of products, works and services cost determination
title_full	Історичний аспект виникнення та еволюції калькулювання собівартості продукції, робіт і послуг
title_fullStr	Історичний аспект виникнення та еволюції калькулювання собівартості продукції, робіт і послуг
title_full_unstemmed	Історичний аспект виникнення та еволюції калькулювання собівартості продукції, робіт і послуг
title_short	Історичний аспект виникнення та еволюції калькулювання собівартості продукції, робіт і послуг
title_sort	історичний аспект виникнення та еволюції калькулювання собівартості продукції, робіт і послуг
topic	Економіка праці, соціальна економіка та політика
topic_facet	Економіка праці, соціальна економіка та політика
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5138
work_keys_str_mv	AT moškovsʹkaoa ístoričniiaspektviniknennâtaevolûcííkalʹkulûvannâsobívartostíprodukcíírobítíposlug AT moškovsʹkaoa istoričeskiiaspektvozniknoveniâiévolûciikalʹkulirovaniâsebestoimostiprodukciirabotiuslug AT moškovsʹkaoa ahistoricalaspectoforiginandevolutionofproductsworksandservicescostdetermination

Історичний аспект виникнення та еволюції калькулювання собівартості продукції, робіт і послуг

Institution

Similar Items