Комунальна власність як передумова реалізації господарської правосуб’єктності міста

У статті аргументовано, що комунальна власність виступає економічною основою господарювання саме міста. Визначено, що передумовою реалізації містом господарської правосуб’єктності є визнання його суб’єктом права комунальної власності. Аргументовано необхідність закріплення у Господарському кодексі У...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Джабраілов, Р.А.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Інститут економіко-правових досліджень НАН України 2009
Schlagworte:	Економіко-правові проблеми управління містом
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5155
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Комунальна власність як передумова реалізації господарської правосуб’єктності міста / Р.А. Джабраілов // Економіка та право. — 2009. — № 2. — С. 114-118. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859712311669817344
author	Джабраілов, Р.А.
author_facet	Джабраілов, Р.А.
citation_txt	Комунальна власність як передумова реалізації господарської правосуб’єктності міста / Р.А. Джабраілов // Економіка та право. — 2009. — № 2. — С. 114-118. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.
collection	DSpace DC
description	У статті аргументовано, що комунальна власність виступає економічною основою господарювання саме міста. Визначено, що передумовою реалізації містом господарської правосуб’єктності є визнання його суб’єктом права комунальної власності. Аргументовано необхідність закріплення у Господарському кодексі України класифікації об’єктів права комунальної власності міста за ознакою ступеня залучення до господарського обігу. В статье аргументировано, что коммунальная собственность выступает экономической основой хозяйствования именно города. Определено, что предпосылкой реализации городом хозяйственной правосубъектности является признание его субъектом права коммунальной собственности. Аргументирована необходимость закрепления в Хозяйственном кодексе Украины классификации объектов права коммунальной собственности города по признаку степени вовлечения в хозяйственный оборот. The article advances the arguments that the communal property is an economic basis for economic management, namely of a city. It has been determined that the pre-condition for realizing economic legal personality of a city is the recognition of the right to communal property by its subject. The necessity is expressed to introduce into the Economic Code of Ukraine the classification of objects of the right to city’s communal property taking into account the degree of engagement in the economic turnover.
first_indexed	2025-12-01T05:57:11Z
format	Article
fulltext	ЭКОНОМИКА И ПРАВО114 2009, №2 ЭКОНОМИКО ПРАВОВЫЕ ПРОБЛЕМЫ УПРАВЛЕНИЯ ГОРОДОМ © Р. А. Джабраілов, 2009 УДК 347.218.1:347.23 Р. А. Джабраілов, канд. юрид. наук, старший науковий співробітник, Інститут економіко$правових досліджень НАН України, м. Донецьк КОМУНАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ ЯК ПЕРЕДУМОВА РЕАЛІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСЬКОЇ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ МІСТА На сьогодні усталеним з нормативної точки зору є підхід до визнання суб’єктом права комуналь� ної власності територіальної громади села, селища та міста. Проте з наукової точки зору питання ви� значення суб’єкта права комунальної власності є неоднозначним. Відсутність єдності у відповіді на це питання обумовлюється конституюванням міста як суб’єкта права, у зв’язку з чим загострюється не� обхідність визначення співвідношення міста та те� риторіальної громади міста у відносинах власності. Саме вищенаведеним обумовлюється актуальність і своєчасність обраної теми дослідження. На даний час досить розробленим є питання про генезис і правову природу комунальної влас� ності, в цілому, та власності територіальної грома� ди міста, зокрема, що отримало вияв у досліджен� нях представників економічної та юридичної наук, а саме: Б. І. Адамова [1], В. А. Устименка [2], Р. Ф. Гринюка [3], К. І. Апанасенко [4] тощо. Проте недостатньо дослідженими та такими, що потребу� ють подальшого аналізу, залишаються питання виз� начення міста як суб’єкта права власності та учас� ника відносин у сфері господарювання. Метою дослідження є розробка теоретико$при$ кладних положень про місто як суб’єкта права ко$ мунальної власності, який бере участь у господарсь$ ких відносинах. Відповідно до вказаної мети було поставлено та вирішено наступні завдання: проаналізовано вітчизняний і зарубіжний досвід правового регулювання суб’єктного складу відносин комунальної власності; розроблено пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України в контексті дослі� джуваної тематики. Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та на користь територіальних громад права суб’єкта права кому� нальної власності здійснюють відповідні ради (у даному випадку – міські) (ч. 5 ст. 16). Окремі дос� лідники визнають комунальну власність економіч� ною основою місцевого самоврядування [1, с. 11; 5, с. 241], що додає останній великої значущості в умо� вах ринкової економіки й відсутності належного механізму фінансової підтримки з боку держави. Не применшуючи ролі територіальних громад у тих чи інших сферах суспільних відносин, зокрема у сфері господарювання, треба відзначити, що терито� ріальні громади й досі не сформувалися як єдиний суб’єкт правовідносин, у тому числі речових право� відносин. Територіальна громада міста як сукупність мешканців цього населеного пункту, на жаль, у значній мірі пронизана апатією до вирішення госпо� дарських питань місцевого значення та де�не�де бере активну участь у вирішенні питань містобудування й пов’язаних з цією сферою земельних питань, вико� ристовуючи форми безпосередньої демократії (рефе� рендум, загальні збори, громадські слухання, місцеві ініціативи). Проте це явище є нечастим, спостері� гається, як правило, в найбільш політично активних містах, зокрема у м. Києві, а наслідки такого гро� мадського волевиявлення не завжди (якщо не вза� галі) не враховуються під час винесення органами місцевого самоврядування тих або інших рішень. У зв’язку з цим територіальна громада вияв� ляється ще більшою абстракцією, аніж місто. Кате� горії «територіальна громада» не вистачає моно� літності як зовнішньої, так і внутрішньої, яка є харак� терною для поняття «місто». Крім того, місто як ка� тегорія протягом тривалого часу виступало предме� том наукових досліджень як вчених�сучасників, так і класиків науки господарського права та інших сус� пільних наук, які зробили значний внесок у розроб� лення методологічних засад функціонування міста, визначення його сутності як суб’єкта права. Населен� ня й раніше виступало складовою міста, проте цент� ром пересічення наукових інтересів, концентрації наукових розробок визнавалося місто. Крім того, навряд чи можна визнати виправданим підхід за яко� го частина цілого – територіальна громада міста (тоб� то її населення) – може вступати у господарські відносини самостійно, незалежно від цілого – міста. Економіко правові проблеми управління містом ЕКОНОМІКА ТА ПРАВО 1152009, №2 Мабуть тому не є дивним, що в Законі Украї� ни «Про власність» від 07.02.1991 р. (вже втратив чинність) суб’єктами права комунальної власності законодавцем проголошувалися адміністративно� територіальні одиниці. Місто як єдиний власник є більш виграшною конструкцією порівняно з існу� ючим власником – територіальною громадою. Вигідність визнання міста власником вбачається в тому, що виключається потенційна можливість, так би мовити, «розпаювання» цієї власності між меш� канцями міста за аналогією з реформуванням си� стеми колективних сільськогосподарських госпо� дарств, за наслідками якого з’явилися власники зе� мельних часток (паїв). Звісно цей процес здійсню� вався в межах чинного законодавства України, проте у сфері комунальної власності події можуть розвиватися іншим шляхом, а точніше під значним впливом на прийняття рішень з боку лобістів пев� них приватних структур. Свідченням тому є, зокрема, збільшення ви� падків, так званого, «рейдерського» захоплення об’єктів права комунальної власності [6, с. 6], прове� дення за ініціативою окремих підприємців псевдо� громадських загальних зборів мешканців міст або місцевих ініціатив із винесенням певних резолюцій в адресу органів місцевого самоврядування щодо необхідності прийняття тих або інших рішень щодо окремих аспектів управління комунальним майном, «пронесення» у Верховну Раду України «одягнутих у мундир» законопроектів, пропозицій щодо прихова� ного розмивання як державного, так і комунального майнового активу [7, с. 3–8; 8; 9, с. 77–80; 10], що в підсумку можуть активізувати законотворчу ініціати� ву про необхідність нібито передачі певних об’єктів права комунальної власності у власність мешканців міста шляхом емісії цінних паперів у розмірі вартості цих об’єктів або з використанням інших відомих способів приватизації комунального майна. Але досвід України у сфері приватизації свідчить, що в результаті відповідних маніпуляцій комунальне май� но, як і свого часу державне, буде сконцентровано в «руках» обмеженого кола осіб, які потім визначати� муть у певній мірі подальшу «долю» міста. Сучасні приватизаційні відносини також не позбавлені не� доліків, на розробленні способів усунення яких скон� центрована увага деяких науковців [11, с. 128–133]. В цілому вирішення даної проблеми потребує, окрім вироблення наукових підходів до її вирішення, сис� темного вдосконалення державної регуляторної по� літики в господарській діяльності, що на сьогодні знаходиться у полі зору широкого кола фахівців [12]. Крім того, за ЦК України (ст. 326) суб’єктом пра� ва державної власності визнана держава Україна, а суб’єктом права комунальної власності передбачена територіальна громада (ст. 327). Порівняйте, наскільки не рівнозначні суб’єкти права власності в дійсності досить спорідненої форми власності, яку в зарубіжно� му законодавстві та в науковій літературі називають публічною [13, с. 479–480; 14, с. 7; 15, с. 131]. Так, держава – це певним чином організоване політико�територіальне утворення, а територіальна громада – це сукупність жителів певного населеного пункту, зокрема міста. Представляється, що такого різнобою, діаметрально протилежних підходів до визначення власника в законодавстві не має бути. Вдосконалення чинного законодавства України у цьому контексті дозволить у той же час усунути певні нормативні дублювання, які допущені під час визначення суб’єктів права власності. Зокрема, у ЦК України (ст. 324) дається визначення права влас� ності Українського народу, де вказано, що вiд iменi Українського народу права власника здiйснюють органи державної влади та органи мiсцевого само� врядування в межах, встановлених Конституцiєю України. У наукових джерелах можна знайти твер� дження про те, що Український народ має багато� рівневу консолідовану структуру, включаючи тери� торіальні громади різних рівнів, інші соціальні спільноти і окремих громадян [16, с. 124]. Отже, територіальні громади одночасно виступа� ють в якості суб’єкта права комунальної власності та у складі народу здійснюють повноваження суб’єкта права власності Українського народу. При цьому ви� являється досить складний правовий статус органів місцевого самоврядування, які здійснюють повнова� ження власника від імені та в інтересах як народу, так і територіальної громади як складової народу. Враховуючи вищенаведене, доцільніше було б визнати саме місто суб’єктом права комунальної власності, а органи місцевого самоврядування, у свою чергу, здійснювали б повноваження власника від імені та в інтересах міста щодо об’єктів права ко� мунальної власності, а щодо об’єктів права власності Українського народу – повноваження територіальної громади. Щодо певних одних і тих же об’єктів (на� приклад, земля, водні та інші природні ресурси місцевого значення) формально існуватимуть різні власники, так би мовити, матиме місце класичний випадок «розщепленої власності» [2, с. 259–270; 17, с. 114–126], проте наявність одного спільного орга� ну, який виступатиме виразником інтересів міста та територіальної громади щодо цих об’єктів, дозволить уникнути на практиці конфлікту інтересів. Слід відзначити, що законодавство окремих країн, у тому числі на конституційному рівні, визнає адміністративно�територіальні одиниці суб’єктами права власності. Зокрема, в Конституції Молдови (ч. 3 ст. 127) вказано, що публічна власність нале� жить державі або адміністративно�територіальним одиницям [14, с. 9]. Відповідно до законодавства Экономико правовые проблемы управления городом ЭКОНОМИКА И ПРАВО116 2009, №2 Республіки Білорусь комунальна власність являє собою складову частину державної власності, її су� б’єктами є адміністративно�територіальні одиниці [18, с. 282, 323]. Навіть у науковій літературі можна зустріти твердження про те, що з часів римської юриспру� денції суб’єктом права комунальної власності зазви� чай визнавали адміністративно�територіальне утво� рення [4, с. 108]. Окремі учені стверджують, що су� б’єктами права комунальної власності виступають територіальні господарські системи, під якими ро� зуміють відповідні адміністративно�територіальні одиниці [13, с. 377]. Можна зустріти також думку про необхідність визнання суб’єктами права кому� нальної власності відповідні місцеві ради [19, с. 17]. Принагідно відзначимо, що в зарубіжних нау� кових і нормативних джерелах поняття публічна власність застосовується не тільки для позначення форми власності, але й особливого режиму викори� стання державного та комунального майна, що має некомерційний характер. Відносно майна, що зна� ходиться в публічній власності, може виключатися оренда або концесія, воно не може бути відчужене тощо. Особливий режим публічної власності поля� гає в її призначенні – служіння загальним інтере� сам суспільства. Практично це означає, що держав� на і комунальна власність, вона ж і публічна, вис� тупає у двох якостях – публічній і приватній [14, с. 9]. Так, Конституційний суд Болгарії у справі № 11/1993 р. про тлумачення ч. 2 ст. 17, ч. 2 і 4 ст. 19 і ст. 106 Конституції ухвалив, що державна і гро� мадська власність може бути публічною і приватною [20, с. 47–51]. Подібний підхід існує і в інших євро� пейських країнах. Простіше кажучи, відповідно до даної позиції розмежовуються об’єкти права дер� жавної й комунальної власності на ті, які беруть участь у цивільному та господарському обороті, й ті, які не беруть участь або їх участь обмежена [21, с. 55–64]. Це дуже зручна конструкція з погляду визначення меж різних режимів правового регулю� вання одного об’єкту – відносин публічної влас� ності у ширшому її розумінні [22, с. 82–83]. До речі, використання конструкції публічної власності постає актуальним і для України. Окремі дослідники використовують максимально набли� жені за змістом до публічної власності категорії, зокрема, можна зустріти пропозиції щодо допов� нення чинного законодавства України терміном «комунальна казна» [23, с. 173–174]. Під комуналь� ною казною пропонується розуміти гарантовану законом сукупність об’єктів власності територіаль� ної громади, що включає кошти місцевого бюдже� ту, майно, яке не закріплене за комунальними підприємствами та установами, а також об’єкти виключної власності територіальної громади міста, які не можуть бути приватизовані та діяльність яких спрямована на задоволення спільних потреб усіх членів територіальної громади міста. Дійсно, це дуже важливий крок на шляху до посилення га� рантій непорушності матеріально�фінансової осно� ви діяльності органів місцевого самоврядування. У той же час до впровадження запропонованих змін у чинне законодавство України органи місцево� го самоврядування мають на рівні міста затвердити Перелік об’єктів права комунальної власності неко� мерційного призначення, що у значній мірі створить передумови для попередження виникнення супереч� ливих ситуацій на практиці. До цього переліку мають увійти об’єкти, які задля захисту публічного інтере� су не можуть бути використані з підприємницькою метою, хоча можливість відчуження окремих об’єктів, що входять до складу цього переліку, у край� ньому випадку не виключається. Наприклад, у м. Вінниці підвальне приміщення адміністративної будівлі Ленінської районної в місті ради було пере� дано у оренду для будівництва басейна, солярію, джакузі, а також частина підвалу була зайнята юве� лірними майстернями [24, с. 3]. Такий спосіб вико� ристання комунального майна є доволі спірним і по� требує відповідної реакції як з боку місцевої влади, так і законодавця в частині більш чіткої регламентації господарських операцій з об’єктами права комуналь� ної власності. Ще один приклад стосується передачі в оренду або відчуження дитячих садків, що в окре� мих міста стало причиною переповнення існуючих дитсадків і поставило на порядок денний питання викупу або дострокового розірвання укладених дого� ворів [25, с. 1; 26, с. 3]. Вказане свідчить про не� обхідність прийняття рішучих заходів щодо вдоско� налення законодавства України про комунальну власність як різновид публічної власності. Сприяти усуненню вищенаведених спірних ситуацій може розробка класифікації об’єктів пра� ва комунальної власності міста за ознакою ступеня залучення до господарського обігу. За цим кри� терієм можна виділити такі об’єкти права комуналь� ної власності міста, як�от: 1) об’єкти, що вільно залучаються до господарсь$ кого обігу (об’єкти, щодо яких немає будь�яких об� межень у залученні у сферу господарювання, на� приклад, нежитлові об’єкти комерційного призна� чення, що передаються в оренду); 2) об’єкти, що можуть бути обмежено викорис$ тані в господарській діяльності (ця група об’єктів може бути залучена до господарського обігу унаслі� док прийняття органом місцевого самоврядування рішення відповідно до міських програмно�прогноз� них документів або згідно з іншими локальними правовими актами, наприклад, приватизація кому� нального майна відповідно до мiсцевих програм Економіко правові проблеми управління містом ЕКОНОМІКА ТА ПРАВО 1172009, №2 приватизації; прийняття рішення про надання в концесію об’єктів права комунальної власності відповідно до затвердженого переліку об’єктів пра� ва комунальної власності, які можуть надаватися в концесію; передача будівлі дитячого садку в оренду унаслідок його перепрофiлювання); 3) об’єкти, які не можуть бути використані у сфері господарювання (ця група об’єктів вилучена з господарського обігу, наприклад, адміністративні будинки органів місцевого самоврядування міст). По суті, за аналогією з нормою ст. 178 Цивіль� ного кодексу України, в контексті проведеного дос� лідження мова йде про господарську оборото� здатність об’єктів права комунальної власності – сту� пень залучення їх до господарського обігу. Виділен� ня об’єктів права комунальної власності за таким критерієм із відповідним закріпленням на норматив� ному рівні, зокрема у межах Господарського кодексу України, є вкрай важливим із практичної точки зору, що дозволить захистити майнові інтереси міста як учасника відносин у сфері господарювання. Отже, підсумовуючи вищенаведене, можна дійти наступних висновків: визначено, що передумовою реалізації містом господарської правосуб’єктності є визнання його суб’єктом права комунальної власності; доведено, що визнання міста власником об’єктів права комунальної власності створить передумови для попередження потенційної можливості «розми� вання» цієї власності. Доцільність визнання міста суб’єктом права комунальної власності обґрунто� вується ще й тим, що це дозволить розмежувати по� вноваження органів місцевого самоврядування щодо об’єктів, які підпадають під різний правовий режим; обґрунтовано, що використання конструкції публічної власності постає актуальним для України, у зв’язку з чим запропоновано на рівні міста затвер� дити Перелік об’єктів права комунальної власності некомерційного призначення; аргументовано необхідність закріплення в Гос� подарському кодексі України класифікації об’єктів права комунальної власності міста за ознакою сту� пеня залучення до господарського обігу, що є вкрай важливим із практичної точки зору та дозволить захистити майнові інтереси міста як учасника відно� син у сфері господарювання. Викладені в даному науковому дослідженні ідеї можуть бути розвинені в напряму висвітлення пра� вових ознак міста як суб’єкта права. Література 1. Адамов Б. І. Комунальна власність як економіч� на основа місцевого самоврядування / Адамов Б. І. // Актуальні проблеми і досвід місцевого самоврядуван� ня у Східноукраїнському регіоні : матеріали міжнарод� ної конференції, Донецьк, 28–29 вересня 2001 р. – Донецьк : ІЕПД НАН України, 2001. – С. 11–17. 2. Устименко В. А. Городская собственность и го� родское хозяйство / В. А. Устименко ; НАН Украины. Ин�т экономико�правовых исследований. – Донецк : ООО «Юго�Восток, Лтд», 2006. – 352 с. 3. Гринюк Р. Ф. Правовий статус комунальних підприємств в Україні : автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.04 / Р. Ф. Гринюк ; НАН України. Ін�т екон.�правових дослідж. – Донецьк, 2001. – 20 с. 4. Апанасенко К. І. Правовий режим майна, що є в комунальній власності : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.04 / К. І. Апанасенко. – Київ. нац. ун�т ім. Т. Шевченка. – К., 2006. – 200 с. 5. Проблемы теории и практики развития городс� кой хозяйственной системы : монография / Богачев С. В., Мельникова М. В., Лукьянченко А. А. и др. ; НАН Ук� раины. Ин�т экономико�правовых исследований. – Донецк : ООО «Юго�Восток, Лтд», 2006. – 381 с. 6. Скрипник В. На работу – в сопровождении «Беркута» / Скрипник В. // Голос Украины. – 2008. – 22 янв. (№ 11). – С. 6. 7. Мамутов В. Повніше використовувати техніко� юридичні засоби удосконалення законодавства / Ма� мутов В. // Право України. – 2008. – № 2. – С. 3–8. 8. Джумагельдиева Г. Госсобственность подрыва� ют тихой сапой / Джумагельдиева Г. // «Закон и биз� нес». – 2007. – 27 жовт. – 2 лист. (№ 43). – С. 10. 9. Джумагельдиева Г. К вопросу о способах управ� ления объектами государственной собственности / Джумагельдиева Г. // Экономика Украины. – 2008. – № 2. – С. 77–80. 10. Коростей В. І. Трансформація правового регу� лювання господарської діяльності суб’єктів економі� ки : короткий курс лекцій / В. І. Коростей. – Донецьк : ТОВ «Юго�Восток, Лтд», 2008. – 150 с. 11. Глоба К. П. Загально�соціальне попередження злочинів у сфері приватизації державного та комуналь� ного майна / Глоба К. П. // Вісник господарського судочинства. – 2007. – № 1. – С. 128–133. 12. Юлдашев О. Х. Проблеми вдосконалення державної регуляторної політики в Україні : моногра� фія / О. Х. Юлдашев. – К. : МАУП, 2005. – 336 с. 13. Хозяйственное право / под ред. акад. В. К. Ма� мутова. – К. : Юринком Интер, 2002. – 912 с. 14. Мазаев В. Д. Понятие и конституционные принципы публичной собственности : учебное посо� бие / В. Д. Мазаев. – М. : Институт права и публич� ной политики, 2004. – 123 с. 15. Теория экономического права : курс лекций / И. И. Веленто, В. С. Елисеев. – Гродно : ГрГУ, 2004. – 417 с. 16. Грудницкая С. Н. Хозяйственная правосубъек� тность украинского народа, территориальных громад и разграничение полномочий / Грудницкая С. Н. // Город, регион, государство: проблемы распределения Экономико правовые проблемы управления городом ЭКОНОМИКА И ПРАВО118 2009, №2 полномочий : сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин�т эко� номико�правовых исследований. – Донецк : ООО «Юго�Восток, Лтд», 2007. – С. 123–136. 17. Венедиктов А. В. Государственная социалисти� ческая собственность / А. В. Венедиктов. – М�Л. : Изд�во АН СССР, 1948. – 839 с. 18. Колбасин Д. А. Гражданское право. Общая часть : учеб. пособ. / Д. А. Колбасин. – Мн. : Акад. МВД Респ. Беларусь, 2004. – 360 с. 19. Ткачук І. Економічні передумови самостійно� го регіону / Ткачук І. // Розбудова держави. – 1994. – № 1. – С. 14–19. 20. Иванов А. Публична собственост според Кон� ституцията на Республика България / Иванов А. // Правен Преглед. – 1996. – № 1. – С. 47–51. 21. Сосна С. А. О концепции общественного до� стояния / Сосна С. А. // Государство и право. – 1996. – № 2. – С. 55–64. 22. Талапина Э. В. Управление государственной собственностью / Э. В. Талапина. – СПб., 2002. – 455 с. 23. Устименко В. А. Собственность территориаль� ной громады города (хозяйственно�правовые аспекты) : дис. … докт. юрид. наук: 12.00.04 / В. А. Устименко ; Институт экономико�правовых исследований НАН Украины. – Донецк, 2007. – 596 с. 24. Скрипник В. Бассейн и джакузи в… райсове� те / Скрипник В. // Голос Украины. – 2006. – 8 декаб. (№ 233). – С. 3. 25. На Нивках 16 детсадов находятся в аренде // Голос Украины. – 2007. – 15 март. (№ 45). – С. 1. 26. Манько Н. Детсады возвратят громаде / Манько Н. // Голос Украины. – 2007. – 22 февр. (№ 33). – С. 3. Подано до редакції 15.06.2009 р.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-5155
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1681-6277
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-01T05:57:11Z
publishDate	2009
publisher	Інститут економіко-правових досліджень НАН України
record_format	dspace
spelling	Джабраілов, Р.А. 2010-01-12T12:33:35Z 2010-01-12T12:33:35Z 2009 Комунальна власність як передумова реалізації господарської правосуб’єктності міста / Р.А. Джабраілов // Економіка та право. — 2009. — № 2. — С. 114-118. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 1681-6277 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5155 347.218.1:347.23 У статті аргументовано, що комунальна власність виступає економічною основою господарювання саме міста. Визначено, що передумовою реалізації містом господарської правосуб’єктності є визнання його суб’єктом права комунальної власності. Аргументовано необхідність закріплення у Господарському кодексі України класифікації об’єктів права комунальної власності міста за ознакою ступеня залучення до господарського обігу. В статье аргументировано, что коммунальная собственность выступает экономической основой хозяйствования именно города. Определено, что предпосылкой реализации городом хозяйственной правосубъектности является признание его субъектом права коммунальной собственности. Аргументирована необходимость закрепления в Хозяйственном кодексе Украины классификации объектов права коммунальной собственности города по признаку степени вовлечения в хозяйственный оборот. The article advances the arguments that the communal property is an economic basis for economic management, namely of a city. It has been determined that the pre-condition for realizing economic legal personality of a city is the recognition of the right to communal property by its subject. The necessity is expressed to introduce into the Economic Code of Ukraine the classification of objects of the right to city’s communal property taking into account the degree of engagement in the economic turnover. uk Інститут економіко-правових досліджень НАН України Економіко-правові проблеми управління містом Комунальна власність як передумова реалізації господарської правосуб’єктності міста Коммунальная собственность как предпосылка реализации хозяйственной правосубъектности города Communal property as a pre-condition for realizing economic legal personality of a city Article published earlier
spellingShingle	Комунальна власність як передумова реалізації господарської правосуб’єктності міста Джабраілов, Р.А. Економіко-правові проблеми управління містом
title	Комунальна власність як передумова реалізації господарської правосуб’єктності міста
title_alt	Коммунальная собственность как предпосылка реализации хозяйственной правосубъектности города Communal property as a pre-condition for realizing economic legal personality of a city
title_full	Комунальна власність як передумова реалізації господарської правосуб’єктності міста
title_fullStr	Комунальна власність як передумова реалізації господарської правосуб’єктності міста
title_full_unstemmed	Комунальна власність як передумова реалізації господарської правосуб’єктності міста
title_short	Комунальна власність як передумова реалізації господарської правосуб’єктності міста
title_sort	комунальна власність як передумова реалізації господарської правосуб’єктності міста
topic	Економіко-правові проблеми управління містом
topic_facet	Економіко-правові проблеми управління містом
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/5155
work_keys_str_mv	AT džabraílovra komunalʹnavlasnístʹâkperedumovarealízacíígospodarsʹkoípravosubêktnostímísta AT džabraílovra kommunalʹnaâsobstvennostʹkakpredposylkarealizaciihozâistvennoipravosubʺektnostigoroda AT džabraílovra communalpropertyasapreconditionforrealizingeconomiclegalpersonalityofacity

Комунальна власність як передумова реалізації господарської правосуб’єктності міста

Institution

Ähnliche Einträge